Петрова Наталія Василівна. Формування оборотних коштів промислових підприємств

brief description

Петрова Наталія Василівна. Формування оборотних коштів промислових підприємств. : Дис... канд. наук: 08.00.04 2008

Петрова Н.В. Формування оборотних коштів промислових підприємств. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Одеський державний економічний університет, Одеса, 2007.
Дисертацію присвячено актуальній науковій проблемі розробки теоретико-методологічних засад створення порядку забезпечення підприємств оптимальними за обсягом та структурою оборотними коштами. Суттєве спотворення процесів формування та використання оборотних коштів значної частини промислових підприємств України обумовлює необхідність прискіпливого аналізу теоретичних питань сутності оборотних коштів та поняття „формування оборотних коштів”. Так, актуальною проблемою розробки теоретичного підгрунтя поліпшення формування та використання оборотних коштів промислових підприємств виступає аналіз питання про доцільність заміни категорії „оборотні кошти” категорією „оборотні активи”, що стало ознакою досить багатьох навчальних та наукових публікацій. Йдеться про розрахунки показників оборотності оборотних активів, які зазвичай розраховуються відносно оборотних коштів. Оборотні активи, як майно, тобто натуральний засіб, не можуть здійснювати кругообіг, притаманний вартісним категоріям. Головне ж міститься в тому, що оборотні активи виступають лише однією із складових оборотних коштів, і обидві їх складові (оборотні активи і оборотні пасиви) можуть бути проаналізовані у нерозривній єдності, тобто у межах категорії оборотних коштів.
Визначено, що поняття кругообігу неприйнятне відносно руху оборотних коштів у господарсько-фінансовому процесі, оскільки вони не є економічною категорією, вартість якої включається у собівартість продукції, тобто сприяє для її створення, а натомість лише фінансово, грошово опосередковує, обслуговує рух вартості оборотного капіталу; тому рух оборотних коштів протягом кожного господарсько-фінансового процесу повинен кваліфікуватись як функціональний цикл, протягом якого оборотні кошти перебувають на кожній із стадій кругообігу оборотного капіталу.
Започатковано та обгрунтовано положення, що метою процесу формування оборотних коштів повинно бути забезпечення підприємств оптимальними за обсягом та структурою оборотних коштів, тобто такими, що забезпечують найвищу ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства, та розроблено напрями зовнішніх та внутрішніх структурних співвідношень, які треба при цьому враховувати.
Розроблено методичні підходи та порядок розрахунку оптимальних за обсягом і структурою оборотних коштів за двома методами за методом оптимізації (нормування) часток складових оборотних пасивів і оборотних активів та за методом оптимізації (нормування) коефіцієнту оборотності оборотних коштів. Запропоновано відомості про нормативи власних оборотних коштів вказувати у звітних балансах підприємств, а також акумулювати амортизаційні відрахування підприємств на окремому рахунку в банку і використовувати їх тільки за призначенням, тобто для інвестування основного капіталу.

Згідно з загальною метою і конкретними завданнями, поставленими у роботі, результати дисертаційного дослідження сформульовані у наступних висновках:
1. Обгрунтовано наукову недолугість та практичну недоцільність і шкідливість відмови від розгляду у деяких навчальних засобах та наукових публікаціях категорії оборотних коштів та заміни їх категорією оборотних активів, оскільки оборотні активи є лише однією із складових (поруч з оборотними пасивами) оборотних коштів.
2. Сформульовано сутність поняття формування оборотних коштів промислового підприємства як трьохстадійного (з виділенням стадій: залучення, розміщення, оптимізація структури) та двобічного (формування джерел оборотних коштів, або оборотних пасивів, та обсягів вкладення оборотних коштів за встановленими законодавчо напрямами, або оборотних активів) організаційно-економічного процесу, а також запропоновано наступне визначення поняття формування оборотних коштів: «Формування оборотних коштів підприємства це процес утворення джерел оборотних коштів та генеруємих ними активів, що спрямовується системою відповідних принципів, методів, механізмів, які забезпечують надання у розпорядження підприємства оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів».

Визначено, що поняття кругообігу неприйнятне відносно руху оборотних коштів у господарсько-фінансовому процесі, оскільки вони не є економічною категорією, вартість якої включається у собівартість продукції, тобто слугує для її створення, а натомість лише фінансово, грошово опосередковує, обслуговує рух вартості оборотного капіталу; тому рух оборотних коштів протягом кожного господарсько-фінансового процесу повинен кваліфікуватись як функціональний цикл, протягом якого оборотні кошти перебувають на кожній із стадій кругообігу оборотного капіталу.

4. Започатковано та обгрунтовано положення, що метою процесу формування оборотних коштів повинно бути забезпечення підприємств оптимальними за обсягом та структурою оборотних коштів, тобто такими, що забезпечують найвищу ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства, та розроблено напрями зовнішніх та внутрішніх структурних співвідношень, які треба при цьому враховувати.
5. У ході дослідження були розроблені теоретико-методологічні засади визначення потрібного обсягу власних оборотних коштів, щодо яких пропонується встановлювати обсяг власних оборотних коштів, переслідуючи мету оптимізації як структури, так і обсягів оборотних коштів та капіталу підприємства в цілому шляхом оптимальної стандартизації часток як загального обсягу оборотних коштів у капіталі підприємства, так і частки власних оборотних коштів у загальній сумі оборотних коштів підприємства.

Удосконалені методичні підходи відносно визначення ефективності використання оборотних активів, як складової оборотних коштів, що знайшло свій прояв в оптимізації складу показників використання оборотних активів промислового підприємства та в обгрунтованні адекватних їх сутності методів їх розрахунку;
Проведений аналіз дозволив зробити висновок, що методичні підходи до оптимізації структури власних оборотних коштів промислового підприємства, згідно з якими необхідно ранжувати методи таких розрахунків з урахуванням багатьох чинників господарсько-фінансового стану підприємства, державної банківсько-фінансової політики, кредитної політики комерційних банків, а також запитів, що складаються під впливом конкретних ситуацій в управлінні та плануванні діяльності підприємства;
Обгрунтувано взаємозв’язки та взаємозалежності неплатежів та формування оптимальних за обсягом та структурою оборотних коштів промислових підприємств, визначення факторів їх виникнення та шляхів подолання;

9. Розроблено методичні підходи та порядок розрахунку оптимальних за обсягом і структурою оборотних коштів за двома методами за методом оптимізації (нормування) часток складових оборотних пасивів і оборотних активів та за методом оптимізації (нормування) коефіцієнту оборотності оборотних коштів. Запропоновано відомості про нормативи власних оборотних коштів вказувати у звітних балансах підприємств, а також акумулювати амортизаційні відрахування підприємств на окремому рахунку в банку і використовувати їх тільки за призначенням, тобто для інвестування основного капіталу.