Петкова Леся Омелянівна. Теоретико-методологічні засади економічного зростання в Україні: регіональні аспекти

brief description

Петкова Леся Омелянівна. Теоретико-методологічні засади економічного зростання в Україні: регіональні аспекти : дис... д-ра екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2006

Петкова Л.О. Теоретико-методологічні засади економічного зростання в Україні: регіональні аспекти. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.10.01 Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. Київ, 2006.
В дисертації розроблено теоретико-метологічні засади і перспективи економічного зростання регіонів України в умовах реформування національної економіки із урахуванням сучасних глобалізаційних впливів. В роботі поглиблено методологію дослідження економічного зростання регіону, яке безпосередньо залежить від ступеня використання потенціалу регіону і передбачає підвищення якості життя; розроблено нові підходи, виявлено резерви та обґрунтовано напрями вирішення існуючих проблем. Запропоновано концептуальні підходи і стратегію регіонального економічного зростання, розроблено організаційний механізм управління ним. Ґрунтовне наукове опрацювання отримали нові підходи до оцінки потенціалу економічного зростання регіону, проведено аналіз ефективності сучасного економічного розвитку, визначено нові шляхи та пріоритетні заходи щодо забезпечення його довгостроковості.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення наукової проблеми та представлено на регіональному рівні її вирішення щодо розробки методології довгострокового економічного зростання в трансформаційний період і підвищення на цій основі рівня та якості життя суспільства.
Результати дослідження є підставою для таких висновків:

На етапі становлення в Україні соціально ефективної ринкової економіки за умов посилення впливу світових глобалізаційних процесів особливого значення набуває регіональний аспект стратегії економічного зростання, спрямованої на підвищення добробуту.
Стабілізація і економічне зростання в Україні обумовили об’єктивну необхідність розробки і поглиблення теоретико-методологічних засад, посилення соціальної спрямованості розвитку регіональних господарських комплексів та становлення високоефективних механізмів управління ними. В дисертаційній роботі обґрунтовано наукові основи довгострокового економічного зростання в Україні та її регіонах, розроблено методологію регіонального розвитку на якісно новій основі, що дає змогу оцінити його ефективність та посилити соціальну спрямованість. Визначено, що економічний розвиток це динамічний процес підвищення якості життя людей на основі довгострокового економічного зростання, досягнутого за рахунок комплексного використання інтегрального потенціалу регіону.
В роботі досліджено характер і особливості економічної динаміки трансформаційного періоду на основі традиційних критеріїв темпів зростання макроекономічних показників, ступеня використання економічних ресурсів, характеру взаємодії національної та світової економік, відношення до чинного законодавства. З огляду на тенденцію до соціалізації економічних процесів запропонована класифікація зростання за критерієм взаємозв’язку із рівнем та якістю життя населення на соціально-прогресивне, соціально-нейтральне та соціально-регресивне. Досягнення мети соціально-прогресивного економічного зростання в регіонах України потребує оновлення та розробки його методологічних засад. Враховуючи сучасне трактування економічного розвитку як процесу розширення можливостей вибору людини та ускладнення предмету регіональної економіки в період посилення глобалізаційних впливів та загроз, сутність регіонального економічного розвитку визначена як процес підвищення рівня та якості життя населення певної території на основі довгострокового економічного зростання.
Для наближення цілей регіональної політики до пріоритетів концепції національного економічного розвитку періоду суспільної трансформації запропонована структурована система принципів регіонального економічного зростання з обґрунтуванням сутності кожного із них. До їх складу увійшли загальні принципи пріоритету інтересів особистості та громади, політико-правової відповідності, соціальної спрямованості, комплексності, програмно-цільовий, оптимальності, варіантності, етапності; та спеціальні збереження унітарних засад держави, структурної трансформації економіки, інноваційності, активізації неекономічних факторів.

В роботі здійснений аналіз особливостей стабілізації та економічного зростання в умовах перехідної економіки, врахований прогресивний світовий досвід суспільно-економічної трансформації та особливості його адаптації до національних умов. На основі показників міжнародних зіставлень була здійснена класифікація країн Центральної та Східної Європи, що дозволило виокремити три їх групи за успішністю економічного реформування. Досвід економічного реформування постсоціалістичних країн засвідчив високу результативність в тих випадках, коли рекомендовані міжнародними фінансовими організаціями процеси лібералізації, приватизації здійснюються як наслідок глибоких інституціональних перетворень економіки, а не випереджають їх.
У дисертації визначені та уточнені основоположні категорії сучасної регіоналістики. Зокрема, оновлено визначення категорії регіон” як частини території країни, що характеризується відносно цілісним економічним потенціалом та специфічними умовами соціально-економічного розвитку. Запропоновано розглядати потенціал економічного розвитку регіону як сукупність передумов, факторів та засобів, здатних забезпечити позитивну динаміку та підвищення на цій основі якості життя населення. Економічний потенціал регіону розглянуто через систему складових, обґрунтовано значення кожної в забезпеченні зростання. В числі передумов економічного зростання проаналізована роль інституціональних чинників, зокрема складових соціального капіталу.
Результативність економічного зростання в Україні та її регіонах запропоновано визначати на основі оновленого підходу до формування регіональних стратегій через систему оціночних показників, що відображають внесок кожної із складових економічного потенціалу. Для цього здійснено групування економічних факторів (попиту і пропозиції) та неекономічних, обґрунтовані їх можливості та переваги. Для удосконалення системи управління регіональним розвитком запропонована до використання модель управління якістю зростання на основі процесного підходу, запровадження якої дасть змогу сформувати прогресивний організаційно-економічний механізм.
Розроблена система індикаторів комплексної оцінки якості економічної динаміки та запропоновані нові методичні підходи до визначення ефективності та соціальної спрямованості суспільної трансформації, суть яких полягає у співставленні показника інтегрального економічного потенціалу і рейтингового балу якості економічного зростання, які дали змогу обгрунтувати напрями оптимізації регіонального розвитку.
Проведено глибокий аналіз особливостей інтегрального потенціалу економічного зростання регіонів України в розрізі його складових. Визначено, що природно-ресурсним потенціалом (ПРП) економічного зростання слід вважати сукупність природних умов та ресурсів, що відповідно до екологічних обмежень можуть бути залучені до суспільного відтворення та спрямовані на підвищення якості життя населення. Для оцінки взаємозалежності економічної динаміки та стану навколишнього природного середовища запропоновано формалізовану систему показників, використання яких при регіональному моніторингу дасть можливість реалізувати концепцію сталого розвитку: коефіцієнт природно-ресурсної ємності валової доданої вартості регіону; коефіцієнт економічної ефективності використання ПРП регіону; коефіцієнт соціальної ефективності використання ПРП регіону. При дослідженні трудового потенціалу регіонального розвитку за допомогою індексного методу сформовано систему показників, що відображають окремі підсистеми демографічну, ринок праці та державну політику сприяння зайнятості. Уточнено визначення регіональних фінансових ресурсів як суми фінансових ресурсів суб’єктів господарювання, домогосподарств регіону та місцевих бюджетів, що спрямована на регіональний розвиток.
У дисертації досліджені особливості регіональних господарських комплексів та в узагальненому вигляді на основі використання кореляційно-регресійного аналізу визначений ступінь впливу факторів потенціалу регіону на економічну динаміку. Встановлено, що найбільш впливовими та визначальними їх чинниками в період стабілізації та започаткування економічного зростання стали показники уречевленого та людського потенціалу. На основі запропонованої методики визначення інтегрального потенціалу здійснено порівняння ресурсної забезпеченості регіонів України. Проаналізовані особливості територіального розвитку регіонів дозволили здійснити групування регіонів України за якістю економічного зростання, а також за характером співвідношення наявного економічного потенціалу та показниками ефективності. Для кожної групи регіонів визначені пріоритетні напрями регіональної політики та розроблені рекомендації щодо управління економічним розвитком.
Узагальнений аналіз результативності зовнішньоекономічної діяльності України трансформаційного періоду показав, що зростаюча відкритість економіки не приводить до відповідного соціально-економічного ефекту. З метою активізації зовнішньоекономічної діяльності, підвищення інвестиційної привабливості регіонів визначені пріоритетні напрями діяльності місцевих органів влади на основі здійсненого соціологічного дослідження та запропонованої функціональної моделі регіонального інвестиційного процесу. Для створення інноваційно-інвестиційної моделі регіонального економічного розвитку запропонований та обґрунтований організаційно-економічний механізм, що визначає джерела та механізми фінансування інноваційних проектів, інституціональні передумови реалізації інновацій для забезпечення довгострокового економічного зростання.
В роботі обґрунтовано, що перехід до ринкових відносин поставив на порядок денний проблему оновлення механізмів управління регіональним розвитком. Розроблена методика формування організаційно-економічного механізму управління економічним зростанням на рівні регіону з використанням системного підходу. Запропонована структурно-логічна схема реалізації економічної політики. Обґрунтовано доцільність якісного оновлення стратегічного планування на регіональному рівні та визначені основні складові цього процесу. Можливості грошово-кредитного та бюджетно-податкового регулювання економічного зростання регіону оцінені з позиції реальних можливостей регіональної та місцевої влади.
Об’єкт дослідження регіональної економічної науки запропоновано розширити за рахунок місцевого рівня економічного розвитку. Окреслені пріоритети регіональної економічної політики на сучасному етапі, зокрема структурно-інвестиційні зрушення для реалізації інноваційної моделі розвитку, створення конкурентоздатних робочих місць, підтримка проблемних регіонів шляхом розширення зайнятості в перспективних сферах діяльності, підвищення якості життя населення на основі довгострокового економічного зростання.
Для реалізації концепції соціально-прогресивного економічного зростання обґрунтовано можливості використання сучасних інноваційних форм регіонального розвитку. Роль та значення кластерної моделі галузево-територіальної організації виробництва визначені з позиції міжсекторної співпраці влади бізнесу громади, спрямованої на підвищення рівня і якості життя населення регіону. Акцентовано увагу на необхідності ініціювання створення кластерів саме на регіональному та місцевому рівнях як обов’язковій умові їх успішного функціювання.

Розглянуті та проаналізовані особливості функціонування вільних економічних зон на території країни, визначені принципові недоліки, що викликають неоднозначність позицій щодо подальшого використання їх як інструментів регіонального розвитку. Запропонований перелік оціночних показників діяльності територій зі спеціальними економічними режимами, що базується на принципі потенціал результат якість” та класифікований за критеріями затрати”, продукт і результат”, ефективність” і якість”.
З метою активізації малого підприємництва в регіоні розроблена та обґрунтована структурно-логічна схема підтримки підприємницької активності, що включає п’ять основних блоків: організаційно-технічний, фінансово-кредитний, освітньо-консультативний, ресурсний, інформаційний. Можливості та переваги кожного із виділених блоків та відповідного інструментарію відображений з позиції економічного зростання регіонів. На основі узагальнення світового та національного досвіду запропонована схема підтримки підприємництва на регіональному та місцевому рівнях, яка базується на реальному алгоритмі започаткування і ведення бізнесу та визначає конкретні заходи підтримки підприємництва.
15. У дисертації визначені пріоритети економічного зростання України в умовах посилення глобалізації та регіоналізації світового розвитку. Як економічні фактори, так і суспільно-психологічні чинники безпосередньо впливають на національний поступ. Удосконалення моделі управління регіональним розвитком об’єктивно необхідне для забезпечення достатніх темпів зростання та підвищення рівня життя населення до якісних показників європейського стандарту. З цією метою в дисертаційній роботі запропоновано економетричну модель забезпечення економічного зростання, конкретизовану в розрізі кожного регіону і визначені перспективні напрями економічного розвитку регіонів з урахуванням їх специфіки, змодельовані можливі сценарії подальшого зростання.
Реалізація запропонованих заходів з активізації економічного зростання в регіонах України дасть змогу підвищити ефективність використання їх інтегрального потенціалу, створить необхідні умови для сталого розвитку регіональних господарських систем та підвищення на цій основі якості життя населення