Пепа Тарас Вадимович. Регіональні проблеми трансформації економічного простору України: теорія, методологія і практика

brief description

Пепа Тарас Вадимович. Регіональні проблеми трансформації економічного простору України: теорія, методологія і практика : Дис... д-ра наук: 08.10.01 2006

Пепа Т.В. Регіональні проблеми трансформації економічного простору України: теорія, методологія і практика. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.10.01 Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. Київ, 2006.
В дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади і розроблено практичні рекомендації трансформації економічного простору України в умовах реформування національної економіки з врахуванням сучасних процесів регіоналізації та глобалізації. Поглиблено методологію дослідження трансформаційних процесів в регіональних соціально-економічних системах як складових єдиного простору країни, розроблено методику оцінки ефективності економічних трансформацій.
В роботі виявлено характер і специфіку просторових пропорцій та особливості територіальної структури продуктивних сил економічного простору, його територіальну організацію. Визначено тенденції регіональної соціально-економічної діяльності та диспропорції просторового розвитку. Розроблено типологію регіонів та проведено оцінку їх диференціації в умовах трансформації економічного простору країни.
На основі аналізу структурно-функціональних, організаційно-управлінських та територіальних зрушень окреслено основні проблеми та пріоритети регіонального розвитку та розроблено заходи щодо його оптимізації. Обґрунтовано концептуальні підходи до формування стратегії розвитку територіальних структур економічного простору в контексті нової парадигми регіонального розвитку, організаційно-економічний механізм її реалізації.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та представлено авторський варіант вирішення наукової проблеми розробка методології трансформації економічного простору країни в період зміцнення ринкового механізму господарювання та практичних рекомендацій по удосконаленню цього процесу для забезпечення довгострокового економічного зростання і підвищення добробуту населення.
Результати досліджень дозволили сформулювати наступні висновки теоретико-методологічного, методичного і практичного характеру.
1. В період формування в Україні соціально-орієнтованої моделі економіки за умов посилення впливу глобалізаційних процесів особливого значення набуває регіональний аспект стратегії економічного зростання на основі оптимізації трансформаційних процесів в економічному просторі та його територіальних структурах, спрямованих на підвищення рівня і якості життя населення. Затяжна криза, яка вразила економіку регіонів, по різному відбилася на соціально-економічному становищі окремих регіонів, в результаті чого темп і якість трансформаційних перетворень виявивились досить диференційованим у міжрегіональному співставленні.
2. Характер і особливості трансформації регіональних господарських систем залежать від багатьох ендо- і екзогенних факторів, від рівня сформованості, єдності і однорідності економічного простору. Економічний простір, який вміщує множину об’єктів і зв’язки між ними, є, окресленою в територіальному вимірі, складною, динамічною, поліструктурною системою реально існуючих економічних відносин, які постійно розвиваються, забезпечуючи економічну доцільність діяльності всієї сукупності господарських структур, це наявні потоки всіх ресурсів (виробничих, трудових, фінансових, інформаційних), канали їх просування та центри управління цими потоками. Економічний простір країни є територіальною основою для формування економічних процесів і характеризується єдиною фінансовою і ціновою, податковою і бюджетною, соціальною політикою, єдиною інфраструктурою.
3. В дисертації обґрунтовано наукові засади трансформації економічного простору та його складових регіональних систем; розроблено методологію регіонального розвитку в умовах глобалізації та регіоналізації; доповнено систему методологічних принципів, які представлені структурованою схемою з розкриттям сутності кожного як загальноекономічного, так і специфічного характеру; запропоновано авторську методику дослідження трансформаційних процесів економічного простору країни та його регіональних систем; обґрунтовано методичні підходи до оцінки ефективності трансформаційних зрушень, які базуються на використанні чотирьох блоків показників-характеристик, та визначено інтегральний індекс трансформації всього економічного простору.
4. Основу економічного простору складають регіональні соціально-економічні системи, територіальна організація яких залучає економічний простір в процес життєдіяльності суспільства. В роботі визначено сутність, властивості, характер, зміст та роль регіональних соціально-економічних систем у формуванні та використанні економічного простору країни. Виявлено їх особливості та функціональне призначення в залежності від ієрархії і таксономічного рангу, а також сучасний інструментарій їх дослідження.
5. Трансформація економічного простору в період зміцнення ринкових відносин охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства, змінює характер його територіальної організації. Територіальна організація продуктивних сил економічного простору є ємким поняттям, дуже складним, інтегрованим і багатокомпонентним, включаючи декомпозиційні сектори різного таксономічного рангу. Характер територіальної організації продуктивних сил економічного простору формує його територіальну структуру. Доведено, що територіальна структура простору країни, яка сформувалась під впливом принципів і практики господарювання в умовах централізованого планування, не є ефективною і далека від досконалості. Посилення ринкового механізму господарювання змінює відношення та фактори, які впливають на просторовий розвиток, трансформують мотивацію руху товарів, матеріальних і фінансових ресурсів, економічно активного населення, інвестицій. Просторові трансформації економіки регіональних систем зумовлюють перехід до нової їх територіальної структури, яка відповідає механізму ринкових відносин, потребують моделювання регіональних систем в напрямі більш системної інтеграції та оцінки територіальних зрушень в розвитку економіки простору країни.
6. Структурність, системність та динамізм економічного простору, а також такі його властивості як розмірність, дискретність, континуальність, поляризація, хроноструктура обумовили специфіку дослідження його трансформаційних процесів, яке базувалось на комплексній оцінці інтегрального потенціалу просторового розвитку і включало: ресурсно-відтворювальний потенціал, економічний потенціал, потенціал соціального розвитку, потенціал міжрегіональних і зовнішніх зв'язків, організаційний потенціал. Завданнями сучасних структурних трансформацій на регіональному рівні є: усунення територіальних диспропорцій у соціально-економічному розвитку, ліквідація депресивних явищ в економіці регіонів, оптимальний розподіл та раціональне використання на рівні регіону природних, трудових, фінансових та інших ресурсів, поліпшення інвестиційного клімату, введення інновацій у виробничий та управлінський процеси, створення сприятливих умов для розвитку місцевого малого та середнього бізнесу, вирішення соціальних питань.
7. Особливості трансформації економічного простору визначались на використанні трьох основних принципових підходах і їх обов’язковому врахуванні територіальності, комплексності і цілісності, що відносилось і до регіональних господарських структур різного виду та рангу. В пізнанні їх, у виявленні певного порядку процесів і явищ в них, подібності і відмінності їх внутрішніх закономірностей з метою обґрунтування перспектив розвитку була застосована наукова систематизація. В роботі на основі визначення критеріїв та системи показників, принципів побудови проведена типологія регіональних систем, визначені варіанти ситуаційного стану регіонів по співвідношенню модулів природного, економічного і соціального характеру з градацією узагальнених показників по ознакам трьох рівнів високий, середній, низький. В результаті співставлення варіантів були виділено основні типи регіонів за особливостями природно-економіко-соціальної ситуації: регіони із сприятливою, напівсприятливою, несприятливою ситуацією, що дає можливість обґрунтування та прийняття відповідних управлінських рішень.
8. В процесі дослідження визначені основні види трансформації економічного простору, зокрема структурні, функціональні, територіальні, організаційні та управлінські. В основу структурної трансформації покладено зміну компонентів-елементів системи, потужностей і масштабів виробництва, взаємозв’язків та виробничих пропорцій; функціональна трансформація несе в собі зміну функцій самого процесу та механізму функціонування в залежності від поставленої мети; організаційна трансформація зміна форм організації виробництва в системах, підвищення їх комплексності, посилення їх організованості на забезпечення сталого розвитку. Процес управлінських трансформацій супроводжується зміною планування, регулювання, фінансування та самої управлінської структури в системах економічного простору. Просторова трансформація передбачає регіоналізацію та оптимізацію, збалансованість просторових пропорцій, удосконалення територіальної структури та територіальної організації, формування нових прогресивних видів і типів територіальних утворень продуктивних сил. Всі ці напрями з врахуванням специфіки нашої країни досліджені і знайшли відображення в дисертації.
9. В дисертації виявлено характер та визначено масштаби, тенденції та напрями структурних трансформацій в основних сферах діяльності промисловості, сільському господарстві, обсягах і технологічній структурі інвестицій, основних засобах, формах власності, інституційній сфері, інфраструктурі, у відтворенні головної продуктивної сили населення. Розроблено алгоритм-схему структурних перетворень регіональних господарських систем, розкрито сутність та роль структурного регулювання як цілеспрямованої дії, яка в процесі досягнення мети забезпечує прогрес в структурі економічного простору та шляхи його здійснення.
Використовуючи запропоновані методичні підходи по основних модулях (виробничому, соціальному, організаційно-управлінському та міжрегіональному), було виявлено області, які характеризувались найвищою активністю трансформаційних процесів (Кіровоградська, Харківська, Київська).
10. Визначено трансформаційний потенціал модернізації регіональних систем і всього економічного простору країни, досліджено динаміку інвестиційно-інноваційної діяльності з позицій соціально-економічної ефективності, виділено групи регіонів країни за рівнем інвестиційної привабливості, визначено основні варіанти формування стратегії якісно нової технологічної структури економічного простору і його регіональних систем (експортно-наукомістка та ресурсно-наукомістка). Надано обґрунтовані пропозиції по ресурсному забезпеченню інвестиційно-інноваційної моделі розвитку нашої економіки, обґрунтовано пріоритети та напрями оптимізації механізму модернізації розвитку регіональних господарських систем в єдиному економічному просторі країни, доведено доцільність побудови національної інноваційної системи з урахуванням переваг вітчизняної економіки.
В дисертації розкрито сутність базових стратегій, обрання яких залежить від рівня розвитку регіональної системи і, зокрема, стратегія зростання, стабілізації чи обмеження росту”, форсування, глобалізації регіонального співробітництва, економії, виживання, які можуть бути доповнені функціональними стратегіями інноваційною стратегією, стратегією конкуренції, стратегією диференціації, кластерною стратегією з розкриттям сутності і значення кожної з них в розвитку і використанні економічного простору.
11. Особливості, характер і масштабність трансформаційних процесів потребують пошуку і впровадження в практику прогресивних форм господарювання, розробки адекватних методів управління регіональним розвитком. В дисертації поглиблено сутність поняття регіональне управління”, визначено його функції, зміст і склад, напрями його впливу на відтворювальні процеси в економічному просторі країни. Окреслено тактичні і стратегічні задачі регіонального управління, обґрунтовано пропозиції по розподілу управлінських функцій між центром і регіонами, регіонами і органами місцевого самоврядування для оптимізації управлінської діяльності, реалізація яких потребує додержання визначеної системи загальноекономічних і специфічних принципів регіонального управління, пріоритетність яких визначається необхідністю динамічного розвитку та наявними ресурсами в конкретний період.
Розкрито сутність та поглиблено зміст стратегічного планування в структурі механізму управління регіональним розвитком, виокремлено виважені пріоритети, зокрема державного управління, в розвитку регіональних систем економічного простору країни. Розроблено організаційно-економічний механізм трансформації економічного простору, склад і характер основних його блоків аналітичного, ресурсного, конструктивного, прогнозного, цільового, заходи та інструменти його реалізації.
12. В роботі обґрунтовано концептуальні підходи до формування стратегії розвитку територіальних структур економічного простору, нову парадигму регіонального розвитку, де економіка країни розглядається не як монооб’єкт, а багаторегіональний організм, що функціонує на основі вертикальної і горизонтальної взаємодії, а вектор розвитку - в пошуку єдності в регіональному багатогранні з орієнтацією на міжрегіональну кооперацію і європейську інтеграцію. Розроблено прогноз розвитку основних соціально-економічних показників економічного простору та його регіональних систем з урахуванням масштабності, характеру і спрямованості трансформаційних процесів в контексті стратегії просторового розвитку країни та забезпечення найважливішого імперативу нашої стратегії збереження цілісності і єдності української держави.