Полонський Леонід Григорович. Розвиток техніки тигельного, газополуменевого та електродугового напилювання покриттів із найдавніших часів до кінця ХХ ст.

brief description

Полонський Леонід Григорович. Розвиток техніки тигельного, газополуменевого та електродугового напилювання покриттів із найдавніших часів до кінця ХХ ст. : Дис... д-ра техн. наук: 05.28.01 / Житомирський держ. технологічний ун-т. — Житомир, 2006. — 434арк. : рис. — Бібліогр.: арк. 281-324.

Полонський Л.Г. Розвиток техніки тигельного, газополуменевого та еле-ктродугового напилювання покриттів із найдавніших часів до кінця ХХ ст. Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора технічних наук за спеціаль-ністю 05.28.01 „Історія техніки”. Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, Київ, 2006.
Дисертація присвячена дослідженню історії техніки тигельного, газополуме-невого та електродугового напилювання покриттів з метою відтворення цілісної картини процесу її удосконалення.
У роботі висвітлено вплив на дану техніку досягнень в галузі механічної об-робки матеріалів, визначено її роль серед іншої техніки покриттів, закономірності становлення та тенденції подальшого розвитку.
Для цього на основі запропонованої концепції появи та подальшого удоскона-лення напилених покриттів, яка полягає в тому, що історичні та економічні потреби на певному етапі технічного розвитку суспільства викликають трансформацію відо-мої з доісторичних часів техніки розпилення розплавлених металів у техніку напи-лення покриттів, розроблено періодизацію історії останньої, досліджено факти, що мають відношення до її становлення, вивчено внесок окремих вітчизняних та зару-біжних учених, зокрема, С. Терстона, М. Шоопа, Е. Морф, Є.М. Лінника, М.В. Кат-ца, Є.В. Антошина, К.П. Савінкова у поліпшення цієї техніки, виявлено причини, які визначають механізми еволюції даного науково-технічного напрямку, одного з пріоритетних для вирішення завдань інженерії поверхні, визначено перспективи га-зотермічного напилення на майбутнє.
Дослідження дало змогу показати шляхи становлення напилених покриттів у історичному контексті розвитку суспільства, зафіксувати досягнуті результати і прояснити особливості техніки тигельного, газополуменевого та електродугового напилювання в кожний історичний період. Завдяки створенню абстрактно-фор-мальної схеми її вивчення розпорошений досвід застосування газотермічних по-криттів узагальнено на фундаментальному рівні.

Дисертаційна робота, виконана на основі дослідження широкого кола джерел, дозволила узагальнити досвід застосування газотермічних покриттів, здійснити ці-лісний історико-технічний аналіз розвитку техніки тигельного, газополуменевого та електродугового напилювання покриттів із висвітленням впливу на неї досяг-нень у галузі механічної обробки матеріалів і дійти наступних висновків:
1. Розроблено та науково обгрунтовано за технічними критеріями періодиза-цію історії розвитку техніки напилення газотермічних покриттів, виявлено законо-мірну обумовленість використання технологій напилення у виробництві, доказово встановлено перспективний напрямок їх удосконалення шляхом розширення роз-робки і застосування комбінованих методів формування корозієстійких, зміцнюва-льних та інших функціональних покриттів.
2. Виявлено зв’язок процесів становлення та розширення застосування газо-термічних покриттів із потребами розвитку різних галузей машинобудування і про-гресом інших науково-технічних напрямків суспільного виробництва.
3. Обгрунтовано визначальну роль у розвитку техніки тигельного, газополу-меневого та електродугового напилювання особистих винаходів і досліджень М.У. Шоопа (Швейцарія), конкретний науково-технічний внесок у впровадження газополуменевих і електродугових покриттів С. Терстона (США), Е. Морф (Швей-царія), радянських інженерів Є.М. Лінника, М.В. Катца та Є.В. Антошина, дослід-жено діяльність у напрямку освоєння високочастотного напилювання українського фахівця К.П. Савінкова.
4. Встановлено закономірний зв’язок розвитку техніки тигельного, газополу-меневого та електродугового напилювання покриттів у світовій практиці та колиш-ньому СРСР, а також роль спеціалістів України в цьому процесі.
5. На основі аналізу зв’язку розвитку техніки тигельного, газополуменевого та електродугового напилювання із досягненнями в інших галузях промисловості встановлено залежність удосконалення покриттів від поліпшення якості та фізико-механічних властивостей робочих матеріалів, устаткування, технологій напилення, рівня механізації і автоматизації процесу, а також від параметрів механічної оброб-ки.
6. На базі проведеного дослідження встановлено, що такий основний показ-ник досконалості техніки тигельного, газополуменевого та електродугового напи-лювання покриттів, якvч, за час її існування було поліпшено майже в 50 раз. Таке зростання швидкості руху напилюваних часток дозволило збільшити міцність зче-плення покриттів із основою в 7 раз (від 20 МПа в 1900-х рр. до 140 МПа на сьо-годні), що вивело дану техніку в розряд однієї з найбільш перспективних для поліп-шення надійності та довговічності деталей машин.
7. Підтверджено пріоритетність застосування техніки газополуменевого та електродугового напилювання покриттів для вирішення завдань нового техноло-гічного напрямку „інженерія поверхні”.
8. Аналітичним дослідженнямS-функції зміни головних критеріїв розвитку техніки газополуменевого та електродугового напилювання покриттів у часі до-ведено, що подальше удосконалення її устаткування має відбуватися у напрямку підвищення його продуктивності та оптимізації управління швидкістю і температу-рою напилюваних часток.
9. Встановлено, що найбільш доцільним є напрямок комплексного розвитку техніки напилення, який передбачає поліпшення властивостей напиленого шару з урахуванням можливостей оптимальної за режимами механічної обробки прогре-сивними інструментальними матеріалами.
10. Проведений аналіз результатів дослідження дозволив визначити найближ-чі перспективи удосконалення техніки газополуменевого та електродугового напи-лювання покриттів, серед яких основними є:
збільшення термокінетичної енергії процесу за рахунок комбінованих тех-нологій напилення та устаткування;
освоєння концепції комплексного розвитку покриттів, яка пов’язує поліп-шення їх технологічних властивостей із можливостями механічної обробки.