ПРАВОВІДНОСИНИ ЗА УЧАСТЮ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

brief description

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження правовідносин
за участю органів внутрішніх справ 12

1.1. Функції права як визначальний чинник дослідження
правовідносин за участю органів внутрішніх справ 12

1.2. Правовідносини як правова форма діяльності органів
внутрішніх справ 37

Розділ 2 Загальна характеристика правовідносин за участю органів
внутрішніх справ у ординарних та надзвичайних умовах 56

2.1. Поняття та ознаки правовідносин за участю органів
внутрішніх справ у ординарних та надзвичайних умовах 56

2.2. Структура правовідносин за участю органів
внутрішніх справ у ординарних та надзвичайних умовах 84

2.3. Класифікація правовідносин за участю органів
внутрішніх справ у ординарних та надзвичайних умовах 119

Розділ 3 Чинники впливу на динаміку правовідносин за участю
органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях 132

3.1. Надзвичайні ситуації як специфічні обставини динаміки
правовідносин за участю органів внутрішніх справ 132

3.2. Надзвичайні адміністративно-правові режими
як правова форма правовідносин за участю
органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях 149

3.3. Спеціальна операція як комплексний правовий
засіб забезпечення динаміки правовідносин за участю
органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях 179

Висновки 192

Список використаних джерел 196

Додатки 230

ВСТУП
Актуальність теми дослідження зумовлена теоретичною і практичною значущістю проблемних питань, пов’язаних з оптимізацією діяльності вітчизняних органів внутрішніх справ. Необхідність підвищення ефективності правоохоронної діяльності, провідна роль в якій належить органам внутрішніх справ, є закономірною вимогою, що постає у суспільствах, які стали на шлях побудови демократичної, правової, соціальної держави, здатної інтегруватися у європейський правовий простір.
Правовідносини за участю органів внутрішніх справ, які виникають і розвиваються в українському суспільстві, були предметом дослідження теоретиків права. Специфічний характер мають правовідносини за участю органів внутрішніх справ, що виникають у надзвичайних ситуаціях. Дослідження такого аспекту правовідносин за участю органів внутрішніх справ вперше поставлено в теоретико-правовій площині. Однак актуалізує проблему не стільки першість її постановки, скільки наявність низки наукових питань, що вимагають теоретико-правового аналізу для їх уточнення з метою комплексного вирішення поставленої проблеми. Потребують тлумачення категорія “правовідносини” і термін “правовідносини за участю органів внутрішніх справ”, які є неоднозначними у вітчизняній юридичній науці. Без конвенціональних понять правовідносин, особливостей структури та ознак правовідносин за участю органів внутрішніх справ дослідження даної проблеми виявляється неможливим.
Актуальність і комплексність дослідженню надає запропонований методологічний підхід за принципом співвідношення “загальне – особливе – одиничне”, де загальним є аналіз поняття правовідносин, особливим – обґрунтування специфіки правовідносин за участю органів внутрішніх справ, одиничним – висвітлення правовідносин за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях, їх місця і ролі в механізмі правового регулювання.
Не меншу актуальність має розмежування двох підходів (теоретико-управлінського, суб’єктно-об’єктного і теоретико-правового, суб’єктно-суб’єктного) до тлумачення правовідносин за участю органів внутрішніх справ. Теоретико-правовий підхід дає можливість розкрити ці правовідносини через категорії “функції права”, “правова форма” тощо, визнати в правовідносинах правову форму діяльності органів внутрішніх справ, що є їх змістом у межах певного функціонально-правового призначення.
Актуальність дослідження спричиняють проблеми практичної діяльності органів внутрішніх справ, узагальнення напрямків мобілізації зусиль для запобігання, ліквідації і локалізації як самих надзвичайних ситуацій, так і їх наслідків в Україні та зарубіжних країнах Європи і світу, запропонування пропозицій щодо використання ефективних способів задля досягнення цими органами бажаних результатів.
Багатоаспектний характер теми дисертаційного дослідження визначив необхідність звернення до різноманітних галузей знань, а саме – робіт у сфері юриспруденції; філософії; праксіології, соціології; теорії прав людини; тактико-спеціальної підготовки та ін.
Теоретичною основою дисертації слугували праці вчених-спеціалістів різних галузей права, насамперед тих, хто тією чи іншою мірою торкався проблем правовідносин за участю органів внутрішніх справ (Н.Л. Гранат, В.О. Лисенко, А.М. Миронов, А.Ю. Олійник, М.І. Іншин, С.Н. Сабікенов, І.А. Сердюк, О.Ф. Скакун, Ю.Ю. Томілова, О.В. Юриста та ін.). Загальнотеоретичним підґрунтям стали праці видатних мислителів (А. Еспінас, І. Кант, Ш. Монтеск’є, П. Флоренський, Х. Харт, М. Цицерон та ін.), а також наукові роботи таких правників, як С.С. Алексєєв, П.В. Анісімов, Ю.Б. Батуріна, І.Л. Бородін, В.М. Горшеньов, Ю.І. Гревцов, В.В. Гущин, Д.Д. Гримм, Ю.В. Дубко, А.П. Дудін, О.В. Єрмолаєва, А.П. Заєць, О.С. Іоффе, В.Б. Ісаков, М.С. Кельман, Д.А. Керимов, С.Ф. Кечекьян, Б.А. Кістяковський, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюк, В.В. Копєйчиков, М.М. Коркунов, П.В. Косминіна, С.О. Кузніченко, В.М. Кравцова, Я.М. Магазинер, А.В. Малько, Н.І. Матузов, С.К. Могил, Є.Я. Мотовиловкер, О.І. Наливайко, П.Є. Недбайло, В.С. Нерсесянц, С.М. Олейников, Л.І. Петражицький, І.М. Погрібний, В.М. Протасов, Є.Б. Пушуканіс, П.М. Рабинович, Т.М. Радько, Ф.В. Тарановський , Ю.Г. Ткаченко, Ю.К. Толстой, С.Д. Хазанов, Р.О. Халфіна, Д.М. Царьов, Ю.О. Чугунов, Е.Ф. Шамсумова, Г.Ф. Шершеневич, Т.Б. Шубіна, К.В. Шундіков, Л.С. Явич та ін. У дисертації використанні роботи зарубіжних авторів, а саме Ж. Карбон’є, Д. Ллойд, У.Р. Матурана, Л. фон Мизес, В. Ратібор, П. Рікьор та ін., праці яких присвячені різноманітним галузям знань. Аналіз теоретичних концепцій наведених науковців дав змогу оцінити стан проблем, що досліджуються, визначити коло питань, які взагалі не були предметом наукового пошуку. Однак, не зменшуючи досягнутого, слід відзначити, що проблема відсутності глибоких досліджень правовідносин за участю органів внутрішніх справ, особливо у надзвичайних ситуаціях, певною мірою негативно позначається на розвитку теоретичних аспектів, спрямованих на удосконалення діяльності цих органів, що зумовлює недоліки на практиці.
Актуальність даної проблеми, необхідність її комплексного розкриття через систему правових категорій (правовідносини, функції права, правова форма тощо), а також відсутність розробок у вітчизняній теоретико-правовій науці зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.2 Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки, затверджених постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України від 18 червня 2004 року № 20/4-2; пп. 1.1.5, 1.1.6, 1.1.10, 1.2.34, 1.2.53, 1.2.55, 2.11.172, 2.11.173 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755; пп. 2, 3.3, 9.3 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки, схвалених протоколом Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 27 грудня 2005року № 13, а також планів наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в доведенні гіпотези про те, що правовідносини є єдино можливою правовою формою діяльності органів внутрішніх справ; виявлені специфіки цих відносин за надзвичайних ситуацій та розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює діяльність зазначених органів, і практики його застосування.
Досягнення поставленої мети затребувало вирішення наступних задач:
– узагальнити і диференціювати розмаїття підходів до розуміння сутності правовідносин;
– встановити характер зв’язку функцій права та правовідносин за участю органів внутрішніх справ у контексті аналізу запропонованого автором розмежування регулятивного, охоронного та захисного напрямів правового впливу на суспільні відносини;
– умотивувати, що правовідносини за участю органів внутрішніх справ є правовою формою їх діяльності;
– сформулювати поняття, визначити ознаки та розкрити структуру правовідносин за участю органів внутрішніх справ у ординарних та надзвичайних умовах;
– класифікувати правовідносини за участю органів внутрішніх справ на певні види відповідно до запропонованих критеріїв;
– дати правову кваліфікацію надзвичайної ситуації як специфічної юридичної підстави для динаміки правовідносин за участю органів внутрішніх справ;
– охарактеризувати сутність і місце правового режиму в системі впливу права на суспільні відносини та визначити надзвичайний адміністративно-правовий режим як правову форму, в якій здійснюється динаміка правовідносин у надзвичайних ситуаціях, зокрема, за участю органів внутрішніх справ;
– здійснити правову характеристику поняття “спеціальна операція” та з її допомогою встановити, як відбувається реалізація правових засобів, що характеризують надзвичайний адміністративно-правовий режим;
– внести пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює діяльність органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях.
Об’єктом дослідження є правовідносини у системі суспільних відносин і, зокрема, правовідносини за участю органів внутрішніх справ.
Предметом дослідження є закономірності конституювання правовідносин за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях.
Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних результатів у дисертаційному дослідженні використано широкий комплекс методів та методологічних підходів. Системний підхід дозволив встановити роль правовідносин у системі впливу права на суспільні відносини та місце правовідносин за участю органів внутрішніх справ у загальній системі правовідносин, визначити різновиди правовідносин за участю органів внутрішніх справ як в ординарних, так і надзвичайних умовах (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3). Логіко-семантичний та логіко-юридичний методи допомогли сформулювати авторські поняття “правовідносини за участю органів внутрішніх справ”, “правовідносини за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях”, уточнити та удосконалити вже існуючі дефініції понять “надзвичайна ситуація”, “правовий режим”, “спеціальна операція” тощо, встановити співвідношення між категоріями права “правова ідея”, “норма права”, “правовідносини”, “правовий режим”. Формально-догматичний метод посприяв аналізу норм чинного законодавства України, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.3). Теоретико-прогностичний метод став у нагоді для розробки пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері діяльності органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях (підрозділи 2.2, 3.2, 3.3). Діалектичний метод застосовувався для виявлення загальнотеоретичних засад правовідносин за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях та об’єктивних передумов удосконалення та закріплення таких правовідносин на законодавчому рівні (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3). Методи аналізу і синтезу допомогли дослідити структуру правовідносин за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях та виявити їх специфічні ознаки, чинники впливу на динаміку цих відносин (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3). Компаративістський метод посприяв порівнянню правовідносин за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях з ординарними. Крім того, в дослідженні використовувалися такі методи емпіричного дослідження, як соціологічний (анкетування) і статистичний (статистичні дані Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним науковим дослідженням правовідносин за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях.
Елементи наукової новизни знайшли своє відображення в наступному.
– уперше створено авторську концептуальну модель дослідження правових засад діяльності органів внутрішніх справ, ґрунтуючись на таких фундаментальних правових категоріях, як “функції права”, “правовідносини”, “правова форма”, їх взаємозалежності та взаємодії;
– уточнено поняття “регулятивна функція права”, “регулятивні правовідносини”, “охоронна функція права”, “охоронні правовідносини”, “захисна функція права”, “захисні правовідносини”, “надзвичайна ситуація”, “правовий режим”, “надзвичайний адміністративно-правовий режим”, “спеціальна операція”;
– уперше обґрунтовано доцільність розмежування спеціально-юридичних функцій права на три самостійних види – регулятивну, охоронну та захисну за запропонованими критеріями;
– уперше доведено, що діяльність органів внутрішніх справ здійснюється виключно в межах правовідносин, які є правовою формою цієї діяльності, та розвинуто положення про те, що термін “діяльність” в юриспруденції підпорядкований терміну “правовідносини”, бо характеризує зміст діянь учасників цих відносин;
– розвинуто вчення про правовідносини в контексті правової форми, що є об’єктивним виявом взаємозв’язку між елементами правової системи, способом зовнішнього і внутрішнього життя права, та уточнено, що динаміка правовідносин здійснюється у межах правових режимів;
– удосконалено визначення поняття “правовий режим” як самостійного елементу правової системи, розкрито його ознаки та встановлено місце в процесі правового впливу на суспільні відносини;
– уперше визначені специфічні ознаки правовідносин за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях, наведено види цих відносин та критерії класифікації, конкретизовано їх структуру;
– уперше сформульовані чинники, що впливають на динаміку правовідносин за участю органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях;
– розвинуто теоретико-правове трактування змісту надзвичайного адміністративно-правового режиму як комплексу правових засобів, що реалізуються в заходах спеціальної операції;
– на основі узагальнення практики поглиблено досягнення юридичної науки щодо засобів реагування органами внутрішніх справ на надзвичайні ситуації;
– розкрито особливості застосування заходів фізичного примусу у надзвичайних ситуаціях;
– виявлено властивості спеціальних операцій як комплексу заходів, передбачених правовими нормами, що вказують на необхідність їх практичного відмежування від інших операцій, які проводяться силовими органами держави, зокрема, органами внутрішніх справ;
– запропоновано внести відповідні зміни та доповнення до Законів України “Про міліцію”, “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”, “Про правовий режим надзвичайного стану” (пропозиція викладена у вигляді проекту законодавчого нормативного припису, що відображає норму права).
Практичнее значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовано й теоретично обґрунтовано висновки та пропозиції, які сприятимуть подальшому поглибленню аналізу концептуальних засад діяльності органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях, удосконаленню дослідження правовідносин як правової форми.
Одержані результати мають наступне практично-прикладне значення:
– у правотворчій сфері – в результаті дослідження сформульовано правові норми, на підставі яких пропонується внести зміни та доповнення до чинного законодавства, що регулює діяльність органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях (акт впровадження комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 27 лютого 2006 року № 06-19/15-264);
– у правозастосовчій діяльності – одержані висновки використовуються для вдосконалення практичної діяльності органів внутрішніх справ (акт впровадження в практичну діяльність управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 7 квітня 2006 року № 315/1; акт впровадження в практичну діяльність батальйону міліції особливого призначення “Беркут” при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 12 червня 2006 року № 112/227);
– у навчальному процесі – матеріали дисертації використовуються в розробці навчально-методичної літератури з курсу “Теорії держави і права” Харківського національного університету внутрішніх справ.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертацію виконано й обговорено на кафедрі теорії та історії держави і права Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертації доповідались на таких науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності”, 30 травня 2003 року (м. Харків), “Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України”, 5 березня 2004 року (м. Харків), “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених”, 23 квітня 2004 року (м. Харків), “Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки”, 17 березня 2006 року (м. Харків), “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених”, 12 травня 2006 року (м. Харків).
Основні положення дисертації також були наведені на міжнародних науково-практичних форумах – міжнародному семінарі “Безпека в Причорноморському регіоні України: загрози та протидія”, 8 квітня 2004 року (м. Одеса), міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених”, 19 травня 2004року (м. Харків), “Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку”, 3-4 травня 2005 року (м. Одеса).
Публікації автора. Результати дослідження опубліковані в семи наукових статтях у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для спеціальності “Правознавство”, а також у тезах 8 доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, списку використаних джерел – 356 найменувань, п’яти додатків. Загальний обсяг дослідження становить – 287 сторінок, з яких 195 – основний текст, 58 сторінок – додатки та 34 сторінки – список використаних джерел.

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства, правозастосовчої практики, осмислення наукових праць з різних галузей правової науки, автором зроблено висновки, сформульовані рекомендації та внесені пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання та практики діяльності ОВС у НС. Основні з них наступні.
1. Теоретико-методологічні.
Доведено, що функції права доцільно розмежовувати на регулятивну, охоронну та захисну. Саме функціональний вимір права є визначальним при формуванні державних органів. Для забезпечення напрямків правового впливу створюються ті або інші державні органи, діяльність яких спрямована на реалізацію наведених напрямків. У свою чергу, діяльність ОВС полягає у забезпеченні охоронного та захисного напрямків правового впливу.
Ґрунтуючись на таких фундаментальних правових категоріях, як “функції права”, “правовідносини”, “правова форма”, їх взаємозалежності та взаємодії, створено авторську концептуальну модель дослідження правових засад діяльності ОВС. Елементами її конструювання стали запропоновані поняття “правовідносини за участю ОВС” та “правовідносини за участю ОВС у НС”, побудовані на виокремленні специфічних ознак цих правовідносин, особливо за НС, конкретизації їх структури, класифікації на види відповідно до певних критеріїв. Аргументовано провідну концептуальну ідею про те, що реалізація компетенції ОВС та повноважень їх працівників здійснюється виключно в межах правовідносин.
Дістало подальший розвиток положення про те, що категорія “правовідносини” відображає усі відомі науці сутнісні зв’язки права з соціальним середовищем, з суспільними відносинами, а отже, і закономірності його виникнення та розвитку. У зв’язку з цим, правовідносини за участю ОВС визначаються як правова форма їх діяльності. Такий підхід надає можливість побудувати систему правового впливу та регулювання їх діяльності як за ординарних, так і за надзвичайних умов життєдіяльності суспільства. Отже, правовідносини не тільки мають відповідну внутрішньоструктурну форму у вигляді прав та обов’язків, а і виступають у якості правової форми всій діяльності ОВС та їх працівників. Пов’язано це з тим, що категорія “діяльність” (діяльність держави, фізичних та юридичних осіб) у юриспруденції завжди виступає як підпорядковане поняття по відношенню до категорії “правовідносини” та характеризує зміст діянь їх учасників, тобто у межах права існують тільки суб’єктно-суб’єктні відносини (правовідносини), а не суб’єктно-об’єктні відносини, що відображають характер зв’язку суб’єкта та об’єкта діяльності.
Наведення терміну “правовідносини за участю ОВС” у теорії права дозволяє: а) визначити місце цих відносин у системі правовідносин; б) окреслити правові межі діяльності ОВС, яка є елементом правовідносин, характер її спрямованості, ефективність, а також недоліки та шляхи удосконалення в) підвищити рівень праворозуміння та правозастосування працівниками ОВС. Теоретичне узагальнення діяльності ОВС у межах правовідносин буде сприяти формуванню ефективного та демократичного законодавства побудованого на принципі взаємовідповідальності населення, ОВС та держави.
Характеристика правовідносин за участю ОВС у НС здійснена з врахуванням їх динаміки. Сформульовано чинники (НС, надзвичайний режим, спеціальна операція), що впливають на динаміку цих відносин. Наведенні чинники проаналізовано в межах запропонованої автором концептуальної моделі дослідження правових засад діяльності ОВС, що призвело до таких конкретних умовиводів:
– НС має двоїсту природу для правовідносин за участю ОВС на території її плину, тобто виступає як юридичний факт і як юридична умова (остання є більш широким поняттям, обсяг якого охоплює НС як соціальний та юридичний факт).
– надзвичайний режим доцільно трактувати через категорію “правова форма” задля його теоретико-методологічного зв’язку з іншими елементами правової системи (нормами права, правовідносинами тощо), що розкриває його поняття як такої правової атмосфери, в якій здійснюється динаміка правовідносин за участю ОВС у надзвичайних умовах;
– проведення спеціальної операції є основою змісту правовідносин за участю ОВС у НС та слугує формою застосування ними засобів правового впливу відповідно до “надзвичайного” законодавства.
2. Законодавчо-практичні.
Запропоновано внести до Законів України “Про міліцію”, “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”, “Про правовий режим надзвичайного стану” наступні зміни.
З метою усунення прогалин чинного законодавства пропонується доповнити статтю 2 Закону України “Про міліцію” абзацом 10 такого змісту: “Участь у ліквідації надзвичайних ситуацій різноманітного генезису (походження), масштабу; забезпечення надзвичайного адміністративно-правового режиму у разі його оголошення на всій території України, окремій її місцевості, окремих об’єктах”.
З метою узгодження реалізації загальних та спеціальних норм законодавства, що регулюють діяльність ОВС у НС пропонується виключити пункти 15-17, 27 частини 1 статті 10 Закону України “Про міліцію” та абзаци 4, 5, 7, 9 частини 1 статті 9, абзац 6 статті 10 Закону України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, а також викласти у новій редакції абзац 8 частини 1 статті 9 Закону України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, а саме слова “забезпеченні громадської безпеки під час проведення масових заходів, припиненні масових безпорядків у населених пунктах” виключити і залишити його у такій редакції: “брати участь в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю”.
У цілях відведення належної ролі спеціальній операції, що охоплює усю сукупність заходів, які застосовуються для ліквідації обставин, котрі спричиняють введення надзвичайного режиму, пропонується доповнити статтю 16 Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану” частиною 2 такого змісту: “У разі введення надзвичайного стану військовому командуванню надається право у відповідності до чинного законодавства України проводити спеціальні операції, що спрямовані на ліквідацію обставин, передбачених у статті 2 цього Закону”, а статтю 10 Закону України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” частиною 9 такого змісту: “Для ліквідації обставин, що передбачені у статті 5 цього Закону, органам, які забезпечують режим зони надзвичайної екологічної ситуації, надано право у відповідності до чинного законодавства України проводити спеціальні операції”.
Автором також сформульовані інші пропозиції до чинного законодавства України у вигляді проектів нормативних приписів для вміщення їх у статтях відповідного закону (див.: додаток Г).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади: Дис. д.ю.н.: Спец. 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2003. – 577с.
2. Гіда Є.О. Основні форми і методи діяльності української міліції у сфері реалізації прав і свобод людини // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 6. – С.345-353.
3. Пєтков С.В. Менеджмент в органах внутрішніх справ (організаційно-правові основи): Дис. д.ю.н.: Спец. 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2005. – 510с.
4. Взаємодія міліції та громадськості в Україні (з використанням досвіду діяльності поліції Великобританії): Навчальний посібник / Керівник авт. кол. О.В. Поволоцький; За заг. ред. А.Дж. Бека, О.Н. Ярмиша. – Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2001. – 200с.
5. Сазонов Б.И. Среда функционирования органов внутренних дел: Лекция / Академия МВД СССР. Четвёртый факультет. – М.: НИ и РИО, 1983. – 18с.
6. Ratibor V. The rule of law. – London: Overseas Publications Interchange Ltd, 1990. – 56p.
7. Поляков А.В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода: Курс лекций. – Спб.: Спб. гос. ун-т, 2004. – 864с.
8. Флоренский П.А., священник. Сочинения: В 4т. / Сост. и общ. ред. игумена Андроника (А.С. Трубачёва), П.В. Флоренского, М.С. Трубачёва и др. – М.: Мысль, 1996. – Т.2. – 879с.
9. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізм реалізації: Автореф. дис. д.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Київський університет ім. Т. Шевченко. – К., 1999. – 36с.
10. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 31. – Ст.429.
11. Кант И. Сочинения в шести томах / Под общ. Ред. В.Ф. Асмуса, А.В. Гулыги, Т.И. Ойзермана. – М.: Мысль, 1966. – Т.5. – 564с.
12. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: Монография. – Х.: Право, 2002. – 328с.
13. Радько Т.Н. Методологические вопросы познания функций права: Учебное пособие. – Волгоград: Высшая следственная школа МВД СССР, 1974. – 151с.
14. Радько Т.Н. Основные функции социалистического права: Учебное пособие. – Волгоград: Высшая следственная школа МВД СССР, 1970. – 144с.
15. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник для слухачів та курсантів вузів МВС України / За ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: КМУЦА, 1999. – 178с.
16. Ануфрієв М.І. Захист прав та свобод людини як одна з головних функцій органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 4(13). – С.3-10.
17 Наливайко О.І. Функції права: поняття, класифікація, генезис // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 3. – С.13-18.
18. Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты // Известия ВУЗов. Правоведение. – 2000. – №3. – С.4-16.
19. Горшенёв В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе.: Учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 1972. – 258с.
20. Мельник О.М. Правове регулювання та шляхи підвищення його ефективності: Автореф. дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2004 – 14с.
21. Шундиков К.В. Механизм правового регулирования: Учебное пособие. – Саратов: Саратовская государственная академия права, 2001. – 102с.
22. Оніщенко Н.М., Лощихін О.М. Функції права: значення, сутність система // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 2. – С.9-13.
23. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): Учебник. – Х.: Эспада, 2005. – 840с.
24. Анисимов П.В. Теоретические проблемы правового регулирования защиты прав человека: Дис. д.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Нижегородская академия МВД России. – Нижний Новгород., 2005. – 370с.
25. Бурлай Є. До питання про функції права // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3(42). – С.31-42.
26. Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа: Автореф. дис. д.ю.н.: Спец. 12.00.07 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2004. – 36с.
27. Малько А.В. Охранительные правоотношения как гарантийная форма интересов личности //Вопросы теории охранительных правоотношений. Материалы научной конференции: – Ярославль: Ярославский гос. ун-т., 1991. – С.27-29.
28. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник. – М.: БЕК, 1994. – 216c.
29. Аюпова З.К. Концепция правового государства (история, теория и практика): Автореф. дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Институт государства и права АН Республики Казахстан. – Алма-Ата, 1992. – 18с.
30. Мотовиловкер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права: Монография. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1990. – 136c.
31. Бобылев А.И. Механизм правового воздействия на общественные отношения // Государство и право. – 1999. – № 5. – С.104-109.
32. Щербина В.І. Загальна характеристика структури охоронних правовідносин у трудовому праві // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №3. – С.86-88.
33. Щербина В.І. Підстави виникнення охоронних правовідносин між працівником і митним органом // Митна справа. – 2004. – № 1. – С.34-41.
34. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность как охранительное правоотношение // Советское государство и право. – 1980. – № 8. – С.122-125.
35. Протасов В.Н. Охранительное правоотношение – основное отношение для юридического процесса // Вопросы теории охранительных правоотношений. Материалы научной конференции. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 1991. – С.10-12.
36. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х томах. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т.2. – 360с.
37. Мотовиловкер Е.Я. Основное разделение охранительных правоотношений // Вопросы теории охранительных правоотношений. Материалы научной конференции. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т., 1991. – C.25-27.
38. Томилова Ю.Ю. Охранительные правоотношения в механизме правового регулирования: Автореф. дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Московский университет МВД России. – М., 2004. – 25с.
39. Бутнев В.В. Несколько замечаний к дискуссии о теории охранительных правоотношений // Вопросы теории охранительных правоотношений. Материалы научной конференции. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т.,1991. – C.7-10.
40. Кельман М.С. Теорія права: Навчальний посібник. – Тернопіль: Поліграфіст, 1998. – 382c.
41. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: Норма-ИНФРА-М., 1999. – 570c.
42. Ильин И.А. Общее учение о праве и государстве (фрагменты) // Известия ВУЗов. Правоведение. – 1992. – № 3. – С.93-100.
43. Рабінович П., Панкевич І. Межі прав людини і Конституція України // Право України. – 1997. – № 5. – С.19-22.
44. Наливайко О.І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини: Дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 179с.
45. Кочин И.Л О свойствах и элементах защитных и охранительных правоотношений в трудовом праве Украины (теоретические аспекты) // Проблеми законності: Респ. Міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: НЮА України ім. Я.Мудрого, 2001. – Вип.51. – С.144-154.
46. Пашук Т.І. Державно-юридичний захист прав людини: поняття та ознаки // Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2004. – № 11. – С.32-47.
47. Словник синонімів української мови: В 2-х т. / А.А.Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. – К.: Наукова думка, 2001. – Т.1. – 1040с.
48. Словник синонімів української мови: В 2-х т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. – К.: Наукова думка, 2001. – Т.2. – 960с.
49. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440c.
50. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту прав власності в Україні: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256с.
51. Антонюк О.І. Співвідношення категорій “правовий захист” та “правова охорона” // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – Вип. 2 – С.24-35.
52. Витрук Н.В. Основные теории правового положения личности в социалистическом обществе: Учебное пособие. – М.: Наука, 1979. – 229с.
53. Ростовщиков И.В. Реализация прав личности и деятельность органов внутренних дел: Учебное пособие. – Волгоград: Волгоградский юридический институт, 1996. – 97с.
54. Синельщиков Ю. Охрана прав граждан – направление приоритетное // Социалистическая законность. – 1989. – № 9. – С.8-11.
55. Бородін І.Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: Дис. д.ю.н.: Спец. 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2003 – 405с.
56. Тихонова Б.Ю. Субъективные права советских граждан, их охрана и защита (на русском зыке): Автореф. дис. к.ю.н.: Спец. № 710 / Всесоюзный юридический заочный институт – М., 1972. – 22с.
57. Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти // Право України. – 2000. – № 11. – С.30-33.
58. Новосёлов В. Способы защиты прав, свобод, гарантированных Конституцией СССР // Советская юстиция – 1979. – №18. – С.7-8.
59. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова: Підручник. – К: Ін-Юре, 2002. – 668с.
60. Демиденко В.О. Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції: Автореф. дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.02 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 16с.
61. Шубина Т.Б. Теоретические проблемы защиты права: Дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Самарская государственная ордена “Знак Почёта” экономическая академия. – Самара, 1997. – 228с.
62. Макарова З.В. Защита в российском уголовном процессе: понятие, виды, предмет и пределы // Известия ВУЗов. Правоведение. – 2000. – №3. – С.217-223.
63. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2004. – 464с.
64. Матузов Н.И. Правовая система и личность: Учебное пособие. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1987. – 293с.
65. Антонюк О.І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист: Дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2004. – 212с.
66. Лаврин О. Захист прав суб’єктів господарювання, його форми та способи // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №11. – С.56-59.
67. Олефіренко Е. Адміністративно-правові гарантії реалізації та захисту прав і свобод громадян: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №3. – С.40-43.
68. Полюшкевич Н. Необхідність охорони та захисту // Юридичний журнал. – 2004. – №7. – С.84-90.
69. Капицын В.М. Права человека и механизмы их защиты: Учебное пособие. – М.: Юркнига, 2003. – 287с.
70. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003. – 576с.
71. Административное право Украины: Учебник / Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2003. – 576с.
72. Конфліктологія: Підручник для студентів вищ. навч. закл. Юрид. спец / Л.М. Герасіна, М.І. Панов, Н.П. Осипова та ін.; За ред. професорів Л.М. Герасіної та М.І. Панова. – Х.: Право, 2002. – 256с.
73. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Автореф. дис. д.ю.н.: Спец. 12.00.07 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2005. – 44с.
74. Могил С.К. Сучасна держава в екстремальних ситуаціях: нормативи, органи, функції: Автореф. дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2003. – 20с.
75. Безпека у надзвичайних ситуаціях: Терміни та визначення основних понять: Держстандарт України. – К., 1999. – № 3891-99. – 26с.
76. Дубко Ю.В. К вопросу о понятии “особые условия для органов внутренних дел” // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – №3. – С.92-111.
77. Лаптий В.А. Понятие чрезвычайной обстановки и особых условий для деятельности органов внутренних дел // Бюллетень по обмену опытом работы. – 1994. – № 113/114. – С.61-64.
78. Савичев В.Н. Деятельность ОВД в условиях радиационной опасности: Учебное пособие: На материалах БССР / Под ред. Л.Л. Попова. – Минск: Наука и техника, 1990. – 176с.
79. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / Бандурка О.М., Корнієнко М.В., Безсмертний О.К., Зуй В.В., Бандурка О.О.; За заг. ред. О.М. Бандурки. – Х.: Ун-т внутр. справ, “Еспада”, 2000 – 368с.
80. Громов М.А. Управление силами и средствами ОВД при стихийных бедствиях: Лекция. – М.: Академия МВД СССР, 1992. – 43с.
81. Иванов Е.А. Логика: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 2002. – 368с.
82. Про цивільну оборону: Закон України від 03.02.93 р. № 2974-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 14. – Ст.124 (з наступними змінами та доповненнями).
83. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 08.06.00 р. № 1809-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст.337 (з наступними змінами та доповненнями).
84. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.91 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст.546 (з наступними змінами та доповненнями).
85. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій: Держстандарт України. – К., 2002. – № 019-2001. – 16с.
86. Кравець Є. Національна безпека України. Механізм дії права в умовах надзвичайних ситуацій // Право України. – 1998. – № 8. – С.67-74,116.
87. Адміністративна діяльність міліції: Підручник / За заг. ред. акад. АПрНУ, проф. О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 448с.
88. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 06.04.00 р. № 1647-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 28. – Ст. 224 (з наступними змінами та доповненнями).
89. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16.03.00 р. № 1550-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176 (з наступними змінами та доповненнями).
90. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13.07.00 р. № 1908-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №42. – Ст.348.
91. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.94 р. № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218 (з наступними змінами та доповненнями).
92. Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.93 р. № 3745-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21 (з наступними змінами та доповненнями).
93. Про карантин рослин: Закон України від 19.01.06 р. № 3369-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 19-20. – Ст. 167 (з наступними змінами та доповненнями).
94. Гущин В.В. Правовые и организационные основы обеспечения общественной безопасности в Российской Федерации при чрезвычайных ситуациях: Дис. д.ю.н.: Спец. 12.00.02 / Академия управления МВД России. – М, 1998. – 449с.
95. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Дис. д.ю.н.: Спец. 12.00.07 / Запорізький державний університет. – Запоріжжя, 2005. – 455с.
96. Чистое учение о праве Ганса Кельзена: К XIII Конгрессу ассоциации правовой и социальной философии (Токио, 1987): Сборник переводов / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев, Н.Н. Разумович. – М.: АН СССР, ИНИОН, 1987. – Выпуск 1. – 195с.
97. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 172с.
98. Янович Ю.П. Уголовный процесс Украины: Пособие по подготовке к государственному (выпускному) экзамену. – Х.: Ун-т внутр. дел, 1998. – 256с.
99. Щербина В. Правовий примус – основа норм охоронної функції трудового права // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 8. – С.110-115.
100. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав: Сборник учёных трудов. – Свердловск: Типография Управления издательств, полиграфии и книжного дела. – 1973. – Вып.27 – С.5-16.
101. Ллойд Д. Идея права: Репрессивное зло или социальная необходимость? / Деннис Ллойд; Пер. с англ.: М.А. Юмашева, Ю.М. Юмашев; Науч. ред. Ю.М. Юмашев – М.: ЮГОНА, 2002. – 415с.
102. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – изд. 2-е испр. и доп. – Спб.: Екатерининское печатное дело, 1909. – Т.1. – 318с.
103. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. / Сост., примеч., указ. В.В. Сапова. – Спб.: Изд-во РХГИ, 1998. – 800с.
104. Ященко А. Опыт синтетической теории права. – Юрьев: Типография К. Маттисена, 1912. – 262с.
105. Ющик О.І. Галузі та інститути правової системи (міфи та реальність). – К.: Оріони, 2002. – 112с.
106. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – 336с.
107. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янова (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – 584с.
108. Харт Х.Л.А. Концепція права / Пер. с англ. Н. Комарова: Наукове видання. – К.: Сфера, 1998. – 236с.
109. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27.02.91 р. № 791а-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 16. – Ст. 198 (з наступними змінами та доповненнями).
110. Основы конфликтологии: Учебное пособие / А.В. Дмитриев, Ю.Г. Запрудский, В.П. Казимирчук, В.Н. Кудрявцев; Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юристъ, 1997. – 200с.
111. Петришин О. Конфлікт та співробітництво як соціальне середовище права // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 3(38). – С.24-34.
112. Наливайко О.І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини: Автореф. дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 20с.
113. Крівцова В.М. Юридичний конфлікт як феномен правової дійсності: Дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.12 / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. – 214с.
114. Рикёр П. Человек как предмет философии // Вопросы философии. – 1989. – № 2. – С.41-50.
115. Матурана У.Р., Варела Ф.Х. Древо познания: Биологические корни человеческого понимания / Пер. с англ. Ю.А. Данилова. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 224с.
116. Карбонье Ж. Юридическая социология. / Пер. и вступ. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1986. – 351с.
117. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972. – 292с.
118. Ведяхин В.М., Шубина Т.Б. Защита права как правовая категория // Известия ВУЗов. Правоведение. – 1998. – №1. – С.67-78.
119. История политических и правовых учений: Учебник для вузов / Под общ. ред. В.С. Нерсесянса. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 736с.
120. Світова класична думка про державу і право: Навчальний посібник / Є.Ф. Безродний та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999. –400с.
121. Рабінович П. Конституційні права і свободи людини та громадянина (“круглий стіл”) // Право України. – 1997. – №9. – С.17-18.
122. Наливайко О.І. Правовий захист як важливий напрям розвитку сучасного парламентаризму (питання теорії) // Парламентаризм в Україні: теорія та практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Книга, 2001. – С.270-274.
123. Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1961. – №2. – Ст.15 (з наступними змінами та доповненнями).
124. Эспинас А. История экономических учений: перевод с фр. – СПб.: ELIS, 1998. – 192с.
125. Мизес Л. фон. Человеческая деятельность: Трактат по экономической теории. / Пер. с англ. и предисл. В.С. Автономова. – М.: Экономика, 2000. – 876с.
126. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность: Научное издание. – М.: Политиздат, 1975. – 304с.
127. Орзих М.Ф. Право и личность. – К.; Одесса: Вища школа, 1978. – 143с.
128. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность / Под ред. Н.И. Матузова. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1989. – 218с.
129. Попондопуло В.Ф. Система общественных отношений и их правовые формы (к вопросу о системе права) // Известия вузов. Правоведение. – 2002. – №4. – С.78-101.
130. Протасов В.Н. Правоотношение как система: Научное издание. – М.: Юрид. лит.,1991. – 144с.
131. Магазинер Я.М. Общая теория права на основе советского законодательства (продолжение) // Известия вузов. Правоведение. – 2000. – №1. – С.257-271.
132. Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. – М.: Изд-во Спарк, 1996. – 522с.
133. Brinz von Alois. Die Lehre von der Compensation: Eine civilistische Abhandlung – Leipzig: Wigand, 1849. – 158S.
134. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – изд. без измен. – Спб.: Изд-во юридический книжный магазин Н.К. Мартынова, 1914. – 370с.
135. Гримм Д.Д. Юридическое отношение и субъективное право // Журнал Министерства Юстиции. – 1897. – №4. – С.1-35.
136. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – изд. 2-е испр. и доп. – Спб.: Типография М Меркушева, 1910. – Т.2. – С.318-758.
137. Тарановский Ф.В. Учебник энциклопедии права. – Юрьев: Типография К. Маттисена, 1917. – 534с.
138. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Выпуск 1-4. – М.: Изд-во Бр. Башмаковых, 1912. – Т.1. – Выпуск 3. – С.513-698.
139. Владимиров Л.Е. Учебник законоведения. – Спб.: Изд-во юридический книжный магазин И.И. Зубкова, 1911. – 333с.
140. Хвостов В.М. Общая теория права. Элементарный очерк. – изд.6-е испр. и доп. – Спб., М., Варшава, Вильно: Изд-во книжный магазин Н.П. Карбасникова, 1914. – 148с.
141. Рождественский А. Основы общей теории права: Курс лекций прочитанных на Высших женских юридических курсах в Москве. – М.: Изд-во В.С. Спиридонова, 1912. – 160с.
142. Толстой Ю.К. К теории правоотношений: Учебное пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 87с.
143. Стальгевич А.К. Некоторые вопросы теории социалистических правовых отношений // Советское государство и право – 1957 – №2 – С.23-32.
144. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении: Научное издание. – М.: Юриздат, 1974. – 352с.
145. Назаров Б.Л. Теория государства и права: Учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 1976. – 311с.
146. Явич Л.С. Право и общественные отношения: Учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 1971. – 152с.
147. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1980. – 176с.
148. Дудин А.П. Диалектика правоотношений: Научное издание. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1983. – 121с.
149. Кечекьян С.Ф. Правоотношение в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 188с.
150. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. – 127с.
151. Назаренко Г.В. Теория государства и права: Учебное пособие. – М.: Ось – 89, 1998. – 175с.
152. Григонис Э.П. Теория государства и права: Курс лекций. – Спб.; М.; Х.: Питер, 2002. – 318с.
153. Общая теория государства и права: Академический курс: В 3-х т. / Под. ред. М.Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Зерцало-М, 2001. – Т.1. – 534с.
154. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права: Навчальний посібник. – К.: Істина, 2001. – 143с.
155. Тихомиров Ю.А. Управление делами общества (Субъекты и объекты управления в социалистическом обществе): Учебное пособие. М.: Мысль, 1984. – 223с.
156. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
157. Зеркин Д.П., Игнатов В.Г. Основы теории государственного управления: Курс лекций: Учебное пособие для вузов. – Ростов н/Д: Март; М.: Теса, 2000. – 448с.
158. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. В 30 т. – 2-е изд. – М.: Госполитиздат, 1962. – Т.27. – 696с.
159. Ленин В.И. Экономическое содержание народничества и критика его в книге г. Струве: отражение марксизма в буржуазной литературе // Ленин В.И. Полн. собр. соч. – М.: Госполитиздат, 1958. – Т.1. – С.347-534.
160. Андреев Ю.П. Общественные отношения: сущность, содержание, структура: Автореф. дис. д.ф.н.: Спец. 09.00.01 / Институт философии Академии наук СССР. – М., 1990. – 31с.
161. Плетников Ю.К. О природе социальной формы движения. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1971. – 247с.
162. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. – М.: Юрид. лит., 1978. – 191с.
163. Проблемы теории государства и права: Учебник / Под ред. С.С. Алексеева. – М: Юрид. лит., 1987. – 448с.
164. Керимов Д.А. Основы философии права: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1992. – 191с.
165. Батурина Ю.Б. Правовая форма и правовое средство в системе понятий теории права: Дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Академия управления МВД России. – М., 2001. – 149с.
166. Олейников С.Н. Общетеоретические проблемы юридической процессуальной формы: Автореф. дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Харьковский юридический институт. – Х., 1986. – 25с.
167. Правовые формы деятельности в общенародном государстве: Учебное пособие / Под общ. ред. проф. В.М. Горшенёва. – Х.: Юридический институт, 1985. – 85с.
168. Юридическая процессуальная форма: теория и практика: Монография / Под общ. ред. чл.-кор. АН УССР П.Е. Недбайло и д.ю.н. В.М. Горшенёва. – М.: Юрид. лит., 1976. – 280с.
169. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704с.
170. Олійник А.Ю. Механізм, форми, методи та особливості забезпечення органами внутрішніх справ реалізації права людини і громадянина: Лекція. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1997. – 32с.
171. Халфина Р.О. Право как средство социального управления. – М.: Наука, 1988. – 256с.
172. Алексеев С.С. Право: Азбука. Теория. Философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 710с.
173. Крестьянінов О.О. Правове регулювання митних режимів: Дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.07 / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2002. – 197с.
174. Пушуканис Е.Б. Избранные произведения по общей теории права и государства. – М.: Наука, 1980. – 272с.
175. Общая теория государства и права: Учебник / В.С. Афанасьев, Н.Л.Гранат и др.; Под ред. В.В.Лазарева. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 520с.
176. Миронов А.Н. Основные виды правоотношений, возникающих в деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. – М.: Академия управления МВД России, 2000. – 100с.
177. Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. Теорія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком-Інтер, 2001. – 175с.
178. Основные группы правоотношений, возникающих в деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие / Авт.: С.Н. Сабикенов, К.Д. Мухамедишин, Л.Г. Литовченко, А.М. Роднов, С.Б. Абулгазин. – Караганда: КВШ МВД СССР, 1985. – 104с.
179. Сердюк І.А. Щодо ознак правовідносин за участю працівників міліції // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 2. – С.215-218.
180. Юриста О.В. Правоохоронні відносини за участю міліції: (теоретичний аспект): Дис. к.ю.н. : Спец: 12.00.01 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 1999. – 188с.
181. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.03 р. № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №25. – Ст.190.
182. Про міліцію: Закон України від 20.12.90 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – Ст.20 (з наступними змінами та доповненнями).
183. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26.03.92 р. № 2235-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №29. – Ст.397 (з наступними змінами та доповненнями).
184. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.94 р. № 264-94 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст.455 (з наступними змінами та доповненнями).
185. Про профілактично-попереджувальні правоохоронні заходи напередодні та під час проведення масових та інших акцій: Розпорядження Міністерства внутрішніх справ України від 28.05.02 р. №228. – К.: МВС України, 2002. – 5с.
186. Кримінальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131 (з наступними змінами та доповненнями).
187. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст.1122 (з наступними змінами та доповненнями).
188. Гегель. Сочинения: Философия права / Под ред. А. Деборина и Д. Рязанова; Пер. Б. Столпнера. – М.-Л.: Госиздат, 1934. – Т. 7. – 380с.
189. Керимов Д.А. Психологический аспект правового бытия // Право и образование. – 2002. – № 4 – С. 13-18.
190. Чугунов Ю.О. Норма права и правоотношение (вопросы теории): Дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Коломенский государственный педагогический институт. – Коломна, 2003. – 187с.
191. Баев О.Я. Тактика следственных действий: Учебное пособие. – 2-е изд., доп. и испр. – Воронеж: НПО “Модэк”, 1995 – 220с.
192. Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты применения права: Учебное пособие. – Казань: Изд-во Казанского государственного университета, 1982 – 144с.
193. Кожевников В.В. Правовая активность участников правоприменительной деятельности органов внутренних дел: Дис. д.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Академия управления МВД России. – М., 2004. – 427с.
194. Миронов А.Н. Особенности правоотношений в деятельности органов внутренних дел: Дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.01 / Академия управления МВД России. – М., 2000 – 257с.
195. Конституція України //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
196. Трофименко В.А. Розум та воля як антропологічні основи права: Авт. дис. к.ю.н.: Спец. 12.00.12 / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2004. – 20с.
197. Про затвердження нового тексту Присяги працівника органів внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.91 р. № 382. // Довідник працівника міліції: У 2-х книгах. – книга 1: Законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань діяльності органів внутрішніх справ. – Відп. ред. М.В. Білоконь. – К.: Воля, 2003. – 584с.
198. Вопленко Н.Н. Правовые отношения: Учебное пособие. – Волгоград: Изд-во Волгоградского гос. ун-та, 2004. – 60с.
199. Юридична енциклопедія: в 6т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. – Т.4: Н-П. – 2002. – 720с.
200. Масловская Т.С. Научно-системный анализ понятий и терминов, используемых в исследовании проблем правового обеспечения образовательной деятельности // Право и образование. – 2004 – № 1 – С. 26-38.
201. Юридична енциклопедія: в 6т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. – Т.3: К-М. – 2001. – 792с.
202. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст.375 (з наступними змінами та доповненнями).
203. Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22.02.06 р. № 3460-IV // Офіційний вісник України – 2006. – №12. – Ст.791.
204. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.91 р. № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №53. – Ст.793 (з наступними змінами та доповненнями).
205. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.92 р. № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №27. – Ст.392 (з наступними змінами та доповненнями).
206. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.92 р. № 2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22. – Ст.303 (з наступними змінами та доповненнями).
207. Інструкція з організації контролю в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.04 р. №39. –