ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЛІВАК ПЕТРО ЄВГЕНОВИЧ

УДК 347.73:351.77:614.1/7

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Ірпінь - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. Охорона здоров’я населення як соціальна сфера суспільства, що потребує фінансування
1.1. Поняття та сутність охорони здоров’я населення як об’єкта фінансування…………………………………………………………….11
1.2. Еволюція нормативно-правового регулювання фінансування охорони здоров’я………………………………………………………………….45
1.3. Особливості фінансування систем охорони здоров’я зарубіжних країн……………………………………………………………………..66
Висновки до розділу 1………………………………………………….89
РОЗДІЛ 2. Правовий механізм формування фінансових ресурсів медичної галузі
2.1. Повноваження органів публічної влади у сфері фінансування охорони здоров’я населення …………………………………………………….93
2.2. Основні джерела фінансування сфери охорони здоров’я України…101
2.3. Особливості залучення позабюджетних коштів для фінансування сфери охорони здоров’я……………………………………………….117
Висновки до розділу 2…………………………………………………132
РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення фінансування сфери охорони здоров’я в умовах впровадження обов’язкового медичного страхування
3.1. Система медичного страхування населення як чинник підвищення ефективності фінансування охорони здоров’я………………………136
3.2. Здійснення фінансового контролю за управлінням коштами системи охорони здоров’я. ……………………………………………………..165
Висновки до розділу 3…………………………………………………176
ВИСНОВКИ ………………………………..…………………………………..180
ДОДАТКИ………………………………………………………………………188
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………217

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється складними трансформаційними процесами, які відбуваються в суспільстві та недофінансуванням сфери охорони здоров’я. Це пов’язано, перш за все, з різким скороченням бюджетних витрат на медичну сферу, які за останні роки не перевищували 3,5 % валового внутрішнього продукту (далі – ВВП), у той час, як у статті 12 Основ законодaвства України про охорону здоров’я зазначено, що державна політика охорони здоров’я направлена на забезпечення бюджетним фінансуванням у розмірі, що відповідає її науково обґрунтованим потребам, але на рівні не менш як 10 % від ВВП. Декларативними залишаються і норми статті 49 Конституції України про надання будь-якого обсягу і рівня безоплатної медичної допомоги громадянам держави.
У статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» вказано, що лікувальні заклади є об’єктами власності територіальних громад, а отже знаходяться в управлінні відповідних рад, які ними розпоряджаються на власний розсуд, часто неефективно. Конституційні норми щодо заборони скорочення медичних закладів і медичних працівників фактично не діють. Втрачено і вертикаль управління галуззю від міністерства до закладу, що є неприпустимим в умовах наявної кризи та проведення реформ у медичній сфері. Тому постає завдання пошуку правових підстав та нових джерел фінансового забезпечення медичної сфери, що вимагає проведення відповідного наукового дослідження.
Правові, фінансові та управлінські проблеми діяльності медичної сфери досліджували такі вчені: С. Батечко, Я. Буздуган, Л. Воронова, Ю. Вороненко, В. Глуховський, О. Голяченко, Р. Гревцова, З. Гладун, О. Губар, Л. Жаліло, В. Журавель, Д. Карамишев, В. Лехан, В. Лакіза-Сачук, В. Москаленко, Н. Нижник, А. Ольховський, І. Пахомова, Н. Пришва, Я. Радиш, О. Рогова, В. Рудий, В. Рудень, Ю. Скакун, І. Сенюта, О. Солдатенко, І. Солоненко, С. Стеценко, М. Яковчук та ін. Питанням фінансово-правового та матеріально-технічного забезпечення охорони здоров’я присвятили свої праці науковці і практики з близького зарубіжжя: В. Акопов, Ю. Крохіна, Н. Карпишин, О. Леонтьєв, А. Решетніков, Ю. Сергеєв, В. Сергеєв, А. Тихомиров, Є.Ушаков, М.Федоров, Н. Хімічева, Ю. Шевченко та зарубіжні вчені: Е.Ліннакко, А. Малагардіс, Р. Салтман, Дж. Е. Стігліц та ін. Слід окремо виділити дисертаційне дослідження Я. Буздуган, яке стосується правових та організаційних основ фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні.
Разом з тим, проблема правового забезпечення фінансування сфери охорони здоров’я в Україні не вирішена і потребує подальшого дослідження.
В умовах діяльності системи охорони здоров’я держави, наближених до ринкових, важливого значення набуває питання розвитку і вдосконалення правового інструментарію, який окреслює процес бюджетного фінансування медичної сфери. Варто зазначити, що рівень дослідження його впливу на ефективність і якість медичної допомоги населенню є недостатнім, адже питання організації витрат на охорону здоров’я України залишилося поза увагою юристів-фінансистів. Невирішеність вказаної проблеми і зумовила вибір теми дисертації та її актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи обрана з урахуванням заходів, що проводяться в Україні, спрямованих на вдосконалення та реформування правового забезпечення фінансування сфери охорони здоров’я і пов'язаних з реалізацією положень Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення» від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005, в якому йдеться про необхідність нормативно-правового регулювання відносин та фінансове забезпечення сфери охорони здоров’я з метою поліпшення фінансово-економічного стану галузі.
Напрям дослідження відповідає Національному плану розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 р., № 815, в якому йдеться про зміцнення фінансової бази та забезпечення сталого фінансування галузі, підвищення ефективності використання бюджетних асигнувань тощо.
Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії державної податкової служби України 27 січня 2005 року (протокол № 8), розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження за спеціальністю 12.00.07.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових розробок і законодавства розкрити сутність правового забезпечення фінансування охорони здоров’я в Україні, виявити недоліки чинних нормативних актів та розробити пропозиції щодо удосконалення правового механізму фінансового забезпечення функціонування медичної галузі в умовах переходу економіки на ринкові відносини та запровадження елементів страхової медицини.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:
– уточнити сутність поняття охорони здоров’я, як об’єкта фінансування;
– охарактеризувати повноваження органів публічної влади у сфері фінансування охорони здоров’я;
– вивчити позитивний світовий досвід та нормативно-правове забезпечення фінансування охорони здоров’я в зарубіжних країнах;
– розглянути основні та додаткові джерела фінансування медичної сфери і їх правову основу в умовах обов’язкового медичного страхування;
– визначити особливості фінансування системи охорони здоров’я в умовах запровадження інституту обов’язкового медичного страхування;
– розробити пропозиції щодо удосконалення правових основ державного регулювання цін на медичні препарати і вироби медичного призначення;
– проаналізувати стан правового регулювання фінансового забезпечення медичної сфери, визначити наявні проблеми та вказати шляхи їх вирішення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з фінансуванням сфери охорони здоров’я в Україні.
Предметом дослідження є правове забезпечення фінансування охорони здоров’я в Україні.
Методи дослідження. Враховуючи мету та завдання дисертації, в якості методів наукового дослідження було обрано як загальнонаукові (діалектичний, історичний, системно-структурний аналіз), так і спеціальні (статистичний та порівняльно-правовий) методи пізнання. Діалектичний метод дозволив вивчити предмет дослідження в процесі розвитку, з урахуванням тих факторів, що впливають на його сутність (1.1, 1.2, 3.1). Історичний метод сприяв розкриттю особливостей правового забезпечення фінансування медичної сфери, його еволюції і визначенню шляхів удосконалення чинного законодавства (підрозділ 1.1, 1.2, 2.1, 2.3). Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі законодавства України у порівнянні його з відповідними нормами зарубіжних країн і сприяв виявленню переваг та недоліків їх досвіду (підрозділ 1.3, 3.1). За допомогою методу системно-структурного аналізу вдалося з’ясувати внутрішню структуру бюджетного фінансування медичної галузі, вплив регіональної, відомчої та місцевої підпорядкованості медичних закладів на їх фінансування (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Статистичний метод сприяв дослідженню динаміки витрат фінансових коштів на медичну сферу з 1991 року до сьогодення (підрозділи 1.1, 2.2, 3.1).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексних досліджень правового забезпечення фінансування охорони здоров’я, в якому обґрунтовано доцільність удосконалення фінансово-правового механізму системи охорони здоров’я, необхідність внесення змін до чинного законодавства. Основними з них є такі:
уперше:
– доведено доцільність реформування системи охорони здоров’я та удосконалення правового механізму фінансового забезпечення медичної галузі із запровадженням інституту обов’язкового медичного страхування і введенням протоколів лікування;
– сформульовано авторське визначення:
правового механізму фінансового забезпечення діяльності охорони здоров’я як системи принципів, норм, методів і форм правового регулювання фінансових відносин, які виникають між суб’єктами медичної галузі та управління фінансовими ресурсами в державі;
Медичного кодексу України як сукупності норм, що регулюють фінансово-економічні, соціально-політичні, організаційнi, кадрові та інші відносини між суб’єктами різних форм власності системи пацієнт-лікар-суспільство-держава при наданні медичної допомоги населенню в процесі діяльності та розвитку охорони здоров’я;
– визначено обов’язкове медичне страхування як систему правових, організаційних та фінансово-економічних засобів, що забезпечують отримання громадянами медичної допомоги за рахунок страхових внесків в обсязі і на умовах відповідних програм обов’язкового медичного страхування на основі договірних відносин, які контролюються державою;
удосконалено:
– сутність поняття «охорона здоров’я», котре визначене як сукупність правил політико-правового, фінансово-економічного, соціально-культурного, науково-організаційного, медичного, протиепідеміологічного і санітарно-гігієнічного характеру, спрямованих на збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я людини, підтримки її тривалого активного життя та надання їй медичної допомоги;
– наукове бачення доцільності переорієнтації охорони здоров’я на змішану бюджетно-страхову модель діяльності медичної галузі замість бюджетного фінансування та необхідності максимальної концентрації фінансових ресурсів у єдиному фонді для розвитку медичної сфери і медичних закладів з урахуванням світового досвіду;
– теоретичні засади щодо повноважень органів публічної влади в аспекті управління сферою охорони здоров’я та її фінансування, а також особливості залучення позабюджетних коштів для фінансування галузі;
набули подальшого розвитку:
– уявлення про фінансування охорони здоров’я в умовах запровадження інституту обов’язкового медичного страхування та його вплив на ефективність і якість надання медичної допомоги населенню;
– висновок про необхідність вирішення проблем державного регулювання цін на життєво необхідні медичні препарати та засоби медичного призначення;
– узагальнення зарубіжного досвіду фінансування охорони здоров’я, який базується на принципах обов’язкового медичного страхування населення та доцільності його використання в Україні;
– положення щодо необхідності створення нової галузі права – медичного права з урахуванням зміни умов діяльності охорони здоров’я при впровадженні обов’язкового медичного страхування;
– пропозиції щодо: внесення змін і доповнень до Конституції України; Основ законодавства України про охорону здоров’я; прийняття Медичного кодексу України; Закону України «Про державне регулювання цін на життєво необхідні медичні препарати»; «Про Фонди обов’язкового медичного страхування; «Про заклади охорони здоров’я та медичне обслуговування населення».
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані автором пропозиції і висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для проведення подальших теоретичних досліджень з метою вирішення проблем правового врегулювання фінансування сфери охорони здоров’я в умовах ринку;
– у сфері нормотворчості – для вдосконалення чинного законодавства і розробки нових нормативно-правових актів з питань фінансового забезпечення сфери охорони здоров’я;
– у правозастосовчій діяльності – для вдосконалення діяльності органів публічної влади у сфері фінансування медичної галузі в цілому та медичних закладів зокрема;
– у навчальному процесі – при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін «Фінансове право», «Адміністративне право» та підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників із зазначених курсів.
Окремі положення, що містяться у дисертаційній роботі, впроваджені у навчальний процес Національного університету державної податкової служби України (акт про впровадження від 26.01.2009 р.). Запропоновані автором рекомендації щодо удосконалення правового забезпечення фінансування системи охорони здоров’я реалізовані у діяльності Головного управління охорони здоров’я Київської обласної державної адміністрації (акт впровадження від 19.01.2009 р.) та відділу охорони здоров’я Ірпінської міської ради Київської області (акт впровадження № 106 від 29.01.2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки. Ідеї співавторів наукових статей у дисертації не використовувалися. Сформульовані висновки і пропозиції обґрунтовано на підставі результатів особистих досліджень.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, висновки та пропозиції доповідались автором на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема «Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми» (м. Ірпінь, 18-19 грудня 2003 р.); «Фінансово-економічні засади реформування охорони здоров’я в Україні: Нові законодавчі ініціативи». Обговорення законопроекту «Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування» (м. Київ, 27 лютого 2004 р.); “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (м. Ірпінь, 16 квітня 2004р.); «Актуальные проблемы правового регулирования медицинской деятельности» (г. Москва, 26 марта 2004 г.); Організаційно-правові та теоретико-методологічні аспекти умов Євроінтеграції» (м. Київ, 29 травня 2005 р.); «Сучасний стан і перспективи розвитку фінансового права» (м. Ірпінь, 23-24 листопада 2007 р.).
Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри фінансового права Національного університету державної податкової служби України.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 21 наукову працю, з яких – 12 статей у фахових юридичних виданнях, затверджених ВАК України, 2 статті – в інших виданнях, 7 публікацій у збірниках наукових праць за матеріалами конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 242 сторінки, обсяг основного тексту – 185 сторінок, список використаних джерел 251 найменування.

bibliography

ВИСНОВКИ

Аналіз літературних джерел, чинних нормативно-правових актів стосовно формування фінансових ресурсів у медичній сфері та вивчення документів Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо реформ в галузі охорони здоров’я в різних державах світу, а також зосередження уваги на стані медичної сфери в країнах, що межують з Україною, дозволило зробити певні теоретичні висновки та запропонувати зміни до нормативних актів, що врегульовують суспільні відносини у медичній сфері і важливі для реформування вітчизняної системи охорони здоров’я. Основними з яких є наступні:
1. Потребують нормативного закріплення такі поняття:
«охорона здоров’я» – сукупність заходів політико-правового, фінансово-економічного, соціально-культурного, наукового, організаційного, медичного, протиепідеміологічного і санітарно – гігієнічного характеру, скерованих на збереження і укріплення фізичного і психічного здоров’я людини, підтримки її довголітнього активного життя та надання їй медичної допомоги;
«система охорони здоров’я» – відносини суб’єктів пацієнт-лікар-суспільство-держава, що виникають у зв’язку з необхідністю надання медичної допомоги населенню і забезпеченням права людини на охорону здоров’я;
«фінансово-правовий механізм забезпечення діяльності сфери охорони здоров’я» – це система правових принципів, методів і форм регулювання фінансових відносин, що виникають між суб’єктами цих відносин та управління фінансовими ресурсами галузі.
2. Необхідно розробити та впровадити чіткі державні стандарти надання медичної допомоги, сучасні клінічні протоколи щодо рекомендацій і методів обстеження та лікування пацієнтів при застосуванні обґрунтованої медичної практики на фундаменті «доказової медицини», що дозволить підвищити якість й економічну ефективність медичної допомоги та раціонально використовувати обмежені ресурси медичної галузі.
3. Для удосконалення фінансування системи охорони здоров’я доцільно при визначенні та оцінці витрат, що необхідні для медичної сфери на державному рівні і вартості медичної допомоги/послуг та потребу її в різних видах, слід окремо визначити її вартість для дільничних, районних, міських та обласних лікарень, з метою формування цивілізованого ринку медичних послуг.
4. Покращенню надання медичної допомоги, а відповідно, в подальшому її фінансуванню сприятиме: збільшення кількості сімейних лікарів та постійне підвищення рівня їх кваліфікації; впровадження в практику діяльності медичних закладів сучасних технологій і досягнень медичної науки; реструктуризація роботи стаціонарної допомоги як найскладнішої і найзатратнішої ланки медичної допомоги згідно принципу інтенсивності лікування; надання лікарським амбулаторіям і фельдшерсько-акушерським пунктам статусу юридичної особи, як окремої некомерційної медичної установи із відповідно гарантованим рівнем їх фінансування з місцевого бюджету; надання права лікарю загальної практики (сімейному лікарю) фондотримача коштів, як це вирішено в Великобританії, з метою забезпечення раціоналізації використання фінансових ресурсів, які витрачаються на оплату медичної допомоги на первинному рівні.
5. Важливе значення для побудови ефективної системи охорони здоров’я держави матиме ратифікація Україною та приєднання її до основних документів Ради Європи щодо забезпечення прав людини у сфері біології, медицини та охорони здоров’я, та використання позитивного досвіду реформування охорони здоров’я країн Євросоюзу.
6. Для забезпечення раціонального використання коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів, призначених для закупівлі лікарських засобів і підвищення доступності цих товарів для громадян слід впровадити економічно обґрунтовані механізми формування цін на них, а саме:
– ввести Національний перелік основних лікарських засобів і виробів медичного призначення та впровадити систему державної реєстрації оптових цін на основні лікарські засоби і вироби медичного призначення;
– розробити механізм регулювання граничного рівня торгівельних надбавок на основні лікарські засоби і вироби медичного призначення, враховуючи місцеві умови і розміри зареєстрованих цін на вказані препарати та забезпечити гласність і прозорість системи формування цін на препарати;
– удосконалити існуючий формуляр лікарських засобів шляхом скорочення кількості лікарських препаратів, які не є ефективними;
– удосконалити механізм залучення інвестицій у вироблення і випуск більшості медичних препаратів, а особливо вакцин, на вітчизняних фармацевтичних підприємствах для зменшення цін на ліки.
7. Для створення оптимального механізму правового регулювання фінансування медичних закладів системи охорони здоров’я пропонується розмежувати повноваження державних органів й органів місцевого самоврядування, що дасть змогу чітко визначити терміни, етапи та нормативне забезпечення фінансування галузі, а також з'ясувати, скільки коштів витрачається безпосередньо державою й органами місцевого самоврядування на утримання медичних закладів державної і комунальної власності і визначити як використовуються ці кошти.
8. Основними джерелами фінансування поточної діяльності і розвитку медичної галузі повинні стати: кошти організацій-споживачів медичних послуг у вигляді оплати за проведення профілактичних медичних оглядів працівників підприємств різних форм власності, а також надання інших медичних послуг; кошти від місцевих податків на утримання інфраструктури медичної сфери; разові внески громадян для фінансування конкретних заходів для проведення щеплень від грипу або інших допоміжних медичних послуг, які не входять до переліку обов’язкових; кошти місцевих бюджетів на розвиток і реконструкцію медичних закладів для реалізації регіональних програм з надання відповідного рівня і якості медичної допомоги населення з метою збереження і покращення рівня здоров’я місцевої громади; кошти державного бюджету, що виділяються на державну підтримку розвитку закладів охорони здоров’я; передача частини площ, а також експлуатації медобладнання медичного комунального підприємства в оренду. При цьому підприємство залишається комунальним і його діяльність регулюється місцевою владою, а встановлене обладнання знаходиться у власності міста.
9. Виходячи із проблем медичної галузі та з метою удосконалення фінансування системи охорони здоров’я необхідно: провести експеримент (із відповідним його фінансуванням із Державного бюджету) в одному із регіонів України (наприклад в Ірпінському), з метою розробки нових форм і методів ефективного використання наявних фінансових ресурсів та коштів з альтернативних джерел для розвитку медичної галузі. Суттєвим кроком до розвитку медичної сфери має бути: створення правових підстав функціонування лікарських практик, тобто надання лікарям первинної амбулаторної (поліклінічної) допомоги, лікарям загальної практики та групам лікарів права на фондоутримання; перехід до фінансування конкретної медичної послуги кожному пацієнту в рамках єдиного медичного простору.
10. Належному фінансуванню охорони здоров’я повинно сприяти чітке розмежування повноважень органів публічної влади у медичній сфері. Так, на регіональному рівні має зосереджуватись розв’язання таких завдань:
– взаємозв’язок регіону і центру у визначенні пріоритетів розвитку системи охорони здоров’я регіону та узгодження з програмами розвитку охорони здоров’я загальнодержавного рівня;
– формування оптимальної структури закладів охорони здоров’я виходячи із конституційних гарантій щодо надання відповідного рівня медичної допомоги громадянам регіону;
– удосконалення та формування механізму взаємодії суб’єктів медичної галузі різних форм власності;
– укріплення фінансової бази медичної сфери, пошук та залучення додаткових джерел фінансових ресурсів, у тому числі іноземних інвестицій.
11. Вважається доцільним вдосконалити правові механізми фінансування медичної галузі для здійснення господарської діяльності в системі охорони здоров’я, з урахуванням необхідності залучення додаткових фінансових ресурсів, дотримання рівності прав та обов’язків суб’єктів господарювання різних форм власності, створення сприятливого режиму господарювання в медичній сфері за допомогою, в тому числі, механізмів оподаткування, насамперед, шляхом: а) запровадження на місцевому рівні податку на нерухоме майно (наприклад, у США він складає 1,5 % оціночної (ринкової) вартості майна і дає до 80 % податкових надходжень до місцевих бюджетів); б) впровадження надбавок за користування землею, надавши статусу місцевого податку платі за землю, оскільки цей платіж повністю надходить до місцевих бюджетів. Це надасть можливість підвищити рівень матеріально-фінансової стабільності місцевих бюджетів, a звідси можливість додаткового фінансування сфери охорони здоров’я.
12. Під обов’язковим медичним страхуванням слід розуміти систему соціально-правових, фінансово-економічних та організаційних засобів, що забезпечують отримання громадянами країни медичної допомоги за рахунок страхових внесків в об’ємі і на умовах відповідних програм на основі договірних відносин.
13. Для покращення фінансового стану медичної галузі та виходу із кризи, необхідно розробити нову модель законодавчого забезпечення фінансування медичної галузі, із врахуванням запровадження інституту обов’язкового медичного страхування, а саме:
– внести зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я, які спрямовані на посилення ролі первинної медико-санітарної допомоги (з відповідним фінансовим забезпеченням програми);
– у проекті Податкового кодексу України помістити норми, що спрямовані на забезпечення сприятливого режиму оподаткування в галузі охорони здоров’я, зокрема додатково передбачити необхідність створення, принаймні тимчасового пільгового режиму оподаткування підприємств фармацевтичної промисловості – виробників життєво необхідних лікарських засобів;
– розглянути питання про ратифікацію Україною та приєднання її до основних документів Ради Європи щодо забезпечення прав людини у сфері біології, медицини та охорони здоров’я. Закон повинен відповідати стандартам ЄС, які Україна повинна імплементувати у своє законодавство виходячи із Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та країнами-членами ЄС;
– впровадити нормативні акти, які регулюватимуть призначення лікарських засобів, як у більшості цивілізованих країнах, і перейти на видачу відповідних лікарських засобів тільки за призначенням лікаря, з метою як захисту прав пацієнтів так і відповідальності лікарів за призначення ліків. При цьому, медичні препарати, застрахованим у системі обов’язкового медичного страхування повинні оплачуватися за рахунок Фондів обов’язкового медичного страхування, із доплатою з гаманця пацієнта, тільки у визначених законодавством випадках.
14. Для покращення фінансування системи охорони здоров’я в умовах обов’язкового медичного страхування необхідно:
– зробити існуючі медичні заклади самостійними господарюючими суб'єктами, щоб створити передумови для функціонування ринку надавачів та споживачів медичних послуг;
– запровадити механізми громадського та державного контролю щодо раціонального і цільового використання іноземних інвестицій (у т.ч. Всесвітнього банку реконструкції та розвитку), благодійних та інших фондів;
– чітко визначити обсяги фінансування медичних послуг за рахунок власних коштів споживачів;
– поступово запроваджувати договірні форми регулювання професійних відносин медичних працівників з адміністрацією медичних закладів, а також між лікарями та пацієнтами з установленням відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов'язків за договором;
– створити умови для розвитку страхової медицини на засадах як обов’язковго так і приватного медичного страхування;
– визначитися із страхуванням професійної (лікарської) помилки, в результаті якої нанесена шкода здоров’ю громадянина, не пов’язаної із халатним виконання ними професійних обов’язків, внісши відповідні зміни у Кримінального кодексу України;
– провести інвентаризацію всього обладнання медичних установ державної і комунальної форм власності та його технічного стану і на основі отриманих результатів визначити реальні потреби даних медичних закладів у обладнанні;
– розробити програми поновлення і придбання сучасного медичного обладнання на короткостроковий і середньостроковий терміни;
– визначитись щодо централізованої закупівлі медичного обладнання виходячи із фінансових можливостей міст, районів і сіл України;
– розробити табелі оснащення та забезпечити медичним обладнанням всі без винятку державні і комунальні медичні заклади згідно міжнародних стандартів.
15. З метою чіткого врегулювання суспільних відносин у системі охорони здоров’я доцільно виділити в системі права окрему галузь - медичне право та прийняти Медичний кодекс України, що визначатиме: вимоги до безпечного довкілля та умов життя громадян; особливості епідеміологічного та санітарного благополуччя населення країни; права, обов’язки та відповідальність медичних працівників; гарантії та механізми захисту прав пацієнтів; особливості обігу медичних препаратів, механізм ціноутворення лікарських препаратів та засобів медичного призначення; сутність фінансового забезпечення функціонування сфери охорони здоров’я; зафіксувати сталий відсоток фінансового забезпечення на утримання державних та комунальних закладів охорони здоров’я із Державного бюджету України на рівні не менше 7 % ВВП.
16. Запропоновано внести зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема передбачити збільшення видатків на первинну медико-санітарну допомогу у місцевих бюджетах всіх рівнів, що дозволить конкретизувати можливості державної підтримки розвитку первинної медико-санітарної допомоги та визначити необхідні обсяги фінансування цих заходів.
17. З метою забезпечення реалізації права громадян на медичну допомогу доцільно частину 3 статті 49 Конституції України викласти у такій редакції: у державних і комунальних закладах охорони здоров’я усім громадянам забезпечується рівний доступ до безоплатного гарантованого обсягу медичного обслуговування за рахунок коштів відповідного бюджету, коштів соціального страхування та інших надходжень, відповідно до умов встановлених законом.
18. Належному фінансуванню медичної сфери в Україні сприятиме і прийняття таких Законів: «Про Фонди обов’язкового медичного страхування», «Про заклади охорони здоров’я та медичне обслуговування населення», «Про лікарське самоврядування».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ахметшин Р. Л. Взгляд врача на составы преступлений в медицинской сфере / Р. Л. Ахметшин // УК в медицине. – Донецк : издатель Заславский А. Ю., 2007. – 56 с.
2. Лівак П. Є. Стратегія фінансового та правового забезпечення діяльності системи охорони здоров’я в Україні / Э. П. Лывак // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 2008. – № 4(43). – С. 191.
3. Скрипник А. В. Деякі аспекти економічного та правового моніторингу щодо можливостей введення страхової медицини в Україні. / Скрипник А.В., Дудко В.С., Лівак П.Є. // Науковий вісник Національної академії ДПС України (економіка, право), 2006. – № 1–2(33). – С. 286–299.
4. Конституція України : затверджена на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. № 254/96 ВР // Відомості Верховно Ради України. – 1996. – № 30.
5. Про охорону здоров’я : Закони України / Основи законодавства України з охорони здоров’я від 19.11.1992 року № 2801-ХІІ : зб. нормат.-правових актів / під ред. В. Ф. Москаленка, В. В. Костицького. – Тернопіль, 2000. – 484 с.
6. Бобров О. Е. Мастер и медицина / О. Е. Бобров // Новости медицины и фармации, 2007. – № 3. – 50 c.
7. Ливак П. Е. Правовые, финансово-экономические и социальные проблемы здравоохранения Украины и возможные пути их решения / П. Е. Ливак // Новости медицины и фармации в Украине. – 2006. – № 3 (185). – 48 с.
8. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / під заг. ред. Ю. В. Вороненка, В. Ф. Москаленка. –Тернопіль : Укрмедкнига, 2000. – 680 с.
9. Про Національну раду з питань охорони здоров’я населення : Указ Президента України від 26 травня 2006 р. № 443/2006, при Президентові України // Офіційний вісник України,2006. – №. 22. – Ст. 1602.
10. Лівак П. Є. Деякі аспекти формування позабюджетних коштів та інших надходжень медичних закладів та їх законодавче забезпечення в ринкових умовах / П. Е. Лівак // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права, 2005. – № 4(16). – С. 212–215.
11. Реформування системи охорони здоров’я в Україні: досвід проекту ЄС «Фінансування та управління у сфері охорони здоров’я в Україні» : посібники 1–12 / під заг. ред. А. Малагардіса, В. Рудого. // Стратегія реформи фінансування та управління у системі охорони здоров’я в Україні : посіб. №1 / [А. Малагардіс, В.Рудий та ін.]. – К. : СПД Шмельов Микола Юрійович, [свід. / ДК 2022]. – 2006. – с. 13.
12. Концепция реформы управления и финансирования здравоохранения Российской Федерации / [Стародубов В. И. и др] // Медицинский вестник, 1996. – № 60. – 126 c.
13. Лисицын Ю. П. Панорама охраны здоровья. Реструктуризация медицинской помощи и нерешенные вопросы приватизации в здравоохранении / Ю. П. Лисицын, А. С. Акопян. – М., 1998. – 134 c.
14. Тихомиров А. В. Организационные начала публичного регулирования рынка медицинских услуг / А. В. Тихомиров. – М. : «Статут», 2001. – 256 [14] с.
15. Хвороби системи кровообігу : динаміка та аналіз : аналітично-статистичний посібник / під ред. В. М. Коваленка, В. М. Корнацького. – Київ, 2008. – 111 с.
16. Про затвердження нормативів потреб у стаціонарній медичній допомозі в розрахунку на 10 тисяч населення : Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.97., № 640 // Державний вісник України. – 1997. – № 9. – С. 1044–1045.
17. Кичко І. І. Макроекономічний механізм фінансування охорони здоров’я / І. І. Кичко // Фінанси України. – 2003. – № 4. – С. 71–76.
18. Лібанова Е. Людський розвиток : від ідеї до державної стратегії / Е. Лібанова, О. Палій, В. Скуратівський // Вісник УАДУ. – 1996. – № 1. – С. 159–171.
19. Соціально-політична ситуація в Україні : поступ п’яти років : монографія / [Кремень В., Безлюдна В., Бондаренко В. та ін.]. –К. : НІСД, 1996. – 115 с.
20. Укомплектованность врачами в Украине составляет 80,3 % // Новости медицины и фармации в Украине, 2008. – № 12 (248). – С. 5.
21. Гладун З. С. Адміністративне право України : [навчальний посібник] / З. С. Гладун. – Тернопіль : Картбланш, 2004. – 407 с.
22. Реформи охорони здоров’я в Україні / [ Стеценко Г. С., Побережний А. І., Сміянов В. А., Андрієвський І.Ю., Гаврилюк О.Ф.] ; за ред.. проф. Голяченка О. М. – Тернопіль : Лілея, 2006. – 160 с.
23. Ахметшин Р. Л. Грани глобального кризиса. Выводы врача – реальность не подчиняется иллюзиям / Р. Л. Ахметшин // Новости медицины и фармации, 2008 р. – № 19(261). – С. 21.
24. Нижник Н. Р. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку) / Нижник Н. Р., Ситник Г. П., Білоус В. Т. : навчальний посібник ; за заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. – Ірпінь, 2000. – 304 с.
25. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України : Указ Президента України від 07.12.00., № 1313/2000 // Офіційний вісник України, 2001. – № 49. – Ст. 2116.
26. Здоров’я нації : міжгалузева комплексна програма на 2002–2011 рр. ; Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року за №14 // Офіційний вісник України, 2002. – № 9. – Ст. 403.
27. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень : проблеми теорії, методології, практики : [монографія] / В. Д. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
28. Петренко О. (Елена Руднева) Еженедельник АПТЕКА 2008 г. – № 8. – (579) : [електронний ресурс] www.apteka.ua. – с. 106.
29 Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я України : указ Президента України від 06.12.2005 р., № 1694.
30. Про Державний бюджет України на 2008 рік : закон України від 28 грудня 2007 року № 107-VI // ВВР, 2008. – № 5–8. – Ст. 78.
31. Элерс А. Рынок и мораль. Современная медицина не может отстраниться от этических вопросов. Современное медицинское право в России и за рубежом : [сб. научных трудов] / А. Элерс / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. ; отд. Правоведения ; ИГП. Центр эколого-правовых исслед. ; Центр адм.-правовых исслед. ; отв. ред. Дубовик О. Л., Пивоваров Ю. С. – М. : ИНИОН, 2003. – 472 с.
32. Воронова Л. К. Фінансове право України : [підручник] / Л. К. Воронова. – К. : Прецедент ; Моя книга, 2007. – 448 с.
33. Здоровье – 21. Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ. // ВОЗ, ЕРБ, Копенгаген, 1999. – 310 с.
34. Декларація відносно незалежності і професійної свободи лікаря ; прийнята 38-ю Всесвітньою медичною асамблеєю, Ранчо Міраж, Каліфорнія, США, у жовтні 1986 р., // Права пациента – права человека в системе здравоохранения и медицине : сборник международных документов ; сост. В. В. Глуховский. – К. : Сфера, 2004. – 216 с.
35. Москаленко В. Подорож у світову медицину заради української. / В. Москаленко // Мистецтво лікування, 2007. – № 9–10 (45–46). – C. 77.
36. Про Державний бюджет України на 2007 рік : закон України від 19 грудня 2006 року № 489-V // ВВР, 2007. – № 7–8. – Ст. 66.
37. Динаміка показників стану здоров’я населення України за 1995–2005 роки : [аналітично-статистичний посібник] ; під ред. Коваленка В. М. – Київ, 2006. – 72 с.
38. Медведь В. И. Диалоги о медицине и жизни / В. И. Медведь. – К. : Здоров’я України, 2007. – 492 с.
39. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М Рабинович. – К. : ІСДО, 1994. – 236 с.
40. Матузова Н. И. Теория государства и права : учебник / Н. И. Матузова, А. В. Малько ; под ред. Матузова Н. И., Малько А. В. – М. : Юристь, 1997. – 495 с.
41. Прокопчук С. И. Валютное регулирование и валютный контроль как объект правового регулирования : дис. … кандидата юридических наук : 12.00.14 / Прокопчук Сергей Игоревич. – М., 2002. – 302 с.
42. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. – М. : Издательство «Юридическая литература», 1974. – 350 с.
43. Основы законодательства Российской Федерации об охране здоровья граждан : закон Российской Федерации от 22 июля 1993 года за № 5487-1.
44. Гладун З. С. Державна політика охорони здоров’я в Україні (адміністративно-правові проблеми формування і реалізації) : [монографія] / З. С. Гладун. – «Економічна думка». – Тернопіль, 2005. – 661 с.
45. Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги : Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. – № 955.
46. Національна безпека України 1994–1996 рр. : [наукова доповідьНаціонального інституту стратегічних досліджень]. – К., 1997. – 197 с.
47. Найговзина Н. В., Система здравоохранения в Российской Федерации : организационно-правовые аспекты / Н. В. Найговзина, М. А. Ковалевский. – М. : Классик-Консалтинг, 1999. – С. 19.
48. Ливак П. Е. Здравоохранение Украины нуждается во внедрении государственно-общественных механизмов управления на фундаменте закона / П. Е. Ливак // Новости медицины и фармации в Украине, 2005. – № 18. – С. 24.
49. Перспектива–2010 : програма реорганізації медичної допомоги в Україні // Матеріали першого Всеукраїнського з’їзду медичних працівників. – К. : 1999. – 96 с.
50. Турак Й. А. Етичні та правові засади медичного втручання : з погляду лікаря-практика / Й. А. Турак. – Ужгород : ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2002. – 192 с.
51. Толстая Е. Медицинская деятельность, ее социально-экономический аспект и правовые основы регулирования / Е. Толстая // Цивільне право, 2002. – № 5. – С. 15–16.
52. Солоненко І. М. Аналіз державної політики з реформування галузі охорони здоров’я / І. М. Солоненко // Управління сучасним містом, 2001. – № 10–12(4). – С. 55–61.
53. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно (справа про безоплатну медичну допомогу) : рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України від 29 травня 2002 р. № 10-рп/2002. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 23. – С. 107.
54. Лепський Г. В. Необхідність та сутність багатоканальної системи фінансування охорони здоров’я в Україні : нові законодавчі ініціативи : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції / Г. В. Лепський. – К., 2004. – С. 179–181.
55. Рудень В. В. Порятувати здоров’я нації спроможна лише вища медична освіта України, або думки вголос вченого-організатора від охорони здоров’я про негаразди в медичному забезпеченні та окреслення шляхів його порятунку / В.В. Рудень // Новости медицины и фармации в Украине, 2006. – № 01–02 (183–184). – 48 с.
56. Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров’я в Україні / [ Лехан В. М., Лакіза-Сачук Н. М., та ін] ; за заг. ред. В. М. Лехан. – К. : Сфера, 2001. – 176 с.
57. Батечко С. А. Фінансовий менеджмент і технологія оплати медичної допомоги в умовах формування громадсько-солідарного сектора охорони здоров’я на муніципальному рівні / С. А. Батечко, В. С. Бірюков : матеріали науково-практичної конференції [Проблеми формування регіональної політики в галузі охорони здоров’я]. – Одеса, 2001. – С. 15–26.
58. Леонтьев О. В. Юридические основы медицинской деятельности : [учеб. пособие] / О. В. Леонтьев [2-е изд., испр. и доп.]. – СПб. : СпецЛит, 2006. – 128 с.
59. Кулагина Э. Н. Экономическая эффективность охраны здоровья. / Э. Н Кулагина. – Горький, 1984. – 159 с.
60. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення : закон України від 24.02.94., № 4004 -ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1994. – № 27. – Ст. 218.
61. Акопов В. И. Медицинское право в вопросах и ответах / В. И Акопов. – М., 2000.– 208 [21] с.
62. Нечай А. А. Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-культурних видатків та фінансування соціального забезпечення населення // Проблеми фінансового права : міжнародна наукова конференція / А. А. Нечай. – Чернівці : Вид-во «Рута», 1996. – С. 110.
63. Пацурківський П. Правові засади фінансової діяльності держави : проблеми методології / П. Пацурківський. – Чернівці : Чернівецький державний університет, 1997. – С. 4.
64. Решетников А. В. Социальний маркетинг и обязательное медицинское страхование / А.В. Решетников. – М. : Финансы и статистика, 1998. – 336 с.
65. Вялков А. И. Управление здравоохранением на уровне региона в условиях рыночных отношений / А.И. Вялков // Здравоохранение Российской Федерации, 1993. – № 5. – С. 3–4.
66. Вялков А. И. Научно-организационные аспекты реформ зравоохранения Хабаровского края / А. И. Вялков // Проблемы социальной гигиены и история медицины, 1994. – № 2. – С. 27–29.
67. Овсийчук М. Ф. Финансовый менеджмент / М. Ф. Овсийчук, Л. Б. Сидельников // Методы инвестирования капитала. – М. : Буквица, 1996. – 128 с.
68. Преображенская В. С. Структура и функции органов здравоохранения в условиях перехода на бюджетно-страховое финансирование / В. С. Преображенская, В. С. Васюкова // Бюллетень НИИ им. Н.А. Семашко. – М. : 1992. – № 1. – С. 23–28.
69. Ковальов В. В. Финансовый анализ : управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности / В. В. Коваль. – М. : Финансы и статистика, 1996. – 432 с.
70. Павлова Л. Н., Финансовый менеджмент. Управление денежным оборотом предприятия : [учебник для вузов] / Л. Н. Павлова. – М. : Банки и биржи, Юнити, 1995. – 400 с.
71. Досвід країн Європи у фінансуванні галузі охорони здоров’я : уроки для України ; за заг. ред. В. Г. Черненко, В. М. Рудого. – К. : Академпрес, 2002. – 171 c.
72. Шутов М. М. Удосконалення економічно обґрунтованих методів використання державного бюджету у системі охорони здоров’я України / М. М. Шутов : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [Фінансово-економічні засади реформування охорони здоров’я України : нові законодавчі ініціативи (27 лютого 2004 р., Київ)]. – 2004. – 255 с.
73. Пашков В. Державний сектор надання медичних послуг та забезпечення медичною допомогою / В. Пашков // Підприємство, господарство і право, 2006. –№ 12. – С. 14–18.
74. Лиссабонская декларация относительно прав пациента : принята 34-й Всемирной медицинской ассамблеей, Лиссабон, Португалия, сентябрь-октябрь 1981 г. // Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций. – К. : Сфера, 1999. –С. 22.
75. Декларация по правам человека и личной свободе медицинских работников : Принята 37-й Всемирной медицинской ассамблеей, Брюссель, Бельгия, октябрь 1985 г. // Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций. – К. : Сфера, 1999. – С. 27.
76. Загальна декларація прав людини : прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. (Док. ООН/PES/217 А).
77. Конвенція про захист прав і основних свобод людини : Рим, 4 листопада 1950 року // Збірка договорів Ради Європи. [українська версія]. Парламентське видавництво. – Київ. – 2000. – 654 с.
78. Про мінімальні норми соціального забезпечення : Конвенція 102 // Міжнародна організація праці. Конвенції та рекомендації. 1919–1964 ; [Том І]. Міжнародне бюро праці. – Женева, 1999. – С. 554–579.
79. Про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби : Конвенція 130 // Міжнародна організація праці. Конвенції та рекомендації. 1965–1999 ; [Том ІІ]. Міжнародне бюро праці. – Женева, 1999. – С. 888–903.
80. Європейський Кодекс Соціального забезпечення та Протокол до нього. Страсбург, 16 квітня 1964 року. // Збірка договорів Ради Європи [українська версія]. – К. : Парламентське видавництво, 2000. – С. 565–621.
81. Рекомендації 134 щодо медичної допомоги та допомоги у випадку хвороби // Міжнародна організація праці. Конвенції та рекомендації. 1965–1999 ; [Том ІІ]. Міжнародне бюро праці. – Женева, 1999. – С. 904–906.
82. Про громадянські і політичні права : міжнародний пакт / док. ООН A/RES/2200 А(ХХІ). Ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.73 р.
83. Про економічні, соціальні і культурні права : міжнародний пакт / док. ООН A/RES/2200 А(ХХІ). Ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.73 р.
84. Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації : міжнародна конвенція. Ратифікована Президією Української РСР 21 січня 1969 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1969. – № 5. – Ст. 27.
85. Європейська Соціальна Хартія. Турін, 18 жовтня 1961 року. // Збірка договорів Ради Європи ; [українська версія]. – К. : Парламентське видавництво, 2000. – С. 65–86.
86. Додатковий Протокол до Європейської Соціальної Хартії. Страсбург, 5 травня 1988 року : збірка договорів Ради Європи ; [українська версія]. – К. : Парламентське видавництво, 2000. – С. 87–96.
87. Додатковий Протокол до Європейської Соціальної Хартії, який передбачає систему колективного оскарження. Страсбург, 9 листопада 1995 року. : збірка договорів Ради Європи ; [українська версія]. – К. : Парламентське видавництво, 2000. – С. 103–108.
88. Європейська Соціальна Хартія (переглянута). Страсбург, 3 травня 1996 року : збірка договорів Ради Європи ; [українська версія]. – К. : Парламентське видавництво, 2000. – С. 109–141.
89. Службы здравоохранения в Европе // ВОЗ, Европейское региональное бюро. – Копенгаген, 1983 ; [третье издание ;Т. 1]. – С. 75–78.
90. Разработка базового пакета медицинских услуг государственных программ здравоохранения. Мировой опыт. – Всемирный банк, (Институт экономического развития) ; редактор русскоязычной версии Т. Н. Макарова // Главный врач, 1999.– № 9. – С. 48–62 ; № 10. – С. 28–36 ; № 11, С. 42–56.
91. Солоненко І.М. Державна політика з охорони громадського здоров’я в Україні: Навч. посіб./ За ред. І.М. Солоненка, Л.І. Жаліло. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – 116 с.
92. Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.97 р. № 449, Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.98 р. № 15-рп/98, Постановами Кабінету Міністрів України від 15.02.99 р. № 195 та від 11.07.2002 р. № 989). –[електронний ресурс] : //http://zakon/rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
93. Стеценко С. Г. Медичне право України : підручник / Стеценко С. Г., Стеценко В. Ю., Сенюта І. Я. ; за заг. ред. д.ю.н., проф. С. Г. Стеценка. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 507 с.
94. Писарева Е. Г. Правовое регулирование финансовой деятельности государственных высших учебных заведений : Дис… канд. юрид. Наук : 12.00.12 / Писарева Е. Г. – Саратов, 1998. – 190 с.
95. Савинов С. В. Правовое регулирование финансового обеспечения деятельности органов внутренних дел в субъектах Российской Федерации : Дис… канд. юрид. Наук : 12.00.14 / Савинов С. В. – Саратов, 2001. – 200 с.
96. Крохина Ю. А. Бюджетное право и российский федерализм / Ю. А. Крохина ; под ред. проф. Н. И. Химичевой. – М. : Изд-во НОРМА, 2001. – 352 с.
97. Фінансове право : підручн. / [Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.] ; кер. авт. колективу і відп. ред. Л.К. Воронова. – Х. : Фірма “Консум”, 1998. – 474 с.
98. Финансовое право : [учеб.] ; под ред. Н. И. Химичевой. – М. : БЕК, 1995. – 724 с.
99. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
100. Господарський кодекс України : Кодекс України від 16.01.2003 р., № 436 –ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22. – Ст. 144.
101. Рудий В. М. Законодавче забезпечення реформи системи охорони здоров’я в Україні / В. М. Рудий. – К. : Сфера, 2005. – 272 с.
102. Гладун З. С. Державне управління в галузі охорони здоров’я / З. С. Гладун. – Тернопіль : Укрмедкнига, 1999. – 312 с.
103. Народное хозяйство СССР 1922–1982 // Юбилейный статистический сборник. – М., 1982. – С. 556.
104. Финансы СССР (1989–1990 гг.) : статистический сборник. –Москва. : –1991. – Информационно-издательский центр Госкомстата СССР. –831 с.
105. Гервиц Л. Я. Финансовое планирование и основы анализа хозяйственной деятельности бюджетных учреждений / Л. Я. Гервиц, Н. А. Мастальгина // Статистика. – Москва, 1970. – 986 с.
106. Гарбузов В. Ф. О Государственном бюджете СССР на 1985 год и об исполнении Государственного бюджета СССР за 1983 год / В.Ф. Гарбузов. – М., «Политиздат». – 1985. – С. 29.
107. Про свободу вибору дільничного лікаря : наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 7 серпня 1987 року № 938.
108. Про підвищення заробітної плати працівників охорони здоров’я і соціального забезпечення : Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Української РСР від 16.10.1986 р. № 124.
109. Напрями соціально-гігієнічних досліджень в Україні / [Москалець Г. М., Подрушняк В. Б., Карлова А. Л., Аксенова В. І., Якутович Н. В., Смирнова Т.М.] // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України, 1999. – № 2. – С. 148–150.
110. Стеценко С. Г. Очерки медицинского права / Стеценко С. Г., Пищита А. Н., Гончаров Н. Г. – Москва. : ЦКБ РАН, 2004. – 171. [41] с.
111. Про державний суверенітет України : декларація від 16 липня 1990 року № 55-XII // ВВР, 1990. – № 31. – Ст. 429.
112. Вороненко Ю. В., Історія виникнення, становлення та розвитку правового регулювання медичної діяльності на теренах України / Ю. В. Вороненко, Я. Ф. Радиш // Український медичний часопис, 2007. – № 1(57). – І/ІІ. – С. 45–49.
113. Гладун З. С. Право на здоров’я (політико-правові аспекти) / З. С. Гладун // Український часопис прав людини, 1996. – № 1.– С. 12.
114. Бюджетний кодекс України : Кодекс України від 21.06.2001 р., № 2542 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 376–38. – Ст. 189.
115. Про Державний бюджет України на 1994 рік : закон України від 1 лютого 1994 року № 3898-XII // ВВР, 1994. – № 20. – Ст. 120.
116. Про Державний бюджет України на 1995 рік : закон України від 6 квітня 1995 року № 126/95-ВР // ВВР, 1995. – № 16. – Ст. 111.
117. Про Державний бюджет України на 1996 рік : закон України від 22 березня 1996 року № 96/96-ВР // ВВР, 1996. – № 16. – Ст. 17.
118. Про Державний бюджет України на 1997 рік : закон України від 27 червня 1997 року № 404/97-ВР // ВВР. 1997. – № 33. – Ст. 207.
119. Про Державний бюджет України на 1998 рік : закон України від 30 грудня 1997 року № 796/97-ВР // ВВР, 1998. – № 21. – Ст. 109.
120. Про Державний бюджет України на 1999 рік : закон України від 31 грудня 1998 року № 378-XIV // ВВР, 1999. – № 8. – Ст. 59.
121. Про Державний бюджет України на 2000 рік : закон України від 17 лютого 2000 року № 1458-III // ВВР, 2000. – № 14–15–16. – Ст. 121.
122. Про Державний бюджет України на 2001 рік : закон України від 7 грудня 2000 року № 2120-III // ВВР, 2001. – № 2–3. – Ст. 10.
123. Про Державний бюджет України на 2002 рік : закон України від 20 грудня 2001 року № 2905-III // ВВР, 2002. – № 12–13. – Ст. 92.
124. Про Державний бюджет України на 2003 рік : закон України від 26 грудня 2002 року № 380-IV // ВВР, 2003. – № 10–11. – Ст. 86.
125. Про Державний бюджет України на 2004 рік : закон України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV // ВВР, 2004. – № 17–18. – Ст. 250.
126. Про Державний бюджет України на 2005 рік : закон України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV // ВВР, 2005. – № 7–8. – Ст. 162.
127. Про Державний бюджет України на 2006 рік : закон України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV // Відомості Верховної Ради України, 2006. – № 9, № 10–11. – Ст. 96.
128. Про страхування : закон України від 07.03.96., №85/96 – ВР // Відомості Вер