Полякова Юлія Володимирівна. Прямі іноземні інвестиції як фактор соціально-економічного розвитку регіону

brief description

Полякова Юлія Володимирівна. Прямі іноземні інвестиції як фактор соціально-економічного розвитку регіону: Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Українська академія зовнішньої торгівлі. - К., 2002. - 173арк. - Бібліогр.: арк. 153-163

Полякова Ю.В. Прямі іноземні інвестиції як фактор соціально-економічного розвитку регіону. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01. Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Українська академія зовнішньої торгівлі, Київ, 2002.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів ПІІ в Україні та окремих регіонах. В роботі проаналізовані регіональні особливості інвестиційного клімату в Україні, вплив залучених інвестицій на соціально-економічний розвиток як самої країни, так і окремих регіонів. В дисертації запропоновано методичні підходи до оцінки рівня економічного розвитку регіонів. Розроблено систему організаційно-економічних заходів щодо покращання умов для залучення і раціонального використання іноземних інвестицій та розвитку і ефективного функціонування спільних підприємств на регіональному рівні.

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки:
1. В умовах глобалізації світового господарства рівень розвитку країни певною мірою залежить від того, наскільки ефективно вона використовує можливості міжнародних ринків, особливо ринків капіталів. Процесу залучення та використання іноземних інвестицій в Україні притаманні як позитивні, так і негативні характеристики, що деякою мірою є наслідком недостатнього комплексного дослідження впливу ПІІ на соціально-економічний розвиток України та її регіонів.
2. Створення спільних з іноземними партнерам підприємств є практично основною формою залучення прямих іноземних інвестицій. Ефективність діяльності таких підприємств істотно залежить від типу іноземного інвестора, який бере участь у його створенні. Загалом результати діяльності СП не повністю відповідають потребам української економіки. Оскільки інтереси іноземного інвестора і приймаючої сторони безпосередньо не співпадають, в теоретичному аспекті для розробки державної та регіональної політики у сфері іноземного інвестування придатне поєднання теорій монополістичних переваг та еклектичної парадигми.
3. Процеси іноземного інвестування в Україні відбувались в умовах нестабільності законодавчого забезпечення, починаючи від найбільш рестриктивних положень за часів колишнього СРСР, включаючи період повної лібералізації, коли для підприємств з іноземними інвестиціями застосовувались надмірно пільгові умови, і, закінчуючи запровадженням для них національного режиму із одночасним збереженням преференцій для інвестицій у окремих галузях. Подібні законодавчі зміни негативно відбилися на іноземній інвестиційній діяльності в країні.
4. Внаслідок цього основними характерними рисами прямого іноземного інвестування стали: незадовільний регіональний розподіл ПІІ по території країни; низький середній розмір іноземних інвестицій на одного мешканця та на одне підприємство; незначні обсяги інвестицій у сфері матеріального виробництва, а також у вигляді інтелектуальної власності; істотна питома вага капіталовкладень у конкретну галузь пов’язана із реалізацією великих інвестиційних проектів та низка інших.
5. Хоча загалом обсяги залучених ПІІ реально відображають інвестиційну привабливість регіонів України, проведений аналіз свідчить про наявність певних розбіжностей, коли регіони пріоритетної та високої інвестиційної привабливості отримують в розрахунку на одного мешканця менші обсяги іноземних інвестицій, ніж регіони середньої та низької привабливості. Це свідчить про реальні можливості регулювання потоків іноземного капіталу на регіональному рівні за допомогою розробленої та виваженої системи організаційно-економічних заходів.
6. Незначний позитивний вплив ПІІ на соціально-економічний розвиток України на сучасному етапі обумовлюється, перш за все, недоліками механізму залучення іноземного капіталу, непослідовністю ринкових трансформацій, відсутністю в економіці країни високотехнологічного іноземного капіталу. Поряд з цим, спостерігається їх позитивний вплив на соціально-економічний розвиток окремих регіонів, що проявляється у економічному зростанні, модернізації виробництва, зміцненні потенціалу регіону та покращанні соціального становища населення.
7. У сучасний економічній ситуації регіональні диспропорції у розвитку країни досягли значних розмірів. Тому основна увага загальнодержавної, у тому числі інвестиційної політики, повинна зосереджуватись на зближенні рівнів соціально-економічного розвитку регіонів через раціональне використання місцевих умов та ресурсів і активізацію відносин із зовнішнім середовищем. Для України пріоритетним вбачається створення на території проблемних регіонів сприятливих умов (в тому числі тих, що використовуються у межах спеціальних економічних зон та режимів інвестиційної діяльності) для залучення іноземних інвестицій.
8. Важливого значення набуває діяльність інститутів (координаційно-дорадчих органів, експертно-консультативних служб, узгоджувальних комісій, тощо) на регіональному рівні для сприяння залученню та ефективному використанню іноземних інвестицій. Розробка та успішна реалізація програм у сфері іноземного інвестування є одним з основних напрямів покращання інвестиційної привабливості регіонів.
9. Необхідною умовою реалізації економічного потенціалу регіону є активізація інноваційних процесів, у зв’язку з чим за доцільне пропонується розширення співробітництва шляхом створення СП у високотехнологічних галузях промисловості із залученням для цього коштів іноземного інвестора, а також запровадження селективного підходу до стимулювання ПІІ (запровадження пільг для інвестицій у базових та у технологічноємких галузях промисловості).