Правозастосовна діяльність міліції

brief description

ЗМІСТ

Вступ _____________________________________________________ 3
Розділ 1. Правова природа, механізм та стадії здійснення правозастосовної діяльності міліції
1.1. Правова природа та особливості правозастосовної діяльності міліції __________________________________________ 10
1.2. Механізм правозастосовної діяльності міліції, його структура та функції _______________________________________ 26
1.3. Стадії правозастосовної діяльності _____________________ 59
Висновок до розділу________________________________________ 87
Розділ 2. Характеристика окремих видів правозастосовної діяльності міліції та правозастосовних помилок, які виникають при її здійсненні
2.1. Адміністративно-правова правозастосовна діяльність міліції _____________________________________________________91
2.2. Кримінально-правова правозастосовна діяльність міліції_____________________________________________________115
2.3. Правозастосовні помилки співробітників міліції та шляхи їх усунення__________________________________________________ 135
Висновок до розділу_______________________________________ 163
Висновки_________________________________________________ 169
Список використаної літератури___________________________ 176

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток інститутів демократії в Україні передбачає створення правової соціальної держави, розв’язання багатьох складних теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з необхідністю забезпечення прав і свобод громадян, належного правопорядку, що багато в чому залежить від надійної роботи органів охорони правопорядку в тому числі й підрозділів МВС.
Міліція в Україні виконує широке коло завдань та функцій щодо забезпечення прав і свобод громадян, попередження і припинення правопорушень, тому від удосконалення її правоохоронної діяльності значною мірою залежить зміцнення законності і правопорядку в країні. У сфері правоохоронної діяльності міліції значна роль відводиться правозастосовній діяльності, під якою розуміється правова діяльність цього державного органу виконавчої влади та його посадових осіб з реалізації приписів юридичних норм щодо конкретних життєвих ситуацій шляхом винесення індивідуально-конкретних рішень. Прийняття вказаних рішень співробітниками міліції суттєво впливає на обсяг прав і свобод громадян, а помилки у застосовній діяльності можуть породжувати низку негативних наслідків.
При написанні роботи автор спирався на результати теоретичних досліджень представників вітчизняної і зарубіжної наукової правової думки, роботи вчених, які працюють у галузі теорії держави і права, конституційного, кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного та інших галузей права.
Враховуючи те, що правозастосування – це одна із основних і найбільш розроблених в загальній теорії держави і права тем, автор широко використовувала наукові розробки Н.Александрова, С.Алексєєва, Ю.Бро, А.Васильєва, Н.Вітрука, М.Вопленка, В.Карташова, М.Козюбри, А.Колодія, В.Копєйчикова, В.Котюка, В.Лазарєва, О.Мурашина, П.Недбайла, А.Піголкіна, Ф.Орзіха, П.Рабіновича, Г.Шмельової, Л.Явича та інших вчених, які працювали у напрямку вирішення питань правової основи, процедурності, законності правозастосування, високого рівня правової культури суб’єктів здійснення такого виду діяльності.
Важливим теоретичним підгрунтям дисертаційного дослідження стали роботи М.Байтіна, С.Братуся, А.Венгерова, С.Гусарєва, В.Костицького, В.Кудрявцева, Є.Лукашової, О.Лейста, О.Петришина, Ю.Тихомирова, В.Ткаченка, М.Цвіка, Р.Халфіної та інших, в яких при характеристиці питань дії права, правового регулювання, юридичної практики, правової поведінки, законності та правопорядку, правової свідомості і правових відносин, ефективності норм права, правопорушень та юридичної відповідальності розглядались окремі аспекти застосування права.
Автор спирався також на праці зарубіжних вчених – Е. Ерліха, С.Карбоньє, К.Ллевеліна, Р.Паунда, Р.Свона, О.Холмса, Е.Дюркгейма, Р.Мертона, Н.Лумана, Д.Блека, Д.Кейрі та інших представників американської, скандинавської, італійської та польської шкіл соціально-правової думки, в яких при розв’язанні проблем застосування права прослідковуються особливості західного типу мислення, способу діяльності, зумовлених належністю до правових систем іншого типу.
Серед вітчизняних представників галузевих юридичних наук, які значну увагу приділяють правозастосовній діяльності, необхідно передусім відзначити В.Авер’янова, Ю.Бауліна, І.Голосніченка, А.Дубінського, А.Закалюка, В.Калмикова, А.Комзюка, В.Колпакова, М.Коржанського, В.Лихолоба, М.Міхеєнка, В.Шибіка, праці яких також використані у дисертації.
Крім того, до теоретичних підвалин роботи увійшов і творчий доробок представників дореволюційної правової думки, які займались цією проблематикою на початку минулого століття, таких як В.Васьковський, Б.Кістяківський, М.Коркунов, П.Люблінський, Г.Шершеневич, Н.Фіолетов та інші.
Все це зумовлює потребу в проведенні ряду досліджень з проблем правозастосовної діяльності міліції, її правових, організаційних та інших складових функціонування міліції як суб’єкта правозастосування.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається також суттєвим оновленням сучасного національного законодавства, на підставі якого міліція здійснює свою правозастосовну діяльність, оскільки теоретичні дослідження цього виду діяльності міліції здійснювались в основному в радянський період.
Окрім того, важливість теми дисертаційного дослідження пояснюється необхідністю наукового осмислення досліджуваної проблематики в контексті сучасної державно-правової реформи, з тим, щоб міліція була здатна своєчасно адаптуватись до змін у суспільстві, передусім у разі виникнення чи наростання дестабілізуючих чинників у державі, і забезпечувати при цьому законність і правопорядок.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 рр. (затверджено наказом МВС України від 30 червня 2002 року №635), безпосередньо до завдань адміністративної реформи в Україні, напрямків наукового забезпечення реалізації Концепції розвитку органів внутрішніх справ у XXI столітті, програми Міністерства внутрішніх справ України „Народ і міліція - партнери”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у висвітленні теоретико-правових проблем правозастосування як особливої форми реалізації права у сфері здійснення діяльності органів міліції України.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання таких завдань:
- проаналізувати і систематизувати основні теоретико-методологічні підходи до розуміння поняття правозастосовної діяльності, його місця в системі теоретичних конструкцій теорії держави та права, зокрема, таких, як предмет цієї науки, функції держави, правоохоронна діяльність, законність, правопорядок, юридична відповідальність тощо;
- визначити соціально-правову природу та соціальне призначення правозастосовної діяльності міліції;
- розкрити особливості механізму забезпечення правозастосовної діяльності міліції;
- дослідити функції та структуру механізму правозастосування;
- проаналізувати стадії правозастосовної діяльності міліції з метою визначення їх змісту;
- розкрити загальнотеоретичні аспекти та особливості адміністративно-правової та кримінально-правової правозастосовної діяльності міліції;
- дослідити основні та найбільш типові правозастосовні помилки співробітників міліції та причини їх виникнення;
- розробити рекомендації щодо вдосконалення правових та організаційних заходів, спрямованих на підвищення ефективності правозастосовної діяльності міліції.
Об’єктом наукового аналізу дисертаційної роботи є правозастосовна діяльність як специфічна форма правової діяльності.
Предметом дисертаційного дослідження є правозастосовна діяльність міліції.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є комплекс методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правозастосовної діяльності. Саме тому в основу методології дисертаційного дослідження покладено комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю поставлених завдань з використанням філософських принципів єдності соціально-правового і гносеологічного аналізу, об’єктивності, історизму, конкретності істини тощо, загальнонаукових методів (передусім системного, синергетичного, логічного, структурного, функціонального). Зокрема, за допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і особливості правозастосовної діяльності (підрозділ 1.1.). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний використано для визначення видів правозастосовної діяльності міліції (підрозділи 2.1 та 2.2.), за допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів з’ясовано специфіку правозастосовної діяльності (підрозділи 1.1., 1.2 та 1.3). Порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувались для визначення напрямів удосконалення теоретико-правових засад і практики правозастосовної діяльності міліції. Це дозволило розглянути правозастосовну діяльність як особливий вид правоохоронної діяльності, з’ясувати місце і призначення її взаємопов’язаних елементів, їх видове розмаїття, а також прослідкувати розвиток наукової думки відносно проблематики правозастосовної діяльності міліції.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна робота є одним із перших дисертаційних досліджень за часи незалежності України, в межах якого здійснено спробу комплексної характеристики теоретико-правових аспектів правозастосовної діяльності міліції.
Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями:
- запропоновано авторське бачення соціально-юридичної природи, соціального призначення та функцій правозастовної діяльності міліції;
- розкриті особливості правозастосовної діяльності міліції як самостійного виду юридичного процесу, охарактеризовано окремі його стадії;
- в результаті теоретизації внутрішньої будови правозастосування автором характеризується його механізм, висвітлюються елементи цього механізму з урахуванням специфіки правозастосовної діяльності міліції;
- дістало подальший розвиток дослідження специфіки діяльності органів міліції як суб’єкта правозастосування;
- розкриті особливості стадій правозастосовної діяльності з урахуванням специфіки завдань, які стоять перед міліцією;
- виявлено особливості правозастосування у кримінально-правовій та адміністративно-правовій сферах діяльності міліції;
- запропоновано класифікацію правозастосовних помилок співробітників міліції, яка грунтується на нових класифікаційних критеріях та виявлено основні причини їх допущення;
- за результатами комплексного теоретичного дослідження підготовлено рекомендації, спрямовані на вдосконалення правових та організаційних заходів щодо підвищення ефективності правозастосовної діяльності міліції.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані у подальшій розробці теоретичних і практичних питань правозастосовної діяльності, вдосконаленні законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міліції.
У науковій та освітянській діяльності матеріали дисертації можуть бути використані для подальших теоретико-правових досліджень правозастосовної діяльності міліції, наукового забезпечення підвищення ефективності цієї діяльності, а також у навчально-методичному забезпеченні навчальних курсів з теорії держави та права, актуальних проблем теорії держави та права, юридичної деонтології, спецкурсу з теорії правозастосування та інших спеціальних курсів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України. Вони були використані у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України при викладанні курсів “Основи держави і права”, “Теорія держави та права”, “Актуальні проблеми теорії держави та права”, спецкурсу “Теорія правозастосування”.
Основні результати дисертаційної роботи були оприлюднені автором на міжнародних та інших науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах, а саме: “Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції„ - м. Київ, березень 2003 року (тези доповіді опубліковані); науково-практичній конференції “Актуальні питання правового забезпечення політичної реформи суспільства” - м. Київ, квітень 2003 року (тези доповіді опубліковані); IV міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень – 2005” - м. Дніпропетровськ, червень 2005 року (тези доповіді опубліковані).
Публікації. За темою дисертації автор підготував 5 наукових статей у фахових виданнях (одна у співавторстві). У статті, написаній у співавторстві, дисертанту належить 50%.
Структура та обсяг дисертації зумовлені предметом, метою і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, кожен з яких містить три підрозділи, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації – 193 сторінки, в тому числі список використаних джерел – 18 сторінок.

bibliography

Висновки

В дисертації здійснене теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми – визначення сутності та особливостей правозастосовної діяльності міліції, її місце в правоохоронній діяльності цього органу, мети та особливостей окремих видів цієї діяльності. Основним завданням дослідження було вироблення на основі аналізу теоретичних засад правозастосування практичної реалізації адміністративно-правових і кримінально-процесуальних заходів правозастосовної діяльності міліції, визначення шляхів її удосконалення, скорочення чи зведення до мінімуму правозастосовних помилок у діяльності цього органу. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Визначаючи місце правозастосовної діяльності в системі заходів правоохоронної діяльності міліції, зроблено висновок, що головною властивістю, яка зумовлює специфіку міліції як суб’єкта виконавчої влади та правозастосовної діяльності є наділення цього органу правом застосування адміністративно-правового та кримінально-процесуального примусу.
2. Дослідження особливостей правозастосовної діяльності міліції найбільш повно може бути здійснене через категорію механізму правозастосування, під яким розуміється система взаємопов’язаних і взаємозумовлених елементів, присутніх у кожному випадку застосування міліцією норм права, які складають зміст цієї специфічної юридичної (в основному правоохоронної) діяльності, що відрізняється владним характером і спрямована на забезпечення суспільного та правового порядку.
3. Як структурні елементи механізму правозастосовної діяльності міліції виділяються:
- органи міліції та її посадові особи як суб’єкти правозастосування;
- суб’єкти правозастосовних відносин, стосовно яких здійснюється правозастосовна діяльність;
- норми права, на підставі яких міліція здійснює правозастосування;
- об’єкти правозастосування;
- правозастосовні акти, які приймаються міліцією.
У роботі підкреслюється, що перераховані елементи та характер відносин між ними юридично закріплені, суворо процесуалізовані.
4. Розглядаючи міліцію як специфічний суб’єкт правозастосовної діяльності, який наділений правом адміністративно-правового та кримінально-правового примусу, розкривається специфічна процедура цієї діяльності з урахуванням компетенції органів міліції та завдань, що стоять перед нею та повинні здійснюватись на підставі загальновизнаних вимог (принципів), таких як законність, обґрунтованість, доцільність та справедливість.
5. Розкриваючи специфічні особливості окремих видів правозастосовної діяльності міліції, дисертант підкреслює, що якщо при адміністративно-правовій правозастосовній діяльності міліції цей орган виступає в основному як самостійний суб’єкт правозастосування, то при здійсненні кримінально-правової діяльності міліція виступає лише як один із суб’єктів цього процесу.
6. На підставі аналізу сутності та змісту адміністративно-правової правозастосовної діяльності міліції дисертант приходить до висновку, що вона спрямована в основному на попередження, припинення правопорушень та притягнення до адміністративної відповідальності правопорушників. Оскільки адміністративно-правова діяльність міліції щодо попередження правопорушень одержала досить суттєву наукову розробку, автор у процесі дослідження головну увагу приділяє двом останнім напрямам діяльності.
7. Головне призначення правозастосовних актів припинення протиправних діянь полягає у своєчасному реагуванні на ті чи інші антигромадські діяння, припинення протиправної поведінки і тим самим недопущення настання її шкідливих наслідків, а також примушування особи діяти правомірно.
Залежно від характеру правового впливу правозастосовні акти припинення протиправних діянь автор поділяє їх на особистісні, організаційні та майнові та розкриває їх специфіку.
Розглядаючи адміністративно-правову правозастосовну діяльність, пов’язану з накладанням адміністративних стягнень, дисертант приходить до висновку, що така діяльність спрямована на розв’язання правового конфлікту і складає серцевину правозастосовної адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції. Під такою діяльністю автор розуміє врегульовану адміністративним законодавством правозастосовну діяльність міліції, спрямовану на виявлення адміністративних проступків і здійснення впровадження в справах про них, яке включає оформлення юридичних документів про ці проступки, розгляд і вирішення справ про них, включаючи застосування стягнень.
9. При розгляді другого напряму правозастосовної діяльності міліції – кримінально-процесуальної, автором підкреслюється, що в цьому напрямі міліція виступає як один із учасників цього складного правозастосовного процесу.
При здійсненні кримінально-правової правозастосовної діяльності на підставі інформації про злочин співробітник міліції повинен прийняти законне і обгрунтоване правозастосовне рішення, передбачене ч.2 ст.97 КПК України:
а) порушення кримінальної справи;
б) відмова в порушенні кримінальної справи;
в) направлення заяви або повідомлення за належністю.
10. Важливою характеристикою правозастосовної діяльності міліції є дотримання вимог, основних принципів цієї діяльності, таких як законність, обґрунтованість, доцільність і справедливість. При реалізації зазначених вимог і принципів існує ризик допущення правозастосовних помилок, які можуть породжувати низку негативних наслідків, зокрема порушення прав і свобод людини і громадянина, недосягнення мети, яку висував нормотворець, видаючи нормативно-правовий акт. Дисертант підкреслює, що правозастосовні помилки співробітників міліції підривають авторитет цього органу серед населення, не дозволяють досягти мети діяльності міліції.
11. Досліджено причини правозастосовних помилок співробітників міліції – це певні обставини, які самим фактом свого існування зумовлюють винесення співробітниками міліції помилкових правозастосовних актів.
12. В юридичній літературі існують різні погляди щодо суб’єктів, які можуть констатувати факт правозастосовної помилки. На підставі аналізу правозастосовних помилок дисертант приходить до висновку, що констатувати помилковість правозастосовного рішення співробітника міліції можуть тільки виключно спеціальні суб’єкти: суд (суддя), прокурор, сам правозастосовець, а в деяких випадках – вища посадова особа.
13. Дисертант виділяє два рівня причин правозастосовних помилок: а) причини безпосередні; б) причини зовнішні.
Безпосередні причини – це помилки у встановленні фактичних обставин справи та помилки в кваліфікації. Основні серед них – помилкове встановлення юридичних фактів та юридичних складів, помилковий вибір юридичної норми, неврахування індивідуальних особливостей особи, по відношенню до якої приймається правозастосовне рішення.
Зовнішні причини – це різноманітні обставини юридичного і неюридичного характеру, які визивають до життя безпосередні причини правозастосовних помилок співробітників міліції. Саме ці причини є головними, визначальними. Зовнішні причини правозастосовних помилок автор розподіляє на дві групи: а) зовнішні причини умисних помилок у застосуванні права; б) зовнішні причини неумисних правозастосовних помилок.
14. Найважливішими зовнішніми причинами умисних правозастосовних помилок співробітників міліції є такі:
а) деформація правосвідомості співробітників міліції;
б) негативна моральна настанова співробітника міліції;
в) страх перед несприятливими наслідками по службі і, як результат, - перестрахування;
г) тиск на правозастосовця з боку відповідних сил (від прохань друзів, знайомих і „рекомендацій” начальства до прямих погроз на адресу самого правозастосовця і його рідних);
д) бажання „прикрасити” звітність про свою роботу;
е) впевненість співробітника міліції в несправедливості, неправдивості певної правової норми, а значить, в недоцільності її застосування.
Найбільш важливими причинами зовнішніх ненавмисних правозастосовних помилок є такі:
а) низька якість нормативно-правових актів, що підлягають застосуванню, їх неузгодженість, нечіткість та неточність понять і термінів;
б) неналежний рівень правової свідомості та правової культури співробітників міліції, які здійснюють правозастосування;
в) відсутність у правозастосовця досвіду та певних якостей і здібностей;
г) помилки інших працівників міліції, які готують первинний матеріал для прийняття правозастосовного рішення;
д) несприятливі умови здійснення правозастосовної діяльності (велика службова завантаженість, стреси, відсутність належної організації роботи).
16. З метою подолання чи зведення до мінімуму кількості правозастосовних помилок та поліпшення якості правозастосовної діяльності міліції автор пропонує:
- здійснювати персональний облік правозастосовних помилок конкретних співробітників-правозастосовців у формі спеціальної карти обліку;
- на основі власних аналітичних розробок з використанням відповідних оглядів прокуратури і судів складати огляди окремих видів правозастосовної діяльності та правозастосовних помилок співробітників міліції. Такі огляди будуть служити інформаційним фондом, об’єктивною основою для винесення вищими органами вказівок і рекомендацій;
- апаратам міністерства та обласних (міських) управлінь з певною періодичністю складати і розсилати в низові структурні підрозділи міліції огляди позитивного досвіду правозастосування та типових помилок у застосуванні права, в яких вказувались би конкретні справи, сутність позитивного досвіду та типових помилок, аналізувались причини і умови їх здійснення, приводились вимоги, що висуваються до такого виду актів застосування права;
-регулярно проводити семінари співробітників міліції за участю прокурорів і суддів регіону, на яких би обговорювалися питання підвищення ефективності правозастосовної діяльності та найбільш поширені правозастосовні помилки співробітників міліції.
- запровадити спеціальне відомче видання – бюлетень, в якому регулярно розглядались би проблеми правозастосовної діяльності за всіма напрямками роботи міліції, аналізувався б позитивний досвід.
Підсумовуючи проведене дослідження, дисертант робить висновок про те, що в сучасній правозастосовній діяльності міліції накопичилось чимало проблем, зумовлених як недосконалістю нормативно-правового її регулювання, так і недоліками, породженими труднощами функціонування самої міліції, проблемами кадрового, матеріально-фінансового, організаційного та іншого забезпечення як правоохоронної її діяльності взагалі, так і правозастосовної діяльності зокрема. Вирішенню зазначених проблем в значній мірі буде сприяти прийняття в недалекому майбутньому нового кримінально-процесуального кодексу та кодексу про адміністративні правопорушення, а в перспективі й адміністративно-процесуального кодексу.
Підвищенню ефективності правозастосовної діяльності міліції, зміцненню законності і правопорядку в країні повинна сприяти і адміністративно-правова реформа, зокрема реформування міліції, що дасть можливість більш ефективно використовувати в правозастосовній діяльності як нормативно-правовий, так і науково-теоретичний матеріал.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. – К., 1993.
2. Авер’янов В.Б. Проблеми організації виконавчої влади // Правова держава: Щорічний наук. пр. –Вип. сьомий.- К., 1996.- С.20 – 29.
3. Административное право: Учебник/ Под. ред. Козлова Ю.М., Попова Л.Л. – М.: Юристъ, 1999.-728 с.
4. Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса. - Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1980. – 251с.
5. Алексеев С.С. Право и управление в социалистическом обществе // Советское государство и право. – 1973. - №6. – С.13-17.
6. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. – Вып. 4. – Свердловск: Изд-во Свердловского юрид.ин-та, 1966. – 202с.
7. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социа-листическом государстве. – М.: Юрид.лит., 1966. – 186с.
8. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В двух томах.– Том первый. – Свердловск: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1972.- 396с.
9. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, по-нятие, классификация //Советское государство и право. – 1987. – № 6. – С.12-19.
10. Алексеев С.С., Дюрягин И.Я. Функции применения права // Правоведение. – 1972. – № 2. – С.25-33.
11. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В двух томах. Том второй. – Свердловск: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1973.- 402с.
12. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – T.I.- М.:Юрид. лит., 1981.- 360с.
13. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – Т.2.- М.:Юрид. лит., 1982.- 360с.
14. Алексеев С.С. Государство и право: Начальный курс.- М.: Юрид.лит., 1993.- 176с.
15. Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права.-М.: Юрид.лит., 1979.- 412с.
16. Алехин А.П. Административная ответственность за правонарушения на транспорте. – М. : Юрид. лит., 1967. – 112с.
17. Андрійко О.Ф.Контроль у сфері державного управління//… с.129 – 137.
18. Арсеньев В.Д. Доказывание фактических обстоятельств дела в отдельных ситуациях советского уголовного процесса// Вопросы борьбы с преступностью по советскому законодательству. – Т.45. – Иркутск, 1969. Вып.8. – Ч.4. – с.3-196.
19. Бабай А. Н. Об основных причинах квалификационных ошибок в дея¬тельности органов внутренних дел //Совершенствование правового регулиро¬вания и деятельности органов внутренних дел в условиях перестройки. Часть 1.- Хабаровск: ХВШ МВД СССР, 1988.
20. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції.: Автореферат дис… к.ю.н. 22 березня 1994 . – 16с.
21. Баранов А. М. Понятие и виды процессуальных ошибок на этапе окончания предварительного следствия и способы их исправления // Вопросы применения уголовно-процессуального законодательства. - Омск: ОВШ МВД РФ, 1993.
22. Баранов В.М. Истинность норм советского права. - Саратов: Изд-во СГУ, 1989.
23. Баранов П. П. Профессиональное правосознание работников органов внутренних дел /теоретические проблемы/. -М.: ВЮЗШ МВД СССР, 1991.
24. Беляев В. Г. Работа следователя по обеспечению неотвратимости уголовной ответственности // Проблемы обеспечения социалистической закон¬ности на предварительном следствии. - Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1986.
25. Бахрах Д.Н. Форми государственного управления// Советское государство и право. – 1983. - №4. – С.20-27.
26. Белкин А.А. Юридические акты: обладание силой и действие //Правоведение. – 1993. – № 5. – С.57-61.
27. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: Моногорафія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. - 449с.
28. Бобровник С.В. Правове регулювання суспільних відносин та реалізація права//… С.103 – 108.
29. Богінич О.Л. Проблеми реалізації підзаконних нормативних актів//...С.108 – 114.
30. Боголюбов С. Язык правоприменительных актов // Сов.юстиция.- 1973. - № 15.
31. Бойков А. Д., Соловьев А. Б. Следственные ошибки, их причины и пути устранения на предварительном следствии и в суде //Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 46. – М.: Юридическая литература, 1988.
32. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной практике. – М., 1992.
33. Бро Ю.Н. Проблемы применения советского права.- Ир¬кутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1980.- 84с.
34. Васьковский В.Н. Руководство к толкованию и применению законов. – Одеса, 1913. – 128 с.
35. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юрид. лит., 1975. – 192с.
36. Вопленко Н. Н. Ошибки в правоприменении: понятие и виды // Со¬ветское государство и право. - 1981. – № 4.
37. Вопленко Н. Н. Правосознание следователя и юридическая практика // Формирование профессиональных качеств следователя. - Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1985.
38. Вопленко Н. Н. Причины ошибок в правоприменении /опыт конкретно-социологического изучения/. Советское государство и право. -1982.-№4.
39. Вопленко Н. Н., Лазарев В. М. Законность и справедливость поощрительного правоприменения //Проблемы развития правоохранитель-ных органов. - М.: Академия МВД РФ, 1994.
40. Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1983.- 184с.
41. Все про зброю. Види, порядок придбання, використання, зберігання:/ Навчально-практичний посібник/ Александров Ю.В., Антипов В.І., Братель Г.М. та ін.;Під заг. ред. Кондратьєва Я.Ю. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. – 128 с.
42. Габридзе Б.Н. Конституционный статус органов государства. – М., 1982. – 187 с.
43. Григорьев Н.В., Плотникова А.А. Следственные ошибки и причины их возникновения. – Хабаровск: ХВШ МВД СССР, 1990.
44. Гойман В.И. Механизм обеспечения реализации закона в современных условиях //Государство и право. – 1991. – № 12. – С.13-16.
45. Голосніченко І.П., Сущенко В.Д., Гончарук С.Т. Удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – С.92.
46. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. – К.: Київська нотна фабрика 1995, – 78 с.
47. Гончарук С.Т. Адміністративні стягнення (у запитаннях і відповідях). – К.: НАВСУ, 1999. - 48 с.
48. Горох В.В. Роль административных взысканий милиции в обоспечении безопасности дорожного движения – К.: МВД УССР, 1974. – 116с.
49. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе.- М.: Юрид.лит.,1972.-256с.
50. Гранат Н.Л. Правовые и нравственно-психологические основы обеспечения законности на предварительном следствии: Дис... докт. юр. на-ук.- М.,1992.
51. Григорьев Н.В., Плотникова А.А. Следственные ошибки, их причины и причины их возникновения. – Хабаровск, 1990. – С.72.
52. Григорьев Ф.А. Акты применения права. – Саратов, 1995.
53. Гусаров М., Руденко М. Контролюючі органи і прокурорський нагляд. Прокурорсько-слідча практика//Право України. – 1995. - №7. – С. 17 – 19.
54. Додин Е.В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов советского государственного уп¬равления.- Киев: Наукова думка, 1976.- 214с.
55. Додин Е.В., Пилипчук А.Н. Квалификация административных правонарушений на транспорте и связи: Учеб. пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1991. - 62 с.
56. Додин Е.В., Шкарупа В.К. Доказывание об административных проступках, связанное с нарушениями антиалкогольного законодательства и наркоманией: Учебное пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э.Дзержинского, 1989. – 64с.
57. Додин Е.В., Олефир В.И. Рассмотрение участковым инспектором милиции жалоб, предложений и заявлений граждан: Уч. пособие. – К. : Укр. академия внутренних дел, 1992. – 56 с.
58. Дорогих Н.М. Административно-правовые меры по преодолению пьянства и алкоголизма: Монография/ - К.: Вища школа.Головное издательство, 1988. – 256 с.
59. Дыльнов Г.В., Шабалин В.А. Социальный механизм законо-дательной власти.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1992.-74с.
60. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права.- Сверд¬ловск: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1973.- 248с.
61. Дюрягин И.Я. О системе юридических гарантий правильного применения норм советского права //Юридические гарантии правиль¬ного применения советских правовых норм и укрепления законности. – Киев, 1970. – С.6-9.
62. Дюрягин И. Я. Об истинности содержания правоприменительного акта// Советское государство и право. -1975. – № 2.
63. Дюрягин И.Я. Правоприменительные отношения как разновидность управленческих отношений //Советское государство и пра¬во. – 1977. – № 7. – С.46-54
64. Дюрягин И.Я. Право и управление.- М.: Юрид.лит., 1981.-168с.
65. Інструкція з організації діяльності дільничого інспектора міліції...: Затверджена наказом МВС України від 1999р. №802.
66. Жогин Н.В., Фаткулин Ф.Н. Возбуждение уголовного дела. – М.,1961. -206с.
67. Жуковский В.М. Правовая защищенность правоприменителя //Проблемы обеспечения законности в механизме правоприменения. Волгоград.– 1991. С.40-41.
68. Завадская Л.Н. Механизм реализации права. – М., 1992.
69. Завадская Л.Н. Теоретические вопросы применения права // Теория права: новые идеи. – М., 1991. – Вып. 1.
70. Загальна декларація прав людини: Резолюція Ген. асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року №217 А/Ш/ // Міжнародна Хартія прав людини: 30 документів. – К., 1991. – С.7 – 11.
71. Загальна теорія держави і права/ За ред. Копєйчикова В.В. – Київ, 1997.
72. Загальна теорія держави і права/ За ред. Цвіка М.В. – Харків, 2002.
73. Закон України „Про міліцію”// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – с.20.
74. Закон України „Про дорожній рух”// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №31. – с.338.
75. Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №35. – с.358.
76. Закон України „Про правовий режим надзвичайного стану”// Офіційний вісник України. – 2000. – №15. – с.588.
77. Закон України „Про боротьбу з корупцією” ”// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №44. – с.20.
78. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248с.
79. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Харьков, 1998. – 340с.
80. Зусь Л.Б. Правоприменение: его механизм, понятие //Проб¬лемы обеспечения законности в механизме правоприменения. – Волгог¬рад, 1991. – С.6-10.
81. Казьмин И.Ф. Общие проблемы права в условиях научно-технического прогресса. – М.: Юрид.лит., 1986.
82. Карбонье. Юридическая социология. – М. 1986. – 285 с.
83. Карпов Н.С. Злочинна діяльність: Монографія. – К.: Вид-во Семенко Сергія, 2004. – 310с.
84. Карташов В.Н. Правоприменительная практика в социалис-тическом обществе.- Ярославль: Изд-во Ярославского ун-та, 1986.-88с.
85. Карташов В.Н. Применение права: Учеб. пособие. – Ярославль, 1980.
86. Каталина Т.В. Индивидуальное регулирование в правовой сфере //Государство и право. – 1992. – № 1. – С.24-27.
87. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – Київ, 2002.
88. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права. – Львів, 2003.-584 с.
89. Клюшниченко А.П., Самойленко А.В. Применение административных штрафов органами милиции. – К.: КВШ МООП СССР, 1968. – 60 с.
90. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, принимаемые милицией// Особенности. Классификация. Системовыражение: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 88 с .
91. Коврига З.Ф. Уголовно-процессуальное принуждение. – Воронеж, 1975. – 174 с.
92. Кодекс України про адміністративні правопорушення”// Офіційний вісник України. – 2003. – №40. – с.2090.
93. Колезюк А.Г. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції: Автореферат на здобуття наукового ступеня д.ю.н. – Харків, - 2002. – 37с.
94. Коні А.Ф. Избранные произведения: В 2-х т. – М.,1959. – т.2. – 536с.
95. Колодій А.П. Принципи права. – К.:Юрінком Інтер., – 208 с.
96. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид.лит., 1976. – 184 с.
97. Козюбра М.І. Методологія права: Концептуальні підходи// Проблеми методології сучасного правознавства. – К., 1996. – С.23-27.
98. Колаянов Д.П. Адміністративні проступки, підвідомчі міліції та їх профілактика: Автореф. дис...к.ю.н.: / Одеська державна юридична академія. – О., 1998. – 16 с.
99. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підруч.- К.:Юринком Інтер, 1999. – 736 с.
100. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – С.141.
101. Коренев А.П. Кодификация советского административного права/ Теоретические проблемы/ - М.:Юрид. лит., 1970. – 136 с.
102. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. – М., 1978.
103. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К.,1997. – 305 с.
104. Котюк В.А. Соотношение законности, форм права, правосоз¬нания и правоприменения //Проблемы обеспечения законности в меха¬низме правоприменения. – Волгоград, 199I. – С.29-30.
105. Котюк В.О. Теорія права. – К. – Вентурі: 1996, – 208 с.
106. Краткий этимилогический словарь/ Под. ред. С.Г.Бархудорова. – М., 1971. – 549 с.
107. Кримінальний кодекс України”// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №35. – с.271.
108. Кримінально-процесуальний кодекс України”// Офіційний вісник України. – 2003. – №33. – с.1781.
109. Кудрявцев В.И. О правоприменении и законности //Государ¬ство и право. – 1994. – № 3. – С.3-7.
110. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений. - М.: Юридическая литература, 1970.
111. Кудрявцев В. Н. Отклонение от социальной нормы: понятие и виды //Социальные отклонения. Введение в общую теорию. - М.: Юридиче-ская литература, 1988.
112. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1982. – 287с.
113. Кудрявцев Ю. В. Знание правовой нормы //Советское государство и право. - 1983. – № 3.
114. Кульчар К. Социология в буржуазной теории права //Критика со¬временной буржуазной теории права. – М.: Прогресс, 1969.
115. Курінний Є.В. Предмет і об’єкт адміністративного права України: Монографія. – Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2004. – 340 с.
116. Курс лекций по теории государства и права: В 2 -х час¬тях/ Под ред. Разгельдеева Н.Т., Малько А.В.-Саратов: Поволжский кадровый центр, 1993.- 184 и 196с.
117. Курс советского уголовного процесса. Общая часть/ Под. ред. А.Д. Бойкова и И.И.Карпеца. – М., 1989. – 427 с.
118. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления.- М.: Юрид. лит., 1972.- 177с.
119. Лазарев В.В. Особенности реализации правовых предписаний //Советское государство и право. – 1972. – № 2. – С.20-23.
120. Лазарев В.В. Применение советского права. – Казань, 1972.
121. Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов. – Казань, 1975.
122. Лазарев В.В. Применение советского права.- Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972.- 200с.
123. Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов. -Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1975.- 208с.
124. Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты примене-ния права.- Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982.- 144с.
125. Лазарев В.В., Левченко И.П. Правоприменительная деятельность органов внутренних дел. – М., 1989. – 85 с.
126. Лазарев В.В., Левченко И.П. Правоприменение в советском государстве. – М.: Юр. лит., 1985.-304 с.
127. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М., 1981. – 239 с.
128. Литвинов О.М. Сучасні проблеми управління профілактикою злочинів в Україні: Монографія. – Херсон: ОЛДІ – плюс, 2003. – 312 с.
129. Лихолоб В.Г. Органи внутрішніх справ у боротьбі із злочинністю. К. , 1991. – 219 с.
130. Лозбяков В.П., Очинский С.С. Административно-правовые меры предупреждения преступности. – М.:Юрид. лит., 1978. – 152 с.
131. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
132. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 240 с.
133. Лучин В.О. Процессуальные нормы в советском государст-венном праве.- М.: МГУ, 1976.- 228с.
134. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972.- 292с.
135. Матузов Н.И. Правовая система и личность.- Саратов:Изд-во Саратовского ун-та, 1987.- 296с.
136. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны "одной медали" //Правоведение. – 1994. – № 4.
137. Маляренко В.Г. Про кваліфікацію діяння при порушенні кримінальної справи// Вісник Верховного Суду України. – 2000. - №5 (21). – С.39 – 43.
138. Маляренко В. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при проведенні дізнання і досудового слідства//Право України. – 2001. – №3 – С.15- 19.
139. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. – М.: Юристъ, 2003. – 250 с.
140. Мельник М.І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії): Монографія. – К.: Юридична думка, 2004. – 400 с.
141. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. – Саратов, 1975. – 149 с.
142. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан: Научно-практическое издание. – К.,1999. – 448 с.
143. Михайлов В.А. Меры пресечения в российском уголовном процессе. – М.: Право и Закон, 1996. – 304 с.
144. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К.: Либідь, 1992. – 431 с.
145. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Молдован В.В. Кримінально-процесуальне право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1997. – 352 с.
146. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України / Відп. редактори В.Ф. Бойко, В.Г.Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.
147. Москалькова Т.Н. Этика уголовно-процессуального доказывания. – М.: Спарк, 1996. – 124 с.
148. Мурашин Г.О. До питання реформування судової влади// … С. 67-70.
149. Мурашин О.Г. До питання про законність правозастосовних рішень// Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України: Збірник наукових праць. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – С. 81-85.
150. Мурашин О. Г. Правозастосовні акти прямого народовладдя (теоретичний аспект ) // Право України. – 1999. - № 8. – С.20-24.
151. Науково-практичний коментар до Закону України „Про міліцію”/ Відповідальні редактори: Кондратьєв Я.Ю., Голосніченко І.П.- К.:Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 144 с.
152. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юринком, 1995. – 640 с.
153. Наумов А.В., Новиченко А.С. Законы логики при квалификации преступлений. – М., 1978. – С. 26-27.
154. Наумов В.Л. Організаційно-правові проблеми інформаційного забезпечення у сфері державного управління//...С. 138-143.
155. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм.- М.: Госюриздат, 1960.- 511с.
156. Неновски Н. Единство и взаимодействие государства и права.- М.: Юрид.лит., 1982.- 323с.
157. Никитинский В.И. Эффективность норм трудового права.-М.: Юрид.лит., 1971.- 248с.
158. Нормы советского права./ Под ред. М.И.Байтина, В.К.Ба-баева.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987.- 248с.
159. О необходимости уточнений оснований возбуждения и условий приостановления уголовных дел// Процессуальные вопросы предварительного расследования на современном этапе. – Волгоград, 1988. – С. 75-81 .
160. Оніщук М.В. Колізії в законодавстві України: причини та шляхи подолання//... С. 99 – 103.
161. Опришко В. Конституція – основа подальшого розвитку законодавства і правової системи України// Право України. – 1996. - №9. – С. 45 – 48.
162. Опришко В. Державно-правова реформа в Україні: основні напрямки// Право України. – 1998. - №1. – С. 11-16.
163. Осадчий В.І. Співвідношення права на застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу та права на необхідну оборону, затримання злочинця в діяльності правоохоронних органів// Право України. – 1998. - №4. –С. 69-74.
164. Осауленко О.І., Пунько О.В. Зміцнення законності в у правозастосовному процесі// Право України. – 2004. – №12 .–С. 61-63.
165. Осипов Ю.К. Элементы и стадии применения норм советского гражданского процессуального права // Проблемы применения норм гражданского процессуального права. – Свердловск, 1976.
166. Пиголкин А.С. Теория государства и права.- М.: Юрид.лит., 1972.- 310с.
167. Пиголкин А.С. Формы реализации норм общенародного права // Советское государство и право. – 1963. – №6.
168. Пиголкин А. С. Изучение фактических данных и обстоятельств дела при применении норм права //Советское государство и право. -1968. – №3.
169. Погрібний І.М., Фандалюк О.В. Деякі теоретичні питання щодо актів застосування права// Вісник університету внутрішніх справ. – Х., 1997. – Вип. 2. – С. 88 – 93.
170. Політичний вимір діяльності Міністерства внутрішніх справ України (відповідь на виклики ХХІ століття) / За ред. Ю.І. Римаренка, Я.Ю. Кондратьєва. – К., 2003. – 292 с.
171. Попков В.Д. Этика советской государственной службы.-М.: Юрид.лит., 1970.- 200с.
172. Попович В.М. Економічно-кримінологічна теорія детінізації економіки: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 524 с.
173. Правоприменение в советском государстве./Под ред. И.Н. Кузнецова и И.С.Самощенко.- М.: Юрид.лит., 1985.- 304с.
174. Про практику застосування судами України законодавство про примусове лікування і трудове виховання хронічних алкоголіків// Постанова пленуму Верховного Суду України №2 від 25 грудня 1982 року: Постанови і пленуми Верховного Суду 1998 р. – С. 116 – 119.
175. Придворов Н.А. Інститут достоинства личности в советском праве: Автореферат дис… д.ю.н.: 12.00.01 / Харьк. юрид. институт им. Ф.Э.Дзержинского. – Харьков, 1986. – 39 с.
176. Пунько О.В. Характеристика та класифікація правозастосовних помилок// Право України. – 2003. – №8. – с.110-112.
177. Пунько О.В. Механізм правозастосовної діяльності / Бюлетені з обміну досвідом роботи / Редакційно-видавничий відділ МВС України. – 2003.– №141. – с.40-43.
178. Пунько О.В. Особливості правозастосовних актів, які приймаються міліцією при забезпеченні громадського порядку// Науковий вісник НАВСУ. - 2004р. – №6.
179. Пунько О.В. Юридична техніка правозастосовних актів, які приймаються міліцією// Науковий вісник НАВСУ. – 2005. – №1.
180. Рабинович П.М. Упрочение законности - закономерность социализма.- Львов: Вища школа, 1975.- 260с.
181. Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность.-Львов: Вища школа, 1985.- 168с.
182. Расследование преступлений. Проблемы качества. – Саратов, 1988. – 199 с.
183. Решетов Ю.С. Механизм правореализации в условиях разви¬того социализма.- Казань: Изд-во Казанского ун-та, I960.- 166с.
184. Решетов Ю.С. Реализация норм советского права. Системный анализ.- Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1989.- 156с.
185. Решетов Ю.С. Механизм реализации советского права. Автореф. дисс. докт. юр. наук. - М., 1991.
186. Рыбушкин Н.Н. Запрещающие нормы в советском праве.- Ка¬зань: Изд-во Казанского ун-та, 1990.- 112с.
187. Сабо И. Основы теории права.- М.: Прогресс, 1974.- 272с.
188. Сальников В.П. Социалистическая правовая культура. Ме-тодологические проблемы.- Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989.- 144с.
189. Сазонов Б.И. Социальные, организационные и правовые ос-новы механизма действия закона //Государство и право. – 1993. – № 1. – С.31-32.
190. Селиванов Ф. А. Проблемы теории ошибок //Проблемы методоло¬гии и логики наук. – Вып. 6. – Уч. зап. № 85. - Томск: ТГУ, 1970.
191. Селиванов Ф. А. Заблуждение как противоположность истины //Ленинская теория отражения. Истина как гносеологическая категория. -Свердловск: Изд-во Свердловского ун-та,1983.
192. Серебрякова И.М. Административно-юрисдикционная деятельность милиции республики Беларусь: Автореф. дис… к.ю.н./. Белорусский гос. ун-т. – Минск, 1998. – 20 с.
193. Сіренко В.Ф. Соціальні інтереси як фактор реалізації законодавства// … С. 93 – 98.
194. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Харків, 2001.
195. Советское государство и право. – 1995. – №5. – С.8-66.
196. Сокуренко Б.Г., Савицкая А.Н. Право, свобода, равенство.-Львов: Вища школа, 1981.- 196с.
197. Сорокин В.Д. Метод правового регулирования. Теоретичес¬кие проблемы.- М.: Юрид.лит., 1976.- 141с.
198. Строгович М.С. Уголовный процесс. – М., 1946. – 511 с.
199. Татаринцева Е.В. Правовое воспитание. Методология и ме-тодика.- М.: Высшая школа, 1990.- 174с.
200. Теория юридического процесса.- Харьков: Вища школа,1985.-192с.
201. Теория государства и права/ Под ред. Денисова. – М.,1987.
202. Тихомиров Ю. А. Управленческое решение. - М.: Наука, 1972.
203. Тихомиров Ю. А. Юридическая коллизия. - М., 1994.
204. Тищенко М.М. Адміністративно-процесуальний статус громадянина України: проблеми теорії та шляхи вдосконалення законодавчого регулювання.: Автореф. дис… д.ю.н.:/ Національна юридична академія ім. Я. Мудрого – Х., 1999. – 32 с.
205. Ткаченко Ю.Г. Нормы социалистического права и их приме¬нение.- М.: МГУ, 1955.- 212с.
206. Труды Высшей школы. – Вып. №20. – М: Министерство охраны общественного порядка СССР, 1968. – 133 с.
207. Фандалюк О.В. Деякі питання правозастосування вдіяльності ОВС. Теоретичний аспект// Вісник Запорізького юр. ун-ту, 1997. - №. – 1 С. 15-23.
208. Филющенко А.А. Об уголовно-процессуальном принуждении// Правоведение. – 1974. - №3. – С. 108-110.
209. Фролова О.Г. Новітня методологія в управлінні в органах внутрішніх справ: Монографія. – Донецьк: ДІВС МВС України, 2001. – 312 с.
210. Фундаментальные проблемы советского правового государст¬ва./Под ред. В.М.Горшенева.- Харьков: Вища школа, 1990.- 314с.
211. Халфина P.O. Общее учение о правоотношении.- М.: Юрид. лит., 1974.- 352с.
212. Халфина P.O. Право как средство социального управления.-М.: Наука, 1988.- 256с.
213. Эффективность правовых норм./Под ред. В.Н.Кудрявцева, В.И.Никитинского, И.С.Самощенко, В.Г.Глазырина.- М.: Юрид.лит., I960.- 280с.
214. Чабан В.П. Вдосконалення правового регулювання щодо видання актів адміністративного примусу// Науковий вісник Ак