ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ В УКРАЇНІ

brief description

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1.
Суб’єкти податкових правовідносин 9
1.1 Поняття і види суб’єктів податкових правовідносин 9
1.2 Платник податків як суб’єкт податкових правовідносин 34
1.3. Податковий статус і податкова правосуб’єктність
платників податків 48
Висновки до 1-го розділу 67

Розділ 2.
Фізичні особи як платники податків і зборів 72
2.1. Правосуб’єктність фізичних осіб –
платників податків і зборів 72
2.2. Обов’язки і права фізичних осіб –
платників податків і зборів 89
Висновки до 2-го розділу 113

Розділ 3.
Юридичні особи як платники податків і зборів 118
3.1. Правосуб’єктність юридичних осіб –
платників податків і зборів 118
3.2. Обов’язки і права юридичних осіб –
платників податків і зборів 135
Висновки до 3-го розділу 151
Висновки 156
Додатки 167
Список використаної літератури 170

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Регулювання оподаткування відноситься до найбільш актуальних проблем в соціально-економічному й політичному житті суспільства. Визначається це тим, що для того, щоб здійснювати функції в соціальній, економічній, політичній, культурній та інших сферах, державі необхідно мати відповідні грошові фонди. Формування даних фондів можливе, в основному, за рахунок своєчасного надходження до них коштів, які мають форму податкових платежів.
Діяльність держави щодо правового регулювання статусу платників податків спрямована на закріплення прав та обов’язків, які б гарантували своєчасне і повне виконання обов’язку по сплаті законно встановлених податків, зборів та інших обов’язкових платежів. З одного боку це дозволить державі отримати від платника податків необхідні кошти, а з другого – забезпечить гарантовані надходження для формування грошових фондів.
Правовий статус платників податків базується на першочерговому обов’язку сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі відповідно до розмірів і термінів, встановлених законодавством. Всі інші податкові обов’язки і права є похідними і сприяють належному виконанню основного податкового обов’язку. В зв’язку з цим правовий статус та податкова правосуб’єктність платників податків мають зобов’язаний характер і реалізуються через здійснення платником податків, перш за все, податкових обов’язків, а потім — податкових прав.
Ступінь дослідженості теми дисертації. Останнім часом проблема аналізу статусу суб’єктів податкового права і суб’єктів податкових правовідносин знаходиться в центрі уваги дослідників. Мова йде, перш за все, про О.В. Бакун, О.В. Бризгаліна, В.В. Вітрянського, Д.В. Вінницького, Н.В. Воротіну, В.В. Гриценко, С.А. Герасименко, Г.А. Газжиєву, О.Ю. Грачову, В.І. Гуреєва, І.Н. Ільюшихіна, М.В. Карасьову, І.І. Кучера, М.П. Кучерявенка, П.С. Пацурківського, С.Г. Пепеляєва, Г.В. Петрову.
В сучасних дослідженнях тема, яка розглядається, розроблялась попутно з дослідженням загальних проблем фінансового права, деталізації фінансових правовідносин. Значний внесок у розробку даної проблеми внесли праці В.В. Бесчеревних, О.В. Бризгаліна, Л.К. Воронової, П.С. Пацурківського, М.І. Пискотіна, Ю.А. Ровинського, Н.І. Хімічевої, С.Д. Ципкіна. Під час прове-дення дослідження були використані праці вчених в області загальної теорії держави і права: С.С. Алексєєва, Н.В. Вітрука, С.А. Комарова, М.І.Матузова, А.В. Міцкевича, Б.М. Лазарєва, Р.Й. Халфіної.
Всі зазначені роботи, а також ряд праць інших вчених склали науково-теоретичну основу дисертаційного дослідження. Таким чином, дослідження головних проблем регулювання статусу суб’єктів фінансового права (фінансового правовідношення) мало певну історію розробки в теорії фінансового і податкового права. Але щодо правового регулювання статусу платників податків в Україні, проблема знаходиться на початковій стадії розробки і на сьогоднішній день можна назвати лише окремі дослідження [1, 2, 3] , які стосуються досить вузької групи платників податків — фізичних осіб. Загального ж аналізу правового регулювання статусу платників податків в Україні проведено не було.
Саме цим і пояснюється вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність і значення.
Об’єктом дослідження виступає механізм правового регулювання статусу платників податків в Україні, податкова правосуб’єктність, податкові обов’язки та права.
Предмет дослідження. Дисертація, в першу чергу, присвячена аналізу правового регулювання податкової правосуб’єктності платників. По-новому розглядається податкова правосуб’єктність в межах родової галузевої фінансової правосуб’єктності. Виділені й охарактеризовані особливості та зміст податкової правосуб’єктності платників податків і зборів, проаналізовані блоки їх податкових обов’язків і прав.
Метою дисертаційного дослідження є систематизована характеристика сукупності блоків податкових обов’язків і прав платників, визначення похідного характеру даних податкових обов’язків і прав від основного конституційного податкового обов’язку, дослідження змісту податкової правосуб’єктності платників.
Відповідно до вказаної мети дисертаційного дослідження в роботі постав-лено наступні завдання:
— розгляд поняття і видів суб’єктів податкових правовідносин;
— аналіз платника податків як суб’єкта податкових правовідносин;
— дослідження особливостей податкової правосуб’єктності платників податків і зборів;
— характеристика фізичних осіб як платників податків і зборів;
— дослідження податкової правосуб’єктності фізичних осіб;
— визначення сутності та специфіки податкових обов’язків і прав фізичних осіб;
— характеристика юридичних осіб як платників податків і зборів;
— дослідження податкової правосуб’єктності юридичних осіб;
— визначення сутності і специфіки податкових обов’язків та прав юри-дичних осіб.
Логіка дослідження проблем дисертації полягає у визначенні загального поняття платника податків, податкового статусу, податкової правосуб’єктності, податкових обов’язків і прав. Згідно з даними поняттями здійснено дослідження особливостей реалізації податкових обов’язків і прав, їх проявлення в дійсності за умови дотримання єдиного концептуального підходу до першочергового конституційного податкового обов’язку платника.
Методологічною основою дисертації є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає головним, формулює основні вимоги до визначення сутності явищ суспільного життя, що досліджуються. Під час дисертаційного дослідження були використані формально-юридичний і порівняльно-правовий методи, метод системно-структурного аналізу. Порівняльно-правовий метод і метод системно-структурного аналізу були використані при характеристиці іноземного податкового законодавства (російського), визначенні базових понять в теорії російського фінансового і податкового права – платник податку, податковий статус, податкова правосуб’єктність. Історико-правовий метод застосовувався при проведенні аналізу положення про розвиток суб’єкта податку.
Інформаційну та емпіричну базу дисертації склали законодавчі та інші нормативно-правові акти, публікації періодичних видань, статистичні матеріали, довідкова література, пояснювальні листи, законодавство іноземних держав, проекти нормативних актів.
Наукова новизна роботи визначається, перш за все, тим, що дисертація є одним з перших в українській правовій літературі монографічним дослідженням проблем правового регулювання статусу платників податків і зборів в України. Елементи новизни полягають в наступних положеннях:
— вперше розглянуто зміст і дано визначення податкового статусу платників податків і зборів;
— вперше здійснена спроба обґрунтування взаємозв’язку галузевого статусу платника податків з імперативним характером забезпечення конституційного обов’язку по сплаті податків і зборів;
— по-новому визначається зміст податкових обов’язків і прав платників, які базуються на першочерговому та безумовному конституційному обов’язку щодо сплати податків і зборів;
— в новому аспекті розглядається податкова правосуб’єктність в межах родової галузевої фінансової правосуб’єктності;
— вперше розглядається зміст правосуб’єктності платників податків як такий, що ґрунтується, переважно, на обов’язках та пов’язаних з ними правах;
— в новому аспекті розглядається співвідношення між податковою дієздатністю фізичних і юридичних осіб та іншими видами публічної дієздат-ності;
— вперше виділені й охарактеризовані види податкової дієздатності фізичних осіб шляхом деталізації обсягу і складу податкових обов’язків і прав платників;
— по-новому розглянутий зміст податкових обов’язків і прав платників податків і зборів;
— запропонована авторська пропозиція удосконалення законодавчих актів, що регулюють особливості податкового обліку;
— запропонований авторський підхід до класифікації блоків обов’язків і прав платників податків як на рівні родових понять, так і на рівні окремих суб’єктів;
— запропоновано та обгрунтовано авторський варіант редакції окремих статей законодавчих актів, які регулюють обов’язки та права платників по-датків.
Теоретичне та практичне значення роботи, результатів, що отримані автором в ході дисертаційного дослідження, полягає:
— в науково-дослідницькій роботі — матеріали дисертації можна використати як для подальшої розробки загальних проблем інституту податкового права;
— в правотворчій діяльності — висновки та пропозиції дисертації мо-жуть бути використані в ході підготовки Податкового Кодексу України і податкових законів;
— в навчальному процесі — положення й висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі написання відповідних підручників та розділів підручників і наукових посібників з курсів “Податкове право”, “Фінансове право”, при читанні курсів з податкового та фінансового права в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, інших навчальних закладах, а також в науково-дослідницькій роботі студентів;
— в правовиховній сфері — положення дисертації можуть послугувати матеріалом для роботи з підвищення рівня правової культури платників податків та інших суб’єктів податкових правовідносин.
Апробація, реалізація і публікація результатів дослідження. Дисертація виконана та обговорювана на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дисертації доповідались автором на науково-практичних конференціях в м. Полтава (1998 р.), м. Суми (2000 р.), м. Харків (2000 р.), м. Ірпінь (2000 р.).
Основні складові дисертації викладені в наукових публікаціях, які видані автором самостійно (1998-2000 рр.). За результатами дослідження автором опубліковано 6 статей. Положення та висновки дисертації знайшли певне визнання в науці фінансового права й використовуються в ході дослідження механізму правового регулювання статусу платників податків.

bibliography

ВИСНОВКИ

Суб’єкти податкового права і суб’єкти податкового правовідношення відрізняються від суб’єктів фінансового права і суб’єктів фінансового правовідношення, тому що їх юридичні обов’язки і права пов’язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів і позабюджетних цільових фондів, тобто мають специфічну спрямованість, притаманну інституту фінансового права — податковому. Ця специфіка суб’єктів податкового права і суб’єктів податкового правовідношення відрізняє їх також від суб’єктів бюджетного права (бюджетного правовідношення), суб’єктів права (правовідношення) в області страхування, суб’єктів права (правовідношення) в області державного кредиту тощо. Суб’єкти фінансового права (фінансового правовідношення) виступають родовим поняттям, до якого входить одне з видових — суб’єкти податкового права (податкового правовідношення).
Суб’єкт податкового права і суб’єкт податкового правовідношення знаходиться у певному співвідношенні один з одним. Суб’єкт податкового права і суб’єкт податкового правовідношення — це однорідні, але не ідентичні поняття. Здебільшого вони збігаються. Так, податковий орган, який виступає суб’єктом податкового права, стає суб’єктом податкового правовідношення лише у тому випадку, коли бере участь у конкретному податковому правовідношенні. Суб’єкт податкового права і суб’єкт податкового правовідношення — це взаємозв’язані поняття. Цей зв’язок виявляється через здійснення суб’єктом податкового права своєї правосуб’єктності, реалізація якої робить його суб’єктом податкового правовідношення. Так, платник податків, який реалізує свій обов’язок щодо сплати податку, виступає суб’єктом податкового правовідношення. Суб’єкт податкового правовідношення є похідним від суб’єкта податкового права. Певна особа не може з самого початку брати участь у податковому правовідношенні, якщо вона не є при цьому носієм податкових обов’язків і прав.
Здається за доцільне виділити таку сукупність суб’єктів податкових правовідносин: 1) держава; 2) податкові органи; 3) платники податків; 4) державні органи, пов’язані зі сплатою податків і зборів; 5) суб’єкти, які сприяють сплаті податків.
Держава як суб’єкт податкового правовідношення виступає владним суб’єктом. Владність держави як суб’єкта податкових правовідносин виявляється в трьох аспектах. Перший аспект пов’язаний з реалізацією суверенітету держави у сфері податкової діяльності. Право стягнення податків (їх встановлення) є виключно прерогативою держави. Другий аспект владності держави полягає в тому, що тільки вона виступає організатором податкових правовідносин. Держава в одноособовому порядку, за владною ініціативою, визначає вид податкових правовідносин, коло їх учасників, їх функції, обов’язки і права, взаємозв’язок одного з одним. Третій аспект виявлення владності держави полягає в тому, що вона виступає власником всіх коштів, акумульованих за допомогою податків і зборів. Держава, таким чином, керує значною частиною власності, яка належить всьому суспільству.
Держава визначає метод правового регулювання податкових правовідносин. Методом правового регулювання податкових правовідносин виступає імперативний метод владних приписів. Зміст методу владних приписів полягає в тому, що рішення будь-якого питання здійснюється волею однієї сторони. Такою стороною виступає держава, яка видає владний припис, обов’язковий для іншої сторони правовідношення. Держава обрала для здійснення правового регулювання податкових правовідносин саме імперативний метод, тому що він у таких правовідносинах виступає об’єктивно необхідним.
Податкові органи, наділені державою компетенцією у сфері податкової діяльності, виражають державну волю у встановлених нею межах, тому діяти податкові органи повинні, не виявляючи при цьому власної ініціативи, або виявляючи її, але у встановлених законом випадках і в інтересах держави.
Платник податків є суб’єктом податкового правовідношення, який має, одержує (передає) об’єкти оподаткування або здійснює діяльність, яка є об’єктом оподаткування, і який реалізує (має) податкові обов’язки і права, встановлені податковим законодавством. Після загального визначення платника податків необхідно встановити коло суб’єктів, які виступають платниками податків. Такими суб’єктами є: юридичні особи, фізичні особи, відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, представництва іноземних юридичних осіб, консолідована група платників податків. Дане коло платників податків у кожному окремому податковому законі буде визначатись по-своєму.
Платник податків може здійснювати свої податкові обов’язки і права як особисто, так і через представника. Держава зацікавлена у розробці інституту податкового представництва, тому що він сприяє виконанню податкових обов’язків платників у тих випадках, коли вони особисто їх виконати не можуть. Для платників податків представництво також виступає важливим, тому що сприяє належному виконанню як податкових обов’язків, так і податкових прав і зменшує ризик застосування до них відповідних санкцій з боку держави. Податкове представництво — це правовідношення, в силу якого юридичні дії, які здійснюються податковим представником від імені платника податків у межах повноважень, які визначаються особливістю, пов’язаною зі сплатою податків і зборів, створюють, змінюють або припиняють податкові обов’язки і права платників.
Податковий статус платника — це встановлена фінансово-правовими нор-мами сукупність податкових обов’язків і прав і можливість виступати носієм таких обов’язків і прав у податкових правовідносинах. Загальноприйнятим є положення про відповідність галузевого статусу загальному статусу особи (конституційному). Податковий статус платника відповідає загальному статусу особи, тому що держава закріпила на конституційному рівні обов’язок сплачувати податки і збори, тобто, основний елемент галузевого статусу платника податків знайшов своє відображення у загальному правовому статусі особи. Таке положення дозволяє виділити особливість податкового статусу платника. Дана особливість виявляється в тому, що податковий статус платника має зобов’язаний характер і в ньому присутній пріоритет першочергового основного обов’язку сплати податку.
Обов’язок платника податків — це передбачена нормою податкового права міра його належної поведінки, тобто платник податків не може відмовитись від виконання свого обов’язку. Обов’язок платника податків означає, що він повинен незалежно від свого бажання будувати свою поведінку таким чином, як це визначено йому податковим законом. Вся система податкових обов’язків побудована так, що платник податків повинен здійснювати всі дії, які вимагаються від нього податковим законодавством. Невиконання платником податків свого обов’язку тягне за собою застосування до нього заходів державного примусу.
Право платника податків — це передбачена нормою податкового права міра його можливої поведінки. Право платника податків означає, що він може будувати свою поведінку в межах закону на власний розсуд. Реалізація платником податків свого права повинна бути забезпечена примусовою силою держави.
Податкову правосуб’єктність можна визначити як встановлену нормами фінансового права здатність особи бути носієм юридичних обов’язків і прав у відносинах, які регулюють встановлення, зміну, відміну податкових платежів, їх сплату або стягнення з метою формування дохідної частини бюджетів і відповідних цільових фондів.
Податкова правосуб’єктність характеризується імперативним методом регулювання. Правосуб’єктність платників податків побудована, перш за все на обов’язках і пов’язаних з ними правах. Тому необхідно виділити в податковій правосуб’єктності платників два різнорідних блоки. Перший — це зміст правосуб’єктності платників податків як сукупності їх обов’язків. Доповнюється цей блок іншим, факультативним — сукупністю прав платників податків.
Податкова правосуб’єктність обумовлюється головною метою її існування, яка визначена державою при регулюванні податкових відносин — забезпечення своєчасного і повного надходження коштів до відповідних державних фондів у вигляді податків і зборів. Податкова правосуб’єктність реалізується в активній формі, коли податкові органи своїми активними діями реалізують повноваження, закріплені за ними, а підпорядковані суб’єкти виконують обов’язки також у формі активних дій. Податкова правосуб’єктність не виступає похідною від інших видів правосуб’єктності, а носить відокремлений характер і визначається нормами фінансового права, остаточно деталізуючись їх різновидами — податково-правовими нормами.
В змісті податкової правосуб’єктності, на наш погляд, за доцільне виділити два елементи: податкову правоздатність і податкову дієздатність. Здатність суб’єкта податкового правовідношення нести відповідальність за скоєне правопорушення (деліктоспроможність) правильно віднести до податкової дієздатності, тому що, у такому випадку, суб’єкт також буде здійснювати обов’язки, але які вже мають специфічну спрямованість — обов’язки несення певної відповідальності. Тому податкова делі-ктоспроможність є елементом податкової дієздатності.
Податкова правоздатність — це передбачена нормами податкового права здатність суб’єкта володіти податковими обов’язками і правами. Змістом податкової правоздатності є сукупність податкових обов’язків і прав, які суб’єкти можуть мати відповідно до чинного податкового законодавства. Податкова дієздатність — це передбачена нормами податкового права здатність суб’єкта здійснювати податкові обов’язки і права. Змістом податкової дієздатності є сукупність податкових обов’язків і прав, які суб’єкти можуть реалізовувати безпосередньо.
Основний податковий обов’язок включає до себе три блоки: 1) обов’язок щодо ведення податкового обліку; 2) обов’язок щодо сплати податку або збору; 3)обов’язок щодо податкової звітності.
Податкова правосуб’єктність фізичних осіб виступає обов’язковою умовою для безпосередньої реалізації податкового правовідношення, тому що володіючи нею, суб’єкти можуть мати і реалізовувати певні податкові обов’язки і права, що сприяє динаміці податкових правовідносин. Податкова правоздатність фізичної особи — це передбачена нормами податкового права здатність мати податкові обов’язки і права. Головне у податковій правоздатності не обов’язки і права, а принципова можливість або здатність мати їх. Податкова правоздатність виникає з моменту народження фізичної особи і припиняється з її смертю.
Податкова дієздатність фізичної особи — це передбачена нормами податкового права здатність реалізовувати податкові обов’язки і права. Головним у податковій дієздатності виступає здатність реалізовувати податкові обов’язки і права. До змісту податкової дієздатності входить податкова деліктоспроможність. Це пояснюється виділенням двох основних функцій податкової дієздатності — юридичної і соціальної. Перша полягає в тому, що податкова дієздатність фізичної особи є засобом реалізації її податкової правоздатності. Соціальна функція проявляється в забезпеченні можливості здійснення своїх податкових обов’язків перед державою і дозволяє нести відповідальність за неправомірну поведінку.
Податкова дієздатність фізичної особи має відокремлений характер від інших видів дієздатності, тому що така особа може придбати об’єкти оподаткування до настання віку цивільної або трудової дієздатності. Податкова дієздатність фізичної особи наступає з 16-річного віку, тому що саме з цього віку держава присвоює їй ідентифікаційний номер і визнає податково-дієздатною.
При виникненні податкового обов’язку у фізичної особи до досягнення нею 16-річного віку вона вважається податково-недієздатною і її податкові обов’язки будуть здійснюватися законними представниками. Але якщо особа в 14-15 років займається трудовою діяльністю, у зв’язку з чим зобов’язана сплачувати податки, мова повинна йти про обсяг податкової дієздатності — повної і неповної. Повна податкова дієздатність фізичної особи — це здатність реалізовувати всі види податкових обов’язків і прав, пов’язаних з реалізацією основного податкового обов’язку. Неповна податкова дієздатність фізичної особи — це здатність реалізовувати певний податковий обов’язок або право з повного комплексу податкових обов’язків і прав, пов’язаних з реалізацією основного податкового обов’язку.
Визначаючи фізичних осіб платниками податків, законодавець фактично обходить статус громадянства і поширює однакові податкові режими на громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства. Громадянство може впливати на податковий статус особи, але як виняток, або як додаткова умова під час деталізації основного критерію, відповідно до якого визначаються обсяг податкових обов’язків і прав — резиденства. В основі закріплення обсягу податкових обов’язків і прав за фізичними особами лежить не критерій громадянства, який визначає правове становище особи, а обсяг економічних зв’язків особи і держави.
Фізична особа, володіючи податковою правосуб’єктністю, виступає носієм податкових обов’язків і прав у податкових правовідносинах. При цьому фізична особа виступає, перш за все, носієм податкових обов’язків, а потім — податкових прав, що зумовлено метою існування всього механізму оподаткування і функціонування податкових правовідносин.
Обов’язок платника податків своєчасно і у повному обсягу сплатити податок є основним конституційним обов’язком. Обов’язок платника щодо надання податкової звітності — це сукупність дій платника податків відносно складання, ведення і здачі документів встановленої форми, які містять відомості про результати діяльності платника податків і фіксують процес обчислення податку. Якщо перший блок обов’язків і прав — обов’язки і права щодо податкового обліку можна розглядати як підготовчий, то другий блок — обов’язки і права щодо сплати податків — основні, а третій блок — обов’язки і права щодо податкової звітності — звітні та остаточні.
Податкова правосуб’єктність юридичних осіб є обов’язковою умовою для встановлення правових зв’язків між ними і державою у податкових правовідносинах. Загальні підходи при визначенні змісту податкової правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб не мають принципових відмінностей. І у першому, і у другому випадку вони пов’язуються з виконанням основного податкового обов’язку, являють собою однакову сукупність блоків податкових обов’язків і прав, характеризуються певною похідністю податкових прав від податкових обов’язків.
Виникнення податкової правосуб’єктності юридичної особи пов’язується з її поставленням на податковий облік, після чого юридична особа стає повноправним учасником податкових правовідносин, тому що однією з невід’ємних умов існування юридичної особи є наявність окремого рахунку в банку, який не може бути відкритий без поставлення на облік у податковому органі. Моментом припинення податкової правосуб’єктності юридичної особи є момент її знімання з обліку в органах державної податкової служби.
Особливість податкової правосуб’єктності філій, відокремлених підрозділів полягає в тому, що вони виступають представниками своїх юридичних осіб і виконують податкові обов’язки і права на тій території, на якій здійснюють свою діяльність. Виконання податкових обов’язків і прав філіями доповнює податкову правосуб’єктність їх юридичних осіб. Філії виступають суб’єктами податкових правовідносин у складі юридичної особи і не можуть виступати самостійними платниками податків.
Самостійними платниками податків в Україні виступають постійні представництва іноземних юридичних осіб. Іноземні юридичні особи, фірми, організації, компанії здійснюють на території України господарську діяльність через такі представництва і виступають нерезидентами. Постійне представництво нерезидента в Україні підрозділяється на дві групи: 1) окремі постійні представництва; 2) постійні представництва. Під окремими постійними представництвами необхідно розуміти постійні представництва нерезидентів, які повністю або частково здійснюють господарську діяльність нерезидента на території України і така діяльність є їх основною. Під постійними представництвами розуміються резиденти (національні юридичні особи), які мають повноваження діяти від імені нерезидента (іноземної юридичної особи) на території України і така їх діяльність є неосновною і здійснюється поряд з основною діяльністю.
Податкова правосуб’єктність окремих постійних представництв має специфічний характер у порівнянні з податковою правосуб’єктністю резидентів — юридичних осіб, що виявляється у спеціальному режимі податкового обліку, оподаткування і податкової звітності. Податкова правосуб’єктність постійних представництв охоплює подвійний рівень: перший полягає в тому, що він регулює традиційний порядок податкового обліку, сплати податків і податкової звітності — коли мова йде тільки про діяльність юридичної особи — резидента, без здійснення ним функцій представництва. Другий полягає в тому, що він регулює специфічний порядок податкового обліку, сплати податків і податкової звітності, коли така особа здійснює функції представництва нерезидентів в Україні.
Консолідована група виступає самостійним платником податків (щодо окремих податків і зборів) і має специфічну податкову правосуб’єктність. Ця специфіка виявляється в тому, що володіючи загальною податковою право-суб’єктністю при сплаті єдиних податків (зборів), кожний учасник такої групи володіє і індивідуальною правосуб’єктністю (у випадках, коли такі учасники не виступають платниками єдиних податків і зборів) і виконують окремо свої податкові обов’язки і права. В КГПП мова йдеться про перехід платника податків на більш високий рівень реалізації податкових правовідносин, тому і податкова правосуб’єктність такого платника виникає і реалізується на більш високому рівні.
Сплата податків — це основоположний обов’язок платника податків, тому що інші податкові обов’язки платників є похідними від нього. Сплата податку — це родовий обов’язок платників і в окремому податковому законі (підзаконному акті) він виступає видовим і набуває своїх особливостей (об’єкт, суб’єкт, ставка, податковий період, пільги тощо). Під час здійснення юридичними особами — платниками податків обов’язку щодо податкової звітності необхідно розрізняти податкову і фінансову звітність. Податкова звітність — це більш вузьке поняття ніж фінансова і стосується тільки питань оподаткування. Податкова звітність реалізується шляхом надання податкової документації, яка фіксує процес обчислення сум податку.

Список використаної літератури

1. Бакун О.В. Громадянин як суб’єкт податкових правовідносин в умовах переходу до ринкової економіки. Дис. … канд. юрид. наук. Чернівці, 2000. – 170 с.
2. Гриценко В.В. Гражданин как субъект налогового права в Российской Федерации: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Воронеж, 1997.
3. Карасева М.В. Налоговое законодательство и правосубъектность физического лица // Хозяйство и право. - № 7. — 1996.
4. Кучерявенко Н.П. Налоговое право. Харьков: Консум, 1998. – 447 с.
5. Кучерявенко Н.П. Налоговое право. – Харьков: Легас, 2001. – 583 с.
6. Фінансове право: Підручник / За ред. Л.К. Воронової. Харків: Консум, 1998. – 387 с.
7. Химичева Н.И. Налоговое право. М.: БЕК, 1996. – 336 с.
8. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. — М.: Юрист, 2000. – 350 с.
9. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н.И. Химичева. – М.: Юристъ, 2001. – 600 с.
10. Грачева Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право. - М.: Юриспруденция, 2000. – 304 с.
11. Финансовое право: Учебник / Под ред. О.Н. Горбуновой. М., Юрист, 1996. – 400 с.
12. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2 т. Т. ІІ. М.: Юрид. лит., 1981. – 359 с.
13. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. М.: Юрид. лит., 1974. – 351 с.
14. Ямпольская Ц.А. Субъекты советского административного права. Дис. … д-ра юрид наук. М.: 1958.
15. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юрист, 2000. – 771 с.
16. Химичева Н.И. Финансовое право. Учебник. — М.: БЕК, 1996.
17. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. Монография. Воронеж: ВГУ, 1997. – 188 с.
18. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. М.: Норма, 2000. – 185 с.
19. Орлов М.Ю. Основные вопросы теории налогового права как подотрасли финансового права. Дис. … канд. юрид. наук. М., 1996. – 158 с.
20. Налоги и налоговое право. Учебное пособие / Под ред. А.В. Брызгалина. — М.: Аналитика-Пресс, 1997. – 532 с.
21. Ильюшихин Н.И. Понятие и признаки налогового правоотношения // Известия вузов. Правоведение. — 2000. — №2.
22. Пепеляев С.Г. К вопросу о налоговом законодательстве и налоговых правоотношениях // Налоговый вестник. — М., 1997. — №5.
23. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.
24. Годме Поль-Мари. Финансовое право. М.: Прогресс, 1978. – 429 с.
25. О порядке погашения обязательств плательщиков налогов перед бюджетами и государственными целевыми фондами: Закон Украины от 21 декабря 2000 г. // Голос Украины. — 2001 — № 32.
26. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права. М.: Юрид. лит., 1967. – 116 с.
27. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. М.: Юрист, 1996. – 387 с.
28. Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”: Закон України від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №15;
29. Селіванов А., Дзісяк О. Правове регулювання діяльності органів податкової служби в Україні // Право України. — 1998. — № 7.
30. Щепанский В.А. Чем занимается налоговая милиция? // Весы Фемиды. — 1998. — № 3.
31. Бандурка О.М., Вишневська М.К., Жвалюк В.Р. Податкова міліція: Коментарі та роз’яснення чинного законодавства. — Харків: Ун. внутр. справ, 1999.
32. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. М.: Юрид. лит., 1972. – 179 с.
33. Таможенное законодательство Украины (Сборник норм. актов с изм. и доп. по состоянию на 1 сентября 1998 г.). – Харьков: Одиссей, 1998. – 495 с.
34. Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України: Постанова Правління Національного банку України від 12 липня 2000 р. № 283 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 31.
35. Уголовно-процессуальный Кодекс Украины: с изм. и доп. По состоянию на 1 апреля 1994 г. - Харьков: РИП “Оригинал”, 1994. – 263 с.
36. Кушнарьова Т.Є. Податкові органи в системі суб’єктів податкових правовідносин. Дис. … канд. юрид. наук. Харків. 2000. – 191 с.
37. Інструкція про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями і громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України: Постанова правління Пенсійного фонду України від 3 червня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. - № 27. – Ст. 1358.
38. Інструкція про порядок надходження, обліку і витрат коштів Фонду соціального страхування України: Постанова правління Фонду соціального страхування від 26 серпня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. - № 39. – Ст. 1957.
39. Попов В.В. Особенности налогообложения банков // Вестник СГАП. — 1998. — № 2.
40. Про систему оподаткування: Закон України від 18 лютого 1997 р. // Відомості Верховної Ради України — 1997 — №16.
41. Попов В.В. Банки как субъекты налогового права. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Саратов, 1998. – 25 с.
42. Про банки і банківську систему: Закон України від 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5-6. - Ст. 30.
43. Гражданский кодекс Украины (с изм. и доп. по состоянию на 15 января 1999 года). –Харьков: ООО “Одиссей”, 1999. – 160 с.
44. Арбітражний процесуальний кодекс України (науково-практичний ко-ментар станом на 1 квітня 1995 р.). - Харків: НВКФ Консум, 1995. – 271 с.
45. Александров С.В., Кучерявенко Н.П. О налоге на добавленную стои-мость. Об акцизном сборе (научно-практический комментарий по состоянию на 15 апреля 1998 года). – Харьков: ООО «Одиссей», 1998. – 160 с.
46. Александров С.В., Кучерявенко Н.П. Подоходный налог с граждан. Налог на промысел. (Научно-практический комментарий по состоянию на 15 сентября 1998 года). – Харьков: ООО “Одиссей”, 1998. – 128 с.
47. О внесении изменений в Декрет Кабинета Министров Украины “Об акцизном сборе”: Закон Украины от 18 ноября 1999 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1999. - № 25. – Ст. 469.
48. Слом В.И. Налоговая реформа и налоговое законодательство // Налоги. — 1995. — №5.
49. Львов Д. Курс финансового права. Казань, 1888. – 327 с.
50. Тарасов П. Очерк науки финансового права: Введение. Общая часть. – Ярославль, 1883. – 710 с.
51. Патлаевский И. Курс финансового права. Одесса, 1885. С.145.
52. Гриценко В.В. Гражданин как субъект налогового права в Российской Федерации. Воронеж: ВГУ, 1997. С.62-63.
53. Кучерявенко Н.П. Теоретические проблемы правового регулирования налогов и сборов в Украине. Харьков: Консум, 1997. С.129-130.
54. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира. (Справочник), М.: Фонд «Правовая культура», 1995. С.4;
55. Исаев А.А. Временникъ Демидовского юридического лицея. Книга 44. Ярославль, 1887. С.3;
56. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. М.: 1908. С.223;
57. Кожевников А.В. Адвокат — представитель потерпевшего, гражданского истца, гражданского ответчика в советском уголовном процессе. Автореф. … канд. юрид. наук. Свердловск, 1974. С. 5.
58. Налоговый кодекс Российской Федерации / Под ред. В.И. Слома. Часть первая. М.: Статут, 1999. С.60-66 (Глава 4).
59. Балабин В. Представительство в налоговых правоотношениях // Хозяйство и право. — 1999 — №9. — С.109-113.
60. Юрид. энцикл. словарь / Под ред. А.Я. Сухарева. М.: Советская энциклопедия, 1987. С.355.
61. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. М.: Юрист, 1994. С.153;
62. Ануфриев В.А. Социальный статус и активность личности. М.: Юрид. лит., 1984. С.178;
63. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. М.: Юрист, 1997. С.94.
64. Ямпольская Ц.А. О субъективных правах советских граждан и их гарантия. Сборник вопросов сов. гос. и права. М., 1959.
65. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. М.: Юрид. лит., 1979. С.27.
66. Петрова Г.В. Налоговое право. – М.: ИНФРА-М, 1995. С. 54-57.
67. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. М.: Юриздат, 1974. С.29.
68. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. – Харьков: Легас, 2001. С.28;
69. Гуреев В.И. Российское налоговое право. М.: Экономика, 1997. С.56.
70. Карасева М.В. С какого возраста гражданин может быть субъектом налогового правоотношения. // Хозяйство и право. — №4. — 1998. С.42;
71. Криницкий И.Е. О налоге с владельцев транспортных средств и других самоходных машин и механизмов о плате за землю (Научно-практический комментарий по состоянию на 15 марта 1998 года). – Харьков: ООО «Одиссей», 1998;
72. Положення про порядок видачі довідки з ідентифікаційним номером Державного реєстру фізичних осіб від 08.04.1999 р.: Наказ Державної податкової Адміністрації України, №191 // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2000. - № 3. – С. 410.
73. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практик. Монографія. — Харків: Факт, 2000. С.103.
74. Гензель П.П. Система налогов Советской России. Москва, 1924. С.3-7.
75. Інструкція про порядок обліку платників податків: Наказ Державної податкової Адміністрації України №80 від 19.02.98 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 50. — С. 1865.
76. Про внесення змін до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва”: Указ Президента України від 03.07.1998 р. // Вісник податкової служби. — 1998. — №15. — С.3-4.
77.:Вершинин А.П., Баталова Л.А. Способы защиты прав налогоплательщиков в арбитражном суде. // Известия ВУЗов. Правоведение. — 2000. — №2. — С. 138.
78. Налоговое право / Под ред. С.Г. Пепеляева. М.: ИД ФБК ПРЕСС, 2000. С.160-177.
79. Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” від 22.10.1996 р. №118. // Збірник постанов уряду України. — 1996. — №6. — Ст.193.
80. Про державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів: Закон України від 22 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №2. — Ст. 10.
81. Про заходи щодо введення ідентифікаційних номерів фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. №1232. // Офіційний вісник України. – 1997. - № 46. – С. 49.
82. Про внесення змін до Закону України “Про бухгалтерський облік і фі-нансову звітність в Україні”: Закон України від 22 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — № 46. — С. 1188.
83. Про фіксований сільськогосподарський податок: Закон України від 17.12.1998 р. // Голос України. — 1999. — №2 (2004).
84. Об увеличении налогооблагаемого минимума и ставки прогрессивного налогообложения доходов граждан: Указ Президента Украины от 13.09.94 г. // Право и практика. — 2000. — № 8. – С. 9.
85. Інструкція про прибутковий податок з громадян: Наказ Головної Державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. із змінами від 25.12.98 р. / Галицькі контракти. — 1999. — №47. Додаток. — С.13-35.
86. Кучерявенко Н.П., Александров С.В. О налогообложении прибыли предприятий. (Научно-практический комментарий). — Харьков: ООО «Одиссей», 1998.
87. Проблемні питання оподаткування та шляхи збільшення доходів бюджету: Інформаційно-аналітична записка Державної податкової Адміністрації України до голови Верховної Ради України. — 1999 р. С.3
88. Налоговый кодекс Российской Федерации. Общая часть (проект) / Под ред. С.Д. Шаталина. М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. (Глава 3, 4).
89. Налоговый кодекс Российской Федерации. Части I и II. М.: Приор, 2001.
90. Братусь С.Н. О понятии гражданского оборота в советском гражданском праве: Обзор заседания сектора гражданского права ВИЮН // Советское государство и право. – 1949. – С. 70-71.
91. Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України: Інструкція №7 від 2 серпня 1996 р. №204. / Банківське право. Упорядник М.П. Кучерявенко. Харків: Торсінг, 1999 р. (Розділ II п.8 п.п. Інструкції).
92. О предприятиях в Украине: Закон Украины от 21.03.91 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1992. - № 51.
93. Колягин Д., Нарежный В. Обособленное подразделение в Российском налоговом и бюджетном законодательстве. // Хозяйство и право. — 2000. — №9. — С.44.
94. Классификация организационно-правовых форм хозяйствования: Приказ Госстандарта Украины от 22.11.94 г. № 288. // Налоги и бухгалтерский учет. — 2000. — №17 (65). С.3.
95. Витрянский В.В., Герасименко А. Налоговые органы, налогоплательщик и Гражданский кодекс: Арбитражно-судебная практика. — М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1995. — С.45.
96. Положенням про Реєстр платників податку на додану вартість: Наказ Державної податкової Адміністрації України від 1 березня 2000 р. №79. // Бухгалтерія. — 2000. — №37(400). — С.24-25.
97. Порядок взимания сбора на обязательное социальное страхование не случай безработицы: Приказ Министерства труда и социальной политики от 3 октября 1997 г. № 4 // Налоги и бухгалтерский учет. – 2000. - № 17 (65). – С. 7.
98. Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні: Наказ Державної податкової Адміністрації України від 16.01.1998 р. №23. // Бухгалтерія. — 2000. — №37(400). С.25-26.
99. Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва — юридичної особи: Наказ Державної податкової Адміністрації України від 12 жовтня 1999 р. №504. // Вісник податкової служби України. — 2000. — №8. — С.19.
100. Методические рекомендации по порядку начисления и уплаты консолидированного налога на прибыль: Приказ Государственной налоговой администрации Украины от 10 апреля 1998 г. № 175 // Налоги и бухгалтерский учет. – 2000. - № 17 (65).
101. Скачков Н. Иностранные юридические лица: Налоговый статус. // Российская юстиция. — 1997. — №3. — С.44-45.
102. Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. №470. // Офіційний вісник України. — 2001. — №20. — Ст. 862.
103. Про затвердження переліку культових послуг і предметів культового призначення, операції і продаж яких звільняються від обкладення податком на додану вартість: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997р., №1010. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №127.
104. Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про плату за землю”: Закон України від 19 вересня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №52.
105. Бельский К.С. Финансовое право. – М.: Юрист, 1994. – 208 с.
106. Габричидзе Б. Таможенное право Российской Федерации. – М., 1998.
107. Газжиев Г.А., Пепеляев С.Г. Предприниматель – налогоплательщик – государство. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1998.
108. Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. – К.: ЮРІНКОМ, 1997. – 144 с.
109. Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги: теория и практика. – СПб: Специ-альная литература, 1996. – 285 с.
110. Горбунова О.Н. Проблемы совершенствования основных финансово-правовых институтов в условиях перехода России к рынку: Автореф. … дисс. д-ра юрид. наук. – М., 1996. – 26 с.
111. Грачева Е.Ю., Куфакова Н.А., Пепеляев С.Г. Финансовое право России. – М.: ТЕИС, 1995. – 232 с.
112. Дадашев А.З., Черник Д.Г. Финансовая система России. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 247 с.
113. Дернберг Р.Л. Международное налогообложение. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 375 с.
114. Кашин В.А. Международные налоговые отношения. – М.: Юрид. лит., 1983. – 340 с.
115. Кочетов А.И. Налогообложение в предпринимательской деятельности. – М.: АО «ДИС», 1994. – 192 с.
116. Кучеров И.И. Налоговые преступления. – М.: Юринформ, 1997.
117. Ланг И. Проект кодекса налоговых законов для государств центральной и Восточной Европы. – Бонн, 1993. – 464 с.
118. Лебедев В.А. Финансовое право. Лекции. – СПб, 1883-1885. – 778 с.
119. Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения. – М.: Юнити, 1997. – 133 с.
120. Любек К. основы Мирового налогового кодекса. – Нью-Йорк, 1994. – 197 с.
121. Налоги: Учебное пособие / Под ред. Д.Г. Черника. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 400 с.
122. Пепеляев С.Г. Закон о налогах: элементы структуры. – М.: СВЕА, 1995. – 64 с.
123. Пепеляев С.Г. Правовое положение органов Госналогслужбы России. – М.: Инфест-Фонд, 1995. – 128 с.
124. Петрова Г.В. Закон о налоге на прибыль предприятий и организаций. – М.: БЕК, 1996. – 150 с.
125. Петрова Г.В. Ответственность за нарушение налогового законодательства. – М.: ИНФРА-М, 1995. – 144 с.
126. Податкова система України: Підручник / За ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – 464 с.
127. Кононенко О. Приватне підприємство: фіксований податок. – Харків: Фактор, 2001. – 179 с.
128. Савченко О. Єдиний податок. – Харків: Фактор, 2001. – 196 с.
129. Налоговый кодекс Российской Федерации. Часть первая. – М.: ПРИОР, 2000. – 112 с.
130. Налоговый кодекс Российской Федерации. Части І и ІІ. – М.: ПРИОР, 2001. – 192 с.
131. Кучеров И.И. Налоговое право России. – М.: ЮрИнфоР, 2001. – 360 с.
132. Зюнькін А.Г. Фінансове право: опорний конспект лекцій. – К.: МАУП, 2001. – 144 с.
133. У истоков финансового права. – М.: Статут, 1998. – 432 с.
134. Якобсон Л.И. Экономика общественного сектора: Основы теории государственных финансов. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 319 с.
135. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – К.: А.С.К., 2000. – 639 с.
136. Толстопятенко Г.П. Европейское налоговое право. Сравнительно-правовое исследование. – М.: Норма, 2001. – 336 с.
137. Усатий Г. Компроміс як пріоритетний напрям податкової політики // Юридичний вісник України. – 2001. - № 14.
138. Степанюк О. Підстави та принципи відповідальності за порушення податкового законодавства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 8.
139. Брызгалин А. Презумпция невиновности в налоговых отношениях: сущность и вопросы практического применения // Хозяйство и право. – 1999. - № 9.
140. Лысенко В. Финансовые санкции и Конституция Украины // Бизнес. – 1998. - № 40.
141. Брызгалин А., Берник В. Уклонение от уплаты налогов: правонарушение или объективное явление? // Закон. – 1995. - № 4.
142. Весельський М. Конституція України і діяльність державної податкової служби // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - № 9.
143. Проблеми фінансового права. Міжнародна наукова конференція. – Чернівці: Рута, 1996. – 266 с.
144. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. – М.: Госюриздат, 1960. – 193 с.
145. Сборниник по финансовому законодательству / Под ред. Т.В. Конюховой. – М.: Юрид. лит., 1980. – 664 с.
146. Селигман Э., Стурм Р. Этюды по теории обложения / Пер. В. Герфинга