ПРАВОВА КУЛЬТУРА МОЛОДІ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ПРОЦЬ Олександра Євстахіївна

УДК 340:008-053.81(477)

ПРАВОВА КУЛЬТУРА МОЛОДІ В УКРАЇНІ:
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Крестовська Наталя Миколаївна,
доктор юридичних наук, професор

Одеса-2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ СТАН ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДІ В УКРАЇНІ 12
1.1. Сучасний стан дослідження правової культури
молоді в Україні 12
1.2. Основні методологічні підходи до феномену
правової культури у загальнотеоретичній юриспруденції 22
1.3. Молодь як суб’єкт правової культури 39
Висновки до розділу 1 58

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ ЯК ЦЕНТРАЛЬНИЙ
ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ 61
2.1. Теоретичні засади комплексного аналізу правосвідомості
та правової культури молоді 61
2.2. Ціннісно-нормативна модель правової свідомості молоді
та її деформації 75
2.3. Дослідження правосвідомості молоді в
Україні: методика проведення і загальні результати 85
2.4. Вікові та регіональні особливості правосвідомості
української молоді 111
Висновки до розділу 2 126

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЧИННИК
ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДІ 130
3.1. Концептуальні основи формування правової культури
молоді в Україні у процесі правового виховання 130
3.2. Суб’єкти правового виховання молоді 145
3.3. Правова освіта як провідна форма правового
виховання молоді 166
Висновки до розділу 3 183

ВИСНОВКИ 187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Особливості правової культури соціальних груп, у тому числі – молоді – є одним із найбільш актуальних напрямів досліджень у загальнотеоретичній юриспруденції. По-перше, саме на рівні соціальних, демографічних, професійних та інших груп уможливлюється якісне осягнення рівня, структури, функціональної специфіки та поведінкової імплікації правової культури. Оскільки групова правова культура є перехідною ланкою між правовою культурою особистості та правовою культурою суспільства, вона відображає найбільш значущі та яскраві механізми соціалізації особистості, особливості її правосвідомості, ціннісно-нормативних установок тощо, які уточнюють та конкретизують поняття правової культури суспільства загалом. По-друге, у сучасному українському транзитивному суспільстві молодь як окрема соціально-демографічна група набуває нових рис як суб’єкт правового життя. Від її громадянської позиції, економічної та правової активності значною мірою залежить майбутнє України як незалежної держави. По-третє, хоча в останні десятиліття спостерігається підвищений інтерес до молодіжної тематики в контексті проблем теорії та соціології права, правової ювеналістики, характеристики правової культури української молоді є настільки динамічними, що потребують постійного наукового моніторингу.
У цьому зв’язку набуває неабиякої значущості комплексне дослідження правової культури української молоді, особливо у контексті усталених уявлень про критичний стан правосвідомості молодого покоління та небачене зростання його нігілістичних настроїв. Таке дослідження, зорієнтоване на визначення реального стану правової культури української молоді, дає змогу по-новому поглянути на проблематику дії українського права та перспективи його розвитку. Дослідження такого типу не може обійти стороною методологію та методику, вироблену соціологією права. Саме соціолого-правові дослідження допомагають на емпіричній базі будувати такі загальнотеоретичні конструкти, які найбільш реально відображають стан, рівень, структуру, функції правової культури української молоді, її ціннісно-нормативні установки, схильність до певного типу правозначущої поведінки тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» на 2011–2015 рр. «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 0110U000671) та плану науково-дослідної роботи кафедри теорії держави і права «Наступність та оновлення як тенденція розвитку держави і права сучасної України».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення сучасного стану й особливостей правової культури молоді в Україні та чинників її формування.
Виходячи з поставленої мети, у дослідженні сформульовані такі завдання:
синтезувати основні теоретико-методологічні підходи до розуміння правової культури та виробити її інтегративне визначення;
визначити загальну методологічну конструкцію правової культури, на основі якої виявити загальні та особливі риси правової культури української молоді як соціальної групи;
створити теоретичну модель правової свідомості молоді як центрального елемента її правової культури, проаналізувати її функції та визначити види деформацій правосвідомості української молоді;
дослідити спільні риси та особливості правової свідомості вікових і регіональних груп молоді в Україні;
з’ясувати сутність правового виховання як чинника формування правової культури молоді, уточнити та конкретизувати його концептуальні основи;
визначити коло суб’єктів правового виховання молоді і найбільш ефективні його форми, адаптовані до правової культури суспільства перехідного типу.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правова культура як компонент правової реальності.
Предметом дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні аспекти правової культури молоді в Україні.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних учених, що розробляли теорію правової культури та правової свідомості (О. В. Аграновська, С. С. Алєксєєв, К. Т. Бельський, В. С. Бреднєва, М. М. Вопленко, Н. Л. Гранат, З. Н. Каландарішвілі, Ю. Ю. Калиновський, М. М. Кейзеров, Н. М. Крестовська, А. Ф. Крижановський, Ю. М. Оборотов, О. О. Певцова, Л. А. Петручак, І. Ф. Покровський, П. М. Рабінович, О. Р. Ратінов, Р. А. Ромашов, В. П. Сальников, А. П. Семітко, О. Ф. Скакун, М. Б. Смоленський, І. Є. Фарбер, Л. Фридмен), а також правової соціалізації та правового виховання (В. В. Головченко, Л. М. Герасіна, М. І. Козюбра, С. І. Максимов, В. В. Оксамитний). Дисертаційне дослідження враховує здобутки антропології права (А. П. Кравченко, Б. Малиновський, М. Мід), соціології права (О. М. Джужа, В. В. Лапаєва, В. М. Сирих), соціології молоді (О. М. Балакірєва, В. М. Боряз, С. М. Іконнікова, І. С. Кон, В. Т. Лисовський, Г. К. Неумойнов), кримінології (Я. І. Гілінський, С. Ф. Денисов, А. І. Долгова, І. І. Карпець) та інших галузей гуманітарних знань.
Нормативною базою дослідження є національні та міжнародні нормативно-правові акти, державні цільові програми й результати парламентських слухань, що стосуються проблем молоді, у тому числі підвищення рівня її правової культури та правового виховання.
Емпіричну базу дослідження утворили статистичні відомості, матеріали щорічних державних доповідей про становище молоді в Україні, матеріали преси, результати соціологічних досліджень, у тому числі дослідження, проведеного в лютому-травні 2011 року соціологічною лабораторією Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.
Методи дослідження. Методологічну базу дослідження склали загальнонаукові та спеціально-наукові методи та підходи. Аксіологічний підхід до категорії правової культури дав змогу виробити інтегративне розуміння правової культури молоді України (пп. 1.2). З позицій антропологічного та потребового підходів та формально-догматичного методу вироблено поняття молоді, визначено коло суб’єктів правового виховання молоді (пп.1.3, 3.2). За допомогою діалектичного методу проаналізовано структуру правової культури української молоді та зроблено висновок про правосвідомість як її центральний елемент (пп.1.2, 2.1). Системний метод став у нагоді для представлення правової культури молоді як складної гетерогенної динамічної системи (пп. 1.2, 1.3). Функціональний метод уможливив виявлення особливостей функцій правосвідомості, правової культури та принципів правового виховання молоді (пп. 2.1, 3.1). Логічні прийоми були застосовані для побудови несуперечливих суджень щодо особливостей правової культури та правового виховання молоді (р. 1, 3). Вихідними посилками дослідження стало критичне осмислення попередніх наукових здобутків з проблематики правової культури (п. 1.1), розширення методологічного поля дослідження, зокрема, звернення до соціологічного пізнавального інструментарію (р. 2).
У рамках дослідження використано поширений метод соціологічного аналізу (пп. 2.2, 2.3, 2.4): анкетування, тобто письмове звернення до певної сукупності молодих людей-респондентів із твердженнями, зміст яких репрезентує проблематику дослідження правової культури, реєстрацію та статистичну обробку отриманих результатів, а також їх теоретичну інтерпретацію.
Наукова новизна одержаних результатів виражена у комплексній характеристиці правової культури української молоді й полягає у таких положеннях:
уперше:
на основі синтезу основних методологічних підходів до розуміння правової культури суспільства запропоновано інтегративне її визначення: правова культура – це система вироблених суспільством правових нормативів і цінностей, закріплених у матеріальних та ідеальних формах, що детермінують правове життя суспільства;
молодь України визначено як соціальну групу, що складається з осіб віком від 14 до 35 років, які перебувають у процесі соціального, політичного та духовного становлення і мають окремий правовий статус, встановлений законодавством і гарантований реалізацією державної молодіжної політики.
визначено, що правова культура молоді як цілісний динамічний соціально-правовий феномен – це система вироблених суспільством правових нормативів і цінностей, засвоєних молоддю у процесі правової соціалізації, що визначають форми її участі у правовому житті суспільства;
виявлено особливості правової культури молоді України, яка: 1) має перехідний характер, що зумовлюється передовсім особливостями соціалізації молоді; 2) формується у суспільстві, яке переживає період соціальної трансформації; 3) є більш динамічним соціально-правовим явищем, ніж правова культура суспільства загалом, що особливо виявляється на рівні правової свідомості; 4) провідною функцією правової культури молоді є правосоціалізаторська;
доведено, що спільні риси й вікові та регіональні особливості правової свідомості молоді України уможливлюють висновок про її доволі високу гомогенність, яка, своєю чергою, є типовою для інформаційного етапу розвитку українського суспільства;
удосконалено:
загальну методологічну конструкцію правової культури суспільства, що включає три елементи: право як ціннісно-нормативну систему; правову свідомість; правову поведінку, кожен з яких, своєю чергою, є відносно самостійним системним утворенням;
уявлення про правову культуру молоді як частину правової культури суспільства і самостійний соціально-правовий феномен;
розуміння правової свідомості як центрального елемента правової культури молоді; виділено її функції, зокрема, вироблено поняття функції правового прогресу;
уявлення про структуру правосвідомості молоді як єдність, взаємозв’язок і взаємодію раціонального, емоційного, ціннісно-орієнтаційного та вольового елементів та надано їм комплексну характеристику;
з нових позицій доведено:
твердження, що правосвідомість сучасної української молоді містить достатньо сформовані та водночас динамічні раціональний, емоційний, ціннісно-орієнтаційний та вольовий елементи, що створює підґрунтя для позитивної оцінки стану правової свідомості та правової культури молоді і спростування думок про суцільне ураження нігілізмом правової свідомості та правової культури молоді в Україні;
дістали подальшого розвитку:
поняття деформованої правосвідомості та таких її видів, як правовий ідеалізм, правовий інфантилізм, правовий конформізм та правовий нігілізм, що певною мірою, але не критично, притаманні сучасній українській молоді;
поняття правового виховання молоді як спільної діяльності усіх суб’єктів громадянського суспільства та держави, спрямованої на формування правової культури молоді шляхом набуття нею системи правових знань, засвоєння правових цінностей, формування навичок правомірної поведінки задля активної участі у правовому житті;
система принципів правового виховання, яку доповнено загальним принципом верховенства права, конкретизовано зміст принципів правового виховання, акцентовано увагу на спеціальних принципах правового виховання молоді;
роль правової освіти як провідної та найбільш ефективної форми правового виховання молоді.
Практичне значення одержаних результатів. Визначення сучасного стану та особливостей правової культури української молоді є внеском здобувача у науку загальнотеоретичної юриспруденції.
Основні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідній роботі – для аналізу та вивчення правової культури соціальних, демографічних, професійних груп, виявлення закономірностей її розвитку та становлення у процесі функціонування правової системи та держави; в освітянській діяльності – для удосконалення курсів «Теорія держави і права», «Проблеми теорії держави і права», «Соціологія права» та спеціального курсу «Ювенальне право України»; в юридичній практиці – для реалізації та впровадження загальнонаціональних та регіональних програм сприяння соціальному становленню молоді з урахуванням специфіки її сприйняття права та правової системи; у нормотворчій діяльності – при розробленні та внесенні змін до чинних нормативно-правових актів у сфері освіти та виховання молоді.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на IV, V, VI, VII, VIIІ, IX, Міжнародній науково-практичній конференції «Молодіжна політика: проблеми та перспективи» (м. Дрогобич, 2007-2012 рр.), Всеукраїнській науково-методичній конференції «Духовно-творчий потенціал студентської молоді: психолого-педагогічні проблеми формування та реалізації» (м. Рівне, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичної конференції «Етнос. Культура. Нація» (м. Дрогобич, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Від конфлікту до порозуміння: теорія і практика громадянського суспільства» (м. Львів, 2007 р.), Міжнародних науково-практичних конференціях в м. Сєдльце (Польща, 2007-2012 р р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право» (м. Миколаїв, 2009 р.), Міжнародній науковій конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (м. Миколаїв, 2010 р.), VII щорічній науково-практичній конференції «Право и суд в современном мире» (м. Челябінськ, 2010 р.), Міжнародній науковій конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2011 р.) та ін.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у 5 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук, та 22 інших публікаціях (з них – 4 в іноземних наукових виданнях).
Структура дисертації зумовлена предметом та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 224 сторінки, із них 30 сторінок – перелік використаних джерел, що включає 281 найменування.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішено важливе наукове завдання, яке полягало у виявленні стану та особливостей правової культури молоді в Україні, а також засобів її формування. Основні результати дослідження акумулюються у таких висновках:
1. Системний аналіз досліджень категорії «правова культура» у сучасній науковій літературі зумовив таку їх класифікацію: 1) дослідження правосвідомості та правової культури українського суспільства; 2) дослідження правосвідомості та правової культури окремих соціальних груп українського суспільства; 3) дослідження правосвідомості та правової культури молоді; 4) дослідження проблем правового виховання; 5) дослідження проблем державної молодіжної політики; 6) праці в інших галузях гуманітарних знань (ювенології, соціології молоді тощо).
2. Підтверджено наявність надзвичайно широкого спектру підходів до дослідження правової культури, серед яких виокремлено філософський, антропологічний, соціологічний, інформаційно-семіотичний, аксіологічний. На основі синтезу та інтеграції цих підходів правову культуру визначено як систему вироблених суспільством правових нормативів і цінностей, закріплених у матеріальних та ідеальних формах, що детермінують правове життя суспільства.
3. З позицій інтегративного підходу правова культура постає як цілісний динамічний соціальний феномен, що складається з трьох елементів: права як регулятивної нормативно-ціннісної системи; правосвідомості як відображення правових нормативів і цінностей у свідомості людей; правової поведінки, кожен з яких, своєю чергою, є відносно самостійним системним утворенням. Цілісність правової культури як системи забезпечує правосвідомість, оскільки вона поєднує право і правову поведінку, перетворюючи правові нормативи в мотиви правомірної поведінки.
4. На основі синтезу законодавчих та доктринальних дефініцій молодь України визначено як соціальну групу, що складається з осіб віком від 14 до 35 років, які перебувають у процесі соціального, політичного та духовного становлення і мають окремий правовий статус, встановлений законодавством і гарантований реалізацією державної молодіжної політики.
5. Правова культура молоді є водночас частиною правової культури суспільства і самостійним соціально-правовим феноменом. Як і правова культура суспільства, правова культура молоді включає право, правову свідомість і правову поведінку. Право як елемент правової культури молоді – це система правових норм, у т.ч. тих, що закріплюють її правовий статус і виступають засобом задоволення її потреб та інтересів. Право, об’єктивоване у системі нормативно-правових актів, проходить через правосвідомість молоді та визначає її поведінку та форми участі у правовому житті суспільства. Правова свідомість молоді характеризується динамічністю та детермінованістю віковими, регіональними та іншими чинниками. Правова поведінка розуміється як урегульована нормами права, соціально значима, усвідомлена поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, що має юридичні наслідки.
6. Правова культура молоді України як цілісний динамічний соціально-правовий феномен – це система вироблених суспільством правових нормативів і цінностей, засвоєних молоддю у процесі правової соціалізації, що визначають форми її участі у правовому житті суспільства.
Правова культура молоді України як відносно самостійне соціально-правове явище має певні особливості: 1) перехідний характер, зумовлений особливостями соціалізації молоді; 2) формується у суспільстві, яке переживає період соціальної трансформації; 3) є більш динамічним соціально-правовим явищем, ніж правова культура суспільства в цілому, що особливо виявляється на рівні правової свідомості; 4) провідною функцією правової культури молоді є правосоціалізаторська.
7. Правосвідомість молоді як центральний елемент її правової культури – це система характерних для молоді правових знань, ідей, уявлень, почуттів, настроїв, оцінок і установок щодо чинного, минулого і бажаного права та практики його реалізації. Її структура включає правову психологію, правову ідеологію та правова установку – вольовий елемент правосвідомості, тобто процес перетворення правових нормативів та цінностей у реальну правову поведінку. Основні функції правосвідомості молоді: інформативно-пізнавальна, регулятивна, оцінна та функція правового прогресу.
8. Ціннісно-нормативна модель правосвідомості молоді включає раціональний, емоційний, ціннісно-орієнтаційний і вольовий елементи, що перебувають у взаємозв’язку та взаємодії і визначаються як її нормальний стан, що адекватно відображає право та практику його реалізації.
Деформації правосвідомості – це відхилення від нормального стану, що виникають унаслідок ушкодження одного або декількох її елементів, у результаті чого право та практика його реалізації відображаються неадекватно. За глибиною та обсягом деформацій виділяють правовий ідеалізм, правовий інфантилізм, правовий конформізм, правовий нігілізм та ін.
9. За результатами соціологічного дослідження «Правова культура сучасної української молоді», проведеного дисертантом та соціологічною лабораторією Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (лютий–травень 2011 р.), виявлено такі характеристики правової свідомості молоді в Україні як центрального елемента її правової культури:
раціональний, емоційний, ціннісно-орієнтаційний і вольовий елементи є достатньо сформованими і водночас динамічними та адекватно відображають право та практику його реалізації;
наявними є такі деформації як правовий ідеалізм, правовий конформізм, правовий нігілізм. Не підтверджено поширену серед громадськості, у т.ч. наукової, думку про суцільний правовий нігілізм молоді. Виявлено також, що правовий інфантилізм не є визначальною рисою правосвідомості молоді.
10. Результатами указаного дослідження встановлено спільні ознаки правової свідомості різних вікових груп молоді, якими є: ідеалізація права, недостатня правова обізнаність, критична оцінка чинного законодавства України і – особливо – практики його застосування; терпиме ставлення до окремих неправових явищ (порушення прав інших людей, хабарництва); поступове формування стійких правових установок на правомірну поведінку. Специфічними ознаками правової свідомості української молоді виступають: для перехідної вікової групи – максималізм у ставленні до права та правових явищ і деформації самооцінки, для молодшої вікової групи – поступове формування адекватного відображення правових цінностей та правової мотивації поведінки, для середньої вікової групи – розвиток та вдосконалення раціонального компонента правосвідомості та утвердження ціннісних правових орієнтацій; для старшої вікової групи – превалювання емпіричних правових знань та наявність стійкої правової мотивації поведінкових актів.
11. Спільними ознаками правосвідомості молоді усіх регіонів є недостатній рівень правової інформованості, типове емоційне сприйняття певних явищ правової реальності, утвердження позитивного оцінювального ставлення до права та його інституцій, формування мотивів правозначущої поведінки. Водночас виділено окремі регіональні особливості правосвідомості молоді: для західного регіону характерна ідеалізація права та готовність до активної діяльності у сфері права; для центру України – невисокий рівень довіри до правових цінностей та конформістська правомірна поведінка; для південного регіону – достатньо розвинений раціональний елемент правової свідомості, але поведінка визначається швидше моральними, ніж правовими ціннісними орієнтаціями; для сходу України – характерне найбільш скептичне ставлення до законодавства, байдужість до порушень закону, а правомірна поведінка рівною мірою визначається як прагненням «бути як усі», так і страхом покарання.
Загалом правосвідомість молоді України має невеликі регіональні відмінності, що свідчить про гомогенність правової культури молоді.
12. Правове виховання молоді – це спільна діяльність усіх суб’єктів громадянського суспільства та держави, спрямована на формування правової культури молоді шляхом набуття нею системи правових знань, засвоєння правових цінностей, формування навичок правомірної поведінки задля активної участі у правовому житті.
Концептуальну основу формування правової культури молоді складає система принципів правового виховання – зумовлених найбільш важливими суспільними потребами вихідних положень, ідей, які визначають орієнтири та вимоги формування правової свідомості, правової культури, правомірної поведінки та соціально-правової активності людини, соціальної групи, суспільства загалом.
Систему принципів правового виховання доповнено загальним принципом верховенства права. Конкретизовано зміст принципів системності, об’єктивності, конкретності, науковості, гласності, раціональної організації, комплексності і координованості правовиховної діяльності, підбору та розстановки кадрів, зворотного зв’язку у функціонуванні системи правового виховання, персоніфікованості.
Акцентовано на спеціальних принципах правового виховання молоді: поєднання колективності та індивідуальності, диференційованого підходу, діалогічності, гуманізму, демократизму, активізації самовиховання молоді, оптимізації виховного впливу, єдності з іншими видами виховання, передовсім моральним і національно-патріотичним.
13. Коло суб’єктів правового виховання молоді утворюють:
держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в особах державних службовців, чиновників, що здійснюють правотворчу, правозастосовчу, правоохоронну діяльність і покликані демонструванням зразків правомірної поведінки справляти правовиховний вплив на молодь;
юридична еліта України, ядро якої складають видатні представники вітчизняної юридичної науки, а також юристи-практики, що на професійній основі займаються юридичною діяльністю;
засоби масової інформації – за умови, що вони висвітлюють актуальні теми правового життя в Україні, поширюють позитивну правову інформацію, демонструють зразки правомірної поведінки, здійснюють профілактику правопорушень;
сім’я як перший суб’єкт виховання людини, у якій закладаються цінності життя, основи світогляду;
система освіти України, до якої органічно входить правове виховання як її невід’ємна складова частина;
громадські об’єднання, у тому числі громадські організації молоді –професійно-орієнтовані громадські організації студентської молоді у межах вищого навчального закладу, що створюються з урахуванням обраного фаху (юридичні клініки), органи студентського самоврядування, покликані створювати умови для розвитку особистості молодої людини, що включає також формування її правової свідомості і правової культури.
Забезпечити взаємодію суб’єктів правового виховання покликане удосконалення нормативної бази формування правової культури, у тому числі шляхом внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів. Зокрема, формування правової культури пропонується включити до змісту загальної середньої освіти (ч. 1 статті 35 Закону України «Про освіту»), здійснення правового виховання визначити завданням суб’єктів соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю (стаття 12 Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю») та доповнити Закон України «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні» статтею 11-1:
«Стаття 11-1 Правова освіта і правове виховання молоді
Держава визнає правову освіту та правове виховання пріоритетними чинниками соціального становлення та розвитку молоді.
Нормативно-правові засади правової освіти та правового виховання визначаються Верховною Радою України відповідно до Конституції України.
Правова освіта та правове виховання здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, освітніми та науковими установами, а також молоддю та молодіжними організаціями й іншими суб’єктами.
Держава сприяє підвищенню рівня правової свідомості та правової культури молодих громадян України, формуванню у них поваги до права, загальнолюдських та національних правових цінностей за допомогою організаційних, матеріальних-технічних та фінансових засобів. У державному та місцевих бюджетах згідно з законодавством передбачаються цільові кошти на реалізацію загальнодержавних та регіональних програм правової освіти та правового виховання молоді.
Держава забезпечує вивчення правових дисциплін у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти та підготовку компетентних педагогічних кадрів.
Держава схвалює участь діячів науки, культури та представники інших сфер діяльності у правовиховній роботі, а також правову самоосвіту та правове самовиховання молоді».
14. Провідною формою правового виховання молоді є правова освіта – процес формування правових знань, умінь та навичок, що здійснюється у системі закладів освіти, нормативну основу якої утворює Національна Програма правової освіти населення, затверджена Указом Президента України від 18 жовтня 2001 р.
Правова освіта надається в усіх закладах освіти, але у вищих навчальних закладах правові дисципліни належать до вибіркової частини навчальних планів, що не відповідає принципу безперервності правової освіти. Пропонується включити правознавство та основи конституційного права до нормативної частини навчальних планів з мінімальним обсягом 2 кредити ЕСТS для кожної дисципліни з підсумковим контролем у формі екзамену.
15. Професійна компетентність педагога включає правову компетентність, формування якої має здійснюватися шляхом правової освіти у процесі фахової підготовки у вищому навчальному закладі, оскільки правові знання необхідні вчителю для того, щоб передати їх учням, виробити у них основи правового мислення, сформувати навички правомірної поведінки.
Викладання правознавства у загальноосвітніх навчальних закладах забезпечують переважно вчителі історії та правознавства, підготовку яких здійснює більшість педагогічних навчальних закладів України. Спеціальна компетентність учителя правознавства має включати: досконале знання ним змісту правознавчих курсів, розуміння психолого-педагогічних особливостей правової освіти та виховання школярів; володіння педагогічними технологіями, інноваційними формами та інтерактивними методами правової освіти і виховання, спрямування своєї діяльності на досягнення мети правової освіти і виховання учнівської молоді із залученням до цього процесу батьків та громадськості на правах учасників спільної діяльності.
16. Правова освіта молоді, яка закінчила навчання, здійснюється самостійно. Завданням держави є сприяння правовій самоосвіті молоді за допомогою різноманітних способів правового інформування. Традиційні джерела правової інформації мають бути доповнені сучасними інформаційними ресурсами та інноваційними засобами. Доцільно популяризувати серед молодіжної аудиторії найбільш відомі юридичні сайти України, створити правові сайти з доступним для усіх вікових груп молоді контент-ресурсом, ширше використовувати мистецькі форми (юридичні фільми, телепередачі, художню літературу).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграновская Е. В. Правовая культура и обеспечение прав личности / Е. В. Аграновская. – М. : Наука, 1988. – 145 с.
2. Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції : монографія / кол. авт. ; за ред. Ю. М. Оборотова. – О. : Фенікс, 2012. – 492 с.
3. Алексеев С. С. Право : азбука – теория – философия : опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
4. Андреєва Д. Є. Адміністративно-правове регулювання в галузі молодіжної політики в Україні: організаційно-правові аспекти : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Д. Є. Андрєєва. – Ірпінь, 2009. – 18 с.
5. Андрусяк Т. Г. До питання про співвідношення праворозуміння і правової думки / Т. Г. Андрусяк // Альманах права. – 2011. – № 2. – С. 66-68.
6. Андрущенко В. Формування особистості вчителя в сучасних умовах / В. Андрущенко, І. Табачек // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1(10). – С. 58-69.
7. Ануфрієва Н. М. Соціальна психологія : навч.-метод. посібник / Н. М. Ануфрієва, Т. М. Зелінська, Н. О. Єрмакова. – К. : Каравела, 2009. – 216 с.
8. Бабенко А. Н. Правовые ценности и освоение их личностью : автореф. дисс. … докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; История учений о праве и государстве» / А. Н. Бабенко. – М., 2002. – 46 с.
9. Байниязов Р. С. Философия правосознания: постановка проблемы / Р. С. Байниязов // Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 12-23.
10. Балакірєва О. Молодь України у дзеркалі соціології / О. Балакірєва, О. Яременко. – К. : УІСД, 2001. – 210 с.
11. Бачинський Т. В. Детермінанти формування правосвідомості та правової культури шкільної молоді: спроби їх класифікації / Т. В. Бачинський // Форум права. – 2012. – № 2. – С. 40–47 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-
12. Бельский К. Т. Структура и функции правосознания / К. Т. Бельский. – М. : Норма, 1996. – 212 с.
13. Бень О. Т. Молодіжні громадські організації: концептуалізація поняття, функції, класифікація / О. Т. Бень // Вісник Львів. ун-ту. – Серія «Соціологічна». – 2008. – Вип. 2. – С. 338-345.
14. Бигун В. С. Юридические фильмы. Учебный киногид о праве и юристах / Вячеслав Степанович Бигун. – К., 2011. – 316 с. – (Серия «Подарок юристу»).
15. Білоусов О. С. Молодіжні організації як суб’єкт громадянської ініціативи в Україні / О. С. Білоусов // Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі : матеріали Міжн. наук. конф. 21-22 вересня 2007 р., Одеса ; за заг. ред. проф. Ю. М. Оборотова. – О. : Фенікс, 2007. – С. 5-11.
16. Богачов С. В. Право знати право / С. В. Богачов // Коментарі фахівців (архів 2004) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/0/4354
17. Богачов С. В. Теоретико-правові засади правової освіти в Україні : автореф. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 – «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / С. В. Богачов. – К., 2010. – 21 с.
18. Богомаз К. Ю. Соціологія молоді : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / К. Ю. Богомаз, І. І. Мачуліна, Л. М. Сорокіна. – Дніпродзержинськ : ДДТУ, 2011. – 355 с.
19. Бойко Д. М. Психологічні умови формування правової культури старшокласників : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 «Педагогічна і вікова психологія» / Д. М. Бойко. – К., 2005. – 21 с.
20. Бондаренко К. «Облико морале» современной Украины [Електронний ресурс] / Кость Бондаренко // Институт Горшенина: веб-сайт. – Режим доступу http://institute.gorshenin.ua/news/557_obliko_morale_sovremennoy_ukraini.html
21. Бородін Є. І. Загальнодержавна молодіжна програма в Україні в контексті удосконалення механізму державної молодіжної політики [Електронний ресурс] / Є. І. Бородін. – Режим доступу до статті: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2010-01/10beidmp.pdf
22. Бородін Є. І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991 – 2004 рр.) : монографія / Є. І. Бородін. – Д. : Герда, 2006. – 472 с.
23. Бородін Є. І. Розвиток студентського самоврядування як напрям державної підтримки молоді в Україні / Є. І. Бородін, Т. М. Тарасенко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2010. – Вип. 4 (7). – С. 183-191.
24. Боряз В. Н. Молодежь: Методологические проблемы исследования / В. Н. Боряз. – Л. : Наука, 1973. – 304 с.
25. Бреднева В. С. Уровни правосознания и юридическая деятельность: монография / В. С. Бреднева. – Южно-Сахалинск : Изд-во Сахалинск. ун-та, 2010. – 164 с.
26. Бубнова С. С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система / С. С. Бубнова // Психологический журнал. – 1999. – Т. 20. – № 5. – С. 38-44.
27. Бурдоносова М. А. Теоретичні аспекти правового ідеалізму та правового нігілізму : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень» / М. А. Бурдоносова. – К., 2011. – 20 с.
28. Бурлука О. В. Самоосвіта особистості як соціокультурне явище : автореф. дис... канд. філос. наук: спец. 17.00.01 «Теорія і історія культури (мистецтвознавство)» / О. В. Бурлука. – Х., 2005. – 16 с.
29. Васенина А. Н. Информационная функция современного российского государства : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; История учений о праве и государстве» / А. Н. Васенина. – Н. Новгород, 2007. – 36 с.
30. Васильєв А. О. Еволюція нормативно-правової бази державної молодіжної політики незалежної України [Електронний ресурс] / А. О. Васильєв // Державне управління. – 2011. – № 1. – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2011-1/doc/5/06.pdf
31. Введение в украинское право / кол. авт. ; под. ред. С. В. Кивалова, Ю. Н. Оборотова. – 2-е изд., перераб. и доп. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – 768 с.
32. Власюк Ж. І. Почуття справедливості особистості: змістовний аспект / Ж. І. Власюк // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. – Сер. : «Педагогічні та історичні науки». – Вип. 80. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. – С. 48-54.
33. Волошенюк О. В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / О. В. Волошенюк. – Х., 2000. – 16 с.
34. Вопленко Н. Н. Правосознание и правовая культура : учеб. пособ. / Н. Н. Вопленко. – Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2000. – 52 с.
35. Вопленко Н. Н. Правосознание юриста и правопонимание / Н. Н. Вопленко // Юрист ХХІ века (задачи, тенденции, перспективы) (Обзор научно-практической конференции) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vromsu.narod.ru/180501.html
36. Всемирная программа действий, касающаяся молодежи, до 2000 г. и на последующий период : A/Res/50/8, 1 13 March 1996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vmo.rgub.ru/files/act_programm_2000-146-2.pdf
37. Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О. О. Ганзенко. – К., 2003. – 16 с.
38. Гилинский Я. И. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституцыи, самоубийств и других отклонений / Я. И. Гилинский. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 520 с.
39. Гладун З. Н. Правові засади формування державної молодіжної (ювенальної) політики / З. Н. Гладун // Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі : матеріали Міжн. наук. конф. 21–22 вересня 2007 р., Одеса ; за заг. ред. проф. Ю. М. Оборотова. – О. : Фенікс, 2007. – С. 12-17.
40. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) : монография / Л. И. Глухарева. – М. : Юрист, 2003. – 303 с.
41. Глущенко Ю. В. Соціологія молоді: процеси концептуалізації в контексті соціокультурних змін : автореф. дис. … канд. соціол. наук : спец. 22.00.01 «Теорія та історія соціології» / Ю. В. Глущенко. – Х., 2006. – 20 с.
42. Головатий М. Ф. Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану [Електронний ресурс] / М. Ф. Головатий // Український центр політичного менеджменту. – Режим доступу до статті : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=23&c=258
43. Головатий М. Ф. Соціологія молоді : курс лекцій / М. Ф. Головатий. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : МАУП, 2006. – 304 с.
44. Головенько В. А. Масштаби участі української молоді в діяльності організацій громадянського суспільства / В. А. Головенько // Молодіжна політика: проблеми та перспективи: збірник наук. праць. – Дрогобич : РВВ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2012. – Вип. 3. – С. 160-172.
45. Головенько В. А. Український молодіжний рух у ХХ столітті (історико-політологічний аналіз основних періодів) / В. А. Головенько. – К. : А.Л.Д., 1997. – 160 с.
46. Головченко В. В. Особливості формування правової культури молоді / В. В. Головченко // Право України. – 2004. – № 10. – С. 120-124.
47. Головченко В. В. Юридична термінологія : довідник / В. В. Головченко, В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.
48. Головченко В. Правові механізми формування правосвідомості студентів / В. Головченко, А. Потьомкін // Право України. – 2006. – № 4. – С. 100-103.
49. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави / І. Голосніченко // Право України. – 2005. – № 4. –
С. 24-25.
50. Городиський М. І. Педагогічні умови забезпечення змісту правової освіти майбутнього вчителя : автореф. дис... канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / М. І. Городиський. – Х., 1999. – 18 с.
51. Городнича Л. С. Формування юридичної еліти в Україні та її взірцеві представники / Л. С. Городнича // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – Сер. : «Право». – 2008. – № 819. – С. 38-42.
52. Гранат Н. Л. Правосознание и правовая культура / Н. Л. Гранат, В. В. Панасюк // Юрист. – 1998. – № 11-12. – С. 2-8.
53. Гриценко Г. Д. Право как социокультурное явление (Философско-антропологическая концепция) : дис. ... доктора филос. наук : 09.00.13 / Гриценко Галина Дмитриевна. – Ставрополь, 2003. – 406 л.
54. Грицька Т. С. Вплив професійної компетентності педагога на формування ключових компетентностей учнів у контексті ідей А. С. Макаренка / Т. С. Грицька // Витоки педагогічної майстерності : зб. наук. праць. – Полтава : Вид-во Полтавського пед. університету, 2009. – № 4. – С. 215-219.
55. Грубіч Д. Ю. Інноваційні засади загальноправової підготовки майбутнього вчителя : автореф. дис... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Д. Ю. Грубіч. – Х., 2008. – 19 с.
56. Губар О. М. Розуміння справедливості сучасною молоддю: досвід конкретно-соціологічного дослідження / О. М. Губар // Наука. Релігія. Суспільство. – 2010. – № 3. – С. 184-191.
57. Гуляихин В. Н. Нормальное и измененное правосознание / В. Н. Гуляхин // Право и политика. – 2010. – № 5. – С. 926-933.
58. Деменко О. І. Правова свідомість: поняття та суттєві ознаки / О. І. Деменко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ : зб. наук. пр. – Х. : ХНУВС, 2011. – № 2 (53). – С. 48-56.
59. Денисов С. Ф. Злочинність кримінально активної частини молоді та її запобігання в Україні : автореф. дис. ... доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. Ф. Денисов. – Запоріжжя, 2011. – 36 с.
60. Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)» : Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. № 896 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України: офіційний веб-сайт. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/896-93
61. Димитров М. Ф. Професійно-орієнтовані громадські організації – нова форма студентського самоврядування / М. Ф. Димитров // Соціологія. – Наукові праці. – Т. 103. – Випуск 90. – С. 45-47.
62. Дмитрієнко Ю. М. Підходи до дослідження правової свідомості підлітків / Ю. М. Дмитрієнко // Наукові записки НАУКМА. – 2007 . – № 4 (24). – С. 26-31.
63. Дмитрієнко Ю. М. Правові властивості людини: витоки української законосвідомості (продовження) / Ю. М. Дмитрієнко // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : статті учасників Другого всеукраїнського «круглого столу» (м. Львів, 1-2 грудня 2006 року). – Л. : Край, 2007. – С. 108–122.
64. Долгова А. И. Правовое воспитание молодежи / А. И. Долгова. – М. : Знамя, 1979. – 46 с.
65. Долгополов О. А. Организация правового воспитания в современной России: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве» / О. А. Долгополов. – Рязань, 2004. – 23 с.
66. Дручек О. В. Правовий нігілізм сучасної молоді : причини та форми прояву / О. В. Дручек // Держава і право : зб. наук. праць. – 2009. – Вип. 46. – С. 19-25.
67. Дьоміна О. С. Формування правової культури студентської молоді в умовах сучасного українського суспільства : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень / О. С. Дьоміна. – К., 2007. – 21 с.
68. Дьячкова О. М. Правовое воспитание и права человека / О. М. Дьячкова // Философский словарь по правам человека. Правовая культура и правовое сознание в России сегодня / отв. ред. Н. В. Бряник. – Екатеринбург : Изд-во АМБ, 2006. – С. 429.
69. Евплова Н. Ю. Правосознание молодежи : Теоретический и социологический аспекты : автореф. дисс. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; История правовых учений» / Н. Ю. Евплова. – Волгоград, 2000. – 18 с.
70. Жигулин А. А. Психологическая структура правовой компетентности субъекта профессиональной деятельности / А. А. Жигулин // Alma mater. – 2011. – № 7. – С. 37-40.
71. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
72. Загальна теорія держави і права : підручн. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін. ; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
73. Заряев А. В. Ювенальное право : учебник / А. В. Заряев, В. Д. Малков. – М. : Юстицинформ, 2005. – 320 с.
74. Звіт про діяльність Національної академії правових наук України за 2010 рік [Електронний ресурс] // Національна академія правових наук України : офіційний веб-сайт. – Режим доступу : http://www.aprnu.kharkiv.org/ki.html
75. Зеленко І. П. Правова культура працівників органів внутрішніх справ (загальнотеоретичний аспект) : дис... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Зеленко Інна Павлівна. – Х., 2006. – 176 арк.
76. Зрячкин А. Н. Правовой нигилизм : Причины и пути их преодоления : автореф. … дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве» / А. Н. Зрячкин. – Саратов, 2007. – 26 с.
77. Иванов А. В. Мир сознания / А. В. Иванов. – Барнаул : Изд-во АГИИК, 2000. – 240 с.
78. Иконникова С. Н. Молодежь в социальной структуре развитого социалистического общества : автореф. дис. … доктора филос. наук / С. Н. Иконникова. – Л., 1974. – 38 с.
79. Ишкильдина Г. Р. Правосознание молодежи: проблемы становления и эволюции в современных условиях : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства ; История правовых учений» / Г. Р. Ишкильдина. – Казань, 2002. – 21 с.
80. Іваній О. Правова компетентність учителя як основа державно-громадського управління школою / О. Іваній // Освіта і управління : Науково-практичний журнал. – 2011. – Т. 14. – № 1. – С. 84-89.
81. Іваній О. М. Формування правової компетентності майбутнього вчителя : навч.-метод. посібник / О. М. Іваній. – Суми : Університетська книга, 2011. – 112 с.
82. Інформаційно-ресурсний портал для молоді [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://molodistua.org//main/
83. Іщук І. В. Правовий нігілізм як явище правової дійсності: природа, сутність та шляхи подолання / І. В. Іщук // Держава і право: зб. наук. пр. – Сер. : «Юрид. і політ. науки». – 2009. – № 43. – С. 87-92.
84. Каландаришвили З. Н. Актуальные проблемы правовой культуры российской молодежи : монография / З. Н. Каландаришвили. – СПб. : ИВЭСЭП, Знание, 2009. – 171 с.
85. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність : монографія / Ю. Ю. Калиновський. – Х. : Право, 2008. – 288 с.
86. Канавець М. В. Вплив молодіжного руху на формування та реалізацію державної політики України : автореф. дис…. канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / М. В. Канавець. – К., 2009. – 21 с.
87. Кант И. Основы метафизики нравственности (с рецензией на книгу И.Шульца. 1783). 1785. // Кант И. Соч. в 6 т. – М. : Мысль, 1965. – Т. 4. Ч. I. – С. 211–310. – (Философ. наследие).
88. Карпец И. И. Правосознание и причины преступности / И. И. Карпец, А. Р. Ратинов // Советское государство и право. – 1968. – № 12. – С. 47-54.
89. Карпова Л. Г. Формування професійної компетентності вчителя загальноосвітньої школи : автореф. дис. …канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Л. Г. Карпова. – Х., 2004. – 21 с.
90. Карпунина В. В. Правовая антикультура : автореф. дис. …канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства ; история учений о праве и государстве» / В. В. Карпунина. – Владимир, 2011. – 26 с.
91. Качай права с Ксенией Проконовой [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.prava.net.ua/
92. Кейзеров Н. М. Политическая и правовая культура. Методологические проблемы / Н. М. Кейзеров. – М. : Знание, 1983. – 232 с.
93. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. – Л. : Новий світ-2000, 2003. – 584 с.
94. Кербаль М. О. Зарубіжний досвід формування нормативно-правової бази щодо молодіжної політики / М. О. Кербаль // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К. ; Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. – Вип. 13. – С. 124-129.
95. Кистяковский Б. А. В защиту права (интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кистяковский // Вехи. Из глубины : сб. ст. о русской интеллигенции. – М. : Правда, 1991. – С. 122-149.
96. Клейменова В. А. Правовая культура и ее стандарты в Конституциях Российской Федерации / В. А. Клейменова, К. А. Моралева // Правоведение. – 2003. – №. 1. – С. 50-56.
97. КМІС: Число інтернет-користувачів в Україні зросло до 40% // Дзеркало тижня. – 2012. – 15 грудня. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://dt.ua/TECHNOLOGIES/kmis_chislo_internet-koristuvachiv_v_ukrayini_zroslo_do_40.html
98. Кобець О. В. Особливості категоріальної структури правосвідомості юриста : автореф. дис. … канд. псих. наук : спец. 19.00.06 «Юридична психологія» / О. В. Кобець. – Х., 2007. – 19 с.
99. Коваленко Н. Ю. Формування правосвідомості і правової культури студентів в Україні : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Н. Ю. Коваленко. – К., 2009. – 19 с.
100. Когут Н. Актуальні питання становлення правосвідомості молоді / Неля Когут // Вісник Академії управління МВС. – 2010. – № 4 (16). – С. 1-6.
101. Козловська Л. В. Порівняльний аналіз формування української політичної еліти на зламних етапах ХХ ст. (кінець 10-х і 90-і роки) : автореф. дис….канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Л. В. Козловська. – О., 2000. – 16 с.
102. Козюбра М. І. Верховенство права i Україна / М. І. Козюбра // Право України. – 2012. – № 1–2. – С. 30-63.
103. Козюбра М. І. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / М. І. Козюбра // Право України. – 2010. – № 4. – С. 10-21.
104. Кон И. С. Диалектика развития современной молодежи / И. С. Кон. – М. : Мысль, 2006. – 178 с.
105. Конституція України : Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
106. Концепція національно-патріотичного виховання молоді : затверджена Наказом Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України 27.10.2009 р. № 3754/981/538/49 [Електронний ресурс] // Osvita.ua Видавництво «Плеяди». – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/other/5397/
107. Копкарева С. И. Особенности формирования правовых ценностей студенческой молодежи: социологический анализ : автореф. дис.. … канд. соц. наук : спец. 22.00.06 «Социология культуры, духовной жизни» / С. И. Копкарева. – Екатеринбург, 2008. – 17 с.
108. Коцюба О. В. Педагогічна компетентність вчителя з правових дисциплін / О. В. Коцюба // Педагогічний дискурс: зб. наук. пр. – Хмельницький, 2009. – Вип. 6. – С. 100-104.
109. Кравченко А. П. Антропологічний принцип у філософії права: автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 «Філософія права» / А. П. Кравченко. – Х., 2008. – 20 с.
110. Кращенко Ю. Студентське самоврядування в освітньо-виховному середовищі вищої школи України та зарубіжжя [Електронний ресурс] / Юрій Кращенко // Всеукраїнська студентська рада : веб-сайт. – Режим доступу : http://vsr-mon.org.ua/studlibrary/manage/1167-2009-12-04-16-48-58
111. Крестовська Н. М. Теорія держави і права. Елементарний курс : навч. посіб. / Н. М. Крестовська, Л. Г. Матвєєва. – Х. : Одіссей, 2007. – 432 с.
112. Крестовська Н. М. Ювенальне право України : історико-теоретичне дослідження : монографія / Н. М. Крестовська. – О. : Фенікс, 2008. – 328 с.
113. Крестовська Н. М. Ювенальний правовий статус / Н. М. Крестовська // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – Т. 8. – С. 278-285.
114. Крижанівський А. Ф. Правовий порядок в Україні : витоки, концептуальні засади, інфраструктура : монографія / А. Ф. Крижанівський. – О. : Фенікс, 2010. – 504 с.
115. Крижановський А. Ф. Правовий цинізм у юридичній сфері / А. Ф. Крижановський // Правове життя сучасної України : тези доповідей учасників Міжн. наук. конф. професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії 21–22 травня 2010 р. – О. : Фенікс, 2010. – С. 64-66.
116. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14
117. Крячко В. І. Соціодіагностичний ракурс української ментальності : монографія / В. І. Крячко. – К. : Вид-во ТОВ «НВП «Інтерсервіс», 2012. – 248 с.
118. Кулік В. Молода Україна: сучасний організований мол