ПРАВО НА КОЛЕКТИВНІ ПЕРЕГОВОРИ І УКЛАДЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ДОГОВОРІВ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ПРИМІЧ ДЕНИС ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 349.22: 331.106.24(477)

ПРАВО НА КОЛЕКТИВНІ ПЕРЕГОВОРИ І УКЛАДЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ДОГОВОРІВ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Чанишева Галія Інсафівна

Одеса - 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 3

Розділ 1. Право на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод у системі трудових прав 13
1.1. Поняття, предмет та принципи колективних переговорів з укладення колективних договорив, угод 13
1.2. Нормативне закріплення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод у міжнародних актах 36
1.3. Нормативне закріплення права на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод в актах національного законодавства 55
Висновки до Розділу 1 75

РОЗДІЛ 2. Право на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод як суб’єктивне трудове право 78
2.1. Юридична природа права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод 78
2.2. Суб’єкти права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод 90
2.3. Структура права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод 122
Висновки до Розділу 2 139

РОЗДІЛ 3. Реалізація права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод та його захист 143
3.1. Реалізація права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод 143
3.2. Захист права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод 162
Висновки до Розділу 3 174

ВИСНОВКИ 177

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 182

ВСТУП
Актуальність теми. Право на колективні переговори визнано в міжнародних актах одним з основних принципів і прав у сфері праці. У сучасний період зазначений принцип і право, як і раніше, перебуває у центрі уваги Міжнародної організації праці, якою дане право розглядається, по-перше, як основоположне право людини у сфері праці, і, по-друге, як важливий елемент економічних, соціальних і політичних процесів.
Конвенція МОП №98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів 1949 р. зобов’язує держави, які її ратифікували, у міру необхідності вживати заходів, що відповідають умовам країни, з метою заохочення й сприяння повному розвиткові й використанню процедури ведення переговорів на добровільних засадах між роботодавцями чи організаціями роботодавців, з одного боку, та організаціями працівників, з іншого боку, з метою регулювання умов праці шляхом укладення колективних договорів.
Ці та інші міжнародні трудові норми передбачають наявність у національному законодавстві ефективного галузевого механізму забезпечення права на колективні переговори і укладення колективних договорів. У ст. 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року закріплене право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угоди. Проте у чинному трудовому законодавстві України юридичне забезпечення зазначеного права залишається недосконалим. У вітчизняній науці трудового права теоретичні та практичні проблеми забезпечення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод до цього часу ще не були предметом окремого дисертаційного дослідження.
Актуальність теми дослідження також пов’язана з подальшим розвитком соціального діалогу в Україні, правові засади організації та порядку ведення якого закріплені в Законі України «Про соціальний діалог в Україні» від 23 грудня 2010 року. У зазначеному Законі колективні переговори з укладення колективних договорів і угод визнано однією з форм здійснення соціального діалогу. За результатами колективних переговорів укладаються колективні договори і угоди, в яких встановлюються умови праці, зайнятості та основні напрямки економічної та соціальної політики в державі, галузі, на певній території, у конкретного роботодавця. Саме у ході переговорів досягається взаємне погодження інтересів суб’єктів соціального діалогу, виробляються взаємні домовленості, визначаються основи правового регулювання трудових, економічних, соціальних відносин. Відсутність належного правового регулювання колективних переговорів у трудовому законодавстві України знижує ефективність даної форми здійснення соціального діалогу, спричинює зволікання в укладенні колективних договорів, угод.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження слугували наукові праці радянських, українських і зарубіжних вчених, присвячені проблемам забезпечення прав людини у сфері праці: В.М. Андріїва, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедіктова, С.В. Венедіктова, Д. Гом’єна, М.І. Іншина, В.В. Жернакова, Л. Зваака, І.Я. Кисельова, Є.В. Краснова, Р.І. Кондратьєва, І.В. Лагутіної, Л.І. Лазор, В.І. Лазор, М.В. Лушнікової, А.М. Лушнікова, А.Р. Нуртдінової, Ю.М. Орловського, П.Д. Пилипенка, О.М. Потопахіної, С.М. Прилипка, О.І. Процевського, В.О. Процевського, В.Г. Ротаня, В.А. Сафонова, О.В. Смирнова, М.М. Феськова, Д. Харриса, Є.Б. Хохлова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, Р.І. Чанишева, А.М. Чернобай, І.І. Шамшиної, О.М. Ярошенка та ін.
У вітчизняній науці трудового права право на колективні переговори розглядалося у структурі колективних трудових правовідносин у докторській дисертації Г.І. Чанишевої (2002 р.). М.М. Феськов досліджував у кандидатській дисертації питання адаптації трудового законодавства України до Європейської соціальної хартії (переглянутої) щодо забезпечення колективних трудових прав, у тому числі права працівників і роботодавців на укладення колективних договорів (2003 р.).
Однак у роботах названих науковців не досліджувалися питання про поняття, юридичну природу, суб’єкти, структуру права на колективні переговори, механізм його реалізації, відповідальність за порушення. У зв’язку з цим спеціальне комплексне дослідження забезпечення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод є актуальною і важливою проблемою науки сучасного трудового права.
Актуальність теми дисертаційного дослідження також обумовлюється необхідністю внесення науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення положень Глави 2 «Колективні переговори та укладення колективних договорів та угод» Книги шостої «Колективні трудові відносини» проекту Трудового кодексу України (далі – проекту ТК України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки як складової плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970), а також плану науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці та соціального забезпечення» на 2011-2016 роки як складової плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011-2016 роки (державний реєстраційний номер 0110U000671).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теорії трудового права щодо забезпечення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод за міжнародними актами та законодавством України, внесення теоретично обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, проекту Трудового кодексу у цій сфері.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
визначити поняття, предмет та принципи колективних переговорів із укладення колективних договорів, угод, їх співвідношення з іншими формами здійснення соціального діалогу у сфері праці;
з’ясувати місце права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод у системі трудових прав;
дослідити нормативне закріплення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод у міжнародних актах та актах трудового законодавства України на предмет відповідності національного законодавства міжнародним трудовим стандартам;
з’ясувати юридичну природу права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод як суб’єктивного трудового права;
охарактеризувати коло суб’єктів права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод;
розглянути критерії репрезентативності для суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців за Законом України «Про соціальний діалог в Україні»;
охарактеризувати структуру права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод;
дослідити механізм реалізації права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод;
розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення механізму забезпечення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод за трудовим законодавством України з урахуванням міжнародних стандартів та позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.
Об’єктом дослідження є трудові правовідносини з реалізації права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми юридичного забезпечення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод за міжнародними актами і законодавством України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його об’єкту, предмету, мети і завдань. За допомогою діалектичного методу розглянуто поставлені автором проблеми юридичного забезпечення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод в їх розвитку і взаємозв’язку (підрозділи 1.2, 1.3). Застосування історико - правового методу дозволило проаналізувати становлення та розвиток законодавства про колективні переговори з укладення колективних договорів, угод та обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження проблематики дисертації (підрозділи 1.2, 1.3). За допомогою формально-логічного та системного методів досліджувалися юридична природа права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод, суб’єктний склад та структура (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити схожі об’єкти пізнання при аналізі міжнародних актів, актів національного трудового законодавства та законодавства зарубіжних країн (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3).
Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі міжнародних актів, актів чинного законодавства України та законодавства зарубіжних країн, практики їх застосування, досягнень загальної теорії права, конституційного права, міжнародного права, права Європейського Союзу, трудового права, інших галузей системи права України, матеріалів судової практики, практики діяльності профспілок, їх об’єднань та організацій роботодавців, їх об’єднань, інших суб’єктів соціального діалогу у сфері праці.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у науці трудового права України спеціальним комплексним дослідженням юридичного механізму забезпечення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод за міжнародними актами і законодавством України.
У межах здійсненого дослідження одержано наступні результати, що мають наукову новизну:
вперше:
визначено поняття колективних переговорів з укладення колективних договорів, угод у декількох значеннях: 1) як процес переговорної взаємодії між сторонами соціального діалогу; 2) як одна з основних форм соціального діалогу у сфері праці; 3) як спосіб підготовки і укладення правових актів соціального діалогу;
розглянуто співвідношення колективних переговорів з укладення колективних договорів, угод з іншими формами здійснення соціального діалогу, передбаченими ст. 8 Закону України «Про соціальний діалог в Україні». З’ясовано, що колективні переговори з укладення колективних договорів, угод відрізняються від обміну інформацією, консультацій та узгоджувальних процедур за метою, способом регулювання, строками, порядком ведення, правовими наслідками;
з’ясовано місце права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод у системі трудових прав. Доведено, що зазначене право належить до основних трудових прав працівників і роботодавців та їх представників. Обґрунтовано доцільність закріплення в окремій частині ст.43 Конституції України права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод як одного з основних трудових прав;
досліджено міжнародні стандарти права на колективні переговори і укладення колективних договорів, передбачені актами ООН, МОП, Ради Європи, Європейського Союзу;
охарактеризовано нормативне закріплення права на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод в актах чинного трудового законодавства, проекті ТК України на предмет відповідності національного законодавства міжнародним трудовим стандартам у цій сфері;
визначено юридичну природу права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод як суб’єктивного трудового права. Обґрунтовано, що зазначене право є колективним трудовим правом; регулятивним трудовим правом; трудовим правом, яке забезпечує матеріальний інтерес; трудовим правом, що встановлює і регламентує соціальний діалог; трудовим правом, яке мають суб’єкти колективних трудових правовідносин із колективних переговорів і укладення колективних договорів, угод;
досліджено суб’єктний склад права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод. З’ясовано, що суб’єктами зазначеного права є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог;
охарактеризовано структуру права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод як складного права, що включає певні правомочності суб’єктів;
досліджено механізм реалізації права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод та форми захисту зазначеного права;
сформульовано теоретично обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення положень актів чинного трудового законодавства, проекту Трудового кодексу України у частині забезпечення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод;
удосконалено:
визначення об’єкту і предмету колективних переговорів з укладення колективних договорів, угод. Запропоновано під об’єктом колективних переговорів розуміти конкретні дії сторін з підготовки та укладення колективного договору, угоди, а під предметом – коло питань, які винесено на обговорення та з яких сторони прагнуть досягнути домовленості;
висновок про те, що право на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод виникає і реалізується у відповідних колективних трудових правовідносинах з ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод, зміст яких складають елементарні суб’єктивні права та юридичні обов’язки сторін;
перелік принципів ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів, угод та пропозиції щодо їх закріплення у Законі України «Про колективні договори і угоди», проекті ТК України;
процедуру ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів, угод та пропозиції щодо її регламентації у проекті Трудового кодексу України;
набуло подальшого розвитку:
положення про критерії репрезентативності для суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців; запропоновано виділяти загальні та спеціальні, кількісні та якісні критерії;
положення про порядок вирішення розбіжностей, які виникають під час колективних переговорів з укладення колективних договорів, угод;
положення про відповідальність за порушення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності для подальшої розробки теоретичних проблем забезпечення права на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод за трудовим законодавством України; у правотворчій діяльності – для удосконалення актів чинного трудового законодавства, проекту ТК України в частині забезпечення права на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод; у правозастосовній діяльності – при реалізації права на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод профспілками, їх об’єднаннями, організаціями роботодавців (їх об’єднаннями), іншими суб’єктами соціального діалогу у сфері праці.
Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні нормативного курсу «Трудове право України», спеціальних курсів «Соціальний діалог у сфері праці», «Порівняльне трудове право», «Міжнародне трудове право», при підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, практикумів із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія», на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції «Життя І.В. Шерешевського як духовна єдність між поколіннями юристів», присвяченій 120-річчю з дня народження (м. Одеса, 13 грудня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 22-23 квітня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 5-6 червня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: de lege praeterita, instante, future» (м. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 р.); І Міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 26-27 березня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 21-22 травня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції «Дев’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 12-13 листопада 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (м. Миколаїв, 26-27 листопада 2010 р.); Науково-практичній конференції «Актуальні питання надання юридичної допомоги в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Харків, 21-22 січня 2011 р.); ІІ Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 25-26 березня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Національного університету «Одеська юридична академія «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20-21 травня 2011 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 7-8 жовтня 2011 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 24 березня 2012 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України», присвяченій 15-річчю Національного університету «Одеська юридична академія» та 165-річчю Одеської школи права (м. Одеса, 20-21 квітня 2012 р.).
Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, викладені автором у 14 публікаціях, в тому числі 3 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (190 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок, із яких основний зміст – 181 сторінка.

bibliography

ВИСНОВКИ
У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо удосконалення галузевого механізму забезпечення права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод.
1. Поняття колективних переговорів з укладення колективних договорів, угод видається можливим розглядати у декількох значеннях: 1) як процес переговорної взаємодії між сторонами соціального діалогу; 2) як одну з основних форм соціального діалогу у сфері праці; 3) як спосіб підготовки і укладення правових актів соціального діалогу.
2. Колективні переговори з укладення колективних договорів, угод як форма здійснення соціального діалогу відрізняються від інших визначених законом форм (обміну інформацією, консультацій та узгоджувальних процедур) за метою, способом регулювання, строками, порядком ведення, правовими наслідками.
3. Предметом колективних переговорів можуть бути будь-які питання щодо застосування найманої праці, оскільки колективні переговори охоплюють усі сторони взаємовідносин між сторонами соціального діалогу. Йдеться про будь-які питання, що стосуються визначення умов праці та зайнятості, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин між працівниками і роботодавцями та їх представниками (профспілками, їх об’єднаннями, організаціями роботодавців, їх об’єднаннями).
4. Принципами ведення колективних перегорів з укладення колективних договорів, угод пропонується вважати наступні принципи: добровільності; репрезентативності і правоможності сторін та їх представників; рівноправності та незалежності сторін; сумлінності ведення колективних переговорів; заборони державного втручання у хід колективних переговорів; сприяння колективним переговорам з боку держави; свободи вибору і обговорення питань, які є предметом колективних переговорів; реальності вимог і взаємних зобов’язань сторін; обов’язковості розгляду пропозицій сторін; недопущення погіршення становища працівників порівняно із законодавством; загальності дії колективного договору, угоди; обов’язковості виконання сторонами умов колективного договору, угоди; систематичності контролю та невідворотності відповідальності сторін.
5. Враховуючи законодавчий досвід розвинутих країн, право на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод як одне з основних трудових прав видається доцільним закріпити в окремій частині ст. 43 Конституції України.
6. Нормативне закріплення права на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод у чинному КЗпП не відповідає міжнародним трудовим стандартам, оскільки Кодексом не передбачаються суб’єкти та механізм реалізації зазначеного права. У Законі України «Про колективні договори і угоди» в частині регламентації колективних переговорів також не повною мірою враховані стандарти МОП, Ради Європи, Європейського Союзу.
7. Норми глави 2 «Колективні переговори та укладення колективних договорів і угод» Книги шостої «Колективні трудові відносини» проекту ТК України в цілому відповідають міжнародним трудовим нормам і закріплюють сторони та принципи ведення колективних переговорів, питання підготовки до ведення колективних переговорів, порядок їх ведення, гарантії та компенсації учасникам колективних переговорів. Водночас зміст зазначеної глави потребує удосконалення. У частині першій ст. 343 пропонується визначити поняття колективних переговорів з укладення колективних договорів, угод з урахуванням положень Конвенції МОП №154 про сприяння колективним переговорам 1981 р. як всі переговори, що проводяться між сторонами соціального діалогу з метою визначення умов праці та зайнятості та/або регулювання трудових, соціальних, економічних відносин між ними.
Необхідно у ст. 21 «Основні права працівника» і ст. 26 «Основні права роботодавця» усунути термінологічні розбіжності у формулюванні права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод.
У ст. 343 передбачено, що колективні переговори є обов'язковими, якщо з такою пропозицією виступила одна із сторін. Міжнародними актами, зокрема Конвенцією МОП №98, Рекомендацією МОП №91, Європейською соціальною хартією (переглянутою) передбачено ведення добровільних переговорів і укладення колективного договору на добровільній основі. У дисертації сформульовані й інші пропозиції щодо удосконалення змісту глави 2 Книги шостої проекту ТК України.
8. Як суб’єктивне трудове право, право на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод має свої юридичні характеристики. За предметним (галузевим) критерієм зазначене право належить до прав у сфері праці; за суб’єктним критерієм і способом реалізації є колективним трудовим правом; за характером правовідносин - регулятивним трудовим правом; за структурою - складним трудовим правом; за способом формулювання - трудовим правом, яке забезпечує матеріальний інтерес; за цільовою спрямованістю - трудовим правом, що встановлює і регламентує соціальний діалог; за суб’єктами правовідносин - трудовим правом, яке мають суб’єкти колективних трудових правовідносин із ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод.
9. Суб’єктами права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод на національному, галузевому, територіальному рівнях є виключно профспілки, їх об’єднання, організації роботодавців, їх об’єднання, органи виконавчої влади. На територіальному рівні суб’єктами зазначеного права можуть бути органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. На локальному рівні суб’єктами права на колективні переговори і укладення колективних договорів є первинні профспілкові організації, а у разі їх відсутності представники (представник) працівників, і роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця. Водночас суб’єктами профспілкової сторони і сторони роботодавців визнаються відповідно до Закону України «Про соціальний діалог в Україні» тільки ті професійні спілки, їх об’єднання та організації роботодавців, їх об’єднання, які відповідають критеріям репрезентативності, встановленим для визначеного рівня соціального діалогу.
10. Нормативне закріплення суб’єктного складу права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод в актах національного трудового законодавства в цілому відповідає міжнародним трудовим стандартам. У КЗпП не передбачено право представників працівників на ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів, як вони визначені у ст. Конвенції МОП №135 про представників працівників 1971 р.
Необхідним є усунення правових та редакційних неузгодженостей у законодавчому закріпленні суб’єктів права на ведення переговорів і укладення колективних договорів. Сторони колективних трудових спорів (конфліктів), які виникають під час ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів, угод повинні співпадати зі сторонами колективних переговорів, а відтак закони «Про соціальний діалог в Україні», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» повинні містити узгоджений перелік вище зазначених суб’єктів.
11. У структурі права на колективні переговори і укладення колективних договорів, угод як складного суб’єктивного трудового права виділяються наступні правомочності сторін: виступити з ініціативою розпочати колективні переговори та вимагати від іншої сторони вступити в переговори; правомочності з: визначення строків, місця і порядку ведення колективних переговорів; утворення робочої комісії з представників сторін для ведення колективних переговорів і підготовки проектів колективного договору, угоди; проведення консультацій, експертиз; отримання необхідної інформації для ведення колективних переговорів; використання примирних процедур для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів; створення умов у вигляді гарантій і компенсацій особам, які беруть участь у колективних переговорах; підписання колективної угоди; підписання і схвалення колективного договору; подання галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів на повідомну реєстрацію.
12. Ухилення роботодавця від участі у переговорах є підставою для звернення профспілок до судового захисту своїх прав, передбачених ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». У даному випадку суд повинен винести рішення про зобов’язання роботодавця вступити у колективні переговори. Вочевидь, що у судовому порядку має можливість вимагати від профспілкової сторони вступити у колективні переговори й роботодавець, коли він виступає з ініціативою розпочати переговори, а інша сторона ухиляється від участі у них. Хоча у чинному КЗпП основні трудові права роботодавця, у тому числі право на захист своїх трудових прав, не закріплені. Не усунено зазначену прогалину й у ст. 26 «Основні права роботодавця» проекту Трудового кодексу України. У зв’язку з цим зазначену статтю необхідно доповнити правом роботодавця на захист своїх трудових прав, у тому числі й у суді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Александров Н.Г. Трудовое правоотношение /Н.Г. Александров. – М.: Госюриздат, 1948. – 336 с.
1. Андріїв В.М. Система трудових прав працівників та механізм їх забезпечення /В.М. Андріїв: Автореф. дис. …доктора юридичних наук: 12.00.05. – Одеса, 2012. – 40 с.
2. Анишина В.И. Некоторые тенденции регулирования труда в современном мире /В.И. Анишина //Современные тенденции в развитии трудового права и права социального обеспечения. – М., 2007. – С. 98-105.
3. Балашов Ю.К. Факторы и тенденции, влияющие на коллективно-договорный процесс /Ю.К. Балашов //Труд за рубежом. – 1994. - №2. – С. 31-33.
4. Барбара Дж. Фик. Сравнительный анализ и обзор законодательства в области коллективной защиты трудовых прав восьми центральноевропейских стран /Дж. Фик Барбара. – Вашингтон: Институт свободных профсоюзов, 1997. – С. 40.
5. Березін Є. Критерії репрезентативності для суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців відповідно до Закону України «Про соціальний діалог в Україні» /Є. Березін //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2012. - №1-2. – С. 7-23.
6. Бернар Жернигон, Альберто Одеро, Горацио Гуидо. Коллективные переговоры: Нормы МОТ и принципы деятельности контрольных органов. – Женева: Международное бюро труда, 1999.
7. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник /Н.Б. Болотина. – 5-те вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2008. – 860 с.
8. Бородин И.И. Правоотношения по коллективным переговорам по заключению коллективного договора /И.И. Бородин //Трудовое право. – 2008. - №7. – С. 12-18.
9. Борута І., Чанишева Г.І. Трудове право ЄС: Навчальний посібник /І. Борута, Г.І. Чанишева. – Одеса, 2004. – 90 с.
10. Войтинский И.С. Коллективные соглашения об условиях труда (тарифный рабочий договор) как проблема законодательства /И.С. Войтинский. – СПб, 1911.
11. Войтинский И.С. Основные вопросы коллективного договора по Кодексу законов о труде /И.С. Войтинский //Вопросы труда. – 1923. - №5-6. – С. 30-39.
12. Галузева угода гірничо-металургійного комплексу на 2011-2012 роки. – К., 2011.
13. Галузева угода між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки. – Київ, 2011. – 71 с.
14. Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки //Урядовий кур’єр. – 24 листопада 2010 року.
15. Герасимова Е. Забастовка как средство защиты трудовых прав граждан //Право и экономика. – 1999. - №3. – С. 53.
16. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение /Л.Я. Гинцбург. – М.: Изд-во «Наука», 1977. – 310 с.
17. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика /Д. Гомьен, Д. Харрис, Д. Зваак. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. – 600 с.
18. Гончарова К.В. Держава та її органи як суб’єкти трудового права: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 /К.В. Гончарова. – Київ, 2013. – 19 с.
19. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. №436-IV //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №18, 19-20, 21-22 – Ст. 144.
20. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав /В.П. Грибанов. – М., 1992. – С. 154-155.
21. Гурьянова Л.П. Коллективные договоры и соглашения: теория и практика заключения /Л.П. Гурьянова. – М.: Академия труда и социальных отношений, 2005.
22. Данильченко О. Захист особистих немайнових прав /О. Данильченко //Приватне право в умовах глобалізації: виклики постмодерну: збірник наукових праць /за ред. П.М. Шапірка, І.Г. Оборотова. – Миколаїв: Іліон, 2013. – 394 с.
23. Декларація МОП основних принципів і прав у сфері праці від 18 червня 1998 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 1529-1532.
24. Деякі питання укладення генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями профспілок і всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців, галузевих (міжгалузевих) та територіальних колективних угод: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.02.13 №75-р //Урядовий кур’єр. -20 лютого 2013 р.
25. Dimitrijevic N. Ustavna democratija shvacena kontekstualno (Constitutional Democracy Understood in Context), Edicija REC, Beograd: Fabrika knjiga, 2007.
26. Доклад Генерального директора «Объединение в организациив целях социальной справедливости». Глобальный доклад, представленный в соответствии с механизмом реализации Декларации МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда. Международная конференція труда, 92-я сессия 2004 год. Доклад І (В). – Женева: Международное бюро труда, 2004.
27. Доморацкая Э.И. Социальное законодательство Франции /Э.И. Доморацкая. – М., 1975. – С. 42-57.
28. Застосування законодавства про працю: суд. рішення Верховного Суду України (2001-2010), роз’яснення судової практики /Верховний Суд України: за заг. ред. А.Г. Яреми. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 752 с.
29. Елисейкин П.Ф. О понятии и месте охранительных отношений в механизме правового регулирования /П.Ф. Елисейкин //Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности. Вып. 1. – Ярославль, 1975.
30. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2007.- №12. – Ст. 51.
31. Европейская социальная хартия: Справочник: Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 264 с.
32. Економіка України за січень-березень 2013 року //Урядовий кур’єр. - 26 квітня 2013 року.
33. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. //Права людини. Міжнародні договори України. Декларації. Документи. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 18-24.
34. Зарько Н.І. Аналітичний звіт за результатами дослідження правових норм та існуючої практики колективних переговорів із укладення колективних договорів /Н.І. Зарько //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2012. - №5-6. – С. 4-27.
35. Зарько Н.І. Аналітичний звіт за результатами дослідження правових норм та існуючої практики колективних переговорів із укладення колективних договорів /Н.І. Зарько //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2012. - №7-8. – С. 4-33.
36. ILO. Freedom of Association Digest of decisions and principles of the Freedom of Association Committee of the Governing Body of the ILO. Fifth (revised) edition. Geneva, 2006.
37. Испания: Конституция и законодательные акты. – М., 1982.
38. Киселев И.Я. Транснациональные корпорации и буржуазное трудовое право /И.Я. Киселев. – М., 1985.
39. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учеб. для вузов /И.Я. Киселев. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА . М, 1998. – 263 с.
40. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов /И.Я. Киселев. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
41. Киселев И.Я. Новый облик трудового права стран Запада (прорыв в постиндустриальное общество) /И.Я. Киселев. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-синтез» совместно с ООО «Журнал «Управление персоналом», 2003. – 160 с.
42. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: учеб. /И.Я. Киселев. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 360 с.
43. Киселев И.Я. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные нормы труда: Учебник /И.Я. Киселев. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Эксмо, 2006. – 608 с.
44. Кодекс законів про працю України: Затв. Законом УРСР №322-VIII від 10.12.71 //Відомості Верховної Ради України. – 1971. – Додаток до №50. – Ст.375.
45. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 №8073-Х (із змін. та доп.) //Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст.1122.
46. Кодифікація трудового законодавства України: Монографія /[Хуторян Н.М., Лаврів О.Я., Вишневецька С.В. та ін.] /[за ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.М. Хуторян, д-ра юрид. наук, проф. М.І. Іншина, д-ра юрид. наук, проф. С.М. Прилипка, д-ра юрид. наук, проф. О.М. Ярошенка]. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2009. – 432 с.
47. Козаченко О. Деякі аспекти з міжнародного досвіду ведення колективних переговорів /О. Козаченко //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2012. - №3-4. – С. 24-31.
48. Коллективные переговоры: дальнейшие меры по резюме председателя Трехстороннего совещания на высоком уровне по вопросу коллективных переговоров (Женева, 19-20 ноября 2009 г.). – Женева: Международное бюро труда, 2010. – 8 с.
49. Коллективный договор в странах Запада: от подготовки до реализации: Сб. обзоров. - М.: ИНИОН РАН, 1998. – 180 с.
50. Комментарий к Трудовому кодексу Российско й Федерации (постатейный). Новая редакция /О.В. Смирнов и др.; отв. ред. М.О. Буянова, И.А. Костин. – 5-те изд., перераб. и доп. – М.: КНОРУС, 2007. – 928 с.
51. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации. Изд. 5-е, испр., доп. и перераб. /отв. ред. проф. Ю.П. Орловский. – М.: «КОНТРАКТ»: ИНФРА-М, 2011. – 1456 с.
52. Конвенція МОП №87 про свободу асоціації та захист права на організацію 1948 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 434-438.
53. Конвенція МОП №98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів 1949 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 530-533.
54. Конвенція МОП №135 про захист прав представників працівників на підприємстві і можливості, що їм надаються 1971 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 962-964.
55. Конвенція МОП №144 щодо тристоронніх консультацій для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм 1976 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 1063-1066.
56. Конвенція №151 про захист права на організацію та процедури визначення умов зайнятості на державній службі 1978 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 1135-1139.
57. Конвенція МОП №154 про сприяння колективним переговорам 1981 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 1180-1183.
58. Конституція України від 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.
59. Краснов Є.В. Основні трудові права: міжнародні стандарти і законодавство України: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 /Є.В. Краснов. – Одеса, 2008. – 20 с.
60. Краснов Є.В. Основні трудові права: міжнародні стандарти і законодавство України: монографія /Є.В. Краснов. – Одеса: Фенікс, 2012. – 178 с.
61. Крашенникова Е.А. Структура субъективного права и права на защиту /Е.А. Крашенникова //Проблемы защиты субъективных гражданских прав и гражданское судопроизводство. Вып. 4. – Ярославль, 1979.
62. Крашенникова Е.А. Право на защиту /Е.А. Крашенникова //Методологические вопросы теории правоотношений. – Ярославль, 1986.
63. Лагутіна І.В. Форми захисту трудових прав працівників: Монографія. – О.: Фенікс, 2008. – 160 с.
64. Lagutina I.V. The right to vocational training, retraining and professional development as a fundamental personal non-property labour right //Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. Вип.63 /редкол.: С.В. Кіівалов та ін.; відп. за випуск В.М. Дрьомін. – Одеса: Юридична література, 2012. - С. 343-349.
65. Лазор Л.И. Государственные органы как субъекты трудового права в современных условиях: правовой анализ //Актуальні проблеми права: теорія і практика. Зб. наукових праць. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. – 2010. - №18. – С. 8-15.
66. Лаптев П.А. О правосубъектности индивида в свете международно-правовой защиты прав человека //Журнал российского права. – 1999. - №3. - С. 51-58.
67. Лукашева Е.А. Общая теория прав человека. – М.: Издательство НОРМА,1996. – 520 с.
68. Лукьянова Г.И. Трудовые отношения в современной Франции /Г.И. Лукьянова //Труд за рубежом. – 2004. - №3. – С. 65-73.
69. Лушникова М.В., Лушников А.М. Очерки теории трудового права /М.В. Лушникова, А.М. Лушников. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 940 с.
70. Лушников А.М., Лушникова М.В. Курс трудового права: Учебник: В 2 т. Т. 1. Сущность трудового права и история его развития. Трудовые права в системе прав человека. Общая часть /А.М. Лушников, М.В. Лушникова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Статут, 2009. – 879 с.
71. Лушников А.М., Лушникова М.В. Курс трудового права: Учебник: В 2 т. Т. 2. Коллективное трудовое право. Индивидуальное трудовое право. Процессуальное трудовое право /А.М. Лушников, М.В. Лушникова. - М.: Статут, 2009. – 1151 с.
72. Лушников А.М. Российская школа трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени (сравнительно-правовое исследование): монография. В 2-х т. /А.М. Лушников, М.В. Лушникова: Яросл. гос. ун-т им. П.Г. Демидова. – Ярославль: ЯрГУ, 2010. – Т.1. – 563 с.
73. Лушников А.М. Российская школа трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени (сравнительно-правовое исследование): монография. В 2-х т. /А.М. Лушников, М.В. Лушникова: Яросл. гос. ун-т им. П.Г. Демидова. – Ярославль: ЯрГУ, 2010. – Т. 2. – 363 с.
74. Лютов Н.Л. Коллективные трудовые споры: сравнительно-правовой анализ /Н.Л. Лютов. – М., 2007.
75. Лютов Н.Л. Коллективное трудовое право Великобритании: [монография] /Н.Л. Лютов. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 232 с.
76. Маркіна Т.І. Вимоги про визнання права за трудовим законодавством України /Т.І. Маркіна //Право України. – 2001. - №8. – С. 43.
77. Маркіна Т. Щодо способів захисту прав за законодавством України про працю /Т. Маркіна //Право України. – 2002. - №2. – С. 53.
78. Мачульская Е.Е. Трудовое право Бельгии /Е.Е. Мачульская //В кн.: Трудовое право России и стран Евросоюза: сб. статей /Под ред. д-ра юрид. наук, проф. Г.С. Скачковой; Рос. акад. Наук; Ин-т гос. и права. – М.: РИОР: ИНФРА-М, 2012. – С. 93-103.
79. МБТ: Collective bargaining: Negotiating for social justice: Introductory note. Департамент трудовых отношений и занятости. – Женева, 2009.
80. Международная конференция труда: Record of Proceeding, 1981.
81. Международная организация труда: конвенции, документы, материалы: справ. пособие /[сост. и авт. предисл. и вступ. сл. З.С. Богатыренко]. – М.: Дело и Сервис, 2007. – 752 с.
82. Мельничук Н.О. Договірне регулювання трудових відносин у нових економічних умовах: Монографія. – К.: «Хай-Тек Прес», 2012. – 340 с.
83. Меркулова Т.А. Новый Основной Закон Венгрии /Т.А. Меркулова //Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2013. - №3. – С. 70-77.
84. Морозов П.Е. Современные тенденции развития зарубежного трудового права в условиях глобализации: монография. – М.: Проспект, 2012. – 256 с.
85. МОТ: Ваш голос в сфере труда. Глобальный доклад, представленный в соответствии с механизмом реализации Декларации об основополагающих принципах и правах в сфере труда. Доклад І (В), Международная конференция труда, 88-я сессия. – Женева, 2000.
86. МОТ: Digest of decisions and principles of the Freedom of Association Committee of the Governing Body of the ILO, пятое (пересмотренное) издание. – Женева, 2006.
87. МОТ: Freedom of association in practice: Lessons leaned. International Labour Conference, 97th Session, 2008.
88. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М, 1999. – 552 с.
89. Никифорова А.А. Оплата труда, прекращение трудовых отношений, защита прав трудящихся в Великобритании //Труд за рубежом. – 1996. - №2. – С. 22-32.
90. New Zeland Employment Relations Act 2000 [Електронний ресурс]: – Режим доступу://http: //rangi.knowledge-basket.co.nz/gpacts/public/text/2000/ari/024.html.
91. Нуртдинова А.Ф., Чиканова Л.А. Практика применения законодательства о труде: Науч.-практ. пособие. – М.: Юрид. лит., 2000.
92. О свободе объединения и коллективных переговорах //Человек и труд. – 1995. - №7. – С. 89-90.
93. Общетеоретическая юриспруденция: учебный курс: учебник /под ред. Ю.Н. Оборотова. – О.: Феникс, 2011. – 436 с.
94. Объединение в организации в целях социальной справедливости. Доклад Генерального директора. Глобальный доклад, представленный в соответствии с механизмом реализации Декларации МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда. МКТ. 92-я сессия 2004 г. Доклад I (B), МБТ. – Женева, 2004. – 167 с.
95. Орловский Ю.П. Трудовое законодательство: актуальные вопросы, комментарии, разъяснения: практич. пособие /Ю.П. Орловский, А.Ф. Нуртдинова, Л.А. Чиканова; отв. ред. Ю.П. Орловский. – М.: Издательство Юрайт, 2012. – 567 с.
96. Pelissier J., Supiot A., Jeammaud A. Drout du travail. – Dalloz, 2002.
97. Положення про Національну службу посередництва і примирення: Затв. Указом Президента України від 17.11.1998 №1258/98 (із змін. та доп.) //Офіційний вісник України. – 1998. - №46. – Ст.1684.
98. Положення про примирну комісію: Затв. наказом Національної служби посередництва і примирення від 18.11.2008 №130 /електронний ресурс //www.nspp.gov.ua
99. Положення про посередника: Затв. наказом Національної служби посередництва і примирення від 18.11.2008 №133 /електронний ресурс //www.nspp.gov.ua
100. Положення про трудовий арбітраж: Затв. наказом Національної служби посередництва і примирення від 18.11.2008 №135 [Електронний ресурс]: – Режим доступу: //www. nspp.gov.ua
101. Положення про Міністерство соціальної політики України: Затв. Указом Президента України від 06.04.2011 №389/2011 //Офіційний вісник України. – 2011. - №29. – Ст. 1227.
102. Порядок оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності суб’єктів сторін профспілок та організацій роботодавців: Затверджено наказом НСПП від 21.02.2011 №73 //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2011. - №7-8. – С. 28.
103. Права человека: Учебник для вузов /Отв. ред. – член-корр. РАН, д.ю.н. Е.А. Лукашева. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА . М), 1999. – 573 с.
104. Правові засади оцінки відповідності оцінки відповідності критеріям репрезентативності суб’єктів сторін профспілок та роботодавців //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2012. - №1-2. – С. 4-6.
105. Прилипко С.М., Ярошенко О.М., Клименчук Н.М. Колективні угоди як результат соціального партнерства (сучасний стан і перспективи розвитку): Монографія /С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко, Н.М. Клименчук. – Харків: Видавництво «ФІНН», 2011. – 256 с.
106. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підручник. – 4-те вид., перероб. і доп. – Харків: Видавництво «ФІНН», 2011. – 800 с.
107. Про охорону праці: Закон України від 14.10.92 (в ред. Закону України від 21.11.2002 №229-IV //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №2. – Ст. 10.
108. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 №3356-ХІІ //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №36. – Ст. 361.
109. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. №108/95-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №17. – Ст. 121.
110. Про відпустки: Закон України від 15.11.96 №504/96-ВР //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №2. – Ст. 4.
111. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.99 (із змін.) //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №20-21. – Ст. 190.
112. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97 (із змін.) //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №24. – Ст. 170.
113. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998 №137/98-ВР (із змін. та доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №34. – Ст. 227.
114. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 №1045-XIV (із змін. та доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №45. – Ст. 397.
115. Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.2003 №755-IV //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №31-32. – Ст. 263.
116. Про ратифікацію Конвенції про представників працівників №135: Закон України від 15.05.2003 №798-VI //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №30. – Ст. 255.
117. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 №3855-ХІІ (в ред. Закону України від 21.09.99 №1079-XIV) //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №49. – Ст. 428.
118. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої): Закон України від 14.09.06 №137-V //Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №43. – Ст. 418.
119. Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності: Закон України від 22.06.2012 №5026-VI //Урядовий кур’єр. – 22 серпня 2012 року.
120. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 07.10.2010 (із змін.) //Відомості Верховної Ради України. – 2011. - №9. – Ст. 20.
121. Про соціальний діалог в Україні: Закон України від 23.12.2010 №2862-VI //Урядовий кур’єр. – 16 лютого 2010 року.
122. Про громадські об’єднання: Закон України від 22.02.2012 №4572-VI //Урядовий кур’єр. – 13 червня 2012 року.
123. Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із Законом України «Про соціальний діалог в Україні» від 17.05.2012 №4719-VI //Урядовий кур’єр. – 4 липня 2012 року.
124. Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 №5067-VI //Урядовий кур’єр. – 12 вересня 2012 року.
125. Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення сторін колективних переговорів: Закон України від 16.10.2012 №5458-VI //Урядовий кур’єр. – 21 листопада 2012 року.
126. Проект Трудового кодексу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=30947
127. Про утворення Національної служби посередництва і примирення: Указ Президента України від 17.11.98 №1258/98 (із змін. та доп.) //Офіційний вісник України. – 1998. - №46. – Ст.1684.
128. Про порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 №115 //Урядовий кур’єр. – 29 лютого 2013 року.
129. Процевський В.О. Приватно-правове та публічно-правове регулювання соціально-трудових відносин: монографія. – Х.: ХНАДУ, 2012. – 332 с.
130. Рабінович П.М. Рішення Європейського Суду з прав людини: спроба концептуально-методологічного аналізу //Право України. – 1997. - №12. – С. 37.
131. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник /П.М. Рабінович. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
132. Рекомендации по применению ТК в коллективно-договорной кампании //Приложение к газете «Солидарность». – 2002. - №47.
133. Рекомендації, обговорені та узгоджені учасниками національних круглих столів щодо удосконалення законодавчої бази та існуючих практик ведення колективних переговорів в Україні (м. Київ, 21-22 березня 2012 року) //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2012. - №7-8. – С. 40-47.
134. Рекомендація МОП №91щодо колективних договорів 1951 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 545-546.
135. Рекомендація МОП №94 щодо консультацій та співробітництва між роботодавцями і працівниками на рівні підприємства 1952 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 580.
136. Рекомендація МОП №113 щодо консультацій та співробітництва між державною владою та організаціями роботодавців і працівників у галузевому та в національному масштабі 1960 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.1. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 667-668.
137. Рекомендація МОП №163 щодо сприяння колективним переговорам 1981 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 1184-1185.
138. Рішняк М. Вирішення колективних трудових спорів в контексті соціального партнерства (проблеми реформування законодавства) //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2012. - №3-4. – С. 20-23.
139. Ротань В.Г., Зуб І.В., Сонін О.Є. Науково-практичний коментар законодавства України про працю /14-те вид., допов. та переробл. /В.Г. Ротань, І.В. Зуб, О.Є. Сонін. – К., Алерта ; ЦУЛ, 2011. – 672 с.
140. Руководство по ведению коллективных переговоров и урегулированию трудовых споров в сфере государственной службы /Группа технической поддержки по вопросам достойного труда и Бюро МОТ для стран Восточной Европы и Центральной Азии; Международная Организация Труда, Департамент отраслевой деятельности. – Москва: МОТ, 2013. – 172 с.
141. Сабитов А.А. Условия труда: правовой аспект: автореф. дисс. …канд. юрид. наук: 12.00.05 /А.А. Сабитов. – Екатеринбург, 2012. – 29 с.
142. Свобода объединения и коллективные переговоры. Доклад Комитета экспертов по применению конвенций и рекомендаций Международной конференции труда. 81- я сессия, 1994 г. – Женева, 1995.
143. Свобода объединения. Сборник решений, принятым Комитетом по свободе объединения Административного совета МОТ и выработанных им принципов. – 4-е изд. – Женева, 1997.
144. Силин А.А. Механизм коллективных переговоров и методы разрешения трудовых споров /А.А. Силин //Труд за рубежом. – 1994. - №2. – С. 21-26.
145. Ситницька О.А. Юридичні гарантії права на працю та права на відпочинок за трудовим законодавством України: Монографія /О.А. Ситницька. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2010. – 168 с.
146. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник /Пер. з рос. /О.Ф. Скакун. – Харків: Консум, 2009. – 656 с.
147. Слюсар А.М. Правовий статус суб’єктів трудового права України: теоретико - правовий аспект: Монографія /А.М. Слюсар. – Харків: Видавництво «ФІНН», 2011. – 336 с.
148. Сонін О.Є. Про юрисдикційну форму захисту трудових прав //Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері захисту і соціального забезпечення: Тези доповідей та наукових повідомлень учасників ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 7-8 жовтня 2011 р. /За ред. к.ю.н., доц. В.В. Жернакова. – Харків: Кросроуд, 2011. – С. 239-241.
149. Сорочишин М.В. Оцінка відповідності критеріям репрезентативності та її підтвердження /М.В. Сорочишин //Правове забезпечення соціальної сфери: зб. матер. ІІІ Міжнар. наук. конф. студ., аспір. та молод. вчених /за заг. ред. д.ю.н., професора В.М. Дрьоміна. – Одеса: Фенікс, 2012. – 688 с.
150. Сорочишин М.В. Правові аспекти соціального діалогу у сфері праці: Автореф. дис.. …канд. юрид. наук: 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення /М.В. Сорочишин. – Одеса, 2012. – 20 с.
151. Сорочишин М.В. Правові аспекти соціального діалогу у сфері праці: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення /М.В. Сорочишин. – Одеса, 2012. – 205 с.
152. Сорочишин М.В. Правовий статус організацій роботодавців та їх об’єднань //Розвиток законодавства про працю і соціальне забезпечення: здобутки і проблеми: тези доп. та наук. повідомл. учасн. IV Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 5-6 жовт. 2012 р.)/за ред. В.В. Жернакова. – Х.: Право, 2012. - С. 278-281.
153. Сорочишин М.В. До питання визначення поняття «організаційно-правова форма соціального діалогу у сфері праці //Тенденції розвитку науки трудового права та права соціального забезпечення. Зб. наук. Праць. Матеріали І міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 25-26 квіт. 2013 р.) /за ред.. проф. М.І. Іншина, проф. Н.М. Хуторян, доц. В.І. Щербини. – К.: Ніка-Центр, 2013. – С. 379-384.
154. Справа Шведської профспілки машиністів поїздів //Evr. Court of Human Rights Rep., Series A. - №20 (1976).
155. Стадник М.П. Колективні трудові відносини /М.П. Стадник //У кн.: Кодифікація трудового законодавства України: Монографія /Хуторян Н.М., Лаврів О.Я., Вишневецька С.В. та ін.] /[за ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.М. Хуторян, д-ра юрид. наук, проф. М.І. Іншина, д-ра юрид. наук, проф. С.М. Прилипка, д-ра юрид. наук, проф. О.М. Ярошенка]. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2009. – С. 381-415 (розділ 8).
156. Тейджман Д., Кертис К. Свобода объединения: руководство пользователя. Нормы, принципы и процедуры Международной организации труда: Пер. с англ. /Д. Тейджман, К. Кертис. – Женева: Международная организация труда, 1999. – С. 21.
157. Тиробоши М. Социальный диалог в Италии /В кн.: Трудовое право России и стран Евросоюза: сб. статей /Под ред. доктора юрид. наук, проф. Г.С. Скачковой; Рос. акад. наук; Ин-т гос. и права. М.: РИОР, ИНФРА-М, 2012. - С. 158 – 166.
158. Трудовое право Украины: Учеб.-справ. Пособие /Под ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Х.: Одиссей, 1999. – 480 с.
159. Трудовое право: учебник /под ред. В.М. Лебедева. – М.: Норма: ИНФРА-М, 2011. – 464 с.
160. Трудовое право России: учебник для бакалавров /под общ. ред. Е.Б. Хохлова, В.А. Сафонова. – 4-е изд, перераб. и доп. – М.: Издательство Юрайт; ИД Юрайт, 2012. – 673 с.
161. Трудовое право России: учебник /под ред. С.П. Маврина, Е.Б. Хохлова. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма: ИНФРА-М, 2012. – 608 с.
162. Трудовое право России и стран Евросоюза: сб. статей /Под ред. д-ра юрид. наук,