ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ (1917-1929 рр.)

brief description

ЗМІСТ
Список скорочень................................................................................................…..3
Вступ.....................................................................................................................…..4
Розділ 1. Стан наукової дослідженості та джерельна база проблеми............….13
1.1. Історіографія проблеми............................................................…..….13
1.2. Джерельна база дослідження..............................................................28
Розділ 2. Правові засади оподаткування в державних утвореннях
на території України доби національно-визвольних змагань і громадянської війни (1917 – 1920 рр.).............………...……………..33
2.1. Правове регулювання оподаткування періоду Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)....................................…………….33
2.2. Правове закріплення податкової політики Української Держави гетьмана П.П. Скоропадського.......................................................…58
2.3. Законодавство щодо оподаткування в другій УНР доби Директорії………………………………………………………………75
2.4. Податкове законодавство радянської влади на українських землях..92
Розділ 3. Правове регулювання оподаткування в УСРР у роки нової економічної політики (1921-1929 рр.)...........................................….114
3.1. Прямі податки, загальнодержавні збори та мита.........................…114
3.2. Непрямі податки.............................................................................….146
3.3. Місцеві податки...............................................................................…153
3.4. Юридична відповідальність за порушення податкового законодавства………………………………………………………..159
Висновки..................................................................................….......................….172
Джерела та література........................................................................................…177

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Завдання розбудови незалежної демократичної правової соціальної держави, визначені Конституцією України 28 червня 1996 р., вимагають наявності відповідної економічної бази, а відтак – належного рівня матеріального забезпечення як вирішення завдань державного будівництва, так і гідного рівня життя кожного громадянина, соціального захисту населення. З моменту виникнення інституту держави одним із головних (якщо не головним, до чого можна схилитися, вивчаючи світовий історичний досвід) джерелом його матеріального добробуту є податки. Вони розцінюються в науці по-різному.
Протягом тривалого часу податки розглядалися лише як засіб поповнення державної скарбниці, отже бралася до уваги лише фіскальна функція оподаткування. У ХІХ, а особливо в ХХ ст. науковці, а за ними і практики, у тому числі ті, що мали відношення до розробки та прийняття законодавства, виявили й інші функції податків – а саме регулятивну і контрольну. Сьогодні мова йде і про те, що податки є своєрідною платою суб’єктів оподаткування за послуги держави [170, с.9]. Це цілком відповідає постулатам теорії про соціально-обслуговуючу, сервісну функцію держави.
Сьогодні завдання формування виваженої й науково-обґрунтованої податкової політики в Україні має принципове значення. Її правове закріплення повинне бути таким, щоб з одного боку, податкові надходження належним чином забезпечували державний бюджет, дозволяли державі сформувати і реалізувати комплекс різноманітних соціальних програм, а з іншого – стимулювалося виробництво, більше того, щоб воно мало гармонійний характер і відповідало національним пріоритетам та інтересам.
Податкова справа – це те, що визначає багато в чому модель держави і її відносин з суспільством, це чинник поваги (чи неповаги) пересічного громадянина до неї. Вона також є суттєвим фактором внесення елементів соціалізації в суспільне життя. Справедливий характер податків, перерозподіл з їх допомогою матеріальних цінностей на користь незахищених верств населення (дітей, хворих, інвалідів, літніх тощо) – більш ніж важлива запорука надання Українській державі характеру соціальної, що закріплено в Конституції. Гордість платника за те, що він утримує свою державу, його здатність спитати з неї щодо спрямування і використання його коштів – це також важливий чинник лібералізації суспільного життя, подолання державного етатизму, поставлення людини в центр всіх соціальних процесів як найвищої цінності.
Однак, усе це вимагає великої роботи щодо оптимізації норм податкового законодавства, гармонізації його складових між собою, прогнозування наслідків тих чи інших дій та змін чинних норм.
Протягом століть існування тих чи інших державних утворень на території сучасної України (на жаль, дуже в небагатьох випадках можна говорити про їх національний характер) такі сучасні підходи не панували. Однак, у обов’язковому порядку формувалася, втілювалася в нормах права і реалізовувалася податкова політика держави.
Винятково важливе завдання формування виважених і доцільних правових засад податкової політики держави в умовах сучасної України вимагає не просто звернення до історичного досвіду, а й ретельного і детального його вивчення і використання (звісно, без прямого перенесення) як позитивних, так і негативних моментів. Недарма вся історія державотворення (вірніше, його спроб) в Україні так чи інакше торкається регулювання державою питань оподаткування. Та особливого значення за таких умов набуває дослідження податкової політики національно-державних утворень на території України у добу визвольних змагань 1917-1920 рр.
У цьому плані можемо приєднатися до цілком справедливої, на нашу думку, точки зору В.Ф. Верстюка, висловлену щодо Центральної Ради: “Близькість, аналогічність процесів 1917 – 1918 рр. і сьогодення для історика очевидні. Це й робить досвід минулого, як позитивний, так і негативний, особливо притягальним. Оволодіння ним і врахування в сучасному державному і міждержавному житті України дозволило б не припуститись прикрих помилок минулого, зробити процес відновлення української державності ефективнішим і стабільним” [28. с.7]. Це ж саме можна стверджувати і щодо Української Держави гетьмана П.П. Скоропадського, і Другої УНР доби Директорії. Розуміння процесів формування і реалізації правових засад податкової політики на українських землях у роки революційних подій і громадянської війни потребує, як на нашу думку, звернення і до досвіду Радянської України – УСРР.
Водночас, як видається, немає потреби при проведенні порівняльно-правового аналізу правових аспектів податкових питань звертатися до історико-правових характеристик ЗУНР. По-перше, там реалізовувалася зовсім інша в генетичному плані правова система оподаткування – будована на підходах колишньої Австро-Угорщини. По-друге, правотворчість і правореалізація в галузі податкової справи здійснювалася там у зовсім інших територіальних межах, ніж у випадку вищенаведених трьох державних утворень. І, нарешті, по-третє, ЗУНР надто нетривалий час мала власну більш-менш суттєву базу оподаткування. Вона була проголошена 9 листопада 1918 р., але територія її невпинно зменшувалася під тиском польських військ [Див.: 87, т.2, с.502-504].
Цікавість і актуальність дослідження правового регулювання оподаткування на території України протягом 1917 – 1929 рр. обумовлена у першу чергу тим, що за цей період було концентровано перебіг складних подій соціально-економічного і соціально-політичного характеру, змінювали одна одну, а часом і співіснували різні, нерідко взаємовиключаючі системи господарювання, у тому числі в галузі фінансів. Не рахуючи регіональних (Донецько-Криворізька Радянська Республіка, Радянська Соціалістична Республіка Таврида, Західноукраїнська Народна Республіка), на території України діяли три державних утворення (якщо вважати першу і другу УНР, радянську УНР і УСРР за два, а не за чотири), які відрізнялися ідеологічними, політичними і економічними підходами, діяли в умовах жорстокої й безкомпромісної Громадянської війни. Перемога радянської влади в Україні змінила історичну ситуацію, а нова економічна політика стала етапом повернення до ринкової економіки та її нетривалого розвитку.
Таким чином, протягом 1917 – 1929 рр. податкове законодавство зазнало стількох змін і реформувань, скількох Україна не бачила в жоден з хронологічно співставних періодів своєї історії. Сучасна реформа оподаткування неможлива без врахування і досягнень, і прорахунків, на які так багата історія вітчизняного податкового законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з п.1.1 “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки”.
Мета і задачі дослідження. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникали в процесі формування та функціонування механізму збирання податків та інших загальнообов’язкових зборів на території України (окрім Західного регіону) у 1917 – 1929 рр.
В якості предмета дослідження виступає правове регулювання оподаткування державних утворень, які діяли на території України протягом досліджуваного періоду: формування і розвиток податкового законодавства, його трансформація і особливості правореалізації. При цьому у дисертаційному дослідженні в силу специфіки предмета не студіюються проблеми регламентації надходження митних сплат, оскільки вони заслуговують на спеціальне дослідження.
Хронологічні рамки дослідження визначені завданням забезпечення належного порівняльно-правового аналізу регламентації оподаткування, тобто протягом кількох періодів від початку визвольних змагань до згортання непу і початку панування командно-адміністративної системи управління економікою. Територіальні рамки окреслені в кордонах УСРР, визначених Ризьким мирним договором з Польщею 1921 р.
Метою дослідження є комплексна характеристика правового регулювання оподаткування в державних утвореннях на території України у 1917 – 1929 рр. Мета обумовила завдання дослідження:
- провести юридико-історіографічний аналіз існуючого масиву правової та історичної літератури, що відображає та розкриває ті чи інші аспекти регламентації оподаткування;
- визначити основні параметри еволюції систем оподаткування у досліджуваний період, виявити наявність чи відсутність спадковості в підходах законодавця;
- розкрити правову основу податкової діяльності державних утворень на території України, виявити внутрішні характеристики процесів її розвитку;
- здійснити порівняльно-правовий аналіз податкового законодавства державних утворень на території України в 1917 – 1929 рр.;
- простежити особливості впливу загальносоціальних умов на правотворення і правореалізацію в галузі оподаткування на прикладі України.
Методологічна база дослідження сформована шляхом поєднання загальних та спеціальних методів наукового пізнання. Загальні методи об’єднані підходами матеріалістичної діалектики до розуміння суспільних явищ, це: логічний метод сходження від абстрактного до конкретного, від простого до складного; метод єдності логічного та історичного; системно-структурний метод. Дослідження здійснювалось у відповідності з принципами об’єктивності та історизму в історико-правових дослідженнях.
При цьому автор прагнув максимально співвіднести свою роботу з такими наріжними засадами, як принципи історизму та об’єктивності. Велике значення мало застосування формально-юридичного спеціального наукового методу – без нього було б неможливим дати лад досить заплутаному і громіздкому податковому законодавству, яке залишилося Українській Народній Республіці та Українській Державі у спадок від Російської імперії, простежити великий масив правових норм у податковій сфері доби нової економічної політики; порівняльно-правовий аналіз дозволив з’ясувати спільне і відмінне (а нерідко і кардинально відмінне) правових основ оподаткування в різних державних утвореннях на території України; історико-генетичний метод дав можливість простежити, в чому коренилися особливості регулювання оподаткування на українських землях; соціологічний метод забезпечив дослідження результативності норм права, їх відповідності перебігові подій реального життя, впливу соціально-політичних явищ, у тому числі кризового характеру, на податкову політику, втілену в норми позитивного права.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що уперше у вітчизняній історико-правовій науці доведено або знайдено нові суттєво важливі докази наступних положень:
1. Порівняльно-правовий аналіз регламентації оподаткування в державних утвореннях на території України у 1917 – 1929 рр. дозволяє зробити висновок, що складні соціально-політичні чинники, революційні та воєнні події спричинили різнобарв’я правових систем регулювання оподаткування, існування у історично стислий термін кількох типів податкової діяльності – від найбільш примітивних натуральних у роки визвольних змагань і воєнного комунізму до вельми розвинених середини 20-х рр. ХХ ст.
2. У розвитку податкового права в Україні зі зміною політичних режимів не існувало належної правонаступності, але зважаючи, що вони змінювали один одного доволі часто, певна стабільність податкового законодавства мала місце; нерідко траплялося, що визначали правові засади збору податків одні державні утворення, а збирали – вже інші.
3. Протягом усього періоду загальнополітичні й ідеологічні міркування домінували над податковою політикою і повністю підпорядковували собі норми її правового закріплення; найменш підданим цій ваді було податкове законодавство Української Держави 1918 р.
4. Незважаючи на глибоку і постійну системну фінансово-економічну кризу, що супроводжувала вітчизняну історію у 1917-1921 рр., питання правового регулювання оподаткування перебували на периферії правосвідомості законодавця, аж до утопічних воєнно-комуністичних ідей про скасування права і фінансів як буржуазних інститутів в УСРР.
5. Системи правового регулювання оподаткування державних утворень на території України мали свої яскраво виражені особливості: щодо першої УНР це недостатня увага питанням податкового законодавства; Українську Державу відзначав прагматизм регламентації податкової діяльності, підпорядкування її поточним, тактичним фінансовим цілям; друга УНР у розвитку податкового законодавства не досить адекватно реагувала на динаміку соціально-економічних умов, запізнювалася, зазнавала впливів соціалістичних експериментів, ці вади були в значній мірі подолані в 1920-1921 рр., коли практичного застосування напрацьовані норми вже фактично не мали; УСРР доби воєнного комунізму йшла у податковому законодавстві у фарватері РСФРР, здійснювала небачене раніше експериментаторство у податковій сфері; грошові податки, а відтак і їх правове регулювання фактично припинили існування, натомість панували натуральні збори та реквізиції, керовані часто-густо не правовими нормами, а “революційною доцільністю”.
6. Нова економічна політика стала періодом не тільки стабілізації, а й бурхливого розвитку податкового законодавства в УСРР, яке практично дублювало норми загальносоюзного податкового права; при цьому уперше було подолано історично традиційний для Російської імперії та національно-державних утворень перекіс у бік збору непрямих податків порівняно з прямими.
7. Податкове законодавство періоду непу стало одним із найважливіших важелів його проведення, воно чутливо реагувало на зміни партійно-державного курсу, відігравши важливу роль у згортанні нової економічної політики.
8. Наукова новизна дослідження обумовлюється також тим, що до наукового обігу введено значну кількість архівних матеріалів, у першу чергу нормативно-правового та правозастосовного характеру.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його матеріал, висновки та основні положення можуть бути використані при подальшому реформуванні податкового законодавства України, при удосконаленні законодавства про місцеве самоврядування в Україні (в частині регламентування місцевих податків і зборів).
Основні положення та результати дисертаційного дослідження мають прислугуватися при підготовці загальних та спеціальних курсів з історії держави і права України, фінансового та податкового права, інших дисциплін, що мають на меті підготовку спеціалістів – юристів, а також працівників Державної податкової адміністрації України. Вони можуть стати в нагоді під час здійснення наукових досліджень з вітчизняної історії держави і права першої третини ХХ ст., історії податкового законодавства України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації пройшли апробацію на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, доповідались на ХІ Міжнародній історико-правовій конференції „Місцеві органи державної влади та самоврядування: історико-правовий аспект”, яка пройшла під егідою Міжнародною асоціацією істориків права, Національним університетом внутрішніх справ, Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (м. Суми, 16-18 квітня 2004 р.).
Публікація основних положень дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в трьох наукових статтях, вміщених у фахових з юридичних наук виданнях, а саме:
1. Юрченко В.М. Правові засади прямого оподаткування в УСРР у роки НЕПу //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип.21. – Ч.2. – С.122-128.
2. Юрченко В.М. Відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні в роки НЕПу //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип.25. – С.226-233.
3. Юрченко В.М. Правові засади податкової політики національних державних утворень на території України у роки визвольних змагань 1917-1921 рр. //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип.26. – С.169-177.
Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 176 сторінок, список джерел та літератури - 284 назви.

bibliography

ВИСНОВКИ

Протягом 1917 – 1929 рр. тривав винятково насичений період історії України. Ці роки, сповнені трагізму й боротьби, подій, котрі відобразилися на подальшій долі української державності, мали велике значення і в історії вітчизняного податкового законодавства.
Роки національно-визвольних змагань стали випробуванням для різних моделей податкових систем, які об’єднувало те, що законотворці, відмінні за політичними та ідеологічними уподобаннями аж до непримиренної ворожнечі між собою, діяли в надзвичайних умовах Громадянської війни, соціального експериментаторства і запеклого протистояння.
Незважаючи на те, що перша і друга УНР були спробами створення національної соціалістичної держави (по суті, без розвиненої національної соціалістичної доктрини), гетьман П.П. Скоропадський намагався збудувати консервативну, внутрішньо стабільну Українську Державу, а більшовицьке керівництво „вводило соціалізм” у його ліворадикальному, комуністичному варіанті, мали місце й окремі риси податкового законодавства.
По-перше, у більшій чи меншій мірі воно мало надзвичайний характер. Державні утворення гостро потребували коштів для ведення війни і утримання державного апарату, відтак рідко співвідносили платіжну силу платників і ставки податків, керуючись власними потребами. При цьому „загвинчування податкових гайок” не лише не призводило до очікуваного фіскального результату, а й часто-густо спричиняло соціальні загострення, втрату популярності, відкриті збройні виступи і повстання населення.
По-друге, скасовуючи законодавство попередників, національні та радянські державні утворення на території України, які змінювали одне інше, більш обережно ставилися до актів у галузі оподаткування. Нетривалість перебування при владі спонукала їх не стільки до законотворення, скільки до прагнення зібрати податки, визначені раніше, бодай би і політичними противниками.
По-третє, усі вони (у найменшій мірі Українська Держава, у найбільшій – Українська Соціалістична Радянська Республіка) розвивали свої податкові системи в умовах посиленої грошової емісії, що негативно відбивалося і на фінансових справах в цілому, і на оподаткуванні зокрема.
Щодо відмінностей правового регулювання оподаткування різних політичних режимів на українських землях у роки національно-визвольних змагань, то вони були наступними.
Перша Українська Народна Республіка (доби Центральної Ради) керувалася нормами податкового законодавства колишньої Російської імперії, дещо модернізованими податковими реформами Тимчасового уряду у червні та жовтні 1917 р. Прагнучи у повній мірі забезпечити легітимність своєї влади і запобігти закидів у її узурпації чи насильницькому захопленні, Центральна Рада протягом літа – осені 1917 р. провадила політику встановлення так званих добровільних податків на „українську справу”. Лише у грудні 1917 р. вона ухвалила збирати загальнодержавні податки винятково в скарбницю УНР. При цьому було допущено суттєві прорахунки в організації правореалізації у галузі оподаткування, що стало додатковим чинником звуження соціальної бази Республіки.
Розвиток податкового законодавства Української Держави базувався на актах Російської імперії. Відмова від податкових реформ Тимчасового уряду, а також слідування дореволюційній традиції збільшувати надходження до бюджету шляхом посилення непрямого оподаткування, передусім, підвищення акцизів виявилися, на нашу думку, помилковими, як і невдала спроба реформувати місцеве оподаткування. У той же час, податкове законодавство гетьманату було найбільш стабільним і виваженим, однак дати належних наслідків воно не могло в силу історичної недовговічності існування Української Держави.
Податкове законодавство другої УНР (періоду Директорії) свідчило про відсутність виваженої і науково обґрунтованої податкової політики, а з часом почало показувати і певну відірваність від реалій життя, неспіврозмірність закріплюваних у нормах права заходів можливостям державного апарату. При цьому відповідна законотворчість стала особливо інтенсивною у кінці 1920 р., коли територія, контрольована Директорією, була дуже незначною, а її ресурси обмеженими. Водночас спостерігався певний вплив радянської податкової політики, яка видавалася більш привабливою для широких верств незаможного населення (в умовах війни його питома вага збільшувалася). Директорія певною мірою намагалася проводити класову лінію в оподаткуванні, активно впроваджувала надзвичайні й одноразові податки, нерозважливо гребуючи інтересами населення й підриваючи власний авторитет.
На податковому законодавстві радянської УНР та УСРР відобразилися ідеологічні та соціально-економічні постулати політики воєнного комунізму. За впевненості у скорому відмиранні як податків, так і самих держави і права, прихильники більшовизму суттєво вплинули на самі принципи побудови і реалізації податкового законодавства. Податки в очікуванні скасування грошей і в умовах „відміни ринку” мали слугувати, з одного боку, знаряддям класової боротьби – тобто винищення експлуататорських класів (буржуазії та поміщиків, які трактувалися вельми довільно), а з іншого – засобом поточного забезпечення коштами заходів радянської влади. Наслідком став контрибуційний характер оподаткування, його безконтрольність на місцях, анархія в податковій сфері, яка незабаром призвела до заміни грошових податків натуральними і деградації як податкового законодавства, так і податкової справи в цілому. У сфері оподаткування суверенітет УСРР був ще більш формальним, ніж у інших. Місцевий уряд, як правило, повторював дії ВЦВК і Ради народних комісарів РСФРР.
З точки зору механізму формування відповідних норм права мало що змінилося і при переході до нової економічної політики, яка означала повернення елементів ринку і відродження грошових податків. Як і раніше, основні параметри податкового законодавства формувалися у Москві. Зі створенням СРСР відпала потреба навіть у формальному існуванні самостійних українських законодавчих актів у галузі оподаткування – на території республіки діяли загальносоюзні.
У роки нової економічної політики і систему оподаткування, і її правове підґрунтя довелось вибудовувати фактично наново. У силу більшої складності збору прямих податків, ця податкова підсистема вимагала великих зусиль у правовому та організаційному відношенні, а також у правозастосувальній діяльності. Наркомфін РСФРР був спільним фінансовим відомством для всіх союзних республік, отже, спільною залишалася і нормативно-правова база податкової діяльності. Таким чином, навіть протягом непу (1921-1929 рр.), коли УСРР мала, по суті, найбільш реальний суверенітет (принаймні, в першій половині 20-х рр.) за всю історію її існування, республіка не виробила і не реалізовувала власної, суттєво відмінної від спершу РСФРР, а згодом і союзного центру, податкової політики та її нормативно-правого закріплення.
Це цілком співвідносилось з тим значенням, яке надавалось марксистсько-ленінською теорією економіці, виробничим відносинам як соціальному базису і, як на нашу думку, слугує достатньою ілюстрацією щодо того, до якої міри мало ознаки державності політичне утворення з назвою УСРР, особливо після її входження до складу Радянського Союзу. В податковій галузі республіка була значно менш самостійною, аніж, скажімо, в культурно-освітній та інших.

Проведене нами дослідження дозволяє сформулювати рекомендації та пропозиції загальнометодологічного характеру.
1. Самостійність податкової політики та наявність специфічного податкового законодавства є неодмінною рисою незалежності будь-якої держави на сучасному етапі. Про вказане належить пам’ятати при вирішенні питання про входження України у міждержавні політичні та економічні об’єднання та спільноти.
2. Податкове законодавство за своєю суттю мусить бути однією з найбільш консервативних галузей, адже від нього залежить стабільність і поступальність соціально-економічного розвитку держави. Як наслідок, політичні сили, котрі приходять до влади демократичним шляхом, повинні дуже обережно ставитись до питань змін у правовому регулюванні оподаткування, бути виваженими і послідовними у такого роду заходах. Неприпустимим є повне і беззастережне підпорядкування податкової справи політичним та ідеологічним пріоритетам тих чи інших угрупувань.
3. Напрямом подальшого реформування податкового законодавства в Україні повинні стати посилення його соціального характеру, стимулювання вітчизняного виробництва, збільшення питомої ваги прямих податків за рахунок непрямих.
4. Історичний досвід вказує на згубність неврегульованості місцевого оподаткування. У випадку анархії у даній галузі це загрожує руйнуванням фінансової системи держави. При недостатності податкових прав органів місцевого самоврядування воно виявляється набагато менш ефективним. Як наслідок, пропонується чітко зафіксувати у бюджетному законодавстві відсотки відрахувань до місцевих бюджетів від загальнодержавних податків і зборів, а не змінювати їх щорічно, позбавляючи органи місцевого самоврядування можливості планомірного розвитку, як це відбувається зараз.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Авербах И.А. Налоговое законодательство о кустарях и ремесленниках и кустарно-промысловых товариществах: Справочн. кн.: Руководство для плательщиков и финработников. – Х.: Харьк. пролетарий,1926. – 189 с.
2. Авербах И.А. Практическое руководство по обложению промысловым налогом подотчетных предприятий: Для гос. трестов, синдикатов, акц. о-в, паевых т-в, банков, о-в взаим. кредита и кооперативов, а также для фин. органов, фин.-экон. техникумов и др. учеб. заведений. – Мелитополь: Запад,1926. – 182 с.
3. Авербах И.А. Справочник по обложению промысловым налогом частной торговли и промышленности. – Мелитополь: Запад,1926. – 80 с.
4. Авербах И.А., Рубановский П.Н. Государственный промысловый налог: Руководство для плательщиков налога и налоговых органов. – Х.: Изд-во НКФ СССР,1927. – 4,350 с.
5. Айзенштадт С.М., Полозов П.И. Подоходный налог. Практическое руководство-справочник для финработников и налогоплательщиков. – М.: Изд-во НК РКИ СССР,1927.
6. Альский М. Денежные налоги и финансово-налоговая политика. – М.,1922. – 121 с.
7. Альский М. Наши финансы за время гражданской войны и нэпа. – М.: Финиздат НКФ СССР,1925. – 181 с.
8. Арсон С. Фінансова політика радянської влади. – Х.: Укрфілія Держфінвидаву СРСР,1929. – 54,2 с.
9. Арсон С.И. Бюджет и налоговая политика. – Х.: Пролетарий,1927. – 54 с.
10. Архипов В.А. Этапы и методы регулирования частного торгово-промышленного предпринимательства //Экономическая политика Советского государства в переходный период от капитализма к социализму /Отв. ред. М.П. Ким. – М.: Наука,1986. – С.115-129.
11. Архипов В.А., Морозов Л.Ф. Борьба против капиталистических элементов в промышленности и торговле. 20-е – нач. 30-х годов. – М.: Мысль,1978. – 263 с.
12. Астахов В.И., Шерман И.Л. В.И. Ленин – историк советского общества. – Х.: Изд-во Харьк. ун-та,1969. – 355 с.
13. Бекаревич А.С. Изучение налоговых объектов и методы обложения. – М.: Госфиниздат,1927. – 118 с.
14. Бекаревич А.С. Налоговая работа рай (гор) финотдела. Руководство по выявлению налоговых объектов, исчислению, учету и взысканию платежей с приложением форм, таблиц и проч. /Под ред. П.В. Князева. – М.;Л.: Госфиниздат СССР,1930. – 127 с.
15. Болдырев Г.И. Подоходный налог на Западе и в России. – Л.: Изд. Сев-зап. Промбюро ВСНХ, 1924. – 274 с.
16. Бронский М.Г. Вопросы экономической политики. – М.: ГИЗ,1924. – 141 с.
17. Бронский М.Г. Проблемы экономической политики СССР. – М.;Л.,1928. – 152 с.
18. Бубнов А. Гетманщина, Директория и наша тактика //Пролетарская революция. – 1927. - №7.
19. Бубнов А.С. Буржуазное реставраторство на втором году нэпа. – Пг: Прибой,1923. – 61 с.
20. Булдаков В.П., Кабанов В.В. «Военный коммунизм»: идеология и общественное развитие //Вопросы истории. – 1990. - №3. – С.40-58., с.43.
21. Буряковский В.В. и др. Налоги: Учебное пособие. – Днепропетровск,1998. – 614 с.
22. Бутенко В.І. Розвиток кустарно-ремісничої кооперації України в період непу (1921-1928) //Вестник Харьковского университета. – 1992. - №363: Серия: История. – Вып.26. – С.3-9.
23. Бухарин Н.И. Заметки экономиста: К началу хозяйственного года. – М.;Л.,1928.
24. Бухарин Н.И. Новый курс экономической политики. – Пг.,1921.
25. Бюлетень Народного комісаріату земельних справ УСРР. – 1928 . - №2.
26. Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине, фев.1917- апр.1918 г.: Сб. документов и материалов: В 3 т. – К.: Госполитиздат УССР, 1957. – Т.3. – 998 с.
27. Велихов Л.А. Основы городского хозяйства…
28. Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада: Навчальний посібник. – К: Заповіт,1997. – 344 с.
29. Винниченко В. Відродження нації. – К.; Відень: Вид-во політичної літератури,1920-1990. – Ч.І-ІІІ.
30. Вісті ВУЦВК. – 1927. – 5 листопада
31. Вісті ВУЦВК. – 1928. – 29 травня
32. Владимир Ильич Ленин. Биографическая хроника. 1870 – 1924. — М.: Политиздат, 1974. - Т.5. – ХІІ,740 с.
33. Волобуев П.В. Экономическая политика Временного правительства. – М.: Изд-во АН СССР,1962.
34. Волосник Ю.П. Нова буржуазія України та розвиток приватнопідприємницької діяльності на фінансовому ринку України в роки непу. – Х.: НМЦ “СД”,2002. – 383 с.
35. Волосник Ю.П. Податкова політика у відношенні приватного торговельно-промислового підприємництва в Україні у роки непу (1921 – 1928 рр.) //Вестник Харьковского государственного университета. – 1994. - №385. История. – Вып.28. – С.137-145.
36. VІІІ съезд РКП(б): Стенограмма заседаний военной секции съезда 20 и 21 марта 1919 года //Известия ЦК КПСС. – 1989. - №11. – С.144-178.
37. Гай-Нижник П.П. Теоретичні засади фінансової системи Української держави у 1917 – 1919 рр. //Український історичний журнал. – 1998. - №4. – С.3-17.
38. Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української Держави гетьмана П. Скоропадського (29 квітня – 14 грудня 1918 р.): Автореф. дис .... канд. іст. наук. – К.,2000. – 20 с.
39. Гарчев П.І. Боротьба одеського пролетаріату проти Центральної ради в Одесі //Наукові записки Сумського педагогічного інституту. – Суми,1955.
40. Гензель П. Система налогов Советской России. – М.; Л.: Экономическая жизнь,1924. – 86 с.
41. Гензель П.П. Налоговая политика со времени установления новой экономической политики //Вестник финансов. – 1924. - №1. – С.6-15.
42. Гензель П.П. Система налогов Советской России. – М.;Л.: ГИЗ,1924.
43. Гензель П.П. Налоговое законодательство СССР. – М.: ГИЗ,1925.
44. Генкина Э.Б. Переход Советского государства к новой экономической политике (1921-1922). – М.: Госполитиздат,1954. – 504 с.
45. Гимпельсон Е.Г. «Военный коммунизм»: политика, практика, идеология. – М.: Мысль,1973. – 296 с.
46. Головко А.Н., Добреля Л.П., Пикина В.В., Ярмыш А.Н. Во главе города: Руководители Харьковского городского самоуправления. – Х.: Криница; Ун-т внутр. дел,1998. – 160 с.
47. Гончарук В.Я. Правове регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Російській імперії в кінці XVIII – на початку ХХ ст.: Монографія. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ,2002. – 234 с.
48. Горинов М.М., Цакунов С.В. Ленинская концепция нэпа: становление и развитие //Вопросы истории. – 1990. - №4. – С.20 – 39.
49. Греченко В.А., Ярмиш О.Н. Україна в добу “раннього” тоталітаризму (20-ті роки ХХ ст.): Монографія. – Х.: Вид-во НУВС, 2001. – 276 с.
50. Грушевський М. Спомини //Київ. – 1989. - №№8-11.
51. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. – К.: Либідь,1993. – 288 с.
52. ДАКО. – Ф.238. – Оп.7. – Спр.62.
53. ДАОО. – Ф.Р.104. – Оп.1. – Спр.1.
54. ДАОО. – Ф.Р.1129. – Оп.1. – Спр.718.
55. ДАПО. – Ф.Р.1503. – Оп.1. – Спр.399.
56. ДАПО. – Ф.Р.1503. – Оп.1. – Спр.434.
57. ДАПО. – Ф.Р.1553. – Оп.1. – Спр.453.
58. ДАХО. – Ф.45. – Оп.14. – Спр.43.
59. ДАХО. – Ф.537. – Оп.1. – Спр.244.
60. ДАХО. – Ф.845. – Оп.3. – Спр.904.
61. Декреты Советской власти: В 10 т. – М.: Госполитиздат,1957-1963.
62. Державний вістник. – 1918. - №42.
63. Державний вістник. – 1918. - №47.
64. Державний вістник. – 1918. - №72.
65. Державний вістник. – 1919. - №2.
66. Деятельность Центрального комитета партии в документах (события и факты): 25 марта – 24 июня 1919 г. //Известия ЦК КПСС. – 1989. - №12. – С.132 – 188.
67. Деятельность Центрального комитета партии в документах (события и факты) //Известия ЦК КПСС. – 1989. - №3. – С.101 – 115.
68. Дзержинский Ф.Э. Очередные задачи промышленной политики. Сб. статей. – М.: Изд. Центр. упр. печати ВСНХ СССР,1925. – 133 с.
69. Диланян А.А. Регулирование внутреннего рынка, 1921 – 1923 гг. (историко-экономический аспект). – К.: Знание,1991. – 48 с.
70. Днепровой Ф.И. Восстановление и укрепление партийных и советских органов на Харьковщине (декабрь 1919 г. – апрель 1920 г.) //Сборник статей: Харьковский государственный педагогический институт физического воспитания. Историческая серия. – Х.,1959. – С.65-107.
71. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914 – 1920 рр.). – Ч.І-ІV. – Львів,1923. – 537 с.
72. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914-1918) //Український історичний журнал. – 1993. - №2-3. – С.104-114.
73. Дубина К. Боротьба проти буржуазних націоналістів, за встановлення Радянської влади на Україні //Більшовик України. – 1947. - №8.
74. Дубровский С.М. Очерки русской революции. – М.,1922. Вып.1-2.
75. Дьяченко В.П. История финансов СССР (1917-1950 гг.). – М.: Наука,1978. – 494 с.
76. Єрмолаєв В.М. Українська Центральна Рада – перший український парламент //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. - №25. – С.213-221.
77. Жвалюк В.Р. Податкові органи Російської імперії в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: Організаційно-правові засади діяльності: Монографія /За наук. ред. проф. О.Н. Ярмиша. – К.: Атіка,2001. – 176 с.
78. Закони про тимчасовий державний устрій України //Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія Української конституції. – К.: Т-во “Знання” України,1993. –192 с. – С.87-90.
79. ЗЗ СРСР. – 1924. - №20. – Ст.196.
80. ЗЗ СРСР. – 1925. - №68. – Ст.508.
81. Известия ЦИК СССР. – 1925. – 25 августа.
82. Исаев И.А. Государственно-правовое регулирование частного капитала в народном хозяйстве СССР в первые годы нэпа (1921 – 1925): Автореф. … канд. юрид. наук. – М.,1972. – 20 с.
83. Исаев И.А. Правовые вопросы использования частного капитала в восстановлении советского народного хозяйства (1921 – 1925): Учеб. пособие. – М.: ВЮЗИ,1977. – 51 с.
84. Исаев И.А. Проблемы правового регулирования советской многоукладной экономики // Экономическая политика Советского государства в переходный период от капитализма к социализму /Отв. ред. М.П. Ким. – М.,1986 – С.158-194.
85. Исиченко А.К. Разгром немецких оккупантов на Украине в 1918 году//Сборник статей: Харьковский государственный педагогический институт физического воспитания. Историческая серия. – Х.,1959. – С.47-64.
86. ІІІ сесія ВУЦВК Х скликання, 16-22 березня 1928 р.: Стенографічний звіт та постанови. – Х.,1928., с.51-53.
87. Історія українського війська: У 2 т. – Т.2. – Львів: Видання І. Тиктора,1936., с.502-504.
88. Казаков П.К. Положение о взимании налогов. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Госфиниздат СССР,1930. – 260 с.
89. Калініченко В.В. Селянське господарство України в період непу: історико-економічне дослідження. – Х.: Основа,1997. – 400 с.
90. Качинский В. Земельная политика Советской власти на Украине в 1919 г. //Летопись революции. – 1929. - №1.
91. Качинский В. Очерки аграрной революции на Украине. – Вып.ІІ. Обобществление сельского хозяйства. – Х.: Госиздат,1922. – 111 с.
92. Керенский А.Ф. Россия на историческом повороте //Вопросы истории. – 1990. - №11. – С.120 – 135.
93. Конституційні акти України, 1917 – 1920: Невідомі конституції України.– К.: Філософська і соціологічна думка, 1992.– 269 с.
94. Копалкин В.М. Частная промышленность СССР. – М.,1927.
95. Копиленко О.Л. “Сто днів” Центральної Ради. – К.: Україна,1992. – 204 с.
96. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917 – 1920. – К.: Либідь,1997. – 207 с.
97. Королівський С.М. Братерська допомога великого радянського народу українському народові в боротьбі за встановлення Радянської влади на Україні. – К.,1954. – 31 с.
98. КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. 1898 – 1986. 9-е изд. – М.: Политиздат,1983-1986. – Т.1-14.
99. Крах германской оккупации на Украине (по документам оккупантов) /Под ред. М. Горького и И. Минца. – М.: История гражд. войны,1936. – 205 с.
100. Кржижановский Г.М. Десять лет хозяйственного строительства в СССР. 1917-1927. – М.: Плановое хозяйство,1928. – 132 с.
101. Крицман Л.Н. О едином хозяйственном плане. – М.: ГИЗ,1921. – 52 с.
102. Кузьмин В.И. К борьбе за социалистическую реконструкцию 1926 – 1937. Экономическая политика Советского государства. – М.: Мысль,1976. – 310 с.
103. Куксин И.Н. Налоговая политика России (теоретический и историко-правовой анализ): Дис. … доктора юрид. наук. – СПб.,1998.
104. Кулик І. Спільна боротьба російського і українського народів за перемогу Радянської влади на Україні. – К.,1954.
105. Кульчицький С. Комунізм в Україні: Перше десятиріччя, 1919 – 1928. – К.: Основи,1996. – 400 с.
106. Кульчицький С.В. УСРР в добу “воєнного комунізму” (1917 – 1920 рр.): Спроби побудови концептуальних засад реальної історії. – К.: Ін-т історії України,1994. – 142 с.
107. Кульчицький С.В. Центральна Рада. Утворення УНР //Укр. іст. журнал. – 1992. - №№5-6.
108. Кутьина Г.А. Об обеспечении сбора натуральных налогов в начале нэпа //Советское государство и право. – 1991. – №2. – С.118-122., с.118-119.
109. Кучеров И.И. Налоговые преступления. – М.: Юринформ,1997. – 214 с.
110. Кучерявенко М.П. Теоретичні проблеми правового регулювання податків та зборів в Україні: Автореф. дис. … докт. юрид. наук. – Х.: НЮАУ ім. Я. Мудрого,1997. – 35 с.
111. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. – Х.: Легас,2002.
112. Кучерявенко Н.П. Теоретические проблемы правового регулирования налогов и сборов в Украине. – Х.: Консум,1997. – 254,2 с.
113. Кушнарьова Т.Є. Податкові органи в системі суб’єктів податкових правовідносин: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х.: НЮАУ ім. Я. Мудрого,2000. – 19 с.
114. Кушнарьова Т.Є., Кучерявенко М.П. Система податкових органів України. – Х.: Торсинг,2000. – 239 с.
115. Лаверычев В.Я. Военный государственно-монополистический капитализм в России. – М.: Наука,1988. – 336 с.
116. Лазуренко В.М. Заможне селянство України в умовах непу: Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Донецьк,2001. – 19 с.
117. Ларин Ю. Частный капитал в СССР. – М.,1927. – Разд. паг.
118. Ларин Ю., Крицман Л. Очерк хозяйственной жизни и организация народного хозяйства Советской России. 1 ноября 1917 – 1 июля 1920 г., - М.,1920. – 216 с.
119. Лекции по финансовой политике и финансовому законодательству РСФСР/ Сост. Трофимовым Н.П. – Саратов: Саратов. ин-т народ. хоз-ва,1922. – 118 с.
120. Ленин В.И. Телеграмма В.И. Антонову-Овсеенко 29 декабря 1917 г. (11 января 1918 г.) //Полное собрание сочинений. – Т.50. – С.21-22.
121. Логвиненко І.А., Гавриленко О.А. Центральна Рада та ідея автономії України (березень – жовтень 1917 р.) //Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. - №1. – С.99-109.
122. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917 – 1921. – Прага,1942 – 1943. – Т.І – ІІІ.
123. Манілов В. Із історії взаємовідносин Центральної Ради з Тимчасовим урядом //Летопись революции. – 1927. - №№3-6.
124. Мариненко Д.И. Борьба В.И. Ленина против буржуазных националистов за установление Советской власти на Украине //Сборник статей: Харьковский государственный педагогический институт физического воспитания. Историческая серия. – Х.,1959. – С.21-46.
125. Мартос Б., Зозуля Я. Гроші Української держави. – Мюнхен,1972. – 56 с.
126. Марьяхин Г.Л. Очерки истории налогов с налогов с населения в СССР. – М.: Финансы,1964. – 252 с.
127. Микеладзе П.В. Тяжесть обложения в иностранных государствах //Налогообложение в СССР и за границей. – М.,1925. – С.138 – 174.
128. Мироненко О.М. Світоч української держави: Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради /Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Акад. правових наук України. – К.: Б.в.,1995. – 327 с.
129. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К.: Укр. письменник,1993. – 413 с.
130. Налоговая реформа. Постановления ЦИК и СНК Союза СССР, инструкции, постановления и циркуляры НКФ Союза ССР. – М.: Госфиниздат СССР,1930. – 64 с.
131. Налоговые комиссии по закону 9 мая 1928 года: Практическое руководство по производству дел в налоговых комиссиях для налогоплательщиков, членов комиссий, налоговых и финансовых работников/ Сост. К.А. Байбулатов и С.Т. Тимофеев. – М.: Изд-во Мосфинотдела,1928.
132. Новожилов В.В. Недостаток товаров //Вестник финансов. – 1926. - №2.
133. О введении в действие Положения о взимании налогов: Постановление Центрального исполнительного комитета и Совета народных комиссаров Союза ССР от 2 октября 1925 г. //Известия ЦИК СССР. – 1925. – 14 октября.
134. Очерки развития народного хозяйства УССР. – М.: Политиздат,1954. – 554 с.
135. Про єдиний сільськогосподарський податок: Декрет ВУЦВК і РНК 19 травня 1923 р. //Єдиний сільськогосподарський податок на 1923/24 р. (декрет та постанова). – Х.: Вид-во Наркомпроду,1923. – С.3-8.
136. Пальчиківський Г. Фінансова політика радянської влади. – Х.: Пролетар,1928. – 80 с.
137. Патентный сбор: Краткое руководство для выборки промыслового патента торговцам, промышленникам и лицам свободных профессий. С прил. декрета 13 сент. 1924 г. о единовр. налоге на нужды населения, пострадавшего от неурожая. – Л.: Кредит-бюро,1924. – 56 с.
138. Первый съезд Коммунистической партии (большевиков) Украины, 5-12 июля 1918 г.: Протоколы. – К.: Политиздат Украины, 1988.
139. Петров К. Финансовое положение России в 1914 – 1917 гг. //Вопросы экономики. – 1995. - №8.
140. Пиріг О.А. НЕП: більшовицька політика імпровізації. – К.: Вид-во Київ. нац. торг.-ек. ун-ту,2001. – 273 с.
141. Пиріг О.А. Ринкові відносини періоду непу в Україні: історичний аспект: Автореф. дис. … докт. іст. наук. – К.,2002. – 40 с.
142. Пиріг О.А. Ринок і торгівля України (історичний аспект). – К.: УКРНДІСВ,1996. – 200 с.
143. Пиріг О.А. Становлення податкової системи України у часи НЕПу (20-і рр. ХХ ст.) //Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2001. - №1. – С.132-138.
144. Пиріг Р.Я., Проданюк Ф.М. Павло Скоропадський: штрихи до політичного портрета //Український історичний журнал. – 1992. - №9. – С.91-105.
145. Поліщук В. Фінансова політика Української Центральної Ради і Директорії //Розбудова держави. – 1995. - №9. – С.57-60.
146. Положение о взимании налогов 2 октября 1925 г. //Известия ЦИК. – 1925. – 14 октября.
147. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т.2. Від середини ХVІІ століття до 1923 року. – К.: Либідь,1992. – 608 с.
148. Постанова Генерального секретаріату Української Народної Республіки про податкову політику //Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. У 2 т. – К.: Наукова думка,1997 – Т.2. - №18.
149. Постников Г.В. Законодательство о налогах в промышленности. В 4 ч. – М.: Изд. ВСНХ,1924. – Ч.1-4.
150. Похлебкин В.В. История водки. – М.: ЗАО Изд-во Центрополиграф,2000. - 404 с.
151. Правила взимания промыслового налога: Утв. НКФ РСФСР 8 марта 1922 г. //Сборник декретов и постановлений по кооперации и налоговому обложению/ Сост. А. Тереховым. Вып.1. – Х.: Изд. Вукоспилки,1922. – С.100-119.
152. Присяжнюк А.Й. Конституційне будівництво в Українській Народній Республіці доби Директорії (листопад 1918 - поча¬ток 1921 рр.): Дис. … канд. юрид. наук. – Х.,2002.
153. Протести адміністративного догляду Прокуратури УСРР з приводу постанов та розпоряджень органів влади. – Вип.3. – Х.: Юрвидав НКЮ УСРР,1925-26. – 80,4 с.
154. Протесты административного надзора прокуратуры УССР по поводу постановлений и распоряжений органов власти. – Вып.1. – Х.: Юриздат НКЮ,1924. – 55,3 с.
155. Радченко Л.О. Сучасна історіографія національно-демократичної революції в Україні 1917 – 1920 років. – Х.: Око,1996. – 120 с.
156. Раковский Х. Международное и внутреннее положение республики //Партийный работник. – 1922. - №10. – С.11.
157. Революционное движение в России после свержения самодержавия. – М.,1957.
158. Репше Я.Х. Наши экономические проблемы //Плановое хозяйство. – 1926. – №2.
159. Рибалка І.К. Збройна боротьба українського народу проти націоналістичної Директорії //Труди історичного факультету Харківського державного університету. – Т.2. – Х.,1952.
160. Робітнича газета. – 1917. – 30 травня.
161. Розовик Д.Ф. Центральна Рада й українська культура //Український історичний журнал. – 1993. - №2-3. – С.17-27.
162. Рубач М.А. Аграрна революція на Україні //Летопись революции. – 1927. - №№5-6.
163. Румянцев В.О. Українська державність у 1917 – 1922 рр. Національно-демократична і радянська альтернатива: Автореф. дис. … доктора юрид. наук. – Х.,1998.
164. Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий. Эпоха социализма. 1921 – 1932 гг. Учебное пособие /Под ред. В.З. Дробижева. – М.: Высш. школа,1979. – Вып.2. – 272 с.
165. Сборник постановлений о ремесленно-кустарной промышленности. – М.;Л.,1932. – Разд. паг.
166. Семененко В.І. Історія Східної України. Поновлення кайданів (1917-1922 роки). – Х.: Основа,1995. – 400 с.
167. СЗ СССР. – 1925. – №70. – Ст.517.
168. СЗ СССР. – 1925. – №70. – Ст.518.
169. СЗ СССР. – 1926. - №64. – Ст.484.
170. Слепец В.Н. Налоги. – Одесса: Астропринт,1998. – 124 с.
171. Сокіл А.О. Податковий апарат УСРР в період непу (1921 – 1928 рр.): Дис. … канд. юрид. наук. – Х.,2003.
172. Соколов Н.Г. Налоговая политика советского государства в доколхозный период. – Куйбышев,1981. – 88 с.
173. Солдатенко В.Ф. Становлення української державності і проблема збройних сил (березень 1917 р. – квітень 1918 р.) //Український історичний журнал. – 1992. - №5. – С.38-51.
174. Солдатенко В.Ф. Українська революція: концепція та історіографія (1918 – 1920 рр.) /Ін-т політ. і етнонац. досліджень НАН України. – К.: Пошук. – вид. агентство “Пам’ять України”; Вид. центр “Просвіта”,1999. – 507 с.
175. Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Торонто,1962-1964. – Т.1-4.
176. Стоян П.К. Встановлення і зміцнення Радянської влади на Україні. – К.: Вид-во АН УРСР,1954. –87 с.
177. СУ РСФСР. – 1921. – №49. – Ст.256.
178. СУ РСФСР. – 1922. – №44. – Ст.550.
179. СУ СССР. – 1925. - №32. - Ст.212.
180. СУ СССР. – 1925. - №32. - Ст.448.
181. СУ УССР. – 1919. - №2. – Ст.18.
182. СУ УССР. – 1919. - №22. – Ст.235.
183. СУ УССР. – 1919. - №24. – Ст.268.
184. СУ УССР. – 1919. - №3. – Ст.25.
185. СУ УССР. – 1919. - №30. – Ст.325.
186. СУ УССР. – 1919. - №31. – Ст.341.
187. СУ УССР. – 1919. - №34. – Ст.394.
188. СУ УССР. – 1919. - №4. – Ст.52.
189. СУ УССР. – 1919. - №5. – Ст.61.
190. СУ УССР. – 1919. - №7. – Ст.88.
191. СУ УССР. – 1919. - №7. – Ст.92.
192. СУ УССР. – 1919. - №9. – Ст.125.
193. СУ УССР. – 1921. – №70. – Ст.571.
194. СУ УССР. – 1922. – №1. – Ст.4.
195. СУ УССР. – 1922. - №2. – Ст.37.
196. СУ УССР. – 1922. – №36. – Ст.553.
197. СУ УССР. – 1923. - №6. – Ст.109.
198. СУ УССР. – 1927. - №55. – Ст.230.
199. СУ УССР. – 1928. - №13. – Ст.116.
200. СУ. – 1917. – Отд.І. - №278. – Ст.2052.
201. СУ. – 1918. - № 80. - Ст.841.
202. Супруненко М. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні. – К.: Держполітвидав,1957. – 105 с.
203. Супруненко Н.И. Образование Украинской Советской Социалистической Республики //Вопросы истории. – 1954. - №2.
204. Сушко О.О. Особливості становлення та функціонування приватного підприємництва в Україні періоду НЕПу (1921 - 1928): історико-теоретичний аспект. – К.: Преса України,2003. – 251 с.
205. Твердохлебов В.Н. Местные финансы. – Одесса: Кн. изд. Ивасенко,1919. – 304 с.
206. Тимощук О.В. Охоронний апарат Української Держави (квітень – грудень 1918 р.): Монографія. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ,2000. –462 с.
207. Тлущак Ю.М. Податкова охорона України і Криму в 1918 р. як спадщина російської корчемної сторожі //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 1999. - №7., ч.3. –С.170-174.
208. Тремль Г.А. О едином сельскохозяйственном налоге на Украине в 1924/1925 гг. //Хозяйство Украины. – 1925. - №1-2. – С.61-67.
209. Турченко Ф.Г. Великий Октябрь и ликвидация эксплуататорских классов на Украине. – К.; Одесса: Вища школа,1987. – 199 с.
210. Тяжесть обложения в СССР: Доклад комиссии СНК СССР по изучению тяжести обложения населения Союза ССР. – М.: Госфиниздат,1929. – 172,2 с.
211. Уголовный кодекс УССР. В редакции 1927 г. С изменениями по 1-е июня1928 г. 4-е офиц. изд. – Х.: Юрид. изд. Наркомюста УССР,1928. – 122 с.
212. Узаконения и распоряжения Рабоче-крестьянского правительства Украины за 1919 год, опубликованные в газете «Киевские известия». Изд. 1-е. – Х.: Изд. Наркомюста,1923.
213. Українська революція: Документи 1919 – 1921: Джерела до новітньої історії України /Заг. ред. Я. Білінський та ін.; ред. Т. Гунчак. – Нью-Йорк. – Т.1-2.
214. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. – К.,1996 – 1997. – Т.1-2.
215. Фалькевич И. Административный надзор прокуратуры //Вестник советской юстиции. – 1925. - №1. – С.2.
216. Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції, 1917 – 1920 рр. /Укр. соціол. ін-т. – Відень,1921-1922. – Т.1-4.
217. ЦДАВО України. – Ф.1063. – Оп.1. – Спр.6.
218. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.125.
219. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.125А.
220. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.134.
221. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.157.
222. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.17.
223. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.172.
224. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.175.
225. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.204.
226. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.27.
227. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.28.
228. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.51.
229. ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр.52.
230. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.1. – Спр.255.
231. ЦДАВО України. - Ф.1065. - Оп.1. - Спр.255А.
232. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.1. – Спр.302А.
233. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.2. – Спр.237.
234. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.2. – Спр.238.
235. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.2. – Спр.240.
236. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.2. – Спр.243.
237. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.2. – Спр.276.
238. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.2. – Спр.33.
239. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.2. – Спр.65.
240. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.2. – Спр.70.
241. ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.9. – Спр.65.
242. ЦДАВО України. – Ф.1115. – Оп.1. – Спр.75.
243. ЦДАВО України. – Ф.1429. – Оп.2. – Спр.119.
244. ЦДАВО України. – Ф.1504. – Оп.1. – Спр.84.
245. ЦДАВО України. – Ф.1509 – Оп.6. – Спр.1.
246. ЦДАВО України. – Ф.1509. – Оп.1. – Спр.87.
247. ЦДАВО України. – Ф.1509. – Оп.1. – Спр.94.
248. ЦДАВО України. – Ф.1509. – Оп.1. – Спр.96.
249. ЦДАВО України. – Ф.1509. – Оп.1. – Спр.99.
250. ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.1. – Спр.180.
251. ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.1. – Спр.181.
252. ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.1. – Спр.264.
253. ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.5. – Спр.50.
254. ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.5. – Спр.54.
255. ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.6. – Спр.1.
256. ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.6. – Спр.10.
257. ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.6. – Спр.34.
258. ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.6. – Спр.52.
259. ЦДАВО України. – Ф.2199. – Оп.6. – Спр.9.
260. ЦДАВО України. – Ф.257. – Оп.1. – Спр.480.
261. ЦДАВО України. – Ф.30. – Оп.1. – Спр.277.
262. ЦДАВО України. – Ф.30. – Оп.1. – Спр.4823.
263. ЦДАВО України. – Ф.30. – Оп.1. – Спр.4889.
264. ЦДАВО України. – Ф.30. – Оп.1. – Спр.582.
265. ЦДАВО України. – Ф.340. – Оп.1. – Спр.3572.
266. Частная торговля Союза ССР: Материалы НКТорга. – М.,1927.
267. Четвертий Універсал У.Ц. Ради //Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія Української конституції. – К.: Т-во “Знання” України,1993. – С.76-78.
268. Шульман М. Государственный и частный капитал в местной промышленности //Хозяйство Украины. – 1924. - №16-17. – С.10-16.
269. Экономическое положение России накануне Великой Октябрьской социалистической революции. – Ч.2. – М.: Изд-во АН СССР,1957. – 655 с.
270. Юровский Л. К проблеме плана и равновесия в советской хозяйственной системе //Вестник финансов. – 1926. - №12.
271. Юрченко В.М. Правові засади прямого оподаткування в УСРР у роки НЕПу //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип.21. – Ч.2. – С.122-128.
272. Юрченко В.М. Відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні в роки НЕПу //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип.25. – С.226-233.
273. Юрченко О. Українсько-російські стосунки після 1917 р. в правовому аспекті. – Мюнхен,1971. – 402 с.
274. Яцевський І. Про податкову роботу. – Х.: Держвидаву СРСР,1931. – 23 с.
275. Andrea C. Taxation: An International Disequilibrium. – Stuttgart,1997.
276. Birch S.P. Taxation of Income, Consumption and Wages in an Open Economy. – Copenhagen,1989.
277. Friedman M., Schwarts A. Monetary History of the United States, 1867 – 1960. – Princeton,1963.
278. Lewin D. Das Branntweinmonopol in Russland. – Tubingen, 1908.
279. Matteus G.T. The Royal General Farms in Eighteen-Century France. – New York,1958.
280. Sinclair W.J. Tax Guide 1987 – 88. – London,1987.
281. Sumption A. Taxation of overseas income and gains. – London,1979.
282. Tait A.A. Value Addle Tax International Practice and Problems /International Monetary Fund,1988.
283. The Role of Tax Reform in Central and Eastern European Economies,1991.
284. The tax revolution: A new era begins. – New York,1995.