ПРИНЦИП НАЙБІЛЬШОГО СПРИЯННЯ У МІЖНАРОДНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРАВІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

Тер-Степанян Еміль Емільович

УДК 341.23:339.5/9

ПРИНЦИП НАЙБІЛЬШОГО СПРИЯННЯ
У МІЖНАРОДНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРАВІ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Буроменський
Михайло Всеволодович
доктор юридичних наук,
професор

Харків-2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
Розділ 1. РОЗВИТОК ПРИНЦИПУ НАЙБІЛЬШОГО СПРИЯННЯ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ
1.1. Становлення принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі (від виникнення до кінця другої третини ХІХ ст.)
11
1.2. Найбільше сприяння у міжнародній торгівлі у період від останньої третини ХІХ ст. до середини ХХ ст.
33
Висновки до розділу 1 53
РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИП НАЙБІЛЬШОГО СПРИЯННЯ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
2.1. Зміст принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі у сучасному міжнародному праві
55
2.2. Принцип найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі як імперативний принцип сучасного міжнародного права 81
Висновки до розділу 2 101
РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИП НАЙБІЛЬШОГО СПРИЯННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІЙ ПРАКТИЦІ
3.1. Закріплення принципу найбільшого сприяння в міжнародних договорах України 103
3.2. Особливості дії принципу найбільшого сприяння в умовах членства України у СОТ 129
Висновки до розділу 3 160
ВИСНОВКИ 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається тим, що сучасні міжнародні економічні відносини ґрунтуються, головним чином, на принципі (режимі) найбільшого сприяння.
По-перше, режим найбільшого сприяння є основою правової системи Світової організації торгівлі (СОТ) – однієї з найбільш впливових міжнародних міжурядових організацій універсального характеру. Станом на січень 2011 р. до СОТ входить переважна більшість країн світу – 149 країн, зокрема, усі держави-члени Європейського Союзу, США, Китай, Канада, Японія, Бразилія та інші. Також членами СОТ є 4 митні території (Європейський Союз; Гонконг; Макао і окрема митна територія Тайвань, Пенгху, Кінмен і Матсу). Загальна кількість учасників СОТ – 153 члени, які загалом охоплюють понад 97% обсягу світової торгівлі, близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. Україна офіційно є членом СОТ з 16 травня 2008 року. Україна керується у відносинах із членами СОТ виключно міжнародно-правовими нормами, прийнятими в рамках цієї організації.
По-друге, Україна є учасником двосторонніх міжнародних торговельних договорів про режим найбільшого сприяння з країнами, які на сьогодні не є членами СОТ. Загалом таких країн є 19, зокрема, до них належить Російська Федерація, Білорусь і Казахстан.
По-третє, взаємність режиму найбільшого сприяння передбачає, що держави не лише надають певні поступки у торгівлі іншим країнам, але й самі користуються еквівалентними поступками з боку інших країн.
Викладене вище означає, що існує нагальна необхідність у спеціальному міжнародно-правовому дослідженні принципу (режиму) найбільшого сприяння у сучасному міжнародному праві, що надасть змогу розуміти та застосовувати режим найбільшого сприяння задля найкращого забезпечення національних інтересів України.
На жаль, режим найбільшого сприяння не був предметом комплексних міжнародно-правових досліджень в Україні. В основному вітчизняні вчені зверталися до цього питання або в наукових статтях чи окремих підрозділах монографій (Войтович С.А., Касьянов С., Князевич Р.П., Ларін М., Михєєв С.А., Пероганич Ю., Пятницький В.Т., Циганкова Т. та ін.), або в підручниках і посібниках з міжнародного права (Бувайлик Г.Є., Дахно І.І., Опришко В.Ф. і Лясковська Л.А., Шумілов А.С. та ін.). Окремі аспекти режиму найбільшого сприяння розкриті у дисертаційних роботах Буткевич О.В., Мережка О.О і Федорчука Д. Е.
З останніх за часом вітчизняних досліджень слід виділити колективні праці таких авторів, як: Баяр А., Кобута І., Жигадло В., Заїка А., Шкарбан Є. і Шевцов О., що були виконані за підтримки Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН).
У зарубіжній доктрині міжнародного права дослідженню режиму найбільшого сприяння приділено значну увагу, зокрема, можна назвати таких вчених, як: Бартлет Б., Бродер А., Броунлі Я., Вельямінов Г.М., Гефтер А., Гольцендорф В., Дюмулен І.І., Кожевников О., Корф С.О., Кузнецова О.Д., Ліст Ф., Лорімер Дж., Медвєдєв Є., Петров К.Д., Тімошина Т.М., Усенко Є.Т., Устинова Т.С., Ушаков М.О., Шапкін І.Н., Шумілов В.М., Халек Г. та інші.
У міжнародно-правовій доктрині, що існувала у Російській імперії, слід виділити статтю Ф. Брокгауза та І. Ефрона «Торговые (коммерческие) трактаты» (1901 р.) та монографію професора Маковського Я.Д. «Условие наибольшего благоприятствования в торговых договорах: исторический очерк» (1917 р.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» згідно із Державною цільовою комплексною програмою «Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права» (номер державної реєстрації 0106u002284).
Мета і завдання дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей принципу (режиму) найбільшого сприяння, включаючи форми, предмет і обсяг надання режиму найбільшого сприяння, вилучення з режиму найбільшого сприяння, а також значення вказаного принципу у сучасних міжнародних економічних правовідносинах.
Відповідно до поставленої мети в дисертації виконано такі основні завдання:
– досліджено еволюцію режиму найбільшого сприяння від його появи у міжнародному праві до початку ХХІ ст.;
– визначено основні ознаки режиму найбільшого сприяння;
– досліджено форми, предмет і обсяг режиму найбільшого сприяння;
– досліджено вилучення з режиму найбільшого сприяння;
– встановлено зміст принципу найбільшого сприяння;
– встановлено місце і значення принципу найбільшого сприяння у діяльності Світової організації торгівлі;
– виявлено ознаки принципу найбільшого сприяння як імперативного принципу у сучасному міжнародному економічному праві;
– досліджено правові підстави застосування режиму найбільшого сприяння у відносинах України з іншими державами;
– встановлено переваги від застосування режиму найбільшого сприяння у відносинах України з іншими державами і від членства у Світовій організації торгівлі.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини у сфері міжнародного економічного права.
Предметом дослідження є особливості застосування принципу найбільшого сприяння у сучасному міжнародному економічному праві.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертантом використовується весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній науці міжнародного публічного права.
Методологічну основу дисертації склали такі загальновизнані у правовій науці методи: об’єктивності, діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, спеціально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, метод кількісного та якісного аналізу, соціологічний, методи багатофакторності, моделювання та прогнозування, а також інші загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.
Метод об’єктивності було використано для встановлення вірогідності та повноти інформації, що мала застосування у процесі дослідження. Діалектичний метод застосовано для дослідження розвитку принципу найбільшого сприяння та встановлення його зв’язку з іншими правовими, політичними та економічними явищами. Історико-правовий метод пізнання було використано для встановлення класифікації етапів становлення та розвитку режиму найбільшого сприяння від його виникнення у міжнародних відносинах і до нашого часу. Формально-логічний метод використано для визначення поняття «принцип (режим) найбільшого сприяння в міжнародному публічному праві» і для подальшого використання цього поняття у більш складних формах мислення – судженнях та умовиводах. Спеціально-юридичний метод застосовано для дослідження положень міжнародних торговельних договорів з умовами найбільшого сприяння. Системно-структурний метод дозволив визначити значення принципу найбільшого сприяння у сучасному міжнародному праві. Порівняльно-правовий метод було використано під час співставлення формулювань клаузул про найбільше сприяння у міжнародних договорах. Соціологічний метод і метод кількісного та якісного аналізу застосовано при дослідженні міжнародно-правової практики застосування режиму найбільшого сприяння. Методи багатофакторності, моделювання та прогнозування використано для оцінки переваг і міжнародно-правових зобов’язань України від членства у Світовій організації торгівлі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній доктрині міжнародного права проведено комплексне дослідження принципу (режиму) найбільшого сприяння у міжнародних економічних правовідносинах. У результаті дисертантом одержано нові наукові положення та висновки, сформульовано пропозиції, які виносяться на захист, зокрема:
вперше:
– вивчено передумови становлення і розвитку режиму найбільшого сприяння у міжнародному публічному праві у сучасному розумінні – такими можна вважати договори про безмитну торгівлю, які укладалися за участю ганзейських міст і морських республік середньовіччя, а також капітуляції, які європейські країни отримували від Оттоманської імперії;
– розроблено періодизацію етапів виникнення, становлення і розвитку режиму найбільшого сприяння: І етап – від виникнення власне міжнародного права до ери великих географічних відкриттів (кінець XV ст.); ІІ етап – період формування основних ознак режиму найбільшого сприяння (початок XVІ ст. – кінець XVIІІ ст..); ІІІ етап – період формування доктрини вільної торгівлі у міжнародних відносинах (початок XIX ст. – кінець другої третини XІX ст.); IV етап – період практичного поширення («випробування часом») режиму найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі (від останньої третини XIX ст. до середини XX ст.); V етап – період становлення і розвитку системи ГАТТ-СОТ (від ІІ пол. ХХ ст. до нашого часу);
– встановлено, що найбільший вплив на формування режиму найбільшого сприяння у міжнародному публічному праві здійснив торговельний договір між Англією і Францією від 23 січня 1860 р., – саме в ньому вперше у міжнародних торговельних відносинах було закріплено безумовну форму найбільшого сприяння, тобто поширення переваг на будь-які інші держави;
– доведено, що еволюція міжнародних торговельних відносин приблизно від XV ст. до середини XІХ ст. сформувала основні риси режиму найбільшого сприяння – принципи взаємності, недискримінації, рівності прав іноземців на заняття торгівлею на території іншої держави;
– визначено міжнародно-правові зобов’язання України, що випливають з необхідності надання режиму найбільшого сприяння для товарів і послуг, які походять із держав-членів СОТ та держав, з якими Україна має двосторонні договори про режим найбільшого сприяння;
– запропоновано зміни до Переліку країн, яким Україною надається режим найбільшого сприяння (застосовуються пільгові ставки Митного тарифу України), викладеного у листі Державної митної служби України від 15 травня 2008 р. № 11/1-14/5335-ЕП;
У роботі дістали подальшого розвитку:
– висновок, що принцип найбільшого сприяння із загального принципу міжнародного економічного права перетворився на імперативний принцип сучасного міжнародного права;
– положення, що правовою підставою для надання режиму найбільшого сприяння може бути не лише укладення відповідного міжнародного договору, а і міжнародна звичаєва практика;
– розкриття змісту міжнародно-правового принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі, що включає такі елементи: а) має за мету забезпечити за однією державою, яка домовилася з іншою державою, таке ж сприятливе положення (щодо торгівлі), яким користуються на її території інші держави, б) надає абсолютне право на отримання пільг, привілеїв, якими користуються треті держави, в) зазвичай має безумовний характер;
– положення про те, що формулювання режиму найбільшого сприяння у міжнародних договорах залежить виключно від узгодженої позиції договірних сторін за конкретною торговельною угодою;
– положення, що вступ України до СОТ показав окремі очікувані вигоди від членства і став стимулом для подальшого поширення режиму вільної торгівлі на зовнішньоторговельні операції із західними країнами-сусідами та країнами дальнього зарубіжжя, зокрема, розпочалися переговори з ЄС щодо укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Удосконалено:
– поняття принципу найбільшого сприяння у міжнародному економічному праві, його елементи та обсяг надання;
– підходи щодо розуміння особливостей дії принципу найбільшого сприяння в умовах членства України в СОТ.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення та одержані результати можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – для подальших наукових досліджень правових основ міжнародної торгівлі;
– науково-освітній сфері – під час підготовки та викладання навчальних курсів «Міжнародне публічне право», «Міжнародне економічне право», «Право міжнародних організацій», «Світова Організація Торгівлі»;
– науково-методичній сфері – для вдосконалення навчальних програм з міжнародного публічного права при підготовці підручників і навчально-методичних посібників;
– практичній сфері – діяльності Міністерства закордонних справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України, а також вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою міжнародного права та державного права зарубіжних країн Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступах на:
– Всеукраїнській конференції молодих вчених «Осінні юридичні читання» (12-13 листопада 2008 р., Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, м. Харків);
– Науково-практичній конференції «Правова система України: проблеми і тенденції розвитку» (3 червня 2010 року, Президія Академії правових наук України, м. Харків);
– Міжнародній науково-практичній конференції «Декларація про державний суверенітет України – передумова її незалежності та демократичного розвитку» (16 червня 2010 року, Президія Академії правових наук України, м. Харків);
– Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2010 року» (23-24 листопада 2010 року, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, м. Харків);
– Міжнародному науково-практичному семінарі «Громадянське суспільство і права людини» (9 грудня 2010 року, Національна Академія Правових наук України спільно з Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого, Науково-дослідним інститутом державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України та Координатором проектів ОБСЄ в Україні, м. Харків).
Теоретичні аспекти роботи використовувалися автором у навчальному процесі при проведенні практичних занять з міжнародного публічного права, зокрема за темами: «Міжнародне економічне право» і «Право міжнародних організацій».
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 8 наукових публікаціях, у тому числі у 3 наукових статтях, опублікованих у фахових юридичних виданнях, визначених Вищою атестаційною комісією України, а також у тезах 5 доповідей та повідомлень на наукових семінарах і конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та подається нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті сутності принципу найбільшого сприяння у міжнародному економічному праві, визначенні його особливостей, включаючи форми, предмет та обсяг надання і вилучення з режиму найбільшого сприяння, з’ясуванні його ролі в сучасних економічних правовідносинах.
Основні теоретичні та практичні результати цього дослідження полягають у розробці таких висновків, положень та пропозицій:
1. Формування принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі пов’язано з історичними, географічними, політичними, а найголовніше – економічними умовами певного періоду часу і умовно поділяється на п’ять етапів. Перший етап в еволюції найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі починається від виникнення власне міжнародного права і продовжується до ери великих географічних відкриттів (кінець XV ст.). Другий етап – це період формування основних ознак режиму найбільшого сприяння (початок XVІ ст. – кінець XVIІІ ст.). Третій етап – це період формування доктрини вільної торгівлі у міжнародних відносинах (початок XIX ст. – кінець другої третини XІX ст.). Четвертий етап – це період практичного поширення («випробування часом») режиму найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі (від останньої третини XIX ст. до середини XX ст.). П’ятий етап – це період становлення і розвитку системи ГАТТ-СОТ (від другої половини ХХ ст. і до нашого часу).
2. Прообразом режиму найбільшого сприяння у міжнародному публічному праві можна вважати договори про безмитну торгівлю, які укладалися, зокрема, за участю ганзейських міст, а також морських республік середньовіччя (зокрема, Венеції і Генуї). До таких договорів можна віднести і капітуляції, які європейські країни отримували від Оттоманської імперії. Проте головним недоліком перших договорів був їх односторонній характер, оскільки торгові привілеї отримувала лише одна (більш сильна) сторона.
3. Початком торговельних договорів про найбільше сприяння у близькому до сучасного розумінні можна вважати трактат між Португалією та Республікою Сполучених Провінцій (Нідерландами) від 06 серпня 1661 р. У цьому договорі вперше було закріплено не лише взаємне надання торговельних привілеїв, але й рівність таких переваг у порівнянні з третьою країною.
4. Еволюція міжнародних торговельних відносин приблизно від XV ст. до середини XІХ ст. сформувала основні риси режиму найбільшого сприяння – принцип взаємності, принцип недискримінації і принцип рівності прав іноземців на заняття торгівлею на території іншої держави.
5. Економічною базою для становлення режиму найбільшого сприяння у міжнародних відносинах є доктрина вільної торгівлі, розроблена у працях Адама Сміта і Давіда Рікардо.
6. Найбільший вплив на формування режиму найбільшого сприяння у міжнародному публічному праві здійснив торговельний договір між Англією і Францією, від 23 січня 1860 р., оскільки саме в цьому договорі вперше у міжнародних торговельних відносинах було закріплено безумовну форму найбільшого сприяння, тобто поширення переваг на будь-які інші держави.
7. Правовою підставою для надання режиму найбільшого сприяння, зазвичай, є укладення відповідного міжнародного договору. Разом з тим міжнародна практика містить приклади застосування режиму найбільшого сприяння без укладення між державами формального торговельного договору.
8. Зміст принципу найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі у сучасному міжнародному праві включає в себе такі елементи:
1) має за мету забезпечити за однією державою, яка домовилася з іншою державою, таке ж сприятливе положення (щодо торгівлі), яким користуються на її території інші держави.
2) надає абсолютне право на отримання пільг, привілеїв, якими користуються треті держави.
3) зазвичай, принцип найбільшого сприяння у міжнародній торгівлі має безумовний характер.
9. Режим найбільшого сприяння є основою правової системи СОТ – однієї з найбільш впливових міжнародних міждержавних організацій універсального характеру.
10. Держави-члени СОТ зобов’язані надавати товарам інших держав-членів режим, щонайменше сприятливий у порівнянні з тим, який надається товарам з будь-якої іншої країни-члена. Отже, жодна країна-член не повинна встановлювати будь-які особливі торгові переваги іншим країнам або здійснювати щодо них дискримінацію. Усі країни перебувають у рівних умовах і всі користуються благами, що їм надають будь-які заходи для зниження торговельних бар’єрів.
11. Зважаючи на ознаки імперативного принципу у міжнародному праві, та враховуючи світову практику застосування принципу найбільшого сприянні у торгівлі, можна зробити висновок, що принцип найбільшого сприяння із загального принципу міжнародного економічного права перетворився на імперативний принцип сучасного міжнародного права.
12. Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов’язання надати режим найбільшого сприяння (тобто застосовувати пільгові ставки Митного тарифу України) щодо товарів і послуг, які походять загалом із 171 країн і територій: 152 держави – члени СОТ і 19 держав, з якими Україна має двосторонні договори про режим найбільшого сприяння.
13. Починаючи з 16 травня 2008 року (з дати набуття Україною членства у СОТ) Україна керується у відносинах із членами СОТ виключно міжнародно-правовими нормами, прийнятими в рамках цієї організації. Відповідно двосторонні міжнародно-правові договори про режим найбільшого сприяння за участю України та інших членів СОТ є такими, що втратили силу.
14. З метою дотримання і виконання міжнародних договорів України (розділ ІІІ Закону України «Про міжнародні договори України» у редакції від 29.06.2004 р. № 1906-IV) слід внести зміни до Переліку країн, яким Україною надається режим найбільшого сприяння (застосовуються пільгові ставки Митного тарифу України), викладеного у листі Держмитслужби України від 15.05.2008 р. № 11/1-14/5335-ЕП:
По-перше, фразу «128. TW Тайпей (Китай)» – слід викласти в іншій редакції, оскільки Тайпей (Тайбей) – це столиця Тайваню. А Тайвань сам по собі є членом Світової організації торгівлі як «окрема митна територія Тайвань, Пенгху, Кінмен і Матсу»;
По-друге (що витікає з першого), відповідно фразу «13. TW Тайвань (провінція Китаю)» слід виключити із Переліку «2. Інші країни, яким згідно із законодавством України надається режим найбільшого сприяння»;
По-третє, до Переліку «2. Інші країни, яким згідно з законодавством України надається режим найбільшого сприяння» слід додати 5 (п’ять) країн, з якими Україна має двосторонні договори про режим найбільшого сприяння:
1) Республіка Екваторіальна Гвінея (Угода між Урядом Республіки Екваторіальна Гвінея та Урядом України про торговельно-економічне співробітництво, від 15 грудня 2005 р.);
2) Республіка Ємен (Угода між Урядом України та Урядом Республіки Ємен про сприяння та взаємний захист інвестицій, від 19 лютого 2001 р.);
3) Лаоська Народно-Демократична Республіка (Договір про торгівлю між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Лаоською Народно-Демократичною Республікою, від 22 квітня 1976 р.);
4) Республіка Сан-Марино (Угода між Урядом України та Урядом Республіки Сан-Марино про торгівлю та економічне співробітництво, від 25 червня 2004 р.);
5) Республіка Таджикистан (Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про вільну торгівлю, від 06 липня 2001 р.).
15. Особливості дії принципу найбільшого сприяння в умовах членства України у СОТ є наслідком гармонізації національного законодавства України з вимогами СОТ та імплементації зобов’язань, взятих при вступі України до цієї організації.
16. Вступ України до СОТ показав окремі очікувані вигоди від членства і став стимулом для подальшого поширення режиму вільної торгівлі на зовнішньоторговельні операції із західними країнами-сусідами та країнами дальнього зарубіжжя, зокрема, розпочалися переговори з ЄС щодо укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Міжнародне право [Текст] : Навч. посіб. / За ред. М. В. Буроменського. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 336 с.
2. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Электронный ресурс] / Т. 33: Торговые (коммерческие) трактаты. – Режим доступа : http://bibliotekar.ru/bet/268.htm
3. Reluctant partners: a history of multilateral trade cooperation, 1850-2000 [Текст] / Ed. Andrew G. Brown. – Michigan : University of Michigan Press, 2003. – 254 р.
4. Дахно, І. І. Міжнародне економічне право [Текст] / І. І. Дахно: Навч. посіб. – 4-те вид., переробл. і допов. – К. : Центр навчальної літ-ри, 2006. – 271 с.
5. Договори Київської Русі з Візантією. Процес договірного оформлення відносин [Електронний ресурс]. – Режим доступу : history.org.ua/LiberUA/978-966-02-5696-5/51.pdf
6. Steelyard : From Wikipedia, the free encyclopedia [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://en.wikipedia.org/wiki/Steelyard. – Заголовок з екрану.
7. Морские республики Италии в эпоху позднего средневековья [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.italyproject.ru/history_reppubliche.htm. – Загл. с экрана.
8. Ястржембский, В. О капитуляциях в Оттоманской империи [Текст] / В. Ястржембский. – Спб. : Тип. «Печатное Дело» кн. К. Н. Гагарина, 1905. – 510 с.
9. Капитуляции / Свободная русская энциклопедия «Традиция» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://traditio.ru/wiki/. – Загл. с экрана.
10. Вельяминов, Г. М. Основы международного экономического права [Текст] / Г. М. Вельяминов. – М. : ТЕИС, 1994. – 496 с.
11. Иоанн IV Васильевич Грозный: Биографический словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.lexicon.org.ua/biography/i/20140.html. – Загл. с экрана.
12. Маковский, Я. Д. Условие наибольшего благоприятствования в торговых договорах: исторический очерк [Текст] / Маковский Я. Д. – М. : Товарищество Тип. А.И. Мамонтова, 1917. – 183 с.
13. История экономики [Текст] : Учебник / Под общ. ред. проф. О. Д. Кузнецовой и проф. И. Н. Шапкина. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 384 с.
14. Бастиа Фредерик Кобден и Лига. Движение за свободу торговли в Англии [Текст] / Пер. с франц. Ю. А. Школенко. – Челябинск: Социум, 2003. – 732 с.
15. Michel Chevalier : From Wikipedia, the free encyclopedia [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://en.wikipedia.org/wiki/Michel_Chevalier. – Заголовок з екрану.
16. Англия. Подъем экономики / Исторический журнал [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.historichka.ru/materials/ado/14_1.html. – Заголовок з екрану.
17. Фредерик Бастиа [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru-ru.facebook.com/topic.php. – Заголовок з екрану.
18. Ядрагов, Я. С. История экономических учений [Текст] : Учебник для вузов. – 3-е изд. — М. : ИНФРА-М, 2000. – 320 с.
19. Tariff and Tax in International Trade [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://scm.ncsu.edu/public/trade/6agreements.html. – Заголовок з екрану.
20. Ричард Кобден [Текст]. – Челябинск : Социум, 2006. – 240 с.
21. Тимошина, Т. М. Экономическая история зарубежных стран [Текст] : Учеб. пособ. / Под ред. проф. М. Н. Чепурина. – 4-е изд., доп. – М. : Юрид. Дом «Юс-тицинформ», 2003. – 494 с.
22. Апогей и упадок классической школы / Библиотека Хроноса [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hrono.ru/libris/lib_m/mill_j_s.html. – Заголовок з екрану.
23. Бастиа Фредерик Кобден и Лига. Движение за свободу торговли в Англии [Текст] / Пер. с франц. Ю. А. Школенко. – Челябинск : Социум, 2003. – 732 с.
24. Економічна історія України і світу [Текст] : Підручник / За ред. Б. Д. Лановика, З. М. Матисякевича, Р. М. Матейка. – К.: Вікар, 1999. – 288 с.
25. Коньяк: История коньяка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.alcolist.ru/article/cognaco/17/. – Заголовок з екрану.
26. The Anglo-French Commercial treaty of 1860 and differences between English and French production costs of manufactured goods : An analysis of «Enquete de 1860» [Текст] // The Journal of the agrarian history. – 1982. – № 24(3). – Р. 40-59.
27. Желубовская, Э. А. Крушение Второй Империи и становление Третьей Республики во Франции [Текст] / Э. А. Желубовская. – М. : Изд-во АН СССР, 1956. – 508 с.
28. Новые факторы: Французская кораблестроительная промышленность Военная литература [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://militera.lib.ru/science/ropp/05.html. – Заголовок з екрану.
29. Nye, J. V. Changing French trade conditions, national welfare, and the 1860 Anglo-French Treaty of Commerce [Текст]. – Washington : Depart. of Economics of Washington University, 2004. – 886 p.
30. Глобализация: история и интерпретации [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://liberty-belarus.info. – Заголовок з екрану.
31. 1800-1860: World Events: Selected Occurrences Outside the United States, 1997 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.encyclopedia.com/doc/1G2-2536601125.html. – Заголовок з екрану.
32. Trade agreement [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.britannica.com/eb/article?tocId=9073135. – Заголовок з екрану.
33. Шумилов, В. М. Принцип наиболее благоприятствуемой нации в международном праве (Проблемы теории и практики) [Текст] / В. М. Шумилов. – М. : Внешняя торговля, 1985. – № 7. – С. 44-50.
34. Most-Favored-Nation Principle - Mfn treatment in practice, 1887–1933: conditional and unconditional mfn within protectionism and export expansionism
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.americanforeignrelations.com/E-N/Most-Favored-Nation-Principle-MFN-treatment-in-practice-1887-1933
35. Бродер, А. Социальное законодательство и протекционизм: Некоторые замечания о взаимосвязи, оставленной без внимания историками-экономистами [Текст] / Пер. с франц. Н. А. Розанцевой, М. К. Шацилло) // Россия и мир. Памяти профессора Валерия Ивановича Бовыкина: Сб. статей. – М. : Российская политическая энциклопедия, 2001. – С. 273-290.
36. Lorimer, J. The institions of the Law of Nations [Текст] / J. Lorimer. – London, 1893 – 85 p.
37. Корф, С. О. Принципы государств в современном международном праве [Текст] / С. О. Корф. – СПб. : [б. и.], 1914. – 430 с.
38. Kluber, J. L. Europaisches Vol Kerrecht [Текст] / J. L. Kluber. – Leipzig, 1851. – 368 р.
39. Manning, B. V. D. Commentaries of the Low of Nations [Текст] / B. V. D. Manning. – Cambridge, 1875. – 92 p.
40. Pradier – Fodere P. Principes du droitdes gens [Текст] / Pradier – Fodere P. – Paris, 1896. – 79 р.
41. Heffter, A. W. Das europaische Vol Kerrecht [Текст] / A. W. Heffter. – Berlin, 1896. – 79 р.
42. Holtzendorff V. Introduction aux droit des gens [Текст] / V. Holtzendorff, A. Rivier. – Paris, 1889. – 240 р.
43. Hallek, H.V. International Law [Текст] / H. V. Hallek. – London, 1908. – 65 р.
44. Международное право в систематическом изложении [Текст] / Сокращен. перевод руководства проф. Ф. Листа. – Ленинград: Гос. Изд-во., 1926. – 242 с.
45. Пашуканис, Е. Очерки по международному праву [Текст] / Е. Пашуканис. – М.: Гос. изд-во Советского законодательства, 1985. – 341 с.
46. Politis, N. Les nouvelles tendence du droit international [Текст] / N. Politis. – Paris, 1927. – 431 р.
47. Бартлет, Б. Об истории торговли [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://www.inliberty.ru/library/study/312/
48. Пирогов, А. В. Межгосударственные экономические отношения: принцип суверенного равенства [Текст] / А. В. Пирогов. – К.: Наук. думка, 1987. – 88 с.
49. Статут Організації Об’єднаних Націй від 24 червня 1945 р. [Текст] // Міжнародне право в документах / За заг. ред. д.ю.н., проф. М. В. Буроменського. – 2-е вид., виправл. і доповн. – Х. : Мачулін. – 2006. – 408 с.
50. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 р. [Текст] // Міжнародне право в документах / за заг. ред. д.ю.н., проф. М. В. Буроменського. – 2-е вид., виправл. і доповн. – Х. : Мачулін. – 2006. – 408 с.
51. Заключний акт Наради з безпеки й співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р. [Текст] // Выводы совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе, Хельсинки 30 июля – 1 августа 1975 г. – М. : Политиздат, 1975. – 156 с.
52. Декларація щодо неприпустимості втручення у внутрішні справи держав, про захист їх незалежності та суверенітету (прийнята 21 грудня 1965 р. Резолюцією 2331 (ХХ) на 20-й сесії Генеральної Асамблеї ООН) [Текст] // Міжнародне право в документах / за заг. ред. д.ю.н., проф. М. В. Буроменського. – 2-е вид., виправл. і доповн. – Х. : Мачулін. – 2006. – 408 с.
53. Принципы международных торговых отношений и торговой политики, принятые на Конференции ООН по торговле и развитию 1964 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/ga/unctad/docs.shtml
54. Хартія економічних прав та обов’язків держав, прийнята Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 3281 (XXIX) від 12 грудня 1974 р. [Текст] // Резолюции, принятые Генеральной Ассамблеей на XXIX сессии. – Нью-Йорк: Издание ООН, 1975. – Том I : 17 сентября – 18 декабря 1974 г. – С. 64-71.
55. Работа Комиссии международного права [Текст]. – 7-ое изд. – Нью-Йорк: Издание Организации Объединенных Наций, 2009. – Т. І. – 481 с.
56. Резолюции Генеральной Ассамблеи [Електронний ресурс] / Комиссия Организации Объединенных Наций по праву международной торговли. – Режим доступа: http://www.uncitral.org/uncitral/ru/GA/resolutions.html. – Загл. с экрана.
57. Шумилов, В. М. Международное экономическое право [Текст] / В. М. Шумилов. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2003. – 512 с.
58. Ушаков, Н. А. Режим наибольшего благоприятствования в международных отношениях [Текст] / Н. А. Ушаков. – М. : ИГПАН, 1995. – 125 с.
59. Генеральна угода з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 р. [Текст] // Українська інвестиційна газета. – 2006. – № 29. – С. 7.
60. Договір про торгівлю та мореплавство між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Іраном від 25.05.1940 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=364_150. – Заголовок з екрану.
61. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Канадою від 29.02.1956 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=124_027. – Заголовок з екрану.
62. Торговельний договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Японією від 06.12.1957 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=392_019. – Заголовок з екрану.
63. Договір про торгівлю та мореплавство між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Демократичною Республікою В’єтнам від 12.03.1958 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=704_019. – Заголовок з екрану.
64. Угода щодо загальних питань з торгівлі та мореплавства між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Федеративною Республікою Німеччина від 25.04.1958 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=276_200. – Заголовок з екрану.
65. Договір про торгівлю та мореплавство між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Корейською Народно-Демократичною Республікою від 22.06.1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=408_100. – Заголовок з екрану.
66. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Республікою Гана від 04.08.1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=288_002. – Заголовок з екрану.
67. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Федеративною Республікою Камерун від 24.09.1962 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=120_001. – Заголовок з екрану.
68. Угода про торгівлю та платежі між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Бразилії від 20.04.1963 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=076_002. – Заголовок з екрану.
69. Торговельна угода між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Австралійського Союзу від 15.10.1965 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=036_050. – Заголовок з екрану.
70. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Хашимістським Королівством Йорданія від 21.01.1969 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=400_002. – Заголовок з екрану.
71. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Республікою Коста-Ріка від 26.06.1970 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=188_002. – Заголовок з екрану.
72. Торговельна угода між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Королівським Урядом Непалу від 06.08.1970 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=524_001. – Заголовок з екрану.
73. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Республікою Болівія від 17.08.1970 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=068_001. – Заголовок з екрану.
74. Договір про торгівлю між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядами Королівства Бельгії, Великого Герцогства Люксембург та Королівства Нідерландів, членами Економічного Союзу Бенілюкс № 2151 від 14.08.1971 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=893_001. – Заголовок з екрану.
75. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Кооперативною Республікою Гайана від 14.03.1973 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=328_001. – Заголовок з екрану.
76. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Мексиканськими Сполученими Штатами від 16 квітня 1973 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=484_004. – Заголовок з екрану.
77. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Лівійською Арабською Республікою від 20.05.1974 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=434_001. – Заголовок з екрану.
78. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Республікою Бурунді від 22.05.1974 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=108_001. – Заголовок з екрану.
79. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Республікою Гвінея-Бісау від 21 лютого 1975 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=624_001. – Заголовок з екрану.
80. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Народною Республікою Мозамбік від 12.02.1976 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=508_001. – Заголовок з екрану.
81. Договір про торгівлю між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Народною Республікою Ангола від 26.05.1976 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=024_001. – Заголовок з екрану.
82. Угода між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Держави Катар про торговельне, економічне і технічне співробітництво від 27.11.1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=634_002. – Заголовок з екрану.
83. Торговельна угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Республікою Чилі від 26.06.1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=152_001. – Заголовок з екрану.
84. Богуславский, М. М. Режим наибольшего благоприятствования [Текст] / М. М. Богуславский // Международное частное право: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Междунар. отношения, 1997. – 416 с.
85. Богуславский, М. М. Режим наибольшего благоприятствования и национальный режим [Текст] / М. М. Богуславский // Международное частное право: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Междунар. отношения, 1997. – 416 с.
86. Экономические отношения между Россией и США (справочная информация МИД РФ) [Электроннй ресурс]. – Режим доступа : http://www.zarubezhexpo.ru/expousa/files/file0005.doc
87. «Джэксон-Вэник» уходит из СНГ [Электроннй ресурс] // Life News, 06 мая 2010 г. – Режим доступа : // http://actualcomment.ru/projection/451/. Загл. с экрана.
88. Устинова, Т. С. Режим наибольшего благоприятствования в современном международном праве [Текст] : Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Т. С. Устинова ; Дипломат. акад. Мин-ва иностранных дел Росс. Федерации ; науч. рук. С. И. Иванов . – М. [б. и.], 2000. – 153 c.
89. Бувайлик, Г. Е. Правовое регулирование международных экономических отношений [Текст] / Г. Е. Бувайлик. – К. : Наукова думка, 1977. – 342 с.
90. Богуславский, М. М. Международное экономическое право [Текст] / М. М. Богуславский. – М. : Междунар. отношения, 1986. – 304 с.
91. Войтович, С. А. Режим наибольшего благоприятствования в торгово-экономических отношениях [Текст] / С. А. Войтович // Советский ежегодник международного права. – 1988. – С. 172-178.
92. Ушаков, Н. А. Режим наибольшего благоприятствования [Текст] / Н. А. Ушаков // Международное право: Учебник. – М. : Юрист, 2000. – 304 с.
93. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2006. – № 24. – Ст. 1794.
94. Режим наибольшего благоприятствования [Электроннй ресурс]. – Режим доступа : http://www.proz.com/kudoz/english_to_russian/international_org_dev_coop/1069335-most_favored_nation_clause.html. – Загл. с экрана.
95. Медведев, Е. К. Значение слова «Наибольшего благоприятствования принцип» в Большой Советской Энциклопедии [Электроннй ресурс]. – Режим доступа : http://bse.sci-lib.com/article079807.html. – Загл. с экрана.
96. Режим наибольшего благоприятствования [Электроннй ресурс]. – Режим доступа : http://www.smoney.ru/glossary/business. – Загл. с экрана.
97. Режим найбільшого сприяння [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cyclop.com.ua/content/view/292/1/1/17/. – Заголовок з екрану.
98. Режим наибольшего благоприятствования [Электроннй ресурс]. – Режим доступа : http://abc.informbureau.com/html/daaeei_iaeaieuoaai_aeaaiidesso.html. – Загл. с экрана.
99. Режим наибольшего благоприятствования [Электроннй ресурс]. – Режим доступа : http://keypointconsulting.com/25/. – Загл. с экрана.
100. Руденко, К. П. Логіка: курс лекцій [Текст] / К. П. Руденко. – К. : Вища школа, 1976. – 304 с.
101. Режим наибольшего благоприятствования (режим наиболее благоприятствуемой нации) [Электроннй ресурс]. – Режим доступа : http:dic.academic.ru/dic.nsf/lower/17897. – Загл. с экрана.
102. Режим наибольшего благоприятствования [Электроннй ресурс]. – Режим доступа : http://www.glossary.ru/cgi-bin/gl_sch2.cgi?RQlmos:!tgohur;@lju!hrgjuvwo9yxyiuigto9. – Загл. с экрана.
103. Режим наибольшего благоприятствования [Электроннй ресурс]. – Режим доступа : http://www.smoney.ru/glossary. – Загл. с экрана.
104. Кулишер, И. М. Международные торговые договоры: в 2-х ч [Текст] / И. М. Кулишер. – Пг. : Право, 1920. – Ч. 1 : Экономика. – 131 с.
105. Schwarzenberger, G. The Principles and Standards of International Economic Law [Текст] / G. Schwarzenberger // Recueil des cours de droit international. – 1966. – Vol. 1. – № 117. – P. 1-98.
106. Протокол про продовження строку дії Торгової та Платіжної угод між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Республікою Куба від 17 лютого 1965 р. від 22.02.1971 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=192_050. – Заголовок з екрану.
107. Договір про створення Республіки Кіпр від 06.08.1960 р. [Текст] // Сборник торговых договоров СССР с иностранными государствами. – М., 1965. – 321 с.
108. Договір про торгівлю і мореплавство між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Албанією від 15.02.1958 р. [Текст] // Сборник торговых договоров СССР с иностранными государствами. – М., 1965 – 321 с.
109. Договір про торгівлю і мореплавство між СРСР і Народною Республікою Болгарією від 01.04.1948 р. [Текст] // Сборник торговых договоров СССР с иностранными государствами. – М., 1965 – 321 с.
110. Тумакова, М. С. Правовые режимы иностранных инвестиций: режим наибольшего благоприятствования [Електронний ресурс] / М. С. Тумакова // Українська наука в мережі Інтернет: сб. тез наук. конференції. – Режим доступу : http://intkonf.org/tumakova-ms-pravovyie-rezhimyi-inostrannyih-investitsiyrezhim-naibolshego-blagopriyatstvovaniya/. – Заголовок з екрану.
111. Тункин, Г. И. Теория международного права [Текст] / Г. И. Тункин. – М.: Междунар. отношения, 1970. – 511 с.
112. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_118. – Заголовок з екрану.
113. Алексидзе, Л. А. Некоторые вопросы теории международного права: императивные нормы jus cogens [Текст] / Л. А. Алексидзе. – Тбилиси : Изд-во Тбилисс. ун-та, 1982. – 406 с.
114. Михеев, С. А. Международное экономическое право [Текст] : Учебник / С. А. Михеев. – Х.: Одиссей, 2006 – 320 с.
115. Тимченко, Л. Д. Международное право [Текст] / Л. Д. Тимченко. – Х. : Консум; Нац. ун-т внутр. дел, 2004. – 528 с.
116. Кожевников, О. Наибольшее благоприятствование – основа успешного развития взаимовыгодной торговли [Текст] / О. Кожевников, Е. Медведев. – М. : Внешняя торговля, 1969. – № 3. – С. 50-58.
117. Всемирная Торговая Организация: будущее успешной торговли начинается сегодня [Электроннй ресурс]. – Режим доступа : http://www.inservice.ru/documents/wto/about/1-5.html. – Загл. с экрана.
118. Дюмулен, И. И. Всемирная торговая организация: Экономика, политика, право [Текст] / И. И. Дюмулен . – М. : ВАВТ, 2008. – 346 с.
119. Undertanding the WTO: The Organization [Электронний ресурс] // Офіційний сайт ВТО. – Режим доступу: http://www.wto.org/english/thewto_e/whatis_e/tif_e/org6_e.htm. – Заголовок з екрану.
120. Генеральна угода про торгівлю послугами вiд 15 квітня 1994 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
121. Угода щодо торгових аспектів прав інтелектуальної власності від 15 квітня 1994 р. [Текст] // Українська інвестиційна газета. – 2006. – № 29. – С. 7.
122. Угода про технічні бар’єри у торгівлі від 15 квітня 1994 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
123. Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи від 15 квітня 1994 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
124. Про зовнішньоекономічну діяльність [Текст] : Закон України вiд 16 квітня 1991 р. № 959-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
125. Україна стала 152-им членом СОТ [Електронний ресурс] // Офіційне інтернет-представництво Президента України. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/news/9927.html. – Заголовок з екрану.
126. Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі [Текст]: Закон України від 10 квітня 2008 р. № 250-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2008. – № 23. – Ст. 213.
127. Undertanding the WTO: The Organization [Електронний ресурс] // Офіційний сайт ВТО. – Режим доступу : http://www.wto.org/english/thewto_e/whatis_e/tif_e/org6_e.htm. – Заголовок з екрану.
128. Угода між Україною і Республікою Куба про торгівлю і співробітництво від 20 грудня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page. – Заголовок з екрану.
129. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Куба про торгово-економічне співробітництво вiд 20 червня 1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main.cgi?page=2&user=1276171611752481. – Заголовок з екрану.
130. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Індія про торговельно-економічне співробітництво вiд 27 березня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main.cgi?page=2&user=1276171611752481. – Заголовок з екрану.
131. Угода про торговельні відносини між Україною і Сполученими Штатами Америки вiд 06 травня 1992 р., 23 червня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main.cgi?page=2&user=1276171611752481. – Заголовок з екрану.
132. Угода між Урядом України і Урядом Фінляндської Республіки про торгівлю і економічне співробітництво вiд 14 травня 1992 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2005. – № 19. – Ст. 1027.
133. Угода між Урядом України і Урядом Монголії про торговельно-економічне співробітництво вiд 19 травня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main.cgi?page=2&user=1276171611752481. – Заголовок з екрану.
134. Угода між Урядом України та Урядом Естонської Республіки про торговельно-економічне співробітництво, вiд 26 травня 1992 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2005. – № 38. – Ст. 2412.
135. Угода про розвиток торговельно-економічного співробітництва між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки вiд 04 серпня 1992 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2004. – № 40. – Ст. 2672.
136. Угода між Україною та Латвійською Республікою про вільну торгівлю вiд 21 листопада 1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main.cgi?page. – Заголовок з екрану.
137. Лист Державної митної служби України від 17 травня 2004 р. № 25/4-14-35/6222-ЕП [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?nobreak=1&uid=1025.7480.2. – Заголовок з екрану.
138. Угода про розвиток торговельно-економічного співробітництва між Урядом України і Урядом Республіки Грузія вiд 06 серпня 1992 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2004. – № 40. – Ст. 2673.
139. Угода між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про торговельно-економічне співробітництво вiд 08 серпня 1992 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2004. – № 40. – Ст. 2675.
140. Угода між Урядом України та Урядом Словацької Республіки про торговельно-економічне та науково-технічне співробітництво вiд 26 серпня 1993 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29. – Ст. 1757.
141. Угода між Україною і Австрійською Республікою про двосторонні торговельно-економічні зв’язки, вiд 31 серпня 1993 р. [Текст] // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 2006. – № 5. – Книга 2. – Ст. 1256.
142. Угода між Україною та Естонською Республікою про вільну торгівлю вiд 24 травня 1995 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2007. –
№ 96. – Ст. 3516.
143. Угода між Україною та Швейцарською Конфедерацією про торговельне та економічне співробітництво вiд 20 липня 1995 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2009. – № 58. – Ст. 2052.
144. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Болгарія про торговельно-економічне співробітництво вiд 20 листопада 1995 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2008. – № 18. – Ст. 533.
145. Угода про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною вiд 18 січня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main.cgi?page. – Заголовок з екрану.
146. Угода між Урядом України та Урядом Хашимітського Королівства Йорданія про торговельно-економічне співробітництво вiд 23 квітня 2002 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Том 2. – Ст. 801.
147. Торговельна угода між Урядом України та Урядом Малайзії вiд 19 серпня 2002 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2004. – № 11. – Ст. 702.
148. Угода між Урядом України і Урядом Домініканської Республіки про торговельно-економічне співробітництво вiд 25 вересня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main.cgi?page=2&user=1276171611752481. – Заголовок з екрану.
149. Угода про торговельно-економічне співробітництво між Урядом України та Урядом Мексиканських Сполучених Штатів вiд 27 травня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main. – Заголовок з екрану.
150. Угода між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки про вільну торгівлю від 28 липня 1995 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2008. – № 22. – Ст. 655.
151. Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки про вільну торгівлю [Текст] : Закон України від 12 липня 1996 р. № 335/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 44. – Ст. 223.
152. Торговельна угода між Урядом України та Урядом Алжирської Народно-Демократичної Республіки від 01 липня 1993 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2552.
153. Про ратифікацію Торговельної угоди між Урядом України та Урядом Алжирської Народно-Демократичної Республіки [Текст] : Закон України від 19 вересня 2008 р. № 569-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2009. – № 7. – Ст. 67.
154. Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про вільну торгівлю та Протоколу між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про вилучення з режиму вільної торгівлі до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про вільну торгівлю від 17 грудня 1992 року [Текст] : Закон України від 19 березня 1999 р. № 531-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 18. – Ст. 150.
155. Протокол між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь від 18 жовтня 2005 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2007. – № 34. – Ст. 1384.
156. Про ратифікацію Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Білорусь про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про вільну торгівлю від 17 грудня 1992 року [Текст] : Закон України від 20 грудня 2006 р. № 500-V // Офіційний вісник України. – 2007. – № 1. – Ст. 8.
157. Торговельна угода між Україною та Боснією і Герцеговиною від 13 березня 2002 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Т. 2. – Ст. 799.
158. Про ратифікацію Торговельної угоди між Україною та Боснією і Герцеговиною [Текст] : Закон України від 18 листопада 2003 р. № 1286-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 12. – Ст. 158.
159. Угода між Урядом Республіки Екваторіальна Гвінея та Урядом України про торговельно-економічне співробітництво від 15 грудня 2005 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2551.
160. Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Екваторіальна Гвінея про торговельно-економічне співробітництво [Текст] : Закон України від 19 вересня 2008 р. № 568-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2009. – № 7. – Ст. 66.
161. Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Ємен про сприяння та взаємний захист інвестицій [Текст] : Закон України від 07 лютого 2002 р. № 3039-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 26. – Ст. 177.
162. Про режим іноземного інвестування [Текст] : Закон України вiд 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
163. Про ратифікацію Торговельної Угоди між Урядом України та Урядом Ісламської Республіки Іран [Текст] : Закон України від 19 червня 2003 р. № 1010-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 2. – Ст. 13.
164. Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про вільну торгівлю [Текст] : Закон України від 02 жовтня 1998 р. № 155-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 45. – Ст. 275.
165. Угода між Урядом України та Урядом Корейської Народно-Демократичної Республіки про торговельно-економічне співробітництво, від 15 червня 1993 р. [Текст] // Офіційний вісник України. – 2005. – № 26. – Ст. 1520.
166. Договір про торгівлю між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Лаоською Народно-Демократичною Республікою від 22 квітня 1976 р. [Текст] // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – М., 1978. – Вып. XXXII. – С. 231-235.
167. Про правонаступництво України [Текст] : Закон України вiд 12 вересня 1991 р. № 1543-XII // Ві