ПЕРМІНОВА ЛЮДМИЛА АРКАДІЇВНА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНИХ УМІНЬ КЕРІВНИКА ШКОЛИ У СИСТЕМІ КУРСОВОЇ ПІДГОТОВКИ

brief description

центральний інститут післядипломної
педагогічної освіти АПН України

на правах рукопису

пермінова Людмила Аркадіївна

удк 371. 371.11 378.12

розвиток ПРОФЕСІЙНИХ умінь керівника школи
у системі курсової підготовки

13.00.04 Теорія та методика професійної освіти
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник Маслов В.І., доктор педагогічних наук, професор

Київ-2002

зміст

вступ

3

розділ 1 Теоретичні і практичні передумови дослідження

1.1. Розвиток професійних умінь керівників шкіл у системі підвищення кваліфікації як педагогічна проблема
1.2. Специфіка та основні складові діяльності керівника сучасної школи
1.3. Сутність, критерії та рівні сформованості професійних умінь директора загальноосвітньої школи

14

35

49

вИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

69

розділ 2 Організаційно-педагогічні умови розвитку професійних умінь керівників шкіл у системі курсової підготовки

72

2.1. Система концептуальних положень організації процесу розвитку професійних умінь керівника школи
2.2. Фактори розвитку професійних умінь керівника освітнього закладу
2.3. Дидактична модель розвитку професійних умінь керівників шкіл у процесі курсового навчання
2.4. Хід та аналіз результатів експерименту з проблеми дослідження

73

84

101

130

вИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

150

загальні висновки

155

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

161

дОДАТКИ

180

вступ
Актуальність дослідження зумовлюється зростанням соціальної та педагогічної значущості проблеми розвитку професійної майстерності керівників шкіл, необхідністю її розв’язання на основі сучасних методологічних і теоретичних засад із погляду нових цілей і можливостей освіти України.
В умовах соціально-економічних перетворень, що відбуваються в країні, кардинальної перебудови усієї сукупності суспільних відносин стратегічні завдання державної національної програми Освіта” (Україна ХХІ ст.) орієнтують на радикальну зміну управлінського механізму системи освіти на принципах демократизації і гуманізації, реалізації творчого потенціалу особистості.
Це викликає необхідність осмислення нової управлінської парадигми, що забезпечує високу ефективність реалізації висунутих перед освітою навчальних і виховних завдань. Мова йде про принципово новий підхід до підготовки керівників, здатних діяти в економічних і соціальних умовах сьогодення. Таким чином актуалізувалась потреба в управлінцях нового типу. Керівнику освітнього закладу вкрай необхідні такі уміння і якості, як ділова ініціатива, здібність до ризику, управлінські, дослідницькі уміння, економічні знання, здатність до творчості, майстерність тощо.
На жаль, керівники сучасних шкіл ще й досі необґрунтовано незначну увагу приділяють питанням прогнозування, цілепокладання, педагогічного аналізу, побудові прогностичної моделі школи, створенню дослідницьких проектів з метою пошукової експериментальної роботи. Багато директорів шкіл не бачить органічного зв’язку між традиційним управлінням і творчим використанням сучасних інноваційних підходів до прийняття управлінських рішень, не володіє основами педагогічного менеджменту.
Результати нашого дослідження показують, що одним з основних джерел усунення згаданих протиріч та подальшого удосконалення управлінської діяльності керівних кадрів є визначення та розвиток їхніх професійних умінь.
Проблема професійного розвитку педагогів розглядається науковцями з різних точок зору: філософії, соціології, психології, педагогіки, кібернетики, акмеології. Зокрема, для розробки питань управлінської діяльності певне значення мають праці психологів загальнотеоретичного плану (Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв), дослідження психології праці (В.П.Зінченко, В.Д.Шадріков), соціально-філософське розуміння діяльності (М.С.Каган, Л.М.Лесохіна, В.С.Лутай та інші).
Розвиток професійних інтересів та ціннісних орієнтацій, творчого педагогічного потенціалу керівників шкіл розглядалися І.М.Богдановою,

bibliography

Загальні висновки

В результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки.
Орієнтація на радикальну перебудову процесу управління у системі освіти в сучасних умовах вимагає підвищення якості підготовки керівників загальноосвітніх шкіл. Значні потенційні можливості у подальшому вдосконаленні рівня їхньої професійної майстерності на принципах демократизації і гуманізації закладені у системі підвищення кваліфікації і, зокрема, курсової перепідготовки керівних кадрів освіти. Разом з тим аналіз відповідних літературних джерел та практики управління школою показує, що у механізмі підвищення кваліфікації директорів шкіл існує ряд протиріч, які детерміновані як причинами соціально-економічного, так і психолого-педагогічного характеру. Як результат у частини керівників шкіл недостатньо розвинена умотивована потреба у розкритті своїх професійних умінь, вони, як правило, не володіють умінням прогнозувати та створювати оптимальні педагогічні проекти, проводити пошуково-експериментальну роботу, недостатньо ознайомлені з основами менеджменту. На сьогодні залишається не вирішеною у повній мірі проблема розвитку професійної компетентності керівників у системі підвищення кваліфікації, повільно ведуться пошуки сучасних концептуальних засад створення психологічних, педагогічних і матеріальних умов для росту їхньої фахової майстерності.
Як показали результати нашого дослідження, одним із ефективних напрямків усунення згаданих та інших протиріч є приведення професійних умінь працюючих директорів шкіл відповідно до сучасних вимог суспільства та знаходження оптимальних шляхів їх набуття у системі підвищення кваліфікації. У рамках дисертаційної роботи конкретизовано характерологічні особливості сучасного директора школи, уточнено ключові поняття професійні уміння”, творчий професійний потенціал”, що сприяло усвідомленню й вирішенню дослідницьких завдань. Так під професійними уміннями директора школи нами розуміється сукупність інтелектуально-креативних, спеціальних і практичних управлінських умінь, що забезпечують якісне виконання своїх функціональних обов¢язків. Творчий потенціал керівника школи визначається комплексом наявних і прихованих резервів до творчої діяльності, відкриття нового шляхом прояву особистісних якостей і професійних умінь, що реалізуються в активній його діяльності.
Результати аналізу практики управлінської діяльності директора школи та системи курсового навчання свідчить, що розвиток професійно значущих умінь вимагає психологічної перебудови управлінця, спрямованості на особистісно-орієнтоване навчання. Розроблена і обґрунтована модель розвитку професійних умінь керівників шкіл у системі курсової перепідготовки передбачає створення гіпотетичної характеристики директора школи на основі його професіограми, психологічної характеристики, функціональних обов¢язків та умов їх реалізації.
У дослідженні систематизовано професійно важливі уміння директора школи як складова частина професійного потенціалу, що включає загально-професійні й специфічні уміння, а також психологічну готовність до професійної діяльності. До його складу входить і здатність особистості до творчості, яка має природний характер, але може піддаватися якісному впливу, зокрема в процесі курсового навчання.
Визначення рівнів розвитку професійних умінь директора школи доцільно здійснювати за розробленою в дисертації методикою, що передбачає систему показників та механізм їх оцінювання за певним алгоритмом (зміст умінь, ситуації прояву, критерії оцінки, рівні сформованості). Безпосереднє оцінювання реалізується за відповідним макетом, де, крім факторів-компонентів, їх вагомості та показника частоти прояву, визначені рівні розвитку професійних умінь директора школи (високий, середній, низький).
У дослідженні показано, що розвиток професійних умінь сучасного керівника школи, розкриття його творчого потенціалу взаємозалежні процеси, які набувають високого кінцевого результату шляхом якісної організації навчання з урахуванням рівня підготовки, типу навчального закладу, стажу управлінської діяльності, індивідуальних психофізіологічних особливостей та системи ціннісних професійних орієнтації слухачів. Виявлено, що основним мотивом учіння слухачів є практичні потреби у знаннях, а рівень сформованості умінь їх реалізації відображення проблем, які вони вирішують як суб¢єкти управлінської діяльності і як курсанти. Процес розвитку професійних умінь директора вимагає врахування як тенденцій і перспектив розвитку освіти, так і потреб у професійному зрості, їхній мотиваційній сфері, системі ефективних стимулів навчання та впливу комплексу чинників. Установлено, що на розвиток професійних умінь, самовдосконалення, самоосвіту директора школи впливають соціально-економічні (вимоги суспільства до реалізації творчої діяльності, можливість забезпечення фінансово-економічної свободи, потреби у сприянні розвитку держави й суспільства); психологічні (система ціннісних орієнтацій, природні якості, адекватна самооцінка, комунікативність, стан психологічного і фізичного здоров¢я); організаційно-педагогічні (зміст та раціональне поєднання курсового навчання і самоосвіти, використання інтенсивних педагогічних технологій та активних форм і методів навчання, можливість широкого доступу до джерел інформації, характер відносин викладач-слухач”) группи чинників. Поліпшення індивідуалізації і диференціації навчального процесу вимагає врахування виділених і охарактеризованих у дисертації рівнів провідної діяльності керівників шкіл (репродуктивний, пасивно-виконавчий, активно-виконавчий, особистісно-груповий, колективно-груповий, особистісно-творчий).
Розроблена автором дидактична модель розвитку професійних умінь директора школи складається з трьох взаємозумовлених блоків: змістовного, процесуального та управлінського. Доведена необхідність прогностичного визначення мети і змісту курсового навчання у вигляді комплексу професійних умінь директора школи. Ефективним виявилась побудова навчально-тематичних планів за блочно-модульною структурою, що дозволяє більш глибоко усвідомлювати набуту інформацію, закріпити її засобами виконання різних проектів, моделей, узагальнених досліджень тощо. На відміну від традиційних, навчальні плани носять проблемний характер, забезпечують високий рівень самостійності і складності, а також врахування зони найближчого розвитку слухачів.
Процесуальний блок містить форми і методи навчання, які спонукають до перебудови способів мислення, стимулюють пізнавальну діяльність, сприяють зміні усталених засобів діяльності, розвивають мотивацію слухачів, їх комунікативні здібності та професійні уміння. У цьому плані позитивно зарекомендували себе такі методи, як ділові ігри, мозкова атака”, ігрове проектування, аналіз конкретних ситуацій, імітаційне моделювання, проблемні лекції, соціально-педагогічні тренінги, дискусії, дебати. Головне їх завдання адаптація до традиційних форм навчання в СПК. Включення слухачів до активної діяльності з метою розвитку їх професійних умінь і творчих здібностей вимагає наявності міцної матеріально-технічної бази та відповідного дидактико-методичного і кадрового забезпечення.
Блок управління відображає процес педагогічного управління особистісно-професійним зростанням директора школи, передбачає здійснення наступності між базовою освітою і системою підвищення кваліфікації, взаємозв¢язку різних форм і методів навчання, задоволення професійних потреб слухачів шляхом спрямованості на індивідуалізацію та використання сучасних освітніх та інформаційних технологій. До структури управлінського блоку входить діагностування (оцінка і самооцінка соціально-педагогічних, професійних установок, психологічних якостей); прогнозування кінцевих результатів; організація (мобільна реалізація індивідуально-групових, навчально-тематичних планів); контроль і корекція (діагностування зросту професійних умінь); моделювання програми саморозвитку директорів школи (вибір шляхів подальшого удосконалення у міжкурсовий період). Реалізація моделі вимагає підбору і попередньої спеціальної підготовки викладачів курсів, розробки механізму взаємомозв¢язку з методичними кабінетами, опорними школами, експериментальними майданчиками тощо. Це є системоутворюючим фактором забезпечення активної навчальної діяльності у співвідношенні з закономірностями навчального процесу в СПК у рамках суб¢єкт-суб¢єктних відносин.
У ході дослідження виявлено, що до основних організаційно-педагогічних умов розвитку професійних умінь директора школи відносяться: наявність концепції підготовки сучасного керівника, яка б враховувала прогресивні тенденції та вимоги до управлінця; наявність науково обґрунтованої дидактичної моделі розвитку професійних умінь слухачів СПК; врахування комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на організацію та здійснення навчально-виховного процесу; використання ефективного механізму оцінювання рівнів сформованості професійних умінь слухачів; відповідна підготовка професорсько-викладацького складу та створення необхідної матеріально-технічної бази. Розвиток професійних умінь значною мірою залежить від науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу, що базується на прогностично змодельованих меті, змісті та засобах їх реалізації; впровадження у навчальний процес новітніх технологій; організації самостійної роботи слухачів та використанні системи стимулів навчання у режимі творчості; здійсненні диференціації навчального процесу з метою забезпечення особистісно орієнтованого підходу; орієнтації навчального процесу на зону найближчого розвитку слухачів.
Впровадження у практику курсової перепідготовки дидактичної моделі розвитку професійних умінь директора школи підвищило рівень професійних умінь директорів шкіл експериментальних груп. Це підтвердили і результати формуючого експерименту. Так, порівняно з контрольними в експериментальних групах питома вага кількості слухачів з високим рівнем розвитку всіх компонентів професійних умінь мають більш високі показники.
Динаміка розвитку професійних умінь директорів шкіл, за узагальненими показниками, показує, що питома вага слухачів у контрольних і експериментальних групах на високому рівні зросла на 1,9% і 15,8%; на середньому на 2,3% і 6,5%; і низькому на -1,2% і 22,3%. Крім того, результати матеріалів опитування, інтерв¢ю, бесід з директорами шкіл, що пройшли курсову перепідготовку в експериментальних групах, показали більш високу їх активність упродовж міжкурсового періоду (участь у районних і обласних творчих групах, виступи на науково-практичних конференціях, розробка авторських програм, друкування в провідних фахових журналах і збірниках).
Одержані експериментальні дані в цілому підтвердили правильність висунутої у дисертації гіпотези.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. На подальше наукове обґрунтування та практичне впровадження чекають питання: ефективного опанування професійними уміннями директорів шкіл за рахунок врахування акмеологічних та аксиологічних аспектів їх професійного розвитку. Залишається відкритою проблема організації навчального процесу в режимі творчості, створення особистісно орієнтованої моделі навчання управлінських кадрів, реалізації суб¢єкт-суб¢єктних взаємовідносин між викладачем і слухачем на рівні всієї системи підвищення кваліфікації.