Пригодий, Сергей Михайлович. Импрессионизм на рубеже XIX-XX столетий. Типология и национальные особенности (на материале украинской и американской литератур)

brief description

ш-жодй серпи шЖіобгл
ІІ.'ЛРЕС.ІСНІЗМ НА F/EESI XIX - XX СТОРІЧ:
ТЇІЇІОЛОГІ'Я ТА НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ.
/На ааге ріалі, української та американської літератур/.
Спеціальність: Ю.оі.сЗ - Теорія літератури,
10,,31.05 - Порівняльне літературозкаїзстчо.
Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня доктора філологічних наук
КИЇВ - 1995

Дисертація виконана на кафедрі теорії літератури та коїлпаратизістики Київського національного унізерсптету іьт. Тараса Шевченка
Офіційні опоненти: академік НАН України, доктор філологічних наук, професор М.Г. ШЖЇЇЬХЙЇ;
члек-кореспондент НАЛ України, доктор філологічних наук, професор Д.С. НАЛІЗ АлКО;
доктор філологічних наук Г.О. ЗОЛОТУХИН.
Провідна організація: Дніпропетровський державний
унізерснтег /кафедра теорії літератури/.
Захист відбудеться "З " 2t£0JB7tiS&S&b р. о/Угод.
на засіданні спеціалізоБакої Вченої ради Д 01.01.28 по за­хисту дисертацій на здобуття вченого ступеня доктора філоло гічних наук при Київському національному університеті ім. Тараса Шезчекка /252017, Київ, 17, бульвар Т.Шезченка,! актовий зал/.
З дисертацією ї/шка ознайомитись у бібліотеці Київсько національного університету ім. Тараса Шевченка.
Автореферат розіслано "J7 " $?<№&■(£ 1995 р.

Учений секретар спеціалізованої Ради г^ї/^^У ' "~Ж.Ъ. ДУНАЄВСЬКА

Загальна характеристика роботи.
Актуальність теми визначається передусім оригінальним розв'я­занням маловивченої і давно назрілої літературознавчої проблеми - осмислення поетики та стилю літературного імпресіонізму. Водно­час типологічно-порівняльне спрямування дослідження особливо акту­алізує його в наш час, коли після розпаду радянської_тоталітар­ної імперії світ "відкриває" для себе самобутні культури, прилу­чається до них. Пізнаючи інших, ми також глибше пізнаємо й себе, предметніше усвідомлюємо світовий рівень рідної культури, зокре­ма самобутнього українського імпресіонізму.
Чи не першим мову в Україні про імпресіонізм повів Іван Франко. Критикуючи теорію та художню практику А.Гольца, він виз­навав "нове бачення" М.Коцюбинського, О.Кобилянської, В.Стефаника і по суті стверджував такі художньо-творчі принципи, як індивіду­алізоване бачення світу, суб'єктивізація оповіді, психологізація героя, "точка зору", згортання сюжету, фрагментарна композиція, барвистість та музикальність стилю, але не кваліфікував їх ні як іміресіоністичні, ні як реалістичні. В працях С.Єфремова, М.Зеро-ва, А.Лебідя, А.Музички, А.Шамрая безпосередньо ставилась і роз­роблялась проблема імпресіонізму /переважно на матеріалі творчос­ті М.Коцюбинського/. Слушно наголошуючи авторську установку на відтворення свого враження, імпресії від реальності, дослідники зосереджувалися в основному на "композиційних формах", а теорети-ко-естетичні питання оглядалися побічно. При висвітленні генези українського імпресіонізму явно перебільшувався вплив західноєвро­пейської традиції і недооцінювалися національні джерела. З іншого боку, порівняльний аналіз творів українських та зарубіжних

bibliography

Ведучи мову про хронотоп, неможливо не зупинитися на уні­кальному багатошаровому часопросторі " Eata morgana. В історич­но-психологічній площині повісті добре видно, що всі селянські надії-сподівання, попри їх часткові розбіжності, мають єдине джерело - трагічне відсторонення споконвічного хлібороба-укра-їнця від землі. Силою к, яка позбавляє хлібороба землі у Ко­цюбинського, виступає, по-перше, дикий тоталітарно-російський капіталізм, а по-друге, як це не парадоксально, утопічна со­ціалістична комуна, в яку селяни спочатку повірили, але скоро якимось одвічним хліборобським інстинктом збагнули, що й кому­на Гущі ніколи не дасть їм землі, отже не дозволить зреалізува­ти себе як людину. Така екзистенційна безвихідь, що, по суті, заперечує саме життя, й призвела село Коцюбинського до вакха­налії розбою. В загальнолюдському плані "Fata morgana" прочиту­ється як позбавлення людини її "природних прав" /свободи, рів­ності, приватної власності/, що неодмінно посилює в індивіді руйнівну дику силу;, яка трощить "ворога", але й губить свого ближнього. Нарешті, метафізичний часопрості'р втілює "останню глибину" повісті, саму ідею "pata morgana". При цьому нас не гнітить песимізм, а у фіналі твору й скептицизм автора, бо, як довів ще Гегель, "радикальний скептицизм" заперечує Догму, слу­жить Першим КРОКОМ ЛЮДИНИ ДО ІСТИНИ. ІСТИНа "pata morgana" "
в утвердженні багатошарового, неоднозначного часопростору людсь­кого життя, в обстовванні "природного права" людини, незважаючи на фатальну ілюзорність її мрій, в мудрому розкритті діалектики
І. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. - М., 1975. - С.395.

- 42 -
власності', тих сил, що нівечать справжнє життя особи.
Імпресіоністичний конфлікт, базуючись на антиномії "образ світу - реальність", втілюється в оригінальних підвидах. "Троїс­то-невичерпна" колізія /"-За ситуаціями", О.Кобилянської та "Крила голубки", Г.Джеймса/ має трьох взаємопротиставлених ге­роїв, які, за словами одного з них, є винні й невинні, добрі й лихі, прекрасні й негарні. Причому така троїста