Попович Олександра Олександрівна. Генетичні маркери крові у хворих на хронічний гепатит С

brief description

Попович Олександра Олександрівна. Генетичні маркери крові у хворих на хронічний гепатит С : дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / Вінницький національний медичний ун-т ім. М.І.Пирогова. — Вінниця, 2007. — 177арк. — Бібліогр.: арк. 149-172

Попович О.О. Генетичні маркери крові у хворих на хронічний гепатит С. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2007.
У дисертації досліджений розподіл хворих на хронічний гепатит С залежно від носiйства окремих генетичних маркерів систем ABO, Rh, MN, Р, Нр та їх комбінацій. Проведена оцінка особливостей перебігу гепатиту у зв’язку з певними фенотипами крові. Доведений вплив відповідних антигенів на схильність до захворювання і характер перебігу хронічного гепатиту С.
Встановлено, що у популяції Вінницької області серед хворих на хронічний гепатит С достовірно частіше діагностуються еритроцитарні антигени АВ(ІV) (13,97%), MN (49,60%), Р(+) (84,92%) і достовірно рідше маркери N (12,80%) і Р(-) (15,08%).
Р(+) фенотип істотно впливає на формування хронічного гепатиту С порівняно з Р(-), що обумовлює підвищення ризику захворюваності в 3,5 рази.
Встановлено значну унікальну потужність впливу еритроцитарних маркерів крові систем АВО (lпарціальна=0,971447) і Rh (lпарціальна=0,980872) на ступінь активності захворювання.
Виявлений істотний вплив тривалості хронічного гепатиту С на активність захворювання (lпарціальна0,982524) і формування фіброзу (lпарціальна=0,846137) печінки.

В дисертаційному дослідженні встановлено існування індивідуальної схильності до розвитку хронічного гепатиту С і визначені особливості перебігу захворювання в зв’язку з еритроцитарними маркерами систем АВО, Rh, MN, Р та фенотипами Нр, розроблені критерії формування груп ризику щодо виникнення хронічного гепатиту С залежно від носiйства певних антигенів крові.

У обстежених хворих на ХГС достовірно частіше, порівняно зі здоровими особами, виявляються антигени АВ(IV) (13,97%), MN (49,60%), P(+) (84,92%) і достовірно рідше - маркери N (12,80%) і Р(-) (15,08%).
Серед пацієнтів з АВ(IV) групою крові переважають особи з помірною біохімічною активністю (25,00%), 1-м генотипом HCV (18,32%), високим вірусним навантаженням (23,81%), мінімальною морфологічною активністю (22,00%) та мінімальним (22,00%) і помірним фіброзом (20,00%) печінкової тканини.
У хворих на ХГС MN фенотип частіше асоціюється з мінімальною біохімічною активністю (49,40%), низьким вірусним навантаженням (58,18%) і мінімальною за METAVIR морфологічною активністю гепатиту (62,00%), N фенотип рідше асоціюється з мінімальною біохімічною активністю (14,00%) та 1-м генотипом HCV (12,21%).
Наявність в крові Р (+) антигену суттєво впливає на можливість формування ХГС, що обумовлює підвищення ризику захворіти в 3,5 рази.
У хворих на ХГС достовірно частіше порівняно зі здоровими людьми виявляються гаплотипи: АВ(ІV)Rh(+), О(І)Р(+), В(ІІІ)Р(+), АВ(ІV)Р(+), АВ(ІV)М, АВ(ІV)Нр1-1, Rh(+)Р(+), Rh(-)Р(+), Р(+)МN, Р(+)Нр2-1, Р(+)Нр2-2, О(І)Rh(-)Р(+), О(І)Rh(-)Hp2-2, О(І)MP(+) O(I)P(+)Hp2-2, B(III)MNP(+), B(III)P(+)Hp2-1, AB(IV)Rh(+)P(+), AB(IV)Rh(-)P(+), AB(IV)Rh(+)M, AB(IV)MP(+), P(+)Rh(+)M, P(+)Rh(+)MN, P(+)Rh(-)MN, Hp2-1Rh(-)P(+), Hp2-2Rh(-)P(+).
У хворих на ХГС встановлено значну унікальну потужність впливу еритроцитарних маркерів крові систем АВО (lпарціальна=0,971447) і Rh (lпарціальна=0,980872) на ступінь активності захворювання. О (I) та A (II) групи крові порівняно з AB(IV) суттєво детермінують формування ХГС з помірною активністю (коефіцієнт дискримінантної функції 1: -0,60370, коефіцієнт дискримінантної функції 2: 0,721791 і коефіцієнт дискримінантної функції 1: -1,18753, коефіцієнт дискримінантної функції 2: 0,705247 відповідно), тоді як В (III) - розвиток ХГС з мінімальною активністю мезенхімально запального синдрому (коефіцієнт дискримінантної функції 1: -0,60941, коефіцієнт дискримінантної функції 2: -0,059396), Rh(+) антиген порівняно з Rh(-) детермінує мінімальну активність гепатиту (коефіцієнт дискримінантної функції 1: -0,32645, коефіцієнт дискримінантної функції 2: -0,371781), N фенотип порівняно з MN достовірно більше пов’язаний з вищими ступенями активності ХГС (коефіцієнт дискримінантної функції 1: 0,51708, коефіцієнт дискримінантної функції 2: 0,167087).
Тривалість ХГС істотно впливає на активність захворювання (lпарціальна0,982524) і формування фіброзу (lпарціальна=0,846137) печінки. Більша тривалість гепатиту пов’язана з вищими градаціями активності гепатиту (коефіцієнт дискримінантної функції 1: 0,15985, коефіцієнт дискримінантної функції 2: 0,550764).