Письменна Уляна Євгенівна. Вдосконалення механізму ціноутворення на підприємствах електроенергетики

brief description

Письменна Уляна Євгенівна. Вдосконалення механізму ціноутворення на підприємствах електроенергетики : дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2006

Письменна У.Є. Вдосконалення механізму ціноутворення на підприємствах енергетики. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню переваг і вад цінового механізму в енергетиці, розробці методологічних засад оцінки економічного явища тарифної диференціації, розробці і дослідженню можливості застосування альтернативних методів ціноутворення на електричну енергію.
Здійснено аналіз міжгалузевих наслідків впливу цінової політики в енергетиці, розроблені методологічні засади оцінки регіональної тарифної диференціації. За допомогою поняття платоспроможного попиту досліджено цінові дискримінації природної монополії в трансформаційній економіці.
В роботі з’ясовано, що регіональна тарифна диференціація не є економічно ефективною і створює нерівні умови для розвитку промислових підприємств, а тому не сприяє сталому розвитку національної економіки, оскільки частково нівелює конкурентні переваги енергоємних підприємств.
Сформульовані пропозиції стосовно вдосконалення існуючого на теперішній час механізму ціноутворення на електроенергію та стосовно пом’якшення наслідків регіональної диференціації цін на електроенергію.

Проведене дослідження механізму ціноутворення на підприємствах електроенергетики, цінового регулювання та його впливу на підприємства -споживачів електроенергії дозволило зробити такі висновки і пропозиції в контексті його вдосконалення:

Ціновий механізм і система цінового регулювання як його складова, в залежності від ступеня монополізованості ринків, впливають на напрямки перспективного розвитку виробництва, ефективності капіталовкладень, порівняльної економічної ефективності варіантів розвитку, на стан соціального та економічного розвитку країни. Витратні методи ціноутворення базуються на постатейному аналізі витрат компанії та обґрунтованості обсягів цих витрат і визначаються теорією регулювання як недостатньо ефективні в стимулюванні монополіста до економії витрат, формуванні цін, близьких до граничних витрат. Стимулююче ціноутворення визнано більш ефективним для формування монопольних цін. Методи стимулювання ефективності, що застосовуються при стимулюючому ціноутворенні, порівняно з витратними методами відчутно збільшують фінансову зацікавленість монополіста в економії витрат і покращенні нецінових показників, що є актуальним для енергетичних підприємств. Характерною рисою таких методів є послаблення зв’язку між ціною та витратами монополіста та відсутністю потреби у частому перегляді тарифів, що значно здешевлює та спрощує регулювання.
Цінові інвестиційні можливості в електроенергетиці обмежені рівнем кінцевих цін, коливання якого мають значний макроекономічний вплив. Ефективне ціноутворення визначає орієнтовну траєкторію зміни цін, їх диференціацію, обумовлює приріст виробничої ефективності підприємств, тенденцію до зменшення капіталоємності та неефективних витрат ресурсів, тобто виконує суспільну функцію, одночасно враховує потреби підприємств у ресурсах для розвитку і розширеного відтворення.
Розвиток методів прогнозування впливу цін на енергоресурси на конкретні підприємства та економіку загалом ґрунтується на інтеграції досліджень цінової динаміки за допомогою економетричних методів та експертних методів прогнозування, які враховують вплив економічних, політичних і суспільних явищ як в Україні, так і за її межами.
Цінові зміни по галузях та регіонах країни не є рівномірними. Аналіз цінової політики енергетичних підприємств вказав на виникнення явища регіональної тарифної диференціації, і довів, що створення нерівних умов для розвитку промислових підприємств не сприяє сталому розвитку національної економіки, оскільки частково нівелює конкурентні переваги енергоємних підприємств (обсяги виробництва, технологія тощо). В ході досліджень доведено, що макроекономічні наслідки таких процесів є значнішими, ніж просто зростання індексів цін галузей економіки внаслідок підвищення цін на електроенергію. Саме через зменшення конкурентних переваг підприємств-споживачів при зростанні собівартості обсяг виробництва їх продукції скорочується, що чинить негативний вплив на показники бюджету і соціально-економічного розвитку регіонів. Адаптація підприємств-споживачів до змінених цінових умов з метою утримання ринків збуту своєї продукції полягає у зниженні їх валової доданої вартості через зниження норми прибутку, зміні виробничої програми та асортименту продукції, яка ними виробляється. Шляхом послаблення наслідків такої диференціації, яка має ознаки невиправданої, може бути створення компенсаційного фонду і зменшення регіональних тарифних відмінностей (встановлення єдиних тарифів за класами напруги).
Трансформаційні зміни в економіці України за останнє десятиріччя супроводжувались невідповідністю темпів зміни ВВП та енергоспоживання, зростанням цін на енергоносії і збільшенням енергетичної складової у собівартості вітчизняної продукції. Зросли також обсяги перехресного субсидіювання між категоріями споживачів електроенергії. Реакцією на зміну цін матеріальних ресурсів, у тому числі й електроенергію, є зміна виробничої програми в середині товарних груп. Отже, одним з визначальних факторів формування асортименту продукції, не зважаючи на ринковий попит з точки зору світової і внутрішньої ринкової кон’юнктури, є витратність виробництва.
Структурні зміни в економіці держави можуть супроводжуватись зростанням матеріальних витрат, отже збільшенням цін і тарифів на промислову продукцію і послуги, що чинить негативний вплив на економіку і соціальну сферу. Однак зростання витрат енергетичних підприємств не може бути підставою для однозначної відмови від збільшення цін на електроенергію, оскільки неприбуткова діяльність сприяє згортанню виробництва, а відтак втрати підприємств промислової сфери та економіки від дефіциту енергогенеруючих потужностей можуть перевищувати збитки від зростання її вартості. Використання цінового регулювання як інструменту стабілізації економіки держави є необхідним незалежно від ступеня лібералізації ринку, що склався.
Державне регулювання енергетичних підприємств різних форм власності проявляється через безпосереднє управління державними частками акцій цих підприємств та регулювання шляхом ліцензування, бюджетування, оподаткування, регулювання умов функціонування енергоринку, встановлення граничних рівнів забезпечення споживачів, обов’язковості обслуговування тих чи інших категорій споживачів, цінової політики. Послаблення ролі держави у регулюванні енергетичного ринку приводить до зниження його енергетичної безпеки і, як наслідок, до економічних і соціальних втрат.

Ефективний механізм ціноутворення на електроенергію має враховувати обґрунтовані витрати енергетичних підприємств, забезпечувати умову невипередження рівня інфляції, передбачати застосування коефіцієнту ефективності, який визначає середній індекс зниження тарифів для запобігання отримання надприбутку енергетичними підприємствами, використовувати тарифну диференціацію, а також має будуватись на основі моделі регулювання цінових меж.
Державні капітальні вкладення та капітальні вкладення за рахунок коштів споживачів, залучені через ціновий механізм, донедавна були чи не єдиним ефективним джерелом оновлення основних фондів енергопідприємств. Залучені інвестиційні вкладення мають давати суспільний ефект за умови жорсткого контролю за виконанням інвестиційних зобов’язань.
Забезпечення необхідного інвестиційного розвитку енергетичних підприємств є вагомим фактором зростання цін на їх продукцію. Однак для його забезпечення з метою обмеження прямого зростання цін можуть бути використані механізми залучення інвестицій, альтернативні прямому збільшенню тарифів. Такі механізми (зокрема розглянутий в роботі тарифний електроенергетичний кредит та розроблений тарифний електроенергетичний кредит-інвестиція) можуть використовуватись поруч із традиційними (кредитами, цільовими облігаціями, цільовими надбавками, спільним користуванням, амортизаційними відрахуваннями) з метою уповільнення темпів зростання тарифів та покращення конкурентних позицій енергетичних підприємств та їх споживачів, а також для посилення кооперації між ними і взаємної відповідальності при визначенні необхідних обсягів енергоспоживання. Найбільш відчутний ефект зазначені механізми можуть давати в енергоємних виробництвах (металургія, хімічна промисловість, машинобудування), коли частка в енергоспоживанні області одного виробника більша 10%.

Врахування результатів дисертаційного дослідження надасть можливість підвищити обгрунтованість встановлення цін на електроенергію та сприяти підвищенню ефективності підприємств електроенергетики, яка є однією з базових галузей економіки.