ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ)

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 3
Розділ 1. Стан розробки проблеми й основні етапи розвитку
ринку цінних паперів Російської імперії 11
1.1. Історіографія проблеми 11
1.2. Передумови формування ринку цінних паперів у Російській імперії 26
Розділ 2. Правове забезпечення формування ринку цінних паперів
у другій половині ХІХ ст. 35
2.1. Державна економічна та правова політика на ринку цінних паперів в умовах розвитку капіталістичних відносин 35
2.2. Науково-правова класифікація цінних паперів і спроби держави реформувати акціонерне законодавство 72
2.3. Державний нагляд і контроль за дотриманням правових
приписів щодо обігу цінних паперів 96
Розділ 3. Юридична регламентація обігу цінних паперів
на початку ХХ ст. 115
3.1. Зміни у правових засадах організації та функціонування ринку
цінних паперів на початку ХХ ст. 115
3.2. Правозастосовча практика на ринку цінних паперів
на початку XX ст. 136
3.3. Ринок цінних паперів у надзвичайних обставинах
(системні кризи 1905-1907 та 1914-1917 років) 151
ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
ДОДАТКИ 205

ВСТУП

Актуальність теми. Останні роки історії нашої країни супроводжуються численними змінами в суспільній практиці, які мають багатофункціональний і суперечливий характер. У цей період зростає потреба пошуку правильних критеріїв для об’єктивної оцінки подій, що відбуваються. Виявлення таких критеріїв повинно сприяти зваженій і чіткій концепції подальшого соціально-економічного розвитку країни. Цього можливо досягти тільки за умови всебічного вивчення світового й вітчизняного історичного досвіду соціально-економічних перетворень та їх правового забезпечення.
Одним із новоутворених засобів правового регулювання фондового ринку, що сприяє розвитку економіки, є правовий інститут цінних паперів.
Донедавна існував законодавчий і доктринальний вакуум з проблеми правового регулювання обігу цінних паперів. Ні наукова, ні навчальна література майже не висвітлювали це важливе і складне питання. Формування правової системи незалежної України на засадах ринкової економіки висунуло вимогу звернутися до досвіду правового регулювання ринку цінних паперів зарубіжних держав, які стабільно розвиваються в умовах ринкових відносин, використати його творчо, але без механічного запозичення (просторовий вимір). Щоб уникнути сліпого копіювання зарубіжного досвіду і врахувати національну специфіку, потрібно відтворити вітчизняний досвід, хоча й хронологічно віддалений, визначити історичні форми прояву права стосовно цінних паперів та їх обігу (часовий вимір).
Найдоцільніше щодо моделювання минулих правових фактів, подій, процесів, пов’язаних із формуванням ринку цінних паперів і його офіційною підтримкою у формі нормативних актів, є вивчення періоду другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Бурхливий розвиток капіталістичних виробничих і торговельних відносин у зазначену добу в українських губерніях Російської імперії сприяв виникненню значної кількості різних видів цінних паперів і появі бірж, які здійснювали торгівлю ними: обіг перших і діяльність других потребували відповідного правового врегулювання. Відбувалося поступове нагромадження нормативних актів у сфері обігу цінних паперів, їх якісне вдосконалювання. Залишився унікальний досвід, творче осмислення якого може збагатити не тільки сучасну історико-правову науку, й певною мірою правотворчу практику. Звичайно, йдеться не про перенесення правових норм того часу в сьогодення або про виявлення слабких сторін сучасного законодавства й запропонування рекомендацій по їх усуненню на прикладі форм вияву дореволюційного права. Законодавство тих часів утратило будь-яке значення для сучасної політичної і юридичної практики. Однак правові ідеї, поняття, конструкції, що сформувалися у праві Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. стосовно правового регулювання обігу цінних паперів і пройшли випробування на практиці, є частиною вітчизняного права як його “спадок”. Їх історична реконструкція дає можливість осягнути окремі елементи як фрагменти для подальшого правового конструювання права та правової системи суспільства.
Отже, дослідженням проблеми правового регулювання обігу цінних паперів на території українських губерній робиться спроба вперше в науці історії держави і права заповнити існуючу прогалину – дати історико-наукову реконструкцію вітчизняного досвіду в даній сфері в період становлення ринкових відносин, спираючись як на приватні історико-емпіричні факти, так і на логіко-теоретичні підстави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами здійснюється відповідно до “Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 рр.” (п.1.11), затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., і “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 – 2005 роки” (п.1.4), затвердженими вченою радою НУВС 23 березня 2001 р.
Мета дослідження полягає у виявленні на підставі комплексного аналізу організаційних і правових засад основних закономірностей виникнення і функціонування ринку цінних паперів у Російській імперії, бірж, які здійснювали торгівлю ними в українських губерніях, а також процесів акціонерного засновництва як засад формування повноцінного ринку корпоративних фондів.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:
- на підставі історіографічного аналізу проблеми, наукових напрацювань дорадянських, радянських і сучасних вітчизняних та зарубіжних дослідників виявити особливості обігу цінних паперів у Російській імперії в зазначений період;
- з'ясувати причини й передумови формування ринку цінних паперів в українських губерніях Російської імперії у другій половині ХІХ ст.;
- висвітити державну економічну і правову політику на ринку цінних паперів в умовах реалізації буржуазних реформ;
- дати класифікацію цінних паперів, що існували в досліджуваний період і визначити ознаки їх окремих видів;
- простежити процес удосконалення біржового й акціонерного законодавства;
- показати роль державного контролю за дотриманням правових приписів стосовно обігу цінних паперів;
- виявити ступінь взаємозумовленості темпів і результативності розвитку ринку цінних паперів ефективністю буржуазних перетворень в інших галузях суспільних відносин;
- відстежити еволюцію у правовій регламентації обігу цінних паперів і стані її реалізації на ринку останніх на початку ХХ ст., у надзвичайних політичних і військових обставинах (під час системних криз 1905-1907 та 1914-1917 років).
Об’єктом дослідження є правове регулювання ринку цінних паперів у Російській імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Предмет дослідження становлять загальні і спеціальні закономірності формування, розвитку й функціонування цінних паперів, їх правова регламентація та практика застосування, економічні умови, що вплинули на розвиток біржі, державне регулювання й контроль за діяльністю бірж, як інструментом обігу цінних паперів у Російській імперії.
Хронологічно рамки дослідження обмежені другою половиною ХІХ – початком ХХ ст., оскільки саме в цей період активно розвиваються різні види цінних паперів, а також збільшується кількість учасників операцій з ними, розширюється їх обіг на зарубіжних фондових ринках. Територіальні межі охоплюються українськими губерніями, які у згадану хронологічну добу знаходилися у складі Російської імперії.
Методологічною основою дослідження послужила система сучасних методів і прийомів пізнання, побудована на принципах наукового плюралізму. Провідним методом загального характеру обрано метод філософської діалектики: проблема правового регулювання обігу цінних паперів у Російській імперії зазначеного періоду (на матеріалах українських губерній) розглядається у площині взаємозв'язків і взаємозумовленості правових і соціально-економічних процесів в умовах реалізації буржуазних реформ, у єдності соціального змісту і правової форми. Проблема досліджувалася також з позиції принципу історизму - аналіз подій щодо виникнення бірж, прийняття нормативно-правових актів з приводу їх діяльності провадився в чіткій відповідності реальним історичним обставинам. Використовувався метод системного аналізу історико-правових категорій і явищ, що дозволило визначити соціально-економічні, політичні, техніко-юридичні передумови та причини розвитку ринку цінних паперів в українських губерніях. Правові засади обігу цінних паперів досліджувалися із застосуванням формально-юридичного й порівняльно-правового методів, які допомогли виявити зміни у нормативних приписах законодавчих актів Російської імперії щодо бірж і цінних паперів, причому останній – в історіографічному огляді наукової й навчальної літератури із зазначеної теми. За допомогою статистичного методу отримані кількісні дані про обіг цінних паперів у різних українських губерніях. Для з'ясування цінності нормативних приписів біржового й акціонерного законодавства для сучасності використано також метод юридичної аксіології.
Теоретичну основу дослідження склали фундаментальні наукові положення, сформульовані в історико-правовій науці. Для розробки теми й вирішення поставлених завдань використовувалися також матеріали із загальної теорії держави і права, цивільного права та інших галузевих правових наук.
Джерельну базу дослідження становили:
- законодавчі акти, що регулювали діяльність у сфері ринку цінних паперів у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., надруковані в “Повному зібранні законів Російської імперії”, “Зводах законів Російської імперії”, зібраннях узаконень і розпоряджень уряду. Окремого нормативного акта, який регулював би відносини у сфері ринку цінних паперів, не існувало. Різні види останніх регламентували відповідні статути – кредитний, торговельний, митний, російських залізниць, про векселя та інші правові акти;
- відомчі нормативні акти Міністерства фінансів і Міністерства торгівлі та промисловості, опубліковані в тематичних збірках нормативних матеріалів, що видавалися в дореволюційний період;
- архівні матеріали, які значною мірою вперше запроваджуються в науковий оборот. Підґрунтям для дослідження проблеми становлення й розвитку ринку цінних паперів послужили документальні матеріали, виявлені у фондах Державного архіву Харківської області (Ф. 3, 71, 306), Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (Ф. 442, 310, 692, 707, 1252, 1680) та Російського державного історичного архіву (Ф. 18, 20, 22, 23, 40, 150, 560, 587, 597, 1149, 1152, 1263, 1276, 1278, 1287, 1405).
- періодична преса дорадянської доби, що містить основний масив інформації, аналіз якої дозволив найбільш повно розкрити більшість вузлових питань досліджуваної теми. Цінні матеріали про ринок цінних паперів містяться у виданнях фінансово-економічної (“Вісник фінансів, промисловості та торгівлі”, “Фінансова газета”, “Торгово-промислова газета” та ін.) та юридичної спрямованості (“Журнал цивільного та кримінального права”, “Журнал міністерства юстиції”, “Вісник права”, “Юридичний вісник” та ін.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні проведено комплексне ретроспективне дослідження правового регулювання обігу цінних паперів у Російській імперії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на матеріалах українських губерній) і проаналізовано ступінь впливу законодавчих актів на ефективність діяльності фондового ринку в зазначений період.
У результаті всебічного вивчення законодавства, регулюючого відносини у сфері ринку цінних паперів Російської імперії в названу добу, практики його застосування, відомостей, уміщених у спеціальній літературі щодо історії фондового ринку, а також використання наукових досліджень, які прямо чи побічно стосуються порушеної проблеми, сформульовано теоретичні висновки, що мають наукову новизну, а саме:
- виокремлені етапи формування й відзначена нерівномірність розвитку ринку цінних паперів у Російській імперії (на матеріалах українських губерній), його зумовленість разом з іншими чинниками правовим регулюванням і станом фондового ринку в досліджуваний період;
- встановлено, що започаткування теоретичного осмислення природи і змісту правовідносин між суб’єктами на ринку цінних паперів належить до середини ХІХ ст., а концептуальні основи тлумачень понятійного інструментарію, аналогічні сучасним, закладено ближче до кінця ХІХ ст.;
- поняття “цінні папери” було введено в науковий оборот внаслідок доктринальних напрацювань учених досліджуваного періоду;
- визначено, що регулювання ринку цінних паперів відбувалося за допомогою норм торговельного, фінансового, цивільного й вексельного права;
- правовідносини у сфері ринку цінних паперів українських губерній у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. регулювалися загальноімперським законодавством і не мали істотних відмінностей у їх реалізації на всій території Російської імперії;
- реальні суспільні процеси випереджали нормопроектування в галузі акціонерного й біржового законодавства імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст.;
- ринок цінних паперів в українських губерніях у розглядувану добу розвивався повільнішими темпами, ніж у Російській імперії, зокрема в Санкт-Петербурзі, де відбувалася основна торгівля цінними паперами;
- доведено, що обіг державних цінних паперів був пов’язаний з відтворювальним процесом у реальному секторі економіки й визначався підтримкою виробництва в державі шляхом будівництва державних підприємств і залізниць;
- обіг цінних паперів на території українських губерній здійснювався на Одеській, Київській та Харківській торгових біржах, а фондовий відділ існував лише на Санкт-Петербурзькій біржі з 1900 р.
Практичне значення дисертаційного дослідження. Наукова розробка досліджуваної проблеми становить не тільки теоретичний, а й практичний інтерес, сприяє творчому використанню в сучасних умовах досвіду минулого. Що стосується практичного значення дослідження, то основні положення дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсу “Історія держави і права України” та історичної частини деяких курсів галузевих юридичних дисциплін (цивільного, фінансового).
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ. Свої погляди з окремих питань дисертантка виклала на 4-х наукових конференціях: “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2003 і 2004 рр.), “Юридична наука та освіта: історія, сучасність, перспективи” (Рівне, 2003 р.), “Місцеві органи державної влади та самоврядування: історико-правовий аспект” (Суми, 2004 р.).
Окремі результати дослідження використовувалися авторкою в навчальному процесі при проведенні практичних занять із курсу “Історії держави і права”.
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли відбиття в 5-ти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації визначена метою й завданням дослідження. Робота складається із вступу, 3-х розділів, що містять 8 підрозділів, висновків, списку використаної літератури (343 найменувань) та 5-и додатків. Загальний обсяг роботи становить 180 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження нам удалося досягти поставлених цілей, отримати деякі конкретні результати при вирішенні розглядуваних завдань. Результати отриманого теоретичного матеріалу дають підстави сформулювати загальні висновки дисертаційного дослідження:
1. Слабке наповнення прибуткової частини Держбюджету, з одного боку й величезні бюджетні витрати на ведіння воєн, утримання армії – з іншого спричиняли хронічний дефіцит Держбюджету, сприяли появі перших цінних паперів.
2. Біржі в Російській імперії, на яких здійснювалася торгівля цінними паперами, почали розвиватися на декілька століть пізніше, ніж у західноєвропейських країнах, чим пояснювався їх цілком спізнілий характер та особливості розвитку ринку цінних паперів.
3. Ринок цінних паперів Російської імперії, у тому числі й на території українських губерній, історично формувався переважно як біржовий. Передумовою було те, що цінні папери за своїми ознаками становлять собою типовий біржовий товар, а механізми біржової торгівлі дозволяють понизити окремі види ризиків учасників ринка. Біржа забезпечує: максимальну концентрацію попиту та пропозиції, а також професійної діяльності; об’єктивність процедур виявлення цін, які адекватно відбивають ринкову кон’юнктуру; відкритість і достовірність інформації.
4. Становлення й розвиток бірж, на яких здійснювалася торгівля цінними паперами, у Російській імперії, в тому числі і на території українських губерній, знаходилися під сильним контролем державних органів. Вони довгий час залишалися продуктом адміністративної ініціативи верховної державної влади. Тому для дореволюційних бірж характерно тверде регулювання їх діяльності з боку держави.
5. Становлення біржової діяльності в Російській імперії здійснювалося без розвиненої системи фінансово-кредитних установ, посередницьких організацій, удосконалених засобів транспорту та зв’язку. Багато у чому це стримувало розвиток біржової торгівлі, особливо в регіонах.
6. Найважливішою функцією біржі у Російській імперії було виявлення біржової ціни – котирування, яке спочатку страждало через неповний друк матеріалів, а також через відсутність чітких правил його проведення. Лише на початку XX ст. на біржах почали з’являтися правила котирування, які відповідали потребам біржової діяльності.
8. Забезпеченню фінансування довгострокових економічних та соціальних проектів і програм, яке здійснюються державою, місцевою владою, приватними і громадськими організаціями, може сприяти система державного гарантування цінних паперів різних емітентів. Досвід Російської імперії підтверджує ефективність державного гарантування цінних паперів емітентів, їх стабільне становище та (або), форсований розвиток яких відповідає національним інтересам. Одночасно така система підвищує рівень захисту інтересів інвесторів.
У цілому, підводячи підсумки розвитку бірж Російської імперії, необхідно зазначити дві основні риси їх взаємовідносин з державою. Перша полягала в безпосередній ініціативі держави у створенні бірж та їх наступній підтримці у вигляді надання суттєвих пільг у процесі їх діяльності; друга – в особливості контролю за кадровою політикою на них та призначення державою на біржі ключових службовців.
У 1861-1917 рр. на території українських губерній сформувався фондовий ринок, характерний для країн з розвиненими ринковими відносинами. Цінні папери стали одним із головних засобів залучення вільних грошових капіталів на нестатки народного господарства.
У результаті різностороннього аналізу ми дійшли висновку, що найбільш швидкими темпами наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть розвивався ринок акцій та цінних паперів, які випускала держава.
Уряд Російської імперії робив непосильні для її економіки зовнішні позики. Підґрунтя фондового ринку складали державні позики 60-90-х років XIX ст. Саме їхня вдала розробка й проведення дозволили викликати інтерес населення до операцій із цінними паперами, стимулювати створення інфраструктури фондового ринку й підготувати ґрунт для широкого обігу акцій.
Що важливо до державних позик держава спочатку вдавалася для покриття своїх витрат, причому пов’язаних в основному з ведінням військових дій. Але вже в другій половині XIX ст. важливого значення набуло вирішення народногосподарських інвестиційних завдань. Будівництво залізниць, заснованих як на державних позиках, так і на приватних позиках з державною гарантією послужило підвалинами для розвитку всієї економіки в зазначений період.
Ринок цінних паперів у Російській імперії, в тому числі й на території українських губерній, відігравав важливу роль для становлення економіки в цілому. Особливо це виявляється у другій половині ХІХ ст., коли засновувалася велика кількість промислових підприємств і залізниць, які діяли у формі акціонерних товариств. Їх появі сприяла як загальноекономічна ситуація (розвиток капіталізму), так і деякі заходи, які вживалися урядом: зниження відсотків по внесках у державні кредитні установи, надання компаніям різних привілеїв, участь самого уряду в їх заснуванні.
На розвиток ринку цінних паперів визначний вплив здійснили соціально-економічні й політико-правові чинники другої половини ХІХ ст. Революції ж 1905-1907 рр. та 1917 р. переривають інтенсивний його розвиток. Прогресивні тенденції в розвитку ринку цінних паперів Російської імперії полягали у використанні нових і більш досконалих організаційних форм діяльності, у появі Фондового відділу на Санкт-Петербурзькій та регіональних біржах, які здійснювали операції з цінними паперами; в українських губерніях це були Київська, Харківська й Одеська біржі.
Розглянувши основні аспекти правового регулювання ринку цінних паперів в Російській імперії, можемо сформулювати деякі особливості, характерні для даного процесу в цілому. Насамперед, треба відзначити, що протягом досліджуваного періоду спостерігався постійний розвиток і вдосконалення правових норм, що регулювали діяльність ринку цінних паперів, що багато в чому визначалося потребами економіки країни, яка бурхливо розвивалася. Розвиток економіки супроводжувався збільшенням кількості й появою нових видів цінних паперів, що було нерозривно пов'язано з прийняттям нових законодавчих актів.
Регулювання ринку цінних паперів мало багаторівневий характер: воно здійснювалося як шляхом прийняття законів, так і за допомогою підзаконних нормативних актів. Зміни законодавства про цінні папери свідчили про прагнення уряду вдосконалювати його з урахуванням набутого досвіду практичної діяльності.
Правова політика держави щодо формування ринку цінних паперів разом з іншими засобами, передбачала створення прогресивної нормативно-правової бази. “Повне зібрання законів Російської імперії” і “Звід законів Російської імперії” – консолідовані законодавчі акти зі змінами й доповненнями, що діяли на той час, не містили спеціальних частин, у яких були б узагальнені нормативні приписи щодо обігу цінних паперів. Не існувало і єдиного нормативно-правового акта, який регламентував би правовідносини у сфері діяльності цього ринку. Діяли лише різного роду статути (Статут про векселі, Кредитний, Торговельний, Митний статути, Загальний статут російських залізниць та ін.), нормативні положення яких тією чи іншою мірою стосувалися різних видів цінних паперів.
Збільшення значимості ринку цінних паперів викликало нагальну необхідність у законодавчому порядку визначити їх статус. Важливим законодавчим джерелом акціонерного права стало прийняте 6 грудня 1836 р. Положення про компанії на акціях – першого в Європі законодавчого акта, який регулював правове становище акціонерних компаній. Характерною рисою цього документа було те, що він визначав в основному питання заснування акціонерних компаній і надання їм привілеїв. Норми, що входять у сучасне акціонерне право – про органи управління, статутний капітал, дивіденди, ліквідації, реорганізації – у Положенні або взагалі не розглядалися, або регламентували зазначені питання не досить докладно. Тому як до, так і після видання Положення найважливішим джерелом акціонерного права були статути акціонерних компаній.
Характеризуючи російське акціонерне право в цілому, слід зазначити наступні його особливості. По-перше, у Російській імперії сформувалась оригінальна система законодавчого регулювання акціонерних відносин, що складалася з двох рівнів джерел акціонерного права – загального й сепаратного законодавства. Загальне акціонерне законодавство регламентувало в основному питання заснування компаній і надання їм привілеїв, являючи собою скоріше інститут адміністративного (публічного) ніж цивільного (приватного) права. Сепаратне законодавство, навпаки, було інститутом приватного права, регулюючи чисто цивільно-правові питання. Останнє в досліджуваний період набуло великого значення в регламентації акціонерних відносин у зв'язку з тим, що в статутах стали допускатися відхилення від прямих вимог загального акціонерного законодавства.
У правозастосовчій практиці статути почали розглядати як самостійні законодавчі акти, що скасовують стосовно кожної компанії дію загального законодавства. Така точка зору мала своє теоретичне обґрунтування, засноване на законодавстві й підтримувалася насамперед вищою судовою інстанцією – Сенатом. Це призвело до того, що Положення 1836 р. практично перестало застосовуватися щодо більшості компаній, а діяли лише його норми про їх заснування. Головну роль у регулюванні акціонерних відносин стали відігравати статути, у рамках яких існувало багато інститутів акціонерного права.
Феномен сепаратного законодавства можна оцінювати по-різному. З одного боку, через нього не було єдності в регламентації акціонерних відносин. Чимало компаній, що діяли в Російській імперії наприкінці XIX – на початку XX ст., виникли ще на початку XIX ст. Їхні статути залишалися майже незмінними з моменту заснування і за своїм змістом багато в чому не відповідали пізнішим теоретичним уявленням. У той же час статути компаній, створених на межі XIX-XX століть, відрізнялися значною конкретикою і напрацьованністю низки найважливіших питань діяльності акціонерних товариств. Тому частина останніх керувалася у своїй діяльності застарілими положеннями своїх статутів, які не завжди в достатньому ступені забезпечували права рядових акціонерів і залишали невирішеними багато важливих питань.
З іншого боку, сепаратне законодавство виявилося рухливим і швидко пристосувалося до економічних відносин, що інтенсивно розвивалися в другій половині XIX ст. Можливість внесення в статути положень, які суперечать загальному законодавству, відсутність суворих вимог до змісту статутів дозволяли визначити правовий статус кожного акціонерного товариства відповідно до його особливостей.
По-друге, у дореволюційному праві Російської імперії і в юридичній доктрині було сформульовано чимало основних положень сучасної конструкції акціонерного товариства. Акціонерна компанія розглядалася як організація з відповідним капіталом, сформованим із внесків учасників. Розмір капіталу обов'язково повинен був передбачатися в статуті, а його збільшення здійснювалося шляхом емісії додаткових акцій, можливість якої передбачалася в статутах. Складовий капітал (статутний фонд) акціонерної компанії поділявся на чітко визначену кількість рівних частин, що йменувалися акціями або російським аналогом цього слова – паями. Однойменні цінні папери, що засвідчували внесок майна в складовий капітал, надавали їх власникові певні майнові й немайнові права. До немайнових належало право на участь в управлінні товариством і на одержання інформації про його діяльності. До майнових – право на одержання дивіденду й частини майна компанії при її ліквідації. Акції (паї) могли бути звичайними і привілейованими, що надавало їм відповідної переваги порівняно з першими. Акція визнавалася рухомим майном.
Необхідно також відзначити деякі положення акціонерного права Російської імперії, які, як вбачається, можуть бути запозичені сучасним законодавством. У першу чергу звертає на себе увага принцип публічності діяльності компаній. Статут, усі зміни до нього публікувалися в широко доступних друкованих виданнях. Крім того, в обов'язковому порядку підлягали оприлюдненню річний звіт і баланс кожної компанії. На нашу думку, подібні заходи в достатньому ступені забезпечували поінформованість усіх заінтересованих осіб про стан справ компанії.
Може бути запозичений метод сепаратного регулювання їх діяльності, положення яких можуть бути застосовні до акціонерних товариств, що мають важливе загальнодержавне значення. Створювані для експлуатації стратегічно важливих природних ресурсів, вони залучають великі іноземні інвестиції.
Дореволюційне законодавство, як було вище викладено, надавало можливість установити більш широке коло переваг привілейованих акцій перед звичайними. До таких (крім фіксованих дивідендів і відсотків) могли належати і право голосу з усіх питань компетенції загальних зборів і більша кількість голосів на одну привілейовану акцію, ніж на звичайну.
На початку ХХ ст. розвивалося законодавство, що регулювало відносини у сфері цінних паперів, вносилися зміни до чинних нормативних актів, приймалися нові, що відповідно регулювало відносини у сфері ринку цінних паперів. Так, було прийнято Статут про векселі 1902 р., Положення про створення на С.-Петербурзькій біржі Фондового відділу, Правила для Фондового відділу С.-Петербурзької біржі, Правила про допущення паперів до котирування на Фондовому відділі С.-Петербурзької біржі, Постанову про визначення відповідальності осіб, які вводять в обіг на С.-Петербурзькій біржі цінні папери, Правила для угод по купівлі та продажу іноземної валюти, фондів та акцій на С.-Петербурзькій біржі. Перелічені нормативні акти спричинили вагомий вплив на регулювання діяльності бірж інших міст Російської імперії, у тому числі й Одеської, Харківської та Київської. Також були прийняті закон від 11.04.1909 р., який вніс деякі зміни до змісту накладної; закон від 12 березня 1914 р., що знімав обмеження вексельної дієздатності заміжніх жінок; Указ від 5 жовтня 1906 р., який скасував обмеження вексельної дієздатності, встановлені для селян у ст. 2 Статуту про векселі та низку інших нормативних актів.
Отже, діяльність ринку цінних паперів у Російській імперії здійснювалася досить успішно, забезпечуючи високі темпи росту економіки держави за відсутності в ній інфляції і при досить високому рівні довіри до цінних паперів з боку фінансових кіл багатьох країн світу. Виходячи з вищенаведеного, можемо стверджувати про достатньо інтенсивний розвиток біржового процесу в цей період не тільки в центрі, а й у регіонах Російської імперії, зокрема, в українських губерніях. Високі темпи росту виробництва в царській Росії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. зумовили інтенсивне піднесення ринку капіталів і фондових бірж. Ринок цінних паперів дореволюційної України мав досить високий рівень розвитку.
Проведене дослідження показало, що формування ринку цінних паперів українських губерній відбувалося під значним впливом російського ринку. Оскільки вона на той час була складовою частиною Російської імперії, то процеси становлення ринку цінних паперів на її біржах були ідентичними й дзеркально відбивали всі процеси, що відбувалися в у дореволюційній Росії.
Таким чином, у другій половині ХІХ – на початку ХХ століть в Російській імперії була створена розгалужена мережа бірж, яка охопила більшість регіонів і характеризувалася специфічними особливостями, які випливали в першу чергу з низького рівня розвитку економічних відносин у країні в цілому, а в регіонах особливо, а також сильним впливом держави на діяльність бірж.
Аналіз досвіду ринку цінних паперів в Російській імперії у розглянуту добу вказує на те, що в умовах економічних реформ і переходу до ринкових відносин ринок цінних паперів, який знаходиться на етапі становлення, обов’язково потребує державної підтримки.
Отже, у дисертаційному дослідженні здійснено спроби виявити основні тенденції й закономірності становлення ринку цінних паперів в українських губерніях Російської імперії, відтворення за архівними матеріалами історії розробки й затвердження законодавства про цінні папери та фондову біржу. Крім того, спеціальне дослідження присвячено проблемі ринку цінних паперів під час системних криз 1905-1907 та 1914-1917 років.
Вважаємо за необхідне зазначити ті аспекти досліджуваної теми, які можуть стати предметом подальшого поглибленого розгляду. Головним завданням цієї наукової роботи було дослідження практичного досвіду правового регулювання ринку цінних паперів в українських губерніях, вивчення інститутів біржового, акціонерного й вексельного законодавства. Тому ми свідомо уникали детального викладення й аналізу теоретичних дискусій з окремих питань акціонерного, вексельного й торговельного права. Разом із тим вони можуть стати предметом самостійного історико-юридичного дослідження, яке матиме важливе загальнотеоретичне і практичне значення. Представляють науковий інтерес питання оподатковування акціонерних компаній в українських губерніях Російської імперії, порівняльний аналіз історичного розвитку зарубіжного фондового ринку і фондового ринку царської Росії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев М. Ю. Рынок ценных бумаг. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 348 c.
2. Антонов C. Денежный и фондовый рынок // Промышленность и торговля. – 1914. – № 15. – С. 118-121.
3. Антонов С. Денежный и фондовый рынок // Промышленность и торговля. – 1914. – № 17. – С. 218-221.
4. Антонов С. Денежный и фондовый рынок // Промышленность и торговля. – 1914. – № 23. – С. 527-530.
5. Антонов С. Денежный и фондовый рынок // Промышленность и торговля. – 1916. – № 8. – С. 217-223.
6. Антонов C. Денежный и фондовый рынок // Промышленность и торговля. – 1916. – № 24 – 25. – С. 682-684.
7. Антонов П. Эстафету от Штиглица принял банкирский дом “И.Е.Гинцбург” // Деловой Петербург. – 1998. – № 15. – С. 20-24.
8. Бак И.С. Биржа на западе и в СССР / Под ред. Смушкова В.В. – Харьков: Книгоспилка, 1926. – 143 c.
9. Банковая и торговая газета. – 1917. – № 1.
10. Банковое объединение и открытие биржи // Промышленность и торговля. – 1916. –№ № 24-25. – С. 659-663.
11. Барац С.М. Задачи вексельной реформы в России. – Спб.: Тип. М.М.Стасюлевича, 1896. – 192 с.
12. Барац С.М. Курс вексельного права в связи с учением о векселях и вексельних операциях/ Тип. т-ва “Общественная польза”. – Спб.: 1893. – 778 c.
13. Безобразов В.П. Биржевые операции. М.: Тип. Т.Волкова и комп., 1856. –80 с.
14. Безобразов В.П. О некоторых явлениях денежного обращения в России // Рус. вестн. – 1863. – № 45. – С. 362-384.
15. Белинский В.Е. Новые правила учреждения акционерных компаний согласно двум законодательным проектам // Вестник финансов, промышленности и торговли. – 1900. – № 38. – С. 546-555.
16. Белинский В.Е. Недействительность учреждения акционерной компании // Журн. Вестник права. – 1899. – № 8. – С. 105-120.
17. Белинский В.Е. Основной предпринимательский капитал с точки зрения современного акционерного законодательства // Журн. Мин-ва юстиции. – 1899. – № 8. – С. 63.
18. Белинский В.Е. Учредительство согласно проекту нового положения об акционерных предприятиях // Журн Мин-ва юстиции. – 1899. – № 1. – С. 186.
19. Бервено С.Н. Правовые аспекты вексельного обращения в Украине: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.03. – Харьков, 1997. – 14 с.
20. Бервено С.Н., Яроцкий В.Л. Правовое регулирование вексельного обращения в Украине. – Харьков: Право, 2001. – 508 с.
21. Бертгольдт Г.В. Акционерные общества на паях по кассационным решениям Правительственного Сената. – М.: Изд. А.С.Вишнякова, 1900. – 124 с.
22. Бовыкин В.И. Зарождение финансового капитала в России. – М.: Изд-во МГУ, 1967. – 295 с.
23. Бовыкин В.И. Организационные формы финансового капитала в России. Промышленность и банки в конце ХІХ – начале ХХ вв. // Производительные силы и монополистический капитал в России и Германии в конце ХІХ – начале ХХ вв./ Отв. ред. В.И.Бовыкин, Х.Нуссбаум. – М.: Ин-т истории СССР АН СССР, 1986. – 223 с.
24. Бовыкин В.И., Петров Ю.А. Коммерческие банки Российской империи. – М.: Перспектива, 1994. – 366 с.
25. Боголепов М.И. Биржи и банки // Банковая энциклопедия. – Т.2.: Биржа/ Под ред. Л.Н.Яснопольского. – К.: Брокгауз и Ефрон, 1917. – 412 c.
26. Боровиковский А. Об ответственности надписателей по векселям // Журн. гражданского и уголовного права. – 1873. – кн. 1. – С. 113-140.
27. Браве Я.Ф. Препоручительная надпись на векселе // Журн. Мин-ва юстиции. – 1899. – № 6. – С. 93.
28. Бунге Н. X. Заметки о современном экономическом кризисе в России // Журн. для акционеров. – 1860. – № 195. – С. 1467-1470.
29. Быков А.В., Кондрашин Ю.А., Поздняков А.П., Тараканов Л.В. Биржевая торговля. Что это такое? – Красноярск: Офсет, 1991. – 463 с.
30. Валицкий Н.А. О значении утраты векселя с точки зрения нашего вексельного и гражданского права // Журн. Мин-ва юстиции. – 1913. – № 6. – С. 28-44.
31. Васильев А.А Биржевая спекуляция. Теория и практика. – Спб.: Тип. Ю.Н.Эрлих, 1912. – 168 с.
32. Венедиктов А.В. Слияние акционерных компаний. – Пг.: Тип. Шредера, 1914. – 369 с.
33. Витчевский В. Торговля таможенная и промышленная политика России со времен Петра Великого до наших дней. – Спб.: Д.А.Казицин и Ю.Ю.Филиппов, 1909. – 362 с.
34. Волков А.Ф. Биржевое право. Т. 1. Спб.: Тип. т-ва "Обществ. польза", 1905. – 464 с.
35. Воловик А.М., Семенков А.В. Три эпохи биржи в России. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 96 с.
36. Вольтке Г.С. Последний проект вексельного устава // Журн. Вестн. права. – 1900. – № 1. – С. 104-147.
37. Галкин В.В. История биржи в России. – Воронеж: Центрально-Чернозем. кн. изд-во, 1996. – 145 с.
38. Гей Э.Э. Мораторий и его значение в вексельном праве // Журн. Мин-ва юстиции. – 1915. – № 6. – С. 144-162.
39. Гей Э.Э. Протест векселей и наиболее целесообразная его организация // Журн. Мин-ва юстиции. – 1915. – № 1. – С. 127-153.
40. Гейлер И.К. Сборник сведений о процентных бумагах, фондах, акциях и облигациях России. – Спб.: Тип. В.Безобразова и К*, 1871. – 496 с.
41. Генценберг В.Э., Перетерский И.С. Обязательственное право. – Кн. 5 Гражданского Уложения. – Спб.: Изд. юрид. кн. склада “Право”, 1914. – 243 с.
42. Гиндин И.Ф. Русские коммерческие банки. Из истории финансового капитала в России./ Под ред. С.Г.Струмилина – М.: Госфиниздат, 1948. – 454 с.
43. Глаголев А.Н. Элементарная теория долгосрочных финансовых операций. – М.: Изд. А.С.Вишнякова, 1891. – 448 с.
44. Голицин Ю.П. Фондовый рынок дореволюционной России. – М.: Деловой экспресс, 1998. – 280 с.
45. Голубев С.В. Рынок ценных бумаг в России: становление и тенденции развития: Автореф. дис. … канд. экон. наук: 08.00.01. Рос. акад. управления – М., 1994. – 20 с.
46. Гордон В.М. Мировое объединение вексельного права // Журн. Мин-ва юстиции. – 1912. – № 2. – С. 154-162.
47. Гурьев А.Н. Очерк развития государственного долга России. – Спб.: Типо-лит “Якорь”, 1903. – 135 с.
48. Гусаков А.Г. Конспект лекций по торговому праву. – Спб.: Тип. И.Трофимова, 1911. – 528 с.
49. Гусаковский П.Н. Вопросы акционерного права. – Петроград, Сенатская типография, 1915. – 115 с.
50. ДАХО (Державний архів Харківської області). – Ф. 3 (Канцелярія Харківського губернатора). – Оп. 200. – Од. зб. 174.
51. ДАХО. – Ф. 3. – Oп. 218. – Од. зб. 134.
52. ДАХО. – Ф. 3. – Oп. 232. – Од. зб. 354.
53. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 227. – Од. зб. 10.
54. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 228. – Од. зб. 247.
55. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 228. – Од. зб. 600.
56. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 231. – Од. зб. 128.
57. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 232. – Од. зб. 354.
58. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 236. – Од. зб. 45.
59. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 240. – Од. зб. 47.
60. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 240. – Од. зб. 52.
61. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 248. – Од. зб. 215.
62. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 252. – Од. зб. 98.
63. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 254. – Од. зб. 35.
64. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 256. – Од. зб. 186.
65. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 260. – Од. зб. 191.
66. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 270. – Од. зб. 367.
67. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 275. – Од. зб. 120.
68. ДАХО. – Ф. 3. – Оп. 281. – Од. зб. 93.
69. ДАХО. – Ф. 71 (Харківський Земельний Банк). – Оп. 1. – Од. зб. 399.
70. ДАХО. – Ф. 71. – Оп. 1. – Од. зб. 349.
71. ДАХО. – Ф. 306 (Богодухівська повітова земська управа). – Оп. 1. – Од. зб. 94.
72. Денисов А.Е. Бумажные денежные знаки России 1769-1917. Часть 2. Государственные бумажные денежные знаки 1840-1896 годов. – М.: Финансы и кредит, 2003. – 140 с.
73. Денисов А.Е. Государственные бумажные знаки России, которые использовались в денежном обращении 1798-1917. – М.: Информэлектро, 2002. – 156 с.
74. Деньги. – 1914. – 15 июл.
75. Дмитриев А. Биржи, биржевые операции и биржевые посредники. – Спб.: Тип. Н.Тиблена и К*, 1863. – 147 с.
76. Добровольский А. Устав о векселях 27 мая 1902 г. – Изд. 3. – Пг.: Законоведение, 1916. – 349 с.
77. Долинская В.В. Акционерное право: Учебник для вузов по спец. “Юриспруденция”. – М.: Юрид. лит. 1997. – 349 с.
78. Економічна історія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ Н.О.Тимочко, О.А.Пучко, Л.М.Рудомьоткіна та ін. – К.: Нац. екон. ун-т, – 2001. – 216 с.
79. Жуков Е.Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки: Учеб. пособие для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 224 с.
80. Зайцева Л. Биржа в России или падение Святой Руси ( В документах и публикациях конца XIX – начала ХХ века). Институт экономики РАН. – М.: ИЭ, 1993. – 188 с.
81. Зив В.C. Акционерное дело во время войны // Народное хозяйство в 1915 г. – Пгр.: Тип. ред. период. изд. Мин-ва финансов, 1918. – С. 320-354.
82. Каминка А.И. Акционерные компании: Юридическое исследование. – Т. 1. – Спб.: Тип. А.Е.Ландау, 1902. – 490 с.
83. Каминка А.И. Проект положения об акционерных предприятиях // Журн. Мин-ва юстиции. – 1897. – № 1. – С. 127.
84. Каминка А.И. Устав о векселях. – Спб.: Тип. А.Г.Розена, 1913. – 429 с.
85. Кардашев В. П. Фондовые биржи в России // Банковская энциклопедия. – Т.2: Биржа/ Под ред. Л.Н.Яснопольского. – К.: Брокгауз и Ефрон, 1917. – 412 c.
86. Кауфман И.И. Вексельные курсы России за 50 лет (1841-1890). – Спб.: Тип. В.Безобразова и К*, 1892. – 28 с.
87. Кещан В.Г. Биржевой рынок. Страницы истории и становления в современных условиях/ Вступ. ст. В.И.Видяпина. – М.: РЭА, 1996. – 352 с.
88. Книрим А. О новом проекте устава о векселях // Журн. юрид. общ-ва. – 1895. – кн. 2. – C. 1-46.
89. Коковцев В.Н. Из моего прошлого: Воспоминания. 1903-1919 гг.: Кн. 2. – М.: Наука, 1992. – 458 с.
90. Колоножников Г.М. Облигации торгово-промышленных акционерных товариществ. – Томск: Типо-лит. Сиб. т-ва печ. дела, 1912. – 340 с.
91. Колтынюк Б.А. Рынок ценных бумаг: Учебник: Для вузов по экон. спец. 2-е изд. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 352 с.
92. Краевский А. Вексельные бланки: Заметка к проекту вексельного устава // Юрид. вестник. – 1888. – № 67. – C. 362-384.
93. Кругляк Б.А. Товарні біржі в Російській імперії // Укр. іст. журн. – 1992. – № 2. – С. 58-64.
94. Кулагин М.И. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо. – М.: Изд-во ун-та дружбы нар., 1987. – 176 с.
95. Куломзин А.Н., Рейтерн-Нолькен В.Г. М.Х.Рейтерн: Биографический очерк. – Спб.: Тип. Императ. ун-та, 1910. – 246 с.
96. Лаврентьев Д.К. Торговое право, вексельное и морское. Краткий курс для учащихся и самообразования. – М.: Тип. т-ва И.Д.Сытина, 1913. – 415 с.
97. Ламанский Е. И. Из воспоминаний // Рус. старина. – 1915. – Кн. X. – С. 51-59.
98. Ламанский Е. И. Из воспоминаний // Рус. старина. – 1915. – Кн. XII. – С. 34-46.
99. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: Підручник/ За ред. Б.Д.Лановика. – 4-те вид., випр. та доп. – К.: Вікар, 2001. – 477 с.
100. Лебедев Я. Об обеспечении исполнения биржевых сделок // Юрид. вестник. – 1862. – № 26. – C. 56-59.
101. Левенштей Н.Ю. Протест и уведомление о неплатеже по векселям // Журн. гражданского и уголовного права. – 1873. – кн. 1. – С. 103-112.
102. Левин И.И. Акционерные коммерческие банки в России – Т. 1. – Петроград: Тип. т-ва Петр. печат. пр-ва И.Р. Белопольского и К, 1917. – 301 с.
103. Левин И.И. Биржевое положение // Промышленность и торговля. – 1916. – №№ 34-35. – С. 160-161.
104. Левин И.И. Рост Петроградской фондовой биржи // Банковая энциклопедия. Т. 2: Биржа/ Под ред. Л.Н.Яснопольского. – К.: Брокгауз и Ефрон, 1917. – 412 c.
105. Лизунов П.В. Этапы становления и развития С.-Петербургской фондовой биржи (XVIII-XIX вв.) // Вестн. Санкт.-Петербург. ун-та. – Сер. 2: История, языковедение, литературоведение. – 1999. – №2. – С. 70-72.
106. Литвиненко Л.Т., Нишатов Н.П., Удалищев Д.П. и др. Рынок государственных облигаций: Учеб. пособие: Для вузов по спец. “Финансы и кредит”/ Л.Т.Литвиненко, Н.П.Нишатов, Д.П.Удалищев/ Под ред. Е.Ф.Жукова. – М.: Финстатинформ, 1997. – 108 с.
107. Львов Д. Курс финансового права. – Казань: Тип. Императ. ун-та, 1887. – 521 с.
108. Люблинский И.В. Сравнительный устав о векселях. – Спб.: Тип. И.С.Леви и К*, 1887. – 200 с.
109. Лякуб П. К вопросу о днях обождания по векселям // Журн. гражданского и уголовного права. – 1888. – кн. 4. – С. 38-41.
110. Максимов В. Устав акционерных земельных банков с разъяснениями вопросов, возникших на практике его применения. – Спб.: Правоведение, 1886. – 512 с.
111. Малешевский Б.Ф. Теория и практика пенсионных касс. Сост. Б.Ф.Малешевский. – Т. 1: Математическая теория долгосрочных финансовых операций. – Спб.: Тип. Мин-ва путей сообщ., 1890. – 580 с.
112. Мейер Д.И. Русское гражданское право/ Под ред. А.Вицина. – Изд. 4-е. – Спб.: Тип. Н.Тиблена и К*, 1868. – 722 с.
113. Мещерова Н.В. Организованные рынки ценных бумаг: Учеб. пособие для высш. учеб. завед. по экон. спец. и напр. – М.: Логос, 1999. – 197 с.
114. Мигулин П.П. Русский государственный кредит (1769-1899). – Т. 1. – Харьков: Типо-лит. “Печ. дело”, кн. К.Н.Гагарина, 1899. – 606 с.
115. Миловидов Н.А. Вексельное право. – Ярославль, Тип. Г.В.Фальк, 1876. – 196 с.
116. Миловидов Н.А. Юридический характер вексельного обязательства // Юрид. вестник. – 1880. – № 4. – C. 747-759.
117. Министерство финансов. 1802-1902. – Ч. 1. – Спб.: Изд. Экспедиции заготовлен. Гос. бумаг, 1903. – 639 c.
118. Министерство финансов. 1904-1913: Обзор деятельности. – Спб.: Изд. Экспедиции заготовлен. Гос. бумаг, 1914. – 121 с.
119. Мороз О.В. Cтановлення ринку цінних паперів у Російській імперії та етапи його розвитку (на матеріалах українських губерній) // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Вип. 26. – Харків: НУВС, 2004. – C. 192-196.
120. Мороз О.В. Види цінних паперів у Російській імперії (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст.) // Право і безпека. – № 4. – Харків: НУВС, 2003. – С. 67-70.
121. Мороз О.В. Зміни правових основ розвитку ринку цінних паперів у Російській імперії на початку ХХ століття // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Вип. 22. – Харків: НУВС, 2003. – С. 261-266.
122. Мороз О.В. Соціально-економічні та політико-правові умови формування та розвитку ринку цінних паперів у Російській імперії у другій половині ХІХ ст. // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Вип. 24. – Харків: НУВС, 2003. – С. 156-163.
123. Мороз О.В. Формування ринку цінних паперів у Російській імперії // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Вип. 23. – Харків: НУВС, 2003. – С. 224-228.
124. Мороз Ю.Н. Вексельное дело. – К.: ЛАД: Наук. думка, 1996. – 471 с.
125. Мукосеев В.А. Война и фондовые биржи // Банковая энциклопедия. – Т. 2: Биржа/ Под ред. Л.Н.Яснопольского. – К.: Брокгауз и Ефрон, 1917. – 412 c.
126. Мукосеев В.А. Русский денежный рынок. – Спб.: Тип. ред. период. изд. Мин-ва финансов, 1914. – 59 с.
127. Мышь М. О судебной защите иностранных акционерных обществ в России // Журн. гражданского и уголовного права. – 1883. – кн. 10. – С. 1-18.
128. Народное хозяйство в 1914 г. – Пгр.: Тип. ред. период. изд. Мин-ва финансов, 1916. – 572 с.
129. Невзоров А.С. Русские биржи. – Вып. 2: Свод. устав рус. бирж. – Юрьев: Тип. К.Маттисена, 1898. – 287 с.
130. Невзоров А.С. Русские биржи. – Вып 3: Свод. инструкция о порядке определения и увольнения и о правах и обязанностях биржевых маклеров. – Юрьев: Тип. К.Маттисена, 1899. – 410 с.
131. Немиров Г.А. Начало биржи в С.-Петербурге (1703 г.). – Спб.: Тип. бр. Пантелеевых, 1889. – 31 с.
132. Немиров Г.А. Освящение и открытие нынешнего биржевого здания (15 июля) и учреждение биржевого комитета (6 ноября) 1816 года. – Спб.: Тип. Стасюлевича, 1891. – 28 с.
133. Немиров Г.А. Построение биржевого здания 1724 г. – Спб.: Тип. брат. Пантелеевых, 1889. – 34 с.
134. Немиров Г.А. С.-Петербургская биржа в 1802 г. – Спб.: Тип. бр. Пантелеевых, 1893. – 24 с.
135. Немиров Г.А. С.-Петербургская биржа в первые месяцы царствования Екатерины I (1725 г.). – Спб.: Тип. бр. Пантелеевых, 1891. – 24 с.
136. Немиров Г.А. С.-Петербургская биржа в последний месяц царствования Петра Великого: Январь, 1725 г. – Спб.: Тип. бр. Пантелеевых, 1890. – 26 с.
137. Нерсесов Н.О. Избранные труды по представительству и ценным бумагам в гражданском праве. – М.: Статут, 1998. – 286 с.
138. Никитский А. Война и биржа // Летопись. – 1916. – № 8. – C. 294-301.
139. Нисселович Л.Н. К вопросу о товарных складах и варрантах в России (Доклад, прочит. 12 нояб. в обществе для содействия рус. пром-ти и торговли). – Спб.: Тип. Хана, 1880. – 17 с.
140. Нисселович Л.Н. О биржах, биржевых установлениях и мерах ограничения биржевой игры (Обозрение важнейших законодательств сравнительно с русским правом). – Спб.: Тип. Ландау, 1879. – 189 с.
141. Новиков А. Акционирование и фондовый рынок дореволюционной России // Рынок ценных бумаг. – 1993. – № 6. – С. 52-61.
142. Нолькен А.М. Объединенное законодательство о векселях в применении к России. Спб.: Сенатская типография, 1913. – 120 с.
143. Нолькен А.М. Устав о векселях. Практическое руководство. – изд. 6-е, пересмотренное и дополненное разъяснениями Правительствующего Сената. – Спб.: Тип. акц. общ-ва “Слово”, 1913. – 465 с.
144. Обзор деятельности съездов представителей акционерных коммерческих банков и их органов. 1 июля 1916 – 1 января 1918 г. – Пгр.: Тип. ред. период. изд. Мин-ва финансов, 1918. – 348 с.
145. Обзоры главнейших отраслей промышленности и торговли за 1912 г. – Спб.: Тип. ред. период. изд. Мин-ва финансов, 1913. – 269 с.
146. Общий устав российских железных дорог. Свод законов Российской империи. – Т. ХІІ. – Ч. 2. – Спб.: Государственная типография, 1906. – 78 с.
147. Оль П.В. Статистика акционерных обществ и паевых товариществ, обязанных публичной отчетностью, за 1911, 1912 годы. – Пг.: Тип. ред. период. изд. Мин-ва финансов, 1915. – 469 с.
148. Осадчая А.И. Биржа в России// Вопр. истории. – 1993. – № 10. – С. 3-19.
149. Отчет государственного контролера за 1894 г. – Ч. 2. – Спб.: Тип. ред. период. изд. Мин-ва финансов, 1895. – 142 с.
150. Отчет по операциям Петербургского Международного коммерческого банка за 1872 г. – Спб.: Тип. ред. период. изд. Мин-ва финансов, 1873. – 16 с.
151. Отчет по операциям Петербургского Международного коммерческого банка за 1888 и 1889 гг. – Спб.: Тип. ред. период. изд. Мин-ва финансов, 1889, 1890. – 16 с.
152. Отчет по операциям Петербургского Международного коммерческого банка за 1895 и 1898 гг. – Спб.: Тип. ред. период. изд. Мин-ва финансов, 1896, 1899. – 16 с.
153. Отчет Харьковского биржевого комитета за 1904 г. – Харьков: Знание, 1905. – 42 с.
154. Отчет Харьковского общества “Взаимопомощь 1893 г.” с 1 января по 31 декабря 1917 г. (двадцать четвертий отчетный год). – Харьков: Знание, 1918. – 40 с.
155. Петражицкий Л.И. Акции. Биржевая игра и теория экономических кризисов. – Т. 1: Об акционерном деле и типических ошибках при оценке шансов неизвестной прибыли. – Спб.: Тип. М. Меркушева, 1911. – 307 с.
156. Петражицкий Л.И. Акционерная компания. Акционерные злоупотребления и роль акционерных компаний в народном хозяйстве. – Спб.: Тип. М-ва финансов (В. Кришбаума), 1898. – 220 с.
157. Писемский П.А. Акционерная компания с точки зрения гражданского права. – М.: Т-во Скоропечатни А.А.Левенсон, 1875. – 226 с.
158. Победоносцев К.П. Курс гражданского права. – Ч. 3. – Спб.: Судональная типография, 1880. – 629 с.
159. Познер М. Спекуляция и биржевая реформа// Рус. экон. оборение. – 1898. – № 3. – С. 37-70.
160. Полетаев Н. Ответственность акционерного общества и его органов пред отдельными акционерами // Журн. юрид. общ-ва. – 1894. – кн. 5. – C. 39-80.
161. Потемкин А.П. Становление и развитие рынка ценных бумаг России : Автореф. дис. … канд. экон. наук, 08.00.01, 08.00.03. – М., 1999. – 28 с.
162. Предпринимательство и предприниматели в России от истоков до начала ХХ века: Сборник Центр полит. и экон. истории России Рос. независ. ин-та соц. и нац. пробл., Ассоц. “Рос. полит. энцикл.”/ Ред. кол.: А.К.Сорокин (рук. проекта) и др. – М.: РОССПЭН, 1997. – 343 с.
163. Проект положения об акционерных обществах с объяснительной к нему запиской. – Спб.: Государственная типография, 1872. – 81 с.
164. Прохоров В. Фондовый рынок: от империи до губернии. http: //www.ecolife.krsk.ru.
165. Полное собрание законов Российской империи. (Далі ПСЗ) Собр. І. – Т. 5, 1832. – Спб.: Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1834. – № 4704. – С. 132.
166. ПСЗ. Собр. ІІ. – Т. 30, 1855. – Спб.: Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1856. – № 28908. – С. 15.
167. ПСЗ. Собр. ІІ. – Т. 34, 1859. – Спб.: Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1861. – № 34852. – С. 254.
168. ПСЗ. Собр. ІІ. – Т. 35, 1860. – Спб.: Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1862. – № 36405. – С. 442.
169. ПСЗ. Собр. ІІ. – Т. 53, 1878. – Спб.: Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1880. – № 58185. – С. 110.
170. ПСЗ. Собр. ІІ. – Т. 53, 1878. – Спб.: Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1880. – № 58970. – С. 214.
171. ПСЗ. Собр. ІІІ. – Т. 3, 1883. – Спб.: Государственная типография, 1886. – № 1484. – С. 105.
172.