ПРАВОВА ІДЕОЛОГІЯ У РОЗВИТКОВІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ТОЛСТЕНКО ВОЛОДИМИР ЛЕОНІДОВИЧ

УДК : 340.114.9

ПРАВОВА ІДЕОЛОГІЯ У РОЗВИТКОВІ СУЧАСНОЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
академік НАПрН України,
доктор юридичних наук, професор,
Скрипнюк Олександр Васильович

Острог - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОЇ ІДЕОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ ТЕОРІЇ ПРАВА
1.1. Співвідношення понять «ідеологія» та «правова ідеологія»
з позицій правової теорії…………………………………………………....14
1.2. Поняття правової ідеології і її роль у розвиткові правосвідомості....25
1.3. Структурно-функціональні основи аналізу правової ідеології……..42
1.4. Феномен типових та атипових форм правової ідеології: проблеми
класифікації…………………………………………………………………56
Висновки до Розділу 1……………………………………………………..83

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА ІДЕОЛОГІЯ І ПРОЦЕС
ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН
В УКРАЇНІ
2.1. Вплив правової ідеології на розвиток правової системи
суспільства…………………………………………………………………88
2.2. Правова ідеологія і функціонування механізму правового
регулювання………………………………………………………………102
2.3. Правова ідеологія в процесі забезпечення режиму законності і
правопорядку……………………………………………………………..115
Висновки до Розділу 2…………………………………………………...135

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ПРАВОВОЇ ІДЕОЛОГІЇ В ПРОЦЕСІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО І СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ
УКРАЇНИ
3.1. Принципи демократичної, правової держави в структурі сучасної
правової ідеології………………………………………………………..140
3.2. Правова ідеологія і становлення громадянського суспільства в
Україні……………………………………………………………………151
3.3. Правова ідеологія як фактор розвитку правової культури
суспільства……………………………………………………………….162
Висновки до Розділу 3………………………………………………….174

ВИСНОВКИ……………………………………………………………178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................187-212

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається тим, що у процесі розвитку правосвідомості сучасної людини, яка вступає у складні суспільні відносини, що регулюються правовими нормами, обираючи для себе ту чи іншу модель правової поведінки, особливо важливу роль відіграє правова ідеологія як цілісне та комплексне оціночне раціональне відображення правової реальності, яке є основою для визначення ролі права в регулюванні суспільних відносин, в розвиткові окремих індивідів, суспільства і держави.
Властива для початкового етапу правотворення і державотворення незалежної України наприкінці 90-х років ХХ століття «деідеологізація» правової свідомості спричинила те, що разом із старою правовою ідеологією відкидалась будь-яка правова ідеологія взагалі, а разом з нею і те цілісне теоретико-аксіологічне та цілевизначальне сприйняття правової дійсності, що поступово формується в правовій свідомості і може ставати засобом впливу на правосвідомість і правову культуру суспільства. В результаті чого критичне зниження рівня правової культури, брак правової інформації для широких верств населення спричинили дезорієнтацію громадян у правовому просторі, сприяли появі і поширенню таких атипових форм правової ідеології як правовий нігілізм та правовий інструменталізм. Саме тому, наголошуючи на необхідності підвищення рівня правової культури, свідомої інтеграції людини в різноманітні правові відносини, забезпечення режиму законності в державі, формуванні поваги до права і правомірної поведінки як базових цінностей суспільного життя, стає актуальною проблема формування та утвердження нової гуманістичної правової ідеології, в основі якої лежить визнання права вищою соціальною цінністю, необхідним регулятором суспільних відносин, мірою свободи і справедливості як суспільства в цілому, так і окремого громадянина, яка б сприяла прогресивним перетворенням на рівні правосвідомості кожної людини та всіх суб’єктів правовідносин.
Фактично правова ідеологія є не просто формою відображення чинних правових явищ, але й виконує важливу суспільно значиму функцію проектування та спрямування розвитку права і правової системи. Це зумовлюється тим, що являючи собою сукупність правових знань, ідей і принципів, правова ідеологія відображає не лише те, яким чином право сприймається людиною і суспільством в цілому, але й те, які вимоги висуває суспільство до права і до процесів правового регулювання. Внаслідок цього наукове теоретико-правове дослідження правової ідеології набуває особливої актуальності, оскільки воно дозволяє представити як об’єктивний зріз чинної правосвідомості, так і визначити основні перспективи її подальшого розвитку, вказати на найбільш ймовірні напрямки вдосконалення права і правового регулювання.
Також актуальність дослідження проблематики правової ідеології в процесі правового розвитку сучасної України пояснюється тим, що реформування правової системи наразі передбачає зміни не лише тих чи інших галузей права (адміністративне право, парламентське право тощо), але й вимагає системний розвиток правосвідомості громадян, культивування поваги до права, цінностей сучасної демократичної і правової організації суспільних відносин, що здійснюється засобами формування та поширення відповідної правової ідеології.
Проблеми правової ідеології досліджувались у вітчизняній теорії права насамперед в аспекті аналізу таких понять, як правова культура та правова свідомість. В цьому плані доцільно згадати дослідження таких авторів, як: Т. Андрусяк, В. Бабкін, Р. Гринюк, В. Журавський, О. Зайчук, В. Лемак, С. Максимов, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, С. Погребняк, В. Селіванов, В. Сіренко, О. Скакун, О. Скрипнюк, С. Сливка, Т. Тарахонич, В. Тацій, І. Усенко, М. Цвік, Ю. Шемшученко, О. Ющик, І. Яковюк та ін. В цьому напрямку було здійснено й ряд цікавих дисертаційних досліджень (П. Білий, О. Ганзенко, Ю. Занік, Н. Кушнір, О. Мельничук, І. Осика, Г. Попадинець, Р. Сербін, А. Скуратівський, В. Співак, Г. Сорока, А. Тукало, М. Цимбалюк). Серед російських авторів питання розвитку правової ідеології в тому чи іншому контексті досліджували наступні вчені: Л. Явич, С. Алексєєв, В. Лазарєв, В. Корельський, В. Леушин, Р. Русинов, І. Іванников, В. Перевалов, В. Синюков, Н. Гранат, Т. Радько, Р. Лившиць, С. Комаров, В. Сальников, Л. Морозова, Е. Григоніс, В. Бабаєв, Т. Хабрієва, С. Кожевников, А. Абрамова, С. Кечек’ян, В. Афанасьєв, Н. Матузов, А. Малько та ін. Попри це слід зазначити, що досі на пострадянському просторі не було здійснено комплексного дослідження правової ідеології з погляду процесів її формування, розвитку та впливу на сучасні державотворчі і правотворчі процеси. Все це зумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька академія» відповідно до науково-дослідної теми «Права людини: досвід комплексного аналізу» (№ 2201020). Тема дисертації відповідає пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на період 2005–2010 років у галузі теорії держави і права, затверджених загальними зборами Академії правових наук України.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі на основі сучасних досягнень правової теорії правової ідеології, як необхідного елементу правової ідеології, виявленні її структури та ролі в процесі розвитку Української держави і суспільства. З огляду на існування цілого ряду методологічних підходів до визначення правової ідеології, ставиться на меті обґрунтування авторського визначення поняття правової ідеології, з подальшою характеристикою її впливу на правове регулювання суспільних відносин.
Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення наступних конкретних дослідницьких задач:
– дослідити теоретико-методологічні основи аналізу правової ідеології в сучасній теорії права, розкрити специфіку співвідношення понять «ідеологія», «правова ідеологія» та «правова свідомість» з позицій правової теорії;
– обґрунтувати авторське визначення поняття правової ідеології та її ролі у розвиткові правосвідомості, дослідити структуру правової ідеології, охарактеризувати основні елементи правової ідеології;
– визначити структурно-функціональні основи аналізу правової ідеології, встановити і охарактеризувати основні функції правової ідеології, розкрити роль окремих елементів правової ідеології в процесі реалізації її функцій;
– проаналізувати основні класифікації правової ідеології, представити та обґрунтувати теоретичні основи виділення типових та атипових форм правової ідеології;
– дослідити правову ідеологію з позицій її впливу на процес правового регулювання суспільних відносин в Україні;
– розкрити основні напрямки та сутність впливу правової ідеології на правову систему суспільства та на механізм правового регулювання;
– обґрунтувати роль правової ідеології в процесі забезпечення режиму законності і правопорядку в Україні, визначити зміст та форми впливу правової ідеології на правову поведінку громадян;
– охарактеризувати місце основних принципів демократичної, правової держави в структурі сучасної правової ідеології, представити правову ідеологію як засіб відображення та утвердження цих принципів в правовій свідомості громадян;
– обґрунтувати роль правової ідеології як фактора становлення громадянського суспільства в Україні та розвитку правової культури суспільства.
Об’єктом дослідження є правова ідеологія як невід’ємна складова правової свідомості.
Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми впливу правової ідеології на розвиток держави і суспільства в сучасній Україні.
Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено сукупність загальнонаукових і спеціально юридичних методів дослідження. Зокрема це: діалектично-історичний метод, який дозволив дослідити динаміку формування та розвитку правової ідеології як діалектичну єдність різних елементів правової ідеології (підрозділи 1.1, 1.2, 3.2); структурно-функціональний метод, який дозволив виявити внутрішню структуру правової ідеології та описати її через систему функцій, що реалізуються як правовою ідеологією в цілому, так і кожним конкретним з її елементів (підрозділи 1.3, 2.2); системний метод, який забезпечив дослідження правової ідеології в системі правосвідомості та процесів регулювання суспільних відносин, а також взаємозв’язків та взаємовпливів між складовими елементами самої правової ідеології (підрозділи 2.1, 3.1, 3.3); формально-юридичний метод, який через призму юридичних категорій дозволяє охарактеризувати феномен правової ідеології (підрозділи 2.3, 3.2); соціологічний метод, який став основою дослідження правової ідеології в контексті складних процесів суспільного регулювання та розвитку суспільної свідомості (підрозділи 1.4, 3.2, 3.3); порівняльний метод, який сприяв як проведенню компаративного аналізу різних теоретико-методологічних підходів до вивчення правової ідеології, так і зіставленню різних форм правової ідеології (підрозділи 1.1, 1.4); класифікаційний метод, який сприяв виділенню базових критеріїв для класифікації різних правових ідеологій (підрозділи 1.4, 3.1, 3.3). Використання різних методів комплексного наукового аналізу широкої джерельної бази забезпечує об’єктивність і достовірність основних положень та висновків дисертації. Водночас, дисертант керувався методологічними принципами об’єктивності та всебічності аналізу, цілісності у побудові теоретичних узагальнень, критичності в характеристиці існуючих теорій та моделей у дослідженні правової ідеології, логічності, послідовності та аргументованості у викладенні проміжних та основних результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням у вітчизняній теорії держави і права правової ідеології, яка аналізується в контексті процесів її формування і розвитку в сучасній Україні. В дисертації вперше подається структурно-функціональний аналіз правової ідеології, досліджується її роль в правовому регулюванні суспільних відносин та в процесі сучасного суспільного і державного розвитку України. Наукова новизна одержаних результатів розкривається у наступних положеннях:
вперше:
– обґрунтовано дефініцію правової ідеології як важливого елемента в структурі правової свідомості, що становить цілісну систематизовану сукупність правових ідей, принципів, цінностей, ідеалів, теорій, концепцій, які формуються в суспільстві самостійно або завдяки цілеспрямованій державній діяльності, відображають існуючий стан правовідносин, визначають основи суспільного сприйняття правопорядку, встановлюють основні цілі розвитку правової системи й системи законодавства держави;
– систематизовано основні елементи правової ідеології, які складають: а) правові уявлення, поняття та ідеї; б) правові теорії, доктрини, концепції та моделі; в) правові цінності та цілі; г) правові ідеали; д) правові принципи, що лежать в основі правового регулювання і визначають основні формальні та матеріальні параметри розвитку системи права і законодавства;
– розроблено модель класифікації форм правової ідеології, яка дозволяє виділити типові та атипові форми правової ідеології, аргументовано визначення останніх як специфічних форм правової ідеології, яким властиве невизнання за правом статусу вищої соціальної цінності і ролі необхідного регулятора суспільних відносин, які спрямовані на формування неадекватного сприйняття права в суспільній правосвідомості чи правосвідомості окремих громадян шляхом недооцінки чи переоцінки його суспільної ролі, приписування йому невластивих праву функцій, імплементацію в правову систему невластивих праву цінностей, перетворення його на засіб суспільної боротьби;
– обґрунтовано діалектичний характеру взаємозв’язку правової ідеології і правової культури, доведено, що правова ідеологія з одного боку – забезпечує реалізацію функцій правової культури, а з іншого боку – безпосередньо несе в собі всі ті елементи, які традиційно утворюють інтелектуальний зріз правової культури, а отже в сучасних умовах правова ідеологія постає як один з засобів підвищення загального рівня правової культури та укорінення в правосвідомості громадян правових цінностей, притаманних правовій культурі демократичного суспільства;
удосконалено:
– аргументацію, що правова ідеологія впливає на правосвідомість та правову поведінку громадян і є потужним стимулом розвитку важливих для правової демократичної держави інститутів, які в своїй сукупності забезпечують в країні правопорядок, утверджують режим законності, обґрунтовано, що у правовій ідеології встановлюється зв’язок між правовою теорією (правовою наукою) та процесом забезпечення режиму законності і правопорядку в суспільстві;
– систематизацію напрямків впливу правової ідеології на процес правового регулювання в сучасній Україні за рахунок виділення таких основних трьох складових, як: а) формування в правосвідомості нового ставлення до права як основоположної цінності в житті громадян і суспільства; б) визначення науково-обґрунтованих моделей реформування системи права; в) сприяння перетворенню права з зовнішнього фактору детермінації поведінки на чинник внутрішнього усвідомленого слідування правовим нормам;
– інтерпретацію правової ідеології, як необхідної умови, що сприяє розвиткові демократичної, правової держави і створює необхідну базу для ефективності взаємодії держави і громадянського суспільства в Україні, властиві такі ознаки щодо її змісту: а) гуманізм; б) наявність правових принципів, які дозволяють адаптувати її по відношенню до процесу розвитку демократичної і правової держави; в) наукова обґрунтованість та раціоналістичність; г) здатність стимулювати громадянську активність;
дістало подальший розвиток:
– обґрунтування ролі правової ідеології як одного з різновидів суспільної ідеології, який становить собою цілісне відображення правової дійсності в розумі людини, що дозволяє реконструювати теоретичними засобами наявні в суспільстві правовідносини, запропонувати необхідні для розвитку держави і суспільства правові цінності, правові цілі, а також моделі правового регулювання тих чи інших суспільних відносин;
– положення, що правова ідеологія, з одного боку, закладає основу для правового регулювання у вигляді певної теорії або моделі, яка дозволяє визначити пріоритетні методи правового регулювання, встановити його цілі, завдання, зафіксувати правові цінності та ідеали, які лежать в основі розвитку суспільних відносин, а з іншого боку – сама має регулятивні властивості і може впливати на розвиток правосвідомості громадян.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації положення і висновки можуть бути практично застосовані: у науково-дослідній діяльності – в процесі подальших теоретико-методологічних досліджень правової ідеології, а також розробки науково-теоретичної основи для становлення в Україні нової гуманістичної правової ідеології, яка визнає право найвищою соціальною цінністю і здатна впливати на розвиток правосвідомості громадян та на процеси правового регулювання суспільних відносин; у навчальному процесі – в ході викладання курсів з теорії держави і права в частині визначення поняття правової ідеології та її ролі в розвиткові правосвідомості та правової культури, для підготовки та написання підручників з теорії держави і права для студентів вищих навчальних закладів, посібників, курсів лекцій, складання навчально-методичних комплексів, планів семінарських і практичних занять; у правовиховній сфері – для формування загальних знань про основні елементи правової ідеології, виховання відчуття поваги до права і його принципів, що сприяють утвердженню нових антропологічно-правових цінностей в розвиткові Української держави і суспільства; у правозастосовчій сфері – для утвердження засобами правової ідеології в правосвідомості громадян основних цілей і цінностей правового регулювання, стимулювання правомірної поведінки, сприяння забезпеченню режиму законності і правопорядку; у правотворчій сфері – для розробки законів, державних програм та стратегій щодо формування сучасної демократичної правової ідеології, підвищення рівня та якості правової культури, стимулювання розвитку правової свідомості громадян України (акти впроваджень Верховної Ради України від 06.10.2011 р. № 07-11, від 17.11.2011 р. № 09-11, від 02.02.2012 р. № 01-12). Зібрані в роботі матеріали використовувались автором при розробці вже поданих до Верховної Ради України законопроектів: проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» (щодо правового регулювання діяльності), проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо захисту майнових прав дітей), проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо захисту осіб, які мають на утриманні дітей).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження планово доповідались автором під час звітів на засіданнях кафедри державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька Академія». У 2008 році під час проведення «круглого столу» на тему «Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні» було запропоновано обґрунтування дослідження правової ідеології як важливого фактора державно-правового розвитку України. Після чого за темою дисертації було представлено два виступи на теоретичних семінарах, що проводились для викладачів, докторантів та аспірантів кафедри: «Правова ідеологія і розвиток системи національного законодавства» (лютий, 2010 р.) і «Правова ідеологія і діяльність вищих органів виконавчої влади України» (листопад 2011 р.). Важливі для роботи теоретичні положення було представлено автором під час участі в наступних конференціях: всеукраїнській науковій конференції «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (Острог, 2007–2008 рр.), міжнародних науково-практичних конференціях «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (Київ, 2007 р.), «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (Київ, 2008 р.), «Верховенство права і демократія» (Острог, 2009 р.), «Конституційно-правові проблеми розвитку сучасної Української держави» (Острог, 2010 р.), «Сучасний конституційний процес і реформування органів державної влади в Україні» (Острог, 2011 р.), «Політична система України: стан та перспективи розвитку» (Київ, 2011 р.). Окремі результати дослідження були апробовані в ході професійної діяльності автора як народного депутата України на посаді Секретаря Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.
Публікації. Основні положення дисертації і висновки відображено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, та шести тезах доповідей на науково-практичних конференціях і методологічних семінарах, в яких брав участь автор.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поділяються на десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок. Основний текст дисертації викладений на 186 сторінках. Список використаних джерел складається з 324 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

Підбиваючи загальний підсумок проведеному дослідженню поняття правової ідеології та процесів її розвитку в сучасній Україні необхідно в першу чергу встановити наскільки повно і послідовно були розв’язані ті завдання, що ставились на початку роботи. Фактично загальна структура дисертації відтворювала собою той порядок постановки проблем, який було визначено дослідницькими завданнями.
В першому розділі дисертації було досліджено теоретико-методологічні основи аналізу правової ідеології в сучасній теорії права, розкрито специфіку співвідношення понять «ідеологія», «правова ідеологія» та «правова свідомість» з позицій правової теорії. На основі цього було обґрунтоване авторське визначення поняття правової ідеології та її ролі у розвиткові правосвідомості, розкрита структура правової ідеології, охарактеризовані основні елементи правової ідеології. Наступним кроком стало визначення структурно-функціональних основ аналізу правової ідеології, встановлення основних функції правової ідеології і теоретичне розкриття ролі окремих елементів правової ідеології в процесі реалізації її функцій. Спираючись на отримані результати, були проаналізовані основні класифікації правової ідеології, обґрунтовані теоретичні основи виділення типових та атипових форм правової ідеології.
В другому розділі дисертації було проаналізовано правову ідеологію з позицій її впливу на процес правового регулювання суспільних відносин в Україні. Це дозволило розкрити основні напрями та сутність впливу правової ідеології на правову систему суспільства та на механізм правового регулювання, а також обґрунтувати роль правової ідеології в процесі забезпечення режиму законності і правопорядку в Україні, визначити зміст та форми впливу правової ідеології на правову поведінку громадян.
В третьому розділі дисертації було вирішено два останні завдання, суть яких полягала у визначенні місця основних принципів демократичної, правової держави в структурі сучасної правової ідеології, обґрунтуванні ролі правової ідеології, з одного боку, як засобу відображення та утвердження цих принципів в правовій свідомості громадян, а з іншого – як фактора становлення громадянського суспільства в Україні та розвитку правової культури суспільства.
Таким чином всі визначені на початку дисертації завдання було послідовно розкрито та розв’язано в роботі, що дозволяє висновувати про її повноту та цілісність.
Теоретичне узагальнення здобутих результатів дозволяє зробити наступні висновки по відношенню до дисертаційної роботи в цілому:
1. Теоретико-правовий аналіз поняття «правова ідеологія» дозволяє охарактеризувати її як важливий елемент в структурі правової свідомості, що являє собою цілісну систематизовану сукупність правових ідей, принципів, цінностей, ідеалів, теорій, концепцій, які формуються в суспільстві, відображають існуючий стан правовідносин, визначають основи суспільного сприйняття правопорядку, встановлюють основні цілі розвитку правової системи й системи законодавства держави. Являючи собою цілісне відображення правової дійсності в розумі людини, правова ідеологія дозволяє не лише реконструювати теоретичними засобами наявні в суспільстві правовідносини, але запропонувати необхідні для розвитку держави і суспільства правові цінності, правові цілі, а також ймовірні моделі правового регулювання тих чи інших суспільних відносин.
2. Являючи собою сукупність існуючих усталених формальних та змістовних зв’язків й відношень між різними елементами правової ідеології, що забезпечують її функціонування і гарантують її цілісність, структура правової ідеології, включає в себе такі основні елементи: а) правові уявлення, поняття та ідеї, які служать вихідними інструментами для осягнення правової дійсності, містять в собі загальне уявлення про право та його роль у регулюванні суспільних відносин; б) правові теорії, доктрини, концепції та моделі, які описують існуючі правовідносини, а також служать засобом впливу на їх розвиток, вдосконалення і наближення до існуючих суспільно-правових уявлень про належну правову організацію і правопорядок; в) правові цінності та цілі, які закріплюють найважливіші для суспільства регулятивно-аксіологічні ідеї, в яких відбито ключові пріоритети правового розвитку; г) правові ідеали, які відображають бажані в суспільстві орієнтири розвитку правової системи; д) правові принципи, що лежать в основі правового регулювання і визначають основні формальні та матеріальні параметри розвитку системи права і законодавства.
3. Процес класифікації правових ідеологій прямо залежить від того критерію, що кладеться в основу цієї класифікації. Критерій впливу правової ідеології на правову свідомість дозволяє розподілити їх на: а) ті, в яких основних наголос робиться на раціональне сприйняття положень даної правової ідеології; б) ті, які рівною мірою апелюють до раціонального та емоціонального сприйняття. Критерій активності, широти та масивності впливу правової ідеології дозволяє виділити: а) масові правові ідеології; б) локальні правові ідеології. Залежно цілей правового розвитку, правові ідеології можна розподілити на стабілізаційні, розвиткові і трансформаційні. З огляду на рівень інтегрованості правових принципів в систему законодавства правові ідеології можна класифікувати на: а) високоінтегровані, та б) низькоінтегровані. Широкий простір для застосування різноманітних класифікацій надає аналіз правових цінностей, які закладені в основу тієї чи іншої правової ідеології. Якщо взяти такий фундаментальний елемент будь-якої правової ідеології як правові поняття, то правові ідеології можна розподілити на: а) ті, в яких переважають науково обґрунтовані поняття, б) ті в яких застосовуються і переважають науково необґрунтовані поняття.
4. Спираючись на критерій визнання чи невизнання права як вищої соціальної цінності можна виділити два основні різновиди правової ідеології, якими є типові та атипові форми правової ідеології. Типові форми правової ідеології визнають право, незалежно від конкретного джерела його походження, що встановлюється тими чи іншими теоріями, які входять в структуру правової ідеології, необхідним регулятором суспільних відносин і вищою цінністю, в якій закріплюється ідея блага і справедливості, чия сфера впливу розповсюджується на певні типи суспільних відносин, які для свого розвитку потребують правового регулювання. На відміну від цього, атипові форми правової ідеології – це специфічні форми правової ідеології, для яких характерне невизнання за правом статусу вищої соціальної цінності і ролі необхідного регулятора суспільних відносин, що спрямовані на формування неадекватного сприйняття права в суспільній правосвідомості чи правосвідомості окремих громадян шляхом недооцінки чи переоцінки його суспільної ролі, приписування йому невластивих праву функцій, імплементацію в правову систему невластивих праву цінностей, перетворення його на засіб політичної, економічної, соціальної, інформаційної чи іншої боротьби класів, груп, еліт, кланів тощо.
5. В роботі доводиться доцільність виділяти три основні різновиди атипових правових ідеології, якими є правовий нігілізм, правовий ідеалізм та правовий інструменталізм. Правовий нігілізм характеризується наступними ознаками: а) відмова від складних правових ідей, б) заперечення принципів універсальності та необхідності права як одного з елементів суспільної організації, в) обґрунтування функціональної недоцільності права, г) заперечення цінності прав людини, д) наголос на виключно репресивній функції права. Ідеологія правового ідеалізму являє собою абсолютизацію тези про регулятивну силу права і її основною властивістю є правовий ригоризм та надання вторинного значення фактичним правовідносинам в суспільстві. Характерними властивостями ідеології правового інструменталізму є те, що вона: а) не визнає принцип верховенства права, б) прийняття суспільно корисних законів тлумачить виключно як результат доброї волі панівної еліти, в) визнає принцип зворотної сили законів, г) ставить право в залежність від принципу доцільності.
6. Вплив правової ідеології на правову систему і процеси правого регулювання має діалектичний характер. З одного боку, правова ідеологія закладає основу для правового регулювання у вигляді певної теорії або моделі, яка дозволяє визначити пріоритетні методи правового регулювання, встановити його цілі, завдання, зафіксувати правові цінності та ідеали, які лежать в основі розвитку суспільних відносин. В цьому плані правова ідеологія виступає своєрідним теоретичним проектом для процесів правового регулювання, в якому зазначаються як кінцева мета, так і способи через які це регулювання відбувається. З іншого боку, сама правова ідеологія має регулятивні властивості і може впливати на розвиток як правосвідомості громадян, так і на конкретні суспільні відносини.
7. Вплив правової ідеології на процес правового регулювання в сучасних умовах суспільно-правового розвитку України реалізується через: а) формування в суспільній правосвідомості нового ставлення до права як основоположної цінності в житті громадян і суспільства в цілому, яка легітимується вірою громадян в істинність, справедливість та суспільну користь права, культивуванням поваги до права, усвідомленням необхідності сприяння утвердженню режиму законності і правопорядку, розповсюдженням правових знань; б) визначення та побудова чітких науково-обґрунтованих моделей реформування та вдосконалення як системи права і законодавства в цілому, так і окремих галузей права; в) сприяння, завдяки інтегрованості правової ідеології в структуру правової свідомості, перетворенню права з зовнішнього фактору детермінації поведінки громадян на чинник внутрішнього і одночасно усвідомленого вільного примусу слідування правовим нормам.
8. Основним напрямом взаємодії правової ідеології і механізму правового регулювання є встановлення цілей для правового регулювання. Самі цілі можуть бути різноманітними, як за своїм змістом, так і за характером свого обґрунтування, але вони завжди чітко корелюють з вибором правових форм діяльності держави як засобу функціонування механізму правового регулювання, а також з тими методами, що застосовуються в процесі правового регулювання. Разом з тим правова ідеологія має безпосередній вплив на всі елементи механізму правового регулювання (норми права, правовідносини, правореалізаційні акти, правозастосувальні акти), оскільки кожен з них передбачає наявність суб’єкта, який формулює ті чи інші правові норми, вступає у правовідносини, здійснює акти реалізації чи застосування права. В своїй діяльності зазначений суб’єкт завжди керується певними правовими ідеями, теоріями, концепціями, поняттями, цінностями, цілями, які складають невід’ємну частину будь-якої правової ідеології.
9. Завдяки принципу законності в межах правової ідеології розбудовується специфічна модель організації суспільно-державних взаємовідносин, яка передбачає, що держава та її органи діють виключно у межах та в спосіб, як це передбачено законом, тоді як самі громадяни також дотримуються норм закону і не порушують його в частині тих заборон, які ним встановлюються. Завданням сучасної правової ідеології в Україні є обґрунтування принципу законності як ключового для всіх без винятку подальших державотворчих процесів. Завдяки правовій ідеології встановлюється зв’язок між правовою теорією (правовою наукою) та процесом забезпечення режиму законності і правопорядку в суспільстві, оскільки визначені та аргументовані на науковому рівні моделі правових взаємозв’язків між державою і громадянином, між державою і суспільством, через вкорінення в правосвідомості громадян, стають одним з елементів безпосередньої правової практики.
10. Нехтування можливостями правової ідеології в забезпеченні принципів правової і демократичної держави, яке спостерігалось в Україні, призвело до того, що довгий час ніхто не займався проблемами цілеспрямованого формування такої національної правової ідеології, яка б була здатна виступити надійним ґрунтом для загальносуспільної артикуляції та визнання незаперечної цінності принципів демократії і праводержавності. Це значно звузило поле цілеспрямованого впливу на правову свідомість громадян. Подальший процес утвердження принципів демократії і праводержавності в Україні повинен здійснюватись не тільки в суто формально-юридичному вимірі, але й з огляду на більш глибокі пласти правової свідомості, яка повинна ставати предметом цілеспрямованого впливу завдяки формуванню і розвиткові відповідної правової ідеології.
11. Правовій ідеології, яка сприяє розвиткові демократичної, правової держави і громадянського суспільства, створює необхідну базу для ефективності взаємодії держави і громадянського суспільства, властиві такі ознаки щодо її змісту: а) це гуманістична чи «людиноцентрична» правова ідеологія; б) вона містить у собі правові принципи, які дозволяють адаптувати її по відношенню до процесу розвитку демократичної і правової держави; в) вона є науково обґрунтованою і містить в собі значний раціональний елемент; г) вона стимулює громадянську активність і культивує цінності громадянства, які реалізуються в процесі взаємодії прав, свобод та обов’язків людини одночасно як суб’єкта громадянського суспільства і громадянина держави. Основним завданням правової ідеології в сучасній Україні з позицій сприяння розвиткові демократії і правової державності є утвердження цінностей та принципів правової, демократичної держави в правосвідомості громадян України.
12. Як структурний елемент правової культури правова ідеологія дозволяє сформувати у індивіда як суб’єкта соціального життя та учасника певних правовідносин цілісну картину того чим є право, а також того, яким є його призначення. З огляду на критерій предметного впливу правової ідеології на правову культуру можна виділити такі елементи правової культури, що зазнають детермінації з боку правової ідеології як: правова свідомість, правові відносини та правопорядок. За характером свого впливу правова ідеологія здатна не лише озброїти індивіда необхідними інструментами і методами для самостійного пізнання правової дійсності, але й запропонувати йому вже існуючу теоретичну модель, що описує функціонування і призначення права в суспільстві. Така теоретична модель спирається на наукові досягнення юридичної науки і може бути обґрунтована в цілком логічний та раціональний спосіб. В результаті такого впливу правової ідеології на правосвідомість і правову культуру остання переймає запропоноване правовою ідеологією системне бачення цілей, цінностей, способів, механізмів та принципів правового розвитку суспільства. На відміну від інших елементів правової культури, правова ідеологія несе в собі насамперед раціональну складову, яка дозволяє науково обґрунтовувати ті чи інші моделі правовідносин, принципи права, теорії суспільного і правового розвитку. Таким чином, характерною властивістю правової ідеології, з точки зору її впливу на правосвідомість і правову культуру, є те, що вона несе в собі правові знання, які можуть виступити причиною змін правової реальності.
Підбиваючи загальний підсумок роботі, вважаємо за потрібне ще раз наголосити на тому, що правова ідеологія об’єктивно виступає не лише одним з невід’ємних елементів правової свідомості і правової культури сучасного суспільства, але й виступає впливовим фактором, який дозволяє цілеспрямовано впливати на правосвідомість громадян, змінювати домінантні цінності та настанови в правовій культурі в цілому.
За цієї причини наразі перед Україною стоїть серйозне завдання перетворити правову ідеологію з певного вторинного та малозначущого явища на один з потужних стимулів та на рушійну силу її демократичного і правового розвитку. Водночас відповідна сучасним вимогам правова ідеолога здатна культивувати у громадян повагу до права, стати раціональною основою для підтримання режиму законності і правопорядку. Більше того, можна переконливо стверджувати, що докорінні зміни в правовій системі України ніколи не можуть обмежуватись лише тими чи іншими інституціональними нововведеннями, адже будь-який правовий інститут, будь-яка правова норма повинні сприйматись в правосвідомості належним чином, ставати предметом усвідомлення та реалізації в повсякденній практиці правовідносин. У зв’язку з чим особливого значення набувають утвердження гуманістичних правових ідей, загальнолюдських та національних правових цінностей, високих моральних засад у суспільному житті, а також визнання правової освіти населення одним із основних чинників формування високої правосвідомості і правової культури окремих громадян та всього суспільства. Універсальним механізмом утвердження правових цінностей і принципів, їх втілення у правовій поведінці громадян є правова ідеологія.
В результаті чого її значущість дедалі збільшуватиметься, а потреба в ній ставатиме більш нагальною як для Української держави, так і для громадян України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аблязов Д.Е. Принцип верховенства Конституції і позитивне законодавство / Д.Є. Аблязов // Юридична Україна. – 2006. - № 5 (41). – С. 28-35.
2. Аблязов Д.Е. Проблеми функціонального обґрунтування принципу верховенства конституції в правовій теорії / Д.Є. Аблязов // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 32. – С. 154-164.
3. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України: аспекти реформування / В. Б. Авер’янов // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8-13.
4. Авер’янов В.Б. Актуальні питання реформування адміністративного права / В. Б. Авер’янов // Право України. – 1999. – № 8. – С. 8-11.
5. Авер’янов В.Б. Шляхи формування нової доктрини українського адміністративного права / В.Б. Авер’янов // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 17. – С. 158-166.
6. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи / Упоряд. В. П. Тимощук. – К. : Факт, 2002. – 100 с.
7. Алексеев А.С. К учению о юридической природе государства и государственной власти / А.С. Алексеев. – М.: Тип. Тов. И. Н. Кушнерев и К, 1895. – 36с.
8. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С.С. Алексеев. – М. : НОРМА, 2002. – 601 с.
9. Алексеев С. С. Государство и право / С.С. Алексеев. - М. : Юридическая литература, 1996. – 192 с.
10. Алексеев С.С. Общая теория права / С.С. Алексеев. – М. : Проспект, 2008. – 565 с.
11. Алексеев С.С. Общая теория права / С.С. Алексеев. – М. : Юридическая литература, 1981. – Т. 1. – 312 с.
12. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М. : «Статут», 1999. – 712 с.
13. Алексеев С.С. Философия права / С.С. Алексеев. – М. : Издательство НОРМА, 1998. – 336 с.
14. Арановский К.В. Конституционная традиция в российской среде / К. В. Арановский. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 656 с.
15. Арон Р. Избранное: Введение в философию истории / Р.Арон. – М. : ПЕР СЭ, СПб.: Университетская книга, 2000. – 543 с.
16. Бабенко К.А. Актуальні питання визначення місця і повноважень конституційного суду в системі органів державної влади / К.А. Бабенко // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Одеса: Астропринт, 2003. – Вип. 16. – С. 527-536.
17. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М. И. Байтин. – Саратов : Изд-во Сарат. гос. акад. права, 2001. – 413 с.
18. Батурин Ю. М., Лившиц Р.З. Социалистическое правовое государство: от идеи к осуществлению (политико-правовой взгляд) / Ю.М. Батурин, Р.З. Лившиц. – М. : Наука, 1989. – 253 с.
19. Бережнов А.Г. Права личности: некоторые вопросы теории / А. Г. Бережнов. – М. : Изд-во МГУ, 1991. – 142 с.
20. Бержель Ж-Л. Общая теория права / Ж-Л. Бержель. – М. : Nota Bene, 2000. – 574 с.
21. Бернацкий Г.Г. Естественное право. Права человека. Мораль / Г. Г. Бернацкий. – СПб. : Изд-во СЗАГС, 2000. – 168 с.
22. Бобровник С.В. Правова система, правова надбудова та механізм правового регулювання: співвідношення понять / С.В. Бобровник // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2002. – Вип. 13. – С. 48-54.
23. Боровых О.В. К вопросу о понятии государственной власти / О.В. Боровых // Вестник Московского университета. Серия 11 : Право. – 2004. – № 1. – С. 91-100.
24. Бурлай Є. До питання про функції права / Є.Бурлай // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3 (42). – С. 31-42.
25. Бурмистров В.А. Место и роль правовой культуры в становлении правового государства / В.А. Бурмистров. – Симферополь : «Таврида», 1996. – 192 с.
26. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А.М. Васильев. – М. : Юридическая литература, 1976. – 264 с.
27. Ветютнев Ю.Ю. О правовой случайности и правовом хаосе / Ю.Ю. Ветютнев // Журнал Российского права. – 2003. – № 7. – С. 72-78.
28. Вишневский А.Ф., Горбаток Н.А., Кучинский В.А. Общая теория государства и права : Учебник / А.Ф. Вишневский, Н.А. Горбаток, В.А. Кучинский. – М. : Изд-во деловой и учеб. лит-ры, 2004. – 638 с.
29. Власов Ю. Л. Правова система й реалізація права : проблеми зв’язку та взаємовпливу / Ю.Л. Власов // Правова держава : Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2005. – Вип. 16. – С. 142-148.
30. Власов Ю.Л. Теоретичні аспекти практики реалізації права / Ю.Л. Власов // Правова держава : Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2004. – Вип. 15.– С. 82-89.
31. Войтович Р.В. Ідеологія, технологія та стиль у державному управлінні / Р.В. Войтович. – К. : Вид-во НАДУ, 2003. – 192 с.
32. Волинський А.К. Ідеологічна структуризація суспільних політичних інтересів / А.К. Волинський // Політичний менеджмент. Український науковий журнал. – 2004. – Вип. 5 (8). – С. 71-81.
33. Воловик В.І. Сутність ідеології державотворення / В.І. Воловик // Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука : Тези доповідей на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, присвяченій 10-річчю незалежності України (31 травня 2001 р.). – Запоріжжя : Просвіта, 2001. – С. 38-40.
34. Габермас Ю. Структури перетворення у сфері відкритості. –Дослідження категорії громадянське суспільство. – Львів : Літопис, 2000. – 320 с.
35. Гавриленко В.Г. Учение об общественных отношениях: По работам Б.Н.Чичерина / В.Г. Гавриленко. – Минск : ИООО «Право и экономика», 1997. – 141 с.
36. Гаврилов Н.И. Мера государственности демократического государства / Н.И. Гаврилов. – К. : Наукова думка, 1997. – 116 с.
37. Георгіца А.З., Шукліна Н.Г. До питання про зміст конституційно-правової категорії «демократія» / А.З. Георгіца, Н.Г. Шукліна // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Правознавство. – Чернівці: «Рута», 2003. – Вип. 172. – С. 46-51.
38. Герасименко А.П. Юридические и идеологические правовые системы / А.П. Герасименко. – Благовещенск : Изд-во Амур. гос. ун-та, 1996. – 31 с.
39. Глушкова С.И. Права человека в России / С.И. Глушкова. – М. : Юристъ, 2005. – 494 с.
40. Головатий С. «Верховенство закону» versus «верховенство права»: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм / С. Головатий // Вісник Академії правових наук України. – 2003. –№ 2 (33)-3(34). – С. 96-113.
41. Голосніченко І. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень суспільства / І. Голосніченко // Право України. – 1998. – № 11. – С. 21-22.
42. Голосніченко І.П. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави / І. Голосніченко // Право України. – 2005. – № 4. – С. 27-29.
43. Горбунова Л.М. Забезпечення законності нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади / Л.М. Горбунова // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 17-22.
44. Горбунова Л.М. Історія дослідження ідеї та поняття законності / Л.М. Горбунова // Право України. – 2004. – № 2. – С. 3-8.
45. Горбунова Л.М. Конституційні засади забезпечення законності у нормотворчості / Л. М. Горбунова // Право України. – 2004. – № 7. – С. 15-20.
46. Горбунова Л. М. Концептуальні проблеми систематизації законодавства України: значення, перспективи розвитку, загальнотеоретичні та практичні проблеми вдосконалення / Л.М. Горбкнова // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 5. – С. 5-13.
47. Государственное право Германии: В 2-х т. / Под ред. И. Изензее, П. Кирххофа. – М. : Ин-т гос-ва и права РАН, 1994. – Т. 2. – 320 с.
48. Градовский А.Д. Общество и государство / А.Д. Градовский // Градовский А. Д. Сочинения. – СПб. : Наука, 2001. – С. 31-55.
49. Гражданское общество: истоки и современность / Под ред. И.И. Кального, И.Н. Лопушанской. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 296 с.
50. Грамши А. Избранные произведения в 3-х томах / А. Грамши. – М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1959. – Т. 3. – 565 с.
51. Гринюк Р.Ф. Поняття «правового державного ладу» та «правового громадянського суспільства» І. Канта у контексті розвитку теорії правової держави / Р.Ф. Гринюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 4. – С. 5-15.
52. Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Р.Ф. Гринюк. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 388 с.
53. Гринюк Р.Ф. Поняття «загального блага» (bonum commune) в контексті формування теорії правової держави / Р.Ф. Гринюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 19. – С. 54-61.
54. Гринюк Р.Ф. Поняття законності та її вплив на процес розбудови правової держави / Р.Ф. Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. – 2003. – № 1 (9). – С. 3-9.
55. Гринюк Р.Ф. Принцип верховенства права: теоретико-правові проблеми визначення / Р.Ф. Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. – 2002. – № 2 (8). – С. 5-9, 13.
56. Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід / За заг. ред. А. Карася. – Львів : ЛНУ, 1999. – 384с.
57. Гуренко М.М. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці / М. М. Гуренко. – К. : НАВСУ, 2000. – 167 с.
58. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Р.Давид, К. Жоффре-Спинози. – М.: Международные отношения, 2003. – 400 с.
59. Даль Р.А. О демократии / Р. А. Даль. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 208 с.
60. Данільян О.Г., Байрачна Л.Д., Максимов С.І. Філософія права: Навчальний посібник / О.Г. Данильян, Л.Д. Байрачна, С.І. Максимов. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 272 с.
61. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії / За заг. ред. І.О. Кресіної. – К. : Логос, 2007. – 316 с.
62. Дмитрієнко І.В. Українська правова культура як критерій якісного стану українського суспільства / І.В. Дмітрієнко // Держава і право. Юридичні і політичні науки: Збірник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – Вип. 35. – С. 63-71.
63. Дністрянський С. Погляд на теорії права та держави / С. Дністрянський. – Львів : Наукове товариство ім. Шевченка, 1925. – 64 с.
64. Дюги Л. Социальное право, индивидуальное право и преобразование государства / Л. Дюги. – М. : Изд. Н. Н. Клочков, 1909. – 148 с.
65. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. – СПб. : Издательство «Юридический центр пресс», 2004. – 752 с.
66. Енгибарян Р. В., Краснов Ю. К. Теория государства и права: Учебное пособие / Р. В. Енгибарян, Ю. К. Краснов. – М. : НОРМА, 2007. – 575 с.
67. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты / Ж.-П. Жакке. – М. : Юристъ, 2002. – 365 с.
68. Жеребин В.С. Диалектика социальных противоречий при социализме и парво / В. С. Жеребин. – М. : Высшая школа, 1986. – 143 с.
69. Журавський В.С., Зайчук О.В., Копиленко О.Л., Оніщенко Н. М. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В.С. Журавський, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 296 с.
70. Забигайло В.К. Право и общество. Новые проблемы и методы буржуазного правоведения / В. К. Забигайло. – К. : «Наукова думка», 1981. – 216 с.
71. Забигайло В.К. Современная идеологическая борьба и право / В. К. Забигайло. – К. : «Знание» УССР, 1984. – 48 с.
72. Заблоцький В. П. Лібералізм: ідея, ідеал, ідеологія / В.П. Заблоцький. – Донецьк : Янтар, 2001. – 368 с.
73. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
74. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А. П. Заєць. – К. : Парламентське видавництво, 1999. – 248 с.
75. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) / А. Заєць // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С. 3-15.
76. Зайчук О.В., Заєць А.П., Журавський В.С., Копиленко О.Л. Теорія держави і права. Академічний курс / О.В. Зайчук, А.П. Заєць, В.С. Журавський, О.Л. Копиленко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 685 с.
77. Зарубежная политология: Словарь-справочник / Под ред. А.В. Миронова, П.А. Цыганкова, – М. : Социально-политический журнал, Независимый открытый ун-т, 1998. – 360 с.
78. Змієвська С. Деякі актуальні питання правоутворення / С.Змієвська // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 1 (44). – С. 201-207.
79. Иванников И.А. Общая теория государства и права: Учеб. пособие для студентов вузов / И. А. Иванников. – М. : Дашков и КО, 2006. – 366 с.
80. Иеринг Р. Борьба за право / Р. Иеринг. – СПб. : Изд-во И. Юривского, 1908. – 96 с.
81. Иеринг Р. Цель в праве / Р. Иеринг // Иеринг Р. Сочинения Р. фон Иеринга. – СПб. : Тип. Н. В. Муравьева, 1881. – Т. 1. – 412 с.
82. Ильин И. Путь духовного обновления / И. Ильин // Ильин И. Путь к очевидности. – М. : Республика, 1993. – С. 134-289.
83. История политических и правовых учений: Учебник для вузов / Под ред. О.Э.Лейста. – М. : ИКД «Зерцало-М», 2002. – 688 с.
84. Карпунов В.М. Теорія держави і права: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл / В. М. Карпунов. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2005. – 208 с.
85. Кафарський В. Нація і держава : культура, ідеологія, духовність / В. Кафарський. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1999. – 332 с.
86. Кисель О. М. Проблеми виміру ефективності правового регулювання / О.М. Кисель // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – Вип. 8. – С. 20-26.
87. Кленнер Г. От права природы к природе права / Г. Кленнер. – М. : Прогресс, 1988. – 320 с.
88. Клименко К. Історико-філософські та правові основи методології правового регулювання правовідносин / К. Клименко // Право України. – 2007. – № 3. – С. 32-36.
89. Ковалевский М. М. Общее учение о государстве / М.М. Ковалевський. – СПб. : Тип. И. Трофимова, 1909. – 214 с.
90. Коваленко А.И. Конституционное право России / А. И. Коваленко. – М. : Право и закон, 1997. – 208 с.
91. Колесник В. Проблеми розвитку правової ідеології / В.Колесник // Право України. – 1994. – № 10. – С. 60-62.
92. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
93. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права людини і громадянина в Україні / А.М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
94. Колюшин Е. И. Конституционное (государственное) право России: Курс лекций / Е. И. Колюшин. – М. : Изд-во МГУ, 1999. – 381 с.
95. Комаров С А. Общая теория государства и права / С.А. Комаров. – СПб. : Питер, 2005. – 512 с.
96. Конституционное право зарубежных стран / Под ред. Баглая М. В., Лейбо Ю. И., Энтина Л. М.). – М. : Норма-Инфра-М, 1999. – 832 с.
97. Конституція незалежної України / За ред. В.Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В.О. Євдокимова. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – 428 с.
98. Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой. – Харків : Вид-во «Право»; К. : Концерн «Видавничій Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
99. Копєйчиков В.В., Олійник А.Ю. Громадянське суспільство і шляхи його формування / В.В.Копєйчиков, А.Ю.Олійник// Реферативний огляд діючого законодавства і практики його застосування. – К., 1996. – С. 5-24.
100. Копієвська О.Р. До проблеми формування правової культури особи в Україні / О.Р. Копієвська // Держава і право. Юридичні і політичні науки: Збірник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 34. – С. 104-109.
101. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права / Н.М. Коркунов. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 430 с.
102. Костицький В. Право як цілісність / В. Костицький // Право України. – 2002. – № 2. – С. 8-9.
103. Костюк Н.П. Проблема ефективності юридичного механізму правозастосування як особливої форми управління / Н.П. Костюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 34. – С. 94-99.
104. Котюк В.О. Теорія права : Курс лекцій / В.О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208с.
105. Крижанівський А. Типологія правопорядку: підстави класифікації та їх загальна характеристика / А. Крижанівський // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 2 (49). – С. 25-32.
106. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права / Ю. Крисюк // Право України. –2004. – № 8. – С. 25-29.
107. Кубко Є. Про предмет адміністративного права / Є.Кубко // Право України. – 2000. – № 5. – С. 3-6.
108. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности / В.Н. Кудрявцев // Государство и право. – 1994. – № 3. – С. 3-8.
109. Лага В.А. поняття політичної ідеології та її роль у розвитку сучасних політичних систем / В.А. Лага // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – Вип. 23. – С. 636-644.
110. Легуша С.М. Стан та перспективи формування правової свідомості та правової культури громадян в період державотворення в Україні / С.М. Легуша // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2001. – Вип. 12. – С. 42-47.
111. Легуша С.М. Структура правової свідомості / С.М. Легуша // Правова держава : Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2007. – Вип. 18.– С. 95-101.
112. Лемак В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / В.В. Лемак. – Ужгород : ПП «Медіум», 2003. – 251 с.
113. Леони Б. Свобода и закон / Б. Леони. – М. : ИРИСЭН, 2008. – 308 с.
114. Лившиц Р.З. Теория права/ Р.З. Лившиц. – М. : Издательство БЕК, 2001. – 224 с.
115. Лінецький С. Демократичний ідеал як чинник формування системи духовних цінностей громадянського суспільства / С.Лінецький // Нова політика. – 1997. – № 3. – С. 13-16.
116. Лісовий В. Культура – ідеологія – політика / В. Лісовий. – К. : Вид-во імені Олени Теліги, 1997. – 352 с.
117. Лук’янець Д.М. Про деякі питання методології правового регулювання / Д.М. Лук’янець // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2005. – Вип. 16. – С. 125-134.
118. Лукич Р. Методология права / Р. Лукич. – М. : «Прогресс», 1981. – 304 с.
119. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. И. Максимов. – Харьков : Право, 2002. – 328 с.
120. Максимов С.І. Антропологічні передумови правової теорії: досвід класичної філософії права С.І. Максимов // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 64-69.
121. Максимов С.І. Принципи легітимації права / С. І. Максимов // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць. – 2004. – Вип. 7. – С. 3-13.
122. Малько А.В. Политическая и правовая жизнь России: актуальные проблемы / А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2000. – 256 с.
123. Мальцев В. А. Право как нормативно-деятельностная система / В. А. Мальцев // Журнал российского права. – 2002. – № 4. – С. 94-103.
124. Мамут Л.С. Государство в ценностном измерении / Л.С. Мамут. – М. : Изд-во НОРМА, 1998. – 48 с.
125. Мануляк Є.Й. Змістовні характеристики поняття «права людини» / Є. Й. Мануляк // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали регіональної міжвузівської наукової конференції (Івано-Франківськ, 19 квітня 2003 р.). – Івано-Франківськ, 2003. – С. 48-51.
126. Манхейм К. Идеология и утопия / К. Манхейм. – М. : ИНИОН РАН, 1992. – Ч. 2. – 156 с.
127. Марченко М. Н. Форма права: проблемы понятия и значение / М.Н. Марченко // Вестник Московского университета. Серия 11: Право. – 2002. – № 1. – С. 3-15.
128. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институты : Курс лекций / А.Н. Медушевский. – М. : ГУ ВШЭ, 2002. – 512с.
129. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 784 с.
130. Мельникова Т.В. Основные типы общества и правосознания / Т. В. Мельникова. – Красноярск : САА, 2001. – 104 с.
131. Мельничук О.Ф. Правовий нігілізм: причини, форми прояву та шляхи подолання / О.Ф. Мельничук // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Ідея правової держави: історія і сучасність. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2004. – Ч. 3. – С. 46-51.
132. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови не