ПРАВОВА СПАДЩИНА М. Ю. ЧИЖОВА: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ І НАУКОЗНАВЧИЙ АСПЕКТИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ДЗЕВЕЛЮК Андрій Володимирович

УДК 340.12(477.74-25Од) «18/19»

ПРАВОВА СПАДЩИНА М. Ю. ЧИЖОВА:
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ І НАУКОЗНАВЧИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ДУДЧЕНКО Валентина Віталіївна,
доктор юридичних наук, професор

Одеса – 2011

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП ……………………………………………………………….. 4

Розділ 1. НАУКОВА ТВОРЧІСТЬ М. Ю. ЧИЖОВА: ОСНОВНІ
ВІХИ І НАПРЯМИ ………………………………………
10
1.1. Етапи життєвого і творчого шляху вченого-юриста
М. Ю. Чижова ………………………………………………
10
1.2. Характеристика основних напрямів наукової
діяльності М. Ю. Чижова як теоретика права ……………
18
Висновки до першого розділу …………………………………………... 26

Розділ 2. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ
М. Ю. ЧИЖОВА …………………………………………...
30
2.1. Розвиток проблем загальної теорії права представниками Одеської школи права в другій половині ХІХ – початку ХХ ст.ст. …………………………………………………….

30
2.2. Праворозуміння М. Ю. Чижова і його особливості ……... 51
2.2.1. Критика М. Ю. Чижовим однобічності суб’єктивізму й об’єктивізму в розумінні права ……………………………
53
2.2.2. Співвідношення природного права і позитивного права .. 60
2.2.3. Походження і матеріальні джерела права ……………….. 68
2.2.4. Склад (елементи) поняття права ………………………….. 87
2.2.5. Співвідношення права, свободи та справедливості ……... 99
2.2.6. Поняття права ……………………………………………… 107
2.3. Внесок М. Ю. Чижова в теорію систематизації права ….. 112
Висновки до другого розділу ……………………………………………. 120

Розділ 3.
НАУКОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ ПРАВОЗНАВСТВА
В ПРАЦЯХ М. Ю. ЧИЖОВА ……………………………..

130
3.1. М. Ю. Чижов про місце правознавства в системі
суспільних наук …………………………………………….
130
3.2. Завдання і система правознавства в трактуванні
М. Ю. Чижова ………………………………………………
137
3.3. М. Ю. Чижов про статус і призначення
енциклопедії права …………………………………………
150
Висновки до третього розділу …………………………………………... 160

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………… 164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………... 174

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний правовий розвиток України зв’язаний не тільки з використанням досягнень західної цивілізації. Дедалі великої актуальності набуває звернення до власної науково-правової спадщини. До того ж успішні теоретичні розробки багатьох проблем права і їх практична реалізація вимагають також знання національної теоретико-правової спадщини. Цьому зобов’язує і необхідність заповнення прогалин у знанні про минуле вітчизняної правової думки, у вивченні історії формування і розвитку українського правознавства в його значимості для сучасності. У цьому аспекті особливо актуальне дослідження досягнень у сфері права і держави вітчизняних учених-юристів XIX – початку XX ст.ст.
Слід зазначити, що останнім часом наукова творчість окремих вітчизняних учених дореволюційного періоду (М. Грушевського [48], С. Дністрянського [44], Б. Кістяковського [65], К. Неволіна [70], М. Палієнка [95], П. Скоропадського [128], П. Юркевича [124] та ін.) стала предметом дослідження ряду українських і російських учених. Однак, незважаючи на збільшення уваги до дореволюційного періоду вітчизняної правової науки, загальнотеоретичні погляди багатьох вітчизняних учених зазначеного періоду дотепер залишаються недослідженими. Одним із таких учених є фахівець у сфері загальнотеоретичного правознавства доктор державного права, заслужений професор по кафедрі енциклопедії і філософії права Новоросійського Імператорського університету, дійсний статський радник, відомий представник юридичної науки і громадський діяч – Микола Юхимович Чижов (1853 – 1910), науково-правова спадщина якого несправедливо забута. По суті, дотепер ідеї вченого не стали предметом самостійного дослідження, що актуалізує тему даної роботи.
Дослідження праць М. Ю. Чижова, аналіз життєвого шляху і внеску вченого в юриспруденцію дозволяють зробити висновки про процес формування і розвитку загальнотеоретичного правознавства на Півдні України, бо з ім’ям М. Ю. Чижова зв’язаний розвиток загальнотеоретичної юриспруденції в Імператорському Новоросійському університеті.
Актуальність теми також визначається повною відсутністю комплексних досліджень відповідної проблематики і наявністю широкого простору для самостійного наукового пошуку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до програми Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Актуальні проблеми будівництва демократичної, соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України», наукових досліджень Національного університету «Одеська юридична академія» відповідно до загальної теми «Традиції і новації в сучасній українській державності і правовому житті на 2006 – 2010 рр.» (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною наукових досліджень за 2006 – 2011 рр. кафедри теорії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія», що здійснює розробку наукової теми «Традиції і новації в правовому житті України (теоретичний аспект)».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний загальнотеоретичний аналіз науково-правової спадщини М. Ю. Чижова з визначенням перспектив використання його ідей у загальнотеоретичній юриспруденції сучасної України. Досягнення поставленої мети дослідження зв’язано з вирішенням таких завдань:
установити основні етапи формування поглядів М. Ю. Чижова як особистості й вченого-юриста, визначити характерні риси його наукових поглядів;
виявити основні напрями наукової творчості М. Ю. Чижова у сфері юриспруденції і дати загальну характеристику;
визначити внесок вченого в розробку важливих загальнотеоретичних проблем правознавства;
проаналізувати особливості концепції праворозуміння М. Ю. Чижова;
установити внесок вченого в розробку важливих наукознавчих проблем правознавства;
визначити значення наукових розробок М. Ю. Чижова для свого часу, а також установити місце цих ідей у системі теоретико-методологічних правових знань кінця XIX – початку XX ст. і сучасній вітчизняній юриспруденції.
Об’єктом дослідження є суспільно-політичні відносини, що вплинули на формування світогляду М. Ю. Чижова, твори, через аналіз яких розкриваються його погляди на проблеми права, правові науки, праці його сучасників з даної тематики, а також його власні праці, що зберігаються в архівних документах.
Предметом дослідження виступає науково-правова спадщина М. Ю. Чижова в її загальнотеоретичному і наукознавчому аспектах.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертації складає широкий спектр загальнонаукових і приватнонаукових підходів і методів. Застосування конкретно-історичного підходу дозволило встановити послідовність окремих етапів життя і наукової творчості вченого-юриста, а також врахувати специфіку інтелектуальної атмосфери періоду життя і його творчості (п.п. 1.1, 2.1). Використання проблемно-тематичного підходу дозволило визначити і проаналізувати основні напрями наукових пошуків М. Ю. Чижова (п.п. 1.2). Особливе значення мав герменевтичний підхід для аналізу й оцінки загальнотеоретичних і наукознавчих ідей вченого, роз’ясненню внутрішнього змісту текстів його праць (п.п. 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3). Аксіологічний підхід використано для виявлення ціннісних аспектів вчення (п.п. 2.2, 2.3, 3.2, 3.3). Системно-структурний метод надав можливості розглянути теорію права М. Ю. Чижова як системне вчення, структуроване, з відповідними функціями (п.п. 2.2, 2.3). Формально-юридичний метод сприяв зовнішній обробці правового матеріалу (п.п. 1.2, 2.2, 3.1). Порівняльний метод використовується при встановленні загального й особливого в поглядах М. Ю. Чижова і сучасних йому вчених, а також для виявлення конструктивної ролі його методологічних ідей у ракурсі станів сучасної вітчизняної юриспруденції (п.п. 2.1, 2.2, 3.3). Для досягнення поставленої мети в роботі використані й інші спеціально-наукові й формально-логічні методи.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали фундаментальні праці М. Ю. Чижова, праці вчених-юристів його часу, а також архівні матеріали, зв’язані з діяльністю М. Ю. Чижова.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим комплексним монографічним загальнотеоретичним правовим дослідженням, що розкриває внесок дореволюційного вітчизняного вченого М. Ю. Чижова в розробку загальнотеоретичних проблем пізнання права і наукознавчих питань правознавства.
Наукова новизна дослідження конкретизується в таких положеннях:
уперше запропонована авторська періодизація основних етапів життя і наукової діяльності М. Ю. Чижова: 1) Варшавський період (з 1872 р. по 1881 р.); 2) період зарубіжних відряджень (з жовтня 1879 р. по жовтень 1880 р., із травня по серпень 1881 р., 1883 – 1884 навчальний рік); 3) одеський період (з 1881 р. по 1910 р.);
виявлені й проаналізовані основні аспекти концепції праворозуміння М. Ю. Чижова: а) критика однобічності суб’єктивізму й об’єктивізму в розумінні права; б) визначення співвідношення природного права і позитивного права; в) аналіз походження права, виявлення матеріальних джерел права і роль особистості в правоутворенні; г) характеристика елементів (ознак) поняття права; д) визначення співвідношення права, свободи і справедливості; е) розробка поняття права;
розкрито методологічні позиції М. Ю. Чижова при розробці проблем праворозуміння: визначення права, що його запропонував учений, дозволяє віднести його до представників соціологічного позитивізму; разом з тим установлено, що, по-перше, праворозуміння М. Ю. Чижова носило людиноцентристський характер, по-друге, він виходив з дуальності природи права як єдності суб’єктивних і об’єктивних вимірів;
встановлено істотний внесок М. Ю. Чижова в теорію кодификації, а положення, які він розробив щодо таких теоретичних питань кодификації, як поняття, передумови, значення й особливості кодификації, основні вимоги до її здійснення, роль законодавця в кодифікаційному процесі, співвідношення і взаємовплив кодификації і правової науки, зберігають наукову цінність і донині;
визначений внесок ученого в розробку таких важливих наукознавчих проблем правознавства, як: а) місце правознавства в системі суспільствознавства; б) співвідношення правознавства і державознавства; в) стан розвитку правової науки та її основні завдання; г) система правознавства; д) статус і завдання енциклопедії права;
уточнено:
основні віхи життєвого і творчого шляхів М. Ю. Чижова на основі вперше введених у науковий обіг архівних матеріалів;
значення наукових ідей М. Ю. Чижова на сучасному етапі розвитку права і правової науки.
Практичне значення отриманих результатів. Викладені в дисертації положення і висновки можуть бути використані в:
науково-дослідній сфері – для подальшої розробки різних теоретико-методологічних проблем правової науки;
навчально-методичному забезпеченні навчального процесу – при розробці навчально-методичної літератури з теорії держави і права, філософії права, історії учень про державу і право, а також при підготовці лекцій і проведенні семінарських занять по дисциплінах «Теорія держави і права», «Філософія права», «Історія політичних і правових учень», а також із спецкурсу «Теоретико-правові погляди вітчизняних учених XIX – XX століття».
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані на засіданнях кафедри теорії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія», доповідях на наукових конференціях, зокрема на: міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток державності і права в Україні: реалії і перспективи» (24 квітня 2009, м. Сімферополь); міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького й аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (5-6 червня 2009 р., м. Одеса); II Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право в умовах глобалізації: реалії і перспективи» (16-17 квітня 2010 р., м. Сімферополь); міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького й аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (21-22 травня 2010, м. Одеса), міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів, присвяченої пам’яті видатних учених-юристів П. А. Недбайло, О. В. Сурілова, В. В. Копєйчикова «Актуальні проблеми теорії й історії прав людини, права і держави» (26-27 листопада 2010, м. Одеса).
Основні положення і висновки роботи використовуються в навчальному процесі, на лекціях і семінарських заняттях по дисциплінах «Теорія держави і права» та «Історія політичних і правових учень».
Публікації, за темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, в тому числі 4 статті у фахових виданнях, що входять до переліку встановленого ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації подане вирішення наукового завдання, суть якого полягає в комплексному аналізі наукової спадщини одного з вітчизняних учених-правознавців дореволюційного періоду М. Ю. Чижова у сфері розробки загальнотеоретичних і наукознавчих проблем пізнання права і виявлення на цій основі значення його методологічних ідей для сучасної вітчизняної правової науки.
Проведене дослідження дало можливість дійти таких висновків.
1. Проведений аналіз дозволяє запропонувати періодизацію життєвого і творчого шляху М. Ю. Чижова, відповідно до якого основними періодами формування і розвитку творчої особистості й наукових поглядів М. Ю. Чижова є:
1) варшавський період (з 1872 р. по 1881 р.). Даний період життя і діяльності вченого охоплює студентські роки, а саме навчання на юридичному факультеті Імператорського Варшавського університету (1972 –1876 рр.) і роботу в цьому університеті на кафедрі енциклопедії права помічником бібліотекаря, а потім секретарем бібліотеки. У цей період М. Ю. Чижов видає перші свої наукові праці, складає магістерські іспити і працює над дисертацією магістра державного права. Варшавський період є початковим етапом формування особистості й наукових поглядів М. Ю. Чижова;
2) період зарубіжних відряджень (з жовтня 1879 р. по жовтень 1880 р., із травня по серпень 1881 р., 1883 – 1884 навчальний рік). Зарубіжні відрядження М. Ю. Чижова мали сугубо наукову мету. У цих відрядженнях він ознайомився зі станом енциклопедії права і філософії права у Віденському, Празькому, Гейдельберзькому, Страсбурзькому, Берлінському і Мюнхенському університетах, працював у Відні під керівництвом знаменитого вченого Л. фон-Штейна, вивчав його політико-юридичну теорію. Спілкування в зарубіжних поїздках з відомими європейськими вченими-теоретиками, особливо наукові контакти з професором Л. фон Штейном уплинуло на формування творчої особистості й науково-правових поглядів М. Ю. Чижова;
3) одеський період (з 1881 р. по 1910 р.). Цей період є важливою віхою в науковій діяльності М. Ю. Чижова й охоплює його роботу на юридичному факультеті Імператорського Новоросійського університету як приват-доцента, доцента, екстраординарного, ординарного і заслуженого професора по кафедрі енциклопедії права. М. Ю. Чижов, крім педагогічної діяльності, уже як зрілий учений інтенсивно займається науковою творчістю, захищає докторську дисертацію, посилено працює над новими працями, часто публікується в періодичних виданнях, видає праці з енциклопедії права, історії політико-правових учень і окремих галузей права, займається пропагандою юридичного знання в середовищі широких верств населення. Цей період життя вченого може бути охарактеризований як світанок творчих сил М. Ю. Чижова.
2. Наукова спадщина М. Ю. Чижова багатогранна, і незважаючи на те, що він не створив своєї власної правової теорії, його дослідження права мають власну оригінальну концептуальність. Системний аналіз науково-правової спадщини М. Ю. Чижова дає підставу затверджувати, що найбільш важливими напрямами науково-правових досліджень М. Ю. Чижова є:
1) оригінальне трактування важливих загальнотеоретичних проблем права;
2) розробка наукознавчих проблем правової науки.
Загальнотеоретичні погляди М. Ю. Чижова охоплюють такі питання: а) критика однобічності суб’єктивізму й об’єктивізму в розумінні права; б) визначення співвідношення природного права і позитивного права; в) аналіз походження права, виявлення матеріальних джерел права і роль особистості в правотворчості; г) характеристика елементів (ознак) поняття права; д) визначення співвідношення права, свободи і справедливості; е) розробка поняття права; є) розробка проблем кодификації права.
У центрі наукових пошуків М. Ю. Чижова перебували такі важливі наукознавчі проблеми правознавства, як: а) місце правознавства в системі суспільствознавства; б) співвідношення правознавства і державознавства; в) стан сучасної вченому правової науки та її основні завдання; г) система правознавства; д) статус і завдання енциклопедії права.
3. Праворозуміння М. Ю. Чижова базується, насамперед, на критиці двох крайніх напрямів у розумінні права: суб’єктивізму й об’єктивізму. Якщо суб’єктивізм не брав до уваги безпосереднього зв’язку права з об’єктивними, реальними життєвими відносинами людей, то об’єктивізм, визнаючи об’єктивне підґрунтя права виключним, не враховував основ права, що кореняться в людській особистості. За М. Ю. Чижовим, щоб зрозуміти право, необхідно з’ясування як об’єктивних, реальних життєвих умов людини, так і природи самої людини, отже, зміст науки права повинний полягати в розкритті суб’єктивних і об’єктивних основ права. Як неважко помітити, М. Ю. Чижов був проти виключності як суб’єктивного підґрунтя права, так і об’єктивного підґрунтя права. Тим самим учений визнає дуальність природи права.
4. Підкреслюючи важливу роль і значення вчення школи природного права в розвитку політико-правової думки, М. Ю. Чижов критикує її і вважає невірним положення цієї школи про те, що право є продукт чистого розуму, є вічний закон розуму. Згідно з М. Ю. Чижовим, право є не тільки продуктом розуму, але витвором сукупної дії багатьох суспільних факторів, серед яких людський розум є тільки одним із моментів. Учений затверджує, що немає і не може бути вічних і природжених прав; права даються суспільством чи набуваються в суспільстві; немає і не було універсального права для всіх народів. Згідно з М. Ю. Чижовим, будь-яке право – право позитивне, під яким розуміється звичаєве право і закон.
5. При вирішенні питання про походження права і його джерела в матеріальному сенсі М. Ю. Чижов правоутворюючу силу шукає в суб’єкті, у його дусі, а не в оточуючому його середовищі, що його охоплює (природа, Бог, соціальні організми). На його думку, джерело права ми знайдемо тоді, коли зрозуміємо природу свідомості, що відкриває закони і потреби людського духу як причини майже всіх соціальних явищ, до числа яких належить і право. Отже, людина знаходить і знайде джерело права тільки через самосвідомість. Відповідно до поглядів ученого, поняття права і його вираження бере свій початок в одному загальному джерелі – у людському дусі, в етичному законі людського духу. Таким чином, М. Ю. Чижов правотворчу силу відносить до історичного суб’єкта – особистості, а це дозволяє нам стверджувати, що праворозуміння М. Ю. Чижова виступає як самовизначення історичного суб’єкта.
6. Згідно з М. Ю. Чижовим, вплив норми права на зовнішню поведінку людей виражається головним чином у трьох формах: 1) у формі фізичного примусу; 2) у формі органічного з’єднання людей; і 3) у формі врегулювання, зрівноваження спільних і приватних інтересів. Ці три форми впливу норми права на людину визначаються трояким складом природи права, трьома елементами права, а саме: фізичним, органічним і етичним. В елементах поняття права містяться три принципи обов’язковості юридичних норм: 1) сила; 2) інтерес (приватний чи спільний); і 3) солідарність інтересів. Згідно з цими принципами, юридична норма була: 1) сваволею фізично найсильнішого; 2) приписом з односторонньо обов’язковою силою; і 3) нормою з двосторонньою обов’язковістю. Такий троякий характер обов’язкової сили юридичних норм перебуває в безпосередньому зв’язку: 1) з розрізненістю інтересів людей у їхньому спільному житті (виключне панування приватних інтересів); 2) з централізацією інтересів (перевага спільних інтересів над приватними); та 3) із взаємодією (солідарністю) приватних і спільних інтересів. Тому спільне життя становило: 1) механічне; 2) органічне; і 3) етичне з’єднання людей. Діяльність держави спрямовується до: 1) державного самозбереження; 2) з’єднання громадян в одне органічне ціле; і 3) примирення в державному організмі приватних і спільних інтересів. Здійснення діяльності держави відбувається за допомогою трьох галузей єдиної влади: судової, адміністративної і законодавчої. При цьому перша, маючи засоби фізичного примусу (фізичний елемент поняття права), для свого виконання спрямовується до підтримки і відновлення гармонійного співвідношення частин цілого державного організму, друга, будучи умовою організації суспільних сил через діяльність адміністративного персоналу, спрямовується до здійснення природи держави у світі зовнішніх відносин (органічний елемент поняття права), третя – до запровадження солідарності між частинами держави як етичного організму (етичний елемент поняття права).
7. М. Ю. Чижов не тільки вирішення питання про походження права і його джерела в матеріальному сенсі зв’язує з духовною природою людини як дійсного творця права, але й характер елементів поняття права розглядає, насамперед, у зв’язку з пізнанням людської духовної природи як істотного моменту права, розуміння права, з’ясування його природи обумовлює з вивченням природи людини, її дій і відносин, здібностей і сил, що дозволяє стверджувати про людиноцентристський характер праворозуміння М. Ю. Чижова.
8. На основі критичного аналізу й узагальнення існуючих у юридичній літературі визначень М. Ю. Чижов виділяє основні властивості права. Відповідно до його думки, право є сукупність норм, що: 1) виражають могутність суспільства над індивідом; 2) виходять від центрального органу спільного життя; 3) визнаються юридичними; 4) мають за мету інтереси спільного життя; 5) обмежують діяльність людей; і 6) охоронювані частіше всіх інших норм організованим фізичним примусом.
9. Згідно з М. Ю. Чижовим, примусовий характер права не сутність права, не характер його природи, а його ознака, сила не складає сутності права, і вона виходить із права тільки тоді, коли його буття порушується безправ’ям: право примусове тільки для осіб, що поводяться всупереч етичним вимогам людського духу, а для осіб, дії яких спрямовані за загальним всім людям етичним законом, права як сили не існує. Воно для них і не може бути примусовим, бо саме життя є образ норм права для інших. На думку М. Ю. Чижова, природа, сутність права складають ті закони, ті корінні сили, завдяки яким право з’явилося і розвивається, завдяки яким право одержує життєздатність. Закони і сили, що дають праву можливість створити із себе особливий тип як елемент соціального життя, і складають сутність права, полягають у правильному співвідношенні дій особистості з етичним законом людського духу. Інакше кажучи, сутність права є етична законність зовнішніх дій особистості.
10. У праворозумінні М. Ю. Чижова соціальність і людиноцентричність тісно взаємозалежні. На його думку, право продукт соціального життя, а останнє складають життя індивідів. Тому для поняття сутності, характеру, походження права вчений пропонує забратися в ту майстерню, де витворяється право, – у глибину особистої природи – і спостерігати, яким чином у свідомість особистості вкладається право, яким чином особистість засвоює і здійснює право. Він вважає себе навіть зобов’язаним розібрати природу конкретного, дійсного творця права, ніж середовище, в якому живе утворене право, для того, щоб досліджувати шляхи засвоєння особистістю права. Таким чином, соціальність права вчений обмежує сферою особистості.
11. Праворозуміння М. Ю. Чижова базується також на тісному зв’язку права із свободою і справедливістю. Основні положення концепції М. Ю. Чижова з цього питання коротко зводяться до такого: самопізнання особистості дає їй можливість підійти до самостійності і свободи, а самостійність і свобода – необхідні умови справедливості, справедливість – основа права, а право зміцнює і підтримує самостійність і свободу особи. М. Ю. Чижов справедливість розглядає в тісному зв’язку з мораллю як сукупність вимог совісті й обов’язку, як два свідомі види етичного закону людського духу: мораль виступає основою справедливості. Згідно з ученим, особистість утримала і може утримувати за собою за природою їй належне надбання – свободу тільки при праві, обумовленому справедливістю і заснованим на етичному законі людським духом; до того ж право не могло виникнути перш, ніж особистість опанувала свободою; особистість, здобуваючи собі свободу, одночасно набувала і право. На думку вченого, саме справедливість може встановити відповідність між правом і обумовленим ним відношенням, визначити межі між правом і неправом. Оскільки право складається із загальних норм, остільки не може мати на увазі всіх фактичних особливостей кожної окремої особи і відношення. Тому саме справедливість є істинне право даного разу; вона зм’якшує право і приводить його до відповідності до життя. Прийняті закони та їх застосування повинні бути справедливі, тобто відповідні до природи тих відносин, які вони визначають.
12. М. Ю. Чижов природу права розуміє як сукупність трьох моментів, нерозривно зв’язаних між собою: 1) норма; 2) життєве явище (відношення); і 3) правоутворююча сила. У першому моменті (у моменті норм), як вважає вчений, право з’являється як зобов’язуюча і регулююча сила, як зовнішні людські дії і відносини. У даному разі все значення норм права для людей полягає в їх обов’язковості. У другому моменті право, розглянуте як сукупність життєвих людських явищ, є організм реальних дійсних відносин – організм, у якому відбувається постійна взаємодія і видозміна частин. Інакше кажучи, суть цього моменту полягає в змісті норми права (відносини і життєві явище, відносини в їх дійсному і минулому). Для розуміння права дуже важливим М. Ю. Чижов вважає третій момент, бо таке розуміння неможливе без виявлення причин, сил, що перетворюють життєве явище на юридичне, тобто утворюють право. Тут засвоюється зв’язок норми з її змістом через спільну їм обом соціальну силу.
Як результат довголітніх пошуків, М. Ю. Чижов пропонує таку дефініцію поняття права: право – це сукупність норм, установлених відповідно до природних життєвих явищ людей, утворених сил, що кореняться не тільки в об’єктивному, поза суб’єкта лежачому світі, але й у природі людської особистості. Таке розуміння права дозволяє М. Ю. Чижова віднести до представників соціологічного позитивізму.
13. Внесок М. Ю. Чижова в теорію кодификації істотний, і положення, які він розробив щодо таких теоретичних питань кодификації, як поняття, передумови, значення й особливості кодификації, основні вимоги до її здійснення, роль законодавця в кодифікаційному процесі, співвідношення і взаємовплив кодификації і правової науки, зберігають наукову цінність і донині.
14. Співвідношення науки про суспільство (суспільствознавства), науки про державу (державознавства) і науки права (правознавства) М. Ю. Чижов визначає своєрідно, і в узагальненому вигляді це полягає в такому: на підставі специфічності досліджуваних явищ і відносин державознавство, поряд з політичною економією й інтелектуальними науками, виділяється в самостійну галузь науки про суспільство, а правознавство – як частину науки про державу, точніше частину «відділу» науки про державу, вчений називає наукою державного управління. У поглядах М. Ю. Чижова по розглянутих питаннях виявлений значний вплив ідей його вчителя – Л. фон-Штейна. Порівняльний аналіз ідей М. Ю. Чижова й інших учених (як учених того часу, так і сучасних) дозволяє констатувати, що важливим моментом у концепції М. Ю. Чижова є його визнання державознавства як самостійної науки. Що стосується його співвідношення з правознавством, то необґрунтованим є підпорядкування ним правознавства державознавству.
15. Головна мета правознавства – зрозуміти право – здійснюється реалізацією ряду завдань, визначенню яких надавав особливого значення вчений. На його думку, завдання правознавства не можуть бути встановлені довільно, а повинні випливати з природи права. Виходячи з розуміння природи права як сукупності трьох моментів (норма, життєве явище (відношення) і правоутворююча сила), М. Ю. Чижов завдання сучасної йому науки права зводить до таких трьох положень: 1) до знання норм права, що діяло і діє; 2) до вивчення явищ людського життя, обумовлених правом; і 3) до розуміння сил, що перетворюють життєве явище на юридичне: до розуміння правоутворюючих сил.
16. За М. Ю. Чижовим, правознавство є комплексним утворенням, самостійною системою, що базується на систематизації самого права. Точніше кажучи, М. Ю. Чижов систему правових наук, що займаються вивченням окремих галузей і інститутів права, визначає виходячи з «видів» права, груп правових явищ: скільки видів права, стільки ж існує і галузей науки права. Відповідно до двох родів суспільних відносин, учений виділяє приватне право і публічне право. За М. Ю. Чижовим, приватне право, а також наука приватного права розпадається на такі галузі: сімейне («сімейщина») право; спадкоємне право; речове право; зобов’язальне право. Різновидами публічного права, отже, і науки публічного права є: право державного устрою, право міжнародне, право військове, право фінансове, управління юридичним ладом держави, право внутрішнього управління і право церковне. Система наук про право в М. Ю. Чижова не обмежувалася тільки зазначеними сферами, сюди він уключав також теоретико-правові й історико-правові науки: загальну теорію права, філософію права, енциклопедію права, історію права, порівняльну історію права і т. д.
17. М. Ю. Чижов вважає енциклопедію права самостійною наукою серед інших юридичних наук. При цьому її самостійне наукове значення визначається специфічним змістом, що не входить у жодну зі спеціальних юридичних наук у їх окремості й у їх сукупності. На думку вченого, пізнання загального в праві і встановлення системи права виходить за межі тієї чи іншої спеціальної юридичної науки і складає предмет енциклопедії права. Отже, на долю енциклопедії права випадає вирішення головним чином двох самостійних завдань, що дають енциклопедії самостійне становище серед інших юридичних наук. Ці завдання полягають: 1) у з’ясуванні загальних засад права, властивих кожній з галузей науки права, у розумінні права у всіх його проявах на підставі корінних соціальних сил, законів (загальне вчення про право); і 2) у встановленні системи права і юридичних наук (систематичний огляд різних галузей права у спільному зв’язку з боку їхнього змісту – систематика права). Своєрідність (мабуть, і суперечливість) визначення М. Ю. Чижовим статусу енциклопедії права (як окремої науки) полягає в тім, що, з одного боку, він визнає енциклопедію права самостійною наукою, а з іншого – науку в даному разі він розуміє специфічно, точніше – вона ототожнюється з навчальною дисципліною.
18. Загальнотеоретичні й наукознавчі погляди М. Ю. Чижова мають велике концептуальне значення для розвитку права і правової науки в сучасній Україні. Проблеми, пошуками відповідей на які займався вчений, є актуальними і в даний час і як такі перебувають у центрі уваги теоретико-методологічних досліджень сучасних вітчизняних учених. Зокрема, сьогодні актуальними звучать ідеї вченого про те, що: 1) метою юридичної освіти не може бути знання тільки норм діючого права; юрист повинний вивчати не тільки форми, в яких право робиться нам доступним, але й повинний усвідомлювати право як одне із соціальних явищ, як продукт різноманітних соціальних факторів; 2) вищим правилом законодавчої політики повинна бути підготовка народу до нових норм і нової організації через сувору систематизацію понять, існуючих у суспільстві, про закон і владу; 3) для підтримки і зміцнення законності державі необхідно розвити в громадян поняття законності, юридичні й політичні переконання; сприяти юридичному розвитку і політичній зрілості народу; 4) правова наука не може бути прикута до тексту законів; вона вільна стосовно кодексу; кодекси не повинні затримувати розвиток правової науки і т. д.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алаіс С. І. Проблема праворозуміння в основних школах права : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / С. І. Алаіс. – К., 2003. – 18 с.
2. Алексеев Н. Н. Предмет и метод науки о государстве / Н. Н. Алексеев // Теория государства и права : хрестоматия / В. Н. Хропанюк. – М., 1998. – С. 5-6.
3. Алексеев С. С. Самое святое, что есть у Бога на земле. Иммануил Кант и проблемы права в современную эпоху / С. С. Алексеев. – М. : НОРМА, 1998. – 416 с.
4. Бабкин В. Д. Чижов Микола Юхимович / В. Д. Бабкин, І. Б. Усенко // Антологія української юридичної думки : в 6 т. – К. : Видав. Дим «Юридична книга», 2002. – Т. 1 : Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. – С. 222-224.
5. Брокгауз Ф. А. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.) / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – М. : Терра, 1993. – Т. 76 : Человек – Чугуевский полк. – 958 с.
6. Варламова Н. Право и справедливость: соотношение в контексте различных типов правопонимания / Н. Варламова // Право України. – 2010. – № 4. – С. 70-75.
7. Васьковский Е. В. Руководство к толкованию и применению законов : для начинающих юристов / Е. В. Васьковский. – М. : Бр. Башмаковы, 1913. – 158 с.
8. Васьковский Е. В. Руководство к толкованию и применению законов : для начинающих юристов / Е. В. Васьковский ; вступ. ст. В. Д. Мазаева. – М. : Юрид. бюро «Городец», 1997. – 126 с.
9. Васьковский Е. В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов / Е. В. Васьковский. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 507 с.
10. Васьковский Е. В. Цивилистическая методология. Ч. 1 : Учение о толковании и применении гражданских законов / Е. В. Васьковский. – О. : «Экономическая» типогр., 1901. – 375 с.
11. Градовский А. Д. О значении идеала в общественной жизни / А. Д. Градовский // Вестник Европы. – 1879. – № 1. – С. 306-317.
12. Графский В. Г. История политических и правовых учений : учебник / В. Г. Графский. – 2-е изд. перераб. и доп. – М. : ТК Велби : Проспект, 2007. – 608 с.
13. Гревцов Ю. К правопониманию: правовые отношения в связи с юридическими фактами и нормами права / Ю. Гревцов // Право України. – 2010. – № 4. – С\\. 148-155.
14. Дамирли М. А. Государствоведение: понятие, предмет и система / М. А. Дамирли // Актуальные проблемы теории права и государства : межвуз. сб. науч. тр. / под общ. ред. А. Н. Соколова. – Калининград : Филиал СПбИВЭСЭП, 2001. – Вып. 1.– С. 22-30.
15. Дамирли М. А. Право и История: эпистемологические проблемы (Опыт комплексного исследования проблем предмета и структуры историко-правового познания) / М. А. Дамирли. – СПб. : Изд-во С.-Петербург. ун-та, 2002. – 456 с.
16. Дамирли М. А. Рецензия на книгу В. Е. Чиркина «Государствоведение» / М. А. Дамирли // Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 249-251.
17. Деларов П. Очерки по энциклопедии права / П. Деларов. – СПб., 1878. – Т. 1. – 397 с.
18. Дзевелюк А. М. Ю. Чижов про співвідношення державознавства та правознавства / А. Дзевелюк // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / С. В. Ківалов (гол. ред.) [та ін.] ; відп. за вип. Ю. М. Оборотов. – О. : Юрид. літ., 2009. – Вип. 45. – С. 184-187.
19. Дзевелюк А. Внесок М. Ю. Чижова у теорію кодифікації / А. Дзевелюк // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. / кер. авт. кол. С. В. Ківалов ; відп. за вип. Л. І. Кормич. – О., 2010. – Вип. 39. – С. 323-329.
20. Дзевелюк А. Общетеоретическая характеристика кодификации по Н. Е. Чижову / А. Дзевелюк // Правове життя сучасної України : тези доп. Міжнар. наук. конф. проф.-викл. і аспірант. складу / відп. ред. д-р юрид. наук, проф. Ю. М. Оборотов ; Одес. нац. юрид. акад. – О. : Фенікс, 2010. – С. 129 131.
21. Дзевелюк А. Праворозуміння М. Ю. Чижова / А. Дзевелюк // Держава і право : зб. наук. пр. Серія: Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – Вип. 47. – С. 77 81.
22. Дзевелюк А. Статус та завдання енциклопедії права в трактуванні М. Ю. Чижова / А. Дзевелюк // Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы : сб. науч. тр. І Междунар. науч.-практ. конф., 24 апреля 2009 г. – Симферополь : КРП «Крымучпедгиз», 2009. – Ч. 1. – С. 101-102.
23. Дзевелюк А. Фактори та принципи кодифікації в «Енциклопедії права» М. Ю. Чижова / А. Дзевелюк // Правове життя сучасної України : тези доп. Міжнар. наук. конф. проф.-виклад. і аспірант. складу / відп. ред. д-р юрид. наук, проф. Ю. М. Оборотов ; Одес. нац. юрид. акад. – О. : Фенікс, 2009. – С. 109-111.
24. Диплом магистра государственного права Н. Е. Чижова. – Государственный Архив Одесской области (ГАОО). – Ф. 45. – Оп. 4. – Д. 1743. – Л. 44.
25. Дудченко В. В. Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень / В. В. Дудченко. – О. : Юрид. літ., 2006. – 304 с.
26. Дудченко В. Основна цінність права / В. Дудченко // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. ОНЮА. – О. : Юрид. літ., 2008. – С. 195-201.
27. Дудченко В. Роль нормативних фактів у сучасному праворозумінні / В. Дудченко // Право України. – 2010. – № 4. – С. 120-126.
28. Еллинек Г. Право современного государства / Г. Еллинек. – СПб. : Изд-во юрид. кн. магазина Н. К. Мартынова, 1908. – Т. 1 : Общее учение о государстве. – 589 с.
29. Зверев Н. А. О задачах энциклопедии права / Н. А. Зверев // Юрид. вестник. – 1886. – Т. 1. – С. 8-9.
30. Зверев Н. Энциклопедия в ряду юридических наук / Н. Зверев // Юрид. вестник – 1880. – Т. 3. – С. 15-28.
31. Зоркин В. Д. Позитивистская теория права в России / В. Д. Зоркин. – М. : Изд-во МГУ, 1978. – 270 с.
32. История политических и правовых учений : учеб. для студ. вузов / В. Г. Графский, Н. М. Золотухина, Л. С. Мамут [и др.] ; под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М. : НОРМА - ИНФРА-М, 1999. – 736 с.
33. Капустин М. Н. Теория права. Общая догматика / М. Н. Капустин. – М., 1868. – 324 с.
34. Карасевич П. Л. Энциклопедия права : курс лекций / П. Л. Карасевич. – Ярославль, 1872. – Вып 1. – 234 с.
35. Карасевич П. Л. Энциклопедия права. Введение / П. Л. Карасевич. – Ярославль : Типогр. Г. В. Фальк, 1871. – 68 с.
36. Кареев Н. И. Основные вопросы философии истории / Н. И. Кареев. – СПб. : Типогр. М. М. Стасюлевича, 1897. – 456 с.
37. Катков В. Д. Iurisprudentiae novum organon» (Реформированная общим языковедением логика и юриспруденция). Т. I : Цивилистика / В. Д. Катков. – О., 1913. – 429 с.
38. Катков В. Д. К анализу основных понятий юриспруденции / В. Д. Катков. – Х. : Т-во Печатня С. П. Яковлева, 1903. – 462 с.
39. Катков В. Д. Наука и философия права / В. Д. Катков. – Берлин, 1901. – 121 с.
40. Кашанина Т. В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы / Т. В. Кашанина. – М. : Юристъ, 1999. – 335 с.
41. Кистяковский Б. А. Государственное право (общее и русское). Лекции Б. А. Кистяковского, читанные в Московском коммерческом институте в 1908/1909 академическом году / Б. А. Кистяковский // Философия и социология права / Б. А. Кистяковский ; сост., примеч., указ. В. В. Сапова. – СПб. : РГХИ, 1999. – С. 415-571.
42. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право : очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б. А. Кистяковский. – М. : Изд-во М. и С. Сабашниковых, 1916. – 704 с.
43. Клитин А. М. Профессор Hиколай Ефимович Чижов / А. М. Клитин // Отчет о состоянии и деятельности ИНУ за 1910 г. / сост. по поручению Совета Ун-та ординарный проф. Б. В. Станкевич. – О. : Типогр. «Техник», 1911. – С. 246-253.
44. Коваль А. Ф. Погляди Станіслава Дністрянського на право та державу (загальнотеоретичні аспекти) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Андрій Федорович Коваль . – Л., 2005. – 193 с.
45. Козюбра М. І. Загальнотеоретичне правознавство: стан та перспективи / М. І. Козюбра // Право України. – 2010. – № 1. – С. 34, 37.
46. Козюбра М. І. Наукознавчі проблеми загальної теорії держави і права / М. Козюбра // Методологічні проблеми правової науки : матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 13-14 грудня 2002 р. / упоряд. М. І. Панов, Ю. М. Грошевий. – Х. : Право, 2003. – С. 91-94.
47. Козюбра М. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 4. – С. 10-21.
48. Копиленко О. Л. Політико-правові ідеї М. Грушевського і проблеми сучасної розбудови української державності : дис. … д-ра юрид. наук у формі наук. доп., яка виконує функції автореф. : 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / Олександр Любимович Копиленко. – О., 1993. – 49 с.
49. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб., 1907. – 354 с.
50. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 430 с.
51. Корнев А. В. К вопросу о правопонимании в дореволюционной России / А. В. Корнев // Гос. и право. – 1998. – № 5. – С. 93-98.
52. Корнев А. В. Правовая мысль и юридическое образование в дореволюционной России : учеб. пособие / А. В. Корнев, А. В. Борисов. – М. : Эксмо, 2005. – 288 с.
53. Крестовская Н. Н. Теория государства и права / Н. Н. Крестовская, Л. Г. Матвеева. – Х. : Одиссей, 2007. – 384 с.
54. Кузнецов К. А. История философии права: Античная Греция. От Гомера до Сократа / К. А. Кузнецов. – О., 1917. – 96 с.
55. Кузнецов К. А. К характеристике исторической школы юристов / К. А. Кузнецов. – О. : Типогр. «Техник», 1914. – 320 с.
56. Кузнецов К. А. Очерки по теории права / К. А. Кузнецов. – О. : Изд-во Ивасенко, 1915. – 78 с.
57. Кузнецов К. А. Теория права / К. А. Кузнецов. – О., 1918. – Вып. 1. – 147 с.
58. Кузнецов Э. В. Философия права в России / Э. В. Кузнецов. – М. : Юрид. лит., 1989. – 208 с.
59. Кузнецов Э. В. Энциклопедия права: Из истории русской правовой мысли / Э. В. Кузнецов // Правоведение. – 1981. – № 5. – С. 56-62.
60. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / О. Э. Лейст. – М. : ИКД «Зерцало-М», 2002. – 228 с.
61. Максимов С. Дуальність права / С. Максимов // Право України. – 2010. – № 4. – С. 36-42.
62. Мальцев Г. В. Социальная справедливость и право / Г. В. Мальцев. – М. : Мысль, 1977. – 255 с.
63. Маркевич А. И. Двадцатипятилетие Императорского Новороссийского университета: Исторические записки и академические списки / А. И. Маркевич. – О., 1890. – 734 с.
64. Мартышин О. Классические типы правопонимания и «новые теории права» / О. Мартышин // Право України. – 2010. – № 4. – С. 92-99.
65. Меленко О. В. Б. Кістяківський про предмет та завдання вивчення держави / О. В. Меленко // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави : матеріали IV Всеукр. наук. конф. правників-початківців, присв. пам’яті видатних учених-юристів П. О. Нед¬байло, О. В. Стрілова, В. В. Копейчикова, Одеса, 10-11 листопада 2006 р. / відп. ред. Ю. М. Оборотов. – О. : Юрид. літ., 2006. – С. 53-57.
66. Меленко О. В. Методологія правознавства в науковій спадщині Б. О. Кістяківського : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / О. В. Меленко. – О., 2008. – 21 с.
67. Метла (Чижов Н. Е.) Обычай и закон как формы права (статья вторая) / Метла (Н. Е. Чижов) // Юрид. вестник. – 1877. – № 11-12. – С. 5-45.
68. Метла (Чижов Н. Е.) Обычай и закон как формы права (статья первая. Введение) / Метла (Н. Е. Чижов) // Юрид. вестник. – 1877. – № 5-6. – С. 31-55.
69. Метла Н. (Чижов Н. Е.) Усвоение личностью права / Метла (Н. Е. Чижов) // Юрид. вестник. – 1877. – № 7-8. – С. 3-58.
70. Мирзаев А. С. Концепция философии законодательства К. А. Неволина : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 – теория и история права и государства; история политических и правовых учений / А. С. Мирзаев. – М. , 2005. – 27 с.
71. Неволин К. Рассуждение о философии законодательства у древних / К. Неволин. – СПб. : Типогр. II Отд-ния Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1835. – 106 с.
72. Неволин К. Энциклопедия законоведения / К. Неволин. – К. : Университет. типогр., 1839. – Т. 1 : Введение в энциклопедию законоведения, общая часть ее и первая половина особенной часть. – VIII+633 с.
73. Неволин К. Энциклопедия законоведения / К. Неволин. – К. : Университет. типогр., 1840. ¬– Т. 2 : Вторая половина особенной части. –VIII+646 с.
74. Новгородцев П. И. Историческая школа юристов / П. И. Новгородцев. – СПб. : Лань, 1999. – 192 с.
75. Новгородцев П. И. Историческая школа юристов, ее происхождение и судьба. Опыт характеристики основ школы Савиньи в их последовательном развитии / П. И. Новгородцев. – М., 1896. – 226 с.
76. Новороссийский университет в воспоминаниях современников : сб. воспоминаний / Ф. А. Самойлов (авт.-сост.), В. А. Смынтына (отв. ред.). – О., 1999. – 296 с.
77. О награждении Н. Е. Чижова орденом Св. Анны 2 степени. – ГАОО. – Ф. 45. – Оп. 4. – Д. 1743. – Л. 46.
78. О продлении ординарного профессора Новороссийского университета статского советника Чижова в звании заслуженного профессора со времени выслуги им 30-летнего срока в должности преподавателя университета. – ГАОО. – Ф. 45. – Оп. 4. – Д. 1734. – Л. 18.
79. О ходатайстве профессора Н. Е. Чижова о разрешении издавать в г. Одессе под его редакторством газету под названием «Южное обозрение». – ГАОО. – Ф. 45. – Оп. 8 (1896 г.). – Д. 17. – Л. 151-152.
80. Об оставлении на службе профессора Н. Е. Чижова по выслуге им 25 лет по учебной части Новороссийского университета. – ГАОО. – Ф. 45. – Оп. 8 (1903 г.). – Д. 16. – Л. 99.
81. Об утверждении ординарного профессора Новороссийского университета статского советника Чижова в звании заслуженного профессора со времени выслуги им 25-летнего срока в должности преподавателя университета. – ГАОО. – Ф. 45. – Оп. 4. – Д. 1734. – Л. 7.
82. Об утверждении профессора Н. Е. Чижова в должности секретаря юридического факультета Новороссийского университета. – ГАОО. – Ф. 45. Оп. 7 (1886 г.); Оп. 8 (1888 г.). – Д. 16. – Л. 154-156.
83. Об утверждении экстраординарного профессора Чижова в звании ординарного профессора Новороссийского университета. – ГАОО. – Ф. 45. – Оп. 8 (1893 г.). – Д. 16. – Л. 113, 153.
84. Оборотов Ю. М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 –теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / Ю. М. Оборотов. – О., 2003. – 20 с.
85. Оборотов Ю. Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права) : монография / Ю. Н. Оборотов. – О. : Юрид. лит., 2002. – 280 с.
86. Оборотов Ю. Праворозуміння як аксіоматичне начало (постулат) права / Ю. Оборотов // Право України. – 2010. – № 4. – С. 49-55.
87. Общая теория государства и права / под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юристъ, 1996. – 472 с.
88. Общая теория государства и права. Академический курс : в 2 т. / под ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, 1998. – Т. 1 : Теория государства. – 416 с.; Т. 2 : Теория права. – 640 с.
89. Общая теория права / Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев [и др.] ; под общ. ред. А. С. Пиголкина. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – 384 с.
90. Общая теория права : курс лекций / под общ. ред. В. К. Бабаева. – Н. Новгород, 1993. – 544 с.
91. Общая теория права и государства / под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юристъ, 1999. – 520 с.
92. Оль П. А. Правопонимание: от плюрализма к двуединству / П. А. Оль. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 243 с.
93. Онищенко Н. Сучасне право розуміння у контексті витоків, постулатів, основних принципів та функціонального призначення права / Н. Онищенко // Право України. – 2010. – № 4. – С. 156-163.
94. Пахман С. В. О современном движении в науке права: речь, произнес. в годовом собр. Юрид. о-ва, состоящего при С.-Петербург. ун-те, 14 февраля 1882 г. / С. В. Пахман. – СПб., 1882. – … с.
95. Пашнєва В. А. Державно-правові погляди М. І. Палієнка : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Вікторія Анатоліївна Пашнєва. – Х., 2009. – 206 с.
96. Пермяков Ю. Правопонимание как самоопределение исторического субъекта / Ю. Пермяков // Право України. – 2010. – № 4. – С. 56-63.
97. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л. И. Петражицкий. – СПб. : Лань, 2000. – 608 с.
98. Петришин О. Проблеми соціалізації правової науки / О. Петришин // Право України. – 2010. – № 4. – С. 133-142.
99. Погребняк С. Ознаки права в контексті сучасного праворозуміння / С. Погребняк // Право України. – 2010. – № 4. – С. 164-169.
100. Поляков А. В. «Возрождение естественного права» в России (критический анализ основных концепций) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 – теория и история государства и права; история политико-правовых учений / А. В. Поляков. – Л., 1987. – 24 с.
101. Поляков А. В. Общая теория права : курс лекций / А. В. Поляков. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 642 с.
102. Праворозуміння – фундамент юридичної науки та практики // Право Украины. – 2010. – № 4. – С. 4-219.
103. Пухта Г. Ф. Из работы «Энциклопедия права» / Г. Ф. Пухта // История философии права. – СПб. : Юрид. ин-т (Санкт-Петербург) : Санкт-Петербург. ун-т МВД России, 1998. – С. 325-384.
104. Пухта Г. Ф. Энциклопедия права / Г. Ф. Пухта. – Ярославль : Типогр. Г. Фалька, 1872. – 99 с.
105. Рабиновіч П. М. Трансформація методології вітчизняного праводержавознавства: досягнення і проблеми / П. М. Рабиновіч // Юрид. Україна. – 2003. – № 1. – С. 20-25.
106. Рабиновіч П. Сутність праворозуміння і причини його плюралізму (соціально-антропологічний аспект) / П. Рабиновіч // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : ст. учасників Другого всеукр. «круглого столу», Львів, 1 2 грудня 2006 р. – Л. : Край, 2007. – С. 205-213.
107. Ренненкампф Н. К. Очерки юридической энциклопедии / Н. К. Ренненкампф. – 2-е изд. – К. ; СПб. : Изд-во Н. Я. Оглоблина, 1880. – 290 с.
108. Ренненкампф Н. К. Юридическая энциклопедия / Н. К. Ренненкампф. – К. : Товарищество печатного дела и торговли П. П. Кушнерев и К°, 1889. – 294 с.
109. Рождественский Н. Энциклопедия законоведения / Н. Рождественский. – СПб. : Типогр. Э. Праца, 1863. – 696 с.
110. Самодурова В. В. Чижов Микола Юхимович. Юрист, фахівець у галузі енціклопедїї і історії права / В. В. Самодурова // Професори Одеського (Новоросійського) університету : біогр. словник. Т. 4 : Р-Я / відп. ред. В. А. Сминтина ; уп