Приколота Ольга Олександрівна. Характеристика, прогнозування та лікувальна тактика при шлуночкових порушеннях ритму серця у хворих, які перенесли інфаркт міокарду

brief description

Приколота Ольга Олександрівна. Характеристика, прогнозування та лікувальна тактика при шлуночкових порушеннях ритму серця у хворих, які перенесли інфаркт міокарду : Дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2006. — 136арк. — Бібліогр.: арк. 113-136.

Приколота О.О. Характеристика, прогнозування і лікувальна тактика при шлуночкових порушеннях ритму серця у хворих, які перенесли інфаркт міокарду. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2006.
Дисертація присвячена проспективному дослідженню 123 хворих з шлуночковими порушеннями ритму, які перенесли інфаркт міокарду. Життєнебезпечні порушення ритму частіше визначалися у пацієнтів з Q-інфарктом міокарду, переднім та повторним інфарктом, II-IV класом Killip, зниженням варіабельності ритму серця, підвищенням дисперсії QT, високими рівнями ангіотензину II, передсердного натрійуретичного гормону, альдостерону, норадреналіну в плазмі крові. Критеріями ефективності та безпеки припинення епізодів стійкої мономорфної шлуночкової тахікардії були: внутрішньовенне введення аміодарона на тлі перорального прийому -адреноблокатора; наявність I-II класів Killip; рівнів ангіотензину II менше 30 пмоль/л та норадреналіну менше 600 пг/мл. Критеріями ефективності та безпеки лікування, спрямованого на профілактику розвитку життєнебезпечних порушень ритму були: використання комбінованого прийому аміодарону з -адреноблокатором, інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту, статином, антагоністом альдостерону; рівні фракції вигнання 45% і більше; індексу кінцево-систолічного об’єму лівого шлуночка менше 55 мл/м2; вік молодше 55 років; рівні альдостерону менше 2,25 пмоль/л та передсердного натрійуретичного гормону в плазмі менше 6,0 пмоль/л.

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і досягнуте рішення наукової задачі з використанням комплексу інструментальних і лабораторних методів встановлено особливості шлуночкових порушень ритму в хворих, які перенесли ІМ, оцінено фактори ризику розвитку і критерії прогнозування ефективності і безпеки лікування, спрямованого на усунення і профілактику їх життєнебезпечних варіантів.
1. У гострому періоді ІМ шлуночкові порушення ритму були представлені фібриляцією шлуночків у 17,1% випадків; шлуночковою тахікардією у 58,5%; шлуночковою екстрасистолією у 100,0%; епізодами прискореного ідіовентрикулярного ритму у 30,9%. При зростанні строку, що пройшов від початку ІМ, частота шлуночкових порушень ритму чітко знижувалася, однак продовжувала залишатися досить високою. Більш високою частота шлуночкових порушень ритму була в хворих з наявністю ІМ з патологічним зубцем Q, при передній локалізації інфаркту, у хворих з повторним ІМ, у хворих з II IV класами Killip, зниженням варіабельності серцевого ритму та підвищенням рівнів дисперсії інтервалу QT.
2. Підвищення рівнів ангіотензину II, передсердного натрійуретичного гормону, альдостерону і норадреналіну було одним з незалежних факторов ризику розвитку життєнебезпечних шлуночкових порушень ритму в різні (до 6-8 місяців) строки від початку ІМ.
3. Факторами ризику розвитку життєнебезпечних шлуночкових порушень ритму також були: наявність раніше епізодів шлуночкової тахікардії або фібриляції шлуночків; політопна, парна і рання шлуночкова екстрасистолія (у строки більше 24 годин від початку ІМ); передня локалізація ІМ; повторний ІМ; вік старше 55 років; рання постінфарктна стенокардія; фракція вигнання лівого шлуночка менше 45 %; індекс кінцево-систолічного об’єму лівого шлуночка 55 мл/м2і більше; кінцево-систолічна напруга стінок лівого шлуночка 100 г/см2і більше; індекс порушення руху стінок лівого шлуночка 1,3 і більше.
4. Критеріями ефективності та безпеки купіровання епізодів стійкої мономорфної шлуночкової тахікардії були: використання для купировання внутрішньовенного введення аміодарона на тлі перорального прийому -адренергічного блокатора; наявність I і II класів Killip; рівнів ангіотензину II у плазмі, що складають менше 30 пмоль/л, норадреналіну в плазмі, що складають менше 600 пг/мл.
5. Критеріями ефективності та безпеки лікування, спрямованого на профілактику розвитку життєнебезпечних шлуночкових порушень ритму, були: використання комбінованого прийому аміодарону з -адренергічним блокатором, інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту, статином, антагоністом альдостерону; рівні фракції вигнання лівого шлуночка 45 % і більше; індексу кінцево-систолічного об’єму лівого шлуночка менше 55мл/м2; вік молодше 55 років; рівні альдостерону в плазмі менше 2,25пмоль/л; рівні передсердного натрійуретичного гормону в плазмі менше 6,0 пмоль/л.