ПРАВОВА ПРИРОДА АДМІНІСТРАТИВНОГО ОГЛЯДУ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПРАЦІВНИКАМИ МІЛІЦІЇ

brief description

Вступ………………………………………………………………………

Розділ І. Адміністративний огляд в системі заходів адміністративного примусу, що здійснюється органами міліції………………………………….

1.1. Місце адміністративного огляду в системі заходів адміністративного примусу………...……………………………………….…

1.2. Сутність адміністративного огляду та його види…………………………………………………………………………….
1.3. Механізм адміністративно-правового регулювання адміністративного огляду, що здійснюється працівниками міліції………………………………..………..…………………………………

Висновки до першого розділу…..……...………………………………...

Розділ ІІ. Адміністративне провадження у справах про застосування адміністративного огляду органами міліції………….……………………….

2.1. Підстави і процедура здійснення органами міліції адміністративного огляду.………….………………………………………….

2.2. Підстави і процесуальна форма адміністративного обшуку, що здійснюється органами міліції.………….………………………………….…

2.3. Юридичні гарантії захисту прав громадян, які піддані органами міліції адміністративному огляду…………....……...………………………...

Висновки до другого розділу. ……………………………………………

Висновки…………………………………………………………………...

Список використаних джерел…………………………………….………

Вступ

Актуальність теми дослідження. Конституція України гарантує кожній людині право на свободу та особисту недоторканність [ ]. Людина, її недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [1]. Водночас Конституція і закони України передбачають можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, шляхом застосування заходів адміністративного примусу. Адміністративний примус відіграє важливу роль у забезпеченні законності, охороні громадського порядку, запобіганні злочинності. Заходи адміністративного примусу застосовуються багатьма державними органами до широкого кола об’єктів управління. Але особливе місце в системі органів адміністративної юрисдикції належить органам міліції, які користуються значним обсягом повноважень щодо застосування заходів адміністративного примусу.
Одним із вагомих адміністративно-юрисдикційних повноважень є можливість застосування органами міліції адміністративного огляду. Підстави, порядок і процесуальна форма його здійснення регулюються багатьма актами, зокрема, КУпАП, Законом України «Про міліцію», відомчими нормативними актами тощо.
Відповідно до концепції адміністративної реформи, яка проводиться в Україні, її головною метою є оновлення змісту діяльності органів виконавчої влади [ ], в тому числі й міліції. Ратифікація Україною Загальної декларації прав людини та Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, приведення чинного законодавства у відповідність з цими міжнародно-правовими актами, зокрема, це прийняття Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, встановлення правила „Habeas corpus” і „правила Міранди”, згідно з якими будь-яка затримана особа має право вимагати стати перед судом і утримуватись від самообвинувачення, а також внесення суттєвих змін до статтей 5, 10 Закону України „Про міліцію”, ухвалення рішення Конституційним Судом України про право вільного вибору захисника, є дуже важливими юридичними гарантіями прав людини і громадянина, до яких застосовуються заходи адміністративного примусу. Проте на ефективність впровадження адміністративної реформи негативно впливають об’єктивно існуючі колізії і прогалини в нормах адміністративного права, які регулюють повноваження міліції, в тому числі конкуренція норм одного і того ж закону.
До вагомих адміністративно-юрисдикційних повноважень міліції відносять застосування адміністративного огляду. Підстави, порядок і процесуальна форма його здійснення регулюються багатьма актами: КУпАП, Законом України «Про міліцію», відповідними відомчими нормативними актами тощо. Аналіз змісту названої правової бази дозволяє зробити висновок про те, що сьогодні так і залишаються неврегульованими, або недостатньо врегульованими, питання щодо меж здійснення міліцією цього заходу державного примусу.
Зокрема, розглядаючи Закон України «Про міліцію», слід зазначити, що відсутня автентичність між його редакціями російською та українською мовами. Так терміни «осмотр» і «досмотр», які вживаються в російськомовній редакції Закону, означають зовсім різні за підставами, процедурою і змістом види адміністративного примусу, тоді як українськомовна редакція застосовує у цих випадках єдиний термін «огляд» (особистий, речей, транспортних засобів тощо). Наприклад, у Законі України «Про міліцію», надрукованому російською мовою, у пп. 15, 21, 22, 24 ст. 11 вживається термін «осмотр», а в пп. 6, 7, 14 ст. 11 – термін «досмотр», тоді як в українській редакції цього Закону в тих самих пунктах вживається термін «огляд». На практиці це призводить до службових зловживань та порушень прав і законних інтересів громадян. Ситуація ускладнюється і тим, що зараз відсутнє нормативно-правове визначення терміна «огляд», а також чітко не встановлено коло посадових осіб органів міліції, які мають право застосовувати ці заходи адміністративно-правового примусу. А вживання законодавством термінології на зразок „уповноважені особи органів внутрішніх справ” за відсутності відповідної норми закону не відповідає вимогам статті 19 Конституції України.
Зважаючи на те, що повага до людини, забезпечення прав і свобод людини і громадянина є конституційним обов’язком органів міліції, застосування ними будь-якого заходу адміністративного примусу повинно здійснюватися на відповідній правовій основі і бути забезпечене комплексом юридичних гарантій.
Саме ці обставини спонукали автора обрати зазначену тему дисертаційного дослідження.
Питання застосування заходів адміністративного примусу органами внутрішніх справ привертали увагу багатьох вітчизняних вчених-адміністративістів, це передусім: О.М. Бандурка, Ю.П.Битяк, А.С.Васильєв, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарук, Є.В. Додін, М.М.Дорогих, В.В.Зуй, Т.О.Коломоєць, В.К.Колпаков, А.П.Клюшніченко, А.Т. Комзюк, О.І.Остапенко, М.М.Тищенко, В.К. Шкарупа та ін. До цього питання в своїх дослідженнях зверталися і зарубіжні вчені, зокрема такі російські науковці, як: Д.М. Бахрах, С.О.Безсмертний, І.І.Веремеєнко, О.І.Галаган, М.І. Єропкін, О.П.Коренєв, В.М.Манохін, Л.Л.Попов, Ю.С.Рябов, В.М.Самсонов, О.С.Фролов, О.П.Шергін, В.А.Юсупов. Проте в наукових дослідженнях названих вчених проблема адміністративного огляду не є предметом спеціального дослідження і висвітлюється фрагментарно. В 1984 році В.К. Гіжевський у своїй кандидатській дисертації проаналізував проблеми застосування органами внутрішніх справ на транспорті заходів адміністративного примусу (в тому числі і огляду пасажирів цивільних повітряних суден, їх багажу і ручної поклажі), але в основу цієї роботи покладено положення законодавства колишнього СРСР, і в ній досліджується тільки один із видів адміністративного огляду [ ].
Комплексне монографічне або дисертаційне дослідження цієї проблеми відсутнє.
Ось чому наукове дослідження правових підстав і процесуальних засад застосування органами міліції адміністративного огляду і адміністративного обшуку в контексті дотримання прав людини і громадянина, до яких вжито цих заходів, є надзвичайно актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами.
Робота виконана відповідно до п.36 розділу 1 «Проблеми організаційного та правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ» Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. №755; розділу 3 Плану науково-дослідної роботи на 2004 р. Київського інституту внутрішніх справ МВС України, а також Плану проведення науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи Київського юридичного інституту МВС на 2005 рік відповідно до найменування теми науково-дослідної роботи «Загальноюрисдикційні аспекти вдосконалення адміністративної діяльності органів внутрішніх справ у світлі адміністративної реформи в Україні».
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу адміністративного законодавства України та практики його застосування визначити сутність, поняття, порядок і процесуальну форму застосування органами міліції різних видів адміністративного огляду, а також розкрити систему юридичних гарантій захисту прав осіб, до яких вжито ці заходи, окреслити механізм реалізації зазначених гарантій, на цій основі виробити науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення законодавства України та практики його застосування.
Відповідно до поставленої мети основну увагу приділено вирішенню таких дослідницьких завдань:
- здійснити теоретичний аналіз правової регламентації адміністративного огляду і визначити місце адміністративного огляду в системі заходів адміністративного примусу;
- визначити поняття адміністративного огляду та детально виписати особливості окремих його видів, здійснити порівняльний аналіз адміністративного огляду з подібними заходами адміністративного примусу;
- проаналізувати механізм адміністративно-правового регулювання адміністративного огляду в діяльності міліції з метою з’ясування сучасного стану наукової розробки складових елементів і відповідності даного механізму сучасним тенденціям розвитку правової системи та потребам країни в контексті розбудови правової держави;
- визначити обов’язкові умови застосування міліцією адміністративного огляду, дослідити підстави і процедуру його здійснення;
- розкрити особливості процесуальної форми здійснення органами міліції адміністративного огляду;
- проаналізувати систему юридичних гарантій прав громадян, щодо яких органами міліції застосовується адміністративний огляд;
- сформулювати науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації, спрямовані на вдосконалення законодавства України, що регулює питання застосування адміністративного примусу.
Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини у сфері застосування міліцією адміністративного огляду в контексті забезпечення захисту прав людини і громадянина.
Предметом дослідження є норми матеріального і процесуального права, які регулюють адміністративно-правові відносини у сфері застосування міліцією адміністративного огляду та можливі шляхи їх удосконалення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Зокрема, застосовується системний підхід, що дозволяє досліджувати окреслені проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі також використані такі методи: логіко-семантичний та історико-правовий – для аналізу розвитку та удосконалення понятійного апарату (підрозділи 1.1 – 1.3.), виокремлення складових частин юридичних гарантій прав громадян при застосуванні щодо них адміністративного огляду (підрозділ 2.3); порівняльно-правовий – при зіставленні змісту різновидів адміністративного огляду (підрозділи 1.1 – 1.3), а також аналізу процесуальної форми адміністративного огляду (підрозділи 2.1, 2.2); формально-логічний – при аналізі змісту законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регулюють підстави, порядок і процедуру здійснення адміністративного огляду (підрозділи 2.1, 2.2); конкретно-соціологічний – для висвітлення окремих питань практичної діяльності підрозділів міліції щодо здійснення адміністративного огляду (підрозділ 2.2); системно-структурний – для визначення місця правових норм, судового та іншого контролю, права на оскарження, прокурорського нагляду в системі юридичних гарантій прав громадян, щодо яких застосовуються різні види адміністративного огляду (підрозділ 2.3); статистичний і документальний аналіз – для визначення недоліків правового регулювання різних видів

адміністративного огляду, вироблення рекомендацій, спрямованих на його вдосконалення (підрозділи 1.1 – 1.3, 2.1 – 2.3).
Нормативно-правовою основою роботи є Конституція України, закони та інші законодавчі акти України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які регулюють підстави і порядок застосування різних видів адміністративного огляду, юридичні гарантії прав людини і громадянина, підданих цим заходам примусу.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали про адміністративну діяльність працівників органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів та представників громадських формувань, Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2004-2006 роки, 122 адміністративні справи органів внутрішніх справ.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються на працях українських та зарубіжних вчених у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права, процесуального права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на дисертаційному рівні здійснено комплексне монографічне дослідження проблеми застосування органами міліції адміністративного огляду в контексті забезпечення прав людини і громадянина, підданих зазначеному заходу адміністративного примусу.
У роботі вперше на концептуальному рівні сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного адміністративного і адміністративно-процесуального законодавства в частині регулювання адміністративного огляду і адміністративного обшуку.
У дослідженні вперше обґрунтовано низку теоретичних положень та висновків, сформульовані практичні пропозиції, які виносяться автором на захист:
для розмежування різновидів адміністративного огляду, можливість застосування яких передбачена Законом України «Про міліцію» і Кодексом України про адміністративні правопорушення, обґрунтована необхідність введення в правовий обіг нового терміна «адміністративний обшук»;
сформульовані авторські визначення понять «адміністративний огляд» і «адміністративний обшук». Адміністративний огляд – це захід адміністративного примусу, який застосовується в передбачених законом випадках і полягає у безпосередньому зовнішньому обстеженні матеріальних об’єктів з метою виявлення, попередження і припинення правопорушень, перевірки функціонування різних об’єктів (підприємств дозвільної системи, транспортних засобів тощо), а адміністративний обшук – це адміністративно-процесуальна дія, яка провадиться уповноваженими посадовими особами за підставами і в порядку, визначеними законом, з метою попередження та припинення правопорушень і забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;
визначене у систематизованому вигляді коло посадових осіб органів внутрішніх справ, які на підставі своїх функціональних обов’язків уповноважені застосовувати адміністративний огляд і обшук, розкрита їх компетенція.
розкриті та охарактеризовані теоретико-правові засади підстав і порядку здійснення адміністративного огляду і адміністративного обшуку. Адміністративний огляд як процедурна дія не завжди оформлюється письмово, тоді як адміністративний обшук обов’язково документується, тобто має процесуальну форму. Про застосування адміністративного обшуку складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або адміністративне затримання;
сформульовані пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства, що регулює правовідносини в сфері застосування адміністративного огляду і обшуку в контексті забезпечення захисту прав людини і громадянина, підданих цим заходам адміністративного примусу, зокрема, запропоновані нові редакції пунктів 6, 7, 14, 15, 21, 22, 24 статті 11 Закону України „Про міліцію” і статей 261, 264, 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які регулюють підстави і порядок застосування працівниками міліції адміністративного огляду і обшуку.
Дістали подальшого розвитку:
положення щодо сутності державно-правового примусу, його різновиду – адміністративно-правового примусу, місця адміністративного огляду та обшуку в системі останнього;
теоретичні, юридичні та прикладні аспекти застосування органами міліції адміністративного огляду;
положення про сутність, правову природу і реалізацію юридичних гарантій забезпечення прав людини і громадянина, щодо яких застосовується адміністративний обшук;
механізм адміністративно-правового регулювання адміністративного огляду і обшуку, зокрема комплексно охарактеризовані його елементи.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційному дослідженні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у наукових-дослідженнях – для подальшої розробки проблем забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу,

визначення нових напрямів у розвитку юридичних гарантій захисту прав людини і громадянина;
- у правотворчій діяльності – при удосконаленні норм, що визначають правові підстави застосування органами міліції адміністративного огляду і обшуку, процедуру і процесуальну форму застосування цих заходів адміністративного примусу, а також при закріпленні в чинному адміністративному законодавстві поняття «адміністративний обшук»;
- у правозастосовній діяльності – для підвищення ефективності адміністративної діяльності органів міліції щодо застосування адміністративного огляду і обшуку, дієвості захисту прав людини і громадянина, які піддані цим видам адміністративного примусу;
- у навчальному процесі – при викладанні курсів «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», «Адміністративна відповідальність», «Права і свободи людини», «Конституційне право України».
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри адміністративного права та управління в ОВС навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження використовуються при викладенні дисциплін, що забезпечуються кафедрою громадської безпеки.
Основні положення роботи, теоретичні і практичні висновки оприлюднені у доповідях на науковій конференції курсантів та студентів заключного туру конкурсу на кращу наукову роботу (19 травня 2001р., Київ), науковій конференції курсантів та студентів заключного туру конкурсу на кращу наукову роботу «Проблеми правоохоронної діяльності» (18 травня 2002 р., Київ), науково-практичній конференції «Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України» (12 березня 2004 р., Київ), наукових конференціях науково-педагогічних працівників інституту «Правоохоронна діяльність: теорія, практика і навчання» (14 травня 2004 р. та 14 травня 2005 р., Київ), всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” (18 травня 2005 р., м. Київ), науково-практичній конференції «Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (22 грудня 2006 р., Київ).
Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, відображені у чотирьох статтях у виданнях, що включені до переліку наукових фахових видань ВАК України з юридичних наук, та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації зумовлені метою, завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації – 187 сторінок, обсяг основного тексту роботи – 167 сторінок. Список використаних джерел містить 213 найменувань.

bibliography

Висновки

1. У законодавстві України відсутнє визначення державного примусу, а в нормативних актах, які регулюють засади застосування заходів державного примусу, у відповідних випадках застосовуються такі узагальнюючі терміни, як «заходи примусу», «примусові заходи», «заходи державного примусу», що сприяє появі у законодавстві термінологічної плутанини.
Дисертант поділяє думку тих вчених, які вважають доцільним вживати термін «державно-правовий примус», і виокремлює його ознаки. Такими, на думку автора, є: правовий, допоміжний, виключний і обмежений характер.
2. Заходи державно-правового примусу складаються із системи заходів примусу, які регулюються різними галузями права, в т. ч. і адміністративного. Проте в законодавчих актах, нормативно-правових актах МВС України поняття «адміністративний примус» взагалі не зустрічається. Натомість вживаються терміни, які позначають окремі заходи адміністративного примусу: «заходи фізичного впливу», «спеціальні засоби», «примусові заходи» тощо, які, по суті, стосуються одного і того ж методу державного управління – адміністративного примусу.
Не є виключенням з наведеного і нормативно-правові акти МВС України, де вживаються аналогічні поняття: «заходи впливу», «заходи фізичного впливу», «спеціальні засоби», «заходи примусу», «фізичний вплив», «спеціальні засоби» тощо. Здебільшого при застосування цих термінів мова йде про один із методів державного управління – адміністративний примус. Одночасно слід наголосити, що не завжди з адміністративним примусом слід ототожнювати наведені терміни.
Автор погоджується із загальновизнаною позицією більшості вчених-адміністративістів щодо характерних ознак адміністративно-правового примусу, і в той же час обґрунтовує необхідність розмежування його із суміжними правовими категоріями, зокрема, заходами впливу, управлінською діяльністю, адміністративними санкціями, адміністративною відповідальністю, правовою забороною тощо.
3. Дисертант погоджується із наведеною в юридичні літературі класифікацією заходів адміністративного примусу і доходить висновку про те, що адміністративний огляд і адміністративний обшук, кожний, можуть бути віднесені до різних груп адміністративного примусу, залежно від мети і підстав його застосування.
Зокрема, обстоюється думка про те, що адміністративний огляд є заходом адміністративного попередження і застосовується самостійно, тобто без застосування інших заходів примусу. Що стосується адміністративного обшуку, то він як правило застосовується у комплексі з іншими заходами примусу, наприклад, адміністративним затриманням особи, і може виступати як заходом попередження, так і заходом припинення.
4. Дисертант обґрунтовує положення дотримання принципів верховенства права, законності з боку державних інституцій та їх структур, державних службовців, реалізація конституційних приписів має суттєве значення для сприяння розбудови України як правової демократичної держави. Одним із факторів, що негативно впливають на можливість реалізації адміністративної реформи, є об’єктивно існуюча конкуренція норм адміністративного права, які регулюють повноваження правоохоронних органів, зокрема, міліції.
Незважаючи на проголошення Конституцією України принципу верховенства права, спостерігаються непоодинокі, а в ряді випадків, системні його порушення, які полягають головним чином в виданні і застосуванні правоохоронними і контролюючими органами підзаконних актів, що встановлюють обов’язки для громадян, які суперечать Конституції і законам України. Існує також проблема конкуренції норм одного і того ж закону. Зокрема, у чинному адміністративному законодавстві мають місце суттєві протиріччя між законодавчими актами, а також автентичність між редакціями Закону України «Про міліцію» російською та українською мовами. Приміром, російські терміни «осмотр» і «досмотр» означають зовсім різні за підставами, метою, процедурою і змістом види адміністративного примусу, у той же час закон в українській редакції застосовує єдиний термін – «огляд». На практиці це призводить до значних службових зловживань і порушень прав та законних інтересів громадян.
5. Нині відсутнє нормативно-правове визначення терміна «огляд». Аналіз адміністративного, кримінально-процесуального законодавства, відповідних джерел юридичної і спеціальної літератури дозволив автору сформулювати доктринальне визначення змісту адміністративного огляду шляхом введення нового терміна «адміністративний обшук». Дисертант пропонує таке визначення адміністративного огляду (у значенні «осмотра») – це захід адміністративного примусу, який застосовується в передбачених законом випадках і полягає у безпосередньому зовнішньому обстеженні матеріальних об’єктів з метою виявлення, попередження і припинення правопорушень, перевірки функціонування різних об’єктів (підприємств дозвільної системи, транспортних засобів тощо).
6. Автор наголошує на необхідності розмежування близьких до огляду заходів адміністративного примусу, зокрема, йдеться про огляд на стан сп’яніння і пропонує у ст. 266 КУпАП впровадити термін «освідування», як це робиться у Кримінально-процесуальному кодексі України.
Адміністративний обшук (у значенні «досмотра») – це адміністративно-процедурна дія, яка провадиться уповноваженими посадовими особами за підставами і в порядку визначеному Законом з метою попередження та припинення правопорушень і забезпечення провадження у цих справах.
У результаті проведеного дослідження автор дійшов висновку про те, що спільність між адміністративним оглядом і обшуком полягає у тому, що вони можуть бути заходами попередження, припинення і в ряді випадків виступають як адміністративно-процесуальні заходи у справах про адміністративні правопорушення.
Відмінності між адміністративним оглядом і обшуком полягають у підставах, порядку, суб’єктах їх застосування, процесуальному оформленні і правових наслідках їх застосування.
Водночас автор з’ясовує відмінність адміністративного огляду та обшуку від такого заходу адміністративного примусу, як адміністративний нагляд.
Адміністративний нагляд – захід адміністративного примусу, що має запобіжний, припиняючий вплив у сфері забезпечення громадського порядку. Адміністративний нагляд здійснюють переважно ОВС, їх інспекції та відомства.
7. Застосування міліцією адміністративного огляду та обшуку завжди пов’язане із обмеженням прав і свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб. У зв`язку з цим видається актуальним і важливим забезпечення належного його правового регулювання.
8. Під механізмом адміністративно-правового регулювання розуміється система правових засобів, форм і методів. Цей механізм складається із трьох елементів: адміністративно-правових норм, актів тлумачення та актів реалізації адміністративно-правових норм, адміністративно-правових відносин.
9. На підставі аналізу різноманітних джерел, які містять норми права, що регулюють адміністративний огляд і обшук, автор виявив ряд проблем, які стосуються, зокрема, відомчого правового регулювання, але не завжди кореспондується із законом, а також визначив прогалини у відповідному правовому регулюванні. В зв’язку із цим автор обґрунтував власне бачення кола посадових осіб органів міліції, які мають право здійснювати адміністративний огляд та обшук і підпадають під поняття, передбачене ст. 264 КУпАП, – «уповноважені посадові особи».
Дисертант вважає за необхідне визначити в Законі України «Про міліцію» коло посадових осіб, які мають право застосовувати заходи адміністративного примусу.
10. Розглядаючи проблему тлумачення норм права, які регулюють адміністративний огляд і обшук, автор аналізує термін «законодавство», розуміючи його в широкому значенні, на противагу тому, яке передбачене у рішенні Конституційного Суду України.
Застосування міліцією адміністративного огляду та обшуку відбувається в межах адміністративно-правових відносин, предмет яких – адміністративний примус – тісно пов’язаний із методом правового регулювання. До останнього, на думку автора, відноситься дозвіл, зобов’язання і заборона.
11. Огляд (у значенні «осмотра») - це захід адміністративного примусу, який застосовується у передбачених пунктами 15, 21, 22, 24 статті 11 Закону України «Про міліцію» і полягає у безпосередньому зовнішньому обстеженні уповноваженими посадовими особами міліції матеріальних об’єктів з метою виявлення, запобігання і припинення правопорушень, перевірки функціонування підконтрольних міліції об’єктів (підприємств дозвільної системи, транспортних засобів тощо) за встановленою процедурою.
12. До суб’єктів, яким закон надає право здійснювати адміністративний огляд автор відносить такі підрозділи міліції: ППСМ, підрозділи «Беркут», ДАІ, ДІМ, службу державної охорони, транспортна міліція, а також інші підрозділи міліції та ОВС, які залучаються до охорони громадського порядку і громадської безпеки.
13. Автор звертає увагу на недосконалість змісту деяких норм підзаконних актів, які призначені конкретизувати права деяких посадових осіб органів міліції. Зокрема, Інструкція про організацію роботи дільничного інспектора міліції не визначає перелік обставин на підставі яких дільничний інспектор має право оглядати транспортні засоби, обмежуючись загальними зауваженнями у «необхідних випадках», що призводить до перевищення службових повноважень і порушення прав громадян. У зв’язку з цим дисертант пропонує привести редакцію цієї Інструкції у відповідності з пунктом 21 статті 11 Закону України « Про міліцію».
14. Адміністративний огляд може не мати процесуальної форми ( п. 15 ст. 11 Закону України «Про міліцію» ), а у випадках, передбачених відомчими нормативними актами, коли він здійснюється індивідуально, оформлюється відповідними процесуальними документами, зокрема актом державного технічного огляду транспортного засобу, актом про відкриття об’єкту дозвільної системи, актом обстеження об’єкту дозвільної системи, рапортом, доповідною запискою.
15. Піддається критиці редакція статті 133 статуту ППСМ, яка надає право працівникам міліції здійснювати огляд верхнього одягу і речей «злочинця чи особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину», що не відповідає передбаченому ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості і вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, яке встановлює засади правового порядку в Україні.
16. Адміністративний обшук – це адміністративно процесуальна дія яка завжди має процесуальну форму, передбачена ч. 5 ст. 264, 256, 261 КУпАП. Разом з тим окремий протокол про особистий огляд, огляд речей і документів складається досить рідко, оскільки в більшості випадків він фіксується в протоколах про адміністративне затримання і адміністративне правопорушення. Підставами адміністративного обшуку є адміністративне затримання особи, скоєні нею адміністративні правопорушення. Самостійними видами адміністративного обшуку є догляд повітряних суден цивільної авіації, і огляд пасажирів цивільних повітряних суден, їх багажу і ручної поклажі.
17. Розглядаючи підстави адміністративного затримання особи яке тягне за собою піддана її адміністративному обшуку, автор зауважує, що адміністративне затримання може здійснюватись за вчинення не будь-якого, а лише передбаченого ст. 262 КУпАП, коли складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов’язковим і його не можна скласти на місці. До таких випадків автор відносить, зокрема, характер адміністративного правопорушення, коли поведінка правопорушення не уможливлює здійснення таких дій; відсутність правопорушення документів, які засвідчують його особу; характер можливого стягнення, яке може бути накладено на правопорушення (адміністративний арешт), з метою забезпечення прийняття відповідної постанови судом.
18. Дисертант вмотивовує положення про те, що підставами для адміністративного затримання особи та її адміністративного обшуку можуть бути не тільки вчинення адміністративних правопорушень і діянь, що підпадають під ознаки злочину (зокрема, військовослужбовців), але і підстави, продиктовані принципами гуманізму і захисту прав людини і громадянина зокрема, неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування і осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв’язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих.
19. Розглядають проблему повноважень працівників міліції, які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення і піддати особу адміністративному обшуку, про що робиться відмітка в цьому протоколі, автор зауважує, що чинні законодавчі акти не конкретизують їх перелік, обмежують формулювання, що посадові особи ОВС мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбаченими відповідними статтями КУпАП (ст. 255 КУпАП). Враховуючи той факт, що протокол, який складений не уповноваженою особою, не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, автор приходить до висновку, що таке право належить посадовим особам територіальних і транспортних органів і підрозділів міліції, які мають спеціальне звання, займають посади начальницького складу і уповноважені на це відповідними відомчими актами, зокрема функціональними обов’язками.
20. Система гарантій прав громадян, які піддані органами міліції адміністративному огляду та обшуку виконує дуже важливу функцію в забезпеченні законності. Гарантії прав людини і громадянина – це система умов, заходів і засобів, які забезпечують усім і кожному рівні правові можливості для виявлення, набуття, реалізації і захисту своїх прав і свобод. Серед всіх видів гарантій особливе місце належало юридичним гарантіям, під якими розуміються передбачені законом спеціальні засоби практичного забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Розглядаючи різні види юридичної гарантії (матеріальних, ідеальних, процесуальних, техніко-юридичних тощо), автор приходить до висновку, що найбільш ефективними юридичними гарантіями прав людини і громадянина, які піддані органами міліції адміністративному огляду і адміністративному обшуку є: можливість на правовий захист, контроль і нагляд, оскарження незаконних актів, дій або бездіяльності посадових осіб органів міліції і їх юридична відповідальність.
21. Аналізуючи проблему самозахисту своїх прав і свобод, на підставі змісту частини 1 статті 19, частини 5 статті 55 Конституції України автор формулює поняття самозахисту, яке не визначається адміністративним законодавством: «самозахист особи своїх прав і законних інтересів в сфері управління є застосування особою, підданого заходам адміністративного примусу, засобів протидії, не заборонених законодавством в разі порушень, протиправних посягань з боку органів міліції, а також в разі можливості чи вірогідності таких порушень чи наявність з метою їх припинення або відвернення». Зокрема, до самозахисту можна віднести вимогу затриманої особи до працівників міліції дотримуватись процедури і процесуальної форми здійснення адміністративного огляду та обшуку, надання захисника, сповіщення про затримання зацікавленим особам, надання медичної та іншої допомоги, відмову від будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.
22. Одним із важливих завдань підвищення ефективності державного управління в перехідний період відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні є запровадження дієвої системи державного контролю. Розглядаючи питання про право затриманої особи на залучення захисника для захисту своїх прав, автор вважає, що рішення Конституційного Суду України №13-рп від 16 листопада 2000 року у відповідності з яким під захисником є особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи є не зовсім вдалим, оскільки такий спеціальний закон в Україні відсутній. Це в свою чергу, звужує можливості особи на правовий захист. Розглядаючи різні. види контролю, автор приходить до висновку, що найбільш ефективним його видом є відомчий контроль, який передбачає систему організаційно-правового забезпечення для боротьби з порушеннями з боку працівників міліції. Що стосується проблеми громадського контролю, то в більшості випадків він проводиться формально, а головне, не має відповідної правової бази.
23. Судовий контроль є одним із важливих видів державного контролю, служить надійною гарантією правової охорони та захисту прав і свобод громадян, а також законних інтересів інших учасників управлінських стосунків. Особлива увага дисертантом приділяється судовому контролю, межі якого із прийняттям Кодексу України «Про адміністративне судочинство» розширилися зокрема із наданням його з важливішою гарантією захисту прав і законних інтересів – оскарженням незаконних акті, дій і бездіяльності посадових осіб міліції. Найважливішою юридичною гарантією захисту прав осіб, підданих адміністративному огляду і адміністративному обшуку є належне правове регулювання підстав і процедури їх здійснення. В зв’язку з цим дисертантом обґрунтовується низка пропозицій щодо удосконалення діючого законодавства, зокрема:
 ввести в законодавчий оберт термін «адміністративний обшук» з метою розмежування його з «адміністративним оглядом»;
 визначити коло осіб органів міліції, які мають право здійснювати адміністративне затримання, складати протокол про адміністративне правопорушення і у зв’язку з реалізацією цих повноважень – піддавати осіб адміністративному обшуку.

.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
.Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 року №810/98.// Офіційний вісник України. – 1999. – №21. – С. 32-77.
.Гижевский В.К. Застосування органами внутрішніх справ на транспорті заходів адміністративного примусу: Дис... к-та юрид. наук 12.00.07. – М., 1984.
.Скакун О.Ф.Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун – т внутр.дел, 2000. – 704 с.
.Новий тлумачний словник української мови: У 3-х томах / Укладачі: В. Якименко, О. Сліпушко. – К., 2001. – Т.2: К-П. – 928 с.
.Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №3-4. – Ст. 27.
.Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейним матеріалом: Станом на 1 січня 2001 р. / Відп. ред. Е.Ф. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 1088 с.
.Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №38-39. – Ст. 288.
.Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – С. 20.
.Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – С. 382.
.Коломоєць Т.Публічне право України як підстава адміністративного примусу. // Право України. – 2004. – №3. – С. 99-102.
.Серегина В.В. Государственное принуждение по советскому праву. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1991. – 117 с.
.Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. – Л.: Лениздат, 1973. – 328 с.
.Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи: Монографія / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – 2001. – 393 с.
.Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. – К., 1996. – 426 с.
.Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 345 с.
.Про заходи щодо поліпшення нагляду за дорожнім рухом та взаємовідносини міліції із власниками транспортних засобів: Наказ МВС України від 30.06.98 №482.
.Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 4.10.03 №1155.
.Власов В.А., Студенкин С.С. Советское административное право. – Госюриздат, 1959. – С. 166-173.
.Студенкин С.С. Советское административное право: Учебник для юрид.школ / Всесоюз. ин-т юрид. наук. – М.: Изд-во юрид. лит-ры, 1949. – 307 с.
.Петров Г.И. Советское административное право. Общая часть: учеб. пособ. для юрид. ин-тов и фак. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1960. – 344 с.
.Здир Я.А.. Государственные инспекции в СССР. – М.: Госюриздат, 1960. – 134 с.
.Козлов Ю.М. Вопросы советского административного права на современном этапе. // Сборник статей. / Под ред. доц. Ю.М. Козлова. – М.: Госюриздат, 1963. – 163 с.
.Попов Л.Л. Убеждение и принуждение. Организационно-воспитательные и административно-правовые средства охраны общественного порядка в деятельности советской милиции. – М.: Мос. рабочий, 1968. – 159 с.
.Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юрид. лит., 1975. – 192 с.
.Резвых В.Д. Административно-правовая охрана социалистической собственности. – М.: Юрид. лит., 1975. – 168 с.
.Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение): Учеб. пособ. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
.Гижевский В.К. Сущность и назначение мер административного принуждения, применяемых органами внутренних дел на транспорте в целях охраны общественного порядка и обеспечения общественной безопасности. – Автореф. Дис… канд. юрид. наук. – К., 1984. – 15 с.
.Административная ответственность в СССР / Под ред. В.М. Манохина и Ю.С. Адушкина. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1988. – 168 с.
.Алехин А.П., Кармолицкий А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО; ТЕИС, 1996. – 640 с.
.Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003 – 544 с.
.Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
.Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка. – М.: Юрид.лит., 1965. – 215 с.
.Скакун О.Ф.Теорія держави і права: Підручник / Пер.з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
.Кампо В.М., Нижник Н.Р., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного права України. Науково-популярний нарис / За заг. ред. В.М. Кампо. – К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2000. – 60 с.
.Державне управління в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова – К.: Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького, 1999. – 266 с.
.Бахрах Д.Н. Административное право. Часть общая: Ученик. – М.: Изд-во БЕК, 1993. – 301 с.
.Коломоєць Т.Адміністративний примус у законодавстві України: деякі недоліки закріплення та можливі шляхи їх усунення. // Підприємництво, господарство і право, 2003. – №5. – С. 62 – 65.
.Коломоєць Т. Класифікація заходів адміністративно-правового примусу. – Право України, 2003. – №2. – С. 105 – 110
.Коломoєць Т. Щодо доцільності системного підходу при дослідженні потенціалу адміністративного примусу в публічному праві України. // Там само, 2003. – №5. – С. 120-123.
. Коломoєць. Т. Щодо питання визначення мети адміністративного примусу в публічному праві України. // Підприємництво, господарство і право, 2004. – №1. – С. 12-15.
.Козырева Т.И. Административное принуждение и его виды. – М.: Узд-во ВЮЗИ, 1957.
.Лунев А.Е. Административная ответственность за правонарушение. – М.: Госюриздат, 1961.
.Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60-68.
.Попов Л.Л. Убеждение и принуждение в административной деятельности советской милиции: Учеб. пособ. – М.: УМК по ССУЗ МВД СССР, 1983. – 89 с.
.Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление. Гражданин. Ответственность (сущность, применение и эффективность административных взысканий). – Л.: Наука, 1975. – 250 с.
.Бахрах Д.Н. Административное принуждение в СССР, его виды и основные тенденции развития. – Автореф. дис… д-ра. юрид. наук. – М., 1972. – 39 с.
.Рябов Ю.С. Административно-предупредительные меры: Теоретические вопросы. – Пермь: Кн. изд-во, 1974. – 82 с.
.Советское административное право: Учебник / Под ред.А.П.Коренева. – М.: Юрид. лит., 1986. – 400 с.
.Административное право: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова. – М., Юрист. – 2002. – 697 с.
.Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П.Битяк, В.В.Богутський, В.М.Гращук та ін.; За ред.Ю.П.Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
.Основы управления в органах внутренних дел: Учеб. пособ. – М.: МВШМ МВД СССР, 1988. – 274 с.
.Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Часть 1. Сущность и основные принципы административного права: Учебник. – М.: ТЕИС, 1995. – 280 с.
.Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая: Учебник. – М.: МЮИ МВД России, 1996. – 335 с.
.Советское административное право: Учебник / Под ред. П.Т. Василенкова. – М.: Юрид. Лит., 1990. – 576 с.
.Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской федерации: Учебник. – М.: изд-во ЗЕРЦАЛО, 1996. – 680 с.
.Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 728 с.
.Советское административное право: Учебник / Под ред. Р.С. Павловского. – К.: Вища школа, 1986. – 416 с.
.Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку Українській РСР: Постанова Ради Міністрів Української РСР від 27.02.1991 р. № 49.
.Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник / Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова / М.Н. Марченко (ред.).— М.: Зерцало; Изд-во Московского у-та, 2004. – 785 с.
.Бахрах Д.Н. Административная ответственность: Учеб. пособ. по курсам «Адм. ответственность», «Адм. юрисдикция» / Д.Н.Бахрах. – М.: Юриспруденция, 1999.— 110 c.
.Про Правила дорожнього руху: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
.Про затвердження форм постанови про проведення особистого огляду та протоколу особистого огляду: Наказ Державної митної служби України 21.04.2003 №262.
. Гладун З.С. Адміністративне право України: Навч. посіб. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579 с.
. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №40. – Ст. 338.

.Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
.Коваль Л. Адміністративне право України. Загальна частина: Курс лекцій. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
.Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навч.-метод. посіб. – Вид. друге, перероб. і доп. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – 312 с.
.Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учеб. пособ. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
.Бандурка О.М.З аходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис… канд. юрид. наук. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 158 с.
.Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
.Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно – примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Монографія. – К.: УАВС, 1995. – 163 с.
.Розин Л.М. Проблемы классификации мер административного принуждения // Управление и право. – 1982. – Вып.7. – С. 182 – 189.
.Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю.Кондратьєва. – К.: УАВС, 1995. – 177 с.
.Інструкція про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів: Затверджена наказом МВС України, МОЗ України та МЮ України від 24 лютого 1995 р. №114/38/15 – 36 – 18.
.Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов. / Под ред. В.М. Керельського и В.Д. Перевалова. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА, 1999. – 570 с.
.Конституційно-правові засади становлення Української державності / В.Я.Тацій, Ю.М.Тодика, О.Г. Данильян та ін.; За ред. акад. НАН України В.Я.Тація, акад. АПрН України Ю.М.Тодики. – Х.: Право, 2003. – 328 с.
. Статистичний звіт про адміністративну діяльність органів внутрішніх справ, інших правоохоронних і державних органів та представників громадських формувань: Затверджений наказом МВС України від 17.11.03 р. № 1395.
.Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист): Закон України від 12.01.2005 р. № 2322 – IV.
. Регламент Верховної Ради України від 27.07.94 №129/94ВР. – Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 35. – Ст. 338
.Вечірні вісті. – №101 (1399). – 2005 – 19 липня – С. 5.
.Теорія держави і права: Підручник / С.Л.Лисенков, А.М.Колодій, О.Д.Тихомиров, В.С.Ковальський; За ред. С.Л. Лишенкова. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.
.Популярная медицинская энциклопедия. Гл. ред. В.И. Покровский. – М., 1997. – 688 с.
.Таможенное дело: Словар-справочник / А.В.Аграшенков, М.М.Блинов, С.Н. Гамидуллаев и др.; М.М. Шумилов (отв. сост.); Северозападный филиал Ин-та повышения квалификации и переподготовки работников учреждения ГТК РФ. – СПб.: Логос, 1994. – 320 с.
.Настільна книга слідчого: Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 720 с.: 49 іл.
.Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. – К., 2001. – 208 с.
. Некрасов В.А., Індиченко Б.В., Матвійчик В.В. Методи оперативно-пошукової діяльності: Навч.-практ. Посіб. – К.: РВВ МО України, 2005. – 208 с.
.Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка, худож. оформ. В.М. Штогрина. – К.: Феміда, 1996. – 696 с. (nota bene).
.Криміналістика: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Ю. Шепітька. – 2-ге вид. переробл. і допов. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 728 с.
.Про затвердження Статуту ППСМ України: Наказ МВС України від 28.07.94 №404.
.Про затвердження Інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції: Наказ МВС України від 14.10.99 №802.
. Про ліквідацію державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: Указ Президента від 19.07.05 р. №1109/2005.
.Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів: Постанова КМУ від 26.02.93 р. №141.
.Про затвердження Положення про дозвільну систему: Постанова КМУ від 12.10.92 №576.
.Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.98 №622.
.Юридический энциклопедический словар / Гл. ред. А.Я. Сухарев; Ред. кол.: М.М. Богуславский, М.И. Козырь, Г.М. Миньковский и др. – М.: Сов. Энциклопедия, 1984. – 415 с.
.Про затвердження Правил спеціального догляду повітряних суден цивільної авіації України: Наказ Міністерства транспорту України від 4.12.97 №412.
.Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
.Про внесення змін в Закон України „Про арбітражний суд”: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 40. – Ст. 193.
.Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
.Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид.лит., 1972. – 258 с.
.Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / А.М.Колодій, В.В.Копейчиков, С.Л.Лисенков та ін.; В.В.Копейчиков (ред.). – Вид. стереотип. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
. Ромашов Р.А. Теорія государства и права: Конспект лекций: Учеб. Пособие. СПб.: Изд. Дом «Сентябрь», 2004. – 184 с.
. Комаров С.А. Общая теория государства и прав: Учебник. 6-е изд., дополненное. – СПб.: Изд-во Юрид – го и – та (Санкт - Петербург), 2001. – 352 с.
. Гойман В.І. Дія права (методологічний аналіз) - М., 1992. - с. 56.
.Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 57.
.Златопольський Д.Л. О сущности конституции // Очерки конституционного права иностранных государств. – М., 1999. – С. 11 – 12.
.Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный суд. – М.: Закон и право, 1996. – 349 с.
.Сравнительное конституционное право / В.Е. Чиркин, Ю.А. Юдин, М.А. Никифорова и др.; Редкол.: В.Е. Чиркин (отв. ред.) и др.; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права. – М.: Изд. фирма «Манускрипт», 1996. – 728 с.
.Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №50. – Ст. 540.
.Загальна декларація прав людини: Прийнято резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18 – 24.
.Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ.1997. – С. 155 – 159.
.Звід принципів захисту усіх осіб, яких піддано затриманню або ув'язненню в будь-якій формі: Прийнято резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988р. // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ: Українсько-Американське Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 29 – 35.
.Конвенція проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання: Прийнято резолюцією 39/46 Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1984р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В.С. Семенов. О.Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 137 – 154.
.Решение Европейского Суда по правам человека. Дело «Полторацкий против Украины». – Донецк: Донецкий Мемориал, 2003. – 40 с.
.3аец А.П.Система советского законодательства (проблемы согласованности). – К. 1987. – 97 с.
.Поленина С.В.Сильченко Н.В.Научные основы типологии нормативно – правовых актов в СССР. – М., 1987. – 152 с.
.Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копейчикова. – К., 2001. – С. 217.
.Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затверджено Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1774.
.Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. №615.
.Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №341.
.Суримов А.В. Теория государства и права: Уч. пособие. – К.: Одесса, 1989. – С. 217.
.Інструкція з організації роботи чергової частини внутрішніх справ: Наказ МВС України від 18 серпня 1992 р. № 485.
.Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента від 10.06.1997 р. №503/97
.Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчо влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. №493 // Голос України. – 1992. – 8 жовтня.
.Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. №731.
.Штофф В.А. Моделирование и философия / АН СССР. Ленинградская кафедра филологии. – М.; Л.: Наука, 1966. – 300 с.
.Черданцев А.Ф.Толкование права и договора: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по спец. 02.11.00 «Юриспруденция». – М.: ЮНИТИ, 2003. – 381 с.
.Гракат Н.Л. Толкование норм права в правоприменительной деятельности органов внутренних дел. – М., 1991. – 326 с.
.Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Тихомиров О.Д.Загальна теорія держави і права: Навч.посібник / Український держ.педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова / В.В. Копєйчиков (ред.).— К.: Юрінком, 1997.— 317 с.
.Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госюриздат, 1960. – 511 с.
.Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права / НАН України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2001. – 177 с.
.Тихий В.П. Проблеми офіційного тлумачення нормативно-правових актів // Конституція України – основи модернізації держави та суспільства: Матеріали наукової конференції 21 – 22 червня 2001 р., Харків // Право. – 2001. – С. 112 – 114
.Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: Монографія. – К.: Ін-т д