Правовий закон: питання теорії та практики в Україні

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП..........3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО ЗАКОНУ
Вступ ..........18
1.1.Сутність правового закону..........19
1.2. Юридичні ознаки правового закону...........38
1.3. Поняття та визначення правового закону в умовах правової держави..........70

РОЗДІЛ 2. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВОВОГО ЗАКОНУ – ЯК ОСНОВА
РЕАЛІЗАЦІЇ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА
Вступ...........92
2.1.Поняття верховенства правового закону та його соціального призна-чення.......93
2.2. Механізм забезпечення верховенства правового закону..........106
2.3. Розбудова громадянського суспільства, як шлях до забезпечення соціальних гарантій верховенства правового закону..........132

РОЗДІЛ 3. СТАНОВЛЕННЯ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВОВОГО ЗАКОНУ
В УКРАЇНІ
Вступ..........151
3.1. Історія питання..........154
3.2. Практика розвитку законодавства сучасного періоду..........171
3.3. Правове законодавство як результат правової реформи...........189

ВИСНОВКИ..........205

ЛІТЕРАТУРА..........208

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Реалізація конституційного принципу вер-ховенства права в Україні, необхідність подальшої демократизації українського суспільства, формування правової державності та розбудови громадянського суспільства, вимагають від національної науки теорії права нового осмислення змісту та сутності ключових категорій: права, закону та його верховенства в системі нормативно-правового регулювання. Сучасне розуміння права передбачає визнання людини найвищою соціальною цінністю, а забезпечення та реалізацію невід’ємних прав і свобод людини і громадянина - головним сенсом діяльності державної влади, яка реалізує свою компетенцію тільки в межах Конституції та законів України. На основі гуманістичного за своїм змістом та сутністю права формується нове і вище за своїми юридичними характеристиками джерело нормативно-правового регулювання суспільних відносин – правовий закон. Сучасне вітчизняне правознавство визнає необхідність існування закону, правового за своїм змістом та сутністю. Не викликає заперечень також необхідність верховенства закону в системі нормативно-правових актів. Але, при цьому, ні створення правового законодавства, ні реалізація верховенства правового закону неможливі без визначення сутності, юридичних ознак і змісту правового закону та його верховенства, а також без механізму становлення та реалізації верховенства правового закону, як основи реалізації принципу верховенства права. Ці питання є вирішальними для становлення в Україні режиму правозаконності, як сукупності ідей, принципів правового регулювання суспільних відносин, реалізованих у нормах правового законодавства, верховенство якого в системі нормативно-правового регулювання забезпечує реалізацію принципу верховенства права, а значить всебічно задовольняє інтереси особистості, як головної соціальної цінності. При цьому правовий закон та його верховенство виступають соціально-юридичним механізмом реалізації прав і свобод громадян, що включає гарантії їх забезпечення та захисту.
Актуальність теми даного дисертаційного дослідження пояснюється, насампе-ред, недостатністю системи правового законодавства у нашій країні, що пов’язане з недоліками законотворчого процесу, а також проявами правового нігілізму у забезпеченні верховенства правового закону. Необхідно зазначити, що кількість факторів негативного впливу на процес становлення верховенства правового закону в Україні, залишається значною, що перешкоджає реалізації принципу верховенства права в Україні, а значить, гальмує процес становлення України як демократичної, соціальної, правової держави з розвинутим громадянським суспільством.
На сучасному етапі розвитку України теорія правового закону та його верховенства в системі нормативно-правового регулювання суспільних відносин потребує підвищеної уваги в зв’язку із здійсненням в країні глибоких політичних та соціально-економічних перетворень, принциповим оновленням законодавства та приведенням державного механізму забезпечення та реалізації прав і свобод людини і громадянина у відповідність до конституційних та міжнародних стандартів у галузі прав людини. Головну роль у цьому процесі відіграє Вер-ховна Рада України, як єдиний у державі законодавчий орган.
Дослідження парламентаризму в дисертації здійснюється з погляду на нього, як на ефективний засіб реалізації народного суверенітету та найбільш реальний засіб створення правового законодавства у галузі забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, як головної соціальної цінності. Оскільки об’єктивно існує проблема відповідності діючого законодавства ідеям і принципам, закріпленим у Конституції України, в дисертації визначаються критерії правового змісту та сутності законів, які надають їм ознак правового законодавства. Незважаючи на достатній науковий матеріал відносно змісту та якості діяльності єдиного законодавчого органу у створенні досконалого законодавства, здатного забезпечити охорону та реалізацію конституційних прав людини і громадянина, тематика дисертаційного дослідження збагачена сучасним праворозумінням і з цієї позиції у вітчизняній юридичній науці розглядається вперше. Крім того, останнім часом частково знизилась практична цінність великої кількості робіт про зміст верховенства закону в системі нормативно-правових актів, оскільки вони базувалися на раніше пануючій марксистсько-ленінській політиці та ідеології, на застарілому розумінні закону, тільки як нор-мативного закріплення державою волі народу.
Підготовлене дисертаційне дослідження має на меті усунути відповідну прога-лину сучасної науки теорії держави і права у визначенні правового закону та досягнення його верховенства на основі виявлення змісту, сутності та юридичних ознак правового закону, його співвідношення з іншими нормативно-правовими актами держави, а також пошуку засобів становлення верховенства правового закону як основи реалізації принципу верховенства права в Україні.
Теоретична розробка питання сутності і змісту правового закону, його місця в системі нормативно-правових актів полягає також в обґрунтуванні ролі верховенства правового закону, як умови для забезпечення розвитку громадянського суспільства, демократичної, правової, соціальної держави в Україні. Розкриття та практична реалізація цих теоретичних положень мають сприяти розширенню демократичних інститутів волевиявлення народного суверенітету, прийняття законів правового характеру, толерантних за своєю сутністю та придатних для реалізації конституційного принципу верховенства права. В той же час, існує необхідність комплексного аналізу конституційних основ демократизації суспільства, синтезу на їх основі правового змісту закону та нових способів реалізації верховенства правового закону.
Вирішення цієї наукової проблеми має значення для вдосконалення законотворчої практики в Україні, розподілу здійснення правотворчої функції між народом та державою, між парламентом та іншими органами державної влади та управління. Результати дослідження мають також практичне значення для повноти реалізації законів, становлення режиму правозаконності, в тому числі законності, як основного принципу діяльності органів держави, зокрема судочинства в Україні. Пропозиції, що є результатом досліджень, спрямовані на вдосконалення законодавчого процесу, систематизації законодавства, законодавчої техніки на основі законодавчо закріпленої юридичної термінології.
Дослідження обґрунтовується також станом правопорядку України, який ще не повністю відповідає принципам, проголошеним Конституцією України (1996), а тому вимагає від держави, суспільства та громадян особливого ста-влення до закону, прагнення до досягнення його правового характеру та толерантності, визнання його верховенства.
Результати дослідження можуть бути врахованими в процесі законотворчої діяльності парламенту, підзаконного нормативно-правового регулювання урядом та іншими органами і посадовими особами держави, завершення державно-правової реформи та у формуванні правової свідомості, поваги до закону, розуміння його верховенства населенням і особливо парламентарями та посадовими особами держави.
Дисертаційна робота має актуальність і для розвитку теорії держави і права. Вона визначається тим, що сучасною наукою недооцінюється в належній мірі роль суверенітету народу у правотворчості. Його значення, повнота реалізації, у законодавчому процесі іноді ставляться під сумнів навіть у рішеннях державних органів та посадових осіб. Недооцінка ролі та значення народного суверенітету взагалі та зокрема у практиці законотворення є суттєвим гальмом дійсної демократизації суспільства, процесів становлення правової держави та громадянського суспільства. Адже реалізація верховенства правового закону неможлива без міцних демократичних засад організації суспільства та держави, без сталого громадянського суспільства на основі повноти виявлення народного суверенітету, закріпленого у правовому за своїм змістом законі. Громадянське суспільство, демократична, соціальна, правова держава, реалізація принципів верховенства права – неможливі без верховенства правового закону, як вищої форми прояву народного суверенітету, без його толерантності та підтримки правосвідомістю населення, яка ґрунтується на розумінні права та правового закону.
Викликають актуальність цієї роботи також відсутність і досі чіткого розме-жування в юридичній літературі термінів “нормативні акти” та “нормативно-правові акти”, довільне застосуванні терміну “законодавство”, неузгодженість в розумінні ієрархії нормативно-правових актів, відсутність сучасного визначення терміну “правовий закон”, розкриття його сутності, змісту та верховенства.
Тематика роботи пов’язана з необхідністю завершення державно-правової реформи в Україні, вдосконаленням законодавства і в цілому нормативно-правового регулювання, особливо шляхом його гармонізації з міжнародним правом, подальшої систематизації законодавства.
Питання, що висвітлені у роботі мають практичне значення і для реалізації Указу Президента України від 18.10.2001 року №992/2001 “Про Національну програму правової освіти населення”, яким передбачається широке інформування населення про правову політику держави та законодавство.
Питання сутності та змісту правового закону, особливої ролі правового закону у нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин, що визначає необхідність його верховенства, стала однією з центральних у юриспруденції після прийняття Декларації про державний суверенітет і особливо після прийняття Конституції України. Але, теоретичні проблеми верховенства закону та його юридичних ознак, зв’язку закону з правом, законністю та суспільною правосвідомістю завжди були в центрі уваги юридичної науки. Ця проблема досліджувалась такими вченими, як С.С.Алексеев, К.А.Архипов, В.М.Баранов, М.М.Воронов, В.В.Головченко, С.Л.Зівс, Д.А.Керімов, М.І.Козюбра, В.В.Копейчиков, П.О.Недбайло, Є.В.Назаренко, В.С.Нерсесянц, А. Нашіц, В.Ф.Опришко, Н.С.Піголкін, С.В.Полєніна, П.М.Рабинович, О.Ф.Скакун, Ю.А.Тихомиров, І.Є.Фарбер, Р.О.Халфіна, Ю.Шемшученко та іншими.
Науковою основою формування нового поняття правового закону, не-обхідності його верховенства в системі нормативно-правових актів стали роботи М.М.Воронова, В.Д.Бабкіна, С.В.Бобровник, А.З.Георгіца, С.К.Дудар, О.В.Зайчука, А.П.Зайця, М.І.Козюбри, А.А.Козловського, А.М.Колодія, В.В.Копейчикова, В.А.Котюка, Л.Г.Кривенко, Л.С.Мамут, В.К.Мамутова, А.Р.Мацюка, П.Ф.Мартиненко, О.Г.Мурашина, Є.В.Назаренко, В.Ф.Опришко, М.Ф.Орзіха, В.Ф.Погорілко, П.М.Рабиновича, В.М.Селіванова, В.Ф.Сіренко, О.Ф.Скакун, В.І.Тимошенко, Є.А.Тихонової, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученко, М.В. Цвіка, О.І.Ющика та інших.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування необхідності верховенства закону в системі нормативно-правових актів, необхідності правового характеру закону для забезпечення цього верховенства, а також виключної ролі народу у забезпеченні процесу законотворчості. Ці теоретичні положення мають практичне застосування в процесі розбудови громадянського суспільства, реалізації конституційних положень про дію верховенства права в Україні на основі створення режиму правозаконності, який ґрунтується на верховенстві правового закону в усіх сферах суспільного життя. Для досягнення цієї мети були поставлені завдання:
1) розкриття особливості змісту, сутності, юридичних ознак правового закону та його визначення на основі сучасного праворозуміння;
2) визначення місця правового закону в системі інших нормативно-правових актів, розкриття юридичного змісту та значення верховенства правового закону та засобів його забезпечення;
3) аналізу процесу становлення верховенства правового закону в Україні, стану законодавчої практики та виявлення засобів реформування існуючої системи законодавства України;
4) визначення соціально-юридичного механізму становлення правового закону та впливу його верховенства на реалізацію принципу верховенства права у сучасному його розумінні;
5) визначення пропозицій основних форм та методів поглиблення правового змісту і сутності законодавства та процесу правотворчості, підвищення соціальної цінності прав і свобод людини і громадянина в законодавчій практиці в Україні.
Об’єктом дослідження є нормативно-правове регулювання суспільних відносин в Україні, зв’язок між ієрархією нормативно-правових актів і джерелами їх походження, залежність місця нормативно-правового акту в системі їх ієрархії від повноти та безпосередності виразу суверенної волі народу, фактори правового характеру нормативно-правових актів та верховенства правового закону поміж ними, а також заходи реалізації народного суверенітету у законодавчій діяльності та верховенства правового закону в системі норма-тивно-правових актів.
Предметом дослідження дисертаційної роботи є теорія та практика законотворчості та законотворчого процесу в Україні. Основна увага дослідження також спрямована на зміст та сутність правового закону, критерії розмежування закону та інших нормативно-правових актів, а також фактори, які забезпечують верховенство правового закону. У роботі розкриті практичні засоби реалізації верховенства правового закону через інститути референдуму, парламентаризму, загальновизнану у світовій конституційній теорії ідею пріоритетності норм міжнародного права перед національним законодавством, вдосконаленні законодавчого процесу, забезпеченні принципу законності в процесі застосування закону усіма органами держави, посадовими особами та громадянами, яке ґрунтується на підтримці закону професійною правосвідомістю та правосвідомістю всього населення.
В роботі застосовані комплексні методи дослідження закону в системі нормативно-правових актів. Проведено аналіз всіх характеристик закону, як нормативно-правового акту та синтез характерних, особливих ознак закону, як нормативно-правового акту вищої юридичної сили. Досліджена історія розвитку теорії закону та її нинішній стан у порівнянні з практикою реалізації тези про верховенство закону в Україні в її динаміці. Крім аналізу та синтезу, історичного та порівняльного методів дослідження, застосовані діалектичний та філософський методи, без яких неможлива аргументація ґрунтовних для визначення верховенства правового закону понять про народний суверенітет, парламентаризм, громадянське суспільство, законність, толерантність та інших. Застосування при вирішенні наукових задач обраних загальнонаукових та спеціальних методів дало змогу розкрити предмет дослідження та розв’язати поставлене наукове завдання.
В роботі дістали подальший розвиток наукові положення:
1) про закон та його ознаки, конкретизовані поняття нормативно-правового акту, терміну “закон” та “законодавство” в контексті положень Конституції 1996 року;
2) поняття та види актів всеукраїнського референдуму, сформульовано поняття “нормативно-правовий акт”;
3) уточнено поняття терміну “законодавство”, який не може вживатися до всіх інших нормативно-правових актів (виданих Президентом України, Кабінетом міністрів України та органами центральної виконавчої влади).
Такий підхід відмінний від попередніх чітким визначенням ознак закону, наголосом на його правовому характері, а також подоланням успадкованої від радянського періоду неоднозначності визначення місця закону в ієрархії нормативно-правових актів, відмежуванням закону від інших нормативно-правових актів за ознакою виключності суб’єкту законодавчого процесу.
Серед нових наукових положень роботи можна відмітити:
1. Визначення поняття правового закону, його сутності, змісту та юридичних ознак. Сутність правового закону розкрита через ознаку його внутрішньої справедливості, гуманізму, спрямованості на задоволення потреб людини і громадянина, забезпечення та захисту її прав і свобод, наявністю в ньому мотивації, яка може бути природно схвалена як загальнообов’язкова.
2. На основі сформульованих принципів правового закону виділено основні та
факультативні юридичні ознаки правового закону, розкрито новий зміст загальності правового закону, що полягає в безпосередності та толерантності волевиявлення суверена, яким є народ. Наголошено на особливому соціальному значенні нормативності правового закону, як регулюючої системи, за допомогою якої може бути досягнуто постійне відтворення у суспільному житті загальнолюдських цінностей та ідей.
3. Сформульована мета правового закону, яка полягає в реалізації об’єктивності права в суб’єктивну форму його вираження, адекватну суверенній волі всього народу та розумним, науково обґрунтованим началам.
4. В контексті вимог Конституції України акцентовано увагу на зв’язок правового закону і держави, реалізацію принципу верховенства права через підпорядкування держави положенням Конституції та правовим законам України.
5. Запропонована ієрархія правових законів за ознаками фундамен-тальності норм, ступенем загальності розкриття конституційних принципів, повноти волевиявлення народу, особливості процедури прийняття та приналежності до національної системи законодавства, а саме: розглянуті види правових законів, серед яких Основні – Конституція та закони, які вносять зміни до неї, звичайні (поточне законодавство та кодекси), спеціальні за суб’єктами чи об’єктом застосування, прийняті за результатами всеукраїнського референдуму та особливі – привнесені шляхом ратифікації міжнародних договорів. Суттєвим фактором прийняття правових законів названо виявлення суспільної думки.
6. Загальні характеристики правового закону дозволили визначити його як нормативно-правовий акт, спрямований на реалізацію конституційних прав і свобод людини і громадянина, джерелом походження якого є суверенна воля народу, тотожна за своєю суттю та своїм змістом гуманістичним ідеям та загальновизнаним людським цінностям, а метою регулювання – забезпечення існування громадянського суспільства, демократичної, соціальної, правової держави та досягнення верховенства права.
7. В роботі дістали розвиток наукові положення про зміст і функції верховенства правового закону. Вони відмінні від попередніх тим, що верховенство правового закону запропоновано розглядати як гарантію за-безпечення:
а) верховенства права шляхом повної відповідності правовим законам нормативно-правових актів усіх органів і посадових осіб держави та органів місцевого самоврядування;
б) адекватності виразу суверенної волі народу та сутності права в усій системі нормативно-правового регулювання, здійснюваного як через правові закони так і опосередковано іншими суб’єктами правотворчості, тобто створення в правовому законі еталону нормативно-правового регулювання, який відповідає волі народу;
в) єдності нормативно-правового регулювання та правозастосування, тобто забезпечення реалізації норм правового закону в суспільному житті, існування правопорядку, який ґрунтується на принципі дії верховенства права;
г) конституційного порядку, тобто неухильного виконання та дотримання усіма суб’єктами права, в тому числі органами влади та посадовими особами норм конституції, реалізованих у законах та інших нормативно-правових актах;
д) консолідації суспільства та формування правосвідомості і правової куль-тури, спрямованої на повагу до правового закону, яке засновано на забезпеченні його знання, розуміння його правової сутності, призначення, критичного відношення до законів, які не відповідають принципам справедливості і гуманізму і, разом з тим, сприйнятті та терпимості стосовно різноманіття по-глядів;
є) інтеграції у світове співтовариство при збереженні особливостей української правової системи; розбудови громадянського суспільства та демократичної, правової, соціальної держави.
При аналізі ієрархічної системи нормативно-правових актів України, до-повнені змістовні характеристики актів, які видаються Главою держави та Урядом, іншими органами центральної виконавчої влади. Визначено, що нормативно-правові акти, які видає Президент України, займають головне місце в ієрархії підзаконних нормативно-правових актів, але повинні узгоджуватися з правовими законами та відповідати Конституції України. Реалізація принципу верховенства права, та верховенства правового закону в підзаконних нормативно-правових актах – основне завдання нормативно-правового регулювання, здійснюваного Президентом, Кабінетом Міністрів та іншими центральними органами виконавчої влади. Процедура надання чинності підзаконним нормативно-правовим актам, як і саме нормативно-правове регулю-вання, повинна відповідати правовому закону не тільки за змістом, але і за формальними ознаками.
Одне з ключових питань роботи – питання народного суверенітету, оскільки народний суверенітет не тільки надає законові правового характеру, але є також основою, засобом реалізації верховенства правового закону. Виходячи з неподільності народного суверенітету та похідного характеру парламентської форми закріплення у законах волі народу стосовно волі суверена, в роботі обґрунтовано тезу про необхідність реалізації в законодавстві України та на практиці верховенства загальнонародного референдуму над парламентськими формами здійснення народного суверенітету. Контролювати парламент, перед усім, повинен самий народ. Разом з тим, в роботі розглянута ідея представницької функції парламенту, її прямого зв’язку з законодавчою функцією парламенту. Цей зв’язок охарактеризовано в роботі як співвідношення волі народу з її законодавчою реалізацією парламентом. Реалізація суверенної волі народу, його правових ідей визначена в роботі головним завданням парламенту в процесі здійснення ним його законодавчої діяльності.
В роботі зроблено нові за своїм змістом висновки про те, що верховенство правового закону необхідно розглядати як послідовний розвиток української національної ідеї парламентаризму, що ґрунтується на принципі народовладдя та є гарантією повноти забезпечення народного суверенітету у законотворенні, а на сучасному етапі - розбудови в Україні розвинутого громадянського суспільства, демократичної, правової та соціальної держави. Актуальність цього питання з теоретичної точки зору потребує, щоб принцип верховенства закону, проголошений Декларацією про державний суверенітет України, був більш чітко сформульований поряд з принципом верховенства права у статті 8 Конституції України.
Практична реалізація принципу верховенства правового закону не втратить своєї актуальності ніколи, оскільки розвинуте громадянське суспільство та правова держава прагнуть повноти реалізації народного суверенітету, в якому криється головна рушійна сила самої ідеї верховенства правового закону.
Аналіз становлення верховенства правового закону в Україні свідчить про те, що реалізуючи позитивну національну ідею законотворчості, Україна в перші роки незалежності не змогла уникнути помилок від фактичного відхилення від принципу верховенства закону. Перший практичний досвід України був відмічений прийняттям Закону України “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання” від 18 листопада 1992 року, змін до статті 97 Конституції України 1978 року, що фактично означало можливість заміни законотворчості урядовим нормативно-правовим регулюванням та певний час живило законодавчий нігілізм, підривало верховенство закону, обмежувало реалізацію народного суверенітету. З іншого боку, така ситуація стала рушійною силою відродження інтересу науки та практики до питання верховенства закону, а також гарантій його реалізації. Прийняття Конституції України 1996 року привнесло нового змісту цим пошукам. Стала очевидною правота наукової думки: суспільство потребує верховенства правових законів, гарантією яких є розвинуте громадянське суспільство, демократична, правова, соціальна держава та повнота реалізації народного суверенітету в процесі законотворчості.
В дисертації запропонована періодизація процесу становлення законодавчої системи незалежної України, яка має значення для виявлення позитивних та негативних факторів впливу на процес законотворчості в Україні. Їх аналіз та синтез дає ґрунтовну відповідь на питання про шляхи подальшого вдосконалення законодавства України та забезпечення верховенства правового закону у нормативно-правовому регулюванні. Наголошено увагу на тому, що за період з початку незалежності відбулися суттєві зміни законодавства. Це перед усім – гуманізація закону, його орієнтація на загальнолюдські цінності, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, що відповідає загальній зацікавленості суспільства в побудові правової держави та забезпеченні верховенства права.
Аналіз факторів впливу на процес законотворчості звертає увагу на те, що моделювання змісту правового закону та визначення у специфічній юридичній формі його норм законодавцем починається з наукового обґрунтування законотворчості, з врахуванням суспільної правової свідомості народу. Це потребує підвищення ролі науки у правотворчості, а також розумного врахування громадської думки в цьому процесі. Принцип, відповідно до якого первинне правове регулювання повинно здійснюватися вищим представницьким органом або безпосередньо народом, не слід розуміти як вимогу того, щоб закон містив повне, вичерпне регулювання соціальних відносин. Нормативно-правове регулювання допускає нормотворчу компетенцію органів виконавчої влади, суть якої полягає, однак, в практичній реалізації політики законодавця вираженої у правовому законі. Нормативно-правова діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування ні в якому разі не можуть виходити за межі компетенції прийняття нормативно-правових актів у відповідності з правовими законами та на їх виконання. За допомогою законів, законодавчий орган сам визначає межі діяльності органів виконавчої влади та їх повноваження в галузі нормативно-правового регулювання. Виконавчі органи, таким чином, ні за яких обставин не можуть виходити за межі допоміжного (вторинного і підлеглого) відносно закону характеру правового регулювання.
Повнота законодавчого регулювання суспільних відносин і, разом з тим, вираження змісту норм правового закону точною юридичною мовою, приведення норм законодавства в систему, тобто їх впорядкування та наділення формою, що визначає їх нормативно-правову силу та забезпечення публічності - це і є ті умови, від яких залежить ефективність правового регулювання в Україні.
Реалізація правового закону, передбачає забезпечення режиму правозаконності, тобто такого стану громадянського суспільства при якому забезпечене як створення справедливих, гуманних правових законів, так і реалізація їх в юридичній практиці усіх органів держави, посадових осіб, громадян та їх організацій. Саме завдяки правозаконності в Україні має бути створена демократична правова держава, забезпечені права і свободи людини, здійснено захист людини від сваволі влади та реалізовано верховенство права.
Становлення громадянського суспільства в Україні ключовий фактор реалізації Конституції та правових законів України. Демократія та функціонування її інститутів вимагають громадянської підтримки, охорони державою, правом, законом. В цьому розумінні існує безпосередній зв’язок між громадянським суспільством, правом та законом, а також взаємний вплив на становлення та розвиток цих інститутів. В громадянському суспільстві, народ, що стає сувереном, підпорядковує державу своїм інтересам і покладає на неї обов’язок захисту прав і обов’язків громадян - членів суспільства. В роботі наголошується, що ідея громадянського суспільства носить правовий характер. Вона може і повинна стати реальною силою впливу на розбудову демократичної, соціальної, правової держави, утвердження верховенства права і закону, реалізації правозаконності, як основного принципу діяльності всієї державної влади.
Новим у розробці теорії правового закону в роботі є характеристика однієї з основних ознак правового закону – його толерантності. Толерантність закону означає, що для кожної людини та громадянина законом має бути гарантована свобода переконань та вимога визнання того ж права за іншими. Це означає, що правовий закон не нав’язує поглядів, які не можуть бути сприйняті будь-якою людиною і громадянином. Толерантність вимагає справедливого та не обтяжливого для кожної людини і громадянина законодавства, правопорядку та судово-процесуальних і адміністративних норм. Толерантність вимагає надання кожній людині можливостей для економічного та соціального розвитку без будь-якої дискримінації. Толерантні закони, тобто такі, що виражають гармонію різних поглядів з одного питання, є потужним фактором верховенства правового закону в системі інших нормативно-правових актів, оскільки в них зосереджений безпосередній вираз узгодженої, а тому задовільної для кожної людини і гро-мадянина волі.
Стосовно техніки створення норм закону, в роботі зроблено висновки про те, що чистота юридичної мови закону, ступінь розробки юридичної термінології свідчить не тільки про рівень юридичної культури законодавця, але і про його відношення до законності та верховенства закону взагалі. В роботі наголошується на тому, що терміни закону не повинні залишатися довільною сукупністю, вони повинні бути систематизовані в одному документі, для чого доцільно прийняття законодавчим органом закону про юридичні терміни. Терміни, внесені у такий закон мають об’єктивно та адекватно відображати зв’язки, що існують між юридичними поняттями, узгоджуючи їх. Максимально чітке та небагатослівне визначення термінів в законі дасть можливість їх точного та ясного розуміння.
На основі діалектичного аналізу стану законодавства, синтезу факторів впливу на його правову природу, засобів забезпечення та практичної реалізації верховенства правового закону в системі нормативно-правових актів, в роботі запропоновані практичні рекомендації усунення недоліків законодавства та реалізації верховенства правового закону, які можуть бути використаними з метою визначення змісту та шляхів демократизації основ політичної системи та державотворення, визначення розподілу компетенції органів державної влади в процесі правотворчості, вдосконалення законодавчого процесу, підвищення якості самого законодавства та процесу його реалізації. Використання результатів дослідження доцільне також в процесі організації правового виховання та правової освіти, зокрема, фахової підготовки державних службовців всіх рівнів та формування правосвідомості громадян України, становлення їх активної громадянської позиції.
Результати дослідження можуть бути використаними в організаційній діяльності органів законодавчої, виконавчої, судової влади України, в повсякденній практичній діяльності державних службовців. Основні положення дисертації придатні також для цілей громадських організацій, які метою своєї статутної діяльності визначають становлення розвинутого громадянського суспільства та демократичної, соціальної, правової держави в Україні. До дисертації включені положення про шляхи завершення правової реформи в Україні.
Апробація дисертаційного дослідження. Головні положення і висновки дисертації оприлюднені на конференціях “ Розбудова громадянського суспільства в Україні” та “Соціально-правові, економічні, духовні та освітянські аспекти розбудови громадянського суспільства в України”[208,209], проведених у 2001 та 2002 роках Академією праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, а також обговорені на кафедрі теорії та історії держави і права АПСВ.
Результати дисертації, в період 2000-2002 років відображені у 5 статтях фахових видань України.

bibliography

ВИСНОВКИ

Найбільш важливі наукові результати роботи полягають в розкритті сутності, змісту та соціальної цінності правового закону, верховенства правового закону як основи реалізації принципу верховенства права в умовах розбудови громадянського суспільства та демократичної, правової держави, як джерел правового закону та реалізації його верховенства. В роботі сформульоване відношення до законодавчої функції парламенту, як залежної та підпорядкованої його представницькій функції. Верховенство закону поставлено у залежність від правової сутності закону та його якості. Показником технічної досконалості закону, як нормативно-правового акту, названо уніфікацію його юридичних термінів. Практичні результати і рекомендації роботи, що полягають у внесенні певних змін до законів України та подальшого розвитку конституційних положень, готові вже сьогодні для безпосередньої реалізації.
Результати роботи розв’язують наукову проблему:
- співвідношення права та закону;
- подолання підходу до сприйняття права та закону, який існував у радянські часи;
- формулювання специфічних ознак правового закону;
- розкриття принципів та сутності правового закону;
- визначення факторів формування та впливу правового закону на функці-онування всієї правової системи.
Запропоноване поняття правового закону збагачує існуючу теорію закону новим, сучасним змістом, що сприяє послідовній реалізації Конституції України 1996 року, зокрема, визначеному Конституцією принципу верховенства права.
Потребують практичного використання:
- сформульовані в роботі засоби реалізації принципу верховенства закону, які
вирішують проблему реалізації верховенства права;
- визначені у роботі критерії ієрархії нормативно-правових актів, відповідності
правового закону принципам права;
- умови технічної досконалості норм закону.
У роботі розглянуте питання ієрархії правових законів. Обґрунтована ідея верховенства всеукраїнського референдуму з питань законопроектів, висунутих компетентними суб’єктами права, над парламентською формою законотворчості. Запропоноване її вирішення пов’язане у роботі з пропозицією розширення демократії у сучасній Україні, необхідністю активізації участі народу в законотворчості, поширенням практики передачі законопроектів на розгляд всеукраїнського референдуму, організації широкого обговорення законопроектів на всіх стадіях законодавчого процесу.
Стан політичної, економічної та соціальної системи України потребує продовження активної перебудови правової системи, реального розвитку у за-конодавстві та подальшої його деталізації в системі нормативно-правових актів основних демократичних прав і свобод громадян, зваженої економічної політики держави, шанобливого ставлення держави до інтересів особистості та виховання поваги громадян до права і законодавства. У зв’язку з цим в роботі зроблені висновки про необхідність конституційного закріплення та реального забезпечення правової сутності закону, принципу верховенства правового закону в системі нормативно-правових актів, як основи реалізації верховенства права та провідної ролі правового закону в розбудові демократичної, соціальної, правової держави та громадянського суспільства в Україні.
При вирішенні проблеми формування нової сутності та змісту правового закону, реалізації верховенства правового закону в системі нормативно-правових актів, головні акценти в роботі зроблено на розвиток правового законодавства, вдосконалення законодавчого процесу, зміцнення режиму законності і правопорядку, як засобів реалізації правового законодавства і забезпечення верховенства права.
Наголошено на необхідності розширення форм реалізації народного суверенітету, і перед усім через удосконалення системи українського парламентаризму, що має визначальний характер для забезпечення верховенства правового закону і верховенства права в Україні. Зазначено також, що закони набувають правового характеру тільки тоді, коли за своїм змістом вони є толерантними, тобто гармонійно поєднують навіть протилежні суспільні погляди та точно відповідають волевиявленню народу, якому належить неподільна суверенна влада в державі. Такий підхід суттєво різнить методи вирішення поставлених у дисертації наукових проблем від відомих у Радянські часи та сучасних поглядів.
Наукові та практичні результати дисертаційної роботи ґрунтуються на аналізі Конституції та законів України, враховують розвиток теорії та практики питання у сучасній Україні та в історичному аспекті, а тому уявляються достовірними. Безпосереднє використання результатів роботи можливе і доцільне не тільки у сучасних умовах, але і в майбутньому, оскільки сенсом демократичної та правової держави завжди буде верховенство правових законів, встановлених суверенною волею народу, та відповідність законів ідейним основам права, яке є толерантним виразом суспільних та особистих інтересів народу України.
Результати дисертаційної роботи можуть бути використані в роботі державних органів влади та управління, політичними та громадськими організаціями для пропаганди правових знань з метою підвищення правової культури населення та активізації участі народу у законотворенні і досягнення в цих умовах верховенства волевиявлення суверенної волі народу та її обов’язковості для держави, органів її влади та посадових осіб. Висновки роботи про необхідність відповідності закону принципам верховенства права, яке ґрунтується на гуманістичних ідеях свободи, реалізації особистих прав людини і громадянина, толерантного розвитку суспільних поглядів, визнання державою пріоритетів та цінностей громадянського суспільства, а також поваги особистості до інститутів державної влади – сприяють формуванню нової правосвідомості і правової культури в Україні.
Комплексний підхід до реалізації теоретичних та практичних висновків та рекомендацій дисертаційної роботи може сприяти позитивним зрушенням у діяльності Верховної Ради України у галузі законотворчості, в практиці застосування інституту всеукраїнського референдуму, підвищенню ефективності взаємодії органів державної влади в процесі нормативно-правового регулювання всіх сфер суспільної діяльності та в процесі реалізації права.

ЛІТЕРАТУРА

[1] В.Б.Авер’янов, В.Н.Денисов. Законодавство: проблеми ефективності. - Київ, Наукова думка, 1995.- 229с.- С.15
[2] О.А. Авдеева. История формирования научного понимания права. - Ир-кутск. – 1996.- 40с.- С. 24-39
[3] С.С.Алексеев. Общая теория права: В 2-х т, Т. 1.— М.: Юрид. лит., 1981.— 360 с.
[4] С.С.Алексеев. Право: время новых подходов.//Сов. гос. и пра-во.-1991.-№2.-С. З-11; Д.А.Керимов. Право и законодательство // Свободная мысль. - 1992. - N18. - С.83.; В.С.Нерсесянц. Проблемы общей теории права и государства. Учебник. Изд-во Инфра.-М.-2001.-832с.; В.Н.Кудрявцев// О правопонимании и законности// Гос-во и право.-1994.-№4
[5-1] С.С.Алексеев, Философия права. - М.- Издательство НОРМА, 1999.- 336с.- С. 135
[5-2] там само С. 69
[5-3] там само С. 71
[5-4] там само С.320
[6] Т. Андрусяк. Українська правова думка і процес творення націо-нального законодавства // Державність. - 1994. - N1-2. - С.77.
[7] Аристотель. Политика. Афинская полития.- М.- Мысль.- 1997.- С.271-343
[8] К.А.Архипов Закон в советском государстве. М.,1926 Ленинград. Государственное издательство.- с.- С. 46
[9] М.О.Баймутов. Статус міжнародних договорів по Конституції України.- С.80;
[10] Н.С.Барабашева, А.Б.Венгеров М. Закон на страже социальной справедливости.-М.: Знание, 1987.- 64с.- С. 3-19
[11] В.М.Баранов. Истинность норм советского права. Проблемы теории и практики.- Саратов.-1989.- 400 с.
[11-1] там само С.205
[11-2] там само С.249
[12] С.В.Боботов.- Конституционная юстиция. М., 1994.,с.58

[13] Л.Л.Богачева. Нормативные акти правоохранительных органов в СССР.- Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук.- Харьков.-1990
[14] А.Ф. Бурчак. Роль і значення кодифікації законодавства в розбудові правної системи України // Українське право. - 1994. - N1. - С.12.
[15] А.Я.Вишинський.- Революционная законность на современном этапе.-М.-1933.- с.- С.52-53
[16] К.Г.Волинка. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики. Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ.-2000
[17] М.М.Воронов. Правові акти законодавчої влади в Україні. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних на-ук. Харків.1997
[18] О. Гашицький. Кодифікація законодавства України - проблема комплексна // Українське право. - 1994. - N1. - С.17.
[19] Владимир Гессен Теорія правового государства (1911)//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.813
[20] Гегель Г.В. Философия права/ Пер. С нем.- М., 1990.-524 с.
[20-1]Гегель Г.В. Философия права//История политических и правовых уче-ний. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.450
[21] А.З.Георгіца. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики.- Чернівці.- 1998.- с.- С.377
[21-1] там само С. 421
[21-2] А.З.Георгіца. Конституційне право зарубіжних країн. - Чернівці. - 2001.
- с.- С.273
[22] В.В.Гнілорибов. Проблеми взаємовідносин Верховної Ради України та Президента України//Парламентаризм в Україні: теорія та практика Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Інститут законодавства ВР.- Київ.- 2001.-649с.- С.158
[23] Томас Гоббс. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданського//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.192
[23-1] там само С. 191
[24] В. Головченко. Повага і неповага до закону в різних історичних умо-вах. /Історико-правовий нарис/ // Право України. - 1992. - N12. - С.44.
[25] Гуго Гроций. О праве войны и мира.//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.136
[26] С.Д.Гусарев Р.А.Калюжний. Основи держави і права Київ 1997.- с.- С. 35-38
[27] А.Т. Гузнов. Современный законодательный процесс: основные институты и понятия. - Смоленск, 1995. - 92с.
[28] Н.Г. Діденко. Соціальні та юридичні аспекти правової культури.// Правова культура і підприємництво.- Київ-Донецьк.- 1999.- 280с.-С.32
[29] С.С.Дністрянський. Загальна наука права і політика. — Т. 1. — Прага, 1923. — С. 45—75.
[30] С.К.Дудар. Посилення законодавчої функції Верховної Ради України як один із центральних напрямків становлення та розвитку українського парламентаризму//Парламентська реформа: теорія та практика. Збірник нау-кових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. Київ.- 2001.- 288с.-С.167
[31] Основи правознавства. Навч. посібник за ред. С.В.Ківалова, М.П.Орзіх, Київ, тов-во Знання, 2000.- с.-С.15-17
[32] Дюги Л. Социальное право. Индивидуальное право. Преобразование государства//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.948
[33] Є.Я.Євграфова. Парламентаризм і формування системи законодавства України//Парламентаризм в Україні: теорія та практика Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Інститут законодавства ВР.- Київ.- 2001.-649с.- С.178
[34] К.К.Жоль. Философия и социология права. – Киев. – 2000.- с.- С. 415-418
[35] Ю. Зайцев. Деякі питання стратегії та методики термінологічних робіт у період кодифікації українського законодавства // Укр. право. - 1996. - N1. - С.76.
[36] М. Грушевський. На порозі нової України (1918)//История по-литических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.856-860
[36-1] В. Винниченко. Про Українську державність (1917)//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.872-876
[36-2] В. Липинський. Нарис програми Української демократичної хліборобської партії (1917)//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.887-881
[37] А.П.Заєць. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. Київ.1999.-248 с.- С.68
[37-1] там само С.52
[37-2] там само С.106-131
[37-3] там само С.148
[38]А.П.Заєць. Вдосконалення організаційно-правових засад і нормативної основи законодавчої діяльності парламенту на основі Конституції України// //-С.8
[39] С.Л.Зивс. - Источники права М.- Наука.- 1981.- 238 с.
[40] Иван Ильин. О сущности правосознания//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.-Харьков.-Факт,1999.- 1078с.-С.835
[40-1] там само С.832
[41] О.С. Иоффе. -Вопросы теории права.-Москва.-1961.- с.
[42] Иммануил Кант. Метафизика нравов.//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.412-413
[42-1] там само С.423
[43] Н.І.Карпачова. Права людини і державно-правова реформа в Україні. - Проблеми державно-правової реформи в Україні. Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. - Київ.-1997.- с.- С.81
[43-1] там само С.84
[44] Ганс Кельзен. Чистое учение о праве.//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.956-957
[45] Д.А.Керимов. - Законодательная деятельность советского государства.-Москва.-1955-133с.
[46] Д.А.Керимов. Философские проблемы права.-М.,1972-282 с.
[47] Д.А.Керимов.-Культура и техника законотворчества.-М., юр.л.- 1991. с.--С.47
[47-1] там само С.15
[47-2] там само С.44-45
[48] Д.А.Керимов. Законотворчество// Право и образование №3, май 2001, С.68-73
[49] С.В.Ківалов, М.П.Орзіх. Основи правознавства. Навчальний посібник.- Київ.-2000.- с.-С.16
[50] Б.Кистяковский. Социальные науки и право// История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.827
[50-1] там само С.828
[50-2] там само С.826
[51] П.В.Кикоть. Роль парламенту в організації діяльності органів виконав-чої влади України//Парламентаризм в Україні: теорія та практика Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Інститут законодавства Верховної Ради України.- Київ.- 2001.-649с.- С. 207
[51-1] там само С.205
[52] Г. Кожевников. Нові закони слід ретельніше редагувати: /Законотворчий процес в Україні // Право України. - 1993. - N5-6. - С.33.
[53]Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 роки.-Київ.-1997
[54] Яков Козельський. Философические предложения, сочиненные надвор-ным советником и правительствующего сената секретарем Яковым Козельским в Санкт-Петербурге 1768 года//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.340
[55] Н.И.Козюбра. Социалистическое право и общественное сознание.- Киев.-Наукова думка.- 1979.- с.- С.193-194
[56] А.М. Колодій. Закон для законів: такий фундамент законодавчого процесу закладається сьогодні // Віче. - 1995. - N5. - С.44.
[57] А.М.Колодій. Принципи права України. - Київ. - 1998.- c. - С.51
[57-1] там само С.21
[58] А.М.Колодій. Парламент України: місце в системі розподілу влад та перспективи його удосконалення//Парламентаризм в Україні: теорія та практика Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Інститут законодавства ВР.- Київ.- 2001.- 649с.- С.215
[59] В.В.Копєйчиков. Питання кодифікації законодавства України // Вісник Академії правових наук України. - 1994. - N2. - С.44.
[60] В.В.Копейчиков. Сучасна Українська національна ідея: особистість, суспільство, право, держава//Вдосконалення законодавства України у сучасних умовах. Київ.- 1996. с.- С.39
[61] В.В.Копейчиков. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник.- Київ.-2000.- 320 с.
[61-1] там само С.140-143
[62] Н.М.Коркунов. Объективная и субъективная стороны пра-ва//В.Н.Хропанюк. Теория государства и права.Хрестоматия. Издательство «Интерстиль».-Москва.-1999.-936с.- С.541
[62-1] там само С.542-543
[62-1] там само С.542
[63] В.О.Котюк Теорія права Курс лекцій Київ “Вентурі” 1996, с.-С.38-43
[64] С.А.Котляревський. Власть и право. Проблема правового государс-тва.-М.,1915.-417 с.-С.49
[64-1] Сергій Котляревський. Власть и право. Проблема правового государства (1915)//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.767
[65] Л. Кривенко. Під верховенство народу:/ Законодавчий процес в Україні/ // Віче. - 1992. - N12. - С.13.
[66] Л. Кривенко. Хто є у нас законодавець? Колізія актів законодавчої та виконавчої гілок державної влади // Віче. -1995. - N11. - С.29.
[67] А. Кривицький. Буква і дух закону: проблеми законотворчої діяльності // Віче. - 1995. - N11. - С.13.
[68] О.Кулик. Незалежна експертиза законопроектів: якою має бути методика її проведення // Юридичний вісник України. - 1995. - 1 серпня. - С.4.
[69] О. Кулик. З новим законодавством у Ш-е тисячоліття // Юридичний вісник України. - 1996. - 5-12 червня. - С.4.
[70] С.Л.Лисенков, Ю.І.Крегул. Різноманіття підходів до право розуміння: передумови і значення.// Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах. Збірник наукових статей Інституту законодавства Верховної Ради України.- Київ.- 1996.- с.- С.48
[71] А.Б.Лисюткин. Юридическая техника и правовые ошибки.// Государ-ство и право, 2001, №11, С.22-28
[72] С.Лихова. Закон і законотворчість // Право України. - 1993. - N5-6. - С.35
[73] М.Лозинський. Галичина в рр. 1918 - 1920. - Прага, 1922. - С.42 - 43. Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України. Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992.- с.
[74] Н.Лясковська. Про культуру правотворчої діяльності // Право Укра-їни. - 1994. - N5-6. - С.38.
[75] Джон Локк. Два трактата о правлении.//История политических и право-вых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.200-201
[76] Е.А.Макарова. Традиции и обновление в праве: проблемы ценностного подхода.// Государство и право.-1996.-№5.-С.105-112
[77] Л.С.Мамут. Социальное государство с точки зрения права.// Го-сударство и право. 2001, №7, С.5-14
[78] В.К.Мамутов “Наукові засади реформування економічно-правових відносин//Академічна юридична думка. За загальною редакцією Ю.С.Шемшученка.- Київ.- 1998.-491с.
[79] Н.И.Матузов. -Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. -Издательство Саратовского университета.-1972.- 231с.
[79-1] там само С.232-233
[80] А.Р.Мацюк, П.Ф. Мартиненко, Є.А.Тихонова, А.П.Заєць. Правнича природа законодавчих актів і методичні та практичні аспекти законотворчого процесу// Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах. Збірник наукових статей Інституту законодавства Верховної Ради України. - Київ. - 1996.- с.- С.78-79
[81]В.В.Медведчук. Проблеми становлення і розвитку парламентаризму в Україні// Парламентська реформа: теорія та практика. Збірник наукових праць. - Київ. - Інститут законодавства Верховної Ради України.- 2001.-288 с.-С.4
[82] И.В.Михайловский. Общее учение о праве//В.Н.Хропанюк. Теория государства и права.Хрестоматия. Издательство «Интерстиль».-Москва.-1999.-936с.- С.547
[83] А.В. Мицкевич. Правотворчество в СССР.-Москва.-1974.- 312с.-С. 39
[83-1] там само С.14
[84] О.Г.Мурашин, “Акти прямого народовладдя у правовій системі” Видавництво "Знання". - 1999. с.- С.160
[84-1] там само С.159
[85] Георгій Андрузський. Начерки конституції республіки (1850)//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.708
[86] П.О.Недбайло. Основи теорії держави і права. Київ. 1959. с.-С.104
[87] П.Е.Недбайло. Объективное и субъективное в праве. К итогам дис-куссии.-Правоведение.-1974.-№1
[88] B.C. Нерсесянц. Право і закон.- М.- 1983.- с.
[89] Анита Нашиц.- Правотворчество. Теория и законодательная техника.- Москва.-1974.- 234с.- С.82-98
[90] Михайло Драгоманов. Проект оснований устава Украинского общества “Вольный союз” -“Вільна спілка” (1884)//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.714
[91] Є.В.Назаренко. Закон у системі нормативних актів України // Право України. - 1995. - N12. - С.11.
[92] Є.В.Назаренко. Питання розвитку та систематизації законодавства у світлі нової Конституції України.// Українське право. 1996. №3. С.35-49
[93] Є.В.Назаренко, Є.А.Тихонова. Конституційний договір і його значення для вдосконалення законодавства і реалізації принципу розподілу влади в державному механізмі України.// Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах. Збірник наукових статей Інституту законодавства Верховної Ради України. 1996.- с. -С.24
[93-1] там само С.19
[94] Є.В.Назаренко. - Запровадження в життя Конституції – головна мета сучасного етапу правової реформи державної влади.// Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства. - Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. - Київ.-1997.- с. -С.37
[94-1] там само С.39
[95] Є.В.Назаренко. Пріоритетність загальновизнаних принципів і норм міжнародного права – принцип правової реформи в Україні//Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації). Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. - Київ.-1998.- с.-С.37,40
[96] А.А.Нечитайленко. Основи теории права. Учебное пособие. – Харьков.- 1998.- с. - С.62-65
[97] П.И.Новгородцев. Об общественном идеале// Сочинения./Сост.,вступит. статья и прим. М.А.Королева, Н.С.Плотушкова.- М.,1995.- с.- С.340-347
[97-1]Павел Новгородцев. Лекции по истории философии права//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.795
[98] Іван Франко. Програма Галицьких соціалістів.//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.720
[99] В.Ф.Опришко. Законодавство на перспективу: проблеми розвитку законодавства України // Політика і час. - 1996. - N6. - С.45.;
Опришко В. Законотворчість сьогодні і завтра: вдосконалення законодав-ства України // Віче. - 1996. - N7. - C.3.;
Опришко В. Законотворчому процесу - наукове забезпечення // Право України. - 1996. - N5. - С.52.;
Опришко В. Наукове забезпечення законотворчого процесу - вимога часу // Віче. - 1995. - N3. - С.3.;
Опришко В. Основні положення проекту Концепції розвитку законодавства України до 2005 року // Право України. - 1996. - N7. - С.3.
[100] В.Ф.Опришко. - Конституція: політико-правові основи державно-правової реформи в Україні. - Проблеми державно-правової реформи в Україні. – Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. - Київ.-1997.- с. - С.15
[101] В.Ф.Опришко.- Конституція України: розвиток і вдосконалення законодавства.// Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства. - Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. - Київ.-1997.- с. - С.15-19
[101-1] там само С.26
[102] В.Ф.Опришко Загальнотеоретичні проблеми систематизації законодавства //Конституція України та проблеми систематизації законодавства. - Київ. – 1999. - с. - С.7
[103] В.Ф.Опришко. Проблеми парламентського реформування як складової державно-правової реформи в Україні.// Парламентська реформа: теорія та практика. - Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. - Київ.-2001.- 288с.- С.61
[104] В.Ф.Опришко. Актуальні питання парламентської рефор-ми//Парламентаризм в Україні: теорія та практика. Матеріали міжнародної нау-ково-практичної конференції. - Київ. - 2001.- с.- С.71
[104-1] там само С.79
[104-2] В.Ф.Опришко. Конституційні основи розвитку законодавства України. Інститут законодавства Верховної Ради України.- Київ.- 2001.-с.209.- С.106
[105] Н.И. Палиенко. Историческое развитие идеи суверенитета и ее правовое значение. – Ярославль. – 1903.- 439 с.
[106] Н.И.Палиенко. Нормативный характер права и его отличительные признаки.-Ярославль.-1905.-58с.-С. 54
[106-1] там само 27-39
[107] Палиенко Н.И. Учение о существе права и правовой связанности госу-дарства.//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.790
[107-1] там само С.783-790
[108] М. Панов. До проекту Закону України “Про нормативні правові акти” // Академія правових наук України - Х.: 1995. - N4. - С.139.
[109] А.І.Паньков, С.П.Кравченко. До питання мови юридичного закону та її вплив на правову культуру суспільства//Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць Одеської державної юридичної академії.- 1998.- Одеса.- с.-С.63
[110] Е.Б.Пашуканис. Избранные произведения по общей теории права и государства. М.: 1980.- с.-С.92-95
[111] Л.Петражицкий. Теория права и государства в связи с теорией нравст-венности (1907)//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.779-780
[112] Петров Г.И. Юридическая природа советского закона.// Ученые записки Лен. Юриди. Ин-т 1947, вип. 4
[113] Н.С. Пиголкин. Язык закона.- Москва.- 1990.- с.-С.18
[114] Платон. Государство//История политических и правовых учений. Хре-стоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.29
[115] В.Ф.Погорілко. Концепція розвитку законодавства суверенної України. /Теоретичні основи/ // Вісник АН України. - 1993. - N5. - С.17.; Погорілко В. Правова система - система законодавства суверенної України // Право України. - 1993. - N9. - 10. - С.10.; Погорілко В. Проблеми розвитку законодавства України // Право України. - 1993. - N7. - С.3.; Погорілко В. Стратегія і тактика законотворення: основи загальної концепції розвитку законодавства України // Віче. - 1993. - N4. - С.46.
[116] С.В.Поленина. Новое в системе законодательства РФ // Государство и право. - 1994. - N12. - С.27.
[117] С.В.Поленина.- Законотворчество в Российской Федерации.- М.-1996.-145с.- С.121
[117-1] там само С.8
[117-2] там само С.138
[118] Е.Е.Понтович. Понятие закона в Советском государстве.- Советское строительство, 1928, №7
[119] Працюк І.В. Законодавча влада в Україні. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Харків –1999
[120] Густав Радбрух.- Введение в науку права.- Москва.- 1915.- 135с.-С.14
[120-1] там само С.74
[121] П.М.Рабинович. Социалистическое право как ценность.-Львов.-1981.- с.
[122] П.М.Рабинович. Основи загальної теорії права та дер¬жави. - К.-1994.-С.96
[123] П.М.Рабинович. Основи загальної теорії права та держави, видання 5-е, зі змінами. Навчальний посібник. - К.:Атіка.-2001.- 176 с.-С.107
[123-1]там само С. 130
[124] А.Н. Радищев Опыт о законодавстве (1790)//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.392
[125] П.С.Савчук, Ю.П.Самойленко. Основи правознавства.- Київ.- 2000.- с.-С.29-30
[126] В.Селіванов. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів “верховенства права” і “верховенства закону”. - Право України 1997, №6.- С. 8
[126-1] там само С.10-18
[127] В.Сіренко, О.Ющик. Законодавство і закон // Вісник Академії правових наук. - Х., 1994. - N2. - С.13.
[128] В.Ф.Сіренко, С.В.Бобровник, В.В.Головченко, Л.Г.Кривенко// Законо-давство: проблеми ефективності. - Київ. - 1995.- 229с.- С.53
[129] О.Ф.Скакун. До питання про вихідну концепцію кодифікації українського законодавства // Українське право. - 1994. - N1. - С.19.
[130] О.Ф.Скакун. -Теория государства и права.-Харьков.-2000.- 704с.-С.372
[130-1] там само С.342
[130-2] там само С.486-487
[130-3] там само С.509
[130-4] там само С.79-93
[131] Д.О.Сумський. Основи держави і права. – Київ. – 1999.- с.- С.28-29
[132] С.М.Солдатенко.- Нове праворозуміння та його роль у здійсненні державно-правової реформи.// Проблеми державно-правової реформи в Україні. – Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. - Київ.-1997.- с.- С.186-187
[133] М.М.Сперанський. План государственного преобразования (1809)//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.660
[134] Т.Г.Шевченко. Юродивий (1857)// История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.705
[135] М.Теплюк, О. Ющик. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі // Віче. - 1995. - N7. - С.3.
[136] М.О.Теплюк. Парламент України: деякі питання вдосконалення конституційного статусу// Парламентська реформа: теорія та практика. Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. - Київ.-2001.- 288с.-С. 260
[137] В.І. Тимошенко Правова держава. Теоретично-історичне дослідження Київ, Наукова думка, Інститут держави і права.-1994. с.- С.66
[137-1] там само С.78
[138] В.І.Темченко. Формування професійної правосвідомості спів-робітників міліції (проблеми теорії і практики).- К. –2001.-188 с.-С.5
[139] И.А.Тимченко. Законодательная деятельность союзных республик в сфере государственного управления. Киев. 1978.- с.-С.53-80,193-246
[140] Л.А.Тихомиров. - Монархическая государственность. -М.: ГУП “Облиздат”, ТОО “Алир”, 1998, 672с.
[141] Ю.А.Тихомиров Теория закона Изд-во Наука, 1982
[142] Ю.А. Тихомиров. Закон: от принятия до реализации // Законность - 1995. - N1. - С.2.
[143] Ю.А.Тихомиров. Общая теория государства и права, Т.2.М.,1998.- с.
[144] Ю.А.Тихомиров. Закон, притязания, стабильность, коллизии//Какими быть законам XXI века. По материалам научно-теоретической конференции, посвященной 75 летию ИзиСП// Журнал Российского права, 2001, №3, С.16-49
[145] Є.А.Тихонова. Методологічні основи побудови системи кон-ституційного законодавства України. - Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства. - Збірник наукових праць Інституту законодавства Верховної Ради України. - Київ.-1997.- с.-С.57
[145-1] там само С. 59
[146] Н.О.Ткачова. - Педагогічні основи формування правосвідомості учнів у закладах професійно-технічної освіти .- Київ. –1998.- с.348.- С.39
[147] Г. Федоренко. Деякі питання законодавчої діяльності // Право України. - 1996. - N6. - С.37.
[148] Марк Тулий Цицерон. Диалоги.//История политических и правовых учений. Хрестоматия. Составитель и общая редакция Г.Г.Демиденко.- Харьков.-1999.-1078с.- С.51
[149] И.Е.Фарбер. О классово-волевом характере права.- Известия высших учебных заведений.- Правоведение.-1958.- с.
[150] А.С.Пиголкин. Законодательная техника и правотворчество// Научные основи советского правотворчества. - Москва.-1981.- 314с.-С.294
[150-1] С.В.Поленина. Рациональная модель структуры законодательства и выбор вида и формы нормативного акта// Научные основи советского правотворчества. - Москва.-1981.- 314с.-С.157-158
[151] М.В.Цвик. Законы создает народ. Кн. Изд-во Сталина. Донбас.-1961.- с.
[151-1] М. Цвік. Місце і значення державного права України в системі кодифікаційних робіт // Українське право. - 1994. - N1. - С.22.
[152] Цвєтков В.В. Державне управління: сутність та ефективність. Академічна юридична думка. За загальною редакцією Ю.С.Шемшученка.- Київ.-1998
[153] Б.Н.Чичерин. Существо и основные начала права//В.Н.Хропанюк. Теория государства и права.Хрестоматия. Издательство «Интерстиль».-Москва.-1999.-936с.- С.479
[154] В.Л.Чубарєв. Систематизація національного законодавства з точки зору ст. 9 Конституції України//Конституція України та проблеми систематизації законодавства. - Київ, 1999.- вип. 5.- С.35
[155] Г.Ф.Шершеневич. Формы права//В.Н.Хропанюк. Теория государства и права.Хрестоматия. Издательство “Интерстиль”.-Москва.-1999.-936с.- С.618
[156] В.Шаповал. Верховенство закону як принцип конституції України.// Право України. – 1999. - №1.- С.5-7
[157] Ю. Шемшученко. Ще раз про наукову експертизу законопроектів // Урядовий кур’єр . - 1994. - 26 липня. - С.6.
[158] Ю.Шемшученко. Конституція України і права людини. Право Ук-раїни.-2001.-№8.-С.13-15
[159] Г.И.Шостак. К вопросу о слиянии законодательства и управления.- Советское государство, 1939, №5
[160] О.І.Ющик. Реформування законодавчого процесу: проблеми і перспективи // Віче. - 1995. - N2. - С.15.
[161] О.І.Ющик. Правова реформа: Загальне поняття, проблеми здійснення в Україні.-Київ.-1997.-С.14
[161-1] там само С.23
[162] Ц.А.Ямпольская, А.Е. Лунев, С.С.Студенкин. Социалистическая законность в советском государственном управлении. - М., 1948. – 63с.
[163] Хрестоматія з історії держави і права України. Том 2. За редакцією В.Д.Гончаренка.- Київ.-2000.- С.10-65
[164] Юридична енциклопедія.-Київ.- Видавництво “Українська енциклопе-дія”.- 1998.- статті В.Ф.Погорілко, С.В. Бобровник, Т.2, с.474;
[165] Декрет о суде от 24.11.1917 г. Собр. Указ. РСФСР 1917 №4 ст. 50
[166] Положение “О народном суде” Собр. Указ. 1918 №85. ст. 889
[167] Вістник державних законів для всіх земель Української Народньої Республіки. - 1920, 19 листопада. - Вип. 2-й. Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України. Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992
[168] Декрет Ради Народних Комісарів УРСР від 25.01.1921 “Про порядок розгляду та опублікування законодавчих та урядових актів”Собр. Узак. УССР 1921 №1 ст. 22
[169] Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод людини 1950 року Офіційний вісник України, 16.04.1998.- №13.- С. 270
[170] Декларація Про державний суверенітет України. - Відомості Верховної Ради України, 31.07.1990, N 31, Ст. 429
[171] Закон України “Про економічну самостійність Української РСР”. - Відомості Верховної Ради України, 1990, № 34, Ст. 499
[172] Закон України “Про власність в Україні”. - Відомості Верховної Ради України, 1991, N 20, Ст. 249
[173] Закон України “Про ціни і ціноутворення”. - Відомості Верховної Ради України, 1990, N 52, Ст. 650
[174] Закон України “Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР”. - Відомості Верховної Ради України, 1991, N 46, Ст. 619
[175] Закон України “ Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основ-ного Закону) України”. - Відомості Верховної Ради України, 1992, № 20, Ст. 271
[176] Закон України “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання”. - Відомості Верховної Ради України, 1993, № 2, Ст. 6
[177] Закон України “Про внесення доповнення до Конституції (Основного Закону) України”. - Відомості Верховної Ради України, 1993, № 27, Ст. 284
[178] Закон України “про міжнародні договори”. - Відомості Верховної Ради України, 1994, № 10, Ст. 45
[179] Постанова Президії Верховної Ради України “Про утворення Інституту законодавства Верховної Ради України”. - Відомості Верховної Ради України, 1994, № 42, Ст. 387
[180] Конституційний Договір між Верховною Радою України та Прези-дентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України”. - Відомості Верховної Ради України, 1995, №18, Ст. 133
[181] Закон України “Про внесення зміни до статті 56 Конституції (Основного Закону) України”. - Відомості Верховної Ради України, 1995, № 42, Ст. 303
[182] Указ Президента “Про проведення всеукраїнського референдуму з питання прийняття нової Конституції України”. - Урядовий кур’єр, 04.07.1996
[183] Конституція України. – Відомості Верховної Ради України.-1996.- № 30.- Ст. 141
[184] Закон України “Про Конституційний Суд України”. - Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №49. – Ст. 272
[185] Закон України “Про ратифікацію Першого протоколу та протоколів N 1, 4, 6, 7, 9, 10 та 11 до Конвенції (Рим, 4.XI.1950)”. - Відомості Верховної Ради України, 1997 №40, Ст. 263
[186] Закон України “Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин”. - Офіційний вісник України, 1997, № 50, С.39
[187] Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 1998 року у справі №17/81-97. - Офіційний вісник України, 1998, № 32, С.59
[188] Указ Президента від 22.07.1999 № 915/99 Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 9 липня 1999 року N 1225 “Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використання тари (упаковки)”Публікації: Урядовий кур’єр, 24.07.1999
[189] Рішення Конституційного Суду від 10.02.2000 № 2-рп/2000 (справа про ціни і тарифи на житлово-комунальні та інші послуги). - Офіційний вісник України, 2000, № 30, С.148
[190] Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року по справі №1-31/200.- Офіційний вісник України, 2001, № 51, С.80
[191] Постанова Пленуму Верховного суду №9 від 01.11.1996 року “Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя”. - Постанови Пленуму Верховного суду України (1995-1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. - Київ. – 1998. - С. 49
[192] Закон України “Про бджільництво”. - Відомості Верховної Ради України, 2000, № 21, Ст. 157
[193] Закон України “Про громадянство України”. - Відомості Верховної Ради України, 2001, № 13, Ст. 65
[194] Закон України “Про політичні партії в Україні”. - Відомості Верховної Ради України, 2001, № 23, Ст. 118
[195] Закон України “Про охорону дитинства”. - Відомості Верховної Ради України, 2001, № 30, Ст. 142
[196] Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”. - Ві-домості Верховної Ради України, 2001, № 42, Ст. 213
[197] Кримінальний кодекс України. – Відомості Верховної Ради України, 29.06.2001, № 25, Ст. 131
[198] Бюджетний кодекс України. - Відомості Верховної Ради України, 2001, № 37, Ст. 189
[199] Закон України “Про органи самоорганізації населення”. - Відомості Верховної Ради України, 2001, № 48, Ст. 254
[200] Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”. - Відомості Верховної Ради України, 2002, № 5, Ст. 30
[201] Закон України “Про вибори народних депутатів України”. - Відомості Верховної Ради України, 2001, № 51, Ст. 265
[202] Земельний кодекс України. - Відомості Верховної Ради України, 2002, № 3, Ст. 27
[203] Закон України “Про кредитні спілки”. - Голос України, 22.01.2002
[