ПРАВОВА ДОКТРИНА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ ТА ПРАКТИКИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

УДК 340.143

СЕМЕНІХІН ІГОР ВІКТОРОВИЧ

ПРАВОВА ДОКТРИНА В СИСТЕМІ
ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ ТА ПРАКТИКИ

12.00.01 — теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

ДИСЕРТАЦІЯ
НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
КАНДИДАТА ЮРИДИЧНИХ НАУК

Науковий керівник –
Петришин Олександр Віталійович,
доктор юридичних наук, професор

Харків — 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………..………3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНУ ПРАВОВОЇ ДОКТРИНИ
1.1. Правова доктрина: теоретико-методологічний аналіз……....…...…10
1.2. Ґенеза правової доктрини ……………………………………….….....57
1.3. Правова доктрина у вітчизняній юридичній науці ……...……….....83
Висновки до розділу 1……………………………………………….…….105

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ ПРАВОВОЇ ДОКТРИНИ В ЮРИДИЧНІЙ НАУЦІ ТА ПРАКТИЦІ
2.1. Правова доктрина в романо-германській
правовій системі ……………………………………………………..…107
2.2. Роль правової доктрини в англо-американській
правовій системі…………………………………………………..…….130
2.3. Правова доктрина в релігійних правових системах
(на прикладі мусульманського права) ………………………….…....156
Висновки до розділу 2……………………………………………………..181

ВИСНОВКИ……………………………………………………….............183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………...188

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні в Україні триває складний процес реформування організації й функціонування правової системи, її адаптації до сучасних соціально-економічних, політичних умов. Це зумовлює активізацію наукових досліджень, пов’язаних з визначенням природи такого феномену, як правова доктрина, її ролі та значення у правовому житті суспільства, що є однією із стрижневих проблем для зарубіжної юридичної науки, проте відносно новою для вітчизняної.
Нова соціально-правова реальність в Україні формується на фоні інтеграційних процесів. Активна участь у них України, тісна співпраця з міжнародними організаціями дають можливість значно збагатити вітчизняний досвід, традиції правотворення за рахунок здобутків європейської і світової правової думки. Одним з таких здобутків є рух до визнання правової доктрини як чинника, що відчутно впливає на нормотворчу, правозастосовну і правотлумачну діяльність.
Розвиток вітчизняної правової науки пов’язаний з її методологічним переозброєнням, переосмисленням, уточненням її предмета. Належне місце в останньому має зайняти правова доктрина, поняття якої донедавна розглядалося як атрибут буржуазного права і вживалося виключно в негативному контексті. В оцінці ролі й місця правової доктрини у вітчизняній правовій системі на сьогоднішній день склалася суперечлива ситуація. З одного боку, у правознавців не викликає сумнівів, що правова доктрина відіграє важливу роль у правовому житті суспільства, активно впливає на процеси формування права і правореалізації. А з другого – цей феномен є одним з найменш досліджених у вітчизняній юридичній науці і практиці.
У юридичній науці, зокрема в теорії держави і права, існують значні відмінності щодо усвідомлення юридичної природи правової доктрини, визначення її поняття й ознак, розкриття її співвідношення та взаємодії з юридичною наукою, що й зумовлює значущість і своєчасність даного дослідження. Актуальності розроблення правової доктрини додає проблема визначення її місця й ролі в розвитку вітчизняного права та правової системи в цілому.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язано з тематикою науково-дослідних робіт кафедри теорії держави і права Національного університету «Юридична академія імені Ярослава Мудрого» і виконано в межах Державної цільової комплексної програми «Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави» (номер державної реєстрації 0106U002283). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, протокол № 5 від 19.12.2008 р.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття юридичної природи правової доктрини й визначення її основних ознак. Відповідно до зазначеної мети були поставлені такі завдання:
– установити співвідношення між правовою доктриною та юридичною наукою;
– простежити еволюцію наукових уявлень про правову доктрину;
– запропонувати загальнотеоретичне визначення поняття «правова доктрина», встановити основні форми її об’єктивації і впливу на функціонування правової системи;
– визначити роль і значення правової доктрини у розвитку правової системи, нормотворчості та правозастосуванні.
Об’єктом дослідження є правова доктрина як чинник розвитку та складник юридичної науки та практики.
Предметом дослідження виступають закономірності виникнення й розвитку правової доктрини, її структура та зміст, значимість в різних правових системах.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу правової доктрини, зумовлений специфікою теми дисертаційної роботи, поставлених завдань, що пов’язано з оперуванням в процесі вирішення останніх загальнонауковими та спеціально-науковими методами. Для досягнення мети дисертаційного дослідження широко використовувався діалектичний метод, зокрема, при визначенні природи правової доктрини, різних форм її об’єктивації, що змінювались на різних етапах розвитку суспільства, аналізі еволюції наукових поглядів на цей феномен, його взаємодії та взаємозв’язку з іншими правовими явищами (розд. 1). Аксіологічний підхід дав можливість з’ясувати роль правової доктрини в забезпеченні сталого розвитку правової системи, що особливо актуально у складні періоди змін державно-правового життя суспільства (підрозд. 1.3). Для проведення комплексного теоретико-правового аналізу правової доктрини як складного поліструктурного явища, з’ясування характеру взаємозв’язків між її складовими елементами, визначення її місця в механізмі правового регулювання став у нагоді системно-структурний метод (підрозд. 1.1). Хронологічний задіяно під час аналізу витоків доктрини як особливого правового явища, його еволюції, зокрема, в контексті становлення й розвитку різних правових систем (підрозділи 1.2; 1.3; 2.1–2.3). Метод порівняльного аналізу обрано в процесі поглибленого вивчення ролі доктрини в різних правових системах сучасності (розд. 2). Формально-юридичний дозволив розкрити внутрішню форму правової доктрини, виокремити її сутнісні ознаки і сформулювати на цій підставі дефініцію поняття «правова доктрина» (підрозд. 1.1). Широко застосовувалися такі категорії та способи формальної логіки, як поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез та ін. (розділи 1 і 2). У роботі на дисертацією знайшли місце й інші традиційні для юриспруденції методи.
Теоретичний фундамент дисертації ґрунтується на працях і висновках таких вітчизняних і зарубіжних філософів і правознавців, як С. С. Алексєєв, С. В. Батуріна, Г. Дж. Берман, Д. О. Бочаров, С. В. Бошно, А. О. Васильєв, М. М. Вопленко, С. П. Головатий, Р. Давід, О. О. Зозуля, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, С. І. Максимов, М. М. Марченко, Н. М. Оніщенко, В. О. Навроцький, В. С. Нерсесянц, М. І. Панов, Н. М. Пархоменко, О. В. Петришин, С. П. Погребняк, Т. М. Пряхіна, Р. В. Пузиков, П. М. Рабінович, П. Сандевуар, Л. Р. Сюкіяйнен, В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, С. В. Шевчук, Ю. С. Шемшученко та ін.
Дисертація має характер теоретичного дослідження, емпіричну базу якого становлять акти законодавства, судова практика України й зарубіжних держав.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних теоретичних положеннях і висновках, які виносяться на захист:
Уперше у вітчизняній юридичній науці:
– сформульована авторська дефініція поняття «правова доктрина», під якою розуміється зумовлена характером політико-правової культури суспільства система ідей та наукових поглядів на право, актуальні напрямки розвитку правової системи, що визнаються юридичною спільнотою і є концептуальним підґрунтям нормотворчої, правозастосовної і правотлумачної діяльності;
– визначені структурно-функціональні компоненти правової доктрини: а) засадничі ідеї та принципи, характер яких обумовлюється специфікою правової сім’ї (у континентальному праві вони мають логіко-теоретичний, раціоналістичний характер, а в релігійній правовій сім’ї – релігійно-догматичний); б) понятійно-категоріальний апарат, у якому відображені результати пізнання закономірностей виникнення, розвитку й функціонування права; в) оціночно-прогностичний компонент, що містить програмні положення рекомендаційно-орієнтуючого характеру і є результатом критичного аналізу практики державо- і правотворення;
– охарактеризовані основні напрямки впливу правової доктрини на правову систему: а) вплив на нормотворчу діяльність, пов’язаний з розробкою понятійно-категоріального апарату, яким користується законодавець, удосконаленням юридичної техніки, залученням науковців до опрацювання проектів нормативно-правових актів у формі надання консультативної й експертної допомоги; б) сприяння розумінню смислу законів, адекватному їх застосуванню, що особливо актуально за наявності прогалин у праві й колізійності юридичних приписів; в) офіційне тлумачення, яке базується на висновках учених: за змістом – доктринальним, а за формою вираження – офіційним;
– обґрунтовано можливість використання правової доктрини в юридичній практиці як однієї з форм об’єктивації права на рівні правосвідомості, оскільки вона не тільки відбиває стан правової дійсності, а й активно впливає на ключові елементи правової системи, виступаючи як ідейне джерело права, як чинник, що впливає на його формування й реалізацію.
Дістали подальшого розвитку положення:
– про основне призначення правової доктрини, яка сприяє забезпеченню сталого розвитку правової системи, наступності правових і політичних інститутів;
– про форми вираження правової доктрини, яка безпосередньо оформлюється у вигляді монографій, наукових статей, доповідей, коментарів законодавства тощо. У різні історичні періоди вона об’єктивізувалась у виді правових учень окремих юристів, права юридичної експертизи (responsa), загального погляду вчених (communis doctorum opinio);
– про порядок набуття науковими положеннями ознак доктринальності, коли складником доктрини стають положення, які отримують загальне визнання юридичної спільноти, що є підставою для їх легітимації в суспільній свідомості, офіційного визнання державою і сприйняття юридичною практикою;
– про особливості формування правової доктрини, форми апробації й перевірки істинності доктринальних ідей і висновків. Причому процес формування доктрини є тривалим і складним, його підсумком є інтеграція доктринальних положень до текстів законів чи результатів судової нормотворчості. Реалізація цих актів служить водночас також емпіричним матеріалом для підготовки нових або зміни існуючих наукових концепцій і теорій.

Удосконалено:
– механізм набуття правовою доктриною значення форми права. Доктринальні положення стають загальнообов’язковими, а сама доктрина – формальним джерелом права лише за умови її санкціонування державою. За браком останнього вона використовується в силу внутрішнього переконання в її ефективності;
– положення про співвідношення між юридичною наукою і правовою доктриною, яка є результатом наукового пізнання державно-правової дійсності в конкретний історичний період і має похідний щодо юридичної науки характер;
– висновок про зв’язок правової доктрини і юридичної практики. Доктринальні положення хоча й не є загальнообов’язковими, однак через свою обґрунтованість, наукову істинність широко застосовуються в різних галузях юридичної практики.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення й висновки можуть бути використані:
у науково-дослідницькій сфері – з метою подальшого дослідження проблем, що стосуються формування правової доктрини, її інституціоналізації в різних правових системах сучасності, зокрема в Україні;
у нормотворчій і правозастосовній діяльності – для врахування положень правової доктрини нормотворчими органами в процесі розроблення проектів нормативно-правових актів і вдосконалення чинного законодавства, а також їх використання правозастосовними органами при вирішенні справ за наявності прогалин у праві й колізійності юридичних приписів;
у навчальному процесі – при підготовці підручників та викладанні курсів «Теорія держави і права», «Історія політичних і правових учень», «Порівняльне правознавство», «Філософія права».
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в роботі, розглядалися й обговорювались на засіданнях кафедри теорії держави і права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Окремі положення дисертації доповідались автором на міжнародних, всеукраїнській і регіональних науково-практичних конференціях: Другі, Треті конституційні читання пам’яті академіка права Ю. М. Тодики (м. Харків, 2009, 2010 роки), «Юридична осінь 2009 року» (м. Харків, 2009 р.) та ін.
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли віддзеркалення в 14 публікаціях, з яких 5 статей надруковано у фахових наукових виданнях, і тези 9 наукових доповідей на конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні загальних закономірностей виникнення феномену правової доктрини, у з’ясуванні її структури і змісту, ролі й значення у формуванні та розвитку основних правових систем сучасності, що дозволяє зробити відповідні висновки:
1. Правова доктрина – це зумовлена характером політико-правової культури суспільства система ідей та наукових поглядів на право, актуальні напрямки розвитку правової системи, що визнаються юридичною спільнотою і є концептуальним підґрунтям нормотворчої, правозастосовної і правотлумачної діяльності.
2. Правова доктрина є результатом наукового пізнання вченими-юристами державно-правової дійсності в конкретний історичний період і похідною щодо юридичної науки. Виникнення доктрини пов’язано з необхідністю подолання прогалин у праві, систематизації правового масиву, задоволення потреб юридичної практики в усуненні незрозумілості й суперечності юридичних приписів, передачі накопиченого досвіду у процесі нормотворчої і правозастосовної діяльності, критичної оцінки останнього, що є запорукою сталого розвитку правової системи.
3. Фундаментальні правові дослідження, як змістовне джерело правової доктрини, у своїй основі зорієнтовані на майбутню реалізацію наукових висновків, належним чином сформульованих ідей, положень у державно-правовій практиці. Це дозволяє доктрині не лише статично відбивати правову дійсність, а й активно впливати на всі складники правової системи.
4. Доктрина – невід’ємний, хоча й ненормативний елемент механізму правового регулювання. Вона виконує роль ідейного фундаменту й теоретичного стрижня нормотворчості, сприяє правильному застосуванню юридичних приписів. Значення форми права доктрина набуває за умови її санкціонування державою. В іншому випадку загальновизнані наукові положення й ідеї завдяки їх обґрунтованості й науковій істинності використовуються правозастосовними органами не як юридична база для ухвалення судових рішень, а як засіб їх додаткової аргументації. Відтворення доктринальних положень у змісті офіційних джерел права свідчить про визнання державою практичної цінності правової доктрини, проте не означає набуття нею юридичної сили.
5. Загальними умовами формування й розвитку правової доктрини є розвинена юридична наука й освіта, корпус професійних юристів, які її розробляють і втілюють у юридичну практику. Тому інтелектуально-творчу спадщину Давньої Греції слід розглядати лише як філософсько-методологічну передумову формування правової доктрини, поява якої припадає на період існування давньоримської держави.
6. Завдяки дослідженню римських правових текстів західноєвропейські вчені-юристи епохи Середньовіччя створюють правову доктрину, надаючи їй наднаціонального (загальноєвропейського) характеру, перетворюючи на провідне джерело права. Виникнення в Європі протягом ХVІІ–ХVІІІ століть національних держав призвело до централізації нормотворчої діяльності й перетворення закону на основне формальне джерело права, до так званої націоналізації юридичної освіти й науки. Як наслідок – правова доктрина втрачає статус універсального транснаціонального джерела права і стає теоретичним підґрунтям формування національних правових систем.
7. Становлення вітчизняної правової доктрини розпочалося в ХІХ столітті, коли в українських землях, що входили до складу Російської імперії, відкриваються юридичні навчальні заклади, які стали центрами юридичної науки та освіти. Починаючи з цього періоду влада прагнула використати авторитет юридичної науки й розроблені нею раціональні програми під час здійснення правових реформ. Зі свого боку науковці брали активну участь в опрацюванні концепцій, програм, спрямованих на модернізацію суспільного життя.
8. Теоретичні розробки правової доктрини дореволюційної доби були згорнуті за радянських часів через визнання її атрибутом буржуазного права. Радянська правова наука не визнавала за цим феноменом ані значення форми права, ані чинника, що визначає зміст офіційних джерел права, характер взаємодії і співвідношення між ними. Негативне ставлення до доктрини на офіційному рівні нівелювалося реаліями юридичної практики, яка використовувала результати доктринального тлумачення у формі науково-практичних коментарів законодавства.
9. Обрання Україною курсу на побудову правової держави, її участь у європейському інтеграційному процесі сприяє утвердженню нових підходів до переліку джерел права, зокрема до визначення серед них ролі і значення правової доктрини. В Україні доктрина не має значення форми права, а її положення позбавлені загальнообов’язкової сили для правозастосовних органів. Завдяки авторитету наукової істини вона впливає на юридичну практику шляхом (а) розробки понятійно-категоріального апарату, яким користується законодавець; (б) удосконалення юридичної техніки; (в) залучення науковців до надання консультативної й експертної допомоги, в тому числі з питань доктринального тлумачення і застосування правових норм; (г) включення правознавців до складу робочих груп з розроблення проектів законів.
10. Процес формування англосаксонської, особливо романо-германської правових систем і мусульманського права відбувався у взаємозв’язку з правовою доктриною, що впродовж століть не один раз змінювала свої статус, роль у значення в правовому житті суспільства. На різних етапах розвитку національних правових систем доктрина допомагала логічно впорядкувати суперечливий, а інколи й хаотичний емпіричний матеріал чинного права, подати його у вигляді цілісної, внутрішньо узгодженої системи, заповнювала прогалини у правовому регулюванні.
11. Правова доктрина відіграла значну роль у формуванні й розвитку континентального права. Романо-германська правова система, її понятійно-категоріальний апарат, специфічний стиль юридичного мислення європейських юристів сформувалися на підґрунті університетських традицій, коріння яких сягають ХІІ–ХІІІ століть. Завдяки діяльності середньовічних учених між юридичною практикою та наукою закладаються традиції плідної співпраці.
12. Для сучасних держав романо-германської правової сім’ї характерно, з одного боку, de jure заперечення статусу доктрини як форми права, а з другого – активне використання de facto доктринальних форм у різних галузях юридичної практики. Доктрину прийнято розглядати як вторинне (субсидіарне, нетрадиційне) джерело права. Важлива роль правової доктрини в сім’ї континентального права пояснюється тим, що правова норма тут має загальною, має високий рівень абстрагування, що об’єктивно зумовлює необхідність її тлумачення й конкретизації.
13. На відміну від континентального права в англо-американській правовій сім’ї рушійною силою розвитку права була й залишається діяльність суддів, а не правова доктрина, що має утилітарний характер, орієнтований на задоволення потреб юридичної практики. У країнах англо-американського права вона створюється юристами-практиками переважно у формі коментарів судових прецедентів, що виконують роль практичного керівництва для суддів. Значення праць юристів-класиків полягає не стільки в обґрунтованості, науковій істинності оригінальних ідей і висновків їх авторів, скільки у викладенні тих судових прецедентів, інформацію про які неможливо знайти в інших джерелах.
14. Основною причиною виникнення доктрини в релігійних правових системах є незрозумілість, а інколи й суперечливість приписів священних текстів. Положення останніх засновані не на нагальних потребах правового регулювання, а на ірраціональних за своєю природою релігійних догмах, які вважаються вічними й незмінними. Це зумовило потребу їх тлумачення вченими-богословами з метою пристосування до змін суспільного життя.
15. Доктрина посідає важливе місце в іудейському, індуському, канонічному праві, однак лише в мусульманському вона вважається провідним джерелом права. Основним у впливі правової доктрини на становлення й розвиток мусульманського права є те, що: (а) процес утворення правових норм відбувався на підставі релігійних прототипів, у якому роль юристів полягала в перекладі нормативних положень священних текстів мовою юридичних понять і конструкцій; (б) доктрина відіграє провідну роль у створенні на засадах релігійних догм і принципів юридичних приписів, що становлять підвалини законодавства арабських країн і безпосередньо застосовуються шаріатськими судами. У сучасних мусульманських країнах доктрина виступає і як форма права, і як важливий правоутворюючий чинник.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдрасулов, Е. Б. Толкование закона и норм конституции: теория, опыт, процедура : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Е. Б. Абдрасулов. – Алматы, 2003. – 51 с.
2. Абдулаев, М. И. Теория государства и права : учебник / М. И. Абдулаев. – М. : Финанс. контроль, 2004. – 410 с.
3. Абдур Рахман И. Дои. Исламский шариат [Электронный ресурс] / Абдур Рахман И. Дои // Библиотека исламской литературы. – Режим доступа : http://muhajir.netai.net/otpravlennoe/shariyat.html. – Загл. с экрана.
4. Абу Амина Биляль Филлипс. Законы жизни мусульман. Эволюция фикха / Абу Амина Биляль Филлипс. – М. : Умма, 2002. – 286 с.
5. Авер’янов, В. Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування / В. Б. Авер’янов // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8–13.
6. Авер’янов, В. Б. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11–17.
7. Авер’янов, В. Б. Питання методології сучасної адміністративно-правової доктрини України (аналітичний досвід цікавого й корисного дослідження) / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2005. – № 1. – С. 26–29.
8. Акашкин, И. А. Формирование политико-правовой доктрины российского либерализма во второй половине XIX – начале XX века : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / И. А. Акашкин. – М., 2009. – 28 с.
9. Алексеев, А. С. Этюды о Ж.-Ж. Руссо. Связь политической доктрины Ж.-Ж. Руссо с государственным бытом Женевы / А. С. Алекссев. – М. : Тип. изд-ва А. Л. Васильева, 1887. – 536 с.
10. Алексеев, Н. Н. Очерки по теории государства / Н. Н. Алексеев. – М. : Моск. науч. изд-во, 1919. – 209 с.
11. Алексеев, С. С. Общая теория права : учебник : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
12. Алексеев, С. С. Право на пороге нового тысячелетия. Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 2000. – 256 с.
13. Алексеев, С. С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
14. Алексеев, С. С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 2001. – 176 с.
15. Алексеев, С. С. Теория права / С. С. Алексеев – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 1995. – 320 с.
16. Аль Соуд Санад Амджад. Особенности мусульманского права / Аль Соуд Санад Амджад // Правова держава : щоріч. наук. пр. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2001. – № 3. – С. 169–171.
17. Аль-Кардави, Ю. Современные фатвы / Ю. Аль-Кардави ; пер. с араб. Ясина Расулова. – М. : Андалус. 2004. – 258 с.
18. Аль-Михляфи, М. Роль доктрины в создании норм международного частного права в мусульманских странах Востока / М. Аль-Михляфи // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11 : Право. – 1984. – № 4. – С. 54–60.
19. Андрейцев, В. І. Наукові та науково-практичні школи: стан та перспективи правового регулювання / В. І. Андрейцев. – К. : Знання, 2009. – 414 с.
20. Анисимов, А. П. Научная доктрина как источник права / А. П. Анисимов // Законы России: опыт, анализ, практика. – 2010. – № 6. – С. 78–84.
21. Аннерс, Э. История европейского права : пер. со швед. / Э. Аннерс ; отв. ред. В. Н. Шенаев. – М. : Наука, 1994. – 397 с.
22. Аносова, М. М. Деятельность научного сообщества как один из основополагающих факторов в формировании концепции правопонимания в России / М. М. Аносова // Социальное партнерство в образовательной сфере: опыт, проблемы и перспективы развития : сб. ст. участников междунар. науч.-практ. конф., г. Ярославль, 20 апр. 2007 г. – Ярославль, 2007. – С. 148–163.
23. Антология мировой правовой мысли : в 5 т. / Нац. обществ.-науч. фонд ; рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин. – М. : Мысль, 1999. – Т. 1 : Античный мир и восточные цивилизации. – 750 с.
24. Артемов, В. Ю. Мусульманское право: исторический очерк / В. Ю. Артемов // Рос. юстиция. – 1997. – № 10. – С. 21–23.
25. Баглай, М. В. Конституционное право Российской Федерации : учеб. для вузов / М. В. Баглай, Б. Н. Габрачидзе. – М. : ИНФРА-М, 1996. – 512 с.
26. Байтин, М. И. Сущность права (современное нормативное правопонимание на границе двух веков) / М. И. Байтин. – Саратов : СГАП, 2001. – 416 с.
27. Барабаш, Ю. Г. Конституційна політика України у сфері імплементації міжнародних стандартів прав людини / Ю. Г. Барабаш // Проблеми законності : академ. зб. наук. пр. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х., 2009. – Вип. 100. – С. 81–82.
28. Баранов, В. М. Формы (источники) права / В. М. Баранов // Общая теория права : курс лекций / под общ. ред. В. К. Бабаева. – Н. Новгород, 1993. – С. 247–265.
29. Батурина, С. В. Традиции российской правовой доктрины : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Батурина Светлана Владимировна. – Краснодар, 2008. – 185 с.
30. Бержель, Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель ; пер. с фр. Г. В. Чуршукова ; под общ. ред. В. И. Даниленко. – М. : Nota Benе, 2000. – 576 с.
31. Берман, Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Дж. Берман ; пер. с англ. Н. Р. Никонова при участии Н. Н. Деевой. – 2-е изд. – М. : Инфра-М - НОРМА, 1998. – 624 с.
32. Берман, Г. Дж. Римское право и общее право Европы / Г. Дж. Берман, Ч. Дж. Рейд // Государство и право. – 1994. – № 12. – С. 103–109.
33. Бехруз, Х. Ісламські традиції права : монографія / Х. Бехруз. – О. : Юрид. л-ра, 2006. – 296 с.
34. Бехруз, X. Порівняльне правознавство : підручник / Х. Бехруз. – О. : Фенікс, 2009. – 464 с.
35. Бехруз, Х. Эволюция правовых систем мусульманских государств / Х. Бехруз // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. – О., 2003. – Вип. 18. – С. 106–112.
36. Бибик, О. Н. Источники уголовного права Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бибик Олег Николаевич. – Омск, 2004. – 228 с.
37. Битяк, Ю. П. Роль політико-правових поглядів минулого у становленні вітчизняної правової культури / Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк // Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства : монографія / за ред. Ю. П. Битяка, І. В. Яковюка. – Х., 2007. – С. 5–44.
38. Блищенко, И. П. США: доктрина и практика против международной законности / И. П. Блищенко, В. Ф. Шаров // Совет. государство и право. – 1984. – № 10. – С. 110–116.
39. Боботов, С. В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ) / С. В. Боботов. – М. : Изд-во РПА МЮ РФ, 1994. – 127 с.
40. Богданова, Н. А. Система науки конституционного права / Н. А. Богданова. – М. : Юристъ, 2001. – 256 с.
41. Богдановская, И. Ю. Закон в английском праве : монография / И. Ю. Богдановская. – M. : Наука, 1987. – 143 с.
42. Богдановская, И. Ю. Прецедентное право / И. Ю. Богдановская. – М. : Наука, 1993. – 239 с. – (Юридические науки).
43. Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. – 3-е изд. – М. : Совет. энцикл., 1972. – Т. 8 : Дебитор – Евкалипт. – 592 с.
44. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 790 с.
45. Бочаров, Д. О. Правозастосовча діяльність: поняття, функції та форми: проблем. лекції / Д. О. Бочаров. – Д. : АМСУ, 2006. – 73 с.
46. Бочаров, Д. О. Проблеми методології юридичної науки на прикладі теорії доказів / Д. О. Бочаров // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції : матеріали наук. конф. – Д., 2004. – С. 109–110.
47. Бошно, С. В. Доктрина как форма и источник права / С. В. Бошно // Журн. рос. права. – 2003. – № 12. – С. 70–79.
48. Бошно, С. В. Доктринальные и другие нетрадиционные формы права / С. В. Бошно // Конституц. правосудие в странах СНГ и Балтии : дайджест офиц. материалов и публикац. период. печати. – 2003. – № 16. – С. 82–91.
49. Бошно, С. В. Прецедент, закон и доктрина (опыт социолого-юридического исследования) / С. В. Бошно // Государство и право. – 2007. – № 4. – С. 72–78.
50. Братасюк, В. М. Правова реальність як форма прояву інтелектуальної традиції епохи (на матеріалах романо-германської правової сім’ї) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.12 / Братасюк Віктор Миколайович. – К., 2005. – 192 с.
51. Вавилин, Е. В. Некоторые проблемы механизма защиты субъективных гражданских прав / Е. В. Вавилин // Изв. вузов. Правоведение. – 2002. – № 3. – С. 178–185.
52. Ван ден Берг, Л. В. Основные начала мусульманского права согласно учению имамов Абу Ханифы и Шафии : пер. с гол. / Л. В. Ван ден Берг. – М. : Наталис, 2005. – 240 с.
53. Васильев, А. А. История римской правовой доктрины / А. А. Васильев // История государства и права. – 2007. – № 17. – С. 7–8.
54. Васильев, А. А. Правовая доктрина как источник права: вопросы теории и истории : монография / А. А. Васильев. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 272 c.
55. Васильев, А. А. Правовая доктрина как источник права: историко-теоретические вопросы : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Васильев Антон Александрович. – Барнаул, 2007. – 192 с.
56. Васильев, А. А. Роль правовой доктрины в истории английского права / А. А. Васильев // История государства и права. – 2007. – № 10. – С. 38–39.
57. Васильев, А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1976. – 254 с.
58. Васильев, Л. С. История религий Востока (религиозно-культурные традиции и общество) : учеб. пособие для вузов / Л. С. Васильев. – М. : Высш. шк., 1983. – 368 с.
59. Васильченко, О. П. Перспективи розвитку правової доктрини в системі джерел конституційного права / О. П. Васильченко // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. – 2007. – № 8. – С. 80–82.
60. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Перун, 2005. – 1728 с.
61. Венгеров, А. Б. Теория государства и права : учебник / А. Б. Венгеров. – М. : Юриспруденция, 1999. – 528 с.
62. Верховенство права (доповідь, схвалена Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року) // Право України. – 2011. – № 10. – С. 168–184.
63. Вильнянский, С. И. К вопросу об источниках советского права / С. И. Вильнянский // Проблемы социалист. права. – 1939. – № 4/5. – С. 62–71.
64. Виноградов, П. Г. Очерки по теории права / П. Г. Виноградов. – М. : Т-во скоропечатни А. А. Левенсон, 1915. – 153 с.
65. Виноградов, П. Г. Римское право в средневековой Европе : монография / П. Г. Виноградов. – М. : Изд. А. А. Карцев, 1910. – 99 с.
66. Вишневский, А. Ф. Общая теория государства и права : курс лекций / А. Ф. Вишневский, Н. А. Горбатюк, В. А. Кучинский. – Минск : Тесей, 1998. – 576 с.
67. Вишновецька, С. В. Доктрина трудового права / С. В. Вишновецька // Ерліхівський збірник / Чернівец. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича, юрид. ф-т. – Чернівці, 2002. – Вип. 3. – С. 37–45.
68. Владимирский-Буданов, М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – СПб. : Изд. книгопродавца Н. Я. Оглоблина, 1907. – 694 с.
69. Вовк, Д. О. Право і релігія: загальнотеоретичні проблеми співвідношення : монографія / Д. О. Вовк. – Х. : Право, 2009. – 224 с.
70. Военная доктрина Российской Федерации [Электронный ресурс] : утв. Указом Президента Рос. Федерации от 05.02.2010 г. № 146 // Президент России: [офиц. веб-сайт]. – Режим доступа : http://news.kremlin.ru/ref_notes/461. – Загл. с экрана.
71. Воєнна доктрина України [Електронний ресурс] : затв. Указом Президента України від 15.06.2004 р. № 648/2004 // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=648%2F2004. – Заголовок з екрана.
72. Волинка, К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
73. Волков, В. В. Шариат [Электронный ресурс] / В. В. Волков // Отечеств. зап. – 2003. – № 5. – Режим доступа до журн. : http://magazines.russ.ru/oz/2003/5/2003_5_22.html. – Загл. с экрана.
74. Вопленко, Н. Н. Источники и формы права : учеб. пособие / Н. Н. Вопленко. – Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2004. – 102 с.
75. Вопленко, Н. Н. Правоприменительная практика: понятие, основные черты и функции : монография / Н. Н. Вопленко, А. П. Рожнов. – Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2004. – 205 с.
76. Вступ до теорії правових систем : монографія / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрид. думка, 2006. – 432 с.
77. Гаврилов, Е. В. Журнальная статья как источник гражданского права [Электронный ресурс] / Е. В. Гаврилов // ЭЖ-Юрист. – 2009. – № 34. – С. 13. – Режим доступа к журн. : http://www.gazeta-yurist.ru/article.php?i=795. – Загл. с экрана.
78. Гаврюсов, Ю. В. Правовая природа решений органов конституционной юстиции / Ю. В. Гаврюсов // Вестн. Калинингр. юрид. ин-та МВД России. – 2009. – № 2. – С. 24–30.
79. Гайворонський, В. М. Джерела права / В. М. Гайворонський // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2001. – № 3. – С. 56–65.
80. Галюк, С. Є. Особливості взаємодії сучасних та традиційних джерел права у мусульманських правових системах / С. Є. Галюк // Вісн. Акад. адвокатури. – 2008. – № 11. – С. 15–19.
81. Галюк, С. Є. Роль мусульманського права в інтеграції ісламського суспільства: історичні та цивілізаційні аспекти / С. Є. Галюк // Вісн. Акад. прокуратури. – 2007. – № 9. – С. 35–39.
82. Гамбаров, Ю. С. Гражданское право. Общая часть (лекции, прочитанные в Московском университете) / Ю. С. Гамбаров. – М. : Литогр. о-ва распространения печат. кн., 1898. – 766 с.
83. Гафаров, Э. Э. Становление государственности в Саудовской Аравии: историко-правовой анализ / Э. Э. Гафаров, О. В. Романюк // Ученые записки / Тавр. нац. ун-т им. В. И. Вернадского. – Симферополь, 2008. – № 1. – С. 263–269. – (Юридические науки).
84. Гловюк, І. В. Щодо питання про використання правової доктрини у правозастосовній практиці / І. В. Гловюк // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави : матеріали ІІ Всеукр. наук. конф. молодих науковців, асп. і студ., Одеса, 5-6 груд. 2003 р. – О., 2004. – С. 96–99.
85. Гницевич, К. В. Доктрина culpa in contrahendo в судебной практике Германии начала ХХ века / К. В. Гницевич // Ленингр. юрид. журн. – 2008. – № 4. – С. 123–135.
86. Гойман-Калинский, И. В. Элементарные начала общей теории права : учеб. пособие / И. В. Гойман-Калинский, Г. И. Иванец, В. И. Червонюк ; под общ. ред. В. И. Червонюка. – М. : КолосС, 2003. – 544 с.
87. Головатий, С. П. Верховенство права (правовладдя): як його тлумачить Венеційська комісія / С. П. Головатий // Право України. – 2011. – № 10. – С. 154–167.
88. Головатий, С. П. Верховенство права : монографія : у 3 кн. / С. П. Головатий. – К. : Фенікс, 2006. – Кн. 1 : Верховенство права: від ідеї до доктрини. – 624 с.
89. Головко, О. М. Закон у системі права Російської імперії (термін, поняття, категорія) / О. М. Головко, В. Є. Кириченко // Вісн. Харк. нац. ун-ту внутр. справ. – 2009. – № 3. – С. 34–42.
90. Головченко, В. И. «Русская доктрина»: о некоторых аспектах либеральной критики / В. И. Головченко // Изв. Сарат. ун-та. – 2009. – Вып. 2. – С. 89–92.
91. Голяк, Л. В. Порівняльне правознавство : курс лекцій / Л. В. Голяк, А. С. Мацко, О. В. Тюріна. – К. : МАУП, 2004. – 200 с.
92. Горбань, В. І. Методологія дослідження проблеми державно-правової доктрини України / В. І. Горбань // Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ. – 2009. – Вип. 3. – С. 34–42.
93. Горбань, В. І. Проблема державно-правової доктрини у реформуванні політичної та правової систем України / В. І. Горбань, О. В. Горбань // Право : зб. наук. пр. / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2008. – № 10. – С. 5–11.
94. Гордімов, А. В. Місце і роль доктрини у загальній системі джерел права / А. В. Гордімов // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – К., 2009. – Вип. 43. – С. 57–62.
95. Гордімов, А. В. Університетська юстиція як складова доктринальних джерел права романо-германської правової системи / А. В. Гордімов // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – К., 2009. – Вип. 46. – С. 30–35.
96. Гранат, Н. Л. Источники права / Н. Л. Гранат // Юрист. – 1998. – № 9.– С. 6–12.
97. Графский, В. Г. Всеобщая история права и государства : учеб. для вузов / В. Г. Графский. – М. : НОРМА, 2003. – 744 с.
98. Гревцов, Ю. И. О юридико-догматических химерах в современном российском правоведении / Ю. И. Гревцов, Е. Б. Хохлов // Изв. вузов. Правоведение. – 2006. – № 5. – С. 4–22.
99. Гредескул, Н. А. Лекции по общей теории права / Н. А. Гредескул // Антологія української юридичної думки : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – К., 2002. – Т. 1 : Загальна теорія держави та права, філософія та енциклопедія права. – С. 282–304.
100. Гречанюк, С. В. Проблеми застосування мусульманського права / С. В. Гречанюк // Державо і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – К., 2005. – Вип. 28. – С. 135–141.
101. Гримм, Д. Д. Курс римского права / Д. Д. Гримм. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1904. – Т. 1, вып. 1 : Введение. Учение об основных правовых понятиях. – 168 с.
102. Гримм, Д. Д. Лекции по догме римского права : пособие для слушателей / Д. Д. Гримм. – Изд. 3-е, испр. и доп. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1910. – 421 с.
103. Гураленко, Н. А. Аксіологічний аспект різноджерельного права в Україні / Н. А. Гураленко // Наук. вісн. Чернівец. нац. ун-ту ім. Юрія Федьковича. – 2007. – Вип. 385. – С. 17–22.
104. Гурова, Т. В. Актуальные проблемы теории источников права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Гурова Татьяна Владимировна. – Самара, 2000. – 188 с.
105. Давид, Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спиннози ; пер. с фр. В. А. Туманова. – М. : Междунар. отношения, 2009. – 456 с.
106. Давыдова, М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии : монография / М. Л. Давыдова. – Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2009. – 318 c.
107. Даневский, В. П. Пособие к изучению истории и системы международного права / В. П. Даневский. – Харьков : Тип. А. Н. Гусева, 1892. – Вып. 1. – 238 с.
108. Демидов, А. И. Принципы юридической доктрины России / А. И. Демидов // Российская юридическая доктрина в ХХI веке: проблемы и пути их решения : науч.-практ. конф., 3-4 окт. 2001 г. : материалы. – Саратов, 2001. – С. 8–9.
109. Демків, Р. Я. Форма (джерело) права: проблеми розуміння / Р. Я. Демків // Підприємництво, госп-во і право. – 2007. – № 6. – С. 118–121.
110. Демченко, Г. В. Неясность, неполнота и недостаток уголовного закона / Г. В. Демченко // Журн. М-ва юстиции. – 1904. – № 8. – С. 321–352.
111. Демченко, С. Ф. О формировании отечественной правовой доктрины / С. Ф. Демченко // Вестн. Высш. хоз. суда Респ. Беларусь. – 2010. – № 5. – С. 118–122.
112. Дервоед, В. В. Доктрина (наука) в качестве источника права в Республике Беларусь : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / В. В. Дервоед. – Минск, 2006. – 21 с.
113. Дервоед, В. В. Отдельные аспекты реализации средств юридической науки на стадии правоприменения / В. В. Дервоед // Проблемы совершенствования правового регулирования имущественных отношений и защиты прав физических и юридических лиц : материалы междунар. науч. конф. : в 2 ч. – Гродно, 2002. – Ч. 1. – С. 34–36.
114. Дзьобань, О. П. Традиції в морально-правовій філософії: китайський феномен / О. П. Дзьобань // Бюл. М-ва юстиції України. – 2005. – № 4. – С. 5–25.
115. Дигесты Юстиниана : избр. фрагм. в пер. и с примеч. И. С. Перетерского / редкол. : В. М. Корецкий, В. С. Нерсесянц, Е. А. Скрипилев, Е. М. Штаерман. – М. : Наука, 1984. – 456 c.
116. Дністрянський, С. С. Загальна наука права і політики / С. С. Дністрянський // Антологія української юридичної думки : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – К., 2002. – Т. 1 : Загальна теорія держави та права, філософія та енциклопедія права. – С. 384–407.
117. Дождев, Д. В. Римское частное право : учеб. для вузов / Д. В. Дождев ; под ред. В. С. Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. – М. : Норма, 2005. – 766 с.
118. Доктрина информационной безопасности Российской Федерации [Электронный ресурс] : утв. Указом Президента Рос. Федерации от 09.09.2000 г. № Пр-1895 // Національна бібліотека імені В. В. Вернадського : Інтернет-сторінка. – Режим доступа : http://www.nbuv.gov.ua/law/00ru-dib.html. – Загл. с экрана.
119. Доктрина інформаційної безпеки України [Електронний ресурс] : затв. Указом Президента України від 08.07.2009 р. № 514/2009 // Законодавство України : [офіц. веб-сайт Верхов. Ради України]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=514%2F2009. – Заголовок з екрана.
120. Доктрина продовольственной безопасности Российской Федерации [Электронный ресурс] : утв. Указом Президента Рос. Федерации от 30.01.2010 г. № 120 // Президент России : [офиц. веб-сайт]. – Режим доступа : http://kremlin.ru/news/6752. – Загл. с экрана.
121. Доржиев, В. Б. Теория государства и права : учеб.-метод. пособие / В. Б. Доржиев. – Улан-Удэ : ВСГТУ, 2005. – 345 с.
122. Дорошенко, Е. А. Шиитское духовенство в современном Иране / Е. А. Дорошенко. – М. : Наука, 1975. – 171 с.
123. Дробышевский, С. А. Формальные источники права / С. А. Дробышевский, Т. Н. Данцева. – М. : ИНФРА-М, 2011. – 160 с.
124. Егоров, А. П. Правовая доктрина как объект сравнительного права / А. П. Егоров // Право и политика. – 2004. – № 9. – С. 10–15.
125. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; голов. ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
126. Епифанова, Ю. Х. Нетрадиционные источники права: об актуальности понятия для российской правовой системы / Ю. Х. Епифанова // Образование и право. – 2011. – № 3. – С. 55–60.
127. Есаков, Г. А. Источники мусульманского уголовного права [Электронный ресурс] / Г. А. Есаков // Рос. право в Интернете. – 2006. – № 1. – Режим доступа до журн. : http://www.rpi.msal.ru/prints/200601for_law1.htm. – Загл. с экрана.
128. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; редкол. : О. С. Мельничук (голов. ред.) [та ін.].– К. : Наук. думка, 1985. – Т. 2. – 572 с.
129. Євграфова, Є. П. Доктринальне тлумачення норм права (законів): природа і здійснення / Є. П. Євграфова // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2010. – № 2. – С. 40–51.
130. Євграфова, Є. П. Доктрини та концепції у правовій системі України: форми і сфери застосування / Є. П. Євграфова // Право України. – 2010. – № 5. – С. 77–84.
131. Євграфова, Є. П. Дослідження правової доктрини в контексті системи джерел права / Є. П. Євграфова // Право України. – 2011. – № 1. – С. 337–344.
132. Жданов, Н. В. Исламская концепция миропорядка. Международно-правовые, экономические и гуманитарные аспекты / Н. В. Жданов. – М. : Междунар. отношения, 1991. – 216 с.
133. Жуков, В. І. Забезпечення доказів, пов’язаних із захистом прав на комп’ютерні програми в Україні / В. І. Жуков // Укр. комерц. право. – 2001. – № 1. – С. 41–49.
134. Жукова-Василевская, Д. В. Эволюция взглядов на сущность и назначение источников права / Д. В. Жукова-Василевская // История государства и права. – 2007. – № 17. – С. 2–4.
135. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / за ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
136. Загальна теорія держави і права : підручник / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
137. Загальна теорія держави і права: підручник / за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с.
138. Задорожний, Ю. А. Римське право – доктринальна першооснова права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім’ї та України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Задорожний Юрій Анатолійович.– К., 2008. – 216 с.
139. Задорожный, Г. П. Американская правовая доктрина – злейший враг международного права / Г. П. Задорожный // Совет. государство и право. – 1954. – № 1. – С. 66–74.
140. Зайцева, А. Юридические доктрины в системе источников информационного права [Электронный ресурс] / А. Зайцева // Законодательство и практика масс-медиа. – 2005. – № 9. – Режим доступа до журн. : http://www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1224686. – Загл. с экрана.
141. Зеленкевич, И. С. Правовая доктрина и правовая наука: некоторые аспекты соотношения и использования в качестве источников права / И. С. Зеленкевич // Северо-Вост. науч. журн. – 2010. – № 2. – С. 42–47.
142. Зивс, С. Л. Источники права : монография / С. Л. Зивс ; отв. ред. В. П. Казимирчук. – М. : Наука, Гл. ред. вост. лит., 1981. – 239 с.
143. Зозуля, А. А. Доктрина в современном праве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Зозуля Александр Александрович. – СПб., 2006. – 232 с.
144. Иваненко, О. Ф. Кризис буржуазной законности и правовые доктрины империализма / О. Ф. Иваненко // Государство, право, демократия. Очерки теории / редкол. : Э. Л. Кузьмин, А. И. Лукьянов, М. Н. Марченко. – М., 1978. – С. 199–210.
145. Иеринг, Р. Юридическая техника / Р. Иеринг ; пер. с нем. Ф. С. Шендорфа. – СПб. : Тип.-литогр. А. Г. Розена, 1905. – 105 с.
146. Иоффе, О. С. Из истории цивилистической мысли / О. С. Иоффе // Теоретические проблемы гражданского права : сб. учен. труд. Свердл. юрид. ин-та. – Свердловск, 1970. – Вып. 13. – С. 124–144.
147. Иоффе, О. С. Избранные труды : в 4 т. / О. С. Иоффе. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – Т. 2 : Советское гражданское право. – 511 с.
148. Иоффе, О. С. Избранные труды по гражданскому праву. Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права» / О. С. Иоффе ; редкол. : В. С. Ем [и др.]. – М. : Статут, 2000. – 777 с.
149. Иоффе, О. С. Основы римского гражданского права : учеб.-метод. пособие / О. С. Иоффе, В. А. Мусин. – Л. : ЛГУ, 1974. – 156 с.
150. Истолкования аглинских законов г. Блакстона : в 3 кн. / пер. с англ. С. Е. Десницкого. – М. : Унив. тип. у Н. Новикова, 1780. – Кн. 1. – 374 с.
151. История политических и правовых учений : учеб. для вузов / под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, 2004. – 944 с.
152. История политических и правовых учений : учеб. для вузов / под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М. : ИНФРА-М, 1996. – 736 с.
153. История политических и правовых учений. Средние века и Возрождение / отв. ред. В. С. Нерсесянц. – М. : Наука, 1986. – 350 с.
154. Історія вчень про державу і право : курс лекцій / уклад. Г. Г. Демиденко. – Х. : Факт, 2001. – 384 с.
155. Кабрияк, Р. Кодификации / Р. Кабрияк ; пер. с фр. Л. В. Головко. – М.: Статут, 2007. – 476 с.
156. Каламкарян, Р. А. Место доктрин наиболее квалифицированных специалистов по публичному праву различных наций в источниковой базе современного международного права / Р. А. Каламкарян // Государство и право. – 2006. – № 4. – С. 69–80.
157. Калинин, А. Ю. Форма (источник) права как категория в теории государства и права / А. Ю. Калинин, С. А. Комаров // Изв. вузов. Правоведение. – 2000. – № 6. – С. 3–10.
158. Калинин, С. А. Правовая доктрина как системообразующий фактор в праве / С. А. Калинин // Право и демократия : сб. науч. тр. – Минск, 1998. – Вып. 9. – С. 39–42.
159. Кампо, В. М. Наукове забезпечення юрисдикційної діяльності Конституційного Суду України (роздуми небайдужого) / В. М. Кампо // Віче. – 2011. – № 17. – С. 25–29.
160. Карбонье, Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье ; пер. с фр. и вступ. ст. В. А. Туманова. – М. : Прогресс, 1986. – 351 с.
161. Каримов, Г. М. Шариат и его социальная сущность / Г. М. Каримов. – М. : Наука, 1978. – 223 с.
162. Карлен, Д. Американские суды: система и персонал / Д. Карлен ; пер. с англ. В. А. Власихина. – М. : Прогресс, 1972. – 125 с.
163. Кармазіна, К. Ю. Закон «Про систему джерел права України»: актуальність та перспективи / К. Ю. Кармазіна // Вісн. Одес. нац. ун-ту. – 2008.– Т. 13, вип. 9 : Правознавство. – С. 101–106.
164. Кармазіна, К. Ю. Механізм взаємодії джерел континентального права/ К. Ю. Кармазіна // Право України. – 2008. – № 10. – С. 92–97.
165. Кармаліта, М. В. Значення правової доктрини в контексті джерел права / М. В. Кармаліта // Юрид. Україна. – 2010. – № 6. – С. 17–21.
166. Кармаліта, М. В. Категорія «доктринального тлумачення» в контексті джерел права / М. В. Кармаліта // Бюл. М-ва юстиції України. – 2009. – № 11. – С. 107–112.
167. Кармаліта, М. В. Правова доктрина – джерело (форма) права : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / М. В. Кармаліта. – К., 2011 – 21 с.
168. Кармаліта, М. В. Правова доктрина у романо-германській та англосаксонській правових сім’ях / М. В. Кармаліта // Підприємництво, госп-во і право. – 2010. – № 2. – С. 6–9.
169. Кармаліта, М. В. Українська фінансово-правова доктрина в контексті розвитку джерел фінансового права / М. В. Кармаліта // Дискусійні питання теорії фінансового права. Нормативно-правові засади природокористування та енергозбереження в Україні. Спори про податки: причини виникнення та напрями їх вирішення. Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права : зб. наук. пр. за матеріалами круглих столів та міжнар. інтернет-конф. – К., 2009. – С. 69–71.
170. Карташов, В. Н. Теория правовой системы общества : учеб. пособие : в 2 т. / В. Н. Карташов. – Ярославль : ЯрГУ, 2005. – Т. 1. – 547 с.
171. Карташов, В. Н. Юридическая практика / В. Н. Карташов // Общая теория права : курс лекций / под общ. ред. В. К. Бабаева. – Н. Новгород, 1993. – С. 384–404.
172. Кашанина, Т. В. Юридическая техника : учебник / Т. В. Кашанина. – М. : Эксмо, 2007. – 510 с.
173. Кельман, М. С. Диференціація й інтеграція у розвитку юриспруденції як взаємодіючі тенденції / М. С. Кельман // Право України. – 2010. – № 3. – С. 48–51.
174. Керимов, Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Д. А. Керимов. – 2-е изд. – М. : Аванта+, 2001. – 560 с.
175. Кечекьян, С. Ф. О понятии источника права / С. Ф. Кечекьян // Ученые записки / Моск. гос. ун-т. – М., 1946. – Вып. 116, кн. 2. – С. 3–25.
176. Кипп, Т. История источников римского права / Т. Кипп. – СПб. : Тип. Первой С.-Петерб. труд. артели, 1908. – 156 c.
177. Кистяковский, Б. А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б. А. Кистяковский. – М.: Изд. М. и С. Сабашниковы, 1916. – 708 с.
178. Климович, Л. И. Ислам / Л. И. Климович. – 2-е изд., доп. – М. : Наука, 1965. – 334 с.
179. Ковальський, В. С. Правотворчість: теоретичні та логічні засади : монографія / С. В. Ковальський, І. П. Козінцев. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 192 с.
180. Козлихин, И. Ю. Мусульманское право / И. Ю. Козлихин // Изв. вузов. Правоведение. – 2011. – № 3. – С. 231–258.
181. Козлов, Ю. А.