Пострадянський розвиток держави та права в Україні

brief description

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ПОСТРАДЯНСЬКОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА В УКРАЇНІ 13
1.1. Пострадянський період як перехідний етап розвитку держави та права в Україні 13
1.2. Особливості становлення форми правління та державно-правового режиму України у перехідний період розвитку 31
1.3. Основні напрями пострадянської трансформації України 48
Висновки до Розділу 1 65
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ПОСТРАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 68
2.1. Історія формування поглядів на правову державу та громадянське суспільство 68
2.2. Характеристика основних принципів правової держави та їх забезпечення в Конституції України 87
2.3. Взаємовплив інститутів громадянського суспільства та соціальної демократичної правової держави у пострадянській Україні 106
Висновки до Розділу 2 125
РОЗДІЛ 3 РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА ЯК ОСНОВНІ ШЛЯХИ РОЗБУДОВИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ТА СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ПОСТРАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 128
3.1. Розвиток економіки в системі гарантій забезпечення принципів правової держави та становлення громадянського суспільства в Україні 128
3.2. Основні шляхи реформування політико-правової системи в Україні. Конституційна реформа 147
3.3. Підвищення ефективності законодавства як запорука розбудови правової держави та становлення громадянського суспільства у перехідний період 167
Висновки до Розділу 3 186
ВИСНОВКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200
ДОДАТКИ 221

ВСТУП

Актуальність теми. Період розвитку України, що настав одразу після падіння радянського режиму, в теоретичній та історичній науці викликав багато суперечок, починаючи вже з назви.
Нині найбільш розповсюдженою є думка про особливий перехідний період, який склався у нашій країні внаслідок історичного розвитку. Проте, слід зазначити, що не всі науковці вкладають у поняття переходу певний раціональний зміст, надаючи йому самостійне позитивне значення. Одні вважають, що перехід є певною невизначеністю, позбавленою своїх особливостей та закономірностей. Інші акцентують увагу на тому, що перехідні держави є незакінченим досвідом руйнування соціально-економічної системи. До того ж, цей термін є дещо некоректним з огляду на те, що будь-яке суспільство весь час розвивається, змінюється, а отже може з впевненістю називатися перехідним. З цими твердженнями ми погодитися не можемо, адже перехідний період, так само як і інші етапи розвитку держави, виникає не стихійно, а через певні внутрішні та зовнішні закономірності, і тому його слід розглядати як особливий стан політичної, правової, економічної та інших систем суспільства. До того ж, саме такий термін як перехідність найбільш глибоко розкриває досліджуваний період, його нестабільний, багатоваріантний характер, з огляду на те, що ще й сьогодні не існує єдиної думки, до якої саме держави та суспільства ми прагнемо перейти, які обрати шляхи розвитку та вдосконалення державно-правових явищ.
У зв’язку з неоднозначністю, складністю, багатомасштабністю змін та перетворень, які зазнає Україна з часу проголошення незалежності, поряд з поняттям перехідний період зустрічаються і такі трактування сьогоднішнього стану країни як пострадянський, посттоталітарний, посткапіталістичний, постсоціалістичний, постіндустріальний етап розвитку держави та права (О.Л. Богініч, В.А. Греченко, Н. Закошек, А.І. Левченков, В.В. Лемак, В.С. Нерсесянц, Н.Р. Нижник, Н.Б. Пахоленко, В.О. Таран, А. Турен, В.Є. Чиркін, О.О. Шенець, О.Н. Ярмиш). При цьому маються на увазі характеристики різних сфер складного соціально-правового процесу, що відбувається у країні, і які лише у сукупності утворюють уявлення про загальний стан розвитку України.
Для віднаходження відповіді на всі ці питання актуальним стає аналіз історичних передумов та теоретичного аспекту перехідного періоду розвитку держави та права в Україні, розпочати який необхідно з вихідного пункту трансформації – Радянського Союзу, з розпадом якого і постає питання про перехідний режим.
Ще у 1924 році Конституція СРСР проголосила, що вся влада у союзних країнах належить Радам депутатів, що означало офіційне визнання влади народу та затверджувало демократичні основи побудови союзних держав. Вагомим в цьому відношенні став ІІІ З’їзд Рад СРСР 1925 року, де М.І. Калінін проголосив шлях на зміцнення диктатури пролетаріату та “оживлення рад”, що саме по собі є протиріччям між тоталітаризмом та демократією. Визнання влади народу через ради і одночасний монополізм у керуванні комуністичної партії – прямий шлях до беззаконня і політичного терору. Отже, обравши за відправну точку відліку розпад Радянського Союзу, ми зупинилися на такому терміні як “пострадянський період”, який основною метою має відхід від монополізму та формалізму у владі і є сукупним поняттям, що характеризує весь процес трансформації держави та права в Україні.
Нажаль, сучасна наука майже не має відповідних досліджень цієї проблематики, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та включення цієї теми в ряд важливих і актуальних.
Ідеї та цінності правової держави та громадянського суспільства стали одними з головних орієнтирів для всього процесу подолання тоталітарного соціалізму, що склався в країні на той час, і для здійснення радикальних політичних та економічних перетворень. Дуже важливо, що вони отримали своє визнання в Конституції України 1996 року, яка закріпила основи нового періоду в розвитку українського суспільства і держави.
Така орієнтація на формування та розвиток правової держави та становлення громадянського суспільства зумовлена об’єктивними потребами суспільного і політичного розвитку в пострадянській Україні, метою і необхідністю яких є утвердження прав та свобод людини і громадянина у всіх сферах життя суспільства і держави.
У ході підготовки дисертаційного дослідження використані відповідні ідеї з праць Аристотеля, Цицерона, Ф. Гегеля, Г. Гроція, Т. Гоббса, І. Канта, Дж. Локка, Т. Пейна, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Ж. Бодена, робіт вітчизняних мислителів - К.О. Неволіна, О.Л. Малицького, Г.С. Сковороди, Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, Б.О. Кістяківського, досліджень представників сучасної західнофілософської, політичної та правової науки: Р. Дарендорфа, Дж. Міллера, М. Кеннеді, Дж. Сороса, Ф. Хайека, А. Пшеворського, С. Хантінгтона, Е. Геллнера, Т. Карозерса та ін.
На теоретичному рівні питання, що стосуються принципів, взаємодії правової держави та громадянського суспільства, розбудови правової держави та становлення громадянського суспільства в Україні, розглядаються у працях С.С. Алексєєва, С.Д. Гусарєва, А.П. Зайця, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, С.Л. Лисенкова, В.В. Медведчука, В.Ф. Погорілка, В.О. Полохала, Ю.І. Римаренка, В.Ф. Савельєва, В.М. Селіванова, О.Ф. Скакун, В.Я. Тація, О.Д. Тихомирова, Ю.Н. Тодики, Ю.С. Шемшученка, О.В. Шмоткіна, Б.Ф. Чміля та інших науковців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004 – 2009 роки (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 05.07.04р. № 755), пункту 1.5. основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005 – 2007 роки. Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Закону України “Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 року, Концепції реформування політичної системи України, Програми “Україна – 2010”, Концепції адміністративної реформи, Концепції судово-правової реформи в Україні, затвердженої Постановою Верховної Ради України № 2296-XII від 28 квітня 1992 року, Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 04.02.2005 року та багатьох інших державних і відомчих програм, а також узгоджується з тематичним планом з навчальної дисципліни теорія держави та права кафедри теорії та історії держави і права Кримського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ.
Тему дисертаційного дослідження “Пострадянський розвиток держави та права в Україні” обговорено та затверджено вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 7 від 23 грудня 2003 року).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення характеристики пострадянського етапу розвитку держави і права в Україні, основних напрямів пострадянської трансформації державно-правових явищ та винесення пропозицій щодо шляхів вдосконалення правової, соціальної, економічної, політичної, ідеологічної сфер буття задля розбудови правової держави, забезпечення реалізації її принципів та повноцінного функціонування громадянського суспільства в Україні.
Для досягнення цієї мети слід вирішити такі завдання:
- визначити основні характеристики пострадянського етапу розвитку України з огляду на вихідний пункт трансформації, з’ясувати на підставі цього поняття пострадянської держави, пострадянського права та пострадянського періоду розвитку України;
- виявити проблеми та перспективи розвитку перехідних держав;
- з’ясувати особливості становлення форми правління та державно-правового режиму України у перехідний період;
- узагальнити вчення про історичну ґенезу та етапи розвитку правової держави та громадянського суспільства як основних напрямів пострадянської трансформації, дати їм відповідні визначення та характеристику, проаналізувати нормативно-правову базу та наукові джерела, що стосуються розвитку та становлення в Україні цих явищ, їх взаємовплив;
- охарактеризувати основні принципи правової держави та визначити ступінь їх реалізації в Конституції України;
- виявити фактори та умови, що гальмують процеси розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні;
- визначити основні шляхи реформування політико-правової системи в Україні;
- внести пропозиції щодо підвищення ефективності законодавства як запоруки розбудови правової держави та становлення громадянського суспільства у перехідний період.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають між особою, суспільством та державою у пострадянській Україні.
Предметом дослідження є пострадянський розвиток держави та права в Україні.
Методи дослідження. У ході дисертаційного дослідження був застосований комплекс загальнонаукових та спеціальних методів пізнання.
Перш за все, це філософський метод, за допомогою якого була проаналізована сутність таких важливих явищ як пострадянський період, правова держава та громадянське суспільство. Історичний метод зумовив визначення особливостей пострадянського періоду з огляду на вихідний пункт трансформації, а також дослідження етапів становлення і розвитку теоретичних аспектів правової держави та громадянського суспільства в Україні. Діалектичний метод зумовив розгляд предмету саме у процесі його розвитку, змін та перетворень. Порівняльно-правовий метод дав можливість проаналізувати подібні процеси в інших країнах світу задля використання корисного досвіду в Україні. Конкретно-соціологічний метод з притаманними йому прийомами (інтерв’ювання, анкетування, спостереження) дозволив зробити висновки щодо вивчення відношення громадян до основних проблемних питань становлення демократії в нашій країні. Метод правового моделювання дав можливість запропонувати певні шляхи та напрямки вдосконалення різних сфер життя суспільства. Методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, в свою чергу, дозволили показати зв’язок та взаємовплив між конкретними соціальними явищами та всією соціальною дійсністю і навпаки та дослідити обрану тему в комплексі. За допомогою психологічного методу вдалося з’ясувати, що собою являє національна ідея і який безпосередній вплив вона має на всі зрушення, перетворення, реформування, кризові явища у державі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше ми зробили спробу здійснити детальний аналіз пострадянського етапу розвитку держави та права в Україні, а також становлення правової держави та громадянського суспільства з урахуванням історичних особливостей української дійсності та основних характеристик пострадянського періоду, що зумовлює особливості всього трансформаційного процесу.
Наукову новизну дослідження характеризують насамперед наступні основні положення:
1. Запропоновані власні визначення пострадянської держави (держава, яка характеризується особливим станом життєдіяльності суспільства, що знаходиться у пошуку альтернатив розвитку та здійснює перехід від тоталітарного соціалізму до становлення структур громадянського суспільства з метою формування правової держави), пострадянського права (система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою правил поведінки, що характеризуються високим ступенем динаміки, впливом соціалістичної ідеології і мають на меті регламентацію взаємовідносин громадян та діяльності механізму пострадянської держави у напрямі закріплення демократичної спрямованості державного будівництва) та пострадянського періоду розвитку України (історичний етап розвитку держави та права, для якого характерними є зміни і реформування усіх сфер життя людей з метою подолання конфронтації між гілками влади, позбавлення відчуженості громадян від влади, створення належних умов існування людей, налагодження внутрішніх і зовнішніх зв’язків, подолання економічної, політичної кризи, зміцнення довіри громадян до влади, підвищення духовності, рівня правової культури, професіоналізму державних службовців, запровадження дієвих механізмів контролю за законністю, що забезпечить становлення і функціонування демократичного режиму в країні).
2. Вперше, на прикладі України, здійснений аналіз проблем та перспектив розвитку перехідних держав, у позитив яких можна віднести те, що вони отримують переваги формування нових соціальних структур у їх чистому вигляді, а негативне зводиться до того, що економічна система рухається майже по колу, не знаходить виходу на спіраль розвитку.
3. Визначено основні напрями пострадянської трансформації в Україні – розвиток правової держави та становлення громадянського суспільства. В цьому напрямі дістало подальшого розвитку вчення про історичну ґенезу вказаних явищ та здійснено узагальнення нормативно-правової бази та наукових джерел, які стосуються розвитку та становлення в Україні правової держави та громадянського суспільства.
4. Дістало подальшого розвитку дослідження принципів правової держави, зокрема, в напрямі їх закріплення в Конституції України.
5. Уточнене розуміння правової держави (це специфічна форма організації публічної влади, яка здійснює свої основні функції в напрямі постійного утвердження суверенітету народу, діє на підставі принципу верховенства права, в якій гарантуються та вільно реалізуються права та свободи людини і громадянина, а робота державних органів будується та функціонує у відповідності з принципом поділу влади і в якій створені належні умови для існування та функціонування громадянського суспільства на підставі права і закону) та громадянського суспільства (це система відносин між вільними і рівноправними громадянами, кожному з яких держава гарантує та забезпечує юридично рівні можливості щодо реалізації своїх прав та свобод в усіх сферах життєдіяльності суспільства і які через форми народовладдя та за допомогою системи стримувань та противаг контролюють державу у рамках суспільного договору, як виразу консенсусу між суспільством і державою);
6. Запропонований розгляд співвідношення правової держави і громадянського суспільства як результату співпраці та партнерських взаємовідносин, за яким вони існують паралельно і не посягають на чітко обумовлені сфери. Проте деякі інститути належать як громадянському суспільству, так і державі. Вони і виступають тією ланкою, яка забезпечує взаємодію громадянського суспільства та держави. До того ж, правова держава і громадянське суспільство не є кінцевим результатом пострадянського періоду, ці явища завжди перебувають у стані розвитку та вдосконалення.
7. Зроблено висновок про те, що одними з факторів, які гальмують побудову правової держави та становлення громадянського суспільства в Україні є: наявність відголосків старого досвіду у діяльності державного механізму, а також кризові явища перехідного періоду, які нерідко ускладнюються бюрократизацією управлінських установ, криміналізацією суспільства, корупцією та діяльністю тіньових структур в економіці. Це зумовлено, зокрема, відсутністю глибоких правових традицій, сильного політичного лідерства, що користувалося б довірою до нього усього суспільства, особливостями правової ментальності українців та багатьма іншими факторами. На підставі цього в роботі передбачене введення обов’язкового правового виховання населення.
8. Запропоновані зміни до діючого українського законодавства у вигляді законопроектів “Про внесення змін в Конституцію України”, “Про внесення змін до Закону України “Про політичні партії в Україні” в напрямі закріплення відповідальності депутатів у разі виходу з депутатської фракції, “Про внесення змін до Закону України “Про всеукраїнський і місцеві референдуми” з метою введення консультативного референдуму як способу висловлювання громадянами України шляхом голосування власної думки з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення, що має враховуватися органами державної влади при прийнятті відповідних законодавчих актів і рішень, “Про внесення змін до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” задля визначення фінансовою основою місцевого самоврядування доходів загального фонду Державного бюджету країни.
9. Розроблений проект Державної програми законодавчих робіт на 2007-2008 роки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертації можуть бути використані при внесені змін до діючого законодавства і практики його застосування з питань становлення правової держави та громадянського суспільства в Україні, при визначені конкретних шляхів реформування політичної системи України, у процесі викладання таких юридичних дисциплін як “Теорія держави та права”, “Конституційне право України”, “Міжнародне право”, сприяти вдосконаленню навчально-методичних посібників для студентів і слухачів вищих навчальних закладів, а також у науково-дослідній діяльності при проведенні подальших теоретичних пошуків.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження апробовані автором на наукових конференціях: Щорічній студентській науковій конференції “Права людини в Україні: реалізація та захист” (23-24 березня 2001 року, 19-20 квітня 2002 року, м. Київ) (тези доповідей опубліковані), Десятій підсумковій конференції наукового товариства курсантів факультету підготовки кадрів оперативних служб Національної академії внутрішніх справ України (5 квітня 2002 року, м. Київ) (тези доповіді опубліковані), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації економіки та корупції в умовах формування ринкової економіки в Україні” (30 вересня 2005 року, м. Львів), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Влада і суспільство: проблеми взаємодії” (17-18 листопада 2005 року, м. Запоріжжя) (тези доповіді опубліковані), Міжнародній науково-практичній конференції “Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку” (25 листопада 2005 року, м. Миколаїв).
Висновки та пропозиції дисертанта прийняті Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики для врахування при проведенні законотворчої діяльності по подальшому вдосконаленню українського законодавства (Акт від 27 лютого 2006 р. № 06-1/21-375).
Положення дисертації використовуються у навчальному процесі в Кримському юридичному інституті ХНУВС при викладанні навчальних курсів з теорії держави та права, конституційного права України для студентів та курсантів інституту (Акт від 7 березня 2006 р. вих. № 471).
Основні висновки та пропозиції автора, здійсненні на підставі проведеного опитування працівників практичних підрозділів ДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві, прийняті УДСБЕЗ ГУ МВС України в АР Крим для врахування при здійсненні боротьби з корупцією та організованою злочинністю (Акт від 26.04.06р. № 4/1863).
Публікації. За темою дисертації опубліковано дванадцять наукових праць, з яких вісім надруковані у періодичних виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук.
Структура роботи обумовлена метою і завданням дослідження. Загальний обсяг роботи складає 235 сторінок, у т.ч. список використаних джерел, що займає 21 сторінку і охоплює 252 найменування та 7 додатків (15 с.), які містять порівняльні таблиці, проекти внесення змін та доповнень до діючих нормативних актів та проект Державної програми законодавчих робіт на 2007-2008 роки. Обсяг основного тексту дисертації – 197 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Після розпаду СРСР гостро постало питання не лише реформи державної влади, але й власне розуміння того стану, в якому опинилася Україна. Слід визнати, що такі основоположні поняття як правова держава та громадянське суспільство турбували людство з давніх-давен, проте на сьогодення вони набули найбільшої актуальності, враховуючи те, що Україна ще у 1991 році проголосила свою незалежність, а отже взяла на себе обов’язок розробити власну програму всебічного розвитку та вдосконалення. Нажаль, ми вимушені констатувати, що ще й досі не існує достатньо розробленої концепції забезпечення нашій країні правового характеру, а отже Україна продовжує перебувати у перехідному стані, коли старі порядки ще не пішли в минуле, а нові не мають необхідної юридичної сили та практичної дії. Або так званому пострадянському періоді, який маємо характеризувати саме через призму відходу від монополізму у владі однієї і єдиної на політичній арені партії та формального декларування влади народу через Ради депутатів.
Аналіз сучасного етапу розвитку державно-правових явищ в Україні з усіма притаманними йому особливостями, а також теоретичних розробок фундаментальних основ та критеріїв правової держави та громадянського суспільства, визначення підстав їх взаємодії з огляду на характерні риси української ментальності, особливості становлення української держави та основні фактори, що впливають на впровадження задекларованих Основним Законом нашої країни положень у життя, дозволяє зробити нам наступні висновки:
1. Визначаючи тип переходу української держави як пострадянський, автор розуміє його як сукупне явище, що включає характеристику різних сфер суспільного життя, а отже такі поняття як посттоталітарний, посткапіталістичний, постсоціалістичний, постіндустріальний період. Наголошуючи при цьому на вихідному пункті трансформації кожного аспекту складного соціально-політичного процесу в країні цього історичного етапу розвитку держави, маємо констатувати, що фактор вихідного пункту трансформації чинить особливий вплив на розвиток України, при цьому – ми маємо на меті становлення демократії та утвердження правової держави і розвинутого громадянського суспільства.
2. Україна перебуває в умовах перехідного суспільства, у позитив якого можна віднести те, що воно отримує переваги формування нових соціальних структур у їх чистому вигляді, коли старі тоталітарні форми докорінно руйнуються і на їх місці утворюються нові інституції. Цей процес загалом орієнтується на кращі світові традиції, тобто перехідне суспільство не перебуває у стані незнання, а може обирати для себе шляхи з уже досягнутого людством. Однак, знову наголосимо на тому, що мають враховуватися національні особливості та цілі суспільного розвитку, характерні для реформовуваного регіону. А тому поєднання певних внутрішніх особливостей із світовими традиціями та реальне впровадження у життя результатів подібного поєднання зумовлює неабиякі труднощі для суспільства.
Негативне зводиться до того, що система рухається майже по колу, не знаходить виходу на спіраль розвитку. Але, з іншого боку, такий круговий рух не можна повністю оцінювати як виключно негативний, бо йде серйозний пошук системою альтернатив подальшого розвитку. Саме перехідні системи, що реформуються суспільством, будучи нестабільними системами, здатними до розвитку, демонструють свій потенціал, тобто здатність постійно генерувати нові ідеї, нові структури, нові посування, інакше кажучи - варіанти, альтернативи розвитку системи.
3. Особливої уваги при здійсненні пострадянської модернізації набуває право. Пострадянське право ми можемо визначити як систему загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою правил поведінки, що характеризуються високим ступенем динаміки, впливом соціалістичної ідеології і мають на меті регламентацію взаємовідносин громадян та діяльності механізму пострадянської держави у напрямі закріплення демократичної спрямованості державного будівництва.
4. Таким чином, пострадянська держава - це держава, яка характеризується особливим станом життєдіяльності суспільства, що знаходиться у пошуку альтернатив розвитку та здійснює перехід від тоталітарного соціалізму до становлення структур громадянського суспільства з метою формування правової держави.
5. Розбудова правової держави та становлення громадянського суспільства – основні напрями здійснення пострадянської трансформації.
6. Аналізуючи тривалий процес становлення таких фундаментальних суспільно необхідних явищ як правова держава і громадянське суспільство слід визнати, що у різних країнах зародження ідеї правової держави складались по-різному, але загальним у цих процесах було одне – рух до свободи, свідоме прагнення уникнути тоталітарного режиму, зобов’язати державу поважати права громадян. Юридично це означає визнання свободи людини і суспільства від втручання держави в їх справи, зобов’язання держави у всій своїй діяльності дотримуватися закону, демократичність функціонування державних органів, визнання і забезпечення незалежності суду. По суті – це узагальнення світового досвіду розвитку цивілізації, на який слід звернути особливу увагу і використовувати його в процесі формування правової держави в Україні.
7. Демократична, соціальна, правова держава може виступати як форма обмеження державної влади правами і свободами людини. Ідея зв'язаності держави правами і свободами людини та громадянина є складовою праводержавної концепції, критерієм усвідомлення меж втручання держави в життя громадянського суспільства, правовою домінантою при визначенні обов'язків держави перед людиною і суспільством.
У будь-якому разі, держава поширює свою владу на громадянина і має право вимагати від нього виконання певних обов'язків, а громадянин може претендувати на захист державою його законних інтересів, в тому числі й від протизаконних дій державних органів – це дозволяє громадянському суспільству не перетворитися на руйнівний та дестабілізуючий чинник, а демократії бути не просто добіркою юридичних норм, а реальною формою державного управління.
8. З формального, чисто юридичного боку вітчизняне законодавство досягає рівня міжнародних вимог, що дає підставу говорити про реальну можливість інтеграції України у світове співтовариство. Що ж до фактичного стану справ з втіленням в життя основних принципів правової держави, які зрештою отримали своє нормативне закріплення в Основному Законі нашої країни, а також мають певні впровадження основоположних ідей у процесі взаємодії суспільства і держави, то тут ще існує багато проблем, пов’язаних, насамперед, з необхідністю науково-методичної розробки правового навчання і виховання громадян, пропаганди та роз’яснення чинного законодавства, необхідністю створення сучасного вчення про правову державу, яке б розкривало її природу, етапи становлення, політичну систему, функції, статус особи, тощо; розробки логічної, стрункої, завершеної концепції правової державності, основоположних її принципів та механізмів реалізації задекларованих положень; створення теоретико-методологічних розробок політичних, економічних, соціальних і правових заходів, спрямованих на кардинальну зміну життя суспільства і держави.
9. Громадянське суспільство і правова держава взаємопов’язані, взаємопереплетені, взаємодоповнюють одне одного. При цьому громадянське суспільство є своєрідним базисом, а правова держава – надбудовою над ним, разом складаючи суспільство країни. Побудова вказаної конструкції – це довгий, об’єктивно-суб’єктивний процес усвідомлених зусиль кожного окремо і всіх індивідів у цілому.
10. Ми не можемо розділяти такі поняття як правова держава, соціальна та демократична. Вони є складовими елементами одного поняття, адже як демократична держава, вона має гарантувати повновладдя народу, його участь у здійснення державної влади, як соціальна – гарантувати належний рівень життя громадян і як правова – забезпечувати реалізацію цих положень на основі права і закону.
11. Підсумовуючи вказане, ми пропонуємо уточнити визначення таких суспільно важливих явищ як правова держава та громадянське суспільство.
Отже, правова держава – це специфічна форма організації публічно-політичної влади, яка здійснює свої основні функції в напрямі постійного утвердження суверенітету народу, діє на підставі принципу верховенства права, в якій гарантуються та вільно реалізуються права та свободи людини і громадянина, а робота державних органів будується та функціонує у відповідності з принципом поділу влади і в якій створені належні умови для існування та функціонування громадянського суспільства на підставі права і закону.
Громадянське суспільство – це система відносин між вільними і рівноправними громадянами, кожному з яких держава гарантує та забезпечує юридично рівні можливості щодо реалізації своїх прав та свобод в усіх сферах життєдіяльності суспільства і які через форми народовладдя та за допомогою системи стримувань та противаг контролюють державу у рамках суспільного договору, як виразу консенсусу між суспільством і державою.
12. Характеризуючи сучасний стан України ми маємо всі підстави стверджувати, що наша держава належить до “перехідного типу”, в якому здійснюється перехід від тоталітарного типу політичної системи до демократичної, а в економічній сфері – від командно-адміністративної економіки до ринку. Зрозуміло, що обидва процеси тісно взаємопов’язані, адже реалізація такого вихідного положення як розбудова правової держави та утвердження громадянського суспільства виявляються залежними від того, чи буде здатна економіка країни забезпечити її громадянам достатній життєвий рівень, дієву систему соціального захисту, належний рівень реалізації прав. Так само, як і успішний розвиток економічних відносин залежить від того, чи виявиться державна влада достатньо сильною і одночасно демократичною, аби гарантувати та захистити принципи вільної конкуренції, право власності, створити дієві антимонопольні механізми тощо.
13. На сьогодні потреба переходу до реформи усіх сфер суспільного буття стала вкрай нагальною, це зумовлено, зокрема, прогалинами та колізіями у законодавстві, відсутністю чіткого розподілу владних повноважень, постійною боротьбою між окремими гілками влади, відсутністю чіткої ієрархії державних структур. При цьому, здійснюючи політичну, адміністративну, конституційну, економічну та інші реформи ми не маємо на меті докорінні зміни, навпаки, вважаємо за необхідне спочатку проаналізувати потребу певного зрушення, спробувати віднайти можливі шляхи реалізації того чи іншого положення за існуючих обставин, і тільки після цього, у разі потреби, встановлювати якусь іншу норму.
14. Ми пропонуємо запровадити такий механізм взаємодії правової держави та громадянського суспільства, за якого будуть впроваджені реальні дієві гарантії їх повної взаємовідповідальності, взаємоконтролю і взаємодопомоги на основі законності та справедливості. Мова йде, зокрема про винесення на всенародне обговорення усіх нормативно-правових актів, що приймаються на благо та розвиток українського суспільства. Україна, яка нині стоїть на порозі нового етапу суспільно-політичного та економічного розвитку, потребує істотних змін функцій і повноважень інститутів влади, аби вони набули рис справжнього народовладдя. Маючи великий кредит довіри виборців, влада повинна своєю ефективною діяльністю відповідати на актуальні запити суспільства. При цьому слід враховувати, що з сутності принципу єдності державної влади випливає, що заради досягнення загальних цілей суспільного розвитку традиційні гілки влади і президентська гілка влади, що займає ведуче місце серед додаткових, новаційних (контрольно-наглядова), та на виділенні якої наполягають деякі вчені, мають доповнювати одна одну. Саме це є основною метою сучасного конституційного реформування в Українській державі.
15. Одним з кроків до побудови правової демократичної держави має стати зміцнення дієвого контролю не лише за громадянами, але й за посадовими особами і забезпечення неминучості відповідальності та покарання за будь-які протиправні дії. У зв’язку з цим особливу актуальність набувають завдання забезпечення стабільності громадського життя, безповоротності початих в економічній, політичній та духовній сферах реформ, створення на цій основі умов для розвитку в Україні ринкових відносин. Для цього має належним чином функціонувати система правоохоронних органів, де, нажаль, також поки що панує корумпованість.
Тобто, ми знову повертаємося до першооснови – мають вдосконалюватися правосвідомість, праворозуміння, правова культура громадян, усвідомлення всієї важливості кожного їх вчинку, почуття відповідальності за свої дії перед іншими людьми та, передусім, своїми нащадками. У будь-якому разі головною проблемою для України виступає саме економічний фактор, який є вирішальною силою для прийняття будь-яких рішень і дій.
16. Досвід багатьох держав показує, що для успішного проведення будь-яких реформ у країні необхідна насамперед стабільна правова база, повага громадян до Конституції та інших законів, неухильне дотримання норм всіма суб’єктами владних відносин. Ми впевнені, що наша, хоч ще і зовсім молода держава, має великі перспективи, має нездоланну мужність і витримку об’єднати всі зусилля для подолання пострадянських негараздів, виходу з політичної, економічної кризи на світовий рівень розвитку.
17. Серйозною умовою формування громадянського суспільства є створення розгалуженої системи правових норм, які стимулювали б і забезпечували цей процес. Йдеться не лише про законодавче регулювання партійної чи лобістської діяльності. Слід удосконалити весь комплекс взаємовідносин державних органів і посадових осіб із громадськими об'єднаннями та засобами масової інформації. При цьому всі принципові питання, сторони, відносини (як матеріальні, так і процесуальні) мають визначатися законами, а не підзаконними актами. Це дасть змогу якщо не унеможливити, то ускладнити корисливе втручання правлячих політичних угруповань у визначення основ політичної організації суспільства. При цьому має бути виключена можливість суперечливого тлумачення й застосування норм закону.
18. Ми впевнені, що всеосяжна криза усіх сфер життя українського народу пов’язана безпосередньо з кризою духовності. За таких умов право і тільки право має пріоритетне значення, може і повинно позитивно впливати на стабільність українського суспільства. Право покликане бути інструментом духовного оновлення та оздоровлення останнього.
19. Ми пропонуємо внести наступні зміни до Конституції України:
1) ч. 2 ст. 72: “Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менше як двох мільйонів громадян, які мають право голосу, за умови збору підписів не менш як в 2/3 областей по 50 тисяч голосів в кожній області та подання відповідних даних кількості голосів органами місцевого самоврядування України до компетентного органу”;
2) доповнити п. 3 ст. 85 (повноваження Верховної Ради України) наступним положенням: “Прийняття законів та надання їм офіційного тлумачення”;
3) ч. 1 ст. 93: “Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України, Верховному Суду України, Генеральній прокуратурі, Національному банку України та органам місцевого самоврядування”;
4) доповнити ст. 143 п.5: “Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень можуть призначати консультативні референдуми з метою визначення громадської думки стосовно основних питань загальнодержавного та місцевого значення”;
5) ч. 1 ст. 148: “Конституційний Суд України складається з шістнадцяти суддів Конституційного Суду України”;
6) ч. 2 ст. 148: “Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та з’їзд суддів України призначають по чотири судді Конституційного Суду України”.
20. Також нами запропоновані зміни і до деяких інших нормативних актів: “Про місцеве самоврядування в Україні” (ч. 3 ст. 16: Закону викласти у наступній редакції – “Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, доходи загального фонду Державних бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та ін.. кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад”), “Про всеукраїнський і місцеві референдуми” (ч.2 ст. 1: доповнити положенням – “Даним Законом передбачається проведення консультативного референдуму як в межах всієї держави, так і на місцевому рівні. Консультативний референдум – це спосіб висловлювання громадянами України шляхом голосування власної думки з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення, що має враховуватися органами державної влади при прийнятті відповідних законодавчих актів і рішень”), “Про політичні партії в Україні” (ч. 2 ст. 6: “Громадянин України може перебувати лише в одній політичній партії. Повноваження народного депутата, обраного від політичної партії, у разі виходу зі складу депутатської фракції цієї політичної партії, припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу політичної партії”), “Про підприємництво” (ч. 1 ст. 1: “Підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, ініціативна, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг, що здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в установленому законом порядку, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутків”; ст. 14: “З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва, держава на умовах і в порядку, передбачених законом, надає підприємцям земельні ділянки, передає державне майно, необхідне для здійсненна підприємницької діяльності, надає кредити для сприяння розвитку “малого” та “середнього” бізнесу”).
21. Слід також врахувати те, що перш ніж здійснювати глобальне реформування усіх сфер життя українського народу, необхідно здійснити наукове обґрунтування такої потреби, детально розробити на державному рівні програми, проекти, концепції щодо поступового, послідовного, реального запровадження визначених орієнтирів та принципів. В той же час, кожен суб’єкт державно-правових відносин, у тому числі і громадяни країни, мають усвідомлювати важливість та необхідність здійснення зазначених перетворень, вбачати перспективність усіх соціальних зрушень як таких, що мають на меті забезпечення належного рівня життя кожної людини, гарантію здійснення нею своїх прав та свобод на підставі підвищення моральності, правової культури українського народу. Ми не пропонуємо певним чином ламати утвердженні тисячоліттями канони та норми, що притаманні суспільству, навпаки, посилюючи позитивні настанови, як-то прагнення до свободи, сила духу і волі, дати шанс людям самим переосмислити своє буття шляхом надання можливості безпосередньої участі у прийнятті нормативно-правових актів (проведення референдумів), здійсненні справедливого вибору щодо основних державних посад.
22. Україна має всі шанси задля набуття державою правового, дійсно демократичного характеру та забезпечення надійного функціонування громадянського суспільства. А вирішенню існуючих проблем пострадянської дійсності має сприяти саме усвідомлення такої можливості усіма суб’єктами незалежної України.
23. Отже, пострадянський період – це історичний етап розвитку держави та права, для якого характерними є зміни і реформування усіх сфер життя людей з метою подолання конфронтації між гілками влади, позбавлення відчуженості громадян від влади, створення належних умов існування людей, налагодження внутрішніх і зовнішніх зв’язків, подолання економічної, політичної кризи, зміцнення довіри громадян до влади, підвищення духовності, рівня правової культури, професіоналізму державних службовців, запровадження дієвих механізмів контролю за законністю, що забезпечить становлення і функціонування демократичного режиму в країні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Виконавча влада в Україні та її правове регулювання // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2003. - №2(33)-3(34). – с. 238-244.
2. Авер’янов В.Б. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. – К., 1999. – 49 с.
3. Акт проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради УРСР від 24 серпня 1991 року // Голос України. – 1991. - № 127. – 26 серпня.
4. Алексеев С.С. Философия права. – М., 1999. – 336 с.
5. Андреева О.А. Правовая модель гражданского общества // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Ідея правової держави: історія і сучасність. Спец.вип. – Л., 2004. – Ч.1. – с. 67-72.
6. Антонов И.Ю. Правовое государство и основне права и свободы человека: Дис. канд..юр. наук: 12.00.01. – М., 2005. – 203 с.
7. Аристотель. Політика: Пер. з давньогр. О. Кислюк. – К.: Основи, 2000. – 238 с.
8. Арон Р. Демократия и тоталитаризм: Пер. с фр. – М., 1993. – 303 с.
9. Бабкина О. Роль государства в реформирующейся политической системе // Персонал. – 2002. – № 4. – с.37-43.
10. Бабкін В.Д., Усенко І.Б. Нарис історії розвитку загальної теорії держави і права, філософії та енциклопедії права / Антологія української юридичної думки. В 6 т. – Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. – К., 2002. – 567 с.
11. Барчук Г.І., Колодій А.М., Халюк С.О. Реформування політичної системи в Україні: актуальні питання. Науковий огляд. – К.: НАВСУ,2003. – 64 с.
12. Бебик В. М., Сидоренко О. І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. – К., 1996. – 121 с.
13. Берман Гарольд Дж. Западная традиция права: эпоха формирования: Пер. с англ. Н. Р. Никоновой – 2-е изд. - М., 1998. – 624 с.
14. Бистрицький Э.К. Національна ідея, громадянське суспільство, політична нація // Українська державність у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз. – К., 1996. – с. 333-334.
15. Богініч О.Л. Форми здійснення державної влади в постсоціалістичних країнах // Правова держава. – К., 2000. – вип.. 11. – с. 41-47.
16. Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблем її формування // Право України. – 1996. - №4. – с.14-16.
17. Болтарович Є. Проект Конституції України і проблеми побудови демократичної правової держави // Розбудова держави. – 1992. - № 5. – с. 54-58.
18. Брецко Ф. Ф. Основи держави і права: Посібник. – Ужгород, 1994. – 192 с.
19. Бульба О. Деякі аспекти реформування моделі поділу влади в Україні // Право України. – 2004. - №4. – с. 27-29.
20. Бульба О. До питання поділу влади в Україні: пошук оптимальних варіантів // Право України. – 2003. - №4. – с. 8-11.
21. Валевский А. Государство после революции // День. – 20 апреля 2005. - №70 (2049). – с. 1,4.
22. Васильева Т.А. Реформа государственных институтов в Италии // Государство и право. – 1993. - №3. – с. 133-140.
23. Власов М. До проблеми розбудови в Україні правової держави: правовий аспект // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №5. – с. 53-55.
24. Вовк Д. Проблема визначення та дії принципу верховенства права в Україні // Право України. – 2003. - №11. – с. 127-130.
25. Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948 года // Международные акты о правах человека. Сборник документов – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 39 – 43.
26. Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования // Вопросы философии. - 1991. – с. 15-21.
27. Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права // Право України. – 2003. - №5. – с. 26-30.
28. Гегель Г.В. Философия права: Пер с нем. - М., 1990. – 524 с.
29. Геец В. О современных проблемах экономического развития Украины // Экономика Украины. – 1999. - №9. – с. 91-94.
30. Гобозов И. А. Философия политики. – 2-е изд. - М., 2002. – 230 с.
31. Головко О. Президент і уряд визначили пріоритети // Урядовий кур’єр. – 28 квітня 2005. – № 79. – с. 1,2.
32. Головко О., Нагребецька І. Початок реформуванню влади покладено // Урядовий кур’єр. – 28 квітня 2005р. - №79. – с. 2,3.
33. Голосніченко І., Стахурський М. Адміністративна реформа у контексті передбачуваного внесення змін до Конституції України // Право України. – 2004. - №11. – с. 7-10.
34. Горбач В. Політична реформа, яка потрібна Україні й політична система, яка потрібна Президенту. – Internet.
35. Греченко В.А., Ярмиш О.Н. Україна у добу „раннього” тоталітаризму (20-ті роки ХХ ст.): Монографія. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 276 с.
36. Гринев В.Б., Гугель В.Б. Потерянное десятилетие – контуры новейшей политической и экономической истории Укераины. – К.: МАУП, 2001. – 432 с.
37. Громадянське суспільство в Україні. – К.: “Молодіжна Альтернатива”, 2004. – 57 с.
38. Громадянське суспільство і держава в Україні: проблеми взаємодії: Матеріали методологічного семінару. Відп. Ред.. В.В. Цвєтков, І.О. Кресіна. – К.: ІДП ім.. В.М. Корецького НАНУ, 2004. – 84 с.
39. Громадянське суспільство: досвід виборів та нова стратегія: Матеріали конференції / Упорядники: Г. Усатенко, О. Боронь. – К.: Агентство “Україна”, 2005. – 88 с.
40. Гроций Г. О праве войны и мира: Пер. с лат. / Под общ. ред. С.Б. Крылова. - М., 1994. – 867 с.
41. Гуров А.И. Профессиональная преступность. Прошлое и современность. – М., 1990. – 304 с.
42. Гусарєв С. Д., Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави та права. Навчальний посібник. – К., 1996. – 73 с.
43. Гусарєв С.Д. Конституційні основи формування в Україні правової держави та вдосконалення діяльності міліції: Автореф. дис. канд.. юр. наук.: 12.00.01. – К., 1996. – 20 с.
44. Данильян О. Теоретико-методологічні питання становлення української державності в трансформаційний період // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. – Л.,5-6 лютого 2004. – с. 47-51.
45. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и ее проблемы в Восточной Европе // Вопросы философии. – 1990. - № 1. – с. 74-88.
46. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості ВРУ УРСР. – 1990. – № 3.
47. Дергачов О., Полохало В. Метаморфози посткомуністичної влади // Політ. Думка. – 1996. – № 1(7). – с. 50-56.
48. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк та ін.. / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 382 с.
49. Дзьобань О.П., Ріпа О.Л. Основні ознаки української національної правової ментальності // Право і безпека. – НУВС, 2002. - №2. – с. 173-176.
50. Добродумов П. Про реформу політичної системи України // Право України. – 2003. - №5. – с.19-23.
51. Дьомін О. Ефективність діяльності Верховної Ради – необхідна передумова побудови правової держави // Право України. – 1995, № 12. – с. 3-10.
52. Дьомін О. Роль адміністративної реформи у державотворенні на сучасному етапі // Право України. – 2003. - №5. – с. 3-7.
53. Економіка України за січень-вересень 2005 року // Урядовий кур’єр. –25 жовтня 2005. – № 202. – с.1,6.
54. Железняк Н. Проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу // Право України. – 2004. - № 11. – с.140-143.
55. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 20 квітня. - № 74.
56. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське видавництво,1999. – 248 с.
57. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: Автореф. дис. док. юр. наук: 12.00.01. / Ун-т ім.. Т. Шевченка. – К., 1999. – 36 с.
58. Захариев 3. Обновление тона социализма и гражданского общества // Новое время. - 1990. – с. 7-8.
59. Звернення Президента України Л.Д. Кучми до українського народу з нагоди 11-ї річниці Незалежності України // Урядовий кур’єр. – 2002. - № 156. – с.2.
60. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС: порівняльний аналіз. – К., 1996. – 420 с.
61. Зуева Ю.А. Гражданское общество как основа формирования правового государства // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Ідея правової держави: історія і сучасність. Спец.вип. – Л., 2004. – Ч.3. – с. 3-9.
62. Інтелектуальне начало буття народу. З виступу Голови Верховної Ради України Володимира Литвина на Інтелектуальному форумі України // Голос України. – 2003. – 1 березня.
63. Кант И. Сочинения. В 6-ти т. / Под общ. ред.. В.Ф. Асмуса. – М., 1965. - Т.4.,Ч.2. – 1965. – 478 с.
64. Капустян Г. До проекту програми національно-демократичних сил // Розбудова держави. – 1994. - № 6. – с. 22-24.
65. Карозерс Т. Громадянське суспільство // Foreign Polici Winter, 1999. – Internet.
66. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право: Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М, 1916. – 708 с.
67. Клямкин И., Тимофеев Л. Теневой образ жизни. Социологический автопортрет постсоветского общества. – М., 2000. – 67 с.
68. Коваленко А.А. Виконавча влада в сучасних умовах: проблеми розвитку // Держава і право. – К., 2002. – вип. 18. – с. 383-390.
69. Ковлер А. И. Кризис демократии? Демократия на рубеже ХХІ века. - М., 1997. – 101 с.
70. Колодій А. До питання про політичний режим в Україні // Сучасність. – 1999. - № 7-8. – с. 84-96.
71. Колодій А. М. Принципи права України. – К., 1998. – 208 с.
72. Колодій А., Копейчиков В. Народовладдя як основа представницької демократії // Українське право. – 1995. - №1(2). – с. 14-23.
73. Конституции государств Восточной Европы // Отв. ред. Д.А. Ковачев. – М., 1996. – 160 с.
74. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30.
75. Концепція реформування політичної системи України. – К.: “Полюс”, 2004. – 46 с.
76. Концепція розвитку законодавства України на 1997 – 2005 роки / Ред.. М.Т. Кравчук. – К., 1997. – 122 с.
77. Концепція судово-правової реформи в Україні: Постанова ВРУ від 28 квітня 1992 року // Голос України. – 1992. – 12 серпня. – с. 4-5.
78. Копейкин М. Государство и институциональные реформы в России // Проблемы теории и практики управления. – 1996. – № 4. – с. 20-25.
79. Копейчиков В. В. Гуманизм советской демократии. – К, 1989. – 154 с.
80. Копейчиков В. В. Народовластие и личность. – К., 1991. – 275 с.
81. Копейчиков В. В. Права человека: мифы и реальность. – К., 1987. – 85 с.
82. Корнієнко В. Реалізація ідеалу соціально-правової держави в українському суспільстві // Право України. – 2001. - №2. – с. 47-52.
83. Королько В. Порівняльний аналіз форм державного правління і український тип демократії // Схід. – 1996. - №7. – с. 1-11.
84. Кравченко И.И. Концепция гражданского общества в философском развитии // Полис. – 1991. - №5. – с. 128-138.
85. Кратюк В.В. Громадянське суспільство в Україні: політико-правові аспекти розвитку системи демократичної влади: Дис. канд.. юр. наук: 12.00.13 / Одеська нац. юр. академія. – О., 2001. – 193 с.
86. Кресін О. Громадянське суспільство і держава: шлях до порозуміння і співпраці // Право України. – 2004. -№3. – с. 18-21.
87. Кресіна І., Перегуда С. До питання про законодавче забезпечення політичної реформи // Право України. – 2003. - №3. – с. 9-14.
88. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – ст.131.
89. Кудрявцев В. М., Лукашева О.А. На пути к социалистическому правовому государству // Пульс реформ. – М., 1989. – с. 11-29.
90. Культенко В.П. Сутність і соціальне значення правової держави та сталого громадянського суспільства як орієнтирів перехідного періоду // Практична філософія. – 2003. - №4. – с.17-22.
91. Кучма Л.Д. Нові політичні реалії України на рубежі тисячоліть: Заключне слово на науково-практичній конференції 16 червня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. – 19 черв.
92. Кучма Л.Д. Про найголовніше. – К., 1999. – 351 с.
93. Кучма Л.Д. Шляхом радикальних економічних реформ. – К., 1994. – 94с.
94. Кущ Л. Политический кризи откроет дорогу политреформе // Голос Украины. – 29 сентября 2005. - №183 (3683).
95. Левакин И.В. Современная российская государственность: проблемы переходного периода // Государство и право. – 2003. – №1. – с. 5-12.
96. Левченков А.И. Криминализация общественных отношений в постсоциалистический период и проблемы законотворчества в Украине // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. Спец. Вип.. – 2000. – Ч.2. – с. 194-199.
97. Линецький С. Теоретичні підходи до визначення та еволюції української моделі державного режиму // Право України. - 1999. – № 7. – с. 17-20.
98. Лисенков С., Коваль О. Принципи права та їх відображення в Конституції України // Науковий вісник української академії внутрішніх справ. – 1998. – вип.. 2. – с. 18-23.
99. Литвин В. На шляху державного самоствердження України // Віче. – 2002. - №9. – с.3-19.
100. Литвин В. Перестать говорить неправду, отказаться от подмены реальной политики массированной пропагандой // Голос України. – 7 вересня 2005. – № 167.
101. Литвин В. Прорив до громадянського суспільства // Голос України. – 26-27 січня 2005 р. - №14-15. – с. 2,3.
102. Локк Д. Избранные философские произведения.– М., 1960. – Т.2. – 532с.
103. Лунев В. В. Преступность России при переходе от социализма к капитализму // Государство и право. – 1998. – № 5. – с. 47-58.
104. Магновський І. Демократична, соціальна, правова держава і громадянське суспільство: єдність та обумовленість // Право України. – 2005. – № 7. – с. 25-29.
105. Мамут Л. С. Народ в правовом государстве. – М., 1999. – 150 с.
106. Мамутов В. До проблеми наукового забезпечення соціально-економічних і правових перетворень в Україні // Вісник академії правових наук України.- Х.,2003. – № 1 (32). – с.211-217.
107. Марциновський А. Останнє попередження Ради Європи? // Голос України. – 1998. – 4 грудня. – с. 10.
108. Мацюк А. Громадянське суспільство – соціальна основа держави, влади і демократії // Українське право. – 1995 - № 1(2). – с. 24-28.
109. Медведчук В. В. Україна: актуальні проблеми розвитку суспільства, держави і права. – К., 1999. – 232 с.
110. Медведчук В. Держава в умовах перехідного суспільства // Право України. – 1998. - №3. – с. 9-13.
111. Медведчук В. Сучасна Українська національна ідея і питання державотворення. – К.: Україна, 1997. – 168 с.
112. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16 декабря 1966 года // Международные акты о правах человека. Сборник документов – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – С. 53 – 68.
113. Мельниченко В. Чатовий соціальної гармонії - громадянське суспільство // Віче .2001. - № 8 (113). – с. 12-28.
114. Милецкий В.П. Российская модернизация: предпосылки и перспективы эволюции социального государства. – СПб., 1997. – 123 с.
115. Михайленко О. Проблеми справедливості при розбудові правової держави // Право України. – 1998. - №8. – с.43-46.
116. Міліція як суб’єкт реалізації державної політики в Україні / В.І. Шакун, І.В. Опришко, О.Г. Кулик та ін..: За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: НАВСУ, 2003. – 56 с.
117. Мокряк О.Ю. Постсоціалістичний розвиток держави та права в Україні // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. – 2004. – № 2(2). – с.358-366.
118. Мокряк О.Ю. Принцип реальності прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина як основа побудови правової держави // Права людини в Україні: реалізація та захист. Тези доповідей учасників студентської наукової конференції. – К., 2001. – 23-24 березня. – С. 14-16.
119. Монтескье Ш. Избранные произведения. – М., 1995. – 799 с.
120. Мороз О. На шляху до державно-правової реформи // Віче. – 1995. - №1. – с. 3-8.
121. Морозова Л. А. Правовое государство Украины: проблемы, перспективы развития // Государство и право. – 1996. – №10. – с. 132-144.
122. Музиченко П. Історія держави і права України. Навч. посібник. – К., 1999. – 662 с.
123. Мурашин Г.О. Конституційні засади організації і діяльності Конституційного суду України // Правова держава. – К., 1997. – Вип. №8. – с. 35-39.
124. Назаренко Є.В. Запровадження в життя Конституції – головна мета сучасного етапу правової реформи державної влади // Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства. – К., 1997. – Вип.2. – с. 32-43.
125. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства. – М., 2001. – 539 с.
126. Нерсесянц В. С. Право и закон: из истории правовых учений. – М., 1983. – 366 с.
127. Нечипоренко О.М., Новіков М.М. До проблеми шляхів та форм творення громадянського суспільства // Науковий вісник ДЮІ МВС України. – 2001. - №3 (6). – с. 269-276.
128. Нижник Н., Лемак В. Постсоціалістична держава: теоретико-правові проблеми. Монографія. – Ужгород, Вид-во УжНУ, 2003. – 104 с.
129. Новгородцев П.И. Сочинения. – М.: Раритет, 1995. – 446 с.
130. Овчинников А.И. Евразийский идеал правовой государственности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Спец.вип.Ч.1., - 2004. – с. 50-60.
131. Одинцова А.В. Гражданское общество: взгляд экономиста // Государство и пра