Подцерковний Олег Петрович. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин

brief description

Подцерковний Олег Петрович. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин : дис... д-ра юрид. наук: 12.00.04 / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 2006. — 527арк. — Бібліогр.: арк. 466-518.

Подцерковний О.П. Грошові зобов’язання учасників господарських відносин. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 господарське право, господарсько-процесуальне право. Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2007.
Дисертація присвячена доктринальному обґрунтуванню поняття та природи грошового зобов’язання учасників господарських відносин як окремого виду грошових зобов’язань та субінституту господарського зобов’язального права. Визначені статичні та динамічні складові системи цих зобов’язань. Досліджено специфічні чинники утвердження суспільного господарського порядку в сфері функціонування грошей і грошових зобов’язань. Виявленіособливості грошових зобов’язань, що виникають за участю держави та територіальних громад і в багаторівневих господарсько-фінансових системах; з’ясовано зміст правової роботи з оперування грошовими зобов’язаннями як складової управління грошовими потоками господарської організації. Розроблено напрями удосконалення господарського законодавства з питань регулювання грошових зобов’язань господарського характеру, зокрема, у сфері примусового стягнення грошових боргів, застосування штрафних санкцій, процентів, валютних та інших публічних обмежень, реалізації господарської компетенції публічних органів та суб’єктів господарювання.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано розв’язання важливої наукової проблеми вироблення системних заходів щодо утвердження за допомогою зобов’язальних інститутів суспільного господарського порядку в грошово-кредитній сфері. Для розв’язання наукової проблеми дисертантом виокремлено грошові зобов’язання учасників господарських відносин у субінститут господарського зобов’язального права, запропоновано концепцію їх системної побудови на основі гармонічного задоволення публічних та приватних інтересів, а також сформульовані наступні основні теоретичні та практичні висновки з метою підвищення ефективності господарювання.
1. Поняття господарського грошового зобов’язання є похідним від загальноправового поняття грошового зобов’язання, під яким варто розуміти відносне правовідношення, у межах якого учасники наділені взаємними правами і обов’язками активного характеру з приймання - передачі визначеної, або такої, що може бути визначена, суми грошей легального засобу платежу. Господарські грошові зобов’язання це грошові зобов’язання виробничо-комерційного або організаційно-технічного характеру, що опосередковують рух грошової форми вартості у сфері суспільного виробництва, спрямовані на максимальне задоволення господарських потреб учасників господарських відносин та існують у рамках, визначених нормами господарського права.
2. Виділення господарських грошових зобов’язань в окремий субінститут господарського зобов’язального права забезпечуєєдиний господарський механізм їх реалізації незалежно від того, мають вони приватноправовий чи публічно-правовий характер, пояснює специфіку цих зобов’язань стосовно грошових зобов’язань цивільно-споживчого та податково-фінансового характеру, а також комплексно вирішує проблеми їх законодавчого впорядкування.
3. Поза грошовими зобов’язаннями рух коштів є лише технічною стороною економічних процесів, позбавленою суб’єктно-вольового елементу, а отже не здатною бути об’єктом економічного регулювання. Лише в тому випадку, коли грошові відносини мають системні принципи існування, єдиний порядок приймання-передачі предмету грошових зобов’язань, здатність до юридичного опосередкування кредитних, страхових, фондових, облікових та валютно-конвертаційних операцій, форму відображення вартості товарів (робіт і послуг) та інші правові інститути взаємодії учасників господарських відносин, тобто забезпечена динамічна рівновага у сфері функціонування грошових зобов’язань, лише тоді можна розраховувати на прогнозування певних наслідків впливу, а значить і здійснювати заходи грошово-кредитної політики.
4. Організаційно-господарські зобов’язання грошового характеру виникають на підставі адміністративного договору чи іншого управлінського рішення в межах державних, корпоративних та інших господарсько-управлінських відносин, спрямованих на утворення умов для функціонування у сфері господарювання легального засобу платежу та управління грошовими активами господарської організації.
5. Одним з провідних напрямів погодження приватних та публічних інтересів у сфері функціонування грошових зобов’язань учасників господарських відносин має виступити системне державне санкціонування тих актів локальної нормотворчості та ділових звичаїв, які вироблені в фінансово-господарській системі. Зокрема, в умовах глобальних фінансів потребують уведення у правове поле транскордонні приватні (недержавні) комп’ютерні платіжні системи та електронні гроші, для чого необхідно використати досвід ЄС.
6. Техніко-процедурні питання господарсько-фінансових відносин не мають виноситися на розгляд законодавця. Натомість, матеріально-правові засади відповідних відносин, досі врегульовані в підзаконних актах (окремі адміністративно-господарські санкції, граничні суми відповідних касових та готівкових операцій, норми резервування кредитних коштів), потребують закріплення в законах, передусім в ГК України.
7. Господарський кодекс як акт кодифікації господарського законодавства є оптимальним інструментом законодавчого відображення специфіки господарських грошових зобов’язань відносно грошових зобов’язань загальноцивільного та податково-фінансового характеру, що дозволяє системно вирішувати проблеми правового регулювання у сфері грошового обігу та функціонування грошових зобов’язань господарського характеру, сприяє налагодженню правопорядку у сфері кредитно-грошових відносин та гармонізації специфічних українських законодавчих правил щодо професійної фінансової діяльності із законодавством ЄС.
8. Неузгодженість положень ГК України з положеннями ЦК України стосовно регулювання грошових зобов’язань може тлумачитися лише як виняткове явище, що основане на регулюванні нормами ГК України окремих приватномайнових відносин. Не можуть вважатися дефектними положення ГК України про особливість визначення у сфері господарювання валюти боргу, строк нарахування штрафних санкцій та склад збитків, презумпцію залікового характеру неустойки, грошову форму неустойки, про стягнення за порушення грошових зобов’язань господарського характеру збитків у повному розмірі.
9. Стиль господарсько-правової спеціалізації у регулюванні грошових зобов’язань сукупність господарсько-правових прийомів у визначенні їх особливостей, які ґрунтуються на чіткій уяві про межі застосування загальних та спеціальних норм, наявності професійно-орієнтованих елементів, спрямованості на утвердження суспільного господарського порядку, відображенні важелів перехідної моделі економічного розвитку (наприклад, принципу «прямого платежу»), внутрішній логіці та традиції господарського регулювання.
10 . Комерційні, інформаційно-психологічні, податково-облікові, планово-прогнозні та інші професійно-орієнтовані чинники господарської діяльності доводять об’єктивність приписів ст. 189 ГК України про ціну як істотну умову господарського договору. Застосування «звичайних», або тих, що визначаються експертним шляхом, цін при опосередкуванні господарських договірних зв’язків, унеможливлює нормальну комерційну діяльність у зв’язку з похибками у ціноутворенні. Цінова визначеність договорів стримує девальвацію національної валюти (через фіксацію номінальних боргів), сприяє контрольно-наглядовим функціям держави та запобігає тіньовим операціям.
11. Проблеми руху грошей у системі господарських зв’язків, зокрема, в середині великих господарських систем, потребують вирішення за допомогою наукового та законодавчого інструментарію не лише фінансового права, але й господарського права, інакше виникає неприродне відділення товарних елементів від грошових у системі єдиних за економічною сутністю відносин.
12. Правова робота з оперування грошовими зобов’язаннями складова управління грошовими потоками господарської організації, що має на меті обрання творчого способу формалізації її грошових зобов’язань задля оптимізації руху грошових коштів та товарів, податкових зобов’язань, пристосування до поточних і перспективних господарських планів організації.
13. Потреби детінізації відносин у сфері функціонування грошових зобов’язань господарського характеру вимагають пристосування податкової системи до реальної господарської практики, в тому числі оподаткування, перш за все, прибуткової діяльності підприємців, уніфікації податкового та бухгалтерського обліку, стягнення податків з дохідної частини бізнесу, а не з витратної, скасування ПДВ, який сьогодні призводить до обов’язку сплачувати податок при неодержанні оплати за продукцію та стимулює корупцію, зміщення акцентів від оподаткування господарсько-виробничих на оподаткування споживчих грошових операцій.
14. Теорія сумісних стимулів, що фактично реалізована сьогодні у законодавстві про державне фінансування інноваційної діяльності, однобічно розрахована на її неризиковий характер та неодмінну прибутковість отриманих результатів інноваційної діяльності, а отже, потребує усунення задля державних капіталовкладень у сфері інновацій.
15. Повноцінна участь суб’єктів державної та комунальної форм власності у господарських відносинах неможлива без забезпечення механізмів реалізації відносно них заходів майнової відповідальності, зокрема, щодо примусового стягнення грошових боргів. Для цього необхідно усунути інструментальні та інституційні проблеми в цій сфері, в тому числі пристосувати процедури примусового стягнення до бюджетного процесу, визнати субсидіарні публічні борги державним та комунальним боргом, встановити заборону на утворення суб’єктів господарювання публічними установами, крім уповноважених законом органів, встановити заборону на поруку суб’єктів господарювання державної та комунальної форми власності за боргами юридичних осіб інших форм власності, розробити механізм трансформації виконавчого провадження і банкрутства державних підприємств та організацій у механізм державного субсидіювання заходів щодо їх санації.
За результатами дослідження розроблені пропозиції щодо внесення змін і доповнень до ГК України, ЦК України, БК України, законів України «Про виконавче провадження», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про банки та банківську діяльність», «Про внутрішній борг» та деяких підзаконних актів.