ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

brief description

Міністерство внутрішніх справ україни
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

УДК 347.73; 336.027.2; 336.1; 35.078.3

Саєнко Марина Іванівна

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
У СФЕРІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Соколенко Ольга Леонідівна

Дніпропетровськ – 2010
ЗМІСТ

ВСТУП …………….…………….………..……….…………….…………….………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ …………….…………….…………….…………12
1.1. Фінансові послуги в Україні: поняття, види, правове регулювання ……………...12
1.2. Поняття та особливості державного контролю у сфері фінансових послуг …..…41
1.3. Суб’єкти державного контролю у сфері фінансових послуг в Україні …………..68
1.4. Зарубіжний досвід правового регулювання та здійснення контрольної діяльності у галузі фінансових послуг ……………………………………………………………….93
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………………110
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ…….…………….…………….………...…113
2.1. Національний банк України як основний суб’єкт державного контролю у сфері фінансових послуг …………….…………….…………….…………….……………..113
2.2. Повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у сфері фінансових послуг …………………………………………………...141
2.3. Державний комітет фінансового моніторингу України та особливості його контрольної діяльності у сфері фінансових послуг …………….…………….………161
2.4. Удосконалення правового регулювання державного контролю у сфері фінансових послуг в Україні …………….…………….…………….…………….…………….….181
Висновки до розділу 2 …………….…………….…………….…………….…………189
ВИСНОВКИ …………….…………….…………….…………….…………….…….192
ДОДАТКИ …………….…………….…………….…………….…………….……….200
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………….…………….…………225

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Ефективний та добре налагоджений державний контроль є однією із важливих умов стабільності, зокрема, ринку фінансових послуг. У зв’язку з цим будь-яка держава, в якій функціонує ринок фінансових послуг, створює і забезпечує правовими засобами систему його державного контролю. Органи, що здійснюють державний контроль у сфері фінансових послуг в Україні, нині утворюють цілісну систему. Проте, на жаль, численність цих спеціально створених органів та підрозділів не вплинуло позитивно на здійснення ними своїх функцій; інколи навіть відбувається дублювання завдань, які визначені для того чи іншого органу. Не завжди вказані органи якісно справляються зі своїми обов’язками. Чимало питань виникає у процесі здійснення контролю стосовно фінансових послуг; часто констатуються факти нецільового використання кредитних коштів, встановлення дискримінаційних умов надання фінансових послуг та непрозорих умов договорів щодо надання фінансових послуг, недобросовісної реклами надавачів фінансових послуг. Так, за даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України лише близько 30% реклами, а решта 70% – містить ознаки недобросовісності. Нині реальних правових засобів захисту від цього нема. Особливо яскраво правові проблеми державного контролю проявилися у 2008 – 2009 рр. у зв’язку із набиранням обертів світової фінансової кризи, коли окремі фінансово-кредитні установи виявилися неспроможними надавати ті чи інші фінансові послуги, а відповідні органи, контролюючи їх діяльність, не виявили всього комплексу порушень.
За матеріалами щорічних звітів Державного комітету фінансового моніторингу України загальна кількість порушень на цьому ринку фінансових послуг у 2006 р. склала 4591 випадок, при цьому заходи впливу було застосовано у 2557 випадках. У 2007 р. працівниками цієї установи було проведено 529 безвиїзних та 1050 виїзних перевірок фінансових установ, у результаті яких виявлено 4658 порушень законодавства та застосовано 2349 заходів впливу шляхом накладення штрафів, видання приписів та прийняття розпоряджень щодо усунення порушень, тимчасового зупинення, анулювання виданих ліцензій та вжиття інших заходів відповідно до чинного законодавства. У 2008 р. – проведено 857 безвиїзних і 1213 виїзних перевірок фінансових установ, у результаті чого виявлено 4749 порушень законодавства та застосовано 2281 захід впливу. У 2009 р. – проведено 581 виїзну перевірку, виявлено 658 порушень, накладено 235 штрафів на загальну суму 687,1 тис. грн.
Все це у сукупності з іншими проблемами пояснює актуальність обраної нами теми дисертаційного дослідження.
Правові проблеми організації та здійснення державного контролю є досить складними та різноманітними. Жодна із проблем, пов’язаних з соціально-економічним розвитком держави, з її фінансовою системою в цілому не буде вирішено доти, доки існуватимуть проблеми у сфері державного контролю. Примітно, що в Україні робляться відповідні кроки у цьому напрямку. Так з цією метою прийнято Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. [67], а також інші закони, що регулюють окремі сфери фінансових послуг (зокрема, Закон «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. [52], «Про Національний банк України» [64], «Про страхування» від 7 березня 1996 р. у редакції Закону від 4 жовтня 2001 р. [54], «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р. [61], «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. [59], «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. [65], «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 р. [58], «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 р. [50]).
При визначені стану наукової розробки необхідно зважати на існування загальнотеоретичного підґрунтя для дослідження проблем державного контролю у сфері фінансових послуг крізь призму їх правової регламентації. Йдеться, зокрема, про роботи вчених-юристів у галузі теорії держави та права, конституційного та адміністративного права.
Отже, теоретичною базою дисертаційного дослідження є наукові праці таких провідних українських і зарубіжних фахівців у галузі теорії економічної теорії, держави та права, фінансового, банківського, адміністративного, цивільного, кримінального права, фінансового контролю, як В.Б. Авер'янов, О.М. Бандурка, О.О. Бандурка, Л.К. Воронова, І.П. Голосниченко, П.С. Пацурківський, Н.Ю. Пришва, О.Л. Соколенко, Р.А. Усенко та інші. В Україні питання державного контролю розробляють, зокрема, О.Ф. Андрійко, Л.В. Борець, В.М. Гаращук, І.К. Залюбовська, Д.Л. Зима, Ю.В. Кобринський, О.П. Мельник, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, І.П. Устинова; в Росії – О.Ю. Грачова, С.О. Шохін, А.Г. Андрєєв, В.В. Бурцев, О.С. Шаров, Н.Д. Пагосян, А.А. Яблуганов. З-поміж вчених радянського періоду варто відзначити Е.А. Вознесенського, М.С. Малеїна, Н.А. Ковальову, А.І. Коняєва, І.А. Бєлобжецького. До правових проблем у сфері фінансових послуг зверталися, наприклад, С.А. Буткевич, І.В. Вєтрова, Н.В. Дроздова, І.Б. Заверуха, О.М. Іванов, А.Т. Ковальчук, Т.А. Латковська, А.О. Селіванов, Є.В. Карманов, О.О. Качан, А.О. Клименко, О.А. Костюченко, В.Л. Кротюк, О.В. Лебедєв, Т.В. Мазур, О.П. Орлюк, Г.М. Остапович, А.О. Приступко, М.В. Сідак, М.В. Старинський, І.Б. Чайкін, О.О. Чаричанський, В.Д. Чернадчук, Л.М. Чуніхіна, І.А. Шамрай, В.М. Юрах та інші.
Проте комплексно правові питання державного контролю у сфері фінансових послуг в Україні ще не вивчалися. Недослідженим залишається спеціальна компетенція суб’єктів державного контролю у сфері фінансових послуг в Україні, поняття, правовий статус та правові основи взаємодії цих суб’єктів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота має безпосередній зв'язок із загальними положеннями Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», схваленої Указом Президента України від 11 вересня 2006 р. № 742/2006, зокрема п. 2 («Забезпечення доброчесності в органах державної влади та органах місцевого самоврядування»); з Планом заходів на 2010 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 жовтня 2009 р. № 1119; з Планом заходів щодо реалізації Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2010 р. № 135-р. Робота виконана з урахуванням наказу МВС України № 755 від 5 липня 2004 р. «Про пріоритетні напрямки наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років», а також п. 3.58 Плану проведення науково-дослідних і науково-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2010 рік.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 26.03.2009 р. (протокол № 3).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування теоретико-правових основ сучасного правового регулювання державного контролю у сфері фінансових послуг в Україні та розроблення пропозицій щодо його удосконалення.
Реалізація цієї мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:
– розкрити нормативно-правові дефініції поняття «послуга», зокрема «фінансова послуга», визначити особливості та характерні ознаки останньої;
– визначити об’єкт та предмет державного контролю у сфері фінансових послуг;
– окреслити основні завдання державного контролю в галузі фінансових послуг;
– з’ясувати особливості правового регулювання державного контролю у сфері фінансових послуг в Україні;
– розкрити зміст поняття та визначити види суб’єктів державного контролю на ринку фінансових послуг в Україні;
– охарактеризувати систему та правовий статус органів державного контролю у сфері фінансових послуг, їх компетенцію та способи взаємодії;
– проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання здійснення контрольної діяльності щодо фінансових послуг в окремих країнах світу (зокрема, у державах ЄС, Японії, США);
– розробити пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відносин та реформування державного контролю у сфері фінансових послуг.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються у процесі державного контролю в сфері фінансових послуг в Україні.
Предметом дослідження є правове регулювання державного контролю в сфері фінансових послуг в Україні.
Методи дослідження. У дисертації використовувалися загальнонаукові та спеціально-наукові методи, зокрема, такі: системно-структурний – за його допомогою висвітлені основні правові та організаційні засади регулювання відносин, які виникають, змінюються та припиняються у процесі контролю в сфері фінансових послуг, ознаки і наслідки останнього (підрозділ 1.1, 1.2); порівняльно-правовий – застосовувався при досліджені законодавства та наукових праць, присвячених державному контролю в сфері фінансових послуг в зарубіжних країнах (підрозділ 1.4); формально-догматичний – використовувався для здійснення доктринального тлумачення відповідних правових норм і нормативно-правових термінів (підрозділ 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); соціологічний та статистичний – було використано при з’ясуванні недоліків надання фінансових послуг, умов та причин їх усунення (підрозділ 1.2, 1.3). Застосування функціонального методу дозволило встановити напрямки удосконалення державного контролю у сфері фінансових послуг в Україні (підрозділ 2.4).
Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони та інші нормативні акти, що регулюють державний контроль у сфері фінансових послуг в Україні, а також міжнародні правові акти, зокрема директиви ЄС.
Емпіричну базу дисертації становлять узагальнені дані, статистичні матеріали Національного банку України та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державного комітету фінансового моніторингу України про стан надання різних фінансових послуг окремими фінансово-кредитними установами, звіти фінансово-кредитних установ і контролюючих їх органів, а також результати анкетування 152 працівників фінансово-кредитних установ України і 164 споживачів фінансових послуг – загалом 316 осіб щодо стану їх обізнаності з проблемами на ринку фінансових послуг. Регіонами опитування в період 2007-2010 рр. є Дніпропетровська, Київська, Сумська, Хмельницька області.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень правового регулювання державного контрою у сфері фінансових послуг. У дослідженні сформульовані та науково обґрунтовані положення, висновки та пропозиції, які відображають його наукову новизну, зокрема:
вперше:
– запропоновано визначення поняття «державний контроль у сфері фінансових послуг» як діяльності уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, інших органів у межах повноважень, передбачених законом, що полягає у цілісному та безперервному відстеженні результатів діяльності фінансових установ з метою забезпечення їх надійності і стійкості, а також щодо виявлення й запобігання порушенням вимог законодавства зазначеними установами та забезпечення інтересів споживачів фінансових послуг;
– запропоновано такі стадії надання фінансових послуг: 1) визначення передумов існування фінансової послуги; 2) створення відповідного її правового регулювання; 3) планування фінансової послуги (визначається надавач і споживач з огляду на їх потреби); 4) надання (реалізація, здійснення) фінансової послуги; 5) контроль; 6) удосконалення процесу надання фінансових послуг;
– надано дефініцію поняття «суб’єкти державного контролю у сфері фінансових послуг» як системи органів державної влади, до компетенції яких належать повноваження із регулювання, спостереження, перевірки та належного реагування щодо питань відповідності діяльності із надання фінансових послуг законодавству та іншим нормативно-правових актам України;
удосконалено:
– концепцію формування та розвитку системи органів державного контролю у сфері фінансових послуг у розрізі запровадження функціонування окремих уповноважених державних суб’єктів, зокрема, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та Державного комітету фінансового моніторингу України;
– класифікацію органів, які здійснюють контроль у сфері фінансових послуг. Серед суб’єктів державного контролю у сфері фінансових послуг запропоновано вирізняти органи загальної компетенції (Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Антимонопольний комітет України, органи державної контрольно-ревізійної служби, державної податкової служби) та органи спеціальної компетенції (Національний банк України, Державну Комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України та Державний комітет фінансового моніторингу України);
– системний підхід щодо процесу здійснення таких контрольних повноважень, як реєстрація та ліцензування фінансових установ Національним банком України та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;
дістало подальшого розвитку:
– визначення основних шляхів вирішення існуючих прогалин в правовому регулюванні державного контролю у сфері фінансових послуг: 1) поступове вдосконалення існуючого нормативно-правового регулювання з кінцевою метою реорганізації існуючої системи органів державного контролю; 2) створення у сфері фінансових послуг єдиного органу, що виключало б існування проблем перетину та дублювання повноважень і компетенції окремих державних органів;
– дослідження повноважень органів державної влади, які задіяні у процесі контролю в сфері фінансових послуг, питання юридичної нерівності у правовому статусі суб’єктів державного контролю у сфері фінансових послуг спеціальної компетенції;
– вивчення питання правового статусу таких суб’єктів державного контролю у сфері фінансових послуг спеціальної компетенції, як Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та Державний комітет фінансового моніторингу України. Вказане питання пропонується розглядати та досліджувати в розрізі особливостей компетенції, майнової бази та організаційної структури відповідних державних органів;
– положення щодо здійснення фінансового моніторингу у сфері фінансових послуг. Запропоновано авторське визначення «первинного фінансового моніторингу» – це діяльність фінансових установ із впровадження та реалізації внутрішнього фінансового моніторингу, аналізу операцій клієнтів та передачі необхідної інформації уповноваженим суб’єктам державної влади з метою належного виконання зобов’язань щодо співпраці в порядку забезпечення обов’язкового фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом. Наведене визначення доцільно включити та конкретизувати у методичних рекомендаціях суб’єктам первинного фінансового моніторингу «Управління ризиками щодо відмивання злочинних доходів та фінансування тероризму», затверджених наказом Держфінмоніторингу України від 4 липня 2008 р. № 157.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці таких рекомендацій організаційно-правового характеру у:
– науково-дослідній роботі – для подальших досліджень фінансово-правових проблем державного контролю, фінансових послуг, перспектив розвитку законодавства в цій сфері;
– правотворчості – для удосконалення нормативно-правових актів та прийняття нових, які відображені у висновках та пропозиціях щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства (лист до комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності – вих. № 23-345 від 21 травня 2010 р.);
– правозастосовчій діяльності – для удосконалення процесу здійснення державного контролю в галузі фінансових послуг (акт впровадження Дніпропетровського обласного управління юстиції від 01 лютого 2010 року; довідка про реалізацію наукового дослідження від 17 липня 2009 р. №144);
– навчальному процесі результати дослідження використовуються при викладанні навчальних дисциплін «Фінансове право України», «Адміністративне право України» та спецкурсів з проблем фінансового і банківського права (довідки Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна та Дніпропетровського національного університету імені О. Гончара про реалізацію наукового дослідження та впровадження в навчальний процес від 23 червня 2009 р.№14/1123-21/3 та 08 жовтня 2009 р.№87-300-1533; акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 17 березня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу і кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, а також оприлюднювалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Дні порівняльного правознавства» (м. Київ, 8-11 квітня 2009 р.), «Правоосвітницька діяльність юридичних клінік на базі вищих навчальних закладів» (м. Дніпропетровськ, 24 квітня 2009 р.); «Система фінансового права» (м. Одеса, 27-28 травня 2009 р.), «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації» (м. Чернігів, 12-13 червня 2009 р.), «Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права» (м. Ірпінь, 1 жовтня – 1 листопада 2009 р.), «Розвиток цивільного законодавства: посткодифікаційний період» (м. Київ, 8-9 жовтня 2009 р.), «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 р.), «Проблеми та перспективи розвитку вітчизняного права» в рамках IV наукових читань, присвячених пам’яті В.М. Корецького (м. Дніпропетровськ, 19–20 листопада 2009 р.), «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України в період економічної кризи» (м. Донецьк, 20 листопада 2009 р.), «Актуальні напрямки вдосконалення фінансово-економічної політики на сучасному етапі» (м. Чернігів, 17-18 лютого 2010 р.), «Актуальні проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин в умовах кризи: практика правозастосування та шляхи вдосконалення» (м. Суми, 4-5 червня 2010 р.).
Публікації. Основні результати дисертації викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, визначених ВАК України як фахові з юридичних наук, та восьми тезах доповідей.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, додатків і списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи – 247 сторінок, у тому числі 199 сторінок основного тексту, додатків на 25 сторінках, список використаних джерел на 23 сторінках (249 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження, вирішено наукове завдання, що полягає у визначенні сучасного стану та напрямків системного удосконалення правового регулювання контролю у сфері фінансових послуг в Україні. Сформульовано ряд висновків, пропозицій, а також рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Серед них найбільш суттєвими є такі:
1. Актуальність контролю та фінансових послуг визначається євроінтеграційними процесами в Україні, співпрацею зі світовими фінансовими, торговими та економічними організаціями. У зв’язку із цим потребує максимальної адаптації вітчизняне законодавство до вимог, що ставляться, зокрема, до учасників ринку фінансових послуг, до контролю у сфері фінансових послуг; вдосконалення законодавства у цій сфері; формування та здійснення відповідної політики держави можливе лише за умови вивчення та уніфікації зарубіжного досвіду. Для забезпечення уникнення можливих ускладнень та порушень у сфері контролю та нагляду, наприклад, за діяльністю філій іноземних фінансових установ, за доцільне укласти відповідні міжурядові угоди, які б передбачали зобов’язання контрольно-наглядових органів держав місцезнаходження материнських компаній щодо здійснення належного нагляду за їх філіями на території України та обміну інформацією з відповідними регуляторними органами України.
2. Нині питання контролю та фінансових послуг є особливо актуальними, особливо тому, що Україна йде активним шляхом євроінтеграції, а також всіляко інтегрується до світового економічного співтовариства, співпрацює зі світовими фінансовими, торговими та економічними організаціями. У цьому напрямку потребує максимальної адаптації вітчизняне законодавство до вимог, що ставляться, зокрема, до учасників ринку фінансових послуг, до контролю у сфері фінансових послуг. Вдосконалення законодавства у цій сфері, а також формування та здійснення відповідної політики країни можливе лише за умови вивчення та уніфікації зарубіжного досвіду.
3. Не сприяють належній організації державного контролю інколи не зовсім ефективний розподіл повноважень органів державного контролю у сфері фінансових послуг. На сьогодні у світі склалася практика, за якої державні органи, які здійснюють контроль у сфері фінансових послуг, перш за все, забезпечують регулювання цієї сфери. При цьому, досить складно чітко розділити та класифікувати такі органи. В одних державах цим займається центральний банк, у других – міністерство фінансів, в інших – спеціальні установи та профільні міністерства.
4. Об’єкт державного контролю у сфері фінансових послуг – це те, на що спрямований контроль, а саме господарська діяльність фінансових установ, стан їх внутрішнього контролю. Предметом державного контролю є окремі аспекти фінансової та пов’язаної з нею господарської діяльності, окремі операції фінансових установ, документація. Матеріальні та нематеріальні блага, речі становлять предмет контролю з боку інших органів, зокрема, контрольно-ревізійної служби. Тобто первинним є об’єкт державного контролю, а похідним – предмет. Завданнями державного контролю в сфері фінансових послуг є: 1) дотримання та підтримка фінансової дисципліни як всередині держави, так і за її межами. Це пов’язано із міжнародним характером більшості фінансових послуг; 2) перевірка виконання фінансових зобов’язань фінансових установ перед державою та перед іншими суб’єктами фінансових правовідносин; 3) попередження та усунення виявлених та наявних порушень фінансової дисципліни та законодавства; 4) у разі доведення фактів вчинення правопорушень – застосування заходів впливу та примусу за вчинення правопорушень.
5. При висвітленні особливостей правового регулювання державного контролю у сфері фінансових послуг в Україні зроблено висновок про те, що, незважаючи на наявність законів і численних підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують питання фінансових послуг в Україні та здійснення державного контролю у цій сфері, на сьогоднішній день проблематично стверджувати про ефективність правового регулювання. Проблемним і досі залишається питання достовірності інформації, яка поширюється надавачами фінансових послуг, зокрема, у сфері реклами. Не зовсім прозорим є сам ринок фінансових послуг для споживачів цих послуг.
6. Дослідження проблем фінансових послуг, що надаються кредитними спілками дає підстави зробити висновок про необхідність розширити можливості кредитних спілок щодо кредитування відповідно до їх потреб суб'єктів малого підприємництва та фермерських господарств, а також іпотечного кредитування широких верств населення. Також за доречне активізувати діяльність кредитних спілок у напрямі підтримки розвитку територіальних громад, насамперед у сільській місцевості, та забезпечення виконання регіональних програм соціального і економічного розвитку відповідних територій, а також у напрямі соціально орієнтованих програм кредитування членів кредитних спілок у трудових колективах підприємств, установ та організацій, навчальних закладах, галузевих профспілках, громадських і релігійних організаціях. Розширення та актуалізація діяльності кредитних спілок вимагає і посилення уваги контролюючих органів. Це підсилюється також існуючою проблемою з контролем та наглядом у сфері окремих фінансових послуг, зокрема тих, що надаються кредитними спілками. Нині Державній комісії з питань регулювання ринків фінансових послуг необхідно посилити контроль за тими кредитними спілками, які ігнорують інтереси своїх вкладників. Необхідно вживати відповідних дій щодо тих кредитних спілок, які не повертають вклади та відсотки за ним, шляхом односторонньої пролонгації договору, або які переводять кошти членів в додаткові паї без їх згоди, що, у свою чергу, суперечить положенням Закону «Про кредитні спілки». Комісії слід посилити боротьбу із обмеженням прав членів кредитної спілки на доступ до інформації про її діяльність, а також попереджати поширенню небанківськими фінансовими установами недостовірної реклами. Також варто посилити співпрацю Комісії та Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України, оскільки через кредитні спілки інколи відмиваються значні суми коштів (у вигляді благодійних внесків, шляхом укладення фіктивних договорів про видачу кредитів підставним особам тощо).
7. Аналізуючи загальноправові основи регулювання фінансових послуг в Україні, дисертант дійшов висновку, що з-поміж чинників, які сприяли розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг можна окреслити, зокрема, такі: створення відповідної законодавчої та нормативно-правової бази (на сьогодні вже можна стверджувати, що така база існує, проте потребує свого подальшого вдосконалення та розвитку); набуття Україною статусу країни з ринковою економікою (тобто це, у свою чергу, сприяє розвитку міжнародного ринку фінансових послуг); поступова адаптація законодавства України до законодавства ЄС (зокрема, у сфері фінансових послуг); розвиток світового ринку фінансових послуг (формуються світові центри фінансових послуг); потреба в інвестуванні вільних коштів фізичних та юридичних осіб та у забезпеченні обігу цих коштів (є необхідність задовольняти бажання споживачів фінансових послуг, які бажають певним чином продати (або «здати в оренду») свої тимчасово вільні кошти, щоб у майбутньому отримати їх назад);розвиток безготівкових розрахунків, безпаперової форми звітності (це спонукає до розвитку міжбанківських розрахунків як в межах України, так і за її межами); розвиток міжнародної торгівлі, міжнародної співпраці у різних сферах і галузях економіки (а це сприяє знову ж таки розвитку безготівкових розрахунків).
8. Процес, який пов'язаний із наданням фінансових послуг, є досить різнобічним і довго триваючим, оскільки є самі послуги, є передумови, що їм передують, а також є дії постфактум. Нами систематизовано надання фінансових послуг і запропоновано розглядати це як процес, що складається з таких стадій: 1) визначення передумов існування фінансової послуги; 2) створення відповідного її правового регулювання; 3) планування фінансової послуги (визначається надавач і споживач у силу їх потреб); 4) надання (реалізація, здійснення) фінансової послуги; 5) контроль; 6) удосконалення процесу надання фінансових послуг.
9. Державний контроль на ринку фінансових послуг України уповноважена здійснювати ціла низка суб’єктів фінансового контролю. І серед них, виходячи з рівня та направленості їх контрольної діяльності, необхідно виділяти органи загальної компетенції (Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Антимонопольний комітет України, органи державної контрольно-ревізійної служби, державної податкової служби) та органи спеціальної компетенції (Національний банк України, Державну Комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України та Державний комітет фінансового моніторингу України).
10. За результатами проведеного дослідження запропоновано систему загальних напрямків контролюючого впливу суб’єктів державного контролю у сфері фінансових послуг: 1) ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності за надання фінансових послуг; 2) нормативно-правове регулювання діяльності фінансових установ; 3) нагляд за діяльністю фінансових установ; 4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; 5) проведення інших заходів з державного регулювання та контролю фінансових послуг. Основним призначенням вказаної систематизації, зокрема, виступає можливість застосування одноманітних підходів при розгляді можливість систематизувати контрольних і повноважень органів державної влади у сфері фінансових послуг для цілей покращення нормативно-правового регулювання та практики.
11. У вітчизняному законодавчому регулюванні здійснення державного контролю у сфері фінансових послуг спостерігається значна кількість колізійних положень. Найбільш показовими прикладами зазначеного є питання правового регулювання повноважень щодо здійснення контролю у наступних сферах: діяльність з надання фінансових послуг інститутів спільного інвестування; операції фінансових установ з цінними паперами, вираженими в іноземній валюті; банківські операції небанківських фінансових установ.
12. Основним недоліком правового статусу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України виступає її повна залежність від органів виконавчої влади. Тому однією з найважливіших дій державної влади щодо підвищення ефективності здійснення повноважень з державного контролю у сфері фінансових послуг даним органом вважаємо закріплення за ним особливого статусу, а також принципів інституційної, операційної та фінансової незалежності у діяльності.
13. На жаль, існуюче нормативне правове закріплення принципів політично, фінансово та владно незалежного функціонування Національного банку України в якості основного органу державного контролю у сфері фінансових послуг, як засвідчує практика, не допомогло в повній мірі убезпечити банківську систему країни від ризиків за останні роки (що позначалися явищами кризи у банківській системі). Однак, серед першочергових завдань держави щодо врегулювання проблемних питань у цій сфері ми не вважаємо необхідність запровадження «механізму підпорядкування Національного банку України» вищим органам державної влади. Натомість, пропонуємо проведення економічно обґрунтованої модифікації системи контролюючих заходів та методів Національного банку України, не в останню чергу, за рахунок сприятливих політичних умов та продовження міжнародної співпраці, обміну досвідом та нормативно-правових запозичень у цьому напрямку.
14. Відповідно до існуючого правового положення Державного комітету фінансового моніторингу України в системі органів державного контролю на фінансовому ринку, даний орган наділений найбільш широкими повноваженнями щодо володіння інформацією у сфері фінансових послуг України. Тому до сучасних завдань державної влади належить створення та забезпечення відповідних умов для дієвого та незалежного функціонування даного органу. Вказане, зокрема, має полягати у забезпеченні системи ефективного та правомірного використання інформації щодо фінансових операцій суб’єктів господарювання посередництвом фінансових послуг, що може надходити до Державного комітету фінансового моніторингу України, дієвої взаємодії даного органу з іншими уповноваженими суб’єктами державного контролю та правоохоронними органами щодо такої інформації, а також виключення можливостей для її розголошення чи інших зловживань.
15. На підставі проведеного дослідження сформульовані першочергові дії державної влади щодо реформування державного контролю у сфері фінансових послуг України стосовно: вдосконалення нормативно-правового регулювання; впровадження світового досвіду та міжнародних стандартів; встановлення чітких правових меж впливу на політику та діяльність відповідних контрольних органів; вдосконалення методів та засобів державного контролю у сфері небанківських фінансових послуг; сприяння в розвиненні альтернативних державному форм контролю на ринку фінансових послуг. Зважаючи на це, за доцільне є внесення змін і доповнень до нормативно-правових, які регулюють відносини у сфері фінансових послуг та фінансового контролю, а також щодо формування системи запобіжного (пруденційного) нагляду, включаючи впровадження системи оцінки діяльності фінансових посередників на основі застосування міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності. Досліджений у дисертації досвід зарубіжних держав свідчить про підвищення значення саме запобіжного (пруденційного) нагляду.
16. Найбільш концептуальним та послідовним варіантом вирішення проблемних питань щодо ефективної організації державного контролю у сфері фінансових послуг України вважаємо реформування існуючої системи шляхом створення єдиного державного «мегарегулятора» фінансових послуг. Вказане, зокрема, надасть змогу вирішити питання дублювання контрольних повноважень органів державної влади у сфері фінансових послуг, а також підвищити стабільність та розвиток всіх сегментів ринку фінансових послуг завдяки більш скоординованим управлінським заходам.
17. Слід законодавчо закріпити обов’язок органів державної влади не втручатися в поточну діяльність учасників ринку фінансових послуг. Необхідно посилити відповідальність цих органів за порушення такого обов’язку, для цього пропонується:
а) дати легальне визначення первинного фінансового моніторингу у Методичних рекомендаціях суб’єктам первинного фінансового моніторингу «Управління ризиками щодо відмивання злочинних доходів та фінансування тероризму». затвердженим наказом Держфінмоніторингу України від 4 липня 2008 р. № 157.
б) доповнити новою нормою Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме статтею 22-1 «Співпраця та координація діяльності між органами державного контролю у сфері фінансових послуг в Україні» такого змісту:
«1. У процесі контролю у сфері фінансових послуг всі органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, вказані у статті 22 цього Закону, зобов'язані співпрацювати з правоохоронними органами згідно з законодавством України.
2. Для здійснення своїх функцій у разі виявлення правопорушень правоохоронні органи мають право безоплатно одержувати від органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, а також від фінансових установ, перелічених у пункті 1 частини 1 статті 1 цього Закону, інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
3. Правоохоронні органи не мають права вимагати від фінансових установ виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та підзаконними нормативними актами.
4. Координацію співпраці та діяльності вказаних органів забезпечують керівники відповідних органів та установ».
Необхідно також розробити правові основи створення фондів гарантування страхових виплат у галузі страхування життя та гарантування інвестицій на фондовому ринку, системи гарантування вкладів членів кредитних спілок, досудового розгляду скарг споживачів і розв'язання спорів між фінансовими установами і споживачами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Адамік Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник / Б.П. Адамік. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 278 с.
2. Адмiнiстративна реформа в Українi. Проблеми пiдвищення ролi Мiнiстерства фiнансiв України i Нацiонального банку України як iнститутiв регулювання економiки. Науково-практична конференцiя. Доповiдi, повiдомлення. – К.: НДФI, 1998. – 320 с.
3. Актуальнi проблеми сучасної фiнансової науки. Науково-практична конференцiя молодих вчених i аспiрантiв НДФI. – К.: НДФI, 1999. – 192 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т. I. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т. ІІ. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
6. Алексеев С.С. Право и правовая система / С.С. Алексеев // Правоведение. – 1980. – № 1. – С. 27 – 34.
7. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: «Статут», 1999. – 712 с.
8. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / О.Ф Андрійко. – К., 1999. – 378 с.
9. Андрєєв Д.О. Щодо питання правової природи контрольно-наглядових проваджень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку / Д.О. Андрєєв // Форум права. – 2007. – № 3. – С.15-21 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2007-3/07adotfr.pdf
10. Антонюк О.А. Прогнозування стану фінансового ринку на основі експертних оцінок / О.А. Антонюк // Фінанси України. – 1998. – № 8. – С. 123 – 127.
11. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом / В.Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1977. – 382 с.
12. Ачкасов А. И. Типы валютных операций и другие виды сделок на международных денежных рынках / А.И. Ачкасов. – М.: Консалт-банкир, 1994. – 62 с.
13. Базилевич В.Д. Страховий ринок України / В.Д. Базилевич. – К.: КОО т-ва «Знання», 1998. – 371 с.
14. Баклан О.В. Контрольно-наглядова діяльність та адміністративний примус в сфері охорони праці: Навчальний посібник / О.В. Баклан. – Київ: Поліпром, 2003. – 168 с.
15. Банківська енциклопедія / Савлук М.І, Поддєрьогін А.М., Пересада А.А., Олекієнко Н.Д., Лазапенко И.Н. / Під ред. А.М. Мороза – К.: ЕЛЬТОН 1993. – 330 с.
16. Банківська справа: Центральний банк і грошово-кредитна політика. Банківські операції / Під ред. Сичова В.О. – У 5-ти томах. – Том 1. – Київ: НВП «АВТ лтд.», 2004. – 528 с.
17. Банківське право: українське та європейське: Навч. посібник / [Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В.] / За ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 1999. – 390 с.
18. Банківський нагляд: Навч. посіб. [Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В., Коренєва О.Г.]. – К.: Знання, 2004. – 406 с.
19. Банковский контроль и аудит / Н. В. Фадейкина, Е. К. Болгова, М. Н. Скурихин, А. В. Брыкин ; Под общ. ред. Н. В. Фадейкиной ; Сибирский институт финансов и банковского дела. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 496 с.
20. Бауман Ю. Фінансовий моніторинг як вид фінансового контролю / Ю. Бауман // Підприємництво, господарство та право. – 2009. – № 4. – С. 40-43.
21. Білич І. Правовий статус Бундесбанку / І. Білич, О. Музика // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 61-63.
22. Близнюк Елена. Зачем поручителю быть «финансистом». Для самостоятельного проведения финансовых операций необходим юридический статус финансового учреждения / Е. Близнюк // Юридическая практика. – № 45 (411) от 08.11.05. – С. 1, 14.
23. Близнюк О. Юридичні особливості діяльності Національного банку України з управління грошовим обігом / О. Близнюк // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С. 119-122.
24. Близнюк Олена. Щодо розподілу повноважень у системі нагляду на фінансовому ринку / О. Близнюк // Юридична газета. – № 21 (57) від 15.11.05. – С. 17.
25. Бобраков Ю. И. США: центральный банк и экономика. Отв. ред. В.А. Федорович / Ю.И. Бобраков. – М.: Наука, 1988. – 157 с.
26. Брагинский, С. В. Кредитно-денежная политика в Японии [Текст] / С.В. Брагинский ; АН СССР, Ин-т востоковедения. – М.: Наука, 1989. – 193 с.
27. Бутко Вячеслав. Стоит ли забирать банковский пруденциальный надзор у Национального банка Украины и вводить его в мегарегулятор / В. Бутко // По материалам Киевский ТелеграфЪ от 11.04.2005 года [Електронний ресурс] Режим доступу: http://news.finance.ua/ru/~/2/20/all/2005/04/11/60680].
28. Васильєва В.А. Проблеми цивільно-правового регулювання відносин з надання посередницьких послуг: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Прикарпатський національний ун-т ім. В.Стефаника. Юридичний ін-т. Кафедра цивільного права та процесу. – Івано-Франківськ, 2006. – 416 арк.: табл. – Бібліогр.: арк. 386-409.
29. Виттас Д. взаимодополняющее конкурентное взаимодействие финансовых посредников и рынков / Д. Виттас. – Брюссель: CECFP, Мировой банк, сентябрь 1989.
30. Власов С.В. К вопросу об организации внутреннего контроля в банковском секторе / С.В. Власов // Деньги и кредит. – 2007. – № 2. – С. 33-34.
31. Внутрішній Лист Департаменту валютного регулювання Національного банку України «Щодо здійснення комерційними банками функцій агента валютного контролю за операціями своїх клієнтів» від 06.10.1997 року № 13-211/2554-7270 // Електронний ресурс: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
32. Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СССР / Э.А. Вознесенский. – М.: Юридическая литература, 1973. – 133 с.
33. Воронова Л.К. Финансовое право Украины: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов / Л.К. Воронова, Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2003. – 360 с.
34. Вступ до банківської справи: Навч. посібник / Колектив авт.: Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.М. / Під ред. Савлука М.І. – К.: Вид-во «Лібра», 1998. – 342 с.
35. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні / В.М. Гаращук. – Харків: Фоліо, 2002. – 176 с.
36. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: Дис... докт. юрид. наук: 12.00.07 / В.М. Гаращук. – Х., 2003. – 412 с.
37. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні / В.М. Гаращук. – Харків, 2003. – 567 с.
38. Горбач Л.М. Ринок фінансових послуг: навч. посіб. для студ внз. / Л. М. Горбач, О. Б. Каун. – К.: Кондор, 2006. – 436 с.
39. Гроші та кредит: Підруч. / За ред. М. І. Савлука. – К.: Либідь, 2001. – 662 с.
40. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
41. Драчев С.Н. Фондовые рынки США: основные понятия, механизмы, терминология / С.Н. Драчев. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 68 с.
42. Дроздова Н.В. Договір про надання фінансових послуг в цивільному праві України: Дис. … канд. юрид. наук.: Спеціальність 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Н.В. Дроздова. – К., Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2005. – 193 с.
43. Дроздова Н.В. Цивільно-правова природа інвестиційних договорів у сфері будівництва житла / Н.В. Дроздова // Юридична Україна. – 2004. – № 12. – С. 48 – 51.
44. Дроздова Н.В. Цивільно-правове регулювання фінансових послуг в Україні / Н.В. Дроздова // Юридична Україна. – 2005. – № 1. – С. 27 – 29.
45. Дроздова Н.В. Загальні аспекти договору про надання фінансових послуг в сучасному цивільному праві України / Н.В. Дроздова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2003. – № 52-55. – С. 161 – 163.
46. Ерицян А.В. Пруденциальное регулирование и пруденциальный банковский надзор: Автореф. дисс. канд. юрид. наук: Специальность 12.00.14. / Российская Академия Наук. Институт государства и права / А.В. Ерицян. – М., 2002. – 28 с.
47. Жуков Е.Ф. Деньги, кредит, банки / Е.Ф. Жуков. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 478 с.
48. Загойнов Рафкат. Борьба за потребителей финансовых услуг. Банки пытаются «отвоевать» клиентов у администраторов приобретений товаров в группах / Р. Загойнов // Крымские известия. – 23 февраля 2007 г. – № 34 (3753).
49. Задерей Наталія. Тема мегарегулятора фінринку продовжує тримати учасників фінансового ринку в напруженні / Н. Задерей // За матеріалами Контракти від 03.03.2005 року // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2005/03/03/59470.
50. Закон від 20 вересня 2001 р. «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 5. – Ст. 30.
51. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 року // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 50. – Ст. 472.
52. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
53. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 281.
54. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50 (первинна редакція Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 18. – Ст. 78)
55. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 року // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
56. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.
57. Закон України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
58. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 1. – Ст. 2.
59. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 року // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 21. – Ст. 103.
60. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 року // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 25. – Ст. 241.
61. Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 15. – Ст. 101.
62. Закон України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 15. – Ст. 101.
63. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
64. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.
65. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47-48. – Ст. 372.
66. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
67. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
68. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року // Відомості Верховної Ради. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
69. Иванов А.Н. Банковские услуги: Зарубежный и российский опыт / А. Н. Иванов. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 176 с.
70. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. Т. І. Правоотношение по советскому гражданскому праву. Ответственность по советскому гражданскому праву / О.С. Иоффе. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 574 с.
71. Іванов В.М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій / В.М. Іванов, І.Я. Софіщенко. – К.: МАУП, 2001. – 232 с.
72. Казначейська система: Підручник / Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. – Тернопіль, 2002. – 394 с.
73. Калашнікова Т.В. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: «Хай-Тек Прес», 2008. – 232 с.
74. Карасева М.В. Финансовое правоотношение / М.В. Карасева. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М), 2001. – 288 с.
75. Караченцева Т., Караченцев К. Национальное регулирование рынка финансовых услуг: инструменты, методы / Т. Караченцева, К. Караченцев // Банкаўскi веснiк. – люты, 2009. – С. 21 – 29.
76. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник / Є.В. Карманов. – Харків: Консум, 2000. – 464с.
77. Качан О.О. Банківське право: Навч. посібник / О.О. Качан. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 288 с.
78. Клименко А.О. Організаційно-правові засади діяльності банків в системі заходів протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. акад. внутр. справ України / А.О. Клименко. – К., 2004. – 215 с.
79. Ковальчук Андрій. Незалежність Центрального банку як проблемний фактор подолання фінансової кризи (правовий контекст) / А. Ковальчук // Юридична Україна. – 2009. – № 1. – С. 32-38.
80. Кологойда О.В. Правове регулювання фондового ринку України: навч. посіб. / О.В. Кологойда. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 320 с.
81. Колосова В.П. Розвиток відносин України з міжнародними фінансовими організаціями / В.П. Колосова. – К.: НДФІ, 2008. – 232 с.
82. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
83. Контрольно-счетные органы в Российской Федерации (в вопросах и ответах) / А.В. Коровников, Н.С. Столяров, К.В. Сурков, В.И. Шлейников. Под общ. ред. С.В Степашина. – М.: Изд. дом «Финансовый контроль», 2001. – 152 с.
84. Корнєєв В. Цiннi папери в системi фiнансового ринку. Фiнансовий ринок та ринок цiнних паперiв. Операцiї з цiнними паперами / В. Корнєв, С. Глущенко. – К.: НДФI, 1999. – 68 с.
85. Корнєєв В.В. Кредитні та інвестиційні потоки капіталу на фінансових ринках / В.В Корнєєв. – К.: НДФІ, 2003. – 376с.
86. Корнєєв В.В. Легалізація капіталу при користуванні послугами фінансових посередників / В.В Корнєєв // Фінанси України. – 2003. – № 9. – С. 16-20.
87. Костюченко О.А. Правові аспекти банківської діяльності: Посіб. із проблем банк. права / О.А. Костюченко. – К.: Криниця, 2003. – 320с.
88. Костюченко О.А. Банківське право: Підручник / О.А. Костюченко. – 3-е вид. – К.: А.С.К., 2003. – 928 с.
89. Кротов М.В. Обязательство по оказанию услуг в советском гражданском праве: Учеб. пособие.-Л., 1990. – 107 с.
90. Кротюк В.Л. Національний банк – Центр банківської системи України. Організаційно-правовий аналіз / В.Л. Кротюк. – К.: Видавничий дім «Ін-Юре», 2000. – 248 с.
91. Кротюк, В.Л. Правовий статус нацiонального банку Украiни: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. Спецiальнiсть 12.00.07 «Теорiя управлiння; Адмiнiстративне право i процес ; Фiнансове право ; Банкiвське право» / В.Л. Кротюк; Нацiональна академiя наук Украiни. Iнститут держави i права iм. В.М. Корецького. – К., 1999. – 20 с.
92. Куропаткина З.Ф. Государственный контроль в советском государственном управлении: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук / Московский юридический институт / З.Ф. Куропаткина. – М., 1951. – 16 с.
93. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления: Правовые проблемы оформления и реализации / Б.М. Лазарев. – М.: Юрид. лит-ра, 1972. – 280 с.
94. Лаутс Е.Б. Проблемы правового положения Банка России как органа банковского регулирования и надзора / Е.Б. Лаутс // Научные труды. Российская академия юридических наук. Выпуск 4. В трёх томах. Том 3. – М.: Издательская группа «Юрист», 2004. – С. 418-422.
95. Лебедєв О.П. Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансового ринку України / О.П. Лебедєв // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки». Ч.1. – Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2006. – С. 47-50.
96. Лебедєв О.П. Державне регулювання діяльності учасників ринку фінансових послуг / О.П. Лебедєв // Актуальні проблеми муніципального управління: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: Академія муніципального управління, 2007. – С. 110-111.
97. Лебедєв О.П. Контроль діяльності учасників фінансового ринку України як елемент у боротьбі зі злочинністю / О.П. Лебедєв // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2006. – № 14. – С. 170-177.
98. Лебедєв О.П. Контроль діяльності учасників фінансового ринку як напрям підвищення рівня захисту прав та свобод громадян / О.П. Лебедєв // Актуальні проблеми управління у сучасний період розвитку державності України. – К., 2007. – С. 269-272.
99. Лебедєв О.П. Нормативно-правове регулювання страхової діяльності – пріоритетний напрям боротьби із злочинністю на ринку фінансових послуг / О.П. Лебедєв // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2006. – № 13. – С. 113-118.
100. Лебедєв О.П. Окремі аспекти регулювання та нагляду за діяльністю учасників фінансового ринку України / О.П. Лебедєв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності – 2006. – № 4. – С. 81-88.
101. Лебедєв О.П. Організаційно-правові засади державного контролю діяльності учасників фінансового ринку України: Автореф. дис. … канд.. юрид. наук. Спеціальність 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Київський національний університет внутрішніх справ. – К., 2008. – 22 с.
102. Лебедєв О.П. Правове регулювання страхування як різновиду діяльності на ринку фінансових послуг України / О.П. Лебедєв // Шлях України до економічної безпеки: матеріали науково-практичної конференції. – Харків, 2007. – С. 105-107.
103. Лебедєв О.П. Регулювання діяльності учасників фінансового ринку України / О.П. Лебедєв // Південноукраїнський правничий часопис – 2007. – № 2 – С. 138-140.
104. Лебедєв О.П. Шахрайства з фінансовими ресурсами на фінансовому ринку України // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 3. – С. 167-172.
105. Лучанінов Д. Національний банк України в системі суб’єктів фінансового моніторингу / Д. Лучанінов // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 95-97.
106. Максимо В. Энг и др. Мировые финансы: Пер. с англ. Университет Сент Джон. – М.: ДеКа, 1998. – 734 с.
107. Мамедов З.Ф. Посткризисная модернизация банковской системы Турции / З.Ф. Мамедов // Деньги и кредит. – 2009. – № 2. – С. 65 – 72.
108. Масляєва К. Необхідність розроблення цілісної стратегії розвитку ринку фінансових послуг в Україні та її основних напрямів / К. Масляєва // Право України. – 2007. – № 7. – С. 61-64.
109. Масляєва Катерина. Специфіка правового статусу органів державного регулювання ринку фінансових послуг України: проблеми та шляхи їх вирішення / К. Масляєва // Юридична Україна. – 2007. – № 8. – С. 41-45.
110. Масляєва Катерина. Стратегічні напрями розвитку ринку фінансових послуг / К. Масляєва // Юридична Україна. – 2007. – № 7. – С. 49-53.
111. Матеріали агентства «Українські новини» [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.dengi.ua/news/44789.html
112. Матеріали офіційного сайту Ліги страхових організацій України [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.uainsur.com/ua/news/09/04/27/8494
113. Матеріали офіційного сайту Ліги страхових організацій України [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.uainsur.com/ua/news/09/03/11/8133
114. Матіос А. Сфера фінансових послуг: проблеми детінізації (нормативно-правовий аспект) / А. Матіос, А. Ковальчук // Право України. – 2008. – № 7. – С. 47-52.
115. Медведев П.А Небанки в системе финансового посредничества / П.А. Медведев // Деньги кредит. – 2008. – № 6. – С. 12-15.
116. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 592 с.
117. Мельник Олена. Правозастосування як особлива форма реалізації правових норм у процесі фінансового контролю / О. Мельник // Юридична Україна. – 2007. – № 5. – С. 39-42.
118. Миловидов В. Д. Современное банковское дело: опыт США / В.Д. Миловидов. – М.: Анкил, 1993. – 184 с.
119. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Ф. Мишкін. – К.: Основи, 1998. – 514 с.
120. Музика О. Звітність через Інтернет / О. Музика // Юридичний вісник України. – 2004. – № 10. – С. 10.
121. Музика О.А. Категорія «публічність» у фінансовому праві / О.А. Музика // Фінансове право. – 2007. – № 1. – С. 25 – 30.
122. Нацiональний банк i грошово-кредитна полiтика: Пiдручник. / За ред. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 1998. – 368 с.
123. Нечай А.А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів: Монографія / А.А. Нечай. – Чернівці: «Рута», 2004. – 376 с.
124. Нобель Петер. Швейцарское финансовое право и международные стандарты / П. Нобель; [пер. с англ.]. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 1152 с. – Доп. тит. л. англ.
125. Обзор конъюнктуры мировых финансовых рынков. Глобальные тенденции в июле 2006 г. – январе 2008 г. // Деньги и кредит. – 2008. – № 3. – С. 3-10.
126. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520с.
127. Олейник О.М. Основы банковского права: Курс лекций / О.М. Олейник. – М.: Юристъ, 1997. – 424 с.
128. Орлюк Е. Система страхования банковских вкладов / Е. Орлюк // Юридическая практика. – № 359 (45) от 08/11/2004
129. Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації / О.П. Орлюк. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 240 с.
130. Орлюк О.П. Банківське пра