Піддубна Аліна Іванівна. Розвиток управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства на основі системного та стратегічного підходів

brief description

Піддубна Аліна Іванівна. Розвиток управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства на основі системного та стратегічного підходів : дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Харківський національний економічний ун-т. - Х., 2006

Піддубна А.І. Розвиток управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства на основі системного та стратегічного підходів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Харківський національний економічний університет, Харків, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів розвитку управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств.
Розроблено і обґрунтовано системнопраксеологічний підхід до визначення економічної сутності конкурентоспроможності; запропоновано методичний підхід до системного факторного аналізу міжнародної конкурентоспроможності підприємства; виявлено причини, що обумовлюють структурну і функціональну недосконалість діючої в Україні системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
Обґрунтовано модель системної організації управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства як інтегрованої цілісності підсистем регулювання та управління, які взаємодіють між собою через модуль вибору, та методичні засади розвитку інформаційного забезпечення системи управління.
Розроблено концептуальну модель розвитку управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства у контексті стратегічного менеджменту, що охоплює систему управлінських дій з метою підвищення стратегічної спрямованості системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
Обґрунтовано метод оцінки ефективності управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, що ґрунтується на розрахунку потенціалу зростання міжнародної конкурентоспроможності підприємства з використанням множинного регресійного аналізу та математичного апарату теорії графів.

1. Посилення глобалізаційних процесів і загострення міжнародної конкуренції ставлять перед вітчизняною економічною наукою проблему розробки, обґрунтування і впровадження активних систем управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств як органічної складової сучасного менеджменту. Розв’язання цієї проблеми вимагає оновлення теоретичних поглядів на економічну суть поняття «міжнародна конкурентоспроможність підприємства» як передумови ідентифікації об’єкта управління, розвитку категоріального апарату, вдосконалення системних засад організації та посилення стратегічної спрямованості управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
2. Міжнародна конкурентоспроможність підприємства це особливий функціональний стан системи економічного розвитку підприємства, при якому забезпечується його інтегрування у світогосподарські структури та усталене функціонування підприємства як суб’єкта міжнародної економічної діяльності. Відмінності між категоріями продуктивності та ефективності, з одного боку, і конкурентоспроможності з іншого, полягають у тому, що перші відображають стан внутрішніх процесів у системі у номінальному його значенні, тоді як виміром стану системи за конкурентоспроможністю є шкала відносин.
3. Усі фактори, які здійснюють вплив на систему міжнародної економічної діяльності підприємства, є факторами його міжнародної конкурентоспроможності. Аналіз, виявлення та врахування факторів міжнародної конкурентоспроможності підприємства є складовими управлінського циклу, а їх систематизацію доцільно здійснювати на основі комбінованого методу декомпозиції.
4. В історичному контексті еволюція управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства в Україні визначається як перехід від «організаційноусіченої» (на початку 90х років) до «формальноструктурованої» моделі. Дисфункціональність діючої системи управління обумовлюється: 1) слабкістю розроблення теоретичних засад та науково-методичного забезпечення; 2) антиісторичним характером проектування; 3) відсутністю достатньої різноманітності у координатора його невідповідністю закону «необхідного різноманіття»; 4) цільовою та структурнофункціональною розузгодженістю керуючої і керованої підсистем управління; 5) недосконалістю інформаційного забезпечення системи управління.
5. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства це система забезпечення життєздатності підприємства як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, яка складається із сукупності взаємодіючих між собою та з середовищем підсистем у відповідності з їх функціональними особливостями, принципами координації та режимом функціонування. Ознаки, за якими даний вид управління слід розглядати як відносно самостійний напрям менеджменту, полягають у: 1) активному використанні міжнародного економічного простору як специфічного ресурсу розвитку підприємства; 2) відсутності моносуб'єкта управління та існуванні більш складного суб'єктного контуру управління; 3) специфічному апараті управління, який має відображати процеси руху товарів (послуг) через митні кордони країн; 4) стратегічній спрямованості даного виду управління, яке зачіпає політикоекономічні інтереси інших країн, породжуючи їх протистояння і навіть міждержавні конфлікти.
6. Метою розвитку системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства є формування моделі функціонування, в якій досягається рівень конкурентоспроможності, необхідний для стійкого оперування підприємства на зовнішньому ринку. Концептуальними напрямами її розвитку є підвищення організаційнометодологічного та інформаційного рівнів забезпечення та посилення стратегічної спрямованості системи управління.
7. Головними напрямами вдосконалення системних та стратегічних характеристик управління є: нарощування різноманітності координатора підсистеми регулювання з метою розширення його регулятивних можливостей; посилення стратегічної структурності та стратегічної процесуальності управлінського циклу мікромодуля системи та його впливу на зростання адаптаційних можливостей підприємства до вимог зовнішнього середовища.
8. Вдосконалення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства вимагає визначення комплексного показника його ефективності. Теоретикометодичним підґрунтям вирішення цієї задачі слугують: введене автором поняття «потенціал зростання міжнародної конкурентоспроможності підприємства», яке відображає ефект управлінського впливу на прирощення достатнього запасу стійкості та можливостей адаптування підприємства до вимог зовнішнього ринку; розроблений у дисертації методичний підхід до оцінки потенціалу зростання міжнародної конкурентоспроможності підприємства із використанням експертного методу, методу порівняння конкурентних профілів, апарату теорії графів та логічних матриць згортання показників, доцільність використання якого підтверджується його апробацією у практичній діяльності підприємств олійножирової галузі промисловості України.