ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БОРОТЬБИ З БЕЗПРИТУЛЬНІСТЮ, БЕЗДОГЛЯДНІСТЮ ТА ПРАВОПОРУШЕННЯМИ НЕПОВНОЛІТНІХ В УСРР У 20-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ

brief description

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………..………………………3
ВСТУП………………………….…………………………………..………………..…..4
РОЗДІЛ 1. Історіографічні й теоретичні аспекти проблеми боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх……..…….11
1.1. Огляд літератури за темою…………………………………………………………11
1.2. Теоретична база та понятійний апарат дисертаційного дослідження……….….28
РОЗДІЛ 2. Історичні передумови та основні етапи боротьби з безпритульністю, бездоглядністю й правопорушеннями неповнолітніх в УСРР у 20-х роках ХХ століття……...………………………..…………………………………………….……46
РОЗДІЛ 3. Правове оформлення становлення та розвитку системи державних органів і громадських організацій, уповноважених вести боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю й правопорушеннями неповнолітніх……………72
3.1. Державні органи…………………………………………………………………….72
3.2. Громадські організації………………………………………………………………91
РОЗДІЛ 4. Правові форми роботи з неповнолітніми безпритульними, бездоглядними та правопорушниками…...……………….…………………………..109
4.1. Організація допомоги безпритульним та бездоглядним дітям…………………109
4.2. Робота з неповнолітніми правопорушниками…….……………………………..121
РОЗДІЛ 5. Охорона дитинства як основа загальної профілактики безпритульності, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх (головні напрями правового регулювання)………….……………………………………………………..….………141
5.1. Державна система соціального виховання неповнолітніх……………..………..141
5.2. Сімейне виховання та захист прав дітей у сім’ї…………………………………153
5.3. Охорона трудових прав неповнолітніх та боротьба з безробіттям серед них…164
ВИСНОВКИ…………..……………………………………………………………….179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..……………………188

ВСТУП

Актуальність теми. Одним із головних завдань держави та суспільства є виховання здорового молодого покоління громадян, охорона дитинства та забезпечення максимально можливою мірою виживання й розвитку молоді. Істотне значення при цьому має подолання таких негативних явищ у середовищі неповнолітніх, як безпритульність, бездоглядність та злочинність.
Для належного правового забезпечення цієї діяльності, створення її наукових засад важливим є вивчення історичного досвіду правового регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю й правопорушеннями неповнолітніх в УСРР у 20-х роках минулого століття. Саме в той час, на думку автора, сформувався принципово новий підхід до вирішення проблеми. Боротьба з названими негативними явищами вперше почала розглядатися як складова усієї справи охорони дитинства. Тоді ж відбулося становлення системи органів, покликаних забезпечувати позитивні зрушення у цій сфері. Дослідження організаційно-правових засад їх діяльності дає змістовний матеріал не лише для нау¬кових узагальнень, а й для формування нових підходів до розв'язання проблем у боротьбі з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх на сучасному етапі розвитку незалежної держави – України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає "Тематиці пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 роки" (п. 2.9) і "Тематиці пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки" (п. 1.5), затвердженим Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, "Пріоритетним напрямам наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 роки" (п. 1.4), затвердженим ректором НАВСУ 5 квітня 2001 року, та науково-дослідній програмі кафедри історії держави і права Національної академії внутрішніх справ України.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає у тому, щоб на підставі всебічного вивчення відповідних нормативних актів, архівних документів, наукової літератури та інших джерел узагальнити досвід правового регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю й правопорушеннями неповнолітніх в УСРР у 20-х роках ХХ століття.
Виходячи з викладеного вище, автор ставив перед собою такі завдання:
- систематизувати результати наукових досліджень проблем боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх, що проводилися у 20-х роках;
- висвітлити історичні передумови та основні етапи боротьби з безпритульністю, бездоглядністю й правопорушеннями неповнолітніх у досліджуваний період;
- відобразити процес формування нормативно-правової бази становлення та розвитку державних органів і громадських організацій, які брали участь у цій боротьбі;
- визначити правові засади роботи з безпритульними, безоглядними дітьми та неповнолітніми правопорушниками;
- розкрити основні напрями правового регулювання охорони дитинства та їх значення для загальної профілактики безпритульності, бездоглядності й правопорушень серед неповнолітніх;
- визначити, спираючись на вітчизняний історико-правовий досвід, шляхи подальшого удосконалення правової бази подолання безпритульності й бездоглядності, протидії злочинності неповнолітніх в сучасних умовах.
Об’єктом дослідження є боротьба з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх в УСРР у 20-х роках минулого століття.
Предметом дослідження є правове регулювання цієї діяльності.
Методи дослідження. Дисертація виконана на основі використання комплексу філософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Метод загальної філософської діалектики застосовувався при вивченні нормативно-правової бази подолання безпритульності й бездоглядності, протидії злочинності неповнолітніх, зокрема, для висвітлення її розвитку відповідно до соціально-економічної та політичної ситуації у державі.
Серед загальнонаукових слід виділити методи системного аналізу, структурний та функціональний. Перший з них дозволив розглянути правове регулювання роботи з неповнолітніми безпритульними, бездоглядними та правопорушниками як один з елементів правової охорони дитинства. Два інших методи використовувалися для вивчення правових засад становлення системи державних органів та громадських організацій, уповноважених здійснювати цю роботу, зокрема, для з’ясування їх структурної та функціональної відповідності виконанню поставлених завдань. Методи аналізу та узагальнення застосовувалися при дослідженні конкретних правових норм та інститутів.
Використання таких спеціальних методів, як формально-юридичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, дало змогу всебічно проаналізувати правові акти СРСР і Радянської Украї¬ни з питань, що розглядаються у роботі.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням правового регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх як невід’ємної складової правової охорони дитинства в УСРР у 20-х роках минулого століття. У дисертації систематизовано результати досліджень, які стали тоді науковою основою правового регулювання у цій галузі; здійснено періодизацію боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх у досліджуваний період; з’ясовано основні тенденції правового оформлення становлення та розвитку системи державних органів і громадських організацій, які брали участь у цій боротьбі; висвітлено правові засади роботи з безпритульними, безоглядними дітьми та неповнолітніми правопорушниками; визначено найважливіші для профілактики безпритульності, бездоглядності й правопорушень неповнолітніх напрями правового забезпечення охорони дитинства. При цьому, автором використано переважно новий архівно-документальний матеріал, який вперше впроваджується до наукового обігу.

Новизну дисертаційного дослідження відображають такі наукові положення:
1. Дослідження, проведені вченими у 20-х роках минулого століття, довели, що дитяча безпритульність, бездоглядність, як і протиправна поведінка неповнолітніх, зумовлюються, передусім, економічними та соціальними факторами, а отже, робота у цій галузі має здійснюватися, насамперед, методами допомоги та захисту.
2. Соціально-економічна та політична ситуація на початку ХХ століття призвела до істотного погіршення становища дітей, різкого підвищення рівня безпритульності, бездоглядності та злочинності неповнолітніх. Боротьба з цими явищами у 20-х роках здійснювалася в три етапи. Перший характеризувався формуванням системи охорони дитинства, другий був пов’язаний з голодом 1921-1923 років, який зумовив нову хвилю безпритульності, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх. На третьому етапі були створені економічні умови для реалізації задекларованих на початку 20-х років прав дітей, завдяки чому вдалося ліквідувати масову вуличну безпритульність та стабілізувати рівень злочинності неповнолітніх.
3. При правовому регулюванні функціонування системи державних органів, уповноважених вести боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю й правопорушеннями неповнолітніх, значна увага приділялася налагодженню взаємодії. У складі народних комісаріатів освіти, соціального забезпечення, праці передбачалося створення міжвідомчих підрозділів. Представники зацікавлених в охороні дитинства відомств були включені до складу координуючих органів – Ради захисту дітей при РНК та Центральної комісії допомоги дітям при ВУЦВК.
4. У 20-х роках були започатковані спеціальні громадські організації для сприяння державним органам у боротьбі з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх. Нормативно-правовими актами, що регламентували діяльність цих організацій, детально визначалися їх статус, структура, напрями роботи, конкретні обов’язки.
5. У правовому регулюванні роботи з неповнолітніми безпритульними та бездоглядними найбільше значення мало законодавче закріплення обов’язку держави стосовно соціального захисту дітей, які залишилися без притулку та нагляду, встановлення системи заходів допомоги їм.
6. У досліджуваний період було істотно розширено застосування виховних методів у боротьбі з підлітковою злочинністю. Підвищилася вікова межа неосудності неповнолітніх. Нормативними актами про роботу комісій у справах неповнолітніх із правопорушниками, які не підлягали кримінальній відповідальності, передбачалося застосування законодавчо визначених заходів медично-педагогічного впливу замість покарання. Правове регулювання кримінальної відповідальності неповнолітніх характеризувалося встановленням норм про обов’язкове пом’якшення покарання, застосування заходів медично-педагогічного характеру судом, надання неповнолітнім засудженим загальної та професійної освіти.
7. Основою профілактики безпритульності, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх у 20-х роках минулого століття став комплексний правовий захист дитинства. Найбільше значення мало правове регулювання заходів, спрямованих на забезпечення інтересів дитини у сім’ї, організацію опіки, усиновлення, патронату; створення мережі закладів державного соціального виховання, надання у них певних трудових навичок, потрібних для подальшого набуття професії; здійснення соціального захисту випускників інтернатів; запровадження загального обов’язкового навчання; раціональну організацію дозвілля; подолання безробіття підлітків, створення полегшених умов праці неповнолітніх, гарантій отримання ними освіти.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації основні положення та висновки, а також викладений і проаналізований нормативний і фактичний матеріал можуть бути використані при проведенні подальших досліджень проблем правової охорони дитинства, боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх; для удосконалення правового регулювання у цій галузі на сучасному етапі; а також при викладанні історії держави та права України, кримінології, кримінального, сімейного, трудового права, а також підготовці відповідних навчальних посібників.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри історії держави і права Національної академії внутрішніх справ України. Окремі аспекти роботи використовуються автором при викладанні курсу історії держави та права України. Основні положення та висновки дослідження оприлюднені на міжнародній науковій конференції "Україна: поступ у майбутнє" і міжнародній науково-практичній конференції "Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття – нові проблеми?", що відбулися на базі Академії праці і соціальних відносин відповідно 5 квітня та 16 травня 2000 року, а також на науково-практичній конференції "Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання", що проходила 8 грудня 2000 року в Запорізькому інституті державного і муніципального управління. Тези усіх зазначених виступів опубліковано.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження дістали відображення в семи статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах доповідей (п’ять із цих статей опубліковані у фахових виданнях).
– Становлення системи правового регулювання боротьби зі злочинністю неповнолітніх в УРСР у 20-х роках // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - Вип. 4. - К., 1999. - С. 181-188.
– Охорона трудових прав неповнолітніх як засіб профілактики підліткової злочинності в УСРР у 20-х роках // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 6. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім "Юридична книга", 2000. - С. 52-60.
– Охорона особистих та майнових прав неповнолітніх у сім’ї як засіб профілактики безпритульності та бездоглядності в УСРР у 20-х роках // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 7. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. - С. 124-132.
– Боротьба із безпритульністю та бездоглядністю – основними факторами злочинності неповнолітніх в УРСР у 20-х роках // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - Вип. 3. - К., 2000. - С. 296-303.
– Правове регулювання діяльності спеціальних міжвідомчих органів по боротьбі з безпритульністю та бездоглядністю (з досвіду УСРР, 20-ті роки) // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 12. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 2001. - С. 83-86.
– Профілактично-виховні методи боротьби з безпритульністю та злочинністю неповнолітніх в УРСР у 20-х роках // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України: Науково-практичний збірник. - Спецвипуск до 290-річчя прийняття конституції Пилипа Орлика. - К., 2000. - С. 276-279.
– Патронат як засіб боротьби з дитячою безпритульністю та бездоглядністю в УРСР у 20-х роках // Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття – нові проблеми? / Збірник наукових статей. - К.: Академія праці і соціальних відносин, 2000. - С. 115-121.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаних джерел з 334 найменувань. Загальний обсяг дисертації 216 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Соціально-економічна та політична ситуація, що склалася в Росії на початку ХХ століття, зумовила істотне погіршення становища дітей. У зв’язку із розвитком промисловості, зайнятістю батьків на виробництві, низьким рівнем матеріального забезпечення сімей, різко збільшилася кількість бездоглядних та безпритульних дітей, підвищився рівень підліткової злочинності. Перша світова війна зумовила новий сплеск безпритульності, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх. При цьому, відомства царської влади, а пізніше і Тимчасовий уряд, не змогли організувати допомогу дітям, створити правову базу боротьби з зазначеними негативними явищами серед неповнолітніх. Першу спробу радикально переглянути методи роботи у цій галузі здійснила радянська влада. Вже на початку її функціонування було законодавчо закріплено нові принципи боротьби з безпритульністю, бездоглядність та правопорушеннями неповнолітніх, що ґрунтувалися на засадах охорони дитинства.
2. Першим етапом цієї боротьби був період з 1920 року до осені 1921 року. У той час почала формуватися система охорони дитинства. Були прийняті перші нормативні акти, присвячені правам дітей, започатковані спеціальні органи, уповноважені здійснювати їх соціальний захист та вести боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю й злочинністю неповнолітніх. Однак, досягти реальних результатів перешкодила соціально-економічна та політична криза у державі. Другий етап був пов’язаний з голодом, який тривав з осені 1921 року до кінця 1923 року і зумовив різке збільшення кількості безпритульних та бездоглядних дітей, підвищення рівня підліткової злочинності. Третій етап – період з 1924 року до кінця 20-х років. У цей час, завдяки новій економічній політиці, з’явилися реальні передумови для реалізації задекларованих на початку 20-х років прав неповнолітніх у галузі виховання, освіти, праці, що дало значні результати. Вдалося ліквідувати масову вуличну безпритульність. Стабілізувався рівень злочинності неповнолітніх. Почали проводитися профілактичні заходи.
3. Важливе значення для організації боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх у досліджуваний період мало створення відповідної правової бази. Правове регулювання цієї діяльності ґрунтувалося на результатах наукових досліджень проблем дитинства. Вже на початку 20-х років вченими було доведено, що дитяча безпритульність та бездоглядність, як і протиправна поведінка неповнолітніх, мають передусім економічні та соціальні корені. Обґрунтовувалася теза, що ефективна боротьба з цими негативними явищами в середовищі неповнолітніх можлива лише в комплексі із заходами держаної охорони дитинства.
4. Необхідними умовами подолання бездоглядності та безпритульності науковці тоді вважали створення достатньої кількості інтернатів, розширення мережі шкіл, належну організацію опіки, охорону праці неповнолітніх та боротьбу з безробіттям. Важливу роль охороні дитинства відводили і у боротьбі з підлітковою злочинністю, наголошуючи, що вона має здійснюватися одночасно у двох напрямах: робота з дітьми, що вже стали на шлях учинення злочинів, та профілактика правопорушень – усунення причин, що породжують протиправну поведінку неповнолітніх, зокрема, шляхом захисту їх прав. Серед засобів попередження правопорушень найважливішими вважали виховання неповнолітніх та забезпечення їх засобами для існування, а також ліквідацію безпритульності й бездоглядності.
5. Досить ґрунтовно розроблялися вченими у досліджуваний період методи роботи з неповнолітніми, які вчинили правопорушення. Висувалися пропозиції щодо пом’якшення покарання, підвищення вікової межі неосудності, скасування кримінальної відповідальності неповнолітніх. Значна увага приділялася організації правосуддя у справах неповнолітніх, доведенню, що його мають здійснювати спеціально створені для цього органи – комісії у справах неповнолітніх. Більшість дослідників вважали комісії педагогічними органами, завданням яких є виховання неповнолітніх правопорушників та захист їх від негативних впливів оточуючого середовища. Розроблялися і принципи виправної політики щодо неповнолітніх. Увага акцентувалася на шкідливості ув’язнення та доцільності заміни каральних установ виховними, з відповідними побутовими умовами, суворою дисципліною, самоуправлінням, наданням повної загальної освіти та виробничим навчанням.
6. Одним з перших завдань у здійсненні правового регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх було створення правових засад функціонування системи органів охорони дитинства. Керівна роль була відведена надвідомчим органам, зокрема, Раді захисту дітей та Центральній комісії допомоги дітям, головним призначенням яких було координування допомоги дітям, передусім, безпритульним. Склад надвідомчих органів передбачав комплексний підхід до вирішення проблем дитинства. Вони формувалися з представників народних комісаріатів та громадських організацій, а підпорядковувалися найвищим органам влади республіки: Рада захисту дітей – РНК, а Центральна комісія допомоги дітям – ВУЦВК. Надвідомчі органи наділялися значними повноваженнями. Зокрема, Центральній комісії допомоги дітям було надано право доповідати вищим органам влади, видавати розпорядження з питань покращення становища дітей, створювати власні прибуткові підприємства та організовувати громадську допомогу для фінансування запланованих заходів.
7. З центральних державних органів галузевого управління найбільше обов’язків в охороні дитинства покладалося на Народний комісаріат освіти. У складі НКО був створений Головний комітет соціального виховання, якому в законодавчому порядку доручалося, крім виховання дітей, також здійснення їх соціально-правового захисту. Головсоцвих уповноважувався координувати заходи охорони дитинства, які проводили інші комісаріати; розробляти проекти законів про права дітей та надавати висновки щодо законопроектів, підготовлених іншими органами. Крім цього, названий підрозділ НКО мав низку обов’язків у справі охорони прав дітей, організації опіки, боротьбі з бездоглядністю й правопорушеннями неповнолітніх. Для керівництва цією роботою у складі Головсоцвиху було запроваджено Відділ соціально-правової охорони неповнолітніх та Центральну комісію у справах неповнолітніх.
8. Діяльність комісій у справах неповнолітніх регламентувалася декретом РНК "Про відповідальність неповнолітніх" 1920 року, Кодексом законів про народну освіту, а також низкою інструкцій НКО. Ці нормативні акти визначили склад комісій, порядок їх формування та повноваження. Головними функціями комісій були: вирішення справ про правопорушення неповнолітніх та застосування до них заходів виховного впливу, попередження правопорушень, боротьба з бездоглядністю, захист прав неповнолітніх. Цим специфічним завданням відповідав склад комісій. Вони формувалися з представників комісаріатів освіти, юстиції й охорони здоров’я. Для ведення попереднього слідства, здійснення нагляду над неповнолітніми правопорушниками, вивчення чинників, що сприяли протиправній поведінці та бездоглядності, при комісіях було запроваджено інститут обстежувачів-вихователів.
9. Низка завдань, важливих для боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх, покладалася на народні комісаріати охорони здоров’я, соціального забезпечення, праці та юстиції. Для здійснення роботи у галузі охорони дитинства, при правовому регулюванні діяльності цих центральних державних органів галузевого управління, передбачалося створення у складі деяких із них спеціальних підрозділів, у тому числі із залученням представників різних відомств. Це давало змогу у тісній взаємодії вирішувати завдання захисту неповнолітніх та боротьби із зазначеними негативними явищами в їх середовищі.
10. У 20-х роках було запроваджено практику створення спеціальних громадських організацій для сприяння державним органам у боротьбі з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх. Такими були дитячі соціальні інспекції та товариство "Друзів дітей". Їх правовий статус, структура та завдання детально регламентувалися нормативними актами. Загальне керівництво цими громадськими утвореннями покладалося на державні органи охорони дитинства. Передбачалося створення і внутрішніх органів управління. Істотне значення мало надання членам товариства та співробітникам інспекцій права при виконанні своїх обов’язків звертатися по допомогу до органів адміністративної влади, які мали всебічно сприяти їм.
11. Окремим напрямом правового регулювання у досліджуваний період стала робота з неповнолітніми безпритульними та бездоглядними. Найважливішим кроком у цій справі було законодавче закріплення обов’язку держави стосовно соціального захисту дітей, які залишилися без притулку та нагляду. Істотне значення мало юридичне визначення терміну "бездоглядність", встановлення переліку категорій неповнолітніх, які визнавалися безпритульними та бездоглядними, введення поняття "характер і ступінь бездоглядності". Передбачалася законодавством і система заходів допомоги безпритульним та бездоглядним: направлення до установ охорони здоров’я, виховних та навчальних закладів; призначення нагляду, патронату, опіки; відправлення на батьківщину; влаштування на роботу; надання матеріальної або педагогічної підтримки; консультування. Позитивне значення для подолання безпритульності та бездоглядності мало створення та правове регулювання діяльності закладів для безпритульних і бездоглядних. Відомчими нормативними актами Народного комісаріату освіти визначалися порядок їх організації, режим функціонування та особливості роботи з вихованцями.
12. Правові засади роботи комісій у справах неповнолітніх з правопорушниками, які не підлягали кримінальній відповідальності, були закладені Декретом РНК УСРР "Про відповідальність неповнолітніх" 1920 року та Кодексом законів про народну освіту. Ці нормативні акти законодавчо закріпили головні принципи правосуддя у справах неповнолітніх: загальне правило про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та винятки з нього. Законодавчо був визначений перелік заходів медично-педагогічного характеру, що за своєю юридичною природою не були покаранням, і яких мали застосовувати комісії до цієї категорії правопорушників: переконання, передача під нагляд рідних, відправлення на батьківщину, патронування, працевлаштування, направлення до спеціальних виховних установ Народного комісаріату освіти або реформаторію Народного комісаріату юстиції.
13. Відомчими нормативними актами Народного комісаріату освіти регламентувалося розслідування, розгляд та вирішення комісіями у справах неповнолітніх справ правопорушників. До процедури розслідування було включено обов’язкове медичне обстеження та комплексне соціологічне дослідження правопорушника та його оточення з метою виявлення чинників правопорушення і визначення найбільш ефективних заходів впливу. Позитивно можна оцінити правове регулювання функціонування мережі спеціальних закладів НКО для дослідження, утримання та виховання правопорушників. Законодавчо було закріплено диференційований підхід до виправлення неповнолітніх, залежно від їх віку, статі, ступеню занедбаності.
14. Педагогічна концепція боротьби з правопорушеннями, яку вели комісії у справах неповнолітніх, позитивно вплинула на розвиток кримінального та виправно-трудового права в частині відповідальності неповнолітніх. Кримінальним законодавством було підвищено вікову межу неосудності (у порівнянні із існуючою у дореволюційний період), закріплено особливості відповідальності неповнолітніх різних вікових груп, правила обов’язкового пом’якшення покарання, введено до кримінального права заходи медично-педагогічного характеру – віддання на поруки або на піклування, призначення опіки, влаштування до спеціальних закладів. Виправно-трудовим кодексом регламентувалася діяльність реформаторіїв – виправних закладів для неповнолітніх, підпорядкованих Народному комісаріатові юстиції. Зокрема, законодавчо закріплювалося обов’язкове надання неповнолітнім засудженим загальної та професійної освіти.
15. Для профілактики безпритульності, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх істотне значення мало створення правової бази захисту інтересів дітей у різних сферах життя і, передусім, у державному та сімейному вихованні, отриманні освіти, праці. Значну профілактичну роль було відведено системі соціального виховання Народного комісаріату освіти. Її запровадження сприяло створенню та правовому регулюванню діяльності мережі дитячих закладів (шкіл, дитячих будинків, клубів тощо). Структура цієї мережі відповідала інтересам забезпечення всебічного нагляду за дітьми. Встановлювалися такі принципи її функціонування: охоплення єдиним виховним процесом усього періоду розвитку дитини (від раннього дитинства до юності), безперервність роботи протягом календарного року, раціональна організація дозвілля. Було запроваджено загальне обов’язкове навчання та законодавчо закріплено низку організаційних та фінансових заходів, спрямованих на поширення масової освіти дітей.
16. В інтересах профілактики безпритульності, бездоглядності та правопорушень серед випускників інтернатних закладів соціального виховання правове регулювання діяльності дитячих будинків спрямовувалося на забезпечення належної підготовки дітей до самостійного життя. Обов’язковим було визнано набуття вихованцями, паралельно з отриманням загальної освіти, певних трудових навичок, необхідних для здобуття професії. Закріплювалися різні форми соціального захисту випускників інтернатів: бронювання місць у закладах професійної освіти та на підприємствах, створення фондів допомоги працевлаштуванню, призначення стипендій, влаштування на тимчасове проживання на приватних квартирах, призначення патронату.
17. Профілактиці безпритульності, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх сприяло створення правової бази захисту прав дітей у сім’ї. Було регламентовано порядок призначення опіки й відновлено інститут усиновлення. Позитивне значення мало законодавче закріплення обов’язків батьків, усиновителів та опікунів, встановлення відповідальності за їх неналежне виконання, а також визначення заходів захисту неповнолітніх у разі порушення їх прав у сім’ї. Крім традиційних сімейних форм піклування дітьми, запроваджувалася також альтернативна – патронат. Використовувався патронат не лише для утримання та виховання дітей, але й для підготовки їх до майбутньої трудової діяльності, а також для соціальної реабілітації правопорушників. Поширення патронату зумовлювалося його добровільними засадами та встановленням низки привілеїв для патронуючих родин.
18. Немаловажне значення для профілактики безпритульності, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх мало правове регулювання охорони праці підлітків та боротьби з безробіттям серед них. З метою створення сприятливих умов роботи неповнолітніх законодавчо було визначено тривалість їх робочого дня, встановлено особливий порядок нормування праці та пільгові умови її оплати, обов’язкові відпустки та медичний нагляд, обмеження використання праці підлітків на деяких видах робіт. В інтересах боротьби з підлітковим безробіттям регламентувалися різні форми бронювання робочих місць для неповнолітніх. З метою підвищення рівня їх професійної підготовки, а отже, і конкурентоспроможності на ринку праці, було запроваджено навчання на виробництві. Забезпеченню належної організації навчання слугували норми, які зобов’язували роботодавців створювати умови для оволодіння професією, обмежували звільнення учнів, а також надавали пільги підприємствам, що використовували їхню працю. Крім загальних гарантій трудових прав неповнолітніх, передбачалися і спеціальні – для безпритульних і бездоглядних підлітків.

На підставі викладеного вище, можна сформулювати низку рекомендацій стосовно удосконалення правового регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх на сучасному етапі.
1. Основою якісного поліпшення боротьби з названими вище негативними явищами має бути правове забезпечення оптимізації діяльності державних органів, до компетенції яких належить соціальний захист дітей, зокрема, визначення механізму їх взаємодії, форм залучення до співпраці громадськості.
2. Допомога безпритульним та бездоглядним дітям повинна стати одним із пріоритетних напрямів соціальної політики. Для цього в першу чергу потрібно: законодавчо закріпити обов’язок держави стосовно піклування про таких неповнолітніх, визначити шляхи реформування мережі закладів для їх тимчасового утримання та подальшого виховання в інтересах забезпечення як термінової допомоги, так і достатнього рівня розвитку та соціалізації дітей.
3. З урахуванням історичного досвіду варто переорієнтувати державну політику боротьби зі злочинністю неповнолітніх на переважне використання виховних методів. У зв’язку з цим, було б доцільно: відновити комісії у справах неповнолітніх, визнати обов’язковим елементом здійснення правосуддя у справах неповнолітніх виявлення причин та умов, які сприяли протиправній поведінці та їх усунення; передбачити гарантії отримання засудженими підлітками загальної та професійної освіти.
4. Головним елементом профілактики безпритульності, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх на сучасному етапі має стати належний захист їх прав. Пріоритетними напрямами правового регулювання у цій сфері повинні бути: охорона прав дітей у сім’ї, розвиток та підтримка сімейних форм піклування; забезпечення набуття неповнолітніми загальної освіти, створення достатньої кількості державних позашкільних виховних закладів, налагодження механізму захисту трудових прав підлітків, реалізація заходів боротьби з безробіттям серед них.
Отже, перед нами великі завдання, але від успішності їх вирішення залежить майбутнє.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гернет Н.М. Социально-правовая охрана детства за границей и в России. - М.: Право и жизнь, 1924. - 68 с.
2. Люблинский П.И. Задачи охраны детства // Люблинский П.И., Копелянская С.Е. Охрана детства и борьба с беспризорностью. - Л.: Academia, 1924. - 146 с.
3. Люблинский П.И. Охрана детства и борьба с беспризорностью за 10 лет // Право и жизнь. - 1927. - № 8. - С. 27-36.
4. Люблинский П.И. Проект статей, подлежащих внесению в Уголовный кодекс об ответственности несовершеннолетних // Право и жизнь. - 1922. - № 2. - С. 29-33.
5. Скрыпник Н.А. Уголовная политика Советской власти. - Х.: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1924. - 72 с.
6. Уголовный кодекс Советских республик. Текст и постатейный комментарий / Под ред. С. Канарского. С предисловием Н.А. Скрыпника. - Гос. изд-во Украины, 1924. - 512 с.
7. Немировский Э.Я. Советское уголовное право. Часть общая и особенная. - Изд. 2-е изм. и доп. - Одесса, 1926. - 363 с.
8. Волков Г.І. Кримінальне право. Популярний підручник. - 2 вид. Пер. з рос. Т. Польської. - Х.: Юридичне вид-во НКЮ УСРР, 1928. - 151 с.
9. Седлис К. О порядке применения ст. 28 УК в отношении несовершеннолетних // Вестник советской юстиции. - 1926. - № 5. - С. 194.
10. Сухоплюев И. К. Толкование 18-1 и 18-2 ст. Уголовного Кодекса // Вестник советской юстиции. - 1923. - № 7. - С. 178.
11. Куфаев В.И. Юные правонарушители. - М.: Новая Москва, 1924. - 239 с.
12. Куфаев В.И. Педагогические меры борьбы с правонарушениями несовершеннолетних. - М.: Работник просвещения, 1927. - 167 с.
13. Гришаков Н.П. Детская преступность и борьба с ней путем воспитания. - Орел: Госиздат Орловское отд., 1923. - 74 с.
14. Набок М. Нужно ли вызывать правонарушителей в заседания комиссии по делам несовершеннолетних при рассмотрении дел о них // Вестник советской юстиции. - 1923. - № 23. - С. 927-928.
15. Набок М. О проекте новой инструкции комиссиям по делам несовершеннолетних // Вестник советской юстиции. - 1926. - № 10. - С. 391-394.
16. Набок М. Про склад комісій у справі неповнолітніх // Вісник радянської юстиції. - 1929. - № 23. - С. 701-703.
17. Глейзер М. Реорганізація комісій в справах неповнолітніх // Вісник радянської юстиції. - 1930. - № 23-24. - С. 667.
18. Викторов А. О комиссиях по делам несовершеннолетних // Вестник советской юстиции. - 1924. - № 7. - С. 271-272.
19. Перель Я. Борьба с беспризорностью и правонарушениями несовершеннолетних // Советская юстиция. - 1930. - № 7-8. - С. 18-21.
20. Познышев С.В. Основы пенитенциарной науки. - М., 1923. - 303 с.
21. Несовершеннолетние правонарушители / Под ред. Я.А. Перель, А.А. Любимова. С предисловием П.А. Красикова. С вступительной статьей Б.С. Утевского. - М.-Л.: Наркомпрос РСФСР, Гос. Учпедгиз, 1932. - 65 с.
22. Висилевский Л.М. Голгофа ребенка. Беспризорность и дети улицы. - Л. -М.: Тов-во "Книга", 1924. - 100 с.
23. Рубинштейн В.И. Понятие и виды детской беспризорности // Право и жизнь. - 1925. - № 4-5. - С. 95-101.
24. Рубинштейн В.И. Понятие и виды детской беспризорности (продолжение) // Право и жизнь. - 1925. - № 6. - С. 71-80.
25. Веккер Е. Дети и Советское право (Изложение детского права УСРР). - Х.: Изд-во "Труд", 1925. - 110 с.
26. Ряппо Я.П. Народна освіта на Україні за десять років революції. - Х.: Державне вид-во України, 1927. - 70 с.
27. Матвієвський М. Опікунство над сиротами та права сиріт. - 2 випр. вид. - Х.: Юридич. вид-во НКЮ УСРР, 1930. - 38 с.
28. Шабалов С. Об Опеке и попечительстве // Еженедельник советской юстиции. - 1925. - № 9. - С. 214-215.
29. Рыдзюнский Г. Вопросы действующего семейного права // Еженедельник Советской юстиции. - 1922. - № 13. - С. 5-6.
30. Зарецкий М. Организация труда подростков. - Х.: Молодой рабочий, 1923. - 146 c.
31. Гришин З.З. Правовое положение юношеского труда в СССР. - М.: Гострудиздат, 1929. - 112 с.
32. Арнаутов В.А. Голод и дети на Украине. - Х.: РИО НКП, 1922. - 48 с.
33. Грабовская Н.П. Уголовно-правовая борьба с преступлениями несовершеннолетних в СССР. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1961. - 79 с.
34. Михайленко П.П. О преступности несовершеннолетних в УССР и о некоторых причинах, ее порождающих // Проблемы борьбы с преступностью несовершеннолетних и задачи органов ООП СССР: Материалы научно-практической конференции. - М., 1967. - С. 226-233.
35. Орлов В.С. Подросток и преступление. (Основные пути предупреждения преступлений несовершеннолетних). - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. - 202 с
36. Голубева Л.М. Безнадзорность несовершеннолетних – путь к правонарушению. - Фрунзе: Изд-во "Кыргызстан", 1975. - 67 с.
37. Тузов А.П. Профілактика правопорушень серед молоді. - К.: Політвидав України, 1978. - 62 с.
38. Ветров Н.И. Профилактика правонарушений среди молодежи. - М.: Юридическая литература, 1980. - 184 с.
39. Литвинов В.В. Предупреждение правонарушений несовершеннолетних. - К.: Знание, 1980. - 48 с.
40. Габелко М.В. Инспекции по делам несовершеннолетних и их профилактическая деятельность: Учебное пособие. - М.: НИ и РИО Академии МВД СССР, 1982. - 59 с.
41. Кошелкин А.Б. Предупреждение правонарушений среди безнадзорных подростков (По материалам органов внутренних дел): Автореф. Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / ВНИИ МВД СССР. - М., 1985. - 23 с.
42. Миллер А.И. Противоправное поведение несовершеннолетних: генезис и ранняя профилактика. - К.: Наукова думка, 1985. - 150 с.
43. Миньковский Г.М. Профилактика правонарушений среди молодежи. - К.: Вища школа, 1985. - 56 с.
44. Соловьева М. Борьба с преступностью среди несовершеннолетних в период иностранной интервенции и гражданской войны // Труды Высшей школы МВД СССР. - М., 1957. - С. 299-314.
45. Соловьева М.Г. Организация борьбы с правонарушениями несовершеннолетних в первые годы советской власти (1917-1921 гг.) // Труды Высшей школы МВД СССР. Выпуск 31 / Под ред. Н.А. Тручкова. - М.: НИ и РИО, 1971. - С. 152-173.
46. Лихолат П.В. Важнейшие мероприятия Коммунистической партии и Советского правительства по охране детей в период Гражданской войны и иностранной военной интервенции (1918-1920 гг.) // Труды Киевской высшей школы МВД СССР. Вып. 2. - К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1969. - С. 64-77.
47. Лихолат П.В. Мероприятия Советской власти по борьбе беспризорностью и преступностью несовершеннолетних в период восстановления народного хозяйства на Украине (1921-1925 гг.) // Итоговая научно-теоретическая конференция преподавателей КВШ МООП СССР за 1966 г.: Тезисы. - К., 1967. - С. 146-151.
48. Болдырев Е.В. Меры предупреждения правонарушений несовершеннолетних в СССР. - М.: Наука, 1964. - 368 с.
49. Индриков З.Я. Специальные меры профилактики беспризорности и правонарушений несовершеннолетних в СССР в 1917-1935 годах. Учебное пособие. - Минск: МВШ МВД СССР, 1983. - 64 с.
50. Павлова Е.С. О преступности несовершеннолетних в период НЭПа // Вестник Московского университета. Серия 12. Право. - 1975. - № 1 . - С. 65-85.
51. Павлова Е.С. Особенности законодательства о правонарушениях несовершеннолетних в период НЭПа // Вестник Московского университета. Серия 12. Право. - 1975. - № 5 . – С. 74-83.
52. Павлова Е.С. Беспризорность несовершеннолетних и меры борьбы с ней (1921-1926) // Вестник Московского университета. Серия 12. Право. - 1976. - № 5. - С. 55-61.
53. Барило Т.С. Комиссии по делам несовершеннолетних. - К.: Наук. думка, 1976. - 90 с.
54. Третьякова Т.А. Становление комиссий по делам несовершеннолетних как субъектов профилактики правонарушений несовершеннолетних // Проблемы профилактики административных правонарушений, совершаемых несовершеннолетними: Сборник научных трудов. - К.: НИИ и РИО КВД МВД СССР, 1982. - С. 127-130.
55. Мельникова Э.Б. Правосудие по делам несовершеннолетних: история и современность. - М.: Наука, 1990. - 118 с.
56. Николюк В.В. Суды для несовершеннолетних: история и опыт их организации // Советское государство и право. - 1991. - № 5. - С. 77-83.
57. Маймескулов Л.Н., Рогожин А.И., Сташис В.В. Всеукраинская чрезвычайная комиссия (1918-1922). - 2-е изд. перераб. и доп. - Х.: Основа, 1990. - 345 с.
58. Брайнін Я.М. Розвиток основ кримінального права УРСР до першої кодифікації // Проблеми правознавства. Міжвідомчий науковий збірник. - Вип. 7. - К.: Вид-во Київського ун-ту, 1967. - С.121-133.
59. Фролов Ю.О. Перший Виправно-трудовий Кодекс Української РСР // Проблеми правознавства. Міжвідомчий науковий збірник. Випуск 7. - К.: Вид-во Київського ун-ту, 1967. - С. 134-139.
60. Астемиров З.А. История советского исправительно-трудового права. Лекция. - Рязань, 1975 . - 52 с.
61. Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР. - К.: Изд-во КГУ, 1960. - 64 с.
62. Шевченко Я.М. Радянське законодавство про охорону прав дітей //Основні етапи розвитку української радянської держави і права за 50 років. Тези доповідей та наукових повідомлень / Під ред. Б.М. Бабія. - К.: Наук. думка, 1966. - С. 145-146.
63. Довгалевская А.И. Семейное воспитание приемных детей. - М.: Учпедгиз., 1948. - 112 с.
64. Крилов І. Система освіти в Україні (1917-1930). - Мюнхен, 1956. - 96 с.
65. Бондар А.Д. Розвиток суспільного виховання в Українській РСР (1917-1967). - К.: Вид-во Київськ. ун-ту, 1968. - 228 с.
66. Сафронова І.П. Підготовка Кодексу законів про працю 1922 р. на Україні // Проблеми правознавства. Міжвідомчий науковий збірник. Випуск 7. - К.: Вид-во Київського ун-ту, 1967. - С. 140-147.
67. История государства и права Украинской ССР: В 3 т. / АН УССР, Ин-т гос-ва и права. - К.: Наукова думка, 1987. - Т. 2.: 1917-1937 / Бабий Б.М., Бражников В.Е., Потарикина Л.Л., Рогожин А.И., Таранов А.П., Фукс С.Л. - 293 с.
68. Усенко И.Б. Первая кодификация законодательства Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1989. - 120 с.
69. О.О. Шевченко, В.О. Самохвалов, О.М. Шевченко, В.П. Капелюшний Історія держави і права України: навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1996. - 288 с.
70. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – Львів: Світ, 1996. - 296 с.
71. Музиченко П. П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. З-е видання. - К.: Тов-во "Знання", 2001. - 429 с.
72. Кузьмінець О., Калиновський В. Історія держави і права України. - 2-е вид. доповнене. - К.: Україна, 2002. - 448 с.
73. Рябошапко Л.І. Законодавство про освіту в Україні у 20-ті роки // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск № 31. Проблеми державотворення в Україні: Збірник наукових статей. - Львів: Вид-во "Світ", 1994. - С. 18-22.
74. Історія держави і права України: Підручник: В 2 т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін.; Під ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2000. - Т. 2. - 580 с.
75. Нечаева А.М. Охрана детей-сирот в России (История и современность). - М.: Дом, 1994. - 176 с.
76. Діптан І.І. Проблеми дитячої безпритульності на Україні (1919-1932 рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Республіканський міжвідомчий збірник наукових праць. - Вип. 2. - К.: Наук. думка, 1992. - С. 52-60.
77. Зінченко А.Г. Досвід подолання дитячої безпритульності в Україні в 20-х роках. - К.: ТОВ "Міжнародна фінансова агенція", 1998. - 35 с.
78. Веккер Е. Вопросы детского права // Вестник советской юстиции. - 1925. - № 2. - С. 68-70.
79. О комиссиях для несовершеннолетних: Декрет СНК РСФСР от 09.01.18 г. // Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія міліції України у документах і матеріалах: У 3-х т. - К.: Генеза, 1997. - Т. 1: 1917-1925. - С. 456.
80. Кодекс законов об актах гражданского состояния, брачном, семейном и опекунском праве: Утвержден ВЦВК 19.09.18 г. // СУ РСФСР. - 1918. - № 76-77. - Ст. 818.
81. Про націоналізацію всіх благодійних закладів: Декрет РНК України від 04.03.19 р. // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины (далі - СУ Украины). - 1919. - № 21. - С. 228.
82. Про передачу майна монастирських, церковних та інших релігійних установ у відання НКСЗ: Декрет РНК України від 17.05.19 р. // СУ Украины. - 1919. - Ч. 2. - С. 38.
83. Об охране материнства и младенчества: Декрет СНК Украины 1920 г. // Известия ВУЦИК и Харьковского губисполкома от 8.04.20 г.
84. Про поліпшення харчування дітей і матерів, кормлячих груддю: Декрет РНК УСРР від 03.04.20 р. // Зібрання законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України і уповноважених РСФРР (далі - ЗЗ України). - 1920. - № 62. - Ст. 103.
85. Про створення фонду дитячого харчування: Декрет РНК УРСР від 29.05.20 р. // Вісті ВУЦВК. - 1920. - 29 червня. - Ч. 157.
86. Протокол № 24 заседания Политбюро ЦК КП(б)У от 20 июня 1920 года. - Центральний державний архів громадських організацій України (далі - ЦДАГО України), ф. 1, оп. 6, спр. 7, арк. 33-35.
87. Про створення Ради захисту дітей: Постанова РНК УСРР від 29.06.20 р. // ЗЗ України. - 1920. - № 18. - Ст. 341.
88. Резолюции Y конференции КП(б)У. Тезисы по продовольственному вопросу. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 46, арк. 35-36.
89. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.) - К.: Видавничий дім "Альтернативи", 1999. - 336 с.
90. Отчет о деятельности Ценсовзадета и губсовзадетов за 1920 год. - Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України), ф. 166, оп. 2, спр. 578, арк. 89-95.
91. Про порядок передання притулків для дітей 4-15-літніх під управу Наркомосву: Постанова НКО УРСР і уповноваженого НКСЗ від 14.05.20 р. // ЗЗ України. - 1920. - № 10. - Ст. 187.
92. Отчет Ценсоцвоса за 1921 год. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 536, арк. 1-7.
93. Пояснююча записка до законодавчого, методично-інструктивного та статистичного матеріалів. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 6, спр. 289, арк. 153-159.
94. Отчет о деятельности губкомиссий по делам о несовершеннолетних во всеукраинском масштабе за 1921 год. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 536, арк. 44-45.
95. Справа боротьби з правопорушеннями недолітніх на Україні. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 6, спр. 289, арк. 79-91.
96. Протокол № 80 заседания Политбюро ЦК КП(б)У от 16 августа 1921 года. -ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 16, арк. 46-49.
97. Отчет детсекции помощи голодающим детям. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 536, арк. 14-28.
98. Отчет о деятельности Детской секции Ценкомиссии помощи голодающим Поволжья при ВУЦИК // Бюллетень Центральной комиссии помощи голодающим при ВУЦИК. - 1922. - № 5-6. - С. 54-59.
99. Протокол № 2 наличных членов ЦК КП(б)У от 17 декабря 1921 года. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 16, арк. 109-110.
100. Год борьбы с голодом: 1921-1922. - Х., 1922. - 144 с.
101. Тезисы к докладу тов. Затонского о борьбе с детской беспризорностью. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1958, арк. 22-25.
102. Кодекс законов о народном просвещении: Утвержден Постановлением ВУЦИК от 25.10.22 г.; введен в действие Постановлением ВУЦИК от 22.11.22 г. // СУ Украины. - 1922. - № 49. - Ст. 729.
103. Работа губернских комиссий по делам о несовершеннолетних правонарушителях на Украине в период времени с 1-го января 1921 г. до 1-го июля 1923 г. Движение дел и детей. Возраст, социальное положение и соучастие детей. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 5, спр. 248, арк. 1.
104. Положение о Центральной Комиссии помощи детям при ВУЦИК: Утверждено Постановлением ВУЦИК от 06.12.22 г. // СУ Украины. - 1922. - № 53. - Ст. 773.
105. Доповідь голови Центральної комісії допомоги голодуючим Г.І. Петровського на YII Всеукраїнському з’їзді рад про становище дитячого населення, 10-14 грудня 1922 року // Голод 1921-1923 років в Україні: Збірник документів і матеріалів. - К.: Наукова думка, 1993. - С. 186-187.
106. Копия докладной записки ЦКПД в ЦК КП(б)У от 8.10.25 г. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2023, арк. 25-26.
107. Про боротьбу з дитячою безпритульністю: Постанова ВУЦВК від 12.04.23 р. // СУ Украины. - 1923. - № 45. - Ст. 566.
108. Відомості про безпритульних дітей на Україні і про працю охорони дитинства по даним за 1923 рік. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 1623, арк. 18.
109. Краткий отчет о деятельности Центральной комиссии помощи детям (ЦК Помдет) при ВУЦИКе за период: сентябрь 1923 года - июнь 1924 года. - ЦДАВО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1958, арк. 1-14.
110. Статистика України № 61. Том ІV. Серія VII. Статистика народної освіти. Вип 1. - Х.: Вид-во ЦСУ УСРР, 1925. - 112 c.
111. Краткая справка о состоянии детской беспризорности на Украине (из докладной записки Агитпропа ЦК и ЦКПД). - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2023, арк. 27.
112. Проект предложения ЦК КП(б)У по вопросу о ликвидации детской беспризорности на Украине. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2023, арк. 28.
113. Задачи Общества Украинского Креста в деле помощи голодающим // Бюллетень Центральной комиссии помощи голодающим при ВУЦИК. - 1922. - № 5-6. - С. 80-82.
114. Иностранная помощь // Бюллетень Центральной комиссии по борьбе с последствиями голода и центральной комиссии помощи детям при ВУЦИКе. - 1923. - № 10. - С. 41-42.
115. Сведения об обеспечении голодающих детей Юга Украины на 1.10.22 г. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2, спр. 1651, арк. 39.
116. Работа губернских комиссий по делам о несовершеннолетних правонарушителях на Украине в период времени с 1-го января 1921 г. до 1-го июля 1923 г. Виды правонарушений. Меры пресечения. Меры воздействия. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 5, спр. 248, арк. 6.
117. Статистика України № 71. Серія YII. Статистика народної освіти. Випуск І. Народна освіта України на 1 січня 1925 року. Установи соціального виховання. - Х.: Вид-во ЦСУ УСРР, 1925. - 116 с.
118. Про основні моменти в справі боротьби з дитячою безпритульністю: Циркуляр НКО УСРР від 19.11.24 р. // Бюлетень Народного комісаріату освіти. - 1924. - № 3-4. - С. 131-132.
119. Про організацію професійної праці для підлітків: Циркуляр НКО УСРР, 1924 р. // Бюлетень Народного комісаріату освіти. - 1924. - № 3-4. - С. 96.
120. Отчет Народного комиссариата просвещения УССР в ЦК КП(б)У о деятельности за 1924-1926 гг. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2265, арк. 1-44.
121. Положення про міжвідомчі комісії у справі проведення літньої оздоровчої дитячої кампанії: Затв. Постановою НКОЗ, НКО, НКП, Українського бюро ВЦРПС, 1924 р. // Бюлетень Народного комісаріату освіти. - 1925. - № 1. - С. 51.
122. Мероприятия по плановому устройству переросших соцвосовский возраст подростков из детских домов. - ЦДАВО України, ф. 2623, оп. 1, спр. 2059, арк. 211-212.
123. Восьмая Всеукраинская партконференция. Утреннее заседание 16 мая 1924 года. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 118, арк. 357-382.
124. Протокол № 2 заседания Пленума ЦК КП(б)У от 7 июля 1924 года. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 127, арк. 3-16.
125. Відчит про працю Комісій в справах неповнолітніх, 1924/25 рік. - ЦДАВО України, ф. 166, оп. 5, спр. 702, арк. 17-29.
126. Больше общественного внимания беспризорным детям // История милиции Украинской ССР в документах и материалах / Под ред. П.П. Михайленко. - К., 1969. - Т. 1: 1917-1937 гг. - С. 833-834.
127. Ведомость учета подбора беспризорных детей, детских домов и содержимых в них детей по губерниям Украины за октябрь 1924 года - март 1925 года. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2023, арк. 19.
128. На борьбу с беспризорностью, 25.08.26 г. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2244, арк. 21-23.
129. Статистика України № 95. Том VI. Серія VII. Статистика народної освіти. Вип. 1. Народна освіта України. Установи соціального виховання на 1 грудня 1925 року. -Х.: Вид-во ЦСУ УСРР, 1927. - 80 с.
130. Статистика України № 138. Серія VII. Статистика народної освіти. Вип. 1. Народна освіта України. Установи соціального виховання на 1 січня 1927 року. -Х.: Вид-во ЦСУ УСРР, 1928. - 112 с.
131. Отчет о работе ячеек Друзей детей. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2023, арк. 15-18.
132. Итоги борьбы с беспризорностью на Украине, 25 августа 1926 г. - ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2244, арк. 24-26.