ПРАВОВА АКТИВНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ ЯК
СОЦІАЛЬНОГО ЯВИЩА ТА ПОНЯТТЯ В ЮРИДИЧНІЙ НАУЦІ
1.1. ПРАВОВА АКТИВНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ......................................... 13
1.2. ПРАВОВА АКТИВНІСТЬ ЯК ПОНЯТТЯ В ЮРИДИЧНІЙ НАУЦІ................ 21
1.3. ВИДИ, СТРУКТУРА, МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІЇ
ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ......................................................................................... 32
А. ВИДИ ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ...................................................................... 33
Б. СТРУКТУРА ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ........................................................... 36
В. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ
ОСОБИСТОСТІ...................................................................................................... 46
Г. ФУНКЦІЇ ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ................................................................. 55
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ................................................................................................. 64
РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ
2.1. ЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ В ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ................................................................... 66
2.2. ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ
МІЛІЦІЇ............................................................................................................................ 79
2.3. ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ............................................................................................................................. 97
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ....................................................................................... 106
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ
3.1. ПРАВОВА АКТИВНІСТЬ ТА ПРОФЕСІЙНА ДЕФОРМАЦІЯ
ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ............................................................................................ 108
3.2. УМОВИ ТА МЕТОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ............................................................................................ 123
А. УМОВИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ.................................................................................................................. 123
Б. МЕТОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ
ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ.................................................................................... 130
3.3. ЗАХОДИ ПІДВИЩЕННЯ ПРАВОВОЇ АКТИВНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ........................................................................................................................... 137
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ............................................................................................... 141
ВИСНОВКИ.................................................................................................... ................. 144
ДОДАТОК А..................................................................................................................... 152
ДОДАТОК Б..................................................................................................................... 160
ДОДАТОК В..................................................................................................................... 164
ДОДАТОК Д..................................................................................................................... 165
ДОДАТОК Е..................................................................................................................... 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................ 169

ВСТУП

Проблема правової активності є комплексною, яка в тій чи іншій мірі безпосередньо впливає на формування правової культури громадян України та їхньої правової поведінки. В юридичній науці дослідженню таких категорій як правова соціалізація, правова активність, правова професіоналізація (в якості необхідного елемента правової активності) приділяється замало уваги, що негативно відзначається на розробці вказаної проблематики та інших, споріднених явищ.
Значущість дослідження проблеми правової активності взагалі та правової активності працівників міліції зокрема важко оцінити. Адже формування високої правової активності позитивної направленості у громадян України, а особливо у працівників міліції призведе до поширення правомірної (суспільно корисної) поведінки як еталону існування кожного індивідуума в суспільстві.
Підставою для розроблення вказаної наукової проблеми є власні інтереси та відповідний досвід, життєві переконання автора дослідження та його наукового керівника, які відповідають основним напрямкам наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України.
Вихідними даними для розроблення даної теми є праці науковців з юридичної, соціологічної, психологічної та політологічної наук, емпіричні дані тощо.
Обґрунтування проведення даного наукового дослідження полягає в наступному: існують розрізненні дослідження з проблематики правової активності пересічних громадян, посадових осіб органів державної влади (за виключенням посадових осіб правоохоронних органів) які необхідно системно проаналізувати, визначити основні точки зору, та з урахуванням вищезазначеного провести дослідження правової активності працівників міліції, прийнявши рівень їхньої правової активності за критерій ефективності всієї діяльності органів внутрішніх справ.
Актуальність теми. Розбудова правової держави та формування громадянського суспільства в Україні неможливе без створення високоефективного апарату державної влади. В якому одне з ключових місць, з позиції загальнолюдських цінностей, займають правоохоронні органи та органи судової влади. Саме на ці органи покладається виключний обов’язок захищати права та свободи людини і громадянина.
У системі правоохоронних органів гідне місце займають органи внутрішніх справ, основним завданням яких є забезпечення громадського порядку та захист, безпосередньо, життя, здоров’я та особистої недоторканності людини і громадянина. На даному етапі державотворення міліція знаходиться в процесі становлення, що не заважає їй досить успішно виконувати свою місію щодо захисту людини і громадянина від протиправних посягань.
В своїй діяльності органи внутрішніх справ постійно зустрічаються з великою кількістю проблем, які можна умовно поділити на чотири групи:
а) політико-правові;
б) соціально-економічні;
в) криміногенні;
г) культурно-ідеологічні.
Якщо перші три групи проблем можна з часом вирішити, то культурно-ідеологічні проблеми завдають нищівного удару в саме серце міліції – по довірі людей. Зниження довіри громадян до органів внутрішніх справ, зниження престижу міліції і, як наслідок, різке зменшення взаємодії з населенням – лише неповний перелік негативних наслідків.
Сучасна юридична наука багато уваги приділяє різноманітним програмам по створенню позитивного міджу міліції, формування правової культури у населення, але, якщо поглянути на проблему через призму правової культури працівників міліції, стає очевидним, що проблема полягає в самих працівниках міліції. Правовий нігілізм, низький рівень правової культури та правової підготовки, безвідповідальне ставлення до виконання службових обов’язків, некваліфіковане керівництво – головні проблеми, які потребують негайного вирішення.
У науці теорії держави та права недостатньо уваги приділяється таким важливим напрямкам дослідження як правова культура, правова свідомість. Відсутнє комплексне дослідження проблеми правової активності працівників правоохоронних органів, зокрема міліції.
На практиці недостатньо ефектвна система правової підготовки працівників міліції, що негативно впливає на якість виконання ними службових обов’язків та результативність, особливо працівників слідчих та оперативних підрозділів.
Класичне формулювання завдань наукового дослідження має такі аспекти:
а) правовий;
б) організаційний;
г) методичний.
Всі вони безпосередньо мають як теоретичну, так і практичну спрямованість, актуальні і потребують подальшої наукової і практичної розробки.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Наукова робота виконана відповідно з п. 10, 29, 32, 110, 180, 183, 201, 206, 214 Наказу МВС України № 755 від 05.07.2004 р. “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років”, а також планів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ (“Основні напрями наукових досліджень на 2005-2010 роки”).
Дослідження підготовлене на виконання положень Наказу МВС України № 1082 від 20 вересня 2004 року “Про додаткові заходи щодо боротьби з корупцією в органах внутрішніх справ” та відповідає змісту “Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр.” (Рішення Колегії МВС України від 10.01.2003 р. № 1 КМ/ ДСК).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження –визначити сутність, зміст та значення такого явища, як “правова активність працівника міліції” в правоохоронній діяльності, особливості його прояву, а також впливу на результативність правоохоронної діяльності в цілому і на цій основі розробити рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових основ правової активності працівників міліції щодо охорони громадського порядку та протидії правопорушенням.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- розкрити зміст явища “правова активність”, з’ясувати його сутність, соціальну та правову значущість;
- з’ясувати зміст основних принципів та функцій правової активності;
- визначити структуру правової активності та механізм її формування;
- дослідити основні форми та методи правової активності;
- розкрити значення правової активності в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ;
- охарактеризувати іноземний досвід підвищення правової активності працівників правоохоронних органів;
- зробити аналіз співвідношення правової активності працівників міліції з професійною деформацією;
- визначити правові засади сучасної правової активності працівників правоохоронних органів;
- сформулювати рекомендації щодо вдосконалення правової активності працівників міліції;
- виробити конкретні пропозиції та рекомендації, щодо законодавчого забезпечення правової активності працівників міліції.
Об’єкт дослідження – діяльність органів внутрішніх справ щодо ефективної протидії правопорушенням, утвердження прав та свобод людини і громадянина.
Предмет дослідження становлять теоретичні і організаційно-правові засади правової активності працівників міліції в сфері забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
В дисертації використовувались такі загальні методи пізнання як аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, узагальнення, аналогія та інші. Серед загальнонаукових та приватнонаукових методів застосовувались зокрема: інституціональний метод, за допомогою якого вивчалися форми правової активності в суспільному житті; системно-структурний метод використовувався для аналізу цілісної системи структурних елементів правової активності, властивих їм взаємозалежностей (внутрішніх зв’язків), а також внутрішньої побудови правової активності.
На всіх етапах дослідження використовувалися також аксіологічний, функціональний, порівняльно-правовий, історичний методи. Крім того, були використані також і спеціальнонаукові методи дослідження: спеціально-юридичний, тлумачення правових норм та інші.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки в галузі теорії управління та адміністративного права, політології, загальної та спеціальної психології, філософії, культурології, конфліктології, політології. Особливого значення набули праці наступних вчених-правознавців: Е. Аграновського, С. Алєксєєва, Ю. Ведєрнікова, М. Вітрука, В. Гоймана, В. Горюнова, Ю. Гревцова, С. Гусарєва, М. Дьоміна, І. Дюрягіна, В. Казимирчука, Р. Калюжного, Д. Керімова, С. Кожевникова, В. Копєйчикова, В. Котюка, В. Кудрявцева, В. Лазарєва, Е. Лукашева, М. Матузова, О.Мурашина, Ю. Оборотова, В. Оксамитного, М. Орзиха, А. Ратинова, В. Сальникова, В. Сапуна, М. Строговича, О. Тихомирова, В. Чхіквадзе В. Шафірова, В. Щегорцева, Н. Щербакова, Л. Явича та багатьох інших;
Враховуючи своєрідну полярність між юридичною та соціологічною (психологічною) науками, в розробці проблем правової активності велике значення відіграли такі видатні вчені соціологічно-психологічного блоку наук, як то: І. Андрєєв, В. Ільін, Л. Кравченко, С. Рубінштейн та інші.
Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють питання діяльності правоохоронних органів, боротьби зі злочинністю, захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Дисертант звертався також до актуальної політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань правоохоронної діяльності в цілому та правової активності, зокрема. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які стосуються правової активної працівників правоохоронних органів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше у вітчизняній теорії держави і права комплексно досліджено проблеми правової активності працівників міліції. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків:
- здійснено історико-правовий огляд причин і умов, які сприяли виникненню правової активності працівників міліції;
- проаналізовано та вдосконалено структуру правової активності, її форми та методи;
- вперше сформульоване положення щодо аналізу правової активності працівників міліції;
- удосконалено класифікацію правової активності взагалі, і правової активності працівників міліції зокрема;
- визначено методи впливу на правову активність працівників міліції та надані пропозиції щодо їх застосування;
- сформульовані методи та способи підвищення правової активності, які мають використовуватися в органах внутрішніх справ;
- запропоновано нові напрямки підвищення правової активності в органах внутрішніх справ;
- розроблено методичні рекомендації щодо підвищення правової активності працівників міліції;
- сформульовані пропозиції щодо нормативного закріплення та регулювання поняття “правова активність;
- запропоновано для введення в понятійний апарат юридичної науки ряд нових дефініцій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання їх у:
- науково-дослідній сфері – положення дисертаційного дослідження є внеском до подальшого опрацювання проблематики правової активності як на загальнотеоретичному так і на галузевому рівнях;
- правотворчості – висновки та пропозиції, які містяться в роботі, використані при вдосконаленні положень законів України “Про міліцію”, “Про боротьбу з корупцією”, “Про державну службу” та в розробці цілісної системи законодавства про визначення ефективності діяльності різних правоохоронних органів держави (Акт про використання положень дисертації в правотворчому процесі Верховної Ради України № 06-19/15-348 від 14.03.06 р.);
- сфері правозастосування – у службовій підготовці працівників міліції, в їхній практичній діяльності (акт про використання положень дисертації в практичній діяльності підрозділів управління Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю УМВС України в Дніпропетровській області від 22.02.06 р.);
- навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження були використані під час підготовки підручників, навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій з курсу “Теорія держави і права”, “Юридична деонтологія” (Акт про впровадження наукових розробок дисертації в навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 09.10.06 р.);
- право-виховній сфері – положення, які містяться у дисертаційному дослідженні, покликані сприяти підвищенню рівня правової культури населення і державних службовців, посадових та службових осіб державного апарату, органів внутрішніх справ.
Особистий внесок автора в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Автором особисто виконані всі емпіричні дослідження, здійснений літературний огляд і проведені роботи з написання тексту дисертації і формулювання висновків. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися. Особисті теоретичні розробки дисертанта в наукових працях, опублікованих у співавторстві, становлять:
Кульбач С.О. (у співав.) Конституційна відповідальність: міф чи реальність? // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 18-20. – 50%
Кульбач С.О. (у співав.) Правова активність особи: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т. внутр. справ, 2006. – 36 с. – 50%
Апробація результатів дисертації. Підсумки дисертаційного дослідження як вцілому так і окремі аспекти було оприлюднено дисертантом на: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу – 2005” (19-30 вересня 2005 р., м. Дніпропетровськ – Білгород (Росія)); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації економіки та корупції в умовах формування ринкової економіки” (30 вересня 2005 р., м. Львів); Міжнародній науково-практичній конференції “Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування” (жовтень 2005 р., м. Запоріжжя); Міжвузівській науково-практичній конференції “Боротьба зі злочинністю в Україні: теоретичні та практичні проблеми” (вересень 2005 р., м. Харків); Семінарі “Методологічні проблеми теорії і практики оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах” (29-30 вересня 2005 р., м. Луганськ); Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і інновація 2005” (17-31 жовтня 2005 р., м. Дніпропетровськ-Білгород(Росія)); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення” (28-29 жовтня 2005 р., м. Харків); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми теорії та практики захисту прав людини в умовах формування громадянського суспільства” (21-22 жовтня 2005 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції “Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (осінні юридичні читання)” 11 листопада 2005 р., м. Львів; Науково-практичному семінарі “Застосування інформаційних технологій в практичній діяльності оперативних апаратів та в підготовці оперативних працівників” (2 грудня 2005 р., м. Львів); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні” (17 березня 2006 р., м. Дніпропетровськ); ІІІ науково-практичній конференції “Шляхи України до економічної безпеки” (14 квітня 2006 р., м. Харків); Міжнародної науково-практичної конференції “Запорізькі правові читання” (18-19 травня 2006 р., м. Запоріжжя); Науково-практичної конференції “Сучасні проблеми протидії корупції в Україні” (листопад 2007 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес” (14-15 лютого 2008 р., м. Дніпропетровськ).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 14 наукових працях, зокрема 8 у фахових виданнях, 1 навчальному посібнику.

bibliography

ВИСНОВИКИ

У роботі досліджено сутність правової активності працівників міліції, особливості її формування та прояву на сучасному етапі державотворення, значення для функціонування органів внутрішніх справ. Результати дослідження дозволили зробити такі висновки:
1. На сучасному етапі суттєво зросла роль правової активності як пересічних громадян, так і працівників міліції щодо упорядкування суспільних процесів, утвердження правової держави тощо.
2. Аналіз численних визначень дефініції “правова активність” дозволяє зробити висновок, що правова активність особи – це сформована в процесі взаємодії з правовим середовищем її сутнісна властивість, яка виражає сукупність можливостей до здійснення правової діяльності і є одночасно мірою інтенсивності і соціальної значимості даної діяльності, показником правової культури особистості.
Правова активність, разом з правосвідомістю та правовим спілкуванням, входить до складу особистісних якостей, об’єднаних єдиним поняттям “правовий рівень”.
3. Обґрунтовано, що для працівників органів державної влади, в т. ч. для працівників органів внутрішніх справ (як складової частини органів державної влади), здійснюючих правову діяльність, особистісні правові якості – правова свідомість, правова активність, правова поведінка – професійно-правові якості. У своєму єднанні вони складають професійно-правову структуру (рівень) особистості.
4. Визначено, що правова активність має певні ознаки: добровільність, творчість, ініціативність тощо. Але, дані ознаки характеризують лише певний, поверхневий рівень самої активності. Разом з тим, правова активність може проявитися і без вказаних ознак. Наприклад, при прийнятті та безумовному виконанні правових норм, не в силу їх прийняття, в якості особисто значимих, а під загрозою державного примусу. В цьому випадку державний примус виступає як один із засобів, що забезпечує прояв суб’єктами права позитивної правової активності.
Такі ознаки, як добровільність, ініціативність, не являються специфічними компонентами правової активності. Їх можна віднести до будь-якого з видів соціальної активності. Правові зміни, які сформовані в особі, сприяють наявності таких ознак в правовій діяльності.
5. Розкрито особливості існування правової активності негативної направленості з різними ступенями прояву. Дана правова активність знаходить своє відображення в правовій поведінці негативного характеру (наприклад, правопорушення), а також в негативній правовій діяльності посадової особи (зловживанні, перевищенні владних повноважень тощо).
6. Дослідженням встановлено, що правова активність має певні рівні й прояв одного з них – найвищого і може називатися правовою активністю в найбільш повному, прийнятому для юридичної науки, значенні.
7. Доведено, що процес формування правової активності особистості взаємопов’язаний з об’єктивною виховною дією права, системою правового виховання, правовим становищем, а також, в деякій мірі, з індивідуальними задатками особи.
Правова активність формується під впливом різноманітних факторів правового середовища. У даному середовищі перевагу мають позитивні або негативні правові цінності. Такий стан пояснює формування позитивної правової свідомості.
8. Дослідженням визначено професійну правову активність працівників правоохоронних органів, як сформовану в процесі взаємодії з правовим середовищем її сутнісну властивість, яка виражає сукупність можливостей до здійснення правової діяльності і є одночасно мірою інтенсивності та соціальної значимості даної діяльності, показником правової культури особистості – працівника правоохоронного органу.
9. Обґрунтовано, що під професійною правовою активністю працівників міліції слід розуміти – сформовану в процесі взаємодії з правовим середовищем її сутнісну властивість, яка виражає сукупність можливостей до здійснення правової діяльності і є одночасно мірою інтенсивності і соціальної значимості даної діяльності, показником правової культури особистості працівника міліції.
10. Введено в понятійний апарат юридичної науки термін “професійно-правова особистісна освіта”. Дана дефініція буде слугувати для позначення спеціального інтелектуального рівня особи, який би слугував специфічним рівнем визначення професійної правової активності.
Під даним терміном необхідно вважати єднання теоретичних, правових та соціально-прикладних знань і сформованих навичок щодо практичного, професійного виконання обов’язків чи реалізації прав, свобод та законних інтересів, передбачених діючим законодавством.
Доцільно встановити декілька рівнів професійно-правової особистісної освіти з урахуванням віку, стажу, посади та характеру виконуваних обов’язків в правоохоронній діяльності та застосовувати її як необхідну умову при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ, призначенні на іншу посаду тощо.
11. Досліджено, що механізм формування правової активності являє собою динамічну систему взаємодіючих елементів, детермінуючих у процесі становлення та розвитку професійно-правових властивостей особи. Основним компонентом даного механізму виступають інститути професіоналізації та сама формуюча особистість.
Професіоналізуючі інститути являються такою частиною механізму, за допомогою котрої здійснюється постійний, систематичний правовиховний вплив на особу з метою формування в її структурі професійно-правових утворень.
12. Розкрито загальну схему механізму формування професійної правової активності особистості. Так, за допомогою соціалізуючих інститутів здійснюється правовиховний вплив на особистість, яка формується. Внаслідок цього процесу соціально-правові утворення професіоналізуються, перевтілюючись в якості професійного порядку. Правова професіоналізація є процесом програмування необхідного і достатнього набору професійно-правових характеристик у соціалізуючій особистості, які дозволяють їй пристосуватися до професійно-правового середовища та стати носієм професійної правової активності.
13. Доведено, що ціннісно-орієнтуючі властивості складають ядро правової активності. Інші властивості, перед тим як проявитися, проходять через “фільтр” ціннісно-орієнтуючих властивостей, отримуючи при цьому особистісне забарвлення. У ціннісно-орієнтуючих властивостях переломлюється майбутній акт особистості, зміст якого наповнюється суб’єктивними правовими цінностями, які отримують “вихід” зовні, в правову сферу за допомогою цього акту.
14. Дослідженням встановлено, що правова активність працівників міліції, в більшості випадків, знаходить свій прояв саме в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ.
У свою чергу, сутність оперативно-службової діяльності працівників міліції полягає в тому, що вона є виконавчою діяльністю по реалізації основних функцій органів внутрішніх справ. ЇЇ зміст визначений найважливішими завданнями боротьби з протиправними діяннями, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, профілактики злочинів і правопорушень.
15. Визначено, що в сучасних умовах ефективність оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ визначається цілою системою показників щодо попередження, розкриття, розслідування злочинів. Дані показники, за своєю більшістю, вже не відповідають вимогам сьогодення. Щодо оцінки ефективності оперативно-службової діяльності працівників міліції, умовно виділено два підходи: інтенсивний та екстенсивний.
При застосуванні інтенсивного підходу, вихідною одиницею, яку приймають в якості показника, вважають інформацію щодо якісного аспекту органів внутрішніх справ, більшої ефективності діяльності тощо.
При застосуванні екстенсивного підходу основна увага приділяється не істотним змінам в системі органів внутрішніх справ, покращенню їх діяльності в результаті поширення передового досвіду і наукових розробок серед практичних працівників, а стабільному функціонуванню “системи”. Будь-яка динаміка, яка б могла суттєво змінити “систему”, знаходиться під знаком “табу”.
16. Доведено, що застосування екстенсивного підходу до визначення ефективності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ породжує негативну “систему”, яка, в свою чергу, наносить нищівний удар по правовій активності кожного працівника міліції, який приходить на службу до органів внутрішніх справ і “не відпускає” аж до моменту звільнення. За цей тривалий період кожен працівник проходить досить складний шлях професійної деформації, певна частина якого залишається не поміченою, а потім – або злочин чи правопорушення, в кращому випадку – дисциплінарні проступки, повна відсутність бажання щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ і, як результат, – звільнення.
За екстенсивним методом оцінки показників практичної діяльності органів внутрішніх справ, вважається, що саме кількісні, а не якісні показники в повній мірі розкривають сутність практичної діяльності органів внутрішніх справ по виконанню передбаченим законом завдань.
17. Введено в понятійний апарат юридичної науки термін “форма правової активності працівника міліції”.
Під даною дефініцією необхідно розуміти однорідні за своїм характером та правовою природою групи правоохоронних дій, що мають зовнішній вираз, і за допомогою яких забезпечуються ефективна охорона прав фізичних та юридичних осіб, громадський порядок, громадська безпека і здійснюється протидія злочинам та правопорушенням, підвищується авторитет, як конкретного працівника міліції, так і органів внутрішніх справ в цілому.
18. Запропоновано для введення в понятійний апарат юридичної науки термін “метод правової активності працівника міліції”.
Під даним поняттям необхідно розуміти способи та прийоми свідомого, активного, правового, безпосереднього і цілеспрямованого впливу органів (посадових осіб) внутрішніх справ на підставі закріпленої за ними компетенції і у встановлених межах на юридичних та фізичних осіб з метою не порушення останніми діючого законодавства.
19. З’ясовано, що професійна правова активність працівника міліції тісно пов’язана з його професійним авторитетом. У свою чергу, професійний авторитет – це думка оточуючих громадян, колег, керівництва про рівень розвитку професійної правової активності того чи іншого працівника міліції.
Без належного професійного авторитету працівник міліції не в змозі повноцінно виконувати свої службові обов’язки, тобто значно зменшується його користь для суспільства.
Найбільша небезпека для професійного авторитета працівників міліції і, як наслідок, професійної правової активності працівників міліції міститься в професійній деформації працівників міліції.
20. Доведено, що розвиток професійної правової активності знаходиться в прямому зв’язку з проблемою попередження професійної деформації та проблемою підвищення ефективності та якості діяльності посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування (в т. ч. працівників міліції). Саме цим і пояснюється актуальність та значимість вивчення факторів формування, вдосконалення професійної правової активності працівників міліції.
Під факторами розвитку професійної правової активності працівників міліції слід розуміти ті соціальні умови, які представляють собою сукупну причину збагачення професійно-юридичної структури особистості працівника міліції, формування у нього розвинутих правових якостей, які спроможні забезпечити найбільш оптимальний режим функціонування в правовому середовищі.
21. Розглянуто заходи щодо попередження професійної деформації. Так, під даними заходами розуміється комплексна система запобіжних заходів, які направлено на зниження вірогідності розвитку передумов проявлення досліджуваного явища. У цій системі визначаються заходи правового та психологічного характеру. Дані заходи знаходять свій практичний прояв за допомогою конкретних методів.
22. Обґрунтовано необхідність внесення змін до Законів України “Про міліцію” та “Про боротьбу з корупцією”.
23. Запропоновано систематизувати нормативно-правові актив з питань проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в правоохоронних органах тощо.
24. За допомогою результатів дослідження розроблені методичні рекомендації щодо протидії професійної деформації серед працівників міліції. Дані рекомендації були впровадженні в систему службової підготовки працівників міліції УМВС України в Дніпропетровській області і забезпечують ефективну профілактику одного з проявів професійної деформації – фактів адміністративної корупції.
25. Були розроблені методичні рекомендації щодо поліпшення якості підготовки майбутніх працівників міліції (співробітників Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю) у відомчих навчальних закладах. Доведена необхідність збільшення практичних занять з цілого ряду навчальних дисциплін, як необхідної умови найскорішої адаптації до умов роботи на майбутній посаді в практичних підрозділах органів внутрішніх справ.
26. Була розроблена та запропонована ціла низка заходів щодо підвищення правової активності працівників міліції. Доведена необхідність зменшення психофізичних навантажень на молодих працівників міліції, як необхідна передумова підвищення правової активності і зменшення вірогідності професійної деформації.
27. Доведена необхідність більш самостійної роботи кожного працівника міліції як необхідна умова найефективнішої самореалізації кожної особистості під час виконання службових обов’язків щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.
На підставі отриманих результатів наукового дослідження сучасна вітчизняна юридична наука збагатила свій потенціал в галузі правової активності, правової культури та правової поведінки людини і громадянина, а також розширила межі викладання навчальних дисциплін “Теорія держави і права” та “Юридична деонтологія”.
Використовуючи результати наукового дослідження були розроблені зміни до Законів України “Про міліцію” та “Про боротьбу з корупцією”.
Внаслідок застосування результатів наукового дослідження в практичній діяльності органів внутрішніх справ поліпшиться якість службової підготовки, і, як наслідок, – професійної підготовки працівників міліції, зменшиться кількість випадків прояву негативної правової активності працівниками міліції, все це збільшить ефективність діяльності органів внутрішніх справ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Осипова Н. П. Соціологія права: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навчальних закладів / М. І. Панов, Н. П. Осипова, Л. М. Герасіна та ін. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 276 с.
3. Ефимов В.Т. Социальный детерминизм и мораль / Ефимов В.Т. – М. : Высшая школа, 1974. – 192 с.
4. Шорохова Е. В. Теоретические проблемы психологии личности / Шорохова Е. В. – М. : Высшая школа, 1974. – 312 с.
5. Кравченко Л. Г. Проблема качества в философии / Кравченко Л. Г. – Минск : Изд-во БГУ, 1971. – 224 с.
6. Оборотов Ю. Н. Основные вопросы теории правовой активности личности в социалистического общества: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Оборотов Ю. Н. – К., 1979. – 24 с.
7. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. О месте психологического во всеобщей взаимосвязи материального мира / Рубинштейн С. Л. – М. : Изд-во Акад. Наук СССР, 1957. – 324 с.
8. Ковалёв А. Г. Психология личности /Ковалёв А. Г. – М. : Просвещение, 1969. – 391 с.
9. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / Рубинштейн С. Л. – СПб. : Питер, 2000. – 720 с.
10. Павлов Т. Избранные философские произведения / Павлов Т. – М. : Наука, 1961. – т. 1. – 602 с.
11. Платонов К. К. Проблемы способностей / Платонов К. К. – М. : Наука, 1972. – 312 с.
12. Алексеев С. С. Проблемы теории права / Алексеев С. С. : В 2-х т. – Свердловск : Изд-во Свердлов. юрид. ин-та., 1972. – Т. 1. – 396 с.
13. Алексеев С. С. Общая теория права/ Алексеев С. С. : В 2-х т. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 359 с.
14. Дюрягин И. Я. Применение права / Дюрягин И. Я. // Проблемы теории государства и права. – М. : Юрид. лит., 1979. – С. 340 – 358.
15. Сапун В. А. Социальная структура правосознания и реализация права: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Сапун В. А. – Свердловск, 1978. – 16 с.
16. Шафиров В. М. Правовая активность граждан в развитом социалистическом обществе (общетеоретические вопросы): Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Шафиров В. М. – Свердловск, 1979. – 13 с.
17. Сальников В. П. Правовая культура и поведение советских граждан: (Вопросы теории): Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Сальников В. П. – М., 1980. – 17 с.
18. Орзих М. Ф. Право и личность / Орзих М. Ф. – М. : Юрид. лит., 1975. – 111 с.
19. Витрук Н. В. Рецензия на книгу: Орзих М. Ф. Личность и право / Витрук Н. В. // Правоведение. – 1978. – № 2. – С. 114–116.
20. Чхиквадзе В. М. Государство, демократия, законность: Ленинские идеи и современность / Чхиквадзе В. М. – М. : Юрид. лит. , 1967. – 503 с.
21. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / Строгович М. С. : В 2-х т. – М. : Наука, 1968. – Т. 1: Основные положения науки советского уголовного процесса. – 470 с.
22. Гойман В. И. Правовая активность служащего советского государственного аппарата (общетеоретические вопросы): Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Гойман В. И. – К. , 1983. – 20 с.
23. Кожевников С. Н. Социально-правовая активность личности / Кожевников С. Н. // Советское государство и право. – 1980. – № 9. – С. 20–27.
24. Чхиквадзе В. М. Советское государство и личность / Чхиквадзе В. М. – М. : Юрид. лит. , 1978. – 103 с.
25. Лазарев В. В. Социально-психологические аспекты применения права / Лазарев В. В. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1982. – 144 с.
26. Галустян Н. В. Правовая активность личности в механизме формирования социально-полезного поведения: Дис… канд. юрид. наук / Галустян Н. В. – Ростов-на-Дону, 2005.
27. Демин М. В. Проблемы теории личности: (Социально-философский аспект) / Демин М. В.– М. : Изд-во МГУ, 1977. – 240 с.
28. Горюнов В. А. Проблема социальной активности личности в марксистско-ленинской социологии: Автореф. дис. … канд. философ. наук / Горюнов В. А. – Л., 1980. – 22 с.
29. Котюк В. А. Правовое воспитание рабочей молодёжи в социалистическом трудовом производственном коллективе: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Котюк В. А. – К., 1981. – 26 с.
30. Ратинов А. Р. Правосознание как источник правовой активности и регулятор правового поведения / Ратинов А. Р. // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – М. , 1970. – С. 178–187.
31. Щегорцев В. А. Социология правосознания / Щегорцев В. А. – М. : Мысль, 1981. – 174 с.
32. Сарахатунов Л. Р. Роль моральных и правовых факторов в коммунистическом воспитании трудящихся: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Сарахатунов Л. Р. – М., 1967. – 19 с.
33. Казимирчук В. П. Социальное действие права в условиях развитого социализма: Автореф. дис. … докт. юрид. наук / Казимирчук В. П. – М. , 1977. – 31 с.
34. Аграновская Е. В. Правовая культура как фактор укрепления социалистического образа жизни: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Аграновская Е. В. – М. , 1982. – 15 с.
35. Щербакова Н. В. Роль правовой установки в формировании социальной активности личности в условиях развитого социализма: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Щербакова Н. В. – М. , 1978. – 14 с.
36. Лазарев Л. В. Действие Конституции и социальная активность личности / Лазарев Л. В. // Проблемы совершенствования советского законодательства : Труды ВНИИСЗ. – М. : Изд-во ВНИИСЗ, 1979. – № 14. – С. 3–15.
37. Оксамытный В. В. Правовое воспитание и формирование правомерного поведения / Оксамытный В. В. // Правовое воспитание и социальная активность населения. – К., 1979. – С. 123–208.
38. Мордкович В. Г. Социальная активность / Мордкович В. Г. – Челябинск, 1976. – 342 с.
39. Явич Л. С. Общая теория права / Явич Л. С. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1976. – 287 с.
40. Гревцов Ю. І. Проблемы теории правовых отношений / Гревцов Ю. І. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1981. – 83 с.
41. Гойман В. И. Формирование правовой активности личности как составная часть коммунистического воспитания / Гойман В. И. – М. : Высшая школа, 1988. – 152 с.
42. Мельник М. І. Науково-практичний коментар до Закону України “Про боротьбу з корупцією” / Мельник М.І., Редька А.І., Хавронюк М.І. – К. : Атіка, 2003. – 320 с.
43. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України, прийнятий 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
44. Українська Радянська Енциклопедія: В 16 т. / За ред. М. П. Бажан. – К. : Академія наук УРСР, 1959-1968 рр. – т. 14. – с. 134.
45. Ожегов С. И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. – 19-е изд. , испр. – М. : Рус. яз. , 1987. – 750 с.
46. Венгеров А. Б. Право и информация в условиях автоматизации управления / Венгеров А. Б. – М. : Юрид. лит. , 1978. – 208 с.
47. Кудрявцев Ю. В. Нормы права как социальная информация / Кудрявцев Ю. В. – М. : Юрид. лит. , 1981. – 144 с.
48. Черныш В. И. Информационные процессы в обществе / Черныш В. И. – М. : Наука, 1968. – 103 с.
49. Кримінально-процесуальний кодекс України: Прийнятий 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР – 1961. – № 2. – Ст. 15.
50. Цивільно-процесуальний кодекс України: Прийнятий 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492.
51. Buge C. Buchbesprechung: M.F. Orsich. Personicakeit and Reach. – Staat und Reach. – 1978. – № 1. – P. 82-84.
52. Кейзеров Н. М. Воспитание привычки соблюдать закон / Кейзеров Н. М. – М. : Юрид. лит. , 1965. – 77 с.
53. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / Кудрявцев В. Н. – М. : Юрид. лит. , 1978. – 191 с.
54. Аза Л. А. Ценностные ориентации рабочей молодёжи / Аза Л. А., Поддубный В. А., Ручка А. А. – К. : Наука, 1978. – 203 с.
55. Большая советская энциклопедия: ВЗОТ. – М. : Изд-во “Советская энциклопедия”, 1974. – Т. 16. – 615 с.
56. Ожегов С. И. Словарь русского языка. / Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. – М. : Изд. “Русский язык”, 1983. – 900 с.
57. Молодых В. И. Всестороннее развитие личности и социальное планирование / Молодых В. И. – К. – Одесса : Вища школа, 1978. – 135 c.
58. Сухомлинский В. А. Мудрая власть коллектива (методика воспитания коллектива) / Сухомлинский В. А. – М. : Молодая гвардия, 1975. – 238 с.
59. Струтинский В. С. Управление правовым воспитанием: Автореф. дис. … канд. филос. наук / Струтинский В. С. – К. , 1977. – 25 с.
60. Афанасьев В. Г. Социальная информация и управление обществом / Афанасьев В. Г. – М. : Политиздат, 1975. – 408 с.
61. Братко А. А. Информация и психика / Братко А. А., Кочергин А. Н. – Новосибирск : Наука, 1977. – 198 с.
62. Коршунов А. М. Теория отражения и эвристическая роль знаков / Коршунов А. М., Мамонтов В. В. – М. : Изд-во МГУ, 1974. – 214 с.
63. Афанасьєв В. Г. Системность и общество / Афанасьєв В. Г. – М. : Политиздат, 1980. – 368 с.
64. Сетров М. И. Основы функциональной теории организации: философский очерк / Сетров М. И. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1972. – 164 с.
65. Скакун В. Ф. Теорія держави і права / Скакун В. Ф: Підручник / Пер. з рос. – Харків : Консул, 2001. – 656 с.
66. Бурмистров В. Л. МВД, УВД как социальные системы управления: Лекция / Бурмистров В. Л., Караханов В. Е. – М. : Акад. МВД СССР, 1976. – 43 с.
67. Берекашвили Л. Ш. Анализ и оценка руководителем горрайлиноргана внутренних дел оперативно-служебной деятельности: Лекция / Берекашвили Л. Ш. – М. : Изд-во МВШМ, 1985. – С. 17-32.
68. Коренева А. П. Советское административное право: Учебник / Под. ред. А. П. Коренева – М. : Изд-во МВШМ, 1986. – 486 с.
69. Джужа О. М. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. О. М. Джужи – Київ : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
70. Джужа О. М. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник у 2-х частинах. / За ред. О. М. Джужи – Київ : Юрінком Інтер, 2002. – 352 с.
71. Шалахин И. В. Анализ и оценка оперативно-служебной деятельности органов внутренних дел: Лекция / Шалахин И. В. – М. : Изд-во Академии МВД СССР, 1990. – 30 с.
72. Предборський В. Сучасні засоби управління як фактор підвищення ефективності боротьби з економічною злочинністю / Предборський В. А. // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 10. – С. 51–55.
73. Пєтков С. Можливість використання алгоритмів реалізації стратегій ефективного менеджменту в органах внутрішніх справ України / Пєтков С. В. // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 60–62.
74. Медведев В. С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та практичні аспекти) / Медведев В. С. – К. : Вид-во НАВСУ, 1997. – 191 с.
75. Про міліцію (зі змінами): Закон України прийнятий 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
76. Легенький М. І. Організація виховної роботи з особовим складом органів внутрішніх справ України: Навч. посіб / Легенький М. І. – К. : ВПЦ МВС України, 2006. – 93 с.
77. Цимбалюк М. Формування правосвідомості громадян у процесі реформування інституту власності / Цимбалюк М. // Право України. – 2003. – № 9. – С. 57–61.
78. Голубовська С. Як вижити на службі народу / Голубовська С. // Іменем Закону. – 2005. – № 32. – С. 3.
79. Бородіна І. І. Правовий та соціальний захист працівників правоохоронних органів. Проблемні питання / Бородіна І. І., Наумчик О. В.// Основні напрямки реформування ОВС : Матеріали науково-практичної міжнародної конференції (14-15 жовтня 2004 р.) – Одеса, 2004. – С. 80–82.
80. Журавська Ж. О. Деякі актуальні проблеми удосконалення соціального захисту працівників міліції / Журавська Ж. О. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2004. – № 2. – С. 58–61.
81. Кінащук Л. Організація та правове забезпечення соціального захисту в органах внутрішніх справ України / Кінащук Л. // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 3. – С. 92–95.
82. Шестаков А. В. Теневая экономика / Шестаков А. В. – М. : Изд-во Дашков и К, 2000. – 152 с.
83. Безроднов С. Дырка от бублика (украинский парламент утвердил отчёт правительства об использовании бюджета) / Безроднов С. // Московский комсомолец в Украине. – 2004. – 16-23 июня. – С. 4.
84. Бюджетні видатки МВС України у 2004 році // Іменем Закону. – 2005. – № 12. – С. 3.
85. Кінащук Л. Проблеми соціально-правового захисту співробітників органів внутрішніх справ в Україні / Кінащук Л. // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 49–50.
86. Корнієнко В. Реалізація ідеалу соціально-правової держави в українському суспільстві / Корнієнко В. // Право України. – 2001. – № 2. – С. 47–52.
87. Антонович М. Правова культура українського народу в сфері прав людини: історичний розвиток та сучасний стан / Антонович М. // Право України. – 2003. – № 12. – С. 75–79.
88. Кравченко Л. Розбудова українського громадянського суспільства: крізь призму бачення окремих проблем / Кравченко Л., Цимбалюк М. // Право України. – 2003. – № 10. – С. 17–21.
89. Назаров Б. Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственности / Назаров Б. Л. // Советское государство и право. – 1981. – № 10. – С. 35.
90. Темченко В. Етика та право: теоретичні аспекти співвідношення / Темченко В. // Право України. – 2002. – № 9. – С. 24–26.
91. Тригубенко Г. Термін “нігілізм”: історія та сучасність / Тригубенко Г. // Право України. – 2002. – № 9. – С. 129–131.
92. Литвак О. Правовий заслін – політичному нігілізму / Литвак О. // Право України. – 2002. – № 9. – С. 27–29.
93. Пискотин М. И. Проблемы общей теории социалистического государственного управления / Отв. ред. М.И. Пискотин – М. : Наука, 1981. – 312 с.
94. Керимов Д. А. Общая теория государства и права: предмет, структура, функции / Керимов Д. А. – М. : Юрид. лит. , 1977. – 133 с.
95. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности / Абульханова-Славская К. А. – М. : Наука, 1980. – 335 с.
96. Долежан В. Реформа державної влади: шляхи і варіанти реалізації / Долежан В., Василюк С. // Право України. – 2002. – № 12. – С. 33–37.
97. Темченко В. Психологічні основи теорії та принципи етики працівників міліції / Темченко В. // Право України. – 2002. – № 5. – С. 26–28.
98. Тригубенко Г. Боротьба зі злочинністю як засіб подолання правового нігілізму / Тригубенко Г. // Право України. – 2002. – № 3. – С. 127–128.
99. Чепелюк В. Корупція та хабарництво: проблеми співвідношення понять / Чепелюк В. // Право України. – 2004. – № 10. – С. 110–114.
100. Про боротьбу з корупцією (зі змінами): Закон України прийнятий 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
101. Полохало В. К. Політологія посткомунізму / Керівник авт. кол. В. К. Полохало – К., 1995. – С. 163–173.
102. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія / Мельник М. І. – К. : Атіка, 2001. – 304 с.
103. Мельник М. Фактор корупції в Україні / Мельник М. // Право України. – 2002. – № 5. – С. 12–17.
104. Йосифович Д. Визначення правового статусу суб’єктів боротьби з корупцією / Йосифович Д. // Право України. – 2004. – № 6. – С. 61–63.
105. Йосифович Д. Функціональне управління у сфері боротьби та протидії корупції / Йосифович Д. // Право України. – 2004. – № 8. – С. 79–81.
106. Голосніченко І. П. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. І. П. Голосніченка, Ю.А. Кондратьєва. – К. : Вид-во Української академії внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
107. Битяк Ю. П. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і факультетів / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
108. Литвак Б. Г. Управленческие решения / Литвак Б. Г. – М. : Изд-во ЭКМОС, 1998. – 247 с.
109. Нижник Н. Проблеми змісту державно-управлінських відносин та фактори його соціальної обумовленості в Україні / Нижник Н. // Вісник УАДУ. – К. , 1996. – № 2. – С. 102–113.
110. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник / Колпаков В. К. – 2-ге вид., допов. – К. : Юрінком інтер, 2000. – 752 с.
111. Кожевников В. В. Социально-правовая активность работников органов внутренних дел: Учеб. пособие / Кожевников В. В. – Омск: Изд-во Юридического института МВД России, 1996. – 123 с.
112. Лазарев Б. М. Гражданин и аппарат управления в СССР / Лазарев Б. М. – М. : Юрид. лит., 1984. – 252 с.
113. Кулага Е. Органи внутрішніх справ України в системі поділу державної влади / Кулага Е. // Право України. – 2004. – № 9. – С. 23–28.
114. Кримінально-процесуальний кодекс України (зі змінами): Прийнятий 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР – 1961. – № 2. – Ст. 15.
115. Кодекс про адміністративні правопорушення (зі змінами): Прийнятий 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
116. Бажан М. П. Українська Радянська Енциклопедія: В 16 т. / За ред. М. П. Бажан – К. : Академія наук УРСР, 1959-1968 рр. – т. 4. – с. 127.
117. Андреев Н. В. Социально-психологические особенности личности и коллектива отряда милиции особого назначения // Проблемы профилактики дезадаптации и профессиональной деформации у сотрудников органов внутренних дел: Сборник научных трудов / Андреев Н. В. – М. : Изд-во НИИ МВД России, 1993. – С. 45–51.
118. Баранов М. Правосознание работников милиции: мифы, деформация, стереотипы / Баранов М., Витрук Н. // Право и жизнь. – 1992. – № 2. – С. 122–128.
119. Березин Ф. Б. Методика многостороннего исследования личности (структура, основы интерпретации, некоторые области применения) / Березин Ф. Б., Мирошников М. П., Соколова Е. Д. – М. : Фолиум, 1994. – 231 с.
120. Анцыферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита / Анцыферова Л. И. // Психологический журнал. – 1994. – Т. 15. – № 1. – С. 3–19.
121. Буданов А. В. Психолого-педагогические пути преодоления профессиональной деформации сотрудников ОВД / Буданов А. В. – М. : Изд-во ГУК МВД РФ, 1994. – 154 с.
122. Costa P. Persons, places and personality: career assessment using the revised NEO personality inventory / Costa P., McCrae R., Kay G. // Journal of Career Assessment. – 1995. – № 3. – Р. 117–129.
123. Ware P. Anger and occupational well-being / Ware P. // Psychology and Aging. – 1992. – № 7 (1). – Р. 37–45.
124. Стрелков Ю. К. Инженерная и профессиональная психология / Стрелков Ю. К. – М. : Изд-кий центр «Академия», 2001. – 360 с.
125. Furnham A. Personality, absenteesm and productivity / Furnham A., Miller T. // Personality and Individual Differences. – 1997. – № 23. – Р. 705–708.
126. Furnham A. Personality, learning and work performance / Furnham A., Jackson C., Miller T. – Unpublished paper, 1998. – 421 р.
127. Hough L. The Big Five personality variables – construct confusion: descriptive versus predictive / Hough L. // Human Performance. – 1992. – № 5. – Р. 139–155.
128. Грановская Р. М. Элементы практической психологии / Грановская Р. М. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1988. – 311 с.
129. Собчик Л. Н. Характер и судьба. Введение в психологию индивидуальности / Собчик Л. Н. – М. : Институт прикладной психологии, 1995. – 267 с.
130. Barrick M. The Big Five personality dimensions and job performance: a metaanalysis / Barrick M., Mount M. // Personnel Psychology. – 1991. – № 44. – Р. 1–26.
131. Gellarty I. Personality, vocational interest, and cognitive predictors of managerial job performance and satisfaction / Gellarty I., Paunonen S., Meyer J., Jackson D., Goffin R. // Personality and Individual Differences. – 1991. – № 12. – Р. 221–231.
132. Judge T. Five-factor model of personality and employee absence / Judge T., Martocchio J., Thorensen C. // Journal of Applied Psychology. – 1997. – № 82. – Р. 745–755.
133. Furnham A. Personality of work / Furnham A. – London: Routledge, 1992. – 354 р.
134. Furnham A. Personality correlates of convicted drivers / Furnham A., Saipe J. // Personality and Individual Differences. – 1993. – № 14. – Р. 329–336.
135. Furnham A. Personality and occupation behaviour / Furnham A., Stringfield P. // Human Relations. – 1993. – № 46. – Р. 827–848.
136. Salgado J. The five-factor model of personality and job performance in the European Community / Salgado J. // Journal of Applied Psychology. – 1997. – № 82. – Р. 30–43.
137. Иванова Е. М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности / Иванова Е. М. – М. : Изд-во МГУ, 1987. – 216 с.
138. Иванова Е. М. Психотехнология изучения человека в трудовой деятельности / Иванова Е. М. – М., 1995. – 239 с.
139. Попов А. К. Работоспособность человека / Попов А. К. // Психологический журнал. – 1985. – № 1. – С. 45-48.
140. Furnham A. Personality and customer service / Furnham A., Coveney R. // Psychological Reports. – 1996. – № 79. – Р. 675–681.
141. Tett R. Personality measures predictors of job performance: a meta-analysis review / Tett R., Jackson D., Rothstein M. // Personnel Psychology. – 1991. – № 44. – Р. 703–737.
142. Miller B.D. Percepts and practices: Researching indentity formation among Indian Hindu adolescents in the United States / Miller B.D. // New Directions for Child Development. – 1995. – № 67. – Р. 71–85.
143. Miller P. H. Young children’s understanding of the psychological causes of behavior / Miller P. H. // F. revier. Child Development. – 1989. – № 60. – Р. 257–285.
144. Медведев В. С. Профессиональная деформация личности как проблема органов внутренних дел / Медведев В. С. // Психопедагогика в правоохранительных органах. – 1996. – № 1 (3). – С. 15–17.
145. Holloway W. Work psychology and organizational behaviour / Holloway W. – London: Sage, 1991. – 283 р.
146. Salgado J. Personality and job performance in financial servise managers / Salgado J., Rumbo A. // International Journal of Selection and Assessment. – 1997. – № 5. – Р. 91–100.
147. Зинченко В. П. Психологические вопросы эффективности и качества труда / Зинченко В. П., Мунипов С. Н., Рубахин В. Ф. // Психологический журнал. – 1984. – № 2. – С. 23–27.
148. Cortina J. The Big Five personality factors in the IPI and VVPI : predictors of police performance / Cortina J., Doherty M., Schmitt N. // Personnel Psychology. – 1992. – № 45. – Р. 119–126.
149. Costa P. Work and personality: use of the NEO-PI-R in industrial/organizational psychology / Costa P. // Applied Psychology: An International Review. – 1996. – № 45. – Р. 207–219.
150. Schneider B. Whither goest personality at work / Schneider B. // Applied Psychology: An International Review. – 1996. – № 45. – Р. 289–296.
151. Маркова А. К. Психология профессионализма / Маркова А. К. – М., 1996. – 310 с.
152. Ильин Е. П. Стили деятельности: новые подходы и аспекты / Ильин Е. П. // Психологический журнал. – 1988. – № 6. – С. 31–39.
153. Романович Г. Г. Профессиональная деформация сотрудников органов внутренних дел / Романович Г. Г., Батюк В. И. // Информационный бюллетень МВД БССР. – 1988. – № 3/4. – С. 3–5.
154. Day D. Personality and job performance: evidence of incremental validity / Day D., Silverman S. // Personnel Psychology. – 1989. – № 42. – Р. 25–36.
155. Levin I., Stokes J. Daspositional approach to job satisfaction: role of negative affectivity / Levin I., Stokes J. // Journal of Applied Psychology. – 1989. – № 74. – Р. 752–758.
156. Levinson D.J. A conception of adult development / Levinson D.J. // American Psychologist. – 1986. – № 41. – Р. 3–13.
157. Stagner R. Aging in industry / Stagner R. // In J. Birren K. Handbook of the psychology of aging. – New York: Van Nostrand Reinhold. – 1985. – Р. 747–817.
158. Hogan J. Issues and non-issues in the fidelity bandwidth trade-off / Hogan J., Roberts B. // Journal of Organizational Behaviour. – 1996. – № 17. – Р. 627–637.
159. Krilowicz T., Lowery C. Evaluation of personality measures for the selection of textile employees / Krilowicz T., Lowery C. // Journal of Business and Personality. – 1996. – № 11. – Р. 55–61.
160. Климов Е. А. Человек и профессия / Климов Е. А. – Л. : Лениздат, 1977. – 296 с.
161. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы / Климов Е. А. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1969. – 321 с.
162. Климов Е. А. Образ мира в разнотипных профессиях / Климов Е. А. – М., 1995. – 173 с.
163. Корнеева Л. Н. Профессиональная психология личности / Корнеева Л. Н. // Психологическое обеспечение профессиональной деятельности. – СПб., 1991. – С. 64–81.
164. Arneson S. Validation of personality and cognitive measures for insurance claims examiners / Arneson S., Millikin-Davies M, Hogan J. // J. of Business and Psychology. – 1993. – № 7. – Р. 87–92.
165. Raymark P. Identifying potentially useful personality constructs for employee selection / Raymark P., Schmidt M., Guion R. // Personality Psychology. – 1997. – № 50. – Р. 720–736.
166. Котов Д. П. Психология следователя / Котов Д. П., Шиханцов Г. Г. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 154 с.
167. Holt R. R. Occupational stress / Holt R. R. – In L. Goldberger handbook of Stress. – New York : Free Press, 1982. – 316 р.
168. Фрейд 3. Психология бессознательного / Фрейд 3. – М. : Просвещение, 1989. – 431 с.
169. Буданов А. В. Работа с сотрудниками органов внутренних дел по профилактике профессиональной деформации / Буданов А. В. – М. : ГУВД, 1992. – 98 с.
170. Lanyon R. Personality assessment / Lanyon R., Goodstein L. – New York : wiley, 1997. – 187 р.
171. Баранов П. П. Стереотипы профессионального правосознания работников органов внутренних дел / Баранов П. П. // Теоретические и организационно-правовые проблемы применения наказания. – Уфа, 1990. – С. 84–89.
172. Безсонов С. П. Особенности сотрудников органов внутренних дел / Безсонов С. П. // Психологическое обу