Петрусенко Валентина Павлівна. Профілактика післяопераційних ускладнень у хворих з гнійно-запальними захворюваннями геніталій, які мешкають у зоні радіонуклідного забруднення

brief description

Петрусенко Валентина Павлівна. Профілактика післяопераційних ускладнень у хворих з гнійно-запальними захворюваннями геніталій, які мешкають у зоні радіонуклідного забруднення: Дис... канд. мед. наук: 14.01.01 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2002. - 161арк. - Бібліогр.: арк. 139-161.

Петрусенко В.П.Профілактика післяопераційних ускладнень у хворих з гнійно-запальними захворюваннями геніталій, які мешкають у зоні радіонуклідного забруднення. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 акушерство та гінекологія. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2003.
Вивчено особливості клінічного перебігу, частоти і структури післяопераційних ускладнень у разі хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань матки і додатків у жінок, які мешкають у різних зонах радіонуклідного забруднення. Встановлено основні фактори ризику, терміни і причини розвитку запальних процесів геніталій у хворих, які мешкають у зоні високого радіонуклідного забруднення, з неефективним консервативним лікуванням цих захворювань. Показано частоту і структуру післяопераційних ускладнень у разі хірургічного лікування гнійно-запальних процесів матки і додатків у залежності від зони радіонуклідного забруднення території проживання. Розроблені і впроваджені практичні рекомендації по зниженню частоти і ступеню тяжкості післяопераційних ускладнень у жінок, які мешкають у зоні високого радіонуклідного забруднення на підставі використання корекції основних порушень імунного гомеостазу і стану мікробіоценозу статевих шляхів.

У разі хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань матки і додатків у жінок, що мешкають у зоні високого радіонуклідного забруднення, органозберігаючі операції проводяться в 49,6%, а радикальні - у 50,4%. У структурі гістеректомій екстирпації складають 42,8%, а надпіхвові ампутації - відповідно 57,2%. Частота додаткового оперативного втручання на кишківнику при цьому складає 28,6% і на сечовому міхурі - 5,2%.
Частота післяопераційної ускладнень у жінок із гнійно-запальними процесами геніталій, які мешкають у зоні високого радіонуклідного забруднення, характеризувалась збільшенням ранової інфекції в 5,4 рази; перикукситів - у 5,5 разів; інфільтратів малого тазу - у 4 рази і післяопераційного перитоніту - у 3,6 рази. Це обумовлено більш високою частотою перенесених внутрішньоматкових втручань з приводу непланованої вагітності та оперативних втручань на внутрішніх статевих органах, а також значним рівнем екстрагенітальної патології.
Імуносупресія у хворих з гнійно-запальними захворюваннями геніталій, які мешкають у зоні радіонуклідного забруднення, характеризувалась достовірним зниженням відносного числа Т-активних” лімфоцитів, Т-хелперів, В-лімфоцитів, фагоцитарного індексу й індексу завершеності фагоцитозу при одночасному збільшенні кількості Т-супресорів, фагоцитарного числа та імунних циркулюючих комплексів. Це обумовлено не тільки наявністю гнійно-запального процесу, але й несприятливим впливом високого рівня радіонуклідного забруднення.
Гемостазіологічні порушення у хворих з гнійно-запальними захворюваннями геніталій характеризуються зниженням гема-токриту, вмісту антитромбіну ІІІ і кількості тромбоцитів у разі одночасного збільшення протромбінового індексу і показника спонтанної агрегації тромбоцитів.
Стан мікробіоценозу статевих шляхів у хворих з гнійно-запальними захворюваннями геніталій характеризується більш низьким рівнем лактобацил (33,3%) і біфідобактерій (26,7%) при одночасній появі високого обсіменіння хламідіями (26,7%), мікоплазмами (23,3%), золотавим стафілококом (23,3%), кандидами (20,0%), протеями (13,3%), ешерихіями (10,0%) і клебсієлами (10,0%). У разі інтраопераційного мікробіологічного обстеження осередку інфекції серед широкого спектру мікроорганізмів частіше інших зустрічаються золотавий стафілокок (43,3%), кандиди (36,7%) і мікоплазми (23,3%).
Застосування запропонованої нами лікувально-профілактичної методики дозволило знизити частоту ранової інфекції в 2,5 рази, перикукситів в 2 рази, інфільтратів малого тазу в 2,5 рази, післяопераційних перитонітів - у 3 рази; попередити післяопераційну летальність, а також скоротити післяопераційне перебування хворих у стаціонарі на 3,1 доби.