ПРЕЮДИЦІЇ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

brief description

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

Шилін Денис Вікторович

УДК 341.141

ПРЕЮДИЦІЇ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація

на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Аленін Юрій Павлович,
доктор юридичних наук, професор

Одеса – 2010

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень ..............................................................................4

Вступ ......................................................................................................................5

Розділ 1. Сутність та значення преюдицій у кримінальному процесі......14
1.1. Поняття та правова природа преюдиції
у кримінальному процесі ..................................................................................14
1.2. Співвідношення преюдиції із суміжними поняттями................................29
1.3 .Класифікація преюдицій у
кримінальному процесі.....................................................................................50
Висновки до розділу 1...........................................................................................69

Розділ 2. Загальні межі дії преюдицій у кримінальному
процесі...........................................................................................................72
2.1. Дія загальноправових преюдицій у
кримінальному процесі.....................................................................................72
2.2. Дія цивільно-процесуальних преюдицій
у кримінальному процесі..................................................................................80
2.3. Дія господарсько-процесуальних преюдицій
у кримінальному процесі..................................................................................98
2.4. Дія адміністративних та адміністративно-процесуальних преюдицій
у кримінальному процесі................................................................................113
2.5. Дія дисциплінарних преюдицій у кримінальному процесі......................127
Висновки до розділу 2........................................................................................136

Розділ 3. Проблеми застосування кримінально-процесуальної преюдиції
при провадженні у кримінальній справі та шляхи
їх вирішення..............................................................................................140
3.1. Преюдиція в процесі доказування у кримінальних справах....................140
3.2. Роль преюдицій актів органу дізнання, слідчого, прокурора..................150
3.3. Преюдиціальність як властивість судових рішень
у кримінальних справах..................................................................................160
3.4. Преюдиціальність кримінально-процесуальних актів та принцип
вільної оцінки доказів. Вирішення преюдиціальних колізій
при провадженні у кримінальній справі.....................................................174
Висновки до розділу 3.........................................................................................182

Висновки.............................................................................................................186

Додаток................................................................................................................191

Список використаних джерел ........................................................................195

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГПК – Господарський процесуальний кодекс України
КАС – Кодекс адміністративного судочинства України
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс України
КК – Кримінальний кодекс України
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України
КпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КПК РФ – Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації
П. – пункт
РФ – Російська Федерація
Ст. – стаття
ЦК – Цивільний кодекс України
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України
Ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми. Реалізація функції держави з охорони правопорядку та правозахисної функції держави вимагає утворення таких механізмів у правозастосовчій діяльності, які забезпечували б належне прийняття та реалізацію правозастосовчих рішень.
При прийнятті правозастосовчих рішень, до яких належать і кримінально-процесуальні рішення, важливим етапом є встановлення фактичної основи справи, що у межах кримінального процесу здійснюється шляхом доказування, тобто збирання, перевірки та оцінки доказів.
У кримінально-процесуальній доказовій діяльності виникають такі правові ситуації, коли певні обставини, які підлягають доказуванню, вже встановлені в судовому рішенні в іншому процесі (цивільному, господарському, судово-адміністративному), у рішенні в адміністративно-деліктному процесі або у кримінально-процесуальному рішенні органу дізнання, слідчого, прокурора, суду. У таких випадках виникає проблема преюдиції у кримінальному процесі, а саме, проблема підстав та меж використання преюдиціальних фактів у наступних кримінально-процесуальних рішеннях.
Незважаючи на важливість преюдиції для забезпечення стабільності кримінально-процесуальних рішень та оптимізації процесу доказування, діючий Кримінально-процесуальний кодекс України не згадує цього терміна, хоча ст. 28 Кримінально-процесуального кодексу України містить норму щодо використання у кримінальному судочинстві рішення по цивільному позову. У проектах Кримінально-процесуального кодексу України останнього часу також відсутні визначення терміна “преюдиція”, хоча у проекті Кримінально-процесуального кодексу України, підготовленому Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права в редакції від 11 вересня 2008 року, використовується термін “преюдиціальне значення”.
У зв’язку з відсутністю належного нормативного регулювання використання преюдицій у кримінальному процесі у судовій практиці виникають труднощі з обґрунтуванням необхідності врахування преюдиціальних фактів, а в деяких випадках у судових рішеннях наявні помилкові посилання на преюдиціальність судових рішень.
У відповідності до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Стаття 129 Конституції передбачає, що судді при здійсненні правосуддя є незалежними і підкоряються лише закону. Саме тому важливе значення питання реалізації преюдиції мають у судових стадіях кримінального процесу, особливо у випадках колізії між преюдиціальним рішенням та внутрішнім суддівським переконанням.
У теорії кримінального процесу до проблематики преюдицій у кримінальному процесі зверталися такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як А.М. Безруков, О.І. Бережний, О.Ю. Гай, Ю.М. Грошевий, О.В. Левченко, В.Т. Маляренко, Я.О. Мотовіловкер, І.Л. Петрухін, Г.М. Резнік, П.А. Скобліков, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, Ф.Н. Фаткуллін, О.З. Хотинська, В.Д. Шундіков, У.М. Юсубова та ін. Із цієї проблематики в Україні О.І. Бережним захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему “Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах” (Харків, 2003 р.). У Російській Федерації О.С. Березіним захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему “Преюдиції у вітчизняному кримінальному процесі” (Нижній Новгород, 2006).
Однак, незважаючи на наявні наукові дослідження преюдицій та преюдиціальності, залишилося багато невирішених питань щодо сутності преюдиції, її співвідношення із преюдиціальністю, преюдиціальними та преюдиціально встановленими фактами, реалізації у кримінальному процесі інших галузевих преюдицій. Дисертаційне дослідження О.І. Бережного присвячено лише дослідженню преюдиціальності судових рішень у кримінальних справах, поза увагою залишилися питання щодо преюдиції актів органу дізнання, слідчого, прокурора. Теоретична нерозробленість низки питань реалізації преюдицій у кримінальному процесі, наявність труднощів у правозастосовчій практиці у цій сфері обумовили обрання теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до напрямів, визначених Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767. Спрямованість дисертаційного дослідження відповідає програмі наукових досліджень Одеської національної юридичної академії. Тема є складовою частиною загальної наукової теми “Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970), що виконує Одеська національна юридична академія, а також складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального процесу Одеської національної юридичної академії за темою “Проблеми ефективності кримінально-процесуального законодавства у сфері боротьби із злочинністю та охорони прав особистості в умовах формування правової держави” на 2006–2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертації полягає в розробці системної концепції преюдицій у кримінальному процесі, визначенні шляхів удосконалення механізму використання преюдицій у кримінальному процесі.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
визначити правову природу преюдиції та її співвідношення із суміжними категоріями;
розкрити механізм дії загальноправових преюдицій у кримінальному процесі;
розкрити механізм дії цивільно-процесуальних преюдицій у кримінальному процесі;
розкрити механізм дії господарсько-процесуальних преюдицій у кримінальному процесі;
розкрити механізм дії адміністративних та адміністративно-процесуальних преюдицій у кримінальному процесі;
визначити роль преюдиції в процесі доказування у кримінальних справах;
розкрити роль преюдицій актів органу дізнання, слідчого, прокурора;
проаналізувати преюдиціальність як властивість судових рішень у кримінальних справах;
проаналізувати співвідношення преюдиціальності кримінально-процесуальних актів та принципу вільної оцінки доказів;
визначити напрями вирішення преюдиціальних колізій при провадженні у кримінальній справі.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають при реалізації преюдицій у кримінальному процесі.
Предметом дослідження є преюдиції у кримінальному процесі.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям наукового дослідження є сукупність філософських, загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. За допомогою діалектичного методу поглиблено понятійний апарат, з’ясовано сутність та особливості преюдиції у кримінальному процесі. Метод системно-структурного аналізу дав можливість дослідити співвідношення преюдиції із суміжними категоріями. Метод системного аналізу правових норм застосовувався при дослідженні кримінально-процесуальних норм. Порівняльно-правовий метод застосовувався в процесі порівняння норм кримінально-процесуального права України та іноземних держав. Логіко-нормативний метод використовувався для формування пропозицій до чинного кримінально-процесуального законодавства та проекту КПК. Усі методи дослідження використовувалися у взаємозв’язку, що забезпечило переконливість і достовірність наукових результатів.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові положення, що містяться у працях українських і зарубіжних дослідників із кримінально-процесуального, кримінального, адміністративно-процесуального, цивільно-процесуального та господарського-процесуального права.
Нормативну базу дослідження становлять норми Конституції і законодавства України та зарубіжних держав, практика Конституційного Суду України, Конституційного Суду Російської Федерації, Верховного Суду України.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять результати узагальнення 100 судових рішень місцевих та апеляційних судів України, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішень Верховного Суду України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що ця робота є комплексним дослідженням преюдицій у кримінальному процесі. За результатами дослідження сформульовано ряд нових положень, висновків та пропозицій, які мають значення для науки та практики, відповідають вимогам наукової новизни. До них слід віднести такі:
уперше:
запропоновано визначення преюдиції як доказового правила, що встановлює підстави та порядок використання в процесі доказування органом дізнання, слідчим, прокурором, судом, суддею фактів та правових висновків, встановлених такими, що мають юридичну силу рішеннями органу дізнання, слідчого, прокурора, суду, судді у кримінальних, цивільних, господарських або адміністративних справах, якими справу вирішено по суті, як таких, що не потребують повторного доведення;
висунуто та обґрунтовано тезу, що преюдиція, яка реалізується у межах кримінального процесу, розмежовується на преюдицію у кримінальному процесі та кримінально-процесуальному преюдицію;
класифіковано преюдицію за її природою на преюдицію національних актів та преюдицію з іноземним (міжнародним) елементом;
висунуто та обґрунтовано тезу, що господарсько-процесуальна преюдиція має бути необов’язковою та спростовною для кримінального процесу;
висунуто та обґрунтовано тезу, що адміністративно-процесуальна преюдиція рішень суду у судово-адміністративних справах є обов’язковою, але спростовною;
запропоновано диференціювати механізм вирішення колізій преюдиції та внутрішнього переконання у залежності від стадії кримінального процесу: у стадії досудового розслідування слідчий або прокурор складають подання про закриття кримінальної справи та направляють його до суду; суд вирішує питання про обґрунтованість цього подання і в залежності від цього або закриває справу, або повертає справу прокурору, відмовивши у її закритті. У стадії судового розгляду суд повинен виносити рішення за внутрішнім переконанням, навіть якщо будуть порушені правила преюдиції. Якщо суд виносить рішення у кримінальній справі, що суперечить рішенню, яке містить преюдиціальні факти, то необхідно передбачити спеціальну судову процедуру перегляду обох таких рішень разом, для чого утворювати судову колегію ad hoc у Верховному Суді України, до якої направляти такі справи для остаточного вирішення.
удосконалено:
визначення преюдиціальності судових рішень; преюдиціальність судових рішень визначено як встановлену кримінально-процесуальним законом властивість судового рішення у кримінальній справі, яким справу вирішено по суті, що набрало законної сили, яка відображає можливість використання фактів та правових висновків для встановлення фактичних обставин в іншій кримінальній справі, пов’язаній із раніше вирішеною;
обґрунтування тези, що правила використання преюдицій не можуть перебувати в суперечності із принципом оцінки доказів за внутрішнім переконанням;
набуло подальшого розвитку:
обґрунтування тези, що цивільно-процесуальна преюдиція, передбачена ст.ст. 164, 165, 172, 173, 175, 183, 392 КК України, є обов’язковою, але спростовною;
обґрунтування тези, що адміністративна преюдиція (у справах про адміністративні правопорушення) у кримінальному процесі є обов’язковою, але спростовною;
обґрунтування тези про те, що дисциплінарна преюдиція у кримінальному процесі є необов’язковою і спростовною.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідницькій діяльності – для поглиблення теорії доказування у кримінальному процесі;
нормотворчій діяльності – для вдосконалення організації та правової регламентації доказування у кримінальному процесі, підготовки проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України, удосконалення чинного Кримінально-процесуального кодексу України;
правозастосовчій діяльності – для забезпечення єдності у застосуванні законодавства у сфері кримінального процесу;
навчальному процесі – при викладанні дисципліни “Кримінальний процес”, спеціальних курсів, а також для підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дослідження. Висновки й положення дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Одеської національної юридичної академії, використовувалися автором при проведенні семінарських занять із курсу “Кримінальний процес” в Одеській національній юридичній академії. Основні результати наукового дослідження оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях і семінарах, у тому числі на: Регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 15-й річниці Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Верховенство права у правозастосовчій діяльності” (м. Івано-Франківськ, 12–13 жовтня 2007 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 14–15 березня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 11 квітня 2008 р.); VIІІ Міжнародній міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів та слухачів “Використання сучасних досягнень криміналістики та кримінального процесу у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 11 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Правове життя сучасної України” (м. Одеса, 18–19 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Перспективи розвитку юридичної науки очима молоді” (м. Миколаїв, 25 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Процесуальні, тактичні та психологічні проблеми, тенденції і перспективи вдосконалення досудового слідства” (м. Одеса, 30 травня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу “Правове життя сучасної України” (м. Одеса, 5 6 червня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики” (м. Одеса, 9 жовтня 2009 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображені у 12 публікаціях, у тому числі у 5 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, та 7 тезах доповідей на конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, що містять 12 підрозділів, висновків, додатку, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, із них основного тексту – 190 сторінок, додатку – 4 сторінки, списку використаних джерел, що містить 251 найменування – 28 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні реалізації преюдиції у кримінальному процесі. До найбільш вагомих наукових результатів роботи належать такі:
1. Преюдицією є доказове правило, що встановлює підстави та порядок використання в процесі доказування органом дізнання, слідчим, прокурором, судом, суддею фактів та правових висновків, встановлених такими, що мають юридичну силу рішеннями органу дізнання, слідчого, прокурора, суду, судді у кримінальних, цивільних, господарських або адміністративних справах, якими справу вирішено по суті, як таких, що не потребують повторного доведення. Преюдиція, що реалізується у межах кримінального процесу, розмежовується на преюдицію у кримінальному процесі та кримінально-процесуальному преюдицію.
2. Поняття “преюдиція” не тотожне поняттю “преюдиціальності”, оскільки преюдиція є доказовим правилом, а преюдиціальність – це властивість рішення, що є наслідком наявності у нього юридичної сили.
3. Загальноправовою преюдицією у кримінальному процесі є використання при провадженні у кримінальній справі фактів та висновків, встановлених рішенням суду про визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною, визнання особи померлою.
4. Рішення суду щодо цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої злочином, не може мати преюдиціального значення для суду при винесенні вироку, оскільки у цивільному процесі на суд не покладено обов’язок встановлення об’єктивної істини у справі, а судове рішення є обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Тобто суд не зобов'язаний вживати заходів щодо додаткового пошуку доказів, встановлення обставин, які відображали б реальний стан справ. Для виключення можливості утворення колізійності судового рішення у цивільній справі про відшкодування шкоди, завданої злочином, необхідно передбачити у ЦПК України норму, що у випадку виявлення судом при розгляді цивільної справи ознак злочину суд повинен направити повідомлення про злочин і чекати на вирішення питання про порушення кримінальної справи у порядку ст. 97 КПК, оголосивши перерву у судовому засіданні. У випадку порушення кримінальної справи суд повинен зупинити провадження у цивільній справі. У такому випадку будуть виключені випадки розгляду цивільних позовів про відшкодування шкоди, завданої злочином, до вирішення кримінальної справи. За наявності такої норми у ЦПК слід внести зміни до ч. 3 ст. 28 КПК України, виключивши речення друге цієї частини, а саме речення “відмова у позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред'являти той же позов у кримінальній справі”.
Цивільно-процесуальна преюдиція, передбачена ст.ст. 164, 165, 172, 173, 175, 183, 392 КК України, є обов’язковою, але спростовною. У випадку встановлення неправосудності рішення у цивільній справі то необхідно передбачити у КПК таку процедуру: слідчий або прокурор складають подання про закриття кримінальної справи та направляють його до суду; суд вирішує питання про обґрунтованість цього подання і в залежності від цього або закриває справу, або повертає справу прокурору, відмовивши у її закритті. У судових стадіях у подібних випадках необхідно виносити рішення за внутрішнім переконанням, навіть якщо будуть порушені правила преюдиції.
5. На сучасному етапі суди посилаються на рішення господарських судів як на докази, однак не посилаються на норми права, які встановлювали б обов’язковість цих рішень для кримінального процесу. Господарсько-процесуальна преюдиція має бути необов’язковою та спростовною для кримінального процесу, оскільки діючий ГПК України не покладає на суд обов’язку встановлювати об’єктивну істину у господарській справі, характер істини, який встановлюється у справі, є конвенціональною. Тобто суд, вирішуючи кримінальну справу, повинен мати можливість не погодитися з висновками, викладеними у рішенні господарського суду, обгрунтувавши мотиви цього у вироку.
6. Аналіз норм КК та інших законів дозволяє віднести певні склади злочинів до таких, в яких для притягнення особи до кримінальної відповідальності необхідною умовою є застосування до особи адміністративного стягнення, що свідчить про наявність адміністративної преюдиції, яка має матеріально-правове значення. Рішення у справах про адміністративні правопорушення можуть бути покладені в основу судового рішення у кримінальній справі без перевірки, якщо не викликають сумнівів. Якщо за внутрішнім переконанням суду акти про накладення адміністративних стягнень є законними та обґрунтованими, він може покласти їх в основу судового рішення без перевірки. Якщо ж вони викликають сумніви, то вони повинні бути перевірені судом. Тобто адміністративна преюдиція (у справах про адміністративні правопорушення) у кримінальному процесі є обов’язковою, але спростовною.
7. Адміністративно-процесуальна преюдиція рішень суду у судово-адміністративних справах є обов’язковою, але спростовною. Слідчий, прокурор, суд зобов’язані використати рішення у судово-адміністративній справі як доказ і сприйняти преюдиціальні факти без перевірки у тому випадку, коли вони ніким не оспорюються і їх достовірність не викликає сумнівів. У випадку, коли преюдиція має матеріально-правове значення, і суд виносить рішення у кримінальній справі, що суперечить рішенню у судово-адміністративній справі, то необхідно передбачити спеціальну судову процедуру перегляду обох таких рішень разом. Для цього необхідно утворювати судову колегію ad hoc у Верховному Суді України, до якої направляти такі справи для остаточного вирішення.
8. Дисциплінарна преюдиція у кримінальному процесі є необов’язковою і спростовною, оскільки при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень немає належних процесуальних гарантій встановлення об’єктивної істини та прав учасників процесу, які існують в інших юрисдикційних провадженнях.
9. Преюдиціальні факти входять до предмета доказування, якщо вони входять до кола тих обставин, які мають бути встановлені у кримінальній справі.
10. Доказування за наявності достатніх підстав для застосування кримінально-процесуальної преюдиції має певну специфіку у межах усіх елементів процесу доказування. Збирання доказів обмежено витребуванням або прийняттям копії кримінально-процесуального рішення. Перевірка доказів може бути обмежена аналізом змісту процесуального рішення, визначенням, чи мають встановлені ним факти доказове значення для справи, тобто чи входять до предмета доказування у справі, що розглядається. Однак, якщо преюдиціальні факти викликають сумніви у дізнавача, слідчого, прокурора, суду, то може бути проведено додаткову перевірку шляхом отримання інших доказів, які підтверджують або спростовують перевіряємий доказ. Оцінка доказів є необхідним елементом процесу доказування і здійснюється за критеріями належності та достовірності, що є специфічним саме для оцінки фактичних даних щодо преюдиціальних фактів. Оцінюючи достовірність преюдиціальних фактів, суд може поставити під сумнів їх достовірність.
Вирок, ухвала та постанова суду, постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, які містять преюдиціальні факти, можуть бути використані у доказуванні як “інші документи”.
11. Преюдиціальність судових рішень – це встановлена кримінально-процесуальним законом властивість судового рішення у кримінальній справі, яким справу вирішено по суті, що набрало законної сили, яка відображує можливість використання фактів та правових висновків для встановлення фактичних обставин в іншій кримінальній справі, пов’язаній із раніше вирішеною.
12. Необхідний розумний баланс між дотриманням правила про оцінку доказів за внутрішнім переконанням та збереженням значення преюдиції. Преюдиція в кримінальному процесі не несе характеру передвстановлених доказів, а правила використання преюдицій не можуть перебувати у суперечності із принципом оцінки доказів за внутрішнім переконанням.
При колізійності преюдиції та внутрішнього переконання у стадії досудового розслідування (тобто у випадку необхідності спростування преюдиції) у КПК необхідно передбачити таку процедуру: слідчий або прокурор складають подання про закриття кримінальної справи та направляють його до суду; суд вирішує питання про обґрунтованість цього подання і в залежності від цього або закриває справу, або повертає справу прокурору, відмовивши у її закритті. У стадії судового розгляду в подібних випадках суд повинен виносити рішення за внутрішнім переконанням, навіть якщо будуть порушені правила преюдиції, оскільки саме на суд покладено конституційну функцію правосуддя. Якщо суд виносить рішення у кримінальній справі, що суперечить рішенню, яке містить преюдиціальні факти, то необхідно передбачити спеціальну судову процедуру перегляду обох таких рішень разом. Для цього необхідно утворювати судову колегію ad hoc у Верховному Суді України, до якої направляти такі справи для остаточного вирішення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=994_341
3. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 44. – Ст. 2824.
4. Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р., підписаний 29 березня 1997 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 47. – Ст. 2980.
5. Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 44. – Ст. 2823.
6. Римський статут Міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 року // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_588
7. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05
8. Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2001-05
9. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10
10. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
11. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
12. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.
13. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
14. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3-4. – Ст. 21.
15. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492.
16. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України . – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.
17. Про органи реєстрації актів громадянського стану : Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. 1994. – № 14. – Ст. 78.
18. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України від 17.07.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
19. Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р. : Закон України від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 26. – Ст. 162.
20. Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України : Закон України від 24 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 197.
21. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами : Закон України від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
22. Про судоустрій України : Закон України від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.
23. Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків : Закон України від 26 вересня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 46. – Ст. 343.
24. Про міжнародне приватне право : Закон України від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422.
25. Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини : Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
26. Правила реєстрації актів громадянського стану в Україні : затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. (в редакції від 22 листопада 2007 р.) // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0719-00
27. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации : принят Государственной Думой 22 ноября 2001 г., одобрен Советом Федерации 5 декабря 2001 г., подписан Президентом Российской Федерации 18 декабря 2001 г. // http://duma.consultant.ru/doc.asp?ID=9976
28. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь от 16 июля 1999 г. № 295-З // http://zakon.by/webnpa/text.asp?RN=HK9900295
29. Уголовный кодекс Республики Беларусь : Принят Палатой представителей 2 июня 1999 г.; одобрен Советом Республики 24 июня 1999 г. // http://www.pravo.by/webnpa/text.asp?RN=Hk9900275
30. Уголовный кодекс Республики Таджикистан. – С-Пб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 410 с.
31. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан от 13 декабря 1997 г. // http://supcourt.kz/zakon/index.php?SECTION_ID=694&ELEMENT_ID=13828
32. Устав гражданского судопроизводства ; под ред. В. В. Исаченко. – С-Пб. : Право, 1911.
33. Проект Кримінально-процесуального кодексу (реєстраційний номер 1233) // http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31115
34. Проект Кримінально-процесуального кодексу України, підготовлений Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права у редакції від 11 вересня 2008 р. // http://www.uba.ua/ukr/advocacy_reform/
35. Авдюков М.Г. Судебное решение / Авдюков М.Г. – М. : Госюриздат, 1959. – 192 с.
36. Адаменко В.Д. Процессуальная дееспособность участника уголовного процесса / В.Д. Адаменко // Правоведение. – 1978. – № 4. – С. 55-59.
37. Алиэскеров М. Преюдиция в гражданском судопроизводстве / М. Алиэскеров // Российская юстиция. – 2005. – № 5. – С. 55-57.
38. Андрушко П.П. Коментар до статті 2091 Кримінального кодексу України “Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” / П.П. Андрушко // Законодавство України : наук.-практ. коментарі. – 2005. – № 7. – С. 67-89.
39. Арсеньев В.Д. О фактах, не подлежащих доказыванию в процессе уголовного судопроизводства / В.Д. Арсеньев // Правоведение. – 1965. – № 1. – С. 97-104.
40. Бабенко В.В. Доказування в господарському процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 “Господарське право, господарсько-процесуальне право” [Електронний ресурс]. — К., 2007. — 19 с. // Режим доступу до автореферату : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2007/07bvvdgp.zip
41. Бавсун М.В. Административная преюдиция и перспективы ее применения на современном этапе / М.В. Бавсун, И.Г. Бавсун, И.А. Тихон // Административное право и процесс. – 2008. – № 6. – С. 6-9.
42. Безруков А.М. Преюдициальная связь судебных актов : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.15. / Безруков Анатолий Михайлович. – Екатеринбург, 2005. – 180 с.
43. Белоносов В.О. Критерии допустимости аналогии в уголовном процессе / В.О. Белоносов, Н.А. Громов // Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 65-69.
44. Бережний О.І. Особливості використання преюдиціально встановлених фактів при доказуванні по кримінальній справі / О.І. Бережний // Проблеми законності. – 2007. – Вип. 88. – С. 128-136.
45. Бережний О.І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах: дис. … кандидата юридичних наук : 12.00.09. / Бережний Олександр Іванович. – Х., 2003. – 191 с.
46. Бережний О.І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах / Бережний О.І. – Х. : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2004. – 176 с.
47. Бережний О.І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О.І. Бережний. – Х., 2003. – 20 с.
48. Березин А.С. Преюдиции в отечественном уголовном судопроизводстве : дис. … кандидата юридических наук : 12.00.09. / Березин Александр Сергеевич. – Нижний Новгород, 2006. – 283 с.
49. Бехруз Хашматулла. Вступ до порівняльного правознавства : навч. посіб. / Бехруз Хашматулла. – О. : Юрид. л ра, 2002. – 328 с.
50. Бобечко Н. Нововиявлені обставини як підстава для перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження / Н. Бобечко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13–14 лютого 2003 р.). – Львів, 2003. – С. 478-480.
51. Богдановская И.Ю. Судебный прецедент – источник права? / И.Ю. Богдановская // Государство и право. – 2002. – № 12. – С. 5-10.
52. Бойков А. Преюдиция в судопроизводстве / А. Бойков, В. Воскресенкий // Законность. – 1992. – № 11. – С. 23-25.
53. Большой юридический словарь / Под. ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М. : ИНФРА, 1997. – 790 с.
54. Бондар О. Юридична природа інституту кримінально-процесуальної аналогії / О. Бондар // Сучасний вимір держави та права : зб. наук. праць / За ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв : Вид во Іліон, 2008. С. 310-311.
55. Бунина А. В. Приговор суда как акт правосудия. Его свойства : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс; Криминалистика и судебная экспертиза; Оперативно-розыскная деятельность” / А.В. Бунина. – Челябинск, 2005. – 26 с. // Режим доступа к автореферату: http://law.edu.ru/script/cntSource.asp?cntID=100080517
56. Велиева У.М. Понятие и значение преюдиции в советском уголовном процессе / У.М. Велиева // Проблемы совершенствования советского законодательства : Труды ВНИИСЗ. – 1978. – Вып. 11. – С. 172-181.
57. Викторский С.И. Русский уголовный процесс : учеб. пособ. / Викторский С.И. – М. : Юрид. бюро “Городец”, 1997. – 448 с.
58. Войченко Г.М. Врахування адміністративної преюдиції при кваліфікації умисного порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом / Г.М. Войченко // Судова апеляція. – 2007. – № 1. // Режим доступу до автореферату: http://www.apcourtkiev.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=37434&cat_id=37417
59. Гай О.Ю. Законная сила приговора в уголовном процессе : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09. / Гай Ольга Юрьевна. – Саратов, 1999. – 179 с.
60. Гай О.Ю. Преюдициальность приговора / О.Ю. Гай // Юрист. – 1999. – № 11. – С. 21-25.
61. Горский Г.Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе / Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1978. – 303 с.
62. Громов Н. Законная сила судебного решения / Н. Громов, С. Кечеруков // Законность. – 1999. – № 2. – С. 37-41.
63. Громов Н. Законная сила приговора / Н. Громов, В. Конев, В. Николайченко // Российская юстиция. – 1998. – № 8. – С. 13-14.
64. Громов Н.А. Принципы уголовного процесса, их понятие и система / Н.А. Громов, В.В. Николайченко // Государство и право. – 1997. – № 7. – С. 33-40.
65. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе / Грошевой Ю.М. – Харьков : Вища шк., 1979. – 144 с.
66. Грошевой Ю.М. Правовые свойства приговора – акта социалистического правосудия : учеб. пособ. / Грошевой Ю.М. – Х., 1978. – 61 с.
67. Грошевой Ю.М. Теоретические проблемы формирования убеждения судьи в советском уголовном судопроизводстве : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08. / Грошевой Юрий Михайлович. – Х., 1975. – 403 с.
68. Грошевий Ю. Стахівський С. Докази і доказування у кримінальному процесі : наук.-практ. посіб. / Ю. Грошевий, С. Стахівський. – К. : КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – 272 с.
69. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе / Гуляев А.П. – М., 1981. – 192 с.
70. Гурвич М.А. Обязательность и законная сила судебного решения / М.А. Гурвич // Советское государство и право. – 1970. – № 5. – С. 37-45.
71. Гурвич М.А. Судебное решение (теоретические проблемы) / Гурвич М.А. – М., 1976. – 175 с.
72. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози. – М. : Междунар. отнош., 1998. – 398 с.
73. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса / Добровольская Т.Н. – М., 1971. – 200 с.
74. Доронін І.М. Документи як вид доказів у кримінальному процесі України : монографія / Доронін І.М. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 144 с.
75. Дорохов В.Я. Законная сила приговора в советском уголовном процессе / В.Я. Дорохов // Советское государство и право. – 1954. – № 6. – С. 80-86.
76. Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права України : монографія / Дроздов О.М. – Х. : видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. – 208 с.
77. Еремкина А.П. Некоторые вопросы преюдиции в советском гражданском процессе / А.П. Еремкина // Труды ВЮЗИ. – 1970. – Вып. 20. С. 83-120.
78. Еремкина А.П. Логическая преюдиция как один из видов предрешения в советском гражданском процессе / А.П. Еремкина // Труды ВЮЗИ. – 1977. – Т. 51. – С. 109-118.
79. Жогин Н.В. Предварительное следствие в советском уголовном процессе / Н.В. Жогин, Ф.Н. Фаткуллин. – М., 1965. – 367 с.
80. Загайнова С.К. Судебный прецедент : проблемы правоприменения / Загайнова С.К. – М. : Норма, 2002. 167 с.
81. Зейдер Н. Б. Судебное решение по гражданскому делу / Зейдер Н.Б. – М. : Наука, 1966. – 192 с.
82. Зинатуллин З.З. Уголовно-процессуальное доказывание / Зинатуллин З.З. – Ижевск : Изд-во Удмурт. гос. ун-та, 1993. 178 с.
83. Ивенский А. И. Приговор – акт правосудия, осуществляемого в общем и особом порядках судебного разбирательства : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс; Криминалистика и судебная экспертиза; Оперативно-розыскная деятельность” / А. И. Ивенский – Саратов, 2006. – 20 с. // Режим доступа к автореферату: http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1282157
84. Искендеров Р. О преюдициальном значении приговора / Р. Искендеров // Советская юстиция. – 1990. – № 22. – С. 22-23.
85. Ісмаілова Л.Б. Процесуальні та етико-психологічні питання забезпечення рівності сторін в кримінальному судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” [Електронний ресурс]. – К., 2007 // Режим доступу до автореферату: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2007/07ilbksu.zip
86. Каминская В.И. Уголовно-процессуальный закон / В.И. Каминская // Демократические основы советского социалистического правосудия. – М. : 1965. – С. 75-97.
87. Каминская В.И. Учение о правовых презумпциях в уголовном процессе / Каминская В.И. – М-Л. : АН СССР, 1948. – 131 с.
88. Каминская В.И. Презумпция истинности судебного приговора в советском праве / В.И. Каминская // Советское государство и право. – 1946. – № 7. – С. 35-45.
89. Капліна О. До питання про аналогію кримінально-процесуального закону / О. Капліна // Юридична Україна. – 2005. – № 1. – С. 55-60.
90. Карданец А.В. Преюдиции в российском праве. Проблемы теории и практики : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01. / Карданец Артем Викторович. – Нижний Новгород, 2002. – 181 с.
91. Карманов Ф. Не наступайте на юридические “грабли” // Российский адвокат. – 2002. – № 6. // Режим доступа к статье : http://gra.litsa.ru/magazine.php?m=15&a=11
92. Карпенко М.О. Деякі спірні питання провадження в кримінальних справах, порушених за ст. 212 Кримінального кодексу України / М.О. Карпенко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Є.О. Дідоренка. – 2009. – № 1. – С. 95-101.
93. Кемулария Э. Некоторые вопросы применения уголовно-процессуального закона / Э. Кемулария // Советская юстиция. – 1983. – № 17. – С. 23.
94. Клинова Е.В. О преюдициальности судебного решения / Е.В. Клинова // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 2003. – № 6. – С. 91-98.
95. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. коментар ; за ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової / Ківалов С.В., Харитонова О.І., Пасенюк О.М. та ін. – Х. : ТОВ “Одіссей”, 2005. – 552 с.
96. Кожевников С.Н. Государство. Политика. Право : Краткий словарь терминов и разъяснений по правоведению / С.Н. Кожевников, А.П. Кузнецов. – Нижний Новгород, 2000. – 204 с.
97. Кожухарь А. Приостановление производства по гражданскому делу в связи с необходимостью разрешения другого дела / А. Кожухарь // Советская юстиция. – 1975. – № 23. – С. 16-18.
98. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под ред. Д.Н. Козака и Е.Б. Мизулиной. – М. : Юрист, 2002. // http://sergei-nasonov.narod.ru/links7.html
99. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под ред. И.Л. Петрухина. – М. : ООО “ТК Велби”, 2002. – 896 с. // http://sergei-nasonov.narod.ru/links7.html
100. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В.И. Радченко. – М. : Юстицинформ, 2003. – 1040 с. // http://sergei-nasonov.narod.ru/links7.html
101. Кононенко В. Значення матеріалів справи для встановлення стану обмеженої осудності / В. Кононенко // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2007. – № 1. – С. 53-57.
102. Копьева А.Н. Документы как доказательства в советском уголовном процессе. / Копьева А.Н. – Иркут. : Иркут. госун-т, 1973. – 43 с.
103. Кримінальний процес України / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Х. : Право, 2000. – 496 с.
104. Кримінальний процес України : підруч. / Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
105. Кримінально-процесуальне право України : підручник / За заг. ред. Ю.П. Аленіна. – Х. : ТОВ “Одіссей”, 2009. – 816 с.
106. Кросс Р. Прецедент в английском праве / Кросс Р. – М. : Междунар. отнош., 1985. – 238 с.
107. Кругликов Л.Л. Аксиомы, презумпции и фикции в уголовном праве : динамический аспект / Л.Л. Кругликов // Lex Russica. – 2006. – № 5. – С. 920-929.
108. Кругликов Л.Л. Презумпции в уголовном праве (в сфере ответственности за экономические и иные преступления) / Л.Л. Кругликов, Ю.Г. Зуев. – Ярославль : Яросл. гос. ун-т, 2000. – 160 с.
109. Кудрявцева А.В. О понятии принципа в уголовном процессе / А.В. Кудрявцева, Ю.Д. Лившиц // Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 162-170.
110. Кузнецов Е.И. Прекращение уголовного дела как форма его разрешения / Е.И. Кузнецов // Актуальные проблемы права России и стран СНГ-2007 : Материалы IХ Междунар. науч.-практ. конф. 29-30 марта 2007. г. – Челябинск : Цицеро. – Ч. III. – С. 234-236.
111. Курило Ю. Вопросы обжалования постановления о возбуждении уголовного дела по налоговым преступлениям / Ю. Курило // Режим доступа к статье: http://blog.liga.net/user/kurilo/article/1840.aspx
112. Курс уголовного судопроизводства : [учеб.] : В 3 т. ; под ред. В. А. Михайлова. – Т.1 : Общие положения уголовного судопроизводства. – М. : Изд. Моск. психолого-социального ин-та ; Воронеж : Изд. НПО „МОДЭК”, 2006. – 824 с.
113. Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском праве / Курылев С.В. – Минск, 1969. – 203 с.
114. Кухнюк Д.В. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Д.В. Кухнюк. – Київ, 2008. – 16 с.
115. Латино-русский словарь. – М. : Рус. яз., 1986. – 826 с.
116. Левченко О.В. Общеизвестные, преюдициально установленные и законом презюмируемые факты и особенности их использования в уголовно-процессуальном доказывании : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09. / Левченко Ольга Владимировна. – Казань, 1994. – 268 с.
117. Левченко О.В. Уголовно-процессуальное доказывание (сущность, средства доказывания, предмет и пределы) : автореф. дис. на соискание науч. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность” / О.В. Левченко. – Ижевск, 2001. – 51 с.
118. Либус И.А. Презумпция невиновности в советском уголовном процессе / Либус И.А. – Ташкент : Узбекистан, 1981. – 232 с.
119. Либус И. Презумпция истинности приговора и право на защиту / И. Либус // Советская юстиция. – 1987. – № 11. – С. 22-24.
120. Лобойко Л.М. Підстави до ухвалення рішення про відмову в порушенні кримінальної справи / Л.М. Лобойко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С.164-177.
121. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право : учеб. пособ. : курс лекций / Лобойко Л.Н. – Х. : Одиссей, 2007. – 672 с.
122. Лукашкина Т.В. Уголовный процесс : Практикум / Т.В. Лукашкина, Н.И. Пашковский. – Х. : ООО “Одиссей”, 2005. – 232 с.
123. Лукашкина Т.В. Суд и прокурор как субъекты доказывания в стадии судебного разбирательства / Т.В. Лукашкина // Актуальні проблеми держави та права. — 2001. – Вип. 10. – С. 51-56.
124. Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК у судовій практиці. Серія “Судова практика” / Луспеник Д.Д. – Х. : Харків юридичний, 2005. – 432 с.
125. Ляш А.О. Докази і доказування у кримінальному судочинстві / за наук. ред. Ю.М. Грошевого / А.О. Ляш, С.М. Стахівський. – К. : Університет “Україна”, 2006. – 185 с.
126. Макаркин А. И. Состязательность на предварительном следствии дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09. [Электронный ресурс]. / Макаркин Андрей Игоревич. – СПб., 2001 // Режим доступа к диссертации: http://kalinovsky-k.narod.ru/b/makar-d.htm
127. Маланюк А. Правовий механізм визнання і виконання в Україні вироків у кримінальних справах, постановлених судами іноземних держав / А. Маланюк // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали Х регіон. наук.-практ. конф. (5-6 лютого 2004 р.). – Львів, 2004. – С. 446-448.
128. Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / Б.В. Малишев. – К., 2002. – 19 с.
129. Малых Е.Г. Проблемы преюдиции в гражданском и арбитражном процессе : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.15. / Малых Евгений Геннадьевич. – М., 2005. – 190 с.
130. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах : учеб.-метод. пособ. / Малько А.В. – М. : Юристъ, 1999. – 272 с.
131. Маляренко В.Т. Обов’язковість рішення суду як одна з основних конституційних засад судочинства / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 3 (13). – С. 40-44.
132. Матвиенко Е.А. Уголовное судопроизводство по исполнению приговора / Е.А. Матвиенко, В.Н. Бибило. – Минск, 1982. – 206 с.
133. Молчанов Р. У нас “фискальное”… правосудие? Актуальные вопросы разрешения налоговых споров в суде / Р. Молчанов // Юридическая практика. – 2003. – № 3 (265) // Режим доступа к статье : http://www.yurpractika.com/article.php?id=0000520
134. Мотовиловкер Я.О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса / Мотовиловкер Я.О. – М., 1978. – 96 с.
135. Мотовиловкер Я.О. Доказательственное значение вступившего в законную силу судебного решения / Я.О. Мотовиловкер // Ученые записки Томского университета. – 1967. – № 69. – С. 83-89.
136. Мотовиловкер Я.О. О пределах судейской независимости при установлении фактов и применении права по уголовному делу / Я.О. Мотовиловкер // Советское государство и право. – 1986. – № 5. – С.124-127.
137. Моховиков А.Н. Судебная психиатрия : учеб. пособ. / Моховиков А.Н. – О. : Юрид. л-ра, 2004. – 176 с.
138. Муравин А.Б. Уголовный процесс : учеб. пособ. / Муравин А.Б. – Х. : Бурун Книга, 2008. – 240 с.
139. Навроцький В.О. Принцип заборони аналогії і його дія при застосуванні кримінального кодексу України 2001 року / В.О. Навроцький // Новий кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. / Редкол. Сташис В.В. (голов. ред.) [та ін.] – К.–Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 49-51.
140. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) / Навроцький В.О. – К. : Атіка, 2001. – 272 с.
141. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. – А.С.К., 2002. – 936 с.
142. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України : пер. з рос. / С.В. Ківалов, Ю.С. Червоний, Г.С. Волосатий та ін.; за ред. Ю.С. Червоного. – К.; О. : Юрінком Інтер, 2008. – 656 с.
143. Николаев И. Преюдициальная взаимосвязь актов правосудия / И. Николаев, Н. Масленникова // Советская юстиция. – 1974. – №10. – С. 11-13.
144. Ніколенко Л.М. Доказування в господарському судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 “Господарське право, господарсько-процесуальне право” [Електронний ресурс]; НАН України. Ін-т екон.-правов. дослідж. — Донецьк, 2004. — 17 с. // Режим досутпу до автореферату: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2004/04nlmdgs.zip
145. Нор Н. Судовий прецедент як форма вираження судової практики в механізмі кримінально-процесуального регулювання / Н. Нор // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХV регіон. наук.-практ. конф. 4-5 лютого 2009 р. – Львів : Юрид. ф т Львів. націон. ун ту ім. Івана Франка, 2009. – 412 с. – С. 386-388.
146. Оборотов Ю.М. Теорія держави і права (прагматичний курс): екзаменаційний довідник / Оборотов Ю.Н. – О. : Юрид. л-ра, 2004. – 184 с.
147. Овчинников А.А. Свойство приговора, вступившего в законную силу / А.А. Овчинников // Проблемы совершенствования и применения законодательства о борьбе с преступностью : материалы Всеросс. науч.-практ. конф., посвящ. 95-летию Башкир. госуд. ун-та. – Ч. I. – Уфа : РИО БашГУ, 2004 // Режим доступа к статье: http://kalinovsky-k.narod.ru/b/ufa20042/ovchinnikov.htm
148. Овечкина Е.В. Возвращение к административной преюдиции: “за” или “против”? / Е.В. Овечкина // Закон и право. – 2008. – № 2. – С. 52-53.
149. Огородник А. Особливості доказування в адміністративних справах, пов’язаних з виборчим процесом / А. Огородник // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – № 1. – С. 33-40.
150. Орлов Ю.К. Основы теории доказательств в уголовном процессе / Орлов Ю.К. – М., 2000. – 144 с.
151. Остапенко И. А. Приговор как итоговое решение по уголовному делу : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс; Криминалистика и судебная экспертиза; Оперативно-розыскная деятельность” / И. А. Остапенко; Владимир, 2007. – 21 с. // Режим доступа к автореферату: http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1290578
152. Полосков П.В. Правоспособность и дееспособность в советском уголовном процессе : дис. … кандидата юрид. наук / Полосков Петр Владимирович. – М., 1985. – 216 с.
153. Попов С.В. К вопросу о системном подходе к исследованию правовых преюдиций / С.В. Попов // Юридическая техника. – 2007. – № 1. – С. 208-210.
154. Правовая система США. – 3-й вып. – М. : Новая юстиция, 2007. – 1216 с.
155. Рахунов Р.Д. Аналогия в советском уголовном процессе / Р.Д. Рахунов // Правоведение. – 1971. – № 2. – С. 68-75.
156. Рахунов Р.Д. Участники уголовно-процессуальной деятельности по советскому праву / Рахунов Р.Д. – М., 1961. – 277 с.
157. Резник Г. Внутреннее судейское убеждение и преюдиция / Г. Резник // Советская юстиция. – 1971. – № 7. – С. 10-11.
158. Резник Г.М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств / Резник Г.М. – М., 1977. – 126 с.
159. Рзаев А. А. Прекращение уголовного дела по нереабилитирующим основаниям в стадии предварительного расследования / Рзаев А.А. – Караганда, 1982. – 76 с.
160. Романов А.К. Правовая система Англии : учеб. пособ. / Романов А.К. – М. : Дело, 2002. – 344 с.
161. Рясенцев В. Вопросы преюдиции при рассмотрении судами гражданских дел / В. Рясенцев // Советская юстиция. – 1985. – № 10. – С. 23-25.
162. Самолюк В. Обсяг дієздатності особи та її законне представництво у кримінальному процесі / В. Самолюк // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2003. – Вип. 38. – С. 530-537.
163. Семенов В.М. Взаимная обязательность решений и приговоров в советском уголовном процессе / В.М. Семенов // Вопросы советского гражданского права и процесса. Ученые записки. – Т. 3 / Редкол.: Алексеев С.С., Быстрова А.М., Галесник Л.С., Косяков П.О., Остапенко Д.Д., Силкин С.И., Юдельсон К.С. – М. : Госюриздат, 1955. – 203 c. – С. 139-185.
164. Силагадзе М.Д. Доказывание в советском юридическом процессе, его предмет и пределы : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. / М.Д. Силагадзе. – Казань, 1986. – 22 с.
165. Сипулин С.В. Судебный прецедент как источник права : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. “Теория и история права и государства; История правовых учений” / С.В. Сипулин. – Краснодар, 2008. – 28 с.
166. Скакун О. Конституційний Суд як учасник правотворчості (законотворчості) в Україні / О. Скакун // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 26-32.
167. Скобликов П.А. На перекрестке арбитражного и уголовного процессов / П.А. Скобликов // Режим доступа к статье: http://www.jurinfor.ru/elib/art_01.htm
168. Скобликов П.А. Преюдиция актов арбитражных судов в уголовном процессе: новое прочтение / П.А. Скобликов // Журнал российского права. – 2009. – № 1. – С. 69-82.
169. Скобликов П.А. Новый АПК и уголовный процесс : преюдициальность и приостановление производства по делу / П.А. Скобликов // Законодательство. – 2003. – № 2. – С. 62-70.
170. Сливич І.І. Класифікація юридичних фактів у кримінально-процесуальному праві / І.І. Сливич //