Плетень Юрій Іванович. Організація і управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості

brief description

Плетень Юрій Іванович. Організація і управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості: дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського. - Донецьк, 2005

Плетень Ю.І.Організація і управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01. - Економіка, організація і управління підприємствами. Донецький державний університет економіки й торгівлі ім. М.Туган-Барановського, Донецьк, 2005.
У роботі на основі аналітичних досліджень визначено сутність інвестицій: їх класифікація і роль у забезпеченні процесів розширеного відтворення підприємства, досліджено завдання інвестиційної діяльності підприємства на стадії інвестиційного процесу, обґрунтовано концептуальні особливості інвестиційної політики в Україні. Запропоновано до застосування підприємствами харчової промисловості оцінку реального середовища інвестиційного процесу; удосконалено методи обґрунтування ефективності управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості; рекомендовано методику розрахунку показників виробничої ефективності інвестиційних проектів та адаптовано методику оцінки ефективності інвестиційних проектів до управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості. Запропоновано організаційну структуру системи страхування ризиків інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості; обґрунтовано особливості управління розвитком системи страхування інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості та рекомендовано напрямки розвитку системи страхування інвестиційної діяльності.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нові підходи до вирішення завдань удосконалення інвестиційного процесу на підприємствах харчової промисловості. Результати дослідження полягають у наступному:

Пропонується економічне визначення інвестицій як витрат на створення, розширення, реконструкцію (модернізацію) та технічне переозброєння основного капіталу. Організація та управління інвестиційною діяльністю це комплекс заходів і практичних дій юридичних та фізичних осіб, а також держави щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Інвестиційний прорив має стати ключовою ланкою забезпечення економічного росту, а отже і всієї стратегії реалізації головної мети соціальної держави. Цей прорив включає декілька критично необхідних компонент інвестиційної політики, основними з яких є такі: форсоване зростання капітальних вкладень, обсяг яких повинен в наступному десятиріччі, як мінімум, подвоїтись, що можливе при його збільшенні із середнім темпом не нижче 8-9 % на рік; структурно-інвестиційна стратегія розвитку, що полягає в приоритетному інвестуванні секторів, які спроможні забезпечити конкурентоспроможність національної економіки у світовому господарстві; інноваційна спрямованість інвестицій; інвестиційна підтримка деяких значимих для економіки в цілому секторів, які не мають достатнього інвестиційного потенціалу.
Запропоновано принципові умови, які мають бути закладені в основу механізму державного регулювання інвестиційної діяльності, а саме: реалізація інвестиційних проектів з низькою капіталоємністю, з порівняно коротким строком реалізації, досить швидкою окупністю й високою ефективністю. Інвестовані галузі мають виробляти переважно продукцію масового попиту, здатну витримати конкуренцію з імпортованими аналогами, що мають стійкий попит на внутрішньому ринку; заохочення інвестицій, що спрямовані на заміну застарілого виробничого апарату на основі нових технологій, передусім таких, що зберігають імпортні та інші дефіцитні ресурси, використовуючи при цьому наявний вітчизняний інноваційний потенціал та забезпечуючи імпорт переважно не товарів та послуг, а технологій і ноу-хау; відновлення інвестиційної функції бюджету, що має виражатись у тому, що інвестиційні проекти, які пройшли процедуру незалежної сертифікації, матимуть високу частку державної підтримки; зменшення обов'язкової норми резервування для комерційних банків, які займаються реалізацією інвестиційних програм, у реальному секторі економіки; усунення диспропорцій, пов'язаних із необґрунтованими пільгами, деформованою структурою цін, високими податковими ставками. Акцент при цьому має бути зроблено не на механічному зниженні податків, а на такій зміні механізму оподаткування, яка б пов'язала пільги з реальним здісненням інвестицій та збільшенням виробництва. Усі вони визначають ступінь, конкурентів і фінансових органів.
Пропонується всю послідовність розрахунків, зв'язаних з оцінкою ефективності інвестиційної діяльності, розділити на два самостійних етапи: 1- оцінка ефективності інвестиційного проекту в цілому, 2- оцінка ефективності участі в інвестиційному проекті, враховуючи, що ефективність інвестиційного проекту в цілому варто визначати для створення зацікавленості інвесторів у фінансуванні проекту.
З метою економічного аналізу взаємозв'язків між показниками ефективності виробничої діяльності підприємства і відповідних їм за економічним змістом показниками ефективності інвестиційного проекту пропонується використовувати розроблену систему узагальнюючих і особливих показників ефективності виробничої діяльності підприємства. Відмінні риси пропонованих методичних підходів до оцінки ефективності інвестицій від діючих полягають у тому, що вони: базуються на системі аналітичних показників, що відбивають виробничу ефективність інвестиційних проектів і результатів їхньої реалізації, у той час як діючі методи оцінки ефективності інвестицій дозволяють оцінити ефективність інвестиційної діяльності лише з позиції інвестора; дозволяють провести аналіз впливу реалізованих інвестиційних проектів на ефективність виробничої діяльності за допомогою ув'язування оціночних показників економічної ефективності інвестиційного проекту з основними показниками економічної ефективності діяльності підприємства в цілому.
Пропонується ввести новий термін «система страхування інвестиційної діяльності» - суб'єкти інвестиційної діяльності (страховиків і посередників страхових відносин), зв'язаних відносинами, що виникають у процесі страхування інвестиційних ризиків і регулюються актами законодавства (права), які необхідні для гарантованого забезпечення стійкого і безперервного здійснення інвестиційної діяльності.
На підставі основних напрямків, що використовують багато страхових компаній, автором розроблений алгоритм процесу організації страхового захисту інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості.
Визначено основні вимоги до організації страхування інвестиційної діяльності: стійкість, як здатність надійного забезпечення страховим захистом учасників інвестиційної діяльності при настанні ризикової події; адаптивність, як можливість функціонування в умовах складної і мінливої економічної і політичної ситуації; платоспроможність, як здатність своєчасного і повного виконання своїх зобов'язань.