ПРАВОВИЙ СТАТУС ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ ЯК СОЦІАЛЬНІЙ ДЕРЖАВІ

brief description

З М І С Т

ВСТУП ................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ .......................................................................................................... 9
1.1. Поняття та основні ознаки соціальної держави ........................................ 9
1.2. Україна як соціальна держава: досвід та перспективи розвитку ............48

РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА ТА ПРАВОВИЙ СТАТУС ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ...............................................................................................75
2.1. Правовий статус людини і громадянина: поняття та структура ............. 75
2.2. Соціально-економічні права людини – мета діяльності соціальної держави .................................................................................................................95
2.3. Гарантії забезпечення соціально-економічних прав людини................. 130

ВИСНОВКИ .......................................................................................................153

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... 159

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в сучасній Україні як державі пострадянській, посттоталітарній наслідком зламу адміністративно-командної системи колишнього СРСР, розбудови ринкових відносин, започаткованих реформ в усіх сферах суспільного і державного життя є не тільки руйнування старих економічних структур, але й втрата звичних, хоч й часто ілюзорних духовних орієнтирів – справедливості, рівності, моральності. Втрата загальновизнаних цінностей, як відомо дезорганізує суспільство, веде до його поляризації, розколу.
Такий “стан речей”, загалом уся низка соціально-економічних, політичних та інших проблем, що притаманні сучасній Україні, потребують теоретичних розробок, котрі можуть сприяти її подальшому прогресивному розвитку.
Будь-яке суспільство може успішно розвиватись тільки спираючись на чітко позначені цілі, на науково вивірену модель життєустрою. Сьогодення України характеризується відсутністю у повній мірі чіткого уявлення про контури суспільства, котре необхідно побудувати в Україні. Зокрема, зроблені тільки перші кроки, які чітко репрезентують позицію держави щодо соціально-економічного статусу громадянина в умовах ринкових відносин. Хоча останнє – одна з найважливіших проблем, пов’язаних з соціальним захистом людини, принципами взаємовідносин держави і людини в посттоталітарному суспільстві.
Зазначене свідчить про нагальну потребу щодо узагальнення накопиченого теоретичного, емпіричного матеріалу та обґрунтування вирішення проблеми формування нової концепції взаємовідносин держави й людини, якою сьогодні є концепція соціальної держави.
Важливе місце в дисертаційному дослідженні посідають положення, які розробили в своїх працях видатні мислителі й науковці минулого: Аристотель, Г. Гегель, І. Кант, Дж. Кейнс, Б. Констан, С. Котляревський, Дж. Локк, Ж.Ж. Руссо, А. Сміт та інші. Дисертант при написанні роботи опирався на наукові праці таких вчених, як С.С. Алексєєв, В.С. Андрєєв, С. Завадський, Т.І. Заславська, М.Г. Кобець, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, С.О. Комаров, В.В. Копєйчиков, О.Е. Лейст, О.А. Лукашева, О.В. Малько, Н.І. Матузов, О.С. Піголкін, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, Дж. Роулс, І.М. Сирота, Б. Сташків, Ю.М. Тодика, Ф. Фабриціус, Ф. Хайєк, Х. Цахер, М.В. Цвік та інші.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що тема роботи затверджена кафедрою теорії та історії держави та права Університету внутрішніх справ МВС України та вченою радою цього ж навчального закладу.
Мета і завдання дослідження полягають у теоретичному вивченні проблеми прав людини в соціальній державі та наступному практичному застосуванні отриманих даних з використанням теоретичного й емпіричного матеріалів.
Для досягнення зазначеної мети перед дослідником були поставленні такі головні завдання:
- проаналізувати стан наукової розробки проблеми соціальної держави та прав людини на сучасному етапі досліджень;
- вивчити історичний аспект появи та розвитку концепції соціальної держави як у зарубіжному, так у вітчизняному законодавстві;
- визначити поняття та ознаки соціальної держави;
- дослідити співвідношення соціальної держави з правовою державою, “державою благоденства”, соціалістичною державою, громадянським суспільством та соціальною політикою;
- розкрити сутність соціально-економічних прав людини та їх значення в соціальній державі;
- висвітлити особливості гарантій забезпечення соціально-економічних прав людини у соціальній державі;
- сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення процесу розбудови України як соціальної держави.
Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання державно-правових процесів і явищ, що дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрямки і закономірності. Проблема правового статусу людини і громадянина у соціальній державі велика і багатогранна, носить міжгалузевий характер і у своєму вивченні передбачає застосування цілого ряду наукових методів.
У формуванні методологічної концепції теми дисертаційного дослідження слід орієнтуватись на необхідність створення механізму критично-конструктивного аналізу досягнень науки і практики та створення більш досконалої теоретико-методологічної основи, складовими якої мають стати: системність, об’єктивність, історизм; системно-структурний і фундаментальний підходи; органічна єдність теорії і практики; поєднання критичного і раціонального, конструктивного, порівняльно-ретроспективного, історичного та логічного підходів.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правовий статус людини і громадянина в соціальній державі.
Предметом дослідження є теоретико-правові аспекти правового статусу людини і громадянина в контексті побудови в Україні соціальної держави.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є у незалежній Україні вперше здійсненим з позиції загальної теорії держави та права комплексним дослідженням на монографічному рівні прав людини у контексті соціальної держави.
Наукову новизну дослідження репрезентують, як видається, наступні положення дисертації:
- визначення соціальної держави, як заснованої на принципах соціальної справедливості, рівності і свободи надкласової, правової держави, з розвиненим громадянським суспільством, в якій всебічно гарантовані гідний людини прожитковий мінімум, соціальне забезпечення, загальний підйом добробуту і соціально-економічні права громадян, існує налагоджений, нескладний і досяжний механізм їх практичної реалізації і захисту;
- класифікація сучасних світових конституцій у залежності від відображення соціальної орієнтації держави;
- порівняльна характеристика соціальної та правової держави;
- аргументи, що наголошують на “надкласовості” соціальної держави;
- аналіз спільних рис та відмінностей соціальної і соціалістичної держави, соціальної держави та “держави благоденства”;
- класифікація гарантій забезпечення соціально-економічних прав людини в соціальній державі;
- обґрунтування необхідності створення в Україні, на підставі ст. 125 Конституції України, соціальних судів, які б здійснювали судочинство у соціальних справах (вирішення спорів з питань загальносоціального страхування і по виконанню законів з соціальних питань);
- рекомендації щодо вдосконалення процесу розбудови в Україні соціальної держави.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані:
- в сфері науково-дослідної діяльності – для подальшого вивчення проблеми соціальної держави і прав людини в соціальній державі;
- у правотворчості – для започаткування в Україні соціальних судів;
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних підрозділів підручників і навчальних посібників, викладанні курсів “Теорія держави та права”, “Політологія”, “Конституційне право”, у науково-дослідній роботі викладачів, аспірантів, студентів.
Особистий внесок здобувача в досягненні поставленої мети та вирішенні завдань дисертації полягає в зробленому ним аналізі відповідного іноземного та національного законодавства України, напрацьованих наукових досягненнях, розробці та обґрунтуванні власних положень щодо проблеми соціальної держави, які виносяться на захист, а також обґрунтуванні рекомендацій і конкретних пропозицій стосовно вдосконалення процесу розбудови України як соціальної держави.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави та права Університету внутрішніх справ МВС України у 1997 - 2000 рр., на засіданнях кафедри теорії та історії держави та права Запорізького державного університету у 2000 - 2001 рр., на науково-практичній конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” у Гуманітарному університеті “ЗІДМУ” у 2000 р. на щорічній міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора К.Г. Федорова у 1997 та 2001 рр.
Окремі аспекти дослідження використані автором у процесі викладання навчального курсу “Теорія держави та права”.
Структура дисертації визначена її метою та завданнями, логікою дослідження, включає вступ, два розділи, п‘ять підрозділів та висновки.
Загальний обсяг дисертації складає 158 сторінок, список використаної літератури нараховує 202 джерела.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в чотирьох наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях.

bibliography

Висновки.
Проведений у цій роботі теоретичний аналіз дозволяє зробити деякі найбільш загальні висновки.
1. Не зважаючи на те що вперше формула соціальної держави з’явилась лише в післявоєнній конституції ФРН, основні ідеї соціальної держави, такі як соціальна захищеність, соціальна справедливість, закріплювалися у нормативних актах і раніше (Веймарська конституція 1919 р., імперська конституція Німеччини 1871 р., Французька Декларація прав людини і громадянина 1789 р., Декларація незалежності США 1776 р., Велика Хартія вільності 1215 р.).
2. Сучасні світові конституції в залежності від відображення соціальної орієнтації держави можна умовно поділити на три групи. До першої групи можна віднести конституції, в яких держава прямо вказується соціальною. До другої – конституції які містять різні формулювання про цілі соціальної держави. До третьої – конституції в яких використовується формула “держави благоденства”. Конституція України належить до першої групи.
3. Не дивлячись на тісний діалектичний взаємозв'язок понять “соціальна держава” і “правова держава”, юридична наука повинна розглядати ці терміни окремо. Це необхідне, передусім, тому, що ці терміни мають різний державно-правовий зміст: правова держава - це форма здійснення державної влади, що функціонує на основі права, а поняття соціальної держави відображає суть держави, тобто стійку загальну спрямованість діяльності, пов'язану із забезпеченням загальносоціальних інтересів. Окрім того, Конституція України, на відміну від Конституції ФРН, ці поняття називає як відносно самостійні, формально-логічно їх не об‘єднує.
4. Громадянське суспільство виступає як найважливіша умова, гарант існування і розвитку соціальної держави. Соціальна держава є політичною аналогією громадянського суспільства. Тому їх взаємодія складається за правилами співвідношення форми і змісту.
5. Соціальна держава - це заснована на принципах соціальної справедливості, рівності і свободи надкласова, правова держава, з розвиненим громадянським суспільством, в якому всебічно гарантовані гідний людини прожитковий мінімум, соціальне забезпечення, загальний підйом добробуту і соціально-економічні права громадян, існує налагоджений, нескладний і досяжний механізм їх практичної реалізації і захисту.
6. Співвідношення соціальної держави і соціальної політики держави можна визначити наступним чином. Соціальна політика – це пріоритетний напрямок діяльності соціальної держави, а соціальна держава, в свою чергу, - це суб‘єкт здійснення соціальної політики.
7. Концепції соціальної держави та "держави благоденства" мають ряд спільних рис, насамперед це відноситься до основоположних принципів, які, загалом, у обох концепцій однакові, але мають і ряд відмінностей. По-перше, концепція “держави благоденства” в конфлікті між рівністю і свободою визнає пріоритет рівності; звідси слідує висновок, що в даній концепції акцент ставиться на соціальні гарантії за рахунок особистої свободи, тоді як концепція соціальної держави як ліберально-демократична модель віддає перевагу свободі. По-друге, у протилежність теоретикам “держави благоденства”, теоретики соціальної держави розглядають діяльність держави як допоміжний засіб, що застосовується нарівні з іншими. По-третє, прихильники концепції соціальної держави вважають, що втручання “держави благоденства” в економічне життя зайшло дуже далеко, тоді як держава, передусім, повинна створювати поле діяльності для вільної ініціативи особистості і лише у другу чергу піклуватися про добробут громадян.
8. Співвідношення концепцій соціальної та соціалістичної держави можна охарактеризувати наступним чином. Концепції мають ряд спільних рис, а саме – базуються на принципі соціальної справедливості; основною ідеєю є регулювання ринкових відносин. Але й мають ряд відмінностей – на відмінну від соціальної держави, соціалістична негативно ставиться до приватної власності; концепція соціалістичної держави заснована на класовій боротьбі, тоді як соціальна держава є надкласовою. Головна відмінність соціальної держави від соціалістичної полягає в наявності ліберально-демократичної моделі розвитку.
9. Співвідношення концепцій соціальної та соціалістичної держави можна охарактеризувати наступним чином. Концепції мають ряд спільних рис, а саме – базуються на принципі соціальної справедливості; основною ідеєю є регулювання ринкових відносин. Але й мають ряд відмінностей – на відмінну від соціальної держави, соціалістична негативно ставиться до приватної власності; концепція соціалістичної держави заснована на класовій боротьбі, тоді як соціальна держава є надкласовою. Головна відмінність соціальної держави від соціалістичної полягає в наявності ліберально-демократичної моделі розвитку.
10. Проголошення України соціальною державою (ст. 1 Конституції України), безумовно, є кроком вперед у розвитку української державності, однак воно ще не означає, що держава дійсно є соціальною, а лише свідчить про наміри держави та спрямування її соціальної політики. Тобто положення Конституції щодо соціальної держави можна розцінювати лише як програмну установку, оскільки в нинішніх умовах держава не має ні довготривалої соціальної політики, ні стабільної економіки, ні інших умов для повноцінного здійснення соціальної функції.
11. Поняття “людина” і “особа” відрізняються один від одного не за обсягом, а за змістом, в тому сенсі, що суттєве значення має соціальна природа людини, яку відображає поняття “особа”, що вказує на зв’язок людини з соціальними законами її буття.
12. Не дивлячись на спори деяких авторів (Вітрук Н.В) про співвідношення термінів “правовий статус людини” і “правове положення людини”, ці поняття етимологічно співпадають, це слова-синоніми.
13. Також рівнозначними і взаємозамінними можна вважати терміни “конституційні права і обов’язки” і “основні права і обов’язки”. Однакові за змістом права можуть бути конституційними (за формою закріплення) і одночасно основними (за характером, роллю тощо).
14. На думку багатьох авторів (Фарбер І.Є. та інш.) розмежування прав людини і прав громадянина всередині держави “позбавлене практичного значення”. Проте Конституція України розрізняє права людини і права громадянина, пов’язуючи останні з інститутом громадянства (ст. 4 Конституції України).
15. Конституційні (основні) права і свободи людини і громадянина можна визначити як закріплені у Конституції (Основному Законі) невід’ємні, як природжені, так і виникаючі лише за умов наявності громадянства, найбільш важливі права і свободи особи, що складають ядро її правового статусу, гарантованого державою.
16. Існує багато класифікацій основних прав і свобод людини, але більшість авторів схиляється до традиційної класифікації, яка властива Загальній Декларації прав людини: 1) особисті; 2) політичні; 3) соціально-економічні.
17. Не дивлячись на те, що деякі автори розглядають соціальні та економічні права окремо, ми вважаємо, що вони, звичайно, не співпадають, але настільки близькі один до одного, що логічно було б об’єднати їх загальним поняттям – “соціально-економічні права”.
18. Соціально-економічні права людини і громадянина можна визначити як передбачені правовими нормами і гарантовані державою можливості поведінки конкретних суб'єктів у сфері виробництва і розподілу матеріальних благ, покликані забезпечити задоволення економічних і тісно пов'язаних з ними духовних потреб і інтересів людини.
19. Ключовим принципом соціально-економічних прав в соціальній державі, навколо якого шикується вся їх система, є принцип відповідальності соціальної держави за забезпечення прожиткового мінімуму, визнання і гарантування якого є важливою задачею соціальної держави.
20. Ще одним важливим принципом, на якому базуються соціально-економічні права людини в соціальній державі, є розподіл національного прибутку.
21. Право громадян на соціальний захист гарантується державним соціальним страхуванням, яке можна визначити як основне джерело і одна з форм матеріального забезпечення громадян у разі хвороби, нещасного випадку, а також в старості, шляхом перерозподілу коштів від працездатних – непрацездатним, побудоване на принципі солідарності поколінь і нерозривно пов’язане з трудовою діяльністю людини в народногосподарському комплексі держави.
22. Всю систему гарантій забезпечення соціально-економічних прав можна умовно поділити на державно-правові гарантії, до яких треба віднести соціальну політику держави, судовий захист тощо, і міжнародно-правові.
23. Згідно із чинним законодавством України, судді розглядають справи, які стосуються соціального захисту громадян. Правовідносини у цій сфері регулюються великою кількістю законів та підзаконних актів. Розібратися в них дуже важко. Наприклад, тільки питання пенсійного забезпечення регулюються законами: “Про пенсійне забезпечення”, “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, “Про державну службу” тощо. Тому судді при розгляді справ, які стосуються соціальних прав громадян, відчувають ускладнення і свою залежність від спеціальних органів соціального захисту населення, до який звертаються за консультацією. Вихід з цього становища один – створення соціальних судів, оскільки провести спеціалізацію в самих судах важко.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адріанов К. До питання про юрисдикцію Європейського суду з прав людини // Право України. - 2000. - № 8.- С. 47-48.
2. Алексеев С.С. Государство и право: начальний курс. -М.: Юридическая литература, 1994. – 256 c.
3. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
4. Алексеев С.С.Теория права. - М.: БЕК, 1994. - 224 с.
5. Алексеев С.С. Философия права: История и современность. Проблемы. Тенденции. Перспективы. - М.: НОРМА, 1999. - 336с.
6. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учеб. пособие. – М.: Юрид. лит., 1987. – 326 c..
7. Андріїв В.М. Соціальне страхування: історія проблеми// Соціальний захист. - 1999.- №2. - C.43-52
8. Андрощук Г. Правове регулювання захисту від недобросовісної конкуренції // Україна: інформація і свобода слова: збірник законодавчих актів, нормативних документів та статей фахівців/ Упоряд. А.М. Задворний. – К.: Молодь, 1997, - С. 814-820.
9. Антонович М. Конвенція про захист прав людини і основних свобод у судах Європейських держав та перспективи застосування в Україні // Право України. - 2000. - № 8.- С. 42.
10. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. – М.: ФОРУМ-ИНФРА-М, 1999. – 487 с.
11. Арбластер Э. Взлет и падение западного либерализма / Обзор Чаликовой В.А. // Либерализм, консерватизм, марксизм: Проблем. – темат. сб. / Гл. ред. Ю.С. Пивоваров. – М.: РАН ИНИОН, 1998. – С. 5-28 (Полит. наука).
12. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава: шорічник наук. праць / НАН України Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: ІнЮре, 1999. – Вип. 9. – С. 3-11.
13. Бойцова В.В. Народный правозащитник. Статус и функционирование. Опыт сравнительного изучения (с авторскими комментариями). Ч. 1-2. - Тверь, 1994. – 186 c.
14. Бородкин Ф.М. Движение российского социума к государству благосостояния // Социол. исслед. – 1997. - №7. – С. 20-29.
15. Бочаров М.П. От социальных ценностей к социальному государству. – М.: Луч, 1997. – 174 с.
16. Бринчук М.М. Экологические права: условия и гарантии реализации // социальное государство и защита прав человека / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: РАН ИГП, 1994. – С. 102-117.
17. Буткевич В. Г. Права людини в Україні з погляду творення нової правової бази // Політична думка (Український науковий журнал). – 1993. – № 1.- С. 87-88.
18. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. Учеб. пособие. – М.: Изд. корпорация Логос, 1998. – 168 с.
19. Витрук Н.В. Статус личности в политической системе общества/ Политология. – М., 1993, - 352 c.
20. Воеводин Л.Д. О формах констит. закрепления свободы личности // Сов. гос-во и право. – 1982. - №.4. - С.210-258.
21. Волинка К. Забезпечення прав і свобод в Україні: теоретичні і практичні аспекти. // Право України. - № 11. – 2000. – С.30-33.
22. Гаджиев К.С. Буржуазные концепции «государства благосостояния»: Особенности эволюции в современных условиях // Концепция «государства благосостояния»: Дискус.в запад. лит. 80-х гг.: Реф. сб. в 2-х ч. / Редкол.: Борко Ю.А. (отв. ред.). – М.: АН СССР ИНИОН, 1988. – Ч.1. – С. 172-217.
23. Галаганов В.П. Российское социальное обеспечение: проблемы и перспективы развития // Государство и право. – 1992. - №12. – С. 38-46.
24. Гаражаєв О.Я. Конституційні права і свободи людини і громадянина в країнах Співдружності Незалежних Держав і міжнародно-правовоі стандарти (на матеріалах України, Росії, Азербайджану). Автореф. дис.канд.юрид.наук. – Одеса, 1998. - 18 c.
25. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Пер. с нем.: Ред. и сост. Д.А. Керимов и В.С. Нерсесянц. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
26. Гладко В. Украина перед выбором // Советская Россия. – 2001. – 15 авг.
27. Головатый С. Европейский суд по правам человека: решение по делу принято – как его исполнять // Юридическая практика. – 2000. - № 40. – 5 окт.
28. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция прав человека и Европейская Социальная Хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – 600 с.
29. Государственное право Германии: В 2 т. Сокр.пер. с нем. 7-ми том. издания. – М.: ИГП РАН, 1994. – Т.1. – 311 с.
30. Государственное право Германии: В 2 т. Сокр.пер. с нем. 7-ми том. издания. – М.: ИГП РАН, 1994 – Т.2. – 320 с.
31. Дворецкий И.Х. Латино-русский словарь: - 3-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1986. – 940 с.
32. Дженис М., Кей Р., Бредли Є. Европейское право в области прав человека. (Практика и комментарии) / Пер. с англ. – М.: Права человека, 1997. – 640 с.
33. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. з англ. – К.: «АртЕк», 1997. – 627 c.
34. Диманис М.Д. Социально-демократическая концепция государства // Полит. исследования. – 1992. - №4. – С. 184-190.
35. Дробязко С.Г. Социальное правовое государство и государство вообще (К вопросу об определении) // Вестн. Беларус. ун-та. – Минск, 1996. - №2. – С. 45-48.
36. Друженко В. Осінь: час рахувати збитки // Голос України. – 3 жовт.
37. Енгибарян Р.В., Краснов Ю.К.Теория государства и права: Учебн. пособ.-М.: Юристъ, 1999. – 272 с.
38. Єрмоленко Д.О. Гарантії забезпечення соціально-економічних прав людини в сучасній Україні як соціальній державі// Науковий вісник ЗДУ. – 2001. - №3. – С.111-117.
39. Єрмоленко Д. Загальнотеоретична характеристика соціальної держави// Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. - №2. – С. 76-80.
40. Єрмоленко Д. Співвідношення соціальної та правової держави// Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 8. – С. 95-96.
41. Єрмоленко Д.О. Співвідношення “соціальної держави” і “держави благоденства” // Вісник УніВС. – 1999. - № 7 (3 частина). – С. 27-30.
42. Завадский С. “Государство благоденствия”. Доктрина и практика. – М.: Прогресс, 1966. – 318 c..
43. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
44. Задворний А. Інформаційна безпека і свобода слова в Україні. // Україна: інформація і свобода слова: збірник законодавчих актів, нормативних документів та статей фахівців/ Упоряд. А.М. Задворний. – К.: Молодь, 1997, - С.723-749.
45. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.
46. Интервью с Т.И. Заславской // Время. – 1999. - №1.
47. История политических и правовых учений: Учеб. / Под ред. О.Э. Лейста. – М.: Юрид. лит., 1997. – 576 с.
48. История политических и правовых учений: Хрестоматия для юр.вуз. и фак. Сост. и общ. ред. Г.Г.Демиденко. – Харьков: Факт, 1999. – 1080 с.
49. История политических учений / Под ред. проф. К.А. Мокичева. - М., 1965. – 376 c.
50. Казанцев Н. Социальное государство: власть и управление// Пробл. теории и практ. упр. – М., 1992. – №5. – С. 79-84.
51. Карташкин В.А. Как подать жалобу в Европейский Суд по правам человека: Комментарий к правилам обращения в органы Совета Европы по защите прав человека. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 90 с.
52. Карташкин В.А. Международное право и защита прав человека в условиях перехода к рынку, М., 1995, - 278 c..
53. Кистяковский Б.А. Государство правовое и социалистическое // Вопр. философии, 1990. - №6. – С. 141 - 160.
54. Клишин А.А., Шугаев А.А. Экономико-правовые предпосылки усиления социальной защиты граждан Российской Федерации. - М., РИЦ ИСПИ РАН, 1999. – 385 c.
55. Кобец Н.Г. Социальное право: понятие, предмет, функции, система и принципы // Сев.-кавказ. юр. вестн. – Ростов н/Д. – 1997. №3. – С. 16-28.
56. Коваленко Ю. Советник и судья // Известия. – 1990. - № 283.
57. Козлова Е.И, Кутафин О.Е. Конституционное право российской Федерации: Учебник. - М.: Юристъ, 1995. – 391 c.
58. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. – М., 1996. – 312 c.
59. Констан Б. О свободе у древних в ее сравнении со свободой у современных людей // Полит. исследования. – 1993. – №2. – С. 97-106.
60. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие. - 2-е изд., испр. и дополн. - М.: БЕК, 1999. - 584 с.
61. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть. – М., 1996. Т. 1-2. – 536 c.
62. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб. в 4-х т. – Т.1-2 / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: БЕК, 1995. – 778 с.
63. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Под ред.М.В.Баглая, Ю.И.Лейбо, Л.М.Энтина. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - 832 с.
64. Конституційне право України. / За ред. В.Ф. Погорілка. К.: Наук. Думка, - 734 с.
65. Конституція України: Офіц.текст: Комантар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник / Авт.-упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Парламент. вид-во: 1999. – 544 с.
66. Копейчиков В.В. Социальные реальности и права человека // Права человека в истории человечества и в современном мире / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: ИГП АН СССР, 1989. – С. 46-50.
67. Королев В.И. Основы политологии: Учебное пособие. – Симферополь, 1997. – 285 c.
68. Королюк В. Коханець Л. Межа малозабезбеченості: яйце на два дні. Мінімальна зарплата – яйце на тиждень // Голос України. – 1997. – 22 серп.
69. Короткий путівник по Європейській конвенції з прав людини. – Львів: Кальварія, 1998. - С. 144-145.
70. Краткий политический словарь. – М., 1998. – 404 c.
71. Куркин Б.А.Теория конституционализма и философия государства в ФРГ // Закон и право. - 2001. - №5. - С.39-47.
72. Ледях И.А. Социальное государство и права человека (из опыта западных стран). // Социальное государство и защита прав человека. – М., 1994. – С. 22-33.
73. Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 39.
74. Лукашева Е.А. Социальное государство и защита прав граждан в условиях рыночных отношений. // Социальное государство и защита прав человека. – М., 1994. – С. 5-21.
75. Максимова Н.В., Филиппов Б.А. Социальное учение Католической церкви и либеральные институты.// Православие и католичество: соц. аспекты: Пробл.-темат. сб. – М.: РАН ИНИОН, 1998. – С. 180-201. (Актуал. пробл. Европы).
76. Маленин Н.С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан. // Советское государство и право. – 1994.  № 6. – С.41-48.
77. Малько А.В. Государство: проблемы правового ограничения. - Саратов, 1994. – 186 с.
78. Малько А.В. Категория “правовая жизнь”: проблемы становления. // Государство и право. № 5. 2001. С. 5.
79. Мальцев Г.В. Буржуазный эгалитаризм. – М.: Мысль, 1984. – 346 с.
80. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – 2-е изд. – М.: Гос. изд-во полит. лит., 1961. - Т. 22.
81. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие для вуз. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Книжный мир, 1999. – 240 с.
82. Медведчук В. В поисках новых рубежей // Голос Украины. – 1998. - №248.
83. Могільцев М. Система соціального захисту в Швеції // Соціальний захист. – 1999. - №3.
84. Москвин Л.Б. Роль социальной сферы в развитии СНГ (Проблемы формирования «единого социального пространства») // Соц. полит. журнал. - 1994. – №11-12. – С. 3-14.
85. Національна безпека України, 1994-1996 рр. – К.: НІСД, 1997. – 286 с.
86. Наливайко Л.Р. Міжнародні аспекти захисту прав людини// Науковий вісник ЗДУ. – 2001. - №3. – С. 101-103.
87. Наливайко О.І. Соціально-правова природа гарантій захисту прав людини// Науковий вісник ЗДУ. – 2001. - №3. – С. 143-147.
88. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. – М.: Изд. груп. НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 652 с.
89. Никифорова М.А. Гражданские права и свободы в США. – М., 1991. –268 с.
90. О некоторых социал-реформистских концепциях государства / Под ред. А.И. Денисова. – М.: Изд-во Московского универсистета, 1964. – 174 с.
91. Обласна програма боротьби з бідністю на 2001-2005 роки. Затверджена Запорізькою обласною радою 09.11.2001, № 1.
92. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т./ Под ред. Марченко М.Н. - Т.1: Теория государства. - Москва: Зерцало, 1998. – 416с.
93. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т./ Под ред. Марченко М.Н. - Т.2: Теория права. - Москва: Зерцало, 1998. - 656 с.
94. Общая теория права и государства: Учеб. / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 520 с.
95. Общая теория прав человека / Под ред. Е.А. Лукашевой. - М.: НОРМА, 1996. – 520 с.
96. Общая теория права: учебник для юридических вузов / Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – М., 1996. – 325 с.
97. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М., 1990. – 1030 с.
98. “Основи законодавства України про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування”: Закон України // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. - №23. – Ст. 121.
99. Основи конституційного права України/ За редакцією академіка АпрН України, професора Копейчикова В.В. – К.: Юрінком, 1997. – С. 51.
100. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права: учебное пособие. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1998. – 148 с.
101. Политология: Курс лекций. – Мн., 1997. – 280 с.
102. Політологія: Навч. посіб. для вуз. / Упоряд. та ред. М. Сазонова. – Харків: Фоліо, 1998. – 735 с.
103. Порощук С.Д., Єрмоленко Д.О. Захист прав споживачів в товарно-ринкових відносинах // Зб. Другої наук.-практичної конференції, присвяч. пам’яті проф. Федорова К.Г. – 1997. - №2.
104. Порощук С.Д., Онуфрієнко О.В. Концепція соціально-правової держави в Україні: загальнотеоретичний аспект// Науковий вісник ЗДУ. – 2001. - №3. – С. 21-28.
105. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян //Право України. - 1999. - № 9. - С.23.
106. “Про бібліотеки та бібліотечну справу”: Закон України від 27.01.95 // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. - №7. - Ст. 45.
107. “Про відпустки”: Закон України від 15.11.96 // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – №2. - Ст. 4.
108. “Про державні пенсії”: Закон СРСР від 15 липня 1956 р. (в редакції 1975 р.) // Відомості ВР СРСР. – 1975. – № 1. – Ст. 8.
109. “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”: Закон України від 21.11.92 // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. - №5. - Ст. 21.
110. “Про державну службу”: Закон України від 16.12.93 // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. - №52. - Ст. 490.
111. “Про державну таємницю”: Закон України від 21.01.94 // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. - №16. - Ст. 93.
112. “Про захист інформації в автоматизованих системах”: Закон України від 05.07.94 // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. - №31. - Ст. 286.
113. “Про інформацію”: Закон України від 02.10.92 // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. - №48. - Ст. 650.
114. “Про межу малозабезпеченості”: Закон України від 04.10.94 // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. - №42. - Ст. 382.
115. “Про мінімальний споживчий бюджет”: Закон України від 03.07.91 // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – №42. - Ст. 553.
116. “Про місцеве самоврядування в Україні”: Закон України від 21.05.97 // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. - №24. - Ст. 170.
117. “Про науково-технічну інформацію”: Закон України від 25.06.93 // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. - №33. - Ст. 345.
118. “Про об’єднання громадян”: Закон України від 16.06.92 // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. - №34. - Ст. 504.
119. “Про обмеження монополізму та неприпустимість несумлінної конкуренції у підприємницькій діяльності”: Закон України від 18.02.92 // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. - №21. - Ст. 296.
120. “Про освіту”: Закон України від 23.05.91 // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. - №34. – Ст. 451.
121. “Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні”: Закон України від 16.12.93 // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. - № 4. - Ст. 18.
122. “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”: Закон України від 09.04.92 // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. - №29. - Ст. 399.
123. “Про пенсійне забезпечення”: Закон України від 05.11.91 // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. - №3. - Ст. 10.
124. “Про підприємництво”: Закон України від 07.02.91 // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. - №14 - Ст. 168.
125. “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”: Закон України від 03.03.98 // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. - №34. - Ст. 227.
126. “Про приватизацію майна державних підприємств”: Закон України від 18.09.92 // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. - №42. - Ст. 603.
127. “Про прожитковий мінімум”: Закон України від 15.07.99 // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. - №38. - Ст. 348.
128. “Про рекламу”: Закон України від 03.07.96 // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. - №39. - Ст. 181.
129. “Про свободу совісті та релігійні організації”: Закон України від 23.04.91 // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. - №25. - Ст. 283.
130. “Про сприяння соціальному становленню й розвитку молоді в Україні”: Закон України від 05.02.93 // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. - №16. - Ст. 167.
131. “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”: Закон України від 22.10.93 // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. - №45. - Ст. 425.
132. “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”: Закон України від 28.02.91 // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. - №16. - Ст. 200.
133. “Про Уповноваженого Верховної Ради України по правах людини”: Закон України від 23.12.97 // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. - №20. - Ст. 99.
134. Пустовіт Ж. Поняття соціальних гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні. // Право України. – 2000.  № 3.  С.28-30.
135. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Навч. посібник. Вид. 3-тє, зі змін. й доповн. – К.: ІСДО, 1995. – 172 с.
136. Рабінович П.М. Соціальна держава // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України, ін-т держави і права ім. В.П. Корпецького. – К.: Довіра: Генеза, - 1996. - С. 374.
137. Радаев В.Р. В борьбе двух утопий //Вопросы философии. - 1992. - № 4. - С. 7.
138. Раданович Н. Міжнародно-судові засоби імплементації Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод // Право України. - 1999. - № 12. - С. 37.
139. Редер К., Вайхельт В. Критика антикомммунизма в вопросах государства. // Критика буржуазных политико-правовых концепций. – М., 1997. – С. 25-26.
140. Римашевская Н. Либерализм и социальные гарантии в условиях переходной экономики //Проблемы теории и практики управления. – 1999. - №1.
141. Рисдал Р. Проблемы защиты прав человека в объединенной Европе// Защита прав человека в современном мире. - М.,1993. – 325 с.
142. Риттер Г.А. Социальное государство: возникновение и развитие, сравнительный анализ / Реф. Соколовой В.И. // РЖ: Обществ. науки за рубежом. – М.: АН СССР ИНИОН, 1990. - №5. – С. 26-31. (Сер. 4 Государство и право).
143. Роик В. Социальное государство и гражданское общество // Человек и труд. – М., 1996. - №11. – С. 9-11.
144. Савченко В. Шляхи оптимізації забезпечення соціального захисту населення держави і регіону. // Соціальний захист. - 1998. - №6. - С.37-45.
145. Сергєєва С.М. Право молоді на працю та освіту. Реалії та перспективи// Науковий вісник ЗДУ. – 2001. - №3. – С. 128-134.
146. Силагадзе А.Н. Концепция «социального государства» в работах западногерманских неоконсерваторов и либералов // Эволюция теории и практики «государства благосостояния» в 80-е годы: Сб. обзор. – М.: АН СССР ИНИОН, 1991. – С. 141-160. (Соц.-экон. пробл. развитых зап. стран).
147. Сирота И.М. Все о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины. – Х., 1999. – 316 с.
148. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 288 с.
149. Скажи, скільки ти отримуєш... // Урядовий кур’єр. – 1997. – 6 черв.
150. Словарь терминов по теории государства и права: Учеб пособие / Рук. авт. кол. Н.И. Панов. – Харьков: Основа, 1997. – 180 с.
151. Смирнов Г.Л. К вопросу о ленинской концепции социализма // Политическое образование. – 1989. - №1. – С. 12-21.
152. Смирнов Г.Л. Общечеловеческий интерес и интересы классов // Правда. - 1989. - 28 февр., 1 марта.
153. Советский закон и гражданин: Юрид.справ.- К.: Нук. думка, 1988. – Т.1. – 364 с.
154. Советское государственное право. - Москва, 1948. – 336 с.
155. Соколов А.Н. Идея правового государства в Германии и механизм ее реализации. Дис... докт. юрид. наук. – Рига, 1992. – 688 с.
156. Социальное и личное страхование (опыт страхового рынка ФРГ). – М.: Анкил, - 1996. – 122 с.
157. Социальные права человека: Документы и материалы Совета Европы. – М., 1996. – Ч.1. – 172 с.
158. Соціально-демографічне становище України у 1996 році // Урядовий кур’єр. – 1997. – 13 лют.
159. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учебник. – М.: Проспект, 1999. – 304 с.
160. Сравнительное конституционное право зарубежных стран. С. 310.
161. Сташків Б. Судовий захист – соціальним правам громадян.// Право України. - 1996. - № 10. - С. 30.
162. Стратегія подолання бідності. Затверджена Указом Президента України від 15.08.2001 № 637/2001.
163. Теория государства и права. Курс лекций/ Под ред. Н.И.Матузов и А.В.Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
164. Теория государства и права. Под ред. проф. Г.Н. Манова. Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1996. – 386 с..
165. Теория государства и права: Учебник для вузов / Ред. Рассолов М.М., Лучин В.О., Эбзеев Б.С. - М.: ЮНИТИ, Закон и право, 2000. - 640 с.
166. Теория государства и права : Учебник для юридических вузов и факультетов. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 570 с.
167. Теорія держави та права: Експериментальний підручник / О.Ф. Скакун, М.К. Подберезський. – Харків, 1996.
168. Ткалич М.О. Інститут омбудсмена за кордоном та в Україні// Науковий вісник ЗДУ. – 2001. - №2. – С. 106-111.
169. Тимощук А.В. Правовое государство в Украине: теория, история, перспективы. – Симферополь: Таврия, 1997. – 68 с.
170. Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. Учеб. пособ. – Харьков: Факт, 1999. – 320 с.
171. Троян О.І. Соціальна справедливість як моральна основа демократичної правової соціальної держави: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юридич. наук. - Харків, 1995. – 19 с.
172. Трудовое право. Энциклопедический справочник / Гл. ред. С.А. Иванов. – М.: Сов. энциклоп. 1979. – 528 с..
173. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика. Политико-правовое положение трудящихся в Европейском сообществе / Пер. с англ. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 176 с.
174. Фадеева Т.М. Единая Европа: идея и реальность. Концепция культурной идентичности. – М.: РАН ИНИОН, 1997. – 48 с.
175. Фарбер И.Е. Свобода и права человека в Советском государстве. - Саратов, 1974. - С. 42.
176. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1994. – 352 с.
177. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика / Пер. с англ. - М.: Дело, 1999. – 864 с.
178. Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. - М., 1992. – 238 с.
179. Хайнц Л. Социальная рыночная экономика. Германский путь. – М.: Дело ЛТД, 1994. – 224 с.
180. Хаманаева Н.Г. Контроль омбудсмена за соблюдением прав и свобод гражданина// Конституция РФ и совершенствование механизмов защиты прав человека. - М., 1994. - С. 146.
181. Хеллер А. Свобода как высшая идея / Реф. Попова А.П. // РЖ: Обществ. науки за рубежом. – М.: АН СССР ИНИОН, 1990. - №4. – С. 18-26. (Сер. 4. Государство и право).
182. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ/ Пер. с нем. – М.: Юрид. лит., 1981. – 368 с.
183. Хефлунд С. Можно ли право собственности защитить законом? // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 2000. - №3.
184. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для выснших учебных заведений / Под ред. профессора В.Г. Стракозова. – М.: «Дабахов, Ткачев, Димов», 1995. – 384 с.
185. Цахер Х.Ф. Социальное право и справедливость / Реф. Султановой А.Д. // РЖ: Обществ. Науки за рубежом. – М.: АН СССР ИНИОН, 1990. - №3. – С. 9-13. (Сер.4 Государство и право).
186. Черданцев А.Ф., Русинов Р.К. Критика современных буржуазных государственно-правовых теорий. – Свердловск, 1977. – 215 с.
187. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. – М.: РАН ИГП, 1993. – 140 с.
188. Четвернин В.А. Понятие права и государства. Введение в курс теории права и государства. – М.: Дело, 1997. – 120 с.
189. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / Ин-т госуд-ва и права РАН. - М.: Юристъ, 1997. - 568 с.
190. Шульга А.М. Теория государства и права. Пособие для подготовки к государственному (выпускному) экзамену по теории государства и права. - Харьков, 2000. – 116 с.
191. Яковюк І.В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення. Дис... канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – 199 с.
192. Яковюк І.В. Соціальне право як засіб соціальної орієнтації державності// Науковий вісник ЗДУ. – 2001. - №2. – С. 51-55.
193. American Historical Documents (1000-1904). – N.Y., 1969. – 462 p.
194. Der Grosse Brockhaus. - Weisbaden, 1957. - Bd. XI. – 578 s.
195. Hicks J. R. The Social Framework. - Oxford, 1948. – 342 p.
196. Hoover C.B. The Economy, Liberty and the State. - N.Y., 1959. – 325 p.
197. Kägi W. Zur Entwicklung des schweizerischen Rechtsstaates seit 1848// Yunder Jahre schweizerischeses Rechts, Basel, - S. 255.
198. Kuznets S. Economic Growth and Income Inequality // The American Economic Review. – 1955 - № 1 - p. 19.
199. Marcic R. Von Gesetzesstaat zum Richterstaat. - Wien, 1957. - 499 s.
200. Mund V.A. Government and Business. - N.Y., 1955. – 264 p.
201. Walter W. Die sozialethische Definition der Demokratie. - Freiburg, 1962. – 282 s.
202. Werner F. Sozialstaatliche Tendenzen in der Rechtssprechung, // Archiv des öffentlichen Rechts". – 1956. - № 1. - Bd. 81. - S.87.