ПОЛІТИЧНА ТА ДЕРЖАВНА ВЛАДА: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОДІЇ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

На правах рукопису

МАЦОЛА МАРІАННА ІВАНІВНА

УДК 340.12(477)

ПОЛІТИЧНА ТА ДЕРЖАВНА ВЛАДА:
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ
СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОДІЇ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Бобровник Світлана Василівна
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ 13
1.1. Категорія «влада» як об’єкт дослідження правової науки 13
1.2. Сутнісно-функціональні засади політичної влади 31
1.3. Легітимація політичної влади як умова її визнання та забезпечення дієвості 48
Висновки до Розділу 1 60
РОЗДІЛ 2 ДЕРЖАВНА ВЛАДА: ПРИРОДА, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ 66
2.1. Держава як суб’єкт владних відносин 66
2.2. Межі та структура державної влади 87
2.3. Функції державної влади як умова її дієвості 103
Висновки до Розділу 2 116
РОЗДІЛ 3 ПОЛІТИЧНА ТА ДЕРЖАВНА ВЛАДА:
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК, ВЗАЄМОДІЯ ТА ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ 119
3.1. Держава у політичній системі суспільства 119
3.2. Співвідношення політичної та державної влади: спільні та особливі риси 141
3.3. Тенденції розвитку політичної та державної влади в Україні 160
Висновки до Розділу 3 176
ВИСНОВКИ 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення та розбудова державності в Україні, активізація розвитку політичної системи суспільства потребує адекватного наукового переосмислення природи, сутності, функціонального призначення та аспектів співвідношення державно-правових інститутів, умов політичної життєдіяльності суспільства, що надасть змогу встановити не лише їх феноменологічні засади, а й визначити ті аспекти, які зумовлюють їх розвиток в сучасних умовах трансформації суспільних відносин. Саме на це націлена не лише правова теорія, а і практика функціонування сучасної держави. Яскравим прикладом цього є Указ Президента України № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», який спрямований на вдосконалення структури державного апарату та визначення шляхів підвищення ефективності функціонування державної влади в сучасних умовах.
Питання розвитку політичної системи суспільства та державності безпосередньо пов’язані із теоретико-правовими та практичними засадами державної та політичної влади як самостійних інституцій, так і в контексті їх співвідношення й взаємодії.
В юридичній літературі відзначається те, що актуальність наукового дослідження питань влади завжди матиме високий рівень, що зумовлено динамікою розвитку суспільства та суспільних відносин. Окрім того, у сучасних умовах перехідного етапу розвитку суспільства влада потребує до себе посиленої уваги з боку суспільства, а отже і додаткового осмислення за допомогою засобів наукового аналізу та прогнозування. Проведене нами соціологічне опитування щодо ефективності діяльності владних структур показало закономірну тенденцію залежності визначення рівня ефективності функціонування владних структур від належності респондентів до владних структур. Так, на думку державних службовців, ефективність влади складає 78-82%, а на думку пересічних громадян – 48-52%. Дещо співпадає оцінка ступеню довіри населення, в тому числі і службовців, до владних рішень, що приймаються в перехідний період. Вона складає 60-78%. Заперечують респонденти і високий ступінь авторитарності впливу сучасної держави на суспільство (16-21%). Щодо визначення ролі політичної системи суспільства у прийнятті та реалізації політичних рішень, то вона складає поки що низький відсоток – 8-14%. Серед шляхів підвищення оптимізації співвідношення політичної та державної влади називають розмежування державних та політичних функцій (62%), чітке визначення повноважень державно-владних структур (51%), створення механізмів реального впливу елементів політичної системи на політику держави (48%), конституційне закріплення елементів та функцій політичної системи (31%), реалізація принципу розподілу влади (23%), відокремлення державної влади від політики (16%) та розробку науково-обґрунтованих програм організації політичної сфери суспільства (9%).
На сучасному етапі інститут влади в цілому та політична і державна влада зокрема, є предметом вивчення більшості суспільних наук: політології, соціології, психології, юриспруденції, що пов’язано із міждисциплінарним значенням соціальної влади та її різновидів (у тому числі державної та політичної), а також із структуризацією самої науки на окремі різновиди (технічні, природничі, суспільні).
Історія становлення наукового вивчення політичної влади та державної влади в контексті співвідношення між ними та взаємодії в юридичній літературі пов’язується з іменами таких вчених, як В. Д. Бабкін, О. В. Батанов, О. С. Блінов, С. В. Бобровник, К. С. Гаджиєв, Н. І. Глазунова, С. Д. Гусарєв, А. П. Заєць, М. С. Кельман, І. Ю. Козліхін, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, О. Л. Копиленко, І. О. Кресіна, М. М. Марченко, О. Г. Мурашин, Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко, В. Ф. Погорілко, П. М. Рабінович, В.П. Самохвалов, В. М. Селіванов, В. М. Сирих, О. Ф. Скакун, О. Д. Тихомиров, Ю. С. Шемшученко та інші, наукові роботи яких складають бібліографічну основу цього дисертаційного дослідження. Проте в наукових роботах зазначених учених дослідження політичної та державної влади має загальний характер як на теоретичному, так і на практичному рівнях у контексті їх здійснення та вдосконалення.
Відсутність одностайності в поглядах дослідників не дає однозначної відповіді щодо співвідношення та взаємодії політичної і державної влади, а також стану та перспектив їх розвитку в Україні. Наукові роботи вказаних учених переважно відображають характер розвитку владарювання в умовах певної ідеології або єдиного напряму діяльності держави та інститутів громадянського суспільства.
Зумовленість політичної та державної влади рядом суб’єктивних та об’єктивних факторів, а саме: поточними процесами державно-правового будівництва в Україні; необхідністю наукового переосмислення сутності, значення, місця та співвідношення політичної та державної влади; дискусійністю існуючих поглядів на проблему сутності та співвідношення політичної та державної влади; відсутністю у вітчизняній юридичній науці достатньої кількості монографічних досліджень, що розкривають аспекти співвідношення політичної та державної влади; а також необхідністю вдосконалення правового, організаційного, кадрового забезпечення процесу втілення політичної та державної влади в Україні визначає актуальність наукового осмислення форм та методів здійснення політичної та державної влади, аспектів їх співвідношення та взаємодії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає тематиці Пріоритетних напрямів розвитку правової науки в Україні на 2005-2010 роки, затверджених Постановою загальних зборів Академії правових наук України від 18 червня 2004 р. №2/04-2. Тема дисертаційного дослідження відповідає тематиці науково-дослідної роботи Київського університету права НАН України (назва роботи: «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні», номер державної реєстрації: 01050001907); пов’язана із науково-дослідною роботою відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (назва роботи: «Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України», номер державної реєстрації: 0102U001597); обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Київського університету права НАН України (протокол № 4 від 22 березня 2006 р.)
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення теоретико-правових аспектів співвідношення та взаємодії політичної та державної влади як самостійних категорій та як взаємопов’язаних, взаємодіючих та взаємозалежних соціальних інститутів.
Досягнення зазначеної мети зумовлює вирішення таких завдань:
- проаналізувати історію становлення поглядів на проблему визначення поняття, сутності, функціонального призначення і співвідношення політичної та державної влади;
- дослідити інститут влади як об’єкт правової науки в аспекті характеристики його категоріального визначення, сутності та призначення в суспільстві;
- охарактеризувати особливості сучасних інтерпретацій змісту категорії влада, як методологічного засобу теоретико-правових досліджень;
- вивчити природу політичної влади, встановити особливості її функціонування в сучасних умовах та охарактеризувати її зміст;
- шляхом виокремлення системи функцій політичної влади визначити її функціональне призначення, основні напрями впливу на суспільні відносини;
- розкрити сутність і зміст процесу легітимації політичної влади, визначити критерії її легітимності;
- встановити місце та призначення держави як суб’єкта владного впливу на суспільство, а також проаналізувати його зміст;
- визначити сутність функціонального призначення державної влади, а також обґрунтувати класифікацію функцій державної влади та охарактеризувати їх зміст;
- встановити місце держави в політичній системі суспільства та охарактеризувати аспекти співвідношення між державою та іншими елементами політичної системи суспільства;
- виокремити та проаналізувати характерні властивості політичної та державної влади, а також встановити їх спільні та відмінні риси;
- обґрунтувати перспективи розвитку наукових досліджень та практичних аспектів вдосконалення політичної та державної влади в Україні;
- дослідити та охарактеризувати тенденції розвитку політичної та державної влади в Україні.
Об’єкт дослідження – теоретико-правові, системно-структурні та функціональні засади політичної і державної влади як засобів управління суспільством та забезпечення його стабільності.
Предмет дослідження – політична та державна влада: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії.
Методи дослідження. Методологічна основа дисертації зумовлена характером та змістом мети і завдань дисертаційної роботи, а також складністю та багатоаспектністю об’єкта і предмета дослідження. В основу дисертації покладено систему філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об’єктивний та всебічний аналіз предмета, що досліджується. Використання того або іншого методу, або їх сукупності зумовлено особливістю конкретного питання, яке було досліджено в роботі. Філософсько-світоглядні підходи надали змогу дослідити інститут влади як об’єкт правової науки з точки зору наукового визначення, сутності та призначення в суспільстві. При аналізі теоретичних праць і визначенні ключових понять (влада, політична влада, державна влада, легітимація влади) автором було використано категорії і прийоми формальної логіки (поняття, визначення, доказ і спростування, судження, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення). Особливості предмета і мети дослідження зумовили використання наступних методів: історичний застосовувався для з’ясування ідей щодо співвідношення політичної та державної влади у працях античних мислителів, філософів епохи середньовіччя, відродження та просвітництва, вчених сучасності, що надало змогу з’ясувати історію становлення поглядів на проблему визначення поняття, сутності, функціонального призначення, співвідношення політичної та державної влади (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1); системний зумовив можливість встановити місце політичної та державної влади серед інших різновидів соціальної влади, забезпечив багатоаспектне висвітлення політичної та державної влади як соціальних інститутів (підрозділи 1.2, 2.1, 3.2); структурно-функціональний використано при визначенні внутрішньої будови політичної та державної влади, що обумовлюється особливостями їх функціонального призначення у соціальному середовищі для стабільності і безпеки суспільства (підрозділи 1.2, 2.3, 3.2, 3.3); метод порівняння надав змогу співставити явища політичної та державної влади, визначити риси тотожності, схожості та відмінності, виокремити загальне та особливе (підрозділи 3.2, 3.3); за допомогою прогностичного методу було з’ясовано тенденції та перспективи розвитку наукових юридичних досліджень та практики розбудови політичної і державної влади в Україні (підрозділи 2.2, 2.3, 3.3).
Наукова новизна одержаних результатів пов’язана, по-перше, із самою постановкою питання співвідношення політичної та державної влади в контексті поточної розбудови державно-правових інституцій в Україні; по-друге, із висновками наукового дослідження, що являють собою цілісну наукову дисертаційну роботу, в якій вивчаються політична та державна влада, з одного боку, як самостійні інститути, а з іншого боку, як явища, що перебувають у певному стані взаємозв’язку, взаємовпливу та взаємодії. На підставі дослідження поглядів філософів, учених, державних діячів щодо визначення природи, сутності, значення політичної та державної влади, автором обґрунтовано комплексний підхід до розуміння специфіки співвідношення політичної та державної влади, а також встановлено тенденції та перспективи їх розвитку в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів відображається у висновках, положеннях та рекомендаціях дисертаційного дослідження, зокрема:
вперше:
- доведено, що інститут влади як об’єкт дослідження правової науки є системою закономірностей щодо зародження, виникнення, становлення, функціонування та розвитку влади, яка відображає його сутнісний, функціональний, гносеологічний, онтологічний, аксіологічний та інші аспекти, котрі надають змогу здобути нові знання про владу та переосмислити існуючі погляди на вказане питання;
- з’ясовано, що інститут влади як об’єкт дослідження правової науки може бути структурований за різними критеріями, а саме: за просторовим аспектом, змістом якого є теоретико-правові проблеми загальної, місцевої, регіональної, локальної влади; за темпоральним аспектом, що зумовлює вивчення влади в контексті її постійності або тимчасовості; за суб’єктним аспектом, змістом якого є теоретико-правові проблеми владарювання глави роду, держави, установи, підприємства, організації та підвладності підлеглих; за сферою впливу, що передбачає вивчення влади в контексті її поширеності в сфері права, державного управління;
- запропоновано широке розуміння природи політичної влади як системи соціальних факторів, які визначають: специфіку її виникнення, розвитку та функціонування; особливості взаємозв’язку між владою та державою; характер розумової здатності людини узгоджувати свої вчинки із волевиявленням суб’єкта який владує; природу правових приписів як таких, що зумовлені необхідністю забезпечити порядок у суспільстві шляхом прийняття відповідних правил поведінки; зміст кола людських бажань щодо прагнення до влади або участі у ній; сутність інструментального характеру влади, що розуміється як соціальна необхідність мати певну спроможність (інструмент) для впливу на суспільство шляхом зміни політики або впливу на неї; систему соціальних інституцій, що визначають необхідність встановлення влади, забезпечення, охорони та сприйняття загальнообов’язкових правил поведінки у суспільстві; необхідність забезпечення режиму антиконфліктності як основи свого розвитку та функціонування; систему демократичних засад розвитку громадянського суспільства та правової соціальної держави;
удосконалено:
- визначення поняття «функції політичної влади», що являють собою основні напрями здійснення політичної влади та визначають її соціальну роль, націлену на забезпечення винайдення балансу суспільних інтересів та гарантування непорушності інтересів політичної більшості. Виокремлено різновиди функцій політичної влади, серед яких виділено та охарактеризовано: функцію управління суспільством, інтегративну функцію, стабілізаційну функцію, консолідуючу функцію;
- тезу про те, що явище легітимації політичної влади являє собою юридично закріплений процес визнання політичної влади народом, підтвердження відповідності праву або законності того чи іншого органу влади, державно-політичного рішення, що відбувається в умовах конкуренції різних політичних сил, націленої на абсолютне визнання конкретної влади з боку народу;
- фактори легітимності влади, котрі визначають владу як легітимну або не легітимну, серед яких виокремлено наступні: наявність демократичних процедур формування інститутів влади; широка підтримка владних інститутів з боку народу; здатність носіїв влади виявляти проблеми та недоліки, що постають перед суспільством, та приймати адекватні рішення щодо їх вирішення;
- ідею про те, що місце держави в політичній системі суспільства має принциповий, специфічний, багатоаспектний характер, що можливо розглядати в межах наступних площин: залежно від територіального поширення (лише держава є організацією політичної влади, яка поширюється на територію всієї держави та всього населення держави); залежно від часового поширення (лише діяльність держави не має обмежень у часовому просторі); залежно від зовнішньої політики (лише держава є офіційним представником суспільства як всередині країни, так і у міжнародних відносинах); в залежності від форм організації діяльності (лише держава має спеціально створені органи, які мають власний правовий статус); залежно від наслідків діяльності (лише діяльність держави має офіційний характер та передбачає певні наслідки правового характеру в результаті тієї або іншої поведінки суб’єктів); в залежності від взаємодії з іншими суб’єктами політичної системи суспільства (лише держава визначає їх правовий статус та застосовує правові засоби впливу на їх функціонування); залежно від статусу політичної системи суспільства та її елементів (лише держава має право приймати нормативно-правові акти, що мають вищу юридичну силу та визначають умови функціонування суб’єктів політичної системи суспільства, специфіку взаємодії між ними та характер політичних правовідносин);
дістала подальшого розвитку:
- теза про те, що соціальний характер політичної та державної влади залежить від двох груп факторів: об’єктивних, серед яких можливо виокремити структуризацію суспільства, ускладнення суспільних відносин, поширення тенденцій глобалізації та міжнародної інтеграції, геополітизації, політизацію та економізацію владних відносин; суб’єктивних, до яких належать посилення інституту лобізму відносно прийняття владних рішень; подальше поєднання публічних владних і приватних економічних інтересів; перерозподіл об’єктів власності та сфер впливу в економічній сфері;
- ідея про те, що розвиток як політичної, так і державної влади пов’язується із загальними тенденціями розвитку самого суспільства, що визначає їх реформаторський характер; посиленням інтеграційних процесів із іншими соціальними інститутами; багатовекторністю комунікаційних зв’язків та націленістю на реформування інших соціальних інститутів.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, положення, пропозиції та рекомендації дисертації використані:
- у правотворчій роботі в контексті розробки концепцій, правотворчих пропозицій та ініціатив, проектів нормативно-правових актів Верховної Ради України (акт впровадження Комітету з питань правової політики від 14 грудня 2010 р.);
- у практичній діяльності управління з питань внутрішньої політики Закарпатської ОДА (акт впровадження матеріалів дисертаційного дослідження від 19 жовтня 2010 р.);
- у навчальному процесі Закарпатського державного університету (акт впровадження матеріалів дисертаційного дослідження у навчальний процес ЗакДУ № 5 від 16 листопада 2010 р.);
- у наукову діяльність навчальних закладів Закарпатської області (акт впровадження управління освіти і науки Закарпатської ОДА від 30 вересня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення та їх аргументація, що містяться в дисертації, розглядалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Київського університету права НАН України, а також апробовані під час виступів на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, зокрема: «Проблеми розробки національних систем кваліфікації в європейському просторі вищої освіти» (Ужгород (Україна) – Сніна (Словаччина), 2006 р.), «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (Косів, Івано-Франківська обл, 2007 р., тези опубліковані), «Проблеми формування систем кваліфікацій та сучасні тенденції розвитку професійної компетентності фахівців: національний та європейський виміри» (Ужгород (Україна) – Сніна (Словаччина), 2008 р.), «Перспективні напрями і способи реалізації інноваційних технологій у системі європейської вищої освіти» (Ужгород (Україна) – Високі Татри (Словаччина), 2009 р.), «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с.Верхній Студений, 2010 р.), «Перспективні шляхи й напрями вдосконалення освітньої системи у світлі Болонського процесу» (Ужгород (Україна), Кошиці (Словаччина), Мішкольц (Угорщина), 2010 р., тези опубліковані).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у шести наукових публікаціях, а саме: у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Резюмуючи дисертаційне дослідження, можливо сказати про те, що в цій роботі нами зроблена спроба дослідити теоретико-правові та практико-прикладні засади державної та політичної влади, з одного боку, як самостійних категорій, а з іншого боку – в контексті їх взаємодії, взаємозалежності та взаємозв’язку. Це надало змогу проаналізувати:
1) категорію «влада» як об’єкт дослідження правової науки;
2) сутність, природу та зміст політичної і державної влади;
3) функціональні засади політичної і державної влади;
4) правовий статус суб’єктів владних відносин;
5) місце держави в політичній системі суспільства щодо умов здійснення політичної і державної влади;
6) аспекти співвідношення політичної влади та державної влади як на теоретичному рівні, так і на практичному в контексті їх вдосконалення в умовах розбудови громадянського суспільства та правової держави в Україні.
Актуальність наукового вивчення інституту влади та переосмислення існуючих поглядів на феномен влади зумовлюється:
- дискусійністю наукових поглядів, обґрунтованих в літературних наукових джерелах, щодо розуміння поняття, сутності, природи, значення та структури соціальної влади;
- складністю та багатоаспектністю соціальної влади, що має динамічний характер свого розвитку та обумовлена відповідним розвитком суспільних відносин;
- трансформаційним характером розвитку суспільства, що пов’язаний із кардинальними змінами суспільного, державного та політичного життя суспільства, котре зумовлено стрімким розвитком суспільних відносин, реформуванням багатьох сфер життєдіяльності суспільства, загальними транснаціональними тенденціями глобалізації та інтеграції держав до міждержавних і міжнародних об’єднань, що потребує концептуального вдосконалення владного впливу на суспільство;
- міждисциплінарним характером соціальної влади як об’єкта дослідження політології, соціології, психології, юриспруденції тощо;
- необхідністю концептуалізації знань про соціальну владу не лише в контексті її сутності, природи, значення та структури, але і в межах вдосконалення влади як засобу впливу на суспільство.
Резюмуючи вищевказане, можливо відзначити, що наукове дослідження інституту влади, в тому числі і в контексті співвідношення і взаємодії політичної та державної влади, має стратегічне значення для розбудови державності в Україні та модифікації її політичної системи.
При аналізі філософських та юридичних літературних джерел щодо розуміння поняття, природи та сутності влади, встановлено, що інститут влади є об’єктом дослідження різноманітних суспільних наук, проте саме в правовій науці влада, як об’єкт дослідження, набуває характеру державно-правового явища, що має соціальний характер, а також розвивається, функціонує і взаємодіє з іншими державно-правовими інституціями. Враховуючи вказане вище, можливо відзначити те, що інститут влади має високий рівень ризику впливу ідеологічних чинників на процес та результати наукового дослідження, що обумовлено офіційним курсом (ідеологією), котра є пануючою в державі.
За результатами дослідження, що було проведено у першому розділі дисертації, засновуючись на узагальненні поглядів філософів, вчених, державних діячів щодо поняття, сутності та функцій політичної влади, обґрунтовано наступні висновки:
1. Інститут влади у вітчизняній юридичній літературі характеризується як соціальне явище, що походить від суспільства та на нього ж впливає. На нашу думку, в межах правової науки влада є специфічним об’єктом вивчення, що зумовлено загальним предметом правової науки. Так, природа, сутність і значення інституту влади досліджуються в контексті органічного взаємозв’язку із державно-правовими явищами.
3. Сучасний стан наукового дослідження інституту влади в правовій науці визначається «застарілістю» існуючих наукових досліджень проблем влади, з одного боку, та дискусійністю наукових положень і висновків, з іншого боку. Вказане потребує відповідного переосмислення феномена влади, що, на нашу думку, знаходить свій прояв у наступних тенденціях розвитку наукових досліджень, об’єктом вивчення яких є теоретико-правові засади влади. Так, серед таких тенденцій можливо виокремити:
 подальше поглиблення вузького вивчення влади в контексті тих або інших її аспектів;
 комплексність досліджень, що базуються на наукових здобутках не лише певної держави, але і на поглядах іноземних вчених;
 практичний характер наукових досліджень, що зумовлені потребою практики щодо вдосконалення тих або інших різновидів соціальної влади (особливо політичної, державної тощо);
 націленість на встановлення та аналіз перспектив розвитку влади та шляхів її практичного вдосконалення відповідно до соціальних потреб, що має прогностичний характер;
 тяжіння до вивчення влади та владних відносин в контексті загальносвітових тенденцій гуманізації, націленості на захист прав і свобод людини, демократизації суспільства, уніфікацію владного впливу тощо.
3. Інститут влади як об’єкт дослідження правової науки є системою закономірностей, що відображають його сутнісний, функціональний, гносеологічний, онтологічний, аксіологічний та інші аспекти, котрі надають змогу отримати нові знання про владу та переосмислити існуючі погляди на вказане питання. Таким чином, можливо зазначити, що інститут влади як об’єкт правової науки може бути визначений як система закономірностей зародження, виникнення, становлення, функціонування та розвитку влади, а також може бути структурований за різноманітними критеріями, а саме:
- за просторовим аспектом, змістом якого є теоретико-правові проблеми загальної, місцевої, регіональної, локальної влади;
- за темпоральним аспектом, що зумовлює вивчення влади в контексті її постійності або тимчасовості;
- за суб’єктним аспектом, змістом якого є теоретико-правові проблеми владарювання глави роду, держави, установи тощо та підвладності підлеглих;
- за сферою впливу, що передбачає вивчення влади в контексті її поширеності в сфері права, державного управління тощо.
Зазначені аспекти влади, як об’єкта вивчення правової науки, не є вичерпними та залежать від особливостей розвитку суспільства та державно-правових інституцій, що безпосередньо зумовлюють характер і доцільність наукового вивчення влади з метою її вдосконалення відповідно до потреб суспільства, держави і громадянина.
4. Природа політичної влади має багатоаспектний характер і може бути охарактеризована через широке її розуміння як:
- системи соціальних факторів, які визначають її виникнення, розвиток та функціонування;
- специфіки взаємозв’язку між владою та державою;
- розумової здатності людини узгоджувати свої вчинки із волевиявленням владарюючого суб’єкта;
- природи правових приписів, як таких, що зумовлені необхідністю забезпечити порядок у суспільстві шляхом прийняття відповідних правил поведінки;
- кола людських бажань щодо прагнення до влади або участі у ній;
- інструментальної природи влади, що розуміється як соціальна необхідність мати певну спроможність (інструмент) для впливу на суспільство шляхом зміни політики або впливу на неї;
- системи соціальних інституцій, що визначають необхідність владного встановлення, забезпечення, охорони та сприйняття загальнообов’язкових правил поведінки у суспільстві;
- необхідності забезпечення режиму антиконфліктності як основи свого розвитку та функціонування;
- системи демократичних засад розвитку громадянського суспільства та правової соціальної держави.
5. Функції політичної влади являють собою основні напрями здійснення політичної влади, що визначають її соціальну роль, націлену на забезпечення винайдення балансу суспільних інтересів та гарантування непорушності інтересів політичної більшості.
6. Самостійний характер політичної влади як юридичної категорії потребує виокремлення системи власних функцій, що відображатимуть специфіку політичної влади та її цінність. До найважливіших функцій політичної влади справедливо буде віднести: функцію управління суспільством, що передбачає визначення основних напрямів розвитку суспільства та знаходить свій прояв у виробленні й здійсненні тактики та стратегії політичної діяльності; інтегративну функцію, що характеризується як націленість політичної влади на розширення свого соціального впливу, модернізацію методів здійснення влади в контексті оптимізації та гармонізації владного впливу в умовах знаходження соціального компромісу; стабілізаційну функцію, змістом якої є здійснення владного впливу на забезпечення балансу інтересів у суспільстві шляхом реалізації інтересів більшості із врахуванням інтересів меншості; консолідуючу функцію, що визначає процес узгодження політичних інтересів та сил щодо винайдення певного політичного компромісу.
7. З’ясовано, що явище легітимації являє собою юридично закріплений процес визнання політичної влади народом, підтвердження відповідності праву або законності того чи іншого органу влади, державно-політичного рішення, що відбувається в умовах конкуренції різних політичних сил, націленої на абсолютне визнання конкретної влади з боку народу.
8. Встановлено, що критерії (умови) легітимності влади являють собою характерні положення, котрі визначають владу як легітимну або нелегітимну. Вважаємо: щоб влада була легітимною, необхідне додержання ряду умов, а саме: демократичних процедур формування інститутів влади; широкої підтримки владних інститутів з боку народу; здатність носіїв влади виявляти проблеми та недоліки, що стоять перед суспільством, та приймати адекватні рішення щодо їхнього вирішення.
Досліджуючи природу, структуру та функціональне призначення державної влади в межах другого розділу дисертації, було досліджено державу як суб’єкта владних відносин, межі та структуру державної влади та специфіку її функціонального призначення. До основних висновків, обґрунтованих у другому розділі дисертації, можливо віднести наступні:
1) встановлено, що державна влада відносно до політичної влади є верховною, оскільки авторитет держави спирається на право як універсальний соціальний регулятор. Політична влада не володіє таким засобом, оскільки політичний процес підпорядковується принаймні корпоративним нормам, які ніяким чином не можуть суперечити правовим нормам;
2) обґрунтовано, що держава як суб’єкт владної діяльності визначає основні напрями розвитку суспільства як самодостатнього інституту, вона забезпечує організований вплив на перебіг суспільних процесів, забезпечує баланс інтересів у суспільстві. Суспільство стає самодостатнім лише при умові деконцентрації влади, що стає передумовою прийняття збалансованих владних рішень;
3) з’ясовано, що межі державної влади зумовлені процесами, котрі відбуваються у суспільстві. Організуючий вплив держави на суспільство можливий виключно в рамках права, яке виконує функцію соціального контролю людської поведінки;
4) визначено, що функції державної влади втілюються в організовуючому впливові на суспільні інституції з метою забезпечення загального блага та публічного інтересу, що виражається в управлінській діяльності органів державної влади, головними критеріями якої є: легітимність (законність і визнання в суспільстві), правова основа (яка формалізує владні відносини та наділяє повноваженнями органи державної влади), організовуючий вплив, забезпечення публічних інтересів (державна влада розглядається як інструмент узгодження приватних і корпоративних інтересів);
5) зроблено висновок про те, що функції державної влади є складною юридичною категорією, що має багатоаспектну сутність, а саме:
а) функції державної влади безпосередньо розкривають її загальнолюдську сутність. Відповідно державна влада сприяє формуванню та є основним провідником публічного (суспільного) інтересу;
б) функції державної влади проявляються у діяльності її носіїв – органів державної влади. Саме виходячи із розуміння завдань і функцій державної влади визначається система органів державної влади, предмет відання і повноваження конкретних органів державної влади;
в) функції державної влади випливають із мети і завдання держави. Залежно від особливостей історичного розвитку, національних, політичних, соціальних, економічних та культурних особливостей формується коло завдань державної влади;
6) з метою побудови теоретичної моделі функцій держави встановлено, що їх можливо диференціювати за:
- об’єктами, тобто цілями і завданнями державної влади або предметами відання, тобто певними сферами суспільно-політичного життя. Такими галузями є політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна. Відповідно до цих галузей суспільно-політичного життя слід розрізняти об’єктні функції держави – політичні, економічні, соціальні, культурні та екологічні. Залежно від сфери реалізації цих функцій їх можна поділяти на внутрішні і зовнішні об’єктні функції (зокрема, зовнішньополітичні, зовнішньоекономічні тощо);
- суб’єктами, тобто відповідно до видів органів державної влади та рівнів її організації. Відповідно з цим можна виділити систему горизонтальних функцій: законодавча, виконавча, судова; вертикальні функції: загальнонаціональні, республіканські (Автономної Республіки Крим), регіональні (на рівні областей, районів, міст Києва та Севастополя);
- способами, засобами і методами управлінської діяльності органів державної влади. Комплекс цих функцій органів державної влади складають правотворча, державного управління, правосуддя, контрольна, планування і програмування національного розвитку, адміністративно-територіальна, бюджетно-фінансова, матеріально-технічна функції та функція соціального контролю.
У межах третього розділу дисертації нами досліджено специфіку взаємозв’язку, взаємодії та взаємозалежності державної та політичної влади, що надало змогу з’ясувати особливості місця держави в політичній системі суспільства, встановити спільні та відмінні риси державної та політичної влади, а також визначити тенденції розвитку державної та політичної влади в Україні. До основних висновків за результатами дослідження, проведеного у третьому розділі дисертації, можливо віднести наступні.
1. Встановлено, що політичну систему суспільства можливо охарактеризувати як певний складний соціальний інститут, в межах якого здійснюється політичне життя суспільства шляхом реалізації тих або інших політичних інтересів і потреб. На нашу думку, саме політична система суспільства є певною сферою, в межах якої політична та державна влада:
- по-перше, виникає та розвивається;
- по-друге, функціонує та взаємодіє;
- по-третє, визначає характер розвитку як усієї політичної системи суспільства, так і її суб’єктів;
- по-четверте, визначає рівень впорядкованості суспільних відносин;
- по-п’яте, впливає на розвиток політичної системи суспільства.
2. З’ясовано, що держава як елемент політичної системи суспільства може характеризуватися в аспектах:
- інституційного підходу як інститут, що має системно-структурний, суб’єктно-інституційний і формально-юридичний зміст;
- функціонального підходу як елемент політичної системи суспільства, що має власні специфічні напрями діяльності та взаємодії з іншими елементами політичної системи;
- регулятивного підходу як інститут політичної системи суспільства, котрий впливає на функціонування політичної системи суспільства за допомогою норм права;
- ідеологічного підходу як інститут політичної системи суспільства, сутність, зміст і призначення якого відображається в ідеях тих чи інших дослідників в межах конкретної політичної теорії;
- комунікативного підходу як елемент політичної системи суспільства, що забезпечує системо-утворюючі зв’язки і відносини між різними інститутами політичної системи суспільства.
3. Зроблено висновок про те, що держава є самостійним центральним елементом політичної системи, що може бути охарактеризована залежно від розуміння сутності політичної системи, а саме:
- у контексті системи засобів впливу на політичну сферу життєдіяльності суспільства держава являє собою суб’єкта, який використовує відповідну сукупність державно-владних засобів заохочення та примусу;
- у контексті механізму організації та функціонування політичної влади держава виступає, з одного боку, як об’єкт впливу політичної влади, а з іншого боку, як засіб реалізації інтересів відповідно до офіційної державної внутрішньої і зовнішньої політики;
- у контексті інституційного розуміння держава є самостійним суб’єктом політичної системи суспільства, що має власний статус і характеризується специфікою взаємозв’язку із іншими елементами політичної системи суспільства.
4. Обґрунтовано, що місце держави в політичній системі суспільства має принциповий, специфічний, багатоаспектний характер, що можливо розглядати в межах наступних площин:
• залежно від територіального поширення лише держава є організацією політичної влади, яка поширюється на територію всієї держави та всього населення країни;
• залежно від часового поширення лише діяльність держави не має обмежень у часовому просторі;
• залежно від зовнішньої політики лише держава є офіційним представником суспільства як всередині країни, так і у міжнародних відносинах;
• залежно від форм організації діяльності лише держава має спеціально створені органи, які мають власний правовий статус;
• залежно від наслідків діяльності лише діяльність держави має офіційний характер і передбачає певні наслідки правового характеру в результаті тієї або іншої поведінки суб’єктів;
• залежно від взаємодії з іншими суб’єктами політичної системи суспільства лише держава визначає їх правовий статус і застосовує правові засоби впливу на їх функціонування;
• залежно від статусу політичної системи суспільства та її елементів лише держава має право приймати нормативно-правові акти, що мають вищу юридичну силу та визначають умови функціонування суб’єктів політичної системи суспільства, специфіку взаємодії між ними та характер політичних правовідносин.
5. Встановлено, що політична система суспільства є тим соціальним середовищем, в якому в процесі взаємодії між його суб’єктами відбувається становлення єдиної політичної сили, яка в подальшому впливає на державу шляхом формування її органів, визначення засад офіційної державної внутрішньої і зовнішньої політики, методів здійснення влади, та визначає функціонування держави відповідно до панівних політичних інтересів. Окрім того, саме політична система суспільства визначає характер і зміст політичної влади, що є об’єктом організації зі сторони держави шляхом надання їй публічного характеру та втілення в офіційній державній владі.
6. Влада має соціальний характер, оскільки поширюється на все суспільство, однак визначається складним змістом і сутністю, що пояснюється наявністю різноманітних методів здійснення, суб’єктів владних відносин, складністю об’єкту владного впливу тощо. Зазначене визначає можливість поділу соціальної влади на окремі різновиди, в тому числі і на державну та політичну владу. Державна та політична влада є різновидами влади соціальної, що:
- зумовлені наявністю відповідних (специфічних) носіїв влади;
- відображають цілі владарювання (державницькі, політичні тощо);
- відображають специфіку владних відносин (державно-владні, політично-управлінські тощо);
- характеризують форми прояву соціальної влади;
- зумовлені можливістю застосування примусових засобів.
7. Доведено, що політична та державна влада мають спільну соціальну природу і сутність, котра характеризується як відносини владарювання та підпорядкування, однак мають свої особливості щодо суб’єктів і методів здійснення, об’єктів, на які поширюється та чи інша влада тощо. Тому комплексне розуміння характеру співвідношення державної та політичної влади можливе лише шляхом встановлення та характеристики спільних і відмінних рис вказаних категорій, що надасть змогу на феноменологічному та методологічному рівнях з’ясувати їх характерні властивості.
8. Встановлено, що серед спільних рис державної влади та політичної влади можливо виокремити ті риси, які найбільш характерно відображають їх природу і сутність, та збігаються у змісті, а саме: мають соціальний характер і втілюються у взаємовідносинах між людьми; походять від певних суб’єктів, що є носіями відповідного виду влади; здійснюються спеціальним апаратом і за допомогою системи засобів; засновуються на певних правилах, які закріплені за допомогою соціальних норм (політичних, правових); мають публічний характер, що визначає їх відкритий характер поширення на певну частину або на все суспільство шляхом поширення волевиявлення владарюючих суб’єктів; націлені на регулювання поведінки суб’єктів. Узагальнюючи проаналізовані погляди вчених щодо співвідношення державної та політичної влади, можливо охарактеризувати їх відмінні риси в контексті наступних блоків: державна влада має класовий характер, що відображає волевиявлення владарюючого прошарку суспільства; політична влада має суспільний характер і не обмежується інтересами одного класу; державна влада здійснюється від імені всього народу держави, а політична влада здійснюється від імені частини суспільства, що підтримує відповідні політичні ідеї; державна влада здійснюється уповноваженими суб’єктами – органами держави, проте, політична влада здійснюється політично активними суб’єктами або всім колективом, що є прихильниками відповідних політичних ідей; державна влада здійснюється за допомогою переконання або примусу, а політична влада застосовує непримусові засоби здійснення; державна влада надає можливість приймати загальнообов’язкові рішення шляхом формування системи законодавства, політична влада встановлює правила поведінки, що мають соціальний характер і забезпечуються засобами авторитету влади та переконання.
9. Відзначено, що перспективи розвитку державної та політичної влади мають двоаспектний характер, а саме: з одного боку, державна та політична влада як і будь-які інші соціальні явища є об’єктом трансформації в контексті трансформації суспільства, впливу тенденцій глобалізації тощо; з іншого боку, державна та політична влада є засобами, за допомогою яких владарюючий суб’єкт впливає на суспільні відносини, корегуючи соціальні процеси розвитку та трансформації. Таким чином, державна та політична влада є найбільш чутливими до соціальних трансформацій, оскільки одночасно можуть мати характер як об’єктів соціальних перетворень, так і засобів, якими здійснюється вплив на розвиток держави, права, політичної системи суспільства тощо.
10. Встановлено, що подальший розвиток як державної, так і політичної влади в Україні пов’язується із загальними тенденціями розвитку самого суспільства, що визначає їх реформаторський характер, посилення інтеграційних процесів із іншими соціальними інститутами, багатовекторність, посилення комунікаційних зв’язків і націленість на реформування інших соціальних інститутів. Можливо відзначити подальше посилення політичного впливу на формування органів державної влади, правових норм тощо; підвищення значення економічного фактора на розвиток політичної та державної влади; актуалізація необхідності забезпечення стабільності суспільства в контексті посилення політичного, економічного, релігійного, етнонаціонального протистояння тощо.
Отже, за результатами проведеного дисертаційного дослідження можливо сподіватись, що воно стане певним науковим доробком у дослідженні соціальної влади та її різновидів – влади державної та політичної, котре сприятиме подальшій активізації наукових досліджень влади та владних відносин, а також надасть певний інформаційний практико-прикладний матеріал в умовах проведення конституційної реформи, реформи системи державного управління та вдосконалення політичної системи в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аникевич А. Г. Феномен власти: социально-философский анализ : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра филос. наук / А. Г. Аникевич ; Красноярский гос. техн. ун-т. – Улан-Удэ, 1999. – 23 с.
2. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран : учеб. для вузов / К. В. Арановский. – М. : ФОРУМ ИНФРА-М, 1998. – 462 с.
3. Ардан Ф. Франция. Государственная система / Ф. Ардан ; [отв. ред. Л. М. Энтин ; пер. с фр. Л. С. Филиппова]. – М. : Юрид. лит., 1994. – 176 с.
4. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт ; пер. з нім. В. Верлюк, Д. Гончаров. – К. : Дух і літера, 2002. – 575 с.
5. Аристотель. Політика / Аристотель ; [пер. з давньогрец. О. Кислюк]. – К. : Основи, 2000. – 238 с.
6. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Р. Арон. – М : Текст, 1993. – 230 с.
7. Артемьева О.В. Демократия в России и Америке / О. В. Артемьева // Вопросы философии. – 1996. – № 6. – С. 167 – 169.
8. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев . – М. : Юрид. лит., 1981. – 169 с.
9. Батанов О. В. Публічна влада як суспільно-політичний феномен: постановка проблеми / О. В. Батанов // Правова держава. – К. : ІДП НАН, 2005. – Вип. 16. –С. 273 – 276.
10. Безнюк Д. К. Власть: методологические основы социологического анализа / Д. К. Безнюк. – Минск : Беларуская навука, 1998. – 128 с.
11. Бенетон Ф. Введение в политическую науку / Ф. Бенетон. – М. : Весь мир, 2002. – 284 с.
12. Бистрицький Є. Політична філософія посткомунізму: горизонти методології / Євген Бистрицький // Політична думка. – 1995. – № 1 (5). – С. 9 – 15.
13. Білий О. Нігілізм та політичні фантоми посткомуністичної доби / О. Білий // Політична думка. – 1994. – № 4. – С. 11 – 17.
14. Блинов А. С. Национальное государство в условиях глобализации: контуры построения политико-правовой модели формирующегося глобального порядка / А. С. Блинов. – М. : БЕК, 2003. – 230 с.
15. Боботов С. В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ) / С. В. Боботов. – М. : ЕАВ, 1994. – 126 с.
16. Бобровник С. В. Проблеми теорії держави і права : курс лекцій / С. В. Бобровник. – К. : Вид-во КУП, 2005. – 122 с.
17. Большая российская энциклопедия: в 30 т. / [предс. науч.-ред. совета Ю. С. Осипов ; отв. ред. С. Л. Кравец]. – М. : Большая российская энциклопедия, 2006. – Т.5. Великий князь – Восходящий узел орбиты. – 783 с.
18. Большая советская энциклопедия : в 30 т. / [под ред. А. М. Прохорова]. – Изд. 3-е. – М., 1978. – Т. 28. – 790 с.
19. Большая юридическая энциклопедия. – М. : Эксмо, 2005. – 688 с.
20. Бот Т. Власть / Т. Бот // Политические исследования. – 1993. – № 5. – С. 36 – 42.
21. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / [под общ. ред. Е. Б. Кубко]. – К. : Юринком, 1997. – 192 с.
22. Вебер М. Политика как призвание и профессия : избр. произведения / М. Вебер. – М. : Прогресс, 1990. – 909 с.
23. Ведель Ж. Административное право Франции / Ж. Ведель ; [под ред. М. А. Крутоголова ; пер. с фр. Л. М. Энтин]. – М. : Прогресс, 1973. – 512 с.
24. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2007. – 992 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [під ред. В. Т. Бусел (гол. ред., кер. проекту і уклад.)]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
26. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учеб. для юрид. вузов / А. Б. Венгеров. – 3-е изд. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
27. Межі державної влади / О. І. Верник, П. В. Куфтирєв, А. Д. Машков та ін. – К. : Укр. центр духовної культури, 2001. – 215 с.
28. Визначення і вимірювання демократії / [за ред. Д. Бітема ; пер. з англ. Г. Хомечко]. – Львів : Літопис, 2005. – 317 с.
29. Вишеславцев Б. П. Кризис индустриальной культуры : сочинения / Б. П. Вишеславцев. – М., 1995. – С. 345 – 348.
30. Влада [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.vuzlib.net
31. Власть. Очерки современной политической философии Запада / [под ред. В. В. Мшвениерадзе, И. И. Кравченко]. – М. : Науч. книга, 1989. – 408 с.
32. Володина Н. В. Теологическая система государства и права: системно-правовой анализ современной исламской модели / Н. В. Володина // Современное право. – 2005. – № 12. – С. 63 – 67.
33. Гавриленко В. Г. Право и политика / В. Г. Гавриленко // Большой энциклопедический словарь. – Минск : Право и экономика, 2001. – 1000 с.
34. Гаджиев К. С. Политическая философия / К. С. Гаджиев. – М. : Экономика, 1999. – 606 с.
35. Гофман Л. Я. Политическая психология / Л. Я. Гофман, Е. Б. Шестопал. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. – 448 с.
36. Головаха Є. Соціальні зміни в Україні: пострадянська деінституціоналізація й особливості становлення нових соціальних інститутів / Є. Головаха, Н. Паніна // Політична думка. – 2001. – № 4. – С. 4 – 19.
37. Головистикова А. Н. Проблемы теории государства и права : учебник / А. Н. Головистикова, Ю. А. Дмитриев. – М. : Эксмо, 2005. – 832 с.
38. Гомеров И. Н. Государство и государственная власть / И. Н. Гомеров. – М. : ЮКЭА, 2002. – 832 с.
39. Государство, власть, управление и право : учеб.-метод. пособие для гос. служащих / [под ред. Н. И. Глазуновой]. – М. : ГУУ, 2000. – 475 с.
40. Громадянське суспільство і держава в Україні: проблеми взаємодії : матеріали методолог. семінару / [відп. ред.: В. В. Цвєтков, І. О. Кресіна ; упоряд. Є. В. Перегуда]. – К. : ІДП НАНУ, 2004. – 156 с.
41. Грошевой Ю. М. Прокуратура в системе «сдержек и противовесов» в разграничении и взаимодействии властей / Ю. М. Грошевой // Проблеми розвитку прокуратури в умовах становлення демократичної правової держави : матеріали наук.-практ. конф. – К., 1996. – С. 29 – 34.
42. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / Владимир Даль. – М. : Рус. яз., 1999. – Т.4. – 799 с.
43. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / Владимир Даль. – М. : Рус. яз., 1999. – Т.1. – 699 с.
44. Даль Р. Демократия и ее критики : [пер. с англ.] / Р. Даль ; [под ред. М. В. Ильина]. – М.: РОССПЭН, 2003. – 576 с.
45. Данилов А. Н. Социология власти: теория и практика глобализма / А. Н. Данилов. – Мн. : Университетская книга, 2001. – 447 с.
46. Дацюк С. Природа влади / С. Дацюк // ПолітикHALL. – 2007. – № 36. – С. 32 – 38.
47. Декларація Верховної Ради УРСР «Про державний суверенітет» № 55-12 від 16.07.1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.rada.gov.ua
48. Демишель А. Институты и власть во Франции (институционное толкование государственно-монополистического капитализма) /А. Демишель, Ф. Демишель, М. Пикемаль. – М. : Наука, 1976. – 224 с.
49. Дергачов О. Метаморфози посткомуністичної влади / О. Дергачов, В. Полохало // Політична думка. – 1996. – № 1(7). – С. 3 –11.
50. Державна влада [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.refine.org.ua
51. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії : монографія / [за ред. І. О. Кресіної]. – К. : Логос, 2007. – 316 с.
52. Дмитриев Ю. А. Соотношение понятий политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества / Ю. А. Дмитриев // Государство и право. – 1994. – № 7. – С. 32 – 36.
53. Duverger M. Institutions politique et droit constitutionell / M. Duverger. – Paris, 1970. – P. 10.
54. Easton D.A. Systems Analysis of Political Lіfe / D. A. Easton. – Chicago : University of Chicago Press, 1965. – P. 507.
55. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты : учеб. пособие ; пер. с фр. В. В. Маклаков / Ж.-П. Жаке. – М. : Юристъ, 2002. – 363 с.
56. Заєць А. П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук / А. П. Заєць. – К., 1999. – 32 с.
57. Заєць А. П. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) / А. П. Заєць // ВАПН. – 1998. – № 1. – С. 4 –12.
58. Закон України «Про колективні договори і угоди» № 3356 – ХІІ від 01.07.1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.rada.gov.ua
59. Закон України «Про оплату праці» № 108/95 – ВР від 24.03.1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.rada.gov.ua.
60. Закон України «Про організації роботодавців» № 2436 – ІІІ від 24.05.2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.rada.gov.ua
61. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» № 137/98 – ВР від 03.03.1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.rada.gov.ua
62. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»№ 1045 – ХІV від 15.09.1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.rada.gov.ua
63. Закон України «Про Рахункову палату» № 315/96 – ВР від 11.07.1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.rada.gov.ua
64. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» № 776/97 – ВР від 23.12.1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.rada.gov.ua
65. Зиновьев А. В. Суверенитет, демократия, государство / А. В. Зиновьев // Правоведение. – 2006. – № 6. – С. 20 – 28.
66. Зорькин В. Роль конституционного суда в обеспечении стабильности и развития конституции / В. Зорькин // Сравнительное конституционное обозрение. – 2004. – № 3. – С. 34 – 42.
67. Технология политической власти: Зарубежный опыт / В. М. Иванов, В. Я. Матвиенко, В. И. Патрушев, И. В. Молодых. – К. : Вища шк., 1994. – 263 с.
68. Ивенский Л. М. Власть: практические аспекты метауправления / Л. М. Ивенский. – Йошкар-Ола : МарПИ, 1994. – 176 с.
69. Ильин И. Общее учение о праве и государстве / И. Ильин. – М. : АСТ, 2006. – 512 с.
70. Иноземцев В. Глобализация: иллюзии и реальность / В. Иноземцев // Свободная мысль. – ХХ век. – 2000. – № 1. – С. 45 – 64.
71. История политических и правовых учений : учеб. для вузов / [под общ. ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : Норма, 2004. – 944 с.
72. Кельзен Г. Чисте правознавство / Г. Кельзен. – К. : Юніверс, 2004. – 490 с.
73. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.
74. Козлихин И. Ю. Современная политическая наука / И. Ю. Козлихин. – СПб. : Изд-во СПбГУ, 1999. – 257.
75. Колдаев В. М. Государственная власть / В. М. Колдаев. – М. : МИИТа, 1993. – 21 с.
76. Конспект лекций по общей теории государства и права / [под ред. А. М. Абрамовича]. – Мн. : БГУ, 2007. – 75 с.
77. Конституційне право України : підруч. для студ. вузів / [за ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського]. – К. : Ін Юре, 2002. – 542 с.
78. Конституційне право України : підручник / [за заг. ред. В. Ф. Погорілка]. – К. : Наук. думка, 2006. – 338 с.
79. Конституционное право : учебник / [отв. ред. В. В. Лазарев]. – М. : Юристъ, 1999. – 592 с.
80. Конституционное право : энциклопедический словарь / [под ред. С. А. Авакьяна (отв. ред.)]. – М. : НОРМА, 2001. – 688 с.
81. Конституційно-правові засади становлення української державності / [за ред. акад. НАН України В. Я. Тація, акад. АпрН України Ю. М. Тодики]. – Х. : Право, 2003. – 328 с.
82. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
83. Коркунов Н. М. Общая теория права [Електронний ресурс] / Н. М. Коркунов. – Режим доступу : htth : // www.pravoznavec.com.ua
84. Косюта М. В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства : монографія / М. В. Косюта. – Одеса : Юридична література. – 321 с.
85. Кошелев Д. А. Термин государство в национал-социалистическом германском праве (1933-1945) / Д. А. Кошелев // Правоведение. – 2004. – № 6. – С. 165 – 175.
86. Кравченко В. В. Конституційне право України : навч. посіб. / В. В. Кравченко. – Вид. 6-те, виправл. і доповн. – К. : Атака, 2007. – 592 с.
87. Кресіна І. О. Нові тенденції у дослідженні інституту національної держави в умовах глобалізації / І. О. Кресіна // Національна держава і право в умовах глобалізації : зб. наук. ст. – К. : ІДП НАНУ, 2007. – С. 20.
88. Крусс В. И. Российская конституционная аксиология: актуальность и перспективы / В. И. Крусс // Конституционное и муниципальное право. – 2007. – № 2. – С. 11 – 19.
89. Курин Б. А. Политическая философия в ФРГ (Критика буржуазных и реформистских концепций) / Б. А. Курин. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростов. ун-та, 1987. – 122 с.
90. Ладиченко В. Системні параметри державної влади / В. Ладиченко // Юридична Україна. – 2007. – № 8. – С. 4 – 9.
91. Lasswell H. Power and Society: a Framework for Political Inquiry / Lasswell H., Kaplan A. – New Haven, 1950. – P. 75.
92. Легітимація [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.edportal.org.ua
93. Легітимація [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.jurist-enc.info
94. Легітимація [Електронний ресурс]. – Режим доступу : htth : // www.pravoteka.ru
95. Ледяев В. Г. Власть: концептуальный анализ : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра филос. наук : спец. 09.00.11. / В. Г. Ледяев. – Иваново : Ивановский гос. ун-т, 1999. – 48 с.
96. Ледяев В. Г. Власть: концептуальный анализ / В. Г. Ледяев. – М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2001. – 384 с.
97. Ледяев В. Г. Концепция власти Х. Арендт / В. Г. Ледяев // Государство и власть в историческом процессе: проблемы истории, теории, практики : материалы межвуз. науч.-практ. конф. (Иваново, 20 – 22 марта 1996 г.). – Иваново : Ивановский гос. ун-т, 1997. – С. 108 – 110.
98. Лукашева Е. А. Социальное государство и защита прав граждан в условиях рыночных отношений / Е. А. Лукашева // Социальное государство и защита прав человека. – М. : Наука, 1994. – С. 7 – 12.
99. Луман Н. Власть / Н. Луман ; пер. с нем. А. Ю. Антоновского. – М. : Праксис, 2001. – 256 с.
100. Луман Н. Общество как социальная система / Н. Луман. – М. : Логос, 2006. – 317 с.
101. Любашиц В.