ПРАВОВА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

brief description

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення України як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави потребує формування соціально-активної особи з високим рівнем правової свідомості та правової культури, що є позитивним результатом її правової соціалізації. Стан розвитку суспільства значною мірою залежить від рівня правосвідомості та правової культури його членів. Радикальні зміни в економічній, соціальній і політичній сферах обумовлюють зміни правового мислення і правової поведінки членів суспільства.
В умовах політичної, економічної, соціальної і правової кризи особі тяжко адаптуватись до нових реалій, визначитись у боротьбі інтересів, що призводить до зміни її системи цінностей і норм поведінки. Зниження рівня життя, контрастний розподіл матеріальних благ, криза влади, порушення соціального та правового порядку, нормального функціонування суспільства призводить до зниження рівня правової свідомості і правової культури особи та потребує пошуку нових підходів, агентів та інститутів її правової соціалізації. Вивчення основних механізмів правової соціалізації особи, факторів, що сприятимуть визнанню особою права як основного регулятора суспільних відносин, дозволить визначити шляхи та напрями вдосконалення правової системи, а, отже, забезпечити становлення оновленого демократичного українського суспільства.
Це, в свою чергу, обумовлює необхідність комплексного дослідження правової соціалізації як універсального процесу, що супроводжує всю історію розвитку суспільства, всі її етапи і стадії та визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Сучасний стан наукових досліджень різноманітних сфер суспільних відносин, свідчить про необхідність детального науково-теоретичного вивчення цілісної системи інститутів, форм, механізмів правової соціалізації, як і соціалізації в цілому.
Як наслідок, існування об’єктивної потреби пошуку оптимальних шляхів вдосконалення правової соціалізації особи в сучасних умовах розвитку суспільства, потребує глибокого та всебічного дослідження проблем, що пов’язані з визначенням її мети, функцій, механізму реалізації та наслідками, як позитивного, так і негативного характеру.
Дослідження правової соціалізації особи як складової частини загальної соціалізації є новим напрямком досліджень у вітчизняній юридичній науці. Питання правової соціалізації особи стають особливо актуальними у період переходу від адміністративно-командної системи управління до побудови правової держави та громадянського суспільства. Тому, дослідження такого явища як правова соціалізація здійснюється через призму закономірностей, що притаманні соціалізації особи в цілому, з урахуванням наукових здобутків у сфері правознавства, філософії, соціології, соціальної психології, які вже довгий час вивчають даний феномен.
Актуальність розробки даної теми визначається також тим, що в юридичній літературі до нині не набули належного розвитку поняття, зміст та механізм правової соціалізації особи.
Вперше термін “соціалізація” був введений до наукового обігу в середині ХІХ століття французьким соціологом Емілем Дюркгеймом. Вагомий внесок у розвиток поняття „соціалізація” здійснили французький юрист і соціолог Г. Тард та американський соціолог Т. Парсонс. Правова соціалізація як корелят соціалізації виник в 60-х роках ХХ століття у рамках дослідження американської школи правової психології.
Окремі питання процесу соціалізації особи та його механізму знайшли відображення у працях як зарубіжних, так і вітчизняних філософів, соціологів та психологів, зокрема: С.В. Боботова, Н.П. Гедікової, В.А. Глазиріна, С.М. Жевакіна, О.М. Здравомислової, І.С. Кона, Ж. Карбонье, Ш. Курильські-Ожвена, В.В. Лапаєвої, Н.П. Лукашевича, В.В. Москаленко, Н.П. Осипової, І. Сабо, В.Т. Циби, В.А. Щегорцева, В.А. Ядова та ін.
Значний здобуток у дослідження проблем правової соціалізації особи внесли праці, що присвячені вивченню загальних питань правосвідомості, правовим, соціально-психологічним аспектам правомірної поведінки, соціально-правової активності особи, правового нігілізму та інших аспектів даної проблеми зробили такі відомі дореволюційні вчені як І.О. Ільїн, П.І. Новгродцев, Б.О. Кістяківський.
На сучасному етапі дослідження окремих питань зазначеної проблеми знайшли відображення у працях відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: С.С. Алексєєва, В.Д. Бабкіна, С.В. Боботова, О.В. Волошенюка, Ю.В. Галінайтіте, В.В. Головченка, І.П. Голосніченка, Ю.І. Гревцова, М.М. Ібрагімова, О.В. Зайчука, В.С. Журавського, В.П. Казимирчука, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, О.Л. Копиленка, Л.В. Кравченка, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарєва, С.М. Легуши, Р.Е. Лівшица, Л.О. Макаренко, О.В. Малько, О.В. Матвієнко, М.І. Матузова, Є.В. Назаренко, Г.І. Неліп, М.І. Неліпа, В.С. Нерсесянца, В.В. Оксамитного, Н.М. Оніщенко, Г.С. Орзиха, І.В. Осики, І.С. Остроумова, І.В. Патерило, Н.М. Пархоменко, Р.С. Притченка, П.М. Рабіновича, О.Р. Ратинова, О.В. Сатановської, В.М. Сирих, О.Ф. Скакун, Е.Ю. Соловйова, Л.І. Спиридонова, О.Д. Тихомирова, М.О. Томашевської, Г.В. Тригубенко, В.О. Туманова, М.В. Цвіка, В.В. Чернєя, В.А. Чефранова, Ю.В. Чуфаровського, Ю.С. Шемшученка, В.А. Щегорцова та ін.
Питання правової соціалізації особи піднімались і в дослідженнях, що присвячені вивченню особи злочинця, причин злочинності та її профілактики, якими займалися, зокрема: А.І. Алексєєв, В.В. Бедь, Ю.Д. Блувштейн, А.Б. Венгеров, О.М. Джужа, В.І. Карпец, О.М. Литвак, В. Маляренко, Г.М. Міньковський, М.О. Стручков, Л.С. Явич та ін.
Незважаючи на значний інтерес серед теоретиків права та інших науковців до процесу правової соціалізації особи на сьогоднішній день у вітчизняній юридичній науці відсутнє комплексне дослідження процесу правової соціалізації особи, а розглядаються лише окремі його аспекти, а саме: ціннісний аспект правової соціалізації особи в основу якого покладенню ціннісне відношення до права аналізувався І.В. Патерило; місце інститутів соціалізації в процесі формування особи неповнолітнього досліджував С.М. Корецький; окремі аспекти правової соціалізації працюючої молоді вивчала Ю.В. Галінайтіте.
Отже, дослідження вказаної проблематики, потребує комплексного аналізу з урахуванням нових напрямів розвитку вітчизняної юридичної науки, з необхідністю переосмислення наукових поглядів минулого, з висвітленням теоретико-прикладних аспектів даного напряму дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження передбачений планом наукових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України і є складовою частиною наукових тем відділу теорії держави і права «Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України» (номер державної реєстрації 0102U001597) та «Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод особи і громадянина в Україні» (номер державної реєстрації 0104U007590).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування сутності та особливостей процесу правової соціалізації особи в сучасних умовах формування суспільства, пошуку оптимальних методів та способів його реалізації з метою подолання пануючого правового нігілізму та формування соціально-активної особи з високим рівнем правової свідомості та правової культури.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:
- здійснити аналіз поняття “соціалізація особи” та обґрунтувати визначення поняття “правова соціалізація особи”, а також з’ясувати їх взаємозв'язок та співвідношення;
- визначити співвідношення мети і засобів процесу правової соціалізації особи, особливості їх взаємозв’язку та взаємообумовленості;
- визначити співвідношення стихійних та спрямованих факторів впливу в процесі правової соціалізації особи;
- з’ясувати вплив об’єктивних та суб’єктивних факторів на процес формування правової свідомості особи;
- визначити зміст та складові елементи механізму правової соціалізації особи;
- дослідити основні способи, інститути та агенти правової соціалізації особи та їх прояв в українському суспільстві;
- з’ясувати рівень правової свідомості та правової культури особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства;
- виявити найбільш суттєві причини та умови існування правового нігілізму та визначити шляхи його нейтралізації в процесі правової соціалізації особи;
- здійснити аналіз механізмів вдосконалення правової соціалізації та ресоціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства.
Об’єктом дослідження є правова соціалізація особи як процес засвоєння особою правових норм і цінностей суспільства, входження її до оточуючого правового середовища та формування у неї активної соціально-правової позиції.
Предметом дослідження є теоретико-правові проблеми та прикладні аспекти правової соціалізації особи в сучасних умовах.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступає сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмету. За допомогою діалектичного методу пізнання здійснювалось дослідження та обґрунтування основних понять, що використовуються у роботі та вивченні процесу правової соціалізації та інших правових явищ в контексті їх розвитку та взаємозв’язку.
Використання історичного методу пізнання дало змогу з’ясувати динаміку становлення поняття «правова соціалізація особи» та реалізації даного процесу на різних етапах розвитку суспільства. Логічний метод дозволив отримати нові юридичні знання про механізм правової соціалізації особи та основні інститути впливу на особу в процесі його реалізації. Використовуючи порівняльний та системно-структурний методи вдалось з’ясувати співвідношення таких понять як “соціалізація” та “виховання”, а також визначити роль і місце особи в процесі її правової соціалізації. За допомогою соціологічного та статистичного методів вдалось з’ясувати реальний стан правової свідомості та правової культури населення України і визначити основні чинники впливу на процес правової соціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним, логічно завершеним, загальнотеоретичним аналізом процесу правової соціалізації особи в сучасних умовах формування суспільства.
У межах здійсненого дисертаційного дослідження одержано результати, які містять наукову новизну:
надано наукове обґрунтування двостороннього характеру процесу правової соціалізації особи, який проявляється в тому, що особа одночасно виступає як об’єкт, так і суб’єкт вказаного процесу;
запропоновано авторське визначення поняття «правова соціалізація особи», яка визначається як процес формування особи з відповідним рівнем правової свідомості, що проявляється у залученні її до системи правових цінностей суспільства, засвоєнні нею даної системи та у зворотній соціально-правовій діяльності особи, спрямованої на корегування суспільних цінностей;
наведено авторське бачення поняття «засоби правової соціалізації», як систему дій соціального характеру, що здійснюють формування особи в процесі засвоєння нею системи правових цінностей суспільства, а також у залежності від їх виду та характеру правосоціалізуючого впливу проведено класифікацію видів правової соціалізації особи на цілеспрямовану і стихійну та на зовнішню і внутрішню;
визначено функції правової соціалізації особи, що притаманні їй як правовому явищу: інформаційна, ціннісна, нормативна. Реалізація вказаних функцій дозволяє досягнути мети правової соціалізації особи - формування соціально активної особи з високим рівнем правової культури та правової свідомості;
уточнено сутність, внутрішню будову, способи та стадії реалізації правової соціалізації особи шляхом визначення механізму правової соціалізації особи, як її внутрішньої структури, що складається з системи різноманітних процесів або етапів формування особи з активною соціально-правовою позицією;
доведено конкретно-історичний характер правової соціалізації особи та обґрунтовано, що ігнорування історичних об’єктивних і суб’єктивних факторів життєдіяльності особи та реального стану соціально - економічної, політичної та правової структури суспільства в процесі визначення способів та засобів правової соціалізації особи може негативно позначитись на її результаті;
визначено механізми державно-правового стримування процесів правової десоціалізації та проблеми правової ресоціалізації особи. До проблем правової ресоціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства віднесено питання: соціально - економічного характеру; політико – правового характеру; соціально-психологічного характеру.
доведено важливість та необхідність правового самовиховання як глибокого, самостійного, усвідомленого вивчення, засвоєння, розвитку, закріплення особою певних принципів права та моралі, інших соціальних норм та цінностей суспільства з метою формування у себе соціально важливих правових орієнтирів, установок на правомірну поведінку, що здійснюється як у процесі правового виховання, так і у процесі правової соціалізації особи;
охарактеризовано як позитивні, так і негативні результати правової соціалізації особи, серед яких, зокрема: високий рівень правової свідомості, що виражається в активній соціально-правовій позиції особи; правовий нігілізм, тобто повне ігнорування особою вимог закону, цінностей права, зневажливого ставлення до правових принципів і традицій; конформізм, тобто сліпе дотримання особою існуючих правових норм, всупереч своїй системі цінностей;
дістали подальшого обґрунтування теоретичні та практичні чинники існування в українському суспільстві правового нігілізму, визначено шляхи його нейтралізації, підвищення рівня правосвідомості і правової культури особи;
уточнено основні напрями правової соціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства, серед яких визначено, зокрема, такі, як посилення ролі та значення правового виховання, створення належних умов для самовиховання, належного правового інформування особи та покращення соціально-економічних умов її життя, завершення реформування правової системи України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації сформульовано та обґрунтовано висновки та положення, які можуть сприяти подальшому поглибленому науковому дослідженню окремих аспектів правової соціалізації та ресоціалізації особи. Отримані результати можуть бути використані у законопроектній діяльності з метою розробки загальнодержавної програми правової соціалізації особи.
Крім того, зроблені в результаті дослідження висновки можна використовувати під час викладання навчальних курсів: теорії держави і права, соціології права, галузевих юридичних наук та соціології особи; при написанні підручників, навчальних посібників, довідкової та методологічної літератури, монографій.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати дослідження були апробовані на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, у тому числі: «Становлення і розвиток правової системи України» (м. Київ, 21 березня 2002 року; тези опубліковані); «Сучасні правові проблеми українського державотворення» (м. Біла Церква, 29 квітня 2005 р.; тези опубліковані); «Другі юридичні читання» (м. Київ, 18 травня 2005 р.; тези опубліковані); «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 18 – 19 травня 2006 р.; тези опубліковані).
Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені в п’яти наукових статтях, в тому числі три у фахових наукових виданнях ВАК України.
Структура дисертації побудована відповідно до мети та завдань, складається з вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 19 сторінках (239 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ

Динаміка суспільних перетворень, що пов’язана з розбудовою та зміцненням суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави України нерозривно пов’язана з динамікою адаптації населення до різноманітних змін в економічному, політичному, соціальному, правовому просторах і потребує підвищення ефективності правового регулювання, зростання ролі права та забезпечення належного рівня правової свідомості та правової культури суспільства і окремих осіб.
Сучасний розвиток теорії держави і права дає можливість стверджувати, що право не обмежується роллю нормативного регулятора, а активно втручається до соціальної сфери, забезпечуючи входження особи до єдиної системи соціальної організації шляхом її правової соціалізації, що обумовлює необхідність дослідження даного процесу.
Правова соціалізація особи є органічною частиною процесу її загальної соціалізації і співвідноситься як частина і ціле. Вказане положення обумовило необхідність дослідження правової соціалізації особи саме через призму закономірностей, що притаманні соціалізації особи в цілому.
У результаті комплексного теоретичного дослідження на підставі аналізу наукових досягнень філософії, соціології, соціальної психології та теорії права в даній роботі найбільш повно досліджено процес правової соціалізації особи в сучасних умовах і як результат було зроблено наступні висновки:
1. Під правовою соціалізацією особи слід розуміти процес формування особи з відповідним рівнем правової свідомості, що проявляється у залученні її до системи правових цінностей суспільства, засвоєнні нею даної системи та у зворотній соціально-правовій діяльності особи, спрямованої на корегування суспільних цінностей.
Результати дослідження дають підстави стверджувати, що правова соціалізація особи є конкретно-історичним явищем. Її зміст, мета та результат мають історичний характер і визначаються соціально-економічною та політичною структурою суспільства.
У процесі правової соціалізації формуються не якісь абстрактні соціальні правові якості особи, а її конкретно-історичні риси, необхідні їй для життєдіяльності у конкретному суспільстві, що в свою чергу, обумовлює необхідність детального вибору засобів та способів правосоціалізуючого впливу.
2. Комплексний підхід дослідження правової соціалізації особи, дає можливість визначити не лише зміст поняття правової соціалізації особи, а й її засоби.
Під засобами правової соціалізації слід розуміти систему дій соціального характеру, що здійснює формування особи в процесі засвоєння нею системи правових цінностей суспільства.
У процесі правової соціалізації особа зазнає впливу як стихійних не контролюючих суб’єктивних засобів і об’єктивних умов життя, зокрема безпосереднього оточуючого середовища, так і соціально-контролюючої цілеспрямованої діяльності державних та громадських органів і організацій, що виявляється у добре організованій системі правового виховання.
Оточуюче середовище і правове виховання, як засоби правової соціалізації особи, нерозривно пов’язані між собою і для досягнення позитивного результату правової соціалізації особи їх цілі повинні співпадати або хоча б не конкурувати між собою.
Класифікація видів правової соціалізації особи може здійснюватись за двома критеріями:
а) у залежності від виду засобів правосоціалізуючого впливу слід виділяти цілеспрямовану та стихійну правову соціалізацію особи;
б) у відповідності від характеру правосоціалізуючого впливу слід розрізняти зовнішню та внутрішню правову соціалізацію особи.
3. Сутність правової соціалізації розкривається через її механізм, який визначається як внутрішня структура правової соціалізації, що складається з системи різноманітних процесів або етапів формування особи з активною соціально-правовою позицією.
Механізм правової соціалізації особи складається з трьох складових, а саме:
соціально-правова адаптація, у процесі якої особа пристосовується до існуючих у суспільстві правових норм, традицій і т.д.;
інтеріоризація, тобто процес засвоєння моральних цінностей, настанов і правових норм, включення їх до внутрішнього світу особи;
екстеріоризація, у процесі якої особа здійснює вплив на оточуюче середовище шляхом “втілення у життя” набутих у процесі соціально-правової адаптації та переосмислених у відповідності з індивідуальними особливостями і залучених до внутрішнього свого світу в процесі інтеріоризації поглядів, ідей, переконань моральних, правових і соціальних цінностей з метою зміни суспільства в цілому.
Механізм правової соціалізації особи реалізується через діяльність інститутів та агентів правової соціалізації, що здійснюють безпосередній зовнішній вплив на особу.
Інститути правової соціалізації особи – це соціально-політичні об’єднання, соціальні групи членом яких є особа, або державний орган, установа, недержавні організації, що здійснюють вплив на неї, як суб’єкти правової соціалізації. При цьому конкретний суб’єкт, через якого безпосередньо здійснюється передача правових цінностей, виступає в якості агента правової соціалізації. До агентів як безпосередніх учасників процесу правової соціалізації особи належать: батьки, родичі, товариші, викладачі, посадові особи, співробітники тощо.
Реалізація механізму правової соціалізації особи через її інститути та агентів обумовлює особливість даного процесу, який полягає у його безперервності. Так, формування особи розпочинається на ранніх стадіях (дитинства і юності) людини і продовжується все її життя.
У залежності від становлення особи у суспільстві доцільно визначати такі стадії процесу правової соціалізації особи:
дошкільна стадія, з якої розпочинається формування особи, закладаються основи її інтелектуального, морального та правового розвитку. Основними інститутами якої є сім’я і дитячі дошкільні установи.
стадія навчання, у результаті якої особа набуває базу наукових знань, що стають основою її подальшої діяльності. До її основних інститутів належать школа та інші середньо-спеціальні і вищі навчальні заклади, а також групи однолітків.
трудова стадія, основними агентами якої є члени трудового колективу, безпосереднім учасником якого є особа. На даній стадії соціально свідома особа наділена широкими можливостями для прояву своїх юридичних, політичних, культурних та інших поглядів.
післятрудова стадія, для якої характерним є те, що особа, будучи соціально зрілою самостійно, цілеспрямовано підвищує рівень своїх правових знань.
4. У перехідні періоди розвитку суспільних відносин, у тому числі і в українському суспільстві, домінуючими є саме стихійні засоби правової соціалізації, не зважаючи на їх непередбачуваність та не контрольованість. Нейтралізувати, не завжди позитивний, вплив оточуючого середовища можна лише за допомогою систематичного, послідовного та успішного правового виховання, основною метою якого повинно стати формування соціально-активної особи з високим рівнем правової культури та правової свідомості. Це може бути досягнуто за допомогою комплексного використання способів правового виховання, тобто системи інститутів, агентів та методів цілеспрямованого впливу з метою реалізації завдань правовиховної діяльності.
До способів правового виховання як цілеспрямованого засобу правової соціалізації особи слід відносити:
- правову пропаганду, складовою якої є правова агітація;
- правову освіту населення;
- індивідуально виховну роботу;
- юридичну практику державних органів та інших організацій;
- правову соціально-активну поведінку;
- самовиховання, у тому числі і самоосвіту.
5. Важливе місце як у процесі правового виховання, так і в процесі правової соціалізації особи належить правовому самовихованню. Під яким слід розуміти, глибоке, самостійне, усвідомлене, вивчення, засвоєння, розвиток, закріплення особою певних принципів права та моралі, інших соціальних норм та цінностей суспільства з метою формування у себе соціально важливих правових орієнтирів, установок на правомірну поведінку.
Правове самовиховання особи складається з двох основних етапів:
• підготовчий (формування сукупності правових знань; визначення свого ставлення до різноманітних явищ соціально-правової дійсності);
безпосереднє самовиховання (самоаналіз і самооцінка недоліків власної поведінки, що не відповідає встановленим нормам права; формування мети правового самовиховання та конкретних завдань для її досягнення; самовдосконалення; поступове впровадження засвоєних свідомістю норм права в практику щоденної поведінки).
6. Позитивним результатом правової соціалізації особи є високий рівень її правосвідомості, що виражається в активній соціально - правовій позиції, яка досягається у результаті вдалого поєднання цілеспрямованих та стихійних засобів впливу з урахуванням реальних умов життя, історичних передумов їх становлення, соціального становища особи, рівня загальної та правової культури суспільства, правовиховної роботи та індивідуальних можливостей особи.
Чим вище рівень правової свідомості, тим більш стійкі правові переконання особи, тим частіше вона визначає свою поведінку відповідно до цілей та завдань виражених у праві. Одночасно високий рівень розвитку правосвідомості особи здійснює вплив на формування суспільної правосвідомості в цілому.
7. Правова соціалізація особи може мати як позитивні, так і негативні наслідки До негативних наслідків правової соціалізації особи, що є результатом невірного визначення способів і методів правової соціалізації, а також застосування їх без урахування, як соціально-історичних умов існування особи, так й її індивідуальних особливостей слід відносити:
• досягнення особою конформізму, тобто сліпого дотримання особою існуючих правових норм, всупереч своїй системі цінностей;
• поширення серед населення правового нігілізму, тобто сформованого у суспільній чи індивідуальній свідомості стійкого негативного ставлення до права, аж до повної зневіри в його потенційні можливості як основного регулятора суспільних відносин.
8. Зміна тих чи інших елементів політичної, економічної, соціальної та правової системи країни, а також вчинення особою правопорушення, що є свідченням певних упущень у процесі її соціалізації, обумовлює необхідність її правової ресоціалізації.
Розуміючи під правовою ресоціалізацією особи єдність двох процесів, а саме, десоціалізації, тобто руйнації старої системи соціально-правових цінностей особи та повторної її соціалізації, можна виділити наступні основні проблеми правової ресоціалізації, а, отже, і соціалізації особи, в сучасних умовах:
а) проблеми соціально - економічного характеру (зміна системи загально-соціальних цінностей; зниження рівня життя; контрастний розподіл матеріальних благ; масове безробіття; високі темпи інфляції; відсутність соціального захисту особи; недостатність державного фінансування установ відбування покарань та центрів реабілітації засуджених, тощо.);
б) проблеми політико – правового характеру (зростання рівня злочинності, в тому числі і рецидивної; послаблення уваги правоохоронних органів до реєстрації злочинів; відсутність дієвих механізмів реалізації прав та свобод людини і громадянина; порушення (недотримання) принципу невідворотності покарання; повільне упорядкування та вдосконалення законодавства; низькі темпи реформування правоохоронної, судової, пенітенціарної системи тощо);
в) проблеми соціально-психологічного характеру (низький рівень професійної підготовки, правової культури та правової свідомості співробітників органів внутрішніх справ та установ виконання покарань; неналежне створення умов для виховання та самовиховання особи, в тому числі, і осіб засуджених до позбавлення волі; недостатній рівень правової інформованості особи та низький рівень її правосвідомості та правової культури; відсутність психологічної підтримки засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, а також після їх звільнення; відсутність дієвих засобів нейтралізації негативного впливу на особу після відбування покарання).
9. Успішне усунення існуючих перешкод на шляху впровадження у життя конституційних принципів побудови демократичної, соціальної та правової держави є можливим лише за умови зростання рівня життя і добробуту населення, реалізації принципу верховенства права, тобто панування права в усіх сферах суспільного життя, високий його авторитет, що забезпечується непорушністю прав і свобод людини і громадянина, організацією і здійсненням державної влади на підставі принципу „розподілу влад”, взаємною відповідальністю держави та суспільства, а також високим рівнем правової свідомості та правової культури особи.
Формування, на нових ідейних засадах, високого рівня правової культури та правової свідомості особи є можливим лише в процесі її успішної правової соціалізації та ресоціалізації, що виражається у залученні особи до системи правових цінностей суспільства, засвоєнні нею даної системи та у її зворотній соціально-правовій діяльності спрямованій на корегування суспільних цінностей.
Досягнення поставленої мети є можливим лише за умови всебічної державної підтримки процесу правової соціалізації особи в сучасних умовах розвитку українського суспільства, основні напрями реалізації якого повинні містити:
• глибоко проаналізовану, науково-обгрунтовану, фінансово-збалансовану програму правової освіти населення;
• використання передових інформаційних технологій, усіх без виключення засобів масової інформації та комунікації, в тому числі і всесвітньої мережі Інтернет;
• забезпечення особи найбільш достовірною правовою інформацією з компетентних джерел, у доступній формі, з урахуванням вікових та соціальних особливостей;
• комплексний підхід у правовій освіті, починаючи з дошкільного віку;
• забезпечення шкільних та публічних бібліотек, особливо в сільській місцевості, необхідною юридичною літературою та доступом до системи нормативно-правових актів;
• введення викладання “Основ правознавства” до обов’язкового курсу навчальної програми загальноосвітньої школи в необхідному обсязі та формі, в тому числі і до програми початкової школи;
• наближення освітнього процесу до практичної діяльності особи з використанням правових навичок;
• забезпечення викладання курсу «Правознавство» висококваліфікованими фахівцями-правознавцями;
• розробку і впровадження в життя державної програми популяризації правових знань;
• сприяння поширенню соціальної реклами, спрямованої на підвищення авторитету права;
• вирішення проблем пов’язаних з ефективністю правової ресоціалізації особи, засудженої до позбавлення волі, в результаті здійснення низки заходів спрямованих, зокрема, на:
- реформування пенітенціарної системи;
- підвищення рівня професійної підготовки, правової культури та правової свідомості співробітників органів внутрішніх справ та різноманітних спеціалістів виправних установ;
- нейтралізацію негативного впливу на особу після відбування покарання;
- ефективність процесу адаптації осіб звільнених з місць позбавлення волі, надання їм соціальної та психологічної допомоги;
- розробку загальнодержавної програми ресоціалізації осіб, які здійснили правопорушення.
Враховуючи те, що правова соціалізація особи має двосторонній характер, необхідно зосередити зусилля на підтримці та створенні умов для саморозвитку особи з метою виникнення у неї прагнення до:
- більш повного оволодіння правовими знаннями, необхідними для існування в суспільстві;
- глибокої інтеріоризації ідеї верховенства права;
- адекватної оцінки правової поведінки, як себе, так і оточуючих;
- формування власної активної соціально-правової позиції по відношенню до правових явищ (елементів правової системи);
- усвідомлення необхідності забезпечення та реалізації власних потреб у межах закону;
- бажання користуватися власними законними правами і не чинити перешкод іншим.
Проблема правової соціалізації особи має не тільки правовий аспект, а й тісно пов’язана з політичним і економічним станом суспільства, рівнем розвитку демократії, політичної та правової культури.
Успішне проведення соціально-економічних, політичних та правових реформ, спрямованих на покращення життєвого рівня громадян, формування здорового морально-психологічного клімату в країні сприятиме правовій соціалізації особи та формуванню у неї соціально активної правової позиції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996.-№ 30.- ст. 141.
2. Закон України. Про внесення змін до Конституції України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - N 2. - ст.44.
3. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - N 25-26. - Ст.131.
4. Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - N 3-4. - Ст. 21.
5. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - N 21-22. - Ст.135
6. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради України. – 1990. - N 31. - Ст.429.
7. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 34. - Ст.451.
8. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23 вересня 1997 року N 539/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №49. - Ст.299.
9. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №16. - Ст.167.
10. Національна програма правової освіти населення. Затвердженої Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року N 992/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 43. – Ст. 1921.
11. Концепція підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні. Схваленої Указом Президента України від 8 грудня 2000 року 1322/2000 // Урядовий кур'єр вiд 10.01.2001. - № 3.
12. Положення про Всеукраїнську міжвідомчу координаційно-методичну раду з правової освіти населення. Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р. N 366 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 35. – Ст. 2341.
13. Державна програма соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2004-2006 роки. Затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2004 р. N 1133 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 35. – Ст. 2344.
14. Типове положення про центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Затвердженого Наказ Міністерства праці та соціальної політики України 14.02.2006 N 31. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 квітня 2006 р. за N 476/12350 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 17. – Ст. 1277.
15. Конституція України: Науково - практичний коментар // В.Б Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін., Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін.. – Х.: Вид-во «Право», - К.: Концерн «Видавничий Дім» «Ін Юре», 2003. – 262 с.
16. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. - М., 1988. – 142 с.
17. Аза Л.А. Воспитание как философско-социологическая проблема (методологический аспект). – Киев: Наукова думка, 1993. – 132 с.
18. Алексеев А.И., Сахаров А.Б. Причины преступлений и устранение их органами внутренних дел. – М., 1985. – 126 с.
19. Алексеев А.И., Солопанов Ю.В. Криминологическая характеристика и профилактика рецидивной преступности. - Москва, 1979. – 146 с.
20. Алексеев М.П. К истории слова «нигилизм» // Сборник статей в честь академика А.И. Соболевского. - Л., 1928. – С. 27-33.
21. Алексеев С.С. Линия права. – М.: Статут, 2006. – 461 с.
22. Андреенкова Н.В. Проблема социализации личности // Социальные исследования. - М., 1970. - Вып. 3. – С. 27-31.
23. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Аспект Пресс, 2000. — 375с.
24. Антонович М. Правова культура українського народу в сфері прав людини: історичний розвиток та сучасний стан // Право України 2003. - № 12. – С. 75 – 79.
25. Ануфрієва Р. Соціальне становище осіб похилого віку // Українське суспільство 1994 - 2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2004. – С. 90 – 100.
26. Аувяерт Л.И. Роль семи и сверстников в правовой социализации несовершеннолетних // Автореф. дис. … к. психол. н. - М., 1982. – 19 с.
27. Бабенко А.Н. Правоая социализация как процесс освоения правовых ценностей // Государство и право. - 2005. -№ 2. – С. 32-35.
28. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві: Монографія / О.О. Бандура; МВС України; Нац. акад. ВСУ. - Київ, 2000. - 200 с.
29. Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посібник. – К.: „Каравела” 2003. – 376 с.
30. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Пер. с итал. – М.: Стелс, 1995. – 303 с.
31. Белл Даниел. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / В.Л. Иноземцев (пер.с англ.). — М.: Academia, 1999. – 787 с.
32. Берман Г.Дж. Западня традиция права: эпоха формирования. - Москва: МГУ: Издательская группа ИHФРА*М-HОРМА, 1998. – 624 с.
33. Блувштейн Ю.Д. Уголовное право и социальная справедливость.- Минск: Университетское, 1987. - 61 c.
34. Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Профилактика престпулпений: Учебное пособие. - Мн.: Изд-во «Университетское», 1986. - 286 c.
35. Боботов С.В. Буржуазная социология права. М.: Юрид.лит., 1978. – 224 с.
36. Бойко Н. Інформатизація соціального простору: стан і перспективи // Українське суспільство 1994 - 2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2004. – С. 508 – 518.
37. Бущик В.В. Человек и общество в условиях социально-политических преобразований. - Минск, 1999. – 262 с.
38. Васильківська І.П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання. Автореф. дис. … к. ю. н. – К., 2001. – 18 с.
39. Васькович Й. Правосвідомість та її вплив на менталітет українського народу // Право України. – 1998. - № 6. – С. 108-111.
40. Васькович Й. Проблеми правового виховання молоді // Право України. - 1997. - № 2. – С. 21-27.
41. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні // Право України. - 2000. - № 1. – С. 31-36.
42. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
43. Власов Ю.Л. Проблеми реалізації конституційного принципу верховенства права // Правова держава. - Випуск 17. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – С. 81-86.
44. Вступ до теорії правових систем / За заг. ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко: Монографія. — К.: Юридична думка, 2006. – 432 с.
45. Галимов М.М. Правовое воспитание трудящихся и роль закона в его осуществлении / М.М. Галимов, О.Ф. Мураметс. - Казань, 1976. – 172 с.
46. Галинайтите Ю.В. Правовая социализация рабочей молодежи: проблемы и решения. Дис. … д.ю.н. – Москва, 1998. – 415 с.
47. Гендерні паритети в умовах трансформації суспільства: Монографія / Кол. авт.; За заг. ред. Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 372 с.
48. Гилинский Я.И. Стадии социализации индивида // Человек и общество. - Вып. ІХ. - Л., 1971. – С. 51- 65.
49. Глезерман Г.Е. Рождение нового человека // Проблемы формирования личности при соцализме. – М.: Политиздат, 1982. – 55 с.
50. Гойман В. Правовой нигилизм: пути преодоления // Советская юстиция. - 1990. - № 9. - С. 3-5.
51. Головаха Е.И., Бекешкина И.Э., Небоженко В.С. Демократизация общества и развитие личности. От тоталитаризма к демократии. - К.: Наукова думка, 1992. – 124 с.
52. Головченко В., Потьомкін А. Правові механізми формування правосвідомості студентів // Право України. – 2006. - № 4. – С. 100 – 104.
53. Головченко В.В. Деякі тенденції розвитку масової правосвідомості // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 1994. - Вип. 5 – С. 76- 82.
54. Головченко В.В. Право в житті людини (статті). – К.: Оріони, 2005. – 336 с.
55. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения. - К.: Наукова думка, 1985. – 128 с.
56. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. К.: Юринком, 1998. – 224 с.
57. Головченко В.В., Неліп Г.І., Неліп М.І. Правове виховання учнівської молоді: питання методології та методики. – К., 1993 – 138 с.
58. Голосніченко І. Особливості формування правової культури молоді // Право України. – 2004. - № 10. – С. 19-23.
59. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави // Право України. – 2005. - № 4. - С. 24-27.
60. Гревцов Ю.И. Социология права: Курс лекций. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 312 с.
61. Демічева В.В. Функції правосвідомості: поняття, система та значення // Часопис Київського університету права. – 2004. - № 4 – С. 24-28.
62. Демидов А.И. Политический радикализм как источник правового нигилизма // Государство и право. - 1992. - № 4. – С. 73-78.
63. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2001. – 656 с.
64. Джужа О.М, Кирилюк А.В. Пенітенціарна кримінологія та спеціально – попереджувальна діяльність. – К., 1997. – 336 с.
65. Донцов И.А. Самовоспитание личности. – М., 1984. – 285 c.
66. Доцяк І. Притулок для колишніх в’язнів // Закон і обов’язок. - 17.03.2006.
67. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение. М., 1995. – 352 с.
68. Елисеев А.И. Основные направления социализации. - М., 1968. –32 с.
69. Євдокимов В. Розвиток ідей правової держави в умовах тоталітаризму та переходу до демократії // Право України. - 1997. - № 7. – С. 21-23.
70. Жаровська І.М. Право на знання прав і обов’язків: теоретико-правові аспекти // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 2. – С. 36-39.
71. Жевакин С.Н. Правовая социализация личности в контексте проблем преобразования российского общества. – Воронеж: «Воронежска высшая школа МВД России», 1995. – 96 с.
72. Жоль К.К. Философия и социология права. - К., 2000. – 480 с.
73. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 416 с.
74. Журавський В.С. Державна освітня політика: поняття, системність, політичні аспекти // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Вип. 14. – К., 2003. – С. 15-18.
75. Журавський В., Копиленко О. Юридична освіта в Україні: сучасний стан та напрями вдосконалення // Право України, 2004, № 11. – С. 7-10.
76. Загальна оцінка країни Україна. – Організація Об’єднаних Націй, 2004. – 135 с.
77. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков та інші. - Стереотипне видання. – К.: Юрінком Інтер, 1999.
78. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.В. Цвік (ред.). — Х.: Право, 2002. – 432 с.
79. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: Автореф. дис. … д.ю.н. – К., 1999. – 36 с.
80. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Деякі практичні засади реалізації верховенства права // Збірник наук. праць Інституту законодавства Верховної Ради України. – К.: Реферат, 2005. – С. 28-32.
81. Ильин И.А. О сущности правосознания. // Теория государства и права / Под. ред. В.А. Томсинова. – М.: Из-во «Зерцало», 2003. – 400 с.
82. Ильчков М.З., Смирнов Б.А. Социология воспитаня. Монография. – Москва, 1996. – 114 с.
83. Имбре Сабо. Основы теории права. Перевод с венгерского под.ред. В.А. Туманова. - М., 1974. – 272 с.
84. Інформаційний бюлетень Державного департаменту України з питань виконання покарань. – К., 2000. - № 5. – С. 4-10.
85. Казимирчук В.П. Социально-правовая активность личности –существенная часть ее жизненной позиции и деятельности. - М., 1980. – 208с.
86. Кальман Кульчар. Основы социологии права. – Москва: «Прогресс», 1981. – 258 с.
87. Каминская В.И., Ратинов А.Р. Правосознание как элемент правовой культуры // Правовая культура и вопросы правового воспитания. - М., 1974. – С. 85-96.
88. Кант И. Ответ на вопрос: что такое просвещение? // Кант И. Сочинения: В 6 т. – Т.6. – М.: Мысль, 1966. – С. 25-35.
89. Карбонье Ж. Юридическая социология. – М., 1981. – 352 с.
90. Касьянов В.В. Нечипуренко В.М. Социология права. - Ростов на Дону: Феникс, 2002. – 480 с.
91. Кейзеров И.М. Политическая и правовая культура. - М.,1989. – 231с.
92. Кириченко С.О Шляхи формування громадянського суспільства і правової держави. - К., 1999 – 136 с.
93. Кістяковський Б. Вибране. Вид-во гуманітарної літератури. – К.: Абрис, 1996 – 472 с.
94. Кожевников С.Н. Правовая активность: понятие и сущность // Правоведение. – 1973. - № 4.- С. 31-35.
95. Козлов В.А., Суслов Ю.А. Конкретно-социологические иследования в области права. - Л.,1981. – 189 с.
96. Козюбра М.І. Інфляція законів, як джерело правового нігілізму // Право. - 1994. - № 1. – С. 3-12.
97. Козюбра М.І. Творчий доробок М. Драгоманова // Драгоманівський збірник. “Вільна спілка” та сучасний український конституціоналізм / За ред. Т.Г. Андрусяка. - Львів, 1996.- С. 90 -96.
98. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное сознание. – К.: Наук. думка, 1979. – 206 с.
99. Колб О., Батюк О. Соціальна реабілітація засуджених в Україні– основа загальної профілактики злочинів// Юридична Україна. – 2004. - № 5. – С. 69-72
100. Колодій А.М. Права людини і громадянина в Україні: Навчальний посібник / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 336 с.
101. Комаров С.А. Общая теория государства и права. – СПб.: Питер, 2004. – 510 с.
102. Кон И.С. Ребенок и общество: Историко-этнографическая перспектива. - М.: Наука, 1988. – 98 с.
103. Кон І.С. Социология личности. - М., 1967. – 383 с.
104. Конох М., Хрідочкін А. Правова свідомість і правова культура студентської молоді у дзеркалі громадської думки // Право України. – 2006. - № 3. – С. 19-23.
105. Корецький С.М. Кримінологічна характеристика девіантної поведінки неповнолітніх // Автореф. дис. … к.ю.н. – К., 2003. – 22 с.
106. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. - Спб.: Издание юридического книжного магазина Н.К. Мартынова, 1909. – 354 с.
107. Кравченко А.И. Введение в социологию. Учебное пособие. - М.: Новая школа, 1995. – 142 с.
108. Кравченко Л.В. Справедливість, як вибір. – К.: Молодь, 1998. – 168с.
109. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко. Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М., 1997. – 512 с.
110. Краус В. Нігілізм сьогодні або терплячість світової історії. / Переклад з німецької М. Павлюка.- К.: Основи, 1994. – 124 с.
111. Крестовська Н.М., Матвєєва Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 432 с.
112. Кримінологія / Под ред. Н.А. Стручкова. Пер. с чешского. – М., 1982. – 315 с.
113. Кримінологія. Підручник / За ред. Я.Ю. Кондратьєва і О.М. Джужи. – Київ, 2002. – 560 с.
114. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. - М.,1968. – 175с.
115. Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права. - М., 1995. – 257 с.
116. Курильски-Овжиен Ш., Арутюнян Н.Ю., Здравомыслова О.М. Образы права в России и Франции. - М., 1996. – 215 с.
117. Лапаева В.В. Конкретно-социологические исследования в праве.– М., 1987.- 142 с.
118. Лапаева В.В. Социология права / Под. ред. В.С. Нерсесянца. – М., 2000. – 304 с.
119. Легуша С.М. Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України / Автореф. дис. … к.ю.н. – К., 2002.–19с.
120. Лилак Д.Д. Мудрість прадавніх про право, закон, владу, правосуддя / Д.Д. Лилак. – К.: Оріяни, 2000. – 144 с.
121. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. – К.: «Юрисконсульт», 2006. – 355 с.
122. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. - К., 2000. – 146 с.
123. Личность и уважение к закону (Социологический аспект). - М.: Наука, 1979. - 285 с.
124. Лукашева Е.А. Право. Мораль. Личность. - М.: Наука, 1986. – 264 с.
125. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології. -К.: ІЗМН, 1998. – 112 с.
126. Лукашевич Н.П. Социология воспитания. – К., 1996. – 180 с.
127. Львова О.Л. Право живе та діюче (про ціннісні орієнтації права) // Часопис Київського університету права. – 2007. - № 1.
128. Львова О.Л. Право і релігія як ціннісно-нормативні системи // Правова держава. Випуск 17. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – С. 73-81.
129. Макаренко Л.О. Правова культура як один із визначальних чинників реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2006. - № 2. – С. 7-14.
130. Макаренко Л.О. Формування правової культури особи // Часопис Київського університету права. – К., 2005. - № 3. – С. 21-27.
131. Маляренко В. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення // Юридична Україна. – 2004. - № 5(17). – С. 3- 7.
132. Мамут Л.С. Государство в ценностном измерении. - М., 1998. – 46 с.
133. Марущак А.І. Правомірні засоби доступу громадян до інформації: Науково-практ. посібник / Київське обласне творче об'єднання "Культура" — Біла Церква: Буква, 2006. – 120 с.
134. Матузов Н.И. Правовая система и личность. Саратов,1987. – 239 с.
135. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм, как две сторониы “одной медали” // Правоведение. – 1994. - № 2. – С.8-16.
136. Махновський І. Демократична, соціальна, правова держава і громадянське суспільство: єдність та обумовленість // Право України. – 2005. - № 7. – С. 16-22.
137. Мелентьев М.П. Функции советского исправительно-трудового права. – Рязань, РВШ МВД СССР, 1984. - 59 с.
138. Мельничук О.Ф. Правовий нігілізм: причини, форми прояву та шляхи подолання // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. - Луганськ, 2004. - Ч. 3. – С. 46 – 51.
139. Менюк О.А. Формування правової культури підприємця: теоретичні та прикладні аспекти. – К.: Оріяни, 2001. – 172 с.
140. Методика правової освіти: Навчально-методичний посібник. – К.: Атіка – Н, 2005. – 88 с.
141. Методологические проблемы правосознания сотрудников внутренних дел. - Л., 1986. – 79 с.
142. Миньковский Г.М. Понятие и система мер предупреждения преступности в среде молодежи. - М., 1971. – 158 с.
143. Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – Т.ІІ: Права людини у контексті поліцейської діяльності. – 1224 с.
144. Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1232 с.
145. Момов В. Человек, мораль, воспитание. (Теоретическо-методологические проблемы). - М.: Прогресс, 1975. – 163 с.
146. Морозов А.В. Рецидив преступлений и рецидивная преступность женщин / Автореф. дис. … к.ю.н. - Ставрополь, 2000. – 29 с.
147. Москаленко В.В. Социализация личности (философский аспект). - К.: Издательское объединение «Вища школа», 1986. – 200 с.
148. Назаренко Є.В. До питання про поняття про правової культури // Правова культура і підприємництво. - Київ – Донецьк, 1999. – С. 248 – 252.
149. Новгородцев П.И. Введение в философию права. Кризис современного правосознания. - М.: Наука, 1996. – 265 с.
150. Новиков А.И. Нигилизм и нигилисты. Опыт критич. характеристики. – Ленінград: Из-во Ленинградского ун-та, 1972. – 296 с.
151. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. — 352с.
152. Оніщенко Н. М. Правова система і держава в Україні Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. — 131с.
153. Оніщенко Н.М., Матвієнко О.В., Береза С.В., Томашевська М.О. Європейський правовий вимір гендерно чутливої політики: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. — 144с.
154. Оніщенко Н.М., Матвієнко О.В., Томашевська М.О. Гендерно чутлива політика як спосіб подолання правового нігілізму // Держава і право: Збірник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. –2005. - Вип. 30. – С. 19-25.
155. Орешов М.С., Сприридонов Л.И. Общественное мнение и право. - Ленинград, 1985. – 193 с.
156. Осика І.В. Правовий нігілізм та правова культура // Право України. – 2001. – № 7. – С. 98 – 101.
157. Остроумов Г.С. Правовое осознание действительности. - М., 1969. - 176 с.
158. Панина Н. Социологический мониторинг. Украинское общество 1994 – 2005: год перелома. – К., 2005. – 148 с.
159. Паращевін М. Соціальна солідарність в українському суспільстві: тенденції змін // Українське суспільство 1994-2004. Моніторинг соціальних змін. За ред. В. Ворони, М. Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2004. – С. 448 – 458.
160. Парсонс Т. О структуре социального действия. - М., 2000. – 879 с.
161. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. - М., 1971. – 351 с.
162. Патерило І.В. Право як ціннісна категорія / Дис. … к.ю.н. – К., 2006 – 209 с.
163. Певцова Е.А. Современные дефинитивные подходы к правовой культуре и правовому сознанию // Журнал российского права. – 2004. - № 3. – С. 23-27.
164. Перепелиця Т.Г. Аналіз чинників та передумов злочинної поведінки підлітків у процесі соціалізації. - К., 1999. – 21 с.
165. Перестройка и правовое воспитание советских граждан / Н.И. Козюбра, В.В. Оксамытный, Е.В. Бурлай и др.; Отв. ред. Н.И. Козюбра. – К.: Наук. думка, 1989. – 304 с.
166. Пєтков В.П. Упра