Правова модернізація як фактор впливу на сучасні інституціональні структури в умовах глобалізаційних процесів

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЮРЛОВ Михайло Миколайович

УДК 340.134.047(043.3)

Правова модернізація як фактор впливу на сучасні інституціональні структури в умовах глобалізаційних процесів

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
Волошин Юрій Олексійович

Маріуполь – 2012

ЗМІСТ
ВCТУП……………………………………………………………………..............4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ІНСТИТУТІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ПРАВОВОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ…………………………………………………………………..11
1.1. Визначення та система міжнародних інститутів ………................................11
1.2. Поняття та особливості правової модернізації у діяльності сучасних інституціональних структур………...……………………………………………..35
1.3. Стан розробки проблеми та методологічний інструментарій дослідження………………………………………………………………………...60
Висновки до розділу 1………..…………………………………………………..74
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ УНІВЕРСАЛЬНИХ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ СТРУКТУР ТА ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНОМУ СВІТІ…………..…………………………....78
2.1. Загальні цілі та принципи універсальних інституціональних структур………...……………………………………..….…………………………78
2.2. Теоретичні проблеми структури універсальних міжнародних організацій у сучасних умовах (на прикладі ООН)……….........................................................106
2.3. Теоретико-правові питання діяльності універсальних міжнародних організацій з налагодження міжнародного співробітництва та вирішення міжнародних конфліктів…………….…………………………………………....128
Висновки до розділу 2…………………………..……………………………….152
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВА МОДЕРНІЗАЦІЯ УНІВЕРСАЛЬНИХ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ СТРУКТУР НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ……...154
3.1. Глобальні проблеми людства та глобалізаційні процеси як фактор посилення правової модернізації………………….……………………………...154
3.2. Проблемні та перспективні питання правової модернізації універсальних інституціональних структур……………………………………………….……...171
Висновки до розділу 3…………………...……………………...………………..192
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..194
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...…………202

ВСТУП

Актуальність і ступінь розробки теми дисертаційного дослідження. Загальнотеоретичне та історико-правове дослідження правової модернізації як фактору впливу на сучасні інституціональні структури в умовах глобалізаційних процесів є вкрай актуальним, зважаючи на необхідність наукового переосмислення досліджуваного процесу як системи мікроперетворень з метою удосконалюючих трансформацій організації та діяльності універсальних інституціональних структур.
Крім того, слід наголосити на інтенсифікації останнім часом глобалізаційних процесів у праві, економіці, політиці, соціальній сфері, культурі, що дає підстави для констатації факту формування глобальної світової системи суспільних відносин, відмінними рисами якої є взаємопов’язаність усіх її структурних елементів та об’єктивація принципу міждержавного співробітництва як обов’язку сучасних національних держав. При цьому одним з базових елементів взаємодії суб’єктів правових відносин у глобалізованому світі є універсальні інституціональні структури (зокрема Організація Об’єднаних Націй; далі – ООН), необхідною умовою ефективності яких є вимога їх відповідності до сучасних викликів та реалій. Водночас будь-які трансформаційні перетворення інституціональних структур потребують попереднього теоретичного аналізу філософських категорій «сучасність», «сучасний» та розроблення на отриманій основі чітких критеріїв віднесення їх до сучасних, модернових, модернізованих тощо.
На сучасному етапі універсальні інституціональні структури міждержавного характеру знаходяться у центрі дискусій на доктринально-науковому та офіційному політичному рівнях щодо адміністративного та інституційного реформування їх організації та діяльності. Зазначена ситуація додатково детермінує фундаментальний загальнотеоретичний пошук оптимальних шляхів правової модернізації таких структур з приділенням окремої уваги ООН як єдиній універсальній інституціональній структурі загальній компетенції та єдиному суб’єкту правових відносин, який принципово спроможний у сучасних умовах виконувати функцію управління глобалізаційними процесами та вирішення глобальних проблем людства, що є неминучим наслідком позитивних трансформацій у сучасному світі.
Монографічною основою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених з теорії держави і права, історії держави і права, історії політичних і правових учень, міжнародного права, політології, філософії, соціології, економіки.
Загальнотеоретичні, філософсько-правові та міжнародно-правові аспекти організації та діяльності універсальних інституціональних структур розглядалися у працях В.Ф. Антипенка, М.О. Баймуратова, М.В. Буроменського, Ю.О. Волошина, О.В. Зайчука, С.Л. Лисенкова, М.М. Марченка, Н.М. Пархоменко, Р.А. Ромашова, В.С. Нерсесянца, Л.А. Луць, О.М. Атоян, Б.В. Кіндюка, Т.М. Радька, М.М, Рассолова, П.М. Рабіновича, В.Н. Денисова, В.Ф. Погорілка, В.І. Євінтова, О.Л. Копиленка, Н.Р. Малишевої, В.Б. Мелинишина, Ю.С. Шемшученка, К.А. Багіняна, Н.Б. Крилова, Д.Б. Левіна, Ю.Я. Міхєєва, Г.І. Морозова, Е.І. Скакунова, В.К. Собакіна, М.О.Ушакова, В.Н. Федорова, В.С. Бруза, Ю.М. Мацейка, В.І. Муравйова, К.О. Савчука, М.З. Тамира, О.Ф. Скакун, С.П. Головатого, В.П. Горбатенка, М.М. Крадіна, Д. Остіна, Ф. фон Хайєка та інших.
Щодо проблем глобалізації, глобальних проблем людства та їх впливу на суспільні відносини, право та діяльність інституціональних структур висловлювалися, серед інших, О.Г. Білорус, К.В. Балабанов, М. Кастельс, М.М. Лебедева, М.В. Ільїн, Дж. Сорос, М.Г. Делягін, В.Б. Кувалдін, В.П. Култигін, А.С. Панарін, Р. Гілпін, Ю. Хабермас, Д. Белл.
Загальні засади політико-правового статусу, практичної діяльності і реформування ООН та інших інституціональних структур були досліджені у роботах Д.З. Мутагирова, Е.Я. Баталова, О.Г. Зайцевої, Т.М. Нешатаєвої, О.А. Шибаєвої, Т.Н. Бордачова, А.Г. Дадуані, В.А. Карташкіна, В.С. Котляра, К. Бейлса, Л. Гудріч, Г. Кельзена, П. Кеннеді, Х. Моргентау, М. Тахера, Е. Хамбро, О.М. Барабанова, Д. Миршаймера, С. Хаггарда, Р. Каплана.
У контексті вивчення наявних монографічних джерел слід відзначити той факт, що у відповідних дослідженнях аналізуються окремі політологічні чи політико-правові проблеми, а саме: глобальні проблеми людства та концепт глобалізації; особливості сучасних інституціональних структур; загальні засади або проблеми модернізації окремих головних та допоміжних органів ООН чи інших міждержавних інституціональних структур. Крім того, жоден з авторів не поєднує методологічно загальнотеоретичні й методологічні особливості діяльності інституціональних структур з міжнародно-правовими доктринами та принципами до однієї діалектично цілісної системи наукових знань. Більше того, у наукові літературі, на відміну від політичної модернізації, відсутнє теоретико-правове визначення поняття «правова модернізація», у тому числі – щодо організації та діяльності інституціональних структур в умовах сучасних глобалізаційних процесів.
Вказані чинники детермінують застосування широкої міждисциплінарної методології на основі загальної теорії держави і права при дослідженні правової модернізації інституціональних структур з метою підвищення їх ефективності в умовах глобалізаційних процесів, а тому вирішення поставленої вперше наукової проблеми має важливе загальнотеоретичне значення та практичне значення, зважаючи на активну позицію Української держави як засновниці та постійної учасниці універсальних та регіональних інституціональних структур.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної теми Маріупольського державного університету «Актуальні конституційні та міжнародно-правові проблеми становлення, розвитку та функціонування публічної влади в Україні в умовах міждержавної інтеграції» (державний реєстраційний номер 01080008427).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в комплексному теоретичному аналізі правової модернізації як фактору впливу на сучасні інституціональні структури в умовах глобалізаційних процесів.
Для досягнення вказаної мети у дослідженні було розв’язано такі завдання:
- визначити поняття та систему сучасних міжнародних інститутів;
- всебічно дослідити поняття та особливості правової модернізації у діяльності сучасних інституціональних структур;
- з’ясувати теоретичні аспекти правового статусу універсальних інституціональних структур та їх діяльності у сучасному світі (на прикладі ООН);
- проаналізувати глобалізаційні процеси та глобальні проблеми людства як фактор посилення правової модернізації;
- на основі теоретико-правового аналізу визначити оптимальні практичні шляхи правової модернізації універсальних інституціональних структур на сучасному етапі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з правовою модернізацією сучасних інституціональних структур в умовах глобалізаційних процесів.
Предметом дослідження є правова модернізація як фактор впливу на сучасні інституціональні структури в умовах глобалізаційних процесів.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, призначених для отримання об’єктивних достовірних результатів, які основані на широкому міждисциплінарному підході. Застосування порівняльного методу дозволило порівняти різні аспекти правової модернізації інституціональних структур у різних історико-правових та суспільно-політичних умовах. Історичний метод застосовувався під час оцінки історичних процесів, що передували сучасному етапу глобалізації та міждержавної інтеграції. За допомогою методів системно-структурного та структурно-функціонального аналізу було визначено місце і роль головних, допоміжних органів, спеціалізованих установ універсальних інституціональних структур у сучасному світі, зміст та структуру сучасних глобальних проблем. Використання формально-логічного та логіко-семантичного методів дало змогу удосконалити понятійний апарат та посилити теоретичне осмислення сучасних модернізаційних та глобалізаційних процесів. Комплексне застосування зазначених методів дозволило отримати певні висновки та розробити рекомендації щодо правової модернізації інституціональних структур, спрямованого перш за все на вирішення принципово нових глобальних проблем людства.
Емпіричною основою дослідження є Статут ООН, установчі документи універсальних та регіональних інституціональних структур, резолюції та проекти резолюцій Генеральної Асамблеї (далі – ГА) та Ради Безпеки (далі – РБ) ООН, політичні заяви урядів держав, офіційні позиції Генеральних секретарів ООН та лідерів держав, матеріали доповідей робочих та експертних груп з реформування окремих органів та напрямів діяльності ООН та інших міжнародних організацій, офіційна статистична інформація про діяльність інституціональних структур.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці комплексним загальнотеоретичним дослідженням правової модернізації як фактору впливу на сучасні інституціональні структури в умовах глобалізаційних процесів. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, які виносяться на захист, зокрема:
вперше:
- здійснено комплексну систематизацію специфічних ознак правової модернізації;
- визначено критерії відповідності інституціональних структур вимогам та умовам сучасності та віднесення їх до модернізованих (модернових, сучасних);
- запропоновано авторське визначення правової модернізації;
- узагальнено найважливіші характеристики (домінанти) правової модернізації у діяльності сучасних інституціональних структур;
- висунуто положення про те, що правову модернізацію у діяльності сучасних інституціональних структур можна визначити як процес цілеспрямованої діяльності учасників інституціональних структур з удосконалення правових основ їх організації та діяльності з метою підвищення їх ефективності у сучасних умовах глобалізації та міждержавної інтеграції;
удосконалено:
- теоретико-методологічні засади діяльності ООН як міжнародного політичного інституту;
- положення про те, що глобалізація зовсім не означає відчуження національної держави від управління економічними процесами, а веде до трансформації економічних функцій держави, в рамках якої остання делегує на глобальний рівень певні функції;
отримали подальший розвиток:
- положення про ліберально-інституціональну політико-правову природу сучасних інституціональних структур;
- положення про унікальність ООН як єдиної у сучасному світі універсальної інституціональної структури загальної компетенції;
- позиції, що визначають необхідність посилення ролі сучасних інституціональних структур у вирішенні глобальних проблем людства;
- положення про значення правової модернізації ООН як концептуального прикладу комплексної правової модернізації інституціональних структур на універсальному та регіональному рівнях у сучасних умовах глобалізації та міждержавної інтеграції.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
- у науково-дослідних цілях – для подальшого опрацювання теоретико-правової проблематики визначення правової модернізації як фактору впливу на сучасні інституціональні структури в умовах глобалізаційних процесів;
- у правовій практиці – при розробці пропозицій щодо подальшої правової модернізації сучасних інституціональних структур;
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з теорії держави і права, історії держави і права, історії політичних і правових учень, філософії права, міжнародного права, інтеграційного права; у викладанні курсу теорії теорії держави і права за темами «Правова модернізація» та «Теоретико-правові засади сучасних глобалізаційних та інтеграційних процесів», у науково-дослідницькій роботі студентів-правознавців.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися на ІІ Всеукраїнській конференції студентів, аспірантів і молодих учених (м. Маріуполь, 12 березня 2010 р.), Всеукраїнській конференції науковців та практиків «теоретико-практичні механізми розбудови правової держави» (м. Львів, 23-24 вересня 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (м. Київ, 5-6 жовтня 2011 р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції «Федерализм и регионализм: приоритеты развития» (Владикавказ, Російська Федерація, 23-24 вересня 2011 р.). Тези доповідей на цих конференціях є надрукованими.
Публікації результатів. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 229 сторінок, з них основного тексту – 201 сторінка. Кількість використаних джерел – 430 найменувань на 28 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного загальнотеоретичного та історико-правового дослідження правової модернізації як фактору впливу на сучасні інституціональні структури в умовах глобалізаційних процесів можна визначити такі найважливіші доктринальні та науково-практичні висновки:
1. Головна цінність середньовічних та ренесансних політико-правових ідей міжнародного співробітництва полягає у виведенні на теоретично обґрунтований та закріплений у письмовій формі рівень вікових прагнень людства до мирного співіснування на планеті, що стало первинним історико-правовим підґрунтям реального створення першої міжнародної політичної організації безпеки та співробітництва кілька століть потому та первинною (органічною) правовою модернізацією інституціонального співробітництва на міждержавному рівні.
2. Слід відзначити неспроможність різноманітних міждержавних утворень, що виникали з часів Стародавньої Греції по ХІХ ст., забезпечити у належному обсязі повноформатне міждержавне співробітництво, виходячи з комплексу чинників, серед яких слід відзначити такі: а) регіональний характер таких утворень, що виключає реалізацію принципу універсалізму, який є обов’язковою умовою для забезпечення стійкої та ефективної співпраці у всеохоплюючому масштабі, та, відповідно, відсутність міжнародно-правових механізмів реалізації загальних інтересів світового співтовариства, а також недостатнє розуміння наявності таких інтересів як категорії міждержавних відносин та міжнародного права; б) спрямованість їх діяльності виключно на забезпечення національних інтересів окремих держав різними заходами, у тому числі та перш за все – військовими, тобто у відповідності до концепції права сили як основної ідеї «старого» міжнародного права як фундаментальної основи класичних міжнародних відносин; в) відсутність у таких утворень необхідних ознак міжнародної організації у сучасному розумінні сутності цього базового інституту міжнародних відносин та міжнародного права; г) відсутність міжнародно-правових норм, визнаних на універсальному рівні, що було спричинено недостатнім розвитком міжнародного права та відмінним від сучасного його розумінням на протязі попереднього конкретно-історичного періоду.
3. У загальному значенні модернізація – це процес цілеспрямованого удосконалення певного об’єкту з метою надання йому відповідності до вимог сучасності, що є необхідним та корисним для такого об’єкта і без чого він цілком або частково втрачає свою корисність та адаптивність до навколишньої дійсності.
4. Вбачається необхідним на сучасному етапі розвитку філософської, політичної та правової думки методологічно обґрунтувати об’єктивну актуальність відходу від історіософського розуміння модернізації як суспільного макропроцесу до принципово нового інституціонального розуміння модернізації як системи мікроперетворень з метою удосконалюючих трансформацій організації та діяльності окремих суспільних та міжнародних інституціональних структур в умовах глобалізації та міждержавної інтеграції на універсальному рівні.
5. Слід констатувати відсутність у вітчизняній та зарубіжній правовій, соціологічній, філософській та політологічній науці комплексного визначення поняття «правова модернізація» на відміну від великої кількості авторських дефініцій економічної, соціальної, культурної, політичної модернізації.
6. Правовою модернізацією є процес цілеспрямованої діяльності уповноважених суб’єктів з удосконалення, трансформації, реформування правових норм, правових інститутів, правових відносин, правової політики, правового життя, правозастосовчої практики з метою підвищення їх ефективності шляхом забезпечення їх відповідності об’єктивним вимогам та умовам сучасності.
7. До ознак правової модернізації можна віднести наступні: а) суб’єктом правової модернізації є особа чи група осіб, уповноважених правовими нормами; б) правова модернізація є цілеспрямованим процесом, який має вольовий характер активних дій; в) конкретний юридичний зміст правової модернізації становить удосконалення, трансформація, реформування належного об’єкта модернізації; г) об’єктом правової модернізації можуть бути усі можливі форми сучасного існування правової матерії – правові норми, правові інститути, правові відносини, правова політика, правове життя та правозастосовча практика; д) первинною метою правової модернізації є підвищення ефективності функціонування її об’єктів; є) правова модернізація завжди є реакцією на об’єктивно існуючі вимоги та умови сучасності; ж) в умовах сьогодення ключовим чинником правової модернізації є процеси глобалізації на універсальному рівні у сучасному світі.
8. Правову модернізацію у діяльності сучасних інституціональних структур можна визначити як процес цілеспрямованої діяльності учасників інституціональних структур з удосконалення правових основ їх організації та діяльності з метою підвищення їх ефективності у сучасних умовах глобалізації та міждержавної інтеграції.
9. Існують два виміри правової модернізації сучасних інституціональних структур – зовнішній, який полягає у досягненні загального блага учасників (засновників) певного політико-правового інституту, та внутрішній, що характеризується здатністю інституціональної структури відповідати реальним умовам сучасної дійсності та вирішувати у цих умовах поставлені перед ними завдання.
10. Найважливішими характеристиками (домінантами) правової модернізації у діяльності сучасних інституціональних структур є наступні: 1. Аксіологічна (ціннісна) домінанта, що полягає у досягненні справедливості через забезпечення принципу верховенства права та дотримання основних прав людини і громадянина. 2. Телеологічна (цільова) домінанта, яка характеризується досягненням загального погодженого блага та спільного публічного інтересу учасників інституціональної структури (ззовні) і пристосуванням інституціональної структури до реальних умов сучасної дійсності (зсередини). 3. Праксіологічна (функціональна) домінанта, що складається з таких елементів: а) підтримання міжнародного миру та безпеки на універсальному рівні; б) налагодження міжнародного співробітництва як необхідний елемент сучасного етапу правового та політичного розвитку. 4. Онтологічна (буттєва) домінанта, що полягає у комплексному поєднанні правової модернізації суспільних відносин та їх правового регулювання (макрорівень правової модернізації) з правовою модернізацією політичних інституціональних структур (мікрорівень правової модернізації). 5. Гносеологічна (пізнавальна) домінанта, яка обумовлює необхідність застосування широкого міждисциплінарного підходу для наукового пізнання процесу правової модернізації, перш за все – у вигляді поєднання теоретико-правових, філософських, політологічних та соціологічних інструментів дослідження основ функціонування інституціональних структур у сучасних глобалізаційних умовах.
11. Критеріями відповідності інституціональних структур вимогам та умовам сучасності та віднесення їх до сучасних (модернових, модернізованих) слід вважати наступні: 1. Відповідність організації та діяльності інституціональної структури погодженому загальному благу її учасників. 2. Реалізація загальної ідеї справедливості у функціонуванні інституціональної структури через затвердження принципу верховенства права та пріоритету забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина. 3. Внутрішня здатність інституціональної структури до практичного вирішення проблем сучасної дійсності в умовах глобалізації.
12. До фундаментальної основи організації та діяльності міжнародних інституціональних структур покладений ліберально-інституціональний підхід до регулювання міжнародних відносин на універсальному рівні, оскільки міжнародні інститути розглядаються ліберальними інституціоналістами як важливий засіб впорядкування міждержавних відносин та забезпечення міжнародної стабільності через міждержавне співробітництво.
13. Унікальність ООН базується на її особливому політико-правовому статусі як єдиного у сучасному світі універсального міжнародного політичного інституту загальної компетенції, який у відповідності до нормативних основ організації та діяльності одночасно у формально-правовому вимірі є міжнародною міжурядовою організацією, до фундаментальної основи функціонування якої її засновниками був покладений ліберально-інституціоналістський постулат про міждержавне співробітництво як умову досягнення загального блага всіх держав-учасниць, причому створення ООН стало результатом саме природно-історичного розвитку на різних рівнях ідеї про необхідність пошуку інституціолізованих форм активного співіснування національних акторів на універсальному рівні, що особливо актуалізується у сучасних умовах неможливості вирішення найгостріших проблем в межах однієї окремої держави або групи держав.
14. Єдиним можливим та бажаним варіантом повної реалізації ліберально-інституціональної телеології ООН щодо підтримання міжнародного миру та безпеки є комплексне поєднання докорінної перебудови міждержавних відносин та внутрішньої модернізації самих міжнародних універсальних інститутів, причому обидва вказані процеси потребують наявності відповідної політичної волі національних держав, в першу чергу, тих з них, що інституціолізовані юридичними нормами в особливій політико-правовій якості постійних членів РБ ООН.
15. Основні (концептуальні) завдання ООН складають у політичному сенсі її функціональну домінанту, забезпечуючи спрямованість практичної діяльності на досягнення двох основних цілей – підтримання міжнародного миру та безпеки на універсальному рівні та забезпечення міжнародного співробітництва як об’єктивної необхідності сучасного етапу розвитку міжнародних відносин і міжнародного права.
16. Теоретико-методологічні засади діяльності ООН як міжнародного політичного інституту структурно побудовані на діалектичному поєднанні телеологічної (основні цілі), аксіологічної (основні принципи) та функціональної (основні завдання) домінант, що комплексно складають концепт місця та ролі ООН у сучасному світі як єдиного універсального міжнародного інституту загальної компетенції ліберально-інституціональної природи.
17. Практична діяльність ООН з налагодження міжнародного співробітництва та вирішення міжнародних конфліктів на сучасному етапі має такі основні політичні та політико-правові ознаки: а) основним фактичним напрямом діяльності ООН як міжнародного інституту є підтримання міжнародного миру та безпеки; б) переважною формою практичної реалізації компетенції ООН щодо підтримання міжнародного миру та безпеки залишається проведення операцій з підтримання миру (ОПМ), політико-правовий режим яких є неврегульованим і таким, що породжує значну кількість фактичних і юридичних проблем; в) крім забезпечення міжнародного миру та безпеки, ООН вирішує низку інших важливих питань, перш за все у сфері світового соціально-економічного розвитку та забезпечення основних прав людини на універсальному рівні.
18. Глобалізація зовсім не означає відчуження національної держави від управління економічними процесами, а веде до трансформації економічних функцій держави, в рамках якої остання делегує на глобальний рівень певні функції. Водночас процес глобалізації розширює географічну сферу свого впливу за межі національних кордонів тією мірою, якою вона бере участь у формуванні нових, глобальних правил економічної діяльності.
19. На універсальному рівні міждержавної взаємодії політичний світ сьогодні роздроблений як ніколи в сучасній історії, але в той же час представляє собою одне ціле саме виходячи з глобалізаційного концепту сучасного світового розвитку.
20. Основним структурним елементом сучасної глобалізації є економічна глобалізація, яка полягає у радикальній лібералізації світових ринків та значному послабленні економічних кордонів національних держав.
21. Глобалізаційні процеси породжують низку глобальних проблем людства, які характеризуються загрозою для всієї планети та неможливістю їх вирішення чи пом’якшення зусиллями окремої держави або регіональної групи держав.
22. До найгостріших глобальних проблем людства на сучасному етапі слід віднести: соціально-економічні; екологічні; міжнародний тероризм та транснаціональну злочинність; розповсюдження зброї масового ураження (ЗМУ).
23. В умовах існування цілого комплексу глобальних проблем людства має посилюватися роль універсальних інституціональних структур, особливо ООН як унікальної інституції загальної компетенції.
24. Посилення ролі ООН у вирішенні глобальних проблем людства є неможливим поза глибинної модернізації нормативних основ її діяльності, інституційного механізму на рівні головних та допоміжних органів, а також практичних аспектів поточної діяльності з досягнення цілей та принципів ООН.
25. Виходячи з загального розуміння політико-правової ролі універсальних інституціональних структур у сучасному світі, основним їх завданням щодо вирішення глобальних проблем людства вбачається забезпечення міждержавної взаємодії та координації зусиль національних держав на універсальному рівні з метою розробки спільної стратегії та здійснення погоджених дій.
26. Будь-яка реформа має сенс, суспільно-політичне та юридичне значення виключно за умови важливих та актуальних цілей реформування, якими, у свою чергу, обумовлюються конкретні завдання, на вирішення яких спрямовані відповідні дії компетентних органів, інституцій, посадових осіб, що є цілком справедливим і у випадку правової модернізації універсальної інституціональної структури.
27. Інституційне реформування ООН є найважливішою частиною реформування ООН на сучасному етапі, адже саме діяльність окремих органів та установ системи ООН визначає ефективність виконання організацією своїх завдань та реалізації її аксіологічних домінант.
28. Правова модернізація ООН має стати концептуальним прикладом комплексної правової модернізації інституціональних структур на універсальному та регіональному рівнях у сучасних умовах глобалізації та міждержавної інтеграції, при цьому будь-які трансформаційні перетворення можуть вирішити завдання щодо підвищення адаптивності інституту до сучасних глобалізаційних процесів виключно за умови відповідності основним модернізаційним критеріям та спрямованості на досягнення загального блага суб’єктів інституціональної структури через затвердження ідеї справедливості та принципу верховенства права.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мутагиров Д.З. Международные политические институты: актуальные проблемы истории и теории: Учеб. пособие / Д.З. Мутагиров. – М.: Университетская книга; Логос, 2009. – С. 7.
2. Баймуратов М.А. Международное публичное право / М.А. Баймуратов. – Х.: Одиссей, 2007. – С. 243.
3. Цит. за: Там само.
4. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення / В. Копійка, Т. Шинкаренко. – К., 2001. – С. 11.
5. Микієвич М.М. Інституційне право Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки / М.М. Микієвич. – Львів, 2005. – С. 14.
6. Данте Алигьери. Малые произведения / Данте Алигьери. – М., 1968. – С. 322.
7. Устав ООН от 26. 06. 1945 г. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.un.org/russian/documen/basicdoc/charter.htm
8. Корецкий В.М. Проект Иржи Подебрада об организации мира и современность // В.М. Корецкий. Избранные труды / Редкол. В.Н. Денисов (гл. ред.) и др. – К., 1989. – С. 399.
9. Там само. – С. 404.
10. Микієвич М.М. Вказ. праця. – С. 17.
11. Див.: Баймуратов М.А. Указ. соч. – С. 63.
12. Див.: Барабанов О.Н., Голицын В.А., Терещенко В.В. Глобальное управление / О.Н. Барабанов и др. – М.: МГИМО-Университет, 2006. – С. 6.
13. Ховард М. Изобретение мира / М. Ховард. – М., 2002. – С. 23.
14. Цит. по: Баталов Э.Я. Мировое развитие и мировой порядок (анализ современных американских концепций) / Э.Я. Баталов. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2005. – С. 182.
15. Див.: Гринин Л.Е. Национальный суверенитет в век глобализации / Л.Е. Гринин // Суверенитет. Трансформация понятий и практик: монография / под ред. М.В. Ильина, И.В. Кудряшовой; Московский государственный институт международных отношений (ун-т) МИД России, каф. сравнит. Политологии. – М.: МГИМО-Университет, 2008. – С. 105.
16. Див.: Там само.
17. Там само.
18. Денисов В.Н. Гуго Гроций о мировом порядке и современность // Идеи мира и сотрудничества в современном международном праве / Под ред. проф. В.Н. Денисова. – К., 1990. – С. 30-31.
19. Там само. – С. 46-47.
20. Гуго Гроций. О праве войны и мира / Гуго Гроций. – М.: Госюриздат, 1956. – С. 5.
21. Мутагиров Д.З. Указ. соч. – С. 8.
22. Там само. – С. 8-9.
23. Морозов Г.И. Актуальные проблемы деятельности международных организаций: теория и практика / Под ред. Г.И. Морозова / – М.: Международные отношения, 1982. – С. 115.
24. Див.: Первая мировая война 1914-18 // Новый иллюстрированный энциклопедический словарь / Ред. кол.: В.И. Бородин, А.П. Горкин, А.А. Гусев, Н.М. Ланда и др. – М.: Большая Российская энцикл., 1999. – С. 547-548: ил.
25. Устав Лиги Наций от 28.04.1919 г. // Версальский мирный договор / Полный перевод с франц. под ред. Ю.В. Ключникова и А. Сабанина. – М.: Литиздат НКИД, 1925. – С. 7-15.
26. Герхард В. Угасание национального государства / В. Герхард // Connections. The Quarterly Journal. – 2002. – Т. 1. – № 3. – С. 111.
27. McGrew A. Liberal internationalism: between realism and cosmopolitanism / A. McGrew // Governing Globalization: Power, Authority and Global Governance / (eds) Held David, McGrew Anthony, Polity Press, 2002. – P. 268.
28. Див.: Барабанов О.Н., Голицын В.А., Терещенко В.В. Указ. соч. – С. 54.
29. Див.: Hinsley F.H. Power and the pursuit of peace / F.H. Hinsley. – Cambridge: Cambridge Univercity Press, 1967. – P. 112.
30. Цит. по: Барабанов О.Н., Голицын В.А., Терещенко В.В. Указ. соч. – С. 56.
31. McGrew A. Ibidem. – P. 272.
32. Luce H. The American Century / H. Luce. With Comments by D. Thompson, Q. Howe, J. Chamberlain, R.G. Shivak, R.E. Sherwood. – N.Y., Toronto, 1941. – P. 35-36.
33. Див.: Strange S. Cave hic dragons: A critique of regimes analysis / S. Strange // Stephen D.K. (ed.). International Regimes. – Ithaca, N.Y., 1983. – P. 337-354.
34. Mearsheimer J.J. The false promise of international institutions / J.J. Mearsheimer // International Security. – 1994 / 95. – Vol. 19. – № 3. – P. 5-49.
35. Мутагиров Д.З. Указ. соч. – С. 13.
36. Там само. – С. 16.
37. Там само.
38. Там само.
39. Див.: Haggard S., Simmons B. Theories of international regimes / S. Haggard, B. Simmons // International Organization. – 1987. – Vol. 41. – № 3. – P. 491-518.
40. Див.: Сафонов М. Современные подходы к изучению международных отношений / М. Сафонов // Международные процессы. – 2010. – Том 8. – № 2 [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.intertrends.ru/one/006.htm
41. Баталов Э.Я. Указ. соч. – С. 194.
42. Там само.
43. Там само.
44. Keohane R.O. International Institutions: Two Approaches / R.O. Keohane // International Studies Quarterly. – 1988. – Vol. 32. – P. 383.
45. Ibidem.
46. Ушаков Н.А. Субъекты современного международного права / Н.А. Ушаков. – СЕМП, 1964 – 1965. – М., 1966. – С. 60.
47. Див.: Баймуратов М.А. Указ. соч. – С. 252.
166. Див.: Там само. – С. 252-257.
48. Цит. за: Броунли Я. Международное право: В 2-х т. / Я. Броунли. – Т. 2. – М.: Прогресс, 1977. – С. 410-411.
49. Див.: Усенко Е.Т. Совет Экономической Взаимопомощи – субъект международного права / Е.Т. Усенко // Советский ежегодник международного права, 1979. – М., 1980.– С. 11-42.
50. Цит. за: Шибаева Е.А. Право международных организаций: Вопросы теории / Е.А. Шибаева. – М.: Междунар. отношения, 1986. – С. 25.
51. Див.: Seyersted F. International Personality of International Organizations / F. Seyersted // The Indian Journal of International Law. – 1964. – Vol. 4. – No 1, Jan. – P. 22, 39, 55, 68.
52. Див.: Seyersted F. Treaty-making of Intergovernmental Organizations: Article 6 of the International Law Commission’s Draft Articles on the Law of Treaties Between States and International Organizations or Between International Organizations / F. Seyersted // Österreichische Zeitschrift für Öffentliches Recht und Völkerrecht. – 1983. – № 34. – S. 263-266.
53. International Court of Justice. Reports of Judgements Advisory Opinions and Orders, 1949. – Leyden, 1949. – P. 185 (далее – ICG Reports).
54. Див.: ICG Reports, 1949. – Р. 179-180.
55. Ibidem.
56. Див.: Шибаева Е.А. Указ. соч. – С. 28.
57. Там само. – С. 29.
58. Баймуратов М.А. Указ. соч. – Там же.
59. Тарасов О.В. Міжнародна міжурядова організація / О.В. Тарасов // Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2007. – С. 451.
60. Гавров С.Н. Модернизация / С.Н. Гавров // Социокультурная антропология: история, теория, методология. Энциклопедический словарь. – М.: Академический проект, Константа, 2012. – С. 821-830.
61. Модернизировать // Словарь иностранных слов. – 18-е изд., стер. – М. : Русский яз., 1989.– С. 326.
62. Крисаченко В.С. Философский анализ эволюционизма / В.С. Крисаченко / Отв. ред. В. Л. Храмова / АН УССР. Институт философии. – К.: Наукова думка, 1990. – С. 19.
63. Там само. – С. 20.
64. Философский энциклопедический словарь / [Редкол.: С.С. Аверинцев, Э.Э. Араб-Оглы, Л.Ф. Иличев и др.] – 2-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1989. – С. 555.
65. Філософський словник соціальних термінів / Андрущенко В.П., Андрущенко Т.В., Бакіров В.С., Балабанова Г.П. [заг. ред В.П.Андрущенко]. – 3 вид., доп. – Київ – Харків : «Р.И.Ф.», 2005. – С. 537.
66. Див.: Курган Я.М. Принцип спадкоємності в розвитку політичних систем / Я.М. Курган / За ред. В.П.Беха. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – С. 28-29.
67. Див.: Там само. – С. 29.
68. Див.: Там само.
69. Політологічний словник: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / М.Ф. Головатий, О.В. Антонюк (ред.): Міжрегіональна академія управління персоналом. – К.: МАУП, 2005. – С. 578.
70. Див.: Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина / В.М. Бебик. – К.: МАУП, 2003. – 424 с.
71. Див.: Там само. – С. 163-165.
72. Eisenstadt S.N. Modernization: Protest and Change / S.N. Eisenstadt. – Englewood Cliffs, 1966. – P. 1-5.
73. Алимарин С.И. Социальная эволюция и идеология / С.И. Алимарин // МОЛ (Московская Организация Литераторов). – № 1. – 2003.
74. Див. Городяненко В. Г. Соціологія: Підручник / В.Г. Городяненко. – К.: Академія, 2003. – 560 с.
75. Теория политики: Учебное пособие / Под ред. Б.А. Исаева. – СПб., 2008. – Тема 20. Политическое развитие и модернизация.
76. Див.: Горбатенко В.П. Модернізація українського суспільства у контексті сучасних цивілізаційних процесів / В.П. Горбатенко // Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 1999. – 36 с.
77. Там само.
78. Там само.
79. Современный // Словарь русского языка: В 4-х т. / АН СССР, Ин-т рус. яз.; под. ред. А.П. Евгеньевой. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Русский язык, 1981-1984. – Т. 4. С-Я, 1984. – С. 177.
80. Англо-русский и русско-английский словарь (краткий) / Под. ред. О.С. Ахмановой, Е.А.М. Уилсон. – М.: Русский язык. – 1989. – С. 112-113, 322.
81. Алферов А.А. Современность: два среза понятия / А.А. Алферов [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.zpu-journal.ru/e-zpu/2011/3/Alferov_Modernity/
82. Там само.
83. Див.: Генон Р. Кризис современного мира / Р. Генон // Избранные произведения: Традиционные формы и космические циклы. Кризис современного мира. М., 2004. – 304 с.
84. Алферов А.А. Указ. соч. – Там же.
85. Див.: Ясперс К. Духовная ситуация времени // К. Ясперс. Смысл и назначение истории. – М., 1991. – С. 288-418.
86. Там само.
87. Алферов А.А. Указ. соч. – Там же.
88. Межуев В.М. Ценности современности в контексте модернизации и глобализациии / В.М. Межуев [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.zpu-journal.ru/e-zpu/2009/1/Mezhuev/
89. Крадин Н.Н. Проблемы периодизации исторических макропроцессов / Н.Н. Крадин // История и математика: модели и теории / Отв ред. Л.Е. Гринин, А.В. Коротаев, С.Ю. Малков. – М.: ЛКИ, 2008. – С. 166-200.
90. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник / О.Ф. Скакун. – Харьков: Консум, 2000. – С. 153.
91. Фролова Е.А. Методологические основы разграничения концепций правопонимания / Е.А. Фролова // Методология юридической науки: состояние проблемы, перспективы. Выпуск ІІ. Сборник / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Издательская группа «Юрист», 2008. – С. 12.
92. Там само. – С. 13.
93. Остин Д. Определение области юриспруденции / Д. Остин // Цит. по: Антология мировой правовой мысли. – В пяти томах. – М., 1999. – С. 401.
94. Там само.
95. Там само.
96. Там само.
97. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А.П. Заєць. – К.: Парлам. вид-во, 1999. – С. 131.
98. Там само. – С. 133.
99. Там само. – С. 134.
100. Головатий С.П. Верховенство права. В 3-х к. – К. 1. Верховенство права: від ідеї – до доктрини / С.П. Головатий. – К.: Фенікс, 2006. – С. 26.
101. Там само. – С. 26-27.
102. Погорілко В.Ф. Коментар до статті 8 // Коментар до Конституції України / В.Ф. Погорілко. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 40.
103. Там само.
104. Там само.
105. Кормич Л., Багацький В. Європейська правова традиція: здобутки і проблеми / Л. Кормич, В. Багацький // Актуальні проблеми європейської інтеграції. Зб. статей з питань європейської інтеграції та права. – Вип. 3 / За ред. В.М. Кривцової та Д.В. Ягунова. – О.: Фенікс, 2008. – С. 47.
106. Там само.
107. Там само.
108. Там само.
109. Гребеньков Г.В., Фиолевский Д.П. Юридическая этика: Учебное пособие / Г.В. Гребеньков, Д.П. Фиолевский. – Донецк: ДИЭХП, 2002. – 171 с.
110. Рыбакова Н.В. Моральные отношения и их структура / Н.В. Рыбакова. – Л.: Изд-во Ленинградского уни-верситета, 1974. – С. 68.
111. Якуба Е.А. Право и нравственность как регуляторы общественных отношений при социализме / Е.А. Якуба.– Харьков, 1970. – С. 128.
112. Гегель Г. Сочинения / Г. Гегель.– М., 1934. – Т. 7. – С. 150.
113. Циппеліус Р. Філософія права / Р. Циппеліус. – К., 2000. – С. 77.
114. Мозоль М. Сучасний погляд на справедливість / М. Мозоль // Право України. – 2007. – № 5. – С. 41.
115. Там само.
116. Там само.
117. Роллз Дж. Теорія справедливості / Дж. Роллз. – К., 2001. – С. 37.
118. Там само.
119. Там само.
120. Там само.
121. Там само. – С. 104.
122. Там само. – С. 129.
123. Белл Д. Культурные противоречия капитализма / Д. Белл // Этическая мысль. Научно-публицистические чтения. – М., 1990. – С. 31.
124. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М., 2004. – С. 243.
125. Мозоль М. Вказ. праця. – Там само.
126. Хайек фон Ф. Пагубная самонадеянность (Ошибки социализма) Ф. фон Хайек. – М., 1992. – С. 19.
127. Хайек фон Ф. Право, законодательство и свобода (Современное понимание либеральных принципов справедливості и политики) / Ф. фон Хайек. – М., 2006. – С. 61.
128. Там само. – С. 204.
129. Tomuschat C. International Law: Ensuring the Survival of Mankind on the Eve of a New Century / C. Tomuschat // RCADI. – 1999. – № 25. – p. 42.
130. Документ Копенгагенского совещания по человеческому измерению СБСЕ, Копенгаген, 29 июня 1990 г. [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.osce.org/ru/odihr/elections/14304
131. Парижская хартия для новой Европы: итоговый документ СБСЕ, г. Париж, 21 ноября 1990 г. [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.terralegis.org/terra/act/e273.html
132. Баймуратов М.А. Современный украинский конституционализм в контексте мировой конституционной мысли / М.А. Баймуратов // Курс конституционного права Украины. – Т. 1. Общая часть: Основы теории конституционного права: учеб. / под ред. М.А. Баймуратова, А.В. Батанова. – Х.: Одиссей, 2008. – С. 558-559.
133. Там само.
134. Волошин Ю.О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: теоретико-методологічні аспекти: Монографія / За ред. М.О. Баймуратова / Ю.О. Волошин. – К.: Логос, 2010. – С. 229.
135. Цит. по: Росколотько І. Загальнофілософські аспекти інтеграційних процесів / І. Росколотько // Актуальні проблеми європейської інтеграції. Зб. статей з питань європейської інтеграції та права. – С. 95.
136. Див.: Там само.
137. Там само. – С. 97.
138. Якуба Е.А. Указ. соч. – С. 208.
139. Марченко М.Н. Государство и право в условиях глобализации / М.Н. Марченко. – М.: Проспект, 2009. – С. 12-13.
140. Там само. – С. 21.
141. Там само. – С. 15.
142. Дунаєва Л.М. Глобалізаційні процеси в політичному просторі пострадянських країн: огляд наукової літератури / Л.М. Дунаєва // Держава і право. – 2010. – № 50. – С. 610.
143. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл. – М.: Прогресс, 1999. – 603 с.
144. Дунаєва Л.М. Вказ. праця. – С. 611.
145. Там само.
146. Цит. за: Там само. – С. 612.
147. Удовика Л.Г. Трансформація правової системи в умовах глобалізації: антропологічний вимір: Монографія / Л.Г. Удовика. – Х.: Право, 2011. – С. 23.
148. Там само.
149. Гезалов Ариз Авяз оглы. Трансформация общества в эпоху глобализации (социально-философский аспект) / А.А. Гезалов. – М.: Канон +, РООИ. – Реабилитация., 2009. – С. 288.
150. Сокол С.М. Трансформація українського суспільства в контексті глобалізації: соціально-філософський аналіз: дис….канд. філос. наук: 09.00.03 / С.М. Сокол. – Л., 2004. – С. 173.
151. Удовика Л.Г. Вказ. праця. – С. 24.
152. Там само. – С. 25.
153. Там само. – С. 26-27.
154. Див.: Манифест 2000: Призыв к новому планетарному гуманизму; пер. А.В. Разина // Здравый смысл. – 1999. – № 13. – С. 2-36.
155. Удовика Л.Г. Вказ. праця. – С. 26-27.
156. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5-ти т. – Х.: Право, 2008. – Т. 1: Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2008. – С. 7.
157. Рабінович П.М. Проблеми трансформації методології вітчизняного правознавства: досягнення, втрати, перспективи / П.М. Рабінович // Вісник АПНУ. – 2002. – № 4. – С. 3-14.
158. Див., наприклад: Гудима Д. Права людини: антропо-методологічні підходи до їх дослідження / Д. Гудима // Вісник АПНУ. – 2009. – № 1. – С. 40-47.
159. Бобровник С.В. Теоретико-методологічні засади дослідження компромісу і конфлікту в праві / С.В. Бобровник // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 4. – С. 8-12.
160. Бехруз Х. Концептуальные подходы в структуре методологии сравнительно-правовых исследований / Х. Бехруз // Держава і право. – 2008. – № 40. – С. 12-17.
161. Довгерт А. Методологічне значення ідеї національного цивільного права / А. Довгерт // Право України. – 2009. – № 8. – С. 15-19.
162. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти / С.Д. Гусарєв. – К.: Знання, 2005. – С. 26.
163. Кельман М. Загальнонаукова методологія і методологія права / М. Кельман // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): статті учасників Третього всеукраїнського «круглого столу» (м. Львів, 23-24 листопада 2007 р.). – Львів: СПОЛОМ, 2008. – С. 170.
164. Див.: Рабінович П.М. Вказ. праця. – С. 3-14.
165. Удовика Л.Г. Вказ. праця. – С. 29.
166. Брызгалов А.И. О некоторых теоретико-методологических проблемах юридической науки на современном этапе / А.И. Брызгалов // Государство и право. – 2004. – № 4. – С. 17.
167. Братасюк М. Ціннісний підхід до права в контексті сучасної правничої методології / М. Братасюк // Підприємництво, господарство, право. – 2005. – № 11. – С. 3-7.
168. Сырых В.М. Логические основания общей теории права. – Т. 1: Элементный состав / В.М. Сырых. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2004. – С. 180.
169. Там само.
170. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 1-50 / К. Маркс, Ф. Энгельс. – Т. 21. – М., 1955-1981. – С. 302.
171. Сырых В.М. Указ. соч. – С. 182.
172. Международные отношения: теории, конфликты, движения, организации / П.А. Цыганков, Г.А. Дробот, М.М. Лебедева и др. / Под. ред. проф.. П.А. Цыганкова: Учебное пособие. Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Альфа-М; ИНФРА-М, 2007. – С. 178.
173. Kelsen H. The Law of the United Nations. A Critical Analysis of its Fundamental Problems / H. Kelsen. – L., 1951. – P. 19.
174. Див.: Захаров Ю. Легитимизация внутреннего вмешательства во внутренние дела государств / Ю. Захаров // Мировая экономика и международные отношения. – 1994. – № 3. – С. 114-121.
175. Див.: Там само.
176. Декларация об укреплении международной безопасности: Резолюция ГА ООН 2734 (XXV) от 16.12.1970 г. [Электронный ресурс] Режим доступу: http://www.un.org/russian/Docs/journal /asp/ws1.asp?m=A/RES/2734 (XXV)
177. Див.: Тахер Мохаммад. Международно-правовые аспекты обеспечения всеобщей безопасности / Мохаммад Тахер // Автореф. дисс…канд. юрид. наук. Специал. 12.00.11 – К., 1997. – С. 9.
178. Тахер Мохаммад. Указ. соч. – С. 10.
179. Там само.
180. Там само.
181. Див.: Баймуратов М.А. Международное публичное право. – С. 685-686.
182. Карташкин В.А. Международное право и мировой порядок в XXI веке / В.А. Карташкин // Юрист-международник. – 2005. – №1. – С. 2.
183. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – С. 263.
184. Ушаков Н.А. Правовое регулирование использования силы в международных отношениях / Н.А. Ушаков. – М., 1997. – С. 3.
185. Цит. по: Юрченко С. Проблема формування світового уряду в теорії міжнародних відносин / С. Юрченко // Нова політика. – 2000. – № 4. – С. 13.
186. Див.: Кочетов Э.Т. Этноэкономические системы – очаги глобальной устойчивости? / Э.Т. Кочетов // МЭ и МО. – 1997. – № 9. – С. 180-186.
187. Див.: Бруз В.С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів / В.С. Бруз. – К.: Либідь, 1995. – С. 11-12.
188. Див.: Там само. – С. 13.
189. Див.: Додонова С.В. Международно-правовые основы укрепления системы коллективной безопасности / С.В. Додонова // Автореф. дисс…канд. юрид. наук. Специал. 12.00.10. – М., 2006. – С. 1.
190. Див.: Баймуратов М.А., Мелинишин В.Б., Волошин Ю.А. / М.А. Баймуратов и др. Организация Объединённых Наций в условиях глобализации: вопросы модернизации и повышения эффективности деятельности / Под ред. засл. деятеля науки и техники Украины, д.ю.н., проф. М.А. Баймуратова: Монография. – М.: ТрансЛит, 2008. – С. 9-10.
191. Див.: Бруз В.С. Вказ. праця. – С. 14-15.
192. Денисов В.Н. Рада Безпеки ООН / В.Н. Денисов // Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2007. – С. 749-750.
193. Див.: Баймуратов М.А., Мелинишин В.Б., Волошин Ю.А. Указ. соч. – С. 11.
194. Цит. по: Лукашук И.И. Глобализация, государство, право, ХХІ век / И.И. Лукашук. – М.: Спарк, 2000. – С. 57.
195. Keohane R.O. and Martin L.L. / R.O. Keohane, L.L. Martin. The promise of institutionalist theory // International Security. 1995. Vol. 20. № 3. P.43.
196. Harterndorn H., Keohane R., Wallander C. / H. Harterndorn and others. Imperfect Unions: Security Institutions over Time and Space. New York, 1999. P. 9-10.
197. Принцип // Словарь иностранных слов. – 18-е изд., стер. – М.: Рус. яз., 1989. – С. 409.
198. Див., наприклад: Принцип // Новый иллюстрированный энциклопедический словарь / Ред. кол.: В.И. Бородулин, А.П. Горкин, А.А. Гусев, Н.М. Ланда и др. – М.: Большая Российская энцикл., 1999. – С. 585: ил.
199. Скакун О.Ф. Указ. соч. – С. 240.
200. Там само.
201. Див.: Там само. – С. 243-244.
202. Там само. – С. 245.
203. Савчук К.О. Міжнародно-правові погляди академіка В.Е. Грабаря / К.О. Савчук. – К., 2003. – С. 94.
204. Бараташвили Д.И. Принцип суверенного равенства государств в международном праве / Д.И. Бараташвили. – М., 1978. – С. 58-62.
205. Тускоз Ж. Міжнародне право / Ж. Тускоз. – К., 1998. – С. 54.
206. Бараташвили Д.И. Указ. соч. – С. 62.
207. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть / И.И. Лукашук. – М., 1996. – С. 267.
208. Див.: Савчук К.О. Вказ. праця. – С. 98-99.
209. Див.: Там само. – С. 99.
210. Див.: Грабарь В.Э. Начало равенства государств в современном международном праве / В.Э. Грабарь // Известия Министерства иностранных дел. – 1912. - № 1. – С. 195-238.
211. Устав Международного валютного фонда от 22 июля 1944 г. [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.knukim-edu.kiev.ua/?id=351&view=article
212. Див.: Савчук К.О. Вказ. праця. – С. 100-102.
213. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – С. 102.
214. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом ООН: Резолюция ГА ООН № 2625 (XXV) от 24. 10. 1970 // Официальные отчёты ГА ООН (А / 8082).
215. Декларация об укреплении международной безопасности: Резолюция ГА ООН № 2734 (XXV) от 16. 12. 1970 // Официальные отчёты ГА ООН.
216. Определение агрессии: Резолюция ГА ООН № 3314 (XXIX) от 14. 12. 1974 // Официальные отчёты ГА ООН.
217. Баймуратов М.А. Международное публичное право. – С. 98.
218. Simmons B.A. Compliance with international agreements / B.A. Simmons // Annual Review of Political Science. 1998. № 1. P. 75-93.
219. Downs G.W., Rocke D.M., and Barsoom P.N. / G.W. Downs and others. Is the good news about compliance good news about cooperation? // International Organization. 1996. Vol. 50. № 3. P. 379-406.
220. Див.: Mearsheimer J. Back to the Future: Instability in Europe after the Cold War / J. Mearsheimer // International Security. 1990. Vol. 19. № 1. P. 5-56.
221. Див.: Пушмин Э.А. Посредничество – важное международно-правовое средство мирного разрешения споров между государствами / Э.А. Пушмин // Правоведение. – 1968. – № 1. – С. 94-100.
222. Див.: Тамир М.З. Роль ООН у мирному розв’язанні спорів і конфліктів / М.З. Тамир // Право України. – 2003. – № 1. – С. 137.
223. Ціт. по : Баймуратов М.А. Международное публичное право. – С. 98.
224. Там само. – С. 259-260.
225. Сафонов М. Указ. соч. – Там же.
226. Koremenos B., Lipson C., Snidal D. The Rational Design of International Institutions / B. Koremenos, C. Lipson, D. Snidal // International Organization. – Autumn 1998. – Vol. 55. – № 4. – P. 761-801.
227. Ibidem.
228. Ibidem.
229. Сафонов М. Указ. соч. – Там же.
230. Ильязов Р.Ш. Система Организации Объединённых Наций (международно-правовые аспекты) / Р.Ш. Ильязов // Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. Специал. 12.00.10 – К., 1972. – С. 6.
231. Нешатаева Т.Н. Санкции системы ООН (международно-правовой аспект) / Т.Н. Нешатаева. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1992. – С. 4.
232. Цит. за: Ильязов Р.Ш. Указ. соч. – С. 9.
233. Там само. – С. 13.
234. Pact of the League of Arab States, March 22, 1945. – Режим доступу: http://www.yale.edu/lawweb/avalon/mideast/arableag.htm
235. Charter of the Organization of American States, May 2, 1948. – Режим доступу: http://www.oas.org/juridico/english/charter.html#ch9
236. Див.: Савчук К.О. Організація американських держав // Великий енциклопедичний юридичний словник. – С. 569.
237. Див.: Там само.
238. Charter of the Organization of African Unity, May 25, 1963 // Organization of African Unity: Basic Documents and Resolutions. – Addis Ababa: n. d., The Provisional secretariat of the Organization of African Unity, 1963. – P. 7-13.
239. Див.: Баймуратов М.А. Международное публичное право. – С. 291-292.
240. Там само. – С. 261.
241. Див.: Основные факты об Организации Объединённых Наций. – М.: Весь мир, 2005. – С. 8-9.
242. Див.: Там само.
243. Goodrich L. M. Charter of the United Nations / L. Goodrich, E. Hambro. – Boston : World Peace Foundation, 1946. – P. 98.
244. Див.: Бруз В.С. Вказ. праця. – С. 18-19.
245. Там само.
246. Там само.
247. Временные правила процедуры Совета Безопасности ООН. – Режим доступу: http:// www.un.org/russian/basic/mainorg/scrules.htm
248. Фёдоров В.Н. Совет Безопасности ООН / В. Н. Фёдоров. – М.: ИМО, 1965. – С. 43-44.
249. Там само. – С. 40.
250. Goodrich L. M., Hambro E. Charter of the United Nations. – P. 28.
251. Maciver R. The