ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

brief description

З М І С Т

ВСТУП............................................................................................................. 4

РОЗДІЛ І
МІСЦЕ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В ПОДАТКОВІЙ
СИСТЕМІ УКРАЇНИ...............................................................................
12
1.1.Зміст та склад податкової системи Украї-ни........................................... 12
1.2. Непрямі податки як елемент податкової систе-ми................................. 22
1.3. Особливості непрямих податків. Їх співвідношення з прямим
оподаткуван-ням........................................................................................
27
1.4. Форми непрямих подат-ків....................................................................... 34
ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ....................................................................... 47

РОЗДІЛ ІІ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКУ
НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ.........................................................................
52
2.1. Основні елементи правового механізму
податку на додану вар-тість.....................................................................
52
2.1.1. Поняття податку на додану вар-тість.................................................... 52
2.1.2. Платник податку на додану вар-тість................................................... 55
2.1.3. Об’єкт оподаткування щодо податку на додану вар-тість.................. 63
2.1.4. Визначення ставки податку на додану вар-тість................................. 75
2.2. Додаткові елементи правового механізму податку на
додану вар-тість........................................................................................
78
2.2.1. Пільги щодо податку на додану вар-тість............................................ 79
2.2.2. Обрахування податку на додану вар-тість........................................... 85
2.2.3. Дата виникнення податкового обов’язку та сплати податку
на додану вар-тість.................................................................................
90
2.2.4. Надходження коштів від податку на додану вар-тість....................... 95
2.2.5. Інші додаткові елементи правового механізму податку
на додану вар-тість.................................................................................
96
ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ..................................................................... 103

РОЗДІЛ ІІІ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ ............................ 110
3.1. Основні елементи правового механізму акцизного збо-ру.................... 110
3.1.1. Поняття акцизного збо-ру...................................................................... 110
3.1.2. Платник акцизного збо-ру...................................................................... 118
3.1.3. Об’єкт оподаткування акцизного збо-ру.............................................. 128
3.1.4. Ставки акцизного збо-ру........................................................................ 134
3.1. Додаткові елементи правового механізму акцизного збору .............. 137
3.2.1. Пільги щодо акцизного збо-ру.............................................................. 138
3.2.2. Розрахунок та перерахування акцизного збо-ру.................................. 144
3.2.3. Сплата акцизного збору. Акцизні мар-ки............................................. 145
ВИСНОВКИ ДО ІІІ РОЗДІЛУ.................................................................... 151

ВИСНОВКИ.................................................................................................... 158

ДОДАТКИ....................................................................................................... 170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................. 178

ВСТУП
Актуальність дослідження теми.
Виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, дер-жава будує відповідну політику – економічну, соціальну, правову тощо. Од-ним із засобів взаємодії об’єкта і суб’єкта при досягненні завдань державно-го регулювання є поєднання соціально-економічних процесів, розвиток фі-нансово-кредитного механізму. Фінансова система охоплює відносини щодо накопичення і використання фінансових ресурсів держави – бюджету і поза-бюджетних фондів. Головним джерелом формування державних доходів є податки. Саме тому на сучасному етапі податкові реформи і перетворення займають головне місце в процесах удосконалення ринкових відносин. З цьо-го погляду великого значення набуває процес перебудови податкової систе-ми України, аналіз особливостей правового регулювання податків та зборів.
Сьогодні в Україні діє система оподаткування із деякими необгрунто-ваними податками, які характеризуються низькою економічною результати-вністю. Саме тому існуюча податкова система вимагає суттєвого реформу-вання, кардинальної заміни окремих елементів діючих податкових механіз-мів.
Ефективна система оподаткування – це невід’ємна частина економічно-го комплексу будь-якої сучасної держави. Податки – не лише головне джере-ло надходжень до бюджетів, але й потужний регулятор. Вони виступають гарантом соціального захисту громадян і створюють матеріальну основу су-веренітету держави та місцевого самоврядування. У даній роботі основна увага приділяється аналізу особливостей правового регулювання непрямих податків в Україні. Це коло фінансово-правових відносин довгий час зали-шалось недослідженим. Тільки з початку 50-х років намітилися зрушення в цій сфері. Вони пов’язані з появою комплексних досліджень С.Д. Ципкіна, М.І. Піскотіна, Є.А. Ровинського.
До недавнього часу питання, які торкалися аналізу особливостей пра-вового регулювання податків в Україні, залишались поза увагою наукових інтересів вчених України, Російської Федерації. Починаючи з 1992 року з’являються видання, що охоплюють або підходять впритул до даних про-блем. Треба звернути увагу на той факт, що неможливо уявити аналіз прак-тично будь-якого питання без екскурсу до фундаментальних праць І. Горлова, А. Гурьєва, С. Іловайського, О. Ісаєва, Ф. Лассаля, В. Лебедєва, Д. Львова, Ф. Нітті, І. Озерова, І. Патлаєвського, К. Рау, Д. Селигмана, А. Сміта, І. Тарасова, М. Тургенєва, Л. Ходського, І. Янжула та інших.
Значний внесок в розвиток теорії і практики оподаткування зробили радянські вчені Безчеревних В.В., Мар’яхін Г.Л., Піскотін М.І., Ровинсь-кий Є.А., Смірнов А.П., Ципкін С.Д. Але багато в чому їх праці торкаються аналізу фінансового права в цілому і припадають на період 1950-х-1970-х років.
На формування тенденцій і напрямків даної дисертаційної роботи без-заперечний вплив мали праці і публікації вчених Російської Федерації:
Бризгаліна О.В., Горбунової О.М., Грачової О.Ю., Гурєєва В.І., Ждано-ва О.О., Карасьової М.В., Козиріна О.М., Крохіної Ю.О., Куфакової Н.А., Кучерова І.І., Міщерякової О.В., Окуньової Л.П., Пепеляєва С.Г., Петро-вої Г.В., Пушкарьової В.М., Родіонової В.М., Хімічевої Н.І., Черніка Д.Г. та інших. Серед досліджень українських авторів необхідно відзначити праці Бекерської Д.А., Воронової Л.К., Воротіної Н.В., Геги П.Т., Долі Л.М., Ка-дькаленка С.Т., Кучерявенка М.П., Пацурківського П.С., Федосова В.М. та інших.
Але проблема правового регулювання непрямих податків не знайшла достатнього відображення в наукових розробках. Однією з причин цього є те, що податок на додану вартість було введено в Україні лише на початку 90-х років. Тоді ж відбулося формування акцизного збору. Весь період існу-вання цих податків характеризується деталізацією та уточненням їх законо-давчого регулювання і лише зараз цей процес досягає певної завершеності. Саме тому, практично, більшість видань з галузі податкового права предста-влені підручниками і навчально-методичними посібниками, що змушує дисе-ртанта досить часто використовувати посилання на ці видання, полемізувати з їх авторами. Теоретичні ж дослідження, на жаль, є винятком. В цілому, те-оретичні проблеми правового регулювання непрямих податків, в порівнянні з іншими питаннями, аналізувались неповно. В окремих напрямках сформу-валися спірні судження, а ряд важливих проблем залишився поза увагою до-слідників.
При розгляді питань, які складають предмет дисертаційного дослі-дження, ми вважаємо за необхідне використати матеріал, що характеризує ситуацію не тільки в Україні. Підлягають розгляду процеси і тенденції, які відбуваються в Російській Федерації, інших державах. Здійснена спроба про-вести комплексний аналіз, порівняти процеси, зробити деякі прогнози. З приводу цього ми вважаємо за необхідно звернути увагу на головну мету дослідження. Показово, що найчастіше сьогодні аналізується податкова сис-тема взагалі. Дослідження особливостей правового механізму окремих різ-новидів, складових податкової системи немає, а робити це вельми необхідно. Різні за змістом типи податків потребують специфічної форми правового ре-гулювання, породжують неоднакові правові наслідки. Наприклад, прибутко-ві та майнові податки потребують деталізації специфічних, властивих лише їм, положень (майнових кадастрів, закріплення складу витрат тощо). Вихо-дячи з цього, сьогодні особливо важливо здійснити комплексні дослідження окремих інститутів Особливої частини податкового права, які об’єднують однотипні податки (майнові, прибуткові, непрямі). Ми вважаємо, що дослі-дження інституту непрямого оподаткування є своєчасним та важливим.
Може скластися уява, що більш доцільно піти шляхом аналізу окремих податків – наприклад, податку на додану вартість. Не викликає сумніву, що можна і навіть потрібно це зробити – проблем, що потребують наукового узагальнення в цьому напрямку багато. Але переходити до розгляду окре-мих податків без узагальнення типових інституційних положень Особливої частини, на наш погляд, неможливо. Окремі дослідження податку на додану вартість чи акцизного збору – це наукове майбутнє, хотілося б сподіватися – найближче.
Таким чином, дослідження основних проблем правового регулювання непрямих податків в Україні має важливе теоретичне і практичне значення. На жаль, адекватного теоретичного аналізу правових механізмів цих подат-ків немає і саме це стало підставою для вибору теми дисертаційного дослі-дження. Тому, ми вважаємо за доцільне узагальнити накопичений теоретич-ний і практичний матеріал, обгрунтувати на цій основі висновки, положення, рекомендації, викладені в даній дисертації.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертація виконана згідно комплексної цільової програми “Удоскона-лення господарських відносин в умовах ринкової економіки”(економіко-правовий аспект) № 0186.0.070869.
Мета і задачі дисертаційного дослідження
Метою дослідження є комплексна розробка основних положень, що визначають правову природу непрямих податків, механізми їх дії і застосу-вання; рішення на новій концептуальній основі дискусійних, спірних питань, що стосуються регулювання відносин, які склалися в галузі оподаткування.
У відповідності з вказаною метою дисертаційного дослідження в роботі поставлені такі задачі:
- аналіз чинної системи податкового законодавства України, її не-доліків і напрямків удосконалення;
- вивчення зарубіжного досвіду формування і функціонування податкового законодавства і обгрунтування можливостей його використан-ня;
- розкриття змісту податкової системи та особливостей функціо-нування в ній непрямих податків;
- аналіз особливостей правового регулювання непрямих податків в Україні;
- розгляд сутності і особливостей основних та додаткових елеме-нтів правового механізму непрямих податків;
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складають основу непрямого оподаткування та правові норми, які регулюють справляння не-прямих податків, що діють на території України (податку на додану вартість та акцизного збору). Джерельну базу дослідження складають закони Украї-ни, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, законо-давчі акти Кабінету Міністрів України, акти Державної Податкової Адмініст-рації та практика їх застосування, проекти законодавчих актів, публікації пе-ріодичних видань, довідкова література, статистичні матеріали. Нами було проаналізовано законодавство України, нормативна база ряду зарубіжних країн та проведено порівняльний аналіз окремих аспектів законодавства України й Російської Федерації з питань непрямого оподаткування.
В процесі дослідження було використано не лише юридичну, але й економічну літературу, в якій розглядаються проблеми правового регулю-вання справляння податків та зборів.
Предметом дослідження є теоретичні та методологічні проблеми пра-вового регулювання непрямих податків в Україні – податку на додану вар-тість та акцизного збору, визначено їх місце в податковій системі України. Робиться це на підставі формування загальних основ дослідження, відповід-но до аналізу механізму податку, його елементів.
Методи дослідження складають сучасні методи наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає основним у цій сис-темі. На базі цього проблеми, що вирішуються в дисертації, розглядаються в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Невід’ємним доповненням цього методу є системний підхід, що дозволив визначити проблемні питання правового регулювання податкової системи України, шляхи її удосконален-ня. Компаративний метод використовувався при узагальненні зарубіжного досвіду у галузі оподаткування, формуванні висновків щодо його застосу-вання у вітчизняній практиці. Порівняльно-правовий метод застосовувався при проведенні аналізу непрямих податків України, Російської Федерації, держав з розвинутою ринковою економікою. За допомогою історико-правового методу було проаналізовано становлення системи оподаткування, розглянуті непрямі податки в процесі розвитку, їх динаміки та функціону-вання.
У дисертаційному дослідженні, поряд з працями з фінансового права, використані також роботи з економічної теорії, конкретної економіки, галу-зевих правових наук. Дослідження ув’язано з проблемами, що стоять перед юридичною наукою та витікають із Конституції України.
Положення і висновки дисертації базуються на Конституції України, аналізі чинного законодавства України, інших нормативно-правових актів органів державної податкової адміністрації. При написанні дисертації було проаналізовано законодавство про податки протягом ХІХ-ХХ століть, доре-волюційні видання вчених - фінансистів, радянських науковців, а також дос-лідження сучасних вчених. Це дозволило зробити узагальнюючі висновки на основі всебічного дослідження проблем як у просторі, так і в часі.
Наукова новизна роботи визначається вибором недостатньо вивченої теми, необхідністю адекватного теоретичного аналізу правових механізмів непрямих податків, і є першою в Україні спробою комплексного дослідження інституту непрямого оподаткування. Здійснено поглиблений аналіз правових норм, що регулюють податкову систему України та непрямі податки. Елеме-нти новизни полягають в:
1. Вперше за прикладом податку на додану вартість визначено спів-відношення між законами, які регулюють сплату податку, і підзаконними ак-тами, що деталізують процедуру обчислення і сплати податку.
2. Вперше обгрунтована необхідність розмежування прямих та не-прямих податків на рівні загального податкового закону та запропоновані шляхи вирішення цієї проблеми.
3. У новому аспекті висвітлена необхідність закріплення першою статтею законодавчого акта положення, що регулює справляння відповідно-го податку.
4. Вперше обгрунтована позиція щодо закріплення ставок податку на додану вартість на двох рівнях: базовому (чи загальному) та пільговому.
5. По - новому здійснено підхід до характеристики акцизного пла-тежу як сукупності акцизного податку та акцизного збору.
6. Вперше запропоновано підхід щодо удосконалення загальних пі-дстав визначення підакцизних товарів шляхом деталізації змісту монополь-них та високорентабельних.
7. Обгрунтована доцільність використання терміна "податкова сис-тема" замість терміна "оподаткування".
8. По - новому обгрунтована необхідність закріплення родового поняття податкового агента в загальному податковому акті та відповідних специфічних визначень податкових агентів в спеціальних податкових законо-давчих актах.
9. Автором запропоновано варіант проекту Закону України "Про акциз".
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати мають як науково-теоретичне, так і практично-прикладне значення. В сфері науково-дослідницької діяльності матеріали дисертації можуть бути викори-стані для подальшої розробки загальних проблем інституту податкового права. У правотворчій діяльності як результат дослідження сформульовано зміни та доповнення, які пропонуються для внесення в Закони України "Про систему оподаткування," "Про податок на додану вартість," до Декрету Ка-бінету Міністрів України "Про акцизний збір". Висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані в ході підготовки Податко-вого кодексу України (значною мірою з питань Особливої частини і, в ряді випадків, – з проблем Загальної частини) і податкових законів. В правоохо-ронній сфері – вирішення суперечностей нормативно-правового регулюван-ня оподаткування щодо непрямих податків. В правозастосовчій діяльності – одержані висновки дозволять удосконалити особливості функціонування не-прямих податків. В навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані в ході підготовки відповідних підручників та навчальних посіб-ників з курсів “Податкового права” та “Фінансового права,” в навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (в курсі "Фінансове право", спеціальних курсах) та інших навчальних закла-дів.
Апробація, реалізація та публікація результатів дослідження. Дисе-ртація виконана і обговорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні положення та теоретичні висновки дисертації оприлюднені на: науково-практичній конфе-ренції “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформуван-ня” у місті Суми (25-27 травня 2000 р.); науково-практичній конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” у міс-ті Ірпінь (1-2 грудня 2000р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” у місті Харків (27 грудня 2000 р.).
Основні складові дисертації викладені в статтях, виданих автором са-мостійно (в 1999 та 2000 роках). Головні положення дисертації і висновки висвітлені в 3 наукових публікаціях загальним обсягом більше 4,2 д.а.

bibliography

ВИСНОВКИ
Виходячи з того, що головним джерелом формування доходної частини бюджетів в Україні є податки, питання правового регулювання оподаткування відносяться до найбільш актуальних в економічному і правовому змісті.
Для поповнення доходів бюджетів в сучасній державі використовуються і інші види надходжень. Серед доходних надходжень бюджетів різного рівня визначається велика група обов’язкових платежів. В деяких випадках всі надходження від цих платежів розглядають як податкові, але треба проводити чітке розмежування між їх правовою та законодавчою природою. Деякі надходження взагалі лише застосовуються лише через систему податків та зборів (збори соціального характеру: збір на обов’язкове пенсійне страхування, різновиди ринкових зборів тощо), хоча не є податками за змістом.
За своїм значенням і обсягом на перше місце серед них виступають податки. Обов’язковий характер податкового вилучення забезпечує стійке надходження коштів до доходної частини бюджету. Це положення знаходить своє закріплення на конституційному рівні щодо сплати податків як обов’язку громадян і, відповідно до цього, податкові платежі в системі обов’язкових платежів базуються на безумовному обов’язку платника податків та не мають конфіскаційного чи штрафного характеру.
Будь-який податок включає законодавче закріплення ряду обов’язкових елементів – платника, об’єкта, ставки, та додаткових – пільги, порядок нарахування та сплати податку. До системи основних елементів правового механізму податку має сенс додати ще один, з якого треба починати розгляд цієї підсистеми. Це повинно бути принципове, загальне визначення податку, який аналізується, і в ньому має бути наведена типологізація певного податку, його характер, закладені підстави для характеристики змісту основних та додаткових елементів. Система додаткових елементів правового механізму податку повинна починатися з аналізу податкових пільг. По-перше, в деяких випадках, податкові пільги характеризуються як один із основних елементів податкового механізму і іноді складно уявити податок без існуючої системи пільг. По-друге, за рахунок їх застосування можна фактично зовсім припинити сплату податку, що значно змінить зміст податкового обов’язку платника і при цьому дасть змогу ставити питання про певну відсутність податку.
Фактично сукупність податків, зборів та платежів і утворюють податкову систему держави. При цьому мова йдеться про характеристику податкової системи України у вузькому значенні, тоді як ця система в широкому розумінні буде охоплювати всі інститути, які пов’язані із встановленням, справлянням та відповідними формами контролю щодо сплати податків. Поняття податкової системи не є виключно категорією податкового права, а має певне, комплексне, кордонне положення на стику бюджетного та податкового права. З одного боку, податкове право регулює відносини тільки з приводу надходження коштів до доходної частини бюджетів, але з іншого боку, це фактично і є відносини формування доходної частини бюджетів, які охоплюються бюджетним правом.
При цьому необхідно розділити певну зовнішню форму існування податкової системи та внутрішню. Зовнішня форма податкової системи охоплює особливості розподілення податків за відповідними бюджетами та надходження їх до централізованих державних фондів. Внутрішня форма буде охоплювати відносини із справляння податків та зборів і фактично включати видовий перелік обов’язкових платежів податкового характеру. Податкова система являє собою сукупність податків, зборів і обов’язкових платежів держави. В цьому випадку робиться акцент на її матеріальний бік. Крім того, податкова система включає до себе процесуальні відносини щодо встановлення, зміни та відміни податків (зборів, обов’язкових платежів), забезпечення їх сплати, організації контролю тощо. Тільки сукупність цих моментів дає цілісне, закінчене її поняття.
Об’єднання податкових платежів в систему передбачає можливість їх класифікації, яка дозволяє добре уявити суть цієї категорії. В залежності від форми обкладення податки розподіляються на прямі та непрямі. На сучасному етапі функціонування податкової системи України існує досить розвинена група непрямих податків. Найчастіше кількість їх невелика, але саме вони забезпечують більшу частину надходжень до бюджету. Треба враховувати, що доходи від непрямих податків надходять до бюджету швидше ніж від прямих, але з іншого боку – збільшення ставки податку (наприклад, податку на додану вартість) може привести до обмеження споживання і зниження купівельної спроможності. Непрямі податки несумірні з доходами платників.
Традиційним для податкового законодавства є посилання на поняття “непрямого податку,” але в жодному законодавчому акті немає ні визначення непрямого податку, ні хоча б розподілення податків на прямі та непрямі. Таким чином, законодавець використовує термін без відповідного узагальнюючого роз’яснення чи закріплення його змісту. Саме тому, має сенс в акті, що визнає основи податкової системи України, закріпити розподілення податків на прямі та непрямі. Це можна зробити двома шляхами: перший – визначення прямих та непрямих податків і другий –закріплення в подібному акті вичерпного переліку цих податків.
Треба виділити важливі аспекти розмежування прямих та непрямих податків. При сплаті непрямих податків здійснюється розрив між формальним і реальним платником податку. Якщо в прямому оподаткуванні - обов’язок щодо сплати податку закріплено за власником майна або доходів, який і реалізує цей обов’язок за рахунок власних коштів, то при непрямих – платник перераховує до бюджету кошти, які надані йому покупцем або споживачем. В цьому випадку кошти реального платника податку сплачує до бюджету формальний платник, який отримав їх при розрахунку за надану продукцію, роботу, послуги. Якщо при прямих податках платник реалізує всю сукупність податкових обов’язків, то при непрямих – цілісна система обов’язків фактично розривається і за реальним платником залишається обов’язок щодо сплати податків, тоді як до формального платника переходить обов’язок щодо ведення податкового обліку та звітності. Якщо прямі податки входять до ціни виробництва і відо-бражають фактично затрати виробника, то непрямі є надлишком над такою ціною і входять до ціни реалізації. Саме тому, підставою для розподілення прямих та непрямих податків є і об’єкти оподаткування: при прямих – це майно або прибутки, при непрямих – вартість оборотів, в яких враховується приріст вартості.
Аналізуючи історичний аспект встановлення та розвитку непрямих податків необхідно виходити з того, що фактично склалися дві тенденції. Перша з них характеризує розвиток податків в Європейських країнах, де основний акцент в оподаткуванні робився на майнові і прибуткові податки. Друга тенденція-практично протилежна за змістом вищевикладеній. Її особливість визначається умовами країн, територія яких лише освоювалась та в яких використовувались, переважно, непрямі податки.
Розвиток непрямого оподаткування розпочався із специфічного акцизу, який зараз існує в Україні у вигляді акцизного збору. На той час, коли виключно акцизних надходжень до бюджетів через механізм непрямого оподаткування почало не вистачати, виник механізм універсальних акцизів, які розглядали об’єкти оподаткування в значно ширшому вигляді. Це і призвело до виникнення податку з обороту, податку з продажу, податку на додану вартість.
Податок на додану вартість виник в Україні лише на початку 90-х років і замінив податок з обороту, який існував на той час. У цей же період пройшло формування акцизного збору. Навряд чи можна вважати, що зміна податку з обороту на податок на додану вартість здійснювалася виключно з об’єктивних підстав. На той час не було обгрунтованої концепції формування державної української податкової системи, а також певні кроки, в тому числі й перехід до визначеного податку, мали дещо політизований зміст.
Поступово відбулася деяка зміна акцентів в значенні акцизу в податковій системі. Якщо в податкових системах ХІХ – ХХ століть ці податки займали провідне місце серед надходжень до бюджетів, то зараз їм притаманна підлегла роль по відношенню до податку на додану вартість.
На сучасному етапі питання співвідношення прямих та непрямих податків відноситься до числа актуальних. Україна переходить до активного використання непрямих податків. Навряд чи можна однозначно стверджувати про позитивні або негативні риси того чи іншого податку в податковій системі. Але необхідно враховувати, що в податковій системі унітарної держави із розвиненою групою функцій, які реалізуються на державному рівні, – повинні бути представлені більш повно саме непрямі податки, бо за їх рахунок здійснюється основна частина надходжень до державного бюджету. У випадку, коли мова йде про федеративний устрій держави, необхідна більша орієнтація на прибутково-майнові податки, надходження від яких закріплюються саме за її суб’єктами. При цьому необхідно чітко визначитись із змістом прямих та непрямих податків, з‘ясувати їх співвідношення. Сукупність непрямих податків, яка входить до податкової системи України, досить обмежена – фактично це податок на додану вартість та акцизний збір.
Податок на додану вартість являє собою непрямий податок, який виступає частиною новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів (робіт, послуг) і сплачується споживачем цих товарів (робіт, послуг) до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Надходження від податку на додану вартість здійснюється за допомогою чітких імперативних наказів, коли всі деталі застосування цього податку закріплені саме законами України, тоді як актами Кабінету Міністрів України регулюються певною мірою несуттєві положення.
Характерними рисами податку на додану вартість, за якими його визначають як специфічний правовий механізм є: 1) це непрямий податок, який входить до ціни реалізації і виникає саме на стадії реалізації, споживання товарів (робіт, послуг); 2) сплачується споживачем, тоді як формально перераховує його до бюджету особа, що реалізує товар (здійснює роботу, послугу); 3) сплачується на кожному етапі виробництва чи реалізації, незалежно від того йдеться мова про зовнішній чи внутрішній обіг.
Дуже часто виникає багато проблем і помилок, які пов’язані з визначенням платника податку на додану вартість. Це обумовлено тим, що не вбачають різниці між реальним та формальним платником. Реальним платником є особа, яка купує товари (роботи, послуги) фактично, покупець (споживач), тому що саме за рахунок його коштів здійснюється сплата цього податку. Формальним же платником податку є фактично збирач податків – особа, яка реалізує товари (роботи, послуги) та отримує кошти від їх покупця.
На сьогодні податок на додану вартість є класичним варіантом податку, який передбачає змішаного платника. Саме тому, серед платників податку на додану вартість стійку групу складають фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність і, в даному випадку, можна говорити про виділення фізичної особи як умовного платника податку.
Однією з головних умов закріплення об’єкта оподаткування є наявність його певної характеристики (вартісної, кількісної тощо), по відношенню до якої можна було б потім визначити базу оподаткування. Навряд чи можна наполягати на тому, що в статті, яка закріплює об’єкт оподаткування, необхідні чіткі вартісні прив’язки, але певний момент, від якого можна прямувати до конкретних кількісних чи інших характеристик, повинен бути обов’язковим. Саме тому, для розрахунку суми податку, яку необхідно перераховувати до бюджету, визначення об’єкта оподаткування недостатньо. Для цього необхідно використовувати (відповідно до законодавства) тільки характеристики останнього. Податкова база необхідна саме для обчислення податку, але при цьому вона не визначається як безпосередня обставина, що породжує обов’язок сплатити податок.
При регулюванні об’єкта оподаткування податку на додану вартість здається доцільним наголосити на двох його різновидах. Перший – загальний об’єкт оподаткування – поняття, яке закріплюється Загальною частиною Податкового Кодексу (або її аналога) і акумулює родові ознаки цього елемента правового механізму податку, та спеціальний – який деталізується у відповідному законодавчому акті і буде акумулювати в собі видові ознаки об’єкта оподаткування і відрізнятися по кожному з них.
Податок на додану вартість є податком на кінцевого споживача і при його великій ставці відбувається зростання цін, і таким чином, знижується купівельна спроможність населення. Ставка податку на додану вартість на рівні 20 – 28 відсотків має негативний вплив на високотехнологічні підприємства, а також стимулює інфляційні процеси в цілому. Саме тому, має сенс зберегти в чинному законодавстві дворівневий підхід до ставки податку на додану вартість, коли перший рівень буде закріплювати загальну ставку на рівні 15 – 17 відсотків, а другий – пільгову, яка буде дорівнювати 5 – 7 відсоткам.
Законодавець не зовсім зручно закріпив систему податкових пільг щодо цього податку. Складність їх застосування складається в тому, що вони фактично розпорошені по всьому законодавчому акту. Саме тому, здається більш зручним виділення окремої статті, яка б охоплювала всі форми пільг щодо податку на додану вартість із диференціацією їх по окремим частинам.
Одним з недоліків податкового законодавства, яке регулює обчислення та сплату податку на додану вартість, є закріплення випадків, коли платник повинен сплачувати податки ще до того моменту, коли він отримав прибутки. По-перше, він може його не отримати взагалі і тоді в нього не буде податкового обов’язку. По-друге, як можна визначити суму податку до сплати, коли у платника фактично ще немає об’єкта оподаткування і при визначенні очікуваного обороту, на підставі попередніх періодів. По-третє, такий механізм невигідний для держави, бо скорочує обіг коштів.
Закріплення обов’язку щодо обчислення податку породжує підстави для відповідальності за порушення цієї норми і у випадку невиконання цього обов’язку, необхідно закріпити суб’єктом правопорушення особу, яка повинна обчислити суму податку на додану вартість, включити її до ціни товарів (робіт, послуг) або податкового агента.
В сучасних умовах поряд із загальним характером діючого податку на додану вартість акцизний збір дещо індивідуалізований і закріплюється по відношенню до окремих видів специфічних груп товарів. З самого початку існування податкової системи України законодавець вводить поняття “акцизний збір,” що не відображає змісту та суті цього поняття. Насамперед, це пов’язано з тим, що у більшості випадків мова йдеться про класичний різновид податку, а не підвид умовного платежу, що притаманно зборам. Саме тому, необхідно ввести узагальнююче поняття акцизу (або акцизного платежу), який буде вбирати до себе всі види платежів, що надходять від використання акцизного збору, як при перетинанні товарами митного кордону, так і при виробництві підакцизних товарів. В цій системі родового поняття акцизного платежу треба виділити видові механізми акцизного податку (якому будуть притаманні риси виключно податку) та акцизного збору (платежу, який буде стягуватись за певних умов). Це розподілення можна закласти і в структуру законодавчого акту, що закріплює сплату акцизу.
Також потребує певного узгодження термінологічна визначеність податкових платежів з їх суттєвим змістом. Саме цьому ми вважаємо, що ні в якому разі по відношенню до акцизного збору – виду податку - не можна застосовувати категорію збору.
При цьому можна використати принципові моменти, які відрізняють акцизний збір від податку на додану вартість:
1)Акцизним збором в Україні обкладаються тільки товари (продукція); податком на додану вартість – операції з продажу як товарів, так і робіт, послуг;
2)Акцизним збором обкладається відносно невелика група підакцизних товарів; податком на додану вартість – всі, за невеликим виключенням, товари;
3)Ставки акцизного збору численні і залежать від групи товарів, він нараховується і сплачується тільки один раз; податок на додану вартість, передбачає дві ставки: 20 відсотків і нульову, та сплачується багаторазово, на кожному етапі виробництва і продажу товару.
4)Споживачами підакцизних товарів, як правило, є більш вузькі верстви населення, тоді як податок на додану вартість має універсальний характер та справляється фактично з усіх споживачів.
Послідовність статей повинна відображати логіку як закріплення елементів правового механізму акцизного збору, так і особливостей визначення суми податку, що підлягає сплаті. Таким чином, перші статті повинні закріпити погляд законодавця на основні елементи правового механізму податку. Потім повинна бути розміщена стаття, яка встановлює пільги щодо оподаткування акцизним збором, і лише після цього можна переходити до норм, що регулюють саме обчислення та сплату акцизного збору.
При визначенні акцизного збору мова йдеться про непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, без пояснення чи деталізації, які саме товари можна віднести до цих категорій. В цьому випадку можна йти шляхом вичерпного переліку, що фактично і робиться зараз. Але в переліку підакцизних товарів, у цьому випадку, закріплюються дві різнохарактерні групи товарів: монопольна група товарів (досить стала та незмінна) та високорентабельна (перелік яких може досить швидко змінюватись під час розвитку чи падіння виробництва). Саме тому, існує необхідність обмежити суб’єктивні підходи до включення товарів до категорії підакцизних певними рамками: закріпити вичерпний перелік монопольних товарів (запобігти змінам цього переліку протягом як мінімум, одного бюджетного року) та методику віднесення товарів до високорентабельних.
Особливістю акцизного збору треба визнати більш яскраво виділену, насамперед, регулюючу функцію податку, за допомогою якої здійснюється коректування попиту та пропозиції при підвищенні ціни товару, за рахунок включення до неї акцизного збору під час реалізації товару. При встановленні елементів правового механізму акцизного збору законодавцю необхідно враховувати, що регулювання платника, об’єкта, ставок та пільг здійснюються, в основному, шляхом застосування матеріальних норм права. Тоді, як обчислення, перерахування, надходження податкових коштів до бюджетів регулюються процесуальними нормами. Такі основні елементи податкового механізму як платник, об’єкт, ставка податку складають базу справляння цього обов’язкового платежу і не можуть змінюватись ніким, окрім Верховної Ради України.
Законодавчого акту, який би закріплював деякі основні підходи до процесуальних моментів, що пов’язані із обчисленням та сплатою податків в податковому законодавстві України, немає. Зрозуміло, що неможливо розробити єдину схему для обчислення та сплати різних за своєю природою податків: вони мають неоднакові періоди сплати; в окремих випадках – прив’язані до певних дат, в інших – до певної події, але деякі загальні положення (надходження до бюджетів, проведення податкових перевірок, надання звітності) можна і треба закріпити в загальному податковому законодавчому акті.
При цьому дуже важливо зробити поділ об’єкта оподаткування, при якому необхідно діяти через податкового агента, на два види:
- об’єкт оподаткування, який буде визначатись для вироблених на території України товарів і відповідно до цього становити обороти з реалізації таких товарів. Вартість цих товарів буде включати до себе вартість будь-яких послуг та робіт, що пов’язані з їх реалізацією;
- об’єкт оподаткування, який буде визначатись для імпортованих на митну територію України товарів і становити обороти з реалізації таких підакцизних товарів. До нього буде входити вартість будь-яких додаткових послуг та робіт, що пов’язані реалізацією товарів на митній території України.
Виходячи з цього, статтю, що регулює об’єкт справляння акцизного збору, можна розподілити на дві частини: об’єкт оподаткування щодо монопольних товарів та об’єкт оподаткування щодо високорентабельних товарів з подальшою їх деталізацією по пунктах (товари, що вироблені на митній території України з метою реалізації; товари, що вироблені на митній території України з метою особистого споживання; товари, що імпортуються на територію України.) Зручність такої диференціації пов’язана із принципово різними підходами до визначеного кола монопольних та високорентабельних товарів та послуг, що буде відображатись і в особливостях регулювання певного об’єкта оподаткування.
Дуже важливе при цьому розподілення різновидів об’єкта оподаткування та кореспонденція їх із різновидом податкового агента, тому що, фактично, мова йдеться про два різних види податкового агенту. В першому випадку, податковий агент виконує частину або повні податкові обов’язки за платника податку і всі відношення, що торкаються регулювання цієї проблеми, обмежуються відносинами, що складаються в межах держави та взагалі регулюються національним законодавством. У другому випадку – дії податкового агента дещо ширше і можуть регулюватись не тільки податковим законодавством України, але і міжнародними угодами, зарубіжним законодавством.
На наш погляд, окремим підрозділом в законодавчому акті, що регулює сплату акцизу, повинен закріплюватися статус податкового агента щодо акцизного збору. Саме тому ми вважаємо за необхідним розширити статтю "платник податку" за рахунок закріплення родового поняття податкового агента в окремому підрозділі цієї статті поряд з поняттям збирача податку. У такому законодавчому акті повинно бути закріплення родового визначення податкового агенту, тоді як у законодавчих актах, що будуть закріплювати окремі податкові механізми, потрібно буде підкреслити лише специфічну особливість статусу податкового агента відповідно до конкретного податку.
Треба звернути увагу, що в Україні немає підстав для виділення такого кола суб’єктів як платники акцизного збору по видобутку та переробці нафти і газового конденсату, тому що перелік підакцизних товарів не включає до себе значної кількості природної сировини та копалин, що можуть бути віднесені до підакцизних. Навіть якщо вводити цю категорію платників, то можна було лише значніше деталізувати першу групу першої категорії платників акцизного збору – резидентів, які виробляють підакцизну продукцію, відокремивши в рамках неї осіб, які здійснюють видобуток відповідних корисних копалин на території України, її континентального шельфу та економічної зони.
Необхідно враховувати важливості регулювання, в цьому випадку, навіть, додатків до законодавчого акту, які торкаються елементів податкового механізму. Здається за доцільне дещо розширити кількість додатків та поряд з основним переліком підакцизних товарів та їх ставок виділити групу підакцизних товарів, які набули цього статусу у зв’язку з впливом природних та інших незалежних від платника обставин. В цьому випадку можна було б ввести і систему коригуючих коефіцієнтів за різними галузями та регіонами, які вирівнювали б умови виробників, що знаходяться в різних за природними умовами обставинах. Таким чином, через подібний механізм акцизного збору держава отримувала б ту частку продукту виробника, який належить йому за незалежними від нього обставинами (більш вдале розташування до ринків сировини чи збуту тощо).
При наданні пільг щодо акцизного збору треба виділити окремий своєрідний різновид – похідних (їх особливість – другий порядок обмежень). Щодо акцизного збору перший рівень обмежень держави встановлюється ще на стадії закріплення вичерпного переліку підакцизних товарів, а податкові пільги застосовуються вже до цього обмеженого кола і, таким чином, пільгового переліку. Необхідно пам’ятати, що пільги щодо акцизного збору торкаються саме сплати податку та не звільняють платника від обов’язку податкового обліку та звітності (у тому числі по пільгових товарах).
Особливість перерахування коштів до бюджетів та терміни цього визначаються різновидом акцизного збору. Якщо це платіж від реалізації імпортованих товарів, то строк його сплати залежить від дати перетинання митного кордону або моменту випуску товару зі складу у вільне використання на митній території України у встановленому порядку (при інших митних режимах – у співвідношенні з цими режимами).
В деяких розробках та наукових працях до числа непрямих податків відносять мито. На наш погляд, більш обгрунтованою є позиція про відмежування мита від податків. Має сенс виділити в системі обов’язкових платежів податкового характеру блок умовних платежів, основну частину яких буде складати мито та державне мито. Таке відмежування дозволить більш раціонально закріпити компетенцію органів, які здійснюють управління та контроль за повнотою і своєчасністю надходження їх у відповідні фонди; відмежувати канали перерахування коштів і основи відповідальності за порушення законодавства, яке закріплює особливості сплати подібних платежів. Саме тому, аналіз правової природи мита повинен бути окремим комплексним дослідженням на межі фінансового та ад-міністративного права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Характеристика джерела Найменування
Монографії
(один, два або
три автори)

П’ять та більше авторів

Словники

Складові части-ни збірника

Складові части-ни журналу

Дисертації

Автореферати дисертацій

Нормативно-правові акти

Постанови Верховної Ради України

Постанови Кабі-нету Міністрів України та Декре-ти

Укази Президента України

Нормативні акти Державної подат-кової адміністра-ції

Нормативні акти Державної Митної служби

Нормативні акти інших органів

Нормативні акти інших країн

Нормативні акти колишнього Ра-дянського Союзу
1. Александров С.В., Кучерявенко Н.П. О налоге на добавленную стоимость. Об акцизном сборе// Научно-практический комментарий.- Х.: ООО Одиссей, 1998.- 160с.
2. Алексеенко М.И. Репетиториум финансового пра-ва.-479 с.
3. Безчеревних В.В. Советское финансовое право: Учебник.- М.: Юридическая литература, 1974.- 461 с.
4. Бричко Л.В., Гуревич Т.С. Советское финансовое право : Учебник. – М.: Юридическая литература, 1985. –272 с.
5. Буряковский В.В. Налоги.- Днепропетровск: Пороги, 1998.- 608 с.
6. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник.-К.: Знання, КОО, 1998.- 273с.
7. Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги: Теория и практика: Учебное пособие.- С-Пб: Специальная литература, 1996. - 285 с.
8. Годме П.М. Финансовое право/Пер. и вступ. ст.Р.О. Халфиной.– М.: Прогресс, 1978. – 428 с.
9. Горлов И. Теория финансов. – С-Пб., 1845.-272 с.
10. Грачева Е.Ю., Куфакова Н.А., Пепеляев С.Г. Финансовое право России: Учебник.-М.: ТЕИС, 1995. - 232 с.
11. Гуреев В.И. Налоговое право. - М.: Экономика, 1995. - 253 с.
12. Гурьев А.Н. Прямые и косвенные налоги: PRO и CONTRA. - С-Пб., 1893. - 120 с.
13. Дикань Л.В. Налогообложение. -Харьков: Хартия, 1996. - 192с.
14. Евстигнеев Е.Н. Основы налогообложения и нало-гового права: Учебное пособие.-М.: ИНФРА, 1999.-120с.
15. Иванова Г.А. Налоговое право: Конспект лекций.- С.-Пб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000.-80 с.
16. Иловайский С.И. Косвенное обложение в теории и практике. - Одесса, 1892. - 192 с.
17. Козырин А.Н. Комментарий к Закону Российской Федерации “О таможенном тарифе”. – М.: Спарк, 1997. –175с.
18. Козырин А.Н. Комментарий к Таможенному кодексу РФ.- М.: Спарк, 1996.-624с.
19. Крохина Ю.А., Ульянова В.Н. Финансовое право России: Учебное пособие - Саратов: СЮИ МВД РФ, 1999. –269 с.
20. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лек-ций.-М.: ЮрИнформ, 2001.- 360с.
21. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник.- Харьков: Консум, 1998.-448с.
22. Кучерявенко М.П. Основи податкового права: Навчальний посібник.- Харків: Легас, 2001.- 304с.
23. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник.- Харьков: Консум, 1997.-432 с.
24. Лассаль Ф. Косвенные налоги.- С.- Пб: Колокол, 1906.- 132 с.
25. Лебедев В.А. Финансовое право: Лекции, С-Пб., 1883-1885. - 778 с.
26. Львов Д. Курс финансового права. – Казань: Тип-я Импер.Университета, 1888. - 517 с.
27. Марьяхин Г.Л. Налоги в СССР. - М.: Госфиниздат, 1958.-66с.
28. Марьяхин Г.Л. Очерки истории налогов с населе-ния в СССР.- М.: Финансы, 1964.-250с.
29. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира.- М.: Фонд Правовая культура, 1995.- 240с.
30. Нитти Ф. Основные начала финансовой науки / Перевод с итальянского И. Шрейдера под редакцией и с дополнениями А. Свирщевского со вступительной статьей проф. А.И. Чупрова. - Москва, 1904. - 623 с.
31. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. - Москва, 1908. - 530 с.
32. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. - Москва, 1914. - 352 с.
33. Окунева Л.П. Налоги и налогообложение в России.-М.: АО Финстатинформ, 1996.- 222 с.
34. Патлаевский И. Курс финансового права. – Одесса: Одесский вестник, 1885.- 394с.
35. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці, ЧДУ, 1997. – 244с.
36. Пепеляев С.Г. Законы о налогах: элементы струк-туры. - М.: СВЕА, 1995. - 64с.
37. Петрова Г.В. Налоговое право: Учебник.- М.: ИНФРА, 1997. –264с.
38. Пискотин М.И. Советское бюджетное право (Основные проблемы). - М.: Юридическая литература, 1971. - 312 с.
39. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов: Учебное пособие. - М.: ИНФРА, 1996. - 192 с.
40. Рабинович Г.Л. Государственный бюджет СССР.- М.: Финансы и статистика, 1983. – 400 с.
41. Рабинович Г.Л. Экономическая природа налога с оборота и пути его совершенствования. – М.: Финансы, 1965. – 160с.
42. Растеряев Н. Государственное хозяйство. Курс финансовой науки.- С.-Пб: Народная Польза, 1904. –562 с.
43. Рау К.Г. Основные начала финансовой науки / Пе-ревод с пятого немецкого издания под ред. А. Корсака. Т.1. Т. 2. - С - Пб., 1867. - 372 с.
44. Ровинский Е.А. Советское финансовое право. - М.: Госюриздат, 1957.-192 с.
45. Сигиневич А.В. Налоги в механизме хозяйствова-ния. – М.: Наука, 1991.- 110 с.
46. Смирнов А.Г. Экономическое содержание налога с оборота. - М.: Соцэкгиз, 1963.- 348с.
47. Смит А. Исследование о природе и причинах бо-гатства народов. - М.: Экономика, 1935. - 691 с.
48. Тарасов И. Очерк науки финансового права. Введение. Общая часть. Особенная часть.- Ярославль, 1883. - 710 с.
49. Турчинов О.В. Основні напрями удосконалення системи оподаткування в Україні. – К.: Інтертехнодрук, 1998. – 68 с.
50. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн.-К.: Вища школа, 1994.-464с.
51. Химичева Н.И. Налоговое право: Учебник. – М.: БЕК, 1997. - 336с.
52. Ходский Л.В. Основы государственного хозяйства. – С.-Пб.: Типография Ю.Н. Эрлих, 1913.-580с.
53. Худяков А.И. Финансовое право республики Ка-захстан. - Алматы.: Каржы-Каражат, 1995. - 224 с.
54. Цыпкин С.Д. Доходы государственного бюджета СССР. Правовые вопросы. - М.: Юридическая литература, 1973. - 222 с.
55. Цыпкин С.Д. Правовое регулирование налоговых отношений в СССР.- М.: Госюриздат, 1955. - 76 с.
56. Шепенко Р.А. Акцизы. – М.: Дело, 2001. – 224 с.
57. Якобсон Л.И. Экономика общественного сектора: основы теории государственных финансов. - М.: Аспект Пресс, 1996. - 319 с.
58. Янжул И.И. Основные начала финансовой науки.- С.-Пб., 1904.-498 с.
59. Доходы государственного бюджета СССР/Под ред. А.К. Сучкова.-М.: ГОСФИНИЗДАТ, 1945.-208с.
60. Налоги: Учебное пособие/Под ред. Д.Г. Черника. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 544с.
61. Налоги и налоговое право: Учебное пособие /Под ред. А.В. Брызгалина. – М.: Аналитика – Пресс, 1997.–608с.
62. Налоговое право: Учебное пособие /Под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: ИД ФБК Пресс, 2000. –608с.
63. Налоги и налогообложение /Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.-495с.
64. Налоговые системы зарубежных стран /Под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 263с.
65. Налоговый кодекс Российской Федерации.–Часть І: Постатейный комментарий /Под общей редакцией В.И. Слома. – М.: Статут, 1999. – 396С.
66. Советское финансовое право: Учебник/Отв. ред. Воронова Л.К. – М.: Юридическая литература, 1987. - 462с.
67. Таможенное право: Учебник /Под ред. Б.Н. Габричидзе. – М.: БЕК, 1995. –480 с.
68. Фінансове право: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та інші - Х.: Консум, 1998.- 496с.
69. Фінансове право: Навчальний посібник //За ред. Л.К. Воронової і Д.А. Бекерської:. - К.: Вентурі, 1995. - 271 с.
70. Фінансове право: Навчальний посібник /За ред. проф. Воронової Л.К.- К.: Вентурі, 1998.- 384с.
71. Финансовая политика, налоги и налогообложе-ние/Под ред.В.С. Беганова.- Ташкент: Мир экономики и права, 1998.- 316 с.
72. Финансовое право: Учебник /Под ред. проф. О.Н. Горбуновой. - М.: Юристъ, 1996. - 400 с.
73. Финансовое право: Учебник /Под ред. проф. О.Н. Горбуновой. – М.: Юристъ, 2000.-495с.
74. Финансовое право: Учебник/ Отв. ред. Н.И. Химичева.- М.: БЕК, 1995.-525с.
75. Финансовое право: Учебник /Отв. ред. Н.И. Химичева.- М.: Юристъ, 1999.-600 с.
76. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Русский язык, Том 4, 1982.- 683 с.
77. Политическая экономия: Словарь /Под ред. М.И. Волкова. – Политиздат, 1983. – 527 с.
78. Финансовое право и банковское право: Словарь- справочник /Под ред. О.Н. Горбуновой.- М.: ИНФРА, 1997. - 277с.
79. Финансы: Оксфордский толковый словарь.- М.: Весь Мир, 1997.- 496с.
80. Сабиров И.А. Некоторые проблемы финансового права // Міжнародна наукова конференція. Проблеми фі-нансового права.- Чернівці, 1996.-С.157-158
81. Барулин В. Налог на добавленную стоимость. // Хозяйство и право. – 1999. - № 5. – С.76
82. Батищев В. Каким будет акциз завтра? // Бизнес 1999. - № 34. – С.43-46
83. Богдан А. Шляхи мобілізації ПДВ до бюджету // Вісник податкової служби України. - № 48. – 2000. – С.17-18
84. Гринюк Г. Ожидаются изменение в акцизе // Бухгалтерия. – 2001. – № 7. - С.8-9
85. Данилов О.,Жеребчик А. Податкові надходження до бюджету: стан та шляхи вдосконалення //Вісник подат-кової служби України. - № 46. – 2000. –С.4-6
86. Ю. Иванов. ”Акцизный сбор: нюансы-2001”//Бухгалтерия.-2001.-№ 22.-С.15-21
87. Иванов Ю. Проблемные вопросы единого налога // Бизнес. – 2000. - № 37. – С.46-66
88. Кирей А. Методологические изъяны действующего механизма взимания НДС. // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. - № 6. – С.37- 39
89. Львов Д. Кодекс сильного.// Бизнес.- 1999.- № 19.- С.50-51
90. Урусова А. “Возмещение НДС: Поможет «импор-тер» // Бизнес. – 2000.– №36. – С.78-80
91. Бізнес.-2000.-№42.-С.32
92. Ю. Вільховий. Реалізація вина, що виготовляється українськими виробниками із сировини різного походження, та оподаткування його акцизним збором// Вісник Податкової Служби України. – 2000. - № 34. –С.45-46
93. С. Терещенко. Методи визначення митної вартості: фактори ризику та шляхи їх подолання// Вісник податкової служби України.-2000.-№27.-С.14-15
94. Мараховська Т.М. Податкове стимулювання підп-риємницької діяльності: Дис... канд. економ. наук: 08.04.01. – Х., 2001.- 204с.
95. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкового законодавства України: Автореф. дис. канд. юрид. на-ук:12.00.07//НАНУ інститут держави і права ім.В.М. Корецького- К., 1996. - 24 с.
96. Кучерявенко М.П. Теоретичні проблеми правового регулювання податків та зборів в Україні: Автореф. дис. д-ра юрид. наук:12.00.07/НЮАУ імені Ярослава Мудрого - Харків, 1997.- 35 с
97. Cухарчук И.Л. Правовое регулирование налогообложение товаров, перемещаемых через таможенную границу Российской Федерации: Автореф. дис...канд.. юрид. наук: 12.00.12/Сарат.гос.акад..права. - Саратов, 2000.- 18с.
98. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30.-Ст. 141.
99. Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001р.//Офіційний вісник України.-2001.-№29.-Ст. 1291
100. Закон України “Про акцизний збір”: від 18 грудня 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. -1992.- №12. -Ст. 172.
101. Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” : від 15 вересня 1995 р.// Відо-мості Верховної Ради України.- 1995.- №40.- Ст.297
102. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р.// Відомості Верховної Ради України.- 1999.- №40.- Ст. 365.
103. Закон України “Про внесення змін до Декрету Ка-бінету Міністрів України “Про акцизний збір” від 18 лис-т