Приходько Вікторія Володимирівна. Розвиток міжнародної регіональної торговельно-економічної інтеграції

brief description

Приходько Вікторія Володимирівна. Розвиток міжнародної регіональної торговельно-економічної інтеграції: дисертація канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2003

Приходько В.В. Розвиток міжнародної регіональної торговельно-економічної інтеграції. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний економічний університет, Київ, 2003.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню актуальних теоретичних та практичних питань розвитку і оптимізації регіональних форм торговельно-економічної інтеграції у контексті сучасної євроінтеграційної стратегії України.
Через призму еволюції теорій міжнародної економічної інтеграції аналізуються сучасні тенденції лібералізації міжнародної торгівлі і економічного регіоналізму, з’ясовується політика СОТ щодо регіональних торговельних блоків, виявляються особливості регулювання міжнародного обміну послугами.
Визначено євроінтеграційні пріоритети України у контексті спільної торговельної політики ЄС в умовах його розширення.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення й подано нове вирішення наукової проблеми торговельної взаємодії країн в сучасних умовах економічного розвитку, що характеризуються, з одного боку, глобалізацією світової регулятивної системи під егідою СОТ, а з іншого — посиленням тенденцій регіоналізації. Дослідження дозволило сформулювати висновки теоретичного та практичного спрямування:
1. Сучасна теорія міжнародної економічної інтеграції характеризується розумінням її як об’єктивної тенденції світогосподарського розвитку із очевидними ефектами внаслідок: усунення дискримінації та бар’єрів між країнами-учасницями інтеграційних угруповань у переміщенні товарів, послуг, капіталу, робочої сили та підприємництва; стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері; динамічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії на масштабах виробництва; забезпечення достатнього рівня конкуренції тощо. Разом з тим як зарубіжні, так і внутрішні дослідники поки що не дають однозначної відповіді стосовно конкретних переваг країн, що є членами угруповання, над країнами поза інтеграційним об’єднанням, особливо якщо вони мають несамодостатню урядову” національну економіку.
2. Особливістю розвитку регіональної торговельно-економічної інтеграції є не тільки очевидна кількісна і якісна динаміка, але й наявність дезінтеграційних проявів локального, міжнародного і глобального масштабів. Разом з тим, дія економічних, політичних і соціальних проінтеграційних факторів сприяє посиленню інтеграційних та реінтеграційних тенденцій, якими охоплені практично всі країни світу, в першу чергу, постсоціалістичні та пострадянські.
3. Домінуючою тенденцією розвитку сучасних торговельно-економічних відносин країн є їх лібералізація, чому сприяли як двох- та багатосторонні угоди у межах регіональних інтеграційних угруповань, так і угоди в межах ГАТТ/СОТ. Останні, через механізми режимів найбільшого сприяння”, обумовили постійне і значне зниження тарифів та нетарифних обмежень. Невирішеним і до останнього часу дискусійним є питання: регіоналізація сприяє чи перешкоджає формуванню глобальної торговельної системи, адже, з одного боку, усуваються бар’єри між країнами-учасницями регіональних інтеграційних угруповань, а з іншого — виникають суперечності з неблоковими” країнами і стимулюється жорсткий регіональний протекціонізм.
4. Якщо традиційно ГАТТ не могла втручатись у внутрішню політику країн-членів, то компетенція СОТ сягає значно далі: країни-члени мають підписатися під фактично всіма правилами, хоча і за умови діяльності у консенсусі. Проблема узгодження параметрів регіональних торговельних угод з принципами і нормами глобальної торговельної системи, які уособлює СОТ, особливо актуальні для країн не членів цієї організації. Разом з тим, світогосподарська практика свідчить, що, по-перше, масштаби і глибина інтеграції у межах СОТ в цілому перевищують відповідні рівні регіональних угод, а по-друге — на сьогодні існують дієві механізми гармонізації регіональних і багатосторонніх взаємовідносин країн.
5. Міжнародна торгівля комерційними послугами є індикатором конкурентоспроможності економік багатьох країн: на сьогодні сфера послуг разом із товарами, текстилем, інтелектуальною власністю та охороною зовнішнього середовища підпадає під дію лібералізаційних заходів СОТ у межах ГАТС. Зростаюча постіндустріальна значимість та випереджаючі темпи розвитку міжнародної торгівлі послугами обумовлюють зацікавленість більшості країн у створенні багатосторонньої системи її регулювання.
6. В новій геоекономічній ситуації євроінтеграційна спрямованість України є пріоритетною, оскільки вона сприяє реалізації стратегії забезпечення реальної конкурентоспроможності національної економіки, завдяки позитивним впливам на структуру та динаміку зовнішньої торгівлі товарами та послугами і не суперечить ефективному співробітництву з традиційними партнерами у межах СНД, ОЧЕС, ЄЕП.
7. У своїй спільній торговельній політиці країни Євросоюзу використовують селективний підхід у відносинах з країнами нечленами, відокремлюючи певні напрямки зовнішньої торгівлі залежно від своїх цілей, що вкрай важливо для впровадження ефективних форм співробітництва України з ЄС, перш за все, у торговельно-економічній сфері. Незважаючи на сьогоденну несумісність експорту України із структурними пріоритетами ЄС, українські виробники товарів і, особливо, послуг мають очевидний потенціал розвитку у євроінтеграційному напрямку.
8. Членство у Європейському Союзі протягом останніх років не створювало істотних перешкод для розвитку торговельно-економічних зв’язків з іншими країнами, тому немає підстав вважати, що вступ країн до ЄС призведе до згортання їх торгових відносин з Україною. Переорієнтація країн-кандидатів на розвиток торговельно-економічних зв’язків з країнами ЄС переважною мірою вже відбулась, що робить не очевидними радикальні зміни пропорцій у географічній структурі експорту та імпорту нових країн-членів. Разом з тим, з метою мінімізації можливих негативних наслідків у торговельно-економічній сфері, пов’язаних з розширенням ЄС, слід вжити низку упереджувальних заходів, організаційно оформлених у зоні вільної торгівлі — необхідної реальної умови розвитку подальшої інтеграції.