Підстави кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за Кримінальним кодексом України

brief description

ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................................с. 4
Розділ I. Об’єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом................................................................................................................с.15
1.1. Родовий об’єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом...........................................................................................с.22
1.2. Безпосередній об’єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочин¬ним шляхом...........................................................................................с.34
1.3. Предмет легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом................................................................................................................с.50
1.4.Висновки…..…………………………………………………………….....с.86
Розділ II.Об’єктивна сторона легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом......................................................................с.88
2.1. Злочинне діяння.........................................................................................с.88
2.2. Форми легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом..............................................................................................................с.104
2.3. Висновки....................................................................................................с.129
Розділ III. Суб’єктивні ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом....................................................................с.131
3.1. Суб’єктивна сторона легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом........................................................................................с.131
3.2. Суб’єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом..............................................................................................................с.148
3.3. Висновки....................................................................................................с.162
Розділ IV. Кваліфікуючі, особливо кваліфікуючі ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом та її відмежування від суміжних злочинів...................................................................................с.163
4.1. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом...........................с. 163
4.2. Відмежування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом від суміжних злочинів...............................................с.177
Підсумки...........................................................................................................с.187
Список літератури .........................................................................................с.191

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Процес реформування суспільного життя України на сьогоднішній час поєднаний із подоланням певних труднощів економічного, політичного й організаційного порядку, зумовлених перехідним етапом у розвитку країни, що створює сприятливе підґрунтя для вчинення ряду злочинних діянь, які перешкоджають нормальному розвитку сфери господарської діяльності. Одним із них є легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. В умовах поширення тіньової економіки це явище давно вже стало загаль-нодержавною проблемою і потребує вирішення саме на загальнодержавному рівні. Актуалізують цю проблему і внутрішні особливості легалізації „брудних” грошей як специфічного економічного процесу: адже тіньові фінансово-господарські операції завуальовані під легітимні, набувають форм прямого продовження криміногенних економічних відносин. Це підтверджує тезу, що сучасна ринкова економіка України будується значною мірою шляхом трансформації легальної економіки у тіньову. У ході такої метаморфози відбувається взаємозбагачення обох структур: легальна економіка постачає тіньовій усі види ресурсів, виробничий досвід, технології, менеджмент, а сама збагачується тіньовою економічною поведінкою, тіньовим економічним мисленням і поступово криміналізується. Відмивання грошей отримало значного поширення в усьому світі. Як відзначається у статистичних джерелах, річна частка відмивання грошей становить у світовій економіці 2-5%, тобто близько 800-1000 млрд. американських доларів. Цей злочин вчинюється все частіше й на Україні. Його небезпечність надзвичайно велика з огляду на те, що він завдає шкоди сфері господарської діяльності, є джерелом фінансування організованої злочинності, сприяє розвитку міжнародної корупції, може наносити шкоди суспільним відносинам у сфері громадської безпеки, правосуддя, власності.
Посягання на сферу господарської діяльності, особливо на суспільні відносини, що складаються з приводу заборони використання у ній майна, одержаного злочинним шляхом, законодавчо вважається тяжким злочином, який характеризується підвищеною небезпекою. Кримінальна норма про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК, далі по тексту – відмивання грошей, легалізація) уперше з’явилася у Кримінальному кодексі України 2001 р. і була поміщена в розділі VII „Злочини у сфері господарської діяльності”. Згодом вона зазнала суттєвих змін і тепер сформульована наступним чином:
Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом:
1. Вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ним, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, -
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або у особливо великому розмірі, −
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
Примітка 1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи;
2. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були грошові кошти чи інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Варто зауважити, що ця норма після її зміни стала більш вдалою, внаслідок чого зникли деякі притаманні попередній редакції норми недоліки, однак і сьогодні вона залишається складною для сприйняття і застосування, тому її редакція потребує подальшого вдосконалення. Як зазначала практика, станом на травень 2002 р. в Україні було порушено лише 277 кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ст. 209 КК України, при чому лише 53 справи було направлено до суду (19,13%). За інформацією (на той час) голови ДПА України М. Азарова з 1 вересня по жовтень 2002 року органами податкової міліції порушено 987 кримінальних справ за ст. 209 КК, однак лише 303 справи направлено до суду (30,7%). При цьому, більш ніж 40% кримінальних справ були порушені у зв’язку з відмиванням доходів, одержаних внаслідок ухилення від оподаткування ). За 2003 р. у провадженні слідчих органів МВС, податкової міліції та СБУ знаходилося 239 кримінальних справ, порушених за ст. 209 КК, але до суду направлено лише 63 справи (26,3%).
Таке порівняно суперечливе застосування ст. 209 КК аж ніяк не свідчить, що вона малоефективна. Сам факт існування цієї кримінально-правової норми має попереджувальний вплив на потенційних злочинців, здатних надати правомірного вигляду використанню, володінню або розпорядженню доходами, одержаними злочинним шляхом. До того ж, наявність у КК України ст. 209 говорить про виконання нашою державою прийнятих на себе міжнародних зобов’язань щодо встановлення кримінально-правового переслідування відмивання грошей, оскільки криміналізацію цього суспільно-небезпечного діяння було здійснено відповідно до ратифі¬кованої Україною Конвенції „Про відмивання, пошук, арешт та конфіс¬ка¬цію доходів, одержаних злочинним шляхом” (Страсбург, 1990 р.).
За період існування у кримінальному законі норми про легалізацію (в редакції Закону України від 16 січня 2003 р. „Про внесення змін та доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України”) в науці кримінального права не з’явилося жодного комплексного дослідження юридичних ознак складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України. Вирішення низки питань кримінальної відповідальності за легалізацію, запропоновані юристами на рівні окремих наукових статей, розділів підручників, науково-практичних коментарів до КК, має, як вбачається, фрагментарний і багато в чому спірний характер. Сама диспозиція цієї статті достатньо складна, що породжує серед юристів різне за своїм змістом тлумачення ознак складу розглядуваного злочину. Викладені положення й зумовили вибір теми дисертації, у якій реалізовано спробу дослідити кримінально-правовий зміст об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 209 ККУ, проаналізувати його кваліфікуючі й особливо кваліфікуючі ознаки а також відмежувати його від суміжних злочинів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер¬тація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в дослідженні об’єк¬тивних і суб’єктивних ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, формулюванні можливих змін і доповнень до чинного законодавства. Для її досягнення були поставлені такі завдання:
- дослідити та визначити родовий, безпосередній об’єкт та предмет легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- розкрити зміст поняття „легалізація (відмивання)”;
- провести аналіз змісту форм, у яких зовні виражається об’єктивна сторона легалізації, і визначити момент закінчення злочину стосовно кожної форми;
- проаналізувати ознаки складу легалізації, які характери¬зу¬ють суб’єкт і суб’єктивну сторону злочину;
- з’ясувати зміст кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак даного злочину;
- визначити критерії відмежування легалізації від суміж¬них злочинів;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції ст. 209 КК.
Об'єктом дослідження виступає легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, як один із злочинів у сфері господарської діяльності.
Предметом дослідження є норми чинного кримінального законодавства, практика їх застосування, тенденції та закономірності розвитку кримінального законодавства про відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, наукові погляди та розробки щодо цієї проблеми.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання й загальної теорії кримінального права. У процесі дослідження застосовувалися наступні наукові методи: логіко-історичний (з урахуванням розвитку об'єкта дослідження, вчення, що його відбиває, понять, які сформувалися в кінцевому підсумку); порівняльно-правовий (при аналізі законодавчих і підзаконних норм, суджень і вчень юристів, які займалися розглядуваною проблематикою); догматичний (при дослідженні змісту законодавчих положень про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом); системно-структурний (у з’ясуванні недоліків норми, що передбачає кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом); логіко-нормативний (при формулюванні пропозицій щодо змін чинної редакції ст.209 КК); діалектичний (при обґрунтуванні елементів складу злочину легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) та ін.
Під час написання цієї монографічної роботи використовувалися досягнення наук кримінального, цивільного, господарського, корпоративного права, загальної теорії права, психології та ін.
Теоретичною основою дослідження стали наукові положення, які сформульовані в доктрині кримінального права та містяться у працях таких вітчизняних та зарубіжних дослідників, як–от: П.П. Андрушко, Л.А. Апель, А.С. Беніцький, В.Т. Білоус, М.В. Бондарева, Л.К. Виноградова, А.Ф. Волобуєв, Л.М. Доля, О.О. Дудоров, М.Г. Іванов, О.Г. Кальман, Є.В. Ковалевська, В.М. Киричко, М.Й. Коржанський, М.В. Корнієнко, Ю.В. Коротков, Н.Ф. Кузнєцова, В.В. Лавров, В.О. Мандибура, П.С. Матишевський, Г.А. Матусовський, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, О.В. Наумов, В.А. Нікуліна, М.С. Обиход, О.І. Перепелиця, П.Г.Пономарьов, В.М. Попович, В.І. Сергеєв, Є.Л. Стрєльцов, Ю.М. Сухов, В.Я. Тацій, Г.А. Тосунян, В.В. Хахулін, Г.М. Хлупіна, А.М. Хочунський, В.І. Шакун, В.Ю. Шепітько, І.В. Шишко, П.С. Яні, та ін.
Джерельною базою дисертації послужив Кримінальний кодекс України. При написанні дисертації було вивчено сучасне кримінальне законодавство України, Росії, а також США, Німеччини, Італії та інших провідних держав, нормативні акти й інструкції, що стосуються протидії відмиванню грошей, використано вітчизняну судову практику.
Наукова новизна результатів полягає в тому, що дисертація є самостійною, завершеною науковою працею, першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних проблем кримінальної відповідальності за легалізацію в редакції норми від 16 січня 2003р. На захист винесено наступні нові положення:
1. На підставі визначення родового об’єкту вперше розкривається основний безпосередній об’єкт легалізації як суспільні відносини, що складаються з приводу заборони використання у сфері господарської діяльності доходів, одержаних злочинним шляхом;
2. Обґрунтовується, що різні предмети злочину, передбаченого ст. 209 КК, з погляду кримінального закону, мають однакове юридичне значення. Ці предмети володіють тільки їм властивими загальними ознаками: а) фізична ознака – предмет цього злочину повинен мати характеристику речі, що має вартість та ціну; б) юридична ознака - предмет одержується від вчинення певного злочину, що передував легалізації. Наведено додаткові аргументи щодо віднесення до предмету легалізації права на майно.
3. Визнано необґрунтованим формулювання законодавцем: а) фізич-ної ознаки предмету легалізації (доходи – у назві, кошти або інше майно – у диспозиції), та б) його юридичної ознаки (одержаний внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом). Крім цього, обґрунтовано недосконалість положень п.1 примітки до ст. 209 КК щодо предмету. Пропонується у назві статті визначати предмет легалізації як майно, а у диспозиції – як грошові кошти чи інше майно.
4. По новому визначається поняття суспільно-небезпечного діяння, що виражається у легалізації (відмиванні) доходів, як суспільно-небезпечна дія з грошовими коштами або іншим майном, одержаними від вчинення певного злочину, що вчинюється у формах, передбачених законом, та полягає у наданні формально законного вигляду таким коштам та майну при їх використанні у сфері господарської діяльності. Наведено додаткові аргументи щодо синоні¬мічності термінів „легалізація” та „відмивання”.
5. Обґрунтовується необхідність виключення з диспозиції ст. 209 КК таких форм легалізації, як набуття, володіння та використання коштів або майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, оскільки вони не мають самостійного значення і охоплюються формами легалізації, які виділені автором.
6. Пропонується визначати у диспозиції ст. 209 КК одну з форм легалізації саме так, як було передбачено у редакції статті 209 КК до її зміни (05.04.2001 р.) – використання грошових коштів та майна, одержаних злочинним шляхом, для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності.
7. Визнано необґрунтованим формулювання такої форми легалізації, як вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження предмету чи володіння ним, прав на предмет, джерела його походження, місцезнаходження, переміщення. Пропонується визначати цю форму легалізації, як дії, вчинені з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню предметом злочину.
8. Обґрунтовується, що мета даного злочину (надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпоряд¬женню предметом) хоча і випливає з назви статті, однак її необхідно спеціально передбачити у тексті кримінально правової норми, як обов’язкову ознаку суб’єктивної сторони всіх форм легалізації. Пропонується виключити з диспозиції статті мету приховування та маскування, яка передбачена стосовно такої форми легалізації як вчинення інших дій.
9. Дістала подальше обґрунтування проблема суб’єкту легалізації, яким може бути як особа, що безпосередньо вчинила первинний злочин, так і особа, яка легалізувала кошти, одержані злочинним шляхом іншою особою.
10. Пропонується нова редакція ст. 209 КК.
Практичне значення одержаних результатів полягає у наступному:
- в науково-дослідницькій роботі – як матеріал для обговорення і подальшої розробки проблеми господарських злочинів;
- для правотворчої діяльності пропонується модель кримінально-правової норми про відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, яка може бути використана з метою подальшого вдосконалення кримінального законодавства;
- у правозастосовчій діяльності – при кваліфікації легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- у навчальному процесі – при викладанні курсу Особливої частини кримінального права України, при підготовці навчальної та методичної літератури з відповідної тематики, у науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація була предметом наукової дискусії на засіданні кафедри кримінального права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Низка її положень обговорювалася на міжнародних та республіканських конферен¬ціях, що відбувалися у м. Києві (1998 р.), м. Харкові (2001, 2003 р.), а також у науково-практичних семінарах які проходили у Міністерстві юстиції України (1998 р.) та Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (2000 - 2003 р.р.). Окремі положення дисертації були використані при підготовці науково-практичного посібника „Законодавство Європейських держав та США в боротьбі з організованою злочинністю в сфері економіки: кримінологічний, кримінальний, міжнародно-правовий аспекти”.
Публікації. По темі дисертації автором опубліковано вісім статей, серед яких три статті в спеціалізованих наукових виданнях, та наукова доповідь:
1. Чаричанский А.А. Вопросы уголовной ответственности за легализацию (отмывание) доходов, полученных преступным путем.− Харьков: Нац. юрид. акад. Украины, // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій.− 1999.− № 35.− С.121-128;
2. Чаричанський О.О. Про механізм протидії легалізації (відмиванню) прибутків, одержаних незаконним шляхом // Вісник Акад. прав. наук України. Харків.: Право, 1999.− № 3.− С.177-185
3. Чаричанський О.О. Деякі питання суб’єкта легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом // Право України.−2003.−№ 11.– С. 54
4. Чаричанський О.О. Визначення поняття „легалізації” (відмивання)” доходів, одержаних незаконним шляхом // Зб. наук. пр. Харківського центру вивчення організованої злочинності. Харків. – 2000.−вип. 1 – С. 81;
5. Чаричанський О.О. Кримінальна відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом у світі Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. // Мала енциклопедія нотаріуса: Науково-практичний журнал, № 3 (9). – червень 2003 р;
6. Законодавство Європейських держав та США в боротьбі з організованою злочинністю в сфері економіки: кримінологічний, кримінальний, міжнародно-правовий аспекти (науково-практичний посібник) / Афанасьєв В.В., Буроменський М.В., Шостко О.Ю., Чаричанський О.О., Зайда В.В. Харків: Інститут вивчення проблем злочинності АПрН України. –2001. – 132 с.;
7. Афанасьєв В.В., Буроменський М.В., Шостко О.Ю., Чаричанський О.О., Зайда В.В. Деякі питання боротьби з організованою злочинністю в США та окремих європейських країнах // Збірник наукових праць НДІ ВПЗ АпрН України. Харків: Право. – 2000. вип.4.− С.95-122;
8. Чаричанський О.О. Проблема визначення об’єкта легалізації (відмивання) прибутків, одержаних незаконним шляхом // Збірник наукових праць Харківського центру вивчення організованої злочинності. Харків: 2001.− вип.2 – С. 154;
9. Чаричанський О.О. Предмет легалізації (відмивання) прибутків, одержаних незаконним шляхом // Збірник наукових праць Харківського центру вивчення організованої злочинності. Харків: 2002 . вип.4. – С. 214.
Структура дослідження. Відповідно до мети, предмета і логіки дослідження дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного із розділів, загальних висновків та списку використаних джерел, де послідовно розкриваються об’єктивні та суб’єктивні ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, її кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, а також відмежування від суміжних злочинів. Повний обсяг дисертації – 205 сторі-нок, із них список використаних джерел – 15 сторінок (170 найменувань).

bibliography

Підсумки

Підсумовуючи проведене дослідження підстав кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом необхідно зазначити, що ця проблема має велике теоретичне та практичне значення. Правильне розуміння змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак складу легалізації обумовлює вірне застосування ст. 209 КК на практиці, правильну кваліфікацію вчиненого. Викладений у цій роботі аналіз ст. 209 КК показує, що:
- родовим об’єктом легалізації є суспільні відносини у сфері господарської діяльності;
- безпосереднім об’єктом легалізації є суспільні відносини, що складаються з приводу заборони використання у сфері господарської діяльності доходів, одержаних злочинним шляхом. У даній кримінально-правовій нормі неможливо виділити додатковий обов’язковий безпосередній об’єкт;
- предмет легалізації має відповідати двом обов’язковим ознакам: а) фізичній (річ матеріального світу, що має вартість та ціну), та б) юридичній (одержується в результаті вчинення злочину, передбаченого КК України);
– злочинне походження предмету цього злочину не потрібно обов’язково підтверджувати обвинувальним вироком суду за вчинення предикатного злочину. Достатньо усвідомлення особою походження предмета від злочину навіть у загальних рисах;
- склад легалізації є формальним;
- суспільно-небезпечне діяння, передбачене у ст. 209 КК виражається тільки у формі дії;
- у ст. 209 КК можна говорити лише про наступні форми об’єктивної сторони легалізації: а) здійснення фінансової операції з предметом; б) укладення угоди з предметом; в) вчинення дій з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню та розпорядженню предметом; г) використання предмета для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності. Названі в диспозиції ст. 209 КК такі форми легалізації, як вчинення інших дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна…, а так само набуття, володіння або використання предмету злочину не мають самостійного значення і не можуть виділятися як окремі форми, оскільки повністю охоплюються формами, які виділені автором.
- легалізація переслідує спеціальну мету - надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню предметом, яка є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу цього злочину;
- суб’єкт легалізації є загальним. Ним може бути як особа, що вчинила предикатний злочин, так і особа, яка не вчиняла предикатного злочину, однак легалізувала майно, одержане злочинним шляхом іншою особою;
- розмір легалізації за ч.1 ст. 209 КК має визначатися з урахуванням положень ч.2 ст. 11 КК про малозначність;
- легалізацію необхідно відрізняти від злочинів, передбачених ст. ст. 198 та 306 КК за об’єктом, предметом та формами об’єктивної сторони. Статті 209 та 306 КК співвідносяться між собою як загальна (ст. 209) та спеціальна (ст.306) норми;
З урахуванням викладеного та обґрунтованих у роботі пропозицій щодо удосконалення редакції ст. 209 КК України, її необхідно викласти наступним чином:
Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочин-ним шляхом:
1. Здійснення фінансової операції з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню грошовими коштами чи іншим майном, одержаними злочинним шляхом, укладення правочину з такими коштами чи майном, їх використання для здійснення підприєм¬ницької або іншої господарської діяльності а також вчинення інших дій з такою ж метою, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, -
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
Примітка. 1. Грошовими коштами чи іншим майном, одержаними злочинним шляхом за змістом цієї статті, є грошові кошти чи інше майно, одержані в результаті вчинення злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України за виключенням: а) злочинів, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк менше трьох років або менш суворе покарання; б) злочинів, передбачених статтями 207 та 212 Кримінального кодексу України.
2. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були грошові кошти чи інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка добровільно заявила про вчинений злочин органам влади, активно сприяла його розкриттю і якщо в результаті такого сприяння були виявлені грошові кошти або інше майно, що підлягало легалізації або було легалізоване, а також злочин (злочини), внаслідок якого такі кошти або майно були одержані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов Е.А. Грязные деньги и закон. –– М.: Инфра-М, 1994.– 296 с.
2. Алиев В.М. Болотский Б.С. Разработка российского законодательства о противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных незаконным путем: некоторые дискуссионные вопросы // Государство и право.– 1999. – № 6.– С. 44-50.
3. Аминов Д.И., Ревин В.П. Какова роль коммерческих банков в легализации преступных доходов: В вопросах и ответах. – М:. Брандерс, 1997.– С.51,52.
4. Антинаркотичне законодавство України: Історія. Теорія. Коментар / Під ред. М.А. Ларіна – К.: Юрінком, 1997. – 190 с.
5. Апель Л.А. Как появляються „грязные” деньги. – СПб.: Изд. Дом Бизнес-пресса, 1999.– 48 с.
6. Аслаханов А.А. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики (криминологический и уголовный аспекты): Автореф. дис. … д–ра. юрид. наук. – М., 1997. – 40 с.
7. Бажанов М.И Вопросы ответственности за преступления против собственности в проекте УК Украины // Пробл. боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. 15-16 груд. 1998 р.–Харків, 1999.– С.51-55
8. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков: Право, 2000. – 128 с.
9. Беницкий А.С. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем: проблемы квалификации и совершенствование законодательства / МВД Украины, Луганск. Изд-во Ин-т внутр дел. –Луганск: РИО ЛИВД. 2001 . – 352 с.
10. Білецький В. Відмивання грошей і діри в законі // Юрид. вісн. України. – 1995.– № 13. 26 вер. - 3 жовт.
11. Бондарева М.В. Кримінально-правові аспекти відповідальності за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих незаконним шляхом: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Київ. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2000.– 17 с.
12. Брайнин Я.М. Некоторые вопросы учения о составе преступления в советском уголовном праве // Юрид.сб. Киев. ун-та, 1964.– №4.– С.188
13. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. –К.:Вища шк., 1986.– 208 с.
14. Вісник Верховного Суду України. 1999.– № 4(14). 1999. С. 39
15. Вершинин А. Легализация средств и иного имущества, приобретенного незаконным путем // Уголовн. право. – 1998. – № 3. – С. 7
16. Виноградова Л.К., Гажа Н.А. Проблема борьбы с легализацией незаконных доходов в России // Пробл. уголов. права в связи с реформами уголов. Законодательства: Сборник ученых трудов./ Под ред. М.Л. Шаренко –М.: Инфра-М, 1997. – С. 79-86
17. Волженкин Б.В. Экономические преступления.– СПб.: Юридический центр Пресс, 1999 . – С.57
18. Волков Б.С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-пси–хологическое исследование). – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982.–452 с.
19. Волобуев А. Литвинов А. Криминалистические особенности легали-зации доходов, полученных незаконным путем // Законность – 2001.– № 6. – с. 48-50.
20. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правого ставлення у вину. – К: Нац. Акад. внутр. справ України, 1997. – 184 с.
21. Гайворонский В., Жушман В. Предпринимательство, хозяйственная и трудовая деятельность: законодательное урегулирование // Предприни¬мательст¬во, хозяйство и право. – 1980. – № 6.– С.80
22. Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений: –М., Изд-во МГУ, 1980.– 60 с.
23. Гауфман Л.Д., Максимов С.В. Уголовно-правовая охрана финансовой среды: новые виды преступлений и их класификация: Науч.-практ. пособие. – М.: Юринформ. – 1995.– 128 с.
24. Гауфман Л.Д. Максимов С.В. Уголовный кодекс РФ: Сравнительно-правовая таблица: Научно-практическое пособие. –М.: 1996. – с.38
25. Гельфер М. А. Советское уголовное право: Учебник –Общ. часть.– вып. 5: Объект преступления.– М., Политиздат, 1960.– 184 с.
26. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отноше¬ний. (Объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979.– 126 с.
27. Глифман М.А. Легализация доходов, полученных преступным путем в России и странах СНГ: Теоретические и практические проблемы приме–нения действующего законодательства.– М.: Юристъ, 1997.– 132 с.
28. Горелик А.С., Шишко И.В., Хлупина Г.Н. Преступления в сфере эконо–мической деятельности и против интересов службы в коммерческих и иных организациях. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун–та,– 1998. –170 с.
29. Гуторова Н.О. Вчинення злочину організованою групою осіб (кримінально-правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. –Х.: Нац. ун-т внутр. справ. – 1996. – 22 с.
30. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее уста¬новление.–Воронеж: Изд-во Воронеж. ун–та, 1974.– 241 с.
31. Дементьев А.С. Проблемы борьбы с экономической преступностью и коррупцией: Автореф. дис. … докт. юрид. наук. –М., 1997. – 39 с.
32. Дроздов А.В. Человек и общественые отношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1966.– 84 с.
33. Дремин В. „Отмывание” доходов: законодательное определение// Юрид. вест. – 2000. – № 2. – С.81
34. Дудоров О.О. Відповідальність за “відмивання” нелегальних прибут¬ків як конвенційний злочин: шляхи вдосконалення кримінального та фі¬нан¬¬со¬вого законодавства // Юрид. вісн. України. – 1998.– № 35. С.25
35. Дудоров О.О. Чи спливуть брудні гроші на поверхню; легалізація злочинних прибутків: проблеми кримінально-правової протидії // Віче.- 1998.– № 1.– С.72
36. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-право¬ва характеристика. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.
37. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. – К.: Атака, 2001. – 608 с.
38. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. – М.: АН СССР, 1948.- 137 с.
39. Емельянов В.П.. Квалификация преступлений против собственности: Науч. Пособие. Харьков: Рубікон, 1996.– 112 с.
40. Еременко К.О. Некоторые вопросы квалификации ст. 174 УК РФ: Пояснит. зап. // Международное сотрудничество в борьбе с отмыванием денег. Матер. конф. – СпБ.: Изд–во ЛГУ, 2000. – С. 224
41. Жеребкин В.Е. Логика: Ученик. – Харьков: Изд-во Харьков. ун-та, 1968. –256 с.
42. Загородников Н.И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве // Тр. ВЮА, вып.13. 1945.– С.44-50
43. Загородников Н. И. Значение объекта преступления для определения меры наказания по советскому уголовному праву // Труды ВЮА, вып. 10. – М.: Политиздат, 1949.– с.12
44. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умисел и его формы. – М.: Юрид.лит., 1972.– 262 с.
45. Иваник Н. Ответственность за приобретение или сбыт имущества, добытого заведомо преступным путем // Соц. законность. –1965. − № 11. – С. 58-60¬¬
46. Иванов Н.Г. Организовання преступность и совершенствование уголовного законодательства о соучастии // Сов. государст. и право. – 1990.− № 7. – С. 68
47. Иванов Э.А. Отмывание денег и правовое регулирование борьбы с ним. –М.: Юристъ, 1999. – 57 с.
48. Каиржанов Е. Основные теоретические проблемы объекта уголовно-правовой охраны в СССР: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. 12.00.08 / КГУ.− К., 1975. − 46 с.
49. Камынин И. Борьба с отмыванием доходов: уголовно-правовые проблемы, опыт международного сотрудничества //Уголовное право.– 2000.− № 3.− С. 27;
50. Коментар до Кримінального кодексу України/ За ред. Коржанського М.Й. К.: Аттіка, 2001. – С. 362 – 363
51. Коментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Скуратова Ю.И., Лебедева В.М. − М.: Инфра-М, 1996.− 483 с.
52. Коментарий к Уголовному Кодексу РФ/ Под ред. О.Ф. Шишова. – М.: Инфра-М, 1998. –Т.2 – 725 с.
53. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / С.В. Бородин, О.Л. Дубовик, С.Г. Келина и др. Под ред. А.В. Наумова. – М.: Юристъ, 1997. С. – 824 с.
54. Константинов А., Дикселиус М. Отмывание денег. − СПб.: Библи-ополис. Олма-плюс, 1997.− С. 449-451
55. Коржанский М.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны.− М.: Акад. МВД СССР, 1980.− 248 с.
56. Коржанський М.Й. Про принципи кримінального права України // Право України . –1995. − №11. – С.69-72
57. Коржанский М.И. Ответственность за приобретение, хранение и сбыт имущества, добытого преступным путем: Учеб. пособие. –Волгоград: 1971. – 88 с.
58. Коротков Ю.В. Уголовно-правовые и криминалистические аспекты борьбы с легализацией (отмыванием) незаконных доходов: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук.− М., 1998.− С.18-22
59. Котке К. “Грязные деньги”– что это такое? Пер. с нем. Н. Родионовой. М.: Дело и сервис. 1998.− 704 с.
60. Краткий экономический словарь/ Под ред. Е.А. Абрамовича. –М.: Политиздат, 1958. − 645 с.
61. Криволапов Г. Отграничение приобретения или сбыта имущества, заведомо добытого преступным путем, от соучастия и укрывательства преступлений // Сов. юстиция. –1968. − № 9. – С. 16-17
62. Кримінальне право України: Підручник: Заг. Ч. / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. –Харків: Право, 1997.−368 с.
63. Кримінальне право України: Особл. Част.: Підручник для студентів юрид. Спец. Вищ. Зал. Освіти / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. –Київ-Харків: Юрінформ Інтер Право, 2001. – 416 с.
64. Кримінальне право України: Заг. Част.: Підручник / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Ста¬шиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер-право, - 2001. – 496 с.
65. Кримінальний Кодекс України. – Х.: ТОВ “Одісей”, 2001. – 240 с.
66. Кримінальний Кодекс України: науково-практичний коментар / За ред. Яценко С.С., Шакун В.І. – К.: Правові джерела, 1998. – 1088 с.
67. Кудрявцев В. Н. О соотношении предмета и объекта преступления по советскому уголовному праву // Труды ВЮА.− Вып. 13.− М.: Госюриздат, 1951.− С. 64
68. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. М.: Госюриздат, 1960.− 224 с.
69. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. М.: Госюриздат, 1972.− с.161
70. Кудрявцев В.Н. Теоретические вопросы квалификации преступлений. –М.: Госюриздат, 1963.− 324 с.
71. Кузнецова Н.Ф. Багаутдинова С.К. Контроль над легализацией преступных доходов / Вест. Моск. ун-та: Право, 1997.− № 6.− С. 37-49
72. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной от-ветст¬венности.− М.: Госюриздат, 1958. – 219 с.
73. Кузнецова Н.Ф. Уголовное право и мораль. – М.: Изд-во МГУ, 1967 . –104 с.
74. Кураш Я.М. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (аналіз складу злочину): Дис. ... канд. юрид. наук. − Харків, 1998.− 169 с.
75. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Изд-во МГУ, 1967 . – 181 с.
76. Курс советского уголовного права. Часть общая. Том 2. Преступление / А.А. Пионтковский, А.А. Герцензон, Н.Д. Дурманов, П.С. Ромашкин. Ред. кол.: А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквадзе. М.: Наука, 1970. – 516 с.;
77. Курс советского уголовного права. Общая часть. Т. І. / М.Д. Шаргородский, И.И. Солодкин,, С.А. Домахин и др. Отв. ред. Н.А. Беляев и М.Д. Шаргородский. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. – 646 с.
78. Курс уголовного права. Общая часть. Т. 1: Учение о преступлении: Учебник для вузов / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой и И. М. Тяжковой. − М.: Зерцало, 1999. – 592с.
79. Куц В.Н. Ответственность за вымогательство по советскому уголовному праву: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. Харьков, 1986.− 15 с.
80. Кучерявенко Н.П., О.В. Шевердина, Н.В. Барахтян. Финансовое право: Консп. лекций. – Харьков: Нац. Юрид. акад. Украины, 1996.− 98 с.
81. Лавров В.В. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) де¬неж¬ных средств или иного имущества, приобретенных незаконным пу¬тем: Автореф. дисс. … канд. юрид.наук.– Н. Новгород, 2000. – 25 с.
82. Ларін М. Відмивання коштів: боротьба триває / Юрид. вісн. України.− 2001.− 11-17 серп. 2001 р.− С.27
83. Ларичев В.Д. Совершенствование законодательства о борьбе с отмыванием денег/ Сов. государство и право.− 1992.− № 11.− с. 99
84. Лескаев Д.И. О некоторых аспектах уголовной ответственности за отмывание денег: Пояснит. зап. Предупреждение и противодействие легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем. Материалы научно-практической конференции. Киев 22-23 янв. 2001 г.
85. Логинов Е. Борьба с отмыванием денег // Законность.− № 3.− 1999.− С. 28-33
86. Лопашенко Н.А. Вопросы квалификации преступлений в сфере экономической деятельности. – Саратов: Изд. Саратов. ун-та, 1997. – с. 12-16
87. Ляпунов Ю.И. Владимиров В.А. Ответственность за корыстные преступления, посягающие на социалистическую собственность. М.: Юрид. лит., 1986.− 124 с.
88. Маркс К. К критике политической экономии. −М.: Политиздат, 1953.−214 с.
89. Маркс К., Енгельс. Ф. Соч. − 2-е изд. −т.2.− С. 134
90. Матусовський Г.А. Про формування методик розслідування злочинів, пов’язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом. Фін. злочинність: Зб. Мат. міжнар. наук.-практ. семінару (Харків) 12-13 лют. 1999 р. / Ред Борисов В.І. −Х.: Право, 2000 .− 199 с.
91. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. − К.: Юринком, 1996. − 240 с.
92. Матышевский П.С. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности в УССР. − К.: Изд-во Киев. ун-та, 1972.− 202с.
93. Мельник М., Хавронюк М. Вдосконалення відповідальності за “вте-чу” капіталів // Юридичний вісник України. 2000.− № 1. – С. 61-66
94. Меєрс Ф.У. Нові вимоги закону про банківську таємницю.// Амери¬к. банків. асоціація. −1995.− №25. − 58 с.
95. Мойсик В.Р., Музика А.А. Чи завжди коментар Кримінального кодексу є науково-практичним? // Вісник Верховного Суду України.− 1997.− № 2.− С.60
96. Навроцький В.О. Господарські злочини: Лекції для студ. юри¬д. фак. – Львів: Юрид.фак. Львів. ун-ту, 1997.− 60 с.
97. Науково-практичний коментар Криминального кодексу України / За ред. С.С. Яценка – К.: А.С.К., 1997. – 936 с.
98. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. –К.: Каннон, А.С.К., 2001 . – 1104 с.
99. Наумов А.В. Российское уголовное право: Общ. Ч.: Курс лекций.− М.: БЭК, 1996.− 560 с.
100. Научно-практический коментарий Уголовного кодекса РФ./ Под ред. В.И. Радченко.− М.: Юринформ, 1996.− 872 с.
101. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву.− М.: Госюриздат, 1960.− 229 с.
102. Никулина В.А. Отмывание «грязных» денег. Уголовно-правовая характеристика и проблемы соучастия. –М.: Юрлитинформ, 2001.− 160 с.
103. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления: Методологические аспекты. – М.: НОРМА, 2001. – 208 с.
104. Ноел Хільман, Джон Т. Лінч. Відповідальність за відмивання грошей // Фінансова злочинність: Зб. мат. міжнар. наук.-практ. Семінару. 12-13 лют. 1999 р./ За ред. Борисова В.І. –Харків: Право, 2000 .− С.17-22
105. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / Изд-во седьмое стереотипное. М.: Советская Энциклопедия, 1968.− 900 с.
106. Панов В.П. Международное уголовное право. М.: Инфра-М, 1997.− 309 с.
107. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: Вища школа, 1982.− 160 с.
108. Патрик Джек. Щодо питання боротьби з фінансовими злочинами (виявлення, розслідування та судове переслідування за вчинення фінансових злочинів // Фінансова злочинність: Зб. мат. міжнар. наук.-практ. семінару (Харків) / За ред. Борисова В.І. –Харків: Право, 2000 .− С. 14−16
109. Перепелица А.И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности: Коментарий к действующему законодательству. – Харьков: Рубикон, 1997.−106 с.
110. Перепелица А.И. Ответственность за преступления в сфере хозяйственной деятельности по проекту нового УК Украины // Фінансова злочинність: Зб. Мат. міжнар. наук.-практ. семінару / За ред.Борисова В.І. –Харків: Право, 2000 .− С. 7−14
111. Петренко А. Большая стирка грязных денег // Российская газета. − 1995.− № 194
112. Пинкевич Т.В. Уголовная ответственность за преступления в сфере экономической деятельности. – Ставрополь: Наука, 1999. – 87 с.
113. Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д., Чхиквадзе В.М. Курс советского уго¬лов¬но¬го права: Особ. Ч. – М.: Госюриздат, 1959.− т.2. – 811 с.
114. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. − М.: Госюриздат, 1961.− 131 с.
115. Познышев С.В. Основне начала науки уголовного права. – 2-е изд., испр. и доп. –М.: Изд-во А.А. Карцева, 1912. – 668 с.
116. Пономарьов П.Г. Проблемы противодействия легализации преступных доходов. Изучение организованной преступности: российско-американский диалог: Сборник статей. М.: Олимп, 1997. − 315 с.
117. Попович В.М. Криминализация финансово-хозяйственных отно-шений – путь в глухой угол // Бюлетень законодательства. − 1996. − №2.− 120 с.
118. Попович В.М. Міжнародні економічні відносини. Кримінологічний аспект. – К.: Право, 1997. –С.149
119. Проблемы борьбы с отмыванием денежных средств или иного имущества, приобретенных незаконным путем (материалы круглого стола) // Государство и право. − № 2.− 2001. − с. 106-119
120. Про стан законодавства щодо боротьби з корупцією та організованою злочинністю та пропоновані зміни і доповнення до нього // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр. −Випуск 1. –Харків: Право, 1997.− С. 70
121. Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності: Пост. Пленуму Верхов. Суду України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. − №1.− с.112-113
122. Рарог А.И. Вина и квалификация преступлений: Учеб. пособие.− М.: ВЮЗИ, 1981. – 63 с.
123. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве: Учеб. пособие. –М.: ВЮЗИ, 1980. – 91 с.
124. Ревяко Т.Т. Енциклопедичний словник бізнесмена: менеджмент, марке¬тинг, інформатика. −К.: Техніка, 1993.− 854 с.
125. Реннеберг И. Объективная сторона преступления. − М.: Госюриздат, 1957.− 87с.
126. Розенберг А.Н. О понятии имущественных преступлений в советском уголовном праве (Объект и предмет посягательства)// Учен. зап. Харьк. юрид. ин-та, 1948.− Вып.3.− С.70-73
127. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание.−М.:Изд-во АН СССР,1957.−54 с.
128. Савченко А. “Відмивання” грошей: кримінально-правовий та порівняль¬ний аспекти // Право України.− 1997.− №5.− С.38
129. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: суб’єкти підприємництва. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама.: Навч. посібник. – К.: А.С.К., 2001. – 704 с.
130. Скобликов П.А. О правовых основаниях изъятия доходов, полученных от противозаконной деятельности // Государство и право. − № 1.− 2001.− С.63-70
131. Смирнов М.П. Проявление организованной преступности в сфере налогообложения и меры борьбы с ней. Организованная преступность: Сб. №3.− М.: Криминологическая ассоциация, 1996.− 324 с.
132. Советское уголовное право: Ч. Общ.: Учебник / Под ред. М.Д.Шаргородского., Н.А. Беляева. −Л.: изд-во ЛГУ, 1960.− 587 с.
133. Советское уголовное право: Ч. Особ.: Учебник / Под ред. Н.И. Загородникова, М.И. Якубовича, В.А. Владимирова.− М.: Юридическая литература, 1965. − 391 с.
134. Советское уголовное право: Особ. Ч.: Учебник./ Под ред. Н.Д. Шаргородского − М.: изд-во МГУ, 1971. – С. 373
135. Советское уголовное право: Учебное пособие для правовых школ.− М., 1938.− №1. −С.27
136. Советское хозяйственное право: Учебник/ Под общ. ред. И.Г. Побирченко. – К.: Вища школа, 1985. – 334 с.
137. Справа Б.// Рад. право. – 1984. − № 10. – С.84-85
138. Стабілізація триває// Міліція України. − № 4.− 1998.− С.11
139. Сташис В.В., Панов Н.И. Непосредственный объект и его значение для квалификации преступления // Проблемы правоведения. – К.: Киев. ун-т, 1989. – Вып.50.- 210 с.
140. Сташис В.В. Хозяйственные преступления по советскому уголовному праву. – Харьков: ХЮИ, 1971. – 58 с.
141. Стрельцов Є.Л. Господарські злочини. −Одеса:Астропрінт,1998.−150 с.
142. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. −Харьков: Вища школа, 1988.− 197 с.
143. Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления. – Харьков: Харь¬к. юрид. ин-т, 1979.− 136 с.
144. Текст Неапольської політичної декларації та глобального плану дій проти організованої транснацілнальної злочинності: Міжнародно-правові акти та законодавство окремих країн про корупцію.− К.: Юрінком, 1999. –С. 88-89
145. Тимейко Г.В. Обще учение об Объективной стороне преступления. – Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 1977−215 с.
146. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. М: Изд-во МГУ, 1980.− 80 с.
147. Тоболкин П.С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм. − Свердловск: Изд. Свердл. Ин-та, 1983. − С.92-93
148. Тосунян Г.А., Викулин А.Ю. Легализация денежных средств: проблемы, возможности и необходимость // Хозяйство и право.− 1998.− № 11.− С. 28
149. Толочко В. Брудні гроші не в жебраків// Голос України. 1994.− № 83.− 27 вер.
150. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. − М.: Юрид. лит., 1957. − 363 с.
151. Трайнин А. Н. Состав преступления по советскому уголовному праву. М.: Юрид. лит., 1951.− 284 с.
152. Тюхин В.С. Отражение, система, кибернетика. − М.: Политиздат, 1972.− С. 8-28
153. Уголовное право России. Общая часть: Учебник / С.В Афиногенов, Л.Д. Ермакова, Б.В. Здравомыслов и др. Отв. Ред. Б.В. Здравомыслов. – М.: БЕК, 1996. С. 21. – 512 с.
154. Уголовное право России: Особ. часть. /Под ред. И.Я. Козаченко − М.: Норма-Инфра-М.− т.2.− 1998.− С. 249-250
155. Уголовное право Украины: Общ. часть: Учебник / Под ред. М.И.Бажа¬нова, В.В. Сташиса, В.Я Тация. −Харьков: Право, 1998.− 400 с.
156. Уголовное право: Общ. часть. − М.: Моск. ин-т МВД России, 1997.− 394 с.
157. Уголовный кодекс Росийской Федерации: Комментарий / Под. ред. Ю.И. Скуратова и В.М. Лебедєва.− М.: Инфра-М, 1996.− 783 с.
158. Устименко В.В. Специальный субъект преступления (понятие и виды): Уч. пособ. – Харьков: Юрид. Лит, 1986.− 58 с.
159. Утевский Б.С. Уголовное право: Учебник. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Госюриздат, 1950. – Кн. 2. –279 с.
160. Фесенко Є., Бондарева М.В. Кримінальна відповідальність за легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, одержаних незаконним шляхом // Предпринимательство, хозяйство и право. −1999. – Март. – С.19
161. Фесенко Є.В. Конвенція ООН 1988 року про боротьбу з наркоманією та проблеми вдосконалення КК України // Вісн. Київ. ун-ту. юрид. науки.− К. – вип.№ 32.−1993.− С.77-79
162. Фролов Е.А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления // Сб. учен. тр. Свердл. юрид. ин-та., 1969.− С. 203-204
163. Ханс Харольд, Эбергард Дах. Отмывание денег – путеводитель по действующему законодательству / Пер. з нем. Н.Родионовой, И. Войновой.− М: Международные отношения, 1996.− 256 с.
164. Харазишвили Б.В. Вопросы мотива поведения преступника в советском праве. − Тбилиси: Цодна, 1963.−285с.
165. Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве.− М: Госюридитиздат, 1963. − 381 с.
166. Шакун В.І., Мельник П.В., Попович В.М. Міжнародні економічні відносини: міжнародний аспект. −К: Правові джерела, 1997.− 355 с.
167. Шебунов А.А. Борьба с легализацией незаконно полученных доходов по уголовному праву ФРГ// Государство и право.− № 6. −1998.− С. 78-87
168. Юридичний словник. / За ред. Б.М.Бабія, Ф.Г. Бурчака, В.М. Ко-рець¬кого, В.В. Цвєткова. − Вид. 2-е, перероб. і доповн. К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1983 . – 871 с.
169. Як відмиваються гроші // Міліція України.− 1999.− № 7-8. −С. 37-38.
170. Яни П.С. Уголовная ответственность за легализацию имущества, приоб¬ре¬тенного незаконным путем // Право и экономика. – 1998. −№ 1. –С.114