ПРАВОВІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ В РЕГУЛЮВАННІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

Бистрик Ганна Миколаївна
УДК 340.132:342.3

ПРАВОВІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ В
РЕГУЛЮВАННІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
академік НАПрН України, доктор юридичних наук, професор,
Медведчук Віктор Володимирович

Острог – 2012

З М І С Т

ВСТУП…………………………………………………………………............ 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВИХ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ
1.1. Правові форми діяльності держави як предмет дослідження
сучасної юридичної науки…………………………………………….......13
1.2. Правові форми діяльності органів державної влади в
системі юридичної діяльності……………………………………………..42
1.3. Роль правової діяльності держави в утвердженні демократії
і розвиткові громадянського суспільства………………………………...52
Висновки до Розділу 1…………………………………………………….70

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕМОКРАТИЧНОЇ, ПРАВОВОЇ,
СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Співвідношення правових форми діяльності, сутності і
функцій сучасної держави………………………………………………….74
2 2. Правові форми діяльності держави: проблеми і критерії їх
класифікації………………………………………………………………... 81
2.3. Установча, правотворча і правозастосовна діяльність як
основні правові форми діяльності держави……………………………..102
Висновки до Розділу 2…………………………………………………….126

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК І УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВИХ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
З.1. Контрольно-наглядова діяльність в системі правових
форм діяльності держави…………………………………………………131

3.2. Правоохоронна діяльність у контексті забезпечення
принципів правової держави……………………………………………….144
3.3. Розвиток правосуддя як правової форми діяльності
Української держави………………………………………………………..158
Висновки до Розділу 3……………………………………………………...167

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………… 179-207

ВСТУП

Актуальність теми. Проголошення незалежності України і нормативне закріплення у Конституції цілі побудови в Україні правової, демократичної, соціальної держави відкрило не лише новий етап її історичного розвитку, але й заклало необхідні передумови загальної трансформації широкого спектру суспільних відносин, починаючи від організації і функціонування самої держави і державної влади, і закінчуючи її взаємодією з громадянським суспільством, людиною і громадянином. У цьому сенсі аналіз правових форм діяльності держави тісно пов’язаний з дослідженням процесів становлення України як правової, демократичної і соціальної держави, адже така держава повинна не тільки творити правові закони, але й здійснювати свою діяльність у чітко визначених правових формах. Лише за такої умови можна вести мову про реальне забезпечення принципу верховенства права, а не про його формальне проголошення. У результаті цього суттєво актуалізується необхідність формування науково обґрунтованого поняття правових форм діяльності держави, а також укорінення знання про ці форми у свідомості всіх тих, хто причетний до забезпечення функціонування органів державної влади та прийняття державних рішень.
Актуальність дослідження дисертаційної теми зумовлюється також тим, що на основі аналізу конкретних правових форм діяльності держави можна визначити те, наскільки зазначені форми відповідають функціям, які об’єктивно покликана виконувати сучасна держава, яка до того ж характеризує себе як демократичну, соціальну і правову. Це наближає проблематику правових форм діяльності держави до ще однієї важливої і надзвичайно актуальної проблеми сучасної теорії держави і права, яка пов’язана з дослідженням функцій держави. Це дозволяє сформулювати ряд важливих рекомендацій і пропозицій, що стосуються вдосконалення конкретних правових форм діяльності держави, які сприяють оптимізації функціонування держави, а також підвищенню ефективності системи державного управління в частині її здатності забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Також слід зазначити, що саме в процесі діяльності держави, що реалізується у відповідних правових формах, кристалізується специфіка відносин між державою і громадянським суспільством. Це пояснюється тим, що діяльність держави спрямовується на регулювання найважливіших суспільних відносин, а також на забезпечення розвитку інститутів громадянського суспільства. Таким чином, в ході аналізу правових форм діяльності держави можна встановити наскільки реалізованими виявляються ті ціннісно-правові орієнтири, які в своїй сукупності визначають тип та зміст взаємозв’язку держави і громадянського суспільства в Україні.
В ході роботи над дисертацією широко використовувались загальні роботи з теорії та методології державно-правової науки, а також конституційного й адміністративного права таких авторів, як: В. Авер’янов, К. Бабенко, Ю. Барабаш, Р. Гринюк, О. Дашковська, С. Дроботов, А. Заєць, М. Козюбра, В. Ковальчук, А. Колодій, О. Кресін, В. Лемак, С. Максимов, В. Медведчук, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, О. Петришин, С. Погребняк, Д. Прокопов, О. Пушкіна, П. Рабінович, А. Селіванов, В. Селіванов, О. Скакун, В. Скрипнюк, О. Скрипнюк, Т. Тарахонич, В. Тацій, В. Тимошенко, В. Федоренко, А. Француз, М. Хаустова, М. Цвік, С. Шевчук, Ю. Шемшученко, О. Ющик. Однак, переважною більшістю дослідників вивчались питання або загального правового впливу держави на суспільні відносини, або конкретно взяті напрями і методи правового регулювання. Натомість самі правові форми діяльності держави в процесі регулювання суспільних відносин залишались дослідженими лише фрагментарно. Отже, вищевикладене дає підстави вважати обрану дисертаційну тему актуальною для сучасної юридичної науки, і зокрема – для науки теорії держави і права, а проведення її дослідження необхідним.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька Академія» в межах науково-дослідної теми «Права людини: досвід комплексного аналізу» (№ 2201020). Тема дисертації відповідає пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на період 2005–2010 рр. Національної академії правових наук України і була затверджена вченою радою Національного університету «Острозька Академія» 22.03.2008 р., протокол № 25.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування природи та особливостей правових форм діяльності держави в контексті сучасних державотворчих і правотворчих процесів в Україні, а також розкриття їх значення для регулювання суспільних відносин.
Для досягнення цієї мети автор ставить перед собою такі задачі, що розкривають спрямованість дослідження:
– охарактеризувати правові форми діяльності держави як предмет дослідження сучасної юридичної науки;
– дослідити правові форми діяльності органів державної влади в системі юридичної діяльності;
– розкрити роль правової діяльності держави в утвердженні демократії і розвиткові громадянського суспільства;
– виявити специфіку співвідношення правових форми діяльності, сутності і функцій сучасної держави;
– установити критерії класифікації правових форми діяльності держави, обґрунтувати їх системний характер;
– розкрити зміст та сутність установчої, правотворчої і правозастосовної діяльності як основних правових форм діяльності держави;
– проаналізувати контрольно-наглядову, правоохоронну діяльність і правосуддя як правові форми діяльності держави у контексті забезпечення принципів правової держави.
Об’єктом дослідження є державна діяльність щодо регулювання суспільних відносин, що реалізується на основі права і у визначеній правом формі.
Предметом дослідження є правові форми діяльності держави в процесі її регулятивного впливу на суспільство.
Методи дослідження. Для досягнення сформульованої у дисертації мети застосовувався широкий комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів. Методологічною основою дослідження є універсальний метод діалектики, який став основою для розкриття особливостей правових форм діяльності держави у сфері регулювання суспільних відносин у їх розвитку та змінах, взаємодії та взаємозв’язку з функціями держави, механізмами правового регулювання та іншими суспільними явищами (суспільними інтересами, потребами, конфліктами тощо). На окремих стадіях дослідження застосовувались такі методи: формально-логічний – при розробці дефініції поняття «правових форм діяльності держави», формулюванні проміжних та загальних висновків до дисертації; структурно-функціональний і метод системного аналізу – при визначенні ролі й значення правових форм діяльності держави у процесі взаємодії держави і суспільства, для встановлення стійких взаємозв’язків між окремими правовими формами діяльності держави і регулятивним впливом держави на суспільні відносини, а також для класифікації і подальшої систематизації правових форм діяльності держави; критичний метод – для всебічного аналізу і розкриття сутності окремих теоретико-методологічних підходів у дослідженні правових форм діяльності держави; історичний метод – для встановлення закономірностей історичного розвитку правових форм діяльності держави у контексті трансформації основних ознак держави, принципів і цілей її діяльності. Водночас використовувались такі спеціально-юридичні методи, як: порівняльно-правовий – для співставлення правових норм, що визначають правові форми діяльності Української держави з нормами міжнародного права; формально-юридичний і метод тлумачення – для аналізу окремих нормативно-правових актів і з’ясування змісту їх приписів та положень. Основу роботи утворили такі загальнонаукові принципи пізнання як: принцип об’єктивності, цілісності, обґрунтованості висновків і гіпотез, всебічності аналізу.
Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних фахівців, які вивчали проблематику державно-правового регулювання, функцій держави і правових форм її діяльності. У процесі дисертаційного дослідження було використано широку нормативно-правову базу джерел. Це насамперед Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України, рішення Конституційного Суду України, нормативно-правові акти інших органів державної влади, оформлені у вигляді законопроектів пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства, міжнародні нормативно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним теоретико-правовим дослідженням монографічного характеру правових форм діяльності держави в процесі регулювання суспільних відносин, в якому обґрунтовується поняття правових форм діяльності держави, їх взаємозв’язок з функціями держави, аналізуються процеси удосконалення зазначених форм у сучасній державотворчій практиці України.
Дослідивши обрану тему, здобувач особисто отримав нові результати, які виносяться на захист:
вперше:
– всебічно проаналізовано правові форми діяльності держави як необхідний засіб забезпечення основних функцій держави, що конституюють її сутність як демократичної і правової форми публічно-владної організації суспільства;
– доведено, що поняття правова діяльність держави означає не лише наявність правової форми цієї діяльності, яка задається чинним законодавством як у матеріальному, так і у процесуальному вимірах, але й те, що вона конституюється як вплив держави на систему законодавства шляхом прийняття нових, скасування або удосконалення вже існуючих нормативно-правових актів;
– обґрунтовано визначення правових форм діяльності держави як системи реалізованих уповноваженими органами державної влади у встановленому законом порядку юридично значущих дій та рішень організаційно-розпорядчого і управлінського характеру щодо забезпечення функцій держави в контексті державно-владного впливу на суспільні відносини;
– доведено, що подібність дій органів державної влади, що виражається у характері їх реалізації, методах, цільовому призначенні, процесуальних ознаках, функціональній детермінації, є першим і основним критерієм визначення конкретних правових форм державної діяльності;
– види правових форм діяльності держави розглядаються як специфічні елементи загальної системи правових форм державної діяльності, кожен з яких являє собою сукупність зумовлених і визначених правом юридично значущих дій із відповідними юридичними наслідками, що є однорідними за своїми зовнішніми ознаками і спрямовуються на реалізацію через наявні правові механізми основних функцій держави;
удосконалено:
– визначення правозастосовної форми діяльності держави як процесу розгляду і вирішення конкретних юридичних справ завдяки визнанню або невизнанню юридичних фактів, наділенню суб’єктів юридичними правами або покладанню на них юридичних обов’язків, укладанню угод, що спричиняється наявними юридичними фактами щодо реалізації інтересів різних суб’єктів права і має своїм результатом правозастосовні акти;
– розуміння контрольно-наглядової діяльності, як однієї з правових форм діяльності держави, яка здійснюється шляхом видання контрольно-правових актів або рішень, що приймаються відповідними органами державної влади у межах передбачених конституцією і законами повноважень, і має на меті забезпечення перевірки відповідності дій суб’єктів та об’єктів правового регулювання чинному законодавству, сприяння утвердженню режиму законності і правопорядку;
дістали подальшого розвитку:
– положення, що основними ознаками правових форм діяльності держави є те, що вони виступають засобом забезпечення функцій держави, реалізуються за допомогою чітко визначених юридичних засобів у процесуально (процедурно) встановленій формі, яка здійснюється уповноваженими органами державної влади, формалізуються через юридично значущі акти (нормативно-правові акти, рішення, акти правового тлумачення);
– положення, що правова діяльність органів державної влади має складну і багаторівневу структуру, яка включає у себе не тільки охорону і захист певних типів суспільних відносин, але й розробку нових правових норм, здійснення правозастосовної і контрольно-наглядової діяльності, і головне – реалізацію установчої діяльності;
– положення, що необхідність правотворчої і правозастосовної діяльності зумовлюється динамічним характером суспільних відносин, коли органи державної влади, спираючись на покладені на них повноваження та юридичні обов’язки, здійснюють безпосередню нормативну діяльність.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені у ній систематизовані фактичні матеріали, положення, узагальнення і висновки можуть бути використані: у науково-дослідній роботі – як матеріал для розробки більш широкого кола загальнотеоретичних та теоретико-правових проблем правових форм діяльності держави, їх реалізації, утвердження України як правової держави, а також для комплексного дослідження процесів правового регулювання; у навчальному процесі – при викладанні курсів «Теорія держави і права», «Конституційне право», а також спецкурсу «Форми правової діяльності держави» у всіх навчальних закладах, де вони викладаються, а також при розробці навчально-методичних комплексів, рекомендацій, планів навчальних і семінарських занять з зазначених дисциплін; у правотворчій сфері – для удосконалення чинного законодавства України з урахуванням об’єктивних потреб забезпечення всіх правових форм діяльності держави і її органів; у правовиховній сфері – для формування адекватного ставлення громадян, службових і посадових осіб органів державної влади до правових форм діяльності держави, утвердження позитивного образу держави через усвідомлення ролі правових форм її діяльності для забезпечення прав людини і громадянина, а також принципів верховенства права і законності в Україні.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним, цілісним та завершеним науковим дослідженням. Сформульовані в роботі положення й наукові висновки є результатом особистих досліджень та обґрунтувань, що були зроблені автором на основі критичного аналізу більш як трьохсот наукових і нормативних джерел. Всі представлені у списку публікацій статті і тези написані і видані без співавторів. У дисертаційному дослідженні окремі питання і проблеми розглядаються вперше, інші – аналізуються з нових позицій, по-новому аргументуються і обґрунтовуються.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька Академія», де була виконана дисертація, а також в ході роботи методологічних і теоретичних семінарів, що проводились для викладачів, докторантів та аспірантів цієї кафедри.
Основні результати дисертації доповідались й обговорювались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, «круглих столах», семінарах. Зокрема, на: «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Острог, 2007, 2008 рр.); «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (м. Київ, 2007 р.); «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (м. Київ, 2008 р.); «Законодавче забезпечення економічної політики держави і юридична освіта» (м. Донецьк, 2009 р.); «Реформування конституційного ладу в Україні. Представницький мандат народного депутата України» (м. Київ, 2009 р.); «Верховенство права і демократія» (м. Острог, 2009 р.); «Сучасний конституціоналізм: проблеми, тенденції та перспективи» (м. Острог, 2010 р.), «Сучасний конституційний процес і реформування органів державної влади в Україні» (м. Острог, 2011). Проміжні результати дослідження були представлені у вигляді тематичних доповідей («Специфіка правосуддя як правової форми діяльності держави» – 2008 р., «Правове забезпечення контрольно-наглядової діяльності органів державної влади України» – 2009 р., «Функції сучасної держави і правові форми її діяльності: проблеми співвідношення» – 2012 р.) під час участі у роботі «круглого столу» на тему «Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні», який проводився кафедрою державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька Академія».
Публікації. Основні положення дисертації відображені у 9 наукових публікаціях, зокрема, у 4 наукових статтях, що опубліковані у наукових фахових виданнях України, та 5 тезах наукових доповідей. Всі статті і тези підготовлено самостійно і видано без співавторів.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження, дисертації складається зі вступу, трьох розділів, що містять 9 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладений на 181 сторінці. Список використаних джерел складається з 302 найменувань і розміщений на 31 сторінці.

bibliography

ВИСНОВКИ

Підбиваючи підсумки проведеному дослідженню правових форм діяльності держави в процесі регулювання суспільних відносин необхідно насамперед визначити ступніть повноти, а також послідовність у розв’язанні тих вихідних дослідницьких завдань, що було сформульовано на самому початку нашої дисертації. Фактично проведення дисертаційного дослідження включало у себе послідовне розв’язання трьох комплексів проблем, що були пов’язані відповідно з аналізом теоретико-методологічних основ дослідження правових форм діяльності держави, з’ясуванням ролі і значення правових форм діяльності в процесі функціонування демократичної, правової, соціальної держави, а також характеристикою процесів розвиток і удосконалення правових форм діяльності держави у сучасній Україні.
Зазначені проблеми визначили як структуру дисертації, так і загальну послідовність викладу матеріалу. Зокрема у першому розділ роботи було надано характеристику правових форм діяльності держави як предмету дослідження сучасної юридичної науки, визначено роль правових форм діяльності органів державної влади в системі юридичної діяльності та з’ясовано значення правової діяльності держави як одного з основних факторів утвердження демократії і розвитку громадянського суспільства в Україні. Проведене дослідження створило необхідну теоретичну і методологічну базу для переходу до вирішення наступної групи питань, які включали у себе визначення специфіки співвідношення правових форми діяльності, сутності і функцій сучасної держави, аналіз проблем і критеріїв класифікації правових форми діяльності держави, а також виявлення сутності і природи установчої, правотворчої і правозастосовної діяльності як основних правових форм діяльності держави. Нарешті останній комплекс завдань було розв’язано у третьому розділі дисертації, де було досліджено контрольно-наглядову діяльність в системі правових форм діяльності держави, установлено роль правоохоронної діяльності у контексті забезпечення принципів правової держави, а також визначено тенденції розвитку правосуддя як правової форми діяльності Української держави.
Таким чином, у формальному плані можна стверджувати про повноту дисертаційного дослідження в частині вирішення сформульованих у ньому дослідницьких цілей і завдань, а також про відповідність його структури внутрішній логіці розробки проблематики правових форм діяльності держави. Разом з тим, слід наголосити, що в ході проведеної роботи було отримано наукові результати, які відображають змістовну частину дисертаційної роботи і виступають загальним підсумком дослідження. Ці результати можуть бути викладені у формі наступних загальних висновків до роботи:
1. Правова форма діяльності є домінантною та основною для всіх органів державної влади у правовій державі, адже саме юридичні засоби лежать в основі здійснення функцій такої держави. З огляду на це, функціонування і розвиток сучасної держави виявляються не лише обумовленими правом, але й здійснюються у правових формах, які одночасно виражають зміст будь-якої юридично значимої діяльності органів державної влади і є засобом її упорядкування. Основними ознаками правових форм діяльності держави є те, що вони виступають засобом забезпечення функцій держави, реалізуються за допомогою чітко визначених юридичних засобів у процесуально (процедурно) встановленій формі, яка здійснюється уповноваженими органами державної влади, формалізуються через юридично значущі акти (нормативно-правові акти, рішення, акти правового тлумачення).
2. На підставі дослідженого матеріалу можна стверджувати, що правові форми діяльності держави являють собою систему реалізованих уповноваженими органами державної влади у встановленому законом порядку юридично значущих дій та рішень організаційно-розпорядчого і управлінського характеру щодо забезпечення функцій держави в контексті державно-владного впливу на суспільні відносини. При цьому, у ході аналізу правової діяльності держави поняття правової форми діяльності держави можна застосовувати у двох значеннях: а) як узагальнююче поняття по відношенню до всієї правової діяльності держави, яке вказує на наявність та на обов’язковість загального і одночасно чітко визначеного законодавством порядку реалізації юридично значимих дій; б) як конкретні правові форми діяльності держави, кожна з яких корелює з тією чи іншою функцією демократичної держави і спрямовується на забезпечення даної функції. Зважаючи на складний процес правового регулювання суспільних відноси можна виділити декілька підстав для класифікації правових форм діяльності держави. Але, незалежно від критеріїв та способів класифікації правових форм діяльності держави, необхідно мати на увазі системний характер взаємозв’язку між ними, який зумовлюється тим, що нормальне функціонування держави не може забезпечуватись через абсолютизацію значущості однієї з правових форми діяльності держави і нехтування іншими.
3. Стаючи предметом правового регулювання, соціальна дійсність поступово набуває юридичних властивостей. У цьому сенсі існування права не можна ані теоретично, ані практично уявити без такого явища як юридична діяльність, оскільки саме в процесі юридичної діяльності право перетворюється на об’єктивного регулятора суспільних відносин і реалізує одну зі своїх фундаментальних функцій. Серед різних суб’єктів юридичної діяльності, слід виділити таку специфічну групу як держава та органи державної влади. Це пояснюється тим, що детермінована правом діяльність сучасної держави з необхідністю набуває властивостей юридичної діяльності. У цьому аспекті можна стверджувати про центральну роль правової діяльності держави в системі юридичної діяльності. Поняття «правова діяльність держави» означає не лише наявність правової форми цієї діяльності, яка задається чинним законодавством як у матеріальному, так і у процесуальному вимірах, але й те, що вона конституюється як вплив держави на систему законодавства шляхом прийняття нових, скасування або удосконалення вже існуючих нормативно-правових актів. При цьому уповноважені правом і чинним законодавством, всі органи державної влади шляхом юридичної діяльності, а також інших видів соціальної діяльності, забезпечують реалізацію функцій держави.
4. Зв’язок між правовими формами діяльності держави та її функціями необхідно вивчати у двох аспектах. З одного боку, можна стверджувати, що незалежно від специфіки організації державної влади, а також властивостей самої держави, її функції реалізуються через систему правових форм діяльності держави, які дозволяють як самій державі впливати на суспільні відносини через механізми нормативно-правового регулювання, так і суспільству сформувати знання про державну діяльність, напрями державної політики, а також методи, що застосовуються в ході її реалізації. З іншого боку, необхідно відмітити, що правові форми діяльності держави відображають сутність тієї чи іншої держави. У цьому контексті актуалізується взаємозв’язок між типом держави і тим, які саме правові форми домінують в її діяльності, на що ця діяльність спрямовується і які цілі вона переслідує.
5. Правові форми діяльності держави є необхідним засобом забезпечення основних функцій держави, які конституюють її сутність як демократичної і правової форми публічно-владної організації суспільства. За цієї причини жодна з правових форм діяльності держави не може застосовуватись з метою порушення вихідного паритету, який встановлюється у відносинах між державою і громадянським суспільством, а отже результатом правотворчої діяльності органів державної влади не може стати правова заборона механізмів суспільної саморегуляції, або тих інститутів, які є обов’язковою умовою існування демократії. Правова діяльність органів державної влади має складну і багаторівневу структуру, яка включає у себе не тільки охорону і захист певних типів суспільних відносин, але й розробку нових правових норм, здійснення правозастосовної і контрольно-наглядової діяльності, і головне – реалізацію установчої діяльності. Кожен з видів діяльності має відповідну правову форму, реалізується на основі чинного законодавства і у відповідності до передбаченої ним процедури. Зазначені правові форми діяльності держави вчинюються системою органів державної влади, які можуть, з метою недопущення різноманітних негативних явищ, долучати до процесу своєї діяльності різноманітні недержавні установи, суспільні організації, громадськість, фахові об’єднання тощо. Таким чином право не лише закладає нормативні основи для забезпечення і гарантування основних інститутів і принципів демократії і громадянського суспільства, але й визначає ті форми, в яких держава повинна діяти, для того, щоби існував демократичний державно-правовий режим, а також були створенні умови для розвитку громадянського суспільства.
6. Види правових форм діяльності держави можуть бути охарактеризовані як специфічні елементи загальної системи правових форм державної діяльності, кожен з яких являє собою сукупність зумовлених і визначених правом юридично значущих дій із відповідними юридичними наслідками, що є однорідними за своїми зовнішніми ознаками і спрямовуються на реалізацію через наявні правові механізми основних функцій держави. Розмаїття правових форм діяльності держави, що утворюють цілісну систему, яка забезпечує безпосередню практичну реалізацію функцій держави, передбачає можливість їх внутрішньої класифікації, яка має на меті визначити конкретні види правових форм діяльності держави, встановити зв’язки між ними, охарактеризувати їх співвідношення з процесом реалізації права, а також з функціями держави.
7. Подібність дій органів державної влади, що виражається у характері їх реалізації, методах, цільовому призначенні, процесуальних ознаках, функціональній детермінації, є першим і основним критерієм визначення конкретних правових форм державної діяльності. Іншим критерієм, який повинен враховуватись при встановленні правових форм діяльності держави є специфіка реалізації права у конкретних умовах. Спираючись на ці два критерії, взятих у їх єдності, можна виділити основні форми правової діяльності держави, які випливають з самого поняття державної влади і державного права. До них відносяться: установча, правотворча, правозастосовна діяльність. Водночас, розглядаючи державу і право у їх відношенні до суспільства та регульованих державою суспільних відносин, можна виділити окремі форми правової діяльності держави, які спрямовуються на підтримання правопорядку, розв’язання правових суперечок, а також гарантування точності і неухильності дотримання правових норм. Ці правові форми діяльності не можна тлумачити лише як організаційні або фактичні, оскільки всі вони не просто реалізуються у межах вже прийнятих юридичних актів, а пов’язанні із прийняттям і виданням нових юридичних актів, що мають юридичні наслідки і стають частиною загальної системи правового регулювання суспільних відносин. До зазначених форм відносяться правоохоронна діяльність, контрольно-наглядова діяльність і правосуддя.
8. Установча діяльність являє собою одну з основних форм правової діяльності держави, яка спрямована на забезпечення формування і діяльності системи державного управління, що включає в себе не тільки регулятивно-розпорядчі органи, але й процеси, завдяки яким відтворюється і розвивається дана система управління, спричиняється об’єктивними потребами в забезпеченні державного регулювання суспільних відносин або визначеним законом обов’язком вчинення юридичних дій установчого характеру. Особлива роль та значення установчої діяльності пояснюються тим, що завдяки цій правовій формі діяльності держави: а) публічна влада отримує важливий інструмент відтворення тих фундаментальних ознак та інститутів, які виражають її сутність, б) відбувається розвиток самих органів державної влади, а також їх кадрове забезпечення, оскільки саме через установи акти органів державної влади відбуваються призначення на посади і звільнення з них, в) здійснюється легалізація структурних змін в статусі тих чи інших суб’єктів державно-владних відносин, а також легалізація рішень прийнятих під час проведення виборів та референдумів.
9. Необхідність правотворчої і правозастосовної діяльності зумовлюється динамічним характером суспільних відносин, коли органи державної влади, спираючись на покладені на них повноваження та юридичні обов’язки, здійснюють безпосередню нормативну діяльність. Правотворча діяльність, пов’язана з плануванням, розробленням, проведенням експертизи, прийняттям (виданням) нормативно-правових актів, внесенням до них змін, припиненням їх чинності, спричиняється реальною потребою у правовій регламентації відповідних суспільних відносин і має своїм наслідком прийняття (видання), скасування або зміну окремих положень нормативно-правових актів. Тісно пов’язаною із правотворчою є правозастосовна діяльність органів державної влади, яка є особливою формою реалізації права, без якої неможливе повсякденне функціонування правової системи суспільства. Специфіка правозастосовної діяльності полягає у тому, що її зміст становить розгляд і вирішення конкретних юридичних справ завдяки визнанню або невизнанню юридичних фактів, наділенню суб’єктів юридичними правами або накладанні на них юридичних обов’язків, укладанню угод, що спричиняється наявними юридичними фактами щодо реалізації різноманітних інтересів різних суб’єктів права і має своїм результатом право застосовні акти.
10. Суб’єктами контрольно-наглядової діяльності є органи держави, їх підрозділи чи службові особи, які відповідно до законодавства уповноважені на здійснення державного контролю і прийняття управлінських рішень щодо притягнення до відповідальності порушників законодавства. Таким чином, контрольно-наглядова діяльність, як одна з правових форм діяльності держави, здійснюється шляхом видання контрольно-правових актів або рішень, що приймаються відповідними органами державної влади у межах передбачених конституцією і законами повноважень, і має на меті забезпечення перевірки відповідності дій суб’єктів та об’єктів правового регулювання чинному законодавству, сприяння утвердженню режиму законності і правопорядку. Важливість контрольно-наглядової діяльності в контексті функціонування системи державного управління зумовлюється тим, що завдяки ній створюються умови для реалізації правових норм у діяльності всіх сторін, які включені в процес правового регулювання суспільних відносин, забезпечується режим законності, правопорядок і державна дисципліна, а також формуються необхідні підвалини для ефективного функціонування державного механізму.
11. Необхідним елементом удосконалення системи правоохоронної діяльності органів державної влади у сучасній Україні, є розробка загального законодавчого визначення поняття правоохоронної діяльності. Це дозволяє не тільки точно визначити систему правоохоронних органів як суб’єктів правоохоронної діяльності, але й внести чіткість у процесуальний аспект правоохоронної діяльності. З огляду на це, у дисертації обґрунтовується дефініція правоохоронної діяльності, що характеризує її як одну з правових форм діяльності держави, яка має на меті захист суспільних відносин від протиправних посягань, відновлення правопорядку, спричиненого тими чи іншими правопорушеннями, притягнення винних у правопорушенні суб’єктів до передбаченої законом відповідальності. У процесі охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні, а також регульованих правом суспільних відносин, всі органи держави тією чи іншою мірою здійснюють функцію охорони права і правопорядку. Однак з-поміж всіх органів державної влади можна виділити специфічну групу правоохоронних органів, для яких правоохоронна діяльність є їх основним призначенням. Саме ці органи і виступають головними суб’єктами правоохоронної діяльності.
12. Аналізуючи таку правову форму діяльності держави як правосуддя, необхідно зазначити, що на відміну від інших правових форм, суб’єктом яких можуть виступати органи держави, які належать до різних гілок державної влади, суб’єктом даної правової форми діяльності держави є лише органи судової влади. У цьому сенсі правосуддя тісно сполучено з функціонуванням судової влади як системи незалежних державних органів-судів, зобов’язаних від імені держави здійснювати правосуддя, вирішувати у судових засіданнях правові спори і конфлікти. На основі чого можна стверджувати, що правосуддя – це одна з правових форм діяльності держави, зміст якої складає уповноважена діяльність державних органів і посадових осіб судової влади щодо розгляду і вирішення у встановленому законом порядку та у відповідній формі юридичних справ, які відображають об’єктивно існуючі у суспільстві спори або суперечки, що потребують на свого розв’язання через державно-правовий вплив.
Таким чином, дослідивши у дисертації правові форми діяльності держави нами було послідовно розв’язано як у формальному, так і у змістовному плані всі поставлені завдання. Водночас проведене дослідження виявило тісний зв'язок даної проблематики з такими фундаментальними питаннями теорії держави і права як аналіз функцій держави, правового регулювання і його механізмів, організації державної влади, взаємодії різних рівнів та елементів системи державної влади. У цьому аспекті, можна стверджувати, що досліджена у дисертації тема має значну наукову перспективу у частині подальших розвідок у щойно окреслених напрямах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аблязов Д.Е. Принцип верховенства Конституції і позитивне законодавство / Д. Е. Аблязов // Юридична Україна. – 2006. – № 5 (41). – С. 28-35.
2. Аблязов Д.Е. Проблеми функціонального обґрунтування принципу верховенства конституції в правовій теорії / Д.Е. Аблязов // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 32. – С. 154-164.
3. Аблязов Д.Е. Теоретико-методологічні аспекти дослідження принципу верховенства Конституції / Д.Е. Аблязов // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Одеса, «Фенікс» – 2005. – № 27. – С. 98-109.
4. Авер’янов В.Б. «Державне управління» і «виконавча влада» у правових дослідженнях / В.Б. Авер’янов // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 5. – С. 24-34.
5. Авер’янов В.Б. Виконавча влада в Україні: конституційні засади та шляхи удосконалення / В.Б. Авер’янов // Влада в Україні: шляхи до ефективності. Всеукраїнський форму учених-правознавців. – К.: Ін Юре, 2010. – С. 452-468.
6. Автономов А.С. Правовая онтология политики. К построению системы категорий / А.С. Автономов. – М.: Инфограф, 1999. – 384 с.
7. Алексеев Н.Н. О гарантийном государстве / Н.Н. Алексеев // Алексеев Н. Н. Русский народ и государство. – М.: «Аграф», 1998. – С. 272-385.
8. Алексеев Н.Н. Очерки по общей теории государства. Основные предпосылки и гипотезы государственной науки / Н. Н. Алексеев. – М.: Зерцало, 2008. – 216 с.
9. Алексеев С.С. Государство и право / С. С. Алексеев. – М.: Юридическая литература, 1996. – 192 с.
10. Алексеев С.С. Право: азбука – теории – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: «Статут», 1999. – 712 с.
11. Алєксєєнко І.Г. Правова охорона конституції: Україна та закордонний досвід / І.Г. Алєксєєнко // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – Вип.11. – С. 146-151.
12. Андрейченко А.С. Учения о праве и государстве в России: методологическое перепутье / А.С. Андрейченко // Философия права. – 2005. – № 4. – С. 61-64.
13. Андрійко О.Ф. Державний контроль: теорія і практика / О. Ф. Андрійко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. – 23с.
14. Андрійко О.Ф. Контроль у демократичній державі: проблеми і тенденції / О.Ф. Андрійко. – К.: Наукова думка, 1994. – 116 с.
15. Андрійко О.Ф. Розвиток законодавства про державний контроль у сфері виконавчої влади в Україні / О.Ф. Андрійко // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2000. – Вип.11. – С. 209-216.
16. Антонов А.С. Юридическая деятельность: понятие, структура, и содержание / А.С. Антонов // Юридическое образование и наука. – 2002. – № 1. – С. 42-46.
17. Атаманчук Г.В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования / Г.В. Атаманчук. – М.: «Юридическая литература», 1975. – 240 с.
18. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления / Г. В. Атаманчук. – М.: «Юридическая литература», 1997. – 400 с.
19. Бабенко К.А. Актуальні питання визначення місця і повноважень конституційного суду в системі органів державної влади / К.А. Бабенко // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Одеса: Астропринт, 2003. – Вип. 16. – С. 527-536.
20. Бабенко К.А. Конституційні гарантії демократизму політичного режиму в Україні / К.А. Бабенко // Юридична Україна. – 2007. – № 5. – С. 21-26.
21. Бабенко К.А. Конституційно-правовий вимір реалізації принципу поділу державної влади / К.А. Бабенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 7. – С. 19-28.
22. Бабенко К.А. Проблеми взаємодії гілок державної влади в політико-правовій традиції класичного американського конституціоналізму / К.А. Бабенко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 18. – С. 133-139.
23. Бабенко К.А. Проблеми конституційно-правового регулювання процесу взаємодії вищих органів виконавчої та законодавчої влади / К.А. Бабенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – Вип.11. – С. 5-14.
24. Бабенко К.А. Роль Конституційного суду України у забезпеченні верховенства Конституції України / К.А. Бабенко // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – Вип. 3. – С. 54-61.
25. Бабенко К.А. Становлення громадянського суспільства в Україні: конституційний вимір / К.А. Бабенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 12. – С. 5-14.
26. Баглай М.В. Конституционное правосудие в России: становление и развитие / М. В. Баглай // Журнал российского права. – 2001. – № 10. – С. 3-11.
27. Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права / М. В. Баглай, В. А. Туманов. – М.: Изд-во БЕК, 1998. – 519 с.
28. Байтин М.И. Сущность права / М.И. Байтин. – М.: ООО ИД «Право и государство», 2005. – 544 с.
29. Барабаш Ю.Г. Дихотомія правової, демократичної та соціальної державності – тонка грань українського конституціоналізму / Ю.Г. Барабаш // Право України. – 2010. – № 7. – С. 24-32.
30. Барнашов А.М. Взаимодействие норм международного и внутригосудартсвенного права в сфере прав человека / А. М. Барнашов // Актуальные проблемы государства и права в современный период / Под ред. В. Ф. Воловича. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1996. – С. 45-49.
31. Батанов О.В. Що таке місцеве самоврядування з точки зору права? // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2007. – Вип. 18. – С. 172-184.
32. Белый И.Ю. Правоохранительные органы / Ю. И. Белый. – М.: Дашков и КО, 2004. – 541 с.
33. Беляев В.П. Юридическая деятельность: признаки, субъекты, функции / В.П. Беляев // Право и образование. – 2004. – № 6. – С. 5-26.
34. Бисага Ю.М., Гомонай В.В., Чечерський В.І. Конституційно-процесуальне право. – Ужгород: ПП Басараб М. М. «Наш рідний край», 2006. – 256с.
35. Бисага Ю.М., Палінчак М.М., Бєлов Д.М., Данканич М.М. Права людини / Ю.М. Бисага, М.М. Палінчак, Д. М. Бєлов, М. М. Данканич. – Ужгород: «Ліра», 2003. – 164с.
36. Бобровник С.В. Права людини та сучасна держава: шляхи узгодження взаємодії / С.В. Бобровник // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2007. – Вип. 18. – С. 69-76.
37. Бобылев А.И. Правотворчество и правотворческий процесс / А.И. Бобылев // Право и государство: теория и практика. – 2006. – № 6. – С. 4-14.
38. Богініч О. Л. Законність – проблеми гносеології та соціальної практики / О. Л. Богініч // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2004. – Вип. 15. – С. 68-74.
39. Бойко В.Ф., Євдокимов В.О., Юлдашев О.Х. Право людини на правосуддя (Судове право України) / В. Ф. Бойко, В. О. Євдокимов, О. Х. Юлдашев. – К.: «Варта», МАУП, 2003. – 256 с.
40. Бошно С. В. Правотворчество: Путь от источника к форме права / С. В. Бошно. – М.: Изд-во РАГС, 2002. – 99 с.
41. Бошно С.В. Соотношение понятий источник и форма права / С. В. Бошно // Юрист. – 2001. – № 10. – С. 18-26.
42. Валадес Д. Контроль над властью. – М.: Идея-Пресс, 2006. – 248 с.
43. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / М. Вебер. – К.: Основи, 1998. – 534 с.
44. Верещагин А.Н. Судебное правотворчество в России. Сравнительно-правовые аспекты / А.Н. Верещагин. – М.: Международные отношения, 2004. – 344 с.
45. Волковицька Н.О. Поняття правової свідомості та її структури: теоретичні і методологічні проблеми дослідження / Н.О. Волковицька // Юридична Україна. – 2010. – № 2 (86). – С. 28-34.
46. Волощук А.М. Державне управління та реалізація окремих функцій державної влади / А.М. Волощук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 2003. – Вип. 19. – С. 300-308.
47. Волощук А.М. Концептуальні підходи до визначення змісту поняття державного управління / А.М. Волощук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. – Вип.17. – С. 185-193.
48. Вступ до теорії правових систем / За заг. ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко: Монографія. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2006. – 432 с.
49. Гайдамака І. Юридична конструкція правового режиму / І. Гайдамака // Юридична Україна. – 2010. – № 1. – С. 30-33.
50. Галкин А.А., Красин Ю.А. Россия на перепутье. Авторитаризм или демократия: варианты развития / А. А. Галкин, Ю. А. Крисан. – М.: Ин-т социологии РАН, 1998. – 48 с.
51. Гель А. П., Цвігун Д. П. Судова система України / А. П. Гель, Д. П. Цвігун. – К.: МАУП, 1999. – 52 с.
52. Георгіца А.З., Шукліна Н.Г. До питання про зміст конституційно-правової категорії «демократія» / А.З. Георгіца, Н.Г. Шукліна // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Правознавство. – Чернівці: «Рута», 2003. – Вип. 172. – С. 46-51.
53. Герасіна Л. Громадянське суспільство і колізії в процесі реалізації політичної влади / Л. Герасіна // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 3 (54) – С. 43-51.
54. Гладуняк І.В. розвиток системи політичного управління в сучасній Україні / І. В. Гладуняк. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 468 с.
55. Глушкова С.И. Права человека в России / С.И. Глушкова. – М. : Юристъ, 2005. – 494 с.
56. Головатий С. Верховенство права, або ж Правовладдя: вкотре про доктринальні манівці вітчизняної науки / С. Головатий // Право України. – 2010. – № 4. – С. 206-219.
57. Головатий С. Верховенство права: Монографія: У 3-х кн. / С. Головатий. – К.: Вид-во «Фенікс», 2006. – Кн. 1. – 624 с.
58. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура / И.Н. Гомеров. – М.: ООО «Издательство ЮКЭА», 2002. – 832 с.
59. Горбунова Л.М. Забезпечення законності нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади / Л. М. Горбунова // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 17-22.
60. Горбунова Л.М. Конституційні засади забезпечення законності у нормотворчості / Л.М. Горбунова // Право України. – 2004. – № 7. – С. 15-20.
61. Государственное право Российской Федерации / Под ред. О.Е. Кутафина. – М.: Юридическая литература, 1993. – 580 с.
62. Граждан В.Д. Теория управления / В.Д. Граждан. – М.: Гардарики, 2006. – 416 с.
63. Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Р.Ф. Гринюк. – К.: Концерн «Видавничий Дім « ін Юре», 2004. – 388 с.
64. Гринюк Р.Ф. Поняття законності та її вплив на процес розбудови правової держави / Р.Ф. Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. – 2003. – №1(9). – С.3-9.
65. Гринюк Р.Ф. Принцип верховенства права: теоретико-правові проблеми визначення / Р.Ф. Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. – 2002. – №2(8). – С.5-9, 13.
66. Гринюк Р.Ф. Судова влада як фундаментальний чинник становлення правової держави в Україні / Р.Ф. Гринюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 2 (39). – С. 27-36.
67. Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні / Ю. М. Грошевий, І. Є. Марочкін. – К.: ІнЮре., 1997. – 20 с.
68. Давиденко В.В. Економічна функція сучасної держави / В. В. Давиденко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політична науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 19. – С. 73-79.
69. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації / О.Г. Данільян, О.П. Дзьобань, М.І. Панов. – Харків: Фоліо, 2002. – 285 с.
70. Демократическое правовое государство и гражданское общество в странах Центрально-Восточной Европы. – М.: Наука, 2005. – 184 с.
71. Денисов С.А. Формирование контрольной ветви государственной власти и ограничение коррупции / С.А. Денисов // Государство и право. – 2002. – № 3. – С. 9-16.
72. Дерець В.А. Органи виконавчої влади України та управлінські відносини / В. А. Дерець . – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 180 с.
73. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії: Монографія / За ред. І.О. Кресіної. – К.: Логос, 2007. – 316 с.
74. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
75. Дністрянський С. Погляд на теорії права та держави / С. Дністрянський. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1925. – 64 с.
76. Дроботова Т.Б. Забезпечення принципів правової держави і розвиток державно-правового режиму в Україні / Т.Б. Дроботова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 46. – С. 77-82.
77. Дроботова Т.Б. Правові ознаки демократичного державно-правового режиму: актуальні питання систематизації / Т.Б. Дроботова // Юридична Україна. – 2010. – № 1 (85). – С. 34-40.
78. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 752с.
79. Жакке Ж-П. Конституционное право и политические институты / Ж-П. Жакке. – М.: Юристъ, 2002. – 365 с.
80. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
81. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
82. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А.П. Заєць. – К.: Парламентське видавництво, 1999. – 248 с.
83. Залюбовська І. К. Організаційно-правові засади державного контролю в Україні / І. К. Залюбовська. – Одеса: Юридична література, 2003. – 104 с.
84. Иванчишин П.А. Общество. Государство. Власть / П.А. Иванчишин. – М.: Граница, 1994. – 383 с.
85. Ильин И.А. Теория права и государства / И.А. Ильин. – М.: Зерцало; Система Гарант, 2008. – 550 с.
86. История государственного управления в России / Под ред. А.Н. Марковой. – М.: «Закон и право», «ЮНИТИ», 1997. – 279 с.
87. Капицын В.М. Права человека и механизмы их защиты / В.М. Капицын. – М.: ИКФ «Экмос», 2003. – 288 с.
88. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие структура, ценность / В.Н. Карташов. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1989. – 218 с.
89. Качановский Ю. Jus et justitia: право и правоприменение / Ю. Качановский // Право и политика. – 2003. – № 12. – С. 109-114.
90. Кистяковский Б.А. Философия и социология права / Б. А. Кистяковский. – СПб.: РХГИ, 1999. – 800 с.
91. Клименко Н.І. Правоохоронні органи України / Н. І. Клименко. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2002. – 194 с.
92. Клочков В.П. Діяльність держави в умовах фінансової глобалізації / В. П.Клочков // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія: Міжнародні відносини. – 2002. – Вип. 22. – С. 103-108.
93. Ковалевский М. М. Общее учение о государстве / М. М. Ковалевский. – СПб.: Тип. И. Трофимова, 1909. – 214 с.
94. Коваленко А.А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і праткика / А.А. Коваленко. – К.: Інститут держави і парва ім. В. М. Коерцького НАН України, 2002. – 512 с.
95. Коваленко А.И. Конституционное право Российской Федерации / А.И. Коваленко. – М.: Артания, 1995. – 194 с.
96. Ковальський В. С., Козинцев І. П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади / В. С. Ковальський, І. П. Козинцев. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 192 с.
97. Кожевников О.А. Дефектное правотворчество / О.А. Кожевников // Российский юридический журнал. – 2008. – № 1. – С. 135-138.
98. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право Российской Федерации / Е.И.Козлова, О.Е. Кутафин – М.: Юристъ, 1995. – 480 с.
99. Комарницький Д.С. Функціональна особливість сучасної держави: захист прав, свобод та законних інтересів людини / Д.С. Комарницький // Держава і право: Юридичні і політичні науки. Збірник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2009. – Вип. 46. – С. 52-57.
100. Комаров С.А. Общая теория государства и права / С. А .Комаров. – СПб.: Питер, 2005. – 512 с.
101. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.П. Колісника, Ю.Г. Барабаша. – Х.: Право, 2008. – 416 с.
102. Конституційно-правові засади становлення української державності / За ред. В. Я. Тація, Ю. М. Тодики. – Харків: Право, 2003. – 328 с.
103. Конституція України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями. – К.: Вид. Паливода А. В., 2008. – 48 с.
104. Корнеев А.П. Правовые формы деятельности органов государственного управления / А.П. Корнеев // Правоведение. – 1974. – № 6. – С. 23-30.
105. Костенников М.В. Правовые акты органов исполнительной власти, их разработка и принятие / М.В. Костенников. – М.: Щит-М, 2000. – 109 с.
106. Котюк В.О. Теорія права / В. О. Котюк. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
107. Кочернин Е. А. Основы государственного и управленческого контроля / Е. А. Кочернин. – М.: Филинъ, 2000. – 384 с.
108. Краковська А.Є. Соціальна функція в системі функцій сучасної держави: теоретико-правові проблеми дослідження / А.Є. Краковська // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 44. – С. 117-124.
109. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права / Ю. Крисюк // Право України. – 2004. – № 8. – С. 25-29.
110. Кузьмин А.В. Юридическая деятельность: проблемы единства позитивистского и естественно правового начал. Монография / А.В. Кузьмин. – СПб.: СПбГУСЭ, 2008. – 131 с.
111. Кулапов В.Л., Малько А.В. Теория государства и права / В.Л. Кулапов, А.В. Малько. – М.: Норма, 2008. – 384 с.
112. Курс конституционного права Украины. Общая часть: Основы теории конституционного права. / Под ред. М. А. Баймуратова и А. В. Батанова. – Х.: Право, 2008. – Т. 1. – 517 с.
113. Кутафин О.Е. Российский конституционализм / О.Е. Кутафин. – М.: Норма, 2008. – 544 с.
114. Лагодієнко О.В. Поділ державної влади в забезпеченні демократизму державного ладу / О.В. Лагодієнко // «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (Київ, 26 жовтня 2007 р.) / За ред. О. В.Скрипнюка. – Харків: «Право», 2008. – С. 265-268.
115. Лагодієнко О.В. Поняття основних конституційних характеристик держави в сучасній науці конституційного права / О.В. Лагодієнко // Матеріали VІI-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (Острог, 26 травня 2006 р.) – Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2006. – С. 23-26.
116. Ладиченко В.В. Гуманістичні основи організації державної влади / В. В. Ладиченко. – К.: КНТЕУ, 2007. – 406 с.
117. Левіна Ю. Інститути демократії в умовах розвитку громадянського суспільства / Ю.Левіна // Вісник Академії правових наук України. – 2010. – № 1 (60). – С. 265-271.
118. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / О.Э. Лейст. – М.: Зерцало, 2008. – 452 с.
119. Лемак В. Зміна парадигми праворозуміння: досвід держав Центральної Європи / В. Лемак // Право України. – 2010. – № 4. – С. 114-119.
120. Локк Дж. Два трактата о правлении / Дж. Локк // Сочинения в 3-х т. – М.: Мысль, 1988. – Т. 3. – С.135-405.
121. Лощихін О.М. Проблема функцій держави у радянській юридичній науці / Лощихін О.М. // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2007. – Вип. 18. –С. 130-139.
122. Лукаш О.Л. Верховенство права як фундаментальний принцип державної влади в Україні / О.Л. Лукаш // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 8 (70). – С. 94-102.
123. Лукаш О.Л. Взаємодія органів державної влади і реалізація конституційного принципу поділу влади в Україні / О.Л. Лукаш // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 4 (78). – С. 115-124.
124. Лукаш О.Л. Забезпечення прав і свобод людини як основна мета конституційного реформування державної влади сучасної України // Матеріали IХ-ї Всеукраї