ПРАВООХОРОННІ ФУНКЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ: ЗМІСТ І РЕАЛІЗАЦІЯ

brief description

Зміст

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ
1.1. Сутність і види функцій держави 11
1.2. Система функцій Української держави 29
1.3.Висновки до розділу 1 55
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВООХОРОННИХ ФУНКЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Сутність правоохоронних функцій 59
2.2. Зміст правоохоронних функцій 72
2.3. Висновки до розділу 2 108
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВООХОРОННИХ ФУНКЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
3.1. Форми реалізації правоохоронних функцій держави 111
3.2. Методи реалізації правоохоронних функцій держави 139
3.3. Суб’єкти реалізації правоохоронних функцій держави 162
3.4. Висновки до розділу 3 178
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституція України у ст. 1 проголошує її правовою державою. Однією з найважливіших основ цієї держави є верховенство права, яке закріплене у ст. 8 Конституції. Реалізація цього конституційного положення зумовлює необхідність охорони права, яка здійснюється за допомогою правоохоронних функцій держави. Таким чином, ці функції є важливими для існування правової держави. Їх ефективна реалізація передбачає вивчення цього виду функцій з метою удосконалення механізму їх здійснення.
Проблеми, пов’язані з функціями держави привертали увагу ще таких вітчизняних дослідників початку 20 сторіччя, як Н.М. Коркунов та Ф.В.Тарановський.
Активно функції держави вивчались у СРСР у 60-80 роках. У цей період з’явилась низка монографій і дисертацій, присвячених проблемі таких дослідників, як М.Р. Аракелян, М.І. Байтін, І.П. Блищенко, А.П. Глєбов, А.І. Денисов, Л.І. Загайнов, Т.Г. Ісхакова, О.С. Іоффе, Л.І. Каск, В.Б. Коженевский, А.І. Корольов, О.П. Литвиненко, Г.Н. Манов, Б.А. Мухамеджанов, В.Ф. Погорілко, А.А. Рогачов, Е.В. Фомицький, Е.Р. Форнель, М.В. Черноголовкін, Д.Ю. Цивадзе, Є.В. Шамарін. Правоохоронним функціям держави спеціально були присвячені дисертації І.А. Кузнєцова, І.В. Асеєва.
Однак ці дослідження стосувались функцій соціалістичної держави, їх положення значною мірою застарілі, не можуть достатньою мірою використовуватись у сучасних суспільних умовах. Поряд з цим монографічних досліджень правоохоронних функцій держави за останні 20 років не здійснювалось. Лише окремі аспекти цієї проблеми розглядалися у працях таких вчених, як: В.К. Бабаєв, С.В. Бабаєв, В.Д. Бабкін, Ю.А. Вєдєрніков, В.А. Владимиров, А.П. Заєць, О.В. Зайчук, М.С. Кельман, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, М.І. Мельник, Л.А. Морозова, О.Г. Мурашин, П.М. Рабинович, М.В. Селіванов, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун, Ю.А. Тихомиров, Н.М. Онищенко, Н.Т. Шестаєв, М.І. Хавронюк та деяких інших дослідників.
Таким чином, з одного боку, існує практична потреба у вивченні сучасних правоохоронних функцій Української держави і механізму їх реалізації, з іншого, такого дослідження на даний час не існує, що зумовлює актуальність теми дисертації.
При цьому, в зв’язку з тим, що правоохоронні функції тісно взаємопов’язані з іншими функціями держави, існує потреба і їх вивчення в обсязі, необхідному для повного розкриття змісту і механізму реалізацій правоохоронних функцій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту держави і права НАН України ім. В.М. Корецького та згідно з Планом науково-дослідних робіт відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (№ держ. реєстрації 0102U001597).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в узагальненні знань про правоохоронні функції як різновид функцій держави, встановлення їх змісту, вивчення форм, методів, суб’єктів їх реалізації, внесення пропозицій щодо вдосконалення їх здійснення.
Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставились такі завдання:
- встановити сутність і види сучасних функцій держави;
- охарактеризувати сучасні функції Української держави;
- виявити сутність правоохоронних функцій держави;
- визначити види правоохоронних функцій Української держави;
- охарактеризувати зміст правоохоронних функцій Української держави;
- охарактеризувати форми, методи, суб’єкти реалізації правоохоронних функцій Української держави;
- внести пропозиції щодо вдосконалення реалізації правоохоронних функцій Української держави.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що пов’язані з функціями держави.
Предмет дослідження - правоохоронні функції Української держави на сучасному етапі та діяльність з їх реалізації.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використані:
- загально-філософські методи: історичний метод – для дослідження процесу виникнення і розвитку понять і категорій, пов’язаних з темою дисертаційного дослідження; системний метод - для дослідження функцій як цілісного утворення, складеного з відносно самостійних підсистем; метод аналізу та синтезу – для виявлення елементного складу функцій держави; метод абстрагування - для формулювання понять і категорій, що відносяться до функцій держави,
- спеціально-наукові методи: порівняльно-правовий метод - для встановлення подібності і відмінності законодавчого закріплення функцій держави в Україні і за кордоном; конкретно-соціологічний - для кількісної характеристики функцій держави;
- приватні методи: догматико-юридичний – для аналізу законодавства, що регламентує функції держави, метод тлумачення права – для встановлення прогалин у законодавстві, яке регулює функції держави.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше на дисертаційному рівні здійснено вивчення правоохоронних функцій як різновиду функцій Української держави, внесені пропозиції щодо вдосконалення їх реалізації.
Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями:
- сформульоване власне визначення функцій держави як об’єктивно зумовлених її потребами і сутністю державної влади однорідних, стійких напрямів її діяльності із задоволення цих потреб;
- запропонована класифікація сучасних функцій держави на такі види: за територіальною спрямованістю (внутрішні, зовнішні, міжнародні); за сферою впливу (економічні. політичні, соціальні, екологічні); за тривалістю існування (тимчасові, постійні); за соціальною важливістю (основні, неосновні, найголовніші); за формою визнання (відкриті, латентні); за терміном виникнення (первинні, вторинні); за сферами спрямованості (функції приватної спрямованості, функції публічної спрямованості); за роллю в реалізації потреб (організаційні, охоронні, (загальноохоронні, правоохоронні)); за конкретністю спрямування (конкретні, загальні); за формою виразу (закріплені у правових актах, закріплені в політичних документах, не закріплені в письмовій формі); за способом закріплення (закріплені у внутрішньодержавних документах, закріплені у міжнародних документах); за точністю закріплення (конкретно вказані, закріплені у загальній формі);
- встановлено, що сучасна Україна має такі функції:
а) внутрішні організаційні – соціальні (забезпечення трудової зайнятості населення, культурно-виховна, комунікативна); економічні (забезпечення функціонування державного сектора економіки, організація функціонування недержавного сектора економіки, організація збору податків); політичні (забезпечення здійснення суверенітету народу, забезпечення суспільної консолідації, ідеологічно-виховна функція); екологічні (підтримання екологічної рівноваги, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи);
б) внутрішні охоронні – соціальні (охорона прав і свобод особи, соціальний захист населення, подолання надзвичайних ситуацій, забезпечення збереження генофонду українського народу); економічна (забезпечення економічної безпеки держави); політичні (захист державного суверенітету, захист територіальної цілісності, забезпечення інформаційної безпеки, забезпечення правопорядку); екологічна (забезпечення екологічної безпеки).
в) зовнішні організаційні – соціальні (участь у вирішенні міжнародних соціальних проблем, культурне співробітництво з іншими державами, культурне співробітництво з українцями, що проживають за межами України); економічні (участь у вирішенні глобальних економічних проблем, економічне співробітництво з іншими державами); політична (участь в організації міжнародного правопорядку);
г) зовнішні охоронні – соціальна (участь в охороні прав особи на міжнародній арені); політичні (забезпечення обороноздатності держави, участь у підтримці міжнародного правопорядку); екологічна (участь у міжнародній охороні природного середовища);
- сформульоване визначення правоохоронних функцій держави як об’єктивно зумовлених її охоронними правовими потребами і сутністю державної влади однорідних стійких напрямків її діяльності із задоволення цих потреб;
- визначено, що сучасна Українська держава має такі правоохоронні функції:
а) внутрішні - функція охорони прав та свобод особи; функція забезпечення правопорядку, в яку входять такі конкретні функції - функція боротьби з корупцією, функція боротьби з організованою злочинністю, функція боротьби з тероризмом;
б) зовнішні – функція участі України в охороні прав і свобод особи на міжнародній арені; функція участі України у підтримці міжнародного правопорядку, яка включає конкретні функції: боротьбу з корупцією, боротьбу з організованою злочинністю, боротьбу з тероризмом;
- охарактеризовано зміст правоохоронних функцій, при цьому з’ясовано, що зміст правоохоронних функцій складають структурно-організаційні й якісно-змістовні елементи – перші характеризують з яких структурних елементів складається функція, другі елементи характеризують якісно-змістовну своєрідність цих структурних елементів, яка зумовлена об’єктом їх впливу;
- побудована авторська класифікація і охарактеризовані форми реалізації правоохоронних функцій держави, відповідно до якої вони мають такі види:
а) правові, які поділяються на правотворчі форми (міжнародна і національна правотворчість) і правореалізуючі форми (безпосередня реалізація права і правозастосовча реалізація права, яку складають: установча діяльність, регулятивна діяльність, охоронна діяльність), які, в свою чергу, поділяються на інші підвиди;
б) організаційні, які поділяються на організаційно-структурні, організаційно-інформаційні, організаційно-ідеологічні, організаційно-матеріальні форми;
- сформульована авторська класифікація і охарактеризовані методи здійснення правоохоронних функцій держави, відповідно до якої вони поділяються на загальні, якими є переконання і примус, спеціальні – правові й організаційні, правові поділяються на правотворчі і правореалізаційні, а останні – на методи безпосередньої реалізації і методи правозастосування: установчої діяльності, регулятивної діяльності, охоронної діяльності, які поділяються на більш конкретні методи відповідно до цих трьох видів діяльності, а організаційні методи класифікуються на організаційно-структурні, організаційно-інформаційні, організаційно-ідеологічні, організаційно-матеріальні, які також поділяються на конкретні методи;
- здійснена класифікація і охарактеризовані суб’єкти реалізації правоохоронних функцій Української держави відповідно до якої вони поділяють на такі види: за складом (одноособові й колективні); за терміном дії (постійні й тимчасові); за походженням (державні й недержавні); за характером компетенції (загальні й спеціальні, які можна поділити на основні і допоміжні).
- внесені пропозиції щодо закріплення системи сучасних функцій у Законі “Про основи національної безпеки України”; щодо удосконалення правотворчої форми реалізації правоохоронних функцій шляхом кодифікації відповідного законодавства і створення міжнародними структурами модельних нормативно-правових актів, на підставі яких повинні будуватись національні нормативно-правові акти; щодо уточнення в законодавчому порядку статусу суб’єктів здійснення правоохоронних функцій; щодо удосконалення методів реалізації правоохоронних функцій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
- у правотворчій роботі – як теоретичний матеріал для удосконалення законодавства, що регулює реалізацію правоохоронних функцій Української держави;
- у практичній діяльності – для вдосконалення процесу реалізації правоохоронних функцій Української держави;
- у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки проблеми правоохоронних функцій держави;
- у навчальному процесі –у викладанні таких дисциплін, як “Теорія держави і права”, “Конституційне право України”, “Судові та правоохоронні органи України”, а також при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників.
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дослідження доповідалися на засіданні відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Положення дисертації були оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції “Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття” (м. Дніпропетровськ, 30-31 травня 2001 р.); науково-практичній конференції “Проблеми забезпечення національної безпеки в сучасних умовах” (м. Мінськ, 28-29 червня 2001 року, доповідь опублікована); науково-практичної конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 28-29 квітня 2005 р., доповідь опублікована).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у таких публікаціях здобувача:
1. Онопенко П.В. Правоохоронні функції держави України: Монографія. – К.: “Варта”, 2003. – 128 с.
2. Онопенко П.В. Функції сучасної держави, їх сутність, різновиди та тенденції розвитку // Держава і право. – 2000. - № 7. – С.72-76.
3. Онопенко П.В. Поняття та формування правоохоронних функцій держави // Підприємництво. Господарство і право. – 2004. - № 10. – С. 37-39.
4. Онопенко П.В. Види та зміст правоохоронних функцій держави // Підприємництво. Господарство і право. – 2004. - № 11. – С. 66-68.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження, дисертація складається зі вступу 3 розділів, що мають 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (140 найменувань). Загальний обсяг дисертації 204 сторінки, з яких 191 основний текст.

bibliography

ВИСНОВКИ

Стаття 1 Конституції України проголошує, що вона є правовою державою. Для існування цієї держави важливим є здійснення її правоохоронних функцій. Їх ефективна реалізація передбачає вивчення цього виду функцій з метою удосконалення механізму їх здійснення. Поряд з цим за останні 20 років правоохоронні функцій держави на монографічному рівні не вивчались. Згадане обумовлює актуальність і новизну дисертаційного дослідження.
Воно виконане з використанням сучасних загально-філософських, спеціально-наукових, приватних методів пізнання, на підставі аналізу відповідної наукової літератури, правових актів, соціальної дійсності, що дало змогу зробити наступні висновки, що мають новизну, теоретичне і практичне значення.
- Функції держави – це об’єктивно обумовлені її потребами і сутністю державної влади однорідні, стійкі напрямки її діяльності по задоволенню цих потреб.
- У кожній державі на конкретному історичному етапі характер і зміст потреб суть і організація влади має певну специфіку, що відображається і на функціях держави, які змінюються в просторі і часі і якісно і чисельно.
- Різноманітність соціальних потреб, породжує різноманітність функцій держави, які можна класифікувати на: внутрішні, зовнішні, міжнародні (глобальні); економічні, політичні, соціальні, екологічні; тимчасові, постійні; функції держави певного історичного типу, функції конкретної держави; основні, неосновні, найголовніші; організаційні, охоронні (загально-охоронні, правоохоронні); відкриті, латентні; первинні, вторинні; функції держави приватної спрямованості, функції держави публічної спрямованості; конкретні (спеціальні), загальні; закріплені в правових актах, закріплені в політичних документах, не закріплені в письмовій формі; закріплені в внутрішньодержавних документах, закріплені в міжнародних документах; конкретно вказані (сформульовані), закріплені в загальній формі.
- Аналіз соціальної дійсності, правових актів, юридичної теорії дозволяє зробити висновок про те, що сучасна Україна має такі функції: забезпечення трудової зайнятості населення, культурно-виховна функція, комунікаційна функція, забезпечення функціонування державного сектора економіки, організація функціонування недержавного сектора економіки, організація збору податків; забезпечення здійснення суверенітету народу, забезпечення суспільної консолідації, ідеологічно-виховна функція; підтримання екологічної рівноваги, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи; охорона прав і свобод особи; соціальний захист населення, подолання надзвичайних ситуацій; забезпечення збереження генофонду українського народу; забезпечення економічної безпеки держави; захист державного суверенітету, захист територіальної цілісності, забезпечення інформаційної безпеки, забезпечення правопорядку; забезпечення екологічної безпеки; участь в рішенні міжнародних соціальних проблем; культурне співробітництво з іншими державами, культурне співробітництво з українцями, що проживають за межами України; участь в рішенні глобальних економічних проблем, економічне співробітництво з іншими державами; участь в організації міжнародного правопорядку; участь в охороні прав і свобод особи на міжнародній арені; забезпечення обороноздатності держави, участь у підтримці міжнародного правопорядку, участь у міжнародній охороні природного середовища.
- Як вважається було б доцільно закріпити викладену систему функцій Української держави у законі України «Про основи національної безпеки України», що сприяло би, по-перше, більш цілеспрямованій діяльності держави по їх здійсненню, по-друге, визнанню реально існуючих функцій, але які держава поки не реалізує, хоча це і є необхідним.
- Правоохоронні функції держави – це об’єктивні обумовлені її охоронними правовими потребами і сутністю державної влади однорідні, стійкі напрямки її діяльності по задоволенню цих потреб.
- Об’єктом правоохоронних функції є охоронні правові потреби. Охоронні правові потреби – це потреби в охороні, по-перше, організованих правом суспільних відносин, по-друге, недопущення виникнення явищ, що завдають шкоди правовій системі і суспільству у цілому. При цьому деякі потреби створюють якісно однорідну, стійку групу потреб, яка зумовлює існування відповідної функції держави, котра задовольняє ці потреби. Вони є в цілому об’єктивними явищами. Державна влада може брати участь у формуванні охоронних правових потреб, сприяючи розвитку тих із них, які їй корисні, або ліквідуючи та нейтралізуючи ті потреби, котрі не задовольняють інтереси державної влади. Але можливості державного впливу на охоронні правові потреби обмежені.
- Кількість і зміст охоронних правових потреб зумовлюється внутрішніми і зовнішніми факторами розвитку й існування держави. Вияв цих потреб - це необхідна умова правильного визначення правоохоронних функцій держави, змісту, форм і методів їх реалізації. Чим точніше виявлені потреби, тим цілеспрямованіша діяльність держави з їх задоволення, тим повніше здійснюються правоохоронні функції держави.
- У різних держав на різних історичних етапах розвитку кількість і зміст охоронних правових потреб, організація державної влади має певну специфіку, що відображається і на правоохоронних функціях держави, які змінюються в просторі і в часі.
- Сучасна Українська держава має декілька правоохоронних функцій, а саме – внутрішні правоохоронні функції: функція охорони прав та свобод особи; функція забезпечення правопорядку, а також зовнішні правоохоронні функції: участь України в охороні прав і свобод особи на міжнародній арені; участь України у підтримці міжнародного правопорядку. При цьому має місце тенденція до подальшої диференціації правоохоронних функцій і виокремлення нових функцій. Зокрема, у внутрішній функції забезпечення правопорядку виокремлюються наступні конкретні функції: функція боротьби з корупцією; функція боротьби з організованою злочинністю; функція боротьби з тероризмом. Це має місце і у відповідній зовнішній функції.
- Правоохоронні функції Української держави мають певну ієрархічну систему. На чолі її знаходиться функція охорони прав та свобод особи. Ця функція здійснюється за допомогою функції забезпечення правопорядку. Але вони окремо існувати не можуть тому, що охороняти права та свободи можливо тільки через забезпечення правопорядку, який в свою чергу може існувати тільки через охорону прав і свобод особи.
- Зміст правоохоронних функцій складають структурно-організаційні і якісно-змістові елементи. Перші характеризують з яких структурних елементів складається функція. Другі характеризують якісно-змістову своєрідність цих елементів яка обумовлена об’єктом їх впливу.
- Функцію охорони прав та свобод особи складають такі основні види діяльності: попередження порушень прав людини, захист прав людини, відновлення порушених прав людини, які в свою чергу складаються з певних дій. Функція забезпечення правопорядку включає такі основні види діяльності: попередження правопорушень, виявлення правопорушень, припинення правопорушень, розкриття правопорушень, розслідування правопорушень, притягнення правопорушників до відповідальності, перевиховання правопорушників, ліквідація умов для створення правопорушень. Ці види діяльності мають певні особливості при здійсненні конкретних функцій, що складають функцію забезпечення правопорядку: функцію боротьби з тероризмом, функцію боротьби з корупцією, функцію боротьби з організованою злочинністю. Реалізуючи функцію участі у міжнародній охороні прав та свобод особи держава також попереджує порушення прав людини захищає права людини, відновлює права людини. Але зміст цих видів діяльності відрізняється відносно громадян України права яких порушуються за кордоном, від діяльності по охороні прав інших осіб за межами України, що відображається у специфіці дій, що здійснюються при цьому. Функція участі України у підтримці міжнародного правопорядку включає види діяльності аналогічні відповідній внутрішній функції, але з урахуванням особливостей їх прояву в міжнародній сфері. Це стосується і складових цієї зовнішньої функції: боротьби з міжнародною корупцією, боротьби з міжнародною організованою злочинністю, боротьби з міжнародним тероризмом.
- Форми реалізації правоохоронних функцій держави – це однорідні за своїми зовнішніми ознаками прояви діяльності за допомогою яких реалізуються правоохоронні функцій держави.
- Форми здійснення правоохоронних функцій держави розділяють на правові і організаційні.
- Правові форми здійснення правоохоронних функцій держави – це форми діяльності суб’єктів реалізації правоохоронних функцій держави, які здійснюються на підставі юридичних норм, результати яких тягнуть за собою певні юридично значимі наслідки.
- Правові форми складаються з правотворчої і правореалізуючої форми. Можна розрізняти міжнародну правотворчість яка в свою чергу може існувати у формах правотворчості глобальних міжнародних організацій і у формі правотворчості регіональних міжнародних організацій і національну правотворчість яка складається з правотворчості народу і правотворчості державних органів: глави держави, законодавчих, виконавчих, судових, контрольно-наглядових. Правореалізуюча форма – це втілення положень правових норм у практичну поведінку суб’єктів права у процесі здійснення правоохоронних функцій держави. Вона поділяється на безпосередню (просту) реалізацію права (використання, виконання, дотримання права) і особливу (складну) реалізацію права або застосування права, яка поділяється на установчу діяльність – це формування структур, що реалізують правоохоронні функції держави, регулятивну діяльність (правостворюючу, правозмінюючу, правоприпиняючу) – це регулювання правомірної поведінки суб’єктів права у сфері здійснення правоохоронних функцій держави, охоронну діяльність (судову, слідчу, контррозвідувальну, оперативно-розшукову, розвідувальну, адміністративну, контрольно-наглядову) – це вплив на неправомірну поведінку суб’єктів права у сфері здійснення правоохоронних функцій держави.
- Найбільш важливою є правотворча форма, але в її реалізації є значні недоліки а саме: існує неузгодженість між різними національними правовими актами правоохоронної спрямованості, між міжнародними і національними правовими актами, національні правові акти правоохоронної спрямованості в значній мірі є застарілими. Усунення цих недоліків можливо у два етапи. На першому етапі необхідно кодифікувати відповідне національне законодавство, а на другому - слід створити модельні міжнародні правові акти, на підставі яких повинні будуватись відповідні національні акти.
- Організаційні форми реалізації правоохоронних функцій держави поділяються на організаційно-структурні, організаційно-інформаційні, організаційно-ідеологічні, організаційно-матеріальні форми.
- Методи здійснення правоохоронних функцій держави – це способи, прийоми, засоби цілеспрямованого організуючого впливу суб’єктів реалізації правоохоронних функцій держави на об’єкти які відносяться до їх ведення. Методи поділяються на загальні, спеціальні, конкретні. До загальних відносяться переконання і примус.
- Переконання - це метод впливу суб’єктів реалізації правоохоронних функцій держави на інших індивідів в результаті якого ці індивіди добровільно здійснюють діяння спрямовані на реалізацію цих функцій. Існують різні види переконання: переконання що здійснюються внутрішньодержавними суб’єктами і зовнішньодержавними (міжнародними) суб’єктами, державними і недержавними структурами; переконання що опосередковано правом і переконання що не опосередковані правом; переконання суспільства, переконання колективу, переконання індивідів; переконання засноване на матеріальних стимулах, переконання засноване на нематеріальних стимулах, переконання засноване на змішаних стимулах.
- Примус – це метод впливу суб’єктів реалізації правоохоронних функцій держави на інших індивідів в результаті якого ці індивіди вимушені здійснювати діяння спрямовані на реалізацію цих функцій. Можна виділити такі види примусу: примус, що здійснюється внутрішньодержавними суб’єктами, зовнішньодержавними суб’єктами, державними і недержавними структурами; примус що регулюється правом, примус, що опосередкований правом; примус, що здійснюється до індивіда, колективу, суспільства (держави); примус у вигляді заходів профілактики, припинення, забезпечення, покарання, відновлення прав, здійснення обов’язків; кримінально-правовий, адміністративно-правовий, цивільно-правовий, конституційно-правовий, дисциплінарно-правовий; особистий, матеріальний, організаційний; економічний, політичний, ідеологічний; фізичний і психічний.
- Спеціальні методи здійснення функцій держави можна класифікувати на правові і організаційні.
Правові поділяються на правотворчі і правореаліазційні, а останні на методи безпосередньої реалізації і методи правозастосування. Методи правозастосування мають різновиди: методи установчої діяльності, методи регулятивної діяльності, методи охоронної діяльності, які поділяються на більш конкретні методи відповідно до цих трьох видів діяльності.
- Організаційні методи реалізації правоохоронних функцій поділяються на організаційно-структурні, організаційно-інформаційні, організаційно-ідеологічні, організаційно-матеріальні методи.
- Основними проблемами методів реалізації правоохоронних функцій держави є: дотримання принципів здійснення методу переконання; недопущення безпідставного законодавчого розширення методів примусового характеру; недопустимість зростання кількості структур, що здійснюють методи примусу; удосконалення існуючих процедур використання примусових методів, підвищення контролю за здійсненням цих методів.
- Суб’єкти реалізації правоохоронних функцій держави це соціальні структури, що реалізують ці функції. Їх можна класифікувати наступним чином: державні, недержавні; суб’єкти які приймають участь у реалізації функцій, суб’єкти які безпосередньо реалізують функції; одноособові, колективні; законодавчі, судові, виконавчі, контрольно-наглядові; вищі, центральні, місцеві; виборні, призначувані, сформовані на змішаній основі; загальні, спеціальні: основні і допоміжні.
- Загальними суб’єктами реалізації правоохоронних функцій української держави є вищі і місцеві органи влади, повноваження яких поділяються на дві групи: перші - що безпосередньо стосуються правоохоронних функцій, другі - опосередковано спрямовані на їх реалізацію. При цьому потребує вдосконалення правове регулювання діяльності органів місцевого самоврядування в напрямку деталізації їх прав і обов’язків по реалізації правоохоронних функцій на місцевому рівні.
- Спеціальними суб’єктами реалізації правоохоронних функцій української держави є правоохоронні органи, які вказані в Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». При здійсненні конкретних правоохоронних функцій держави вони можуть бути основними і допоміжними. При цьому потребують удосконалення норми законодавства, що закріплюють статус суб’єктів реалізації конкретних правоохоронних функцій держави.
- До спеціальних допоміжних суб’єктів реалізації правоохоронних функцій можна віднести розвідувальні органи України, що витікає з їх завдань, закріплених у ст. 2 Закону України «Про розвідувальні органи України».
- До спеціальних суб’єктів реалізації функцій охорони прав і свобод особи слід віднести і Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- Недержавним суб’єктом, що приймає участь у реалізації правоохоронних функцій є об’єднання громадян правоохоронної спрямованості. До недержавних суб’єктів, що приймають участь у реалізації функцій охорони прав і свобод особи відносяться також адвокатура. Такими ж суб’єктами є: партії, громадські організації, профспілки, недержавні детективні і охоронні структури, статус яких потребує законодавчого удосконалення у напрямку деталізації їх прав і обов’язків щодо участі у реалізації правоохоронних функцій.
- У дисертації охарактеризовані не всі проблеми, що стосуються правоохоронних функцій Української держави в зв’язку з її обмеженим обсягом. Але як вважається це дослідження буде сприяти удосконаленню їх реалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и.доп. - М.: “Большая Российская энциклопедия”. СПб.: “Норинт”, 1997. -1456 с.
2. Еллинек Г. Общее учение о государстве. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2004. – 752 с.
3. Тарановский Ф.В. Энциклопедия права. - 3-е изд. – СПб.: Изд-во “Лань”, 2001 (переиздан с 1917 г.), - 560 с.
4. Иоффе О.С., Королев Я.Н. Сущность социалистического государства и права. - Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1963. – 79 с.
5. Денисов А.И. Советское государство. Возникновение, развитие, сущность и функции. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967, - 426 с.
6. Каск Л.И. Функции и структура государства. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1969. – 65 с.
7. Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства. - М.: Юрид. лит., 1970, - 215 с.
8. Литвиненко О.П. Главная функция Советского государства. – Душанбе: “Ирфон”, 1965, - 242 с.
9. Цивадзе Д.Ю. Развитие экономическиой функции Советского государства. - М.: Юрид. лит. - 1970, - 341 с.
10. Загайнов Л.И. Экономические функции социалистического государства. - М.: Юрид. лит., 1968, - 263 с.
11. Блищенко И.П. Внешние функции социалистического государства. - М.: Юрид. лит., 1970, - 176 с.
12. Коженевский В.Б. Функции советского общенародного социалистического государства. – Иркутск .: Иркутский гос. ун-т им. А.А. Жданова, 1974. - 54 с.
13. Копейчиков В.В. Механизм Советского государства. – М.: Юрид. лит., 1968. – 215 с.
14. Манов Г.Н. Советское общенародное государство: цели, задачи, функции. - М.: Юрид. лит, 1978, - 95 с.
15. Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства. – Саратов: Изд-во при Саратовском госуд. ун-те, 1979, - 302 с.
16. Погорилко В.Ф. Функции советского общенародного государства. - К.: Знание, 1980. – 64 с.
17. Рогачев А.А. Внешние функции государства социалистического типа. - М.: МГУ им. М.В. Ломоносова. – 1986. - 96 с.
18. Владимиров В.О. Основные функции посткоммунистического государства в области внутренней политики. Учеб. пособие .– Тверь: ТГУ, 1992. – 83 с.
19. Шестаев Н.Т. Функции и структура государства. - М.: Юрид. лит., 1992. – 223 с.
20. Шамарин Э.В. Оборонная функция Советского государства: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.01 / МГУ им. М.В. Ломоносова. - М., 1966. – 14 с.
21. Фомицкий Е.В.Хозяйственно-организаторская функция Советского государства в совремнных условиях: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Всесоюзн. юрид. заочн. ин-т. - М. ,1971. – 16 с.
22. Кузнецов И.А. Охрана социалистическогоправопорядка, социалистической собственности. прав и свобод граждан как функция советского общенародного государтва: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Саратовский юридический институт им. Д.И. Курского. – Саратов, 1986. – 17 с.
23. Глебов А.П. Проблемы структуры функций государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Всесоюзный НИИ законодательства. - М., 1974. – 19 с.
24. Исхакова Т.С. Диалектика развития культурно-воспитательной функции Советского государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.01 // МГУ им. М.В. Ломоносова. – М., 1983. – 18 с.
25. Аракелян М.Р. Диалектика формы и содержания природоохранительной функции социалистического государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. – К., 1982. – 20 с.
26. Форнель Е.Р. Функция Советского общенародного государства по оказанию социальных услуг: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / АН СССР, Ин-т государства и права. - М., 1983. – 19 с.
27. Тюленев В.Г. Правовые формы осуществления хозяйственно организаторсокй функции советского государста на современном этапе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / АН СССР. Ин-т государства и права. - М., 1983. - 24 с.
28. Мухамеджанов Б.А. Экологическая функция советского государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.01 / АН Казахской ССР. Ин-т философии и права. - Алма-ата, 1990. – 25 с.
29. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебн. пособие. - М.: “Отечество”, 1993. - 344 с.
30. Комаров С.А. Общая теория государства и права. Курс лекций - 2-е изд. - М.: Манускрипт, 1996. - 312 с.
31. Загальна теорія держави і права. Навч. посіб. / За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2000, - 320 с.
32. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посіб. - Вид. 5-е. – К.: Атака, 2001. - 176 с.
33. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2001. - 176 с.
34. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Харьків: Консум, 2001. - 656 с.
35. Теория государства и права. / Под ред. В.К. Бабаева. - М.: Юрист, 2002. – 580 с.
36. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003. - 584 с.
37. Теория государтва и права: курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Юрист, 2004. - 765 с.
38. Сырых В.М. Теория государства и права. Ученик. - 3-е изд., перераб и доп. - М.: Юридический дом “Юстицинформ”, 2004. - 697 с.
39. Органи державної влади України / В.Ф.Погорілко, Л.Т. Кривенко та ін. - К.: НАН України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького., 2002. – 592 с.
40. Общая теория государства и права. Академический куср в 3-х томах. - 2-е изд., перераб. и доп. / Отв. ред. проф. Н.М. Марченко. – Т.1. – М.: ИКД Зерцало-м, 2001. - 528 с.
41. Устав Организации Обьединенных наций // Международное право в документах: Учеб. пособ. / Сост. Н.Т. Блатова. – М.: Юрид. лит., 1982. – С. 196-228.
42. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе от 1 сентября 1075 года // Международное право в документах: Учебное пособие / Сост.: Н.Т. Блатова. – М.: Юрид. лит., 1982. – С. 587-590.
43. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. – К.: Право, 1999.
44. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
45. Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общей редакцией и со вступительной статьей директора Института законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации Л.А. Окунькова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 3 т.
46. Оксамытный В.В. Теория государства и права. - М.: Изд-во ИМПЭ – ПАБЛИШ, 2004. - 604 с.
47. Осадчая И. Государство в переходной экономике: между Левиафаном и анархией // Мировая экономика и международные отношения. - 1998. - №1. – С. 140-147.
48. Див. Морозова Л.А. Функции Российского государства на современном этапе // Государство и право. – 1993. - № 7. – С. 51-59.
49. Бабаев В.К., Бабаев С.В. Функции современного российского государства. – Н. Новгород - 2001. – 230 с.
50. Бабаев С.В. Теория функций современного российского государства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нижегор. гос. ун-т им. Н.И. Лобачевского. - Н.Новгород, 2001. – 25 с.
51. Тихомиров Ю.А. Теория компетенции. – М.: Юринформцентр, 2001. – 355 с.
52. Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций. – М.: АН СССР. Ин-т государства и права, 1988. – 174 с.
53. Социалистичекое государство: сущность, функции и формы. - М.: Мысль, 1976. - 167 с.
54. Сажнєв І.В. Деякі питання щодо визначення поняття “правоохорона функція держави” // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000.- №4. – С. 62-71.
55. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник / Автори і упорядники: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2000. – 512 с.
56. Закон України “Про основи національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №39. - Ст.351.
57. Севоротьян Р. Государство как универсальный феномен и аналитическая конструкция // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. - № 11. – С. 59-67.
58. Эльянов А. Государство в системе догоняющего развития // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. - № 12. – С. 59-63.
59. Симония Н. Государство и развитие // Мировая єкономика и международные отношения. – 1998. - № 12. – С. 63-69.
60. Глебов А.П. Понятие и структура функций социалистического государства. Пособие по спецкурсу “Проблемы теории социалистического государства и права”. – Воронеж: Воронежский госуд. ун-т, 1974. - 36. с.
61. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002. – С.9-12.
62. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. - К.: Укр. Правнича Фундація. Вид-во Право, 1995. – 16 с. –(Сер. “Міжнародні документи ООн з прав людини”).
63. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року // Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002. – С. 13-23.
64. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року // Права людини і професійні стандарти для працівників пенітенціарної системи в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002. – С. 147-174.
65. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К.: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 2000. – 377 с.
66. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К.: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 2002. – 409 с.
67. Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О.С. Власюка. – К.: НІСД, 2002. - 864 с.
68. Явич Л.С. Социализм: право и общественный прогресс. - М.: Юрид. лит., 1990. - 272 с.
69. Давид Р. Основные правовые системы современности. / Пер. с французького и вст. ст. В.А. Туманова. - М.: Прогресс, 1988. - 496 с.
70. Шмоткін О.В. Законність: історія та сучасність // Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України: Збірник наукових праць. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1993. - С.12-19.
71. Закон України “Про боротьбу з корупцією” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 34. - Ст. 266.
72. Указ Президента України від 24 квітня 1998 року № 367/98 “Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998 – 2005 роки” // Офіційний вісник України. – 1998. – Ст. 621.
73. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 35. - Ст. 358.
74. Закон України “Про боротьбу з тероризмом” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №125. - Ст. 180.
75. Права человека. Учебник для вузов / Отв. ред. Е.А.Лукашева –М.: НОРМА – ИНФРА, 1999. - 573 с.
76. Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства. - М.: Юрид. лит., 1970. - 215 с.
77. Байтин М.И. Функции государства // Общая теория гсоударства и права. Акад. курс в 3-х томах. - 2-е изд. , перераб. и доп. / Отв. ред проф. М.Н. Марченко. - Т. 1. - М.: ИКД Зерцало, 2001. - С. 197-236.
78. Олійник А., Держава (внутрішні та зовнішні напрямки діяльності, функції) // Міжнародна поліцейська енциклопедія. У 10 т./ Відпов. ред. Ю.І.Римаренко і др. - Т. 1. - К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре””, 2003. – С. 131-133.
79. Берлічева О.В. Соціальна функція держави в України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Харьковский ун-т внутр. дел - Х., 2002. – 19 с.
80. Адміністративне право України: Підручник. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків, 2000. –520 с.
81. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
82. Лаврова Н.М. Форма актов государственного управления: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / МГУ им. М.В. Ломоносова. - М., 1987. - 22 с.
83. Лазарев Б.М. Формы советского государственного управления // Формы государственного управления.- М.: АН СССР. Ин-т гос-ва и права, 1983. –С. 3-8.
84. Правовые формы деятельности в общенародном государстве: Учеб. пособие. / Под общей ред. проф. В.М. Горшенева. - Харьков: Харьковский юрид. ин-т, 1985. – 85 с.
85. Декларація ООН “Про злочинність і суспільну небезпеку” від 23 липня 1996 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М.І. Камлик та інші. – К.: Школяр, 1999. – С. 79-83.
86. Декларація ООН “Про боротьбу з корупцією і хабарництвом у міжнародних комерційних операціях” від 20 листопада 1996 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М.І. Камлик та інші. – К.: Школяр, 1999. – С. 83-86.
87. Рамкова Конвенція ООН “Проти організованої злочинності” від 21 липня 1997 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М.І. Камлик та інші. – К.: Школяр, 1999. – С. 68-79.
88. Международная конвенция о борьбе с захватом заложников от 17 декабря 1979 года // Международно-правовые основы борьбы с терроризмом: Сборник документов / Сост. В.С. Овчинский. – М.: ИНФРА-М, 2003. – С. 35-43.
89. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів одержаних злочинним шляхом, Ради Європи від 30 вересня 1998 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М.І. Камлик та інші. – К.: Школяр, 1999. – С. 166-187.
90. Договір про співробітництво держав-учасників Співдружності незалежних держав у боротьбі з тероризмом від 4 червня 1999 року // Международно-правовые основы борьбы с терроризмом: Сборник документов / Сост. В.С. Овчинский. – М.: ИНФРА-М, 2003. – С. 183-194.
91. Європейська конвенція з запобігання тероризму від 27 січня 1977 року // Международно-правовые основы борьбы с терроризмом: Сборник документов / Сост. В.С. Овчинский. – М.: ИНФРА-М, 2003. – С. 166-172.
92. Арабська конвенція про боротьбу з тероризмом 1998 року // Международно-правовые основы борьбы с терроризмом: Сборник документов / Сост. В.С. Овчинский. – М.: ИНФРА-М, 2003. – С. 164-166.
93. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22. - Ст.303.
94. Указ Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000 “Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки” // Офіційний вісник України. – 2000. - № 52. – Ст. 2258.
95. Указ Президента України від 05 серпня 1996 року № 683/96 “Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку в Україні” // Урядовий кур’єр. – 1996. – 10 серпня.
96. Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15 - рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) // Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення). Збірник нормативних актів: У 2 кн. – 2 вид., переробл. і доп. / Автори-упорядники: С.В. Лінецький, М.І. Мельник, А.М. Ришелюк. - Кн. 2. – К.: Атіка, 2004. – С. 641-648.
97. Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів). // Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення). Збірник нормативних актів: У 2 кн. – 2 вид., переробл. і доп. / Автори-упорядники: С.В. Лінецький, М.І. Мельник, А.М. Римелюк. Кн. 2. – К.: Атіка, 2004. – С. 758-763.
98. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами спорів про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією” від 25 травня 1998. № 13 // Постанова Пленуму Верховного Суду України. – У 2 т. – Т.2. – К.: Видавничий дім “Інюре”, 2004. – С. 192-204.
99. Рішення Пленуму Вищого арбітражного суду України “Про стан дотримання законності у вирішенні господарських спорів і завдання арбітражних судів щодо протидії правопорушенням та корупційним проявам в економічній сфері” від 9 лютого 1999 року. // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1999. - № 2. – С. 23-27.
100. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2029 “Про затвердження Програми боротьби з правопорушеннями на транспорті на 2004-2006 роки” // Офіційний вісник України. – 2003. - № 5.ч.1. – Ст. 2801.
101. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 “Про прикордонний режим” // Офіційний вісник України. – 1998. - №30. – Ст.1127.
102. Наказ Генерального прокурора України від 17 вересня 1999 р. № 2 “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, які проводять оперативну-розшукову діяльність”.
103. Наказ генерального прокурора України від 7 жовтня 1999 р. № 3 “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю”.
104. Інструкція МВС, СБУ, ДКОД, ДМК, НГУ, Мінюста від 10 серпня 1994 р. “Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю”.
105. Наказ Міністерства оборони України від 20 серпня 1995 року № 235 “Про затвердження Інструкції про проведення дізнання у Збройних Силах України”.
106. Рішення Київської міської Ради № 156/156 від 11 липня 2002 р. “Про програму зміцнення законності, посилення боротьби зі злочинністю у м. Києві на 2002 – 2006 роки”.
107. Закон України “Про Службу безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. – Ст. 382.
108. Закон України “Про розвідувальні органи України” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №19. - Ст.99.
109. Закон України “Про контррозвідувальну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №12. - Ст. 89.
110. Кримінальний кодекс України. (Прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 року). – Офіц. текст – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 352 с.
111. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / В.С. Ковальський (пер. авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Є. Демський та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 320 с.
112. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. / За загальною редакцією В.Т. Лимаренка, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2003. - С. 296.
113. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - 2-е. изд - М.: Омега –Л, 2004. – 580 с.
114. Методи управління // Юридична енциклопедія у 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко відп. ред. та ін. - Т.3. - К.: Укр. енцикл., 2003.
115. Козюбра Н.И. Убеждение и принуждение в советском праве на современном этапе коммунистического строительства: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. / АН УССР. Ин-т философии и права. – К., 1968. – 20 с.
116. Серегина В.В. Сущность и формы государственного принуждения по советскому праву (общетеоретические проблемы): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.12.00.01 / Саратовский юрид. институт им. Д.И. Курского.- Саратов, 1987. – 24 с.
117. Неапольська політична декларація і Глобальний план дій проти організованої транснаціональної злочинності // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М.І. Камлик та інші. – К.: Школяр, 1999. – С. 87-99.
118. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
119. Сажнєв І.В. Суб’єкти реалізації правоохоронної функції держави: теоретико-правовий аналіз // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001.- №4. – С. 62-71.
120. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. –№ 24. - Ст.170.
121. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник. – К.: Атака, 2000. – 304 с.
122. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов / Под ред. К.Ф. Гуценко. - . 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. – 416 с.
123. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. проф. А.М. Бандурки. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. – 350 с.
124. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, В.С. Ковальський (кер. авт. кол.) та ін.; Відп. ред. В. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.
125. Організація судових та правоохоронних органів: Навч. посіб. / За ред. І.С. Марочкіна, Н.В. Сібільової, О.М. Толочка. – Харків: Консум, 2000. -
126. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. – 576 с.
127. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: навчальний посібник / За ред. Я. Кондратьєва. – К., 2002. – 320 с.
128. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. – 449 с.
129. Кудинов Л.Д. Система правоохранительных органов: Учеб. пособие МВД СССР. Высш. следств. школа. – Волгоград, 1989. – 127 с.
130. Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 304 с.
131. Судові та правоохоронні органи України. Збірник законодавчих та нормативних актів. – К.: Вид. Паливода А.В., 2003. - 472 с.
132. Закон України “Про міліцію” // Відомості Верховної Ради України. – 1991, № 4. - Ст.20.
133. Закон України “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №32. - Ст.225.
134. Закон України “П