Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану (порівняльно-правове дослідження)

brief description

З М І С Т
В С Т У П 4
РОЗДІЛ 1.
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРИНЦИПУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ І НЕДОТОРКАННОСТІ СУДДІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ТА АЗЕРБАЙДЖАНУ
1.1. Генезис принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України 17
1.2. Генезис принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі Азербайджану 38
РОЗДІЛ 2
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ І НЕДОТОРКАННІСТЬ СУДДІВ – КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРИНЦИП КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ ТА АЗЕРБАЙДЖАНУ
2.1. Поняття, зміст і значення принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану 69
2.2. Поняття, класифікація та система гарантії забезпечення принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану 89
РОЗДІЛ 3
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ І НЕДОТОРКАННОСТІ СУДДІВ
3.1. Порядок формування суддівського корпусу як гарантія незалежності та недоторканності суддів України та Азербайджану 107
3.2. Суддівський імунітет і незалежність та недоторканність суддів 121
3.3. Таємниця наради суддів і окрема думка судді 143
3.4. Межі обов’язковості вказівок судів вищої інстанції 160
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178
ДОДАТОК 197
В С Т У П

Актуальність теми дисертаційного дослідження.
"Суддя праведний – стержень кам’яний" [1, с. 324].
Принцип незалежності і недоторканності суддів є одним з найважливіших конституційних принципів кримінального процесу України та Азербайджану, які проголосили себе демократичними й правовими державами. Актуальність проблеми незалежності суддів завжди була в центрі уваги не тільки вчених-юристів, а й юристів-практиків, діяльність яких пов’язана в тій чи іншій мірі із здійсненням кримінального судочинства.
Генезис принципу незалежності і недоторканності суддів та судової влади України та Азербайджану пов’язаний насамперед з: 1) виникненням історичних державних утворень та суспільства на теренах цих країн; 2) періодом, коли ці країни входили до складу Російської імперії (судово-правовими реформами 60-х років ХІХ століття у складі Російської імперії); 3) періодом входження цих країн до складу Радянського Союзу (реформами радянської судової системи, що проведені в перші роки радянської влади, реформи 30-х та 80-х років); 4) періодом державної незалежності України та Азербайджану.
Істотні кроки для встановлення незалежного судочинства були проведені адміністративно-судовими реформами 60-х років ХІХ століття у Російській імперії. Саме тоді було встановлено та обґрунтовано існування незалежної судової влади, її незалежність від адміністративної влади. Результати цієї реформи мали позитивні наслідки для судочинства цих країн як того періоду, так і в подальшому.
Однак, після встановлення радянської влади принцип незалежності суддів був фактично скасований. Хоча, у Конституції СРСР 1936 р. цей принцип формально знайшов своє відображення, але був обмежений з боку радянських партійних органів. Суди за період радянської влади розглядалися як інструмент здійснення політичного курсу комуністичної партії. Тому норма про незалежність ____________________
Генезис – виникнення, походження, встановлення. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, 2001, вид. "Перун". – С. 177 (1440 с.).
суддів залишалася суто деклараційною.
У зв’язку з процесами демократизації радянського суспільства наприкінці 80-х років минулого століття, з'являються перспективи щодо забезпечення незалежності суддів. Дедалі все більше стає актуальним питання про поділ влади, існування незалежної судової гілки влади поряд із законодавчою та виконавчою.
Питання незалежності суддів особливо стало актуальним після проголошення незалежності України та Азербайджану. Стає зрозуміло, що формування громадянського суспільства та побудова правової держави неможливі без реального забезпечення незалежності й недоторканності суддів. Тому ці молоді незалежні держави почали перебудову судової системи, створення нової законодавчої бази, вдосконалення форм судочинства з урахуванням світового досвіду. В цьому зв’язку є необхідність вивчення, аналізу та осмислення на теоретичному, правотворчому та правозастосувальному рівнях не тільки норм міжнародних правових актів щодо незалежності суддів, а й законодавства окремих держав щодо незалежності суддів, які можуть бути корисними у реформуванні судово-правової системи України.
Ставши членами Ради Європи, Україна (1995 р.) та Азербайджан (2001 р.) взяли на себе певні зобов’язання, зокрема, одним з яких є забезпечення принципу незалежності суддів. Вважається, що без незалежних суддів немає демократичного суспільства, тому зайво говорити про побудову правової держави. Отже, суддя у демократичному суспільстві повинен мати необхідну правомочність для вирішення питань, бути спроможним робити це вільно, без втручання з боку законодавчої і виконавчої влад, без будь-якого примусу або незаконних впливів. На жаль, частина зобов’язань України та Азербайджану, пов’язаних з захистом прав людини, реформами судово-правової системи поки що не виконана.
Питання реалізації принципу незалежності суддів має міжнародно-правове значення.
Принцип незалежності суддів передбачений такими міжнародно-правовими актами, як Загальна декларація прав людини від 1948 р. (ст.10) [2], Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р. (ст. 6) [3], Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 1966 р. (ст. 14) [4]. Зокрема, в них говориться про право на справедливий судовий розгляд і неодмінно підкреслюються такі властивості суддів, як незалежність, компетентність та безсторонність.
Окрім зазначених міжнародних правових актів, незалежність суддів відображена в Основних принципах незалежності судових органів від 1985 р. [5]. В цьому міжнародно-правовому акті встановлено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або інших законах країни. Відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 13 грудня 1985 року № 40/146 та резолюції 15-го пленарного засідання Економічної та Соціальної Ради ООН "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів" від 24 травня 1989 року № 1989/60 запропоновано державам та урядам дотримуватися Основних принципів незалежності суддів та впроваджувати їх у національне законодавство і практику застосування.
Положення міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів повинні бути певним орієнтиром для удосконалення існуючої та створення нової законодавчої бази у забезпеченні та гарантуванні незалежності суддів.
Першим кроком щодо забезпечення незалежності суддів з моменту проголошення незалежності України було прийняття Верховною Радою України Концепції судово-правової реформи в Україні від 28 квітня 1992 року [6]. Цей документ передбачав, що основною метою реформи та формування незалежної судової влади є перебудова судової системи, формування необхідної законодавчої бази, вдосконалення судочинства. Реформи повинні здійснюватися з урахуванням вимог щодо незалежності суддів та судової влади від органів законодавчої і виконавчої влади. Концепція також передбачала запровадження демократичних ідей правосуддя, прийняття необхідних законів про судоустрій та статус суддів, які максимально забезпечили б незалежність судової влади, відтак ефективний захист прав людини.
Незважаючи на те, що прийняті заходи у зв’язку з судово-правовою реформою відрізнялися від встановлених у Концепції, вона мала важливе значення для подальшої судово-правової реформи.
Після схвалення Концепції судово-правової реформи до прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року на законодавчому рівні визначено статус суддів, систему і повноваження кваліфікаційних комісій суддів, порядок оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності адміністративних органів, порядок
відшкодування шкоди, заподіяної органами розслідування, прокуратурою і судом, запроваджено суддівське самоврядування.
Прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року [7] стало значною подією не тільки в історії судової реформи, а й у формуванні демократичного суспільства та правової держави в незалежній Україні. Вперше в Конституції України чітко було встановлено незалежність та недоторканність суддів, існування незалежної судової влади поряд з законодавчою та виконавчою. Заборонено вплив на суддів у будь-який незаконний спосіб, втручання в їх діяльність. Конституцією також було встановлено нову систему судоустрою, визначено основні засади здійснення судочинства, закріплено гарантії права на судовий захист. Отже, конституційні норми про незалежність та недоторканність суддів стали гарантією для реалізації відповідних норм Законів України "Про статус суддів" [8] та "Про судоустрій України" [9].
Однак, непослідовне реформування судово-правової системи України лише частково усунуло існуючі проблеми щодо здійснення правосуддя. Разом з тим у ході судової реформи невирішена низку проблем. До них можна віднести, зокрема: залежність суддів від голів судів та органів виконавчої влади, недостатнє фінансування судової влади, відсутність демократичного та прозорого порядку формування судової влади, неналежний рівень кваліфікації та безвідповідальність багатьох суддів. У цьому зв’язку, Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів [10], затверджену Указом Президента України від 10 травня 2006 року, можна вважати намаганням влади добитися впорядкованості та ефективності в подальшому проведенні реформи судово-правової системи.
За роки незалежності Азербайджану було прийнято чимало нових законодавчих актів, якими передбачено систему судоустрою, засади здійснення судочинства, правовий статус суддів, незалежність і недоторканність суддів, гарантій їх реалізації, права на ефективний та справедливий судовий захист.
Значним кроком в утвердженні незалежності суддів та судових органів було прийняття Конституції Азербайджанської республіки від 27 листопада 1995 року [11]. Конституція визначає Азербайджан як демократичну правову державу, передбачає реалізацію державної влади шляхом поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади. В ст. ст. 127, 128 Конституції Азербайджанської Республіки передбачено, що судді незалежні та недоторканні, підкоряються лише Конституції і законам Азербайджану, незмінні протягом строку своїх повноважень. Судді розглядають справи неупереджено, справедливо, з дотриманням юридичної рівноправності сторін, на підставі фактів та відповідно до закону.
Конституційний принцип незалежності суддів знайшов своє підтвердження у таких законах Азербайджану як „Про суди і суддів" від 10.07.1997 р. [12], "Про Судово-правову Раду" від 28.12. 2004 р. [13] „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" від 11.12.1998 р. [14], „Про відшкодування шкоди, завданої фізичним особам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 29.12.1998 р. [15], „Про оскарження до суду рішень, дії (бездіяльності), що порушують права і свободи громадян" від 11.07.1999 р. [16]., „Про державне обов'язкове особисте страхування працівників суду та правоохоронних органів" від 05.10.1999р. [17], Кримінально-процесуальному кодексі від 30.12.1999 р. [18], Указ Президента Азербайджану "Про вдосконалення судової системи" від 19 січня 2006 року [19].
На жаль, судово-правова реформа в Азербайджані не призвела до вирішення основних проблем. До таких проблем можна віднести: неповне втілення конституційних принципів в організації та здійсненні судочинства, недостатнє забезпечення незалежності і недоторканності суддів, відсутність належного фінансування та матеріального забезпечення судової системи, недоліки у формуванні суддівського корпусу.
У контексті викладеного, можна вважати Указ Президента Азербайджану від 19 січня 2006 року "Про вдосконалення судової системи" черговим кроком у судово-правовій реформі, який направлений на ефективне здійснення правосуддя.
Закріплення в законодавстві України та Азербайджану гарантій принципу незалежності і недоторканності суддів в кримінальному процесі не тільки з урахуванням відповідних міжнародно-правових документів, а й вивчення, аналізу правових актів інших країн є запорукою для організації і здійснення незалежного, об’єктивного та справедливого судочинства. Саме цим і обумовлена актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація підготовлена відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт і тематики кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України, затвердженого вченою радою Академії адвокатури України від 11.02.2002 р. (протокол № 2).
Тема дисертаційної роботи затверджена рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 31 жовтня 2005 р. № 3.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційної роботи є комплексний аналіз міжнародно-правових актів, правових актів України та Азербайджану про принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі, визначення організаційно-правових і процесуальних гарантій цього принципу, теоретична розробка і наукове обґрунтування пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства та практики його реалізації.
Для досягнення зазначеної мети ставилися та вирішувалися такі завдання:
1) провести історико-правове дослідження розвитку принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України;
2) дослідити становлення та еволюцію принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі Азербайджану;
3) проаналізувати та порівняти законодавства України та Азербайджану про незалежність і недоторканність суддів в кримінальному процесі;
4) проаналізувати опубліковані в юридичній літературі підходи щодо розуміння сутності досліджуваного принципу, визначення поняття, зміст і значення його в кримінальному процесі;
5) всебічно дослідити зв'язок та співвідношення принципу незалежності і недоторканності суддів з іншими конституційними засадами судочинства;
6) проаналізувати систему гарантій принципу незалежності і недоторканності суддів в Україні та Азербайджані;
7) дослідити рівень відповідності встановлених в законодавстві України та Азербайджану юридичних гарантій принципу незалежності і недоторканності суддів у практиці кримінального судочинства;
8) з'ясувати відповідність встановлених в законодавстві України та Азербайджану процесуальних гарантій принципу незалежності й недоторканності суддів згідно з міжнародно-правовими актами та їх зобов’язаннями перед Радою Європи.
9) розробити рекомендації щодо удосконалення законодавства України та Азербайджану про незалежність і недоторканність суддів, та з урахуванням зазначеного зробити й обґрунтувати наукові висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства обох країн з метою реального забезпечення даного принципу в кримінальному судочинстві.
Об’єкт та предмет дисертаційного дослідження.
Об’єктом дослідження є комплекс правовідносин, що окреслюють становлення, еволюція та сучасний стан принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану.
Предметом дослідження є правові норми, що врегульовують реалізацію принципу незалежності і недоторканності суддів в кримінальному процесі, наукові підходи з розуміння проблем цього принципу, норми національного законодавства обох країн щодо встановлення гарантій незалежності суддів.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження включає як загальнонаукові методи, так і спеціальні методи дослідження. Загальний метод наукового пізнання – діалектичний – дав можливість проаналізувати суспільні і правові явища, що охоплюються проблематикою дисертації, у розвитку, взаємозв’язку і взаємообумовленості. У першому розділі дослідження застосовано історико-правовий метод (становлення та розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану). Системно-структурний аналіз (визначено поняття і зміст принципу незалежності і недоторканності суддів, співвідношення з іншими конституційними засадами, реалізація встановленої системи гарантій цього принципу у кримінальному процесі України та Азербайджану). Порівняльно-правовий (було вивчено, проаналізовано та з’ясовано положення міжнародно-правових актів, національне законодавство України та Азербайджану про підходи щодо вирішення існуючих проблем незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі, проведено порівняльно-правове дослідження). Статистичний (вивчена динаміка кількісних змін складу судів, наявність вакантних місць). Соціологічний (анкетування професійних суддів в Україні та Азербайджані щодо проблем їх незалежності і недоторканності).
Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці таких вчених, як Абросімова О.Б, Агеєва Г.Н., Адушкін С.Ю., Акішєва Ж.Л., Алексєєва Л.Б., Алексєєв М.С., Альперт С.А., Божьев В.П., Бойков О.Д., Бринцев В.Д., Варфоломеєва Т.В., Васьковський Є.В., Вікторський С.І., Л.Є.Владимиров Л.Є., Гончаренко В.Г., Грошевий Ю.М., Гуценко К.Ф., Дейтріх В.Ф., Ершов В.В., Завадський В.Р., Зарудний С.І., Кістяківський О.Ф., Клеандров М.І, Коні А.Ф., Кононенко В.І., Кучинська О.П., Лебедєв В.М., Максімов Н.Р., Маляренко В.Т., Марочкін І.Є., Михєнко М.М., Михайленко О.Р., Михайленко П.П., Михайловський І.В., Молдован В.В., Москвич Л.М., Муравйов М.І., Назаров І.В., Нор В.Т., Петрєнко В.М., Петрухін І.Л., Погорілко В.Ф., Подкопаєв С.В., Полянський М.М., Прилуцький С.В., Решетников Ф.М., Савицький В.М., Селіванов В.М., Сиза Н.П., Смирнов О.В., Стефанюк В.С., Сусло Д.С., Тальберг Д.Г., Фойницький І.Я., Хавронюк М.І., Чангулі Г.І., Чельцов-Бебутов М.О., Чепурнова Н.М., Шибіко В.П., Шишкін В.І., Штогун С.Г., Шумило М.Є., Юсупова С.О. та інші.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: 1) статистичні дані Верховного Суду України, Верховного Суду Азербайджану; 2) результати анкетування 82 суддів місцевих судів і суддів Верховного Суду України та 57 суддів районних судів і суддів Верховного Суду Азербайджану.
Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять норми міжнародно-правових актів, зокрема: Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), Європейська хартія про статус суддів (1998 р.), Основні принципи незалежності судових органів (1985 р.), Рекомендації R (94) 12 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи про незалежність суддів (1994 р.), положення конституцій та законодавства України та Азербайджану про незалежність і недоторканність суддів, практика Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та Конституційного Суду Азербайджану, Верховного Суду України та Верховного Суду Азербайджану.
У процесі дисертаційного дослідження були використані нормативні акти, які застосовувалися в різні історичні періоди в кримінальному процесі України та Азербайджану, також були проаналізовані нормативно-правові акти, прийняті в зв’язку з адміністративно-судовими реформами в Російській імперії 1864 – 1866 роки, конституції і законодавчі акти колишнього СРСР, УРСР та АРСР.
Питанням незалежності суддів і судової влади присвячено чимало наукових праць в Україні (В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, П.П. Пилипчук, В.М. Селіванов, Л.М. Москвич, І.Є. Марочкін та інші). Проблемам незалежності суддів та підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України присвячено дисертаційне дослідження В.О. Гринюка [20]. В цій роботі проаналізовано суть і дію принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України.
Проблеми незалежності суддів в різні періоди були предметом наукового дослідження ряду вчених Азербайджану (М.А. Джафаркулиев, М.А. Зейналов, І.В. Веліев, С.Н. Мовсумов та інші).
Однак наукове порівняльно-правове дослідження принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі не проводилось.
Наукова новизна одержаних результатів визначається самою темою дисертації, а також сукупністю завдань дослідження і засобів їх вирішення. Робота є першою спробою на монографічному рівні дослідити становлення та розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів в кримінальному процесі України та Азербайджану. Також піддати комплексному дослідженню проблеми гарантій їх реалізації в порівняльно-правовому аспекті.
Підсумком дослідження стали отримані дисертантом такі наукові результати:
- визначено та обґрунтовано висновок про те, що незалежність і недоторканність суддів є невід'ємним атрибутом незалежної судової влади. Реально не забезпечивши незалежність суддів, не можна реалізувати ефективний судовий захист прав і свобод людини, побудувати демократичну та правову державу, сформувати громадянське суспільство тощо;
вперше:
- аргументовано, що становлення та розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів в історії кримінального процесу Азербайджану має кілька етапів: 1) період виникнення перших державних утворень на території Азербайджану; 2) період захоплення Азербайджану арабським халіфатом, розповсюдження ісламу в Азербайджані, появи мусульманського права, джерел мусульманського права, правил судочинства; 3) період перебування Азербайджану в складі Російської імперії; 4) період перебування у складі Радянського Союзу; 5) період, пов'язаний з набуттям Азербайджану незалежності;
- обґрунтовано доцільність збереження і активної участі представників народу при здійсненні кримінального судочинства (в Україні народних засідателів та присяжних, в Азербайджані присяжних засідателів) та удосконалення існуючого законодавства щодо гарантій їх незалежності;
- аргументовано необхідність підвищення суддівського імунітету в Україні та Азербайджані, удосконалення процедури притягнення суддів до юридичної (кримінальної та дисциплінарної) відповідальності;
отримали подальший розвиток:
- обґрунтування щодо становлення та розвитку принципу незалежності і недоторканності суддів в історії кримінального процесу України до: 1) періоду перебування України у складі Російської імперії; 2) періоду перебування у складі Радянського Союзу; 3) періоду, пов'язаному з набуттям Україною незалежності;
- положення про більш широку систему гарантій незалежності суддів. Серед правових засобів, реалізація яких спрямована на забезпечення суддівської незалежності виділяються дві групи обставини: умови та гарантії. Якщо умови незалежності суддів стосуються їх особистих якостей, то гарантії – сфери їх діяльності: політичної, економічної, юридичної, соціальної.
- положення про межі процесуального впливу на формування внутрішнього суддівського переконання суб’єктів кримінального процесу України та Азербайджану.
- обґрунтування необхідності підвищення авторитету суддів і судової системи в Україні та Азербайджані, якісного вирішення питання кадрового забезпечення суддівського корпусу, створення умов прозорості і демократизації процедури добору кандидатів, їх фахової підготовки та доцільність удосконалення законодавства країн у цьому напрямку;
- обґрунтування необхідності удосконалення законодавства про незалежність та недоторканність суддів, підвищення гарантій реалізації прав і обов’язків суддів, забезпечення належний судового захисту прав та основних свобод людини як в Україні, так і Азербайджані;
внесено конкретні пропозиції щодо удосконалення:
- Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, законів України: "Про судоустрій України", "Про статус суддів", "Про Вищу раду юстиції".
- Кримінального кодексу Азербайджану, Кримінально-процесуального кодексу Азербайджану, законів Азербайджану: "Про суди і суддів", "Про Судово-правову Раду";
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів.
Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки і рекомендації можуть бути використані у:
1) нормотворчій діяльності – удосконалення нормативної бази, яка стосується принципу незалежності і недоторканності суддів у законах України "Про судоустрій України", "Про статус суддів", "Про Вищу раду юстиції", чинному Кримінально-процесуальному кодексі України, під час підготовки проекту нового КПК України.
Пропозиції про внесення змін та доповнень до Законів України "Про судоустрій України", "Про статус суддів", "Про Вищу раду юстиції", чинному Кримінально-процесуальному кодексу України, під час підготовки проекту нового КПК України з досліджувальних питань направлені до Секретаріату Верховної Ради України (12.11.2007 р. № 087/1).
2) нормотворчій діяльності – удосконалення нормативної бази, яка стосується принципу незалежності і недоторканності суддів у законах Азербайджану "Про суди і суддів", "Про Судово-правову Раду", Кримінально-процесуальному кодексі Азербайджану.
Пропозиції про внесення змін та доповнень до Законів Азербайджану "Про суди і суддів", "Про Судово-правову Раду", КПК Азербайджану з досліджувальних питань направлені до Парламенту (Міллі Меджліс) Азербайджану (12.11.2007 р. № 087/2).
3) навчальному процесі – при викладанні курсів лекцій дисциплін "Кримінально-процесуальне право", "Порівняльне кримінально-процесуальне право", "Судоустрій України", "Судоустрій зарубіжних країн", підготовці розділів підручників та навчальних посібників.
4) науковій діяльності – при подальшому дослідженні даної теми або суміжних тем.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Академії адвокатури України, обговорено на науковому семінарі, схвалено і рекомендовано до захисту на засіданні кафедри.
Основні положення, висновки і рекомендації дисертації були оприлюднені на 6 Міжнародних та Всеукраїнській науково-практичних конференціях: "Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку" (17 – 18 березня 2006 року м. Луцьк); "Від громадянського суспільства – до правової держави" (28 квітня 2006 року м. Харків); "Запорізькі правові читання" (18-19 травня 2006 року м. Запоріжжя); "Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи" (13 квітня 2007 року м. Тернопіль); "Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання фахівців на міжнародному ринку вищої освіти" (17-20 квітня 2007 року, Ужгород – Сніна (Словаччина); "Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту" (23-24 листопада 2007 року, Київ).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в одинадцяти публікаціях, з яких п’ять є науковими статтями у фахових виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Відповідно до поставленої мети і завдань дисертація складається з вступу, трьох розділів, які включають 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Повний обсяг дисертації складає 201 сторінок, з них – 177 сторінок основного тексту. Список використаних джерел нараховує 243 найменувань і становить 19 сторінок. Додаток займає 5 сторінки.

bibliography

В И С Н О В К И

Принцип незалежності і недоторканності суддів є одним з найважливіших принципів кримінального процесу України та Азербайджану, які проголосили себе демократичними й правовими державами. Актуальність проблеми незалежності суддів завжди була в центрі уваги не тільки вчених-юристів, а й юристів-практиків, діяльність яких пов’язана в тій чи іншій мірі із здійсненням кримінального судочинства.
Питання незалежності суддів особливо стало актуальним після проголошення незалежності України та Азербайджану. Стає зрозуміло, що формування громадянського суспільства та побудова правової держави неможливі без реального забезпечення незалежності й недоторканності суддів та судової влади. Тому ці молоді незалежні держави почали перебудову судової системи, створення нової законодавчої бази, вдосконалення форм судочинства з урахуванням світового досвіду. В цьому зв’язку є необхідність вивчення, порівняння, аналізу та осмислення на теоретичному, правотворчому та правозастосувальному рівнях не тільки норм міжнародних правових актів щодо незалежності суддів, а й законодавства окремих держав щодо незалежності суддів, які можуть бути корисними у реформуванні судово-правової системи України.
Ставши членами Ради Європи, Україна (1995 р.) та Азербайджан (2001 р.) взяли на себе певні зобов’язання, зокрема, одним з яких є забезпечення принципу незалежності суддів. Вважається, що без незалежних суддів немає демократичного суспільства, тому зайво говорити про побудову правової держави. Отже, суддя у демократичному суспільстві повинен мати необхідну правомочність для вирішення питань, бути спроможним робити це вільно, без втручання з боку законодавчої і виконавчої влад, без будь-якого примусу або незаконних впливів.
З врахуванням викладеного за результатами дисертаційного дослідження можна зробити такі висновки:
1. Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємним атрибутом незалежної судової гілки державної влади. Незалежність суддів є найважливішою умовою для реалізації судової влади, гарантією формування суддівського переконання і винесення законного, об’єктивного та справедливого судового рішення. Без реального забезпечення незалежності суддів зайве говорити про демократичну та правову державу, формування громадянського суспільства. За своєю суттю незалежність і недоторканність суддів не означає їх абсолютну самостійність, вседозволеність, розглядати та вирішувати кримінальні справи на особистий розсуд, залежно від їх бажання та настрою, оскільки судді повинні керуватися виключно Конституцією та законами.
2. Поняття "незалежність суддів", "недоторканність суддів", "незалежність суду" та "самостійність судової влади" взаємопов’язані, хоча за своєю суттю та значенням вони відрізняються одне від одного.
Так, незалежність суддів означає незалежність професійного судді – посадової особи органу державної влади, яка визначає права та обов’язки суддів як під час здійснення судочинства, так і їх взаємовідносини з суб’єктами процесуальної діяльності, іншими органами влади, їх посадовими особами та громадянами тощо.
Недоторканність суддів як одна із гарантій незалежності суддів, важливий елемент їхнього статусу означає, що суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної й більше того, до кримінальної відповідальності за свої рішення у конкретних справах, крім випадків, передбачених законом. Така гарантія спрямована на виключення можливості незаконного впливу на суддю і звільнення його від обов’язку давати пояснення зі справ у зв’язку з виконанням службових обов’язків. З урахуванням вищевикладеного, "недоторканність судді" можна визначити як право посадової особи судової влади, яка відповідно до Конституції наділена повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі, мати додаткові гарантії від неправомірних посягань.
Незалежність суду означає відсутність залежності суду, як органу влади від інших органів державної влади.
Самостійність судової влади можна визначити як статус судової влади, рівноправне співіснування з іншими гілками державної влади, хоча в Конституцій України та Азербайджану немає чіткого визначення поняття "судова влада".
Незалежність суддів не може бути при залежному стані суду (судової влади), так само не можна говорити про самостійність суду чи судової влади, не забезпечивши належний правовий статус суду – органу державної влади.
3. Принцип незалежності і недоторканності суддів в кримінальному процесі України та Азербайджану можна визначити, як передбачену Конституцією та законами цих країн правову засаду, яка припускає здійснення кримінального судочинства в таких умовах, які виключають будь-який незаконний вплив на суддів; передбачає право кожного судді мати додаткові гарантії від будь-яких посягань та приймати рішення за своїм внутрішнім переконанням.
4. Конституції і законодавство України та Азербайджану передбачають, що правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, представники народу (народні засідателі та присяжні в Україні, присяжні засідателі в Азербайджані), хоча правовий статус цих суб’єктів різний. Отже, не можна поширювати гарантій незалежності суддів на представників народу, залучених до здійснення правосуддя. Тому в законодавстві України та Азербайджану має бути чітко встановлено гарантії незалежності і недоторканності представників народу, їх правовий статус, права та обов’язки, вимоги до претендентів та інші критерії для здійснення правосуддя.
5. З метою вдосконалення гарантій незалежності суддів і, виходячи з конституційних вимог, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя, пропонується:
5.1. Викласти частину 2 ст. 17 КПК України в такій редакції – "Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді".
5.2. Викласти частину 3 ст. 17 КПК України в такій редакції – "Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість покарання у вигляді довічного позбавлення волі, розглядаються в суді першої інстанції судом присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді".
5.3. Викласти ст. 18 КПК України в такій редакції – "Судді, народні засідателі та присяжні при здійсненні правосуддя незалежні і недоторканні та підкоряються лише закону.
6. З метою недопущення незаконного впливу (фінансового тощо) на суддів, втручання в їх діяльність необхідно законодавцям обох країн внести зміни до кримінального законодавства:
6.1. Встановити кримінальну відповідальність посадових осіб виконавчої влади за неналежне фінансування судових органів.
6.2. Встановити кримінальну відповідальність посадових осіб державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств й організації незалежно від форм власності та підпорядкування, а також фізичних осіб незаконне і поза межами Державного бюджету фінансування судових органів.
6.3. Ввести у кримінальне законодавство України норму про кримінальну відповідальність за прояв неповаги до суду чи посилити існуючу адміністративну відповідальність шляхом внесення відповідних змін до ст. 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
6.4. Прийняти у кримінальне законодавство Азербайджану норму про кримінальну відповідальність за невиконання рішення Європейського суду з прав людини.
7. З метою підвищення авторитету суддів і судової системи, якісного вирішення питання кадрового забезпечення суддівського корпусу, створення умов прозорості і демократизації процедури законодавцям обох країн пропонується:
7.1. Визначити законом, що в Україні єдиним органом, що проводить атестацію (кваліфікаційний іспит) кандидата на посаду судді є відповідна кваліфікаційна комісія суддів за умови чіткої та прозорої процедури проведення атестації, засідань комісії, кваліфікаційного іспиту. При цьому, встановивши заборони для інших органів (Вищої Ради юстиції, профільного комітету Верховної Ради України тощо), причетних до формування суддівського корпусу, проведення додаткової атестації кандидатів на посаду судді.
7.2. Ввести в Україні проходження обов’язкової фахової підготовки кандидатів на посаду судді лише після їх призначення Президентом в Академії суддів України та інших спеціально визначених навчальних закладах суддівської освіти.
7.3. Визначити законом, що в Азербайджані єдиним органом, який проводить організацію добору кандидатів на посаду судді, їх атестацію та визначення рівня професійної підготовки діючих суддів є Виборчий Комітет суддів, за умови чіткої та прозорої процедури проведення конкурсного добору кандидатів, їх кваліфікаційного іспиту, атестації, засідань Комітету, одночасно встановивши заборони іншим органам (Судово-правовій Раді, профільному комітету Парламенту тощо), причетних до формування суддівського корпусу, проведення додаткової атестації кандидатів на посаду професійного судді та визначення рівня професійної підготовки діючих суддів.
7.4. Ввести в Азербайджані проходження обов’язкової фахової підготовки кандидатів на посаду судді лише після їх призначення Президентом в спеціально визначених освітніх закладах з навчального процесу суддів.
7.5. В Україні та Азербайджані чітко встановити законом для всіх органів і посадових осіб, причетних до формування суддівського корпусу, порядок прийняття, строки проходження (розгляду, прийняття та виконання рішення) документів з призначення та обрання судді на посаду.
7.6. Ввести в обох країнах обов’язкове психологічне тестування кандидатів на посаду судді, як складову частину кваліфікаційного (вступного) іспиту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Молдован В.В. Судова риторика. – К.: Кондор, 2006. – 326 с.
2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948р. - У кн.: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. - К.: Юрінформ, 1992. - С. 18-24.
3. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року // Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / За відп. ред. Шибіко В.П. - К.: Юрінком Інтер. - 2000. - С. 202-205.
4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. - К.:Юрінформ, 1992. - С. 36-62.
5. Основні принципи незалежності судових органів від 6 вересня 1985р. / Международная защита прав человека. Документы и комментарии. - X.: Синтекс. - 1998. - С. 162-166.
6. Постанова Верховної Ради України "Про Концепцію судово-правової реформи в Україні" від 28 квітня 1992 року № 2296 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 30. – Ст. 426.
7. Конституція України (із змінами і доп.). – К.: Атіка, 2006. – 64 с.
8. Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 8. - Ст. 56.
9. Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 27-28. - Ст. 180.
10. Указ Президента України "Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів" від 10 травня 2006 року № 361/2006 //Урядовий кур’єр. – 2006. - № 95.
11. Аzerbaycan Respublikasının Konstitusiyasi. – Bakı: "Hüquq ədəbiyyati" nəşriyyatı, 2002. – 83 s.
12. Məhkəmələr və Hakimlər haqqında Аzerbaycan Respublikasının 10 iyun 1997-ci il tarixli qanuny // Məhkəmə hakimiyyəti (normativ-hüquqi aktlal toplusu) "Hüquq ədəbiyyati" nəşriyyatı, Bakı, 2006. - S. 4-77.
13. Məhkəmə-Hüquq Şurası haqqında Аzerbaycan Respublikasının 28 dekabr 2004-ci il tarixli qanuny // Məhkəmə hakimiyyəti (normativ-hüquqi aktlal toplusu) "Hüquq ədəbiyyati" nəşriyyatı, Bakı, 2006. - S. 93-116.
14. Məhkəmə və hüquqmühafizə orqanları işçilərinin dövlət müdafiəsi haqqında Аzerbaycan Respublikasının 11 dekabr 1998-ci il tarixli qanuny // Məhkəmə hakimiyyəti...Hakim...Qanun..."Hüquq ədəbiyyati" nəşriyyatı, Bakı, 2001. - S. 165-175.
15. Təhqiqat, İbtidai istintaq, Prokurorluq və Məhkəmə orqanlarının qanunsuz hərəkətləri nətiçəsində fiziki şəxslərə vurulmuş ziyanın ödənilməsi haqqında Аzerbaycan Respublikasının 28 dekabr 1998-ci il tarixli qanuny // Məhkəmə hakimiyyəti...Hakim...Qanun..."Hüquq ədəbiyyati" nəşriyyatı, Bakı, 2001. - S. 178-185.
16. Vətədaşlarn hüquq və azadlıqlarını pozan qərar və hərəkətlərdən (hərəkətsizlikdən) məhkəməyə şikayət edilməsi haqqında Аzerbaycan Respublikasının 11 iyun 1999-ci il tarixli qanuny // Аzerbaycan qəzeti 18 iyul 1999-cu il.
17. Məhkəmə və hüquqmühafizə orqanları işçilərinin dövlət içbari şəxsi sığortası haqqında Аzerbaycan Respublikasının 5 oktyabr 1999-ci il tarixli qanuny // Аzerbaycan qəzeti 2 noyabr 1999-cu il.
18. Аzerbaycan Respublikasının Cinayət-prosesual məcəlləsi. "Hüquq ədəbiyyati" nəşriyyatı, Bakı, 2005. – 752 s.
19. Аzerbaycan Respublikasının məhkəmə sisteminin müasirləşdirilməsi haggında Аzerbaycan Respublikası Prezidentinin 19 yanvar 2006-ci il tarixli fərmani // Аzerbaycan qəzeti 20 yanvar 2006-cu il.
20. Гринюк В.О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України. Дис…канд. юрид. наук. К. – 2004. – 228 с.
21. Молдован В.В. Судоустрій України. – К.: ВЦ "Юмана", 1998. – С. 14 -15.
22. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Суспільно-політичний лад і право України в складі Литовської держави та Речі Посполитої. Івано-Франківськ: Прикарпатський ун-т, 1996. – 36 с.
23. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – Ростов-на-Дону: Изд-во "Феникс", 1995. – 640 с.
24. Сиза Наталія. Суди і кримінальне судочинство України в добу Гетьманщини. – Київ: Українська видавнича Спілка, 2000. – 120 с.
25. Права, по которым судится малороссийский народ /Под ред. А. Кистяковского. – Киев: универ. Типогр. И. Завадского, 1879. – 841 с.
26. Падох Я. Грунтовий процес. – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1997. – 198с.
27. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України: Статті, доповіді, рецензії. У 3-х томах. – К.: Генеза, 1999. – 942 с.
28. Права, за якими судиться малоросійський народ / К.А.Вислобоков (упоряд.); Ю.С.Шемшученко (відп. ред. та авт. передмови). – К.: 1997
29. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII-XVIII ст.(1648 - 1782) - Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1967. - 179 с.
30. Падох Я. Грунтове судочинство на Лівобережній Україні в ХVІІ- ХVІІІ ст. (1648-1782) – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1994. – 198 с.
31. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII - початку XVIII ст. - К.: Вид-во АН УРСР, 1959. - 532 с.
32. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 240 с.
33. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік. / Під ред. О. Прицяка. – К.: Веселка, 1994, - 77 с.
34. Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство. - Томск: Типогр. Томск. ун-та, 1913. - 320 с.
35. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. - СПб.: Альфа, 1996. - Т. 1. - 552 с.
36. Случевский В.К. Учебник русского уголовного процесса. Судоустройство - судопроизводство. Изд. 4-е. - С-Птб., 1913. - 669 с.
37. Викторский С.И. Русский уголовный процесс. - М.: Право, 1911. - 320 с.
38. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 318 с.
39. Гессен И.В. Судебная реформа. - СПб, Изд. Уткина, 1905. - 267 с.
40. Ланге Г. Древнее русское уголовное производство XIV, XV, XVI и половины XVII веков. – С-Птб., 1884. - 248 с.
41. Леонтьев А. Суд и его независимость. - СПб., 1905. - 24 с.
42. Кони А.Ф. Курс русского уголовного судопроизводства. - СПб., 1878.
43. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. - М.: Изд-во братьев Башмаковых, 1917. - 429 с.
44. Михайловский И.В. Основные принципы организации уголовного суда. Уголовно-политическое исселедование. - Томск: Тип. П.И. Макушина, 1905. - 336 с.
45. Сергиевский Н. Д. Русское уголовное судопроизводство. - СПб., 1887. - 360 с.
46. Тальберг Д.Г. Русское уголовное судопроизводство. - Киев, 1889. Т. 1 - 318с.
47. Фенин Л.И. Уголовный процесс. - Харьков. - 1911.- 230 с.
48. Градовский А.Д. Собрание сочинений. - СПб.: Изд-во Уткина, 1904. - Т. 9. - С. 585.
49. Познышев С.В. Элементарный учебник русского уголовного процесса. - М.: Леман, 1913. – 328 с.
50. Зен С. Конспект уголовного процесса. - М.: Современность, 1914. - 147 с.
51. Полянский Н.Н. Уголовный процесс. Уголовный суд, его устройство и деятельность. - М.: Право, 1911. - 201 с.
52. Фельдштейн Г.С. Лекции по уголовному судопроизводству. - М., 1915. – 432 с.
53. Чельцов М.А. Уголовный процесс. – М.: Юридическое издательство, 1948. – С. 93.
54. Российское законодательство Х-ХХ веков. - Т. 8. Судебная реформа / Под ред. Б.В. Виленского. - М.: Юрид. лит., 1991. - 496 с.
55. Положение "О мерах к охранению государственного порядка и общественного спокойствия" // Собрание узаконений и распоряжений правительства. - СПб., 1881. - С. 1556 - 1565.
56. Виленский Б.В. Судебная реформа и контрреформа в России. - Саратов: Изд. Сарат. юрид. акад., 1969. - 400 с.
57. Духовской М.В. Русский уголовный процесс. - М.: Право, 1910. - 448 с.
58. Муравьев Н.В. Кандидаты на судебные должности. Вопросы судоустройства и судебной политики. - М., 1866. - 179 с.
59. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - Львів: Світ, 1996. - 296 с.
60. Судебные речи известных руських юристов. – М.: Юридическая література, 1958. – 872 с.
61. Зайцев Л.М. Независимость суда. - СПб.: Типогр. Уткина, 1912. - 26 с.
62. Гринюк В.О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України. Автореф. дис…канд. юрид. наук. - К., 2004. – 20 с.
63. Молдован В.В., Мелещенко В.Ф. Конституційне право. – ЮМАНА, 1996. – 272 с.
64. Третій Універсал Центральної Ради від 20 листопада 1917 р. // Україна в XX столітті: Зб. докум. і матеріалів (1900 - 1939) / Упор.: А.Г. Слюсаренко, А.О. Буравченков, Н.І. Миронець та ін. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 106.
65. Мироненко О.М. Світоч української державності. - К.: Ін Юре, 1995. – 328с.
66. Закон України "Про тимчасовий державний устрій України" // Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України.- К.: ІнЮре, 1992. - С. 82-85.
67. Тищик Б.И. Суд і судочинство в Українській Народній Республіці (1917-1918 рр.) // Проблеми державотворення і захисту прав людини./ Матер. III регіональн. наук, конференції (лютий 1997 року). - Львів, 1997. - С. 99-103.
68. Тимощук О.В. Органи прокуратури у загальній системі юстиції Української держави 1918 р. //Держава і право: 36. наук. пр. Випуск 5. - К., 2000. - С. 62-65.
69. Копиленко О., Копиленко М. "Друга" УНР: спроба історико-теоретичного аналізу // Право України. - 1996. - № 8. - С. 54-60.
70. Землянська В. Судове законодавство Директорії. // Право України. - 2000. - № 1. - С. 125-128.
71. Землянська В Діяльність надзвичайних військових судів у добу Директорії. // Право України. - 2000. - № 10. - С. 107-109.
72. Декрет о суде № 1 // СУ РСФСР. – 1917 г. - № 4. - Ст. 50.
73. Декрет о суде № 2 // СУ РСФСР. – 1918 г. - № 26 - Ст. 347.
74. Сусло Д.С. Історія суду Радянської України (1917- 1967). - К.: Вид-во Київського ун-ту, 1968. - 233 с.
75. Бойко В.Ф. 75 років Верховному Суду України: сьогодення на тлі історії // Вісник Верховного Суду України. - 1998. - № 1 (7). - С. 2-7.
76. Декрет РНК УРСР "Про суд" від 14 лютого 1919 р. // ЗУ УРСР. - 1919. - № 14. - Ст. 154.
77. Положення про народний суд від 26 жовтня 1920 р. // СУ УССР. - 1920. - № 25. - Ст. 536.
78. Лимарченко С.Л. Основные этапы развития органов предварительного расследования Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1972. - 85 с.
79. Турубинер А. Проверка конституционности законов и Верховний Суд СССР // Еженедельник советской юстиции. - 1924. - № 29. - С. 649.
80. Что должен дать V-й Сьезд // Еженедельник советской юстиции. - 1924. - № 1. - С. 2.
81. Лаговиер Н. Надзор за проведением классовой линии на предварительном следствии // Еженедельник советской юстиции. - 1924. - № 42. - С. 999 - 1001.
82. Громов В. Классовое начало в сфере применения мер пресечения //Еженедельник советской юстиции. - 1924. - № 17. - С. 392-393.
83. Уманский А. Прокурор и судебное заседание // Еженедельник советской юстиции. - 1924. - № 26. - С. 606 - 607.
84. Стучка П. Мысли о нашем правосудии // Еженедельник советской юстиции. - 1923. - № 14. - С. 314.
85. Сборник законодательных нормативных актов о репрессиях и реабилитации жертв политических репрессий. - М.: Юрид. лит., 1993. - 430 с.
86. Постановление президиума ЦИК СССР «О внесении изменений в действующие уголовно-процессуальные кодекси» от 5 декабря 1934 г. // СЗ СССР. - 1934. - № 64. - Ст. 459.
87. Маляренко В.Т. Реабілітація репресованих: Законодавство та судова практика. - К.: Юрінком, 1997. - 464 с.
88. Положение о Народном Комиссариате юстиции СССР // Советская юстиция. – 1937. - № 11. - С. 1-8.
89. Советский уголовный процесс за 20 лет // Советская юстиция. - 1937. - № 22. - С. 12-15.
90. Каминская В. Презумпция невиновности в советском уголовном праве // Социалистическая законность. - 1946. - № 4-5. - С. 11-16.
91. Чельцов М. Усилить гарантии правильного разрешения дел в новом УПК // Соц. законность. - 1946. - № 10. - С. 10 - 12.
92. Строгович М.С. Основные вопросы оценки доказательств в уголовном процессе // Советская юстиция. - 1936. - № 22. - С. 4-6.
93. Независимость судей и их связь с руководящими органами района // Советская юстиция. - 1940. - № 10. - С. 1 - 7.
94. Правильно понимаемая независимость судей // Советская юстиция. - 1940. - № 11. - С. 7-8.
95. Основы законодательства о судоустройстве Союза ССР, союзных и автономных республик от 25 декабря 1958 г. // Ведомости ВС СССР. - 1959. - № 1. - Ст. 12.
96. Стучка П. Избранные произведения по марксистко-ленинской теории права. - Рига: Латгосиздат., 1964. - 748 с.
97. Шаповал В.М. Розподіл влад і конституціоналізм: Досвід України. - К.: Наук, доп./ Нац. ін-т стратег. досл.; вип. 28, 1994. - 32 с.
98. Ершов М. Партийные организации судебных органов и укрепление законности // Советская юстиция. - 1968. - № 16. - С. З - 4.
99. За строгое соблюдение конституционного принципа независимости судей и подчинения их только закону // Советская юстиция. - 1958. - № 5. - С. 1-6;
100. Постанова Верховної Ради Української РСР "Про проголошення незалежності України" від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 38. - Ст. 502.
101. Декларація про державний суверенітет від 16 липня 1990 р // Відомості Верховної Ради. - 1990. - № 31. - Ст. 429.
102. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 18. - Ст. 133.
103. Закон України "Про органи суддівського самоврядування" від 02 лютого 1994р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 22. - Ст. 138; 2001. - № 33. - Ст. 181; 2002. - № 27-28. - Ст. 180.
104. Закон України "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України" від 02 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 22. - Ст. 140; 2001. -№ 40. - Ст. 192; 2002. - № 27-28. - Ст. 180.
105. Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 50; 1999. - № 4. - Ст. 35; 2002. - № 33. - Ст.236; 2003. - № 29. - Ст. 233.
106. Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України. - 1997. - № 1. - С. 16-18.
107. Bayramov M.A. Azərbaycan Respublikasinin Məhkəmə hakimiyyəti. Baki.: “Qanun” – 2004. – 408 s.
108. Rahid Əkbərov, Sadig Səlimov. Azərbaycan dövlət və huquq tarixi. B.: Digesta, 2001.
109. Алекперов Ф. Поклонявшиеся Солнцу. http://www.azerizv.az/article.
110. Məsumə Məlikova, Xəyyam İsmayilov. Qədim dövrlərdə və erkən orta əsrlərdə Azərbaycan dövlət və huququ. B.: Hüquq ədəbiyyati, 2001.
111. “Azərbaycan dövlət və huquq tarixi” haqqinda tədris programiş. B.: Qanun, 2000.
112. Naumov A.V. Cinayət hüququ. B.: Qanun, 1998.
113. Cəlslov E. Azərbaycan dövlət və huququ (XIII-XIV yüzillər). B.: Hüquq ədəbiyyati, 1995.
114. Мец Адам. Мусульманський ренессанс. М., 1966.
115. Azərbaycan tarixi (ən qədim zamanlardan XX əsrədək): //Red. Z.M. Bünyadov, Y.B. Yusifov, İ cild. B.:Azərnəşr, 1994.
116. История Азербайджана (с древнейших времен до начала ХХ века) /Под ред. Играра Алиева. Баку: ЭЛМ, 1995.
117. Мовсумов М.А. Судебная система и судопроизводство в Азербайджане до присоединения и в процессе присоединения к России //История государства и права. - 2005. - № 1.
118. Aqşin Quliyev. Abbasqulu Ağa Bakıxanovun sctimai-siyasi ğörüsləri. Bakı: Qanun, 2000.
119. Azərbaycan tarixi (X siniflər üçün dərslik). Bakı: Çaşoğlu, 2001.
120. Həsənova S.C. və Sadigov H.M. Azərbaycan Respublikasinin Məhkəmələrinin yaranması və inkşafı. Bakı: Çaşoğlu, 2003.
121. Mirağa Cəfərquliyev. Azərbaycan Respublikasinin Cinayət prosesi: Dərslik. Bakı: Qanun, 2002.
122. Штогун С.Г. Реформування судової влади в сучасних умовах //Вісник Верховного Суду. – 2004. - № 8. – С. 33.
123. Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України. – К.: "Центр навчальної літератури", 2004. - С.16.
124. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 156 с.
125. Брынцев В.Д. Судебная власть / Правосудне /: Пути реформирования в Украине. - Харьков: Ксилон, 1998. - 225 с.
126. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1999. - 534 с.
127. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право. – К., 1997. – 350 с.
128. Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. – С. 18-19.
129. Статус суддів: Навчально-практичний посібник /За ред. проф. І.Є. Марочкіна. – Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. – 584 с.
130. Максимов Н.Р. Сущность и обеспечение независимости судей и подчинения их только закону в советском уголовном процессе. Дисс... канд. юрид. наук. - Свердловск, 1971. - 208 с.
131. Петренко В.М. Независимость советских судей и подчинение их только закону. Дис. канд. юрид. наук. -М.,1971. - 189 с.
132. Юсупова С.О. Принцип независимости судей и подчинение их только закону в советском уголовном процессе. Дисс... канд. юрид. наук. Душанбе, 1972. - 217 с.
133. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец, вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. - Харків: Право, 2000. - 296 с.
134. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
135. Рекомендація № К (94) 12 Комітету Міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів // Юридичний вісник України. – 2002. № 40.
136. Європейська хартія про статус суддів // Вісник Верховного Суду України. - 1998. - № 4.
137. Закон України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" // Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 51; 2003 р., N 16, ст. 124; 2005 р., N 11, ст. 198.
138. Закон України „Про джерела фінансування органів державної влади"// Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 34, ст. 274; 2002 р., N 38-39, ст. 288.
139. Закон України „Про Вищу раду юстиції" // Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 25, ст. 146; 2004 р., N 29, ст. 369; 2006 р., N 35, ст.299.
140. Закон України „Про судову експертизу" // Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 28, ст. 232; 2003 р., N 27, ст. 209; 2005 р., N 1, ст. 14.
141. Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" // Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 1, ст. 1; 2001 р., N 9, ст. 38; 2004 р., N 8, ст. 66; 2006 р., N 12, ст. 102.
142. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов обов'язкового державного страхування життя і здоров'я суддів" // ЗП Уряду України, 1994 р., N 6, ст. 144. Офіційний вісник України, 2001 р., N 3, ст. 65; 2002 р., N 42, ст. 1933; 2006 р., N 15, ст. 1116.
143. Організація судової влади в Україні: перший аналіз нормат. змісту Закону України "Про судоустрій України" /А.О. Селіванов (кер. авт. кол.). – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 27.
144. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 р. № 8 // Вісник Верховного Суду України. - 2007. - № 6.
145. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – Вид. третє, перероблене та доповнене – К.: "Юрисконсульт", КНТ. – 2006. – С. 56-58.
146. Популярный юридический энциклопедический словарь / Редкол.: О.Е. Кутафин, Н.Л. Туманова, И.В. Шмаров и др. – М.: Большая Российская энциклопедия, Изд-во Эксмо, 2004. – С. 295.
147. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Шемшученко Ю.С. Т. 2. – К.: вид. "Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана", 1999. – С. 696.
148. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит. – 1975. – С. 126.
149. Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 1997 року "Про рахункову палату" // Офіційний Вісник України. – 1998. - № 1. – Ст. 23.
150. Аzerbaycan Respublikasının Cinayət məcəlləsi. "Hüquq ədəbiyyati" nəşriyyatı, Bakı, 2005. – 240 s.
151. Рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року "Про фінансування суддів" // Юридичний вісник України. – 1999. - № 35.
152. Юридична практика від 07 лютого 2006. - № 6.
153. Аzerbaycan Respublikasının Konstitusiya Məhkəməsinin 27 iyun 2001 il qərarı. http://staker.bos.ru/laws.
154. Рішення Ради суддів України "Про вказівку Генерального прокурора України" від 24.09.2004. - № 41.
155. Пилипчик П.П. Ще раз про незалежність суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 9.
156. Савенко М. Незалежність судді Конституційного Суду України // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - № 1.
157. Колодій А.М. Принципи права України. - Київ: Юрінком Інтер, 1998. - 208 с.
158. Трофименко В.М. Уголовно-процессуальные гарантии и их схема // Проблемы совершенствования укрепления законодательства и повышение эффективности правоприменительной деятельности: Темат. сб. науч. тр. /Отв. ред. Н.И. Панов. - X.: Право, 1997. - С. 170 - 176.
159. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. - М.: Наука, Т. 1, 1968. – 470 с.
160. Куцова З.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе. - М.: Юрид. лит., 1973. - 199 с.
161. Кудрявцева А.В., Лившиц Ю.Д. О понятий принципа в уголовном процессе // Правоведение. - 1994. - № 4. - С. 165-166.
162. Мартынчик Е.Г. Особое мнение судьи по уголовному делу. - Кишинев: Штиинца, 1981. - 130 с.
163. Радутная Н. О независимости судей // Соц. законность. - 1989. - № 11. - С. 9-10.
164. Абросимова Е.Б. Судебная власть в Российской Федерации: Система и принципы. - М.: Институт права и публичной политики, 2002. - 160 с.
165. Юрий Василенко. "Мерилом правосудия служат деньги". Вечерние Вести. 2007 р., № 022 (1722).
166. Питер Г. Соломон. Судебная реформа Путина: не только независимость, но и подотчетность судей // Конституционное право: Восточноевропейское Обозрение. – 2002. - № 2.
167. Терехин В.А. Самостоятельность судебной власти и независимость судей как гарантия прав граждан // Государство и право. - 2001. - № 8. - С. 42-50.
168. Москвич Л.М. Організаційно-правові проблеми статусу суддів: Автореф. дис. ...канд.юрид.наук: 12.00.10 / - Харків, 2003.- 20 с.
169. Миланко О. Суд - захисний, а не каральний орган // Юридичний вісник України. - 2002. - № 6. - С. 2.
170. Бойков А.Д. Третья власть в России. Книга вторая – продолжение реформ. - М.: Юрлитинформ, 2002. - 280 с.
171. Савицкий В.М. Презумпция невиновности. - М.: НОРМА, 1997. - 126 с.
172. Становление судебной власти в обновляющейся России. - М.: Юрид.лит., 1997. - С. 10-12.
173. Правоохранительные органы. Учебник для вузов / Под. ред. К.Ф. Губенко. – М., 2001. – 324с.
174. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2005. – 1064 с.
175. Пилипчик П.П. Незалежне фінансування судової влади як одна з гарантій самостійності судів і незалежності суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 1. – С. 6.
176. Балаклицкий Иван. В сфере приоритетов судебной реформы. Голос Украины, 16 марта 2007 г. № 46.
177. Постанова спільного засідання Президії ВСУ, президії Ради суддів України та колегії ДСА України від 18 лютого 2005 р. № 2 "Про стан здійснення судочинства у 2004 р. і завдання на 2005 р." // Вісник Верховного Суду України. – 2005. № 3. – С. 14.
178. Тетяна Давиденко. Грошове питання. ВР продовжує приймати закони, якими обмежує гарантії незалежності суддів // Закон і бізнес від 03 лютого 2007 р. № 5.
179. Постанова Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2003 р. № 1393 "Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів загальної юрисдикції" /// Офіційний вісник України. – 2003. - № 36. – Ст.1948.
180. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. за даними судової статистики //ВВСУ. – 2005. - № 3. – С. 14-15.
181. Прилуцький С.В. Формування суддівського корпусу України. Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.10. / - К. - 2003. - 20 с.
182. Михеєнко Ю.М. Порядок призначення на посаду як гарантія незалежності суддів // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. Конф., 18-19 квітня 2002 р., Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 82-84.
183. Прилуцький С.В. Незмінюваність суддів - питання теорії і практики // Право України. - 2003. - № 8. - С. 48 - 51.
184. Омельяненко Г. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні // Право України. - 1998. - № 1. - С. 73-77.
185. Москвич Л.М. Правовий статус судді: поняття та зміст // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2000. — № 4. — С. 223 - 229.
186. Молдован В.В. Процессуальные гарантии права обвиняемого на защиту в уголовном процессе Польской Народной республики. Автореф. дис. …канд. юрид. Наук. – К.: 1973 – 24 с.
187. Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. у справі № 1-21/2005 "Про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання". Урядовий кур’єр від 09.11.2005 р. № 213.
188. Сусло Д.С., Молдован В.В. Судові органи СРСР за 60 років, Вісник Київського університету: юридичні науки. – 1983 р. - № 24.
189. Стецовский Ю.И. Судебная власть. Учебное пособие. – М.: Дело. – 1999. – 400 с.
190. Радутная Н.В. Народний судья: Профессиональное мастерство и подготовка. - М.: Юрид. лит., 1977. - 144 с.
191. Кононенко В.І. "Суддів треба звільнити від випливу, а не від контролю" Голос України, 14 грудня 2006 року № 237.
192. Северин Ю.Д. Независимость правосудия - проблема времени // Советское государство и право. - 1991. - № 9. - С. 46-52.
193. Кобликов А.С. Судебная власть и процессуальные гарантии // Вестник Верховного Суда СССР. - 1991. - № 8. - С. 25-28.
194. Данилов Ю. Проблемы защиты судебной власти // Вестник Верховного Суда СССР. - 1991. - № 7. - С. 13 - 15.
195. Топорнин Б.Н. Суд и разделение властей // Вестник Верховного
Суда СССР. - 1991. - №6. - С. 26 - 28.
196. Кононенко В. Проблемы народных судов // Советская юстиция. - 1991. - № 3. - С. 13.
197. Шишкін В.І. Судові системи країн світу: Навчальний посібник: У 3-х кн. - К.: Юрінком Інтер, 2001. -Кн. 1. - 320 с.
198. Шишкін В.І. Судові системи країн світу: Навчальний посібник: У 3-х кн. - К.: Юрінком Інтер, 2001. -Кн. 2. - 335 с.
199. Закон України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" від 18.03.2004 р. № 1625-ІV. Урядовий кур’єр від 21.04.2004 р. № 75.
200. Фуад Джавадов "Принцип верховенства закона ставит во главу угла вопросы качественного отбора кандидатов в судьи". Азербайджанские Известия, 18 июля 2006 г., № 539.
201. Селіванов М.П. Проблемні питання формування суддівського корпусу та можливі шляхи їх вирішення. http.//www.scourt.gov.ua.
202. Войтюк Ірина. Судова реформа реабілітує третю гілку влади за рік. Багатообіцяльна теорія чи феномен судочинства? "Ембріональна" підготовка кадрів. http.//minjust.gov.ua.
203. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Шемшученко Ю.С. Т. 2. – К.: вид. "Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана", 1999. – С. 668.
204. Назаров В.В., Омеляненко Г.М. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юридична думка, 2005. – 548 с.
205. Руднев В. Иммунитеты в уголовном судопроизводстве // Российская юстиция. - 1996. - № 8. - С. 28 - 29.
206. Молдован В.В., Кацавець Р.С. Кримінальний процес України. – К.: Аперта, 2006. – С. 12-14.
207. Истина… и только истина! Пять бесед о судебно-правовой реформе. – М.: Юрид. лит. – 1990. – С. 152.
208. Колбая Г.Н. Закон, умаляющий независимость судей, не может быть принят // Журнал российского права. - 1999. - № 12. - С. 23-27.
209. Владимиров Б. Судья и прокурор. Двое на качелях // Российская газета, 2001. – 30 мая. – С. 4.
210. Кашепов В.П. В книге: Истина... И только истина! Пять бесед о судебно-правовой реформе / Круглий стол изд-ва "Юридическая литература". - М: Юрид. лит., 1990. - 432 с.
211. Подкопаев С.В. Дисциплінарна відповідальність суддів. – Дис…канд. юр. наук. - Харків, 2003. - С. 33-45.
212. Марочкін І.Є., Назаров І.В. Правовий аналіз інституту дисциплінарної відповідальності суддів // Інформаційний вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, 2006. – вип. 1. – С. 11-12.
213. Хавронюк М.І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003. – С. 11.
214. Подкопаев С.В. Процедурные вопросы привлечения судей к дисциплинарной ответственности // Пробл. законності: Респ. мжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юр. акад. України, 2001. – вип. 47. – С. 192-197.
215. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. – С. 2-4.
216. Подкопаєв С.В. Дисциплинарна відповідальність суддів: сутність, механізм реалізації. – Х.:ВД "ІНЖЕК", 2003. - С. 63.
217. Рішення Конституційного Суду України (справа про Закон України "Про Вищу раду юстиції") від 21.05.2002 р. № 9–рп/2002 //Офіційний вісник України. – 2002. - № 22. – Ст. 1070.
218. Картузова И.А. Дисциплинарная ответственность государственных служащих: Дис. …канд. юрид. наук. //Одес. гос. юрид. акад. – Одесса, 1999. – С. 139-142.
219. Бойков А.Д. Предмет и пределы гласности уголовного судопроизводства //Охрана прав граждан в уголовном судопроизводстве. Сб. науч. тр. - М.: Изд-во ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1989. - С. 9-12.
220. Бушуев Г.И. Совещание судей при постановлений приговора. - М.: Юрид. лит., 1988. - 108 с.
221. Петрухин И.Л., Батуров Г.П., Морщакова Т.Г. Теоретические основы эффективности правосудия. - М.: Наука, 1979. - 450 с.
222. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" № 11 від 27 грудня 1985 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т.Маляренка.- К.: Видавництво А.С.К., 2003.- С.490- 496.
223. Маляренко В.Т. Новий КПК - яким йому бути? // Адвокат. - 1999. - № 2. - С. 5-12.
224. Стефанюк В.С. Суддівська незалежність не є особистим привілеєм суддів, а є способом захисту публічних інтересів // Адвокат. - 1996. - № 2. - С. 90-92.
225. Халдеев Л.С. Судья в уголовном процессе: Пра