Попович Терезія Петрівна ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ У ДЕРЖАВАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

brief description

Міністерство освіти і науки України Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» На правах рукопису Попович Терезія Петрівна УДК 340.0; 340.1 ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ У ДЕРЖАВАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Науковий керівник Лемак Василь Васильович, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України Ужгород – 2015
2

ЗМІСТ
ВСТУП .......................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ У ДЕРЖАВАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ ........................................................................................ 11
1.1. Державний режим як категорія правової науки .......................................... 11
1.2. Новий зміст демократії в умовах глобалізації ............................................. 20
1.3.Ступінь наукової розробки та методологія дослідження ............................ 39
Висновки до розділу 1 ........................................................................................... 54
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ВІДНОВЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ У ДЕРЖАВАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ (кінець 1980 – 1990-і роки) ....................................................................................... 57
2.1. Правові механізми відновлення демократії у Польщі ................................ 57
2.2. «Оксамитова революція» і становлення демократії в Чехії і Словаччині ............................................................................................................ 76
2.3. Формування демократичних інститутів в Угорщині .................................. 88
Висновки до розділу 2. ........................................................................................ 106
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ІНСТИТУТІВ ДЕМОКРАТІЇ У ДЕРЖАВАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ .......................................................... 109
3.1. Нормативні засоби закріплення прав і свобод людини ............................ 109
3.2.Незалежні суди. Європейський Суд з прав людини .................................. 129
3.3. Сегментація публічної влади ....................................................................... 146
3.4. Децентралізація публічної влади ................................................................ 161
3.5. Політичні партії в демократичному суспільстві ....................................... 182
Висновки до розділу 3. ........................................................................................ 188
ВИСНОВКИ ............................................................................................................. 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................... 197

3
ВСТУП Актуальність теми дослідження. Державно-правові процеси в Україні після лютого 2014 р. зумовлюють зосередження уваги правової науки на проблемах відновлення і зміцнення інститутів демократії. Більшість вимог суспільства в ході революційних подій грудня 2013 – лютого 2014 р. були пов’язані з необхідністю залучення правових механізмів демократії – таких як вільні вибори, незалежне й ефективне правосуддя, побудова збалансованої публічної влади, забезпечення її підконтрольності та прозорого характеру. У ході підготовки і першого етапу впровадження конституційної реформи в Україні в різних напрямах (щодо децентралізації, щодо удосконалення правосуддя тощо) також постало питання змісту й технології реформи відповідних інститутів демократії, надання їм консолідованого й ефективного характеру. Вже перші кроки в реформуванні різних сегментів публічної влади виявили низку проблем, розв’язання яких потребує врахування досвіду держав Центральної Європи. Набуття цими державами членства Європейського Союзу з 1 травня 2004 р. стало підтвердженням якості проведених реформ, у тому числі й щодо стабільного функціонування основних демократичних інститутів. Вимога забезпечення стандартів правової демократичної держави є однією з ключових для держав-кандидатів на вступ до ЄС. Із врахуванням асоційованого членства України в ЄС, з’ясування на теоретичному рівні відповідного досвіду таких держав диктується також і державно-правовою практикою. Таким чином, актуальність теми дослідження мотивується такими аргументами.
1.Демократія як феномен змінюється у сучасному глобальному світі, проявляючи нові механізми, у зв’язку з чим правові засоби її здійснення потребують удосконалення. Глобалізація впливає на демократію, роблячи її більш динамічною, з одного боку, а з іншого, імплементуючи в її механізми новітні технології. Правовий інструментарій демократії в умовах верховенства права потребує наукового вивчення у контексті його можливого застосування в
4
Україні. Зміст демократії в сучасних умовах значною мірою вимагає переосмислення, що виступає пріоритетним завданням теоретико-правової науки. 2. Цінним і своєчасним у цьому відношенні виступає досвід тих держав, які в кінці 1980-х – на початку 1990-х років через використання правових засобів відновили демократію, а в період напередодні вступу до Європейського Союзу – істотно модернізували її основні інститути. Дослідження емпіричного масиву, пов’язаного з реформуванням демократичних інститутів, є актуальним як з огляду на загальні підходи (концепцію, послідовність, засоби реформи), так і з огляду на окремі конкретні зразки регулювання чи втілення тих чи інших інститутів. 3. Актуальність дослідження диктується потребою в удосконаленні (чи фактичному відновленні) низки основних інститутів демократії в Україні. Початок конституційної реформи в Україні зумовлює інтерес до всього спектру відповідних аспектів змісту й технології відповідних реформ у державах Центральної Європи. Українська правова наука має певні здобутки щодо наукового осмислення демократії як правового феномена, а також досвіду її відновлення й удосконалення через правові реформи, що можуть слугувати доктринальним підґрунтям для ефективного проведення реформ у даній сфері. У цьому контексті необхідно зазначити тих учених-правознавців з України та інших країн, які розробили сучасну доктрину демократії, зокрема: М.І. Козюбру, А.М. Колодія, О.Є. Кутафіна, Л.А. Луць, О.В. Малько, М.І. Матузова, В.С. Нерсесянца, О.В. Петришина, В.С. Петрова, А.С. Піголкіна, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, О.В. Скрипнюка, Б.О. Страшуна, В.Я. Тація, Ю.М. Тодику, М.В. Цвіка тощо. Окремої уваги заслуговують праці вчених-юристів, які займаються дослідженням теоретичних, конституційних та порівняльно-правових засад демократії: С.К. Бостана, Е.П. Григоніса, О.І. Денисова, О.І. Зазнаєва, М.О. Кулькова, В.В. Лемака, І.В. Процюка, Л.Р. Симонішвілі, В. В. Сухоноса, О.В. Харченко, В.М. Шаповала тощо.
5
Проте теоретичні та порівняльно-правові засади здійснення демократії потребують подальшого дослідження з урахуванням нових правових реалій в Україні та в державах Центральної Європи. Аналіз фахової літератури за напрямом дозволяє зробити висновок про відсутність спеціального дослідження правових засобів здійснення демократії у державах Центральної Європи. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки, схваленими постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 року №14-10. Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права ДВНЗ «Ужгородський національний університет» й відповідає кафедральній комплексній темі наукового дослідження «Правова реформа в Україні та державах Центральної Європи: теоретичні і практичні аспекти». Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексний науковий аналіз правових засобів здійснення демократії у державах Центральної Європи в контексті необхідності реформування її інститутів в Україні. Для досягнення такої мети у дисертації вирішувалися наступні наукові завдання: 1) з’ясування основних підходів до розуміння державного режиму у правовій науці, розкриття змісту демократії та її корегування в умовах глобалізації; 2) виявлення правових механізмів відновлення демократії у державах Центральної Європи в період після демократичних революцій у кінці 1980-х - 1990-і роки; 3) з’ясування системи міжнародних, наднаціональних (європейських) і національних конституційних засобів забезпечення демократії, виявлення співвідношення між ними;
6
4) дослідження сегментації влади через розкриття правових засобів «механізму стримувань і противаг» у державах Центральної Європи; 5) аналіз основних засобів забезпечення незалежності правосуддя у державах Центральної Європи, його ролі як гаранта демократичного конституційного ладу; з’ясування місця Європейського Суду з прав людини в механізмі захисту прав людини; 6) розкриття змісту реформи публічного управління, спрямованої на досягнення децентралізації публічної влади в державах Центральної Європи. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з правовими засобами здійснення демократії в державах Центральної Європи. Предметом дослідження є інституційно-правові відносини демократії у державах Центральної Європи в контексті необхідності зміцнення демократичних інститутів в Україні. Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить комплекс методів наукового пізнання, які властиві правовій науці загалом і теорії держави і права зокрема. Для розв’язання наукового завдання використовуються загально-філософські підходи, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи дослідження. При дослідженні процесу відновлення та генезису інститутів демократії у кінці 1980-х – на початку 1990-х років у державах Центральної Європи використовувався історико-порівняльний метод (розділ 2); при розгляді особливостей окремих інститутів демократії на національному рівні (розділ 3) широко використано формально-юридичний та порівняльно-правовий методи; при аналізі окремих владних інститутів та інституційних владних систем національних держав був застосований інституційний метод дослідження. Системний підхід надав змоги всебічно дослідити розвиток та особливості застосування правових засобів здійснення демократії у державах Центральної Європи.
Теоретичним підґрунтям роботи є наукові праці зарубіжних і вітчизняних фахівців у галузі теорії держави і права, конституційного права, науки європейського права. Емпіричну базу дослідження становлять конституційні та
7
інші нормативні акти держав Центральної Європи, судова практика, довідкова література, аналітичні матеріали. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній загальній теорії держави і права комплексним монографічним дослідженням правових засобів здійснення демократії у державах Центральної Європи, їх специфіки в окремих національних правопорядках та виявлення тенденцій розвитку. Наукова новизна одержаних результатів виражена в положеннях і висновках, які виносяться на захист: уперше одержано: - обґрунтування поняття державного режиму в юридичній площині як ступеня участі державно-організованого суспільства в здійсненні публічної влади та забезпеченні своїх фундаментальних цінностей, а демократії – як аспекту розуміння держави верховенства права, яка передбачає, принаймні, безпосередню дію прав людини, суверенітет народу, що здійснюється через консенсуальні механізми, та незалежне правосуддя; - порівняльно-правовий аналіз генезису демократії у державах Центральної Європи, у тому числі з’ясування послідовності цього процесу, розкриття основних правових засобів відновлення демократії у ході демократичних революцій та в перші роки після них; зроблені висновки щодо важливості реформи конституції та інструменту законодавчої діяльності для відновлення демократичних інститутів (вільних виборів, підконтрольності виконавчої влади, незалежного правосуддя); - знання про проблеми конституювання та удосконалення демократії в окремих державах Центральної Європи, вплив наднаціональних інститутів на їх розв’язання; удосконалено:
- знання про вплив глобалізації на характер і сутність демократії, що здійснюється на рівні національної держави; зроблено висновок про лінії впливу глобалізації на розуміння демократії та механізми її здійснення,
8
зокрема, щодо розширення консенсуальних механізмів прийняття рішень, залучення міжнародних та наднаціональних (європейських) засобів здійснення демократії; - знання про міжнародні, наднаціональні (європейські) та конституційні нормативні засоби закріплення основних прав і свобод людини; - знання про засоби забезпечення незалежності правосуддя у державах Центральної Європи; знання щодо ролі Європейського Суду з прав людини у функціонуванні демократичних механізмів; - знання про механізм сегментації публічної влади на національному рівні та реформу в напрямі децентралізації, про правові засоби проведення суспільних змін у відповідних напрямах; дістало подальшого розвитку: - вивчення впливу інститутів Європейського Союзу на підвищення дієвості демократичних інститутів держав Центральної Європи в умовах їх підготовки до вступу в ЄС та взаємодію з ними після набуття членства; - знання про роль політичних партій у механізмі демократії; - знання про специфіку функціонування демократичних інститутів в Угорщині, запроваджених внаслідок конституційної реформи 2011 р. на тлі досвіду інших держав Центральної Європи. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості визначення вітчизняною правовою наукою завдань щодо удосконалення демократичних інститутів в Україні, надання їм стабільного розвитку шляхом проведення реформ на основі врахування результатів дослідження відповідного досвіду інших держав Центральної Європи.
Сформульовані в дисертації теоретичні положення і висновки можуть бути використані у науково-дослідницькій сфері для подальших теоретичних і порівняльно-правових досліджень демократії. У правотворчій сфері результати дослідження можуть бути застосовані для розробки механізму реформ у напрямі удосконалення демократичних інститутів в Україні в таких напрямах,
9
зокрема, як посилення незалежності правосуддя та децентралізація публічної влади. У навчальній сфері у процесі підготовки фахівців у юридичних навчальних закладах положення і висновки дисертації можуть знайти втілення під час читання навчальних дисциплін з теорії держави і права, історії держави і права зарубіжних країн, порівняльного правознавства, конституційного права зарубіжних країн, підготовки відповідних курсів лекцій, підручників та навчальних посібників. Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» та були апробовані на таких наукових конференціях: науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету ДВНЗ «УжНУ» «Актуальні проблеми правової реформи в Україні: європейський та вітчизняний досвід» (м. Ужгород, травень 2009 року); науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету ДВНЗ «УжНУ», присвяченій до дня юриста 8 жовтня 2009 року (м. Ужгород, 8 жовтня 2009 року); міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 21-22 травня 2010 року); міжнародній науково-практичній конференції «Державно-правовий механізм забезпечення прав і свобод людини: міжнародні стандарти публічного управління та український досвід» (м. Ужгород, 20-21 грудня 2013 року); І Міжнародній науково – практичній конференції студентів та молодих учених «Травневий з’їзд молодих правознавців» (м. Ужгород, 16 – 18 травня 2014 року); ІІ Міжнародній науково – практичній конференції «Травневий конгрес правознавців» (м. Ужгород, 15 – 17 травня 2015 року). Результати дослідження використовувалися автором при розробці навчальних програм та методичних рекомендацій, читанні лекцій та проведенні занять з навчальної дисципліни «Теорія держави і права», «Філософія права» в Ужгородському національному університеті.
10
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, всі сформульовані в ньому положення й висновки обґрунтовано на підставі власних досліджень автора. Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових статей у фахових виданнях, у тому числі 1 статтю – у виданнях, включених до міжнародних наукометричних баз, а також 6 тез доповідей на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях. Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, поділених на одинадцять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, з них 196 сторінок – основний текст. Список використаних джерел містить 203 найменування на 19 сторінках.

bibliography

(участі народу в здійсненні публічної влади на загальнодержавному рівні та територіальної громади – на місцевому рівні; в) ступінь правового забезпечення плюралізму (урізноманітнення) або навпаки – уніфікації ідеологічної, економічної та політичної систем суспільства; г) ступінь незалежності правосуддя.
2. Вплив глобалізації на демократію проявляється у такому: а) параметри демократії вийшли на міжнародно-правове закріплення після Другої світової війни, коли саме її сутнісні ознаки стали ключовими принципами й нормами
191
інституційної системи ООН та універсальних документів з прав людини; б) глобалізація надала демократії глобальні інституційні засоби захисту (Європейський Суд з прав людини); в) зміст демократії у зв’язку з її міжнародно-правовим закріпленням та створенням глобальних інституційних механізмів поступово, шляхом систематизації та через судову практику стандартизується до більш-менш чітких базових ознак; г) глобалізація залучила новітні технології до механізмів демократії, надавши громадянину додаткові можливості для участі в колективному прийнятті рішень та в процесі контролю за публічною владою, зобов’язавши останню зробити діяльність прозорою (e-democracy), а також зробити послуги, які надаються – зручними для громадян (e-government); ґ) нарешті, наприкінці 1990-років сама демократія стає глобальним феноменом, бо вперше за всю історію людства більшість національних суверенних держав повністю чи значною мірою впровадили в себе механізми демократії. 3. У Польській Республіці процес відновлення демократичних інститутів відбувався через конституційну реформу, в основі якої виступали закони про внесення змін до Конституції 1989 – 1990 років. Першочергове проведення конституційної реформи знайшло відображення у створенні механізму стримувань і противаг, розвитку інституту конституційного правосуддя та системи незалежних судів, на основі яких почала розвиватися демократична політична система.
Особливостями польського конституційного досвіду цього періоду стало: а) врегулювання конституційних відносин на тимчасових засадах – так звана Мала Конституція 1992 р., яка запровадила розподіл публічної влади на національному рівні; б) схвалення Конституційного закону про порядок підготовки та прийняття Конституції Польської Республіки від 23 квітня 1992 р., який врегулював відповідний сегмент суспільних відносин, спрямувавши підготовку Конституції у впорядковане русло, поєднавши в ньому демократичні засади політичного процесу й професійний компонент.
192
Інституційне завершення перший етап відновлення демократичних інститутів отримав у 1997 р. зі схваленням нової Конституції. 4. Аналіз початкового етапу становлення інститутів демократії у Чехії і Словаччині дозволяє прийти до таких висновків. По-перше, процес відновлення демократичних інститутів у ході демократичної революції й безпосередньо після неї здійснювався в умовах федеративної держави й паралельно з її намаганнями щодо удосконалення відносин між центром і суб’єктами федерації. Якщо процес удосконалення федерації завершився невдало (чехословацька федерація припинила існування 31 грудня 1992 р.), то реформи в напрямі утвердження демократії були результативними. По-друге, правовим змістом демократичної революції у Чехословаччині виступало відновлення народного суверенітету, інституціоналізація прав і свобод людини та політичного плюралізму. Протягом двох років було відновлено повноцінну демократичну політичну систему і основними правовими засобами, які використовувалися при цьому, виступали конституційна реформа (внесення змін до конституції) та схвалення відповідних законодавчих актів. По-третє, напрями демократичних перетворень у Чехословаччини відображали, насамперед, механізм захисту прав людини та інституційну систему публічної влади, що становили демократичний конституційний порядок. І Чеська Республіка, і Словацька Республіка прийняли власні конституції у 1992 р., проте, водночас, реформи не отримали завершення за жодним із напрямів і були продовжені вже в рамках двох незалежних держав після 1 січня 1993 р.
5. В Угорщині на першому етапі реформ відновлення демократичних інститутів відбувалося еволюційно й ключовими правовими засобами в цьому процесі виступали конституційні зміни 1989-1990 років. Впродовж перших років в Угорщині законами було закладені законодавчі умови проведення вільних виборів, для функціонування плюралістичної демократичної політичної системи. При цьому, процес реформування не набув логічного завершення, що
193
знайшло відображення у тому, що до 2011 р. Угорщина залишалася однією з держав регіону, в якій так і не було схвалено нової Конституції. 6. Незважаючи на розвинуту нормативну систему основних прав і свобод людини на міжнародному та наднаціональному рівні, рівень національної Конституції залишається ключовим правовим засобом їх інституціоналізації. Демократичний лад держав Центральної Європи опирається передовсім на інститути, передбачені національними конституціями. Конституційний каталог прав і свобод людини в Польщі, Чехії і Словаччині, відштовхуючись від ідеї Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, виокремлює специфіку соціальних та економічних прав людини, обмежуючи їх захист засобами, зосередженими в законі. Виклад основних прав і свобод в Основному законі Угорщини 2011 р. відзначається низкою особливостей, зокрема: а) істотно нижчий рівень нормативних гарантій для прав і свобод, ширше використання бланкетних норм; б) формулювання низки прав і свобод, які виступають «нетрадиційними» для європейського досвіду. 7. Набір засобів забезпечення незалежності судів у державах Центральної Європи є різноманітним і включає, принаймні, такі правові засоби: а) недоторканість суддів, обсяг якої за загальним правилом передбачає неможливість їх притягнення до кримінальної відповідальності без дозволу парламенту або іншого спеціального органу, окрім ситуації, коли суддю застали на місці вчинення злочину; б) заснування в усіх державах Центральної Європи конституційного спеціального органу захисту незалежності суду; в) спеціальний порядок призначення і звільнення суддів, який передбачає аполітичність процедури; г) спеціальний порядок створення і ліквідації судів, який зазвичай передбачає прийняття рішення у формі закону та виключає довільність у цьому питанні; ґ) спеціальний порядок фінансування судової влади загалом і встановлення винагороди для суддів, зокрема.
194
8. Європейський Суд з прав людини є одним із ключових органів захисту прав і свобод людини, передбачених Конвенцією з захисту прав і основоположних свобод людини, а його практика є механізмом консолідації демократії в державах Центральної Європи. По-перше, активність подачі скарг та їх предмет кореспондується з проблемами в національних правопорядках чи з їх якісними параметрами загалом. По-друге, предмет (статті Конвенції) постанов Європейського Суду, щодо яких встановлені порушення прав людини і основоположних свобод, передовсім, показують відсутність у державах Центральної Європи тих фундаментальних порушень прав людини, які характерні, наприклад, для Росії чи інших держав неконсолідованої демократії. Практично відсутні або є поодинокими встановлені Судом порушення статті 2 (право на життя) та статті 3 (право на захист від катування) Конвенції, що свідчить про високий рівень захисту людини від неправомірних посягань та виконання державами позитивних зобов’язань у цій сфері. По-третє, переважна більшість порушень, встановлених постановами Європейського Суду з прав людини у справах проти держав Центральної Європи стосуються статті 6 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд і розгляд справ у розумний термін). 9. Сегментація публічної влади (горизонтальний поділ влад) характеризується функціонуванням «механізму стримувань і противаг» в усіх державах Центральної Європи, однак моделі й використовувані засоби цього механізму є різними. У Чеській Республіці і в Словацькій Республіці він функціонує навколо моделі парламентської республіки, модифікованої в останні десятиліття інститутом прямих виборів президента, причому в Словацькій Республіці він став результатом конституційного корегування після періоду його деформацій в 1994 – 1998 роках. У Польській Республіці «механізм стримувань і противаг» спирається на конституційну модель класичної «змішаної республіки».
195
Лише в Угорщині сегментація публічної влади на основі Конституції 2011 р. проведена значною мірою всупереч європейським традиціям, що відбивається на стабільності демократичних інститутів. 10. Децентралізація виступає ключовою ідеєю реформування публічної влади в державах Центральної Європи на другому етапі удосконалення основних демократичних інститутів. Дана реформа в напрямі децентралізації здійснювалася в усіх державах регіону на двох рівнях: на рівні змін до конституції та на рівні законодавчого регулювання. Якість конституційного регулювання місцевого самоврядування є різною у державах Центральної Європи, зважаючи на два аспекти: обсяг такого регулювання і достатність нормативних гарантій цього рівня. Як свідчить досвід держав Центральної Європи, ціль реформи в напрямі децентралізації визначається як перенесення низки владних повноважень від державної влади до органів самоврядування місцевого й регіонального рівнів. Йдеться про побудову сильної моделі місцевого самоврядування, яка характеризується, принаймні, такими ознаками: а) достатні владні повноваження, які оптимально дозволяють забезпечити розвиток територіальної громади й спільні інтереси територіальних громад на рівні регіону; б) достатні фінансові механізми, які створюють спроможність громади та мотиваційне поле для її розвитку; в) інституційна завершеність системи органів місцевого самоврядування, в основі якої – обрані виборцями органи; г) забезпечення ефективним державним контролем, який здійснюється уповноваженими урядом структурами.
11. Демократичні механізми в державах Центральної Європи значною мірою здійснюються через політичні партії. Реформування цього інституту демократії передбачало створення законодавства, яке встановлювало щодо партій наступні вимоги: а) відкриту демократичну структуру, демократичні способи прийняття рішень; б) державне фінансування та забезпечення прозорості фінансової діяльності; в) заборону політичних партій, цілі або
196
методи діяльності яких не узгоджуються з принципами демократичної держави, заснованої на верховенстві права; г) виключно судовий порядок припинення політичної партії.
197

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Петров В.С. Сущность, содержание и форма государства / В. С. Петров. – Л.: Наука. – 1971. – 164 с. 2. Киреева С. А. Политический режим как элемент формы государства (теоретико-правовое исследование): автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / С.А. Киреева. – Саратов, 1997. – 29 с. 3. Журавський В. С. Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / В. С. Журавський. – Х., 2000. – 26 с. 4. Боровых О. В. Правовые формы установления функционирования государственного режима: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / О. В. Боровых. – М., 2004. – 24 с. 5. Даль Р. О. демократии / Р. О. Даль. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 208 с. 6. Латигіна Н. Базові параметри демократії / Н. Латигіна // Вибори та демократія. – 2008. – №4 (18). – С. 29 - 37. 7. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование / Пер, с англ, под ред. А.М. Салмина, Г.В. Каменской / А. Лейпхарт. — М.: Аспект Пресс, 1997. — 287 с. 8. Кудрявцев Ю. А. Политические режимы: критерии классификации и основные виды / Ю. А. Кудрявцев // Правоведение. – 2002. – № 1 (240). – С. 195 – 205. 9. Nations in transit 2009. Methodology [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.freedomhouse.hu/images/nit2009/methodology.pdf 10. Sushko O. Democraсy score. Rankings by regime type / O. Sushko and O. Prystayko // Nations in transit 2010. Democratization from Central Europe to Eurasia [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.freedomhouse.eu/images/nit2010/Nrr- 2010-Tables1.pdf.
11. Freedom in the world 2013: democratic breakthroughs in the balance
198
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.freedomhouse.org/sites/default/files/FIW%202013%20Booklet.pdf. 12. Заявление о докладах США по правам человека в странах мира. Выступление временного поверенного в делах США Кэрол Фуллер на заседании Постоянного совета в Вене 11 марта 2010 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://russian.osce.usmission.gov/root/pdfs/st_3-11-10_hrr_rus.pdf. 13. Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке. Пер с англ. / Под ред. проф. Бажанова В.А. / А. Пшеворский. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2000. – 320 с. 14. Батыр К. И. Декларация прав человека и гражданина 1789 г. / К. И. Батыр // Советское государство и право. – М.: Наука, 1980. – № 2. – С. 108-113. 15. Developing Democracy: Concepts, Measures, and Empirical Relationships. Dr Todd Landman. Centre for Democratic Governance. Department of Government University of Essex Wivenhoe Park Colchester, Essex CO4 3SQ. United Kingdom. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.idea.int/resources/analysis/upload/developing-democracy-landman.pdf]. 16. Уилсон Дж. Американское правительство. Пер. с англ. / Дж. Уилсон. – М., Изд.группа «Прогресс», «Универс», 1995. – 512 с. 17. Токвиль Алексис де. Демократия в Америке: Пер. с франц. / Предисл. Гарольда Дж. Ла-ски / Алексис де Токвиль. — М.: Издательство «Весь Мир», 2000. — 560 с. 18. Даль Р. Демократия и ее критики. Пер. с англ. Под ред. М.В. Ильина / Р. Даль. – М.: Российская политическая энциклопедия, 2003. – 576 с. 19. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек / Ф. Фукуяма. – М., АСТ: АСТ МОСКВА: Полиграфиздат, 2010. – 588 с. 20. Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце ХХ века / С. Хантингтон. – М.: РОССПЭН, 2003. – 368 с. 21. Немчинова Т. С. Глобальный переход к демократии и внешняя политика государства (на примере Российской Федерации): дисс. ... кандидата полит. наук: 23.00.04 / Т. С. Немчинова. – Санкт-Петербург, 2007. – 141 с.
199
22. Даль Р. Полиархия, плюрализм и пространство / Р. Даль // Вопросы философии. – №3. – 1994. – С. 37-48. 23. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. / К. Хессе. – М., Юридическая литература, 1981. – 368 с. 24. Kresak P. Porovnavacie statne pravo / Р. Kresak . – Bratislava : Univerzita Komenského, 1992. – 454 c. 25. Зидентоп Л. Демократия в Европе / Пер. с англ.; Под ред. В.Л. Иноземцева / Л. Зидентоп. – М.: Логос, 2001. – 312 с. 26. Розов Н. С. Коллегиально разделенная власть и условия поэтапного становления демократии в России / Н. С. Розов // Полис. – 2008. – № 5. – С. 74-89. 27. The Basic Concept for the Democracy Ranking of the Quality of Democracy David F. J. CampbellSeptember 29, 2008. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.democracyranking.org/downloads/basic_concept_democracy_ranking_2008_A4.pdf]. 28. Козюбра М. І. Принципи верховенства права і правової держави: єдність основних вимог / М. І. Козюбра // Наук. зап. НаУКМА. Сер. Юрид. науки. – 2007. – Т. 64. – С. 3-9. 29. Головатий С. Верховенство права: Монографія. У трьох книгах. Книга перша: від ідеї до доктрини / C. Головатий. – К., Фенікс 2006. – 624 с. 30. Таманага Браян. Верховенство права: історія, політика, теорія. Пер. А. Іщенко / Браян Таманага. – К., Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 208 с. 31. Оніщук М. В. Референдна демократія: проблеми конституційної теорії та практики: монографія / М. В. Оніщук. – К., Вид-во Європейського університету, 2009. – 450 с. 32. Шевчук С. Судовий захист прав людини: практика Європейського Суду з прав людини в контексті західної правової традиції / С. Шевчук. – К.: Реферат, 2010. – 848 с.
33. Лепихова Л.А. Открытость политической власти: технологический анализ: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. полит. наук: спец: 23.00.04 «Политические проблемы международных отношений и глобального
200
развития» / Л. А. Лепихова. – Ростов-на-Дону, 2007. – 28 с. 34. Уткин А. И. Глобализация: процесс и осмысление / А. И. Уткин. – М.: Логос, 2001. – 254 с. 35. Лемак В. Функції сучасної держави: новий зміст в умовах глобалізації / В. Лемак, О. Лемак // Публічне право. – 2011. – №1. – С. 108-115 36. Чорна Н. В. Глобалізація і демократизація сучасного світу: їх взаємозв’язок і взаємозалежність / Н. В. Чорна // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2008. – №829. – С. 17-22 37. Шанин А.А. Политический режим: сущность, содержание и типология (теоретико-правовой аспект): автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория права и государства; история права и государства; история политических и правовых учений» /А. А. Шанин. – Волгоград, 1999. – 28 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/politicheskii-rezhim-sushchnost-soderzhanie-i-tipologiya-teoretiko-pravovoi-aspekt. 38. Тирских М. Г. Трансформация политических режимов: государственно-правовые аспекты: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / М. Г. Тирских. – Челябинск, 2005. – 26 с. 39. Голушков Д. И. Политический режим России: особенности формирование и правового регулирования: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория и история государства и права; история учений о праве и государстве» /Д. И. Голушков. – Омск, 2006. – 24 с. 40. Сташ З. К. Политический режим современного российского государства: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 «Теория и история государства и права; история учений о праве и государстве» / З. К. Сташ. – Краснодар, 2009. – 26 с. 41. Ладиченко В. В. Теоретико-правові засади поділу влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / В.В. Ладиченко. –Київ, 1998. – 18 с.
201
42. Сухонос В. В. Сутність та функції авторитарного державного режиму в умовах переходу до демократії (теоретико-методологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / В. В. Сухонос. – Київ, 2000. – 20 с. 43. Пронюк Н. В. Національне законодавство і його роль у демократичних перетвореннях в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Н. В. Пронюк. – Київ. – 2004. – 18 с. 44. Ганьба Б. П. Системний підхід та його застосування в дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / Б. П. Ганьба. – Х., 2001. – 19 с. 45. Шипілов Л. М. Принцип народовладдя і його здійснення в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / Л. М. Шипілов. – Харків, 2004. – 19 с. 46. Дроботова Т. Б. Державно-правовий режим в Україні: зміст, ознаки і основні тенденції розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / Т. Б. Дроботова. – К., 2011. – 19 с. 47. Тарасов Н. Н. Методологические проблемы юридической науки / Н. Н. Тарасов. – Екатеринбург: Из-во Гуманитарного Университета, 2001. – 265 с. 48. Сердюк О. В. Методологічні дослідження в правознавстві: зміна парадигм / О. В. Сердюк // Актуальні проблеми держави і права. – 2005. – Вип. 24. – С. 217-224 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/apdp_2005_24_32.pdf. 49. Гетьман І. В. Трансформації у правовій доктрині: плюралізм методологій, концепція правового спілкування, правова герменевтика / І. В. Гетьман // Проблеми законності. – 2014. – Вип. 125. – С. 24-31 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Pz_2014_125_6.pdf.
202
50. Сырых В. М. Логические основания общей теории права: В 2 т. Т.1: Элементный состав / В. М. Сырых. – М.: Юридический дом «Юстицинформ», 2000. – 528 с. 51. Чернецька О. В. Юридична компаративістика як самостійна юридична наукова дисципліна / О. В. Чернецька, В. С. Шилінгов // Україно-грецький міжнародний науковий юридичний журнал «Порівняльно-правові дослідження». – 2009. – № 1. – С. 23-28. 52. Бигич О. Л. Порівняльне правознавство: природа та методологічне значення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / Бигич О. Л. – К., 2002. – 17 с. 53. Шигаль Д.А. До питання щодо розмежування понять порівняння, порівняльного, порівняльно-історичного, порівняльно-правового та історико-правового порівняльного методів / Д. А. Шигаль // Форум права. – 2012. – № 3. – С. 828-832 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-3/12sdappm.pdf. 54. Эндрейн Чарльз Ф. Сравнительный анализ политических систем: Эффективность осуществления политического курса и социальные преобразования / И.И. Мюрберг (пер.) / Чарльз Ф. Эндрейн. — М.: Издательский дом «Инфра-М», 2000. — 319 с. 55. Ustawa z dnia 26 marca 1982 r. o zmianie Konstytucji Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej // Dz.U. – 1982. – Nr 11. – Poz. 83. – S. 231. 56. Ustawa z dnia 29 kwietnia 1985 r. o Trybunale Konstytucyjnym // Dz.U. – 1985. – Nr 22. – Poz. 98. – S. 245-249. 57. Брусиловська Ольга Іллівна. Посткомуністичні трансформації країн Східної Європи: навч. посібник для студентів / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. Інститут соціальних наук. Кафедра міжнародних відносин / Ольга Іллівна Брусиловська. — О.: Астропринт, 2007. — 360 с. 58. Задорожнюк Э.Г. Власть-общество-реформы. Центральная и Юго-Восточная Европа. Вторая половина ХХ века / РАН; Институт славяноведения / Э.Г. Задорожнюк (отв.ред.). — М.: Наука, 2006. — 442 с.
59. Ustawa z dnia 7 kwietnia 1989 r. o zmianie Konstytucji Polskiej
203
Rzeczypospolitej Ludowej // Dziennik Ustaw. –1989. – Nr 19. – Poz. 101. – S. 317-321. 60. Konstytucja Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej, uchwalona przez Sejm ustawodawczy w dniu 22 lipca 1952 r. // Dziennik Ustaw. – 1952. – Nr 33. – Poz. 232. – S. 344-371. 61. Сорока С. Механізми взаємодії Сенату Республіки Польща з Сеймом у процесі реалізації законодавчої функції / С. Сорока // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2010. – Вип. 3 (6) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/ 2010/2010_03%286%29/10ssvrzf.pdf. 62. Ковальски Е. С. Ч. Становление и развитие конституционной государственности в Польше: историко-правовое исследование: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история учений о праве и государстве» / Е. С. Ч. Ковальски. – СПб.,2010. – 54 с. 63. Ustawa z dnia 27 września 1990 r. o zmianie Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej Dziennik Ustaw. –1990. – Nr 67. – Poz. 397. – S. 932. 64. Ustawa Konstytucyjna z dnia 23 kwietnia 1992 r. o trybie przygotowania i uchwalenia Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej Dziennik Ustaw. –1992. – Nr 67. – Poz. 336. – S. 1201-1202. 65. Ustawa Konstytucyjna z dnia 17 października 1992 r. o wzajemnych stosunkach między władzą ustawodawczą i wykonawczą Rzeczypospolitej Polskiej oraz o samorządzie terytorialnym // Dz.U. – 1992. – Nr 84 – Poz. 426. – S. 1477-1483. 66. Бен-Гера Міхал. Секретаріат уряду: координація державної політики та управління змінами персонального складу Кабінету / Міхал Бен-Гера [та ін.]; [пер.з англ. Л. Сюйва-Ільченко, О. Шаленко]. — К.: Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2008. — 144 с. 67. Ustawa z dnia 7 kwietnia 1989 r. Ordynacja wyborcza do Sejmu Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej X kadencji, na lata 1989-1993 // Dz.U. – 1989. – Nr 19. – Poz. 102. – S.321-330. 68. Ustawa z dnia 7 kwietnia 1989 r. Ordynacja wyborcza do Senatu Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej // Dz.U. – 1989. – Nr 19. – Poz. 103. – S. 331-332.
204
69. Бучковський Л. Трансформація виборчого законодавства Польщі (Парламентські вибори 1989–2004 р.) / Л. Бучковський // Вибори та демократія. – 2005. – № 3 (5). – С. 69-77. 70. Кукуруз О. Парламентська більшість та опозиція в Сеймі Республіки Польща / О. Кукуруз // Політичний менеджмент. – 2008. – № 6. – С. 79-89. 71. Ustawa z dnia 29 grudnia 1989 r. o zmianie Konstytucji Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej Dz.U. – 1989. – Nr 75. – Poz. 444. – S. 1147-1148. 72. Тищенко Ю. Моделі політичної комунікації: політичні партії та громадянське суспільство / Ю. Тищенко, П. Байор, М. Товт, С. Горобчишина; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К.: [Агентство «Україна»], 2010. – 148 с. 73. Ustawa z dnia 28 czerwca 1991 r. Ordynacja wyborcza do Sejmu Rzeczypospolitej Polskiej // Dz.U. –1991. – Nr 59. – Poz. 252. – S. 777-795. 74. Жуковский И. И. Становление партийной системы Республики Польша: монографія / И. И. Жуковский. — Калининград: Изд-во РГУ им. И. Канта, 2010. – 184 c. 75. Ustawa z dnia 10 maja 1991 r. Ordynacja wyborcza do Senatu Rzeczypospolitej Polskiej // Dz.U. – 1991. – Nr 58. – Poz. 246.– S. 769-771. 76. Ustawa z dnia 28 maja 1993 r. Ordynacja wyborcza do Sejmu Rzeczypospolitej Polskiej // Dz.U. – 1993. – Nr 45. – Poz. 205. – S. 841-863. 77. Ustawa z dnia 27 września 1990 r. o wyborze Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej // Dz.U. – 1990. – Nr 67. – Poz. 398. – S. 933-940. 78. Ustawa z dnia 6 maja 1987 r. o zmianie Konstytucji Polskiej Rzeczypospolite) Ludowej // Dz.U. – 1987. – Nr 14. – Poz. 82. – S. 164. 79. Ustawa z dnia 6 maja 1987 r. o konsultacjach spolecznych i referendum // Dz.U. – 1987. – Nr 14. – Poz. 83. – S. 165-168. 80. Регульский Ежи. О самоуправлении в Польше / Ежи Регульский // Новая Польша. – 2013. – №1 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.novpol.ru/index.php?id=1795. 81. Ustawa z dnia 8 marca 1990 r. o zmianie Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej // Dz.U. – 1990. – Nr 16. – Poz. 94. – S. 197.
82. Діхтієвський П. Повноваження представницьких органів місцевого самоврядування Польщі та України: порівняльний аналіз / П. Діхтієвський, А.
205
Бучинська // Публічне право. – 2013. – № 1 (9). – С. 59-66. 83. Марчук М. І. Територіальний устрій та місцеве самоврядування Республіки Польща (1945-2000 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень» / М. І. Марчук. – Х., 2005. – 20 с. 84. Ustawa z dnia 8 marca 1990 r. o samorządzie terytorialnym // Dz.U. – 1990. – Nr 16. – Poz. 95. – S. 198-206. 85. Мороз О. Особливості становлення місцевого самоврядування в посткомуністичних країнах / О. Мороз // Збірник наукових праць «Ефективність державного управління». – 2008. – Вип. 14/15. – С. 490-496. 86. Мороз О. Ю. Реформування системи місцевого самоврядування: польський досвід / О. Ю. Мороз // Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю «Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій» (Львів, 3 квітня 2009 року). – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009. – С. 234-237. 87. Československo 1989. Rok na náměstích. Jiří Všetečka a kol. Jiří Doležal. – Praha: Academia, 1990. – 152 s. 88. Deset pražských dnů (17- 27. listopadu 1989). Dokumentace. Praha – Academia, 1990. – 672 s. 89. Szomolányi S. November ’89. Otvorenie prechodu a jeho aktéri na Slovensku // Soudobé dejini, č. 4/1999. – S.421-442. 90. Otáhal M. Opozice, moc, společnost 1969-1989. Praha: Ústav pro soudobé dějiny AV ČR, 1994. – 124 s. 91. Ústavní zákon č. 161 ze dne 19. prosince 1989, kterým se mění a doplňuje ústavní zákon, č. 143/1968 Sb., o československé federaci // Sb. zákonů, č. 161 /1989. – S.1170. 92. Ústavní zákon č. 183 ze dne 28. prosince 1989 o volbě nových poslanců zákonodárných sborů // Sb. zákonů č. 183 /1989. – S.1234. 93. Ústavni zákon ze dne 23. ledna 1990 o odvolávání poslanců zastupitelských sborů a volbě nových poslanců národních výborů // Sb. zákonů č. 14/1990. – S. 38. 94. Zákon ze dne 23. ledna 1990 o politických stranách // Sb. zákonů č. 15/1990. – S. 39-40.
206
95. Zákon ze dne 27. února 1990 o volbách do Federálního shromáždění // Sb. zákonů č. 47/1990. – S. 225-237. 96. Ústavní zákon č. 45 ze dne 27. února 1990 o zkráceni volebniho obdobi zákonodárnych sborů // Sb. zákonů č. 45/1990. – S. 222. 97. Zákon ze dne 27. března 1990 o združování občanů // Sb. zákonů č. 83/1990. – S.336-369. 98. Zákon ze dne 27. března 1990 o právu shromažďovacím // Sb. zákonů č. 84/1990. – S. 369-373. 99. Zákon ze dne 27. března 1990 o právu petičním // Sb. zákonů č. 85/1990. – S. 374-375. 100. Zákon ze dne 28. března 1990, kterým se měni a doplňuje zákon č. 81/1966 Sb., o periodickém tisku a o ostatních hromadných informačních prostředcích // Sb. zákonů č. 86/1990. – S.375-377. 101. Ústavní zákon ze dne 18. dubna 1990, kterým se mění a doplňuje ústavní zákon, č. 100/1960 Sb., Ústava Československé federativní republiky, a ústavní zákon č. 143/1968 Sb., o československé federaci // Sb. zákonů, č. 100/1990. – S. 402-403. 102. Лемак В. Законодавчий механізм становлення демократії: досвід Чехословаччини після «оксамитової революції» 1989 року / В. В. Лемак, В. В. Туряниця // Держава і право. Юрид. і політ. науки : зб. наук. пр. - 2003. - Вип. 21. - С. 154-159. 103. Ústavní zákon ze dne 27. února 1991 o Ústavním soudu České a Slovenské Federativní Republiky // Sb. zákonů č. 91/1991. – S.449-452. 104. Zákon ze dne 7. listopadu 1991 o organizaci Ústavního soudu České a Slovenské Federativní Republiky a o řízení před ním // Sb. zákonů č. 491/1991. – S.2323-2334. 105. Ústavní zákon ze dne 16. července 1991, kterým se mění a doplňuje Ústava České a Slovenské Federativní Republiky, ve znění pozdějších předpisů // Sb. zákonů č. 326/1991. – S.1426-1427. 106. Zákon ze dne 19. července 1991 o soudech a soudcích // Sb. zákonů č. 335/1991. – S.1538-1551.
107. Zákon ze dne 7. května 1990, kterým se mění a doplňuje zákon o
207
prokuratuře // Sb. zákonů č. 168/1990. – S.662-664. 108. Zákon ze dne 9. května 1990 o občanských komisích působících v resortach ministerstev vnitra a o změně a doplnění zákona č. 100/1970 Sb., o služebním poměru příslušníků Sboru národní bezpečnosti, ve znění zákonů č. 63/1983 Sb. a č. 74/1990 Sb. // Sb. zákonů č.169/1990. – S.664-665. 109. Ústavní zákon ze dne 18. července 1990, kterým se mění a doplňuje ústavní zákon č. 100/1960 Sb., Ústava Československé socialistické republiky, a ústavní zákon č. 143/1968 Sb., o československé federaci, a kterým se zkracuje volební období národních výborů // Sb. zákonů č. 294/1990. – S.1062-1063. 110. Ústavní zákon ze dne 18. července 1991 o referendu // Sb. zákonů č. 327/1991. – S.1428-1429. 111. Вахрамеев А.В. Страны Восточной Европы: время кардинальных перемен / А. В. Вахрамеев, М. А. Дерябина, А. А. Язькова. – М., 1990. – 64 с. 112. Z projevu ministra spravedlnosti ČR na shromáždéni justičnich pracovniků České republiky dne 25. řijna 1990 // Právo a zákonnost č. 2/1991. – S.57-68. 113. Deklaracia Slovenskej narodnej rady o zvrchovanosti Slovenskej republiky // Sb. zákonů ČSFR, č. 460/1992. – S. 2394. 114. Ústavní zákon ze dne 25. listopadu 1992 o zaniku České a Slovenske Federativni Republiky // Sb. zákonů ČSFR č. 542/1992. – S.3253-3254. 115. Штумпф И. Партизация и парламентские выборы в Венгрии / И. Штумпф // Венгерский меридиан. – Будапешт, 1990. – №4. – С. 36 – 51. 116. Центральноевропейские страны на рубеже ХХ – ХХІ вв. Аспекты общественно-политического развития. Историко-политологический справочник. Ответственный составитель Ю. С. Новопашин. – М.: Новый хронограф, 2003. – 256 с. 117. Bozoki Andras. The Roundtable Talks of 1989: the Genesis of Hungarian Democracy: analysis and Documents / András Bozóki. – Budapest: Central European University Press, 2002. – 431 p. 118. 1989. évi I. törvény az Alkotmány módosításáról [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1000ev.hu/index.php?a=3¶m=8599. 119. 1989. évi VIII. törvény az Alkotmány módosításáról [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.1000ev.hu/index.php?a=3¶m=8606
208
120. 1989. évi XXXI. törvény az Alkotmány módosításáról [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.1000ev.hu/index.php?a=3¶m=8629. 121. Страшун Б.А. Конституционные перемены в Восточной Европе. 1989-1990. / Б. А. Страшун. – М., Юридическая литература, 1991. – 208 с. 122. 1990. évi XL. törvény a Magyar Köztársaság Alkotmányának módosításáról [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1000ev.hu/index.php?a=3¶m=8696. 123. Ткач Д. І. Політичні трансформації в Угорській Республіці на рубежі XX - XXI століть (у контексті демократичних перетворень у постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Д. І. Ткач. — К., 2004. — 39 с. 124. 1983. Evi III. törvény az Országgyűlési képviselők és a tanácstagok választásáról. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www. 1000 ev. hu /index.php ?a=3 & param=8541. 125. Черленяк І. І. Особливості парламентської виборчої системи Угорщини / І. І. Черленяк // Стратегічні пріоритети. – 2007. – №4(5). – С. 41-47. 126. 1989. Evi III. törvény a gyülekezési jogról [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.1000ev.hu/index.php?a=3¶m=8601. 127. 1989. Evi II. törvény az egyesülési jogról [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.1000ev.hu/index.php?a=3¶m=8600. 128. 1989. évi XXXIII. törvény a pártok működéséről és gazdálkodásáról [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.1000ev.hu/index.php?a =3¶m=8631. 129. 1989. Evi XXXIV. törvény az országgyűlési képviselők választásáról [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.1000ev.hu/index. php?a=3¶m=8632. 130. Центр Мониторинга Демократических Процессов «Кворум» Венгрия: анализ избирательного законодательства в контексте соблюдения общедемократических стандартов и прав человек [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.cmdp-kvorum.org/democratic-process/65.
131. Яжборовская И. С. Трансформация избирательных систем и выборы в
209
странах Центрально-Восточной и Юго-Восточной Европы / И. С. Яжборовская // Новая и новейшая история – 2008. –№2. – С.3-20. 132. Zielonka Jan. Democratic consolidation in Eastern Europe / Jan Zielonka (ed.), Alex Pravda (ed.). — Oxford: Oxford UP, 2001. — (Oxford studies in democratization). Vol. 2: International and transnational factors. — Oxford: Oxford UP, 2001 — 556 p. 133. Zielonka Jan. Democratic consolidation in Eastern Europe / Jan Zielonka (ed.). — Oxford: Oxford UP, 2001. — (Oxford studies in democratization). Vol. 1 : Institutional engineering. — Oxford: Oxford UP, 2001 — 493 p. 134. Ткач Дмитро Іванович. Сучасна Угорщина в контексті суспільних трансформацій / Д. І. Ткач / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2004. — 480с. 135. Мезеи Андреа. Роль Конституционного суда Венгрии в совершенствовании избирательного законодательства / А. Мезеи // Политические права и свободные выборы: Сборник докладов. – М.: Институт права и публичной политики, 2005. — 288 с. 136. Auer Andreas. Direct democracy: the Eastern and Central European experience / Andreas Auer (ed.), Michael Butzer (ed.). — Aldershot etc.: Ashgate, 2001. — 370 p. 137. 1989. évi XVII. törvény a népszavazásról és a népi kezdeményezésről [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1000ev.hu/index.php?a =3¶m=8615. 138. Ритко Е. Всенародные референдумы в Венгрии / Е. Ритко // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – №3 (13). – С. 34 – 37. 139. Kimball D. The transfer of Power. Decentralization in Central and Eastern Europe / Edited by Jonathan D.Kimball. – Budapest, 1999. – 149 p. 140. 1990. évi LXIII. törvény a Magyar Köztársaság Alkotmányának módosításáról [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://1000ev.hu/ index.php?a=3¶m=8719. 141. 1990. évi LXV. törvény a helyi önkormányzatokról [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.1000ev.hu/index.php?a=3¶m=8721.
142. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Офіційний
210
Вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103. 143. Международный пакт о гражданских и политических правах: Жалоба в Комитет по правам человека в Женеве: Прежде чем обратиться с жалобой – прочти. – Братислава: Региональное Бюро по странам Европы и СНГ Программы развития Организации Объединенных Наций,1999. – 48 с. 144. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2371. 145. Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2372. 146. Туманов В. А. Комментарий к Конвенции о защите прав человека и основных свобод и практике ее применения / Под общ.ред. В. А.Туманова и Л.М.Энтина. – М.: Издательство НОРМА. 2002. – 336 с. 147. Konsolidované znenie Zmluv o Európskej únii // Úradný vestník Európskej únie. – 30.3. 2010. – Č.83/01. – S.13 – 45. 148. Usneseni předsednictva České národní rady ze dne 16. prosince 1992 o vyhlášení listiny zakladnich prav a svobod jako součásti ústavního pořádku České republiky [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.psp.cz/ docs/laws/listina.html. 149. Основной Закон Венгрии (25 апреля 2011 года) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nemzetikonyvtar.kormany.hu/ download/3/00/50000/ orosznyomda_jav%C3%ADtott.pdf. 150. Пупинг Грегор. Меморандум. Новая Венгерская Конституция. 25 апреля 2011 г. / Грегор Пупинг, Алессио Пекорарио. – 19 мая 2011. Европейский Правовой Центр [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://eclj.org/PDF/ECLJreportinrussian.pdf. 151. Predseda Narodnej rady Slovenskej republiky Vyhlasuje úplne znenie Ústavy Slovenskej republiky č. 460/1992 Zb., ako vyplýva zo zmien a doplneni vy-konaných ústavným zákonom č. 244/1998 Z.z., ustavným zákonom č. 9/1999 Z.z. ústavným zákonom č. 90/2001 Z.z. // Sb. zákonov č. 135/2001. – S.1538–1560.
152. Ústavný zákon č. 9 zo 14. junuára 1999, ktorým sa mení a doplňa Ústava Slovenskej republiky č. 460/1992 Zb. v znení ústavného zákona č. 244/1999 Z.z. //
211
Zb. zákonov SR č. 9/1999. – S.110–112. 153. Zakošek N. Pravna država i demokracija u postsocijalizmu / N. Zakošek // Politička misao. – Zagreb, 1997. – G. 34, №4. – S.78-85. 154. Ustawa z dnia 27 lipca 2001 r. Prawo o ustroju sądów powszechnych // Dziennik Ustaw Rzeczpospolitej Polskiej, № 98. – Poz.1070. – S. 7221-7267. 155. Sladeček V. Ústavní soudnictvi v Ustave České republiky (skutečnost a predstavy) // Aktuálnost zmen Ústavy ČR / V. Sladeček, ed. V. Šimiček, B. Dančak. – Brno, Masarykova univerzita, 1999. – S. 167-177. 156. Zákon o soudech a soudcích // Sb. zákonů ČR č. 6/2002. – S. 125-178 157. Ustawa z dnia 23 lipca 2001 r. Prawo o krajovej Radzie Sadownictwa // Dziennik Ustaw Rzeczpospolitej Polskiej, 2001, № 100. Poz. 1082. – S. 7368-7370. 158. Predseda Narodnej rady Slovenskej republiky Vyhlasuje úplne znenie Ústavy Slovenskej republiky č. 460/1992 Zb., ako vyplýva zo zmien a doplneni vykonaných ústavným zákonom č. 244/1998 Z.z., ustavným zákonom č. 9/1999 Z.z. ústavným zákonom č. 90/2001 Z.z. // Sb. zákonov č. 135/2001. – S. 1538-1560. 159. Evi LXVI. torveni a birosagok szervezeterol es igazgatasarol // Torvenyek es rendeletek hivatalos gjujtemenye 1997. – S. 327-263. 160. Zákon Národnej rady Slovenskej republiky č. 120/1993 Z. z. o platových pomeroch niektorých ústavných činiteľov Slovenskej republiky v znení neskorších predpisov [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.nrsr.sk/web/Static/sk-SK/NRSR/Doc/zd_platove-pomery.pdf. 161. Воскобитова М. Р. Стандарты Европейского Суда по правам человека и российская правоприменительная практика: сборник аналитических статей / Под ред. М. Р. Воскобитовой. – М.: Издательство «Анахарсис», 2005.— 528 с. 162. European Court of Human Rights. Annual Report 2014. Registry of the European Court of Human Rights. – Strasbourg, 2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Annual Reporthttp://www.echr.coe.int/Documents/ Annual_Report_2014_ENG.pdf. 163. Akdivar And Others -v- Turkey. (Application no. 21893/93) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/fre?i=001-58062#{"itemid":["001-58062"]}.
164. Baranowski v Poland, App no 28358/95. [Електронний ресурс]. – Режим
212
доступу: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58525#{"itemid":["001-58525"]}. 165. Дело «Красуля (Krasulya) против Российской Федерации» (Жалоба N 12365/03). Постановление Суда. Страсбург, 22 февраля 2007 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2466723/2466723-001.htm 166. The ECHR in facts & figures – 2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.coe.int/Documents/Facts_Figures_2014_ENG.pdf. 167. Overview 1959-2014 ECHR. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.coe.int/Documents/Overview_19592014_ENG.pdf. 168. Осятыньский В. Краткая история Конституции. В фокусе: польская Конституция 1997 года / В. Осятыньский // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 1997. – №3(20)/№4 (21). – С. 52 – 63. 169. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r. // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. – 1997. – Nr. 78. – poz. 483. – s. 2413-2470. 170. Elgie Robert. Varieties of Semi-Presidentialism and Their Impact on Nascent Democracies / Robert Elgie // Taiwan Journal of Democracy. – December 2007. – Volume 3. – No.2. – S. 53-71. 171. Ustawa z dnia 1 sierpnia 1997 r. Prawo o Tribunale Konstytucyjnym // Dziennik Ustaw Rzeczpospolitej Polskiej. – 1997. – Nr 102. – Poz. 643. – S. 3210-3222. 172. Ustawa z dnia 26 marca 1982 r. o Trybunale Stanu // Dziennik Ustaw. – 1982. – Nr 11. – Poz. 84. – S. 232-234. 173. Ústavní zákon 71/2012 Sb. o zavedení přímé volby prezidenta ze dne 8. února 2012, kterým se mění ústavní zákon č. 1/1993 Sb., Ústava České republiky, ve znění pozdějších ústavních zákonů [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.volba-prezidenta.cz/zakon_o_prime_volbe_prezidenta_ceske_republiky/. 174. Ústava České republiky ze dne 16. prosince 1992 // Sb. zákonů České re-publiky č. 1/1993. – S.3-17. 175. Zákon ze dne 16. června 1993 o Ústavním soudu 182/1993 Sb. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.usoud.cz/zakon-o-ustavnim-soudu/.
176. Ústava Slovenskej republiky z 1 septembra 1992 // Sb. zákonů ČSFR č.
213
460/1992. – S. 2660-2678. 177. Кривый В. Разграничительные линии в словацком обществе: множeство рeжимов, коммунизм и индустриaл