ПРАВООБМЕЖЕННЯ У ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ

brief description

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

Зубов Костянтин Миколайович

УДК 342.98:35.08

ПРАВООБМЕЖЕННЯ У ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право та процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Біла-Тіунова Любов Романівна,
кандидат юридичних наук,
доцент

Одеса – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………............................ 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРАВООБМЕЖЕНЬ
У ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ В УКРАЇНІ………………………………………... 10
1.1. Історіографія проблеми…………........................................................... 10
1.2. Правове регулювання обмежень у державній службі в Україні……... 40
1.3. Поняття та правова природа правообмежень у державній службі…... 56
Висновки до першого розділу………………………….......................... 81
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВООБМЕЖЕНЬ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ПРИЙНЯТТЯМ НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ …………………………….. 83
2.1. Судимість як правообмеження при вступі на державну службу……. 83
2.2. Безпосередня підпорядкованість або підлеглість особам, які є їх близькими родичами чи свояками ……………………………………. 94
2.3. Інші обмеження, встановлені чинним законодавством…………….. 108
Висновки до другого розділу …………………………....................... 119
РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВООБМЕЖЕНЬ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ПРОХОДЖЕННЯМ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ……………………….... 122
3.1. Одержання неправомірної винагороди з використанням свого службового становища й одержання подарунка……………………. 122
3.2. Зайняття іншою оплачуваною діяльністю ………………………….. 143
3.3. Входження до складу органів управління юридичних осіб,
що мають на меті одержання прибутку……………………………... 154
3.4. Відмова в інформації, надання недостовірної або не в повному
обсязі інформації ……………………………………………………... 166
Висновки до третього розділу …………………………...................... 187
ВИСНОВКИ …………………………………………………………….............. 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …….............…………................... 197

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова демократичної правової соціальної держави Україна передбачає подальший розвиток інституту державної служби як важливого інструменту формування та реалізації державної політики, управління державою, забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду. Державна служба є ключовим елементом державного управління, від ефективного функціонування якого залежить послідовний і сталий розвиток держави. Саме державна служба є важливою сполучною ланкою між державою в особі державних органів та людиною і громадянином при реалізації останніми своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Важливим чинником комплексного публічного соціально-правового інституту державної служби є правообмеження, які, з одного боку, створюють відповідний державно-правовий режим доступу і проходження державної служби, а з іншого – є основними критеріями здійснення кадрової політики в Україні.
Сучасне законодавство про державну службу не повною мірою регламентує питання щодо поняття, видів, процедури реалізації і дотримання обмежень у державній службі, не визначає чіткого переліку таких обмежень. Більше того, окремі обмеження передбачаються у підзаконних нормативних актах, що має неправовий характер, оскільки з обмеженнями безпосередньо пов’язана реалізація конституційного права на державну службу.
Таким чином, одним із основних завдань юридичної науки є подальші наукові напрацювання та теоретичне забезпечення побудови в Україні професійної політично нейтральної державної служби європейського зразка.
Проблеми проходження державної служби в дисертації розглядаються з використанням наукових праць як учених-адміністративістів, так і представників науки управління, конституційного, трудового, інших галузей права. Наведені в їхніх працях теоретичні положення дозволили більш повно і всебічно охарактеризувати сутність та зміст державної служби, державної посади, проходження державної служби, службової кар’єри та законодавства у цій сфері діяльності.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці таких учених, як В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, С.С. Алексєєв,
Г.В. Атаманчук, А.П. Альохін, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Л.Р. Біла-Тіунова, К.С. Бєльський, І.П. Голосніченко, В.М. Горшеньов, І.Є. Данильєва, Є.В. Додін, С.Д. Дубенко, М.І. Іншин, Д.П. Калаянов, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов,
Д.А. Керімова, Л.Є. Кисіль, Л.В. Коваль, В.Л. Коваленко, Ю.М. Козлов,
І.Б. Коліушко, В.К. Колпаков, В.Р. Кравець, О.Д. Крупчан, Є.Б. Кубко,
Б.М. Лазарєв, Б.Д. Лебін, Г.І. Леліков, О.Є. Луньов, В.К. Малиновський,
В.М. Манохін, Т.В. Мотренко, Н.Р. Нижник, О.Д. Оболенський, В.Ф. Опришко, Р.С. Павловський, І.М. Пахомов, О.В. Петришин, Г.І. Петров, В.І. Попова,
В.В. Прокопишин, Ю.О. Розенбаум, О.П. Рябченко, Ю.М. Старілова,
С.С. Студенікін, М.С. Студенікіна, О.Ф. Фрицький, В.В. Цвєтков,
В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л.С. Явич, О.М. Якуба, Ц.А. Ямпольська, М.К. Якимчук, Х.П. Ярмакі та ін.
Їхні наукові напрацювання та теоретичні положення стали складовою фундаменту становлення та розвитку інституту державної служби. Водночас, адаптація інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу, удосконалення чинного законодавства про державну службу, насамперед, прийняття Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» зумовлює необхідність переосмислення ряду науково-теоретичних положень як щодо інституту державної служби, в цілому, так і щодо правообмежень у державній службі, зокрема, створення відповідного режиму функціонування державної служби. Зазначене й зумовило необхідність здійснення цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи кафедри адміністративного і фінансового права Одеської національної юридичної академії „Правове забезпечення механізму реалізації адміністративної реформи в Україні” і є частиною роботи академії в рамках загальнонаукової тематики „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення наукового аналізу та визначення поняття і сутності, місця і значення правообмежень в інституті державної служби, їхньої юридичної природи та стану правового регулювання, видів правообмежень, особливостей правообмежень щодо окремих видів державної служби.
Згідно з поставленою метою в роботі передбачено вирішення таких важливих наукових завдань:
дослідити історіографію проблеми та визначити основні напрямки наукового дослідження;
визначити роль і місце обмежень в інституті державної служби;
охарактеризувати чинне законодавство щодо обмежень у державній службі та сформулювати пропозиції щодо його удосконалення;
визначити поняття «правообмеження» та здійснити розмежування понять «правообмеження», «обмеження» і «заборона»;
класифікувати обмеження, визначити їхні особливості та охарактеризувати їх;
здійснити порівняльну характеристику обмежень, передбачених Законами «Про боротьбу з корупцією» і «Про засади запобігання та протидії корупції»;
встановити процесуальні особливості реалізації правообмежень у державній службі;
розробити конкретні пропозиції щодо подальшого удосконалення чинного законодавства про державну службу і щодо запобігання і протидії корупції.
Об’єктом дослідження є теоретичні, організаційно-правові і процесуальні засади державної служби в Україні.
Предметом дослідження є правообмеження у державній службі в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність підходів, методів і прийомів наукового пізнання. Історичний метод використовувався для аналізу історіографії проблематики (п. 1.1). Системний підхід став основою методологічної конструкції всієї дисертаційної роботи і визначив стратегію дослідження правової природи та видів правообмежень у державній службі в умовах удосконалення чинного законодавства про боротьбу з корупцією, що дозволяє розглянути її шляхом використання різних методів дослідження. Основним методом став загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив проаналізувати чинне законодавство щодо регулювання правообмежень у державній службі (п. 1.2). Широко використовувалися методи системного та структурно-функціонального аналізу при розгляді поняття та видів правообмежень у державній службі (п.п. 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). За допомогою порівняльно-правового методу з’ясовувано відмінності понять «правообмеження», «обмеження» і «заборона» (п. 1.3), загальне й особливе у проходженні державної служби та правообмеженнях у державній службі (1.3), виявлено спільні та відмінні риси правового регулювання правообмежень у державній службі України і зарубіжних країн (1.3, 2.1-2.4). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність, особливості та поняття «правообмеження», «обмеження», «заборона» (п. 1.3).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням поняття, сутності, видів правообмежень у державній службі та їхнього правового регулювання у контексті удосконалення чинного законодавства про боротьбу з корупцією.
Здійснення дисертаційного дослідження дало змогу одержати такі результати, що мають наукову новизну:
уперше:
запропоновано визначення поняття «правообмеження» як державно-правового установлення щодо визначення режиму доступу фізичної особи до державної служби та її права на проходження служби;
визначено, що поняття «правообмеження» можна характеризувати у широкому і вузькому розмінні і зазначено, що вузьке розуміння використовується у чинному законодавстві про державну службу;
здійснено розмежування понять «правообмеження», «обмеження», «заборона»;
запропоновано:
авторське положення щодо необхідності внесення змін до Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» про виключення словосполучення «що здійснюються у позаробочий час» стосовно певної категорії суб’єктів правообмеження;
авторське визначення поняття «заборона» як категоричного правового припису щодо утримання державного службовця від виконання певних дій або певної поведінки;
авторське визначення поняття «обмеження» з огляду на необхідність розмежування його з поняттям «правообмеження», як встановленої державним органом або керівником державного органу (структурного підрозділу) вимоги щодо відповідності особи встановленому цими органами критерію. При цьому у контексті дисертації обмеження розглядається як вимога, яка не передбачена чинним законодавством;
зміни та доповнення до чинного законодавства про державну службу щодо удосконалення правового регулювання обмежень у державній службі;
дістали подальшого розвитку:
положення про те, що правообмеження є невід’ємним структурним елементом інституту державної служби, який передбачає основні орієнтири режиму доступу до державної служби і права на її проходження;
положення про те, що вік має бути важливим правообмеженням при вступі на державну службу, і його в редакції «після досягнення 18-річного віку» має бути закріплено в Законі «Про державну службу»;
розмежування понять „правообмеження”, «обмеження» та „заборона” і визначено, що в широкому розмінні поняття «правообмеження» охоплює поняття «заборона»;
класифікація правообмежень на види за: а) метою; б) правовим регулюванням; в) критеріями вимог.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для подальшого розвитку теоретичних положень адміністративного права, адміністративного процесуального права, службового права та здійснення спеціальних науково-теоретичних досліджень окремих аспектів державної служби України;
правотворчості – для удосконалення Законів «Про Державну службу», «Про засади запобігання та протидії корупції», інших законів, що регулюють окремі види державної служби;
правозастосуванні – для удосконалення організаційно-правових засад реалізації правообмежень у державній службі;
навчальному процесі – для підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, для викладання відповідних розділів дисциплін „Адміністративне право України”, „Адміністративно-процесуальне право України”, «Службове право України».
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії. Положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, доповідалися на: 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, квітень 2005 р.), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, квітень 2006 р.), 10-й (62-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, квітень 2007 р.), науково-практичній конференції «Треті Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв, листопад 2007 р.), «Актуальні проблеми національного законодавства» (Кіровоград, 2008 р.), «Політико-правове забезпечення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування» (Одеса, 2009 р.). Основні результати теоретичного дослідження використовувалися при викладанні відповідних тем при проведенні семінарських занять із курсу «Адміністративне право України», «Державна служба України».
Публікації. Основні положення й результати дисертації знайшли відображення у 6 статтях, 4 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано найбільш суттєві результати та положення дослідження, наведено теоретичні узагальнення та авторські пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства стосовно обмежень у державній службі.
1. Виокремлено три періоди розвитку вітчизняної науки щодо інституту державної служби і його структурного елементу – правообмежень:
а) дореволюційний період (кінець ХVIII ст. – 1917 р.) – характеризується наявністю значної кількості нормативних актів щодо регулювання державної служби в Російській імперії, які, безперечно, поклали початок науковим дослідженням із зазначеної проблеми (за твердженнями деяких науковців узаконення з питань державної служби становлять близько 10% від загального обсягу законодавства Російської імперії). Він представлений такими вченими, як: М.М. Сперанський, М.К. Нелідов; О.Д. Градовський; І.Ю. Андреєвський, В.П. Безобразов, В.В. Іванівський, М.О. Куплеваський, М.І. Лазаревський, А.І. Єлістратов, праці яких аналізуються у підрозділі;
б) радянський період (1917–1991 рр.) – характеризується тим, що протягом майже століття питання інституту публічної служби пройшло досить складний, розмаїтий, суперечливий та скачкоподібний шлях становлення наукової думки щодо державної служби: від повного заперечення – до визнання, від знищення законодавства про державну службу – до його створення, від законодавчого ігнорування самого терміна „державна служба” – до його нормативного визначення. Саме в цей період набули розвитку обмеження у державній службі. Його представляють такі вчені, як: І.І. Євтихієв, А.А. Власов, С. Студенікін, А.Ю. Пашерстник, Ц.А. Ямпольська, Н.П. Поборча, Н.І. Фаянс, І.М. Пахомов, В.М. Манохін;
в) період незалежності України (1991 р. – т.ч.) – характеризується активним теоретико-правовим забезпеченням державної служби як публічно-правового інституту. Цей період представлений такими науковцями, як: В.Б. Авер’янов, Л.Р. Біла-Тіунова, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, С.В. Ківалов, М.П. Орзіх, О.Ф. Фрицький, В.М. Шаповал, М.К. Якимчук та ін.
2. Визначено, що структуру законодавства щодо обмежень на державній службі визначають: 1) Конституція України; 2) Закони „Про державну службу”, „Про боротьбу з корупцією”, спеціальні закони, які регламентують окремі види держаної служби („Про міліцію”, „Про прокуратуру”, „Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб”, „Про державну податкову службу в Україні”, „Про пожежну безпеку”, „Про дипломатичну службу” тощо). Окремі положення щодо обмеження за станом здоров’я щодо адміністративних (цивільних) службовців визначаються підзаконними нормативними актами (зокрема, стан здоров’я при призначенні на посади керівників центральних органів виконавчої влади. Це положення не передбачене у Законі „Про державну службу”, а тільки Указом Президента України. Зроблено висновок, що, оскільки право на державну службу – це конституційне право, то передбачати певну деталізацію цього права може тільки закон.
3. Зазначено, що обмеження опосередковано передбачаються у Конституції України, зокрема ч. 2 ст. 38 якої визначає, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Таким чином, обмежується коло осіб, які можуть бути прийняті на державну службу – тільки громадяни України.
4. Встановлено, що своїм призначенням правообмеження мають:
1) забезпечення ефективної професійної діяльності щодо виконання повноважень державних органів;
2) встановлення перепон можливим зловживанням державними службовцями своїми обов’язками;
3) створення умов для незалежності службової діяльності;
4) гарантування дотримання державними службовцями прав і свобод громадян.
5. Визначено, що правообмеження є багатоаспектним і різноманітним поняттям, яке слід характеризувати у широкому і вузькому розумінні.
У широкому розумінні правообмеження – це державно-правове установлення щодо визначення режиму доступу фізичної особи до державної служби та її права на проходження державної служби. У такому розумінні правообмеження включають вимоги, критерії, заборони, правила. Таким чином, у широкому розумінні поняття „правообмеження” і „заборона” співвідносяться як ціле і частка. У вузькому розумінні правообмеження – це визначені нормою закону критерії, яким повинна відповідати, або яким не повинна відповідати особа/службовець. Саме вузьке розуміння правообмеження й використовується у чинному законодавстві. Вузьке розуміння правообмеження не ототожнюється із поняттям „заборона” і не поглинає його.
5. Здійснено класифікацію правообмежень на:
1) за метою: а) пов’язані із вступом на державну службу; б) пов’язані з проходженням державної служби;
2) за правовим регулюванням: а) загальні (передбачені Конституцією України і Законом „Про державну службу”); б) спеціальні (передбачені законами, які регулюють окремі види державної служби);
3) за критеріями вимог: а) позитивні (ті, яким повинна відповідати особа: відповідно освіта, стан здоров’я, фізична підготовка тощо); б) негативні
(ті, яким не повинна відповідати особа: судимість, підпорядкованість близькому родичеві, притягнення до кримінальної відповідальності тощо).
6. Визначено, що до загальних правообмежень належать такі, що стосуються всіх державних службовців незалежно від виду державної служби: громадянство, вік, дієздатність, стан здоров’я, безпартійність, відповідна освіта і професійна підготовка. Вік, як правообмеження, чітко регламентується стосовно спеціалізованих і мілітаризованих державних службовців, водночас, його недостатньо урегульовано Законом „Про державну службу”, який передбачає тільки вік, після досягнення якого особа припиняє державно-службові відносини. Прогалиною у чинному Законі є вік, після досягнення якого особа має право на державну службу. Аналогія із трудовим законодавством (досягнення 16-річного віку) не вирішує цієї проблеми, оскільки державний службовець – це публічний службовець, наділений державно-владними повноваженнями і, відповідно, повинен володіти повною адміністративною дієздатністю, тобто досягти 18 років.
7. Судимість — це передбачені законом правові наслідки засудження, які тривають певний період і визначають особливий правовий статус особи, яка має судимість. Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, які встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або незняту судимість. Зокрема, особа, яка має судимість, не сумісну із зайняттям посади, не може бути державним службовцем. У ряді випадків наявність судимості за будь-який злочин є перешкодою для особи бути: суддею, прокурором, слідчим, нотаріусом; судовим експертом; членом Вищої ради юстиції. На відміну від аналогічних обмежень, передбачених Законом „Про державну службу”, в ряді законів, що регламентують окремі види спеціалізованої і мілітаризованої державної служби, мова йде не про судимість, як явище тимчасове, а про сам факт засудження, який має постійний характер. Так, не можуть бути прийняті на посаду: прокурора, слідчого прокуратури, працівника міліції та державної пожежної охорони особи, які були засуджені за скоєння злочину. Водночас, важливим є й те, що в окремих випадках обмеження передбачає скоєння не будь-якого злочину, а корисливого злочину – на посаду службовця податкового органу особи, яка була засуджена за вчинення корисливих злочинів, або умисного злочину – при прийнятті на посаду в митні органи.
8. Суттєве значення для інституту державної служби має правообмеження щодо партійності. Для державних службовців спеціалізованої і мілітаризованої служби відповідні закони, що регулюють їхню діяльність, чітко визначають вимогу щодо безпартійності державного службовця, тобто він не повинен бути членом політичної партії. Проблемним є питання щодо зазначеного правообмеження стосовно адміністративних державних службовців, тобто тих, на кого поширюється дія Закону „Про державну службу”, який не передбачає принципу безпартійності. З огляду на проведену порівняльну характеристику принципів „безпартійності” і „політичної нейтральності” зроблено висновок про доцільність законодавчого закріплення щодо адміністративних державних службовців принципу безпартійності.
9. Зроблено висновок про необхідність прийняття Кодексу правил поведінки державних службовців як основного законодавчого акта, який би визначав загальний правовий та морально-етичний статус державного службовця незалежно від виду державної служби. Цей Кодекс має бути базовим законодавчим актом, на підставі якого будуть законодавчо визначатися правообмеження щодо державних службовців спеціалізованої та мілітаризованої державної служби.
10. Запропоновано такі зміни і доповнення до чинного законодавства:
10.1. У п. 3 абз. 1 ст. 4 Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» словосполучення «підприємства або організації» замінити на словосполучення «юридичні особи».
10.2. Із п. 2 абз. 1 ст. 4 Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» вилучити словосполучення «у позаробочий час».
10.3. Статтю 3 Закону «Про державну службу» доповнити принципом «безпартійності».
10.4. Статтю 4 Закону «Про державну службу» доповнити словосполученнями «які досягли 18-річного віку», «вищу», «не нижче рівня спеціаліста, а для керівників структурних підрозділів – рівня магістра» і викласти у такій редакції «Право на державну службу мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну вищу освіту, не нижче рівня спеціаліста, а для керівників структурних підрозділів – рівня магістра, і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України».
10.5. Із п. 2 ст. 12 «Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу» Закону «Про державну службу» вилучити словосполучення «що є несумісною із зайняттям посади» і викласти у такій редакції : «мають судимість».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Аппарат государственного управления : содержание деятельности и организационные структуры / Авер’янов В. Б. – К. : Наук. думка, 1990. – 117 с.
2. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні / Авер’янов В. Б.
– К. : Ін-Юре, 1997. – 48 с.
3. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади України : проблеми реформування / В. Б. Авер’янов // Адміністративна реформа в Україні : шлях до Європейської інтеграції : зб. наук. праць. – К. : ООО “АДЕФ–Україна”, 2003.
– С. 42 – 45.
4. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / Авер’янов В. Б. – К. : Наук. думка, 1979. – 148 с.
5. Административное право / под. ред. Ю.М. Козлова – М. : Юрид. лит., 1968. – 575 с.
6. Административное право : учебник / под ред. проф. А.Е. Лунева. – М., 1967. – 604 с.
7. Адміністративне право України: Акдемічний курс : підручник :
у 2-х т. – Т. – 1. Загальна частина / відп. ред. В.Б. Авер’янов ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К. : Юрид. думка, 2004. – 584 с.
8. Андреевский И.Е. О наместниках, воеводах и губернаторах
/ Андреевский И.Е. – СПб., 1864. – 150 с.
9. Андреевский И.Е. Полицейское право. Т. 1. / Андреевский И.Е.
– СПб., 1874.
10. Андреевский И.Е. Русское государственное право. – Т. 1.
О правительстве : учебник / Андреевский И.Е. – СПб.; М., 1866. – 496 с.
11. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07
/ Андрійко О. Ф. – К., 1999. – 390 с.
12. Антология мировой правовой мысли : в 5 т. – Т. V. Россия в конце XIX–XX в. / Нац. обществ.-научн. фонд; руковод. науч. проекта
Г. Ю. Семинигин. – М. : Мысль, 1999. – 829 с.
13. Атаманчук Г.В. Сущность государственной службы : история, теорія, закон, практика : монографія / Атаманчук Г. В. – М. : Изд-во РАГС, 2004.
– С. 118.
14. Балух Д.В. Управління державною службою в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Д. В. Балух.
– О., 2009. – 19 с.
15. Бальцій Ю.Ю. Правовий статус міського голови в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Ю.Ю. Бальцій.
– О., 2006. – 18 с.
16. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України
: підручник / Бандурка О. М. – Х., 1998. – 480 с.
17. Бахрах Д. Н. Государственная служба в Российской Федерации
/ Бахрах Д. Н. – Екатеринбург, 1995.
18. Бедний О.І. Організаційно-правові засади служби в органах місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / О.І. Бедний. – О., 2003. – 18 с.
19. Безобразов В.П. О значении науки для образования должностных лиц в государственном управлении / В.П. Безобразов // Сб. гос. знаний / Под ред. В.П. Безобразова. СПб., 1879. – Т. 7.
20. Безобразов В.П. Об условиях поступления на государственную службу в европейских государствах / Безобразов В.П. – М., 1875.
21. Бельский К. С. Административная власть государственного служащего // Служба в государственных и общественных организациях
/ Бельский К. С. – Свердловск, 1988.
22. Бельский К. С. О функциях исполнительной власти / Бельский К. С.
// Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 14-21.
23. Бергман В. Право и система государственной службы в Германии
/ В. Бергман // Проблемы теории и практики управления. – 1992. – № 5.
– С. 86-89.
24. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні : організаційно-правові засади : монографія. – Х. : Право, 2005. – 304 с.
25. Битяк Ю. П. Конституційно-правові засади становлення та розвитку державної служби в Україні / Ю. П. Битяк // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 2. – С. 72-82.
26. Битяк Ю. П. Правові засади забезпечення прав людини і громадянина в сфері державної служби / Ю. П. Битяк // Проблеми законності : Респ. міжвід. наук. зб. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 36. – С. 97-104.
27. Битяк Ю. П. Проблеми визначення системи законодавства про державну службу / Ю. П. Битяк // Право України. – 2006. – № 4. – С. 25-29.
28. Біла Л.Р. Атестаційне провадження у державній службі / Л. Р. Біла
// Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Вип. 16 / Редкол.
: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – О. : Юрид.
л-ра, 2002. – С. 296-302.
29. Біла Л.Р. Законодавство про державну службу / Л. Р. Біла
// Правничий довідник для професійних суддів / За заг. ред. С.В. Ківалова. – О.
: Юрид. л-ра, 2003. – 600 с. – С. 193-285.
30. Біла Л.Р. Конкурсне провадження у державній службі / Л. Р. Біла
// Митна справа. – 2002. – № 5. – С. 93-98.
31. Біла Л.Р. Основні етапи проходження державної служби та їх правове забезпечення / Л. Р. Біла // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць.
– Вип. 11. / Редкол. : С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип.
Ю.М. Оборотов. – О. : Юрид. л-ра, 2001. – С. 358-363.
32. Біла Л.Р. Посада як елемент правового статусу державного службовця
/ Л. Р. Біла // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / Голов. ред.
С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – О. : ПП «Фенікс», 2007. – Вип. 31.
– С. 94-101.
33. Біла Л.Р. Правовий статус державної посади : поняття і структура
/ Л. Р. Біла // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 4.
– С. 216-219.
34. Біла Л.Р. Провадження у державній службі / Л. Р. Біла // Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред.
В.Б. Авер'янова. – К. : Факт, 2003. – С. 317-341.
35. Біла Л.Р. Провадження щодо призначення на посаду державного службовця / Л. Р. Біла // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – О. : Юрид. л-ра, 2001. – Вип. 16.
– С. 190-197.
36. Біла Л.Р. Щодо визначення поняття та змісту правового статусу державного службовця / Л. Р. Біла // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Т. 6. – О. : Юрид. л-ра, 2007. – С. 131-140.
37. Василенко И. А. Система государственной службы в США
: современное состояние / И. А. Василенко // Вестник государственной службы. – 1994. – № 4. – С. 32-36.
38. Васильєв С.В. Правовий статус працівників міліції УРСР у 20-х роках ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / С. В. Васильєв. – Х., 2008. – 20 с.
39. Войтинский И. Трудовое право СССР / И. Войтинский. – М., 1925.
– 365 с.
40. Волошина В. В. Государственная служба Российской Федерации
: теоретико-правовые аспекты / В. В. Волошина, К. А. Титов. – М. : Луч, 1995.
– 179 с.
41. Вопросы советского административного права. – М.; Л., 1949.
42. Габричидзе Б.Н. Служебное право : учебн. для юрид. вузов
/ Б.Н. Габричидзе, А.Г. Чернявский. – М. : Издат.-торг. корпорация «Дашков и Ко», 2003. – 620 с.
43. Гинцбург Л.Я. Некоторые спорные вопросы теории советского трудового права / Л.Я. Гинцбург // Советское государство и право. – 1965.
– № 1. – С. 30-38.
44. Глушков В. О. Проблеми вдосконалення правової основи боротьби з корупцією : Аналіз практики застосування положень (норм) Закону України “Про боротьбу з корупцією” / В. О. Глушков // Коррупция : региональные и отраслевые тенденции. – О. : ФЕНІКС, 2003. – С. 54 – 60.
45. Голосниченко І. П. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень / І. П. Голосниченко // Право України. – 1998.
– № 11. – С. 21 – 22.
46. Голосніченко І. П. Напрямки реформування адміністративного права України / І. П.Голосніченко // Право України. – 1998. – № 8. – С. 9 – 13.
47. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права / Голосніченко І. П. – К. : Вища шк., 1991. – 207 с.
48. Горенберг М.Б. Государственная служба / М.Б. Горенберг // Право. – 1902. – № 45. – С. 2027-2033.
49. Горшенев В.М. Природа статуса должностного лица / В.М. Горшенев, О.В. Петришин // Проблемы социалистической законности. Респ. межвед. науч. сб. / Отв. ред. В. Я. Таций. – Х. : Выща шк., 1988. – Вып. 22.
50. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
51. Государственная служба в зарубежных странах. – М. : ИНИОН РАН, 1996. – 166 с.
52. Государственная служба в России : проблемы становления : – сб. науч. трудов. – М., 1993.
53. Государственный служащий : культура поведения и деловой этикет
/ Под ред. Е. В. Охотского. – М., 1999.
54. Градовский А.Д. Собр. соч. – Т. 1. / А. Д. Градовский. – СПб., 1899.
55. Гриценко І. С. Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук / І.С. Гриценко – Х., 2008. – 33 с.
56. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т.
: Т. 1. – Репринт. изд. / Даль В.И. – М. : Рус. яз., 1989. – С. 462.
57. Данильева И. О политической нейтральности государственных служащих / И. О. Данильева // Підприємництво, господарство і право. – 2002.
– № 9. – С. 78-81.
58. Данильєва І. Є. Принципи організації та функціонування державної служби в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук
: спец. 12.00.07 / І. Є. Данильєва. – К., 2005. – 24 с.
59. Державна служба : організаційно-правові основи і шляхи розвитку
/ За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К. : Ін-Юре, 1999.
– 272 с.
60. Державне управління : теорія і практика / За заг. ред.
В.Б. Авер’янова – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
61. Державне управління в умовах адміністративної реформи в Україні
/ За заг. ред. Н. Р. Нижник, О. Д. Крупчана. – К., 2002. – 95 с.
62. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / [Н. Р. Нижник,
В.В. Цвєтков, Г.І. Леліков, О.Д. Крупчан] та ін. – К. : Ін-Юре, 1998. – 272 с.
63. Додин Е. В. Административная ответственность должностных лиц колхоза / Е. В. Додин // Новый примерный устав сельхозартели и его роль в организационно-хозяйственном укреплении колхозов : межвуз. науч. конф. тез. докл. – К., 1967. – С. 46-48.
64. Додин Е. В. Административная ответственность за коррупцию
/ Е. В. Додин // Юридический вестник. – 1995. – № 3. – С. 66-68.
65. Додин Е. В. Предупреждение коррупции в деятельности таможенной службы / Е. В. Додин // Юридический вестник. – 2003. – № 2.
– С. 90-102.
66. Додін Е. В. Система митної служби в контексті адміністративної реформи в Україні / Додін Е. В. // Актуальні проблеми держави і права
: зб. наук. праць – 2001. – Вип. 11. – С.430-432.
67. Додін Є. В. Важливий крок до боротьби з корупцією в митних органах / Є. В. Додін // Митна справа. – 2004. – № 1. – С. 12-13.
68. Додін Є. В. Особливості правозастосовної діяльності службових осіб / Є. В. Додін // Проблеми правознавства. – 1971. – Вип. 19. – С. 106-112.
69. Дубенко С. Д. Державна служба : сучасний стан і напрямки розвитку
/ С. Д. Дубенко // Державне управління : теорія та практика. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – С. 175 – 189.
70. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні
: навч.-метод. посіб. / Дубенко С. Д. – К. : Ін-Юре, 1999. – 244 с.
71. Евтихеев А.Ф. Основы советского административного права.
– Х., 1925. – 331 с.
72. Евтихеев И. И. Советское административное право / И. И. Евтихеев, В. А. Власов. – М., 1946. – 431с.
73. Евтихеев И.И. Административное право СССР / И. И. Евтихеев,
В. А. Власов. – М., 1946. – 302 с.
74. Елистратов А. И. Должностное лицо и гражданин / А. И. Елистратов
// Вопросы административного права. – Кн. 1 : сб. статей : науч. изд-е. – М.
: Тип. А. И. Мамонтова, 1916. – С. 76 – 90.
75. Елистратов А.И. Административное право / Елистратов А. И. – М.; Л., 1929.
76. Елистратов А.И. Основные начала административного права
/ Елистратов А. И. – М., 1914. – 333 с.
77. Елистратов А.И. Очерки административного права / Елистратов А. И.
– М., 1922. – 236 с.
78. Етика поведінки державних службовців. – К. : Асоціація державних службовців, 1999. – С. 24.
79. Ефремов Л. Об опыте организации Британской государственной службы / Л. Ефремов // Советская юстиция. – 1991. – № 19.
80. Єдина номенклатура посад службовців // Бюлетень Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і зарплати. – 1967. – № 11.
81. Жданов А.А. О понятии советской государственной службы
/ А.А. Жданов // Известия вузов. Правоведение. – 1962. – № 4.
82. Загальні методичні рекомендації щодо проведення щорічної оцінки виконання посадовими особами покладених на них обов’язків і завдань : Наказ Головдержслужби України від 30.06.2004 р. // www.rada.gov.ua
83. Залюбовська І. К. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади як засіб забезпечення законності у сфері державного управління : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук.
/ І. К. Залюбовська. – О., 2002. – 178 с.
84. Ивановский В.В. Бюрократия как самостоятельный общественный класс / В. В. Ивановский // Русская мысль. – 1903. – № 8.
85. Ивановский В.В. Нравственная ответственность общественных властей / Ивановский В.В. – Казань, 1906.
86. Ивановский В.В. Русское государственное право / В.В. Ивановский
– Вып. 7 : Государственная служба. – Казань, 1895.
87. Ивановский В.В. Русское государственное право. – Т. 1. – Вып. 1.
– Введение, учение об организации верховной власти и высших государственных установлениях / Ивановский В.В. – Казань, 1885.
88. Іллічів М.О. Адміністративно-правове становище посадової особи органів внутрішніх справ України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / М. О. Іллічів. – Х., 2002. – 19 с.
89. Іншин М. І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук
: спец. 12.00.05 / Іншин М. І. – К., 2005. – 40 с.
90. Іншин М. І. Трудові правовідносини в системі державної служби
/ М. І. Іншин // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – О., 2000.
– № 9. – С. 113 – 118.
91. Картузова І.О. Дисциплінарна відповідальність державних службовців : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / І. О. Картузова. – О., 1999. – 18 с.
92. Кивалов С. В. Административное право Украины : учеб.-метод. пособ.
– 2-е изд. / С. В. Кивалов, Л. Р. Била. – О. : Юрид. л-ра, 2002. – 320 с.
93. Кисіль Л. Є. Поняття “посадова особа” у правовій науці і законодавстві Л. Є. Кисіль // Державна служба : організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К., 1999.
– С. 121 – 128.
94. Кисіль Л. Є. Поняття посади та посадової особи у змісті інституту державної служби / Л. Є. Кисіль // Державне управління : теорія та практика.
– К. : Юрінком Інтер, 1998. – С. 189 – 195.
95. Ківалов С.В. Державна служба в Україні : підручник / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла. – О. : Юрид. л-ра., 2003. – 368 с.
96. Ківалов С.В. Закон про державну службу : наук.-практ. коментар.
/ С.В. Ківалов, Л.Р. Біла. – О. : Фенікс, 2007. – 316 с.
97. Ківалов С.В. Закон України «Про державну службу» : наук.-практ. коментар / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова. – 2-е вид., зм. і доп. – О.
: Фенікс, 2009. – 692 с.
98. Ківалов С.В. Правовий статус Головного управління державної служби України // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук праць. – О.
: Юрид. л-ра, 2003. – Вип. 18. – С. 264-271.
99. Ківалов С.В. Правовий статус державного секретаря міністерства
/ С.В. Ківалов // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – О., 2002. – № 16. – С. 3-11.
100. Ківалов С.В. Теоретичні аспекти поняття посадової особи у державній службі / Ківалов С.В. // Наукові праці Одеської національної юридичної академії : зб. наук. праць. – О., 2003. – Т. 2. – С. 3-11.
101. Кобалевский В. Очерки советского административного права
/ Кобалевский В. – Х., 1924. – 260 с.
102. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р.
// Офіційний вісник України. – 2005. – № 32. – Ст. 1918.
103. Кодекс доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави : проект Закону України // www.rada.gov.ua
104. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
105. Кодекс Законов о труде УССР // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1922. – № 52.
106. Колесников А. Административное право РСФСР (К вопросу о содержании Административного кодекса) / А. Колесников // Власть Советов.
– 1923. – № 3.
107. Колісник В. П. Володіти мовою – обов’язок службових осіб
/ В. П. Колісник // Державна служба і громадянин : реалізація конституційних прав, свобод, обов’язків : наук. зб. – Х., 2000. – С. 102 – 107.
108. Коліушко І. Про запровадження у сферу виконавчої влади посад державних політичних діячів / І. Коліушко, В. Тимощук // Право України.
– 2000. – № 2. – С. 10 – 14.
109. Коліушко І. Проблеми правового забезпечення адміністративної реформи / І. Б. Коліушко // Адміністративна реформа в Україні : шлях до європейської інтеграції : зб. наук. праць. – К., 2003 – С. 59 – 63.
110. Колтун В. “Етика” і “ефективність” у державній службі / В. Колтун
// зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 1. – С. 180-192.
111. Комзюк А. Т. Застосування заходів дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ, які вчинили адміністративні проступки
/ А. Т. Комзюк // Вісник ун-ту внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 101
– 104.
112. Конституція України. Із змінами, внесеними Законом України від
8 грудня 2004 р. № 2222-ІV. – К., 2006.
113. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К., 1999.
114. Корж І.Ф. Військова служба в Україні: вступ, просування, припинення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07
/ І. Ф. Корж. – К., 2004. – 22 с.
115. Коркунов Н.М. Русское государственное право. – Т. 1. Введение и общая часть / Коркунов Н.М. – СПб., 1893. – 403 с.
116. Коцемир В. Професійно-кваліфікаційна характеристика, посадова інструкція як основа роботи з державними службовцями / В. Коцемир // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2001.
– № 2. – С. 376-383.
117. Кравець В. Р. Атестація державних службовців в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / В. Р. Кравець – О., 2004. – 20 с.
118. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
119. Куплеваский Н.О. Государственная служба в теории и в действующем праве Англии, Франции, Германии и Цислейтанской Австрии
/ Куплеваский Н.О. – Х., 1888.
120. Куплеваский Н.О. Государственные экзамены / Н.О. Куплеваский
// Юридический вестник. – 1885. – № 2-3.
121. Куплеваский Н.О. Русское государственное право. – Т. 2. – Вып. 1.
/ Куплеваский Н.О. – Х. : Изд. книж. маг. А. Дредера, 1896. – 263 с.
122. Курилов В.И. Аттестация и личность работника в советском трудовом праве / Курилов В.И. – Владивосток, 1983.
123. Лазаревский Н.И. Ответственность за убытки / Лазаревский Н.И. – М., 1905.
124. Лазаревский Н.И. По поводу проекта устава о службе гражданской
/ Н.И. Лазаревский // Право. – 1902. – № 18. – С. 907-917.
125. Леліков Г. Стратегія реформування державної служби / Г. Леліков
// Вісник УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 14.
126. Луговий В. Реформування системи підготовки управлінських кадрів / В. Луговий // Вісник УАДУ. – 1998. – № 1. – С. 25-35.
127. Малиновський В. Я. Державна служба : теорія і практика : навч. посіб.
/ Малиновський В. Я. – К. : Атіка, 2003. – 160 с.
128. Манифест 25 июля 1810 г. О разделении государственных дел на особые управ¬ления, с означением предметов каждому управлению принадлежащих. ПСЗ Российской империи. Первое, т. 31, № 24307.
129. Манохин В. М. Советская государственная служба / Манохин В. М.
– М. : Юрид. лит., 1966. – 196 с.
130. Манохин В.М. Конституционные основы советского административного права / Манохин В. М. – Саратов, 1983. – 217 с.
131. Местная государственная служба. – М., 1993. – 201 с.
132. Митний кодекс України : Закон України від 11.07.2002 р.
// Відомості Верховної Ради України – 2002. – № 38. – Ст. 288.
133. Муніципальне право України : підручник / За ред. В. Ф. Погорілка,
О. Ф. Фрицького. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 348 с.
134. Наукові засади реформування державної служби в Україні : наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 2000. – 56 с.
135. Нелидов Н.К. Юридические и политические основания государственной службы / Нелидов Н.К. – Ярославль, 1874. – 181 с.
136. Неумивайченко Н. Правила поведінки державних службовців
: практичні питання / Н. Неумивайченко // Право України. – 2001. – № 2.
– С. 80-83.
137. Нижник Н. Політична культура державних службовців // Вісник державної служби України / Н. Нижник – 1998. – № 1. – С. 64-70.
138. Нижник Н. Україна – державне управління, шляхи реформування
/ Н. Нижник – К., 1997. – 70 с.
139. Нинюк М. Патріотизм, професіоналізм, порядність – основні складові підвищення кваліфікації державних службовців / М. Нинюк // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2002. – № 2 – С. 356-360.
140. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба: учебник для подгот. государств. служащих. – М. : Статут, 1999. – 592 с.
141. Ноздрачев А.Ф. Федеральная государственная служба
/ А.Ф. Ноздрачев // Российская юстиция. – 1994. – № 6. – С. 35-38.
142. О порядке найма и увольнения рабочих и служащих : Постановление ВУЦИК от 19.04.1922 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1922. – № 19. – Ст. 294.
143. О социальном обеспечении рабочих и служащих на случай временной и постоянной утраты трудоспособности и членов их семей на случай смерти кормильца : Положение СНУ УССР от 10.12.1921 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1922. – № 4.
– Ст. 59.
144. Об отпусках рабочих и служащих : Постановление СНК УССР от 19.04.1921 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1921. – № 7. – Ст. 194.
145. Оболенский А. Д. Эволюция государственной службы в Великобритании / А. Д. Оболенский // Государство и право. – 1996. – № 16.
– С. 122 – 124.
146. Оболенський О. Д. Державне управління і державна служба України: реформування у світлі світового досвіду / О. Д. Оболенський
// Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні : матеріали наук.-практ. семінару / за заг. ред. В. І. Лугового,
В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 352 с.
147. Оболенський О. Концептуальні основи формування професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців / О. Оболенський,
М. Присенко, В. Гриненко, О. Мельниченко // Вісник державної служби України. – 1998. – № 2. – С. 63.
148. Общее Учреждение Министерств 25 июня 1811 г. – ПСЗ. – Т. 31.
– № 24686. – §§ 205-278.
149. Овсянко Д.М. Государственная служба Российской Федерации
: учебник / Овсянко Д.М. – М.: Юрист, 1996.
150. Овсянко Д.М. Советская государственная служба : учеб. пособ.
/ Овсянко Д.М. – М., 1987.
151. Ожегов С.И. Словарь русского языка : около 57 000 слов / Под ред.
Н. Ю. Шведовой / С.И. Ожегов. – М. : Рус. яз. 1987.
152. Орзих М.Ф. Аппарат Советского правового государства
/ М.Ф. Орзих // Актуальные проблемы формирования правового государства
: сб. науч. ст. – Х. : Изд-во Харьков. юрид. ин-та, 1990. – С. 38-40.
153. Орзіх М.П. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування / М.П. Орзіх // Юридический вестник. – 2000. – № 2. – С. 101-108.
154. Орзіх М.П. Правове супроводження місцевого самоврядування в Україні / М.П. Орзіх // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – О., 2002. – Т. 1. – С. 16-33.
155. Орзіх М.П. Управлінсько-правова підготовка державних службовців / М.П. Орзіх // Радянське право. – 1988. – № 10. – С. 47-50.
156. Пахомов И.Н. Виды советских государственных служащих, их права и обязанности / Пахомов И.Н. – Львов, 1965.
157. Пахомов И.Н. Советская государственная служба : понятие и основные принципы / Пахомов И.Н. – К., 1964.
158. Пахомов І. М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР / Пахомов І.Н. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 128 с.
159. Пашерстник А.Е. Правовое регулирование труда в странах народной демократии / А.Е. Пашерстник // Сов. государство и право. – 1950. – № 2.
– С. 37-49.
160. Петришин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ
: монографія / Петришин А. В. – Х. : Факт, 1998. – 168 с.
161. Петров Ю.А. О понятии должностного лица / Г.И. Петров
// Правоведение. – 1974. – № 6. – С. 31-36.
162. Питання Секретаріату Президента України : Указ Президента України від 27.01.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 7. – Ст. 390.
163. Поборчая Н.П. Советская государственная служба : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – Л., 1952.
164. Положение об Управлении Президента Российской Федерации по вопросам государственной службы : Указ Президента Российской Федерации от 8.06.2004 г. // www.dokument.kremlin.ru
165. Положення про Секретаріат Президента України : затв. Указом Президента України від 27.01.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005.
– № 7. – Ст. 390.
166. Попков В. Д. Этика советской государственной службы / Попков В. Д.
– М. : Юрид. лит., 1970. – 200 с.
167. Правове регулювання державної служби у Франції. – К. : Ін-т держ. управління. і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1993. – 88 с.
168. Про акціонерні товариства : Закон України від 17.09.2008 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50, / № 50-51 /. – Ст. 384.
169. Про боротьбу з корупцією : Закон України вiд 05.10.1995 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
170. Про введення в дію Закону України “Про державну службу”
: Постанова Верховної Ради України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 491.
171. Про вдосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців : Постанова Кабінету Міністрів України
від 16.04.1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – Ст. 12.
172. Про ведення обліку державних органів, установ і організацій, керівні працівники та спеціалісти яких віднесені до категорій державних службовців, та реєстру посад державних службовців : Наказ Головдержслужби
від 18.12.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2299.
173. Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад: Постанова Кабінету Міністрів України
від 26.10.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – Ст. 1984.
174. Про віднесення посад спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби до категорії посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. // Офіційний вісник України.
– 2001. – № 20. – Ст. 892.
175. Про війська Цивільної оборони України: Закон України
від 24.03.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 16. – Ст. 1.
176. Про внесення змін до Порядку оформлення документів для розгляду питання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі : Наказ Головдержслужби від 07.08.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 34. – Ст. 1617.
177. Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів : Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2469.
178. Про засади запобігання та протидії корупції : Закон України
від 11.06.2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 45. – Ст. 691.
179. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
180. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів
: Закон України від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994.
– № 11. – Ст. 50.
181. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні : Закон України від 26.01.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
182. Про Державну кримінально-виконавчу службу України : Закон України від 23.06.2005 р // Офіційний вісник України. – 2005.