ПРАВО ЛЮДИНИ НА КОМПЕНСАЦІЮ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ (ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ)

brief description

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………..……...……..4

Розділ 1. Загальнотеоретична характеристика права людини на компенсацію моральної шкоди (загальносоціальні та юридичні аспекти)
1.1. Поняття і зміст моральної шкоди …...……………….……...…………12
1.2. Відмежування моральної шкоди від інших видів шкоди………….....26
1.3. Поняття і зміст права людини на компенсацію моральної шкоди...…37

Розділ 2. До історії юридичного забезпечення права людини на компенсацію моральної шкоди (законодавчі та доктринальні аспекти)
2.1. Право людини на компенсацію моральної шкоди у законодавстві, що діяло на Україні у період Х – початку ХХ ст.ст….…………..….….……..54
2.2.Право людини на компенсацію моральної шкоди у радянський період…………………………………………...…………………....………..67

Розділ 3. Право людини на компенсацію моральної шкоди в сучасний період
3.1. Юридичне забезпечення права людини на компенсацію моральної шкоди...………………...…………….………..……….……...………....……83
3.2.Практика Європейського суду з прав людини щодо права на компенсацію моральної шкоди………………..……..………………...…..103

Розділ 4. Деякі актуальні проблеми юридичного забезпечення права людини на компенсацію моральної шкоди
4.1. Суб’єкти права на компенсацію моральної шкоди………...………122
4.2. Визначення розміру компенсації моральної шкоди…….…......……..130

Висновки…...………………………………………………………..……...159

Список використаних джерел…………………………………………....165

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку світової спільноти проблема прав і свобод людини є домінуючою. У цьому напрямку прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, котрі визначають людину найвищою цінністю суспільства, а належне забезпечення її прав і свобод – головним обов’язком демократичної держави. Так, преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення, за яким визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини "випливають із властивої людській особі гідності».
Дані положення отримали своє відображення й у Конституції України, згідно з котрою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека є найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов’язком держави (ст. 3). Саме закріплення за державою обов’язку забезпечення прав і свобод людини дає можливість, у випадку порушення останніх, звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення, а також за компенсацією шкоди, завданої таким порушенням. У зв’язку з цим, набуває особливої актуальності створення розвиненого механізму реалізації прав і свобод людини, одним із яких є право людини на компенсацію шкоди моральної.
В Україні право на компенсацію моральної шкоди отримало законодавче закріплення лише 1993 року, коли чинний Цивільний кодекс України було доповнено статтею 440-1. У радянський період це право не було юридично визнаним. Поміж тим, своєрідний аналог права людини на компенсацію моральної шкоди можна зустріти ще у правових пам’ятках нашої держави, що свідчить про традиційну належність даного інституту до права України.
На сучасному ж етапі законодавець визнає, що право на компенсацію моральної шкоди є однією із гарантій захисту й інших прав і свобод. Це право прямо передбачене Конституцією України та знайшло своє юридичне закріплення у значній кількості інших законодавчих актів. Водночас жоден із них не містить не лише визначення загального поняття розглядуваного права, але й загального поняття самої моральної шкоди. Такі акти розкривають зміст моральної шкоди лише стосовно регульованих ними галузевих правовідносин. У зв’язку з цим, поряд із відносною уніфікацією поглядів щодо самої можливості компенсації моральної шкоди, чітко простежуються відмінності в інтерпретації такої можливості у різних галузях права. Питання компенсації моральної шкоди розглядаються, зокрема, у конституційному, цивільному, трудовому, кримінально-процесуальному праві України.
Такий стан речей дає підстави говорити про необхідність нового, більш широкого підходу до права людини на компенсацію моральної шкоди. У теорії права вже обгрунтовано думку про те, що правовий інститут компенсації моральної шкоди є комплексним принаймні тому, що він стосується захисту усіх природних прав людини. Застосування зазначеного підходу дозволяє узагальнити накопичений досвід галузевої практики застосування юридичних норм стосовно вказаного права, що матиме позитивний вплив на практичне здійснення права людини на компенсацію моральної шкоди. Та ще більш важливим видається те, що саме це право людини має бути досліджене передовсім як загальносоціальний (природно-соціальний) феномен, а вже потім – як явище юридичне.
Проблемі юридичного права людини на компенсацію моральної шкоди присвячено праці багатьох учених, які є представниками різних галузвих юридичних наук. Так, у радянський період, а пізніше в Україні та Російській Федерації вагомий внесок у дослідження цієї проблеми зробили такі вчені, як: М.М. Агарков, С.М. Антосик, Б.Т. Безлєпкін, А.М. Бєлякова, С.А. Бєляцкін, Д.В. Боброва, Л.В. Брусніцин, К.І. Голубєв, М.І. Гошовський, В.К. Грищук, О.П. Кучинська, П.Н. Гусаковський, С.Є. Донцов, В.В. Глянцев, В.А. Дубрівний, А.М. Ерделевський, А.М. Карпухіна, М.І. Козюбра, Л.Д. Кокорєв, О.М. Кокун, Л.О. Красавчикова, О.В. Крикунов, М.С. Малеїн, М.М. Малеїна, І.Л. Марогулова, Є.Є. Мачульська, Є.А. Міхно, С.В. Наріжний, В.Т. Нор, В.П. Паліюк, В.Н. Паращенко, В.Я. Понарін, І.І. Потеружа, П.М. Рабінович, З.В. Ромовська, А.М. Савицька, В.М. Савицький, С.Ф. Сокол, Н.С. Шимон та інші. Низка питань з цієї тематики висвітлювалась й у працях таких дослідників з «дального» зарубіжжя, як: W. Daszkiewicz, I. Dobosz, S. Grzybowski, R. Jacques, A. Kopff, B. Kordasiewicz, M. Meyer, J. Panowicz-Lipska, Z. Radwanowski, S. Retterer, A. Ruggeri, M. Safjan, E. Soto Kloss, A. Spadaro, F. Sudre, A. Szpunar, E. Wojnicka. Проте саме загальнотеоретичних монографічних досліджень цієї проблеми в Україні донині не було.
Викладеними обставинами якраз і зумовлюється актуальність монографічного комплексного дослідження – у рамках загальної теорії держави та права – права людини на компенсацію моральної шкоди.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка з проблеми “Закономірності формування правової держави і захисту прав людини”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний загальнотеоретичний аналіз природного права людини на компенсацію моральної шкоди та його юридичного забезпечення.
Для досягнення цієї мети видавалось за необхідне вирішити наступні завдання:
- запропонувати уточнення поняттєво-термінологічного апарату, необхідного для здійснення даного дослідження (зокрема, сформулювати дефініції таких загальнотеоретичних понять, як: моральна шкода, компенсація моральної шкоди, право людини на компенсацію моральної шкоди);
- проаналізувати регламентацію природного права людини на компенсацію моральної шкоди у міжнародно-правовій та національно-юридичній практиці (нормотворчій, нормозастосувальній та нормотлумачній), виявити деякі загальні проблеми, які виникають у цій регламентації, запропонувати та обгрунтувати шляхи їх розв’язання;
- сформулювати можливі пропозиції щодо оптимізації юридичного забезпечення в Україні права людини на компенсацію моральної шкоди.
Об’єктом дослідження є природне право людини на компенсацію моральної шкодиб а також нормотворча та нормозастосувальна діяльність міжнародних органів і державних інституцій України стосовно юридичного забезпечення і захисту цього права.
Предметом дослідження виступають зміст і загальні закономірності виникнення природного права людини на компенсацію моральної шкоди, а також його юридичного забезпечення і захисту.
Методологічні основи дослідження. Такими виступають, перш за все, філософська концепція соціального детермінізму та конкретно-історичний підхід до предмета дослідження. Використовуються й такі загальнонаукові методи дослідження, як історичний (при висвітленні питання про розвиток юридичного забезпечення права людини на компенсацію моральної шкоди), системний (при виокремленні критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди), функціональний (при розкритті змісту понять моральної шкоди, компенсації моральної шкоди, права людини на компенсацію моральної шкоди), порівняльний (задля характеристики юридичного забезпечення у різних державах права людини на компенсацію моральної шкоди), логічний (при формулюванні дефініцій понять гідності, честі, моральної шкоди, компенсації моральної шкоди, права людини на компенсацію моральної шкоди). З-посеред спеціальних методів використовувались тлумачення нормативних та інших актів з питань прав людини; контент-аналіз юридичних актів; узагальнення відповідної юридичної практики.
Безпосередньою змістовно-методологічною основою даного дослідження слугувала сформульована науковим керівником концепція моральної шкоди та права на її компенсацію [204, с.1-4].
Загальнотеоретичний характер дослідження зумовлюється тим, що по-перше, його об’єктом і предметом виступає, перш за все, загальносоціальний (природньо-соціальний) феномен; по-друге, воно спрямоване на виявлення найзагальніших принципів та тенденцій права, котре розглядається, і по-третє, воно грунтується на аналізі усіх основних юридичних інструментів, які опосередковують реальне здійснення і захист цього права.
Джерела дослідження. У дисертації використовуються міжнародно-правові акти з прав людини, Конституція України, національне законодавство України і деяких інших країн та матеріали практики його застосування відповідних норм; суспільствознавча та спеціальна література з наведеної тематики.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першим у вітчизняному правознавстві загальнотеоретичним монографічним дослідженням природного права людини на компенсацію моральної шкоди та юридичної (вітчизняної та міжнародної) практики його забезпечення.
Елементи наукової новизни притаманні, на думку здобувача, наступним положенням дисертації, що виносяться на захист:
- додаткова аргументація обгрунтування й конкретизації (у рамках згаданої концепції) дефініцій загальних понять а) моральної шкоди, б) компенсації моральної шкоди та в) права людини на компенсацію моральної шкоди;
- характеристика історії розвитку на території України юридичних джерел щодо права людини на компенсацію моральної шкоди;
- обгрунтування застосування загальнодозволенного принципу при використанні та юридичному забезпеченні права людини на компенсацію моральної шкоди;
- висновок про розширення кола суб’єктів права на компенсацію моральної шкоди;
- обгрунтування необхідності обмеження державою можливості використання права людини на компенсацію моральної шкоди та з’ясування кола підстав і чинників для такого обмеження;
- уточнення системи критеріїв для визначення розміру компенсації моральної шкоди;
- формулювання рекомендацій щодо оптимізації законодавчого забезпечення в Україні права людини на компенсацію моральної шкоди.
Формулювання наведених положень є особистим внеском здобувача у дослідження зазначеної проблеми.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення можуть бути враховані законодавчими та іншими нормотворчими державними органами України при удосконаленні нормативно-юридичних засобів забезпечення права людини на компенсацію моральної шкоди. Такі положення будуть корисні також для правозастосовних (насамперед судових) органів держави. Вони можуть бути використані також адвокатами, громадськими правозахисними організаціями, окремими громадянами у процесі реалізації та захисту права, що розглядається.
Окрім того, матеріали дисертаційного дослідження можуть застосовуватися у викладанні в юридичних та інших гуманітарних навчальних закладах таких курсів, як “Загальна теорія права та держави”, “Права людини”, “Конституційне право”, “Цивільне право”, “Трудове право”, “Кримінальний процес”, “Міжнародне право”. Деякі положення дисертації вже використовувалися здобувачем у 2000-2002 роках при проведенні семінарських занять з курсу “Загальна теорія права та держави” на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації висвітлювались у доповідях та повідомленнях здобувача на дванадцяти наукових конференціях та семінарах, зокрема на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні» (м. Київ, 19-20 травня 2000 р.); всеукраїнській науковій конференції «50 років Конвенції про захист прав і основних свобод людини і проблеми формування правової держави в Україні» (м. Харків, жовтень 2000р.); міжнародній науковій конференції «Конституційні права і свободи громадян в Україні та Республіці Польща: реалії й перспективи» (м. Львів, 9-11 листопада 2000р.); міжнародній історико-правовій конференції “Польща – Русь – Україна: одинадцять сторіч сусідства” (м. Казимеж-Дольний-над-Віслою, 4-6 грудня 2000р.); науковій конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 28 лютого 2001р.); міжнародній науково-практичній конференції «Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід» (м. Одеса, 15 листопада 2001р.); міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників» (м. Київ, листопад 2001р.); VI, VII та VIII регіональних науково-практичних конференціїях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13-14 лютого 2000р., 2001р. та 2002р.); міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30 квітня 2002р.).
Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Основні положення дисертації відображено у дванадцяти публікаціях дисертанта (з них вісім - у фахових виданнях).
Структура дисертації. Структура роботи обумовлена завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (розподілених на дев’ять підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок, обсяг списку використаних джерел (303 найменування) складає 22 сторінки; додатків немає.

bibliography

ВИСНОВКИ

Наукові проблеми, вирішенню яких присвячене дане дослідження, полягає у тому, що загальнотеоретичні положення про моральну шкоду та про право на її компенсацію як феномени загальноправові (загальноюридичні), перебувають лише на стадії формування; має місце деяка розпорошеність норм юридичного інституту компенсації моральної шкоди за галузями права, що призводить до звуження його змісту та ускладнення використання; потребує також несуперечливого теоретичного розв’язання визначення змісту загальних понять моральної шкоди, компенсації моральної шкоди, права людини на її компенсацію.
У дисертації зазначені наукові проблеми вирішені на основі узагальнення та систематизації попередніх і сучасних галузевих досліджень моральної шкоди та права на її компенсацію, а також практики використання цього права, шляхом застосування порівняно нових філософсько-правових парадигм, насамперед антропології права, а також уявлень сучасної соціальної філософії про оцінку та цінність. Застосування таких методологічних підходів дало змогу визначити зміст моральної шкоди як складного соціального явища, яке виникає, з одного боку, при ушкодженні (прямому чи опосередкованому) гідності людини, тобто приниженні рівня її самооцінки, та, з іншого боку, при порушенні її психічної рівноваги, коли ушкодження гідності людини викликає у останньої негативні психічні процеси чи стани. Крізь призму соціального та індивідуально-психічного складників моральної шкоди розкрито зміст понять компенсації моральної шкоди та права людини на компенсацію моральної шкоди.
Отримані результати дозволяють розглядати моральну шкоду та право на її компенсацію як комплексний загальноправовий (загальноюридичний) феномен, що входить до складу предмета загальної теорії права та держави.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки.
1. Право людини на компенсацію моральної шкоди в Україні має глибокі історичні корені. Так, перші ознаки компенсації моральної шкоди знаходимо вже у письмових пам’ятках древніх слов’ян – договорах Русі з Візантією. На ранніх початках розвитку держави у царині компенсації шкоди діяв принцип таліону, проте з плином часу, законодавець намагається поступово замінити його грошовою компенсацією за “безчестя”. Виплата за “безчестя” була передбачена вже Руською Правдою у випадку заподіяння особистої образи (“обіди”). Образа тлумачилась як «дія, що заподіювала певні матеріальні і моральні збитки».
Подальший розвиток держави призвів до відмови від виплати за “безчестя” у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Така ситуація пояснюється багатьма причинами, які були зумовлені новими соціально-політичними факторами: по-перше, виплата за “безчестя” виконувала функції заміни кримінального покарання; по-друге, така виплата проводилася у чітко визначених випадках, коло яких було дуже вузьким; по-третє, сума виплати була чітко встановлена і диференціювалася залежно від соціального стану потерпілого, а зі зникненням чітких меж між станами така диференціація поступово втратила свій зміст.
Всі перераховані вище обставини викликали до життя новий спосіб захисту немайнових прав особи – компенсацію моральної шкоди, який дуже швидко посів окреме місце у практиці правозастосування. Вже із запровадженям Судових Уставів таблиці й такси втратили значення для суду, діяльність котрого почала базуватись на началах вільної оцінки та угляду. Однак реформа цивільного права не була доведена до логічного завершення, зважаючи на зміну політичного режиму внаслідок революції 1917р.
У радянській державі право на компенсацію моральної шкоди відкидалось як таке, що суперечило пануючій ідеології. У зв’язку з цим, законодавство України до 1990 року не знало поняття моральної шкоди та права на її компенсацію, хоча теоретичні напрацювання з цього приводу мали місце.
2. На сучасному етапі розвитку Української держави право на компенсацію моральної шкоди хоча й передбачене законодавством, але “розпорошене” за галузями права. Тому автор відстоює необхідність виокремлення нового загальноправового інституту компенсації моральної шкоди. Таке виокремлення дає можливість застосування загальнодозволенного принципу до використання згаданого права. При цьому останнє автор розглядає як таке, що виникає внаслідок порушення будь-яких прав людини.
3. Обгрунтовано необхідність обмеження виникнення права людини на компенсацію моральної шкоди залежно від характеру заподіяної шкоди. Автор довела, що зазначене право виникає лише у випадках, коли моральна шкода є неправомірною і виникає у сфері правових відносин.
4. Розширено зміст поняття моральної шкоди. Автор розглядає моральну шкоду як складне соціальне явище, котре характеризується єдністю соціального й особистісного (індивідуально-психічного). На соціальному рівні моральна шкода розглядається як ушкодження гідності людини, приниження рівня її самооцінки, а на особистісному рівні - як негативні психічні реакції і стани людини, викликані згаданим ушкодженням.
5. Гідність розглядається автором як багаторівневе явище. Родовим поняття гідності людини є антропна гідність, тобто гідність, якою наділена кожна без винятку людина безвідносно до її індивідуальних особливостей. Його втілено у тих положеннях міжнародно-правових та конституційних актів, згідно з якими гідність людини є властивістю усіх членів людської сім'ї й усі люди є рівними у своїй гідності, про що йдеться, зокрема, у преамбулах до кожного із трьох актів, які складають Міжнародну Хартію прав людини. Отож, антропна гідність – це самоцінність людини як біосоціальної істоти – унікального родового суб’єкта, який уособлює найвищий рівень розвитку буття на Землі.
Коли ми говоримо про гідність конкретної людини, то, в першу чергу, мова йде про її самооцінку (внутрішню оцінку). Самооцінка – це судження людини про міру наявності у неї тих чи інших якостей, властивостей у порівнянні з певним еталоном, зразком. Можна сказати, що це внутрішня оцінка (суб’єктивне відображення) об’єктивно існуючої (схваленої домінуючою частиною суспільства) цінності людини. Самооцінка є формою вияву, центральним компонентом самосвідомості, тобто усвідомлення людиною себе самої як особистості: своєї діяльності як члена суспільства, стосунків з іншими людьми, рис характеру, дій, вчинків, їх мотивів, цілей, розумових, фізичних, моральних якостей. Тому особиста гідність людини – це внутрішня оцінка людиною власної самоцінності, яка грунтується на об’єктивно існуючій значущості даної людини для інших суб’єктів.
Власне оціночний момент у вигляді моральної чи правової оцінки є дієвим засобом впливу на самосвідомість людини, на основі котрого формується своєрідний еталон вимог, що висуваються до дій людей у конкретній ситуації з конкретного приводу. Враховуючи ці вимоги, людина самостійно набуває особистої (власної) гідності і може її втратити як у власних очах, так і в оцінці інших людей. У свою чергу, честь людини – це суспільна оцінка цінності особи з огляду на соціальні та духовні якості останньої як члена суспільства. Така соціальна оцінка особи залежить від самого громадянина, оскільки формується на підставі його поведінки, вчинків, ставлення до інтересів суспільства, інших людей. Внаслідок цього, різні люди мають різну соціальну оцінку, яка може змінюватися залежно від їхніх учинків. В той же час людина здатна самостійно оцінювати власну честь (суспільну оцінку), і таке самооцінювання вже буде розглядатися як складова гідності людини.
6. Автор вважає, що гідність може бути ушкоджена безпосередньо і опосередковано. Безпосереднє ушкодження гідності може мати місце, коли ушкоджується гідність у розумінні гідності особистої, тобто безпосередньо порушується право на гідність конкретної людини. Опосередковано ушкодження гідності може мати місце унаслідок порушення прав людини та, відповідно, антропної гідності, яка є джерелом останніх.
7. Поняття моральної шкоди автор визначає наступним чином: моральна шкода – це протиправне приниження (або замах на приниження) гідності людини, яке викликає в її психіці негативні процеси і стани.
8. Автор вважає, що позитивні емоції можуть максимально згладити негативні психічні реакції і стани, зумовлені заподіяною моральною шкодою, у зв’язку з чим потерпілий зацікавлений у ліквідації всіх несприятливих наслідків. Полегшити негативні психічні реакції і стани потерпілого покликана компенсація моральної шкоди. Компенсація моральної шкоди – це вчинення стосовно людини, котрій завдано таку шкоду порушенням її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення.
9. Уже сам факт захисту законом гідності людини шляхом компенсації моральної шкоди має позитивний вплив на психічний стан потерпілого. І, навпаки, якщо право залишає людину без захисту, то це додатково травмує її психіку. Виходячи з таких засад, автор розкриває зміст права на компенсацію моральної шкоди наступним чином: право на компенсацію моральної шкоди - це можливість людини, котрій заподіяно такої шкоди внаслідок порушення її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, вимагати від порушника виконання його обов'язку вчинити певні дії, спрямовані на усунунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів та процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення; а також її можливість звернутись, у разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів за примусовим забезпеченням виконання зазначеного обов'язку.
10. Право людини на компенсацію моральної шкоди є особливо важливим, оскільки воно, з одного боку, випливає із притаманної людині гідності, а з іншого - є ефективним засобом її захисту.
Автор, однак, вважає, що при використанні даного права виникають певні обмеження, пов’язані, перш за все, з тим, наскільки людина здатна усвідомити порушення її гідності. У даному випадку юридичного значення може набувати лише таке звернення, якому передував усвідомлений вольовий вибір, котрий передбачає розуміння соціального значення вчинку і прогнозування його результатів. Велику допомогу у вирішенні цього питання може надати проведення психологічної експертизи.
Значну увагу автор приділяє методиці визначення розміру компенсації моральної шкоди. Зокрема запропоновано систему критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди:
- межі заявлених вимог;
- характер, обсяг та тривалість заподіяних позивачеві негативних психічних процесів і станів (застосування експертизи);
- стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої йому травми, тілесних ушкоджень (із можливістю застосування експертизи);
- істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілого, ступінь зниження його особистого престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану);
- обставини, які передували правопорушенню, а також мали місце до і після нього;
- характеристики сторін конфлікту, мотиви їхньої поведінки, характер правопорушення і ступінь його шкідливості (небезпеки);
- ступінь вини позивача та відповідача, а також майновий стан сторін.
Видається, що застосування запропонованого в роботі підходу дасть носіям права на компенсацію моральної шкоди можливість ширшого його застосування, сприятиме винесенню законних і обгрунтованих судових рішень, а також вплине на законодавче спрощення процедури його використання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврамцев В.В., Посадков Ф.И. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе // Юрист. - 1997. - № 4. - С. 17-21.
2. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. - М., 1940. -190с.
3. Александров С.А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процессе. – Горький, 1976. -124с.
4. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712с.
5. Анисимов А. Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита. - М.: Норма, 1996. – 168 с.
6. Антосик С.М., Кокун О.М. Відшкодування моральної шкоди: психологічні аспекти // Адвокат. - 1998. - № 4. - С. 17-21.
7. Батищева Л.В. О признании лица потерпевшим при покушении на преступление // Проблемы совершенствования советского законодательства. - М.: ВНИИ сов. з-ва, 1976. - С. 46-50.
8. Бандзеладзе Г.Д. О понятии человеческого достоинства. - Тбилиси: Мецничреба, 1979. – 107с.
9. Барабаш О., Сиротенко С. Щодо протиправності дій при заподіянні моральної шкоди // Право України. - 2000. - №9. - С.43.
10. Батищева Л.В. Моральный вред как основание признания лица потерпевшим // Укрепление законности в уголовном судопроизводстве. - М.: Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупрежд-я преступности, 1986. - С. 75-78.
11. Бару М.И. Охрана трудовой чести по советскому законодательству.-М., 1966. -103с.
12. Бедь В.В. Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі // Адвокат. - 1998. - №4.
13. Безлепкин Б.Т. Возмещение вреда, причиненного гражданину судебно-следственными органами. - М.: Юридическая литература, 1979. - 204 с.
14. Безлепкин Б.Т. Судебная защита чести и достоинства граждан в правоохранительных отношениях // Изв. ВУЗов. Сер. “Правоведение”. -1990. -№1. – С. 32-41.
15. Белоконев Б. Возмещение морального ущерба военнослужащим. //Юридичний вісник України. – 1997.- №51(129) - С. 23-26.
16. Белякова А.М. Возмещение причиненного вреда. - М.: Изд-во МГУ, 1972.-101с.
17. Белякова А.М. Имущественная ответственность за причинение вреда.- М.: Юридическая литература, 1979. - 110 с.
18. Беляцкин С.А. Возмещение морального (неимущественного) вреда. - М.: Юридическое бюро “Городец”, 1996. – 75 с.
19. Боуринг Б. Судебные дела. – Будапешт: Институт конституционной и законодательной политики, 1999.- 322 с.
20. Божьев В. П. Потерпевший в советском уголовном процессе: Автореф.дис...канд. юр.наук: 12.00.09 / Всесоюз. ин-т юрид. наук. - М,, 1963. -17 с.
21. Боннер А. Можно ли причинить вред юридическому лицу?// Российская юстиция. - 1996. - №6. – С. 44 – 52.
22. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. - М.: Юридическая литература, 1963. - 215 с.
23. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. - М.: Юридическая литература, 1976. - 215 с.
24. Брауде И. Возмещение неимущественного вреда // Революционная законность. - 1926. - № 6. - С. 10-14.
25. Брожик В. Марксистская теория оценки. – М.: Прогресс, 1982. -261с.
26. Брусницын Л.В. Потерпевший: уголовно-процессуальные аспекты// Государство и право. - 1995. - №9. – С. 67-70.
27. Бюлетень центру інформації та документації Ради Європи в Україні. – К: Центр інформації та документації Ради Європи в Україні, 1998. - С.35.
28. Василюк В.П. Психология переживания. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 200с.
29. Васильев В.П. Юридическая психология. - СПб.: Изд-во Питер Ком, 1998. - 656с.
30. Васьковский Е. В. Руководство к толкованию и применению законов. Практическое пособие. - М.: Юридическое бюро “Городец”, 1997. - 128 с.
31. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №6. - С. 37.
32. Відомості Верховної Ради України. – 1991.- №29.- С.377.
33. Відомості Верховної Ради України. – 1991.- №30.- С. 379.
34. Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №22. - С.303.
35. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №27. - С.382.
36. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. - С.650.
37. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №49. - С.668.
38. Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №13. - С.64.
39. Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №38. – С.347.
40. Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №10. - С.43.
41. Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №1. - С.1.
42. Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №1. - С.3.
43. Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №1. - С.5.
44. Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №30. - С.229.
45. Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №19. - С.80.
46. Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №31. - С.148.
47. Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №47. - С.256.
48. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати. Нормативні акти, роз’яснення, коментарі. За ред. П.І. Шевчука - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 928 с.
49. Вісник Верховного Суду України. – 2001.- №3., додаток. - С.1-7.
50. Власов А.А. Проблемы судебной защиты чести, достоинства и деловой репутации. – М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2000. -344с.
51. Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. - Казань: Изд-во Казан. гос. ун-та, 1990. - 96 с.
52. Галянтич М., Коваленко Г. Відшкодування моральної шкоди // Юридичний вісник України. – 1999. - №14. – С. 21-25.
53. Галянтич М., Коваленко Г. Захист честі, гідності та ділової репутації // Юридичний вісник. - 1998. - №47. – С.9.
54. Глянцев В. О возмещении вреда, причиненного повреждением здоровья // Законность. – 1995. - №12. – С. 8-12.
55. Голубев К.И., Нарижный С.В. Компенсация морального вреда как способ защиты неимущественных благ личности. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2000. –295с.
56. Гом’єн Донна. Короткий путівник по Європейській конвенції з прав людини. – Львів: Кальварія, 2000.- 172c.
57. Горбачева Е.В. Виктимологические аспекты уголовного судопроизводства по делам несовершеннолетних // Правоведение. - 1981. - № 3. - С. 92-95 .
58. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 192 с.
59. Гражданский кодекс Украины. (Научно-практический комментарий). – Харьков, 1999. – С.644.
60. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М., 1992.- 266с.
61. Гримак Л.Л. Резервы человеческой психики. – М.: Политиздат, 1984.- 319с.
62. Грищук В.К. Договори Київських князів з Візантійськими імператорами в Хст.: проблеми кримінально-правового регулювання// Вісник Львівського державного університету. - 2000р. - №35. – С.69-73.
63. Грищук В.К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства України. – Львів, 1993. – 168с.
64. Грищук О.В. Cтановлення права людини на компенсацію моральної шкоди (ХІ – ХХ ст.ст.)// Вісник Чернівецького державного університету. - 1999р. - №55. - С.48-54.
65. Грищук О.В. До окреслення кола суб’єктів права на компенсацію моральної шкоди// Науковий збірник ЮІ ТАНГ. – 2001 р.- №2. - С. 193-195.
66. Грищук О.В. До проблеми визначення психічного стану особи у випадку заподіяння їй моральної шкоди// Вісник Львівського національного університету. - 2001р. - №36. - С. 36-40.
67. Грищук О.В. Окремі питання історії інституту відшкодування моральної (немайнової) шкоди // Вісник Волинського державного університету. - 1999р.- №2. - С.67-72.
68. Грищук О.В. Право людини на компенсацію моральної шкоди: законодавче закріплення та теоретичний підхід // Вісник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького. - 1999. -№3. - С.143-149.
69. Грищук О.В. Практика Європейського суду з прав людини, як складовий елемент юридичного механізму (гарантій) забезпечення права людини на компенсацію моральної шкоди // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2000. -№2. - С.184-189.
70. Грищук О.В. Проблеми судової практики щодо компенсації моральної шкоди, заподіяної особі неправомірними діями // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2000. -№1. - С.272-278.
71. Грищук О.В. Усвідомлення потерпілим порушення суб’єктивних прав, як необхідна умова виникнення права на компенсацію моральної шкоди// Вісник Львівського державного університету. - 2000. - №36. - С. 26-33.
72. Грось Л. Ещё раз о свободе мнения и защите чести // Российская юстиция. - 1998.- №9. – С.19 –22.
73. Гуреев П.П. Защита личных и имущественных прав. - М.: Наука, 1964. - 110 с.
74. Гусаковский П.Н. Вознаграждение за вред // Журнал Министерства юстиции. - 1912. - №8 – С.35.
75. Даев В.Г. Современные проблемы гражданского иска в уголовном процессе. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1972. - 70 с.
76. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993.- №13.- С.113.
77. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. з англ. - К.: АртЕк, 1997. - 584 с.
78. Добровольская Т. Заглаживание морального вреда, причиненного необоснованным привлечением к уголовной ответственности// Социалистическая законность. – 1958. - №7. – С. 20 – 25.
79. Додонов Б.И. В мире эмоций.– К.: Изд-во политической литературы Украины, 1987. -140 с.
80. Домбровський І.М. Розгляд судами справ за позовами до засобів масової інформації про захист честі, гідності та ділової репутації та компенсації моральної шкоди // Вісник Верховного Суду України. - 1998. - №2 (8). - С.44-48.
81. Донцов С.Е., Глянцев В.В. Возмещение вреда по советскому законодательству. - М.: Юридическая литература, 1990. - 272 с.
82. Донцов С.Я., Маринина М.Я. Имущественная ответственность за вред, причиненный личности. - М.: Юридическая литература, 1986. - 159 с.
83. Дубривный В.Я. Потерпевший на предварительном следствии. - Саратов: Приволж. кн. изд-во ,1966. -99с.
84. Дробницкий О. Г. Понятие морали. Историко-критичкеский очерк. - М.: Наука, 1974. - 388 с.
85. Ефимов А., Поповченко А. Моральный вред // Хозяйство и право.- 1995. - №1.- С. 152-158.
86. Жуйков В. Возмещение морального вреда // Бюллетень ВС РФ. - 1994. - №11. - С. 14-15.
87. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда. - Харьков: Консум, 1996. – 112 с.
88. Заметки о правах человека и мониторинге прав человека. Хельсинский Фонд по правам человека. - Варшава, 1997.- 79с.
89. Занюк С. Психологія мотивації та емоції. - Луцьк: Вид-во Волинського держ. ун-ту, 1997. – 180с.
90. Защита чести и достоинства. Теоретические и практические вопросы /Под ред. Г.В.Винокурова, А.Г.Рихтера, В.В.Чернышова. – М.: Шаг, 1997. – 257с.
91. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. 1963-1995. – К.: Українська Правнича Фундація, 1995. – ч. 2. - С.252-256.
92. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. 1963-1995. – К.: -Українська Правнича Фундація, 1995. – ч. 1. - С.37-45.
93. Зейц А. Возмещение морального вреда по советскому праву // Еженедельник советской юстиции. - 1927. - №47. - С. 1465.
94. Землюков С.В. Уголовно-правовые проблемы преступного вреда. - Новосибирск, 1991. - 247 с.
95. Зобов’язальне право. Теорія та практика: Навчальний посібник / За ред. проф. О.В.Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 962 с.
96. Игнатенко В.В. Оценочные понятия и административно-деликтный закон. - Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1996. – 223с.
97. Иеринг Р. Борьба за право. - М., 1991. – 271с.
98. Ільковець В., Кучинська О. Практика застосування кримінально-процесуального законодавства, що захищає права потерпілого // Право України. - 1993. - № 3. - С. 10-11.
99. Історія держави і права України. Хрестоматія / За ред. О.О. Шевченка– К., 1996. – 176с.
100. Історія держави і права України: Підручник для юридичних вищих навч. закладів і ф-тів:У 2ч./ А.Й.Рогожин, М.М.Страхов, В.Д.Гончаренко та ін. - К.: Ін Юре, 1996. – 368с.
101. Казаренко М. Розширення прав потерпілого - шлях до рівності сторін у процесі // Право України. - 1999. - № 12. - С.81-82, 93.
102. Казанцев В. О моральном вреде // Российская юстиция. - 1996. - № 5. - С. 47-48.
103. Калмыков Ю.Х. Имущественные права советских граждан. - Саратов. 1979. –159с.
104. Кант И. Основоположения к метафизике нравов. – М., 1912. – 189с.
105. Капліна О.В. Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України: Автореф.дис...канд. юрид.наук: 12.00.09 / Нац. юрид. академія. - Харків, 1998. - 17 с.
106. Киселев Я.С. Участники процесса, их права и обязанности в суде// Некоторые проблемы уголовного и уголовно-процессуального законодательства РСФСР. - Л., 1961. – С. 21-27.
107. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса.- М.: Наука, 1983. - 368с.
108. Князев В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні // Право України. - 1998. - №11.– С. 29-31.
109. Коган Л.Н. Цель и смысл жизни человека. - М.: Мысль, 1984. – 252с.
110. Кодекс законів про працю України (станом на 1 грудня 1998 р.) / Верх. Рада України. – К.: Парл. вид-во, 1998. – 96 с.
111. Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1997) // Відп. ред. В.Т. Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 288 с.
112. Кокорев Л.Д. Потерпевший от преступления. - Воронеж.: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1964. - 136 с.
113. Колотова Н.В. Права человека как сфера взаимодополнения права и морали// Права человека и политическое реформирование (юридические, этические, социально-психологические аспекты). - М., 1997.- 153с.
114. Компенсация морального вреда. Документы, комментарии, практика. Сост. А.В.Кукушкин. - М.: Социальная защита, 1998. - 128 с.
115. Конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950) // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. - 1999. - №2 - С.17.
116. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. Головатий С. – К.: Укр. Правн. Фундація, 1996. – 544 с.
117. Конституція України 1996 р. – К.: Юрінком, 1996. – 79с.
118. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина Особлива. – К.: Генеза, 1998. – 592 с.
119. Кортейнен Юхани. Мониторинг свободы выражения // Заметки о правах человека и мониторинге прав человека. – Варшава: Хельсинский Фонд по правам человека. - 1997. – С. 73-78.
120. Косович В.М. Оціночні поняття: Дис… канд. юрд. наук: спеціальність 12.00.01. - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Львів, 1997. – 197 с.
121. Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона. - М.: Юридическая литература, 1983. -160с.
122. Кристи Н. Пределы наказания. / Под. ред. А.М. Яковлева. – М.: Прогрес, 1985. – 176 с.
123. Кудрявцев В. Н. Право и поведение. - М.: Юрид. лит., 1978. – 191 с.
124. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - Львів: Світ, 1996. – 296 с.
125. Лапицкий Б. Вознаграждение за неимущественный вред // Сборник Ярослав. гос. ун-та. - 1920. - Вып. 1- С. 105-134.
126. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник.- М.: БЕК,1994. – 367 с.
127. Лобачев М.Е. Вред, подлежащий возмещению по нормам гражданского права // Защита субьективных прав и советское гражданское судопроизводство. - Ярославль, 1977. – С. 104-107.
128. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность.- М.: Юридическая литература, 1973. – 344 с.
129. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч.посіб. – К.:Вища школа, 2000. -479с.
130. Майданник Л.А., Сергеева Н.Ю. Материальная ответственность за повреждение здоровья. – М.: Юрид. лит., 1968. – 216 с.
131. Максименко К.С. Психічні стани підлітків у контексті проблем сучасної педагогічної практики // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - №4. – С. 36-41.
132. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2000. -256с.
133. Малеин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. - М.: Юридическая литература, 1965. -228с.
134. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. - М., 1981. – 165с..
135. Малеин Н.С. О моральном вреде // Государство и право. - 1993. - №3. - С. 32-39.
136. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством. - М.: Наука, 1985. -165с.
137. Малеин Н.С. Современные проблемы юридической ответственности// Российская юстиция. - 1994. - №6. - С. 18-21.
138. Малеина М. Компенсация за неимущественный вред// Вестник Верховного Суда СССР. – 1991. - №5. - С. 27-29.
139. Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан. - М.: Знание, 1991. – 126 с.
140. Мамай В. Защита чести и достоинства //Российская юстиция. - 1995.-№1. – С.28.
141. Марогулова И.Л. Защита чести и достоинства личности. - М.: Правовое просвещение, 1998. -128с.
142. Мархотин В.И. Применение судами законодательства о наказании за преступления против чести и достоинства личности// Вопросы совершенствования правоприменительной деятельности в борьбе с преступностью. – Орджоникидзе, 1983.– С.66-72.
143. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. - К.: Изд-во Киевского ун-та., 1955. – 308 с.
144. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1972. – 292 с.
145. Мачульская Е.Е. Проблемы возмещения морального вреда в трудовом праве // Вестник МГУ. Сер. “Право”. - 1994. - №1 - С. 24-29.
146. Мельников А.А. Курс советского гражданского процессуального права. В 2-х т., т.1. – М., 1982. – 463 с.
147. Матевосян Г.А. Потерпевший в советском уголовном процессе: Автореф. дис...канд.юрид.наук: 12.00.09 / Тбилис. Гос. ун-т, Тбилиси, 1967. - 21 с.
148. Метелица Ю.А. Судебно-психиатрическая экспертиза потерпевших. – М., 1990. - 204 с.
149. Михно Е.А. Возмещение морального вреда при диффамации // Известия ВУЗов. Сер. «Правоведение». - 1992. - №6. - С. 63-70.
150. Михно Е.А. Компенсация морального вреда во внедоговорных обязательствах: Дис… канд. юрд. наук. - Библиотека Санкт-Петербургского государственного университета. - 1998. – 162 с.
151. Михно Е.А. Проблемы возмещения морального вреда // Известия ВУЗов. Сер. «Правоведение». - 1992. - №5. - С. 89-94.
152. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. 2-ге вид. - К.: Юрінформ, 1992.- С.38.
153. Москалькова Т.Н. Честь и достоинство: как их защитить? (Уголовно-процессуальный аспект.) - М.: Знание, 1992. – 128с.
154. Моубрей Аластер. Сприяння демократії: останні справи Європейського суду з прав людини// Часопис прав людини. Видання Центру Прав Людини Університету Нотінгем. Спеціальний випуск. -Грудень 1999. – С. 19-31.
155. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. - К.: Знання, 1999. – 662с.
156. Мухитдинова Ф. Некоторые вопросы ответственности за клевету по УК союзных республик// Актуальные проблемы борьбы с преступностью. – Ташкент: Изд-во Ташкентского Университета. - 1983. – С.36-42.
157. Назаров Х. Совершенствовать законодательство // Известия. – 1958. - 3 августа. – С.3.
158. Назарчук О. Проблеми відшкодування моральної шкоди у судовій практиці // Економіка, фінанси, право. – 1998. - №1. – С. 7-31.
159. Нарижный С. Возмещение морального вреда, причиненного потерпевшему: уголовно-процессуальный аспект// Российская юстиция. -1996. - №9. – С.41.
160. Нарижный С. Компенсация морального вреда пострадавшим от судебно-следственных ошибок// Росийская юстиция. - 1997. - №10. – С. 37-39.
161. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. / Відп. Редактори Бойко В.Ф., Гончаренко В.Г. - К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624с.
162. Никадров В., Ворожцов С. Подсудимый заявил: ко мне применяли незаконные методы расследования // Российская юстиция. – 1995. - №8. – С.26-30.
163. Никулин Е.С. Возмещение ущерба, причиненного правонарушением. – М., 1983. – 160 с.
164. Неваленний М. Деякі питання, пов’язані зі встановленням настання моральної шкоди// Право України. - 1998. - №3. – С. 90-92
165. Невалінний М. Критерії визначення моральної шкоди у зв’язку з трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я// Право України. - 1996. - №4. – С.49-50.
166. Недбайло П.Е. Применение советских правых норм. - М.: Госюриздат, 1960. – 511 с.
167. Неновски Н. Право и ценности. – М.: Прогресс, 1987. -248с.
168. Новое уголовное право России. Общая часть: Учебное пособие. Под. ред. Н.Ф. Кузнецовой. - М.: Зерцало, 1998. - 168 с.
169. Новий тлумачний словник української мови. / Уклад. Яременко В., Сліпушко О. – К.: Аконіт, 1998. - Т.3. - 4т. - 927с.
170. Нор В.Т. Имущественная ответственность за неправильные действия должностных лиц. - Львов: Выща школа. Изд-во Львов. гос. ун-та, 1974. -213 с.
171. Островский А. Примеры из практики ведения дел по защите чести и достоинства: нестандартные ходы // Законодательство и практика средств массовой информации. – 1997. - №1. – С. 6 –8.
172. Палиюк В.П. Защита прав потребителей: В 2 т. - Николаев: Возможности Киммерии, 1996. - Том 1. - 272с.
173. Паліюк В.П. Моральный (неимущественный) вред. – К.: Право, 1999. – 232с.
174. Паліюк В.П. Правове врегулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Автореф. дис. канд. юрид. наук: спеціальність 12.00.03. - Харків, 2000. - 17 с.
175. Паращенко В.Н., Сокол С.Ф. Защита чести и достоинства гражданина в судебном порядке. - Минск: Веды, 1998. -108с.
176. Петренко В. Деякі питання компенсації моральної (немайнової) шкоди// Право України. - 1995. - №5-6. - С. 29-30.
177. Питецкий В.В. Оценочные признаки уголовного закона (сущность, функции, перспективы использования в законодательстве: Учебное пособие. – Красноярск: Красноярский гос. ун-т., 1993. – 216 с.
178. Плаксін В. Відшкодування моральної шкоди за трудовим правом // Право України. - 1995. - №2. - С. 14-16.
179. Плотников В. Деловая репутация как объект гражданско-правовой защиты//Хозяйство и право. - 1995. - №11. - С.94 –99.
180. Покровский И.А. Право на честь// Вестник гражданского права. - Петербург, 1916. - кн.4. – С.21-37.
181. Полубинский В.И. Правовые основы учения о жертве преступления: Учеб. пособие. - Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1979. – 84 с.
182. Полудьонний М. Позови про захист честі і гідності в контексті юриспруденції Європейського Суду з прав людини // Свобода висловлювань і приватність. - 2001. - №3. – С. 9-20.
183. Поляков И.Н. Ответственность по обязательствам вследствие причинения вреда. - М.: Юридическое бюро “Городец”, 1998. - 172 с.
184. Полянский Н.Н. Вопросы теории советского уголовного процесса. – М.: Изд-во МГУ, 1956. – 271 с.
185. Понарин В.Я. Защита имущественных прав личности в уголовном процессе России. - Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1994. - 192 с.
186. Понарин В.Я. Производство по гражданскому иску при расследовании уголовного дела. - Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1978. - 126 с.
187. Попков В.Д. Гуманизм советского права. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 196 с.
188. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р./ Відповідальний ред. Шемчушенко Ю.С. - К., 1997. – 548 с.
189. Правда Русская. Комментарии/ Под ред. Грекова Б.Д. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1947. – 862 с.
190. Правовісник. Додаток до журналу «Право України». Постанови Пленуму Верховного Суду України. – 1996. - №1. - С.102-115.
191. Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – Вип. 1.
192. Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. –1999. – Вип. 2.
193. Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. –1999. – Вип 3.
194. Практика Європейського Суду та Європейської комісії з прав людини при застосуванні статті 10 Європейської конвенції з прав людини. – К.: Право, 1999. - 71с.
195. Придворов Н.А. Достоинство личности и социалистическое право. - М.: Юридическая литература, 1977. –135 с.
196. Прокудина Л.А. Возмещение ущерба, причиненного незаконными действиями правоохранительных органов: Научно-практический комментарий. - М.: Юридическое бюро “ГОРОДЕЦ”, 1997. – 132 с.
197. Пронина М.Г. Защита чести и достоинства гражданина: Граждан.-правовые средства. – Минск: Беларусь, 1976. – 71 с.
198. Процьків Н.М. Правові проблеми відшкодування моральної шкоди //Науковий вісник Чернівецького університету. Сер. “Правознавство”. - 1996. - Вип. 4-5. – С. 211-214
199. Прянишников Е. Потерпевшие от преступления // Законность. - 1994. - №12. - С. 35-37.
200. Психологічний словник / За ред. чл.-кор. АПН СРСР В.І.Войтка. – К.: Вища школа, 1982р. – 216 с.
201. Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. – Львов: Вища школа, 1985. – 167с.
202. Рабінович П. Рішення Європейського суду з прав людини: спроба концептуально-методологічного аналізу// Практика Європейського суду з прав людини. Вип.1. За ред. П.М. Рабіновича. - Львів: Кальварія, 1997. - 80с.
203. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави.- К., 1994. -236с.
204. Рабінович П.М. Право людини на компенсацію моральної шкоди// Юридичний вісник України. - 2002р. - №3. - С.1-4.
205. Рабінович П.М., Панкевич І.М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування. - Львів: Астрон, 2001. –108с.
206. Рассказова Н.Ю. Проблемы ответственности предприятий за вред, причиненный рабочим или служащим, связанный с исполнением ими трудовых обязанностей: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.05. – Л., 1988. – 17с.
207. Рахунов Р.Д. Аналогия в советском уголовном процессе // Правоведение. -–1971. - №2. – С. 68-75.
208. Рахунов Р.Д. Расширение прав потерпевшего // Социалистическая законность.- 1969. - №4. - С. 36-39.
209. Рахунов Р.Д. Учасники уголовно-процессуальной деятельности. - М.: Госюриздат, 1961. - 276 с.
210. Резник Г. Имущественный арест по неимущественному спору: за и против // Российская юстиция. - 1995. - №1. - С. 10-11.
211. Римское частное право / Под ред. проф. Новицкого И.Б., проф. Перетерского И.С. – М.: Юрист, 1994. – 544 с.
212. Ромовская З.В. Личные неимущественные права граждан СССР (понятие, виды, классификация, содержание, гражданско-правовая защита): Автореф.дис… канд.юрид.наук: 12.00.03. - К. 1968.- 17с.
213. Российское законодательство Х-ХХ веков: [тексты и коммен.] / Под ред. О.И. Чистякова. В 9-ти т. - М., 1984. - Т. 1: Законодательство Древней Руси. – 430 с.
214. Российское законодательство Х-ХХ веков: [тексты и коммен.] / Под ред. Чистякова О.И. В 9-ти т. - М., 1985. - Т.3: Акты Земских соборов. – 511 с.
215. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2т. / АПН СССР – М.: Педагогика, Т. 1, 1989. – 485 с.
216. Савицкий В.М. Если человек пострадал от преступления. - М.: Знание, 1967. – 80с.
217. Савицкий В.М., Потеружа И.И. Потерпевший в советском уголовном процессе. - М.: Госюриздат, 1963. - 172 с.
218. Свод законов Российской империи. - Петроград, 1900. - Т.Х Ч.1. Свод законов гражданских. – 428 с.
219. Селье Г. На уровне целого организма / Пер. с англ. И.А. Доброхотовой. – М.: Наука, 1972. – 122 с.
220. Селье Г. Стресс без дистресса. – Рига: Виеда, 1992. -107с.
221. Сильчева Н.П. Правовые и психологические основы участия в советском уголовном процессе потерпевшего от преступления: Автор