ПРАВОВА ДОКТРИНА - ДЖЕРЕЛО (ФОРМА) ПРАВА

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КАРМАЛІТА МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 340.143

ПРАВОВА ДОКТРИНА - ДЖЕРЕЛО (ФОРМА) ПРАВА

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ковальчук Олександр Михайлович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ - 2011
ЗМІСТ

ВСТУП 3

Розділ І. Науково - методологічні засади правової доктрини в теорії права
1.1. Історіографія та наукові концепції розробки правової доктрини як
джерела (форми) права 15
1.2. Формування та розвиток правової доктрини як джерела (форми) права
1.2.1. Витоки правової доктрини у римському праві 28
1.2.2. Особливості еволюції правової доктрини в романо-германській
та англо-американській правових системах 55
1.2.3. Правова доктрина в сім’ї релігійного права 74

Розділ ІІ. Теоретико-правовий аспект правової доктрини як джерела (форми) права
2.1. Поняття, основні ознаки і сутність правової доктрини 89
2.2. Місце правової доктрини в системі джерел (форм) права 123
2.3. Аналіз категорії «доктринального тлумачення» в контексті джерел права 137

Розділ ІІІ. Роль та перспективи розвитку правової доктрини у правовій системі України
3.1. Місце правової доктрини у правовій системі України 152
3.2. Тенденції розвитку правової доктрини як джерела (форми) права 167

ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дослідження сутності правової доктрини як джерела (форми) права в умовах проведення правової реформи в Україні обумовлено розвитком сучасної національної правової системи України. Закріплення на конституційному рівні положення про те, що Україна є правовою державою передбачає загальну орієнтацію, спрямування, прагнення Української держави встановити «панування» (верховенство) права в усіх сферах суспільного життя. Правова доктрина, уособлюючи правові ідеї, концепції та принципи, вдосконалює чинне законодавство. У процесі застосування норм права, зокрема під час прийняття відповідного рішення, положення вироблені правовою доктриною безумовно враховуються, тим самим набуваючи якості джерела (форми) права.
У процесі здійснення правової реформи в Україні виникає проблема ефективності правового регулювання. В останні роки простежується тенденція визнання правової доктрини як форми права поряд із аналогічним значенням правових звичаїв, судової практики та нормативно-правових договорів. Питання про надання тим чи іншим джерелам права визначальної якості, вирішується на основі аналізу специфічних правотворчих властивостей кожного.
Правова доктрина виступає значним чинником упорядкування суспільних відносин, оскільки усі її напрями відповідно до особливостей свого предмету є чутливими до реальних суспільних проблем. Важливість доктринальних розробок у теорії права підтверджується також і тим, що вони свідчать про сприйняття права, розуміння його сутності та змісту. У різних правових системах правова доктрина, незважаючи на всі відмінності історичного розвитку, наукових поглядів і стилів мислення, вирішує одні й ті ж юридичні проблеми.
У дисертаційному дослідженні правова доктрина розглядається як джерело (форма) права, що містить систему основоположних поглядів правознавців на державно-правові явища, науково обґрунтовує соціально важливі проблеми з метою більш ефективного їх вирішення та визначає стратегічні перспективи правового розвитку держави. Питання дослідження суті правової доктрини є важливим як в теоретичному, так і практичному значенні. Вона актуальна для визначення правильного напрямку правової політики держави як у правовій, так і політичній сферах життєдіяльності суспільства. Розвиток сучасної загальної теорії джерел права на нових засадах є неможливим без визначення місця та ролі в ній правової доктрини.
Підсилює теоретичне значення досліджувальної проблеми перегляд панівної в юридичній науці радянських часів концепції, згідно якої фактично єдиним прийнятним джерелом права визнавався нормативно-правовий акт (закон), а категорія «система джерел права» заміщалася категорією «система законодавства». Суто позитивістський підхід до поняття «джерело права» спрощував дану проблему і нівелював її значення для юридичної практики.
Тривалі наукові суперечки відносно поняття та системи джерел права, відсутність нормативної бази, яка б встановлювала різновиди та чітку ієрархію джерел права в Україні, доводять про необхідність дослідження правотворчих факторів. Значення та місце правової доктрини в правовій системі нашої держави не визначені. Актуальність прийняття закону України про джерела (форми) права, необхідність якого визначається тривалий час як у наукових колах, так і в практичній діяльності законотворців, є беззаперечним і з точки зору визначення місця правової доктрини в системі джерел (форм) права.
Вважаємо, що вітчизняна юридична наука досі не приділила належної уваги суті та значенню правової доктрини. Разом з тим, правова доктрина як система пануючих у суспільстві уявлень про право здатна не лише відображати юридичну дійсність, але й творчо видозмінювати усі складові правової системи суспільства, зокрема, правосвідомість, правотворчість та правореалізацію.
Актуальність запропонованої теми підтверджується браком в Україні монографічних досліджень про природу, сутність, специфічні риси правової доктрини як джерела (форми) права, існуванням обмеженої кількості статей з цієї проблематики.
На необхідність даного дослідження вплинув факт наявності великої кількості правових актів, у назві яких зустрічається поняття «доктрина». Знову ж таки місце даних актів в ієрархії джерел права не встановлюється позитивним правом.
Усе вищезгадане свідчить про необхідність творчої розробки цієї проблеми, пошуку чіткої і повної характеристики правової доктрини, що й зумовило обрання дисертантом саме названої теми. Враховуючи вище перераховані обставини, у даному дисертаційному дослідженні здійснюється спроба ґрунтовно дослідити правову доктрину як важливий юридичний регулятор суспільних відносин, а також визначити її роль у правовій системі України та правових системах інших країн.
Ступінь розробленості теми. Тема дисертаційного дослідження є однією з недостатньо розроблених у вітчизняній правовій науці. З цієї проблематики майже відсутні спеціальні монографічні та дисертаційні дослідження. Частковий теоретичний аналіз правової доктрини простежується в контексті досліджень, присвячених аналізу джерел права взагалі або окремих його різновидів у провідних вітчизняних правознавців М. І. Кагадія, О. М. Ковальчука, М. І. Козюбри, В. О. Котюка, Б. В. Малишева, Н. М. Пархоменко, О. Ф. Скакун, Р. Б. Тополевського, Д. Ю. Хорошковської та ін.
Комплексні теоретичні дослідження поняття та природи правової доктрини разом з ретельним аналізом її ролі в системі джерел (форм) права України не проводилися. А процеси перетворення в державно-правовій сфері, як і в інших сферах нашого життя, вимагає сучасного наукового забезпечення. На нашу думку цим зумовлюється необхідність вивчення світового досвіду становлення правової доктрини як джерела (форми) права, визначення її основних властивостей та місця в правовій системі України.
Окрім вищезгаданих авторів науково-теоретичну основу дослідження складали також праці таких авторів дореволюційного, радянського та сучасного періодів, як С. С. Алексєєв, Дж. Г. Берман, І. Ю. Богдановська, С. В. Бошно, Н. Л. Гранат, С. Д. Гусарєв, Р. Давид, О. В. Зайчук, С. Л. Зівс, О. С. Йоффе, Д. А. Керимов, Х. Кетц, А. А. Козловський, М. М. Коркунов, В. В. Лазарєв, Р. З. Лівшиц, М. М. Марченко, О. Г. Мурашин, К. О. Неволін, В. С. Нерсесянц, Н. М. Оніщенко, І. Ф. Покровський, Н. К. Ренненкампф, А. Х. Саїдов, Є. В. Спекторський, Л. Р. Сюкіяйнен, Ю. А. Тихомиров, Є. М. Трубецькой, В. М. Хвостов, К. Цвайгерт та ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексної науково-дослідної роботи за темою: «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу», яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (№ 06 БФ042-01, державний реєстраційний номер № 0101U003579).
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у здійсненні комплексного теоретичного аналізу правової доктрини, визначенні її суті, обґрунтуванні значимості та необхідності для забезпечення принципу верховенства права в Україні.
Мета дослідження зумовила його завдання, які можна сформулювати таким чином:
- всебічно дослідити підходи до розуміння правової доктрини, її функцій та співвідношення з іншими джерелами (формами) права;
- узагальнити наукові підходи та практичні рекомендації щодо юридичної доктрини як особливого правового явища;
- визначити правову природу та сутність юридичної доктрини, сформулювати її поняття;
- дослідити різновиди та форми виразу правової доктрини як джерела права;
- виявити значення правової доктрини у правових системах сучасності;
- визначити місце правової доктрини серед джерел (форм) права України на сучасному етапі розвитку правової системи України;
- визначити перспективи застосування правової доктрини як джерела (форми) права в Україні.
Об’єктом дослідження є правова доктрина в системі джерел (форм) права.
Предметом дослідження є закономірності виникнення, розвитку та функціонування правової доктрини як джерела права, її загально-філософські та теоретико-правові основи, форми прояву, а також місце і роль правової доктрини в правових системах сучасності та правовій системі України.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких об’єктивно зумовлене змістом поставлених завдань.
Застосування в даному дослідженні діалектичного методу в якості універсального, допомогло виявити природу, основні ознаки та особливості правової доктрини як джерела (форми) права, акцентувати увагу на визначенні поняття правової доктрини, а також на зв’язку цього явища з іншими джерелами (формами) права, державно-правовими інститутами та процесами. Парні категорії діалектики, зокрема, такі як форма і зміст, загальне і особливе, дають змогу всебічно дослідити окремо взяте джерело права та дійти обґрунтованих висновків щодо нього. Діалектичний метод наукового пізнання державно-правових явищ дозволив розглянути правову доктрину в якості джерела (форми) права об’єктивно та всебічно, виявити тенденції його розвитку.
Історико-правовий метод дав змогу дослідити питання, пов’язані із еволюцією правової доктрини від етапу її виникнення до сьогоднішнього часу. За його допомоги став можливим розгляд багатовікового процесу становлення та розвитку правової доктрини в якості джерела (форми) права, зокрема, було з’ясовано:
- причини виникнення правової доктрини як джерела (форми) права, що обумовили її сутність та зміст, шляхи її реалізації, її вплив на суспільні відносини;
- логіку розвитку правової доктрини як джерела (форми) права в процесі розвитку держави, еволюції правового регулювання.
Використання даного методу також дало змогу визначити та глибше зрозуміти чинники, які вплинули на визнання доктринальних праць провідних правознавців як напрямку розвитку тієї чи іншої правової системи.
Для комплексного аналізу правової доктрини як джерела (форми) права було застосовано системно-структурний метод дослідження. Основною метою системних досліджень є розкриття механізму існування складної системи, а це можливо завдяки багатогранності та багатоманітності розгляду. Використання системно-структурного методу в дисертації зумовлене загальною потребою аналізу та узагальнення досліджувальних правових явищ (правової доктрини) з урахуванням особливостей не тільки предмета та об’єкта дослідження, а низки супровідних понять, які впливають на розвиток таких явищ. Правова доктрина як джерело (форма) права є складним, системним, різноякісним явищем. Застосування даного методу дало можливість проаналізовати суть правової доктрини, виявити органічний взаємозв’язок та взаємодію її складових. Розгляд правової доктрини з позиції системності дозволив визначити її місце та значення в національних правових системах, прогнозувати можливості реформування та вдосконалення системи джерел права.
Використання порівняльного методу зумовлено необхідністю проведення порівняльно-правового аналізу правової доктрини як джерела (форми) права в країнах, віднесених до різних правових сімей з метою виявлення їх спільних рис та особливостей. Можливість порівняльного аналізу розуміння сутності, основних ознак та механізму дії правової доктрини в різних правових системах зумовлена спільними історичними шляхами її розвитку. До того ж доктрина кожної країни має свою власну манеру, яка відрізняється більшим чи меншим ступнем оригінальності.
При формулюванні визначень, аналізу позицій дослідників та змісту правових норм були використані догматичний метод (метод тлумачення) та окремі прийоми логічного методу наукового пізнання: опис, класифікація, аналіз та синтез. Догматичний метод (метод тлумачення) застосовувався для пізнання правової доктрини як правового явища. Крім того, тлумачення норм права буде результативним у разі використання різних способів тлумачення, які обумовлюють і доповнюють один одного, тому аналізу категорії доктринального тлумачення присвячений окремий пункт дисертаційного дослідження.
Відповідно до вищезазначеного, дослідження правової доктрини як джерела (форми) права включає в себе низку розумових процесів, зокрема пізнання, аналіз та узагальнення отриманої в процесі наукового дослідження проблеми.
Наукова новизна одержаних результатів. Дане наукове дослідження є однією з перших в Україні спроб комплексного та системного розгляду поняття, правової природи, значення правової доктрини в системі джерел (форм) права різних країн світу та України. У дисертації виявлені особливості становлення, еволюції та тенденції розвитку правової доктрини як джерела (форми) права.
Особистий внесок автора підтверджується такими висновками, рекомендаціями та пропозиціями:
вперше:
- розроблено оригінальну концепцію розуміння сутності правової доктрини як джерела (форми) права, яка визначає її особливості, механізм застосування та полягає у системному історико-теоретичному аналізі процесу становлення правової доктрини як джерела (форми) права;
- сформульовано авторську дефініцію правової доктрини. Правова доктрина – це джерело (форма) права, засобами якого є система основоположних поглядів правознавців, що визначають стратегічні перспективи правового розвитку держави, науково обґрунтовують важливі проблеми права з метою більш ефективного їх вирішення, безпосередньо орієнтують на практичну дію та можуть виступати в якості регулятора суспільних відносин;
- встановлено те, що правова доктрина є внутрішньо диференційованою, цілісною системою, в яку входять: вчення, теорії, думки вчених-юристів з тих чи інших питань правотворчості та правозастосування, наукові праці найбільш відомих дослідників в області держави і права, документи, що містять концептуально оформлені правові ідеї, принципи, напрями сучасної правової політики;
- доведено наявність історичних, соціальних, правових передумов та причин визнання правової доктрини джерелом (формою) права України, що обумовлюють втілення доктринальних положень в акти державної влади, зокрема через введення правових понять та категорій, прийняття правових документів за активної участі вчених юристів, кваліфікованих спеціалістів-практиків, незалежних експертів, проникнення доктринальних засад у правозастосовчу діяльність завдяки постатейним коментарям, рекомендаціям, тлумаченням. Правова природа рішень Конституційного Суду має своєю складовою доктринальні позиції, які сприяють пошуку істини та справедливому правозастосуванню;
удосконалено:
- положення про правову доктрину як визначального фактору розвитку правових систем світу, що завдяки своїй інтегруючій силі виконує координуючу роль у правовій системі, спрямовуючи розвиток та функціонування всіх її компонентів у відповідності до загальноцивілізаційних пріоритетів;
- положення про те, що механізм дії правової доктрини забезпечується державною підтримкою шляхом санкціонування та закріплення її положень у провідних джерелах (формах) права тієї чи іншої країни та включає в себе такі процеси: включення доктринальних положень в текст нормативно-правового акту або пряму відсилку до них, посилання під час винесення рішень правозастосовчими органами, а також фактичну дію правової доктрини як форми права, що передбачає можливість її прямого застосування;
- позицію, відповідно до якої формальна визначеність правової доктрини досягається завдяки письмовому виразу творів авторитетних юристів, або загальному визнанню неписаної доктрини в середовищі фахівців права та суб’єктів правозастосування. Загальнообов’язковість правової доктрини підтверджується авторитетністю авторів та повагою до них, а також сприйняттям праць вчених-юристів значним колом суб’єктів права, в тому числі державою;
- обґрунтування необхідності закріплення на нормативному рівні механізму реалізації положень, вироблених правовою доктриною;
дістали подальшого розвитку науково-теоретичні ідеї, положення, висновки, зокрема:
- для правової доктрини, яка є важливим джерелом права, характерні науковість, обґрунтованість, послідовність, ефективність та стабільність. Основними її функціями є правотворча, юридично-технічна, прогностична та правозастосовча;
- правова доктрина є виразом професійної правосвідомості, заснованої на аналізі суспільної думки, вимог практики та досвіду правозастосування, проявляється в наукових позиціях, окремих думках, принципах тощо;
- прийняття на державному рівні концепцій та доктрин в якості нормативних документів (актів) є прагненням закріпити доктринально-концептуальні засади державної політики у відповідних сферах суспільного життя.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації сприятимуть подальшому дослідженню теоретико-правового розуміння понять «правова доктрина», «джерело (форма) права».
Одержані результати можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теорії джерел (форм) права, для обґрунтування доцільності введення у нормативний обіг дефініції «правова доктрина»;
- у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства України та при розробці проектів реформування її правової системи. Конкретні пропозиції даної наукової роботи можуть бути використані в процесі правотворчості, зокрема в аспекті підготовки закону про джерела права та участі вчених в якості експертів в даному процесі;
- у правозастосовчій діяльності – результати проведеного дослідження свідчать про необхідність вирішення юридичних справ з урахуванням загальноприйнятих та авторитетних наукових поглядів про право, допомагають долати прогалини та невизначеність змісту чинного законодавства, спрямовують на реалізацію тих чи інших норм позитивного права;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть стати корисними в процесі викладання навчальних дисциплін з курсів «Теорія держави і права», «Порівняльне правознавство» та спецкурсу «Джерела права», а також можуть стати корисними при написанні відповідних розділів навчальних посібників та підручників зі згаданих дисциплін.
Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції ґрунтуються на результатах особистих досліджень та аналізі наукових джерел. Науковець робіт у співавторстві немає.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення та висновки дисертації доповідались і/чи обговорювались на науково-практичних конференціях та круглих столах: «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (м. Київ, 8-9 квітня 2004 року КНУ імені Тараса Шевченка), «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (м. Львів, 9-10 листопада 2007 року ЛНУ імені Івана Франка), «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 24-25 квітня 2008 року КНУ імені Тараса Шевченка), «Принцип верховенства права та права людини» (м. Київ, 24-26 жовтня 2008 року Національний університет «Києво-Могилянська академія»), «Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік» (м. Ірпінь, 12-13 березня 2009 року НУДПС України), «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, 23-24 квітня 2009 року КНУ імені Тараса Шевченка), «Дискусійні питання теорії фінансового права» (м. Ірпінь, 15 травня 2009 року НУДПС України), «Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики» (м. Київ, 18 лютого 2010 року НАУ), «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 14-16 травня 2010 ЛНУ імені Івана Франка), «Верховенство права, права і свободи людини і громадянина» (м. Київ, 22 грудня 2010 року КНУ імені Тараса Шевченка), «Правові засади розвитку місцевих фінансів в Україні» (м. Ірпінь, 10 червня 2011 року НУДПС України). Отримані в процесі дослідження результати були опубліковані в збірниках наукових робіт та тез доповідей.
Публікації. Основні висновки та положення дисертації викладені у трьох публікаціях у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України та збірниках наукових робіт та тез доповідей:
1. Кармаліта М. В. Правова доктрина у романо-германській та англосаксонській правових сім’ях // М. В. Кармаліта / Підприємство, господарство і право, № 2 (170), 2010 – С. 6-9.
2. Кармаліта М. В. Теоретичні аспекти правової доктрини в історії римського права // М. В. Кармаліта / Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. Випуск 47. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – С. 100-107.
3. Кармаліта М. В. Значення правової доктрини в контексті джерел права // М. В. Кармаліта / Юридична Україна, № 6 (90) 2010. – С. 17-21.
4. Кармаліта М. В. Українська фінансово-правова доктрина в контексті розвитку джерел фінансового права / М. В. Кармаліта //Дискусійні питання теорії фінансового права. Нормативно-правові засади природокористування та енергозбереження в Україні. Спори про податки: причини виникнення та напрями їх вирішення. Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права: Зб. наук. праць/ НДІ фінансового права. –К.: Вік прінт, 2009. - С. 69 – 71.
5. Кармаліта М. В. Правова доктрина в класичний період історії римського права / М. В. Кармаліта // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених: Міжнар. наук. прак. конф. 23-23 квітня 2009 р. – Київ, 2009. – С. 53-54.
6. Кармаліта М. В. Особливості визначення суб’єктів фінансового права у вітчизняній правовій доктрині / М. В. Кармаліта // Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік: Матеріали наук. практ. конф., - Ч. ІІ. – Ірпінь: НУДПСУ, 2009 р. – С. 357-360.
7. Кармаліта М. В. Теоретико-правові особливості доктрини в контексті джерел права/ М. В. Кармаліта // Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики: Матеріали всеукр. наук. прак. конф., Київ, НАУ, 18 лютого 2010 р. – К.: Ун-т «Україна», 2010. – С. 70-71.
8. Кармаліта М. В. Категорія «доктринального тлумачення» в контексті джерел права / М. В. Кармаліта // Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи: ІХ Міжнар. студ. аспір. наук. конф. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. – 2010. – С. 39-40.
Структура дисертаційного дослідження відповідає поставленим меті та завданням і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

bibliography

ВИСНОВКИ

В умовах демократизації державного та громадського життя, формування громадянського суспільства та правової держави, децентралізації та деконцентрації державної влади спостерігаються тенденції розширення джерел (форм) права, що виступають оптимальним правовим способом правового регулювання.
Правова система України знаходиться на стадії активного реформування, приведення її у відповідність до норм Основного закону, правил та принципів міжнародного співтовариства. На сьогоднішній день досить актуальним є повернення до доктринальних витоків права, дослідження розвитку такої його характеристики на майбутнє. Інтелектуальна традиція запобігає відриву правового регулювання від соціальної дійсності та робить правову систему якісно вищого рівня розвитку. Спрямування права в напрямку принципу верховенства права, верховенства людини над державою здійснюється в першу чергу правовою доктриною, а вже потім – пересічними громадянами через праворозуміння та державою завдяки виконанню правових приписів.
Вивчення суті правової доктрини є важливим як в теоретичному, так і практичному значенні. Правова доктрина виступає визначальним напрямком правової політики держави як у правовій, так і політичній сферах життєдіяльності суспільства. Створення сучасної загальної теорії джерел права на нових засадах є неможливою без визначення місця та ролі в ній правової доктрини.
Уявляється, що розширення системи джерел права з позицій широкого праворозуміння, дасть можливість досконалішому функціонуванню національної системи права з позицій найбільш ефективного забезпечення прав і свобод людини і громадянина, заповнення існуючих прогалин в праві, усунення колізій.
Правова доктрина відіграє значну роль у державотворенні, формуванні сучасної системи національного законодавства, правозастосовній діяльності тощо. Науково обгрунтовані висновки, рекомендації, пропозиції становлять основу загальнодержавних програм і концепцій.
Комплексний аналіз теоретичних та практичних питань, що стосуються правової доктрини як джерела (форми) права, та відповіді на поставлені завдання дали можливість зробити наступні висновки:
1. Дослідження основних історичних та теоретико-правових аспектів становлення та розвитку правової доктрини як джерела (форми) права дав підстави вважати, що роль доктрини обумовлена особливостями історичного шляху держави, формою правління, політичним режимом, пануючим типом розуміння права, релігійними та культурними факторами, сучасним становищем системи форм і джерел права, а також належністю країни до певної правової сім’ї.
Історія розвитку правових систем світу свідчить, що правова доктрина як джерело права може застосовуватися у випадках:
- прогалин у позитивному праві, оскільки саме правові ідеї є фундаментом права, його основою і мають велике значення для процесу тлумачення права;
- розроблення законопроектів та їх прийняття;
- втілення положень правової доктрини у рішеннях конституційних судів;
- обґрунтування на підставі правової доктрини судового чи адміністративного рішення (наприклад, вживаючи формулу «відповідно до панівної в науковій літературі думки»).
2. Комплексний історико-теоретичний аналіз правової доктрини як джерела (форми) права дав змогу виявити такі притаманні їй особливості, які значною мірою зумовлені відповідними факторами формування правової системи тієї чи іншої держави:
- доктрина зазвичай передує правовому формулюванню юридично обов’язкового варіанту поведінки, пояснює її необхідність та доцільність, узгоджує з моральними, етичними, релігійними переконаннями, що панують в тому чи іншому соціальному середовищі;
- становить систему правових принципів, ідей, теорій концептуального рівня, тобто до неї входять лише ті знання, що їх було теоретично обґрунтовано та концептуально викладено;
- відповідає належному рівню в ієрархічній системі джерел (форм) права;
- може виступати як найменування правових актів державної влади, а не лише в контексті неписаних джерел права, правової науки;
- виступає засобом гармонізації правової системи та системи права;
- встановлює напрями державно-правового життя, спираючись на досягнення національної і світової юридичної думки та науки;
- має відповідний механізм виникнення та дії як джерела (форми) права, що включає декілька складових. До них можна віднести, зокрема, виникнення необхідності у правовому регулюванні окремих суспільних відносин, появи ідеї, обґрунтування її, визнання на державному рівні і схвалення громадськістю, перетворення ідеї на напрямок проведення правової реформи у будь-якій сфері суспільного життя;
- формалізується шляхом посилань, звернень, тобто набуває своєї обов’язковості, чим відрізняється від правової теорії.
3. Показано на підставі комплексного історико-теоретичного дослідження, що накопичені правові ідеї, які є серцевиною правової доктрини, мають не тільки наукове, а й практичне значення. Аналіз основних особливостей функціонування доктрини у державно-правовому просторі показав те, що правова доктрина є центральною ланкою системи джерел права, оскільки саме правові ідеї складають основу правової системи.
4. Доведено факт наявності достатніх історичних, соціальних, правових передумов та причин визнання правової доктрини джерелом (формою) права України. Досвід використання правової доктрини як джерела (форми) права в правових системах держав, віднесених до різних правових сімей, може бути корисним для побудови більш досконалої правової системи України та її системи законодавства. Обгрунтовано положення про те, що сучасний стан правової системи України вимагає широкого використання доктринальних надбань вчених-правознавців.
5. Правову доктрину охарактеризовано як об’єктивно обумовлену, стійку систему поглядів на право та пов’язаних з нею правових явищ, що отримали визнання через втілення її положень в програмних документах політичного характеру, нормативно-правових актах, договірних та звичаєвих нормах, рішеннях органів державних влади.
6. Сформульовано авторську дефініцію правової доктрини як джерела (форми) права. Правова доктрина – це джерело (форма) права, засобами якого є система основоположних поглядів правознавців, що визначають стратегічні перспективи правового розвитку держави, науково обґрунтовують важливі проблеми права з метою більш ефективного їх вирішення, безпосередньо орієнтують на практичну дію та можуть виступати в якості регулятора суспільних відносин.
7. Виявлено співвідношення понять «доктрина», «принцип», «концепція», «теорія», що дало змогу встановити їх відмінність та спорідненість, загальні риси і свої особливості. Зокрема встановлено, що незважаючи на змістовну близькість понять, процес виникнення кожного з них та механізм впливу на учасників суспільних відносин залишається різним. Доведено те, що ні ідеї, ні теорії, ні концепції не визнавались джерелом права, в той самий час як за доктриною такий статус визнається як в національних, так і в міжнародних правових системах.
8. Встановлено, що для правової доктрини, яка є важливим джерелом права, характерні науковість, обгрунтованість, послідовність, ефективність та стабільність. Основними її функціями є правотворча, правозастосовча, правоспрямувальна та юридично-технічна.
9. Доведено, що механізм реалізації положень правової доктрини включає в себе такі процеси: включення доктринальних положень в текст нормативно-правового акту або пряма відсилка до них, посилання під час винесення рішень правозастосовчими органами, а також фактична дія правової доктрини як форми права.
10. Встановлено, що тенденція прийняття на державному рівні концепцій та доктрин як нормативних документів (актів) є прагненням закріпити доктринально-концептуальні засади державної політики у відповідних сферах суспільного життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В. Б. Обновление украинской административно-правовой доктрині на основе принципа верховенства права / В. Б. Аверьянов // Правоведение. – 2007. - № 1.
2. Алексеев С. Философия права / С. Алексеев. – М. : Норма, 1998. – С. 281.
3. Аннерс Э. История европейского права / Эрик Аннерс ; пер. со швед. Р. Валинский. – М. : Наука, 1999.
4. Артемов В. Ю. Источники и доктринальные школы мусульманського права / В. Ю. Артемов // Журнал российского права. – 2007. - № 3 (123).
5. Багай Н. До поняття юридичної науки / Н. Багай // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична. – 2000. – Вип. 35.
6. Баранов В. М. Концепция законопроекта: понятие, элементы, виды. Проблемы реализации / В. М. Баранов // Законотворческая техника современной России: состояние, проблемы, совершенствование. Т. 1. – Н. Новгород, 2001.
7. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель. – М. : NOTA BENE, 2000.
8. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Дж. Берман ; пер. с англ. – 2-е изд. – М. : Изд-во МГУ ; ИНФРА М – НОРМА, 1998. – 624 с.
9. Богдановская И. Ю. Понятие источника права в правовой доктрине стран «общего права» / И. Ю. Богдановская // Право и политика: научный юридический журнал. – 2007.- № 1(85).
10. Богдановская И. Ю. Прецедентное право / И. Ю. Богдановская. –. М.: Наука, 1993.
11. Большой юридический словарь / ред. А. Я. Сухарев, В. Д. Зорькин, В. Е. Крутских. – М. : ИНФРА-М., 1998.
12. Бондар Н. С. Нормативно-доктринальная природа решений Конституционного Суда РФ как источника права / Н. С. Бондар // Журнал российского права. – 2007. – № 4.
13. Бошно С. В. Доктрина как форма и источник права / С. В. Бошно // Журнал российского права. – 2003. – № 12.
14. Бошно С. В. Доктринальные и другие нетрадиционные формы права / С. В. Бошно // Журнал российского права. – 2003. – № 1.
15. Бошно С. В. Форма права: теоретико-правовое исследование: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01/ Бошно Светлана Владимировна – М., 2005.
16. Братель О. Поняття та зміст доктрини інформаційної безпеки / О. Братель // Право України. – 2006. – № 5.
17. Бринцев В. Доктринальне тлумачення норм права у конституційному судочинстві / В. Бринцев // Вісн. Акад. правових наук України. – 2008. – № 4 (55).
18. Буткевич О. В. Міжнародно-правові погляди глосаторів і постглосаторів / О. В. Буткевич // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 3.
19. Бутусова Н. В. Роль государственных доктрин и концепцій в закреплении целей и задач Российского государства в условиях перехода к устойчивому развитию / Н. В. Бутусова // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 3.
20. Варьяс М. Ю. Краткий курс церковного права / М. Ю. Варьяс. – М. : МЗ-Пресс, 2001.
21. Василевич Г. А. Источники белорусского права: принципы, нормативные акты, обычаи, прецеденты, доктрина / Г. А. Василевич.- Минск: Тесей, 2008.
22. Васильев А. А. Роль правовой доктрины в истории английского права / А. А. Васильев // История государства и права зарубежных стран. – 2007. – № 10.
23. Васянович О. А. Відображення звичаїв індусів у сучасному праві Індії / О. А. Васянович // Держава і право. Серія: Юридичні і політичні науки ; 2008, вип. 40.
24. Венгеров А. Б. Теория государства и права / А. Б. Венгеров. – М. : Новый юрист, 1998.
25. Верещагин А. Особые мнения в российских судах / А. Верещагин // Сравнительное конституционное обозрение. – 2006. – № 4 (57).
26. Виноградов П. Г. Римское право в средневековой Европе / П. Г. Виноградов. – М., 1910.
27. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права: монографія / Ю. Л. Власов. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2001.
28. Гамбаров Ю. С. Гражданское право : в 2т. Т. 1. Часть общая / Ю. С. Гамбаров. – М., 1911.
29. Гегель Г. В. Ф. . Философия права / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1990. – (Философское наследие).
30. Головатий С. Верховенство права: монографія: у 3-х кн. / С. Головатий. – К.: Фенікс, 2006.
31. Голоскоков Л. В. Юридическая доктрина как основа правовой политики / Л. В. Голоскоков // Правовая политика и правовая жизнь. – 2004. – № 3.
32. Горбань В. І. Методологія дослідження проблеми державно-правової доктрини України / В. І. Горбань // Науковий вісник Львів. держ. ун-ту внутр. справ. – 2009. - № 3.
33. Горчаков М. И. Церковное право : краткий курс лекций : необходимое пособие студентам при слушании лекций и для приготовления к экзаменам / М. И. Горчаков. – СПб. : А. Ширяев, 1909. – репринтная копия.
34. Грабарь В. Э. Римское право в истории международно-правовых учений в трудах легистов ХІІ-ХІV вв. / В. Э. Грабарь – Юрьев : Тип. К. Маттисена, 1901. – 305 с.
35. Гранат Н. Л. Источники права / Н. Л. Гранат // Юрист. – 1998. – № 9.
36. Гранат Н. Л. Толкование норм права в правоприменительной деятельности органов внутренних дел : учеб. пособие / Н. Л. Гранат, О. М. Колесникова, М. С. Тимофеев. – М. : Академия МВД СССР, 1991.
37. Гурова Т. В. Актуальные проблемы теории источников права : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Гурова Татьяна Владимировна. – Самара, 2000.
38. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманов. – М. : Междунар. отношения, 1998.
39. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманов. – М. : Междунар. отношения, 1999.
40. Демидов А. И. Принципы юридической доктрины России / А. И. Демидов // Российская юридическая доктрина в ХХІ веке: проблемы и пути решения : материалы юбилейной Всерос. науч.– практ. конф., Саратов, 3–4 октября 2001 г. – Саратов : СГАП, 2001.
41. Денисов А. И. Теория государства и права / А. И. Денисов. – М. : Юриздат , 1948.
42. Дигесты Юстиниана = Digesta Iustiniani : в 8 т. Т.1. Кн. 1–4. / Московский гос. ун–т им. М. В. Ломоносова ; юрид. ф–т ; Российская акад. наук ; Ин–т всеобщей истории. Центр изучения римского права; отв. ред. Л. Л. Кофанов ; пер. с лат. А. Л. Смышляев. – (Золотая коллекция). – М. : Статут, Консультант плюс, 2002.
43. Дождєв Д. В. Римське право: підручн. / Д. В. Дождєв ; за ред. В. С. Нерсесянца. – М. : МФТИ, 1996.
44. Егоров А. В. Правовая доктрина как объект сравнительного права / А. В. Егоров // Право и политика. – 2004. – № 9(57).
45. Євграфова Є. Доктринальне тлумачення норм права (законів): природа і здійснення / Є. Євграфова // Вісник Академії правових наук України. – 2010. - № 2 (61).
46. Євграфова Є. Докрини та концепції у правовій системі України: форми і сфери застосування / Є. Євграфова // Право України. – 2010. - № 5.
47. Жидков О. А. Верховный суд США: право и политика / О. А. Жидков. – М.: Наука, 1985.
48. Загальна теорія держави і права / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків : Право, 2002.
49. Задорожний Ю. А. Римське право – доктринальна основа права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім’ї та України: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Ю. А. Задорожний. – К., 2008. – 21 с.
50. Задорожний Ю. А. Роль римського права у контексті формування правової доктрини в країнах романо-германської правової сім´ї / Ю. А. Задорожний // Право України. – 2006. – № 11.
51. Загальна теорія держави і права / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін. ; заг. ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 1997.
52. Заєць А. П. Роль Міністерства юстиції України у законотворчій діяльності / А. П. Заєць // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 1.
53. Заєць А. Роль правової доктрини і правових ознак у дефінітивній ідентифікації права / А. П. Заєць // Вісн. Акад. правових наук України. –1997. – № 4(11).
54. История права: Англия и Россия / В. Нерсесянц, У. Баталер. – М. : Прогресс, 1990.
55. Кабрияк Р. Кодификации / Р. Кабриак ; пер. с франц. Л. В. Головко. – М. : Статут, 2007. – 476 с.
56. Кагадій М. І. Юридична практика в правовій системі України: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Кагадій Микола Іванович. – К., 2005. – 243 с.
57. Каламкарян Р. А. Место доктрин наиболее квалифицированных специалистов по публичному праву различных наций в источниковой базе современного международного права / Р. А. Каламкарян // Государство и право. – 2006. – № 4.
58. Каліцький Б .А. Сучасний стан наукової сфери України та нова стратегічна доктрина її розвитку / Б. А. Каліцький // Наука та наукознавство. – 2006. – № 2.
59. Кананыкина Е. С. Философские традиции анализа источников (форм) права / Н. С. Кананыкина // Право и политика. – 2004. – № 10.
60. Карапетян С. А. Источники конституционного права РФ: дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Карапетян Саак Альбертович. – Ростов н/Д, 1998.
61. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) : монография / Д. А. Керимов ; Ин–т госуд. и права Рос. Акад. наук. – М. : Аванта+, 2001.
62. Ковальський В. С. Правотворчість: теоретичні та логічні засади / В. С. Ковальський, І. П. Козинцев. – К. : Юрінком Інтер, 2005.
63. Козюбра М. Право як явище культури / М. Козюбра // Право та культура: теорія і практика : матеріали міжнар. наук.–практ. конф., Київ, 15–16 травня 1997 р. – К., 1997.
64. Козюбра М. І. Тенденції розвитку джерел права України в контексті європейських правоінтеграційних процесів / М. І. Козюбра // Наукові записки Нац. ун–ту «Києво-Могилянська академія». – 2004. – (Юридичні науки ; т. 26).
65. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер. – 1998.
66. Кондратьев С. В. Юристы общего права предреволюционной Англии о происхождении государства и права / С. В. Кондратьев // Правоведение. – 1995. – № 6.
67. Комаров В. В. До питання методології науки цивільного процесуального права / В. В. Комаров // Методологічні проблеми правової науки : матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 13–14 груд. 2002 р. / упоряд. М. І. Панов, Ю. М. Грошевий. – Х., 2003.
68. Комаров С. А. Общая теория государства и права : учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. / С. А. Комаров. – М. : Юрайт, 1998.
69. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб. : [Б. и], 1890.
70. Косарев А. И. Англосаксонская и романо-германская формы буржуазного права : учеб. пособие / А. И. Косарев. – Калинин : изд-во Калинин. гос. ун-та, 1977. – 64 с.
71. Костенко О. «Натуралістична» юриспруденція і правова реформа в Україні / О. Костенко // Вісник Національної академії прокуратури України.- 2008. - № 4.
72. Костицький М. Українська політико-правова доктрина: проблеми формування / М. Костицький // У майбутнє – в ім’я України! Матеріали ІІІ Всесвітнього форуму українців, 18-20 серпня 2001 р., Київ. – К. : Тов-во “Україна-Світ”, 2001.
73. Котюк В. О. Теорія права : курс лекцій / В. О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996.
74. Крохина Ю. А. Доктрина как фактор оптимизации финансового законодательства / Ю. А. Крохина // Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства. Сборник докладов и сообщений за материалами межд. науч. конференции, 22-24 сентября 2003 г., Черновцы: Рута, 2003, Выпуск 1.
75. Крутоголов М. А. Конституционный совет Франции. Организационные и правовые аспекты деятельности / М. А. Крутоголов. – М. : Наука, 1993.
76. Кухнюк Д. В. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Кухнюк Дмитро Володимирович. – Київ, 2008.
77. Лазарев В. О роли доктринального толкования права / В. О. Лазарев // Советская юстиция. – 1969. – № 14.
78. Лазарев В. В Теория государства и права : учебник для вузов / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – 3-е изд. – М. : Спарк, 1998.
79. Леви Э. Введение в правовое мышление / Э. Леви ; пер. с англ. – М. : Наука, 1995.
80. Липшиц Е. Э. Законодательство и юриспруденция в Византии в ІХ-ХІ вв. Историко-юридические этюды / Е. Э. Липшиц. – Л. : Наука, 1981.
81. Литвинский Д. В. Признание иностранных судебных решений по гражданським делам (сравнительно-правовой анализ французкого законодательства, судебной практики и юридической доктрины). – СПб.: Издательский дом Санкт-Петербургского гос. Ун-та, 2005.
82. Лубський В. І. Мусульманське право в ісламській традиції (історико-релігієзнавчий аналіз) : монографія / В. І. Лубський, М. В. Лубська. – Черкаси : Брама, 2004.
83. Лукашук И. И. Глобализация, государство, право ХІХ век / И. И. Лукашук. – М. : Спарк, 2000.
84. Лукич Р. Методология права / Р. Лукич ; ред., вступ. ст. Д. А. Керимов ; пер. с сербохорв. В. М. Кулистиков. – М. : Прогресс, 1981. – 304 с.
85. Луць А. Правова доктрина, соціальні цінності у контексті української національної ідеї / А. Луць // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : зб. наук. праць. – Львів, 2002. –Вип. 13.
86. Лучин В .О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации / В. О. Лучин. – М. : Юнити, 2002.
87. Лучникова В. В. Английская доктрина источников права / В. В. Лучникова // Историко-правовые исследования: проблемы и перспективы / редкол.: В.С. Нерсесянц (отв. ред.) и др. – М. : АН СССР, 1982.
88. Мадаев Е.О. Понятие правовой доктрины как источника конституционного права / Е. О. Мадаев // Правовая политика и правовая жизнь. – 2007. - № 3 (28).
89. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії / Б. В. Малишев. – К. : Праксіс, 2008.
90. Маліцький Б. А. Сучасний стан наукової сфери України та нова стратегічна доктрина її розвитку / Б. А. Маліцький // Наука та наукознавство. – 2006. – № 2(52).
91. Малько А. В. Юридическая доктрина как важнейшее направление современной российской правовой политики / А. В. Малько // Российская юридическая доктрина в ХХІ веке: проблемы и пути их решения / под ред. А. И. Демидова. – Саратов, 2001.
92. Мамонтов А. Г. Принципы системного похода в исследованиях источников права / А. Г. Мамонтов, Ф. М. Гаджинова // Вестник Московского университета МВД России. – 2005. – № 1.
93. Марченко М. Н. Основные источники иудейского права / М. Н. Марченко // Вестн. Моск. ун-та. – 2001. – (Сер. 11, Право ; № 2).
94. Марченко М. Н. Вторичные источники романо-германского права: прецедент, доктрина / М. Н. Марченко // Вестн. Моск. ун-та. – 2000. – (Сер. 11, Право ; № 4).
95. Марченко М. Н. Источники права : учеб. / М. Н. Марченко – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Проспект, 2005. – 750 с.
96. Марченко М. Н. Теория государства и права : учеб. / М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, ТЕИС, 1996.
97. Машков А. Проблеми теорії держави і права. Основи : курс лекцій / А. Машков. – К. : К.І.С. – 2008.
98. Медведев И. П. Византийский гуманизм ХІV–ХV вв. / И. П. Медведев – СПб. : Алетейя, 1997. – 352 с. – (Византийская библиотека).
99. Медведев И. П. Правовая культура Византийской империи / И. П. Медведев. – СПб: Алетейя, 2001. – 576 с.
100. Михайловский В. И. Очерки философии права. Т. 1. / В. И. Михайловский. – Томск. : [Б. и.], 1914.
101. Мишина Н. В. Правовая доктрина как источник права (на примере железнодорожного права)/ Н.В. Мишина //Правоведение. – 2008. - № 4(278)
102. Монтескье Ш. Л. О духе законов / Ш. Л. Монтескье ; сост., пер. и коммент. А. В. Матешук. – М. : Мысль, 1999. – (Из класического наследия).
103. Мочульська М. Зародження правової доктрини як юридичного феномена / М. Мочульська // Вісник Львів. ун-ту. Серія юрид. – 2010. – Вип. 50.
104. Муромцев С. А. Рецепция римського права на западе / С. А. Муромцев. – М. : тип. А. И. Мамонтова и Ко, 1886.
105. Неволин К. А. Энциклопедия законоведения / К. А. Неволин. – К., 1839.
106. Нерсесянц В. С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства / В. С. Нерсесянц. – М. : НОРМА– ИНФРА, 1998.
107. Оборотов Ю. Н. Традиции и новации в правовом развитии / Ю. Н. Оборотов. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2001.
108. Оборотов Ю. Н. Філософія права і методологія юриспруденції / Ю. Н. Оборотов // Проблеми філософії права. Т. 1. – Чернівці, 2003.
109. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – 8-е изд. – М. : Сов. энцикл., 1970. – 900 с.
110. Общая теория права и государства / В. С. Афанасьєв, А. П. Герасимов, В. И. Гойман и др. / под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юристъ, 1996.
111. Павленко Ж. О. Гармонізація законодавства крізь призму інформаційної моделі правової доктрини / Ж. О. Павленко // Проблеми законності. – 2008. – Вип. 95.
112. Павленко Ж. О. Філософські аспекти трансформації правової доктрини в постіндустріальному суспільстві / Ж. О. Павленко // Проблеми законності. – 2006. – Вип. 81.
113. Павлов А. С. Курс церковного права / А. С. Павлов. – [Б.м]., 1902.
114. Павлов С. Методологія наукового пізнання правових традицій України / С. Павлов // Право України. – 2007. – № 10.
115. Папкова О. А. Судебное усмотрение в гражданском процессуальном праве / О. А. Папкова // Журнал российского права. – 2001. – № 4.
116. Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології / Н. М. Пархоменко. – К. : Юрид. думка, 2008.
117. Пархоменко Н. М. Методологічні підходи до дослідження джерел права / Н. М. Пархоменко // Правова держава. – 2005. – Вип. 16.
118. Пархоменко Н. М. Система джерел права: ознаки, властивості та зміст / Н. М. Пархоменко // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 3.
119. Пархоменко Н. М. «Формальність» у праві: до аналізу проблеми / Н. М. Пархоменко // Часопис Київського університету права. – 2007. - № 1.
120. Пацурківський П. Соціологічна (природно-позитивна) доктрина фінансового права / П. Пацурківський // Право України. – 2005. - № 6.
121. Петражицький Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности : в 2 т. Т. ІІ / Л. И. Петражицький. – СПб. :[Б.в.], 1910.
122. Пиголкин А. С. Толкование нормативных актов в СССР / А. С. Пиголкин. – М. : Госюриздат, 1962.
123. Покровский И. А. История римского права / И. А. Покровский ; науч. ред. А. Д. Рудокваса. – СПб. : ИТД «Летний сад», 1999.
124. Поленина С В. Качество закона и эффективность законодательства . / С. В. Поленина ; под ред. Я. А. Куника, П. В. Пханова ; Ин-т государства и права РАН. – М.: АО "ЦИТП", 1993. – 56 с.
125. Поляков А. В. Коммуникативная концепция права (проблемы генезиса и теоретико-правового обоснования) : дисс. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Поляков Андрей Васильевич – СПб, 2002.
126. Поляков А. В. Общая теория права : курс лекций / А. В. Поляков. – СПб, 2004.
127. Порівняльне правознавство (правові системи світу) : монографія / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Парламентське вид-во, 2008.
128. Псевдонаучное знание в современной культуре (материалы «круглого стола») // Вопросы философии. – 2001. – № 6.
129. Правовые акты : учебно-практ. и справочное пособие / сост. Ю. А. Тихомиров, И. В. Котелевская. – М. : изд. Тихомирова М. Ю., 1999.
130. Проблемы общей теории права и государства / под ред. В. С. Нерсесянца. – М. : НОРМА–ИНФРА , 1999.
131. Проблемы общей теории права и государства : учеб. для вузов / под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М : НОРМА–ИНФРА., 2001.
132. Пряхина Т .М. Конституционная доктрина в системе категорий конституционного права / Т. М. Пряхина // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 3.
133. Пузиков Р .В. Сущность юридической доктрины как источника права / Р. В. Пузиков // Правовая политика и правовая жизнь. – 2004. – № 4.
134. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М. Рабинович. – 6-те вид. – Х. : Консул, 2002.
135. Рабинович П. М. Юридична техніка законотворення в Україні: загальні проблеми / П. М. Рабинович // Вісн. Акад. правових наук України. – 1998. – № 2.
136. Регельсбергер Ф. Общее учение о праве / Ф. Регельсбергер. ; под ред. Ю. С. Гамбарова . – М. : [Б. и.], 1897.
137. Ренекампф М. К. Очерки юридической энциклопедии: 2-е изд., испр. и доп. / Н. К. Ренекампф. – К., 1880.
138. Решетников Ф. М. Предисловие / Ф. М Решетников., Т. В. Апарова // Кросс Р. Прецедент в английском праве / Р. Кросс ; пер. с англ. – М., 1985.
139. Рид Д. Спор о Сионе / Д. Рид. – М., 1993.
140. Романов А. К. Правовая система Англии / А. К. Романов. – М.: Дело, 2000.
141. Селіванов А. О. Судове право: нова галузь чи теоретична думка? / А. Селіванов // Вісник Верховного Суду України, 2008. - № 6.
142. Селіванов А. Проблемні аспекти законотворчого процесу та їх відображення в рішеннях Конституційного Суду України / А. Селіванов // Право України, 2004. - № 9.
143. Селіванов В. До питання методології розроблення сучасної правової доктрини України / В. Селіванов // Вісн. Акад. правових наук України, 2005. – № 2(41).
144. Селіванов В. До проблеми розроблення концепції розвитку вітчизняної юридичної науки / В. Селіванов // Право України. – 2001. – № 7.
145. Семеніхін І. В. Роль правової доктрини в українській законотворчій практиці / І. В. Семеніхін // Проблеми законності, 2010/ 109.
146. Сильвестрова Е. В. Lex generalis. Императорская конституция в системе источников Греко-римского права V-X вв. н. э. / Е. В. Сильвестрова. – М. : Индрик, 2007.
147. Ситар І. М. Правові системи сучасності (західна традиція права): навч. посіб. / І. М. Ситар. – Львів, 2009.
148. Скакун О. Ф. Общее сравнительное правоведение: основне типы (семьи) правових систем мира: учеб. для студ. вузов / О. Ф. Скакун. – К.: Ін Юре, 2008.
149. Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підручник / О. Ф. Скакун. – К. : Алента ; КНТ; ЦУЛ, 2009.
150. Скомороха В. Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії методології і практики / В. Є Скомороха. – К. : Леся, 2007.
151. Словарь иностранных слов. – М. : Рус. язык, 1988.
152. Словарь современного русского литературного языка : в 20 т. Т. 20. / РАН ; Ин-т рус. языка. – М. : Рус. язык, 1993.
153. Советский энциклопедический словарь / под ред. А. М Прохорова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Сов. энциклопедия, 1990. – 1632 c. : ил.
154. Сорокин В .В. Судебная практика или правовая доктрина? / В. В. Сорокин // Арбитражный и гражданский процесс. – 2002. – № 8.
155. Сорокин П. Преступление и кара, подвиг и награда: социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали / П. Сорокин. – СПб. : Изд-во РХГИ, 1999.
156. Спасибо-Фатєєва І. Доктринальне тлумачення / І. Спасибо-Фатєєва // Вісн. Акад. правових наук України. – 2005. – № 1 (40).
157. Спекторский Е. В. Энциклопедия права / Е. В. Спекторский. – Варшава, 1912.
158. Строгович М. С. Теория государства и права / М. С. Строгович. – М. : Госюриздат, 1949.
159. Сырых В. М. Теория государства и права : учеб / В. М. Сырых. – 2-е изд. – М : Юстицинформ, 2002.
160. Сюкияйнен Л. Р. Доктрина как источник мусульманского права / Л. Р. Сюкияйнен // Источники права. – М. : Наука, 1985.
161. Тацій В. Концепція розвитку юридичної науки і освіти в Україні / В. Тацій В., Ю. Шемшеченко // Право України. – 1994. – № 1.
162. Тарановский Ф. В. Энциклопедия права / Ф. В. Тарановский. – 3-е. изд. – СПб : Лань, 2001.
163. Теория государства и права / под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. – М. : Норма-Инфра-М, 1997.
164. Тихомиров О. Методологія юридичної компаративістики: проблеми філософського осмислення / О. Тихомиров // Право України. – 2006. – № 2.
165. Тодыка Ю. Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики / Ю. Н. Тодыка. – Х. : Фолио, 2000.
166. Тодика Ю. Конституція і правова доктрина / Ю. Тодика // Вісн. Акад. правових наук України. – 2000. – № 1(20).
167. Тодыка Ю. Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика : монографія / Ю. Н. Тодыка. – Х. : Факт, 2003.
168. Томсинов В. А. Значение римского права в общественной жизни Западной Европы в ХI – XIII вв. / В. А. Томсинов // Древнее право. – М., 1997. – Вып. 1(2).
169. Томсинов В. А. О роли римской правовой культуры в формировании «общего права» Англии / В. А. Томсинов // Древнее право. – М., 2000. – № 2 (7).
170. Тополевський Р. Б. Системні зв’язки юридичних джерел права: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Тополевський Руслан Богданович – Х., 2004. – 19 с.
171. Тополевський Р. Б. Система джерел права: поняття, види, структура / Р. Б. Тополевський // Вісн. Нац. ун-ту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 20.
172. Трансформація правової системи України: Євро інтеграційний вимір / за заг. ред. В. Д. Гвоздецького. – К.: Логос, 2009.
173. Трофименко В. В поисках идеального источника права: правовые доктрины мира / В. Трофименко // Юрид. Радник. – 2007. – № 4 (18).
174. Трофименко В. А. Правова доктрина – основа формування правової системи країни / В. А. Трофименко // Наукові записки Харківського університету повітряних сил. - 2009.- № 2 (33).
175. Уолкер Р. Английская судебная система / Р. Уолкер ; пер с англ. Т. В. Апарова; отв. ред. и предисл. Ф. М. Решетников. – М.. : Юрид. лит, 1980.
176. Фабр Р. Роль судебной практики в развитии права : (гражданское право) / Р. Фабр // СССР-Франция: Социологический и международно-правовой аспекты сравнительного правоведения. – М., 1987.
177. Фридман Л. Введение в американское право / Л. Фридман. – М. : Прогресс, 1993.
178. Хашматулла Бехруз. Доктрина як джерело права в основних правових системах сучасності / Бехруз Хашматулла // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 2001. – Вип. 11.
179. Хвостов В. М. История римскаго права / В. М. Хвостов. – М.: Университетская типография, 1905.
180. Хропанюк В. Н. Теория государства и права / В. Н. Хропанюк. – М.: “Дабахов, Ткачев, Димов”, 1996.
181. Царьков В. И. Развитие правопонимания в европейской традиции права / В. И. Царьков. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2006.
182. Цвайгерт К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права : в 2 т. Т.1. / К. Цвайгерт, Х. Кетц. – М. : Междунар. отношения, 2000.
183. Циппеліус Рейнольд. Філософія права / Рейнольд Циппеліус . – К.: Тандем, 2000.
184. Цонев В. Теорія на източниците на социологического право / В. Цонев. – София, 1973.
185. Черданцев А .Ф. Теория государства и права / А. Ф. Черданцев. – М., 2001.
186. Черданцев А .Ф. Толкование права / А. Ф. Черданцев // Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / под ред. М. Н. Марченко. Т. 1. : Теория государства. – М., 1998.
187. Четвернин В. А. Реферат по работе В. Кэлина «Конституционная юрисдикция в демократическом государстве» / В. А. Четвернин // Актуальные проблемы правоведения за рубежом. – М., 1990.
188. Шаповал В. М. Про що думає парламент, приймаючи закон? / В. М. Шаповал // Закон і бізнес. – 1999. – 29 травня.
189. Шарль Р. Мусульманское право / Р. Шарль. – М., 1959.
190. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. – М., 1911. – Т. 1. – Вып. 2.
191. Юдовская А. Я. Эволюция права в государствах Европы и Америки (XVII-XIX вв.) : кн. для чтения / А. Я. Юдовская. – СПб. : Спец. лит., 1996. – 164 с.
192. Юридическая энциклопедия / ред. М. Ю. Тихомиров. – М., 1998.
193. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Т. 2. – К., 1999.
194. Эбзеев Б. С. Толкование Конституции Конституционным Судом Российской Федерации: теоретические и практические проблемы / Б. С. Эбзеев // Государство и право. – 1998 – № 5.
195. Cheng B. General Principles of Law as applied by International Courts and Tribunals / B . Cheng. – London, 1953.
196. Dickson B. Introduction to French Law / B Dickson. – Glasgow, 1994.
197. De Cruz P. A Modern Approach to Comparative Law / P. De Cruz. – Boston, 1993.
198. Desai S. Introduction. – In: Mulla D. Principles of Hindu Law / S. Desai. – Bombay, 1974.
199. Falk Z. Jewish Law / Z. Falk // Duncan Z., Derrett M. (eds.) An introduction to Legal Systems. – L., 1968.
200. Pearson Ed. Law for European Business Studies / Ed. Pearson. – L., 1994.
201. Pound. The Sociological Jurisprudence. / Pound. – Green Pag, 1907. – 19 .
202. Schwarzenberger G. The Province of the Doctrine of International Law / G. Schwarzenberge // Current Legal Problems. – London, 1956.
203. Shacht J. An Introduction to Islamic Law / J. Shacht. – Oxford, 1966.
204. Zander M. The Law-Making Process / M. Zander –5 ed. –1999.