Потєєва Марина Артурівна. Удосконалювання державного регулювання транспортної інфраструктури

brief description

Потєєва Марина Артурівна. Удосконалювання державного регулювання транспортної інфраструктури : Дис... канд. наук: 08.00.03 2009

Потєєва М.А. Удосконалювання державного регулювання транспортної інфраструктури. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2009.
В дисертації досліджено проблеми вдосконалювання державного регулювання транспортної інфраструктури як однієї з пріоритетних галузей національної економіки. Автор подав новий аспект державного регулювання у вигляді блокового компонента організаційно-господарського механізму разом із ринковим саморегулюванням, монопольним впливом, впливом соціальних інститутів і міжнародних організацій. Проведено аналіз показників транспортної системи України. Беручи до уваги особливу роль морського транспорту та морських портів у розв'язанні проблем інтеграції економіки країни в Європейське співтовариство, в дисертації подано обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалювання механізму державного регулювання діяльності підприємств морського транспорту. Розроблені здобувачем методичні основи оцінки кон'юнктури ринку транспортних послуг дозволяє здійснити оперативний моніторинг ринкового середовища і вжити конкретних адресних заходів державного регулятивного впливу на транспортний процес.

Виконане дослідження показало, що сталий розвиток транспортної інфраструктури України потребує більш досконалого державного регулювання. Комплексний підхід до розв'язання цього завдання дозволив зробити наступні висновки:

В умовах трансформації національного господарства зміст ефективного державного регулювання розкривається більш повно як структурний блок усього організаційно-господарського механізму. Його еволюція відбувається у взаємозв'язку з ринковим саморегулюванням, з механізмами управління підприємствами і монополіями. Векторність змін державного регулювання визначається конкретними історичними внутрішніми та міжнародними умовами. Вдосконалювання системи регулювання досягається на основі комплексного використання більш ефективних методів впливу на економічні процеси, за умови раціонального вибору пріоритетів розвитку.
Нині функціонування економіки України характеризується нестабільністю, що ускладнює державне регулювання транспортної інфраструктури. В національному господарстві посилилась роль найбільших монополій, сформувалася впливова державно-монополістична система. Змінилася блокова кооперація в міжнародному поділі праці. Це вимагає використання адекватних методів державного регулювання та визначення як його генеральної мети забезпечення сталого шляху розвитку національного господарства.
Поглиблене дослідження ролі та функцій транспортної інфраструктури дозволило виявити ряд важливих для сучасних умов функцій транспортної інфраструктури, в числі яких стабілізаційна, зовнішньоекономічна, інвестиційна, інформаційна та інноваційна. Обґрунтовано науковий висновок про необхідність пріоритетного розвитку транспорту, дотримання його випереджального лагового дистанціювання в динаміці загальної народногосподарської структури. Транспортна інфраструктура країни повинна мати, як оптимум, двократний резерв провізної та пропускної спроможності.
Динаміка виробничих, технологічних, фінансово-економічних показників транспорту України за 20002007 роки характеризується як нестійка. Було досягнуто зростання обсягів перевезення вантажів на всіх основних видах транспорту. Однак короткочасне зростання обсягів перевезень змінилось істотним спадом у 2008 році. Помічено значні коливання темпів приросту обсягів транспортної роботи. Коефіцієнт стабільності вантажообігу за вказаний період коливався в значеннях від -0,013 до +0,112.

Високими темпами застарівають виробничі фонди на всіх видах транспорту. Ступінь зносу основних фондів транспортних підприємств становить від 50 до 70 відсотків, а коефіцієнт їх оновлення коливається в межах 2,0-2,3 %.
Нестабільним зберігався фінансово-економічний стан підприємств транспорту. Рівень рентабельності у відзначеному періоді змінювався в межах від 2,4 % у 2000 р. до 11,7 % у 2005 р. і потім знизився до 9,8 % у 2007 р. Позначено значне зростання видатків у морських портах України, що призвело до скорочення чистого прибутку з 339,7 млн. грн. у 2005 р. до 307,1 млн. грн. у 2006 р.

Ґрунтуючись на висновках широкого кола експертів, а також на аналізі оперативної та статистичної звітності підприємств морського транспорту, в дослідженні встановлені та класифіковані стримуючі та стимулюючі фактори сталої роботи морських портів України. Їх значущість рангована за ваговим коефіцієнтом (kj). Так, найбільші вагові коефіцієнти відзначені за наступними факторами: нестійкість і висока динамічність вантажної бази морських портів k1= 0,131; низькі темпи оновлення виробничих потужностей k2= 0,127; недосконалість структури управління портами k3= 0,098; невизначеність у розв'язанні проблем приватизації портового майна k5= 0,069; відсутність галузевої координації в перспективному розвитку морських портів k6= 0,069.
Для забезпечення раціонального поєднання методів державного регулювання діяльності транспортних підприємств і механізму ринкового саморегулювання з урахуванням стану ринку транспортних послуг у дисертації розроблені та подані методичні основи визначення кон'юнктури ринку вантажно-розвантажувальних послуг морських портів. Стан ринку запропоновано визначити за 10 критеріями. Оцінка ринкової ситуації дозволить цілеспрямовано та результативно впливати на транспортні процеси методами державного регулювання.

У структурно-логічній схемі вдосконалювання державного регулювання морських торговельних портів України поданий алгоритм розв'язання всієї позначеної в темі дисертації глибокої та багатобічної наукової проблеми та практичних завдань. Механізм державного регулювання транспортної інфраструктури (в цьому випадку на прикладі морських портів) включає розв'язання проблем, починаючи з поглиблення пізнання об'єктивних економічних законів до практичного перерозподілу функцій між суб'єктами державної структури різних рівнів, удосконалювання методів регулювання, згрупованих у чотири блоки. Цикл удосконалювання завершується контролем і оцінкою соціально-економічної ефективності проведених удосконалень, поставленням нових завдань для мінливих умов і, нарешті, коригуванням механізму державного регулювання.

Таким чином, процес удосконалювання системи державного регулювання транспортної інфраструктури набирає характер, з одного боку, завершений на певний період, а, з іншого, безперервно мінливий у міру зміни внутрішніх і зовнішніх умов функціонування національного господарства.
8. В механізмі державного регулювання транспортної інфраструктури провідну роль виконує стратегічне планування. Воно координує в загальнонаціональному масштабі інноваційну діяльність, визначає перспективи в забезпеченні національного господарства всіма видами ресурсів, виявляє стабілізаційний ефект поведінки суб'єктів економіки. В дослідженні доведено, що новий підхід до стратегічного плану транспортної інфраструктури на віддалену 10-15-річну перспективу дозволить значно підвищити управлінський ефект.

Підсумковим результатом проведеного дослідження є наведені в науковій праці концептуальні основи Комплексної програми вдосконалювання системи державного регулювання транспортної інфраструктури. Щодо кожного блокового компоненту механізму державного регулювання (економічного, правового, організаційного та інформаційного) вироблені окремі рекомендації з поліпшення методів державного управління транспортними процесами.

Використання запропонованих нами основних напрямків удосконалювання державного регулювання транспортної інфраструктури дозволить успішніше інтегрувати транспорт країни в загальноєвропейську інфраструктуру, забезпечити сталий розвиток національного господарства України.