Принципи організації та функціонування державної служби в Україні

brief description

ЗМІСТ

Вступ 4
Розділ 1. Природа і сутність принципів організації
та функціонування державної служби 14
1.1. Поняття і значення принципів права в регулюванні
адміністративних правовідносин 14
1.2. Соціально-правова природа принципів організації
й функціонування державної служби 25
1.3. Сутність принципів організації й функціонування
державної служби 35
1.4. Принципи організації й функціонування державної служби
в системі принципів державної служби 46
Висновки до розділу 1 60
Розділ 2. Характеристика принципів організації та функціонування державної служби 63
2.1. Принцип єдності вимог, що ставляться до державної служби 63
2.2. Принцип рівного доступу громадян до державної служби 72
2.3. Принцип стабільності державної служби 81
2.4. Принцип професіоналізму та компетентності
державних службовців 89
2.5. Принцип політичної нейтральності державної служби 98
2.6. Принцип обов’язковості рішень вищих посадових осіб і
державних органів для державних службовців 107
2.7. Принцип соціальної захищеності державних службовців 115
Висновки до розділу 2 127

Розділ 3. Реалізація принципів державної служби в умовах демократичної соціальної правової держави в Україні 130
3.1. Соціально-економічні та правові умови впровадження й реалізації
принципів державної служби 130
3.2. Шляхи та перспективи розвитку державної служби в Україні на засадах принципів її організації та функціонування 150
Висновки до Розділу 3 167
Висновки 170
Список використаних джерел 175
Додатки 196

ВСТУП

Актуальність теми. Значимість державної служби пов’язується з її роллю в реалізації функцій держави, її органів, усього державного апарату. Концепція адміністративної реформи в Україні, програмні документи Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України передбачають розбудову нової сучасної моделі державної служби, модернізацію її відповідно до світових стандартів. Метою реформування цього інституту є становлення справді професійної, високоефективної, стабільної та авторитетної державної служби. Для успішної реалізації зазначених цілей і завдань вона повинна будуватися на таких принципах: верховенства права та законності; пріоритету прав і свобод людини та громадянина; гласності та зовнішнього контролю; рівного доступу громадян до державної служби; єдності вимог, що ставляться до державної служби; професіоналізму й компетентності, етичності; обов’язковості рішень вищих посадових осіб і державних органів; персональної відповідальності за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків і службової дисципліни; політичної нейтральності та стабільності; соціальної захищеності державних службовців; поєднання державних і регіональних інтересів.
Запровадження якісно нової державної служби, на нашу думку, повинно починатися з наукового обґрунтування та законодавчого визначення її правових засад, принципів організації та функціонування, які характеризують державну службу як цілісний правовий інститут, самостійний інститут адміністративного права. Упровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади та місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання управлінських послуг громадянам є одним з основних завдань державних службовців в Україні. Разом з тим, проблеми визначення системи та реалізації принципів організації й функціонування державної служби в Україні комплексно не досліджувалася, не були предметом окремої наукової роботи.
Значення принципів державної служби в процесі реформування державного управління полягає в їх здатності відбивати сутнісні риси всієї виконавчо-розпорядчої системи та самої державної служби, бути її важливим змістом і юридичним положенням у структурі однойменного правового інституту, виступати гарантом належного здійснення державними службовцями завдань держави, підтримувати авторитет державної служби, забезпечувати законність у суспільстві. Принцип державної служби є активною динамічною засадою перебудови системи органів держави та місцевого самоврядування. Відсутність правового встановлення принципів державної служби породжує бюрократизм, несправедливість, свавілля.
Деякі теоретичні аспекти визначення системи принципів організації та функціонування державної служби, їх реалізації розглядалися в різні часи в працях учених-адміністративістів, теоретиків права в процесі дослідження окремих проблем державної служби – С.С.Алексєєва, А.П.Альохіна, Г.В.Атаманчука, Д.М.Бахраха, І.Л.Бачило, К.С.Бєльського, А.А.Воробйова, В.М.Горшеньова, Д.А.Керімова, Ю.М. Козлова, А.М.Колодія, Б.М. Лазарева, О.О.Лукашової, Г.В.Мальцева, В.М.Манохіна, І.П.Пахомова, Г.І.Петрова, О.Ф.Скакун, Ю.М.Старилова, С.С.Студенікіна, Ю.О.Тихомирова, В.А.Юсупова, Л.С. Явича, В.А.Яковлєва, Ц.А.Ямпольської та ін.
В Україні дослідженню загальних аспектів цієї проблеми в сучасних умовах приділяли увагу В.Б.Авер’янов, О.Ф.Андрійко, О.М.Бандурка, Ю.П. Битяк, І.П.Голосніченко, С.Д. Дубенко, В.Л. Коваленко, В.К. Колпаков, С.В. Ківалов, О.Д. Крупчан, Г.І. Леліков, В.К.Малиновський, Н.Р.Нижник, О.Д. Оболенський, О.В.Петришин, Г.Й. Ткач, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал та ін.
Незважаючи на важливість проблем визначення основних принципів організації та функціонування державної служби, їх аналіз у науковій літературі є неповним, епізодичним. Розгляд принципів державної служби зводиться, як правило, до їх переліку без обґрунтування їх системи, без концептуальної основи їх виділення. Недолік такого підходу бачиться в спрощенні питання про роль принципів права в регулюванні державно-службових відносин.
В дисертації зроблено спробу доопрацювати наявні теоретичні розробки в цій галузі, поглибити обґрунтування місця та значення принципів в організації й діяльності державного апарату, проаналізувати умови їх реалізації з метою вдосконалення функціонування всієї системи державного управління. Остаточно нерозв’язаним залишається питання законодавчої регламентації принципів організації та функціонування державної служби; система принципів, закріплена Законом України “Про державну службу”, недостатньою мірою відповідає вимогам демократичної, соціальної, правової держави, у якій людина, її права та свободи мають пріоритетний характер. Потребує додаткових зусиль формулювання в законодавстві самих принципів організації та функціонування державної служби. Визначення й нормативна фіксація цих принципів зумовлюють те, якою саме буде державна служба в Україні й відповідно як, за допомогою яких механізмів, наскільки демократично здійснюватиметься виконавча влада, наскільки ефективно діятимуть її органи. Успіх практичної реалізації принципів державної служби забезпечується врахуванням соціально-економічних, політичних, організаційних умов, на що ми також звертаємо увагу в цьому дослідженні.
Дисертацію виконано з урахуванням сучасних розробок суспільних наук. Її нормативною базою стали Конституція України, чинні основоположні законодавчі й інші нормативно-правові акти. Оскільки дослідження має комплексний характер, разом з юридичною вивчалася політична та соціологічна література, публікації в пресі, статистичні матеріали та результати конкретних соціологічних досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження перебуває в безпосередньому зв’язку з державними планами та програмами науково-дослідної роботи й відповідає планам наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років”, затверджені наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.), Плану науково-дослідної роботи Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. Актуальність цього напрямку досліджень підтверджується положеннями Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої указом Президента України № 810 від 22 липня 1998 р.
Мета й завдання дослідження полягають у розробці загальної теоретичної концепції принципів державної служби, удосконаленні правового регулювання організації та функціонування державної служби в Україні, виявленні сутності, змісту, побудови їх системи з метою надання рекомендацій і внесення конкретних пропозицій до чинного законодавства. Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:
- навести оцінку соціально-правового значення принципів права в регулюванні державно-службових відносин;
- проаналізувати наявні в науковій літературі погляди щодо правової природи принципів державної служби, визначення їх поняття та сутнісних рис;
- дослідити систему принципів державної служби, проаналізована її теоретична модель;
- розкрити роль, місце принципів організації та функціонування в системі принципів державної служби;
- здійснити аналіз чинного законодавства щодо правової регламентації принципів організації та функціонування державної служби;
- розробити нормативну модель системи принципів державної служби для подальшого використання в оновленому Законі України “Про державну службу”, визначити зміст тих з них, які в умовах реформування інституту державної служби набувають особливої актуальності;
- проаналізувати соціально-економічні, політичні умови реалізації принципів державної служби;
- внести конкретні пропозиції щодо напрямків удосконалення державної служби в умовах розбудови в Україні правової держави та виробити рекомендації щодо їх практичної реалізації.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в галузі організації та функціонування державної служби.
Предметом дослідження є принципи організації та функціонування державної служби, їх становлення й розвиток у практичній діяльності органів державної влади й у законодавстві України.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використовувались сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові концепції державного управління, адміністративного права, політології, соціології тощо. Для одержання найбільш достовірних наукових результатів у роботі використовувалися діалектичний, структурно-функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний, конкретно-соціологічний та інші методи.
За допомогою інструментів діалектики – аналізу, синтезу, аналогії нами визначено підходи до поняття, ознак, функцій принципів права в регулюванні адміністративних правовідносин (підрозділ 1.1), особливості принципів організації та функціонування державної служби, сформульовано їх поняття, проаналізовано їх роль у регулюванні управлінських відносин (підрозділи 1.2, 1.3). На підставі структурно-функціонального й системно-структурного методів проведено класифікацію принципів державної служби, обґрунтовано місце й значення принципів організації та функціонування в системі принципів державної служби (підрозділ 1.4). Зазначені наукові прийоми, а також порівняльно-правовий метод дали можливість здійснити аналіз національного та зарубіжного законодавства, на основі чого було дано характеристику окремих принципів організації та функціонування державної служби, вироблено пропозиції щодо їх практичної реалізації (розділ 2), напрямків удосконалення діяльності державної служби й правового регулювання суспільних відносин у цій галузі (підрозділ 3.3). Історичний та соціологічний методи були застосовані при збиранні, аналізі інформації, з’ясуванні соціально-економічних та політичних умов упровадження принципів державної служби (підрозділ 3.1).
Наукова новизна одержаних результатів. В умовах необхідності удосконалення правового регулювання інститутів влади важливим є розгляд фундаментальних правових основ державної служби — принципів її організації та функціонування. Дисертація є однією з перших наукових робіт, де комплексно проаналізовано проблему становлення й розвитку в сучасних умовах принципів організації та функціонування державної служби. На підставі проведеного дослідження вироблено їх загальнотеоретичну концепцію, систему, пропозиції щодо внесення змін у чинне законодавство і шляхів їх практичної реалізації.
У межах цієї наукової роботи нами сформульовано низку понять, положень, висновків. До основних з них відносимо такі:
уперше:
- наведено авторське поняття принципів організації та функціонування державної служби, під якими слід розуміти систему ідей, ціннісних орієнтирів, виражених у Конституції України, інших нормативно-правових актах, яка відбиває закономірності та тенденції розвитку і напрями організації та здійснення державними органами та державними службовцями діяльності щодо реалізації задач і функцій держави;
- обґрунтовано класифікаційні особливості принципів державної служби, а саме щодо виокремлення на підставі спрямованості змісту або цільового призначення загальних принципів, принципів організації та принципів функціонування;
- надано комплексну характеристику окремих принципів організації та функціонування державної служби, яка охоплює формулювання та аналіз змісту принципу, його нормативно-правові закріплення та гарантії реалізації, обґрунтування актуальності та подальшого практичного впровадження, взаємозв'язок з іншими принципами державної служби тощо;
- розроблено та надано рекомендації щодо законодавчого закріплення механізму практичної реалізації принципів державної служби, основу якого складають такі його елементи: система принципів державної служби, формула принципу державної служби, функціонально-правовий інструментарій, адміністративні процедури в сфері державного управління, система державного і громадського контролів за діяльністю державних службовців, відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків державними службовцями;
удосконалено:
- систему принципів організації та функціонування державної служби шляхом віднесення до неї принципів, які спрямовані на досягнення цілей і вирішення задач оновленої державної служби, встановлення єдиного механізму щодо забезпечення її високопрофесійності та ефективності, зокрема принципів рівного доступу громадян до державної служби, політичної нейтральності, соціальної захищеності державних службовців тощо;
- нормативну модель системи принципів державної служби за допомогою внесення пропозицій щодо прийняття нової редакції відповідної статті Закону України “Про державну службу”: „Стаття . Принципи державної служби. Державна служба в Україні ґрунтується на таких принципах: верховенства права та законності; пріоритету прав і свобод людини та громадянина; гласності та зовнішнього контролю; рівного доступу громадян до державної служби; єдності вимог, що пред’являються до державної служби; професіоналізму і компетентності, етичності; обов’язковості рішень вищих посадових осіб і державних органів; персональної відповідальності за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків і службової дисципліни; політичної нейтральності та стабільності; соціальної захищеності державних службовців; поєднання державних і регіональних інтересів.”;
набули подальшого розвитку:
- теоретичне обґрунтування значення в регулюванні адміністративних, управлінських, державно-службових відносин принципів права, як вихідних ідей, що обумовлюють єдність правого регулювання, відбивають в нормах права закономірності та тенденції розвитку суспільного життя, організації та функціонування державного управління, його складових;
- розуміння принципів державної служби, їх природи і соціального значення з позицій системного підходу, тобто з урахуванням їх взаємозв'язку з принципами конституційного ладу української держави, принципами адміністративного права та державного управління, що має на меті забезпечення надійного захисту прав і свобод людини, дотримання міжнародних норм;
- наукові погляди відносно шляхів дослідження системи принципів державної служби, пов'язаними з визначенням системних властивостей принципів організації та функціонування в регулюванні державно-службових відносин, що обумовлено їх спрямованістю на забезпечення нормальної життєдіяльності державної служби, відбивання характеру та специфіки функцій і задач, що покладаються на державних службовців, а також організаційно-правових вимог, які визначають їх діяльність, функціонування всього державного апарату.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки та теоретичні положення сприятимуть подальшому розвитку науки загальної теорії держави, адміністративного права, насамперед, ті їх розділи, які вивчають принципи права, та слугуватимуть подальшій науковій розробці проблем упровадження принципів державної служби в управлінську практику.
Практичне значення одержаних результатів також зумовлюється актуальністю комплексу пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, реалізація яких сприятиме створенню в Україні принципово нової державної служби, що відповідатиме вимогам демократичної, соціальної, правової держави, посиленню забезпечення прав і свобод громадян у галузі виконавчої влади. Відповідні авторські пропозиції щодо внесення змін до Закону України “Про державну службу” були розглянуті на засіданні Комітету законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України, про що отримана позитивна відповідь із зазначенням перспективи їх урахування в удосконаленні державної служби (лист № 6-19/14-759 від 29.05.05).
Значення цього дослідження для правотворчої практики України вбачається в тому, що його висновки можуть сприяти підвищенню якості нормативно-правових актів, у цілому правового регулювання державно-службових відносин. Значну частину матеріалів дослідження присвячено питанням правозастосовчої діяльності державних органів.
Положення дисертації доцільно використовувати в навчальному процесі, освітніх програмах підвищення кваліфікації державних службовців, правового виховання населення.
Апробація результатів дисертації. Підсумки дослідження проблеми в цілому, його окремих положень, а також отримані узагальнення й висновки доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Університет і регіон” (м. Луганськ, 5 – 6 грудня 2001 року); “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ” (м. Запоріжжя, 11-12 грудня 2003 року); “Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні” (м. Харків, 25 травня 2004 року); “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 30 червня – 1 липня 2004 року). Результати дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України.
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, знайшли відображення в 12 публікаціях, з яких 8 статей опубліковано у фахових наукових виданнях, та 3 тезах наукових повідомлень.
Структура роботи зумовлена її метою та завданнями. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, тринадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (248 найменувань), одного додатка. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінки, з яких 175 – основний зміст.

bibliography

ВИСНОВКИ

У регулюванні адміністративних правовідносин принципи права мають значення вихідних ідей, положень механізму правового регулювання, що відбивають у нормах права закономірності та тенденції розвитку суспільного життя, організації та функціонування державного управління, його складових. Формулювання й законодавче встановлення принципів адміністративного права залежать від визначеної в Конституції держави моделі організації державної влади, державного управління.
Принципи організації та функціонування державної служби в Україні становлять складне утворення, що інтегрує закономірності розвитку різних аспектів державно-службових відносин. Як і сам інститут державної служби, ці принципи мають комплексний характер. Вони формуються під впливом загальних принципів адміністративного права та державного управління, конституційних засад державного устрою та функціонування системи виконавчої влади, міжнародних норм, законів та управлінської практики. Крім того, вагому роль у визначенні змісту принципів організації та функціонування державної служби відіграють сучасні реформаційні процеси у сфері державного управління. Вони спрямовані на ідеологічне оновлення діяльності всіх державних і правових інститутів суспільства в руслі пріоритету прав і свобод людини й громадянина.
Здійснений розгляд принципів організації та функціонування державної служби в Україні, проблем їх становлення й розвитку в сучасних умовах, дає змогу зробити низку висновків:
1. Принципи організації та функціонування державної служби в Україні – це система ідей, ціннісних орієнтирів, виражених у Конституції України, законах та інших нормативно-правових актах, яка відбиває закономірності й тенденції розвитку та напрями організації й здійснення державними органами й державними службовцями діяльності щодо реалізації завдань і функцій держави.
2. Принципи організації й функціонування державної служби взаємопов’язані і взаємодіють у рамках одного механізму, однієї системи. Метою будь-якої системи принципів, у тому числі принципів державної служби, є досягнення гармонізації правового регулювання, тобто упорядкування правових норм таким чином, щоб їхній зміст був максимально взаємопогоджуваним і відповідав типу суспільних відносин у сфері державної служби. Їх дія спрямована на досягнення цілей і розв’язання завдань оновлення державної служби, на встановлення єдиної системи її організації та функціонування. Вони визначають вітчизняну державну службу як високопрофесійну та ефективну.
3. Основу системи принципів державної служби складає їх класифікація за цільовим призначенням або спрямованістю змісту на загальні, організаційні та функціональні. Така класифікація відображає специфіку інституту державної служби, його ключові елементи, виявляє структурні та системні характеристики принципів організації й функціонування, а також закономірності їх прояву в практичній реалізації.
4. Сучасна система принципів державної служби вимагає чіткого оформлення й закріплення в єдиному законі, який би визначав основи державної служби України. Такий закон покладе початок системному правовому регулюванню державно-службових відносин з метою забезпечення ефективної реалізації функцій держави. Нами запропоновано нормативну модель системи принципів державної служби. Стаття Закону України “Про державну службу” стосовно принципів державної служби має бути викладена в такій редакції:
„Стаття . Принципи державної служби
Державна служба в Україні ґрунтується на таких принципах:
- верховенства права та законності;
- пріоритету прав і свобод людини та громадянина;
- гласності та зовнішнього контролю;
- рівного доступу громадян до державної служби;
- єдності вимог, що ставляться до державної служби;
- професіоналізму й компетентності, етичності;
- обов’язковості рішень вищих посадових осіб і державних органів;
- персональної відповідальності за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків і службової дисципліни;
- політичної нейтральності та стабільності;
- соціальної захищеності державних службовців;
- поєднання державних і регіональних інтересів”.
5. Запропонована модель системи принципів державної служби, на нашу думку, визначає останню як цілісний правовий інститут. У цілому вона обумовлює єдиний механізм функціонування державно-службових відносин, який містить такі складові: інформування громадськості про діяльність державних органів і посадових осіб; розмежування політичних і адміністративних посад у системі державного управління; доступність державної служби; уніфікація й відкритість механізмів прийому, просування, звільнення державних службовців; прозорість процедур службового розслідування; конкурсний відбір при прийомі на державну службу; забезпечення перспективи й планування кар’єрного росту державних службовців; створення умов для навчання й підвищення кваліфікації державних службовців; застосування диференційованих умов оплати праці державних службовців; гарантування соціальної захищеності державних службовців; прийняття Кодексу загальних правил поведінки державних службовців; диференціація відповідальності державних службовців з урахуванням рівня посади та вчиненого правопорушення; забезпечення механізмів контролю за діяльністю державних службовців.
6. Актуальність реалізації принципів державної служби обумовлена, перш за все, необхідністю: а) оновлення її моделі; б) переорієнтації публічних інститутів на функціонування нової державної ідеології пріоритету людини, її прав і свобод; в) приведення сучасної системи державної служби у відповідність до світових стандартів.
7. Удосконалення та розвиток державної служби в напрямі демократизації, підвищення її ефективності та стабільності зумовлена дієвістю механізму реалізації її принципів, під яким розуміється цілісну систему взаємодіючих нормативно закріплених елементів, які визначають і забезпечують реальну можливість дії та втілення принципів державної служби в практичну діяльність. Цей механізм складають такі елементи: система принципів державної служби; формула принципу державної служби; функціонально-правовий інструментарій; адміністративні процедури в галузі державного управління; система державного й громадського контролю за діяльністю державних службовців; відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків державними службовцями.
Формула принципу охоплює формулювання його змісту, визначення сфери дії, які мають закріплюватися на рівні закону з метою надання принципові вищої значимості та імперативності. Під функціонально-правовим інструментарієм розуміють сукупність нормативно-правових положень, які визначають компетенцію, коло повноважень, обмежень, прав та обов’язків суб’єктів управлінських правовідносин, у межах чого надається можливість альтернативної правомірної поведінки відповідно до встановлених принципів.
8. Законодавче закріплення принципів державної служби має велике практичне значення, оскільки дає змогу не тільки сприяти визначенню напрямків поведінки суб’єктів правовідносин та реалізації їх інтересів, а й захистити від свавілля, у тому числі державного. Безпосереднє формулювання принципів у нормативно-правових актах сприяє більш правильному застосуванню цих актів. Вони стають доступними й зрозумілими для громадян. Тому текстуальне закріплення принципів у майбутньому має стати важливою тенденцією правового регулювання державної служби в Україні.
9. Потребують подальшого теоретичного розвитку та врегулювання дискреційні повноваження в діяльності державних органів: конкретизація їх обсягу, кола відповідних осіб; розмежування функцій прийняття рішень, їх виконання, контролю за виконанням; регламентація адміністративних процедур, спрямованих на реалізацію принципів.
10. Упровадження запропонованої системи принципів державної служби гармонізоване з сучасним переходом державного управління від ідеології “панування над людиною” до нової ідеології “служіння інтересам людини”. Головною складовою такого переходу має стати утвердження правового стандарту взаємовідносин органів виконавчої влади і громадян, що випливає зі статусу людини як суб’єкта, перед яким виконавча влада відповідальна за свою діяльність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права: В 3 т. – Т. 1. – М., 2002. – 621с.
2. Антонова Состояние и перспективы развития науки административного права (шестые «Лазаревские чтения») // Государство и право. – 2002. – № 11. – С. 5-53
3. Концепція Адміністративної реформи в Україні: затв. Указом Президента України від 22.07.98 № 810/98.
4. Бельский К.С. О предмете и системе науки административного права. // Государство и право. – 1998. – № 10. – С. 18-26.
5. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юрид. лит., 1985. – 160 с.
6. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий права. – М., 1976. – 234 с.
7. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1977. – 213 с.
8. Державне управління: Навч. посіб. / За ред. А.Ф. Мельник. К.: Знання – Прес, 2003. – 343 с.
9. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учеб. пособ. – М.: Дабахов, Ткачев, Димов, 1995. – 384 с.
10. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підруч. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
11. Пугачев В.П. Политология. Справочник студента. – М.: ООО «Издательство АСТ»; Филологическое общество «СЛОВО», 2001. – 576 с.
12. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – Т. 1. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
13. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. – Л., 1986. – 345 с.
14. Лукашова Е.А. Принципы социалистического права. // Сов. государство и право. – 1970. – № 6. – С. 21-23.
15. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества: сущность и принципы. – М.: Юрид. лит., 1978. – 224 с.
16. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: ЮрІнком, 1998. – 208 с.
17. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта +, 2001. – 560 с.
18. Хайек Ф.А. Право, законодательство и свобода: В 3 т. – Т. 2. – К.: Сфера, 1999. – 200 с.
19. Лукашова Е.А. Социалистическое правосознание и законность. – М., 1973. – 189 с.
20. Авер’янов В.Б. Принцип верховенства права і реформування українського адміністративного права // Адвокат. – 2000. – № 5. – С. 5-8.
21. Кубко Є. Про предмет адміністративного права // Право України. – 2000. – № 5. – С. 3-6.
22. Курінний Є. Межі та поняття предмета адміністративного права України // Право України. – 2002. – № 10. – С. 24-28.
23. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Посіб. для студ. спец-ті “Правознавство”. – К., 1994. – 236 с.
24. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
25. Шаповал В. Конституція України як форма адміністративного права. // Право України. – 2000. – № 1. – С. 13-15.
26. Леліков Г.І. Організаційно-правові засади формування і функціонування державної служби в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1999.
27. Старилов Ю.Н. Институт государственной службы: содержание и структура // Государство и право. – 1996. – № 1. – С. 14-24.
28. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні. – К., 1999. – 270 с.
29. Петришин А.В. Государственная служба: Историко-теоретические предпосылки. Сравнительно-правовой и логико-понятийный аппарат. – Х.: Факт, 1998. – 167 с.
30. Явич Л.С. Общая теория права. – Л., 1976. – 214 с.
31. Битяк Ю.П. Адміністративне право України. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
32. Яковлев Г.С. Аппарат управления: принципы организации. – М.: Юрид. лит., 1974. – 231 с.
33. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика. Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003. – 160 с.
34. Пахомов І.М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. – 128 с.
35. Манохин В.М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 195 с.
36. Якуба О.М. Советское административное право (общая часть). – К.: Вищ. шк., 1975. – 187 с.
37. Якобсон Л. Реформа государственной службы: интересы и приоритеты. // Общественные науки и современность. – 2002. – № 3, 3 июня // http:www.hse.ru/pressa/obsh_naur/20020603.htm/
38. Коваленко А.А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і практика. – К., 2002. – 509 с.
39. Оболонський О. Державне управління і державна служба України: реформування у світлі світового досвіду // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні: Матер. наук.-практ. семінару. 11-12 березня 2002р. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 352 с.
40. Вихонский О.С. Стратегическое управление: Учеб. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 2000. – 296 с.
41. Государственная служба (комплексный подход): Учеб. Пособ. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 440 с.
42. Пахомова Т. Про закони побудови та функціонування системи державної служби // Право України. – 2003. – № 3. – С. 21-24.
43. Битяк Ю.П. Государственная служба в СССР и развитие ее демократических основ: Учеб. пособ. – К.: УМКВО при Минвузе УССР, 1990. – 68 с.
44. Воробьев В.А. Советская государственная служба (административно-правовой аспект). – Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 1986. – 126 с.
45. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права: В 3 т. – Т. 2. – М.: НОРМА, 2002. – 600 с.
46. Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 // Відомості Верховної Ради України. –1994. – № 52. – Ст. 490.
47. Загальні правила поведінки державних службовців: затв. наказом Головного управління державної служби України від 23.10.2000.
48. Розенбаум Ю.А. Формирование управленческих кадров. – М.: Наука, 1982.
49. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник: Пер. з рос. – Х.: Консум. 2001. – 656 с.
50. Гомаль В.П. Державна служба: Курс лекцій. – Д.: Наука і освіта, 2002. – 314 с.
51. Манохин В.М. Служба и служащий в РФ: правовое регулирование. – М.: Юристъ, 1997. – 296 с.
52. Манчева А.В. Государственная служба: понятие, виды, принципы // www.notariusy.ru/publisher/c9.htm
53. Кочетков А.В. Принципы и источники формирования кадров государственной службы субъектов Российской Федерации в условиях становления правового государства: Автореф. дисс. … канд. соц. наук. – М., 1999. – 28 с.
54. Ямпольская Ц.А. О принципах государственного управления в СССР // Сов. государство и право. – 1967. – № 3. – С. 3-12.
55. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень. – К., 2000. – 328 с.
56. Шкурат І. Принципи та функціональні особливості політичних виборів у контексті становлення демократичного державного управління в Україні // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні: Матер. наук.-практ. семінару. 11-12 березня 2002 р. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 352 с.
57. Алексеев С.С. Восхождение к праву: поиски и решения. – М.: НОРМА, 2002. – 752 с.
58. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. – М.: Юрид. лит., 1974. – 324 с.
59. Майборода Н., Рябіко К. Деякі аспекти реформування державної служби в Україні // Парламентар. – 1998. – № 3. – С. 24.
60. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. – М., 1974. – 247 с.
61. Аппарат управления социалистического государства. – Ч.1. – М., 1976. –320 с.
62. Мурашин Г. Про працю В.І. Леніна “Про “подвійну” підпорядкованість і законність”. – К., 1972. – 124 с.
63. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: В 2 ч. – Ч. 1.– М.: ТЕИС, 1994. – 467 с.
64. Комментарий к Федеральному закону «Об основах государственной службы Российской Федерации» и законодательству о государственной службе зарубежных стран / Отв. Ред. Л.А. Окуньков. – М.: Юрид. фирма КОНТРАКТ; ИНФРА-М, 1998. – 369 с.
65. Органи державної влади України. В.Ф. Погорілко, Л.Т. Кривенко, Н.Г. Григорук та ін. / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2002. – 592 с.
66. Чиркин В.Е. Государствоведение. – М.: Юристъ, 1999. – 360 с.
67. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М.А. Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
68. Грінівецька Н. Державна служба як соціальний інститут: проблеми концептуального аналізу. – К.: Фада, ЛТД, 1999. – 245 с.
69. Энгельгардт В.А. О некоторых атрибутах жизни: иерархия, интеграция, “узнавание” // Вопр. философии. – 1976. – № 7. – С. 68.
70. Михайленко О.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. – К., 1992 – 189 с.
71. Краткий словарь по философии. – М.: Политиздат, 1966. – 360 с.
72. Бахрах Д.Н. Административное право России. – М.: Норма: ИНФРА-М, 2000. – 624 с.
73. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. – М., 2001. – 289 с.
74. Полевой Н.С. Криминалистическая кибернетика (Теория информационных процессов и систем в криминалистике). – М., 1982. – 168 с.
75. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07.06.2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 26. – Ст. 1151.
76. Закон України “Про місцеві державні адміністраціях” від 09.04. 1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
77. Закон України “Про дипломатичну службу України” від 20.09.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 29.
78. Закон України “Про Державну прикордонну службу” від 03.04.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 17. – Ст. 740.
79. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25.03.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст.382.
80. Закон України “Про міліцію” від 20.12.1990 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20; 1992. – № 36. – Ст..526; 1993. - № 11. – Ст. 83; 1994. – № 26. – Ст. 216.
81. Закон України “Про судоустрій” від 07.02.2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. – Ст. 441.
82. Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст.799; 1993. – № 22. – Ст. 299; № 50. – Ст. 472.
83. Битяк Ю.П. Деякі концептуальні питання розвитку державної служби // Наукові засади реформування державної служби України: Наук. доп. / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрнаукцентр, 2000. – 56 с.
84. Стратегія реформування державної служби в Україні: затв. указом Президента України від 14.04. 2000.
85. Данильєва І. Оновлення моделі державної служби у світлі забезпечення прав і свобод людини // Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. 11-12 грудня 2003 року. – Запоріжжя, 2003. – 262 с.
86. Коваленко В. Яким бути новому закону України “Про державну службу”: деякі питання теорії і практики законотворення // Право України. – 2000. – № 6. – С. 85-90.
87. Кучма Л.Д. Україна: поступ у ХХ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки (Послання Президента України до Верховної Ради України – 2000 рік) // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 3. – 23 лютого. – С. 5-12.
88. Козбаненко В.А. Правовое обеспечение статуса государственных и муниципальных служащих: общее и особенное // Государство и право. – 2003. – № 1. – С. 13-24.
89. Свирский Б.М. Государственное строительство и местное самоуправление в Украине. Учеб. пособ. – Х.: Эспада, 2001. – 488 с.
90. Охотский Е.В. Прохождение государственной службы в парламенте России: правовое регулирование и опыт организации // Право и политика. – 2001. – № 2. – С. 32-40.
91. Международные акты о правах человека: Сб. док. – М.: Норма-Инфра-М, 1999.
92. Комкова Г.Н. На общих условиях равенства. / http://chinovnik.uapa.ru/modern/article.php?id=136 22.03.04
93. Иванов А.П. Выборность как способ формирования кадров государственных органов: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. Саратов., 1966. – 18 с.
94. Бухарин Н.А. Борьба за кадры. Речи и статьи. – М.-Л., 1926. – 152 с.
95. Шепелев Л.Е. Чиновный мир России, XVIII – нач. XX в.в. – С.Пб: Искусство – СПБ, 1999. – 479 с.
96. Куплеваский Н.О. Государственная служба в теории и действующем праве Англии, Франции, Германии и Цислейтанской Австрии. – Х., 1888. – 268 с.
97. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишев З.А. Российское административное право. – М., 1996. – 396 с.
98. Закон УРСР “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 // Вісник Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 2. – Ст. 13.
99. Колісник В.П. Володіти мовою – обов’язок службових осіб // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків. – Х., 2000. – с. 102-107.
100. Порядок проведення обов’язкової спеціальної перевірки, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців: затв. указом Президента України від 19.11.2001.
101. Прилуцький С. Присяга судді: стара категорія і новий правовий зміст // Право України. – 2001. – № 6. – С. 102-105.
102. Андрушко А. Конкурсні начала прийому на державну службу // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2 (1). – С. 395-403.
103. Леліков Г.І. Функції державної служби та їх правове регулювання // Вісник державної служби України. – 1999. – № 1. – С.55-69.
104. Бланкенбург Э. Люстрация и «отлучение от профессии» после падения восточногерманского тоталитарного режима. Пер. с англ. В.В. Бойцовой, Л.В. Бойцовой. / http://www.ilpp.ru/kpvo/kpvo429/Blankenburg.html
105. Ирвин Р. Реформа государственной службы в Канаде // Государственная служба. – 2003. – № 1. – С. 86-89.
106. Государственная служба основных капиталистических стран / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Наука, 1977. – 291 с.
107. Гришковец А.А. Проблемы реформы государственной службы в Российской Федерации // Государство и право. – 2001. – № 12. – С. 54-63.
108. Загальний порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців: затв. наказом Головного управління державної служби України та Української Академії державного управління при Президентові України від 10.05.2002 № 30/84.
109. Про заходи щодо підвищення кваліфікації державних службовців органів державної виконавчої влади: затв. указом Президента України від 28.07.1995 № 560.
110. Положення про Українську Академію державного управління та її загальної структури: затв. наказом Президента України від 02.08.1995 № 682/95.
111. Про центри підвищення кваліфікації підвищення кваліфікації державних службовців та керівників державних підприємств, установ і організацій: затв. указом Президента України від 19.02.1996 № 224.
112. Положення про систему підготовки перепідготовки, підвищення кваліфікації державних службовців: затв. указом Президента України від 08.02.1997 № 167.
113. Положення про єдиний порядок підготовки перепідготовки, підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій: затв. указом Президента України від 08.02.1997 № 167.
114. Про комплексну програму підготовки державних службовців: затв. указом Президента України від 09.11.2000 № 1212.
115. Луговий В. На службі професіоналізації державного управління. // Вісник державної служби України. – 2003. – № 2. – С.18-25.
116. Оболенський О.Ю. Система підготовки і підвищення кваліфікації кадрів державної служби: проблеми розвитку // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничій дім “Ін-Юре”, 2002. – С. 364-378.
117. Штефан О. Стажування на посаді – складова частина реформування державної служби в Україні // Вісник державної служби України. – 2001. – № 3. – С. 71-75.
118. Коцемір В. Професійно-кваліфікаційна характеристика, посадова інструкція як основа роботи з державними службовцями // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2 (ч. І). – С. 376-383.
119. Елин А.В., Елина И.Е. Место и роль категории качества в пространстве профессиональной деятельности государственных служащих // Регион: к новому качеству управления. – М.: Луч, 2000. – С. 45-51.
120. Нижник Н. Р. Цвєтков В.В. та ін. Державний службовець в Україні (пошук моделі). – К.: Ін-Юре, 1998. – 356 с.
121. Кучма Л. Про найголовніше. – К.: Арт-Ерія, 1999. – 230 с.
122. Неумивайченко Н. Правила поведінки державних службовців: практичні питання // Право України. – 2001. – № 2. – С. 80-83.
123. Рудакевич М. Кодекс етики як засіб регулювання професійної поведінки державних службовців // Вісник УАДУ. – 2002. – № 1. – С. 291-297.
124. Політико-психологічні чинники формування управлінської культури. // Пірен М.І. Деонтологія конфліктів та управління: Навч.-практ. посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – С. 255-266.
125. Максим’як В. Нинюк М. Професійна етика державних службовців // Вісник державної служби України. – 2003. – № 2. – С. 74-77.
126. Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: затв постановою Кабінету міністрів від 15.02.2002 № 169.
127. Порядок стажування в державних органах: затв постановою Кабінету міністрів України від 01.12.1994 № 804.
128. Положення про формування кадрового резерву для державної служби: затв постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2001 № 199.
129. Положення про проведення атестації державних службовців: затв постановою Кабінету міністрів України від 28.12.2000 № 1922.
130. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 05.10.1995.
131. Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців: затв постановою Кабінету міністрів України від 13.06.2000 № 905.
132. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: затв. указом Президента України від 0924.04.1998 № 367.
133. Про підвищення ефективності державної служби: затв. указом Президента України від 11.02.2000 № 208.
134. Чебикін О. Комп’ютерне тестування особистісних професійно важливих якостей магістрів державного управління // Вісник державної служби України. – 2002. – № 2. – С. 82-85.
135. Тихомиров Ю.А. Теория компетенции // Журнал российского права. – 2000. – № 1. – С. 22-32.
136. Граждан В. Предмет и функции государственной службы. // Государственная служба. – 2000. – № 3. – С. 25-34.
137. Мирна Н.В. Політизм у державній службі // Зб. наук. пр. УАДУ при Президентові України. – Вип. 1. – Ч. ІІІ: Державна служба та місцеве самоврядування: Матер. Першого міжнар. наук. конгресу). / Редкол. Г.І. Мостовий (кер.) та ін. – Х., 2001. – С. 45 -47.
138. Науменко Р.О. Державна служба в Україні: як подолати наслідки радянської інтеграції адміністрації і політичної влади // Зб. наук. пр. УАДУ при Президентові України. – Вип. 1. – Ч. ІІІ: Державна служба та місцеве самоврядування: Матер. Першого міжнар. наук. конгресу). / Редкол. Г.І. Мостовий (кер.) та ін. – Х., 2001. – С. 87-89.
139. Данильева И. О политической нейтральности государственных служащих // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 78-81.
140. Данильева И. Государственная служба и политика: природа взаимоотношений // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 52-56.
141. Данильева И. Роль субъектов политики в генезисе государственного аппарата // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С.78-82.
142. Слатинов В. Политика и государственная служба: диалоговый характер взаимодействия в системе административно-государственного управления / http://conference.rsuh.ru/slatin.htm
143. Фесенко В. «Политическая нейтральность» государственных администраций: иллюзии и принципы // День. – 2000. – 12 окт. (№ 185).
144. Бойцова В. В., Бойцова Л. В. Политичес¬кая нейтральность государственных служащих в Англии // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 31-36.
145. Янюк Я. Принцип поличного нейтралітету в діяльності посадових осіб // Право України. — 2000. – № 12. – С. 46-48.
146. Пугачев В.П. Политология: справочник для студента. – М., 2001. – 576 с.
147. Актуальные проблемы современной зарубежной политической науки: Реферат. сб. – Вып.4. – М., 1991.
148. Курінний Є. Державне управління: оновлений погляд на визначення категорій // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С.82-85.
149. Вильсон В. Государство. Прошлое и настоящее конституционных учреждений. – М., 1905. – 508 с.
150. Государственная служба: теория и организация. Курс лекций. – Ростов – н/Д, 1998. – 560 с.
151. Тарасова Н.Н. Государственные работники в США. – М., 1982. – 204 с.
152. Наказ Президента України “Про відповідальність окремих посадових осіб центральних і місцевих органів виконавчої влади за невиконання обов’язків щодо захисту інтересів держави” від 02.05.2003 № 387.
153. Старцев О. Правовий нагляд – засіб підвищення відповідальності посадових осіб // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5. – С. 75-80.
154. Бобкова В. Щодо інформаційно-аналітичного забезпечення органів прокуратури // Право України. – 1998. – № 9. – С. 30.
155. Сташків Б. Поняття права соціального забезпечення // Право України. – 2000. – № 5. – С. 24.
156. Мачульская О.Е. Право социального обеспечения: Учеб. Пособ. для вузов. – 2-е изд. – М., 1999. – 178 с.
157. Лапка О. Соціальний захист деяких категорій державних службовців: визначення його поняття // Право України. – 2001. – № 3. – С. 47-49.
158. Тимофєєв В.О. Підвищення стимулюючої ролі оплати праці державних службовців // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничій дім “Ін-Юре”, 2002. – С. 356-364.
159. Смирнов Е. Жизненные стратегии государственных служащих // Государственная служба. – 2002. – № 4. – С.108-118.
160. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 15 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, четвертої статті 59 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2003 рік” (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) №7-рп/2004 від 17.03.2004 р.
161. Постанова Кабінету Міністрів України „Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів” від 13.12.1999 р. № 2288.
162. Програма кадрового забезпечення державної служби: затв. Указом Президента України від 10.11.1995.
163. Про заходи щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2003 рік: затв. указом Президента України від 24.12.2002.
164. Білорусов С. Шляхи залучення молодих фахівців до корпусу державних службовців // Вісник державної служби України. – 2002. – № 4. – С. 84-86.
165. Смирнов А. Женщины на военной службе // Государственная служба. –2000. – № 2. – С. 96-103.
166. Яковенко О. Кадровий потенціал державотворення: стан та перспективи розвитку // Вісник УАДУ. – 2002. – № 1. – С. 19-26.
167. Грицяк Н. Значення гендерних підходів у становленні демократичного режиму управління в Україні // Матеріали наук.-практ. семінару. 11-12 березня 2002 р. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князева. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – С. 256-259.
168. Данильева И. Специфические способы отбора кадров на государственную службу // Підприємництво, господарство і право. – 2001. –№ 1. – С.47-49.
169. Битяк Ю.П., Петришин О.В. Авторський проект закону. // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С. 150-169.
170. Петров С., Кожанков Ю. Государственная служба как административно-правовой режим // Право и жизнь. – 2000. – № 26. – С.7-12.
171. Про персональну відповідальність керівників центральних та місцевих органів влади: затв. указом Президента України від 13.11.02. № 1013.
172. Чемерис А Дієвість органів державного управління та органів місцевого самоврядування // Вісник державної служби України. – 2001. – № 1. – С. 52-60.
173. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток” від 27 квітня 1994 р. № 250.
174. Постанова Кабінету Міністрів України „Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади” від 20 грудня 1993 р. № 1049
175. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок обчислення стажу державної служби” від 3 травня 1994 р. № 283
176. Постанова Кабінету Міністрів України „Про надбавки до посадових окладів за особливий характер роботи та інтенсивність праці” від 4 жовтня 1995 р. № 783.
177. Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про встановлення надбавок до посадових окладів за звання та використання в роботі іноземної мови” від 5 липня 1994 р. № 506-р.
178. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок визначення заробітку для обчислення пенсії та нарахування надбавки до пенсії” від 24 липня 2003 р. № 1151.
179. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи” від 14 квітня 2004 р. № 494.
180. Постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” від 26 жовтня 2001 р. № 1396.
181. Постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення зміни до пункту 4 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади” від 2 жовтня 2003 р. № 1564
182. Постанова Кабінету Міністрів України „Про деякі зміни щодо матеріального забезпечення працівників прокуратури, судів, податкової служби, органів державної виконавчої влади та інших органів” від 4 липня 1995 р. № 488.
183. Закон України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17 лютого 2000р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 21. – Ст. 100.
184. Декрет Кабінету Міністрів України „Про внесення змін і доповнень до деяких декретів Кабінету Міністрів України про податки” від 30 квітня 1993 р.
185. Закон України “Про Державний бюджет України на 2002 рік” від 20 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 4. – Ст. 11.
186. Закон України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” від 26 грудня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 10.
187. Закон України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27 листопада 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 1. – Ст. 1.
188. Закон України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 13. – Ст. 23.
189. Коліушко І.Б., Петришин О.В., Тимощук В.І. Законодавство про державну службу: сучасний етап оновлення // Наукові засади реформування державної служби в Україні: Наук. доп. / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 2000. – С. 17-22
190. Данильева И. Некоторые аспекты правового установления принципов государственной службы в ходе административной реформы в Украине // Вісник ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2004. – № 1. – С. 76-85
191. Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади: затв. указом Президента України № 434 від 26.05.03.
192. Шульга М. Репутація державних службовців у громадській думці // Вісник державної служби України. – 2003. – № 3. – С. 40-46.
193. Сербин Р. Демократичні засади розбудови сильної держави // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 3. – С. 71-74.
194. Україна: підсумки соціально-економічного розвитку та погляд у майбутнє: Виступ Президента України Л.Д. Кучми на наук. конф. 16 листопада 2000 року // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 206. – С. 3-6.
195. Оукшот М. Политическая экономия свободы. Рационализм в политике и другие статьи. – М., 2000. – 235 с.
196. Постанова Верховної Ради України „Про стан реалізації адміністративної реформи стосовно вдосконалення діяльності органів виконавчої влади” від 02.11.2000. №2067-ІІІ.
197. Антонов А. Так жизнь вела // Партийная жизнь – 1990. – № 24. – С. 20-22.
198. Омельченко В. Полдела – сократить райкомы. Что дальше? // Партийная жизнь – 1990. – № 24. – С. 26.
199. Системи підготовки державних службовців у зарубіжних країнах / Пер. з англ. Ю.Д. Полянського. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 424 с.
200. Крылова Н. Е. Ответственность за должностные злоупотребления во Франции // Вестник Московского университета. – М.: Изд-во МУ. Серия 11: Право. – 1998. – № 1. – С.90-100.
201. Постанова Кабінету міністрів України „Про скорочення чисельності працівників апарату Кабінету Міністрів України” від 15 грудня 1997 р. № 1394.
202. Наказ Державної податкової адміністрації України “Про скорочення працівників державних податкових адміністрацій” від 23.07.97 р. № 246.
203. Постанова Кабінету міністрів України “Про зменшення кількості заступників Міністра промислової політики України” від 2 червня 1998 р. № 792.
204. Постанова Кабінету міністрів України “Про скорочення посад заступників Голови Фонду державного майна України” від 4 серпня 1998 р. № 1234.
205. Постанова Кабінету міністрів України “Про чисельність працівників бюджетних установ” від 11 червня 1998 р. № 855.
206. Постанова Кабінету міністрів України “Про доповнення пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби” від 19 вересня 1997 р. № 1040.
207. Лист Головного управління державною службою України „Щодо зарахування до стажу державної служби військової служби в Збройних Силах” від 07.06.99 р. № 07-9/257.
208. Постанова Кабінету міністрів України „Про умови оплати праці працівників державних архівів областей, міст Києва і Севастополя та про доповнення до Порядку обчислення стажу державної служби” від 25 грудня 1996 р. № 1550.
209. Указ президента України „Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р.
210. Селіванов В., Цвєтков В. Від „здорового глузду” до теорії державного управління // Право України. – 2001. – № 5. – С. 18-24.
211. Семиноженко В. Від кризи – до відродження // Голос України. – 1999. – 19 травня. – С. 7.
212. Лист Головного управління державною службою України [щодо права державних службовців на заснування суб’єкта підприємницької діяльності] від 24.01.2001. № 10/442.
213. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 2001. – № 30. – Ст. 175.
214. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1985. – № 10. – Ст. 35.
215. Кодекс Законів про працю України від 10 грудня 1971 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
216. Француз А.Й. Складні адміністративні системи: організ