ПРАВО ЛЮДИНИ НА ГІДНИЙ РІВЕНЬ СПОЖИВАННЯ ТА ЮРИДИЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ (ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

brief description

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….………. 4
Розділ 1. Природні споживчі права людини: методологія дослідження та загальнотеоретична характеристика ........……....
12
1.1. Проблематика споживчих прав у науковій та навчальній
літературі ......................................……………….……......………….... 12
1.2. Методологічні аспекти загальнотеоретичного дослідження
споживчих прав людини……………………………………………..….. 14
1.3. Поняттєвий апарат проблематики споживчих
прав людини…………………………………………………......……….. 18
1.4. Зв’язок і співвідношення соціально-природних споживчих прав з правом людини на достатній рівень життя та іншими природними правами…………………………………………………...…….................

34
1.5.З історії становлення і розвитку юридичного забезпечення
споживчих прав ...............…………………………………………....….. 38
1.6.Споживче право як юридичне (легістське) явище. Його місце у
системі позитивного права і системі законодавства України………. 43
1.7.Теорія споживчого права як складова юридичної науки та як
навчальна дисципліна………………………………………….....……… 50
Висновки до розділу………………………………………………......…. 60
Розділ 2. Міжнародні стандарти споживчих прав людини
та українська практика……………………………………...……...….
63
2.1. Всесвітні стандарти права людини на гідний рівень споживання………………………………………………………….……..
63
2.2. Європейські стандарти права людини на гідний рівень споживання…………………………………………………………….…..
69

2.3. Стан і проблеми імплементації міжнародних стандартів
споживчих прав в Україні…………………………....……..................... 75
Висновки до розділу………………………………………………......…. 83
Розділ 3. Юридичний механізм здійснення та захисту
в Україні деяких прав споживачів і можливості його удосконалення ....................................................................................

87
3.1. Поняття і склад юридичного механізму забезпечення
споживчих прав людини………………………………………….....…... 87
3.2. Юридичні засоби забезпечення і захисту права людини на харчові продукти належної якості………………………………………
88
3.3. Юридичні засоби забезпечення і захисту права людини на житлово-комунальні послуги……………………………………..........
111
3.4. Юридичні засоби забезпечення і захисту права людини на
інформацію щодо товарів та послуг у сфері споживання………....… 126
Висновки до розділу…………………………………………………….... 151
Висновки…………………………………………………………….. 157
Список використаних джерел…………………………………… 165
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасній, демократичній Україні, яка прагне стати соціальною і правовою державою, кожна окрема людина має бути в центрі будь-якої державної політики, зокрема політики правової. Як відомо, у ст. 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Фундаментальним, невід’ємним проявом існування кожної людини є споживання нею різноманітних матеріальних і нематеріальних (духовних, соціальних) благ, тобто її споживча діяльність. Мабуть, не буде особливим перебільшенням стверджувати, що буття людини – це насамперед її споживання., Ніхто не може жити, існувати, не вдаючись до тієї чи іншої споживчої діяльності. Можливості здійснювати споживчу діяльність відображаються, зокрема, поняттям «споживчі права». Ці права (можливості) залежать, передусім, від досягнутого відповідним суспільством рівня розвитку – економічного, соціального, духовного тощо. Адже людина може споживати лише ті блага, які спродуковані в процесі суспільного виробництва (і матеріального, і духовного). Отже, зазначені можливості за їх походженням є загальносоціальними (соціально-природними). Інакше кажучи, вони являють собою загальносоціальні («природні») споживчі права людини.
Неабияка частина цих прав так чи інакше фіксується, регламентується і захищається державою через посередництво відповідних юридичних засобів та інструментів. Тому, не вдаючись до аналізу державно-юридичного забезпечення соціально-природних споживчих прав людини (тобто державного сприяння їх здійсненню, державній охороні та захисту), не можна дістати уявлення про їх конкретний зміст і обсяг та й про ступінь їх реальності. Цим зумовлюється належність обраної проблематики до предмета саме юридичної науки.
У галузевих юридичних науках, у тому числі вітчизняних, вже тривалий час досліджуються різні аспекти державно-юридичного регулювання споживчих відносин. І це є цілком виправданим, оскільки такі відносини виникають у найрізноманітніших сферах суспільного життя і регламентуються нормами різних галузей об’єктивного юридичного права (маються на увазі, зокрема, праці В. Авер’янова,
Л. Вербицької, Н. Задорожної, О. Звєрєвої, Л. Іваненко, Т. Кагала,
С. Косінова, В. Мамутова, С. Мирзи, Г. Осетинської, Я. Парція,
О. Писаренко, О. Письменної, А. Процкової, Б. Пугинського, О. Пунди, А. Райляна, Д. Степанова, О. Чувпила, Р. Ханик-Посполітак,
О. Язвінської, В. Ястребчака).
Оскільки ж споживча діяльність (як і будь-який інший якісно специфічний різновид людської діяльності) підпорядкована певним загальним закономірностям, її державно-юридичне регулювання в цілому належить також і до предмета юриспруденції загальнотеоретичної. Власне остання покликана, спираючись на пізнані нею загальні закономірності зазначеного регулювання, сформулювати такі поняття й положення, які будуть базовими, «наскрізними», матимуть методологічне значення як для будь-яких галузево-юридичних досліджень означеної проблематики, так і для вдосконалення відповідного законодавства та практики його застосування.
Проте у вітчизняному теоретичному праводержавознавстві досліджень саме загальних закономірностей юридичного забезпечення соціально-природних споживчих прав людини поки що не здійснювалося.
Про важливість теми цього дисертаційного дослідження свідчить також і те, що нинішній стан дотримання прав споживачів в Україні не можна вважати задовільним. Так, лише у 2006 р. – за результатами перевірок органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та його територіальних управлінь – дотримання законодавства про захист прав споживачів понад 46,5 тис. суб’єктів господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг – у 91% з них було виявлено й попереджено більше ніж 207 тис. порушень таких прав. За цей же період було попереджено придбання і використання населенням України недоброякісних товарів (робіт, послуг) на суму 110,5 млн гривень (що становить 36% від перевіреної кількості). Державними органами у справах захисту прав споживачів одержано більше 40,2 тис. звернень громадян (причому існує стала тенденція щодо щорічного приросту таких звернень у середньому близько 10% на рік). Ці звернення були задоволені у 88,4% випадках і споживачам за придбані неякісні товари та надані неналежної якості послуги повернено понад 8,0 млн гривень [13].
Усе викладене визначає актуальність здійсненого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною наукових досліджень кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії, яка здійснює розроблення наукової теми «Традиції та новації в сучасній українській державності та правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970) на 2006 – 2010 рр.).
Мета і задачі дослідження. Ця мета полягає в опрацюванні та удосконаленні загальноправового терміно-поняттєвого апарату, який має відображати певні закономірності юридичного регулювання споживчих відносин та використовуватись у галузевих юридичних дослідженнях, а також в обґрунтуванні рекомендацій стосовно поліпшення законодавчого забезпечення умов і засобів споживчої діяльності в Україні.
Для досягнення цієї мети передбачалося розв’язати такі задачі:
- визначити поняття соціально-природних споживчих прав людини та з’ясувати їх зв’язок і співвідношення з її іншими загальносоціальними правами, насамперед із правом людини на достатній життєвий рівень;
- виявити методологічні особливості загальнотеоретичного дослідження соціально-природних споживчих прав людини та юридичного механізму забезпечення останніх;
- проаналізувати використовуваний у вітчизняній та російській науковій літературі терміно-поняттєвий апарат, через посередництво якого відображаються основні явища й процеси у сфері юридичного регулювання споживчих відносин;
- охарактеризувати теорію споживчого права як складову юридичної науки та як навчальну дисципліну;
- уточнити статус і місце об’єктивного юридичного споживчого права у загальній системі українського позитивного права, а відповідних джерел цього права – у системі законодавства України;
- з’ясувати міжнародні (всесвітні та європейські) стандарти споживчих прав людини і ступінь відповідності їм споживчого законодавства України;
- дослідити юридичний (насамперед законодавчий) механізм сприяння здійсненню, охороні та захисту в Україні деяких актуальних прав споживачів і висловити пропозиції, спрямовані на його удосконалення.
Об’єкт дослідження становлять ті суспільні відносини у сфері споживчої діяльності людини, які опосередковуються держав-
но-юридичним регулюванням в Україні.
Предметом дослідження є соціально-природні споживчі права людини та юридичний механізм їх забезпечення в Україні.
Методи дослідження ґрунтуються насамперед на соціаль-
но-детерміністичному, діалектичному та потребовому концептуальних підходах і включають низку загальнонаукових дослідницьких методів –системно-структурного і порівняльно-правового, та методів спеціаль-
но-юридичних (тлумачення норм законодавства, соціально-правовий аналіз юридичної практики та правової статистики).
Зокрема, соціально-детерміністичний підхід застосовано задля встановлення того, як споживчі відносини вирішальним чином зумовлюються факторами соціальними. Діалектичний підхід використано для виявлення й пояснення змін, розвитку таких відносин. Порівняльно-правовий метод застосовано для встановлення схожих та відмінних положень у різноманітних юридичних актах – як міжнародних, так і національних – які стосуються споживчих прав. Системно-структурний дослідницький метод застосовано з метою виявлення регулятивних залежностей, зв’язків між різноманітними нормативно-юридичними актами або їх приписами стосовно споживчих прав, а також місця цих актів у системі законодавства України.
Аналіз юридичної практики здійснювався в процесі вивчення матеріалів застосування норм чинного споживчого законодавства Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а також Львівським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів та деякими судовими органами України.
Наукова новизна дослідження. Така новизна зумовлюється насамперед тим, що ця дисертаційна робота є першим у вітчизняному правознавстві загальнотеоретичним монографічним дослідженням соціально-природних споживчих прав людини та юридичного механізму їх забезпечення в Україні. Елементи наукової новизни вбачаються, зокрема, у таких положеннях і висновках дисертаційного дослідження, які виносяться на захист:
уперше:
- запропоновано й обґрунтовано визначення поняття соціаль-
но-природних (загальносоціальних) споживчих прав;
- виявлено зв’язки та співвідношення таких прав з іншими соціально-природними правами людини, насамперед з її правом на достатній життєвий рівень для неї та її сім’ї;
- визначено видову належність соціально-природних споживчих прав людини у загальній класифікації таких прав людини;
- сформульовано й обґрунтовано визначення низки основних терміно-понять, які відображають загальні властивості людської споживчої діяльності та використовуються в її державно-юридичному регулюванні (зокрема, понять «споживач», «споживчі відносини», «послуга», «об’єктивно-юридичне споживче право», «суб’єктивно-юридичні споживчі права»);
- перелік і зміст міжнародних (всесвітніх та європейських) стандартів права людини на гідний рівень споживання;
- висновки стосовно рівня відповідності норм споживчого законодавства України міжнародним стандартам споживчих прав людини, зокрема стандартам Європейського Союзу та Ради Європи;
набуло подальшого розвитку:
- обґрунтування евристичних можливостей потребового концептуального підходу у дослідженнях саме споживчих прав людини;
- аргументація статусу і місця норм споживчого права в загальній системі об’єктивного юридичного права України, а норматив-
но-юридичних актів, в яких ці норми вміщуються – в системі її законодавства;
- висновки щодо ефективності законодавчого механізму юридичного забезпечення в Україні деяких актуальних споживчих прав людини (зокрема, права на харчові продукти належної якості, на житло-
во-комунальні послуги, на інформацію стосовно товарів і послуг у сфері споживання) і пропозиції, спрямовані на його удосконалення;
- характеристика науково-методичних особливостей викладання курсу «Юридичний захист прав споживачів» у вищих навчальних закладах.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані:
- як методологічний інструментарій у наступних дослідженнях споживчо-правової проблематики у загальнотеоретичній та у галузевих юридичних науках;
- для удосконалення практики державно-юридичного регулювання споживчих відносин (зокрема відповідної правотворчої, правозастосувальної та правотлумачної юридичної діяльності);
- у навчальному процесі в юридичних, економічних та торговельних вищих навчальних закладах при викладанні курсів «Цивільне право», «Підприємницьке право», «Комерційне право», «Юридичний захист прав споживачів». Зокрема, положення і висновки дисертаційного дослідження вже декілька років використовуються здобувачем у процесі викладання студентам Львівської комерційної академії останнього з названих навчальних предметів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії.
Результати дисертаційного дослідження оприлюднювались у виступах і доповідях на науково-практичних конференціях: «Становлення і розвиток правової системи України» (21 березня 2002 р., м. Київ); «Україна наукова» (16–20 червня 2003 р., м. Дніпропетровськ); «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні»
(3–4 лютого 2005 р., м. Львів; 8–9 лютого 2007 р., м. Львів.); «Актуальні питання реформування правової системи України» (1–2 червня 2007 р., м. Луцьк).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 5 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також у п’яти збірках матеріалів і тез доповідей науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (які структуровано на чотирнадцять підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить
167 сторінок. Список використаних джерел включає 271 найменування ы розміщений на 24 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дослідженні здійснено нове вирішення важливого наукового завдання, яке полягає у загальнотеоретичному аналізі соціаль-
но-природного права людини на гідний рівень споживання та юридичного механізму забезпечення цього права в Україні.
Аналіз питань, розглянутих у дослідженні дає можливість зробити такі основні висновки:
1. Соціально-природне (загальносоціальне) споживче право людини – це зумовлена рівнем розвитку суспільства можливість людини задовольняти свої біологічні, соціальні, духовні та інші потреби, які відповідають достатньому життєвому рівню для неї та її сім’ї, через посередництво споживання матеріальних та інших благ, а також вдаватися до охорони і захисту такої діяльності.
2. У загальній системі природних прав людини її споживчі права найтісніше пов’язані з правом на життя, правом на здоров’я, але найбільш безпосередньо – з її правом на достатній життєвий рівень. По відношенню до останнього права споживчі права людини служать засобом, інструментом його конкретизації, реалізації та гарантування. Адже без належного здійснення споживчих прав людини говорити про забезпечення права на достатній життєвий рівень взагалі навряд чи можливо. Проте право на достатній життєвий рівень і право на гідний рівень споживання не є тотожними, оскільки життя, існування людини не обмежується лише її споживчою діяльністю. Але мінімальний рівень гідного споживання людини становить водночас і мінімально достатній її життєвий рівень.
З огляду на запропоновану в літературі загальну класифікацію природних прав людини на фізичні (життєві), особистісні, культурні, економічні та політичні, право людини на гідний рівень споживання є складовою частиною насамперед фізичних (життєвих) прав, хоча деякою мірою воно стосується також і групи культурних прав.
3. Найбільш прийнятим концептуальним підходом до дослідження споживчих прав, який зумовлюється їхньою сутністю, видається потребовий підхід. Спираючись на нього, можна сформулювати або уточнити дефініції низки відповідних загальнотеоретичних понять, які здатні служити інтелектуальним інструментарієм дослідження будь-яких споживчих прав.
4. Об’єктивно-юридичне (позитивне) споживче право – це система встановлених або санкціонованих державою різногалузевих юридичних норм, які відображають і регламентують соціальні умови й засоби здійснення, охорони та захисту соціально-природних споживчих прав.
5. Суб’єктивно-юридичне споживче право людини – це забезпечувана державою можливість задоволення її потреб (біологічних, соціальних, духовних та ін.), які відповідають достатньому життєвому рівню для неї та її сім’ї через посередництво використання якісних товарів і послуг (робіт), а також вдаватися до державної охорони і захисту такої діяльності.
6. Загальноюридичне поняття «споживач» можна визначати у такий спосіб: Споживач  це людина (фізична особа), яка використовує забезпечувану державою діяльність інших суб’єктів та її результати безпосередньо для задоволення своїх потреб та потреб своєї сім’ї або для створення його умов і засобів.
7. Загальноюридичне поняття послуги можна визначити як врегульовану юридичними нормами дію або діяльність юридичних та службових осіб а також фізичних осіб – підприємців, метою і змістом якої є якісне задоволення потреб людей, і яка становить безпосередній предмет їхнього споживання або ж створює його умови та засоби.
8. Дослідження основних міжнародно-правових актів, в яких закріплені природні споживчі права людини (насамперед Керівних принципів ООН на захист інтересів споживачів 1985 р., Хартії захисту споживачів 1973 року, Єдиного Європейського акту 1986 р., Маастрихтського договору 1992 р.) дає підставу констатувати, що міжнародно визнаними – й у такому сенсі стандартизованими – є споживчі права на:
- безпеку життя;
- безпечні засоби існування;
- захист економічних інтересів;
- відшкодування шкоди;
- інформацію та навчання;
- представництво.
9. Порівняння національного законодавства щодо споживчих прав, насамперед Закону України «Про захист прав споживачів», зі згаданими Керівними принципами на захист інтересів споживачів та з іншими міжнародними стандартами досліджуваних прав дозволяє дійти вис¬новку про те, що воно значною мірою їм відповідає.
Однак на сьогодні ще не всі вимоги зазначеної Резолюції ООН та інших відповідних міжнародних актів знайшли своє належне відображення у законодавстві України про права споживачів. Так, право на освіту та інформування з питань споживчих можливостей та право на сприяння економічним інтересам споживачів відображено у ньому лише частково. Зокрема, у ст. 25 Закону України «Про захист прав споживачів» («Права громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів)») дається тільки перелік основних прав об’єднань споживачів. Такий стандарт, як наявність системи розподілу основних споживчих товарів і послуг, відповідно до якого державна політика має бути спрямована на забезпечення такого розподілу насамперед там, де останній здійснювати складно, наприклад, у сільській місцевості, ще не знайшов прямого закріплення в українському законодавстві. Недостатньо реалізуються в Україні міжнародні настанови державам щодо надання ними споживачам найширшого вибору товарів і послуг за мінімальними цінами, а також щодо першочергового звернення уваги на такі сфери споживання, як водопостачання і лікарські засоби (п.п. 17, 40, 41 Керівних принципів).
10. Внесені 12 грудня 2005 р. зміни і доповнення до Закону України «Про захист прав споживачів» враховують європейський досвід у галузі захисту прав споживачів і певною мірою узгоджуються з відповідними Директивами Європейського Союзу. Проте між нормами цього Закону і положеннями Директив є певні розбіжності. Так, Директива 97/7 ЄС від 20 травня 1997 р. про захист прав споживачів в договорах, що укладаються на відстані (дистанційних контрактах), передбачає, що при укладанні таких договорів у якості учасника виступає оператор зв’язку, а Закон цього не передбачає. Директива 87/102 ЄС від 22 грудня 1986 р. про гармонізацію законодавства, регламентів та адміністративних положень держав-членів, що стосуються споживчого кредиту, на відміну від вітчизняного законодавства, допускає, що кредитодавцем може бути фізична особа, а також визначає форми кредиту. Директива 93/13 ЄЕС від 5 квітня 1993 р. про несправедливі умови у договорах зі споживачами додатково містить такі умови договору, що визнаються несправедливими, в українському законодавстві таких положень немає. Положення Директиви 94/47 ЄС від 26 жовтня 1994 р. про захист покупців щодо деяких договорів стосовно прав покупців, які використовують нерухоме майно протягом певного часу (таймшер) та Директива 87/357/ ЄС від 25 червня 1987 р. щодо наближення законодавства держав-членів стосовно товарів (продуктів), які на вигляд здаються іншими, ніж вони є насправді, і цим самим становлять загрозу здоров’ю і безпеці споживачів, поки що не знайшли свого відображення у нормах Закону.
11. Українські реалії поки що не відповідають і згаданій вище вимозі п. 1 ст. 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) в інтерпретації цієї норми Європейським комітетом соціальних прав.
12. Для забезпечення відповідності міжнародним стандартам українського законодавства про захист прав споживачів зроблено ще не все. Мається на увазі не тільки необхідність більш повного відтворення міжнародних стандартів споживчих прав  насамперед у Законі України «Про захист прав споживачів», а також в інших національних нормативно-правових актах. Головне полягає у тому, щоб створити ефективний юридичний механізм втілення цих стандартів у практику, в реальні споживчі відносини.
13. Суб’єктивно-юридичне право людини на якісні харчові продукти можна визначити як забезпечувану державою її можливість отримання та споживання якісних харчових продуктів задля задоволення своїх потреб і потреб її сім’ї у достатньому харчуванні, а також вдаватися до ефективного державного захисту цієї діяльності. Суб’єктив-
но-юридичним правом така можливість стає тоді, коли вона забезпечується державою.
14. Суб’єктивно-юридичне право на якісні житлово-комунальні послуги пропонується визначити як забезпечувані державою можливості людини – користувача житла - отримувати житлово-комунальні послуги встановленої державними нормативами якості, необхідну і доступну інформацію про їх перелік та споживчі властивості, а також вдаватися до ефективного державного захисту цієї діяльності.
15. Споживча інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про товари й послуги (роботи) у сфері споживання, які є доступними для сприйняття людиною-споживачем та необхідними їй для реалізації, охорони і захисту споживчих прав. Суб’єктив-
но-юридичне право на таку інформацію – це забезпечувана державою можливість її отримання.
16. В Закон України «Про захист прав споживачів» пропонується внести такі корективи:
уточнити у ст.1 визначення поняття «споживач» відповідно до редакції, яка була викладена вище;
включити визначення понять «споживчі права», «послуга», «споживча інформація» в редакції, яка була подана вище;
у п. 1 ст. 23 зазначити не тільки сферу обслуговування, але і сферу виготовлення товарів. Цей пункт міг би бути сформульований так: «1.
У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання у сферах виготовлення та реалізації продукції, а також обслуговування несуть адміністративну відповідальність».
доповнити Закон статтею, яка передбачала би право споживача на повну інформацію про зобов’язаних суб’єктів при наданні ними товарів, послуг, робіт у сфері споживання. Викласти цю статтю в редакції, яка подана у підрозділі 3.4;
зазначити у Законі про можливість притягнення у передбачуваних законодавством випадках порушників прав споживачів до кримінальної відповідальності.
у п.7 ст.23 зазначити не тільки про відсутність інформації, але й про її ненадання ( у редакції, викладеній у підрозділі 3.4).
17. До Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» пропонується внести такі корективи:
включити визначення понять «право людини на якісні продукти харчування» та «якість харчових продуктів» у редакції, яка було викладена у підрозділі 3.2;
зазначити у ст. 59 конкретний вид юридичної відповідальності та включити до цієї статті відсилочні вказівки на відповідні статті у кодексах цивільному, кримінальному, та про адміністративні правопорушення.
18. До Закону України «Про житлово-комунальні послуги» пропонується внести такі корективи:
зафіксувати та визначити право кожного на якісні житлово-комунальні послуги у редакції, викладеній у підрозділі 3.3.
у ст. 12 уточнити назви різновидів житлово-комунальних послуг у редакції, викладеній у підрозділі 3.3.
Статтю 21 назвати «Права, обов’язки та відповідальність виконавця» та доповнити її ще одним пунктом про відповідальність виконавця (у редакції, викладеній у підрозділі 3.3.).
19. До ст. 156-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає відповідальність працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю у цих галузях, за відмову у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), а також про їх виробника (виконавця, продавця) внести доповнення у редакції, викладеній у підрозділі 3.4.
19.1. Включити до цієї статті додатково пункт про відповідальність за порушення права споживача на отримання необхідної та достовірної інформації про товари (роботи, послуги), які реалізуються, а також про виробника, продавця, виконавця і про режим їхньої роботи, та покласти відповідальність не тільки на громадян, але й на посадових осіб та на юридичних осіб. Цей пункт викласти у редакції, поданій у підрозділі 3.4.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Утвердження принципу верховенства права у новій доктрині українського адміністративного права // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 11. – С. 60-70.
2. Авер’янов В.Б. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка // Право України. – 2004. – № 10. – С. 26-30.
3. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України // К. : Факт, 2003. – 496 с.
4. Алексеев С.С. Объекты права и правоотношения // Вопросы общей теории советского права. – М., 1960. – 281 с.
5. Андрющенко В.А., Луста И.С. Права потребителей в Украине: Справочное пособие для всех.  К., 1999.  218 с.
6. Антонов В.В., Антонова Н.А., Толпыгин Г.А. Потребительское право и защита прав потребителей: Учеб.-практ. пособие. – М.: Книга сервис, 2003.  432 с.
7. Аузен А., Ялназов Д. Обеспечение приоритета потребителя // Вопр. экономики.  1988.  № 11.  С. 38-47.
8. Аханенко Л., Коломійцева С. Дотримання законодавства щодо / захисту прав споживачів в Україні // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць з проблем торгівлі і громадського харчування.  Вип. 9.  Т. 2. К., 1999. – С. І6-21.
9. Баженов Ю. Защита прав и интересов покупателей в условиях рыночной экономики // Торговля.  1993.  № 7. – С. 78.
10. Баринов Н.А. Имущественные потребности и гражданское право.  Саратов.: Изд-во Саратов. ун-та, 1987. – 191 с.
11. Белозеров А.В. Понятие и содержания обязательства по возмездному оказания образовательных услуг: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 2000. – 20 с.
12. Бирюкова Л. Товар без подвоха: Как работает в Австрии Общество защиты потребителя и каким ему быть у нас? // Соц. индустрия.  1988.  26 окт.  С. 3.
13. Біжучий архів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Звітна інформація за 2006 – 2007 рр.
14. Біжучий архів Управління у справах із захисту прав споживачів Львівської обласної державної адміністрації за 2004–2006 рр.
15. Білоусов Ю.В., Поліщук О.Ю. До питання удосконалення нормативного визначення критерії якості товарів ( робіт, послуг) // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права.  2005. № 4(16). – С. 45-48.
16. Білуха М.Т., Чубко О. Облік операцій із захисту прав споживачів торгівлі. Юридична практика // Вісник КНТЕУ.  2001.  № 6.  С 59-69.
17. Богачев А. Судебная защита прав потребителей II Юридична практика.  1996.  № 2. С. 6.
18. Богринцева Е.А. К вопросу о неоднозначности толкования категории «услуга» // Актуальне проблемы современной науки. – 2004. – № 1. – С. 38.
19. Бургуані Т., Рогачова Г., Серьогін О. Право та політика ЄС у сфері захисту прав споживачів: Навч. посібник. - К., 2001. – С. 20.
20. Буров В.С. Закон РФ «О защите прав потребителей» (практический комментарий).  М.: Зевс, 1997. – 432 с.
21. Бычко М. А. Развитие законодательства о защите прав в России историко-правовой аспект: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.  Ставрополь, 2000. – 21 с.
22. Валеев Д.Х., Васькевич В.П., Челышев М.Ю. Комментарий к Закону РФ «О защите прав потребителей»: (постатейный) / Под общей ред. М.Ю. Челышева.  М.: Изд-во «Юрайт», 2002.  255 с.
23. Ватаман Т.И. Особенности правового регулирования защиты потребителей в ЕС и во Франции // Современное право. – 2006. – № 11. – С. 92-96.
24. Вахитов К.И. История потребительской кооперации России. – М., 1998. – 156 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови.  К., Ірпінь  ВТФ «Перун».  2002. С. 176, 894.
26. Вербицька Л.М., Процкова А.М. Відповідальність за надання неякісних комунальних послуг населенню // Бюлетень Міністерства юстиції України.  2003. – № 4. – С. 81-85.
27. Виноградова И. Основы потребительских знаний: Учеб. пособие.  М.: КонФОП, 1997. – 163 с.
28. Височанський П. Начерк розвитку української споживчої кооперації (дорадянська доба).  Б.м.: Книгоспілка, 1925. – С. 5.
29. Волинець А. Проблемні питання проведення експертизи щодо захисту прав споживачів // Юридичний журнал. – 2005. – № 8 (38). – С.113-114.
30. Вороненко Ю., Швец И., Шипулин В., Яценко О. Как защищают потребителей в США: (Законодательство США о контроле за качеством продуктов питания и медикаментов: Зачем, как и когда оно появилось и как работает) // Пробл. питания и здоровья.  1996.  № 2.  С. 42-47.
31. Воронин Г.П. Стандарты в мировой интеграции // Стандарты и качество.  1997.  № 10. – С.15-18.
32. Воронин Г.П., Версан В.Г. и др. Сертификация, качество товара и безопасность покупателя.  М.: ВНИНС, 1998. – 398 с.
33. Галимов Б.С., Мусин Г.Х. Биосоциосистема: опыт потребностного подхода.  Уфа, 2000. – 80 с.
34. Галушко Ю. Важливий інститут захисту прав громадян // Право України.  1996.  № 5.  С. 46-48.
35. Голодницький Э. Жилищно-коммунальный потребитель // Юридическая практика. 2005. – № 45. – С. 7-9.
36. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: Право и практика. – М.: МНИМП, 1998. – 600 с.
37. Горбашко Е.А. Менеджмент качества и конкурентоспособности.  СПБ.: СПбГУУЭФ, 1998. – 130 с.
38. Городецкая И.Е. Движение потребителей в России // Мировая экономика и международные отношения.  1995.  № 10.  С. 116-128.
39. Господарський кодекс України від 1січня 2004 року // www.rada.gov.ua
40. Гурляев А.В. Право человека на достойную жизнь как основная ценность правового государства (теоретико-правовой аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – СПб., 2001. – 20 с.
41. Гущин В.В., Пахомов В.Д., Приходько Е.П. Сервисное право: Учебник.  М.:  Издат.-торг. корпорация «Дашков и К», 2003.  396 с.
42. Дайджест прецедентного права Європейського комітету соціальних прав. - Страсбург, 2005. - С. 22-23 // www.coe.int
43. Декрет Кабінету міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 8 квітня 1993 р. //www.rada.gov.ua
44. Дмитриев Ю.А. Право человека на достойную жизнь как конституционно-правовая категория // Конституционный строй России / Отв. ред. А.Е.Козлов - Вып.111. М.: Изд-во ИГиП РАН, 1996. – С. 54-62.
45. Долбилин А.С. Защита прав потребителей // Учеб. пособие. - СПБ.: Маркетинг, 1997. – 159 с.
46. Доманцевич Н.І., Полікарпов І.С., Яцишин В.П. Основи стандартизації, метрології та управління якістю: Навч. посібник.  К., 1997. 219 с.
47. Европейская социальная хартия: Справочник: Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения. – 2000. - 276 с.
48. Еда должна быть безопасной: Заметки с семинара «Потребитель и производитель: безопасность товаров и услуг на рынке Украины»
// Продукты питания.  1993.  № 3.  С. 3-4.
49. Единый европейский рынок и новые тенденции в управлении
качеством: Роль и задачи международных и европейских организаций ИСО, МЭК, ИЛАК, ЕСИС, ЕОК, ЕФУК: (Аналитический обзор).  М., 1995.
– 123 с.
50. Ефремова Г.М. Основы теории и история потребительской кооперации: Учеб. пособ: (Электронный вариант для дистанционного обучения). – Новосибирск.  2001. – 109 с.
51. Жид Шарль. Влада споживача.  К.: Вид-во Дніпров. Союзу Споживчих Союзів України, 1919. – С. 5.
52. Житловий кодекс України від 30.06. 1983 року // www.rada.gov.ua
53. Завидов. Б.Д. Договоры посреднических услуг. – М., 1997. – 93 с.
54. Задорожна Н. Проблеми правовідносин між споживачами та виробниками (продавцями) в умовах конкуренції // Юридична Україна. – 2005  №10. – С. 55-59.
55. Закон Российской Федерации «О защите прав потребителей» М.: Изд-во «ИНФРА-М», 2002. – 36 с.
56. Закон України «Про електроенергетику» (у редакції від 25 листопада 2003 р.) // www.rada.gov.ua
57. Закон України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 14 вересня 2006 р. // www.rada.gov.ua.
58. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. // www.rada.gov.ua
59. Закон України «Про захист прав споживачів» ( у редакції від
1 грудня 2005 р.) // www.rada.gov.ua
60. Закон України «Про Антимонопольний Комітет України» від 26.11.1993р. // www.rada.gov.ua
61. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 6 вересня 2001 р. (у редакції від 06.09.2005 р.) // www.rada.gov.ua
62. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 р. // www.rada.gov.ua
63. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 18 листопада 1997 р. // www.rada.gov.ua
64. Закон України «Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки» від 24 червня 2004 р. // www.rada.gov.ua
65. Законі України «Про інформацію» від 18 листопада 2003 р. // www.rada.gov.ua
66. Закон України «Про зв’язок» від 16 травня 1995 р. // www.rada.gov.ua
67. Закон України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 14 вересня 2006 р. // www.rada.gov.ua
68. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 26 березня 2002 р. // www.rada.gov.ua
69. Закон України «Про рекламу» від 11 липня 2003 р. // www.rada.gov.ua
70. Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. // www.rada.gov.ua
71. Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. // www.rada.gov.ua
72. Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. // www.rada.gov.ua
73. Закон України «Про туризм» від 15 вересня 1995 р. // www.rada.gov.ua
74. Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. // ww.rada.ua
75. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. // www.rada.gov.ua
76. Законодавство України про захист прав споживачів // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.  1999.  № 6.  С. 296-298.
77. Законодавство України про захист прав споживачів / Відп. ред. Е.Ф. Демський.  К.: Изд-во Юрінком, 1999. – 464 с.
78. Захист прав споживачів: Соціально-правовий аспект / За заг ред.
Л.В. Ніколаєвої.  К.: КНТЕУ, 2002.  312 с.
79. Защита прав потребителей // Составитель В.Смирнова  М.: Питер, 2007. – 208 с.
80. Защита прав потребителей: Практ. пособ. с применением действ, законодательства Украины // В.П. Павлиюк (ред.) и др.  Николаев, 1996. 355 с.
81. Защита прав потребителей: Сб. нормат. док. - М.: Изд-во г-на М.Ю. Тихомирова, 2001.  163 с.
82. Защита прав потребителей: Учеб. практ. пособие / Под общ. ред. Л.П. Дашкова.  М., 1997. – 245 с.
83. Звєрєва О.В. Захист прав споживачів: Посібник для студ. вищ. навч. закладів.  К.: Центр учбової літератури, 2007. – 192 с.
84. Звєрєва О.В. Регламентація прав споживачів на безпеку і якість товарів, робіт, послуг (аналіз зарубіжного законодавства) // Вісник Національного університету внутрішніх справ  2005.  Вип. 27. – С. 319-322.
85. Зименкова О.Н. О защите прав потребителей. Аналитический обзор законодательства зарубежных стран // Законодательство и экономика. – 1993. – № 3-4. – С. 59.
86. Зоріна Ю. Захист прав споживачів у рекламі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 11. – С. 33-36.
87. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правовые аспекты.  СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.  404 с.
88. Іваненко Л.М. Наукове обгрунтування необхідності внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» // Право України.  2005.  № 5.  С. 74-78.
89. Іваненко Л.М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців): Монографія.  К.: Юмана, 1998. - 224 с.
90. Иваненко Л.М., Язвинская О.М. Движение по защите потребителей  основа правовой политики на Украине // Юрид. практика.  № 10.  2001.  7 берез.  С. 6.
91. Иваненко Л.М., Язвинская О.М. Защита прав потребителей  дело международное // Юридическая практика.  2002.  № 12 (222)  20 берез.  С. 7.
92. Іваненко Л., Язвінська О. Реалізація права споживачів на придбання товару належної якості // Право України  2003  № 8. С. 73-77.
93. Іваненко С. Коммунальные «договоренности» // Юрид. практика. – 2004. – № 36.
94. Ивенская Н.Д. Зарубежные союзы потребителей: Обзор. – М., 1968. – 122 с.
95. Ильин В.И. Поведение потребителей: Учеб. пособ.  СПб.: Питер, 2000. – 224 с.
96. Иоффе О.С. Обязательственное право: Науч. изд.  М.,1975.  С.448-449.
97. Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовой договор в сфере обслуживания.  М.: Наука. – 1980. – 450 с.
98. Кабалкин А.Ю. Услуги в системе отношений, регулируемых гражданським правом // Государство и право. – № 8-9. – С. 79-88.
99. Кагал Т. Законодавство про захист прав споживачів у сфері якості товарів у системі законодавства України // Право України.  1998.  № 8. – С. 98-101.
100. Кагал Т.О. Організаційно-правові питання забезпечення захисту прав споживачів в сфері якості товарів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. / Київ, ун-т їм. Т. Шевченка.  К., 1998.  16 с.
101. Кагал Т.О. Споживачам - надійні правові гарантії // Віче.  1999. № 2.  С. 116-124.
102. Кагал Т.О. Функції державного управління в сфері захисту прав споживачів щодо якості товарів // Право України.  1999.  № 2.  С. 18-22.
103. Калита П.Я. Звенья одной цепи: Защита потребителей и товаропроизводителей немыслима без интегрирующей основы  качества // Споживач.  1997.  № 8.  С. 1-2.
104. Калита П.Я. Качество и управление: Избранное (в 2. ч.). Ч. 1: Общие вопросы качества и обеспечения качества.  К., 2002.  229 с.
105. Калмиков Ю.Х. К понятию обязательства по оказанию услуг // Советское государство и право. – 1996. – № 5. С.118.
106. Каннабих А.Г., Яковлева М.В. Потребитель: возможности и перспективы.  М., 1990.  60 с.
107. Карпова И.П. Потребление как социокультурный процесс // Новосибирск, 2000. – 232 с.
108. Кириченко Л.С, Мережко Н.В. Основи стандартизації, метрології управління якістю: Навч. посібник.  К., 2001.  446 с .
109. Кисельова Т. Сертифікація продукції з питань безпеки  невід’ємне право України як суверенної держави // Захист.  1997.  С. 3-4.
110. Кисельова Т. Стандарти на захист прав споживачів // Уряд. кур’єр.  1996.  8 серп. - С. 10.
111. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року // www.rada.gov.ua
112. Козма І.В. Визначення сторін у цивільному процесі у справах про захист прав споживачів // Часопис Київс. ун-ту права. – 2005. – №3. - С. 108-111.
113. Коломийцев В. Японская система управления и организации производства «точно в срок»: (обзор системы) // Проблемы управления.  1989.  № 5. – С. 26-29.
114. Комаров А. Некоторые вопросы гражданско-правовой ответственности за дефекты качества товаров: (ответственность за продукцию) // Внеш. торговля СССР.  1987.  № 4. С. 48-52.
115. Конституція України від 26 червня 1996 року // www.rada.gov.ua
116. Концепция стандартизации и сертификации в сфере услуг населению.  М., 1995. – 136 с.
117. Корнилов Э.Г. Новая редакция Закона РФ «О защите прав потребителей» изменения, отвечающие духу времени // Журнал российского права. – 1999. - № 95. – С. 101.
118. Косінов С.А. Теоретичні проблеми захисту прав споживачів в Україні за договором купівлі-продажу: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. 1999. – 19 с.
119. Косінов С.А. Юридичні гарантії захисту прав споживачів по договору купівлі-продажу // Проблеми законності.  К., 1999. – Вип. № 37. С. 121-124.
120. Косинов С.А. Особенности правових норм, которые обеспечивают защиту прав потребителей по договорам купли-продажи // Голос Украины. – 1999. – № 1. – С. 90-92.
121. Космачив Д.И. Роль и место общественных организаций решении проблем качества // Стандарты и качество.  1995.  № 2. – С. 21-23.
122. Красавчиков О.А. Сфера обслуживания: гражданско-правовой аспект // Граждаснкое право и сфера обслуживания: Межвуз. сб. науч. трудов. – Свердловск, 1984.  С. 5-29.
123. Кривицька Ю. Новий погляд на права споживачів крізь призму європейського права // Юридичний журнал. – 2005. – № 10(40). – С. 47- 48.
124. Кримінальний кодекс України від 2001 року // www.rada.gov.ua
125. Кройтор В.А. Защита прав потребителей: Законодательные акты, образцы заявлений и другие документы, относящиеся к сфере защиты прав потребителей. - Харьков.: АО «Бизнес Информ, 1996.  320 с.
126. Кротов М.В. Обязательства по оказанию услуг // Гражданское право: Ученик; Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М.: Проспект, 1998. – С. 230 c.
127. Кротов. М.В. Обязательство по оказанию услуг в советском гражданском праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Л., 1988. – 20 с.
128. Куделя Н., Балуха Л., Іваненко Л. Щоб гарантувати захист прав споживачів // Право України.  1993.  № 7-8.  С. 16-17.
129. Кудряшова А.А. Актуальные проблемы качества продовольственных товаров // Пищ. пром-сть.  1993.  № 6.  С. 22-24.
130. Кулагин М.И. Защита интересов потребителей в гражданском законодательстве капиталистических стран // Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания граждан.  М., 1983. – 234 с.
131. Кулічкін Г., Білоус В. Захищаючи права споживачів // Харч. і перероб. промисловість.  1993.  № 4.  С. 4-5.
132. Куров. С.В. Гражданское правовое регулирование образовательных услуг: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М. , 1999. –
20 с.
133. Левчук Л. Потребительский штраф. Хозяйственные санкции для потребителя // Юридическая практика. – 2005. – № 37. – С.12.
134. Левшина Т.Л. Основы законодательства о защите прав потребителей: Курс лекций. – М.: Юрид. лит.. 1994.  С. 138-158.
135. Лазарева А. Захист споживачів у Франції // Споживач.  1997.  №1.  С. 28-30.
136. Ларін М. Захист прав споживачів: світовий досвід // Юридичний вісник. – 2003. – 8-14 березня. - С. 10
137. Лиев В.Б. Проблемы и решения развития общественного потребительского движения в Беларуси // Материалы респ. семинара.  Брест, 3-4 июня 1998 г.  Минск.: БОЗП, 1998. - 57 с.
138. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К., 1999. – 171 с.
139. Любецький Н. Правове регулювання якості продуктів харчування в Україні // Підприємництво, господарство і право.  1996. № 6. С. 30-33.
140. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарське право зарубіжних країн. – К.: Вища школа, 1996. – 235 с.
141. Маніє Ф., Чувпило О. Технічні правила і стандарти в ЄС: Навчальний посібник. – Донецьк.: ДНУ, 2004. – 135 с.
142. Мельников А. Обманешь  не продашь: Как защищают права потребителя в ВНР // Советская Россия.  1987.  17 лист.  С. 3.
143. Мигачев Б.С. О работе территориальных органов Госстандарта России в новых условиях хозяйствования // Стандарты и качество.  1995.  № 6  154 с.
144. Міжнародна конференція «Наближення принципів Української системи контролю за продуктами харчування до законодавства ЄС» (вибрані матеріали) // Український правовий часопис. – 2004. – № 5 (10). – С. 128-133.
145. Миргородский Д. Сертификация продукции и услуг // Частный предприниматель.  2000.  (№ 12)  С. 22.
146. Мирза С.С. Щодо питання про визначення поняття житлово-комунальної послуги // Вісник Національного університету внутрішніх справ.  2004. Вип. № 27. - С. 350-353.
147. Мірзоян А.А. Сутність послуги як об’єкта цивільних прав // Держава і право. – 2006. – Вип. 33. – С. 665-670.
148. Мірзоян А.А. Послуга як цивільно-правова категорія // Міжнародне право і національне законодавство: Зб. наук. праць проф.-виклад. складу кафедр правових дисциплін. – К., 2005. – 136 с.
149. Мишина М.Ф. Роль стандартов в обеспечении качества и безопасности продовольственного питания // Стандарты и качество. - 1998. - № 1.- С. 21-23
150. Можаренко Ю.И. Права потребителей. - Ленинград.: Лениздат, 1990. – 32 с.
151. Молчанов Р. О защите прав потребителей // www . sуоuоdа.. uа.
152. Мурзин Д.В. Моделирование безвозмездного обязательства по оказанию услуг // Цивилистические записки: Межвуз. сб. науч. трудов. – Вып. 2. – М.: Статут; Екатеринбург, 2002. – С. 359-377.
153. Мусин Г.Х. Потребностный подход в технико-технологической деятельности: Учебное издание.  Уфа.: УГНТУ, 2002. – 190 с.
154. Никитенко Г.Г. Відновлення споживчого ринку України // Легка промисловість.  1996.  № 3–4.  С. 115-127.
155. Николаева М.А., Карташова Л.В., Положишникова М.А. Средства информации о товарах.  М., 1977.  205 с.
156. Николаева М.А., Лычников Д.С., Неверов А.Н. Идентификация и фальсификация пищевых продуктов.  М., 1996.  160 с.
157. Обеспечение качества потребительских товаров: Зарубежный опыт.  М., 1991.  256 с.
158. Обуховский К. Галактика потрібностей. – М., 2003. – 295 с.
159. Общества потребителей в Великобритании: Пер. с англ. 
2-е изд.  М.: Всерос. центр. союз. Потреб. об-в, 1918. – 43 с.
160. Общества потребителей за рубежом.  М., 1989. – 80 с.
161. Опрышко В.Ф., Кагал Т.А., Браун СМ. Качество продукции и правовая защита потребителя.  К., 1990. – 146 с.
162. Осетинська Г. Деякі проблеми відповідальності за завдання моральної шкоди споживачам у сфері надання послуг // Юридична Україна. – 2004. – № 12. – С.52-57.
163. Осетинська Г. Законодавча регламентація зобов’язань з надання послуг за участю споживачів // Право України. – 2003. – № 11. – С.72.
164. Парций Я.Е. Комментарий к Закону Российской Федерации
«О защите прав потребителей»: Постатейный.  М.: Изд-во ООО
«Юрайт-М», 2001.  327 с.
165. Парций Я.Е. Комментарий к Закону Российской федерации
«О защите прав потребителя».  М., 1993. – 464 с.
166. Парций Я.Е. О защите прав потребителя // Хозяйство и право.  1993. № 12. – С.14-17.
167. Петік Т. Правовий захист споживачів // Споживач.  1997.  № 2.  С. 23.
168. Писаренко Н.Б. Некоторые вопросы государственного регулирования качества и безопасности пищевых продуктов и продовольственного сырья // Проблемы законности. – Вип. 45.  X., 2000. 
С. 117-123.
169. Писаренко Г.М. Адміністративні послуги в Україні: організаційно-правові аспекти: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Одеса, 2006. – 20 с.
170. Письмена О.П. Правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Одеса, 2007. – 20 с.
171. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України. Правові основи підприємництва. – К.: Юрінформ. – 1994 – 436 с.
172. Покрещук О. Загальні концепції врегулювання торгових правовідносин у законодавстві України // Право України.  2001.  № 4. 
С. 66.
173. Постанова Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житло-
во-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 28 липня 2004 року // www.rada.gov.ua
174. Постанова Кабінету Міністрів України «Про правила користування електричною енергією для населення» від 11 січня 2006 року // www.rada.gov.ua
175. Постанова Кабінету Міністрів «Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів» від 19 березня 1997 р. // www.rada.gov.ua
176. Постанова Кабінету Міністрів «Про Програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року» // www.rada.gov.ua
177. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» від 17 серпня 2002 р. // www.rada.gov.ua
178. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок вибору у господарюючих суб’єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості» від 2 квітня 1994 р. // www.rada.gov.ua
179. Постанова Кабінету Міністрів України «Про правила надання населенню послуг з газопостачання» від 9 грудня 1999 року // www.rada.gov.ua
180. Постанова Кабінету Міністрів України «Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами» від 20.12.1997 р. // www.rada.gov.ua
181. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємства сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів» від 25.01.1995 р. // www.rada.gov.ua
182. Постанова Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів» від 9 листопада 1996 року // www.rada.gov.ua
183. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21 липня 2005 р. // www.rada.gov.ua
184. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення» від 8 лютого 1995 року // www.rada.gov.ua
185. Постанова Кабінету Міністрів «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» від 31 грудня 2004 року // www.rada.gov.ua
186. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від
12 квітня 1996 з відповідними змінами і доповненнями // www.rada.gov.ua
187. Потапенко В. Чи відшкодовується шкода споживачу? // Юридичний журнал, 2003.  № 6(12). – С. 29-31.
188. Правила побутового обслуговування населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. № 313 // www.rada.gov.ua
189. Правила торгівлі на ринках від 26 лютого 2002 року затверджених Наказом Міністерства економіки, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Держстандарту // www.rada.gov.ua
190. Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від
11 липня 2003 р. № 185 // www.rada.gov.ua
191. Правила продажу товарів на замовлення та вдома у покупців, затверджених Наказом Міністра зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 29 березня 1999 р. // www.rada.gov.ua
192. Правила роботи роздрібної торговельної мережі, затверджені Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі від 8 липня 1996 року // www.rada.gov.ua
193. Правила продажу непродовольчих товарів, затверджені Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 27 травня 1996 року // www.rada.gov.ua
194. Пунда О.О. Право на безпеку харч